Обґрунтування та розробка системи медико-соціальної профілактики інфікування вірусом імунодефіциту людини серед підлітків в умовах великого міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

УДК 616-097-084-053.2+614.2 (477)

Обґрунтування та розробка системи медико-соціальної профілактики інфікування вірусом імунодефіциту людини серед підлітків в умовах великого міста

14.02.03 - соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Варивончик Денис Віталійович

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському інституті громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Нагорна Антоніна Максимівна, Український інститут громадського здоров`я МОЗ України, завідуюча відділом досліджень стану здоров`я та його прогнозування.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Картиш Анатолій Петрович, Міністерство охорони здоров`я України, заступник державного секретаря;

доктор медичних наук, професор Уваренко Анатолій Родіонович, Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи, директор.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра управління охороною здоров`я, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 17.01.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ-57, пр. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 16.12.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Яворовський О.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Поширення ВІЛ/СНІДу в Україні є значною медико-соціальною проблемою. За даними МОЗ України, протягом 1995-2001 років кумулятивна кількість ВІЛ-інфікованих осіб збільшилась у 27,8 разів, з 1490 до 41452 осіб (станом на 30.11.2001) [МОЗ України, 2001].

Поширеність ВІЛ/СНІДу в Україні характеризується переважно вразливістю молоді (15-28 років). В Україні (1995-2000 рр.) серед всіх ВІЛ-інфікованих підлітки (15-17 років) складають 2,2-4,4%, що перевищує аналогічні показники в державах Західної Європи (0,5-0,7%). Найбільша вразливість населення ВІЛ спостерігається в містах (60-70% від всіх ВІЛ-інфікованих) [Покровський В.В., 2000, 2001; Щербинська А.М. та співавт., 2000, 2001; Стешенко В.С. та співавт., 2000, 2001; Hamers F.F., 2000].

Висока вразливість молоді та підлітків до ВІЛ/СНІДу пов'язана з поширенням поведінки високого ризику інфікування ВІЛ (практика небезпечного сексу, вживання психоактивних речовин). Єдиним ефективним засобом профілактики ВІЛ/СНІДу залишається реалізація комплексу заходів неспецифічної профілактики (профілактичної освіти, соціально-психологічної та медичної допомоги). Разом з тим, профілактичні заходи серед підлітків є малоефективними внаслідок недостатнього врахування при їх науковому обґрунтуванні, розробці та реалізації психологічних особливостей підліткового віку та соціальних умов їх життя та розвитку [UNAIDS, 1997-2001; Самерс Л., 2000; Турмен С., 2000].

Вищевикладене дозволяє вважати проблему наукового обґрунтування та розробки системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста актуальним питанням, що й визначало мету та завдання дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена робота є фрагментом комплексних медико-соціальних досліджень, здійснених в Українському інституті громадського здоров`я МОЗ України в рамках науково-дослідної роботи: “Наукове обґрунтування та розробка інформаційних програм формування і зміцнення здоров`я, навчання населення здоровому способу життя” (держреєстрація за № 01970014302), в якій дисертантом виконані окремі дослідження, присвячені вивченню ризику ВІЛ-інфікування підлітків, ефективності профілактичної роботи серед них, розробці напрямків по підвищенню ефективності профілактичної роботи серед підлітків в умовах великого міста.

Мета роботи: підвищити ефективність попередження ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста шляхом наукового обґрунтування та розробки системи медико-соціальної профілактики.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних завдань:

дослідити наявний соціальний та особистий ризик ВІЛ-інфікування підлітків великих міст;

з`ясувати значення медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування підлітків та його механізми;

вивчити доступність та ефективність сучасної профілактики ВІЛ-інфікування для підлітків великих міст та фактори, які на них впливають;

з'ясувати роль підлітків-волонтерів у реалізації профілактичних заходів серед однолітків;

розробити організаційну структуру, методичне забезпечення, впровадити та вивчити профілактичну ефективність системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великих міст.

Об'єктом дослідження є: система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великих міст.

Предметом дослідження є: медико-соціальні та медико-психологічні фактори, які формують ризик ВІЛ-інфікування.

Методи дослідження. Для дослідження були застосовані соціологічний та психологічний методи для вивчення факторів ризику ВІЛ-інфікування серед підлітків, методи системного аналізу та хронометрування для розробки системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування. Отримані дані оброблялись статистичними методами (параметричний, кореляційно-регресійний, дисперсійний аналізи), використовувались оціночні індекси (коефіцієнти) та коефіцієнти Стьюдента, Фішера, Пірсона для оцінки вірогідності отриманих даних та ефективності розробленої та впровадженої системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні: інфікування підліток профілактичний соціальний

доведено значення медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні соціального та особистого ризику ВІЛ-інфікування підлітків та розроблена інтегративна модель формування ризику ВІЛ-інфікування підлітків;

визначена роль медико-соціальних факторів в ефективності профілактичних заходів, спрямованих на попередження ВІЛ-інфікування підлітків великого міста;

науково обґрунтована та розроблена система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків з урахуванням наявності серед них соціального та особистого ризику ВІЛ-інфікування і визначена її ефективність.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що за результатами його розроблена та впроваджена принципово нова система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста, що сприяло:

ранньому виявленню підлітків з наявним ризиком ВІЛ-інфікування;

покращенню організації медичної допомоги підліткам з ризиком ВІЛ-інфікування;

підвищенню ефективності профілактичної освіти серед підлітків з питань попередження ВІЛ-інфікування;

поліпшенню надання соціально-психологічної допомоги підліткам;

залученню підлітків до профілактичної роботи серед однолітків.

