Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут стоматології

Академії медичних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

Експериментально-клінічне обґрунтування застосування лецитин-антиоксидантного комплексу при лікуванні генералізованого пародонтиту

Перова Ганна Іванівна

Одеса 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті стоматології Академії медичних наук України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук Чумакова Юлія Геннадіївна, Інститут стоматології АМН України, завідувач відділом захворювань пародонта

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Сініцин Ростислав Георгійович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри терапевтичної стоматології

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Провідна установа: Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, кафедра терапевтичної стоматології

Захист відбудеться " 25 " червня 2002 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий " 16 " травня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дєньга О.В.

1. Загальна характеристика роботи

пародонтит лецитин запалення антиоксидантний

Актуальність теми. Захворювання пародонта залишаються найважливішою проблемою в стоматології, при цьому генералізований пародонтит посідає ведуче місце, що обумовлено його значною поширеністю, необоротністю розвитку, прогресуванням захворюваності в осіб молодого віку, виникненням вогнища хронічної інфекції в організмі, а також утратою значної кількості зубів при великій поразці навколозубних тканин [К.М.Косенко, 1994; І.С.Мащенко, 1996; В.С.Иванов, 1998; Г.Н.Вишняк, 1999; Н.Ф.Данилевский, А.В.Борисенко, 2000; Л.А.Дмитриева, 2001].

Генералізований пародонтит являє собою хронічний дистрофічно-запальний процес. Причиною його виникнення і розвитку можуть бути різні місцеві і загальні екзогенні й ендогенні фактори: від мікробної бляшки до порушень мікроциркуляції і метаболізму тканин [А.В.Борисенко, 1992; В.Ф.Куцевляк, 1995; Г.Ф.Белоклицкая, 1996; И.С.Мащенко, А.В.Самойленко, 1997; А.П.Канканян, В.К.Леонтьев, 1998; В.І.Герелюк, 2001; A.D.Haffajee, S.S.Socransky, 1994; D.F.Kinane, J.Lindhe, 1997; R.J.Genko, 1998].

В останні роки особлива увага приділялася вивченню порушень ліпідного обміну у хворих на генералізований пародонтит. Доведена роль перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у патогенезі пародонтиту [В.Н.Бобырев, 1990; О.Н.Воскресенский, Е.К.Ткаченко, 1991; Ю.И.Силенко, 1992; Т.М.Дунязіна, 1994; Л.М.Тарасенко, Т.А.Петрушанко, 1999; I.L.C.Chapple, 1997]. Показано, що в основі дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта лежить активація вільно-радикального окислення з подальшим нагромадженням активних форм кисню, одним з механізмів дії яких є ушкодження і деструктурізація біомембран унаслідок гідролізу фосфоліпідів клітинних мембран під дією активованої фосфоліпази А2 (ФЛА2) [Ю.А.Владимиров, 1989; A.B.Mukherjee et al., 1994].

Отримано багато даних про роль ліпідних медіаторів, головним чином, продуктів метаболізму арахідонової кислоти (простагландинів, лейкотрієнів) у визначенні характеру перебігу та ступеню запалення в тканинах пародонта [Н.А.Дмитриева, 1989; Т.И.Лемецкая, 1998; С.П.Ярова, 1999; Г.Л.Лєснухіна, 2000; R.C.Page, 1991; I.M.Goodson et al., 1997]. Сформульована ліпідно-ейкозаноїдна концепція виникнення, перебігу і рецидивування генералізованого пародонтиту [В.І.Герелюк, 2001].

Ключовим ферментом у процесі руйнування мембранних фосфоліпідів і утворення біологічно активних прозапальних агентів із вираженою пародонтопатогенною дією (детергентні ліпіди, ейкозаноїди) є ФЛА2. Цей факт визначає актуальність вивчення особливостей механізму дії ФЛА2 при генералізованому пародонтиті з метою оцінки її ролі в патогенезі запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта.

Патогенетично обґрунтованим є використання в якості пародонтопротекторів препаратів антиоксидантної дії, які запобігають гіперактивації ВРО в тканинах [В.Н.Бобырев и др., 1994; Г.Ф.Белоклицкая, 2000]. Ураховуючи важливу роль патології мембран у розвитку пародонтиту [Н.А.Колесова, 1985], до групи пародонтопротекторів слід віднести і мембраностабілізуючі препарати на основі есенціальних фосфоліпідів, дія яких досягається шляхом безпосереднього вбудовування молекул фосфоліпідів у структуру ушкоджених мембран, заміщення дефектів і відновлення порушеної бар'єрної функції і цілісності подвійного ліпідного шару клітинних мембран [А.Д.Гордиенко, 1990; А.П.Левицкий, 1996]. Класичним прикладом використання фосфоліпідних препаратів є застосування ессенціале при захворюваннях печінки [Н.П.Скакун, 1995; Н.Харченко, 2001].

Відомі біологічні функції лецитину (фосфатидилхоліну), серед яких основна - мембранна, а також виражені антиоксидантні, гіполіпідемічні, остеотропні властивості і здатність конкурентно інгібувати ФЛА2 [С.А.Аристархова и др., 1979; А.Д.Гордиенко, 1990; В.В.Чупин и др., 1992; И.В. Окуневич и др., 1994; А.П.Левицкий, 1996; R.Pakula et al., 1996; M.Bialecka, 1997], а також дані про сінергізм дії фосфоліпідів із антиоксидантами [Ж.И.Абрамова, Г.И.Оксенгендлер, 1985], дозволяють судити про перспективність використання лецитину в комплексі з біоантиоксидантами і свідчать про актуальність досліджень, спрямованих на розробку й апробацію нових, патогенетично обгрунтованих, комплексних препаратів для профілактики і лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту стоматології АМН України "Адаптаційно-трофічні системи організму в патогенезі та терапії основних стоматологічних захворювань". Шифр УН 30.02.0031.96, № ДР 0196U001807, інв. № 0201U001396. Здобувач була співвиконавцем окремого фрагмента вищеназваної теми.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту на основі вивчення ролі ФЛА2 у його розвитку і розробки патогенетичних методів лікування з корекцією порушень перекисного окислення ліпідів і активності ФЛА2 у тканинах пародонта.

Задачі дослідження:

1. В експерименті на різних моделях пародонтиту визначити активність ФЛА2 у тканинах пародонта і сироватці крові щурів.

