Прогнозування карієсрезистентності емалі на основі одонтогліфіки перших нижніх постійних молярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Демчина Галина Романівна

УДК: 616.314-002-037-06:/572.777:611.314.5/

ПРОГНОЗУВАННЯ КАРІЄСРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЕМАЛІ

НА ОСНОВІ ОДОНТОГЛІФІКИ ПЕРШИХ НИЖНІХ

ПОСТІЙНИХ МОЛЯРІВ

14.01.22- Стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, професор Кухта Степан Йосифович, професор кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, завідувач кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені акад. О.О.Богомольця МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Смоляр Ніна Іванівна, завідувач кафедри стоматології дитячого віку Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології з курсом стоматології дитячого віку.

Захист відбудеться “7” червня 2002 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “7” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зменшення приросту карієсу зубів у дітей, яке спостерігається за останні 20 років, стосується більше гладких поверхонь зубів; жувальні поверхні молярів і надалі залишаються місцем підсиленого каріозного ураження (Патерсон Р.А. та співавт., 1995; Маслак Е.Е. та співавт., 1996; Флюнт І.І. 1997; Кисельникова Л.П. 1996; Paterson R. 1992; Wagner M. та співавт., 1994). Діагностика карієсу в глибині ямок і борозен зубів - проблематична. Традиційні візуальні й тактильні методи обстеження не завжди дозволяють виявляти ранні стадії карієсу. Ці методи є успішними тільки тоді, коли у процес втягуються підповерхневі верстви емалі зі зміною забарвлення зуба. Рентґенологічне обстеження підвищує точність діагностики до 60-65%, проте не виявляє 35-40% каріозних вогнищ (Sehaibany F. та співавт., 1996; Кевин Е. 1999). Скловолоконна оптика і транслюмінація - недостатньо інформативні при дослідженні жувальної групи зубів. Ще складнішою є диференційна діагностика демінералізації емалі, як ознаки початкової стадії карієсу, а також пониженої мінералізації - вияву незавершеного процесу дозрівання емалі. Загальновизнана фторпрофілактика дає зниження приросту переважно апроксимального і пришийкового карієсу, натомість є менш ефективною щодо жувальних поверхонь молярів, бо спричиняє відкладання фториду кальцію лише на периферії борозни, глибші ж ділянки при цьому залишаються слабомінералізованими і схильними до карієсу (Кисельникова Л.П., Леонтьев В.К. 1995; Vaarkamp J. та співавт., 1997). Це призводить до того, що через 5 років після прорізування зубів кількість молярів, уражених переважно фісурним карієсом, становить 50% (Madlena M. 1991; Н.І.Смоляр та співавт., 1995; Manton DJ. та співавт., 1995).

Запропонована герметизація борозен жувальної поверхні молярів ще не ґрунтується на чітких об'єктивних критеріях і часто тільки віддаляє інвазивне втручання (Маслак Е.Е. та співавт., 1998; Донський Г.І. та співавт., 2000; Акарелян И.Р. та співавт., 2000). Використання герметичних середників для профілактики фісурного карієсу зубів ефективне впродовж 1,5-2 роки після прорізування зуба, проте його організація часто запізніла, а тотальне застосування не бажане через виділення силантами гормоноподібних, канцерогенних речовин (Raadal M. 1992; O'Sullivan D.M. 1996; Adler P. 1996). Тому герметизацію слід проводити лише при наявних чітких ознаках схильності до карієсу емалі жувальної поверхні постійних молярів.

Експерти ВООЗ (1986) відзначають “необхідність розробки методів скринінгу для ідентифікації груп високого ризику розвитку карієсу”.

Арсенал відомих клінічних критеріїв резистентності емалі зубів до карієсу обмежений і не позбавлений недоліків (Флюнт І.І. 1996). Більшість із них інформативні при наявності каріозної порожнини, коли проводити профілактику пізно (індекси КП, КПВ), або вимагають складних бактеріологічних і біохімічних досліджень (лактобацил-тест, слинні діагностичні тести). Показники тесту емалевої резистентності (ТЕР) залежать від багатьох чинників: приймання медикаментів, стресів, фізичного навантаження, гормонального фону, а також особливостей обігу емалевого ліквору як фізіологічного складника структурно-функціональної резистентності емалі (СФРЕ). Це не дозволяє достатньо чітко та своєчасно формувати групи резистентності до карієсу.

Тому опрацювання та наукове обґрунтування ранніх, зокрема, клінічних методів прогнозування резистентності емалі до карієсу на початковій стадії прорізування постійних зубів залишається актуальною проблемою. Намагання віднайти клінічні вияви генетичного взаємозв'язку особливостей умов одонтогенезу з розвитком інших структур порожнини рота (хейлогліфіка, глосогліфіка, ураногліфіка), виявили, що зі ступенем мінералізованості твердих тканин зуба корелятивно пов'язана лише одонтогліфіка (ОГ), що й стало предметом ґрунтовних досліджень автора.

Поодинокі антропологічні дослідження рельєфу жувальної поверхні молярів у населення України не торкалися проблеми клінічного значення ОГ. Вивчення і пошук експериментальних, морфологічних та клінічних доказів поставили питання про роль морфологічних особливостей жувальних поверхонь перших нижніх постійних молярів (ПНПМ) у розвитку фісурного карієсу, про специфіку дозрівання фісур і ямок при різних одонтогліфічних візерунках та гігієну порожнини рота і можливості клінічного застосування ОГ в організації ранньої профілактики карієсу постійних зубів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної НДР Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького “Оцінка ризику виникнення карієсу та захворювань пародонту у дітей з патологією внутрішніх органів, що проживають в екологічно несприятливих регіонах” (№ державної реєстрації 0196U013962, ІН 30.00.0002.95).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було опрацювання клінічного методу прогнозування резистентності емалі до карієсу ПНПМ для формування груп ризику до карієсу в ранній період прорізування перших постійних зубів та конкретизації показань і протипоказань до герметизації фісур, що підвищує ефективність місцевої профілактики фісурного карієсу.

