Клінічні прояви та патогенетичне лікування хронічних порушень мозкового кровообігу у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання

В наступних дослідженнях проведено визначення впливу на перебіг ХПМК у ЛНА на ЧАЕС таких відносно незалежних факторів, як вік, психодинамічні властивості особистості (екстра-інтроверсія, нейротизм), доза опромінення, а також - психогенного фактору.

Вплив віку хворих на перебіг ХПМК

Порівняння вікових параметрів у хворих на ХПМК - ЛНА на ЧАЕС в групі “старих” ліквідаторів (вік на момент обстеження більше 27 років) і “молодих” (вік на момент обстеження менше 27 років) дозволило виявити також вірогідну різницю віку на момент опромінення (20,6±1,0 років у “молодих” пацієнтів, 30,1±0,4 років у “старих” хворих, р<0,001).

Аналіз клініко-лабораторних показників довів, що в групі “старих” ліквідаторів був вірогідно вищим відсоток скарг загальномозкового, осередкового, загальносоматичного характеру, симптомів ураження корково-підкоркових, стовбурово-мозочкових структур мозку з більшим пригніченням прооксидантної ланки ПАС (за даними концентрації вторинних продуктів ПОЛ) і місцевого імунітету (за даними концентрації sIg A).

В групі “молодих” ліквідаторів виявлено поглиблення ДВЗ-синдрому з більшим пригніченням агрегаційних властивостей тромбоцитів (відсутність агрегації на АДФ у 80% хворих), що підтверджувалося клінічними проявами порушень гемокоагуляції (геморагічний синдром спостерігали у 42,2±3,3% “молодих” хворих проти 30,0±2,0% в групі “старих” хворих, р<0,05). В цій групі зареєстровано більш виражене зростання кількості моноцитів і концентрації кортизолу, яка переважала концентрацію у ліквідаторів більш старшого віку в 1,9 рази, у донорів - у 2,6 рази.

Вплив екстра-інтроверсії на перебіг ХПМК

Вплив ІВ на організм розглядається як один із варіантів стресу, при якому здібність протистояння стресу позитивно корелює з екстраверсією, негативно - з нейротизмом (V.M.Synek, 1983) і обумовлена резервами керування вегетативними функціями організму з боку гіпоталамусу (З.К.Моргун, 1993). У хворих-екстравертів при об'єктивному обстеженні зареєстровано превалювання тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, у інтровертів - домінування нормотонії. При цьому перебіг ХПМК у інтровертів супроводжувався більш вираженим пригніченням прооксидантної ланки ПАС (концентрація ТБК-активних реактантів після інкубації у інтровертів склала 12,4±0,42 мкмоль/л проти 14,66±0,59 мкмоль/л у екстравертів, p<0,05), зростанням концентрації ЦІК. У екстравертованих осіб виявлено поглиблення зниження функціональних властивостей тромбоцитів до агрегації (за даними висоти, кута агрегації, сумарного індексу агрегації тромбоцитів), більш вагоме підвищення судинного тонусу. Інші клініко-лабораторні параметри в групах екстравертів-інтровертів вірогідно не відрізнялися. Спрямованість особистості обумовлювала також і розвиток супутньої патології: в групі екстравертів вірогідно частіше розвивалися хвороби, пов'язані з активацією симпатичного відділу вегетативної нервової системи (гіпертонічна хвороба, симпато-адреналові кризи, хронічний бронхіт, полінейропатія), в групі інтровертів виявлено превалювання церебрального атеросклерозу, іпохондричного синдрому, хронічного дуоденіту.

Вплив нейротизму на перебіг ХПМК

Розподілення пацієнтів за нейротизмом виявило переважання емоційно-нестійких особистостей (емоційно-стійкі особи - 89 хворих, емоційно нестійкі - 187 хворих). В групі емоційно-нестійких пацієнтів в порівнянні з емоційно-стійкими спостерігали переважання скарг загальномозкового, астено-невротичного, загальносоматичного характеру; корково-підкоркової, стовбурово-мозочкової симптоматики; змін вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і забезпечення діяльності. В цій групі виявлено більш виражене пригнічення прооксидантної ланки ПАС (зниження первинних та вторинних продуктів ПОЛ), зростання активності антиоксидантного ферменту каталази, поглиблення гіпокоагуляційних змін в структурі ДВЗ-синдрому, напруження системи імунітету (зростання абсолютної кількості лімфоцитів, В-лімфоцитів, концентрації Ig G), зниження систолічного притоку (за даними реоенцефалографії - РЕГ). Більш виражене напруження систем підтримки гомеостазу у емоційно-нестійких пацієнтів обумовлювали також більш акцентовані порушення мікроциркуляції з прогресуванням неврологічної симптоматики. В групі емоційно-нестійких хворих на ХПМК спостерігали переважання серцево-судинних захворювань, полінейропатії, в групі емоційно-стійких - ВСД, запальних хвороб.

Вплив психогенного фактору на перебіг ХПМК

Протиріччя поглядів на роль і місце психогенного фактору в розвитку патологічних змін у осіб, які зазнали впливу ІВ, обумовили значення вивчення його ролі у розвитку ХПМК. З цією метою проведено порівняння клініко-лабораторних параметрів у двох групах хворих. Першу групу склали 19 студентів Української медичної стоматологічної академії - ЛНА на ЧАЕС (середній вік - 24,7±0,4 років) з діагнозами ППНКМ і ДЕ I ст., які не пред'являли скарг, вважали себе практично здоровими, не були стурбовані станом свого здоров'я. Друга група - 48 ліквідаторів (середній вік - 24,8±0,5 років) із діагнозами ППНКМ і ДЕ I ст., які вважали себе хворими, були явно стурбовані станом свого здоров'я, працевлаштування, сімейних відносин. У хворих цієї групи був сформований комплекс соціальної уразливості і непотрібності, що обумовлювало більшу вагомість впливу психогенного фактору.

