Функціональний резерв печінки та способи його регуляції (експериментально-клінічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціональний резерв печінки та способи його регуляції (експериментально-клінічне дослідження)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Дисертаційна робота присвячена експериментальному вивченню функціональних резервів організму, зокрема функціонального резерву печінки (ФРП), методам його оцінки, застосуванню цих методів для прогнозування і визначення стану адаптації організму в умовах експерименту та клініки, а також розробці підходів до захисту і корекції ФРП в умовах несприятливих впливів середовища та розвитку хвороби.

Актуальність теми. В основі визначення станів здоров'я та хвороби лежать уявлення про адаптацію як про загальну універсальну властивість живих систем змінювати свої функціональні і структурні елементи відповідно до умов довкілля. Відповідно, хвороба може розглядатися як якісно нова стадія адаптації, втрата організмом пристосувальної здатності до оточуючого середовища, результат недостатності адаптаційних механізмів, їх виснаження і зриву (Баевский Р.М., Берсенева А.П. 1997). Функціональні резерви організму (ФРО) визначають діапазон можливостей адаптації, і, відповідно, детермінують розвиток хвороби. Оцінка ФРО лежить в основі ряду різноманітних систем оцінки важкості захворювання, таких як APACHE (Acute Physiology and Chronic Health Evaluation) і дещо спрощена система SAPS (Simplified Acute Physiology Score) (Suistomaa M., 2002). Cпецифічні показники, що застосовуються у цих системах, визначаються тими функціями та станами організму, які мають безпосереднє відношення до загальних функціональних резервів пацієнта, і, таким чином, дозволяють об'єктивно оцінити ці резерви.

Сучасні методи масової донозологічної діагностики дозволяють визначити ступінь адаптації організму до умов довкілля і виявити тенденції зниження, напруження чи недостатності пристосувально-захисних можливостей організму. Такі дослідження вимагають нових підходів у кардіології (Казначеев В.П. та ін., 1998), онкології (Ryusuke H., 2001), педіатрії (Herrinton L.J., Husson G., 2001), і базуються на вивченні ролі порушень адаптаційних механізмів у розвитку преморбідних станів та хронічних захворювань.

У даній роботі зроблено спробу подібного підходу в гепатології. В умовах реального зовнішнього середовища печінка, яка є основним органом детоксикації, несе підвищене навантаження, тому очевидна актуальність детального вивчення її функціонального резервy та можливостей його захисту в умовах підвищеної токсичності. Зрозуміло, що слід очікувати кореляційного зв'язку між проявами ендогенної інтоксикації (ЕІ) та процесами адаптації (Williams G.M., Iatropoulos M.J., 2002). Більше того, в сучасних епідеміологічних умовах, коли кількість захворювань печінки невпинно збільшується, a вірусне та токсичне ураження печінки переростає у глобальну проблему (Marrero, R., Schiff, E., 2002; Moseley, R.H., 2002), дослідження та кількісна оцінка функціонального резерву печінки (ФРП) стають першочерговим завданням: дже набір існуючих функціональних показників, які могли б дозволити кількісно оцінити ймовірність виникнення та важкості перебігу патології печінки у контексті конкретного захворювання є недостатнiм для надійного прогнозу ризикy хвороби (Jesic R., 2001; Sherlock S., Dooley J., 2002).

На даний час існує ряд спроб посередньої оцінки ФРП, які ґрунтуються в основному на аналізі стану кровопостачання печінки (H. Kato et al., 2000; Sasaki N et al., 1999), або на оцінці функціональної здатності клітин печінки (Deuffic-Burban S. et al., 2002; Fujioka S. et al, 1999; Sherlock S., 2002). Разом з тим, у літературі відсутня дефініція поняття ФРП, яка би дозволила кількісно оцінювати резерв експериментальних тварин та людей в умовах норми, преморбідного стану та патології і була б доступною для кількісної характеристики ФРП в умовах диспансерних масових обстежень.

Тому у даній роботі пропонується визначення ФРП на принципово іншому підході, а саме, на зв'язку резервів біосистеми зі ступенем стійкості її рівноваги: як зреагує біосистема (у даному випадку печінка) на стрес, пов'язаний з дією екзогенного чи ендогенного токсину. Підставою для такого підходу є загальна теорія адаптації, згідно з якою перехід від норми до патології розглядається як ряд послідовних ланок, де результатом пошкодження кожної може бути вихід з ладу адаптаційного механізму й розвиток захворювання. За Р.М. Баєвським (1979) «функціональний резерв» можна визначити як готовність або здатність організму (органу, системи) виконувати певний об'єм навантажень без порушень гомеостазу. Адаптуючи дане визначення до функції печінки, зрозуміло, що функціональний резерв печінки - це її здатність знешкоджувати ендо - та екзотоксини без порушень гомеостазу.

