Історія розвитку фармацевтичної науки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Історія розвитку в Україні фармації як науки невід'ємно пов'язана зі становленням та розвитком київської медичної та фармацевтичних шкіл. Наприклад, одними з перших прадавніх документальних історичних згадувань є хроніки Києво-Печерського монастиря, які свідчать про те, що вже в ХІ ст. серед його монахів були люди, які присвячували своє життя наданню медичної допомоги іншим. Більше того, згодом при монастирі було створено лікарню, в якій пацієнти могли безкоштовно отримати терапевтичну, хірургічну та психоневрологічну допомогу. Монастирські цілителі готували порошки, мазі, настоянки та відвари. Це може свідчити про те, що виготовлення простих форм лікарських засобів вже тоді мало системний та організований характер.

Історичні витоки української фармацевтичної освіти починаються в 1805 р., коли при відділенні лікарських та медичних наук (пізніше медичного факультету) Харківського Імператорського університету була відкрита кафедра лікарського речеслів'я, фармації та лікарської словесності, де і відбувалася підготовка аптечних працівників. У 1812 р. При фармацевтичному відділенні університету була організована перша фармацевтична лабораторія, де проводилися практичні заняття з виготовлення та дослідження фармацевтичних препаратів, фармацевтичних та судово-хімічних досліджень. У 1805-1919 рр. підготовка фармацевтів здійснювалася за схемою: учень аптекаря--помічник аптекаря (гезель)--провізор--магістр фармації. Учнем аптекаря міг стати кожен, хто мав освіту 4 класи гімназії. Через 3 роки паралельно з виконанням підсобних робіт учню дозволялося скласти іспит на медичному факультеті університету та отримати звання помічника аптекаря. Відпрацювавши ще 3 роки в аптеці, він мав право слухати лекції в університеті на провізорських курсах та навчатися протягом 2 років. Після цього фармацевт складав державний іспит і отримував звання провізора. Для отримання звання магістра фармації, провізор готувався досить значний час (нерідко декілька років), складав певний іспит, після чого допускався до захисту дисертації. У кінці ХVІІІ ст. сформувалися дисципліни, визначені як обов'язкові при отриманні фармацевтичної освіти.

Навчальний план вищої фармацевтичної освіти мав такий вигляд:

- Латинська мова 28 год.

- Математика 168 год.

- Фізика 154 год.

- Хімія неорганічна 168 год.

- Загальна біологія з паразитологією 58 год.

- Анатомія й фізіологія людини 84 год.

- Ботаніка 168 год.

- Хімія органічна 168 год.

- Хімія аналітична 224 год.

- Гігієна 56 год.

- Технологія лікарських форм 230 год.

- Фармакогнозія 168 год.

- Фармакологія 56 год.

- Розвиток фармацевтичної справи та її організації 28 год.

- Хімія фармацевтична 196 год.

Фармацевтичне відділення університету існувало за рахунок слухачів та осіб, що екстерном складали іспит на звання помічника аптекаря або провізора. Кошти витрачалися на утримання фармацевтичної лабораторії та оплату праці екзаменаторів. У середньому кількість осіб, які складали іспити, становила 40-50 чоловік.

