Сучасний патоморфоз невротичних та неврозоподібних розладів у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК [616.85+616.891]-07-053.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сучасний патоморфоз невротичних та неврозоподібних розладів у підлітків

14.01.16 - Психіатрія

Матковська Тетяна Миколаївна

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України, м. Харків невротичний патоморфоз психічний

Науковий керівник:

кандидат медичних наук Проскуріна Тетяна Юріївна, Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України, м. Харків, керівник відділу психоневрології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України, керівник відділу клінічної, соціальної і дитячої психіатрії;

доктор медичних наук, професор Булахова Лідія Олександрівна, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, провідний науковий співробітник відділення реабілітації дітей і підлітків з психічними та поведінковими розладами

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України

Захист відбудеться “20” листопада 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.609.01 при Харківський медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий “17” жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.

Загальна характеристика роботи

Останні десятиріччя 20 століття характеризується суттєвими змінами в системі морально-етичних цінностей, що склалися в українському суспільстві в радянський період. Це пов'язано з політичною трансформацією нашої держави, зміною в ньому виробничих і соціально-економічних відносин, з різким зниженням рівня життя основної маси населення, погіршенням загальної економічної ситуації в країні. Усе це не могло не відбитися негативно на стані як загального, так і психічного здоров'я мешканців України, особливо дітей і підлітків (Волошин П.В., Воробйова Т.М., Марута Н.О.,1995; Волошин П.В., Підкоритов В.С., 1998; Волошин П.В., Мінко О.І., Лінський І.В., Волошина Н.П. Гапонов К.Д.,2001;Коренєв М.М., Проскуріна Т.Ю., Михайлова Е.А., 2001; Кузнецов В.М., 2001; Табачніков С.І.,1998; Чабан О.С., 2001; Чуприков А.П.,1999). Проблеми психічного здоров'я, по оцінці статистично-епідеміологічних даних ВОЗ, відносяться до числа найбільш розповсюджених причин втрати “якості життя”. В останні роки невротичні розлади у підлітків і пов'язана з ними психологічна і соціальна дезадаптація відносяться до однієї з актуальних проблем сучасної підліткової психіатрії.

Актуальність теми. Актуальність вивчення невротичних і неврозоподібних розладів у підлітків обумовлена високою поширеністю цієї групи граничних нервово-психічних розладів, патоморфозом клінічних проявів у зв'язку зі зміною соціально-психологічних обставин останнього часу (Волошин П.В., Підкоритов В.С., 1998; Козідубова В.М., 2000; Юр'єва Л.М., 2001). Удосконалення диференційно-діагностичних критеріїв цих станів і розробка підходів до лікування дозволять знизити ступінь соціальної дезадаптації даних хворих.

Аналізу невротичних і неврозоподібних розладів присвячено велике число робіт вітчизняних і закордонних авторів, однак багато аспектів цих захворювань залишаються недостатньо вивченими (Арбузова В.М., Проскуріна Т.Ю., 1986; Захаров В.Н., 1995; Ковальов В.В., Шевченко Ю.С., 1991; Підкоритов В.С., 1999).

Сучасна література свідчить про патоморфоз багатьох психічних захворювань, у тому числі невротичних і неврозоподібних розладів (Асатіані Н.М., Матвєєва Е.С., 1990; Ковальов В.В., 1989; Ковальов В.В., Шевченко Ю.С., 1991; Хохлов Л.К., 1986; Козідубова С.М., 2000; Чабан О.С., 2001). До причин цього явища, крім внутрішніх і особистісних, можуть бути віднесені і такі фактори, як соціально-політична й економічна нестабільність, зміна системи цінностей, що існувала в суспільстві, перехід від колективного мислення до індивідуального, більш характерного для західного типу держави, невпевненість у завтрашньому дні, зростання соціальної напруженості, криміналізація суспільства.

У зв'язку з невротичними станами у підлітків, однак, аналіз такого роду факторів проводився ще недостатньо. Відомі нам публікації на цю тему завершуються періодом, що передував переліченим вище кардинальним змінам у суспільстві.

За даними наших досліджень і даними літератури, значно збільшилося число пацієнтів з такою нозологією в 90-і роки у порівнянні з 80-ми роками. Подібні зміни можуть бути пояснені, насамперед, здійсненими в країні макросоціальними зрушеннями, крім відзначених вище. Варто виділити і такі актуальні для молоді явища, як відсутність гарантії в галузі освіти (неможливість для багатьох підвищення рівня освіти після закінчення школи через матеріальне неблагополуччя в родині), невирішеність проблеми працевлаштування підлітків і т.п.

