Диференційована терапія хронічного гломерулонефриту з урахуванням адаптаційних реакцій організму

Отримані дані вказують на те, що перехід крові через активоване вугілля приводить не тільки до фізичної сорбції плазмових компонентів крові, але й до запуску механізмів активації імунокомпетентних клітин та покращення реакції адаптації (Пиріг Л.А., Колесник М.О., 1998).

Проведено лікування хворих на ХНН. Особливістю даної групи була відсутність НАРО-РТ до лікування. Це свідчить про виснаження всіх захисних систем організму у хворих цієї групи.

В залежності від способу лікування у частини хворих цієї групи із НАРО-РС розвивалася НАРО-РТ. Безпосередній результат лікування показав, що гарні результати спостерігалися у хворих із НАРО-РТ і НАРО-РСА. Оцінка відділених результатів свідчила, про те що у 78% хворих із НАРО-РС, які одержували симптоматичну терапію, через 1,5 - 2,5 року розвивався ХНН III ступеня.

При порівнянні показників клітинного та гуморального імунітету було відзначено посилення активності Т-клітинного ланцюга, що виявилося у підвищенні загальної кількості Т-РУК, активності комплементу, ЦІК, зниженні кількості В-лімфоцитів та IgG на тлі збільшення активності кисневозалежних механізмів бактерицидності нейтрофілів. У хворих із НАРО-РПА рівень Т-лімфоцитів після прийому симптоматичної терапії був збільшеним у 1,2 рази в порівнянні з показниками до лікування. Стабільний рівень Т-лімфоцитів при будь-якому способі лікування зберігався у хворих із НАРО-РТ і НАРО-РСА, що відображено на рис. 4.

Симптоматична терапія, згідно з отриманими даними, у хворих із ХНН не впливала на рівень Т-активних лімфоцитів незалежно від типу НАРО і тим самим підтримувала запальний процес. У хворих XV групи під впливом лікування було відзначене зниження Т-активних лімфоцитів у підгрупі з НАРО-РТ (у 1,5 рази) і НАРО-РСА (у 1,3 раза). Вміст ТфС-лімфоцитів у хворих на ХНН після лікування залишався підвищеним у групі хворих із симптоматичною терапією при всіх НАРО. Під впливом лікування у хворих XIV і XV груп спостерігалася тенденція до нормалізації Т-РУК у підгрупах НАРО-РТ і НАРО-РСА, p0,05. Кількість ТфЧ-лімфоцитів після лікування залишалося вірогідно зниженим у всіх підгрупах НАРО. У хворих із НАРО-РС рівень Т-лімфоцитів до лікування складав 5,330,11%, після лікування - 11,120,85%, p0,05; у хворих із НАРО-РСА до лікування 5,320,19%, після лікування - 12,350,95, p0,05. ІРІ зберігалося високим у хворих із НАРО-РС, особливо після лікування XIII групи, і в 4,6 рази перевищувало показники контрольної групи. Достовірне зниження ІРІ спостерігалося у хворих у XV групі і НАРО-РСА - у XV і XIV групах, що показано на рис. 5.

Знижену кількість IgG у хворих на ХНН у всіх підгрупах НАРО, було нормалізовано тільки в підгрупі НАРО-РТ у хворих XV групи. У хворих після лікування зберігалася недостатність фагоцитарної ланки імунітету, що свідчить на користь активності запального процесу (Соколов Е.І., 1998). Зниження відсотка фагоцитуючих нейтрофілів особливо виражено у хворих із НАРО-РС, що свідчить про несприятливу прогностичну ознаку. Низька фагоцитарна активність після лікування корелювала з кількістю активних лімфоцитів (r=0,68) у хворих XIII групи в підгрупі з НАРО-РС.

Проведена симптоматична терапія з включенням МРТ у хворих з НАРО-РС підвищила вихідний рівень ПГЕ2, ПГF2, ТхВ2, у 1,2, 1,5,1,4 рази відповідно, що надалі поліпшило суб'єктивний і об'єктивний стан хворих і сприяло переходу в НАРО-РТ. Активність гормонів у хворих XIII групи, незалежно від способу лікування, залишалася зниженою. Зберігалася напруженість реакцій після лікування у 72% хворих у вигляді моноцитозу та лімфопеніїє.

Відомо, що аутоімунні захворювання, до яких належить ХГН, супроводжуються загальною інтоксикацією організму. Використання ентеросорбентів знижує її, що сприятливо впливає на імунні показники і супроводжується покращанням суб'єктивного та об'єктивного стану хворих (Тареєва І.Є., 1995; Недошитко Т.М., 1997; Тишер К.К., 1997).

