Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет міністрів України

Національний аграрний університет

Навчально-науковий інститут ветеринарної медицин та якості і безпеки продукції тваринництва.

Курсова робота з токсикології на тему:

Токсикологія сполук миш'яку

Зміст

1. Значення сполук миш'яку у сільськогосподарському виробництві, різних галузях промисловості і побуті

2. Фізичні і хімічні властивості миш'яку і його важливих сполук

3. Умови, що сприяють отруєнню сполуками миш'яку

4. Патогенез

5. Клінічні ознаки при отруєнні сполуками миш'яку різних видів тварин

6. Патолого-анатомічна картина при отруєнні сполуками миш'яку

7. Діагноз при отруєнні сполуками миш'яку

8. Прогноз при отруєнні сполуками миш'яку

9. Лікування при попаданні сполук миш'яку в організм тварин

10. Профілактика отруєнь сполуками миш'яку

11. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при отруєнні сполуками миш'яку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У різний час, у різних обставинах, в різному вигляді цей елемент виступає як отрута і як цілющий засіб, як шкідливий і небезпечний залишок виробництва, як компонент найкорисніших, незамінних речовин. Отже, елемент з атомним номером 33 - миш'як.

Як мікроелемент миш'як повсюдно поширений в живій природі. Вміст миш'яку в земній корі всього 0,0005%, але цей елемент досить активний, і тому мінералів, до складу яких входить миш'як, понад 120. В незабруднених ґрунтах вміст миш'яку становить у межах від 0,2 до 40 мг/кг, а в забруднених - до 550 мг/кг. В глинах і сланцях 6,6-10-4%. Значна кількість миш'яку була знайдена в торфі (від 16 до 340 мг/кг сухого торфу).

Малі кількості миш'яку необхідні для життя .Накопичення миш'яку особливо характерне для ландшафту степів і пустель, в ґрунтах яких миш'як малорухомий. У вологому кліматі миш'як легко вимивається з ґрунтів.

У природні води миш'як поступає з мінеральних джерел, районів миш'якового очуднення (миш'яковий колчедан, реальгар, ауріпігмент), а також із зон окислення порід поліметалічного, мідно-кобальтового і вольфрамового типів. Деяка кількість миш'яку поступає з ґрунтів, а також внаслідок розкладання рослинних і тваринних організмів. Споживання миш'яку водними організмами є однією з причин зниження концентрації його у воді, найбільш виразно інтенсивного розвитку планктону, що виявляється в період цвітіння води. Значні кількості миш'яку поступають у водні об'єкти зі стічними водами збагачувальних фабрик, відходами виробництва барвників, шкіряних заводів і підприємств, які утворюють пестициди, а також з сільськогосподарських угідь, на яких застосовуються пестициди.

У річкових незабруднених водах миш'як знаходиться звичайно у мікрограмових концентраціях. У мінеральних водах його концентрація може досягати декілька міліграмів в 1 дм3 , в морських водах в середньому міститься З мкг/дм , в підземних - зустрічається в концентраціях п-105 мкг/дм . Крім того, викиди миш'яку у атмосферу відбуваються і в результаті природних геологічних процесів - ерозії ґрунтів, вулканічної діяльності та лісових пожеж.

Відомими джерелами забруднення миш'яком є мідноплавильні заводи. Виділення миш'яку відбувається в основному з димом у вигляді миш'якового ангідриду. Джерелами забруднення миш'яком повітря, води і ґрунту можуть бути електростанції, що використовують буре вугілля.

Вміст миш'яку в рослинах, які ростуть на незабруднених ґрунтах, коливається в межах від 0,01 до 5 мг/кг сухої маси. На забруднених ґрунтах кількість миш'яку значно більша. Високий вміст миш'яку в рослинах пов'язаний з підвищеною наявністю елемента в ґрунті, особливо в листі бавовнику. Доречі, очищати ґрунти, забруднені миш'яком, можна, виявляється, за допомогою папоротей. Такого роду отруйні забруднення часто зустрічаються для боротьби з бур'янами.

Забезпеченість миш'яком обумовлена їх вмістом у воді, харчових продуктах і кормі кількісним співвідношенням миш'яку між собою та засвоюваністю тих речовин, у складі яких миш'як потрапляє в організм. Вміст миш'яку у харчових продуктах багато в чому залежить від геохімічної зони. Більша частина миш'яку поступає в організм із харчовими продуктами рослинного походження. В молочних і м'ясних продуктах вміст миш'яку невисокий. Миш'як, ще один відомий канцероген, додається до кормів тваринам у складі різних миш'як - вмісних сполук, також використовується у якості стимуляторів росту. Крім того, миш'як входить до складу дезінфекційних розчинів, в яких купають тварин щоб позбутися кліщів та інших паразитів.

