Експериментально-клінічне обґрунтування методів профілактики і лікування постнекротичних ускладнень гострого панкреатиту

Найчастіше при бактеріологічному обстеженні виявляли Ps aerоginosa (20), Escherichia spp. (18), Staphylococcus et Streptococcus spp. (13). Анаеробні неклостридіальні штами мікрофлори були виявлені у 17±3,96% обстежених хворих (Peptostreptococcus (33,3%), Peptococcus (22,2%), Bacteroides fragilis (44,5%). Загалом, переважали грамнегативні штами аеробної мікрофлори (68,04±3,96%) (відповідно грампозитивні - у 31,96±3,96%; t=6,4; p<0,001). Анаеробна мікрофлора завжди була в асоціації з аеробними грамнегативними мікроорганізмами.

Для профілактики транслокації кишкової мікрофлори і розвитку гнійних ускладнень, при відсутності результатів бактерійного посіву, найдоцільнішим є використання бета-лактамів (цефокситин натрію, карбопенеми (тіенам, меропенем)), фторхінолонів, нізоралу, дифлюкану, метронідазолу, поліміксину: висіяна мікрофлора при інфікованому некротичному панкреатиті у більшості хворих була чутлива саме до цих препаратів. Профілактика транслокації кишкової мікрофлори у комплексі з іншими методами антибактерійної терапії приводить до зменшення гнійних ускладнень при асептичному некротичному панкреатиті. Проте, після приєднання інфекції значно зменшується ефективність вказаних методів. Необхідність хірургічного лікування хворих на деструктивні форми гострого панкреатиту при використанні цього методу зменшувалася з 47,2±3,15% до 25,8±6,06%; (f=184; t=3,16; p<0,005). Отриманий результат є наслідком зменшення частоти постнекротичних гнійних ускладнень до 22,57±6,06%; (t=3,38; р<0,005).

Використання методів лікування, спрямованих на збереження евакуаційної активності системи проток і внутрішньоорганного кровобігу підшлункової залози, зокрема, залучення бензофурокаїну, сандостатину, тренталу, антицитокінова дія якого у комплексі з іншими засобами блокує руйнівну дію інтерлейкіну-1 та фактору некрозу пухлин, позитивно впливало на перебіг гострого панкреатиту, що підтверджували результати наших експериментальних досліджень.

Місцевий і центральний знеболювальний ефект бензофурокаїну дозволяє рекомендувати його для введення безпосередньо у вогнища запалення з метою блокування больових рецепторів, зменшення набряку, покращання кровопостачання перифокальних ділянок. Виражений знеболювальний ефект ми спостерігали також при використанні бензофурокаїну методом інтрадуоденального електрофорезу, який дозволяє підвести препарат безпосередньо до вогнищ запалення у підшлунковій залозі в умовах різкого погіршення її кровопостачання і мікроциркуляції. Покращання мікроциркуляції у підшлунковій залозі і парапанкреатичній клітковині при парентеральному введенні бензофурокаїну приводило до призупинення наростання запального процесу, його обмеження. Необхідність релапаротомії у цієї групи хворих зменшилася до 10,3%; (t=2,39; p<0,05). Обмеження запальних вогнищ дало змогу у 31% хворих виконати малоінвазивні оперативні втручання (лапароскопічну панкреатонекрсеквестректомію і пункційну санацію і дренування абсцесів під контролем УСГ). У 12 хворих на некротичні форми гострого панкреатиту ми змогли уникнути оперативного втручання (29,3±8,5%) за рахунок запобігання розвитку постнекротичних ускладнень. Це значно більше, ніж в основній групі: із 320 хворих на некротичні форми гострого панкреатиту тільки у 40 не використовували оперативне лікування (12,5±1,19%; f=359; t=1,976; p<0,05).

Ґрунтуючись на результатах експериментального і клінічного дослідження, ми запропонували комплекс заходів, спрямованих на обмеження вогнищ запальної деструкції підшлункової залози і впровадили новий підхід до профілактики інфекційних постнекротичних ускладнень, який представлений у протоколі консервативного лікування хворих на гострий панкреатит.