Позитивний ефект при призначенні ентеросорбентів у комплексній терапії хворим на ХНН спостерігався у хворих з НАРО-РТ та НАРО-РПА. Після курсу лікування у хворих спостерігалося підвищення кількості клітин з високим рівнем цАМФ, що вказує на перевагу процесів проліферації та імуностимулюючу дію комплексної терапії (Keiko H., 1997; Kiroytcheva M., 1999).

Для прогнозування результатів лікування було використано програму “Split selection method for classification trees”, 1997. Аналіз отриманих даних, дозволяє стверджувати що в розвитку запального процесу в нирках активну участь беруть майже всі формені елементи білої крові. За даними, які викладено в таблиці 1, у хворих з різними формами ХГН та ХНН на ранніх стадіях обстеження та лікування з метою прогнозування перебігу захворювання необхідно враховувати лейкоцитарну формулу крові.

У хворих на латентну, гіпертонічну та нефротичну форми ХГН змінюється переважно вміст лімфоцитів і моноцитів. У хворих на гіпертонічну, нефротичну форми сигнальним показником є паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити, а еозинофільні гранулоцити є сигналом розвитку адаптаційних реакцій у хворих на латентну форму ХГН. Для ХНН сигнальним показником є паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити та еозинофільні гранулоцити. Проведений кореляційний аналіз суб'єктивних і об'єктивних симптомів, імунологічних параметрів, показників гормонального балансу підтверджує отримані дані.

ВИСНОВКИ

На підставі поглибленого вивчення ролі адаптаційних реакцій організму, дисфункції гуморальних систем та імунологічного гомеостазу у хворих на ХГН проведено теоретичні узагальнення і отримано нове рішення наукової проблеми. Визначено патогенетичні докази прогресування ХНН, що дозволило виявити контингент хворих, який підлягає медикаментозній та немедикаментозній корекції.

Кожна форма ХГН характеризується різними типами неспецифічних адаптаційних реакцій організму:

НАРО-РС спостерігається у 8,94% хворих на латентну, 3,6% - на гіпертонічну, 7% - на нефротичну форми ХГН, а також у 12,1% хворих на ХНН. Ця реакція асоціюється зі швидким прогресуванням захворювання;

НАРО-РТ розвивається в 21,2% хворих на латентну, у 4,3% на гіпертонічну, у 2,65% - нефротичну форми ХГН, у хворих на ХНН вона відсутня. Цей тип реакції є прогностично сприятливою ознакою розвитку захворювання;

НАРО-РСА розвивається в 7,9% хворих на латентну, у 3,38% - гіпертонічну, у 3,38% - нефротичну форми ХГН та у 4,14% хворих на ХНН;

НАРО-РПА спостерігається в 10,5% на латентну, у 3,6% - гіпертонічну, у 4,83% - нефротичну форми ХГН та 2,6% хворих на ХНН;

реакції спокійної та підвищеної активації відповідають фазі нестійкої клініко-лабораторної ремісії.

Активність регуляторних систем характеризує не тільки форми ХГН, але й тип НАРО. Підвищення АРП було більш вираженим у хворих з НАРО-РС та НАРО-РТ, найменш вираженим - з НАРО-РПА. Вміст ПГЕ1 сягав максимального рівня у хворих з НАРО-РС та НАРО-РПА, мінімального рівня - НАРО-РТ. Вміст ПГЕ2 максимального рівня сягав у хворих з НАРО-РС та НАРО-РТ і був найменшим з НАРО-РПА. Вміст ПГF2б був підвищеним у хворих з НАРО-РС та НАРО-РТ, зниженим - з НАРО-РПА. Вірогідні зміни вмісту ТхВ2, цАМФ та цАМФ не були відзначені.

Найбільші порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету були виявлені у хворих із НАРО-РС при всіх формах ХГН. Розвиток НАРО-РС визначається нестабільними показниками клітинного та гуморального імунітету. Це характерно для запальних захворювань нирок і свідчить про виснаження пристосувально-адаптаційних механізмів захисту організму. НАРО-РС може розглядатися як маркер активності запального процесу. Ці зміни мають місце при загостренні захворювання. Висока активність імунної системи у хворих із НАРО-РПА сприяла появі позитивної тенденції в перебігу захворювання.

У хворих на ХГН з достатньою функцією нирок розвиваються канальцеві дисфункції, які більше виражені у хворих з НАРО-РС.