Результати дослідження впроваджені в практику охорони здоров`я на рівнях:

І. Державному при розробці пропозицій в МОЗ України: до “Програми профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки” (1998); “Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні на 2001-2003 роки” (2000); міжгалузевої програми “Здоров'я нації“ (2000); “Міжнародного українсько-канадського проекту “Молодь за здоров'я” (1999); програми Міністерства освіти і наук України “Вдосконалення оздоровчо-профілактичної роботи серед дітей та підлітків в навчальних закладах України” (2001).

ІІ. Галузевому при розробці та впровадженні: міжнародного контракту між Представництвом ООН в Україні та Київським Палацом дітей та юнацтва по проведенню Всесвітнього Дня боротьби із СНІДом (1998); програми підготовки підлітків до профілактичної роботи серед однолітків (1999-2000); методики експрес-визначення особистого ризику ВІЛ-інфікування підлітків (1999-2001); інформаційно-методичних збірок: “Молодь у Всесвітній кампанії проти СНІДу. Інформаційно-методичні розробки за матеріалами проведення акції під час Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом” (1999); “Профілактика ВІЛ-інфікування підлітків в позашкільний час” (2000); “Сучасні методи оздоровчо-профілактичної роботи з підлітками: з досвіту роботи підліткового руху “Школярі Києва - за здоровий спосіб життя” (2001); інформаційного листа МОЗ України “Удосконалення профілактичної роботи по запобіганню ВІЛ-інфікування підлітків” (2001); методичних рекомендацій МОЗ України “Організація комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків в Україні” (2001).

ІІІ. Місцевому. Матеріали дослідження використані при: підготовці та реалізації міських акцій до Всесвітнього Дня боротьби з ВІЛ/СНІДом (1998-2000), Міжнародного Дня пам'яті жертв СНІДу (1999-2001), Всесвітнього Дня здоров'я (2000-2001); реалізації міської програми “Школярі Києва - за здоровий спосіб життя” (1998-2001); проведенні загальноміських зборів підліткових волонтерів по впровадженню здорового способу життя та профілактики захворювань серед однолітків (вересень 2000 р., грудень 2000); діяльності школи підлітків-волонтерів при Київському Палаці дітей та юнацтва (1999-2001); внесенні пропозицій до “Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в м.Києві на 2001-2005 роки” (2000); створенні та діяльності міжвідомчої служби “Дружня клініка для молоді” (2000).

Особистий внесок автора. Автор особисто визначив мету та завдання дослідження, розробив його програму, визначив методи дослідження, дослідив роль медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування підлітків великого міста, створив метод експрес визначення особистого ризику ВІЛ-інфікування підлітків та інтегративну модель формування ризику ВІЛ-інфікування серед підлітків, розробив математичні моделі формування соціального ризику ВІЛ-інфікування підлітків великого міста, визначив медико-соціальні фактори, що впливають на ефективність профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста, розробив систему медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, оцінив її профілактичну ефективність, науково обґрунтував та розробив організаційно-методичне та програмне забезпечення цієї системи. За обраними методами дослідження особисто проведена статистична обробка отриманих результатів, здійснена їх інтерпретація, аналіз, узагальнення та сформульовані основні висновки і практичні рекомендації.

Автором самостійно розроблені: “Експрес анкета визначення наявності ризику ВІЛ-інфікування”, “Опитувальник визначення соціально-поведінкових факторів, які формують ризик ВІЛ-інфікування”, “Підлітковий експрес-опитувальник визначення ризику ВІЛ-інфікування”, “Опитувальник визначення мотивів до отримання профілактичної освіти та джерел їх формування”, “Опитувальник визначення профілактичного рівня знань, вмінь, стереотипів безпечної поведінки відносно ВІЛ-інфікування”, “Опитувальник визначення потреб, доступності, умов реалізації медичної та соціально-психологічної допомоги підліткам”, “Опитувальник вивчення умов організації профілактичної освіти, соціально-психологічної та медичної допомоги“, “Опитувальник визначення особистого сприйняття підлітками профілактичної інформації, форм та методів її подання”, “Опитувальник визначення ролі підлітків у реалізації профілактичних заходів серед однолітків”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на:

міжнародних науково-практичних конференціях та пленумах: “Європейське майбутнє: життя в різноманітті в XXI столітті” (Київ, 1999); VIII Міжнародній науковій конференції “СНІД, рак та споріднені проблеми” (Санкт-Петербург, 2000); ІХ Міжнародній науковій конференції “СНІД, рак та споріднені проблеми” (Санкт-Петербург, 2001); Пленумі Українського наукового медичного товариства мікробіологів, епідеміологів, інфекціоністів ім. Д.К.Заболотного “Наукові та практичні аспекти боротьби з інфекціями в Україні на межі сторіч” (Одеса, 2000);

науково-практичній конференції Київської міської державної адміністрації “Стратегія формування здорового способу життя” (Київ, 2000).

Матеріали дисертаційної роботи використовувались при організації і реалізації українсько-канадського проекту “Молодь за здоров'я”, організації роботи комітету зі здорового способу життя та профілактики захворювань Парламенту дітей України (під егідою ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ), у створенні та впровадженні програми Головного управління освіти Київської міської державної адміністрації “Школярі Києва - за здоровий спосіб життя”.

Публікації. Матеріали дисертації знайшли відображення в 27 наукових працях, в т.ч. 1 колективній монографії, 3 брошурах, 4 самостійних статтях, 7 статтях у наукових фахових журналах, перелік яких затверджений ВАК України, 10 самостійних публікаціях та 6 публікаціях в співавторстві у збірниках наукових праць, матеріалах та тезах конференцій, де знайшли відображення матеріали особистих досліджень.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація виконана на 321 сторінках друкованого тексту. Основний текст - 171 сторінки, який містить 27 таблиць та 21 рисунок. Робота складається з вступу, 5 розділів (аналітичний огляд літератури; програма, методи, об'єкти дослідження; 3 розділів власних досліджень), заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який складається з 330 витоків (75 вітчизняних та 255 зарубіжних джерел), 7 додатків, які включають 24 таблиці.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Дослідження виконані для реалізації мети і завдань роботи з використанням сучасних методів. Дані про програму, обсяги і методи дослідження представлені в таблиці 1.