В другій групі хворих вірогідно переважали скарги астено-невротичного та загальносоматичного характеру, виявлено зростання концентрації загальних ліпідів, первинних продуктів ПОЛ (дієнових кон'югатів), поглиблення явищ ДВЗ-синдрому з пригніченням агрегаційних властивостей тромбоцитів. Особливої уваги заслуговує факт відсутності вірогідної динаміки концентрації кортизолу при додатковому впливі психогенного фактору (513,0±11,0 нмоль/л в першій групі, 604,8±60,8 нмоль/л в другій групі проти 445,0±25,7 нмоль/л в групі здорових людей відповідних статі та віку), що вказувало на інші механізми (не стресорні) зростання кортизолу через 7-11 років після опромінення у хворих на ХПМК. Таким чином, додатковий вплив психогенного фактору обумовлював більш неблагоприємний перебіг хвороби з поглибленням порушень гомеостазу, проте, при цьому не являвся головною причиною розвитку ХПМК у ЛНА на ЧАЕС.

Вплив дози опромінення на перебіг ХПМК

Проведення парного кореляційного аналізу у хворих на ХПМК дозволило виявити прямі кореляційні зв'язки дози опромінення зі скаргами загальномозкового характеру (головний біль, втрата свідомості, біль у очних яблуках), зі скаргами, пов'язаними з порушеннями в системі гемостазу (кровотечі, крововиливи); показниками вегетативного тонусу та забезпечення діяльності (вегетативний індекс Кердо, приріст частоти серцевих скорочень при проведенні ортостатичної проби); лабораторними показниками системи гемостазу (час рекальцифікації, кількість тромбоцитів), імунної системи (відносна і абсолютна кількість Т-лімфоцитів), ендокринної системи (концентрація тестостерону в крові). Будь-яких вірогідних зв'язків між дозою опромінення і показниками системи ПАС, ліпідного обміну, судинного тонусу, іншими параметрами гемостазу, імунної, ендокринної систем не виявлено. Парним кореляційним аналізом були виявлені прямі кореляційні зв'язки між дозою опромінення та ДЕ I ст. (r=+0,12, р<0,05) і зворотні - між дозою та статевою дисфункцією (r=-0,19, р<0,02). Одержані дані свідчили, що при зростанні дози опромінення збільшувалася імовірність розвитку ДЕ I ст. При цьому статеві розлади в цій групі хворих, навпаки, виникали при менших дозах опромінення.

Динаміка клінічних проявів і лабораторних показників

при прогресуванні ХПМК у віддаленому після опромінення періоді

При зростанні стадії ХПМК (ППНКМ>ДЕ I ст.>ДЕ II ст.) у ЛНА на ЧАЕС вірогідно збільшувався відсоток скарг загальномозкового, астено-невротичного характеру, зростала частота клінічних симптомів ураження головного мозку корково-підкоркового, стовбурово-мозочкового рівня, зростав тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи і тонус мозкових судин. Прогресування ХПМК супроводжувало пригнічення прооксидантної ланки ПАС (зниження концентрації первинних та вторинних продуктів ПОЛ) при відсутності вірогідних змін з боку системи антиоксидантного захисту та ліпідного обміну. Динаміка показників системи гемостазу при прогресуванні ХПМК свідчила про початок зворотного розвитку ДВЗ-синдрому (постадійне скорочення часу рекальцифікації, протромбінового, тромбінового часу), що підтверджувалося позитивною динамікою геморагічних проявів (при ППНКМ кровотечі та крововиливи спостерігали у 54,6±3,1%, при ДЕ I ст. - у 40,3±2,7%, при ДЕ II ст. - у 22,1±2,4% пацієнтів). З другого боку, постадійне зниження концентрації фібриногену, активація фібринолізу, зниження кількості тромбоцитів з пригніченням їх агрегаційних властивостей створювали умови для підтримки геморагічних проявів. Нормалізуючі тенденції спостерігали також з боку ендокринної системи (постадійне зниження концентрації кортизолу в крові, зростання співвідношення Т3/Т4). Постадійне зниження відносної кількості моноцитів, концентрації Ig M відбивали відновлення стану імунної системи при прогресуванні ХПМК.

Проведений парний кореляційний аналіз між стадією ХПМК та клініко-лабораторними показниками дозволив встановити позитивні кореляційні зв'язки стадії мозкових дисциркуляцій з віком на момент опромінення (r=0,33, p<0,001), показниками судинного тонусу, венозного відтоку (за даними РЕГ), а також симпатикотонією. Негативні кореляційні зв'язки з показниками коагулограми (протромбіновий час, тромбіновий час, концентрація ПДФ), відносною кількістю моноцитів, концентрацією вторинних продуктів пероксидації вказували на нормалізуючі тенденції в системі гемостазу та імунній системі при поглибленні пригнічення прооксидантної ланки ПАС при зростанні стадії ХПМК.

На початковій стадії судинної дисциркуляції (ППНКМ) спостерігали позитивні кореляційні зв'язки ХПМК із хворобами шлунково-кишкового тракту, хронічних бронхітом, астено-невротичним синдромом. З прогресуванням стадії мозкових дисциркуляцій з'являлися позитивні кореляційні зв'язки ХПМК із супутніми серцево-судинними хворобами, статевою дисфункцією.

Багатофакторний кореляційний аналіз дозволив виявити кореляційні зв'язки стадії ХПМК зі станом ПАС (концентрація ТБК-активних реактантів, активність СОД, каталази, концентрація церулоплазміну в сироватці крові) (R=0,34, p<0,001), показниками системи крові (кількість еритроцитів, моноцитів, концентрація гемоглобіну) (R=0,59, p<0,001), показниками імунної системи (підсилення Т-лімфоцитарної ланки, послаблення В-лімфоцитарної ланки) (R =0,34, p<0,001), станом системи гемостазу (протромбіновий час, час кровотечі за Дуке, концентрація фібриногену) (R=0,23, p<0,001), та функцією печінки (концентрація білірубіну в крові) (R=0,39, p<0,001).