ПРОТОКОЛ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ

ОБСЯГ ДОСЛІДЖЕНЬ (у динаміці).

Використання цього протоколу, який передбачав методи підведення антибактерійних препаратів до підшлункової залози вздовж її анатомічної осі за ходом відпливу панкреатичного соку, а також створення високої концентрації антибіотиків у запальних вогнищах у комплексі з методами збереження евакуаційної функції системи проток і внутрішньоорганного кровобігу дозволило зменшити порівняно з контрольною групою (227) кількість гнійних постнекротичних ускладнень до 5,06±2,35% (159) (відповідно19,2±3,1%; t=3,6; p<0,005), зменшити кількість релапаротомій до 18,9±2,35% (відповідно 41,7±6,25%; t=3,4; p<0,005), зменшити летальність до 15,7±2,35% (відповідно 39,7±3,15%; t=6,15; p<0,001), а також у 31% хворих виконати малоінвазивні оперативні втручання.

СПОДН займає першу позицію (78,4±7,27%) і значно випереджує всі інші причини смерті (21,6±7,27%) (t=5,5; p<0,001) хворих на гострий деструктивний панкреатит. Це ускладнення спричинило смерть 70±10% (t=2,8; p<0,01) хворих після 10 діб від початку захворювання. Клінічна картина характеризувалася виявами і нашаруваннями ознак дисфункції і недостатності всіх основних систем життєзабезпечення. Діагностика дисфункції і недостатності однієї системи є провісником можливого розвитку СПОДН і потребує невідкладних заходів, спрямованих передовсім, на зменшення ендотоксикозу. Найчастіше виникає респіраційний дистрес-синдром, печінкова і ниркова дисфункція і недостатність. Прогностично несприятливими є наростання дисфункції центральної нервової системи (інтоксикаційний делірій), ознак ДВЗ-синдрому, а також приєднання недостатності декількох систем життєзабезпечення. Основною причиною розвитку вказаного ускладнення у перші 10-14 діб (період токсемічних ускладнень) є ендогенна інтоксикація, натомість у період розвитку постнекротичних ускладнень основною причиною цього синдрому був розвиток гнійної інфекції.

Оперативне лікування проведено у 316 (81,9±1,0%; p<0,001) обстежених хворих, що пояснюється цільовим їх направленням до спеціалізованих центрів. Серед них 282 (89,2±1,3%; p<0,001) були працездатного віку (20-60 років). Одне оперативне втручання було проведене 188 (59,5±1,25%) хворим (летальність 6,4±2,15% (12)), дві операції виконали 67 (21,2±1,25%, t=19,2; p<0,001) (летальність 22,4±5,19%(15), t=3,45; p<0,005), три у 33 (10,4±1,25%, t=7,06; p<0,001) випадках (летальність 27,3±10,8% (9), t=2,8; p<0,01), чотири втручання у 13 (4,1±1,25%, t=3,5; p<0,005) хворих (летальність 38,5% (п'ять)), п'ять і більше у 15 (4,8±1,25%, t=0,4) (летальність 40,0% (шість)). Загалом 316 хворим виконали 515 оперативних втручання.

Показання до використання різних методів оперативної корекції залежали від патоморфологічної форми гострого панкреатиту і ускладнень. До них належали: постнекротичні ускладнення гострого деструктивного панкреатиту; наростання гострого холангіогенного (біліарного) панкреатиту; загроза розвитку СПОДН; сумніви у діагнозі гострого панкреатиту при розвиткові перитоніту (неможливість виключення іншої ургентної хірургічної патології, яка потребує негайного оперативного лікування). Виконання оперативних втручань за цими показаннями у 229 хворих (72,5±1,25%) зумовило зменшення післяопераційної летальності на 9,6% (12,2±1,7% (28)), порівняно з 87 хворими (27,5±1,25%; t=25,0; p<0,001), яким показання до оперативної корекції були розширені (21,8±4,4% (19); t=2,04; p<0,05).