І етап. Дослідження ролі медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування підлітків (1998-1999 рр.)

Дослідження наявності факторів ризику ВІЛ-інфікування в соціальних групах підлітків Соціологічний, статистичний Підлітки 14 районів м. Києва Результати опитування 10 940 осіб.

Вивчення ролі медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування підлітків Соціологічний, психологічний, статистичний Підлітки за наявністю ризику ВІЛ-інфікування Результати опитування 5 224 осіб.

Аналіз механізмів формування ризику ВІЛ-інфікування підлітків Системного підходу Підлітки 14 районів м. Києва Отримані дані 10 940 осіб.

ІІ етап. Дослідження ефективності профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків та шляхи її вдосконалення (1998-1999 рр.).

Дослідження мотивів, потреб, доступності та ефективності профілактичної освіти, стану надання соціально-психологічної, медичної допомоги серед підлітків Соціологічний, статистичний Підлітки за наявністю ризику ВІЛ-інфікування Результати опитування 5 224 осіб.

Розробка шляхів підвищення ефективності профілактичних заходів, спрямованих на попередження ВІЛ-інфікування підлітків Системного підходу Отримані дані 5 224 осіб.

ІІІ етап. дослідження профілактичної ефективності та організаційно-кадрове забезпечення системи медико-соціальної профілактики віл-інфікування підлітків (1998-2001 рр.).

Розробка змісту, форм, методів, організаційно-кадрового забезпечення системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків Хронометражний, статистичний Підлітки, серед яких впроваджена система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування Підлітки на етапах системи Дані спостережень 5 195 осіб.

Визначення ефективності системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків Соціологічний, статистичний Результати опитування, мед. документація (ф.025/01; ф.030/0) 5 195 осіб.

Програма дослідження включала три етапи:

перший - дослідження наявності соціального та особистого ризику ВІЛ-інфікування у підлітків великого міста та ролі медико-соціальних та медико-психологічних факторів в формуванні цього ризику;

другий - дослідження ефективності профілактики віл-інфікування підлітків великого міста, факторів, які на них впливають та розробка шляхів вдосконалення профілактичної роботи.

третій - розробка організаційно-методичного забезпечення системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, її експериментальне впровадження та визначення ефективності.

Дослідження ризику ВІЛ-інфікування проводилось серед 10940 підлітків (15-17 років) великого міста (м. Києва), які проживали в 14 районах. Визначення ролі медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування, а також факторів, які впливають на ефективність профілактичних заходів, проводилось серед 2959 підлітків із статевим, 220 підлітків із парентеральним ризиками ВІЛ-інфікування. Контроль дослідження проводився серед 2016 підлітків без ризику ВІЛ-інфікування та 29 ВІЛ-інфікованих підлітків.

Система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків впроваджена серед 5195 підлітків протягом 1998-2001 років у закладах системи Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації. Ефективність системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків оцінювалась у динаміці - після закінчення кожного профілактичного етапу та через 3 і 12 місяців після реалізації.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідженням встановлено, що основні фактори ризику ВІЛ-інфікування (статевий та парентеральний) виявлені серед 29,0±0,4% підлітків (статевий ризик - 27,0±0,4%, парентеральний - 2,0±0,2%) великого міста (p<0,001).

Ризик ВІЛ-інфікування в різних соціальних групах підлітків розподілився неоднаково: “високий ризик” мають підлітки, які не працюють та не навчаються (2,3±0,1% всіх досліджених підлітків); “помірний ризик” - підлітки, які навчаються в професійно-технічних училищах та у вечірніх школах (23,7±0,4%); “низький ризик” - серед підлітків загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл (74,0±0,4%) (p<0,01).

Інтегральним відображенням соціальних передумов у формуванні ризику ВІЛ-інфікування являється спосіб життя. Встановлено, що зі збільшенням ризику ВІЛ-інфікування спостерігається зменшення кількості підлітків, які ведуть здоровий спосіб життя (від 87,0±1,1% в групі без факторів ризику ВІЛ-інфікування до 0% в групі парентерального ризику (p<0,01).

Соціальні умови та економічний рівень життя підлітків та їх сімей є передумовою для формування поведінки високого ризику ВІЛ-інфікування серед підлітків. Так, ризик ВІЛ-інфікування найбільший серед підлітків, які проживають у гуртожитках, інтернатах та не мають постійного місця проживання. Це доповнює раніш запропоновані соціально-психологічні теорії, які пов`язують розвиток девіантної поведінки за соціальними умовами виховання та розвитку підлітків [Гурлєва Т.С., 1997; Оржеховська В.М., 2000; Максимова Н.Ю., 2001].

Встановлений зв`язок між деякими соціально-економічними показниками життя підлітків (власні кошти, шляхи їх отримання і витрат) та наявністю ризику ВІЛ- інфікування. Зі зростанням ризику ВІЛ-інфікування підлітків спостерігається: збільшення у них кількості власних коштів (з 27,0±6,8 грн/міс серед підлітків без ризику ВІЛ-інфікування (p<0,01) до 280,2±14,8 грн/міс серед підлітків з парентеральним ризиком ВІЛ-інфікування (p<0,05), збільшення їх отримання за рахунок кримінальної діяльності (75,2±3,4% серед підлітків-чоловіків з парентеральним ризиком (p<0,05) та шляхом секс-бізнесу (48,0±6,5% серед підлітків-жінок з парентеральним ризиком (p<0,05); відзначається зміна витрат наявних коштів - збільшується частка витрат на придбання психоактивних речовин (до 25,0±3,1% на алкогольні вироби; до 50,0±3,9% - на наркотичні речовини (p<0,05) та зменшуються витрати на додаткове харчування, транспорт, одяг, подарунки, дозвілля. Крім того, відзначається зростаюча розбіжність між збільшенням середньої кількості власних коштів у підлітка та зменшенням середнього прибутку сім'ї на фоні зростання ризику ВІЛ-інфікування. Отримані дані поглиблюють уявлення про значення соціально-економічного становища на формування поведінки високого ризику ВІЛ-інфікування [Гришаєва І.В., 1998; Миккельсон Х., 1999; Futterman D. et al., 2000].