Завдання:

1. Вивчити найпоширеніші типи одонтогліфічних візерунків ПНПМ у дітей Прикарпаття, описати їх характер та особливості.

2. Дослідити поширеність фісурного карієсу у дітей Прикарпаття та встановити топографію каріозного ураження жувальної поверхні ПНПМ.

3. Встановити антропометричні параметри висоти горбків та кривизни поверхні інтактних та уражених фісурним карієсом ПНПМ.

4. Визначити частку генетичних чинників і середовища у детермінації ОГ та фісурного карієсу.

5. Встановити вплив гігієни порожнини рота на розвиток фісурного карієсу.

6. Дослідити динаміку процесів дозрівання емалі фісур і ямок ПНПМ з різними одонтогліфічними візерунками.

7. Випрацювати клінічний тест ОГ для раннього формування груп профілактики до карієсу постійних зубів.

8. Подати практичні рекомендації для обґрунтування показань й обсягу профілактичних заходів у різних групах резистентності емалі до карієсу.

Об'єкт дослідження - діти віком від 6 до 14 років з інтактними та каріозними ПНПМ, монозиготні (МЗ) та дизиготні (ДЗ) близнята.

Предмет дослідження - жувальні поверхні ПНПМ, топографія каріозного ураження, показники процесів мінералізації емалі.

Методи дослідження - на гіпсових моделях, отриманих з відбитків зубних рядів у дітей, вивчали одонтогліфічні візерунки, на шліфах моделей ПНПМ та їх фотографіях проводили антропометричні виміри кривизни жувальної поверхні та висоти горбків шостих зубів. Ми також вивчали вплив спадковості на характер ОГ і топографію каріозних уражень жувальної поверхні постійних молярів у близнят. Клінічно у дітей визначали тест одонтогліфіки (ТОГ), електропровідність (ЕП) та лазерну флюоресценцію (ЛФ) емалі ПНПМ, ефективність герметизації фісур, вплив стану гігієни порожнини рота за індексом Ґріна-Вермільйона на розвиток фісурного карієсу зубів з різним типом ОГ. Контроль за рівнем та динамікою дозрівання емалі зубів здійснювали з допомогою апарата “Diagnodent”.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено і узагальнено типи одонтогліфічних візерунків ПНПМ у дітей Прикарпаття. Встановлено критичні періоди щодо ризику ураження фісурним карієсом. На підставі внутрішньопарної подібності МЗ і ДЗ близнят за ОГ та локалізацією фісурного карієсу ПНПМ доведено цілковиту генетичну детермінацію одонтогліфічних візерунків і топографії каріозного ураження жувальної поверхні. Встановлено антропологічні параметри інтактних та уражених карієсом молярів. Апробовано можливість використання ОГ ПНПМ як критерію зиготності близнят. За показниками коефіцієнта спадковості встановлено періоди переваги спадкових чинників у розвитку фісурного карієсу відповідно до віку і статі та обґрунтовано терміни раціональної профілактики фісурного карієсу. Запропоновано та підтверджено прижиттєвими методами тест одонтогліфіки (ТОГ) - клінічний критерій схильності емалі молярів до карієсу з метою формування груп пацієнтів для ранньої профілактики карієсу. Вперше опрацьовано метод оцінки початкового рівня мінералізації та динаміки дозрівання емалі за показниками ЕП і ЛФ. Конкретизовано показання до методів профілактичної і розширеної герметизації на підставі особливостей одонтогліфічних візерунків ПНПМ.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано і впроваджено у практику клінічний візуальний критерій резистентності до карієсу - тест одонтогліфіки (позитивне рішення про видачу патенту України на винахід №2001128454 від 28.12.2001 р.), використання якого забезпечує підвищення ефективності профілактики фісурного карієсу. Обґрунтовано терміни можливої корекції процесів постеруптивного дозрівання емалі зубів у дівчат та хлопців, а також вибір адекватного методу герметизації фісур у дітей з різними типами одонтогліфічних візерунків ПНПМ з динамічним контролем оцінки рівня мінералізованості емалі зубів приладом “Diagnodent”.

Результати досліджень впроваджено у практичну діяльність в Мукачівській районній стоматологічній поліклініці Закарпатської області, Тернопільській обласній стоматологічній поліклініці, 1-й та 4-й стоматологічних поліклініках м. Львова та стоматологічній поліклініці ЛДМУ ім. Данила Галицького.

Основні наукові та практичні положення дисертації використовують у лекційних курсах і під час практичних занять викладачі та студенти при вивченні розділу “Одонтологія” на кафедрах стоматології ЛДМУ ім. Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автор самостійно опрацювала наукову літературу з обраної проблеми, опанувала необхідні методи досліджень, запропонувала тест одонтогліфіки для формування груп пацієнтів з різним ступенем схильності до карієсу. Опрацювала схему раннього захисту незрілої емалі зубів від карієсогенних чинників, дала оцінку ефективності профілактики фісурного карієсу методом герметизації; провела статистичне визначення цифрового матеріалу, узагальнила разом з науковим керівником результати дослідження, сформулювала висновки та практичні рекомендації. У працях, які опубліковані за темою дисертації зі співавторами, особистий внесок визначається часткою участі співавторів у консультативно-технічній допомозі.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації викладено на 4-му Всесоюзному симпозіумі “Генетические маркеры в антропогенетике и медицине” (Хмельницький, 1988), І з'їзді медичних генетиків УРСР (Львів, 1988), IV Республіканській науковій конференції учених медиків (Полтава, 1988), ІІІ та IV Міжнародній конференції “Біоматеріали і механіка в стоматології” (Польща, Катовіце, 1998, 2000), І (VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), ювілейній науковій конференції студентів і молодих учених (Одеса, 2000) та VIII конгресі СФУЛТ (Львів-Трускавець, 2000).

