Ефективність ліпохроміну у профілактиці променевих реакцій органів малого таза при радіотерапії раку матки

Розподіл хворих на РТМ в залежності від характеру променевих змін сечового міхура

Загальна кількість циститів у хворих на РШМ у наших дослідженнях становила 53,3 %, у хворих на РТМ - 37,5 % випадків.

До основної групи увійшли по 30 хворих на РШМ і РТМ, що одержували ліпохромін. При аналізі характеру перебігу ранніх променевих реакцій з боку слизової оболонки сечового міхура встановлено, що застосування ліпохроміну змінює їх динаміку та інтенсивність.

В основній групі не зафіксовано жодного випадку великої або середньої тяжкості ураження, при тому, що в контрольній групі встановлено 4 випадки осередкового катарально-плівкового циститу при поєднаній променевій терапії хворих на РШМ. Різниця між основною і контрольною групами була вірогідною (p=0,038).

Загальна кількість циститів у хворих на РШМ основної групи дорівнювала 26,6 %, що вдвічі менше, ніж у пацієнток контрольної, різниця вірогідна (р=0,035).

У жінок, які одержували ліпохромін, пізніше виникали скарги на часте сечовипускання, біль і дискомфорт внизу живота та інше. Так, якщо в контрольній групі основна частина хворих на РТМ висловлювала згадані скарги після поглиненої дози 24 Гр, то застосування препарату відсувало ці прояви на 1 тиждень. Реальні ознаки променевої реакції в основній групі було відзначено після поглиненої дози 34 Гр, тобто наприкінці післяопераційного курсу опромінювання.

Ми виявили зменшення частоти проявів цієї патології з 53,3 до 26,6 % при використанні ліпохроміну у хворих на РШМ, з 37,5 до 16,7 % - у хворих на РТМ (р=0,049).

За ступенем вираженості променеві цистити в осіб основної і контрольної груп також відрізнялися між собою. Нами застосовано візуальну триступеневу шкалу оцінки інтенсивності катарального циститу: легкий, середній, значний.

У контрольній групі серед хворих на РТМ переважали середній і значний ступені катарального циститу - 11 випадків із 15 (73,3 %), серед хворих на РШМ 9 із 12 випадків катарального циститу були середнього і вираженого ступенів (75 %). Легкий ступінь реакції зафіксовано у 26,7 і 25 % пацієнток контрольної групи відповідно.

У табл. 3 і 4 наведено розподіл хворих на РТМ і РШМ з проявами променевого ректиту в основній і контрольній групах.

Таблиця 3

Розподіл хворих на РШМ по тяжкості променевого ректиту

У пацієнток, які одержували ліпохромін, променеві реакції виникали пізніше, були менш інтенсивні і короткочасними. Зважаючи на те, що у хворих променевий ректит обмежувався катаральною формою, дія ліпохроміну була особливо відчутною.

Таблиця 4

Розподіл хворих на РТМ по тяжкості променевого ректиту

Загальна кількість ректитів у хворих основної групи на РШМ у наших дослідженнях становила 36,6 %, у хворих на РТМ - 25 % випадків, а в контрольній групі ці показники становили 20 і 13,3 % відповідно (р=0,038).

Таким чином, у хворих на рак шийки матки, яким проведено курс поєднаної променевої терапії, застосування ліпохроміну дозволяло знизити частоту розвитку раннього променевого ректиту у 1,5 разу, подовшити час до його виникнення та забезпечити більш раннє зменшення інтенсивності проявів катаральної форми. Використання цього препарату віддаляло термін розвитку місцевих променевих реакцій щонайменше на 1 тиждень, і їх тривалість дорівнювала 1/2 часу проведення курсу променевої терапії в основній групі при 2/3 тривалості курсу - в контрольній.

При клініко-інструментальному обстеженні хворих променеві реакції слизових оболонок жіночих статевих органів було виявлено у 83,3 % пацієнток. У табл. 5 наведено розподіл хворих на РШМ в залежності від характеру радіоепітеліїтів.