Отож, при набряковій формі (36) оперативне втручання доцільно виконувати тільки у випадках, коли гострий панкреатит є ускладненням прогресуючої патології жовчних проток. Обсяг оперативного втручання достатньо обмежити санацією жовчних шляхів з їх зовнішньою декомпресією без прямих втручань на підшлунковій залозі. Термін стаціонарного лікування хворих, яким виконано холецистектомію, був найдовшим після вказаного методу без зовнішнього дренування холедоха (27,4±5,30 доби), порівняно з методами декомпресії біліарної системи (14,1±2,08 доби; f=20; t=2,3; p<0,05). Проте після малоінвазивних методів оперативної корекції (лапароскопічної холецистектомії) термін лікування у стаціонарі ще зменшувався до 7,4±1,96 доби; f=20; t=2,4; p<0,05. Ендоскопічні методи корекції менш травматичні і дозволяють адекватно виконати необхідний обсяг втручання. При відсутності ознак, які вказували б на біліарний генез набрякової форми гострого панкреатиту, оперативні втручання не покращують результати лікування і супроводжуються післяопераційними ускладненнями (19,4%).

У 284 (90%) пацієнтів виконано операції з використанням лапаротомного доступу. Середній термін лікування хворих у стаціонарі склав 28,4±4,3 доби і був більшим у порівнянні з ендоскопічними методами (18,3±2,6 доби (f=347, t=2,01; p<0,05)). Загалом, одне оперативне втручання виконали у 185 (65,1±1,39%) хворих, два - у 50 (17,6±1,39%; t=24,1; p<0,001), три - у 27 (9,5±1,39%; t=4,1; p<0,005), чотири - у восьми (2,8±1,39%; t=3,4; p<0,01), п'ять - у 14 (4,9±1,39%; t=1,07) хворих. Всього повторно оперовано 99 (34,9±1,39%; t=15,1; p<0,001) хворих. При оперативних втручаннях, звичайно, використовували декілька методів корекції. У 146 (46,2±1,2%; t=4,5; p<0,001) оперованих хворих ми виявили постнекротичні ускладнення, пов'язані з прогресуванням панкреатиту, до того ж у 32,0±1,2% (t=10,5; p<0,001) - два і більше ускладнень.

Післяопераційні гнійні ускладнення (табл.4), які обумовлюють результати перебігу панкреатиту, прогностично були найбільш несприятливими чинниками.

Таблиця 4.

ХАРАКТЕР УСКЛАДНЕНЬ В ОПЕРОВАНИХ ХВОРИХ.

Ці ускладнення потребують активної хірургічної тактики з використанням малоінвазивних оперативних методів, таких як: рентген - ендоваскулярна оклюзія судини, пункційна санація і дренування обмежених гнійних вогнищ, лапароскопічна санація і дренування черевної порожнини і сумки малого чепця, лапароскопічна панкреатонекр-секвестректомія, які є методом вибору.

Загалом у 146 хворих діагностували 296 ускладнень. Найважчі серед постнекротичних ускладнень є нориці шлунково-кишкового тракту, гнійний загальний перитоніт, сепсис, арозивні кровотечі.

Обмеження гнійного запального процесу, профілактика його розповсюдження на заочеревинний простір і у черевну порожнину є необхідною умовою покращання результатів оперативного лікування гострого деструктивного панкреатиту. Використання запропонованих нами дренажних конструкцій (59) (наскрізне дренування порожнини малого чепця, обмежена оментостома, дренаж зі змінною каркасністю і жорсткістю) дозволило зменшити кількість повторних трансабдомінальних втручань до 11,9±6,08%, що було менше, порівняно з основною групою 34,9±1,39% (f=336; t=3,55; p<0,01). Кількість гнійних запливів також зменшилася до 15,3±6,08%, порівняно з результатами традиційних методів дренування порожнини малого чепця у хворих після панкреатонекрсеквестректомії і дистальної резекції підшлункової залози (37,2±3,3%) (f=171; t=3,17; p<0,01). Загальна летальність серед цих хворих склала 5,08%. У всіх померлих діагностовано інфікований некротичний панкреатит, що склало 6,7% (від 45 хворих) і було менше, порівняно з аналогічним показником в основній групі (28,5±3,3%) (f=160; t=2,48; p<0,05).

