Діагностика і хірургічне лікування гігантських виразок шлунка та дванадцятипалої кишки

Наукова новизна одержаних результатів. 1) вивчена структура та частота ускладнень гігантських гастродуоденальних виразок та їх вплив на клінічний перебіг; 2) встановлено пряму залежність між поширеністю деструктивних процесів у стінці шлунка чи в дванадцятипалій кишці та порушенням імунітету; 3) проведено досконале вивчення патоморфологічної структури гігантських гастродуоденальних виразок і встановлено їх розбіжність з патоморфологією виразкової хвороби; 4) розроблені способи хірургічного лікування гігантських виразок при їх локалізаціях у кардіальному відділі шлунка та в антропілородуоденальному відділі травного тракту (патент України на винахід №31015А); 5) удосконалена методика пластики кукси дванадцятипалої кишки при втягненні в пенетраційний процес елементів гепатодуоденальної зв'язки та підшлункової залози; 6) удосконалені критерії вибору тактики та методів і строків проведення оперативного втручання в залежності від структури та локалізації ускладнень гігантських гастродуоденальних виразок.

Практичне значення одержаних результатів. 1) встановлено, що в більшості випадків гігантські виразки зустрічаються як ускладнені, резистентні до консервативної терапії і, в обов'язковому порядку, підлягають оперативному лікуванню; 2) доведено необхідність виконання патоморфологічного дослідження виразкового ураження з досконалим вивченням його структури, оскільки встановлено, що в 11,0% випадках при локалізації гігантських виразок в дванадцятипалій кишці та в 15,2% випадках при локалізації в шлунку дану патологію не можна віднести до виразкової хвороби і в залежності від нозології потребують іншої лікувальної тактики; 3) незалежно від локалізації патологічного процесу оперативне втручання бажано супроводжувати обов'язковим вилученням виразкового дефекту як “вогнища аутоімуноагресії”; 4) при виражених інфільтративно-запальних змінах у стінці дванадцятипалої кишки, внаслідок вираженого пенетраційно-злукового процесу гігантських виразок, при виконанні резекцій шлунку по Більрот-ІІ в модифікаціях Бальфура та Ру менша вірогідність розвитку нездатності швів кукси дванадцятипалої кишки, ніж при виконанні даного оперативного втручання в модифікаціях, що не передбачають міжкишкового анастомозу; 5) при локалізації гігантських уражень у кардіальному відділі шлунка рекомендуємо застосовувати проксимальну резекцію шлунка за методикою, яка розроблена автором дисертації сумісно з д.мед.н., професором кафедри хірургії КМАПО ім.П.Л.Шупика Шуляренком В.А.; 6) при локалізації гігантських уражень в антропілородуоденальному відділі травного тракту рекомендовано виконувати антрумектомію з формуванням гастродуодено(єюно)анастомозу в поєднанні з ваготомією за методикою автора (патент України на винахід №31015А); 7) при формуванні кукси дванадцятипалої кишки при виражених пенетраційно-інфільтративних процесах, для уникнення ятрогенних ушкоджень гепатодуоденальної зв'язки та нездатності швів кукси дванадцятипалої кишки, слід застосовувати методику, удосконалену автором даної наукової праці разом з к.мед.н., доцентом кафедри хірургії Паламарчуком В.І. та к.мед.н., доцентом кафедри хірургії КМАПО ім.П.Л.Шупика Парацієм З.З.; 8) результати досліджень дисертаційної роботи застосовуються в лікувальній роботі хірургічних відділень обласної лікарні м. Києва, Білоцерківської міської лікарні №2, Вінницької міської лікарні №1, Вінницької міської лікарні №2 та Липовецької районої лікарні. Основні положення роботи використовуються у навчальному процесі на кафедрі хірургії КМАПО ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок дисертанта. Провів аналіз літературних та наукових джерел і виявив актуальні проблеми по дисертації. Зібрав і статистично обробив первинний матеріал. Самостійно обстежив 76% хворих. Особисто прооперував 28% хворих, асистував при оперативному втручанні у 54% хворих. Проводив передопераційну підготовку та післяопераційне ведення їх. Виконав забір матеріалу для гістологічного дослідження. Розробив практичні рекомендації для хірургічного лікування хворих з даною паталогією. Отримав патент України на винахід “Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки” (№ 31015А). Спільно з д.мед.н., професором кафедри хірургії КМАПО ім. П.Л. Шупика Шуляренком В.А. винайшли спосіб хірургічного лікування гігантських виразок кардіального відділу шлунка. Разом з к.мед.н., доцентом кафедри хірургії КМАПО Паламарчуком В.І. та к.мед.н., доцентом даної кафедри Парацієм З.З. удосконалили техніку формування кукси дванадцятипалої кишки при пенетруючих гігантських виразках.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на наукових конгресах: “2-я Российская Гастроэнтерологическая Неделя”, Москва, 1996; 8-й Всесвітній Конгрес Міжнародного Гастро-хірургічного клуба (товариства), Страсбург, 1998; 1-й Конгрес гепатологів України, Київ,1999; 2-й Конгрес гепатологів України, Київ, 2000; на науково-практичних конференціях: “Язвенная болезнь желудка”, Краснодар-Анапа, 1996; “Диагностика и хирургическое лечение заболеваний и повреждений внепеченочных желчных протоков”, Київ, 1996; “Международная конференция хирургов-гепатологов стран СНГ”, Київ, 1998.