1. Значення сполук миш'яку у сільськогосподарському виробництві, різних галузях промисловості і побуті

отруєння сірчистий тварина ветеринарний

Миш'як (Arsenicum), As -- у вигляді своїх природних сполук був відомий у древні часи. У природі він розповсюджений головним чином у вигляді сірчистих сполук: As2O3, відомого за назвою аурипігменту (жовтого кольору), і реальгару, двосіркового миш'яку (As2S2), що має темно-червоний колір. Крім цих сполук, він зустрічається в сполуках, і й з іншими елементами. Як елемент, миш'як став відомий з кінця XVII сторіччя (Лавуазьє).

У незначних кількостях миш'як міститься у всіх рослинних і тварин організмах. Однак функція миш'яку в організмі ще не з'ясована.

Що ж стосується хімічних сполук миш'яку, то їх кількість-- як неорганічних, так і органічних -- величезна. Усі вони можуть бути розділені на дві групи у залежності від того, чи є в них миш'як трьохвалентним (арсеніти) або п'ятивалентним (арсенати). Володіючи високоактивним впливом на організм теплокровних тварин і людини, багато з них є дуже токсичними. Величезне значення мають сполуки миш'яку в сільському господарстві. Вони використовуються як засоби боротьби з різними шкідниками рослин (інсектициди, гербіциди й ін.)-

Як лікувальні засоби препарати миш'яку одержали виняткове значення лише на початку нашого сторіччя, після виявлення сальварсану й інших органічних сполук миш'яку.

Токсикологічне значення миш'яку і його сполук величезне. Отруєння людей і тварин, описані в літературних джерелах різних часів і народів, важко врахувати. Вони відбувалися при найрізноманітніших обставинах (випадкові, навмисні) і спостерігалися в різних формах (гострі, хронічні). Досить згадати, що миш'яку відведене особливе місце серед бойових ОР (люїзит, арсини, миш'яковистий водень).

2. Фізичні і хімічні властивості миш'яку і його важливих сполук

Миш'як в елементарному стані представляє собою щільну масу, що найчастіше буває покрита сірувато-білими або сірувато-чорними нальотами. Він має дуже погану розчинність, а тому не становить небезпеки для тварин. До речі, у такому стані його можна зустріти тільки в хімічних лабораторіях.

За назвою «миш'як» потрібно розуміти миш'яковий ангідрид, іменований також миш'яковистою безводною кислотою. Формула цієї сполуки As2O3; воно утвориться з миш'якової кислоти за рівнянням:

2H3As03 + ЗН2ПРО + As2O3.

Миш'яковий ангідрид являє собою білі фарфоровидні (аморфні, склоподібні) шматки або білий порошок. Нерідко він у силу цього відомий також за назвою «білий миш'як». При нагріванні As2O3 відбувається сублімація (зникнення) із запахом часнику. Возгон при конденсації на склі має характерну кристалічну будову (октаедри). Аморфний окис миш'яку помірковано розчинний у гарячій воді (1:15), краще вона розчинна в лугах і кислотах. У порошкоподібному стані миш'яковий ангідрид має деяку схожість зі звичайним борошном. Він входить до складу деяких порошків для боротьби з пацюками, у яких часто змішують миш'як з вуглекислим барієм, борошном і синькою.

Із солей миш'якової кислоти в нас відома зелена фарба, або паризька зелень. Це подвійна сіль миш'яковистої і оцтовокислої міді -- Сu(СнзСО2)2 3Cu(As2)2. Вона використовується в якості інсектофунгіциду для боротьби зі шкідниками -- комахами (гусінь капустяної молі, сараною, буряковим довгоносиком і т.д.). Застосування її в минулому як фарби для шпалери, ялинкових свічок, нерідко приводило до отруєння людей.

Лужні солі миш'яковистої кислоти (натрієва і калійна), а також тіоарсенітити (сполуки із сіркою) відрізняються гарною розчинністю і знаходять застосування як компоненти в різних препаратах по боротьбі з бур'янами, а в недавні часи застосовувалися і для обробки овець (при корості).

З препаратів миш'яковистої кислоти найбільше часто застосовують миш'яково - кислий натрій і миш'яково - кислий кальцій.

Миш'яковисто - кислий натрій (арсеніт натрію) грязно-сірого кольору порошок або комкова темно-сіра паста. У холодній воді розчинний до 26,7%. За ГОСТом містить до 79--82% (але не нижче 51--52%) миш'яковистого ангідриду.

Використовується для готування принад (проти озимої совки на парах, капустянки, польових мишей) і для обприскування бур'янів, а також для боротьби зі шкідливими комахами (черепашка й ін.).

Миш'яковисто - кислий кальцій (арсеніт кальцію) -- білуватий або сіро-коричневатого кольору порошок, що широко застосовується як інсектофунгіцид у боротьбі із сарановими, польовим метеликом і гризучими шкідниками лісу. У холодній воді нерозчинний. Містить до 70--72% миш'яковистого ангідриду.