Патогенетичне лікування ХПМК у віддаленому після опромінення періоді

Оскільки у хворих на ХПМК - ЛНА на ЧАЕС виявлені суттєві зміни в стані антиоксидантної ланки ПАС, системі гемостазу та імунній системі, патогенетично обумовленим було дослідження клінічної ефективності застосування імуномодуляторів (тималін, ехінацеї пурпурна), антиоксидантів (?-токоферол), природних поліпептидних препаратів (препарат “Вермілат”), гомеопатичних препаратів (Arnica montana) в комплексній терапії поряд із традиційним лікуванням.

Порівняння традиційного лікування ХПМК із комплексною терапією довело більшу ефективність останньої при визначених особливостях впливу препаратів, що вивчалися, на окремі патогенетичні ланки розвитку мозкових дисциркуляцій.

Використання в комплексному лікування імуномодулятора тималіну викликало позитивні зміни в перебігу захворювання (зменшення відсотку скарг астено-невротичного, загальносоматичного характеру, зменшення об'єктивної неврологічної симптоматики, явищ симпатикотонії та вегетативної дисфункції). Поряд із цим тималін викликав позитивні зміни з боку ліпідного обміну (зменшення концентрації атерогенних ліпопротеїдів), стану ПАС в крові (активація СОД, зростання концентрації церулоплазміну), гемостазу (зменшення явищ гіпокоагуляції із зниженням частоти провів геморагічного синдрому), імунної системи (відновлення функціональної активності В-лімфоцитів), ендокринної системи (модуляція регуляції периферичних ланок систем “гіпоталамус-гіпофіз-щитовидна залоза”, “гіпоталамус-гіпофіз-гонади”), судинного тонусу. При цьому застосування тималіну сприяло подальшому пригніченню прооксидантної ланки ПАС (зниженню концентрації ТБК-активних реактантів).

Призначення в комплексній терапії ХПМК імуномодулятора та антиоксиданта ехінацеї пурпурової привело до зниження відсотку скарг загальномозкового, астено-невротичного, загальносоматичного характеру при відносній стабільності неврологічної симптоматики. Застосування ехінацеї пурпурової сприяло активації антиоксидантної ланки ПАС (активація СОД, зростання концентрації церулоплазміну), зменшенню явищ гіпокоагуляції в системі гемостазу, активації місцевого імунітету (зростання концентрації sIg A в слині), нормалізації судинного тонусу. При цьому спостерігалося пригнічення прооксидантної ланки ПАС в крові (зниження концентрації вторинних продуктів ПОЛ).

Застосування в комплексному лікуванні антиоксиданту ?-токоферолу сприяло зниженню відсотку скарг астено-невротичного характеру, скарг на головний біль при відсутності вірогідного впливу на об'єктивну неврологічну симптоматику, показники імунної та ендокринної системи, що вивчалися. При лікуванні вітаміном Е у хворих спостерігали активацію антиоксидантного ферменту СОД і зростання церулоплазміну в крові, що призводило до подальшого пригнічення ПОЛ (зниження концентрації вторинних продуктів ПОЛ). Препарат викликав різноспрямовані помірно виражені зміни з боку системи гемостазу, при відсутності вірогідних змін тонусу мозкових судин (за даними РЕГ).

Комплексне лікування ХПМК у хворих - ЛНА на ЧАЕС при залученні комплексу імуномодулятора з антиоксидантними властивостями ехінацеї пурпурової з антиоксидантом вітаміном Е сприяло вірогідним позитивним змінам в клінічному перебігу (зменшенню скарг астено-невротичного характеру, зниженню інтенсивності та наявності головного болю, зменшенню об'єктивних симптомів ураження головного мозку). Поряд із цим були відсутні вірогідні зміни параметрів антиоксидантної системи. Проте, у хворих спостерігалося зниження концентрації первинних продуктів ПОЛ, зменшення явищ гіпокоагуляції, зростання агрегаційних властивостей тромбоцитів, зменшення вазоспастичних явищ в мозкових судинах (за даними РЕГ). Позитивні зміни в системі гемостазу супроводжувало зменшення частоти реєстрації проявів геморагічного синдрому у хворих. Використання в терапії комплексу антиоксиданту та імуномодулятору приводило до активації функціональних властивостей ІКК крові (зростання концентрації Ig G).

Призначення біологічно активного препарату “Вермілат” в комплексному лікуванні хворих на ХПМК у віддаленому періоді після впливу малих доз ІВ приводило до зменшення скарг астено-невротичного характеру, ліквідації проявів сенестоалгічного, м'язовотонічного синдромів та порушень чутливості, зменшенню головного болю та проявів симпатикотонії. Застосування в терапії мозкових дисциркуляцій препарату “Вермілат” сприяло активації процесу ПОЛ (зростанню концентрації вторинних продуктів до та після інкубації в умовах неферментативної стимуляції переокислення), зростанню активності СОД. У відповідь на зміни в ПАС виникали явища нормалізації стану в системі гемостазу у вигляді зменшення проявів гіпокоагуляції та активації функціональної активності тромбоцитів. Препарат наближав показники стану ПАС, системи гемостазу і мозкової гемодинаміки до значень у здорових осіб. Застосування препарату не викликало вірогідних змін з боку основного числа параметрів стану імунної системи за винятком вірогідного зниження концентрації ЦІК.