Публікації: на тему дисертації опубліковано 15 друкованих праць, серед них 4 у наукових фахових виданнях ВАК України, 2 - у чужомовних фахових виданнях, 9 - у матеріалах з'їздів, науково-практичних конференцій, а також позитивне рішення про видачу патенту України на винахід “Спосіб діагностики карієсрезистентності зубів” (№ 2001128454). р

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 160 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Праця ілюстрована 39 рисунками, 32 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 1073 дітей Львівської та Івано-Франківської областей: 520 (48,46%) хлопців та 553 (51,54%) дівчат з 2099 першими нижніми постійними молярами (ПНПМ). Із них 1008 (48,02%) - у хлопців і 1091 (51,98%) - у дівчат. На основі цих результатів виведено статистику фісурного карієсу. Візерунки жувальних поверхонь ПНПМ - ОГ вивчали на 452 інтактних молярах за методом Зубова А.А. (1973). За відбитками жувальних поверхонь ПНПМ одержували гіпсові моделі, які маркерували і зберігали до повторного обстеження через 2 роки. Зіставлення первинних і повторних моделей дозволило порівняти ОГ візерунки ПНПМ, в яких констатовано наявність карієсу або пломб з неураженими фісурним карієсом за період дослідження. В основі поділу на “+” чи “Y” візерунки жувальної поверхні молярів була форма міжгорбкових борозен та наявність або відсутність контакту між прото- та ентоконідом (Бальчюнене І.А. 1985).

Антропологічні параметри висоти горбків та кривизни жувальної поверхні інтактних і каріозних ПНПМ визначали на шліфах 60-ти моделей ПНПМ та їх фотографіях з найтиповішим для західного реґіону України “+5” візерунком жувальної поверхні. Шліфи моделей виготовляли за методом послідовного зішліфовування борозен (Черненко Т.Ф. 1970) та фотографували в одній проекції з однаковим збільшенням. Висоту горбків та кривизни інтактних і каріозних ПНПМ вимірювали штанґенциркулем за методом Леонтьева В.К., Ивановой Г.І. (1988).

Для встановлення співвідносної ролі спадковості та середовища у детермінації одонтогліфічних візерунків і топографії фісурного карієсу ПНПМ паралельно обстежили 68 пар близнят віком від 6 до 14 років. На підставі порівняння внутрішньопарної подібності ОГ та топографії карієсу визначали конкордантність, а також коефіцієнт спадковості окремо для моно- (МЗ) та дизиготних (ДЗ) близнюків, хлопців та дівчат, у вікових групах: 6-8; 9-11 та 12-14 років. Для клінічних досліджень карієсрезистентності емалі ПНПМ за одонтогліфічними ознаками сформували три групи дітей 6-7-річного віку з 60-ма інтактними ПНПМ.

І група - одонтогліфічні візерунки ПНПМ, утворені тільки міжгорбковими борознами;

ІІ група - ОГ підсилена приєднанням не менше двох горбкових фісур, або якщо вони утворюють візерунок “Д-“ і “Т”-радіуси;

ІІІ група - ОГ як у ІІ групі з поєднанням висоти зубних горбків понад 4,5 мм, що формує значну кривизну ПНПМ.

У всіх дітей трьох груп визначали стан гігієни ротової порожнини за індексом Ґріна-Вермільйона, а також рівень мінералізації емалі жувальної поверхні прижиттєвими методами ЕП і ЛФ твердих тканин зуба (Леонтьев В.К., Иванова Г.И., Жорова Д.И., 1998; Lussi A., 1995).

ЕП визначали за допомогою приладу М-2001, який внесено до державного реєстру засобів для вимірювання, та електродного пристрою з активним та пасивним електродом. Як пасивний електрод використовували стоматологічне дзеркало, з'єднане через провідник з реєструючим пристроєм, як активний - голку інсулінового шприца, заповненого 10% розчином хлориду кальцію. За вихідні параметри брали струм 100мА при напрузі 3В, при яких ЕП дорівнює нулю. Вимірювання проводили у типових місцях виникнення карієсу: медіальній, центральній та дистальній ямках, лінґвальній та вестибулярній борозні через 1, 5 і 10 місяців після прорізування ПНПМ. Високий рівень мінералізації емалі фісур автор констатувала при максимальному значенні сили струму до 8 мА, клінічно - емаль щільна, блискуча, зонд ковзає по її поверхні. Середнім вважали рівень мінералізації емалі, якщо максимальне значення сили струму від 9 до 20 мА, емаль поодиноких борозен матова, крейдоподібного кольору, кінчик зонда затримуюється в 1-2 фісурах. Низький рівень мінералізації емалі реєстрували при максимальному значенні сили струму понад 20 мА, емаль жувальної поверхні, переважно без природного блиску, колір емалі всіх борозен білий або крейдоподібний, кінчик зонда затримується у 2-3 найглибших борознах.

Прижиттєву флюоресцентну діагностику проводили приладом “Diagnodent” фірми “Kavo” через 1, 5 і 10 місяців після повного прорізування коронок ПНПМ. За отриманими результатами аналізували динаміку процесів дозрівання емалі або ж ознак демінералізації в умовних одиницях шкали “Diagnodent”. Цифрові показники від 5 до 25 відповідали пошкодженню емалі, від 25 до 35 - пошкодженню зовнішньої поверхні дентину, понад 35 - розширеному пошкодженню дентину.

Усім дітям з карієсом зубів проводили санацію ротової порожнини, давали індивідуальні рекомендації стосовно гігієнічних навичок. За показаннями призначали загальне лікування карієсу зубів, місцеву мінералізацію твердих тканин зуба проводили препаратами кальцію і фтору. Герметизацію фісур і ямок жувальної поверхні ПНПМ здійснювали за методами профілактичної розширеної герметизації силантами Fissurit, Flow Line.