Таблиця 5

Розподіл хворих на рак шийки матки в залежності від характеру радіоепітеліїтів

Основна і контрольна групи хворих істотно відрізнялися за формами патологічних змін слизової оболонки піхви і шийки матки під впливом променевого чинника. В основній групі не було жодного випадку тяжкої, виразково-некротичної форми, тоді як у контрольній її виявлено у 4 хворих (різниця вірогідна, р=0,0384). Ерозивно-десквамативну форму зареєстровано у 16,7 % випадків у хворих основної групи, тоді як у пацієнток контрольної - у 40 %. Різниця вірогідна (р=0,044).

За терміном виникнення променевої реакції хворі контрольної та основної груп також відрізнялися. В основній групі катаральний епітеліїт розвивався після 3 тижнів опромінювання, тобто на 1 тиждень пізніше, ніж у контрольній.

Як і для характеристики променевих ректитів і циститів, в оцінці катаральної форми радіоепітеліїту ми використовували трибальну шкалу інтенсивності. В контрольній групі усі зареєстровані випадки даного ускладнення мали виражений ступінь інтенсивності, який дорівнював 3 балам. У 70 % хворих основної групи були присутні прояви легкого і середнього ступенів катарального епітеліїту (інтенсивність 1-2 бали).

При аналізі розвитку тяжчих форм було з'ясовано, що ерозивно-десквамативні форми у хворих основної групи починали розвиватися в середньому на 1 тиждень пізніше, ніж у хворих контрольної групи.

Не було жодного випадку, де б препарат не виявив своєї захисної дії на слизову оболонку. Дані огляду пацієнток наприкінці лікування продемонстрували повне купірування катаральної променевої реакції у 83,3 % хворих, що у 2,7 разу більше, ніж у контрольній групі.

Вплив препарату на перебіг процесу, що вивчався, у хворих на РТМ, мав свої особливості, тому що променеві реакції розвивалися на фоні запалення тканин, яке виникало після хірургічного втручання. У цих хворих препарат найбільш виразно продемонстрував свою протизапальну дію. Динаміка перебігу місцевих променевих реакцій в основній групі відображувала, як і у випадках ППТ у хворих на РШМ, пізній термін розвитку реакцій, менший ступінь їх вираженості та меншу тривалість перебігу.

У підгрупі хворих без додаткового контактного опромінювання у 41 % випадків препарат показав повний лікувальний ефект. В основній групі хворих на РТМ не було будь-яких проявів радіоепітеліїту. Водночас у 23,4 % аналогічних хворих контрольної групи мали місце прояви радіаційних змін у слизовій оболонці.

Радіоепітеліїти в основній групі хворих на РТМ виникали на останньому тижні дистанційної променевої терапії, тобто на 1,5 тижня пізніше, ніж у контрольній групі. У осіб із післяопераційним курсом ППТ повне завершення променевого процесу наставало через 10-12 днів після припинення дії випромінення. У хворих на РТМ основної групи радіоепітеліїт тривав на 2 тижні менше.

Серед 30 хворих на РШМ контрольної групи 4 мали перерви в лікуванні, серед хворих на РТМ - 5 із 40. Жодна хвора на РТМ основної групи не мала перерви в лікуванні і тільки у 1 хворої на РШМ довелося перервати його внаслідок вираженого променевого ректиту і циститу.

Таким чином, спостереження за перебігом радіоепітеліїтів у хворих на РТМ і РШМ на фоні застосування ліпохроміну виразно продемонструвало його позитивну роль. Ліпохромін зменшував прояви променевих реакцій з боку слизових оболонок піхви і шийки матки за суб'єктивними і об'єктивними ознаками, а в ряді випадків запобігав їх розвиткові.

При аналізі стану прооксидантно-антиоксидантної системи було виявлено, що у першій половині курсу променевої терапії значно знижується вміст продуктів ліпопероксидації у плазмі крові хворих на рак тіла матки (на 23 % ДК і на 38 % МДА, р<0,05). Водночас істотно збільшується накопичення цих сполук в еритроцитах, де зміну параметрів ПОЛ характеризують не тільки явна тенденція до збільшення (показники ДК), а й вірогідне перевищення (вміст МДА) вихідних показників на 33 , а нормального рівня - на 23 % (р<0,05).