Зменшення травматичності (мінімізація) оперативних втручань, особливо повторних, при умові збереження адекватного їх обсягу - одне з пріоритетних завдань хірургічного лікування ускладнених форм гострого панкреатиту. Малоінвазивні оперативні втручання (табл.5) ми вважали методом вибору при лікуванні ускладнень панкреатиту, зокрема біліарного генезу. Їх виконання пов'язане з меншим операційним ризиком, воно менш травматичне, супроводжується меншою летальністю. Ендоскопічні оперативні втручання - ендоскопічна ретроградна папілосфінктеротомія, лапароскопічне дренування черевної порожнини, лапароскопічна холецистектомія, лапароскопічна санація порожнини малого чепця і панкреатонекрсеквестректомія, - виконані у 64 хворих. Термін лікування у стаціонарі склав 18,3±2,6 доби, що було менше порівняно з традиційними трансабдомінальними методами - 28,4±4,3 (f=347, t=2,01; p<0,05). Загальна летальність у цій групі склала 7,8±3,4% (п'ять випадків) (після трансабдомінальних методів - 16,5±2,2%; (t=2,15; p<0,05)). Мініінвазивні методи особливо цінні при лікуванні хворих із важким перебігом гострого деструктивного панкреатиту, із супровідною патологією, а також при повторних втручаннях, коли операційний ризик максимальний. Серед хворих з важким перебігом інфікованого некротичного панкреатиту, в яких застосовано мініінвазивні втручання летальність склала 14,3% (в основній групі - 50,0±4,9% (39 із 78); f=105; t=2,66; p<0,05).

Таблиця 5.

МАЛОІНВАЗИВНІ ОПЕРАЦІЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ

*- виконували разом з лапароскопічною панкреатонекрсеквестректомією

** - виконували разом з лапароскопічною холецистектомією

Лапароскопічну панкреатонекрсеквестректомію через відгороджену оментостому та дренажі зі змінною каркасністю ми виконували тільки, як повторне оперативне втручання з летальністю 12,5%. Необхідність повторного трансабдомінального втручання після цієї малоінвазивної операції виникла тільки у 8,3% хворих. Після повторних трансабдомінальних (відкритих) панкреатонекрсеквестректомій летальність хворих сягала 59,3±12,9% (f=51; t=2,06; p<0,05) (16 з 27), а необхідність повторної трансабдомінальної панкреатонекрсеквестректомії виникла у 48,6±3,4% хворих (t=2,6; p<0,01). Лапароскопічні методи дозволяють проводити адекватну санацію вогнищ деструкції, ложа підшлункової залози і порожнини малого чепця, а також візуально контролювати розвиток гострого деструктивного панкреатиту.

Позитивний вплив на перебіг гострого панкреатиту, особливо його ускладнень, мали пункції обмежених порожнистих утворень та гнійних вогнищ під контролем УСГ у 18 хворих. Одне втручання за вказаним методом виконано у 10 хворих, два - у одного, три - у двох і чотири - у трьох пацієнтів. В одному випадку було дві пункції і чотири дренування під контролем УСГ і ще в одного хворого виконано вісім пункцій (обох хворих у задовільному стані виписано). Всього 18 хворим провели 44 пункції гнійників під контролем УСГ, з яких 41 (93,2±8,3%; t=7,4; p<0,001) були ефективними і тільки при трьох (6,8%) пункціях не отримали запального ексудату. При пункції гнійників видаляли в середньому 45 мл ексудату (від 1,0 до 160 мл). При кількості ексудату більше 100 мл виконували дві і більше пункцій, натомість при меншій кількості обмежувались однією пункцією. При бактеріологічному дослідженні вмісту у 22% хворих висіяно неклостридіальна анаеробна мікрофлора - Bacteroides fragilis (грамнегативний). У 72,2±19,6% випадків пункції і дренування під контролем УСГ дозволили зупинити розвиток патологічного процесу і провести адекватну санацію запального вогнища. Необхідність трансабдомінальних методів оперативної корекції після пункційної санації і дренування під контролем УСГ виникла у 22,2±19,6% (t=3,59; p<0,01) хворих з одним летальним наслідком, що було меншим, порівняно з традиційними методами лікування абсцесів: - оперовано 39 хворих, при 7,7% летальності.