Оскільки порушення будь-якої ізольованої функції печінки в кінцевому результаті призводить до зростання рівня ЕІ (компенсованого чи декомпенсованого) (Fauci A.S., 1998; Arias I.M., 2001), то вихід маркерів інтоксикації за межі норми вказує на вичерпання ФРП. Відповідно, чим менший ступінь ЕІ (визначений тим чи іншим способом), тим більший ФРП, а отже, кількісна оцінка ступеня ЕІ може бути інтерпретована як кількісна оцінка ФРП. Тобто, пропонується використати показники функ-

ціонального стану біосистеми, в даному випадку рівня ЕІ, як індикатор резерву адаптаційних реакцій організму, в даному випадку ФРП.

У даній роботі кількісно оцінюється ФРП кролів Oryctolagus schinchilus та процеси його вичерпання при експериментальному токсичному впливі CCl₄, a також його відновлення з допомогою комплексного білко - во-солевого препарату лактосорбалу в порівнянні з його окремими складовими альбуміном та сорбітолом. Позитивний результат роботи на експериментальних тваринах дозволив застосувати на подальшій стадії дослідження аналогічний підхід у клініці внутрішніх хвороб при хронічній патології печінки (ХПП), яка розвивається під впливом екзогенних факторів (токсичного та вірусного): проведена кількісна оцінка ФРП у хворих на хронічний гепатит та цироз печінки та вивчалася можливість використання білково-солевих препаратів лактосорбалу та лактопротеїну для його корекції та поповнення.

Отже, актуальність даної роботи зумовлена назрілою необхідністю універсальної дефініції ФРП в умовах норми, преморбідного стану та патології та пошуків таких методів його кількісної оцінки, які були б доступні для диспансерних масових обстежень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні Вченої ради факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України 13 березня 1992 року, протокол №3. Дисертаційна робота є фрагментом наукової теми Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького «Клініко-експериментальне обгрунтування моніторингу діагностики та лікування органів травної системи та гепатопатій», шифр ІН.25.01.0002.00, державний реєстраційний номер 0100U002267.

Метою роботи було дати визначення та оцінку функціонального резерву печінки (ФРП) в нормі і розробити прогностичні критерії ступеня ураження печінки внаслідок розвитку експериментального токсичного гепатозу а також у пацієнтів з хронічною патологією печінки (ХПП) та запропонувати спосіб корекції та відновлення ФРП.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

Встановити зв'язок між ступенем ендогенної інтоксикації та функціональним резервом печінки (ФРП) в нормі та при моделюванні токсичного гепатозу у кролів при дозованій дії токсичних факторів.

Дати визначення функціонального резерву печінки та описати його параметри в нормі та внаслідок дії дозованих токсичних факторів.

Запропонувати прогностичні критерії оцінки функціональних змін печінки (на основі кількісної оцінки ФРП) в залежності від вихідного рівня ендогенної інтоксикації в експерименті.

Вивчити вплив комплексного препарату лактосорбалу та окремих його компонентів альбуміну 5% та сорбітолу 20% на ФРП при моделюванні токсичного гепатозу.

Вивчити особливості впливу комплексних білково-солевих препаратів лактосорбалу та лактопротеїну на функціональний резерв печінки у пацієнтів з хронічною патологією печінки.

Розробити прогностичні критерії функціональних можливостей печінки на основі кількісної оцінки ФРП для застосування в експериментальній та клінічній гастроентерології.

Об'єкт дослідженнь: функціональні резерви організму.

Предмет дослідженнь: кількісна оцінка ФРП на основі показників ступеня ЕІ у здоровому організмі та при ураженні печінки та способи регуляції ФРП.

Методи дослідження: вивчали ФРП кролів в нормі та при дозованому впливі CCl₄. Для оцінки ФРП визначали ступінь ЕІ за показниками лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), парамеційного тесту (ПТ) та концентрації молекул середньої маси (МСМ) у плазмі крові; біохімічні показники функціонального стану печінки та морфологічну картину печінки. Захист ФРП в експерименті проводили препаратом лактосорбал, а в клініці у хворих на ХПП - препаратами лактосорбал та лактопротеїн.