Після завершення курсу ПТ рівень інтенсивності ПОЛ в еритроцитах залишався підвищеним (108-120 % нормальних значень, р>0,05), але у плазмі повторно збільшувалося накопичення перекисних продуктів (до 157 і 162 % нормального рівня).

Як показали результати дослідження, у хворих на РТМ перед початком курсу ПТ на фоні підвищеної інтенсивності перекисних процесів істотно знижується активність ключових АО-ферментів - СОД і каталази. Зокрема дані активності СОД були вірогідно знижені на 32 % порівняно з нормою. У процесі променевого лікування цей показник мав тенденцію до підвищення, однак після закінчення ПТ у цих хворих він залишався на 20 % нижчим нормальних значень на фоні істотного підвищення пероксидації.

У середині курсу рівні ДК і МДА у плазмі крові хворих на РТМ вірогідно знижувалися порівняно з вихідним рівнем (на 38 і 62 % відповідно), практично повертаючись до норми. Нормальний рівень ПОЛ зберігався до кінця ПТ. У цілому у групі, яку лікували із застосуванням ліпохроміну, ми спостерігали зниження загальної напруженості перекисних процесів, значуще не тільки відносно вихідного рівня, але й відповідних показників контрольної групи.

Незважаючи на аналогічні вихідні показники у хворих контрольної і референтної груп, у групі, де було застосовано ліпохромін, ми не виявили післярадіаційного підвищення активності вільнорадикальних реакцій. Навпаки, в осіб, що під час курсу променевої терапії приймали досліджуваний препарат, вже в середині курсу ПТ показники ПОЛ вірогідно знижувалися і зберігали лише тенденцію до підвищеної активності, тоді як у хворих основної групи цілком відновлювалася активність ключових АО-ферментів - СОД і каталази. Перманентне зниження інтенсивності перекисних процесів і підвищення активності АО-ферментів зберігалося і у другій половині курсу ПТ. До кінця лікування показники ПОЛ цілком відповідали значенням 86-99 % норми, а активність ферментів перевищувала інтактний рівень (116-122 % норми).

Зовсім інакше виглядає розгортання перекисних процесів у крові тих хворих на РШМ, які у процесі ПТ перебували під протекторною дією ліпохроміну. Незважаючи на те, що початкові показники стану ПОЛ і активності АО-ферментів у них цілком відповідали таким у контрольній групі, застосування досліджуваного препарату докорінно змінювало їх динаміку. Вже в середині курсу ПТ високий вихідний рівень ДК у плазмі й еритроцитах знижувався до норми і практично не змінювався до кінця променевого лікування.

Рівень МДА у плазмі, який раніше мав тенденцію до підвищення, поступово знижувався до норми. Високий вміст цих сполук в еритроцитах цілком нормалізувався вже в середині курсу, і після його закінчення концентрація вторинних продуктів пероксидації знижувалася ще на 12 %.

Зменшення інтенсивності перекисних процесів у хворих на РШМ, які під час проходження ПТ одержували ліпохромін, цілком корелювало з показниками активності АО-ферментів.

Відновлення активності АО-ензимів і вміст перекисних продуктів у крові хворих до кінця курсу ПТ цілковито відповідали значенням у здорових донорів крові.

Тривала підвищена активність вільних радикалів також призводить до патологічних змін в імунному статусі.

Досліджувані параметри визначали перед променевим впливом і наприкінці його у хворих на РТМ, а у хворих на РШМ - перед лікуванням, всередині і наприкінці його.

Проаналізовано стан деяких показників імунітету, що є інтегральним відображенням взаємозв'язку і взаємозумовленості окремих його ланок на різних етапах променевої терапії хворих на РШМ і РТМ та при використанні ліпохроміну з метою профілактики ускладнень.

Кількість Т-супресорів до початку лікування вірогідно перевищувала рівень фізіологічної норми. В середині курсу променевої терапії у хворих контрольної й основної груп ми спостерігали зниження відносної й абсолютної кількості тимусзалежних лімфоцитів, однак у хворих, що одержували ліпохромін, абсолютна кількість лімфоцитів, здатних експресувати загальні Т-клітинні рецептори, майже в 1,5 разу перевищувала аналогічний показник у осіб контрольної групи.