Застосування стандартного медикаментозного лікування у хворих на ХГН у 63,2% супроводжується зниженням рівня резистентності організму, сприяє розвитку НАРО-РС з великою кількістю ознак напруженості.

Використання комплексного диференційованого медикаментозного лікування, застосування імуномодулятора рослинного походження канафлазину сприяють корекції реактивності організму у хворих на ХГН та ХНН, розвитку переходу НАРО-РТ та НАРО-РСА, знижують частоту виникнення НАРО-РС та ознак напруження адаптаційної реакції.

Мікрохвильова резонансна терапія підвищує рівень резистентності організму, активацію процесів переходу з однієї стадії в іншу (НАРО-РС до НАРО-РТ та НАРО-РТ до НАРО-РСА), що супроводжується позитивною динамікою клінічних показників, покращує стан хворих.

Встановлено параметри гормональних показників, які впливають на подальші результати лікування з урахуванням типів НАРО: КП, АРП, КАП, ПГE2, ПГF2б, Т3, Т4 і АКТГ.

Проведення курсів профілактики із застосуванням МРТ та канафлазину під час клінічної ремісії ХГН та ХНН дозволяє регулювати резистентність організму на необхідному для підтримки ремісії рівні, запобігає зривам адаптації, розвиткові НАРО-РС та загостренню запального процесу в нирках.

Співвідношення форменних елементів крові в лейкоцитарній формулі відтворює стан резистентності організму, розвиток різних типів неспецифічної адаптаційної реакції організму, що доцільно використовувати в комплексі прогностичних критеріїв перебігу ХГН та ХНН.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для практичного застосування в роботі загальнотерапевтичних, а також спеціалізованих нефрологічних відділень у хворих на ХГН рекомендовано з метою прогнозування успішності терапії та своєчасної оцінки резистентності до лікування використовувати комплекс показників лейкоцитарної формули: латентна форма: загальне число лейкоцитів - 6,5-8,25х109?л, лімфоцити 25,5-28%., еозинофільні гранулоцити - 1,5-2%, моноцити 4-8,5%; гіпертонічна форма: загальне число лейкоцитів - 5,85 - 6,95х109?л, лімфоцити 23,5 - 28,5%, моноцити 4,5 - 8%; нефротична форма: лімфоцити - 26,25-28%, паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити - 4,5%, моноцити - 4,5-8%; хронічна ниркова недостатність: загальне число лейкоцитів - 4,45-5,15х109?л, паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити - 3,5 - 5%, сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити - 63,5 - 69,5%, еозинофільні гранулоцити - 3 - 4%.

У хворих на ХГН незалежно від клінічного варіанту захворювання за наявності неефективності лікування необхідно використовувати МРТ та біофлавоноїди.

До широкого застосування при усіх формах ХГН рекомендується метод МРТ, який має високу лікувальну ефективність завдяки регулюючій дії на систему імунітету з кореляцією показників Т- та В-клітинної ланки, фагоцитарної активності лейкоцитів, відновлення взаємозв'язків та збалансованості різних ланок імунної системи.

Хворим на ХГН необхідно один раз у 6-8 місяців робити клінічний аналіз крові, імунологічне обстеження з метою застосування своєчасної імунокорекції.

За відсутності ефекту медикаментозної терапії, пов'язаної з резистентністю до неї, до комплексу лікування хворих на нефротичну та гіпертонічну форми ХГН доцільно долучати гемосорбцію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лікування хворих на хронічний гломерулонефрит канафлазином / Ж.Д. Семидоцька, Е.О. Васильченко, І.О. Чернякова, Т.В. Бездітко // Ліки. - 1996. - № 1.- С.78- 81. Дисертантом підібрано групу хворих, проведено імунологічні дослідження.

Семидоцька Ж.Д., Бездітко Т.В., Водяницький А.О. Мікрохвильова резонансна терапія у комплексному лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит // Врачебная практика. - 1997. - № 4. - С. 35-38. Дисертантом проведено підбір хворих, налагоджено методику лікування мікрохвильової резонансної терапії хворих та підведено підсумки дослідження.

Водяницкий А.А., Бездетко Т.В. Микроволновая резонансная терапия в комплексном лечении больных хроническим гломерулонефритом // Медицина сегодня и завтра. - 1997. - № 2. - С. 35-36. Дисертантом проведено підбір хворих, налагоджено методику лікування мікрохвильової резонансної терапії хворих, розроблено критерії клінічних особливостей під впливом лікування та підведено підсумки дослідження.