2. Розробити модель пародонтиту, в основі якої лежить ушкоджуюча дія екзогенної ФЛА2 на тканини пародонта, дослідити механізми пародонтопатогенної дії ФЛА2.

3. Провести порівняльну оцінку експериментальних моделей пародонтиту з різними пусковими механізмами дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта і визначити показання до вибору їх для проведення доклінічних іспитів фармакологічних препаратів.

4. Розробити комплексний препарат на основі лецитину з біоантиоксидантами, обґрунтувати його рецептуру, лікарські форми і способи введення.

5. Вивчити в експерименті ефективність лецитин-антиоксидантного комплексу при системному і місцевому введенні з метою профілактики і лікування генералізованого пародонтиту.

6. Визначити показання до застосування лецитин-антиоксидантного комплексу, розробити методи і схеми лікування з урахуванням характеру перебігу і ступеню розвитку генералізованого пародонтиту.

7. На підставі клініко-лабораторних досліджень дати оцінку терапевтичної ефективності різних лікарських форм лецитин-антиоксидантного комплексу при лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

Об'єкт дослідження - хворі на генералізований пародонтит, експериментальні тварини, моделі пародонтиту, тканини пародонта; лецитин-антиоксидантний комплекс (ЛАК).

Предмет дослідження - механізми розвитку генералізованого пародонтиту, профілактика і лікування.

Методи дослідження. Клінічні; лабораторні (біохімічні,імунологічні) - для визначення метаболічних порушень у тканинах пародонта й оцінки ефективності проведеної фармакотерапії; експериментальні - для порівняльного аналізу різних моделей пародонтиту і доклінічного вивчення лікувально-профілактичних ефектів ЛАК; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне дослідження з визначення ролі ендогенної й екзогенної ФЛА2 у розвитку генералізованого пародонтиту. В експерименті на моделях пародонтиту різного генезу встановлено підвищення активності ФЛА2 у біоптатах ясен та сироватці крові щурів. Показано, що механізмом дії ФЛА2 на тканини пародонта є ініціювання запальної реакції, гіперактивація ПОЛ на тлі виснаження антиоксидантної системи (АОС), підвищення рівня протеолізу, посилення деструктивно-резорбтивних процесів у кістці альвеолярного паростка. На підставі цього створена "фосфоліпазна" модель пародонтиту.

Визначено місцеві механізми активації ФЛА2 в умовах розвитку пародонтиту, що показує необхідність використання інгібіторів ферменту ФЛА2, як засобів патогенетичної терапії захворювання, переважно у вигляді лікарських форм для місцевого застосування.

Уперше проведено порівняльний аналіз різних експериментальних моделей пародонтиту, обгрунтовано рекомендації з раціонального використання їх для проведення доклінічних іспитів нових лікувально-профілактичних препаратів для клінічної пародонтології.

Для профілактики і лікування генералізованого пародонтиту розроблена й апробована в експерименті і клініці нова магістральна формула лецитин-антиоксидантного комплексу, основу якого складає лецитин із уведенням біоантиоксидантів: токоферолацетату, каротину, аскорбінової кислоти.

Встановлено, що застосування ЛАК при лікуванні хворих на генералізований пародонтит сприяє ліквідації запального процесу, зниженню рівня ПОЛ і протеолітичної активності в тканинах пародонта, стабілізації клітинних мембран, нормалізації гомеостазу й ослабленню напруженості клітинних і гуморальних факторів місцевого імунітету порожнини рота, що дозволяє підвищити ефективність і скоротити терміни лікування захворювання.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації про стан ПОЛ, функціонування АОС, активність ФЛА2 і механізми її впливу на тканини пародонта розширюють уявлення про патогенез генералізованого пародонтиту і являють собою обґрунтування щодо застосування у лікуванні захворювання фосфоліпідних препаратів із біоантиоксидантами.

Для стоматологічних установ запропонований новий метод комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням різних лікарських форм лецитин-антиоксидантного комплексу, що виявляє протизапальну, антиоксидантну, мембранотропну й остеотропну дію на тканини пародонта. Показано, що найбільш ефективним способом місцевої лікувальної дії на тканини пародонта є пародонтальна пов'язка, застосування якої дозволяє скоротити кількість відвідувань і терміни лікування захворювання.

Розроблений спосіб лікування генералізованого пародонтиту впроваджений у клінічну практику відділу захворювань пародонта Інституту стоматології АМНУ, відділу терапевтичної стоматології Одеської обласної стоматологічної поліклініки, у стоматологічних поліклініках м. Ізмаїла і м. Кілії Одеської області. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі профільних кафедр Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізована література по темі дисертаціїї, самостійно проведені всі клініко-лабораторні дослідження у хворих, експерименти на тваринах, здійснені статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення дисертації.

Дисертант брала безпосередню участь у розробці рецептури і проведенні доклінічних досліджень лецитин-антиоксидантного комплексу, створеного колективом авторів під керівництвом д.б.н., проф. А.П.Левицького. Разом з доц. В.М.Зубачиком (Львівський держ. мед. ун-т) була розроблена "фосфоліпазна" модель пародонтиту, відтворення якої було проведено дисертантом особисто у віварії Інституту стоматології АМНУ (зав.- І.В.Ходаков). Біохімічні дослідження проведені здобувачем разом зі співробітниками лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМНУ (зав. лаб. - к.б.н. О.А.Макаренко).

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертації проведена на засіданні Вченої ради Інституту стоматології АМНУ 26.11.2001 року.

Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми стоматології. Нові методики та технології" (Львів,1998), І (VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ,1999), IV Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль,2000), III Національному конгресі патофізіологів України(Одеса, 2000).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 друкованих праць, з яких 6 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 статті і 4 тези як матеріали конференцій, конгресів, з'їздів. Подано Заявку на винахід "Лікувально-профілактичний засіб "Віталонг" у Держпатент України № 98031582 /18 від 30.03.98 р., отримано позитивне рішення (док.№4114 від 12.02.99 р.). Опубліковано 1 нововведення ("Реєстр галузевих нововведень", Київ, 1999).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 209 сторінках. Основний текст займає 150 сторінок, ілюстрації, таблиці, список використаних джерел і додаток - 59 сторінок. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, описання об'єктів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатка. Фактичні дані наведені у 27 таблицях, ілюстровані 6 малюнками і 2 схемами. Список літератури включає 425 першоджерел, серед яких 139 іноземних.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставленої мети та задач дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень.