Комплексне лікування хворих на ХПМК - ЛНА на ЧАЕС з використанням гомеопатичного препарату Arnica montana викликало позитивні зміни клінічних показників: зникнення скарг астено-невротичного характеру, зниження відсотку скарг на інтенсивність головного болю і біль у м'язах. Застосування препарату сприяло позитивній динаміці параметрів вегетативного тонусу та забезпечення діяльності, в тому числі, зниженню систолічного та діастолічного артеріального тиску. Препарат здійснював виражений стимулюючий вплив на гомеостатичні системи - у хворих спостерігали активацію ПОЛ (за даними приросту вторинних продуктів пероксидації), зростання концентрації холестерину в сироватці крові, активацію основних антиоксидантних ферментів і антиоксидантів - каталази, церулоплазміну. Поряд із цим, при лікуванні гомеопатичним препаратом Arnica montana у хворих зменшувались прояви ДВЗ-синдрому (явища гіпокоагуляції), спостерігалися активація фібринолітичної системи, зниження судинного тонусу (за даними тонометрії та РЕГ), активація В-ланки імунітету (зростання відносної кількості В-лімфоцитів, концентрації Ig A, Ig M, Ig G).

Лікування ХПМК - ЛНА на ЧАЕС ні в одному випадку не викликало побічних ефектів та алергічних реакцій. Порівняльний аналіз ефективності використання різних методик лікування дозволив з'ясувати особливості дії препаратів, що вивчалися, на конкретні ланки патогенезу ХПМК у ЛНА на ЧАЕС. Так, при превалюванні пригнічення антиоксидантної системи в лікуванні мозкових дисциркуляцій доцільно використовувати антиоксидант вітамін Е, настоянку ехінацеї пурпурової, тималін, “Вермілат”, гомеопатичний препарат Arnica montana. Проте, при пригніченні прооксидантної ланки ПАС, що спостерігалося у переважної кількості хворих на ХПМК, препарати тималін, ехінацею пурпурову, вітамін Е потрібно призначати з обережністю і проводити контроль концентрації вторинних продуктів пероксидації (ТБК-активних реактантів), оскільки ці препарати викликають пригнічення ПОЛ. В цьому випадку доцільно використовувати препарат “Вермілат”, а при значному пригніченні прооксидантної ланки ПАС - гомеопатичний препарат Arnica montana. Потрібно зауважити, що у віддаленому періоді після впливу ІВ у хворих на ХПМК антиоксиданти доцільно використовувати короткими курсами, при цьому уникати призначення комплексів антиоксидантних препаратів. Так, при комплексному застосуванні антиоксиданту ?-токоферолу і препарату з антиоксидантими властивостями ехінацеї пурпурової нами виявлено нівелювання деяких позитивних ефектів кожного з препаратів на стан антиоксидантної системи і гемостазу, що було характерним для їх самостійного використання. Безумовно, ця рекомендація стосується саме цереброваскулярної патології, яка розвинулася внаслідок дії малих доз ІВ, що визначається відмінностями розвитку захворювання від патогенезу ХПМК іншої етіології.

При превалюванні явищ гіпокоагуляції у складі ДВЗ-синдрому терапевтичний ефект мав тималін, ехінацея пурпурова, менш ефективним було використання препарату “Вермілат”.

Регулюючий вплив на стан імунної системи здійснювали імуномодулятор тималін та імуностимулятор ехінацея пурпурова. При явищах імунодепресії доцільним можна вважати призначення гомеопатичного препарату Arnica montana, який мав значний імуностимулюючий ефект.

В кожному конкретному випадку потрібно призначати лікування індивідуально, з урахуванням віку хворого, отриманої дози опромінення, психодинамічних властивостей особистості, що визначає відмінності перебігу хвороби. При цьому доцільно враховувати стадію захворювання і проводити спектр досліджень стану ПАС, гемостазу, ліпідного обміну, імунної та ендокринної систем.

Таким чином, нервова система є радіочутливою до дії малих доз ІВ. Зміни, що розвивалися в нервовій системі при розвитку ХПМК, виникали у віддаленому періоді при середній дозі опромінення у хворих 13,0±0,6 сГр. Аналіз літературних даних, результатів проведеного клініко-експериментального дослідження дозволили з'ясувати характер змін у системах підтримки гомеостазу в організмі після впливу малих доз ІВ і виділити 2 періоди в розвитку ХПМК: ранній і період віддалених наслідків.

Ранній період характеризується розвитком радіаційного соматичного стресу - типової для організму реакції на подразник (опромінення), що розвивається одразу після дії ІВ (В.А.Барабой и соавт., 1991). Вплив опромінення опосередковується непрямими і прямими механізмами, є результатом комплексної взаємодії численних змін гомеостазу під впливом основного “пошкоджуючого” агента - вільних радикалів, утворення яких ініціюється ІВ і вплив яких посилюється при повторній його дії (Я.І.Серкіз, 1992-1996).

У віддаленому періоді після впливу малих доз ІВ в опроміненому організмі формується новий рівень регуляції систем підтримки гомеостазу, в першу чергу, з боку гіпоталамічних структур, що проявляється феноменом дезадаптації. Ці системні реакції на опромінення мають тривалий характер і спостерігаються через 7-11 років після впливу ІВ. Внаслідок активації ПОЛ, функціональних та органічних змін в гіпоталамічних структурах, імовірно, розвивається феномен “гіпоталамічної дезінформації”, що призводить до тривалого підвищення рівня кортизолу і трансформації первинних системних реакцій реалізації радіаційного соматичного стресу у вторинні, дезадаптивні, які сприяють розвитку патологічних станів, зокрема, ХПМК. Зміни в стані основних систем підтримки гомеостазу, чинники цих перетворень, а також їх роль у розвитку ХПМК у віддаленому періоді після дії ІВ відображені на рис. 2.

Основою системних змін в організмі хворих на ХПМК у віддаленому після опромінення періоді є порушення регуляторного імпрітінгу функцій з боку гіпоталамічних структур. Таким чином, ХПМК, що розвиваються після впливу малих доз ІВ, можуть бути названою “хворобою нервової регуляції” (А.И.Нягу, К.Н.Логановский, 1998), а ефекти впливу малих доз ІВ - непрямими, опосередкованими через порушення регуляції змінами в системах підтримки гомеостазу організму.