За роки існування Харківського Імператорського університету (1805-1919 рр.) отримали фармацевтичну освіту та прослухали лекції більш ніж 5000 осіб. Високий рівень професійної підготовки провізорів у першій половині ХІХ ст. досягнено завдяки видатним ученим, що працювали на той час, професорів: Ф.І. Гізе, Г.Г. Коритарі, Я.М. Громова, Є.С. Гордієнка, Л.О. Ванотті, М.П. Болгаревського та ін. У кінці ХІХ ст. -- на початку ХХ ст. фармацевтична освіта в університеті пов'язана з іменами професорів А.Д. Чирікова, М.О. Валяшка, М.П. Красовського, А.Д. Розенфельда та ін., які послідовно відстоювали необхідність фармацевтичної освіти для працівників аптек, що було зумовлено потребами аптечної мережі України, а також досягненнями хімічної та фармацевтичної науки. Протягом ХІХ ст. кількість аптек в Україні збільшилася у 17,5 рази: у губернських центрах -- у 10 разів, в інших населених пунктах -- у 27 разів. В останній чверті ХІХ ст. щорічно відкривалося понад 17 аптек. До 1913 р. в Україні налічувалося 1067 аптек (714 -- сільських, 353 -- міських), з яких тільки 43 належали земствам, а 1024 -- приватним особам. Але прагнення підвищити рівень освіти фармацевтичних кадрів зустрічало жорсткий опір з боку власників аптек, які не хотіли дорожчання робочої сили, тому становлення системи вищої фармацевтичної освіти було важким та суперечливим. Із самого початку на фармацевтичне відділення не приймали жінок, і це питання залишалося невирішеним до 20_х років ХХ ст. Із установленням радянської влади питання націоналізації аптек, розширення аптечної мережі, підготовки фармацевтичних кадрів у профільних інститутах стали надзвичайно гостро. 10 вересня 1921 р. за ініціативи професорів-фармацевтів Харківського університету М.О. Валяшка, М.П. Красовського, А.Д. Розенфельда на основі постанови Народного комісаріату охорони здоров'я України та Народного комісаріату освіти був заснований ХФІ. З цього часу починається його історія як самостійного профільного вищого навчального закладу, створеного на базі фармацевтичної лабораторії медичного факультету університету, яку очолював професор М.О. Валяшко, що і став першим ректором першого фармацевтичного вищого навчального закладу України. Так було започатковано становлення державної системи підготовки фармацевтичних кадрів і проведення досліджень з фармацевтичної науки. Пізніше були створені фармацевтичні інститути в Одесі, Дніпропетровську, Києві, термін навчання у них становив 3 роки.

У зазначених інститутах підготовка здійснювалася за 3 спеціальностями: фармацевти -- працівники аптек; спеціалісти з дослідження поживних і смакових речовин, предметів домашнього побуту та судово-хімічного аналізу; робітники хіміко-фармацевтичної промисловості.

Протягом 1921-1940 рр. відбувається вдосконалення методів викладання, навчальних планів та програм, збільшується тематика наукових досліджень, розширяється мережа аптек та збільшується кількість фармацевтичних кадрів, розпочинається підготовка провізорів за заочною формою навчання. Усього за період 1921-1941 рр. підготовлено 2503 спеціалісти, в т.ч. за заочною формою -- 1124. У 1952-1958 рр. проводилася підготовка військових провізорів (усього підготовлено 400 спеціалістів). З 1965 р. починається підготовка спеціалістів з вищої фармацевтичної освіти для зарубіжних країн. У 1981 р. розроблено новий навчальний план, в якому значно розширено вивчення дисциплін медико-біологічного циклу. До 1991 р. підготовку спеціалістів в Україні здійснювали лише за спеціальністю «фармація» на базі 3 вузів: ХФІ і фармацевтичних факультетів Запорізького та Львівського медичних інститутів.

Слід зазначити, що підготовка провізорів у Західній Україні розпочалася з відкриттям Львівського університету (1784) і відбувалася за спільною з лікарями трьохрічною програмою, а з 1853 р. на фармацевтичному відділенні філософського факультету, реорганізованого у відділ медичного факультету (1930). У 1940 р. при медичному інституті (з 1996 р. -- університет) відкривається фармацевтичний факультет, який нині налічує 11 кафедр, навчально-виробничу аптеку та ботанічний сад.

Якщо ж розглядати становлення та розвиток київської фармацевтичної школи в контексті історії НМУ, то умовною точкою відліку може бути заснування в 1834 р. Київського університету Святого Володимира. У 1840 р. російським імператором Миколою І був підписаний рескрипт про відкриття в його складі медичного факультету. Але перші студенти-медики змогли розпочати навчання лише через рік, коли було знайдене приміщення, пристосоване для навчального процесу.

Ним виявилася колишня садиба капітана Корфа, яка знаходилася в Маріїнському парку навпроти теперішнього Будинку офіцерів. Саме з моменту, коли медичний факультет отримав постійну «прописку», розпочинаються власне становлення та розвиток київської фармацевтичної школи як самостійної галузі.

Згодом при медичному факультеті була відкрита спеціальна аптека, яка не тільки забезпечувала населення столиці лікарськими засобами, але й слугувала навчальною базою для підготовки фармацевтів за системою учнівства. Випускники цього своєрідного фармацевтичного навчального закладу могли працювати в аптеках та продовжити свою фармацевтичну кар'єру.