Аналізуючи терміни летальності констатовано, що “токсемічні” ускладнення, які були причиною смерті хворих у перші 10 діб, діагностовано у шести хворих, що померли (двоє з них не були оперовані) (11,8±4,5%). Натомість, “постнекротичні” ускладнення, які виникають у пізнішому періоді, призвели до смерті у 88,2±4,5% (f=50; t=12,0; p<0,001). Ґрунтуючись на результатах дослідження з огляду на ефективність малоінвазивних хірургічних методів, ми запропонували наступний протокол оперативного лікування хворих на гострий панкреатит.

ПРОТОКОЛ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ПАНКРЕАТИТ

Загалом, використання для оптимізації лікування запропонованих методів дозволило зменшити:

летальність до 8,5±2,6% (141) (у порівнянні із контрольною групою - 14,8±1,39%; t=2,17; p<0,05);

кількість гнійних післяопераційних ускладнень - до 12,8±2,6% (відповідно 46,2±1,2%; p<0,001);

необхідність релапаротомій - до 12,1±2,6% (відповідно 34,9±1,39%; p<0,001);

термін лікування хворих у стаціонарі - до 18,3±2,6 діб (відповідно 28,4±4,3 доби; , t=2,01; p<0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в опрацюванні методів зупинки прогресування, демаркації і обмеження вогнищ запальної деструкції підшлункової залози, яка вирішена шляхом експериментально-клінічного дослідження місцевого впливу на запальні вогнища та зменшення травматичності хірургічної корекції і призначена для покращання результатів лікування хворих на ускладнений гострий некротичний панкреатит.

1.Некротичні форми гострого панкреатиту - важка хірургічна патологія, частка якої складає 84,2% всіх хворих на гострі запалення підшлункової залози, які госпіталізовані до спеціалізованих центрів, у 46,2% супроводжується ускладненнями і у 15,9% -летальністю.

2.Деструкція підшлункової залози в умовах експерименту це незворотній процес, який виникає внаслідок порушення цілості судинної стінки, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові з розвитком тромбозу органних судин, місцевих екстравазатів, ішемії та порушенням дренажної функції системи проток, що є однією з основних патогенетичних ланок прогресування запалення підшлункової залози, яке проходить закономірні еволюційні ступені розвитку.

3.Застосування бензофурокаїну у комплексі зі тренталом і сандостатином в консервативній терапії гострого панкреатиту та профілактики його ускладнень в експерименті дозволило досягнути обмеження вогнищ запалення шляхом збереження дренажної функції панкреатичної протокової системи і внутрішньоорганного кровобігу з клінічним підтвердженням результатів.

4.Рання декомпресія біліарної і панкреатичної протокової системи в експерименті позитивно впливала на обмеження і пригнічення вогнищ запальної деструкції тканини залози, що характеризувалося появою ознак заміщення незворотно змінених ділянок і розвитком навколо них сполучної тканини вже на сьому добу.

5.Використання запропонованих методів збереження інтраорганного кровобігу і евакуаторної функції системи проток підшлункової залози дозволили уникнути операції у 29,3% хворих на некротичні форми гострого панкреатиту, виконати у 31% малоінвазивні оперативні втручання та зменшити кількість повторних втручань з 39,4% до 10,3%.

6.Комплексна система профілактики гнійних постнекротичних ускладнень гострого панкреатиту зі застосуванням інтрадуоденального електрофорезу для підведення антибіотиків до підшлункової залози і створенням високої їх концентрації у вогнищах запальної деструкції підтверджена збільшенням їх концентрації у панкреатичному соці до 1,7мкг\мл в умовах порушення внутрішньоорганного кровобігу дозволила зменшити кількість лапаротомій з 41,7% до 8,7% та термін стаціонарного лікування на 11,1доби.

7.Для покращання результатів лікування хворих на інфікований некротичний панкреатит доцільно використовувати антибактерійні препарати широкого спектру дії в поєднанні з впливом на неклостридіальну анаеробну мікрофлору.