Наукова новизна одержаних результатів. Досліджено взаємозв'язок між ступенем інтоксикації та функціональним резервом печінки (ФРП), дано відповідне феноменологічне означення та кількісну оцінку ФРП шляхом визначення ступеня ендотоксемії в експерименті на кролях та на моделі хронічної патології печінки людини.

За допомогою морфологічно контрольованих експериментів з медикаментозного впливу на ФРП в умовах токсичнoї дії CCl₄ продемонстровано достовірний захист та успішне відновлення ФРП комплексним білково-солевим препаратом лактосорбал (ЛС), зокрема, шляхом ефективного поповнення білкового та вуглеводневого пулу організму.

На моделі хронічної патології печінки людини досліджено можливості корекції ФРП білково-солевими препаратами лактосорбал та лактопротеїн у клінічних умовах та запропоновано спосіб застосування об'єктивної кількісної оцінки динаміки астенічного, інтоксикаційного та диспептичного синдромів.

На основі результатів експериментів обґрунтовано використання індикаторів ендогенної інтоксикації для прогнозування важкості перебігу патології печінки. Відповідні прогностичні критерії вперше застосовані у клінічній практиці.

Практичне значення роботи. Запропоноване визначення та спосіб оцінки ФРП дає можливість його застосування для визначення груп ризику та контролю ефективності при лікуванні ХПП. Результати роботи впроваджені у навчальний процес кафедри нормальної фізіології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького та Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; у гастроентерологічних відділах 4-ої та 5-ої клінічної лікарні м. Львова. Видані 2 інформаційні листи та 1 методичні вказівки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним дослідженням, виконаним особисто автором. Самостійно здійснено пошук та аналіз наукової літератури, проведено експериментальні та клінічні спостереження, проаналізовано та узагальнено отримані результати, викладено їх у вигляді дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані на науково-практичній конференції кафедр нормальної фізіології, біохімії, терапії №1 факультету післядипломної освіти, пропедевтики внутрішніх хвороб та сестринської справи, ЦНДЛ Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького. Результати дисертації доповідались на наступних наукових конференціях: науково-практичній конференції «Фізіологічні та клінічні аспекти гастроентерології. Досягнення та перспективи» (Львів, 2002); ІХ конгрес світової федерації українських лікарських товариств (Луганськ 2002); 2-nd International scientific conference for Young Scientists in Lviv State Medical University. Lviv. Ukraine. October 11-13 2001; VІІІ конгрес світової федерації українських лікарських товариств (Львів-Трускавець 2000); 3-ому з'їзді гематологів та трансфузіологів Узбекистану (Ташкент, 1989); Конференції молодих вчених і спеціалістів Львівського НДІ гематології і переливання крові 16-17 червня 1988, Львів; VIII республіканській конференції молодих вчених-медиків з актуальних питань гастроентерології (Дніпропетровськ, 24-25 листопада, 1987); Клінічній конференції «Проблеми гепатології» клінічної лікарні Львівської залізниці, 6 вересня, Львів, 2002.

Публікації. На тему дисертації опубліковано 12 наукових робіт, із них статей у наукових журналах - 7, в матеріалах і тезах конференцій - 5

Структура і об'єм дисертації. Робота викладена на 147 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел (279) та додатків. Робота ілюстрована 21 таблицею, 15 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Досліджено функціональний стан печінки 94 статево зрілих кролів та проведено вивчення його змін, викликаних при одноразовому введенні підшкірно 50% олійного розчину CCl₄ вуглецю протягом 4-х днів по 0,5 мл та 2 дні по 0,25 мл на кілограм маси тіла тварини (Кузина М.И., 1967, Sanjeev G. et al., 1999).

Забір крові для функціональних проб печінки проводили перед початком та на 7-й і 14-й день досліду. Визначали загальний білок і білкові фракції, фібриноген і протромбіновий індекс, білірубін, аланінамінотрансферазу (АлАТ), аспартатамінотрансферазу (АсАТ), -глютамілтранспептидазу (-ГТП), реакцію Вельтмана і Таката-Ара, глюкозу крові, а також показники периферійної крові, ЛІІ, МСМ плазми крові (Николайчик В.В і сп., 1991) та ПТ (Сахновская Г.К., 1965). Кролі були розділені на 4 групи, яким паралельно з введенням отрути протягом 14 днів проводили щоденні внутрішньовенні ін'єкції лактосорбалу (ЛС) (група І), альбуміну 5% (А5%) (група ІІ) та сорбітолу 20% (С20%) (група ІІІ) з розрахунку 3 мл на кг маси тіла. Контрольній групі (46 тварин), проводили трансфузії 0,9% NaCl в об'ємі 3 мл на кг маси тіла. На 14 день досліду тварин піддавали евтаназії і проводили морфологічне дослідження зрізів тканини печінки з допомогою рутинних гістологічних та гістохімічних методик для ідентифікації глікогену та нейтральних ліпідів.