У той же час у значної кількості хворих контрольної групи (більше 40 %) відзначали збільшення Т-супресорів, а в основній групі даний показник перевищував верхні межі середньостатистичної норми тільки у 10 осіб.

Наприкінці променевого лікування у хворих на РШМ обох груп відзначено вірогідне порівняно з вихідним придушення відносної і абсолютної величин загального пулу лімфоцитів крові, що циркулюють. Однак відносний вміст лімфоцитів, що експресують загальні Т-клітинні рецептори, у хворих основної групи був вірогідно вищим, ніж у представниць контрольної. При індивідуальному аналізі імунограм нормальний відносний рівень тимусзалежних лімфоцитів наприкінці лікування зареєстровано у 75,9 % пацієнток основної групи і тільки 45,8 % - контрольної.

Відносний вміст Т-супресорів наприкінці лікування не зазнавав істотних змін в обох групах, однак кількість хворих із нормальним рівнем цих клітин в основній групі майже в 2,5 разу перевищувала таку у контрольній - 7 і 16 осіб відповідно.

Аналіз популяційного складу лімфоцитів периферичної крові хворих на РШМ показав, що середньостатистичні розміри лімфоцитарних клітин до лікування мали статистично значущі відхилення від середніх значень у групі здорових жінок, не виходячи при цьому за межі фізіологічної норми. Наприкінці променевої терапії у хворих, що одержували в процесі лікування ліпохромін, незважаючи на аналогічне з контрольною групою вірогідне, порівняно з вихідним рівнем, зниження загального пулу циркулюючих лімфоцитів, середньогруповий вміст лімфоцитів, які експресують Т- і В-рецептори, вірогідно перевищував аналогічні показники осіб контрольної групи.

Індивідуальні відхилення досліджуваних показників популяційного складу лімфоцитів периферичної крові хворих на РШМ на всіх етапах променевого лікування, як зазначено вище, були більш значними у пацієнток контрольної групи.

При аналізі стану гуморальної ланки імунітету хворих на РШМ у динаміці поєднаної променевої терапії на фоні використання ліпохроміну встановлено, що перед опромінюванням у всіх хворих вірогідно підвищеним був середньогруповий рівень Ig M, G і А. Як показав аналіз функціонального стану фагоцитуючих нейтрофілів крові хворих на РШМ у динаміці поєднаної променевої терапії, відносний вміст цих клітин крові як до променевого лікування, так і в процесі його в обох групах дещо перевищував середньостатистичну норму, однак не виходив за межі довірчого інтервалу - 70-96 %.

Аналіз показників, що характеризують стан гуморальної ланки імунітету, засвідчив деяке зниження середнього значення рівнів IgА і IgМ, причому вміст останнього, хоч і вірогідно нижчий середнього показника норми, не виходив за межі довірчого інтервалу.

До променевої терапії практично у всіх обстежених хворих спостерігалося зниження перетравлюючої функції нейтрофілів периферичної крові, незважаючи на збільшення показника, що характеризує їхню поглинальну спроможність (кількість коків у 1 нейтрофілі) - фагоцитарне число.

По закінченні курсу променевої терапії у хворих на РТМ, що одержували ліпохромін, значуще відносно вихідного показника контрольної групи, збільшувалася перетравлююча функція нейтрофілів, яка, однак, не досягла рівня середньостатистичної норми.

Таким чином, застосування ліпохроміну в поєднанні з променевою терапією у хворих на рак матки давало стимулювало неспецифічну резистентність організму.

При вивченні променевого патоморфозу в слизових оболонках суміжних з маткою органів, були відмічені різні за характером та ступенем вираженості зміни. В сечовому міхурі виявлялися атрофія та стоншеність слизової оболонки, слабке фіброзування у підслизовому шарі. Виявлені зміни супроводжувались перебудовою стінки органа, поряд з атрофією та проліферацією у перехідному епітелії спостерігалися атрофія строми та її прогресуюче фіброзування.