8.Ефективність діагностичної пункції обмежених гнійних запальних вогнищ під контролем ультрасонографії склала 93,2%, а пункційна санація з місцевим введенням антибіотиків, антисептиків і дренуванням цих вогнищ дозволила запобігти повторним оперативним втручанням у 72,2% хворих.

9.Використання у процесі комплексного лікування динамічної післяопераційної лапароскопічної панкреатоскопії дозволило проводити візуальний контроль за перебігом патології, виконувати адекватну санацію порожнини малого чепця і хірургічну корекцію з лапароскопічною панкреатонекрсеквестректомією, що призвело до зменшення кількості запрограмований та ургентних релапаротомій порівняно з “традиційним” методом з 48,6% до 8,3% і зменшити післяопераційну летальність при повторних втручаннях на 7,1 %.

10.Особливості прогресування інфікованого некротичного панкреатиту з відходженням секвестрів тканини підшлункової залози обумовлюють доцільність використання при оперативному лікуванні каркасних конструкцій для формування обмеженої та наскрізної оментостомії, а також дренажів зі змінною жорсткістю для проведення візуального контролю за порожниною малого чепця та інструментального видалення некротичних тканин. Впровадження нових методів призвело до зменшення частоти післяопераційних гнійних ускладнень з 37,2% до 15,3%.

11.Використання комплексної системи профілактики інфекційних ускладнень і нових методів лікування гострого панкреатиту .дозволило зменшити кількість гнійних післяопераційних ускладнень - з 46,2% до 12,8%, необхідність виконання релапаротомій - з 34,9% до 12,1%, летальність з 14,8% до 8,5%, термін лікування хворих у стаціонарі - з 28,4 до 18,3 діб.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Каніковський О.Є. Гострий панкреатит// Невідкладні стани в медицині. (за редакцією В.П.Маленького) - Вінниця , 2000. - С.161-163.

2.Годлевський А.І., Ничитайло М.Ю., Каніковський О.Є., Тереховський А.І., Саволюк С.І. Кишкові нориці у структурі гнійно-септичних ускладнень гострого панкреатиту// Львівський медичний часопис. - 2001.-Vol.7, №3.- С. 29-31.

3.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Жупанов О.О., Жмур А.А., Саволюк С.І., Кацал В.А. Дренування в комплексному лікуванні гнійно-некротичних ускладнень гострого панкреатиту// Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”.-2001.- випуск 14.- С.67-69.

4.Годлевський А.І., Ничитайло М.Ю., Каніковський О.Є., Жмур А.А., Стукан О.С., Рашид Айман Малоінвазивна хірургія гострого панкреатиту// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2000. - №4.2. - С.458-459.

5.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Жмур А.А., Кацал В.А. Профілактика гнійних ускладнень гострого холангіогенного панкреатиту// Клінічна хірургія.- 2000.- №3 (685).- С.58-59.

6.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Рашид Айман, Жмур А.А., Саволюк С.І. Антибактеріальна терапія легеневих і плевральних ускладнень гострого панкреатиту// Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000.- №4.1. - С. 78-79.

7.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Шапринський В.О., Кацал В.А., Жупанов О.О., Савалюк С.І., Рашид Айман Хірургічна тактика при гнійному панкреатиті// “Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика”.- 2000.- випуск 9, книга 4.- С. 508-510.

8.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Жмур А.А., Саволюк , С.І. Рашид Айман Ендолімфатична профілактика гнійно - некротичних ускладнень гострого панкреатиту// Вісник Вінницького медичного університету.- 1999.- № 3-2.- С.336-337.

9.Ничитайло М.Ю., Мошковський Г.Ю., Каніковський О.Є., Литвиненко О.М., Щербина С.І., Панков О.І. Лікування абсцесів підшлункової залози та черевної порожнини за допомогою малоінвазивних втручань під контролем УЗД// Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 1999. -№1, vol.3.- С. 58-60.

10.Каніковський О.Є. Причини розвитку синдрому поліорганної дисфункції і недостатності при гострому деструктивному панкреатиті// Вісник Вінницького державного медичного університету.-1999.- № 3.1. - С.88-89.