Лактосорбал - білково-сольовий препарат, до складу якого входить: альбуміну 50 г., сорбітолу 200 г., лактату натрію 21 г., каприлату натрію 3 г, хлориду натрію 8 г, хлориду калію 0,075 г., хлориду кальцію 0,1 г, бікарбонату натрію 0,1 г, дистильованої води до 1000 мл. У лактопротеїні сорбітол замінено на 50 г. глюкози.

Для вивчення можливостей поповнення ФРП у людей, відповідні дослідження проведені при хронічній патології печінки алкогольної та вірусної етіології. В межах вказаних досліджень обстежено 115 осіб з ХПП середнім віком 49,713,1 років. Аналіз результатів обстежень проведений по групах відповідно до проведеного лікування - традиційного або з використанням ЛП чи ЛС. Порівнювані групи хворих формувалися методом послідовно випадкового підбору. Використовували комплекс клінічних, біохімічних та інструментальних методів, до складу яких входили загальноклінічні дослідження, визначення функціональних проб печінки, рівня АлАТ і АсАТ, -ГТП, лужної фосфатази (ЛФ), холінестерази, фібриногену, протромбінового часу, протеїнограми, ЛІІ, ПТ. У 41 хворого проводилося лікування повторними інфузіями ЛП в дозі 200 мл 6 разів через день. Тридцяти восьми хворим з ХПП проведені відповідні трансфузії лактосорбалу. Контрольну групу склали 36 хворих середнім віком 46,313,28 років на ХПП, у яких на фоні стандартної базисної терапії (вітамінотерапія, гепатопротектори, симптоматичні засоби) проводилися повторні інфузії 5% глюкози. Група була репрезентативна за віком і нозологічними формами.

Діагноз встановлювався згідно з визначенням хронічного гепатиту, як запального стану печінки, який триває без покращення довше, ніж 6 місяців (Fauci A.S. et al, 1998). Діагноз цирозу печінки встановлювався на основі комплексу вищевказаних клінічних і біохімічних досліджень та інструментальних обстежень (ультразвукового, радіоізітопного сканування Au-98 або гепатографії І-131, фіброгастродуоденоскопії), маркерів ураження печінки вірусами A, B, C, та D. З обстежених хворих на вірусне ураження печінки для подальшого вивчення відібрана група, де вірус перебував у фазі інтеграції.

Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювався за допомогою непарного і парного t-тесту, дисперсійного аналізу ANOVA з використанням тесту Newman-Keuls при порівннянні більше двох груп або замірів. Набори експериментальних даних задовольняли необхідні умови застосування вище згаданих методів.

Основні результати досліджень та їх обговорення. Перед обговоренням експериментальних результатів зупинимося детальніше на понятті ФРП. Відомо, що компенсаторні можливості печінки дозволяють навіть незначній частині (біля 10%) непошкоджених гепатоцитів забезпечити тривале збереження основних показників функціонального стану. Як наслідок, в умовах патології лабораторні показники окремих функцій печінки (білково-утворюючої, пігментної, вуглеводневої) можуть певний час залишатися в межах норми (R. Jesic et al., 2000), що обмежує їх використання як для діагностики, так і для прогнозування розвитку захворювання. Таким чином, очевидно, що рутинні лабораторні тести функціонального стану печінки не можуть забезпечити надійного прогнозування розвитку захворювання. Очевидно також, що вірогідна оцінка ФРП дозволила би суттєво покращити прогнозування розвитку патологічного процесу.