Експериментальні дослідження. Вивчення пародонтопатогенних ефектів ФЛА2 і оцінка лікувально-профілактичної дії ЛАК проводилися в умовах експерименту на різних моделях пародонтиту у 73 білих щурів.

“Вуглеводна” модель пародонтиту відтворювалася шляхом утримання тварин на спеціальній дієті за О.І.Євдокимовим (1967) протягом 90 днів. Щури "контрольної" групи перебували на стандартному раціоні віварію. Дослідній групі після відтворення пародонтиту проводили лікування щоденними аплікаціями на ясна суспензією ЛАК (1 г/5 мл) по 0,5 мл на одного щура для одноразової обробки протягом 15 днів.

"Перекисну" модель відтворювали щоденним, протягом 15 днів нанесенням на ясна переокисленої соняшникової олії, яка проявляє прооксидантні властивости [Н.П.Козлянина,1989]. "Контрольній" групі щурів щодня наносили на ясна аплікації звичайної рафінованої соняшникової олії. Першій дослідній групі поряд з моделюванням пародонтиту щодня протягом 15 днів уводили з профілактичною метою ЛАК внутришлунково зондом у вигляді суспензії в дозі 100 мг/кг ваги щура. Другій дослідній групі після моделювання пародонтиту протягом 15 днів, починаючи з 16-го дня, щодня наносили на ясна з лікувальною метою аплікації суспензією ЛАК (1 г/5 мл) по 0,5 мл суспензії на 1 щура для разової обробки протягом ще 15 днів.

Для більш глибокого вивчення механізму дії ФЛА2 нами була розроблена і відтворена “фосфоліпазна” модель пародонтиту, що полягає в щоденному проведенні аплікацій на ясна розчином фосфоліпази з розрахунку 5 мг препарату на 1 щура протягом 15 днів. "Контрольній" групі тварин наносили на ясна аплікації розчином 0,2 М трис-НСl буфера рН 8,0. Першій дослідній групі поряд з моделюванням пародонтиту щодня протягом 15 днів уводили з профілактичною метою ЛАК внутришлунково зондом у вигляді суспензії в дозі 100 мг/кг ваги щура. Другій дослідній групі тварин моделювали пародонтит протягом 15 днів, а потім, починаючи з 16-го дня, щодня наносили на ясна з лікувальною метою аплікації суспензією ЛАК (1 г/5 мл) по 0,5 мл суспензії на 1 щура для разової обробки протягом ще 15 днів.

Щоденно перед проведенням маніпуляцій тварин обстежували. Стан тканин пародонта кожного щура визначали за даними візуального обстеження і оцінювали в умовних одиницях за трибальною шкалою. Після евтаназії щурів під тіопенталовим наркозом збирали кров шляхом кровопускання із серця, виділяли тканини ясен та блоки щелеп із зубами для подальших біохімічних і морфометричних досліджень. Ступінь атрофії альвеолярного паростка щелеп визначали за методом [А.В.Николаева,1965].

Клінічні методи. Обстежено 150 чоловік (85 жінок і 65 чоловіків), практично здорові особи без супутньої патології, у віці 25-55 років, з них 30 осіб з інтактним пародонтом і 120 хворих на генералізований пародонтит (ГП). У 60 хворих діагностовано ГП початкового-I ступеня і у 60 - ГП І-ІІ ступеня; по 30 осіб із загостреним і 30 - з хронічним перебігом ГП, тривалістю захворювання від 2 до 10 років. Постановку діагнозу здійснювали відповідно систематики хвороб пародонта М.Ф.Данилевського (1994).

Клінічне обстеження хворих починали зі збору анамнезу захворювання, анамнезу життя, оцінки загального соматичного статусу. Стан тканин пародонта оцінювали за допомогою індексу РМА і проби Шиллера-Пісарєва; гігієнічних індексів Грін-Вермільона, Федорова-Володкіної і О`Лірі; індексу кровоточивості; показників глибини пародонтальних кишень (ПК), утрати кісткової тканини (УКТ), рухливості зубів, наявності або відсутності гноєтечі. Результати усіх визначень розраховували кількісно і заносили у "Карту пародонтологічного обстеження" [Г.Ф.Белоклицкая,1996]. Для оцінки ступеня деструкції кісткової тканини альвеолярного паростка й уточнення діагнозу проводили рентгенологічні дослідження.

Схеми комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит. У залежності від проведеного лікування хворих розділили на 3 групи: контрольну (40 осіб) і дві основних (по 40 осіб). Хворих контрольної групи лікували загальноприйнятою базисною терапією (професійна гігієна, санація ротової порожнини, місцева антимікробна й протизапальна терапія, за показаннями хірургічні та ортопедичні втручання). Лікування хворих двох основних груп проводили за схемою: базисна терапія з додаванням ЛАК.

Основу лецитин-антиоксидантного комплексу складає лецитин соняшниковий з уведенням біоантиоксидантів - каротину, токоферолацетату й аскорбінової кислоти. ЛАК у вигляді емульсії, а також пародонтальної пов'язки готувався ех tempore шляхом змішування складових компонентів згідно з рецептурою. Пацієнтам 1-ої основної групи після проведення сеансу базисної терапії в кожне відвідування наносили на ясна аплікації лецитинової емульсії з експозицією 15-20 хвилин. Хворим 2-ої основної групи після купування гострих явищ запалення (при загостреному перебігу) і, починаючи з первинного відвідування (при хронічному перебігу), після сеансу базисної терапії на ясна на 3-4 години накладали лецитинову пародонтальну пов'язку. Число відвідувань у хворих залежало від ступеня розвитку і характеру перебігу захворювання. Лікування проводилося до повної нормалізації клінічної картини і відсутності скарг у пацієнтів.

Про ефективність ЛАК у хворих на ГП судили і у віддалені терміни - через 6 і 12 місяців після проведеного курсу лікування.

Лабораторні методи. В ранковий час натще у хворих робили забір ротової й ясенної рідини. Визначали швидкість слиновиділення (мл/хв) і рН слини, далі проби заморожували для подальших біохімічних досліджень. Також робили забір ротових змивів і підраховували в них кількість лейкоцитів і клітин епітелію за методом [О.И.Сукманский и соавт.,1980].