11.Каніковський О.Є., Шапринський В.О., Жмур А.А., Зінкевич В.О., Рашид Айман Використання полісорбу при гнійних ускладненнях гострого деструктивного панкреатиту// Вісник Вінницького медичного університету.- 1999.- №3-2.- С.334-335.

12.Каніковський О.Є. Патоморфологічна характеристика синдрому поліорганної дисфункції// Вісник морфології.- 1999.- № 5.1.- С.65-66.

13.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Жупанов О.О. Корекція жовчовідтоку у пацієнтів з гострим холангіогенним панкреатитом// Клінічна Хірургія.- 1998. -№12. -С.50-51.

14.Костюк Г.Я., Каніковський О.Є., Луков С.М. Закономірності перебігу патоморфологічних змін у підшлунковій залозі в умовах експериментального панкреатиту// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998.-№ 1.- С.144-145.

15.Каніковський О.Є. Патоморфологічна характеристика синдрому поліорганної дисфункції і недостатності при панкреонекрозі// Вісник морфології.-1998. -№ 4.2. - С.176.

16.Каніковський О.Є. Морфологічна оцінка ефективності інтрадуоденального електрофорезу антибіотиків при гострому панкреатиті// Вісник морфології. -1998.- № 4.1.- С.60-61.

17.Каніковський О.Є. Легеневі ускладнення гострого панкреатиту// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998. -№ 2.2.- С.406-407.

18.Каніковський О.Є. Лапароскопічна некректомія підшлункової залози і санація порожнини малого чепця при повторних операціях// Практична медицина.-1997.- № 5-6.-С.11-13.

19.Каніковський О.Є., Жупанов О.О. Кишкові нориці, як ускладнення гострого деструктивного панкреатиту// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1997. -№ 1.2.- С.66-67.

20.Каніковський О.Є., Жупанов О.О. Використання бензофурокаіну в комплексній терапії гострого експериментального панкреатиту// Вісник морфології.- 1997. -том 3, № 2.- С.97-98.

21.Каніковський О.Є. Порівняльна оцінка тієнаму в профілактиці гнійних ускладнень гострого панкреатиту// Інфекційні хвороби.-1997. -№2. - С.37-39.

22.Шапринский В.А., Каниковский О.Е., Погорелов О.В. Применение релапаротомии у пациентов с заболеваниями органов гепатопанкреатодуоденальной зоны// Клінічна хірургія.- 1994.- №11.- С.31-34.

23.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Бондарчук Є.П. Дренаж ложа підшлункової залози та порожнини малого чепця// Деклараційний патент на винахід №35771 А від 16.04.2001.

24.Жмур А.А., Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Саволюк С.І. Спосіб лікування гострого деструктивного панкреатиту// Деклараційний патент на винахід №36774 А від 16.04.2001.

25.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Пилявець О.З. Спосіб лікування гострого деструктивного панкреатиту// Деклараційний патент на винахід №28481 А від 16.10.2000.

26.Костюк Г.Я., Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Пилявець О.З. Спосіб катетеризації порожнини малого чепця// Деклараційний патент на винахід №28653 А від 16.10.2000.

27.Костюк Г.Я., Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Пилявець О.З. Спосіб профілактики гнійних ускладнень гострого панкреатиту// Патент на винахід №22738 А від 07.04.98

28.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Шапринський В.О. Спосіб лікування гострого деструктивного панкреатиту// Патент на винахід № 25349 А від 30.10.98.

29.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Шапринський В.О., Дударенко Б.І., Жупанов О.О., Полубудкін М.С., Жмур А.А., Зінкевич В.О., Кацал В.В. Синдром поліорганної дисфункції і недостатності при гострому деструктивному панкреатиті// Збірник наукових статей “Матеріали 19 з'їзду хірургів України” Харків, 2000. - С. 13-14.

30.Годлевський А.І., Шапринський В.О., Вознюк Д.І., Фурман В.М., Дударенко Б.І, Жупанов О.О., Каніковський О.Є., Жмур А.А., Зінкевич В.О., Феджага О.П. Декомпресія кишечника в лікуванні ентеральної недостатності при гострій кишечній непрохідності// Збірник наукових статей “Матеріали 19 з'їзду хірургів України” Харків, 2000. - С. 130-131.