Бездітко Т.В. Стан гуморально-депресорних систем у хворих на хронічний гломерулонефрит під впливом гемосорбции // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць. - Вип. 3. - Київ, 1999. - С. 50-56.

Бездітко Т.В. Новий підхід до терапії хронічного гломерулонефриту // Галицький лікарняний вісник. - 1999. - № 2. - С. 88-89.

Бездетко Т.В. Влияние энтеросорбции на некоторые иммунологические показатели у больных хроническим гломерулонефритом // Врачебная практика. - 1999. - № 2-3. - С. 51-53.

Семідоцька Ж.Д., Бездітко Т.В. Адаптаційні реакції у хворих на хронічний гломерулонефрит // Экспериментальная и клиническая медицина. - 2000.- № 3. - С. 47-49. Здобувачем проведено дослідження адаптаційних реакцій у хворих на хронічний гломерулонефрит різних форм, дано інтерпретацію одержаних даних.

Бездетко Т.В. Особенности иммунологического гомеостаза больных латентной формы хронического гломерулонефрита // Медицина сегодня и завтра. - 2000. - № 2. - С. 31-33.

Семідоцька Ж.Д., Бездітко Т.В. Деякі механізми регуляції канальцевих функцій у хворих на латентну форму хронічного гломерулонефриту // Український радіологічний журнал. - 2000.- № 3. - С. 248-250. Дисертантом підібрана група хворих, проведено дослідження канальцевих функцій нирок та дано оцінку одержаних даних.

Бездітко Т.В. Новий підхід до вибору критерію прогнозу нефротичної форми хронічного гломерулонефрита // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць. - Вип. 4. - Київ, 2000. - С. 53-56.

Бездетко Т.В. Критерии прогноза гипертонической формы хронического гломерулонефрита // Медицина сегодня и завтра. - 2000. - №4. - С. 35-36.

Семидоцкая Ж.Д., Бездетко Т.В. Динамика содержания простагландинов в плазме крови больных латентной формой хронического гломерулонефрита в процессе лечения // Экспериментальная и клиническая медицина. - 2000. - № 4. - С. - 53-55. Дисертантом самостійно проведено підбір хворих, радіоімунологічні дослідження простагландинів, дано оцінку одержаних даних.

Бездітко Т.В., Семидоцька Ж.Д. Зміна адаптаційних реакцій організму у хворих на хронічний гломерулонефрит під впливом терапії гепарином // Клінічна фармація. - 2001. - № 1. - С.32-34. Автором самостійно виконано клінічне обстеження хворих, аналіз результатів.

Бездітко Т.В. Результаты исследования общих неспецифических адаптационных реакций организма у больных хроническим гломерулонефритом // Экспериментальная и клиническая медицина. - 2001. - № 1. - С.74-75.

Бездітко Т.В. Роль ейкозаноїдів в розвитку адаптаційних реакцій організму у хворих на хронічний гломерулонефрит // Український радіологічний журнал. - 2001. - № 3. - С. 315-316.

Бездітко Т.В. Сучасні уявлення про стрес-обумовлені імунологічні порушення у хворих на хронічний гломерулонефрит // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. Праць. - 2001. - Вип. 5. - С. 76-79.

Бездітко Т.В. Порівняльна оцінка ефективності терапії хворих на хронічний гломерулонефрит // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць 2001. - Вип. 6. - С. 206-208.

Бездітко Т.В. Прогностические критерии хронического гломерулонефрита // Врачебная практика. - 2001. - № 2. - С. 53-57.

Бездетко Т.В. Роль адаптационных реакций в развитии воспалительных заболеваний почек // Лікарська справа. - 2001. - № 4. - С. 60-63.

Деклараційний патент України № 31946 А, МПКА 61 N1/42. Спосіб лікування хронічного гломерулонефриту /Бездітко Т.В., Семидоцька Ж.Д. Опубл. 29.03.2000. Бюл. № 2. Дисертантом на основі отриманих даних запропоновано новий спосіб лікування хронічного гломерулонефриту та проведено патентно-пошукові дослідження.

Деклараційний патент України № 36664А, МПК А61 № 2/00. Спосіб лікування хронічного гломерулонефриту / Бездітко Т.В., Семидоцкая Ж.Д. Опубл. 16.04.2001. Бюл. № 3. Дисертантом підібрано групу хворих, дано оцінки одержаних даних та запропоновано рекомендації щодо застосування комплексної терапії з включенням мікрохвильової терапії при лікуванні на хронічний гломерулонефрит, проведено патентно-пошукові дослідження.