На даний час в літературі, на жаль, відсутнє однозначне визначення поняття ФРП, але, незважаючи на деяку аморфність цього терміну, є ряд спроб оцінки ФРП, які можна інтерпретувати як спроби емпіричного формулювання визначення. При цьому застосовуються два основні підходи: оцінка синтетичної функції печінки (шляхом введення субстрату та спостереженням за синтезом продуктів у печінці) та визначення печінкового кліренсу. Результати досліджень в обох випадках відображають моментальний стан печінкового кровоплину та функціональний стан клітин печінки (V.R. Grann et al., 2002). В англомовній літературі є термін «residual liver function» (RLF), який теж не позбавлений невизначеності i по суті відповідає поняттю ФРП y вітчизняних джерелах. RLF оцінюється схожими тестами (або через класифікацію за Child-Pugh) і успішно застосовується як ефективний показник прогнозу розвитку захворювань печінки (Corpechot Ch. et al., 2002). Всі тести, які використовуються для оцінки ФРП та RLF, відображають опосередковано ступінь інтоксикації, оскільки ЕІ та тонус внутрішньопечінкових судин, і, як його прояв, стан гемоциркуляції, є взаємозв'язаними процесами, оскільки основним наслідком порушення внутрішньопечінкового кровоплину є шунтування та вихід активних токсинів у кровоносне русло (P. Koranda et al., 1999) з розвитком наступних мультиорганних ускладнень. Отже, в основі всіх згаданих оцінок ФРП лежить її непряма оцінка, адже саме величина ЕІ є тим ключовим моментом, який запускає механізми адаптації в печінці і регулює її перфузію шляхом зворотніх зв'язків. Тому є сенс віддати перевагу прямому, а не опосередкованому методу визначення ЕІ, як безпосередньому способу оцінки ФРП.

Це було зроблено в нашому експерименті з Oryctolagus schinchilus. Піддослідних тварин додатково розділили на дві групи в залежності від величини початкового значення ЛІІ (до введення отрути), і прослідкували, як змінюються біохімічні показники печінки при введенні CCl₄ у кожній з груп. Виявилося, що залежно від початкової величини ЛІІ в здоровому організмі, спостерігаються різні зміни під впливом CCl₄: там, де ЛІІ був нижчим, спостерігається вищий рівень альбуміну та протромбінового часу і нижчий рівень білірубіну. І навпаки: чим вищий вихідний ЛІІ, тим важчі зміни розвиваються під впливом CCl₄. Виявлено і відповідні морфологічні зміни печінки експериментальних тварин: кількість глікогенвмісних гепатоцитів та їх насиченість глікогеном була більшою у групі, де вихідне значення ЛІІ було нижчим. Таким чином, величина початкового значення ЛІІ знаходить відображення в наступній еволюції біохімічних показників функції печінки, а отже, дозволяє передбачити порушення функціонального стану печінки в умовах розвитку експериментального токсичного гепатиту, тобто моментальне визначення ступеня інтоксикації організму дозволяє оцінити стан ФРП та прогнозувати важкість перебігу дифузного ураження печінки у майбутньому, у повній згоді з бальними системами та теорією Маркова. Якщо цей висновок правильний, то медикаментозний захист від екзо - та ендотоксинів повинен відновлювати ФРП, оцінений за таким принципом. Це твердження перевірено експериментально. При виборі препаратів для такого досліду ми використовували ті, які могли зменшувати інтоксикацію шляхом нормалізації білкового, вуглеводного пулу та кислотно-лужної системи. У цьому плані комбіновані препарати, які впливають на різні ланки патогенезу, дають, як правило, кращі результати, ніж окремо застосовані їх складники (напр., лактопротеїн у лікуванні ниркової недостатності, хронічних гепатитів та цирозів печінки (Миндюк М.В. і сп., 1997; Орлик В.В., 1999). Одним із таких препаратів є лактосорбал (ЛС) (Качоровський Б.В. і сп., 1994).

У нашому експерименті, при введенні CCl₄ контрольній групі тварин, яким не проводився медикаментозний захист ФРП, явища в'ялості, зниженої рухливості, втрати апетиту з'являлися вже на 3-й день і наростали до 7-го дня, з наступним відносним зменшенням до кінця другого тижня досліду. На 14-й день маса тіла тварин була в середньому на 130 г. нижчою, ніж на початку досліду. Разом з тим у групі І, де для відновлення ФРП використовували ЛС, явища інтоксикації були дуже незначними і з'являлися лише на 6-7 день, маса тіла кроликів навіть зросла в середньому на 140 г. у порівнянні з початковою. Відповідні показники динамічних змін функціонального стану печінки подані у табл. 1 та 2.