Отримані показники результатів досліджень статистично вичислені, визначення істотної різниці отриманих вислідів проводили за тестами Ст'юдента і Фішера та комп'ютерною програмою медико-статистичних вичислень “S-Plus-2000”.

Результати морфологічних досліджень. Вивчення особливостей рельєфу жувальної поверхні постійних молярів у дітей Прикарпаття у загальному показало, що частота фісурного візерунку типу “+” становить 57,52% (0,31), типу “Y” - 42,48% (0,36). Однак на питому вагу різних типів ОГ впливає кількість горбків молярів: частка 5-горбкових становить - 78% (0,20), 4-горбкових - 20% (0,20), 6-горбкових - 2% (0,4). Найпоширеніший тип - “+5” (45,57%), дещо нижчі показники у 5-горбкових ПНПМ з “” візерунком (32,30%). 4-горбкові форми ПНПМ у наших спостереженнях траплялися з частотою: “4+” візерунок - 10,6%, “4” візерунок - 9,73%. Найнижче представлені 6-горбкові моляри з “” візерунком (0,44%) та 6-горбкові моляри з “+” візерунком (1,32%).

Одонтогліфічні особливості молярів з “+5” візерунком жувальної поверхні відзначаються двома точками злиття міжгорбкових борозен, які формують центральну та дистальну ямки. Медіальна ямка виражена не чітко. Борозен третього порядку небагато, за винятком метаконіда з найскладнішим рельєфом. Це зумовлено дублюванням форми туберкулярних борозен елементами третього порядку. “Y5” візерунок молярів характеризується трьома точками злиття міжгорбкових борозен з короткою борозною, яка розділяє прото- й ентоконід. Злиття міжгорбкових та горбкових борозен спостерігається при близькому їх розміщенні. Друга борозна метаконіда у 28% (2,3) випадків зливається з міжгорбковою медіальною борозною. У дистовестибулярних відділах коронки ПНПМ з “+5” та “Y5” візерунками жувальної поверхні розміщена довга і глибока друга борозна метаконіда, яка імітує інтертуберкулярну борозну. Для ПНПМ з “+4” візерунком міжгорбкових борозен характерна відсутність або невелика кількість горбкових борозен. У випадку наявності цих утворів вони набирали вигляд заглиблень, а не справжніх фісур. Проте, центральні кінці міжгорбкових борозен формували глибоку центральну ямку при “+4” візерунку, а при “Y4” візерунку - менш глибокі дві ямки.

Антропометричні виміри на моделях інтактних ПНПМ показали варіабельність досліджуваних параметрів, оскільки коливання індивідуальної висоти горбків було від 3,44 до 3,76 мм, при середньому значенні - 3,54 мм (0,02). Межі різної кривизни поверхні горбків вужчі та мають значно менший розмах дисперсії варіант - 1,19-1,30 мм, при середньому значенні - 1,24 мм (0,01). Між висотою горбків і кривизною жувальної поверхні, у загальному, існує високий прямий лінійний кореляційний зв'язок, який наближається до одиниці, тобто до повної кореляції (r=0,965). Отже, при збільшенні висоти горбків ПНПМ кривизна їхньої поверхні пропорційно зростає, що впливає на величину кута, характер дна і пов'язану з ними форму фісури.

Аналіз внутрішньопарної подібності (конкордантності) 13 найхарактерніших одонтогліфічних ознак ПНПМ у МЗ і ДЗ близнят виявив, що більшість ОГ візерунків ПНПМ мають максимально високий коефіцієнт спадковості (Н=100%, при Е=0). Це свідчить про повну генетичну детермінацію та відсутність впливів зовнішнього середовища у фенотиповій варіабельності таких ознак, як тип візерунку, кількість горбків, “D-радіус” медіовестибулярного горбка (D-prd), “Т-радіус” медіолінґвального горбка (Т-med), хід обох борозен дистовестибулярного горбка (1hyd, 2hyd ) та другої борозни дистолінґвального горбка (2end). Порівняння конкордантності вказаних ознак у МЗ і ДЗ є істотними (р0,05), що підтверджує їх генетичну детермінацію і можливість застосування цих ознак як маркерів у діагностиці зиготності близнят.

Результати клінічних досліджень та їх обговорення. Обстеженням 1073 дітей Прикарпаття віком 6-14 років встановлено, що поширеність карієсу ПНПМ становить у середньому 68,46% (0,12) і з часу їх прорізування послідовно зростає від 42,98% до 93,42% - у 14 років. Істотну ураженість фісурним карієсом (р0,05) відзначено у дітей віком: 7 років - 53,95% (3,3), 8 - 63,39% (3,2), а також 13 років - 85,21% (.2,34). Порівняльний аналіз цих показників у дівчат 53,4% (1,36) та хлопців 46,6% (1,3) виявляє істотну відмінність у загальному (t3, р0,01), а також у дітей 10- та 14-річного віку, коли поширеність карієсу у них зростала до 87,73% (?3,2) у хлопців і до 98,36% (1,15) - у дівчат (p0,01).

Порівняння різниці рельєфу жувальних поверхонь інтактних й уражених фісурним карієсом ПНПМ за параметрами висоти горбків та кривизни поверхні виявляє високу вірогідність (p<0,01), за обома показниками. ПНПМ з висотою горбків понад 4,5 мм (0,05) та кривизною жувальної поверхні 1,63 мм (0,04) частіше уражаються фісурним карієсом (р<0,01).

Клінічне та одонтологічне вивчення особливостей ОГ каріозних ПНПМ виявило, що “+” чи “Y” типи візерунків суттєво не впливають (р0,05) на частоту ураження - 73,08% (2,75) і 80,20% (2,88). Незначною була залежність поширення фісурного карієсу у 5-горбкових - 65,91% (2,53) та у 4-горбкових - 71,74% (4,7) ПНПМ (р0,05). Натомість зростання кількості точок сполучення міжгорбкових борозен ПНПМ впливає на розвиток множинних уражень карієсом одного і того ж зуба. Наприклад ПНПМ з “+4” візерунком істотно частіше мають одне каріозне вогнище, ніж ПНПМ з “+5” та “Y” візерунками (р<0,05).