При патоморфологічному дослідженні слизової оболонки прямої кишки спостерігався гострий реактивний процес з вираженим стромально-судинним компонентом та дистрофічними і десквамативними змінами в циліндричному епітелії.

Виявлені нами зміни в сечовому міхурі та прямій кишці обмежувалися слабким і середнім ступенем патоморфологічних уражень і в жодному випадку ми не спостерігали тяжкого перебігу радіаційного процесу.

При вивченні ультрамікроскопічних змін у слизових оболонках сечового міхура і прямої кишки під час променевої терапії також виявлено значні порушення ультраструктури епітелію. Так, більшість поверхневих клітин втрачали контакти між собою і десквамувалися, оголюючи нижній шар, в якому також порушувалися контакти. Ядра проміжних клітин набували звивистих контурів, ядерця зникали або зменшувалися. У цитоплазмі різко скорочувалася кількість мітохондрій. В окремих місцях епітелій руйнувався майже повністю. Залишалися тільки ділянки ущільненої цитоплазми, з'єднаної з базальною мембраною. У власній пластинці слизової оболонки виявлялися поля розростання колагенових волокон. Відзначено, що поєднана променева терапія значно більше впливає на структуру слизової оболонки як сечового міхура, так і прямої кишки, ніж дистанційна. Це підтверджується порівняльним аналізом двох груп хворих.

При дослідженні біоптатів сечового міхура у хворих, які одержали променеве лікування на фоні застосування радіопротекторного препарату "Ліпохромін", також виявлено зміни всіх структурних елементів слизової оболонки сечового міхура. Але ні в стінці судин, ні в стромі ми не виявили фібриноїдного некрозу на відміну від результатів, одержаних у контрольній групі хворих, де тяжкість променевого ушкодження набувала і першого, і другого ступенів. В стінці прямої кишки після закінчення курсу радіотерапії з включенням в схему лікування ліпохроміну, відмічено наявність активних репаративних процесів у порівнянні з контрольною групою хворих.

ВИСНОВКИ

1. Частота ранніх променевих циститів при реалізації програми поєднано-променевого лікування в порівнянні з дистанційним опромінюванням значно більша, відповідно 53,3 і 37,5 %, випадків, а частота ректитів - 36,6 і 25 %. Радіоепітелії шийки матки і верхньої третини піхви при виконанні поєднано-променевої терапії виникали у 83,3 % хворих, а радіоепітеліїти кукси піхви при контактному методі у хворих на рак тіла матки - у 68 % хворих.

2. Включення в програму лікування ліпохроміну позитивно впливає на перебіг променевих реакцій в суміжних з маткою органах. Частота ранніх променевих циститів і ректитів у дослідній групі хворих на рак матки зменшується вдвічі: 26,6 і 20 % відповідно при поєднано-променевому лікуванні та 16,7 і 13,3 % - при зовнішньому опромінюванні.

Під впливом препарату змінюється розподіл форм радіоепітеліїтів, не спостерігаються виразково-некротичні, а кількість ерозивно-десквамативних форм зменшується вдвічі.

Позитивно змінюється динаміка та інтенсивність променевих реакцій у хворих, що одержували ліпохромін: виникають пізніше в середньому на 1 тиждень, скорочується тривалість їх існування в 1,5 разу, не потребується перерви в лікуванні, які були у 12,5 % хворих контрольної групи, у зв'язку з появою тяжких форм променевих реакцій,.

3. Основними патологічними змінами в слизовій оболонці сечового міхура під впливом опромінення були комбінація атрофічних та проліферативних процесів у перехідному епітелії та атрофія й прогресуюче фіброзування строми, а у слизовій оболонці прямої кишки опромінювання супроводжувалось прямим ушкодженням як стромально-судинного компоненту, так і покривного циліндричного епітелію, дистрофічними його змінами і десквамацією як окремих клітин, так і їх пластів.

4. Ліпохромін знижував вдвічі частоту патоморфологічних змін середнього ступеня у слизовій оболонці сечового міхура і запобігав їх появі у слизовій оболонці прямої кишки.