Після 3-5 років роботи помічниками аптекарів вони, згідно з «Постановою медичного департаменту Міністерства внутрішніх справ Російської імперії» від 1838 р., мали право скласти іспити для отримання вищої кваліфікації аптечних працівників - «аптекар». Що цікаво, власники аптек повинні були якісно навчати своїх помічників, більше того, коли їх підопічним через встановлений термін за декілька спроб не вдавалося скласти іспит та отримати кваліфікаційний рівень аптекаря, цей факт міг стати причиною спеціального розслідування, ініційованого державними регуляторними органами. Якщо з'ясувалося, що причиною невдач майбутнього аптекаря є неякісний освітній процес, організований власником аптеки, то останнього могли оштрафувати або взагалі позбавити ліцензії на здійснення професійної діяльності. Окрім того, помічникам аптекарів дозволялося самостійно відкривати аптечні заклади в місцях, де був їх гострий дефіцит. Звичайно, їм дозволялося надавати дещо обмежений перелік фармацевтичних послуг.

Згодом на базі університетської аптеки при медичному факультеті було відкрито дві окремі лабораторії: хімічна та фармакологічна. Ну й звичайно, історичну картину розвитку київської фармацевтичної школи за часів Російської імперії можна більш точно уявити завдяки аптеці, яка не тільки збереглася до наших днів, але й продовжує функціонувати як діючий аптечний заклад. Мова йде про аптеку-музей на Подолі, історію діяльності якої розпочато в ХVIII ст. протягом багатьох років цей аптечний заклад залишався кращим у Києві. Загалом, кількість аптек у столиці наприкінці XVIII ст. становила 4, а на початку ХІХ ст. - вже 6.

Наступний етап історії київської фармацевтичної школи датується початком 20-х років ХХ ст., коли було створено Київський медичний інститут. Він став правонаступником медичного факультету університету Святого Володимира. Згодом також був створений Київський фармацевтичний інститут, але як самостійний столичний науково-освітній заклад він проіснував до 1935 р., коли згідно з рішенням Верховної Ради УРСР його було переведено до Одеси, а у 1959 р. - до Запоріжжя, де на його базі був створений Запорізький фармацевтичний інститут. У складі цього закладу невдовзі був відкритий медичний факультет, який здійснював підготовку лікарів. Згодом Запорізький фармацевтичний інститут було перейменовано на Запорізький медичний інститут, у складі якого й до сьогодні функціонує фармацевтичний факультет. Київська фармацевтична школа зробила вагомий внесок у розвиток фармацевтичної науки та освіти в інших містах України.

Що стосується необхідності поновлення роботи в Києві вищих фармацевтичних освітніх закладів, то перші спроби відновити історичну справедливість були здійснені столичними освітянами та науковцями у 80-х роках минулого століття. На жаль, з багатьох причин тоді реалізувати задумане не вдалося. фармацевтичний український історичний провізор

Відкрити фармацевтичний факультет у складі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця вдалося вже лише після набуття Україною незалежності - в 1997 р.

Першим деканом його став видатний організатор фармацевтичної справи, талановитий педагог, професор Волох Дмитро Степанович, який працював деканом у 1997-2003 рр.

В 2006 фармацевтичний факультет отримав вищий - IV рівень акредитації.

Сьогодні на факультеті працює 8 кафедр, з них 5 опорних та 4 випускні.

Професорсько-викладацький склад налічує 118 осіб, з них 12 докторів та 61 кандидатів наук. Серед викладачів факультету працює 11 професорів, 32 доцентів, 69 асистентів.

На факультеті плідно працюють 4 академіки та члени-кореспонденти академії наук, 4 Лауреатів державних та іменних премій, 4 Заслужених діячів науки і техніки.

Всього на факультеті з часу існування підготовлено 522 провізорів.

На сьогоднішній день на факультеті навчається 1094 студента, з них 688 на заочній формі навчання. За державним замовленням 126 (11,5 %), з них 1 на заочній формі навчання, на контрактних умовах 968 (88,5 %) студента, з них на 687 на заочній формі навчання. З них на «відмінно» навчається 14 %, на «відмінно» та «добре» 48,2%.

На факультеті 4 студенти отримують іменні стипендії (2 стипендії Президента України, 1 - Київського міського голови, 1 - Вченої Ради НМУ).

45 студентів є членами Студентського наукового товариства, які щорічно приймають активну участь в студентських наукових олімпіадах та конференціях. Серед них 3 переможці та призери Всеукраїнських та міжнародних олімпіад та конференцій.

Размещено на Allbest.ru