Достовірне збільшення фракції альбуміну в ході досліду зареєстровано лише у групі І (p< 0.05); у групах ІІ і ІІІ рівень альбуміну достовірно не змінився, а у контрольній групі достовірно зменшувався (p< 0.05). Виявлену різницю між дією ЛС та 5% А можна пояснити наявністю у складі ЛС злужуючих засобів, які запобігають посиленому розпаду білка для нейтралізації ацидозу. Отже, трансфузії ЛС більшою мірою, ніж сам 5% A захищають організм від явищ диспротеїнемії, що розвиваються під впливом CCl₄. Динаміка показників цитолізу в усіх групах (табл. 2) якісно схожа на динаміку фібриногену і протромбінового індексу: достовірні зміни на 7-й день та тенденція до нормалізації до кінця досліду. Суттєва різниця полягає у величині цих змін та ступені нормалізації показників: у І групі рівень АлАТ на 14-й день достовірно відрізнявся від аналогічного показника у інших групах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 1. Показники білкового спектру крові кролів при введенні лактосорбалу, альбуміну 5% та сорбітолу 20% на фоні експериментального впливу CCl₄

* - достовірність різниці між показниками І та ІІ групи (р < 0,05)

** - достовірність різниці між показниками І та ІІІ групи (p₁ <0,05)

Таблиця 2. Деякi біохімічнi параметри крові кролів на фоні експериментального впливу CCl₄ та введення лактосорбалу, альбуміну 5% і сорбітолу 20%

* - достовірність різниці між показниками І та ІІ групи (р < 0,05)

** - достовірність різниці між показниками І та ІІІ групи (p₁ <0,05)

Позитивні зміни показників функціонального стану печінки свідчать про включення механізмів адаптації, однак підтримка ФРП за допомогою ЛС значно пришвидшує відновні процеси. Спостереження за динамікою ЕІ виявили, що у І групі відбувається нормалізація ЛІІ, в той самий час в інших групах цей показник залишається суттєво вищим, ніж на початку досліду. ПТ виявився інертнішим індикатором ЕІ, ніж ЛІІ, і на момент закінчення досліду не повернувся до норми. У всіх групах зменшення часу ПТ на 7-й день було статистично достовірним, однак динаміка зворотних змін на 14-й день найбільше виражена у І групі. Оскільки тривалість ПТ безпосередньо залежить і від рН крові, то позитивні зміни з 7-го по 14 день досліду даного тесту в групі ЛС пояснюється впливом лактату натрію, що входить до складу ЛС. Таким чином, при медикаментозній підтримці ФРП комплексна дія ЛС є більш вираженoю, ніж ізольована дія 5% А на білковий обмін, та сорбітолу на рівень глікемії.

Порушення білкового, вуглеводного, водно-мінерального обміну в організмі призводять до явищ токсикозу. ЛІІ, як інтегральний показник ЕІ, відображає ці зміни. Тому доцільно простежити взаємозв'язки між ЛІІ та показниками функціонального стану печінки до і після впливу препаратів. У всіх 4-х групах виявлено достовірні (р < 0,05) позитивні корелятивні зв'язки ЛІІ і -глобулінів, фібриногену, трансаміназ. До 14 дня корелятивні зв'язки знову частково відновлюються. Таким чином, вихідна величина ЛІІ, визначає ступінь змін ФРП при наступній дії CCl₄: чим більший ЛІІ у здорових, тим швидше виснажаться ФРП під впливом отрути.

Динаміка морфологічної картини підтверджує патологічні зміни в печінці. Так, на 7 день у контрольних тварин спостерігалися морфологічні ознаки токсичної дистрофії печінки: вогнища центролобулярного некрозу, виражена жирова і вакуольна дистрофія тканини печінки, атрофія і некроз клітинних елементів. На 14-й день досліду y контрольній групі вказані зміни печінки були ще достатньо вираженими. При введенні 5% А і 20% С, морфологічні зміни були менш помітними: спостерігалася лише дрібновакуольна жирова дистрофія, нечисленні дрібновогнищеві ділянки некрозу з перифокальною і портальною мононуклеарною інфільтрацією. Гістологічна картина тканини печінки у І групі в результаті протекторної дії ЛС відрізняється відсутністю зон некрозу, а наявність значної кількості двоядерних гепатоцитів та їх насиченість глікогеном свідчать про посилення репаративних процесів, що призводять до відновлення функції гепатоцитів (І група). Отже, гістологічнi результати підтверджують дані наших біохімічних досліджень: лактосорбал, завдяки своєму комбінованому складу, ефективніше посилює процеси регенерації паренхіми печінки і відновлення структури печінкової тканини в порівнянні з 5% А та 20% С.