31.Каніковський О.Є., Жупанов О.О., Ошовський А.І. Товстокишкові нориці у хворих гострим деструктивним панкреатитом// Збірник накових робіт “Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии”, Харків, 2000.- С.43-44.

32.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Годлевська Н.А. Візуальний контроль і лапароскопічна корекція післяопераційних ускладнень у невідкладній абдомінальній хірургії// Клінічна хірургія.- 1998.- №3.- С.47-48.

33.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Вознюк Д.І., Дударенко Б.І., Фурман В.М., Шапринський В.О., Жупанов О.О., Полубудкін М.С. Нориці травного каналу при панкреонекрозі// 2 конгрес хірургів України К.- Донецьк: "Клінічна хірургія", 1998.- С.103-104.

34.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Жмур А.А., Зінкевич В.О., Кацал В.А. Декомпресія жовчних протоків при гострому холангіогенному панкреатиті// 16 об'єднана наукова медико-технічна конференція з міжнародною участю, Київ-Вінниця, 1998.- С.8.

35.Каниковский О.Е. Оперативное лечение острого холангиогенного панкреатита// Аналы хирургической гепатологии.- 1998.- №3,том 3.- С.321-322.

36.Годлевський А.І., Каніковський О.Є. Досвід використання тієнаму в невідкладній хірургії// Вісник наукових досліджень.- 1997. -№ 1.- С.59.

37.Годлевський А.І., Каніковський О.Є. Гастроентеросорбційна терапія при панкреонекрозі// 5 Республіканська учбово-методична та наукова конференція завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України м.Тернопіль 25-26 квітня 1996р.- С.32.

38.Каніковський О.Є. Шляхи профілактики післяопераційних гнійних ускладнень при гострому панкреатиті// 5 Республіканська учбово-методична та наукова конференція завідуючих кафедрами загальної хірургії медвузів України м.Тернопіль 25-26 квітня 1996р.-С.44.

39.Каніковський О.Є., Шапринський В.О. Оцінка методів збільшення місцевої концентрації препаратів при гострому деструктивному панкреатиті// Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці (матеріали науково-практичної конференції), Вінниця.- 1996.- С.50.

40.Шапринський В.О., Каніковський О.Є. Особливості детоксикаційної терапії у хворих післяопераційним перитонітом// Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці (матеріали науково-практичної конференції), Вінниця.-1996.-С.81.

41.Годлевський А.І., Каніковський О.Є., Шапринський В.О., Рижій П.В. Антеградна ендолімфатична терапія при гострому панкреатиті// тези науково-практичної конференції "Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини", Київ-Хмельницький-Вінниця, 1995.- С.26-27.

42.Годлевский А.И., Шапринский В.А., Каниковский О.Е. Гнойно-септические осложнения у больных, перенесших операции на гепатопанкреатодуоденальной зоне// тези науково-практичної конференції "Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини", Київ-Хмельницький-Вінниця, 1995.- С.27-28.

43.Годлевський А.І., Каніковський О.Є. Корекція позапечінкових жовчних протоків при гострому холангіогенному панкреатиті// Актуальные вопросы хирургической гастроентерологии, Харьков.-1994.-Т.2.-С.76.

44.Лонський Л.Й., Каніковський О.Є., Костюк Г.Я., Потолочний П.Л. Стан підшлункової залози після перенесення набряклої форми гострого панкреатиту// Тези доповідей 1 національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України “Актуальні питання морфології”, Івано-Франківськ.- 1994.- С.107-108.

45.Рижій П.В., Каніковський О.Є. Антеградна ендолімфатична терапія в лікуванні гострого панкреатиту// Актуальные вопросы хирургической гастроентерологии, Харьков.-1994.-Т.2.-С.78-79.

46.Каніковський О.Є., Шапринський В.О. Шляхи зниження летальності при гострому панкреатиті// Актуальные вопросы хирургической гастроентерологии, Харьков.-1994.-Т.1.-С.68-69.

Размещено на Allbest.ru