Перебіг ХПМК у пацієнтів, які зазнали впливу малих доз ІВ, залежить від віку хворого, отриманої дози опромінення, психодинамічних властивостей особистості, додаткового впливу психогенного фактору. Врахування впливу цих параметрів дає можливість прогнозувати особливості розвитку хвороби, визначати найбільш вразливі ланки в системах підтримки гомеостазу і призначати індивідуалізоване патогенетичне лікування.

ВИСНОВКИ

1. Проведені клінічні та експериментальні дослідження дозволили визначити особливості клінічного перебігу, роль систем підтримки гомеостазу організму (прооксидантно-антиоксидантної, імунної, ендокринної систем, гемостазу, ліпідного обміну) та змін гіпоталамічної регуляції в патогенезі ХПМК у хворих у віддаленому періоді після впливу іонізуючого випромінювання; з'ясувати характер морфофункціональних змін в нейросекреторних клітинах гіпоталамусу в експерименті; удосконалити принципи патогенетичної терапії мозкових дисциркуляцій у постраждалих від дії іонізуючої радіації.

2. За умов експериментального загального ?-опромінення проміжними (0,5 Гр) та високими (2,5 Гр) дозами у ранньому після опромінення періоді у гіпоталамусі дослідних тварин відбувалася незалежна від дози активація продукції супероксиданіонрадикалу в мітохондріальному джерелі генерації активних форм кисню.

3. У віддаленому періоді після загального ?-опромінення проміжними дозами (0,5 Гр) у дослідних тварин в крові виявлені активація перекисного окислення ліпідів, мобілізація системи антиоксидантного захисту із ознаками виснаження ферментативної ланки, зростання концентрації атерогенних ліпопротеїдів, гіпокоагуляційні зміни, порушення контролю вегетативних та емоційно-поведінкових реакцій. Лікування щурів у ранньому після опромінення періоді препаратами “Тималін” та “Вермілат” приводило до нормалізації показників рухової активності і не впливало на параметри вегетативних функцій, показники стану прооксидантно-антиоксидантної системи, ліпідного обміну, гемостазу.

4. За даними морфометричного дослідження у віддаленому періоді після загального ?-опромінення проміжними дозами (0,5 Гр) у гіпоталамусі дослідних тварин спостерігалося зникнення клітин в стані секреції, дезінтегративний набряк ядер, поява клітин з ознаками дистрофії. Застосування препаратів “Тималін” і “Вермілат” приводило до відновлення основного класу нейросекреторних клітин з ліквідацією дезінтегративного набряку ядер, при цьому препарат “Вермілат” мав більший стимулюючий ефект.

5. Встановлені характерні клінічні особливості перебігу ХПМК у осіб, які підлягли впливу іонізуючого випромінювання: існування причинно-наслідкового зв'язку захворювання із впливом малих доз ІВ (дебют неврологічної симптоматики встановлений через 19,3±1,0 місяців після опромінення); молодий вік пацієнтів (36,1±0,4 років); прогредієнтний перебіг захворювання; переважання симптомів ураження стовбурово-гіпоталамічних структур (у 99,3% хворих) і ознак ураження вертебро-базилярного басейну (у 78,6% хворих); висока частота реєстрації геморагічного синдрому (у 43,9% хворих); поєднання мозкових дисциркуляцій із супутньою поліорганною патологією (у 100% хворих).

6. У хворих на ХПМК, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, мали місце характерні зміни в системах підтримки гомеостазу: ознаки виснаження і дисбалансу з боку прооксидантної-антиоксидантної системи, зростання концентрації атерогенних ліпопротеїдів та холестерину, розвиток ДВЗ-синдрому в фазі споживання в системі гемостазу, дисбаланс з боку параметрів імунної системи (на тлі клінічних ознак вторинного імунодефіциту зростали відносна кількість моноцитів, відносна кількість В-лімфоцитів, концентрація Ig M, ЦІК, виникали ознаки пригнічення місцевого імунітету - зниження концентрації sIg A), дисбаланс з боку показників ендокринної системи (зростання рівня кортизолу та інсуліну, зниження концентрації тестостерону, співвідношення Т3/Т4).

7. Вираженість зазначених змін залежала від стадії хронічних порушень мозкового кровообігу: при прогресуванні захворювання виявлялося поглиблення порушень в прооксидантній ланці прооксидантно-антиоксидантної системи та в системі мікроциркулярного гемостазу, зворотний розвиток ознак ДВЗ-синдрому в системі згортання крові з позитивною динамікою геморагічних проявів, регресія порушень в імунній та ендокринній системах при стабільності змін в ліпідному обміні та у системі антиоксидантного захисту.

8. На розвиток ХПМК у осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, вірогідно впливали вік пацієнтів на момент опромінення і обстеження, психодинамічні властивості особистості, психогенний фактор. Прогресування мозкових дисциркуляцій було більш неблагоприємним у хворих старшого віку на момент опромінення і обстеження, емоційно-нестійких осіб. У інтровертів превалювали зміни в прооксидантно-антиоксидантній системі, у екстравертів - в системі мікроциркуляторного гемостазу та імунній системі. У віддаленому від опромінення періоді додатковий вплив психогенного фактору приводив до поглиблення неврологічної симптоматики, зростання концентрації загальних ліпідів і дієнових кон'югатів, поглиблення явищ ДВЗ-синдрому з пригніченням агрегаційних властивостей тромбоцитів.

9. Оцінка впливу дози опромінення на розвиток мозкових дисциркуляцій у хворих довела відсутність дозозалежності змін з боку переважної кількості клініко-лабораторних параметрів. Дозозалежними виявлені порушення в системі гемостазу (гіпокоагуляція, тромбоцитопенія), які були максимально вираженими при менших дозах опромінення.