Матеріали та методи досліджень. В основу роботи покладено аналіз дослідженнь та результати хірургічного лікування з 1990 по 1999 р.р. 219 хворих з гігантськими гастродуоденальними виразками (при локалізації в шлунку - 112 (51.1%), при локалізації в дванадцятипалій кишці - 107 (48.9%)), що склали 13.1% від 1668 хворих з виразковою хворобою, які були прооперовані в хірургічних відділеннях Київської обласної лікарні та Липовецької ЦРЛ Вінницької області. Для порівняння була сформована контрольна група з 205 хворих із виразковою хворобою, що також були прооперовані (при локалізації в шлунку - 102 (49.8%) пацієнта, при локалізації в дванадцятипалій кишці -103 (50.2%)). Протягом 5 років після хірургічного лікування вивчались віддалені результати у 133 (60.7%) пацієнтів з гігантськими гастродуоденальними виразками та у 97 (42.4%) хворих з виразковою хворобою. Із них хворі, що перенесли хірургічне втручання з приводу гігантських виразок шлунка, склали 68 (51.1%) випадків, гігантських виразок дванадцятипалої кишки - 65 (44.8%), виразкової хвороби шлунка-52 (51.0%) та виразкової хвороби дванадцятипалої кишки - 45 (43.7%). При досліджені хворих з гігантськими виразками було звернуто увагу на їх професійну орієнтацію. Так, серед них найбільш питому вагу, в порівнянні з іншими групами професій, зайняли механізатори та водії (43.4%) (р<0.0001). Адже саме вони належать до категорії працівників з порушеним режимом харчування та з довготривалим контактом зі шкідливими речовинами. Вагомої різниці захворюваності між сільським (12.3%) та міським (13.7%) населенням не простежувалось (P>0.05).

За статевими ознаками у хворих з гігантськими виразками переважали чоловіки - 182 (83.1%), вони у співвідношенні до жінок склали 5:1, а при виразковій хворобі - 3:1. Встановлено, що найбільше страждають при даній патології хворі працездатного віку - 172 (78.5%), найчастіше хворіють від 41 до 60 років - 106 (48.4%). Середній вік хворих з гігантськими виразками склав за нашими даними 52,5 ± 3.5 років, що само собою піднімає соціальну проблему даної патології. Дослідивши анамнестичні дані, встановлено, що тривалість захворювання найчастіше зустрічалась від 6 до 10 років -137 (62.6%) випадків.

Хворим як з основної, так і з контрольної груп було виконано 2804 лабораторно-біохімічних досліджень, куди увійшли й імунологічні показники, за допомогою яких визначали стан гуморального та клітиного імунітету у 48 (22.0%) хворих з гігантськими виразками. Виходячи з поставленої задачі, були сформовані наступні групи: 1-а група - це хворі з вираженим пенетраційним процесом - 36 (75.0%) осіб. Сюди ввійшли також 17 (35.5%) хворих, де пенетрація поєднувалась з іншими ускладненнями; 2-а група - це 12 (25.0%) хворих, у яких спостерігались такі ускладнення як стеноз, а пенетраційний процес був відсутній; 3-я група - це 20 (100.0%) хворих з контрольної групи для порівняння результатів, де розміри ушкоджень стінки шлунка становили менше 1,5 см, а в ДПК- менше 1,0 см, що ускладнились кровотечею та стенозом. Обстеження проводилось на висоті захворювання чи перед операцією, а також на 7-й та 14-й післяопераційний дні.