Оцінка частоти каріозного ураження різних топографічних ділянок жувальної поверхні ПНПМ дозволяє розмістити їх у ранговий ряд послідовності: центральна ямка - 27,33% (2,4), дистальна ямка - 22,67% (2,24), вестибулярна борозна - 19,77% (2,18), лінґвальна борозна - 16,86% (2,02) та медіальна ямка - 13,37% (1,84). Така локалізація значною мірою пов'язана з характером візерунку горбкових борозен, оскільки каріозне ураження кожної з обстежених ділянок зростає зі збільшенням кривизни жувальної поверхні, а також із приєднанням до точок злиття міжгорбкових борозен елементів другого порядку, якими є горбкові борозни. Поєднання цих ознак спричиняє 76,16% (2,3) каріозних пошкоджень емалі фісур та ямок ПНПМ з високим ступенем вірогідності (р0,001).

Вплив генетичних чинників на виникнення фісурного карієсу не є вірогідним, оскільки коефіцієнт спадковості H=50%. Натомість, встановлено повну тотожність топографії каріозного ураження МЗ, що зумовлює цілковиту детермінацію локалізації каріозного ураження ПНПМ генетичними чинниками у всіх вікових групах. Типові місця виникнення карієсу - центральна і дистальна ямки та вестибулярна борозна у вигляді візерунка “D-радіуса”, медіовестибулярного горбка (D-prd), “Т-радіуса” медіолінґвального (T-med) та дистолінґвального горбків (T-end), і ще 6 одонтогліфічних ознак туберкулярних борозен - мають спадкову природу (Н=100%).

Порівняння коефіцієнта спадковості Гольценґера стосовно каріозного ураження у дівчат (H=65%) та хлопців (H=40%) показало зростання переваги спадкових чинників у групі дівчат з 9 років (р0,05). Неповна пенетрантність генів, відповідальних за можливість виникнення карієсу, значний відсоток чинників середовища, дають підстави для корекції повноцінного дозрівання емалі, а значний відсоток генетичних впливів доводить, що карієзрезистентність жувальної ПНПМ значною мірою визначається морфологічно, тобто ОГ, більшість елементів якої підлягає генному контролю та має стабільність у межах однієї етногенетичної групи.

Вивчення візерунків борозен жувальної поверхні ПНПМ і висоти їх зубних горбків виявили, що при будь-якому узорі “+” чи “Y” загальний рельєф за кількісттю ретенційних пунктів може належати до одного з трьох варіантів ОГ за шкалою оцінки 1-3 бали з різним (низьким, середнім, високим) ступенем ризику емалі фісур і ямок до карієсу. Водночас, на ймовірність розвитку каріозних пошкоджень суттєво впливає рівень мінералізованості емалі, яку можна визначити за показниками ЕП та ЛФ, а також стан гігієни порожнини рота у дитини. Тобто, з приєднанням останніх чинників загроза розвитку каріозних уражень зростає, особливо при ОГ з більшою кількістю ямок і борозен, що мають звивисте, щілясте дно.

На підставі вислідів клінічних досліджень стану гігієни ротової порожнини встановили, що при істотних відмінностях рельєфу жувальних поверхонь ПНПМ є несуттєвою різниця показників стану гігієни порожнини рота (OHI-S) дітей з високим та середнім рівнем карієсрезистентності - 0,640,66 і 0,780,05 відповідно (р0,05). Рівень гігієни за OHI-S індексом є незадовільний в ОГ групі з низьким рівнем резистентності до карієсу - 1,74 (0,06), різниця стану гігієни у ІІ та ІІІ групах є вірогідною (р0,01), що вказує на потенційно високий ризик ураження фісурним карієсом при великій кількості ретенційних пунктів одонтогліфічно ускладнених візерунках ПНПМ.

Прижиттєвим дослідженням мінералізації фісур і ямок у трьох групах через 1 місяць після прорізування ПНПМ за показниками ЕП виявлено істотну різницю здатності твердих тканин досліджуваних зубів проводити електричний струм, максимальні значення якого відзначено у центральній ямці: у I групі - 7,3 мА (0,1), у II - 15,4 мА (0,17), та у III - 26,3 мА (0,64), р0,01.

Через 5 і 10 місяців у дітей І групи характер зміни ЕП емалі фісур і ямок неоднаковий у всіх топографічних ділянках, зокрема, у медіальній ямці показники ЕП зменшуються до 3,77 мА, у центральній - до 5,24 мА, що свідчить про прогресуюче, але нерівномірне дозрівання емалі фісур і ямок.

У дітей ІІ групи величина ЕП емалі вища, а рівень мінералізації нижчий, ніж у І групі. Через 5 місяців вона загалом зменшувалася, зберігаючи найбільші значення у центральній (12,87 мА) та дистальній (9,04 мА) ямках, що є ознакою нижчої мінералізації. Через 10 місяців на фоні загального дозрівання емалі здатність твердих тканин ПНПМ проводити електричний струм залишається підвищеною лише у центральній ямці (10,04 мА).

У дітей ІІІ групи через 5 місяців процес кальцифікації емалі недостатньо активний у центральній та дистальній ямках, де зниження ЕП до 24,80 - 21,84 мА було неістотним (p>0,05). Інші ділянки емалі жувальної поверхні молярів відзначалися суттєвим зменшенням провідності струму (p<0,05). Через 10 місяців істотне зниження ЕП емалі та зростання її мінералізованості відбувається лише в медіальній ямці - 4,54 мА та лінґвальній борозні - 11,01 мА (р0,01). Емаль центральної і дистальної ямки, а також вестибулярної борозни, характеризується значним сповільненням темпів мінералізації. Така градація і динаміка дозрівання емалі відповідає встановленому нами розподілу топографічних ділянок жувальної поверхні ПНПМ за частотою ураження фісурним карієсом.