Крім миш'яковистого ангідриду, є ще миш'яковий ангідрид, якому відповідає миш'якова кислота.

Миш'якова кислота і її солі менш токсичні. Вплив цих сполук на живі організми по всій ймовірності залежить від відновлення п'ятивалентного миш'яку в трьохвалентний. З препаратів миш'якової кислоти відомі миш'яково - кислий натрій і миш'яково - кислий кальцій.

Миш'яково - кислим натрієм просочують папір для знищення мух у приміщеннях. Отруєння такою рідиною після змочування такого паперу спостерігається головним чином у кішок і собак.

Миш'яково -кислий кальцій - білий або світло - сірий порошок, який добре зберігається і розпиляється. Погано розчинний в воді. Використовується переважно для обприскування рослин (капусти, буряка і ін. ) при ураженні їх шкідниками. Містить до 41 - 42% миш'якового ангідриду.

Крім вищевказаних солей і миш'якових кислот, використовуються в сільському господарстві слідуючі препарати в склад яких входить миш'як.

1.КУПФЕРМЕРИТОЛЬ, містить до 20% миш'якового ангідриду і миш'якова кислота ( до 1%); це також аморфний порошок жовто - сірого кольору з синюватим відтінком.

2.ПРОТАРС - дрібний порошок сіруватого або зеленуватого кольору, який представляє собою суміш миш'яковистого кальцію ( арсеніту) до 14 - 18 % з тальком і каоліном. Він не розчиняється в воді і зберігає свою токсичність на ґрунті на протязі декількох років.

Вказані сполуки відносяться до відомих інсектофунгіцидів, які широко використовуються для протравлюванню зерна, боротьби з малярійним комаром ( обприскування з літака заболоченої місцевості) і інших цілей.

Органічні сполуки миш'яку мають слабку ступінь дисоціації, а тому і слабкий вплив на живий організм. Зберігаючи свою токсичність для вищих тварин, вони особливо цінні своїм згубним впливом на мікроорганізми типу протозойних - трипанозом, амеб і т.п.

Відповідно, при роботі з препаратами миш'яку, які використовуються в сільському господарстві, необхідно враховувати не лише їх порівняльну отруйність, але і погану розчинність у воді, в результаті чого рослинність після обробки ними довго зберігає на собі ці препарати і вони не розкладаються, але змиваються після дощу.

3. Умови, що сприяють отруєнню сполуками миш'яку

Незважаючи на високу токсичність миш'яку зустрічаються випадки отруєння тварин при неправильному застосуванні лікарських засобів і пестицидів, хоча користування ними у нашій країні заборонено. З лікарських препаратів знаходять застосування неорганічні (миш'яковистий ангідрид, натрію арсенат і арсеніт, олова арсеніт) і органічні (атоксил, новарсенол, міарсенол, осарсол, сальварсан, неосальварсан) сполуки миш'яку.

Дотепер у деяких господарствах використовують запаси, що залишилися, миш'яковмісних пестицидів натрію і кальцію арсенат, паризьку зелень, купфермеритоль, протарс. За рубежем згодовують тваринам як стимулятори приросту живої маси миш'яковмісні премикси, наприклад, прожен-содіум 200.

Токсичність сполук миш'яку залежить від розчинності у воді і валентності самого елемента, сполуки з тривалентним миш'яком більш токсичні. Однак усі вони відносяться до сильнодіючих і високотоксичних речовин.

Небезпека отруєння тварин зростає при визначених кліматичних умовах після обробки полів і садів пестицидами, наприклад при тривалій відсутності дощів.

Сполуки миш'яку небезпечні також для корисних комах і риб у водоймах. Летальна концентрація миш'яковистого ангідриду для більшості риб складає 20-- 30 мг/л.

4. Патогенез

Миш'як широко розповсюджений у природі і на думку деяких вчених грає певну біологічну роль в організмі людини і тварин, що дотепер не розкрита. Однак з давніх часів сполуки миш'яку використовувалися в дуже малих дозах як стимулятори життєвих функцій і в боротьбі зі старістю, а у тваринництві для стимуляції приросту, особливо при виснаженні. У більш високих дозах миш'як викликає гострі і хронічні отруєння.

Сполуки миш'яку порівняно легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту, дихальними шляхами (миш'яковистий водень), неушкодженою шкірою і ранової поверхнею.

При контакті з тканинами розчинні сполуки миш'яку на відміну від солей важких металів не коагулюють білок, а отже і не викликають припікаючої дії, однак подразнююча дія і некроз тканин відбувається. Це пояснюється тим, що миш'як, будучи тіоловою отрутою, дуже активно блокує сульфгідрильні групи ферментів і різко гальмує обмінні процеси, у результаті чого швидко розвиваються дистрофічні зміни і некроз тканин. Найбільш чутлива до такої дії нервова тканина. Це явище покладене в основу використання препаратів миш'яку в стоматологічній практиці.