При вивченні у підлітків статевої поведінки як одного з основних факторів, який визначає ризик їх ВІЛ-інфікування, встановлено, що статевий ризик інфікування ВІЛ зумовлюється віком, мотивами, психологічним станом на час початку статевого життя, стосунками із статевим партнером, формами статевого акту та практикою безпечного сексу. При зростанні ризику ВІЛ-інфікування підлітків знижується середній вік початку статевого життя (з 15,3±0,1 років серед підлітків із статевим ризиком (p<0,01) до 14,6±0,2 років серед ВІЛ-інфікованих підлітків (p<0,05).

Подальше статеве життя визначає формування ризику ВІЛ-інфікування підлітків, оскільки встановлено, що ризик ВІЛ-інфікування при статевому житті серед досліджених підлітків формується за рахунок: великої кількості статевих партнерів (від 2,4±0,3 (p<0,01) до 12,7±0,7 (p<0,05) на рік); незначної кількості підлітків, у яких наявний постійний статевий партнер (від 57,0±3,9% (p<0,05) до 91,0±0,8% (p<0,01); практики гомосексуального (серед підлітків-чоловіків - 3,0±0,6%, підлітків-жінок - 2,0±0,4% (p<0,05), бісексуального (серед підлітків-чоловіків - від 2,0±0,3% до 10,0±2,4%; серед підлітків-жінок - від 1,0±0,3% до 12,0±4,2% (p<0,05). Отримані дані доповнюють більш рані дослідження відносно початку статевого життя підлітками в Україні [Говорун Т.В. та співавт., 1995; Гурлєва Т.С., 1997; Богатирьова Р. та співавт., 1999] та розкривають значення статевої поведінки у формуванні ризику ВІЛ-інфікування.

Для запобігання ВІЛ-інфікування велике значення має використання навичок безпечного сексу, які включають наявність постійного партнера та використання презервативів під час статевого акту. При дослідженні показників реалізації профілактики статевої передачі ВІЛ встановлено низьке використання підлітками презервативів, як при першому статевому акті (від 5,0±0,6% до 8,0±0,6% (p<0,01), так і при постійному статевому житті ("завжди" - від 7,3±0,7% до 10,6±0,7% випадків; "ніколи" та "іноді" - від 89,4±0,7% до 98,0±1,8% випадків (p<0,01), що не гарантує захист підлітків від ВІЛ-інфікування статевим шляхом.

Основними причинами невикористання презервативів серед підлітків є: відсутність презервативів, перенесення ініціативи та відповідальності за їх використання на статевого партнера, наявність значної довіри до статевого партнера та очікування від нього негативної емоційної реакції.

При вивченні зв`язку між вживанням психоактивних речовин та наявністю ризику ВІЛ-інфікування підлітків встановлено, що зі зростанням всіх видів та шляхів вживання психоактивних речовин, збільшується ризик інфікування ВІЛ. Це пов`язано з тим, що при вживанні психоактивних речовин у підлітка знижується рівень самоконтролю за власною поведінкою; розвивається залежність до психоактивної речовини, що сприяє переходу до більш “важкої” психотропної речовини; збільшується потреба в коштах для придбання психоактивних речовин, яка сприяє протиправній поведінці тощо. Основними мотивами для початку вживання психоактивних речовин є: імітаційно-дослідницькі (у підлітків-чоловіків) та імітаційно-фобійні (у підлітків-жінок). Формування парентерального ризику ВІЛ-інфікування починається вже серед підлітків без факторів ризику ВІЛ-інфікування (внаслідок вживання тютюнових та алкогольних виробів), пізніше - за рахунок паління коноплі, вживання психоактивних речовин ентеральним шляхом та наступним парентеральним їх введенням. Вживання психоактивних речовин парентеральним шляхом відбувається завдяки наявності у підлітків імітаційних мотивів, які у підлітків-чоловіків підкріплюються бажанням відчути зміни свого психічного стану, подолати невирішені психологічні проблеми, знизити рівень особистого контролю для вступу в статевий акт; у підлітків-жінок - страхом втрати авторитету серед однолітків та втрати коханого. Отримані дані в значній мірі сприяють упорядкуванню та є поглиблюючим доповненням даних інших авторів [Campbell C.A., 1995; UNAIDS 1998-2001; Robertson A.et al., 1999; Sallah F.et al., 1999; Райс Ф., 2000] та розкривають механізми формування парентерального ризику ВІЛ-інфікування підлтків.

У формуванні поведінки високого ризику відіграє велику роль наявність акцентуації характеру та патопсихологічні зміни особистості підлітків. У групі підлітків з ризиком ВІЛ-інфікування спостерігається збільшення кількості осіб з акцентуацією характеру (за класифікацією Личко А.Є., 1985) - гіпертимною, істероїдною, конформною, нестійкою, серед осіб з парентеральним ризиком, додатково - циклоїдною та лабільною. Також встановлені патопсихологічні зміни особистості у підлітків з ризиком ВІЛ-інфікування по шкалах Міннесотського багатомірного особистісного опитувальника - збільшення рівнів іпохондрії, депресії, істерії, психопатії, маніакальності. Синдроми маніакальності та істерії сприяють ранньому початку статевого життя, практики небезпечного сексу та створюють фон для початку вживання психоактивних речовин. Синдроми депресії та психопатії знижують рівень контролю за здоров'ям та особистою поведінкою підлітків, сприяють розвитку наркотичної залежності.