ЛФ емалі у трьох групах дітей виявила істотну різницю показників з найбільшими значеннями у центральній ямці в межах 2,5 - 4,6 у. о. (0,25), p<0,05. Моніторинґ мінералізації емалі через 5 та 10 місяців методом ЛФ показав аналогічну до ЕП зміну динаміки, але був інформативнішим, оскільки відображав різний вміст кальційзв'язуючого білка в органічній матриці емалі та різний ступінь насиченості її мінеральними компонентами. Спектральні характеристики емалі виявили не лише пониження мінералізації, а й ознаки початкового карієсу в центральній ямці ПНПМ дітей ІІ групи (5,08 у. о.), а також центральної та дистальної ямок у дітей ІІІ групи (5,16 і 5,11 у. о.). Такі скриті каріозні вогнища традиційними клінічними методами не вдалося діагностувати, оскільки вони імітували незрілу емаль ямок. ЛФ-діагностика важлива для клінічної практики, зокрема, для диференційної діагностики процесів демінералізації і пониженої мінералізації емалі незрілих фісур, встановлення показань або протипоказань до герметизації фісур. Отже, клінічні прижиттєві методики оцінки рівня мінералізації емалі (ЕП та ЛФ) підтвердили доцільність формування груп резистентності до карієсу на підставі одонтогліфічних ознак молярів.

Отримані результати профілактичної герметизації фісур та ямок жувальної поверхні ПНПМ показали, що через рік у доброму стані знаходилися 88,37% (0,24) аплікацій і лише в 11,63% (0,71) випадків наступала їх розгерметизація внаслідок часткового сколу, випадіння герметика або розвитку каріозного пошкодження. Річний приріст карієсу складав 7,1% (2,32), що у порівнянні з контрольною групою 59,95% (0,76) становив істотну різницю (p0,01). Проведені дослідження свідчать про ефективність герметизації незрілої емалі у критичні періоди морфогенезу структурних елементів ОГ, що запобігає розвиткові каріозних уражень, є ізоляцією від карієсогенних чинників зовнішнього середовища та при умові використання фторовмісних герметиків сприяє надходженню фтору в емаль.

На підставі трьох ступенів карієсрезистентності емалі за ОГ ми опрацювали схему прийняття клінічних рішень стосовно показань до герметизації фісур та її обсягу:

1 бал - високий ступінь карієсрезистентності - герметизація не проводиться, за винятком неможливості корекції гігієни порожнини рота у дітей;

2 бали - середній ступінь карієсрезистентності - часткова герметизація однієї ямки чи фрагмента фісури після зішліфування пігментованого нерівного дна;

3 бали - низький ступінь карієсрезистентності - радикальна герметизація в усіх випадках після шліфування нерівного дна та фісуротомії щілинних борозен.

Таким чином, проведені дослідження довели високу здатність прогнозувати карієсрезистентність емалі на підставі клінічного тесту одонтогліфіки і вчасно починати захист незрілої емалі методом блокади ретенційних ніш жувальної поверхні молярів аплікацією герметиків. Це покращує результати місцевої профілактики фісурного карієсу, що важливо в умовах геохімічної зони Прикарпаття, в якій показники карієсу зубів перевищують аналогічні в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні прогнозування резистентності емалі ПНПМ до карієсу за тестом одонтогліфіки з метою підвищення ефективності профілактики карієсу фісур. Поставлені наукові завдання вирішено впровадженням у стоматологічну практику клінічного тесту одонтогліфіки - візуального критерію карієсрезистентності емалі, який ґрунтується на морфологічних особливостях рельєфу жувальних поверхонь ПНПМ.

Найпоширенішими у Прикарпатському регіоні є моляри з “+5” - 45,57% та “Y5” типами ОГ - 32,30%, менш поширені “+4” (10,64%) та “Y4” (9,73%) типи візерунків. ПНПМ з “+5” візерунком жувальної поверхні характеризуються двома точками злиття міжгорбкових борозен та складним рельєфом медіолінґвального горбка. “Y5” візерунок ПНПМ має три точки злиття міжгорбкових борозен. Горбкові борозни поглиблюють міжгорбкові у центральній та дистальній ямках і формують нерівне щілясте дно фісур.

У дітей Прикарпаття віком 6-14 років поширеність фісурного карієсу становить 68,46% (1,01). У віковій його структурі поширеності частка уражень у перший рік після прорізування ПНПМ становить 53,95% (3,30) і неухильно зростає з віком. Питома вага частоти фісурного ураження молярів істотно переважає у дівчат. Типова локалізація карієсу спадає у ранговій послідовності: центральна ямка дистальна ямка вестибулярна борозна лінґвальна борозна медіальна ямка від - 27,33% (2,4) до 13,37% (1,84).

Складний візерунок міжгорбкових та горбкових фісур жувальної поверхні з поєднанням висоти горбків молярів понад 4,5 мм збільшує кривизну поверхні та зумовлює 76,16% випадків фісурного карієсу.

Встановлено цілковиту генетичну детермінацію одонтогліфіки ПНПМ і топографії фісурного карієсу за повною конкордантністю МЗ пар (коефіцієнт Гольценґера - 100%), перевагу генетичних чинників у виникненні фісурного карієсу у дівчат над хлопцями та підсилення ролі цих чинників у віці 12-14 років.

Вплив стану гігієни порожнини рота у дітей з різною одонтогліфікою жувальної поверхні на розвиток фісурного карієсу зростає зі ступенем складності одонтогліфічних візерунків молярів від 0,64 (0,66) до 1,74 (0,06).