Після всмоктування миш'як зв'язується з білками крові і формених елементів, потім поступово кумулюється в інших тканинах, особливо інтенсивно в мозку, печінці, нирках, волосі, в ороговілих частинах тіла. При контакті з клітками життєво важливих органів миш'як, блокуючи сульфгідрильні групи ферментів, гальмує окислювально-відновні процеси, що виявляється різким порушенням їхньої функції і мікроструктури. У результаті дефіциту енергії АТФ різко знижується тонус стінок судин і капілярів, що веде до падіння кров'яного тиску й ослабленню серцево-судинної діяльності. При цьому частково відбувається гемоліз еритроцитів. Поразка нирок супроводжується анурією. У гострих випадках смерть настає від колапсу і ядухи. Доведене ембриотоксичну0 дія миш'яку. Є відомості про канцерогенний вплив деяких сполук, однак переконливі докази відсутні. Виводиться миш'як з організму повільно, з фекаліями і сечею, частково з потом і молоком лактуючих тварин.

5. Клінічні ознаки при отруєнні сполуками миш'яку різних видів тварин

Отруєння миш'яком у тварин може протікати в гострій і хронічній формі. По клінічній картині інтоксикації є дві форми :

- Шлунково - кишкова ( при попадані отрути через рот)

- Паралітична, як ускладнення при парантеральному попаданні отрути ( особливо через ушкоджену шкіру).

По В.А.Фоулеру і співавт.(1980), підвищення концентрації миш'яку в крові від 0,004 до 0,035 мг/кг свідчить про мрфологічні зміни.

А.А.Тогайбаєв і співавтори (1984 ) спостерігали хворих, які отруїлися миш'яковим воднем. Клінічна картина отруєння проявлялась через 3 - 6 годин після вдоху і характеризувалася запамороченням, головною біллю, затрудненим диханням, лихоманкою, нудотою, рвотою, діареєю, жовтушністю, кровотечею з носа, біллю при сечовипусканні, олігурією, тахікардією, гіпотонією, зниженням кількості гемоглобіну в крові, гемолізом. На 7 - 9 добу не дивлячись на інтенсивну терапію і часткову заміну крові, промивання шлунка і кишечнику, гемодіаліз, розвивася синдром нирково-печінкової недостатності. Загальна тривалість лікування складала 2,5-3 місяці.

Велика рогата худоба. Встановлено, що отруєння великої рогатої худоби миш'яком виникає у результаті попадання його в силос (0,5-23 мг/кг по різних ділянках траншеї). Тварини гинули через 1-20 доби. Випадки падежу спостерігались на протязі 15 доби після вилучення забрудненого миш'яком силосу. Найбільшу кількість миш'яку було виявлено в печінці і нирках 4 - 6 мг/кг, потім у м'язах - 0,5-3 мг/кг (О. И. Арутюнянц, Р.Ш.Нурматов, 1971).

При гострому отруєнні клінічні ознаки проявлялись на протязі першої доби після надходження отрути в організм. Перші симптоми інтоксикації можуть з'являтися через 12 і більше годин.

На початку захворювання спостерігається короткий період збудження, занепокоєння, в окремих тварин - ознаки підвищеної збудливості (тварини бігають, мукають). Потім швидко настає прогресуюче пригнічення. У важких випадках тварини можуть загинути на протязі 1 години (блискавична форма). При менших дозах отрути тварини, починають відмовлятися від корму. Воду приймають малими порціями., з ротової порожнини звисає тягуча слина, жуйка відсутня. У тварин спостерігається мимовільне посмикування м'язів, особливо голови, крупа, стегна. У більш важких випадках - судоми. До кінця першої доби з'являється сильний понос. Калові маси неприємного запаху. У них виявляють слиз, кров і плівки слизової оболонки. При отруєнні миш'яком, як правило, розвивається олігурія - рідке виділення сечі. У сечі домішки білка і крові, тварини стають байдужими до навколишніх, їдять з низько опущеною головою або лежать.

Слизова оболонка ротової порожнини може бути гіперемійована. У порожнині рота величезна кількість слини. Через добу стан травного тракту змінюється. Розвивається атонія передшлунків з явищами тимпанії, різке ослаблення перистальтики, іноді ознаки запору. Серцева діяльність ослаблена. Пульс частий, слабкого наповнення, серцевий поштовх стукаючий. Видимі слизові оболонки, особливо кон'юктиви, гіперемійовані. Зіниці розширені, але акомодація ока збережена. Подих поверхневий, прискорений. При аускультації в легенях прослуховуються вологі хрипи. Спостерігається виражена м'язова слабкість, розлад координації рухів, атаксія, згинання кінцівок у суглобах, прагнення лягти і майже негайне вставання. Температура тіла нормальна або навіть нижче норми. Шкіра холодна. Перед загибеллю депресія змінюється судомами і виявляється охолодження кінцівок. Смерть настає від паралічу дихального центру.