Біохімічні методи. Дослідження проводили в надосадовій частині ротової рідини хворих, а також у біоптатах тканин ясен і сироватці крові експериментальних тварин. У досліджуваних зразках визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) по реакції з тіобарбітуровою кислотою [И.Д.Стальная, Т.Г.Гаришвили,1977], активність антиоксидантних ферментів - СОД [С. Чевари и др.,1985] і глутатіон-редуктази [Ф.Е.Путилина,1982], активність фосфоліпази А2 [Х.Брокерхоф,Р.Джексон,1978], кислої та лужної фосфатаз мікрометодом [О.А.Bessey,O.N.Loury,1946] у модифікації [А.П.Левицкий и др.,1973], концентрацію водорозчинного білка за методом [O.N.Lowry, 1957]. Активність лужної протеази рН 7,6, яка характеризує загальну протеолітичну активність (ЗПА), визначали казеїнолітичним методом [M. Kunitz,1946] у модифікації [Р.Д.Барабаш, А.П.Левицкий,1973].

Імунологічні методи. Дослідження проводили у зразках ротової й ясенної рідини хворих. Визначення рівня лізоциму здійснювали фотоколоріметричним методом [Л.А.Кожемякин,А.М.Королюк,1987], секреторного імуноглобуліну A (SIgА) методом радіальної імунодиффузії в агар [G.M. Manchini,1965].

Статистичні методи. Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням Т-критерію Ст'юдента на персональному комп'ютері IBM PC у пакетах "Statgraphic-2,3" і "Statistica-5".

Результати дослідження та їх обговорення. Біохімічні дослідження показали, що розвиток пародонтиту на "вуглеводній" і "перекисній" моделях супроводжується достовірним підвищенням активності ФЛА2 у біоптатах ясен і сироватці крові щурів, що підтверджує участь даного ферменту у розвитку дистрофічно-запального процесу в пародонті і показує можливість використання показника активності ФЛА2 як діагностичного маркера стану тканин пародонта. Найбільш виражене зростання активності ФЛА2 у яснах указує на місцеві механізми активації ферменту.

Для з'ясування механізмів дії ФЛА2 на тканини пародонта була відтворена "фосфоліпазна" модель пародонтиту. Клінічний огляд порожнини рота у тварин дослідної групи показав, що в результаті нанесення аплікацій на ясна розчином фосфоліпази на 11-й день у всіх щурів визначаються ознаки, властиві гінгівіту, а на 14-й день - клінічні симптоми пародонтиту, що виявляється гіперплазією і кровоточивістю ясен, оголенням шийок зубів, їхньою рухливістю. У сироватці крові відзначаються достовірне підвищення активності ФЛА2 (p<0,05) та лужної протеази (p<0,001), а також зміни показників, що характеризують стан прооксидантно-антиоксидантної системи, - збільшення вмісту МДА (p<0,001) і зниження активності СОД (p<0,05). У гомогенатах тканин ясен визначається достовірне підвищення концентрації білка (p<0,01), зріст активності лужної протеази (p<0,001) і ФЛА2 (p<0,001).

Проведені морфометричні дослідження скелетованих щелеп у щурів із пародонтитом продемонстрували достовірне підвищення показника ступеня атрофії альвеолярного паростка нижньої щелепи (на 16 % за 2 тижні), що свідчить про активізацію деструктивно-резорбтивних процесів у кістковій тканині пародонта у відповідь на ушкоджуючу дію ФЛА2.

Представлені дані указують на наявність значних метаболічних порушень в організмі і вираженої запальної реакції в тканинах пародонта, що розвилися під дією екзогенної ФЛА2 при моделюванні пародонтиту у щурів.

Це підтверджує прозапальну дію ФЛА2 і дозволяє вважати підвищення активності ферменту одним із патогенетичних факторів, який ініціює розвиток запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта.

У дисертаційній роботі проведено порівняльний аналіз трьох відтворених моделей пародонтиту. "Вуглеводна" модель виявилася найбільш тривалою за терміном появи патологічних змін у тканинах пародонта. Тільки на 40-й день утримання щурів на дієті м'якої консистенції з високим рівнем вуглеводів у одного щура з'явився гінгівіт. У 100% тварин клінічна картина, аналогічна ГП II-III ступеня в людини (набряклість, кровоточивість ясен, пародонтальні кишені, рухливість і випадіння зубів) спостерігалася через 75-80 днів від початку експерименту. Встановлено перевагу дистрофічних змін у тканинах пародонта над запальними: на фоні гіперемії і набряку крайових ясен переважно у фронтальній ділянці зубного ряду визначена рухливість молярів із високим відсотком спонтанно видалених зубів (в основному, третіх молярів), що обумовлено прогресуючою остеорезорбцією, яка приводить до зруйнування міжзубних перегородок. Пусковим механізмом посиленої резорбції кістки альвеолярного паростка в даному випадку є раціон харчування з недостатнім вживанням білків, мінеральних речовин, вітамінів, а також дієта м'якої консистенції.

Місцеве діяння ушкоджуючих факторів на тканини пародонта (прооксиданти і ФЛА2) у більш короткий термін викликає розвиток пародонтиту в порівнянні з аліментарним системним фактором, що вказує не тільки на специфічність їхньої патогенетичної дії на пародонт, але і підтверджує найважливішу роль місцевих факторів у патогенезі пародонтиту.

Зіставлення клінічних ознак пародонтиту на "перекисній" і "фосфоліпазній" моделях показало, що при "перекисній" моделі швидкість відтворення й інтенсивність прояву симптомів пародонтиту у тварин трохи вище. На всіх моделях пародонтиту незалежно від етіологічного фактора відзначено достовірне збільшення вмісту МДА (найвище на "перекисній" моделі) і зниження активності СОД у сироватці крові (мал.2). Найбільш значиме підвищення активності ФЛА2 у сироватці крові також визначається на "перекисній" моделі, тобто одним з факторів активації ФЛА2 є інтенсифікація ПОЛ (мал.1). Ці дані підтверджують роль ПОЛ як пускового механізму розвитку дистрофічно-запального процесу в пародонті. Очевидно також, що вільні радикали, які утворюються при розвитку синдрому пероксидації, мають більш широкий діапазон біологічної дії, ніж ФЛА2.