Створена інтегративна модель формування ризику ВІЛ-інфікування підлітків, яка представлена на рисунку 1.

Встановлено, що знання про складові профілактичної освіти, її доступність серед підлітків є низькими. Основними організаціями, які надають профілактичну освіту підліткам є - засоби масової інформації, навчальні заклади; незначну роль також відіграють сім'я та медичні установи. Профілактичні знання та навички підлітки отримують переважно від однолітків. Серед підлітків спостерігається “високий рівень” знань про збудника СНІДу, шляхи передачі ВІЛ та їх профілактики та “низький рівень” - про поведінку високого ризику ВІЛ-інфікування, особливості епідемічного процесу в Україні. При дослідженні використання профілактичних навичок по запобіганню передачі ВІЛ серед підлітків виявлено, що у всіх групах статевоактивних підлітків спостерігається низький рівень практичних навичок по запобіганню передачі ВІЛ статевим шляхом, який є найгіршим серед групи підлітків з парентеральним ризиком. У групі підлітків з парентеральним фактором ризику також спостерігається низький рівень використання концепції "зниження шкоди". Виявлений значний рівень готовності підлітків до соціальної дискримінації ВІЛ-інфікованих та представників груп високого ризику інфікування ВІЛ (в т.ч гомосексуалістів, наркозалежних).

У всіх групах підлітків спостерігається явище профілактичної дисоціації (значна розбіжність між умовно високим рівнем профілактичних знань та значно низьким рівнем реалізації цих знань (практичних навичок) у повсякденному житті) (82,0±0,7% підлітків з наявним статевим та парентеральним ризиками ВІЛ-інфікування (p<0,05), що сприяє розповсюдженню ВІЛ-інфекції серед підлітків. Отримані дані доповнюють та поглиблюють дані інших авторів [Запорожец О.Л. та співавт., 1998; Міккельсон Х., 1999; Маcovei M. et al., 1999] та дозволяють їх використати для покращення профілактичної освіти серед підлітків.

Соціально-психологічної допомоги потребують 39,7% підлітків, ця потреба підвищується за умов збільшення ризику ВІЛ-інфікування. Доступність цієї допомоги залежить від наявності у підлітків факторів ризику ВІЛ-інфікування і організації соціально-психологічної допомоги окремим групам підлітків. Переважним суб'єктом надання соціально-психологічної допомоги є: служба "телефон довіри", соціальна служба для молоді, в меншій мірі - психологи шкіл (навчальних закладів), приватні психологи. Ефективність отриманої соціально-психологічної допомоги знаходиться на не достатньому рівні серед підлітків з парентеральним ризиком. Результати дослідження доповнюють раніш отримані дані іншими авторами [Staub R., 1995; Оржеховська В.М., 1996; Максимова Н.Ю., 1997].

Мають потребу в медичній допомозі: акушерсько-гінекологічній - 32,7% статевоактивних підлітків-жінок, дерматовенерологічній - 4,45% статевоактивних підлітків, наркологічній - 11,0% підлітків (p<0,01). Встановлено, що при зростанні ризику ВІЛ-інфікування підлітків, збільшується їх потреба в отриманні медичної допомоги, разом з тим відзначається низький рівень звертання підлітків за спеціалізованою медичною допомогою. Для отримання медичної допомоги переважно всі підлітки звертаються в кабінети анонімної допомоги.

Причиною низької ефективності допомоги, спрямованої на профілактику ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста, є неадекватна організація цих заходів за часом, місцем реалізації; неадекватний вибір суб'єкта, форм та методів профілактичних заходів; відсутність широкої (доступної підліткам) мережі анонімних консультацій (“дружніх клінік для молоді”).

На підставі проведених досліджень розроблена система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, яка включає три етапи: недиференційований; диференційований за соціальними групами підлітків; диференційований за особистим ризиком ВІЛ-інфікуванняпідлітків, кожний з яких реалізується на трьох рівнях профілактичної освіти, соціально-психологічної допомоги, медичної допомоги. Для кожного етапу та рівня профілактичної системи розроблені мета, завдання, визначено кадрове забезпечення, розподіл функціональних обов`язків спеціалістів, місце реалізації заходів. Розроблена програма системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків представлена у таблиці 2.

Під впливом впровадженої системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування вдалось значно підвищити рівень профілактичних знань, спрямованих на профілактику ВІЛ-інфікування (індекс профілактичних знань збільшився з 73,4±0,6 до 100,0 (p<0,01) та вмінь (індекс використання профілактичних навичок збільшився з 30,5±0,8 до 99,0±0,1 (p<0,01), що дозволило подолати раніш наявне явище профілактичної дисоціації. Вдалося значно підвищити рівень толерантності, гуманного ставлення до ВІЛ-інфікованих, наркозалежних та гомосексуалістів (індекс дискримінаційної готовності знизився з 24,2±0,6 до 0,9±0,1 (p<0,01). Вдалось змінити стереотипи статевої поведінки в напрямку безпечної, загальмувати початок вступу в статеве життя (під час реалізації профілактичної системи статеве життя почали лише 0,9±0,2% раніш статевонеактивних підлітків, а призупинили - 24,5±0,9% раніш статевоактивних підлітків (p<0,05). Були раціонально вирішені раніш наявні соціально-психологічні проблеми серед підлітків, вдалось психологічно гармонізувати їх особистість (кількість підлітків із значними проблемами в міжособистісному спілкуванні знизилась з 27,0±0,6% до 4,8±0,3% (p<0,01) та попередити серед них девіантну поведінку (кількість підлітків, які отримували власні гроші кримінальним шляхом, знизилась з 7,3±0,4 до 0,2±0,07% (p<0,05). Також вдалось покращити діагностику та лікування захворювань, які сприяють інфікуванню ВІЛ (знизились частота патології (на 100 підлітків): акушерсько-гінекологічної - з 32,7 до 5,8, дерматовенерологічної - з 4,45 до 0,43, наркологічної - з 11,0 до 3,0) (p<0,01). Все це сприяло зниженню ризику ВІЛ-інфікування підлітків, залученню їх до здорового способу життя та профілактичної діяльності серед однолітків за концепцією “рівний-рівному”.