При хронічному отруєнні препаратами миш'яку відзначаються порушення апетиту і загальна слабкість. Продуктивність тварин знижується.

У тварин може розвиватися кахексія, повне припинення молоковіддачі, аборти. Відзначають також потовщення і шелушіння шкіри, суху скуйовджену вовну і її випадання. У сечі виявляється білок, кров і жовчні пігменти. Слід зазначити, що клінічна картина отруєння миш'яком при хронічній інтоксикації не завжди буває типовою. Випадки хронічного отруєння миш'яком відзначаються рідко і реєструються, в основному, у районах, близьких до підприємств, що забруднюють своїми відходами (зокрема через дим) навколишню рослинність.

Дрібна рогата худоба. В овець і кіз спостерігаються ті ж ознаки отруєння миш'яком, що й у великої рогатої худоби. Ряд авторів відзначають охолодження вух і рогів, сильне гноблення, хиткість при рухах, прагнення прийняти лежаче положення, потовиділення, пінисту слину в кутах рота. Температура тіла нормальна. Спостерігається сонливий стан, м'язове тремтіння, конвульсії, пульс різко прискорений (до 120-200 ударів у хвилину), подих також прискорений - 30-60. Ціаноз слизових оболонок. Біль при пальпації спини. Румінація уповільнена, калові маси розріджені.

Раніше відзначалися масові випадки загибелі овець при використанні миш'яку в боротьбі з коростою. Передозування препарату, масивні поразки (порушення цілісності) шкірного покриву сприяють розвиткові клінічної форми інтоксикації.

Свині. Від моменту надходження отрути до прояву перших клінічних ознак інтоксикації відзначається прихований період тривалістю 6, а іноді і більше годин. У випадках гострої інтоксикації у свиней розвивається сильне гноблення, байдужність до навколишнього. Свині лежать, зарившись в підстилку, при повній відсутності апетиту. Відзначається похолодання вух і хвоста. У свиней, також як у собак і лисиць, при отруєнні препаратами миш'яку спостерігають блювоту. Потім швидко розвивається явище колапсу і коми. Гинути тварини можуть без приступів судорог. З боку серцево-судинної системи й органів подихи відзначаються ті ж явища, що й в інших видів тварин.

Коні. Період гострої інтоксикації розтягується від 4 годин до 2-3 діб. Спочатку тварини виглядають млявими, відмовляються від корму. Тварини їдять з низько опущеною головою, у важких випадках - лежать. При лежанні вони підгинають під себе ноги, стогнуть, оглядаються на живіт. При цьому хребет помітно вигинається (кіфоз), шия скривлена. В іншому клінічні зміни з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи й органів дихання ті ж, що й в інших видів тварин.

Птахи. При гострому отруєнні препаратами миш'яку в птахів (частіше в курей) відзначають ціаноз гребінця і сережок. Спостерігається слинотеча, утруднене ковтання, хворобливість в області зоба і стравоходу при пальпації. Потім розвивається загальна слабість, птах лежить, спостерігається спрага, понос. Температура тіла знижена. Потім розвиваєтся загальна втома і настає смерть. При хронічній інтоксикації спостерігається схудненя, понос, калові маси водянисті, білого кольору з домішками крові.

О.К.Чупахина (1983) відзначає, що після однократного введення курам миш'яку в дозі 100 мг/кг максимальна кількість його виявлялося в тканинах через 6 годин. У наступний термін рівень його змісту в тканинах поступово падав. У загиблого птаха кількість миш'яку вище, ніж у птахів, убитих у ті ж терміни після введення аналогічної дози препарату. Більше всього миш'яку накопичувалося в пір'ї, потім - нирках, печінці, м'язах. З яйцем миш'як виділявся протягом 30 доби. Після введення птахам миш'яку в дозі 20 мг/кг відзначалися зменшення маси тіла, зміна гематологічних і біохімічних показників. Рівень миш'яку в яйці не перевищував 0,24 мг/кг. Автор вважає, що убивати птахів після отруєння можна через 30 доби.

Більше половини курей гине протягом першої доби після отруєння арсенітом натрію (доза 100 мг/кг). У мертвих курей виявляли незначні витікання з носа, рота й ануса, гіперемію слизуватих оболонок, із крововиливами в слизову шлунка і кишечнику, збільшення розмірів печінки і нирок. Найбільша кількість миш'яку виявляли у вмісті шлунка і кишечнику, потім у почках, печінці, серці, пір'ї, м'язовій тканині, селезінці. У почках трупів виявляли миш'як у кількості 121,3 мг/кг, у м'язовій тканині - 28,9 мг/кг.