З метою визначення найбільш раціонального способу введення лецитин-антиоксидантного комплексу проведено фармакокінетичне дослідження компонентів ЛАК та їхніх метаболітів. В експерименті використано 108 білих щурів 3-х місячного віку, яких поділили на 9 груп (контрольна і 8 дослідних) по 12 щурів у кожній. Першим чотирьом дослідним групам препарат уводили щодня протягом 12 днів внутришлунково у дозі 100 мг/кг (відповідно вміст -каротину - 0,90 мг/кг, б-токоферолацетату - 1,20 мг/кг). Іншим чотирьом дослідним групам натще робили однохвилинні аплікації на ясна емульсією ЛАК з концентрацією 200 мг/мл. У контрольній групі використовували аналогічно фізіологічний розчин. Тварин виводили з експерименту по 3 щура з кожної групи на 3, 6 і 12 добу, а також на 18 добу (через 6 діб після введення препарату) шляхом кровопускання із серця під тіопенталовим наркозом. Виділяли тканини щоки й ясен. У зразках біоматеріалу визначали вміст -токоферолацетату, -каротину, токоферолу і ретинолу за допомогою високоефективної рідинної хроматографії.

Фармакокінетичні дослідження показали, що пролонговане застосу-вання ЛАК у вигляді щоденних аплікацій на слизову оболонку порожнини рота сприяє більш інтенсивному депонуванню -токоферолацетату, -токоферолу, -каротину і ретинолу в слизовій оболонці щоки й у яснах, а також більш тривалому їхньому збереженню в цих тканинах (особливо -каротину) після закінчення курсу введення ЛАК порівняно з внутришлунковим уведенням. Отримані дані стали основою для рекомендацій більш раціонального використання ЛАК з метою профілактики і лікування пародонтиту у виді місцевих лікарських форм, які безпосередньо впливають на тканини пародонта, тобто у вигляді аплікацій чи пародонтальних пов'язок.

Дослідження лікувально-профілактичних ефектів ЛАК проводили на 3 моделях пародонтиту. Візуальне спостереження за станом тканин пародонта у щурів показало, що при аплікаційному застосуванні ЛАК на "фосфоліпазній" моделі курс лікування склав 13 днів, з яких 6 днів знадобилися для ліквідації явищ гострого запального процесу. У тварин з пародонтитом "перекисної" моделі за 3 дні було ліквідовано гостре запалення і протягом наступних 7 днів досягнута стабілізація клінічної картини. Біохімічні дослідження довели, що як профілактичне, так і лікувальне застосування ЛАК викликає позитивні зміни в прооксидантно-антиоксидантній системі, що підтверджується достовірним зменшенням вмісту МДА в сироватці крові й яснах, а також підвищенням активності СОД у сироватці крові щурів. Застосування ЛАК сприяє нормалізації показників, що характеризують рівень протеолізу: у сироватці крові спостерігається зниження активності лужної протеази і ФЛА2; у тканинах ясен - зниження активності лужної протеази, ФЛА2, лужної фосфатази, тенденція до зменшення концентрації водорозчинного білка. Зниження активності лізосомального ферменту кислої фосфатази в яснах вказує на виражену мембраностабілізуючу дію ЛАК.

Лецитин-антиоксидантний комплекс має здатність гальмувати деструктивно-резорбтивні процеси в пародонті, про що свідчить факт зниження ступеня атрофії альвеолярного паростка щелеп на всіх моделях пародонтиту, як при профілактичному, так і при місцевому лікувальному введенні. Після лікування аплікаціями ЛАК цей показник став навіть нижче, ніж у тварин контрольної групи (контроль - 31,60±1,30 %; "перекисна" модель - 35,58± 0,59 %; "перекисна" модель + ЛАК в/ш - 33,72±0,50 %; "перекисна" модель + аплікації ЛАК - 27,22±0,64 %), що дозволяє судити про наявність у препарату остеотропних властивостей.

Проведені клінічні дослідження показали, що комплексні лецитинові препарати з біоантиоксидантами проявляють виражену лікувальну дію на тканини пародонта у хворих на ГП поч.-I і I-II ступеня.

У хворих ГП поч.-І ст. при застосуванні ЛАК відбувається значне зменшення кровоточивості, усунення набряклості і нормалізація кольору ясен, що підтверджується зниженням індексу РМА: при накладанні лецитинової пародонтальної пов'язки з 1,31±0,09 до 0,05±0,03 (р<0,001) у разі загостреного перебігу і з 0,65±0,08 до 0,06±0,03 (р<0,001) при хронічному перебігу; при використанні лецитинової емульсії - з 1,31± 0,09 до 0,09±0,04 (р<0,001) при загостреному перебігу і з 0,65±0,08 до 0,05±0,03 (р<0,005) при хронічному. Застосування ЛАК сприяє зниженню інтенсивності і поширеності запального процесу і нормалізації метаболізму в яснах, що показує достовірне зменшення середнього значення проби Шиллера-Пісарєва: у хворих на ГП загостреного перебігу при застосуванні емульсії у 2 рази, при накладанні пародонтальної пов'язки у 2,5 рази. У процесі ліквідації запальних явищ у пародонті істотно зменшилася глибина пародонтальних кишень (при загостреному перебігу достовірні відмінності) і понизилися показники УКТ (достовірні відмінності при загостреному і хронічному перебігу ГП), що свідчить про виражений вплив ЛАК на процеси репаративної регенерації пародонтальних структур, у тому числі і кісткової тканини.

У хворих із загостреним і хронічним перебігом ГП поч.-I ст. застосування однієї з лікарських форм ЛАК сприяє достовірному зниженню всіх досліджуваних гігієнічних індексів: Грін-Вермільона, Федорова-Володкіної, О'Лірі. Це свідчить про здатність ЛАК підтримувати гомеостаз ротової порожнини і перешкоджати значному нагромадженню зубних відкладень.