5. Використання ліпохроміну в традиційній схемі лікування хворих дослідної групи нормалізував прооксидантно-антиоксидантний баланс: дієновий кон'югат зменшувався з 127 (контрольна група) до 86 % (основна група), малоновий діальдегід - відповідно з 122 до 91 % та навпаки, збільшувались відповідно супероксиддисмутаза - з 73 до 122 %, каталаза - з 59 до 106 %.

6. Комплексне застосування ліпохроміну стимулює неспецифічну імунологічну резистентність організму, що підтверджується нормалізацією відносного рівня тимус-залежних лімфоцитів наприкінці лікування у 75,9 % пацієнток основної групи в порівнянні з 45,8 % в контрольній (р<0,05); вміст В-лімфоцитів складав відповідно 12,0 і 4,0 % (р<0,05), а рівень ЦІК -100,8 та 127,5 у.о.

7. Позитивні зміни в перебігу місцевих променевих реакцій в слизових оболонках тазових органів, що підтверджено клінічними, морфологічними, імунологічними та біохімічними дослідженнями, дають підставу для рекомендації використання ліпохроміну в схемах супровідної терапії у онкогінекологічних хворих на етапах променевого лікування.

променевий сечовий міхур онкогінекологічний

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пилипенко Н.И., Френкель Л.А., Тарасова О.Н., Ефимова Г.С. Перспективы профилактики и лечения местных лучевых поражений кожи и мягких тканей с помощью каротиноидсодержащих природных препаратов // Материалы I конгресса Белорусских терапевтических радиологов-онкологов. - Минск, 1996.- С. 35-36. Дисертантом проаналізовано дані літератури з питання профілактики ранніх променевих ускладнень у онкологічних хворих.

2. Нові фармакологічні способи підвищення ефективності променевої та комплексної протипухлинної терапії онкологічних хворих /Френкель Л.А, Тарасова О.М., Єфимова Г.С. та інші// Укр. радіол. журн. - 1999. - Т. VII, вип. 1. - С. 95-96. Дисертантом проведено збір і аналіз клінічного матеріалу.

3. Єфимова Г.С. Досвід клінічного застосування препарату "Ліпохромін-350" при променевій терапії у онкологічних хворих // Укр. радіол. журн. - 2000. - Т. VIII, вип. 2. - С. 155-157. Дисертантом проведено збір матеріалу, його статистичне опрацювання, аналіз результатів дослідження.

4. Єфимова Г.С., Абрамова Л.П. Характеристика прооксидантно-антиоксидантної системи хворих на рак шийки матки під час променевої терапії.// Нові технології в медицині: Матер. наук.-практ. конф. молодих вчених ХМАПО. - Харків, 2000. - С. 81. Дисертантом проведено обстеження хворих на рак шийки матки і проведено аналіз отриманих результатів.

5. Єфимова Г.С. Модифікувальний вплив ліпохроміну на перебіг місцевих променевих реакцій // Променева і супровідна терапія онкологічних хворих: Матер. наук.-практ. конф., Алушта, 14-15 вересня, 2000 р.// Укр. радіол. журн. - 2000. - Т VIII, вип. 4. - С. 418-419. Дисертантом оцінено вплив ліпохроміну на перебіг місцевих променевих реакцій.

6. Єфимова Г.С., Абрамова Л.П. Можливості корекції порушень в прооксидантно-антиоксидантній системі під час променевої терапії у онкогінекологічних хворих // Зб. Променева діагностика, променева терапія. - К. - 2001. - С. 70-75. Дисертантом проаналізовано зміни в перекисному окисленні ліпідів у онкогінекологічних хворих під впливом ліпохроміну, проведено статистичну обробку отриманих даних.

7. Єфимова Г.С. Застосування препарату "Ліпохромін" в профілактиці та лікуванні ранніх променевих циститів і ректитів: Інформаційний лист. - Харків. - 2001. - 4 с. Дисертантом розроблена та апробована схема комплексної профілактики та лікування променевих ускладнень.

8. Якимова Т.П., Єфимова Г.С. Морфогенез променевого циститу при променевому лікуванні раку матки // Укр. радіол. журн. - 2001. Т. ІХ, вип. 2. - С. 236-239. Дисертантом проведено збір матеріалу, аналіз результатів дослідження.