Динаміка мінералізації емалі характеризується поступовим дозріванням у всіх топографічних ділянках ПНПМ дітей з високою резистентністю до карієсу, сповільнена у центральній та дистальній ямках - при середньому рівні карієсрезистентності та відсутністю дозрівання вказаних ділянок з оцінкою одонтогліфіки у 3 бали.

Запропонований тест одонтогліфіки для раннього формування груп профілактики карієсу має високу прогностичну чутливість - 98% і специфічність - 76,16%, що дозволяє розмежувати високий, середній і низький ступені карієсрезистентності зубів та ефективніше проводити ранню профілактику фісурного карієсу, зменшивши інвазивність та вартість майбутніх процедур.

Рекомендована схема трибальної оцінки індивідуальної схильності до карієсу зубів передбачає конкретні показання та протипоказання до герметизації, а також її обсяги - часткова або радикальна.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Демчина Г., Кухта С. Раціональна герметизація фісур перших нижніх постійних молярів з урахуванням їхньої одонтогліфіки // Новини стоматології. - № 4. - 1998. - С. 37-38.

2. Демчина Г.Р., Шилівський І.В. Використання лазерної флюоресценції для оцінки мінералізації та демінералізації перших нижніх постійних молярів // Вісник стоматології. - 2000. - № 5. - C. 94-95.

3. Демчина Г.Р., Кухта С.Й. Одонтогліфічний метод визначення резистентності зубів до карієсу та порівняльна оцінка його з існуючими прогностичними критеріями // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2000. - Вип. 9, кн. 1. - С. 598-602.

4. Демчина Г. Генетическая детерминация одонтоглифики и топографии кариозного поражения первых нижних постоянных моляров у моно- и дизиготных близнецов // Современная стоматология. - 2001. - № 4. - С. 68-69.

5. Демчина Г.Р., Кухта С.Й., Чучмай Г.С. Кариес зубов и особенности одонтоглифики // Генетические маркеры в антропогенетике и медицине: Тез. 4-го Всесоюз. симпоз. (Хмельницкий, 28-30 июня 1988). - Хмельницкий, 1988. - С. 211-212.

6. Демчина Г.Р., Кухта С.Й. Кариес зубов и генетические особенности одонтоглифики // 1-й сьезд медицинских генетиков УССР: Тез. докл. - Львов, 1988. - С. 53-54.

7. Демчина Г.Р., Фокшей Р.Я. Взаимосвязь одонтоглифики и кариеса моляров у детей // Актуальные вопросы стоматологии: Тез. IX Респуб. науч. конф. ученых-медиков. (Полтава, 4-5 октября 1988). - Полтава, 1988. - С. 20.

8. Демчина Г.Р., Фокшей Р.Я. Частота типов глифики складчатого языка // Генетические маркеры в антропогенетике и медицине: Тез. 4-го Всесоюз. симпоз. (Хмельницкий, 28-30 июня 1988). - Хмельницкий, 1988. - С .46-47.

9. Демчина Г.Р. Генетичні основи одонтогліфіки // Актуальні проблеми стоматології. Нові методики та технології: Матеріали наук.-практ. конф. - Львів, 1998. - С. 44-45.

10. Demchyna H. Ocena biotolerancji kompozytw stosowanych do uszczelniania bruzd i zaglкbieс niedojrzaіych pierwszych trzonowcуw ze wzglкdu na rysunek odontoglificzny // Materialy III konferencji “Biomaterialy i mechanika w stomatologii” (Ustroс, 8-11 paїdziernikа, 1998). - Katowice, 1998. - Supl. 26. - S. 74-76.

11. Демчина Г.Р., Кухта В.С. Використання макрохейлогліфіки при реставраціях і трансформаціях фронтальної групи зубів у практиці терапевтичної й ортопедичної стоматології // Ювілейна підсумкова наукова конференція студентів і молодих учених: Тези доп. - Одеса, 2000. - С.129-130.

12. Демчина Г.Р., Кухта С.Й., Шилівський І.В. Клінічний досвід герметизаціїї фісур перших нижніх постійних молярів з урахуванням їхньої одонтогліфіки // Матеріали І (VIII) з'їзду Асоціації стоматологів України. - Київ, 1999. - С. 120-121.

13. Демчина Г., Кухта С., Шилівський І. Одонтогліфічний метод визначення карієсрезистентності // VIII Конгрес СФУЛТ. - Трускавець; Львів, 2000 - С. 343.

14. Demchyna H., Shyliwsky I. In vivo estimation of mineralization level of first permanent lower molars using electrical resistent monitor // Materiaіy IV Konferencji “Biomateriaіy i mechanika w stomatologii” (Ustroс, 19-22 paїdziernikа, 2000). - Katowice, 2000.- Supl. 31.- S. 93-95.

15. Демчина Г.Р., Кухта В.С. Стимуляція карієсрезистентності емалі в критичні періоди морфогенезу твердих тканин зуба // Стоматологічні новини. Актуальні проблеми стоматології. - Львів, 2002. - С. 19-23.

АНОТАЦІЯ

Демчина Г.Р. Прогнозування карієсрезистентності емалі на основі одонтогліфіки перших нижніх постійних молярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський державний медичний університет ім.. Данила Галицького. - Львів, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі ранньої клінічної діагностики схильності постійних зубів до карієсу. У науковому дослідженні випрацювано новий напрямок у прогнозуванні резистентності емалі до карієсу, який ґрунтується на морфологічних особливостях жувальних поверхонь молярів - одонтогліфіці. діагностика карієс зуб

Вивчено одонтогліфічні візерунки 452-х перших нижніх постійних молярів у дітей Прикарпаття та виявлено найпоширеніші типи. Встановлено, що карієсрезистентність на морфологічному рівні визначається характером візерунків міжгорбкових та горбкових борозен, висотою горбків та кривизною жувальної поверхні молярів. Доведено генетичну детермінацію одонтогліфіки та топографії фісурного карієсу. Визначено перевагу генетичних чинників у виникненні карієсу у дівчат над хлопцями.