Для вивчення причин переваги деструктивних процесів над регенеративними, на базі патанатомічного бюро Вінницької обласної лікарні (зав. Музика М.М.) був зібраний патоморфологічний матеріал гігантських виразок (25 випадків секційного та 16 випадків операційного). Дане дослідження було проведено к.мед.н. Дехтярьовою Л.В. в Інституті екологічної патології людини, м. Київ (директор д.мед.н., професор Терещенко В.П.)

Також проводилось й інструментальне обстеження, а саме: рентгенологічне - у 102 (46.5%) хворих, ендоскопічне - 196 (89.5%) хворим з гігантськими гастродуоденальними виразками. Гістологічне заключення мали 106 (94.6%) хворих з гігантською виразкою шлунка та 88 (82.2%) - з гігантськими виразками дванадцятипалої кишки, що склало 194 (88.6%) випадків від загальної кількості. Крім цього, вивчались для порівняння результати ендоскопічного та гістологічного обстежень у 180 (87.8%) хворих із контрольної групи із "звичайною" виразковою хворобою. Було виконано 607 обстежень у 196 (89.4%) хворих. Досліджено 712 патогістологічних мікропрепаратів. Для виявлення гелікобактеріоза застосовували уреазний дихальний тест у 188 (85.6%) хворих з основної групи та у 191 (93.2%) - з контрольної грипи. Для діагностики рефлюкс-гастриту застосовували динамічну гастросцинтиграфію з використанням стандартного сніданку міченого 99 Тс для визначення жовчних кислот у шлунковому соку у 62 (28.3%) хворих з гігантськими виразками шлунка. Для встановлення типу кислотності шлунка в доопераційному, інтраопераційному та в післяопераційному періодах для визначення ефективності оперативного втручання застосовувалась РН-метрія у 182 (83.1%) хворих з гігантськими гастродуоденальними виразками ( 79 (70.5%) випадків з локалізацією в шлунку та у 103 (96.3%) хворих - в дванадцятипалій кишці). У контрольній групі дане обстеження було проведене у 88 (86.3%) хворих з виразковою хворобою шлунка та у 96 (93.2%) хворих з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.

Основні результати досліджень. Аналізуючи клінічні прояви, можна відзначити, що для 88.6% хворих з гігантськими виразками характерним був інтенсивний біль (синдром гігантських виразок) (І=12,4 біт), який не мав зв'язку ні з харчуванням, ні з сезонністю та циклічністю періодів загострення, не піддавався лікуванню антацидами та спазмолітиками. У хворих з контрольної групи больовий синдром зустрічався у 100.0%, проте був менш інтенсивний, не втратив зв'язок з їжею, сезонністю та циклічністю (p<0.0001). Також в основній групі частіше зустрічалися нудота (І=36.4 біт), блювота (І=3.1 біт), зниження апетиту (І=3.3 біт), втрата ваги (І=5.1 біт), неприємний присмак (І=2.2 біт) (p<0.0001) та відрижка “тухлими яйцями” (І=2.2 біт) (p<0.01), а при виразковій хворобі - печія (І=6.0 біт) (p<0.001) та дискинетичний синдром (І=3.7 біт) (p<0.0001) . Частота проявів закрепів в обох групах не відрізнялась (І=2,5 біт) (p>0.05). Враховуючи інформативність та достовірність різниці частот симптомів можна відзначити, що для хворих з гігантськими виразками характерний симптомокомплекс, який включав інтенсивний біль, що не піддавався терапевтичній корекції; постійну нудоту; втрату ваги. А для хворих з виразковою хворобою характерні: біль, що піддавався медикаментозному лікуванню; дискинетичний синдром; печія. Причиною різних клінічних проявів у хворих основної та контрольної групи є різниця в структурі ускладнень. За результатами наших досліджень найчастіше зустрічався пенетраційний процес: у 85 (75.9%) хворих з гігантськими виразками шлунка, причому лише у 49 (43.8%) - як самостійне ускладнення, та у 93 (86.9%) у хворих з гігантськими виразками дванадцятипалої кишки, де у 38 (35.5%) - відзначали поєднання з іншими ускладненями. Як при локалізації в шлунку, так і при локалізації в дванадцятипалій кишці найчастішим місцем пенетрацї була підшлункова залоза. Так, дане ушкодження зустрічалось у 59 (52.7%) хворих з гігантськими виразками шлунка, де у 6 (5.4%) - даний процес супроводжувався клінікою гострого панкреатиту та у 84 (78.5%) хворих з гігантськими виразками дванадцятипалої кишки, де гострий панкреатит мав місце у 24 (22.4%) випадках. Також частим місцем пенетрації була гепато-біліарна система. Так, у хворих з гігантськими виразками шлунку в 11 (9.8%) - у патологічний процес втягувалась ліва доля та ворота печінки. При гігантських виразках дванадцятипалої кишки, у 43 (40.2%) хворих місцем пенетрації була гепатодуоденальна зв'язка та жовчний міхур, що у двох (1.9%) випадках призвело до утворення холедоходуоденальних нориць, які ускладнились холангітом та стріктурою холедоха. У контрольній групі хворих пенетрація посіла третє місце і відповідно зустрічалась у 13 (12.7%) та у 22 (21.0% ) випадках.