Введення миш'яку птахам викликає зниження кількості SH груп у крові.

При згодовуванні курам арсеніту натрію в дозах 0,5 мг/кг корму протягом 90 доби клінічних ознак інтоксикації або зниження маси тіла не установлено. При збільшенні кількості миш'яку в кормі до 5 мг/кг знижувалася маса тіла курей і розвивалися парези. Кількість SH груп знижувалося. Найбільша кількість миш'яку накопичувалося в пір'ї, потім - нирках, м'язовій тканині, крові, печінці. Багато миш'яку виявлялося в жовтку. Після припинення згодовування забрудненого миш'яком корму рівень залишку миш'яку поступово знижувався, але досягав вихідного рівня тільки у випадку надходження його в дозі 0,5мг/кг корму.

6. Поталого-анатомічна картина при отруєнні сполуками миш'яку

Характер патологоморфологічних змін залежить від форми отруєння (гострої або хронічної), тривалості захворювання й інших обставин.

Макроскопічні зміни явно виражені тільки при шлунково-кишковій формі інтоксикації. Судини в підшкірній клітковині, особливо в області черевної порожнини, лімфовузли збільшені, розм'якшені, темно-сірого кольору, границя шарів згладжена. Слизова рота, глотки і гортані часто покрита криваво-плямистим нальотом. Слизова шлунка гіперемійована, геморагічно запалена, місцями покрита виразками. Виразки мають нерівні краї і сірувато-жовте дно. У великої рогатої худоби рубець і книжка уражаються сильніше, ніж сичуг або кишечник. Стінка кишечнику потовщена, гиперемійона і покрита помилковими плівками. Найбільш сильні зміни виражені в товстому відділі кишечнику. У вмісті кишечнику знаходять слиз і кров. У жуйних листочки книжки перетираються в руках. У черевній порожнині кров'янистий ексудат, судини сильно ін'євовані.

Паренхіматозні органи в стані жирового переродження, особливо у випадках хронічної інтоксикації. У гострих випадках дуже застійними, пухкими і в'яла, зі потовщеними краями, сіро-глинистого кольору. Жовчний міхур збільшений і переповнений жовчю. Нирки збільшені, з ознаками жирової дистрофії, мають червоне або рожеве забарвлення, капсула нирок легко знімається. Селезінка збільшена і має в'ялу консистенцію. Серце збільшене, серцевий м'яз в'ялий, у серцевій сорочці ексудат жовтого кольору. Під епікардом і ендокардом - крововиливи. У бронхах може виявлятися гіперемія слизової, крововиливи .

У випадках хронічної інтоксикації відзначається загальне виснаження, атрофія мускулатури, жирове переродження печінки й інших органів.

У птахів відзначається набряк слизової оболонки, гіперемія її на всьому протязі шлунково-кишкового тракту. У книжці можуть виявлятися крововиливи і ділянки некрозу. У печінці і м'язах виявляються дистрофічні зміни.

7. Діагноз при отруєнні сполуками миш'яку

Прижиттєва діагностика отруєнь миш'яком виконується за клінічними ознаками і результатами хімічного аналізу сечі і калу , а в собак і свиней блювотних мас. При інтоксикації тварин у результаті обробки препаратами (купання, втирання) діагноз не викликає сумніву.

Посмертна діагностика базується на патологоанатомічних змінах і при виявлені миш'яку в органах.

8. Прогноз при отруєнні сполуками миш'яку

При отруєні миш'яком прогноз залежить від обставин отруєнь. При важких отруєннях він несприятливий, тому що відсоток смертності відносно великий.

9. Лікування при попаданні сполук миш'яку в організм тварин

Лікування при отруєнні миш'яком і його сполуками полягає в призначенні вапняної води, білоквмісних рідин, молока і застосування як антидот препарату, що складається із сірчанокислого заліза і паленої магнезії.

Гідроокис заліза, що утвориться, у результаті адсорбції діє стосовно миш'якової кислоти єднальним чином, тому що утвориться нерозчинна сполука. Цей процес зв'язування носить фізичний, а не хімічний характер Як адсорбент при промиванні шлунка може бути використане і вугілля. У собак гарний результат дають блювотні засоби. З успіхом застосовується магнезія. Вона внаслідок нейтралізації кислотності шлункового соку зменшує розчинність миш'яку і його усмоктуваність. У якості обволікаючих засобів застосовують відвар лляного насіння. При наявності занепокоєння може бути доречним застосування морфіну, а при загальній слабості-- стрихніну й ефіру.

Антидот дають великим тваринам від 0,5 л і більше на прийом, а собакам по 1 столовій ложці через кожні 15 хвилин. Можна застосувати суспензію паленої магнезії у воді (доза собаці 0,5--1 м, коням -- 5--10, великій рогатій худобі --8-20 г).