Деклараційний патент України № 37699 МПК G01N33/48, 33/49 A 61, B 10/00. Спосіб оцінки ефективності терапії нефротичної форми хронічного гломерулонефриту / Бездітко Т.В., Семідоцька Ж.Д. Опубл. 15.05.2001. Бюл. № 4. Здобувачем на основі отриманих даних запропоновано новий спосіб оцінки ефективності терапії нефротичної форми хронічного гломерулонефриту та проведено патентно-пошукові дослідження.

Некоторые аспекты латентного гломерулонефрита / Ж.Д.Семидоцкая, О.И. Мисюра, Т.С.Оспанова, Т.В. Бездетко, Т.В. Ганулич, З.Н. Финкель // Актуальные вопросы патологической анатомии: Юбилейный сб. науч. тр. - Харьков, 1990. - С. 184-187. Дисертантом самостійно проведено дослідження простагландинів у плазмі крові радіоізотопним методом, дано інтерпретацію даних.

Чернякова І.О., Бездітко Т.В., Більченко О.С. До проблеми лікування гломерулонефриту // Гломерулонефрит: Сб. науч. тр. ІІІ респ. конф. - Донецк, 1990. - С. 28-31. Дисертантом підібрано групу хворих, проведено радіоімунологічні дослідження простагландинів, зроблено висновки, дано рекомендації.

Почечные простагландины у больных гломерулонефритом. Механизмы патологических реакций / Ж.Д.Семидоцкая, Т.С.Оспанова, Т.В. Бездетко, Н.В. Минко, О.И. Мисюра - Новокузнецк, 1991. - С. 169-170. Здобувачем проведено дослідження простагландинів у плазмі крові, обговорено патогенетичні механізми захворювання, зроблено висновки.

Гемосорбция в комплексной терапии гломерулонефрита / Ж.Д. Семидоцкая, И.А. Чернякова, О.С. Бильченко, Т.В. Бездетко, Т.С. Оспанова, О.И. Мисюра. // Материалы III конференции нефрологов Северо-Запада РСФСР. - Новгород, 1991. - С. 209-210. Дисертантом самостійно налагоджено методику лікування хворих на резистентний гломерулонефрит гемосорбцією.

Бездетко Т.В., Мусатова Н.А. Влияние гемосорбции на прессорно-депрессорную функцию почек у больных хроническим гломеруло-нефритом // Новое в профилактике, диагностике и лечении основных заболеваний внутренних органов. Сб. науч. тр. - Харьков, 1994. - С. 313-317. Дисертантом самостійно налагоджено методику лікування хворих на хронічний гломерулонефрит, підібрано групу хворих, дано інтерпретацію отриманих результатів.

Семидоцкая Ж.Д., Бездетко Т.В., Чернякова И.А. К проблеме лечения хронического гломерулонефрита растительными препаратами // Нефрогенная гипертензия: Сб. науч. тр. IV Международной научно-практической конференции урологов и нефрологов. - Харьков, 1996. - С. 124-125. Дисертантом було підібрано групу хворих, простежено прийом препарату, проведено об'єктивні дослідження усіх хворих, зроблено висновки.

Бездетко Т.В., Водяницкий А.А. Микроволновая резонансная терапия больных хроническим гломерулонефритом с артериальной гипертензией без почечной недостаточности // Нефрогенная гипертензия: Сб. науч. тр. IV Международной научно-практической конференции урологов и нефрологов. - Харьков, 1996. - С. 147-148. Дисертантом підібрано групу хворих на хронічний гломерулонефрит з артеріальною гіпертензією, самостійно проведено лікування із застосуванням мікрохвильової терапії, дано рекомендації по використанню методу.

Бездетко Т.В. Влияние гемосорбции на прессорно-депрессорную функцию почек у больных хроническим гломерулонефритом // Современные проблемы клиники внутренних болезней: Сб. науч. трудов. - Харьков, 1997. - С. 272-275.

Бездетко Т.В. Изменение клинических показателей под влиянием микроволновой резистентной терапии у больных хроническим гломерулонефритом // Матеріали XIV з'їзду терапевтів України: Тез. доп. - Київ, 1998. - С. 482-483.

Новые подходы к диагностике и лечению гломерулонефрита / Ж.Д. Семидоцкая, И.А. Чернякова, Т.В. Бездетко, С.Н. Артемова / Отв. ред Л.Т. Малая. Харьковский гос. мед. ун-т // Новые горизонты клиники внутренних болезней: Сб. науч. тр. - Харьков, 1998. - С. 200-204. Дисертантом проведено лікування хворих з інфекцією сечовидільних шляхів, доведено імуномоделюючу дію мікрохвильової резонансної терапії.