10. Комплексне експериментально-клінічне дослідження дозволило розробити концептуальну модель розвитку ХПМК у осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, і визначити провідну роль змін гіпоталамічної регуляції у розвитку порушень прооксидантно-антиоксидантної, імунної, ендокринної систем, ліпідного обміну, мікроциркуляторного та коагуляційного гемостазу.

11. Застосування в комплексній терапії хронічних порушень мозкового кровообігу імуномодуляторів (тималін, ехінацея пурпурова), антиоксидантів (?-токоферол), природних біорегуляторів (“Вермілат”), гомеопатичних засобів (Arnica montana) сприяло більш позитивній динаміці клініко-лабораторних параметрів в порівнянні з традиційною терапією.

12. Порівняльний аналіз ефективності використання різних способів лікування дозволив з'ясувати особливості дії препаратів, що вивчалися, на конкретні ланки патогенезу ХПМК у ЛНА на ЧАЕС. При превалюванні пригнічення антиоксидантної системи в лікуванні мозкових дисциркуляцій доцільно використовувати антиоксидант вітамін Е, настоянку ехінацеї пурпурової, тималін, “Вермілат”, гомеопатичний препарат Arnica montana; при пригніченні прооксидантної ланки ПАС - препарат “Вермілат” і гомеопатичний препарат Arnica montana; при превалюванні явищ гіпокоагуляції у складі ДВЗ-синдрому - тималін, ехінацею пурпурову; при змінах в імунному статусі - тималін та ехінацею пурпурову, при чітких явищах імунодепресії - гомеопатичний препарат Arnica montana.

13. Використання комплексів антиоксидантів в лікуванні мозкових дисциркуляцій у ЛНА на ЧАЕС (вітамін Е і ехінацея пурпурова) приводило до нівелювання позитивних ефектів впливу препаратів на стан антиоксидантної системи і гемостазу, які були характерні для їх самостійного використання.

14. Призначення патогенетичного лікування хронічних порушень мозкового кровообігу у осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, має відповідати характеру основних гомеостатичних змін, психодинамічним властивостям особистості і базуватися на відмінностях впливу препаратів на патогенетичні ланки розвитку мозкових дисциркуляцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цитогенетичні наслідки опромінення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, проживаючих в Полтавському регіоні, через 6 років /Р.М.Пшик, Г.М.Дубинська, А.А.Міщенко, Н.В.Литвиненко //Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1994. - №1. - С.59-61. Проведено обстеження хворих, участь у наборі матеріалу, обґрунтуванні висновків.

2. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Лімбіко-діенцефальні розлади у хворих дисциркуляторною енцефалопатією - ліквідаторів аварії на ЧАЕС //Український вісник психоневрології. - 1996. - Т.4, випуск 5 (12). - С.28-29. Участь в обстеженні хворих, аналізі одержаних результатів, обґрунтуванні висновків.

3. Литвиненко Н.В. Стан системи гемостазу у ліквідаторів аварії на ЧАЕС з ішемічною хворобою головного мозку у відділений від аварії період //Український вісник психоневрології. - 1996. - Т.4, випуск 5 (12). - С.59-60.

4. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В., Куценко А.І. Корекція порушень вільнорадикального окислення ліпідів та зсідання крові у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС //Клінічна фармація. - 1997. - Т.1, №1. - С.40-43. Клінічне обстеження хворих, коагулологічні дослідження та дослідження стану прооксидантно-антиоксидантної системи, статистична обробка результатів, обґрунтування висновків.

5. Литвиненко Н.В., Котовая Л.И. Коррекция иммунного статуса и артериального давления препаратом Арника горная у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС //Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вип.13. - С.45-49. Клінічне обстеження хворих, статистична обробка результатів дослідження, формулювання висновків, літературне оформлення роботи.

6. Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В. Динамика изменений свободнорадикального окисления липидов и антиоксидантного статуса при ишемических мозговых дисциркуляциях у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС //Український вісник психоневрології. - 1998. - Т.6, випуск 1 (16). - С.28-30. Дослідження стану прооксидантно-антиоксидантної системи, статистична обробка результатів дослідження, обґрунтування висновків, літературне оформлення роботи.

7. Міщенко В.П., Грицай Н.М, Литвиненко Н.В. Корекція порушень згортання крові у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію I-II стадії - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС //Проблеми екології та медицини. - 1997. - Т.1, №1-2. - С.56-58. Клінічне обстеження хворих, коагулологічні дослідження, статистична обробка результатів дослідження, обґрунтування висновків.

8. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В., Фисун Ю.О. Вплив препарату “Вермілат” на стан вільнорадикального окислення ліпідів та антиоксидантний захист у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію II ст. //Проблеми екології та медицини. - 1998. - Т.2, №3-4. - С.34-35. Дослідження стану прооксидантно-антиоксидантної системи, статистична обробка результатів дослідження, аналіз одержаних результатів.

9. Литвиненко Н.В. Роль порушень системи гемостазу у розвитку дисциркуляторної енцефалопатії у віддаленому періоді після впливу малих доз іонізуючого випромінення //Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.7, випуск 3 (21). - С.37-38.

10. Литвиненко Н.В. Клінічні особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у віддалений період після впливу малих доз іонізуючого випромінювання //Український медичний часопис. - 2000. -№5 (19). - С.88-91.

11. Литвиненко Н.В. До питання патогенезу геморагічного синдрому у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - хворих на цереброваскулярну патологію //Буковинський медичний вісник. - 2000. - №4. - С.56-60.

12. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Зміни морфофункціонального стану нейросекреторних клітин паравентрикулярного ядра гіпоталамусу під впливом g-опромінення та їх корекція поліпептидними препаратами в експерименті //Вісник морфології. - 2000. - №2. - С.278-281. Проведення експерименту на білих щурах, участь у гістологічному та морфометричному дослідженні нейросекреторних клітин гіпоталамусу, статистична обробка результатів, літературне оформлення роботи.

13. Литвиненко Н.В. Стан пошуково-дослідницької поведінки, показників перекисного окислення ліпідів і гемостазу у щурів після тотального g-опромінення //Вісник проблем біології і медицини. - 2001. - Вип.3. - С.12-16.

14. Литвиненко Н.В. Особливості перебігу цереброваскулярної патології у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в залежності від вікового фактору //Медицина сегодня и завтра. - 2000. - №4. - С.105-107.

15. Литвиненко Н.В., Грицай Н.М. Вплив спрямованості особистості (екстра- та інтроверсії) на перебіг цереброваскулярної патології та систему гемостазу у хворих, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання //Медицина сегодня и завтра. - 2001. - №1. - С.90-93. Клінічне та параклінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка результатів, формулювання висновків.

16. Литвиненко Н.В. Клініко-біохімічні аспекти застосування a-токоферолу при цереброваскулярній патології у постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС //Проблеми екології та медицини. - 2001. - Т.5, №1-2. - С.27-29.

17. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Вплив нейротизму на перебіг мозкових дисциркуляцій у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання //Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.9, випуск 2 (27). - С.58-60. Клінічне та параклінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка результатів, формулювання висновків, літературне оформлення роботи.

18. Застосування гомеопатичного препарату Arnica Montana в лікуванні дисциркуляторної енцефалопатії у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /Н.М.Грицай, Н.В.Литвиненко, Л.І.Котова, Л.В.Беркало, Ю.О.Фисун //Проблеми екології та медицини. - 2001. - Т.5, №3-4. - С.11-14. Клінічне обстеження і лікування пацієнтів, статистична обробка результатів, огляд літературних джерел за темою статті.

19. Литвиненко Н.В. Використання ехінацеї пурпурової в комплексній терапії цереброваскулярної патології у осіб, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання //Клінічна фармація. - 2001. - Т.5, №3. - С.30-32.

20. Литвиненко Н.В. Гормональний статус у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС //Вісник проблем біології і медицини. - 2001. - Вип.6. - С.52-55.

21. Клінічні та параклінічні особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у хворих із гіпертонічною хворобою - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /Н.М.Грицай, Н.В.Литвиненко, В.А.Пінчук, Ю.О.Фисун // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.10, випуск 1 (30). - С.30-33. Обстеження хворих, аналіз одержаних результатів, обґрунтування висновків.

22. Литвиненко Н.В., Котова Л.І. Застосування гомеопатичного препарату Arnica Montana в корекції порушень згортання крові у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС //Український гомеопатичний щорічник. - 1998. - Т.1. - С.80-82. Підбір тематичних хворих, участь у лікуванні та обстеженні пацієнтів, статистична обробка результатів, літературне оформлення роботи.

23. Литвиненко Н.В. Стан імунної системи у хворих із цереброваскулярною патологією - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому від опромінення періоді //Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. - 2000. - №2. - С.113-116.

24. Скрипников Н.С., Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В. Динамика клинико-лабораторных параметров при прогрессировании цереброваскулярной патологии у пациентов в отдаленный период после облучения //Международный журнал радиационной медицины. - 2001. - Т.3, №.102. - С.124-125, 289. Обстеження хворих, статистична обробка одержаних результатів, обгрунтування висновків, літературне оформлення роботи.

25. Состояние плазменного звена гемостаза у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС /Н.Н.Грицай, Н.В.Литвиненко, Г.М.Дубинская, Л.В.Беркало, В.Н.Соколенко //Наукова естафета ювіляра: Тези доповідей наук. конф., присвяченій 70-річчю проф. П.Т.Максименка. - Полтава,1992. - С.44. Обстеження хворих, проведення коагулологічних досліджень, статистична обробка одержаних результатів.

26. Исследование радиопротекторных эффектов антиоксидантов растительного происхождения /В.Ф.Почерняева, Г.М.Дубинская, Н.В.Литвиненко, Л.Е.Бобырева, Т.А.Петрова, Г.В.Мироненко, А.В.Паранич, В.Н.Бобырев //Народная и нетрадиционная медицина и пути ее развития: Тез. докл. I Украинской конф. - Полтава, 1993. - С.149. Участь у проведенні експерименту на щурах, статистична обробка одержаних результатів.

27. Литвиненко Н.В. Влияние тималина на состояние свертывания крови при дисциркуляторной энцефалопатии у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС //Физиология и патология перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза. - Полтава, 1993. - С.108.

28. Литвиненко Н.В. Маркеры реакции организма на воздействие малых доз ионизирующей радиации в отдаленном периоде //Физиология и патология перекисного окисления липидов, гемостаза и иммуногенеза. - Полтава, 1993. - С.109.

29. Литвиненко Н.В., Грицай Н.Н. Ишемическая церебральная дисциркуляция при воздействии ионизирующей радиации //Актуальні питання стоматології дитячого віку і ортодонтії: Матеріали доп. Республіканської наук. конф. - Полтава, 1993. - Ч. II. - С.54-55. Обстеження хворих, статистична обробка одержаних результатів, літературне оформлення роботи.

30. Отдаленные последствия психогенного и радиационного факторов на коагуляционный гемостаз у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС /Н.В.Литвиненко, Г.М.Дубинская, В.Н.Соколенко, Л.В.Беркало //Актуальные вопросы психиатрической практики. - Полтава, 1993. - Вып. 7. - С.45-47. Клінічне обстеження хворих, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, літературне оформлення роботи.