9. Єфимова Г.С., Никифорова Н.А. Вплив ліпохроміну на імунний статус хворих на рак шийки матки при поєднано-променевій терапії // Укр. радіол. журн. - 2001. - Т. IX., вип. 4 - С. 394-398. Дисертантом проведено збір клінічного матеріалу, його статистичне опрацювання і аналіз отриманих даних.

10. Пат. № 43683А UA // Спосіб профілактики та лікування радіаційних уражень організму / Г.С. Єфимова і співавт. Патентовласник Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України. Заявка № 2001053166, заявлено 14.05.00. Опубліковано 17.12.01 р. Дисертантом запропоновано, апробовано та рекомендовано до клінічного застосування спосіб профілактики та лікування місцевих променевих реакцій.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.23 - променева діагностика, променева терапія.

У дисертаційній роботі проаналізовано та оцінено перебіг місцевих променевих реакцій в слизових оболонках тазових органів хворих на рак тіла і шийки матки при поєднано-променевій терапії і післяопераційному опромінюванні. Вивчено динаміку показників системи перекисного окислення ліпідів та імунного статусу під час променевої терапії..

Дано характеристику патологічним та ультрамікроскопічним змінам у слизових оболонках сечового міхура і прямої кишки під дією радіаційного фактора.

Запропоновано спосіб корекції променевих реакцій в слизових оболонках тазових органів за допомогою каротиноїдовмісного препарату "Ліпохромін".

Доведено, що комплексне застосування ліпохроміну вірогідно знижує частоту і ступінь вираженості місцевих променевих реакцій у слизових оболонках сечового міхура, прямої кишки та вагіни. Його використання дозволяє зменшити променеві реакції, попередити вимушені перерви у лікуванні або дострокове припинення променевого лікування. Відзначені також нормалізуючий вплив препарату на процеси вільнорадикального окислення ліпідів і корекція неспецифічної імунологічної резистентності організму.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.23 - лучевая диагностика, лучевая терапия.

В диссертационной работе проанализировано и оценено протекание местных лучевых реакций тазовых органов больных раком тела и шейки матки при сочетанно-лучевом лечении и послеоперационном облучении. Изучена динамика показателей системы перекисного окисления липидов и иммунного статуса в процессе лучевой терапии.

Дана характеристика патологическим и ультрамикроскопическим изменениям в слизистых оболочках мочевого пузыря и прямой кишки под действием радиационного фактора.

Предложен способ коррекции лучевых реакций в слизистых оболочках тазовых органов с помощью каротиноидосодержащего препарата "Липохромин".

Установлено, что комплексное применение липохромина достоверно снижает частоту и степень выраженности местных лучевых реакций в слизистых оболочках мочевого пузыря, прямой кишки и вагины. Его использование позволяет уменьшить лучевые реакции, предупредить вынужденные перерывы в лечении или преждевременное прерывание курса лучевой терапии. Отмечены также нормализующее влияние препарата на процессы свободнорадикального окисления липидов и коррекция неспецифической иммунологической резистентности организма.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.23 - radiodiagnosis, radiotherapy. - Grigoriev's Institute for Medical Radiology (Academy of Medical Science of Ukraine), Kharkiv, 2001.

The work is devoted to analysis and evaluation of the course of local radiation reactions in the organs of the small pelvis in patients with cancer of uterine body and cervix at different protocols of radiotherapy.

Pathological and ultramicroscopy changes in the mucous membrane of the urinary bladder and rectum caused by radiation factor are characterized.

A method to correct radiation reactions in the mucous membranes of the small pelvis organs with the use of Lipochromin, a carotenoid-containing drug, is suggested.

It was established that complex administration of Lipochromin significantly reduced the incidence and severity of local radiation reactions in the mucous membranes of the urinary bladder, rectum and vagina. Its administration allows to optimize radiotherapy in cancer patients by prevention of intervals in treatment and pre-term withdrawal of radiotherapy course. Normalizing influence of the preparation on the processes of lipid free-radical oxidation and correction of non-specific immunological resistance of the organism were noted.

Размещено на Allbest.ru