Гігантські виразки шлунка та дванадцятипалої кишки складають 13.1% випадків (при локалізації в шлунку - 16.0%, в дванадцятипалій кишці - 11.0%) від загальної кількості хворих, які прооперовані з приводу виразкової хвороби і за останні 10 років не мають тенденції до зменшення, характеризуються переважним ураженням чоловіків середнього віку 52,53,5 роки.

Дана патологія обумовлена тривалою деструкцією у стінках шлунка та в дванадцятипалій кишці, яка призводить до порушення імунного статусу і проявляється у виснаженні імунітету (зниження показників імуноглобулінів А, G, В-лімфоцитів, реакції бласттрансформації лімфоцитів) та у проявах “аутоімунної агресії” (підвищення ЦІК, Т-супресорів та імуноглобуліна М).

Поширеність інфільтративно-пенетраційних процесів у хворих з гігантськими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки доводить взаємозв'язок даної патології з клінічними проявами гострого панкреатиту - у 27.8%, холециститу - у 22.2%, холангіту з утворенням холедоходуоденальних нориць - у 1.9% випадках.

На патогістологічному рівні досліджено, що для гігантських виразок шлунка та дванадцятипалої кишки характерне звуження просвітів судин аж до їх облітерації у місцях вираженої деструкції з наступним розвитком периваскулярного склерозу. Встановлено, що гігантські гастродуоденальні виразки не завжди є проявами виразкової хвороби, оскільки у 12.6% випадках при локалізації процесу в шлунку та у 10.0% - в дванадцятипалійї кишці були діагностовані ураження характерні при хворобі Крона, уремії, туберкульозі.

При локалізації гігантських ураженнь у шлунку найкращі результати спостерігали при виконанні проксимальної резекції за розробленим способом, резекцій шлунка по Більрот-І та резекцій шлунка по Більрот-ІІ у модифікації по Ру, Бальфура.

При локалізації даного процесу у антропілородуоденальному відділі травного тракту відзначали позитивні результати при виконанні гастродуодено(єюно)анастомозу за методом, розробленим автором (патент України на винахід №31015А) та удосконаленого способу пластики дванадцятипалої кишки,

В результаті застосування вищевказаних методик, у хворих з гігантськими виразками шлунка відзначили зниження післяопераційних ускладнень від 22.8% до 12.5% та летальності від 9.8% до 4.5%; у хворих з гігантськими виразками дванадцятипалої кишки відповідно відзначено зниження післяопераційних ускладнень від 25.9% до 16.8% та летальністі від 10.6% до 5.6%.