31. Литвиненко Н.В., Дубинская Г.М. Роль взаимосвязи гемокоагулирующих, свободнорадикальных, иммунных механизмов в патогенезе заболеваний, связанных с действием повышенных доз ионизирующего излучения //Физиология и патология гемостаза: Материалы международного симпозиума. - Симферополь - Полтава, 1994. - С.27-28. Обстеження хворих, коагулологічні дослідження та дослідження проооксидантно-антиоксидантної системи, формулювання висновків.

32. Литвиненко Н.В. Обоснование применения кортексина при радиационніх повреждениях головного мозга //Биорегуляция и биоэнергетика (традиционная и альтернативная медицина на службе здоровья). - Полтава, 1994. - Вып. 2. - С.17.

33. Астено-невротический синдром у больных дисциркуляторной энцефалопатией - ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС и его коррекция тималином /Н.В.Литвиненко, Н.Н.Грицай, Г.М.Дубинская, В.В.Бабич //Биорегуляция и биоэнергетика (традиционная и альтернативная медицина на службе здоровья). - Полтава, 1994. - Вып. 2. - С.18. Клінічне обстеження, участь у лікуванні хворих, аналіз одержаних результатів, літературне оформлення роботи.

34. Литвиненко Н.В. Состояние иммунной системы у ликвидаторов аварии на ЧАЭС при дисциркуляторной энцефалопатии I-II стадии //Фізіологія і патологія перекисного окислення ліпідів, гемостазу та імуногенезу. - Полтава, 1995. - С.35.

35. Коррекция экспериментальных патологий с синдромом пероксидации /О.И.Цебржинский, В.И.Пилипченко, А.П.Павленко, В.Н.Пархоменко, Н.В.Литвиненко, В.П.Мищенко //Матеріали I міжнародного конгресу з інтегративної антропології. - Тернопіль, 1995. - С.337-338. Участь у проведенні експерименту на щурах, дослідження показників антиоксидантнго статусу.

36. О протективном эффекте препаратов группы тималина при различных экспериментальных патологиях /В.П.Мищенко, Н.Н.Грицай, И.П.Кайдашев, А.В.Катрушов, Ю.И.Силенко, Н.В.Литвиненко, А.П.Павленко, И.В.Ксенз, Т.Н.Запорожец, Г.М.Кузь, В.Н.Соколенко, Ю.А.Витковский, А.А.Литвин, Н.А.Боброва, О.И.Цебржинский //Актуальні питання екогенетики та імунології: Матеріали доповідей Республіканської наук. конф. - Київ - Полтава, 1994. - С.84-85. Участь у проведенні експерименту на щурах, дослідження показників гемокоагуляції.

37. Литвиненко Н.В., Грицай Н.Н., Дубинская Г.М. Отдаленные последствия влияния малых доз радиации на мозг человека и их коррекция //Фундаментальные и клинические аспекты современной реабилитации: Тез. докл. Республиканской науч.-практ. конф. - Полтава, 1995. - С56-57. Клінічне обстеження і лікування хворих, дослідження стану проооксидантно-антиоксидантної системи.

38. Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В. Влияние эмоксипина на состояние свертывания крови при дисциркуляторной энцефалопатии у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС //Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні: Матеріали доп. наук. конф. - Полтава, 1996. - С.102-103. Клінічне обстеження і лікування хворих, дослідження стану гемокоагуляції, літературне оформлення роботи.

39. Литвиненко Н.В., Котовая Л.И., Плужникова Т.И. Влияние гомеопатического препарата Арника горная на клиническое течение дисциркуляторной энцефалопатии у ликвидаторов аварии на ЧАЭС //Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні: Матеріали доп. наук. конф. - Полтава, 1996. - С.236-237. Клінічне обстеження і лікування хворих, статистична обробка результатів, літературне оформлення роботи.

40. Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В. Изменения гомеостатических показателей у лиц с начальными проявлениями недостаточности мозгового кровообращения, пострадавших от аварии на ЧАЭС //Актуальные проблемы неврологии: Сборник научных трудов. - Днепропетровск, 1996. - С.18-20. Клінічне обстеження хворих, дослідження стану проооксидантно-антиоксидантної системи та ліпідного обміну.

41. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Ураження головного мозку в віддалений період після впливу малих доз іонізуючого опромінення //Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення: Матеріали наук.-практ. конф. - Полтава, 1997. - С.184-186. Клінічне обстеження хворих, літературне оформлення роботи.

42. Ханенко Н.В., Литвиненко Н.В., Самарченко Л.А. Нові підходи до лікування синдрому вегетативної дистонії у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС - хворих на дисциркуляторну енцефалопатію I-II ступеня //Нетрадиційні методи діагностики та лікування: Матеріали III наук.-практ. конф. - Київ,1999. - С.142-143. Клінічне та реоенцефалографічне обстеження хворих, літературне оформлення роботи.

43. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Дисциркуляторна енцефалопатія у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції - мешканців Полтавщини //Медико-генетичні та екологічні проблеми Чорнобильської катастрофи через 15 років: Матеріали обласної наук.-практ. конф. - Полтава, 2001. - С.17-24. Клінічне та параклінінче обстеження хворих, участь у проведенні коагулологічного та біохімічного дослідження, літературне оформлення роботи.

44. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В., Фисун Ю.О. Особливості патогенезу і нові підходи до лікування цереброваскулярної патології у осіб, що зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання //Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров'я населення України: Матеріали пленуму науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України. - Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2001. - С.227-232. Клінічне обстеження хворих, статистична обробка одержаних даних, літературне оформлення роботи.

45. Грицай Н.М., Литвиненко Н.В. Малі дози іонізуючого випромінювання як фактор ризику прискореного старіння //Прискорене старіння та шляхи його профілактики: Матеріали 2-ої наук.-практ. конф. з міжнародною участю. - Одеса, 2001. - С.78-80. Клініко-лабораторне обстеження хворих, обґрунтування висновків, літературне оформлення роботи.

Размещено на Allbest.ru