Отримавши позитивні результати поповнення ФРП в експерименті, ми спробували провести аналогічні дослідження в клініці у пацієнтів з ХПП. Для відновлення ФРП застосовували препарати лактосорбал та лактопротеїн.

Між досліджуваною та контрольною групою виявлена достовірна (р< 0,05) різниця у динаміці основних клінічних синдромів, біохімічних показників та критеріїв інтоксикації після проведеного лікування. Перед початком лікування обидві групи характеризувалися статистично однорідними показниками функціонального стану печінки. Позитивна динаміка клінічних синдромів у хворих на ХПП супроводжується тенденцією до нормалізації білкового спектру, ферментів та зниженням рівня ЕІ (Табл. 3).

Таблиця 3. Деякi параметри крові хворих на ХПП на фоні трансфузій лактосорбалу, лактопротеїну та 5% глюкози (контроль)

* - достовірність різниці між показниками в групі лактопротеїну та контролю - p < 0,05

** - достовірність різниці між показниками в групі лактосорбалу та контролю - p₁ <0,05

Ми зробили спробу прослідкувати за цією залежністю та виявити прогностичні критерії в перебігу ХПП. Для розуміння динаміки синдрому інтоксикації в ході лікування хворих з ХПП ми вивчали показники ПТ та рівень ЛІІ до і після лікування лактопротеїном та лактосорбалем. Дослідженнями виявлено достовірні кореляційні зв'зки між показниками: ПТ та рівнем ЛІІ та астенічним синдромом, слабістю, анорексією, нудотою, гарячкою, портальною гіпертензією і навіть наявністю телеангіектазій. Це дозволяє трактувати результати ПТ і ЛІІ як об'єктивні критерії суб'єктивних проявів астенічного, інтоксикаційного та диспептичного клінічних синдромів, що неодмінно супроводжують ХПП.

Для оцінки ефективності поповнення ФРП ми використали ПТ та ЛІІ як тести, які виявляють рівень загальної інтоксикації при ХПП. Як видно з табл. 4, позитивна кореляція між рівнем ЛІІ та астенічним синдромом, гарячкою, іктеричністю, наявністю асциту та спленомегалії дозволяє констатувати, що підвищення рівня ЛІІ є свідченням значних змін в організмі і супроводжує глибокі ендогенні порушення гомеостазу. Динаміка ПТ та ЛІІ однозначно поєднується з динамікою клінічних синдромів. Таким чином, ЛІІ та ПТ достовірно відображають ступінь важкості захворювання і можуть служити як об'єктивний цифровий діагностичний критерій клінічних синдромів. Вперше з допомогою кількісних показників підтверджено, що лактопротеїн є ефективним засобом зниження інтоксикації і позитивно впливає на перебіг ХПП.

Таблиця 4. Кореляція парамеційного тесту, ЛІІ і клінічних симптомів у хворих на алкогольне ураження печінки до і після трансфузій лактопротеїну

* - р <0,05; ** - р <0,005; до л. - показники до лікування; п. л. - після лікування

Для спостереження за змінами функціональних тестів печінки під впливом повторних трансфузій лактопротеїну та їх кореляції з даними ЛІІ та ПМ було проведено порівняльний аналіз ЛІІ та протеїнограми у хворих на алкогольне ураження печінки. Виявлено достовірні (р< 0,05) позитивні кореляційні зв'язки ЛІІ і г-глобулінів. Так, до проведеного лікування ЛІІ корелює з рівнем г-глобулінів менше (r = 0,52), ніж після лікування (r = 0,78) і нормалізації функціональних проб печінки. Таким чином, ступінь позитивної кореляції ЛІІ з показниками білкового обміну може служити додатковим критерієм динаміки стану хворих на ХПП алкогольної етіології, а зниження рівня ЛІІ відображає зниження рівня г-глобулінів. Виявлено достовірні (р< 0,05) кореляційні зв'язки ЛІІ з ГГТП (r = 0,77), АлАТ (r = 0,63), лужною фосфатазою (r = 0,51).

Відомо, що показник співвідношення АсАТ і АлАТ використовується для диференціальної діагностика алкогольних гепатопатій (АсАТ/АлАТ >2 при низькому рівні АлАТ є ознакою алкогольного ураження печінки) (Sorbi D. et al., 1999). У роботі V. Colic-Cvrlje et al. (2000) було запропоновано використовувати цей індекс як прогностичний критерій перебігу ХПП. З допомогою цього індексу, наприклад, було виявлено, що ХПП неалкогольної етіології має більш агресивний перебіг і з більшою частотою призводить до цирозу печінки та гепатоцелюлярної карціноми.