З огляду на ураження судин і порушення їхнього живлення, необхідно застосовувати концентровані (25--30%) розчини глюкози інтравенозно по 400--500 мл. Особливо цим засобом приходиться користуватися при спільному лікуванні, коли застосування власне протиотруту виявляється марним. Рекомендується телятам, свиням і собакам застосовувати метіонін усередину при хронічних отруєннях сполуками миш'яку, у дозах 2--4 мл свиням і телятам і 0,5--1 мл собакам.

У комплексі симптоматичного лікування корисне призначення серцевих і тонізуючих засобів (кофеїн, камфора, адреналін).

Специфічними антидотами у відношенні миш'яку в даний час потрібно визнати похідні меркаптопропанола; БАЛ (британський аптилюізит), уіиіиол, дикаптол і ін. Використання цих препаратів дає гарний результат при різних ступенях отруєння не тільки миш'яком, але й іншими важкими металами.

Унітіол і дикаптол (угорський препарат) виявилися більш ефективними в порівнянні з Балом. Великим тваринам рекомендується вводити унітіол у дозах 8--12 мг па 1 кг ваги тварини підшкірно або внутрівенно, і дикаптол 3--5 мг на 1 кг ваги внутрішньомя'зево. У перші дві доби антидот вводять 4--6 разів, а в наступні -- 1 -- 3 рази протягом 6 -- 8 днів.

При важких інтоксикація, крім специфічного лікування антидотами, доцільно вводити великим тваринам внутрішньовенно 150--200 мол 40-% розчину гіпосульфіту, підшкірно 10--20 мл 20-% розчину кофеїну. У великої рогатої худоби рекомендується промивання рубця суспензією паленої магнезії в теплій воді (1:200) з наступним введенням її усередину щодня по 15--20 мл.

Рецепти

Корові.

Rp.: Decocti semenis Lini 50.0 - 500.0

D.S. Внутрішньо. На один прийом.

Корові.

Rp.: Tabulettae Carbonis acivatus 1.0

D.t.d. №25

S. Внутрішньо на один прийом.

Корові.

Rp.: Pulveris Magnesii sulfatis 400.0

Aguae Fontana 1200 ml

M.f. Solutio

D.S. Внутрішньо. Залити за допомогою гумової пляшки.

Корові.

Rp.: Solutionis Glucossi 25% - 20 ml

D.t.d. № 30 in ampullis

S. Внутрішньовенно. На одну ін'єкцію.

Корові.

Rp.: Solutionis Cofeini natrii benzoatis 10 % - 10 ml

D.t.d. №2 in ampullis

S. Підшкірно. На одну ін'єкцію.

Корові.

Rp.: Solutionis Unithioli 5 % - 5 ml

D.t.d. №19 in ampullis

S. Внутрішньовенно. На одну ін'єкцію.

10. Профілактика отруєнь сполуками миш'яку

Попередження отруєнь миш'яком досягається насамперед роз'яснювальною роботою, що спрямована на дотримання відповідних інструктивних вимог про збереження отрут і поводження з ними. З огляду на широке використання сполук, що містять миш'як (протарс, паризька зелень, арсеніти й ін.), у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками зерна, фруктових дерев і т.д., необхідно, щоб звертання з ними було вкрай обережним. Неприпустиме зберігання цих речовин у коморах, зерносховищах і фуражниках. Повинно бути уважне ставлення при роботі з ними (не розсипати, не залишати без догляду), тому що рогата худоба по зовнішній подібності приймає деякі з них за сіль і може легко отруїтися.

Необхідно, щоб у господарстві була відповідальна особа за зберігання, облік і використання отрутохімікатів. Адміністрація господарства повинна систематично робити контроль і перевірку стану збереження й обліку отруйних речовин. Широко повинна бути поставлена взаємна інформація і погодженість між ветеринарними й агрохімічними працівниками при використанні будь-яких хімікатів у господарстві, а тим більше утримуючих миш'як.

Попередження медикаментозних отруєнь визначається - дотриманням тих нормативів щодо дозування, концентрації розчинів, експозиції й інших умов, що завжди повинні бути враховані при використанні миш'яквмістимих препаратів. Особливо важливо пам'ятати про можливості усмоктування миш'яку через шкіру, ушкоджену ектопаразитами. Чим більше ступінь поразки, тим обережніше потрібно звертатися з даними препаратами ( при обтиранні, купанні тварин ).

11. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при отруєнні сполуками миш'яку

Тварин після обробки миш'яковмісними препаратами дозволяється направляти на забій не раніше, ніж через 24 дня. Варто піддавати забоєві не всю партію тварин, а по кілька голів з інтервалом 3--5 днів до одержання результатів хіміко-токсикологічного і бактеріологічного досліджень.