Бездітко Т.В. Використання гемосорбції в лікуванні хворих гломерулонефритом // Хронічна ниркова недостатність: Матер. XIII Всеукр. конф. - Харків, 1999. - С. 172-176.

О тубуло-интерстициональном компоненте при гипертонической форме гломерулонефрита. Тубуло-интерстициональные расстройства / Семидоцкая Ж.Д, Т.В. Бездетко, Н.В. Минко, Оспанова Т.С., Мисюра О.И..ю Костина Н.А. // ХI Международного нефрологического конгресс: Тез. докл. сателитного симпозиума. - Иркутск, 1990. - С. 77. Дисертантом підібрано групу хворих, проведено дослідження радіоізотопним методом простагландинів у плазмі крові, зроблено висновки.

Тубулярные функции и активность ферментов у больных латентным гломерулонефритом в динамике лечения / Ж.Д. Семидоцкая, Т.С. Оспанова, Т.В. Бездетко, Н.В. Минко // Фармакология почек: Тез. докл. III Всероссийской научной конференции. - Барнаул, 1990. - С. 90-91. Дисертантом підібрано групу хворих, проведено дослідження радіоізотопним методом простагландинів у плазмі крові, зроблено висновки.

Чернякова И.А., Семидоцкая Ж.Д., Бездетко Т.В. Methods of sorption in patient with Glomerulonephritis // 4th International Congress of The World Apheresis Association. - Japan, 1992. - P. 179. Здобувачем налагоджено методику гемосорбції у лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит, зроблено висновки.

До проблеми терапії ренопартенхімної гіпертензії / Ж.Д. Семидоцька, И.А. Чернякова, О.С. Більченко, Т.В. Бездетко, О.І. Місюра, Т.С. Оспанова. / ХІІІ з'їзд терапевтів України. Тез. доп. - Тернопіль, 1992. - С. 82. Здобувачем проведено методику гемосорбції у хворих на хронічний гломерулонефрит з синдромом артеріальної гіпертензії, зроблено висновки.

Hemosorption in the Treatment of Renoporenchymal Hypertension / Semidotskaya G.D., Bilohenko O.S., Chernjakova I.A., BezdetkoТ.V., Misjura O.I. // XIIth International congress of Nephrology. - Ierusalem, Israel, 1993. - P. 227. Здобувачем проведено методику гемосорбції у хворих на хронічний гломерулонефрит з синдромом артеріальної гіпертензії, зроблено висновки.

Зміни імунологічного гомеостазу у хворих на хронічний гломерулонефрит під впливом гемосорбції / Т.В. Бездітко, О.І. Місюра, Н.М.Андоньєва, Г.І. Лавриненко, Т.П.Тарнакина // Еферентні методи лікування в нефрології: Тези докл. конф. - Харків, 1993. - С. 8-9. Здобувачем проведено методику гемосорбції у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичною формою, зроблено висновки.

Вплив гемосорбції на стан пресорно-депресорних гуморальних систем / Ж.Д. Семидоцька, О.С. Більченко, І.О. Чернякова, Т.В. Бездітко // Еферентні методи лікування в нефрології: Тези докл. конф. - Харків, 1993. - С. 17-18. Здобувачем проведено методику гемосорбції у хворих на хронічний гломерулонефрит, проведено радіоізотопне дослідження простагландинів у плазмі крові, зроблено висновки.

Бездетко Т.В., Оспанова Т.С., Андоньева Н.М. Некоторые аспекты патогенеза артериальной гипертензии при хроническом гломеруло-нефрите // Опухоли почек и мочевых путей. Материалы II межрегиональной научно-практической конференции урологов. - Харьков, 1994. - С. 161-164. Автором здійснено підбір хворих на дослідження, проведено радіоізотопний аналіз, зроблено висновки.

Вплив малих доз іонізуючої радіації на імунологічний гомеостаз і тубулярні функції нирок / Ж.Д. Семидоцька, О.С. Більченко, І.О. Чернякова, О.І. Місюра, Т.В. Бездітко, Т.Ю. Циганкова. // Актуальні проблеми сучасної медицини: Тези доп. конф., присвяченої 190-річчю заснування Харківського медичного університету. - Харків, 1995. - С. 82-83. Дисертантом підібрано групи хворих, проведено імунологічні дослідження та дослідження канальцевих функцій, зроблено висновки.