Завдяки екстраполяції отриманих в експериментальному впровадженні даних та досвіду вдалось: організувати зв`язки та розподілити функціональні обов'язки між різними відомствами, що реалізують заходи, спрямовані на профілактику ВІЛ-інфікування підлітків (системи освіти, соціальної служби для молоді, охорони здоров`я); визначити потреби, розподіл та забезпеченість спеціалістами між різними відомствами, для реалізації системи профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків великих міст; обґрунтувати необхідність обов`язкового введення посади лікаря-епідеміолога в центрах профілактики та боротьби зі СНІДом з метою координації профілактичної діяльності різних відомств, спрямованих на профілактику ВІЛ-інфікування підлітків.

Висновки

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і вирішення актуальної наукової проблеми сучасної профілактичної медицини - дослідження факторів, які формують ризик ВІЛ-інфікування підлітків та визначають ефективність профілактичних заходів; розробку системи медико- соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків.

1. Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлено, що на сучасному етапі функціонування системи охорони здоров`я в Україні, внаслідок особливостей епідеміології ВІЛ/СНІДу, існує нагальна необхідність створення технології щодо практичного призупинення негативної тенденції в розповсюдженні ВІЛ/СНІДу серед підлітків. Тому вивчення ролі медико- соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні ризику ВІЛ-інфікування та факторів, які впливають на ефективність профілактичних заходів серед підлітків, є актуальним і необхідним, що дозволить науково обґрунтувати та вдосконалити існуючу систему медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків в умовах великого міста.

2. Підлітки великого міста мають різний соціальний ризик інфікування ВІЛ: “високий” - які не навчаються та не працюють (2,3±0,02% від всіх підлітків); “помірний” - які навчаються в професійно-технічних училищах та вечірніх школах (23,7±0,4%); “низький” - які навчаються в загальноосвітніх та спеціалізованих школах (74,0±0,4%). Більшість ВІЛ-інфікованих підлітків (29 осіб) раніш відносились до груп “високого” соціального ризику ВІЛ-інфікування (82,7±7,0%).

3. Соціальний ризик ВІЛ-інфікування підлітків великого міста формується медико-соціальними факторами (коефіцієнт детермінації за даними багатофакторного дисперсійного аналізу (m2): способом життя (0,98±0,01); місцем (0,95±0,05) та успішністю у навчанні (0,79±0,1), організацією дозвілля (0,95±0,05); місцем проживання (0,73±0,1); кількістю наявних власних коштів (0,68±0,2) та джерелами їх отримання (0,70±0,1).

4. Динаміка формування ризиків ВІЛ-інфікування (статевого та парентерального) в соціальних групах підлітків великого міста (із врахуванням їх статі) найбільш вірогідно описується розробленою ступеневою математичною моделлю на основі степеневої функції (квадрат коефіцієнту регресії від 0,92±0,01 до 0,97±0,01).

5. Особистий ризик ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста мають: 27,0±0,4% - статевий та 2,0±0,2% - статево-парентеральний. Це зумовлено наявністю поведінки високого ризику ВІЛ-інфікування (m2): раннього початку статевого життя (0,94±0,05), невикористання презервативів при статевому житті (0,90±0,05), наявності великої кількості статевих партнерів (0,90±0,05), практики гомо-, бісексуальних, групових форм статевого життя (0,85±0,05), вживання психоактивних речовин (0,94±0,05) та внутрішньовенного шляху їх введення (0,92±0,05).

6. Формування особистого ризику ВІЛ-інфікування серед підлітків великого міста пов`язано з медико-психологічними факторами (m2): наявністю проблем у міжособистісному спілкуванні (0,68±0,1), акцентуації характеру (гіпертимної, нестійкої, конформної, циклоїдної, лабільної) (0,96±0,05) та патопсихологічних синдромів (іпохондрії, депресії, істерії, психопатії, маніакальності) (0,78±0,1). Розвиток поведінки високого ризику тісно пов`язаний з медико-соціальними та медико-психологічними факторами високої детермінації (коефіцієнт кореляції Пірсона (r) від 0,6±0,02 до 0,99±0,01, які виникають на фоні вікових соціально-психологічних особливостей, притаманних підлітковому віку - реакції імітації, емансипації, групування та самоствердження.

7. Заходи з попередження ВІЛ-інфікування підлітків в умовах великого міста мають незначну профілактичну ефективність. 82,0±0,7% обстежених підлітків із статевим та парентеральним факторами ризику ВІЛ-інфікування мають профілактичну дисоціацію (відносно високий рівень знань про ВІЛ/СНІД та шляхи його профілактики і значно нижчий рівень використання цих знань в особистому житті), що не забезпечує виконання профілактичної концепції, рекомендованої ВООЗ: “єдності знань - відношень - поведінки - практики”. Серед 39,7±0,9% підлітків визначаються невирішені соціально-психологічні проблеми, у 32,0±0,8% - спостерігається високий рівень готовності до соціальної дискримінації ВІЛ-інфікованих, гомосексуалістів та наркотично залежних осіб.

До захворювань та станів, що сприяють інфікуванню ВІЛ, відносять: неспецифічні запальні захворювання статевої системи та незаплановану вагітність (серед 32,7±1,3% статевоактивних підлітків-жінок); захворювання, що передаються статевим шляхом (4,4±0,4% статевоактивних підлітків); зловживання алкогольними напоями, вживання наркотичних та токсичних речовин (11,0±0,5% підлітків).