Змушений забій тварин у стані агонії не дозволяється. При змушеному забої м'ясо піддають органолептичному, біохімічному, бактеріологічному і хіміко-токсикологічному дослідженням, а внутрішні органи, у тому числі шлунково-кишковий тракт, вим'я і мозок направляють| на технічну утилізацію. При сприятливих результатах усіх дослідженні і змісті миш'яку в межах до 0,5 мг/кг м'ясо дозволяється використовувати для харчових цілей. Більш високий рівень миш'яку дає підставу направити тушеві на технічну утилізацію. У рибі і рибопродуктах максимально допустимий рівень миш'яку складає 0,1 мг/кг.

Висновок

У практиці дуже часто зустрічаються випадки отруєнь сільськогосподарських тварин сполуками миш'яку, що використовують у боротьбі з шкідниками, а також для захисту тварин від гнусу, шкірних паразитів і ін.

Багато сполук миш'яку відносяться до сильнодіючих отруйних речовин, що, знаходячись у м'ясі в мінімальних кількостях, здатні зробити токсичний вплив на організм людини. При отруєннях сполуками миш'яку знижується резистентність організму тварин. Унаслідок цього токсичні речовини, створюють умови розносу кишкової мікрофлори по організму тварин і виникнення вторинних інфекцій. У м'ясі тварин, що отруїлися, часто не відбувається тих глибоких біохімічних процесів і змін фізико-колоїдної структури білка, що властиві нормальному процесові дозрівання або його ферментації. Ця обставина знижує не тільки смакові, але і поживні якості м'яса.

Завданням лікаря ветеринарної медицини є недопущення отруєнь тварин сполуками миш'яку , а при винекнені отруєнь швидко і правильно надати лікувальну допомогу .

Лікар ветеринарної медицини повинен попередити захворювання проводячи роз'яснювальну роботи серед працівників сільського господарства ,що використовують та зберігають сполуки миш'яку, а також повинен знати що робити з продуктами забою від тварин що отруїлися сполуками миш'яку .

Список використаної літератури

1. Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеринарная токсикология - Корсунь-Шевченковский,2002.-464с.

2. Г.А.Хмельницкий, В.Н.Локтионов, Д.Д.Полоз Ветеринарная токсикология - Москва ВО ”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1987.-319с.

3. Г.О.Хмельницкий, В.С.Хоменко, О.І.Канюка Ветеринарна фармакологія - Харків “Парітет”,1995.-480с.

4. С.С.Медвєдєв, В.М.Безсмертний,І.Г.Погурський Довідник фельдшера ветеринарної медицини - Київ ,”Урожай”,1993.-566с.

5. Н.М.Алтухов, В.И.Афанасьев, Б.А.Башкиров Краткий справочник ветеринарного врача - Москва ВО ”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1990.-574с.

6. Д.М.Вовк, В.Б.Духницький, М.Ф.Панько, І.І.Стойков

Методичні вказівки до лабораторних занять із дисципліни “Ветеринарна токсикологія” для студентів факультету ветеринарної медицини-Київ,2002р.

7. М.Ф.Панько, В.Б.Духницький, Г.В.Бойко

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Токсикологія” для студентів вищих навчальних закладів 3 та 4 рівнів акредитації-Київ-2003р.

8. П.И.Кокуричев, М.А.Добин Основы судебно-ветеринарной экспертизы-Лененград «Колос», 1977-264с.

9. Хмельницкий Г.А.,Терапия животных при отравениях : справочник. -К.: «Урожай» ,1990-216с.

10. М.В.Загороднов ,Справочная книга по ветеринарной токсикологии пестицидов- Москва,”Колос”, 1976-272с.

11. С.Димитров, А.Джуров, С.Антонов Диагностика отравлений животных- Москва, ”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1986г.

12. А.Ф.Башмурин , Руководство по токсикологическому анализу в ветеринарии-Ленинград ,”Колос”,1968г.

14. Яковлев Я. И.,Техника введения лекарственных форм животным : Учебное пособие для учащихся средних сельськохозяйственых учебных заведений по специальности «Ветеринария» и «Зоотехния»-М.: «Колос», 1974- 192с.

16. М.О.Судаков ,В.І.Береза ,І.Г.Погурський Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських Тварин - Київ,”Вища школа”,1985-335с.

17. В.А.Макаров, В.П.Фролов, Н.Ф.Шуклин Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии и стандартизации продуктов животноводства - МоскваВО,”АГРОПРОМИЗДАТ”, 1991 - 463с.

18. Хоменко В.І. ,Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослиництва.-Київ: “Ветінформ”, 1998.-240с. М.М.Симоненко, Фармакологія з токсикологією- Київ, “Урожай” , 1964-171с.

Размещено на Allbest.ru

...