Семидоцкая Ж.Д., Бездетко Т.В. Использование микроволновой резонансной терапии в комплексном лечении больных хроническим гломерулонефритом // III национальный конгресс по профилактической медицине и валеологии. Тез. докл. - СПб., 1996. - С. 151. Дисертантом проведено самостійне лікування хворих мікрохвильовою резонансною терапією, обговорено результати, дано оцінку одержаним результатам, та рекомендації.

Бездетко Т.В. Использование микроволновой резонансной терапии (МРТ) в лечении больных хроническим гломерулонефритом // I національний конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації: Тез. доп. - Алушта, 1998. - С. 65.

Бездетко Т.В. Individual treatment of glomerulonepritis patients // XXXV ERA-EDTA Congress Rimini, Italy. - June 6-9 1998. - Р. 8.

Эффективность гидротерапии в реабилитации больных гипертонической болезнью и хроническим пиелонефритом / Ж.Д. Семидоцкая, И.А. Чернякова, Н.А. Костина, Т.В. Бездетко, Н.Т. Гребельник // Сб. тез. докл. - СПб, 1998. - С. 147. Здобувачем проведено лікування хворих МРТ, зроблено висновки.

АНОТАЦІЯ

Бездітко Т.В. Диференційована терапія хронічного гломерулонефриту з урахуванням адаптаційних реакцій організму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Харківський державний медичний університет МОЗ України. - Харків, 2002.

Дисертація присвячена питанню вивчення розвитку типів неспецифічних адаптаційних реакцій організму у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) з різними формами та ступенем ниркової недостатності. У роботі вивчаються клінічні і морфологічні форми ХГН, особливості типів адаптаційних реакцій організму у 414 хворих. Встановлено, що кожну форму ХГН характеризують різні типи неспецифічних адаптаційних реакцій організму. Встановлено взаємозв'язок між перебігом ХГН та типами адаптаційних реакцій організму, станом гормонів: пресорних (АРП, ПГF2, КАП, ТхВ2, цАМФ), депресорних (ПГЕ1, ПГЕ2, цГМФ), тиреотропних, кортикотропіну, імунологічних показників.

В дисертації розвивається новий напрямок диференційованого, залежно від типу адаптаційної реакції організму, лікування хворих на хронічний гломерулонефрит. Обґрунтовано теоретично й підтверджено практично доцільність використання мікрохвильової резонансної терапії, гемосорбції, ентеросорбції, рослинного препарату канафлазин. Провідні результати роботи знайшли впровадження в нефрологічній та терапевтичній практиці.

Ключові слова: хронічний гломерулонефрит, типи неспецифічних адаптаційних реакцій організму, прогресування, лікування.

АННОТАЦИЯ

Т.В. Бездетко. Дифференцированная терапия хронического гломерулонефрита с учетом адаптационных реакций организма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины. - Харьков, 2002.

Диссертация посвящена вопросам изучения роли адаптационных реакций организма, дисфункции гуморальных систем и иммунологического гомеостаза у больных с хроническим гломерулонефритом. В работе проведены теоретические обобщения и получено новое решение научной проблемы. Определены патогенетические доказательства прогрессирования почечной недостаточности, что позволит выявить контингент больных, которому необходимо проведение медикаментозной и немедикаментозной терапии.

В работе на основании изучения 414 больных хроническим гломерулонефритом (ХГН) определены особенности неспецифических адаптационных реакций организма (НАРО), состояние адаптационных реакций организма у больных ХГН в процессе лечения, подробно изучены уровень гормонов прессорных (АРП, ПГF2, ТхВ2), депрессорных (ПГЕ1, ПГЕ2), цГМФ, цАМФ, КАП, КП, тиреотропных, кортикотропина, иммунологических показателей I и II уровней, канальцевые функции. Рассмотрены особенности течения НАРО при разных формах ХГН и степени почечной недостаточности (ХПН-I). Разработано новое направление дифференцированного применения медикаментозной и немедикаментозной терапии в зависимости от типа адаптационной реакции организма.