8. Ефективність заходів з профілактики ВІЛ-інфікування, що реалізуються серед підлітків великого міста, недостатня, що пов`язано з відсутністю мотивів до отримання та використання підлітками профілактичних знань та навичок; неадекватним вибором змісту, форм та методів профілактичної роботи; низькою доступністю до висококваліфікованої, анонімної профілактичної освіти, соціально-психологічної та медичної допомоги в часі та просторі; наявності великої кількості суб'єктів та установ, які реалізують профілактичні заходи, діяльність яких незкоординована між собою; відсутністю єдності, системності в реалізації профілактики ВІЛ-інфікування. Все це сприяє подальшому поширенню ВІЛ-інфікування серед підлітків.

9. На підставі отриманих даних визначена необхідність і розроблена система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста, яка інтегрує профілактичну освіту, соціально-психологічну і медичну допомогу та залучає підлітків до профілактичної (волонтерської) роботи серед однолітків з однотипним соціальним та особистим ризиками ВІЛ-інфікування.

Система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста ґрунтується на сучасних профілактичних стратегіях: "рівний-рівному", "дружня допомога", "віддалення початку статевого життя", "протистояння статевим домаганням та вживанню психоактивних речовин", "безпечного сексу" (для статевоактивних), "зниження шкоди" (для ін'єкційних споживачів наркотичних речовин), формування гуманного та толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих, гомосексуалістів, наркотично залежних осіб. Для цього використовуються малогрупові, творчі, інтерактивні форми профілактичної освіти; індивідуальне та анонімне надання соціально-психологічної та медичної допомоги тощо.

Система медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста включає три етапи: перший - недиференційований; другий - диференційований за соціальними групами ризику ВІЛ-інфікування; третій - диференційований за особистим ризиком ВІЛ-інфікування. Кожний етап реалізується на трьох профілактичних рівнях: профілактичної освіти, соціально-психологічної та медичної допомоги.

10. В закладах системи Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації протягом 1998-2001 років впроваджена та досліджена ефективність системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, яка дозволила підвищити рівень профілактичних знань та вмінь, рівень толерантності до ВІЛ-інфікованих та представників груп високого ризику ВІЛ-інфікування; змінити стереотипи статевої поведінки в напрямку безпечної, загальмувати початок раннього статевого життя; залучити підлітків до профілактичної діяльності серед однолітків.

Практичні рекомендації

З метою вдосконалення профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків вважаємо доцільним рекомендувати:

1. Впровадити в Україні систему медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків із врахуванням їх особистого та соціального ризику ВІЛ-інфікування.

2. Для визначення ризику ВІЛ-інфікування використовувати “Підлітковий експрес-опитувальник визначення ризику ВІЛ-інфікування”.

3. Для координації діяльності профілактичної допомоги підліткам, ввести посаду лікаря-епідеміолога по роботі з дітьми та підлітками з розрахунку - 0,1 посада на 10 тис. підлітків на базі обласних, міських центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом.

4. Перерозподілити функціональні обов`язки по реалізації профілактичної допомоги підліткам між лікарями-санологами обласних (міських) Центрів здоров`я та шкільними лікарями-педіатрами на місцях. Методичне забезпечення профілактичних заходів у навчальних закладах покласти на лікарів-санологів; визначення ризику ВІЛ-інфікування підлітків, організацію медичної допомоги покласти на шкільних лікарів-педіатрів.

5. Ввести до функціональних обов`язків дільничних лікарів-наркологів наркологічних диспансерів обов`язок надання профілактичної допомоги підліткам, яки проживають (навчаються) на території їх обслуговування.

6. Розширювати мережу “кабінетів довіри” в межах штатних нормативів обласних (міських) Управлінь охорони здоров`я та обласних (міських, районних) центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, забезпечуючи реалізацію в них складових системи профілактики ВІЛ-інфікування (соціально-психологічної та медичної допомоги).

7. Обласним (міським) Управлінням охорони здоров`я на базах Центрів здоров`я разом з обласними (міськими) Управліннями освіти і науки та соціальними службами для молоді створювати волонтерські групи (організації) шляхом активного залучення та підготовки підлітків до пропаганди здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфікування серед однолітків.

Список наукових робіт, що опубліковані за темою дисертації

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Варивончик Д.В. Адаптація освітніх програм з профілактики ВІЛ/сніду до соціальних особливостей дітей та підлітків України // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2000. № 1. С. 181-186.

2. Варивончик Д.В. Значення соціально-психологічних факторів в формуванні ризику ВІЛ-інфікування у підлітків // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2000. № 2. С. 134-140.

3. Варивончик Д.В. Сучасні аспекти медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків (аналітичний огляд літератури) // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2000. №2. С. 94-96.

4. Варивончик Д.В. Визначення поширеності акцентуації характеру та патопсихологічних змін особистості серед підлітків з ризиком ВІЛ-інфікування як основа для організації психологічної та психотерапевтичної допомоги // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2001. № 1. С. 324-329.

5. Нагорна А.М., Варивончик Д.В., Буранова Я.Ю. Профілактична освіта як складова комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків та її ефективність // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2001. №2. С. 48-51. Дисертантом розроблена програма та методика профілактичної освіти в рамках системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, проведений збір матеріалу та його статистична обробка, проаналізована ефективність реалізованої профілактичної освіти серед підлітків, зроблені узагальнення та висновки.

6. Нагорна А.М., Варивончик Д.В. Медична допомога складова комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2001. №3. С. 89-92. Дисертантом розроблена програма медичної допомоги в рамках системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків, проведений збір матеріалу та його статистична обробка, проаналізована ефективність реалізованої медичної допомоги серед підлітків, зроблені узагальнення та висновки.