Після курсу лікування з застосуванням лецитинової емульсії у хворих із загостреним перебігом ГП І-ІІ ст. спостерігається зниження індексу РМА в 1,4 рази, середнього значення проби Шиллера-Пісарєва - у 1,75 рази, проби на кровоточивість ясен - у 6,1 рази, ступеня рухливості зубів - у 4,5 рази (у всіх випадках р<0,001), практично цілком відсутня гноєтеча з пародонтальних кишень, вірогідно зменшилися їхня глибина - у 1,2 рази (р<0,001) і показник УКТ (р< 0,005). При лікуванні лецитиновою емульсією хворих із хронічним перебігом ГП І-ІІ ст. також установлено значне зниження досліджуваних показників: індексу РМА - у 8,7 рази, середнього значення проби Шиллера-Пісарєва - у 2,35 рази, значення проби на кровоточивість - у 8,4 рази (у всіх випадках р<0,001), а також позитивна тенденція до зменшення глибини пародонтальних кишень, показника УКТ і ступеня рухливості зубів. При достатньо гарному гігієнічному стані порожнини рота при хронічному перебігу захворювання (індекс Грін-Вермільона -1,34±0,08) і незначно більш гіршому при загостреному (1,47±0,14) місцеве застосування ЛАК у виді аплікацій на ясна сприяє достовірному зниженню показників всіх гігієнічних індексів (р<0,001).

Клінічні дослідження показали, що проведення курсу лікування з використанням лецитинової пародонтальної пов'язки в хворих на ГП І-ІІ ст. також справляє виражений стійкий протизапальний ефект на тканини пародонта. Про це свідчать дані: зниження індексу РМА - у 3,8 рази при загостреному перебігу ГП і в 10 разів при хронічному; зниження середнього значення проби Шиллера-Пісарєва - відповідно в 1,9 рази і в 1,8 рази; зменшення показника зондової проби на кровоточивість - у 6,1 рази при загостреному перебігу ГП і повна відсутність кровотечі з ясен у хворих із хронічним перебігом; усунення гноєтечі з пародонтальних кишень при загостреному перебігу ГП. Курсове застосування пародонтальної пов'язки сприяє посиленню процесів репаративної регенерації тканин і гальмує розвиток деструктивних явищ у кістковій тканині. Це виражається в тенденції до зменшення глибини пародонтальних кишень при хронічному перебігу і в її достовірному зниженні (р<0,05) у хворих із загостреним перебігом ГП, а також у значному зниженні рухливості зубів - при загостреному перебігу у 3,3 рази (р<0,001). Застосування пов'язки викликає значне поліпшення гігієни порожнини рота, про що свідчить зниження гігієнічних індексів (р<0,001).

Середня кількість відвідувань у хворих, яким накладали пародонтальну пов'язку, вірогідно нижче, ніж у хворих, яких лікували з використанням лецитинової емульсії. Під впливом пародонтальної пов'язки нормалізація кольору, консистенції, конфігурації крайових ясен відбувається вже на 2-3 відвідування, усунення кровоточивості- через 3-4 відвідування в залежності від ступеня розвитку і характеру перебігу захворювання. При застосуванні емульсії у виді аплікацій на ясна зникнення запальних явищ і нормалізація структурно-функціонального стану тканин пародонта протікають трохи повільніше. Це, очевидно, обумовлено короткочасним впливом емульсії на тканини пародонта і тривалою пролонгованою дією біологічно активних компонентів пародонтальної пов'язки на уражені тканини пародонта.

Повторні огляди хворих через 6 місяців показали, що результати лікування ГП із використанням різних лікарських форм ЛАК виявилися стійкими. У всіх хворих відзначався стан ремісії патологічного процесу в тканинах пародонта. При обстеженні через 12 місяців у деяких хворих клінічна картина відповідала загостренню захворювання. Так, 33% хворих, що лікувалися тільки базисною терапією, і 22 %, що пройшли курс лікування з застосуванням різних лікарських форм ЛАК, мали потребу в проведенні курсу лікування пародонтиту. Погіршення клінічної картини супроводжувалося закономірним підвищенням значень пародонтальних індексів.

У більшості обстежених через 6 і 12 місяців поряд із клінічною стабілізацією спостерігалось поліпшення рентгенологічної картини. Найбільш виражена і стійка клініко-рентгенологічна стабілізація дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта визначалась при використанні лецитинової пародонтальної пов'язки.

Біохімічні дослідження показали, що після проведеного курсу лікування ГП лецитиновими препаратами в ротовій рідині хворих спостерігається: зменшення вмісту МДА (мал.3); підвищення активності СОД, що, очевидно, пов'язано з ефектом лецитину викликати активацію цього ферменту; зріст активності глутатіон_редуктази, найбільш виражений у хворих, яким накладали пародонтальну пов'язку.

Лікувальні заходи з застосуванням ЛАК у хворих ГП сприяють посиленню функціональної активності слинних залоз, що підтверджується підвищенням швидкості слиновиділення і нормалізацією рН слини, які беспосередньо визначають стан гомеостазу порожнини рота; викликають зниження концентрації білка, активності лужної протеази та кислої і лужної фосфатаз у ротовій рідині, що вказує на наявність виражених протизапальних і мембранотропних властивостей у досліджуваного комплексу.

Лікування ГП із використанням ЛАК приводить до зниження напруженості клітинних факторів місцевого неспецифічного імунітету порожнини рота: відзначається нормалізація цитологічної картини в ротових змивах убік зниження кількості лейкоцитів, найбільш вираженого при використанні пародонтальної пов'язки - 247,6±89,1 тис./л (порівняно з лецитиновою емульсією - 349,7±97,6 тис./л) (мал.3), і кількості епітеліальних клітин.

Місцеве застосування лецитинової пародонтальної пов'язки чинить вплив і на гуморальні фактори неспецифічного (лізоцим) і специфічного (SIgA) імунітету ротової порожнини: спостерігається збільшення концентрації лізоциму в ротовій рідині (р<0,001) і SIgА в ротовій й ясенній рідинах (р<0,001), що свідчить про виражену імуномодулюючу дію досліджуваного лецитин-антиоксидантного комплексу.

Таким чином, проведені дослідження підтвердили, що інтенсифікація ПОЛ та активація ФЛА2 підсилюють мембранодеструктивні процеси у тканинах пародонта, що призводить до розвитку дистрофічно-запальних захворювань пародонта. Експериментальні і клінічні дослідження з вивчення пародонтопротекторних ефектів лецитин-антиоксидантного комплексу довели його високу терапевтичну ефективність, яка обумовлена протизапальною, мембраностабілізуючою, імуномодулюючою й остеотропною дією на тканини пародонта. Механізм дії та виявлені властивості ЛАК, головним чином, пов'язані з вираженою антиоксидантною дією і здатністю конкурентно інгібувати ФЛА2.