Результаты работы свидетельствуют о том, что каждой форме ХГН соответствует определенный тип неспецифической адаптационной реакции организма. Неспецифическая адаптационная реакция “стресс” (НАРО-РС) наблюдается в 8,94% случаев у больных латентной (ЛФ), 3,6% - гипертонической (ГФ), 7% - нефротической (НФ) формами ХГН и 12,07% - ХПН-I ст. Патогенетические характеристики этой подгруппы больных отличались гиперергическим состоянием гуморальных систем: высоким уровнем эйкозаноидов, гиперпродукцией КП, снижением уровней КАП, Т3, Т4, высоким иммунорегуляторным индексом (ИРИ). Установлена положительная корреляционная связь между уровнем протеинурии и ПГF2, ТхВ2; отрицательная между уровнями АКТГ и ПГЕ2. Доказано, что максимальный уровень среднемолекулярных пептидов чаще наблюдался у больных этой подгруппы и в комплексе с субъективными и объективными изменениями характеризует быстрое прогрессирование заболевания и устойчивость к проводимой терапии. НАРО-РС у всех групп больных характеризовалась быстрым прогрессированием заболевания. Неспецифическая адаптационная реакция “тренировка” развивалась у 21,2% больных ЛФ ХГН, у 4,3% - ГФ ХГН, у 2,65% - НФ ХГН, у больных с ХПН-I этот тип реакции отсутствовал. Этот тип реакции является прогностически благоприятным в развитии заболевания. Неспецифическая адаптационная реакция “спокойная активация” развивается в 7,9% случаев у больных ЛФ ХГН, у 3,38%, - ГФ ХГН, у 3,38%, - НФ ХГН и 4,1% у больных с ХПН-I. Неспецифическая адаптационная реакция “повышенная активация” наблюдалась в 10,5% случаев у больных ЛФ ХГН, в 3,6% - ГФ ХГН, в 4,83% НФ ХГН и 2,6% - ХПН-I. Последние две реакции соответствуют фазе нестойкой клинико-лабораторной ремиссии. У больных были выявлены незначительные изменения иммунологических показателей. выявлено однонаправленное изменение гормонов в сторону увеличения: КАП; Т3; Т4 и в сторону уменьшения КП ; АКТГ. Установлена тесная связь между типом адаптационных реакций организма и состоянием гормонов: прессорных (APП, ПГF2, ТхВ2, цАМФ), депрессорных (ПГЕ1, ПГЕ2, цГМФ), тиреотропных и кортикотропных; иммунологическими показателями I и II уровней; канальцевыми функциями.

Доказано, что проведение медикаментозной и немедикаментозной терапии у больных хроническим гломерулонефритом без учета адаптационных возможностей организма сопровождается снижением резистентности организма, ухудшением клинико-лабораторных показателей. Изучено влияние фитопрепарата канафлазин, микроволновой резонансной терапии, гемосорбции, патогенетических препаратов на динамику адаптационных реакций организма у больных хроническим гломерулонефритом.

Разработаны и обоснованы оптимальные варианты лечения хронического гломерулонефрита с учетом типов неспецифических адаптационных реакций организма. По результатам обследования и лечения больных предложены практические рекомендации для использования в практической деятельности терапевтических и нефрологических отделений.

Ключевые слова: хронический гломерулонефрит, типы неспецифических адаптационных реакций организма, прогрессирование, лечение.

SUMMARY

T.V. Bezdetko. Differentiated therapy of chronic glomerulonephritis with consideration of the organism's adaptational responses. - Manuscript.

Disertation for the degree of the Doctor of Medicine in speciality 14.01.02 - internal diseases. - Kharkov State Medical University, Ministry of Health Protection of Ukraine. - Kharkov, 2002.

This dissertation is dedicated to problems of increasing the efficiency of treating glomerulonephritis through the study of peculiarities of pathogenetic mechanisms with consideration of the type of the organism's non-specific adaptational responses (NARO).

The peculiarities of the NARO are determined on the basis of the study of 414 patients with chronic glomerulonephritis (CGN). The peculiarities of the course of the aforesaid responses in various forms of CGN and various degrees of renal insufficiency are studied. A new direction of differential use of drug and non-drag therapy depending on the type of the organism's adaptational responses has been worked out.

The results of the work show that a certain type of the NARO corresponds to each form of CGN.

A dose connection has been established between the type of the NARO and the state of the hormones: pressor (ARP, PGF2б), depressor (PGE1 PGE2), TxB2, cGMF, cAMF. thyrotropic and corticotropic; the immunological indices of the 1-st and 2-nd levels; the functions of kidney tubules.

Optimal method of treating the CGN with consideration of the typed of the NARO have been worked out substantiated. On the basis of the examination and treatment of the patients, practical recommendations for use in the practice of clinical therapy and renal departments are proposed.

Key words: chronic glomerulonephritis, types of the organism's non-specific adaptational responses, progressing, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Размещено на Allbest.ru