Ефективність розроблених консервативних та оперативних методик підтвердилась достовірним зниженням кількості таких ускладнень, як демпінг-синдром - з 68.8% до 27.0%, рефлюкс-гастрит - з 40.4% до 18.2%, рецидив виразки - з 8.0% до 0.9%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для діагностики гігантських виразок шлунка і дванадцятипалої кишки та її ускладнень, а також захворювань, які можуть набувати ”маску” гігантських виразок, повинно бути обов'язковим застосування ендоскопічних методів обстеження із взяттям біоптатів з кількох точок на межі патологічного процесу із здоровою тканиною та з подальшим їх патогістологічним дослідженням, що зможе вказати на первопричину захворювання та мати вплив на вибір методу оперативного втручання.

При оперативному лікуванні гігантських ураженнь шлунка,в залежності від локалізації, рекомендовано застосовувати проксимальну резекцію за розробленим способом, резекції шлунка по Більрот-І та резекцій шлунка по Більрот-ІІ у модифікації по Ру, Бальфура, Гофмейстера-Фінстерера, економні резекції шлунка.

При локалізації даного процесу у антропілородуоденальному відділі травного тракту запропоновано формувати гастродуодено(єюно)анастомоз за методом, розробленим автором (патент України на винахід №31015А).

У разі виконання резекції шлунка по Більрот-ІІ при інфільтративно-пенетраційних процесах у пілородуоденальному відділі травного тракту рекомендовано застосовувати удосконалений спосіб пластики кукси дванадцятипалої кишки.

Оперативне лікування хворих з гігантськими гастродуоденальними виразками обов'язково супроводжувати вилученням деструктивних тканин як осередка “ аутоімунної агресії”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ЗАОЧНОГО АСПІРАНТА КМАПО ім. П.Л. ШУПИКА О.О. ВОРОВСЬКОГО

1. Гігантські виразкові ураження шлунка // Шпитальна хірургія. - 1998. - №2. - С.49-51. Мамчич В.І., Гвоздяк М.М., Плешко О.С., Мусієнко А.В.;

2. Острокровоточащие сочетанные и гигантские язвенные поражения желудка и двенадцатипалой кишки // Аналы хирургической гепатологии - 1998.- Т.ІІІ, №3. - С.346-347. Гвоздяк Н.Н., Плешко А.С.;

3. Гігантські виразкові ураження дванадцятипалої кишки // Науковий вісник Ужгородського Університету. - 1999. - №10. - С.122-124. Мамчич В.І., Сільченко В.П., Гвоздяк М.М., ПлешкоО.С., Мусієнко А.В.;

4. Невідкладні стани в структурі ускладнених гігантських гастродуоденальних виразок // Ліки України. - 2000. - №1-2. - С.29;

5. Патент України на винахід: Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (№31015А). Бюл. №7-II 15.12.2000 р.

6. Хірургічне лікування гігантських гастродуоденальних виразок // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика, випуск 9, книга 1, К.: 2000 - С.863-871. Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Гвоздяк М.М., Параций З.З.

7. Безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих з гігантськими гастродуоденальними виразками // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика, випуск 10, книга 1, К.: 2001 - С.103-112.

8. Гігантські виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, діагностика та методи хірургічного лікування (огляд літератури та власні дослідження) // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика, випуск 10, книга 2, К.: 2001 - С.834-845.

9. Гігантські виразки шлунка та дванадцятипалої кишки // Український журнал патології - 2000. - №2. - С.21-26. Дехтярьова Л.В., Козлова Т.Г., Терещенко В.П.;

10. Гигантские язвы желудка // Тезисы докладов научной конференции “Язвенная болезнь желудка”, г.Анапа, 1-3 октября 1996г.- С.107-108. Мамчич В.И., Гвоздяк Н.Н., ШапринскийВ.А.;

11. Гігантські виразки - сучасні погляди на етіопатогенетичні механізми розвитку хвороби // Материалы республиканской научно-практической конференции “Диагностика и хирургическое лечение заболеваний и повреждений внепеченосных желчных протоков”, Киев, 22-23 ноября 1996г.- С.147-150. Мамчич В.И., Шапринский В.А.;

12. Хирургическое лечение гигантских и сочетанных язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Материалы 2-й Российской Гастроэнтерологической недели г.Москва, 7-13 декабря 1996г. Российский журнал Гастроэнтерологии, Гепатологии, Колопроктологии - 1996.- Т.VI, №4. - С.50. Мамчич В.И., Гвоздяк Н.Н., Шуляренко В.А., Параций З.З., Плешко А.С.;

13. Особливості клінічного перебігу поєднаних гігантських виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки та хірургічного лікування їх ускладнених форм // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львів, 27- 28 лютого 1997р .- С.136-138. Мамчич В.И., Гвоздяк М.М., Плешко О.С.;

14. Успішне лікування ускладненої гігантської виразки дванадцятипалої кишки // Клінічна хірургія - 1997.- №9-10.- С.94. Поліщук М.С., Стецюк В.П.