Вищевикладене дозволяє рекомендувати розроблений нами лецитин-антиоксидантний комплекс для місцевого використання з метою профілактики і лікування генералізованого пародонтиту.

Висновки

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, пов'язаної з розробкою методів профілактики і лікування генералізованого пародонтиту шляхом використання препаратів на основі фосфоліпідів (лецитину) для корекції перекисного окислення ліпідів і активності ФЛА2 у тканинах пародонта.

1. В експерименті на різних моделях пародонтиту у щурів установлено підвищення активності ФЛА2 у біоптатах ясен і сироватці крові, найбільш виражене в яснах. Це вказує на місцеві механізми активації ФЛА2 і можливість використання показника активності ферменту в якості діагностичного маркера стану тканин пародонта.

2. Тривале нанесення екзогенної ФЛА2 на ясна викликає швидкий розвиток запалення, нагромадження продуктів ПОЛ і підвищення протеолітичної активності в тканинах пародонта і сироватці крові, посилення деструктивно-резорбтивних процесів у кістковій тканині альвеолярного паростка щурів, що підтверджує роль ФЛА2 у патогенезі генералізованого пародонтиту. На підставі цього розроблена "фосфоліпазна" модель пародонтиту.

3. Порівняльний аналіз трьох моделей пародонтиту показав, що "вуглеводна" модель, найбільш тривала за терміном відтворення і фізіологічна по механізму, може служити для відтворення пародонтиту з прогресуючою резорбцією кісткової тканини і визначення ефектів лікувальних препаратів пролонгованої дії (зокрема, остеотропних). Безпосередній вплив ушкоджуючих агентів (прооксиданти і ФЛА2) на тканини пародонта в більш короткий термін викликає розвиток дистрофічно-запального процесу в пародонті, що вказує на специфічність їхній патогенетичної дії і підтверджує роль місцевих факторів у патогенезі пародонтиту. "Перекисна" і "фосфоліпазна" моделі рекомендуються для оцінки ефективності протизапальних і мембранотропних препаратів.

4. Для профілактики і лікування пародонтиту розроблена нова магістральна формула лецитин-антиоксидантного комплексу, основою якого є лецитин із уведенням токоферолацетату, каротину й аскорбінової кислоти. Встановлено, що застосування ЛАК у формі аплікацій на слизову оболонку порожнини рота у щурів сприяє підтримці більш високих концентрацій -токоферолацетату, -токоферолу, -каротину і ретинолу в слизовій оболонці щоки й у яснах, чим при внутришлунковому введенні, тому більш ефективним є використання лецитин-антиоксидантного комплексу у вигляді лікарських форм для місцевого застосування.

5. Дослідження лікувально-профілактичних ефектів лецитин-антиоксидантного комплексу на різних моделях пародонтиту у щурів показало його високу ефективність, обумовлену антиоксидантною (зниження вмісту МДА в 1,3-1,9 рази і зріст активності СОД у 1,2 рази), протизапальною (зниження ЗПА в 1,9 рази), мембранотропною (зниження активності ФЛА2 і кислої фосфатази) й остеотропною (зниження швидкості атрофії кістки альвеолярного відростка на 17-23 %) дією на тканини пародонта.

6. Застосування лецитин-антиоксидантного комплексу у хворих на генералізований пародонтит сприяє ліквідації запального процесу в тканинах пародонта, нормалізації гомеостазу порожнини рота, зниженню рівня ПОЛ і протеолітичної активності ротової рідини, функціональній й органічній стабілізації мембранних структур клітин, ослабленню напруженості клітинних і гуморальних факторів місцевого імунітету ротової порожнини, що дозволяє підвищити ефективність і скоротити терміни лікування захворювання.

7. На підставі проведених клініко-лабораторних досліджень установлена більш висока терапевтична ефективність лецитинової пародонтальної пов'язки в порівнянні з аплікаціями лецитинової емульсії, що обумовлено пролонгованим лікувальним впливом біологічно активних компонентів лецитин-антиоксидантного комплексу на тканини пародонта.

Практичні рекомендації

1. З метою корекції порушень ПОЛ і активності ФЛА2 у тканинах пародонта при лікуванні генералізованого пародонтиту рекомендується місцеве комплексне застосування антиоксидантів і інгібіторів ФЛА2 (аплікації, інстиляції, пародонтальні пов'язки).

2. На підставі проведених експериментальних і клініко-лабораторних досліджень з метою підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту пропонується спосіб комплексного лікування з застосуванням нової комбінації препаратів - лецитин-антиоксидантного комплексу.

3. Запропоновано дві лікарські форми лецитин-антиоксидантного комплексу для місцевого застосування: 20% емульсія і пародонтальна пов'язка, що готуються ex tempore шляхом змішування компонентів відповідно до рецептури.

4. У разі загостреного перебігу генералізованого пародонтиту поч.-I, I-II ступенів слід застосовувати лецитинову емульсію у формі аплікацій на ясна з експозицією 15-20 хвилин після проведення сеансу базисної терапії. Курс лікування - 5-8 відвідувань у залежності від ступеня ГП.

5. При хронічному перебігу генералізованого пародонтиту поч.-I, I-II ступенів, а також після ліквідації гострих запальних явищ при загостреному перебігу, рекомендується використовувати лецитинову пародонтальну пов'язку. Лецитинова пов'язка являє собою пластичну гомогенну масу, що має гарну адгезію до слизової оболонки порожнини рота, приємний смак і запах. Наносити щодня на ясна на 3-4 години до повного розсмоктування у порожнині рота. Курс лікування - 4-6 відвідувань при хронічному перебігу ГП і 5-7 відвідувань при загостреному.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Перова А.И. Влияние комплексных лецитиновых препаратов на показатели перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы в ротовой жидкости у больных генерализованным пародонтитом //Вісник стоматології. - 2001. - № 1. - С. 23-25.

Перова А.И. Состояние местного иммунитета полости рта у больных генерализованным пародонтитом и его коррекция лецитиновыми препаратами с биоантиоксидантами//Вісник стоматології.-2001. - № 4.-С.28-31.

Фосфоліпазна модель пародонтиту /В.М.Зубачик, А.П.Левицький, О.А.Макаренко, Г.І.Перова, Ю.Г.Чумакова //Вісник стоматології. - 1999. - № 4. - С. 3-7.