Сформовано групи резистентності до карієсу на підставі одонтогліфіки перших нижніх постійних молярів. In vivo проведено електрометрію та лазерну флюоресценцію твердих тканин зуба. Проаналізовано динаміку мінералізації фісур і ямок молярів з різними одонтогліфічними візерунками. Впроваджено в клініку тест одонтогліфіки - доступний візуальний клінічний критерій визначення резистентності молярів до карієсу відразу після прорізування, ґрунтуючись на якому опрацьовано схему прийняття клінічних рішень щодо показань та об'єму герметизації фісур, що зумовлює ранню раціональну та індивідуальну місцеву профілактики фісурного карієсу.

Ключові слова: карієсрезистентність, одонтогліфіка, генетична детермінація, антропометричні параметри молярів, електропровідність, лазерна флюоресценція, тест одонтогліфіки.

АННОТАЦИЯ

Демчина Г.Р. Прогнозирование кариесрезистентности эмали на основании одонтоглифики первых нижних постоянных моляров.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.10.22 - стоматология. - Львовский государственный медицинский универститет им. Даниила Галицкого. - Львов, 2002.

Диссертация посвящена проблеме ранней клинической диагностики предрасположенности зубов к кариесу. В научной работе развивается новое направление в прогнозировании кариесрезистентсности, которое базируется на морфологических особенностях жевательных поверхностей моляров - одонтоглифике.

Изучено одонтоглифические узоры 452-х первых нижних постоянных моляров у детей Прикарпатья и выявлено наиболее распространенные типы. Экспериментальные и клинико-морфологические исследования основывались на сравнительной оценке одонтологических параметров (высота бугров, извилистость поверхности) и одонтоглифических особенностей интактных и пораженных кариесом зубов.

Параллельно исследовано 68 пар моно- и дизиготных близнецов, различных по полу и возрасту. Изучали внутрипарное сходство одонтоглифических узоров и поражаемости фиссурным кариесом. Определяли конкордантность и коэффициент наследственности Хольценгера по одонтоглифическим признакам, наличии и топографии фиссурного кариеса. Установлено превалирование генетических факторов в поражаемости кариесом у девочек, начиная с 9-11 лет. Доказана полная генетическая детерминация одонтоглифики и локализация мест кариозного поражения жевательной поверхности первых нижних постоянных моляров.

По одонтоглифическим признакам сформированы группы детей по резистентности к кариесу, в которых определяли состояние гигиены полости рта, степень минерализации твердых тканей, посредством изучения динамики показателей электропроводности и лазерной флюоресценции через 1, 5 и 10 месяцев после прорезывания первых нижних постоянных моляров.

Определено незначительное влияние уровня гигиены ротовой полости на возникновение фиссурного кариеса, так как только неудовлетворительная гигиена влияет на возникновение кариеса фиссур. Установлена достоверная разница исходного уровня электропроводности и лазерной флюорисценции у детей с различным уровнем кариесрезистентности за одонтоглифическими признаками. Проанализирована динамика показателей через 5 и 10 месяцев. У детей с высоким уровнем кариесрезистентности констатировано уменьшение показателей электропроводности и лазерной флюоресценции, что является признаком постепенного созревания эмали. У детей со средним уровнем кариесрезистентности отмечено неравномерное снижение электропроводности: интенсивнее минерализируется медиальная ямка и лингвальная борозда; в центральной и дистальной ямках этот процесс происходит медленнее. Такой динамике соответствовали показатели лазерной флюоресценции, с помощью которых в центральной ямке определили признаки деминерализации эмали. Показатели электропроводности эмали у детей с низким уровнем кариесрезистентности за одонтоглифическими признаками через 5 и 10 месяцев дают основания считать изменения динамики созревания в центральной, дистальной ямках и вестибулярной борозде, где уменьшение электропроводности твердых тканей недостоверное, а показатели лазерной флюорисценции увеличиваются, фиксируя начальные стадии кариеса.

Внедрено в клинику тест одонтоглифики - доступный визуальный критерий определения кариесрезистентности моляров сразу же после их прорезывания, что дает возможность проведения ранней рациональной и индивидуальной профилактики фиссурного кариеса.

Ключевые слова: кариесрезистентность, одонтоглифика, генетическая детерминация, антропологические параметры моляров, электропроводность, лазерная флюорисценция, тест одонтоглифики.

SUMMARY

Demchyna H.R. Prognosis of the enamel stableness to the caries development based on the odontoglyphics of the first mandibular molars. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.22 - stomatology. - Danylo Halytsky Lviv State Medical University. - Lviv, 2002.

Thesis are dedicated to the problem of early clinical diagnostic of the caries susceptibility of the permanent teeth. New trend in the prognosis of the enamel resistance to caries based on the morphological peculiarities of the occlusal surfaces of the molars (odontoglyphics) has been elaborated in the scientific work.

Odontoglyphic pictures of the 452 first mandibular molars in children of the Pricarpathian region has been examined and the most characteristic types revealed. It has been ascertained that caries stableness is determined morphologically by the type of pictures of intercuspid and cuspid fissures, height of cuspids and the curvature of the masticatory surface of the molars.

Genetic determination of the odontogliphics and fissure caries topography has been established. The preference of genetic factors in caries origin in girl as compared to boys has been defined.

Groups of stableness based on odontoglyphics of the first lower molars have been formed. Electrical monitoring and laser fluorescence of the teeth hard tissues were carried out in vivo. Dynamics of the fissures and pits mineralization in molars with different odontoglyphics pictures has been analyzed. Odontglyphics test has been intodused to clinical examination which is the available visible clinical criterion for the caries prediction of the molars just after the eruption, what enables the early rational and individual prophylaxis of the fissure caries.

Key word: caries resistance, odontoglyphics, genetic determination, antropometrical parameters of the molars, electoconductivity, laser fluorescence, test of odontoglyphics.

Размещено на Allbest.ru

...