АНОТАЦІЯ

Воровський О.О. Діагностика і хірургічне лікування гігантських виразок шлунка та дванадцятипалої кишки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.03 - Хірургія. Вінницький державний медичний університет ім. Л.І. Пирогова, Вінниця, 2001 .

Дана наукова праця присвячена питанню хірургічного лікування гігантських гастродуоденальних виразок.

Вивчені клінічні, імунологічні, патоморфологічні особливості гігантських виразок. На основі даних досліджень розроблені методика пластики дванадцятипалої кишки, способи формування гастродуодено(єюно)анастомозу (патент України №31015А) та проксимальної резекції. Досліджені безпосередні та віддалені позитивні результати у хворих, до яких були застосовані методики та способи хірургічного лікування гігантських гастродуоденальних виразок.

Ключові слова: гігантська виразка, шлунок, дванадцятипала кишка, пенетрація, стеноз, кровотеча, малігнізація, перфорація, резекція шлунка, гастродуодено(єюно)анастомоз, антрумектомія, доуденопластика, ваготомія.

АННОТАЦИЯ

Воровский Олег Олегович. Диагностика и хирургическое лечение гигантских язв желудка и двенадцатиперстной кишки.-Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03- Хирургия. Винницкий государственный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, Винница, 2001.

Диссертация посвящена решению вопроса хирургического лечения гигантских гастродуоденальных язв. Робота основана на данных комплексного обследования и результатов хирургического лечения 112 больных с гигантскими язвами желудка и 107- с гигантскими язвами двенадцатиперстной кишки. Для сравнения результатов лечения была сформирована контрольная группа с “обычными ” язвами: 102 больных с язвами желудка и 103 - с язвами двенадцатиперстной кишки.

В даном научном труде была изучена структура осложнений гигантских гастродуоденальных язв. При этом было установлено, что осложненные гигантские язвы составили 96.4% случаев при локализации в желудке и 100% - при локализации в двенадцатиперстной кишке. Причем у 23.2% отмечалось сочетание осложнений у больных с гигантскими язвами желудка и в 35.5% - с гигантскими язвами двенадцатиперстной кишки. У больных с язвенной болезнью желудка осложненное течение было диагностировано у 73.5%, при этом сочетание осложнений отмечалось у 9.8% случаях, а у больных с язвой двенадцатиперстной кишки осложнения встречались у 73.8%, а их комбинация - у 7.8% (р<0.05) . Из всех осложнений чаще всего встречалась пенетрация: 75.9% у больных с гигантскими язвами желудка, 86.9%- с гигантскими язвами двенадцатиперстной кишки, тогда как у больных с язвенной болезнью желудка даное осложнение было диагностировано у 12.7% случаев и у больных с язвой двенадцатиперстной кишки -22.0% (р<0.05) . Поэтому именно с этим патологическим процессом были связаны такие заболевания, как острый панкреатит- 27.8% случаев, острый холецистит-22.0%, холангит с образованием свищей-1.9% и так далее, что клинически проявилось характерным симптомокомплексом: упорной болью, которая не поддавалась медикаментозному лечению и не была связана с приемом пищи, постоянная тошнота, прогрессирующая потеря веса тела (р<0.05).

При исследовании гуморального и клеточного иммунитета у больных с гигантскими гастродуоденальными язвами и при сравнении данных показателей с контрольной группой было установлено следующее: достоверное уменьшение показателей иммуноглобулинов G, А, В-лимфоцитов, реакции бласттрансформации, что указывало на снижение активности иммунитета; а также повышение показателей иммуноглобулина М, циркулирующих иммунных комплексов,. Т-лимфоцитов,- что характерно для проявлений “ аутоиммунной агресии” (р<0.05) .