Таким чином, співвідношення АлАТ/АсАТ перетворюється з простого індикатора алкогольного ураження печінки в прогностичний критерій для хворих на ХПП. В наших дослідженнях ми виявили позитивну достовірну кореляцію ЛІІ та АлАТ, а, отже, кореляцію ЛІІ та АсАТ/АлАТ. Отже, ЛІІ теж відповідає вимогам прогностичного критерію.

Нами виявлено кореляційні зв'язки між ПТ і показниками білкового балансу, зокрема достовірну (r = 0,52, p< 0.05) кореляцію з рівнем альбуміну. Kореляція не простежується після проведеного лікування лактопротеїном. Зареєстровано негативний достовірний корелятивний зв'язок параметрів парамеційного тесту з рівнем г-глобулінів до (r =-0,66, p< 0.05) і після лікування (r = -0,69, p< 0.05), а також його рівнем АлАТ (r = -0,6, p< 0.05) та лужної фосфатази (r = -0,66, p< 0.05).

Використовуючи цей же ланцюг логічних кроків, що і при вивченні ЛІІ, констатуємо, що ПТ теж можна використати для прогнозу перебігу ХПП. Однак нами виявлено, що зони кореляційних зв'язків ЛІІ та ПТ з білковим обміном у тій же групі хворих є різними. У випадку ПТ, на відміну від ЛІІ, спостерігається достовірна (p< 0.05) негативна кореляція з тимоловою пробою (r = -0,6) та позитивна кореляція з рівнем альбуміну. Ця відмінність дозволяє диференційовано підходити до діагностичної цінності ЛІІ та ПТ та дає можливість використовувати ПТ як ефективний маркер білковопродукуючої функції печінки.

На підставі отриманих результатів виявлено залежність ПТ від рівня деяких ферментів: спостерігається достовірна негативна кореляція (r =-0,66) з рівнем лужної фосфатази до проведеного лікування та з рівнем АлАТ до і після лікування (r = -0,55 і -0,69 відповідно), а також тимоловою пробою (r = -0,6 p<0.05), та ГГТП (r = -0,6 p<0.05). Тим самим ще раз підтверджуємо, що ПТ є достовірним критерієм для оцінки стану печінки і його можна використати як інтегральний показник цитолізу гепатоцитів та рівня ендогенної інтоксикації.

Висновки

Гайдук А.Б., Гайдук І.Б., Гланц С. Вірусний гепатит С: роль у виникненні хронічної печінкової патології // Галицький лікарський вісник. - 1997.-т. 4.-ч. 1. - С. 111-112.

Здобувач проводила визначення маркерів вірусних гепатитів та показників функціонального стану печінки, пошук літератури та узагальнення результатів дослідження.

Гайдук А.Б. Вірусний фактор в етіології хронічної печінкової патології // Інфекційні хвороби. - 1997. - №3. - С. 36-38.

Гайдук А.Б. Диагностика вирусного гепатита С у больных с хронической печеночной недостаточностью // Проблемы патологии в эксперименте и клинике (под ред. проф. Т.В. Митиной). Львов 1993, С. 215-216.

Гайдук А.Б. Оцінка фізіологічних резервів печінки та їх еволюція при вірусному ураженні печінки / ІХ конгрес світової федерації українських лікарських товариств. Тези доповідей. Луганськ 2002, С. 240.

Гайдук А.Б. Гамма-глютамілтранспептидаза як ефективний маркер функціонального стану печінки / VІІІ конгрес світової федерації українських лікарських товариств. Тези доповідей. Львів-Трускавець 2000, С. 211.

Hayduk A. Lactosorbal and the liver functions in patients with chronic hepatitis/ 2-nd International scientific conference for Young Scientists in Lviv State Medical University. Lviv. Ukraine. October 11-13 2001. Program and abstracts. - P.208.

Миндюк М.В., Гайдук А.Б., Винарчик М.Й. Експериментальне обґрунтування лікувального застосування препарату лактосорбалу / Львівські лазери в дерматології, курорто-фізіотерапії та біології. Матеріали до міжнародної конференції. Львів 16-17 грудня 1992 року. С. 171.

Размещено на Allbest.ru