7. Нагорна А.М., Варивончик Д.В., Буранова Я.Ю. Розробка, впровадження та дослідження ефективності комплексної системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків України // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2001. № 2. С. 327-334. Дисертантом обґрунтована та розроблена програма системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків в умовах великого міста, проведений збір матеріалу та його статистична обробка, проаналізована ефективність реалізованої профілактичної допомоги, зроблені узагальнення та висновки.

В інших наукових виданнях:

Монографія:

Здоров`я в залежності від умов та способу життя / Л.Ю. Меламент, Ф.П. Ринда, Г.М. Жуков, Г.В. Рудь, А.В. Царенко, Д.В. Варивончик., О.О. Стойко // Охорона здоров`я України: результати діяльності (щорічна доповідь, 1999 рік) / Загальна редакція В.Ф.Москаленко. - К.: МОЗ України, 2000. С. 230-256.

Брошури:

1. Молодь у Всесвітній кампанії проти СНІДу. Інформаційно-методичні розробки за матеріалами проведення акції під час Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом / Загальна редакція Д.В. Варивончика, Л.І. Ткачук К.: КПДЮ, 1999. 20 с.

2. Профілактика ВІЛ-інфікування підлітків в позашкільний час / Загальна редакція Д.В Варивончика. К.: КПДЮ, 2000. 68 с.

3. Варивончик Д.В. Сучасні методи оздоровчо-профілактичної роботи з підлітками: З досвіду роботи підліткового руху “Школярі Києва - за здоровий спосіб життя”. К.: КПДЮ, 2001. 20 с.

Анотація

Варивончик Д.В. Обґрунтування та розробка системи медико-соціальної профілактики інфікування вірусом імунодефіциту людини серед підлітків в умовах великого міста. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 - соціальна медицина. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2001.

Дисертаційна робота вміщує дані по визначенню соціального та особистого ризику ВІЛ-інфікування підлітків великого міста та значення медико-соціальних та медико-психологічних факторів у формуванні цього ризику. Досліджена ефективність реалізованих у великому місті (м.Києві) сучасних напрямків профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків (профілактичної освіти, соціально-психологічної та медичної допомог) та факторів, які впливають на їх ефективність. На підставі отриманих даних розроблена інтегральна модель формування ризику ВІЛ-інфікування підлітків та напрямки удосконалення профілактичної роботи, організаційно-методичне забезпечення та програма системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків великого міста.

Автором вперше науково обґрунтована, розроблена, впроваджена, досліджена профілактична ефективність системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування підлітків в умовах великого міста. Встановлена висока профілактична ефективність впровадженої серед підлітків великого міста системи медико-соціальної профілактики ВІЛ-інфікування.

Ключові слова: вірус імунодефіциту людини, підлітки, ризик інфікування, медико-соціальні фактори, медико-психологічні фактори, система медико-соціальної профілактики, профілактична освіта, соціально-психологічна допомога, медична допомога, ефективність профілактики.

Аннотация

Варивончик Д.В. Обоснование и разработка системы медико-социальной профилактики инфицирования вирусом иммунодефицита человека среди подростков в условиях большого города. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 - социальная медицина. Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца МЗ Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме профилактики ВИЧ-инфицирования подростков в условиях большого города. В диссертации изучается наличие риска ВИЧ-инфицирования среди подростков (г.Киев, 10524 чел.), роль медико-социальных и медико-психологических факторов в формировании этого риска, факторы, которые определяют эффективность профилактических мероприятий (5224 чел.). На основе полученных данных разработана и экспериментально реализована система медико-социальной профилактики ВИЧ-инфицирования подростков, определена её профилактическая эффективность (5195 чел.).

Установлено, что 29,0% подростков имеют риск ВИЧ-инфицирования (27,0% половой, 2,0% парентеральный). Социальный риск ВИЧ-инфицирования подростков неодинаковый: "высокий" - среди подростков, которые не учатся и не работают, "средний" - среди учащихся вечерних школ и профессионально-технических училищ, "низкий" - среди учащихся общеобразовательных и специализированных (гимназии, лицеи) школ. В формировании риска ВИЧ-инфицирования большое значение имеют факторы: медико-социальные (место проживания и образ жизни, место обучения и успеваемость, организация свободного времени, количество личных денег и источники их получения); медико-психологические (наличие социально-психологических проблем в общении, акцентуации характера, патопсихологических синдромов), а также факторы, которые определяют поведение высокого риска ВИЧ-инфицирования подростков (ранняя, небезопасная половая жизнь, употребление психоактивных веществ). На основании полученных данных разработана интегративная модель формирования риска ВИЧ-инфицирования подростков, математические модели формирования социального риска ВИЧ-инфицирования подростков, экспресс-опросник определения риска ВИЧ-инфицирования среди подростков.

Реализуемые среди подростков большого города профилактические мероприятия малоэффективны, о чем свидетельствует наличие среди 82,0% подростков с риском ВИЧ-инфицирования выраженной профилактической диссоциации (высокий уровень знаний про методы профилактики ВИЧ-инфицирования и низкий уровень использования этих знаний в реальной жизни). Среди сексуально активных подростков отмечается интенсивная половая жизнь на фоне низкого использования презервативов, большого количества половых партнеров, практики форм сексуальной активности высокого риска ВИЧ-инфицирования (гомо-, бисексуальных, групповых). Среди подростков с парентеральным риском отмечается низкое использование концепции "снижение риска". В оказании социально-психологической помощи нуждаются 39,7% подростков. В акушерско-гинекологической помощи нуждаются 32,7% сексуально активных подростка-женщины, в дерматовенерологической 4,45% сексуально активных подростка, в наркологической 11,0%. Низкая эффективность реализуемых мероприятий возникает вследствие их неадекватной организации (по месту и времени, по субъекту и окружению), и отсутствия анонимности при оказании социально-психологической и медицинской помощи. Разработаны направления повышения эффективности профилактических мероприятий по профилактике ВИЧ-инфицирования подростков в условиях большого города.

...