Участь здобувача полягає у проведенні експеримента, виділенні образців тканин для досліджень, морфометричних досліджень щелеп, статистичній обробці даних, аналізі результатів.

Дослідження лікувально-профілактичного ефекту лецитинового препарату "Віталонг" на моделях пародонтиту у білих щурів /А.П.Левицький, В.М.Зубачик, О.А.Макаренко, Ю.Г.Чумакова, Г.І.Перова //Одеський медич. журнал. - 2001. - Т. 63, № 1. - С. 56-61.

Здобувачу належить проведення всіх експериментальних досліджень (моделювання пародонтиту, введення препарату, виділення тканин та їх дослідження), статистична обробка даних, аналіз результатів.

Эффективность лецитинсодержащих препаратов в комплексном лечении генерализованного пародонтита /Ю.Г.Чумакова, А.И.Перова, Н.А. Волик, М.А.Новикова //Вісник стоматології. - 1999. - № 3. - С. 28-30.

Дисертантом проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих, аналіз клінічних і статистичних показників, що стосуються "Віталонга".

6. Содержание лизоцима в различных биологических жидкостях организма у больных с воспалительными и дистрофически-воспалительными заболеваниями пародонта /Ю.Г.Чумакова, А.И.Перова, О.В.Мороз, Н.Н.Запорожец //Вісник стоматології. - 2001. - № 2. - С. 26-28.

Участь здобувача полягає у клініко-лабораторному обстеженні хворих на ГП поч.-I, I-II ст., статистичній обробці, аналізі одержаних результатів.

7. Експериментальне дослідження патогенетичної ролі фосфоліпази в розвитку пародонтиту /А.П.Левицький, В.М.Зубачик, Г.І.Перова, О.А.Макаренко//Матеріали I(VIII) з'їзду Асоціації стом. України.-К.,1999.-С.216-217.

Дисертантові належить проведення експериментальних досліджень, аналіз результатів, написання статті.

8. Чумакова Ю.Г., Перова Г.І. Метод лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням пародонтальної пов'язки "Віталонг" //Матеріали I (VIII) з'їзду Асоціації стом. України. - К., 1999. - С. 267-268.

Здобувачу належить клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих, аналіз клінічних і статистичних даних, написання статті.

9. Перова А. Исследование мембранотропного действия лецитинсодержащего препарата Виталонг при лечении экспериментального пародонтита //Матеріали IV Міжнарод. медич. конгресу студентів і молодих вчених.

- Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 68.

10. Перова А. Остеотропные свойства лецитинсодержащих препаратов //Матеріали IV Міжнарод. медич. конгресу студентів і молодих вчених. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 393.

11. Мембранотропні препарати як засоби патогенетичної терапії пародонтиту /Ю.Г.Чумакова, К.М.Косенко, В.М.Зубачик, Г.І.Перова, Е.О.Городенко //Фізіологіч. журнал (Матеріали III Національного конгресу патофізіологів України). - 2000. - Т.46, № 2 (додаток) - С. 106.

Участь здобувача полягає у проведенні клініко-лабораторних досліджень та аналізі результатів, що стосуються препарата "Віталонг".

12. Застосування лецитиновмісних препаратів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту /Ю.Г.Чумакова, А.П.Левицький, О.А. Макаренко, В.М.Зубачик, Г.І.Перова, Е.О.Городенко //Матеріали науково-практич. конференції: Актуальні проблеми стоматології. Нові методики та технології. - Львів, 1998. - С. 155-156.

Участь дисертанта полягає у проведенні клініко-лабораторних досліджень та аналізі результатів, що стосуються препарата "Віталонг".

Анотація

Перова Г.І. Експериментально-клінічне обґрунтування застосування лецитин-антиоксидантного комплексу при лікуванні генералізованого пародонтиту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Інститут стоматології АМН України, Одеса, 2002.

У дисертаційній роботі відображені відомості про важливу роль ФЛА2 у виникненні генералізованого пародонтиту та особливості її пародонтопатогенного впливу. Встановлено, що механізм дії ФЛА2 полягає в ініціації запальної реакції, гіперактивації ПОЛ на тлі виснаження АОС, підвищенні рівня протеолізу у тканинах пародонта, підсиленні деструктивно-резорбтивних процесів у кістковій тканині альвеолярного паростка. На підставі цього створена "фосфоліпазна" модель пародонтиту.

Запропоновано і апробовано спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту з застосуванням нової композиції на основі лецитину (фосфатидилхоліну) в поєднанні з біоантиоксидантами (токоферолацетат, каротин і аскорбінова кислота) - лецитин-антиоксидантного комплексу. Його місцеве застосування при генералізованому пародонтиті ліквідує запалення, нормалізує гомеостаз порожнини рота, знижує рівень ПОЛ і протеолітичну активність ротової рідини, сприяє функціональній та органічній стабілізації мембранних структур клітин, послабляє напруженість клітинних і гуморальних факторів місцевого імунітету порожнини рота, що дозволяє підвищити ефективність і скоротити терміни лікування і призводить до довготривалої ремісії.

Ключові слова: генералізований пародонтит, фосфоліпаза А2, перекисне окислення ліпідів, експериментальні моделі пародонтиту, лецитин-антиоксидантний комплекс, пародонтальна пов'язка.

Аннотация

Перова А.И. Экспериментально-клиническое обоснование применения лецитин-антиоксидантного комплекса при лечении генерализованного пародонтита. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Институт стоматологии АМН Украины, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена изучению роли ФЛА2 в развитии генерализованного пародонтита и разработке патогенетических методов его лечения с коррекцией нарушений ПОЛ и активности ФЛА2 в тканях пародонта.

В эксперименте на различных моделях пародонтита у крыс установлено повышение активности ФЛА2 в биоптатах десны и сыворотке крови, наиболее выраженное в десне, что указывает на местные механизмы активации ФЛА2 и возможность использования показателя активности фермента в качестве диагностического маркера состояния тканей пародонта.

Длительное воздействие экзогенной ФЛА2 на десну вызывает быстрое развитие воспаления, накопление продуктов ПОЛ и повышение общей протеолитической активности в тканях пародонта и в сыворотке крови, усиление деструктивно-резорбтивных процессов в костной ткани альвеолярного отростка, что подтверждает роль ФЛА2 в патогенезе пародонтита. На основании этого создана "фосфолипазная" модель пародонтита.

...