В умовах сучасного патоморфозу соматизація клінічної картини виявляється не тільки домінуванням симптоматики з боку внутрішніх органів, але й почастівшаням сполучень невротичних розладів із соматичною патологією. Вивчення особливостей неврозоподібних станів у підлітків, коли невротичні розлади формуються в умовах вже існуючої патології внутрішніх органів, чи навпаки, самі стають чинниками розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, системи дихання, є дуже актуальним, з огляду на тенденцію до стійкого збереження даної патології і неухильного зростання соматичного ослаблення (Карвасарський Б.Д., 1988; Скумін В.А., 1991; Смулевіч А.Б., 1998; Михайлов Б.В., 2001) .

Роль резидуально-органічних, соматогенних, конституціональних факторів "ґрунту", таких, як невропатія, психофізичний інфантилізм, тривожно-недовірливі риси характеру, мінімальна мозкова дисфункція, ендокринна недостатність виявляється в підвищеній чутливості підлітка до психічної травми (Матаке Е.А., 1987; Танигіна Г.Б., 1987; Ковальов В.В., 1991; Александровський Ю.А., 1993; Абрамов В.А., 1999). Виявлено тенденцію невротичних розладів до затяжного перебігу, що у свою чергу, порушує процес формування особистості, обумовлює необхідність тривалого і комплексного лікування і психокорекції.

В цей час актуальним є вивчення емоційного стресу як фактора, що не тільки ініціює невротичні розлади, але й відображає ступінь психічних переживань. При цьому важливого значення набуває дослідження перебудови основних нейрогормональних систем, що відбивають визначні фази розвитку стрес-реакції. У зв'язку з цим, доцільним є з'ясування характеру нейрогормональних змін у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами, а саме епіфізарно-адренокортикальні відносини. Літературні джерела надають право розглядати епіфіз як складний елемент механізму, що лімітує стрес та запускається у відповідь на мобілізацію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи й орієнтованого на обмеження, у тому числі поведінкового супроводження стресорної реакції (Голіков П.П., 1988; Майоров О.Ю., 1988; Арушанян Є.Б., Арушанян Л.Г., 1993; Арушанян Є.Б., Ованесов К.Б., 1991; Бондаренко Л.А., 1997). Але результати досліджень найчастіше суперечливі. Правильний, адекватний облік біохімічних зрушень у функціональних системах мозку при невротичних розладах вимагає підключення до етіотропного психотерапевтичного лікування невротичних розладів психофармакотерапії, спрямованої на відновлення обміну нейромедіаторів, що є патогенетичним, як при невротичних, так і при неврозоподібних станах.

Ведучі психіатри вважають, що об'єднання зусиль вчених, що розробляють проблему невротичних розладів у дитячому, підлітковому віці та у дорослих, застосування ними єдиних, однопланових методів діагностики, лікування, буде сприяти більш ефективній профілактиці невротичних розладів.

Таким чином, висвітлення маловивчених чи нерозкритих сторін проблеми невротичних розладів у підлітковому віці (при вже існуючому широкому спектрі причинно-наслідкових чинників, що впливають на виникнення невротичних розладів у дітей), вивчення вікових конституціонально-біологічних, психологічних факторів у розвитку невротичних порушень дозволить поліпшити ранню діагностику, розробити на підставі цього підходи до лікування. Рішення зазначених питань сприятиме первинній профілактиці формування невротичної особистості, соціальної дезадаптації в дорослих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної тематики відділу психоневрології інституту охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України (м. Харків) (тема: “Удосконалення реабілітації дітей і підлітків з порушеннями поведінки” № 0196U002914; тема “Удосконалення системи медико-психологічної і соціальної допомоги дітям і підліткам з психічними розладами міської і сільської місцевості” № 0100U001128).

Мета дослідження. Удосконалення диференційно-діагностичних критеріїв невротичних і неврозоподібних розладів у підлітків на основі вивчення сучасних клінічних форм перебігу хвороб і психологічних особливостей підлітків з граничними нервово-психічними розладами.

Задачі дослідження:

1. Вивчити сучасні клінічні форми перебігу невротичних і неврозоподібних розладів у підлітковому віці;

2. Визначити психологічні особливості хворих підлітків;

3. Вивчити особливості вмісту мелатоніну і глюкокортикоїдів у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами;

4. Виробити диференційно-діагностичні критерії невротичних і неврозоподібних розладів у підлітків.

Об'єкт дослідженя. Підлітки з різними формами невротичних та неврозоподібних розладів.

Предмет дослідження. Психопатологічні, патопсихологічні та біохімічні порушення у підлітків з граничними нервово-психічними розладами.

Методи дослідження. Використовувалися клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, біохімічний методи. Підлітки оглядалися гастроентерологом, ендокринологом, кардіологом, окулістом. За показниками проводилися обстеження загальноприйнятими параклінічними методами: реоенцефалографія, електроенцефалографія, рентгенографія черепа, електрокардіографія, фонокардіографія, ехосонографія.

З метою вивчення характерологічних особливостей хворих застосовувалися наступні експериментально-психологічні методи: патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) А.Е. Лічко для підлітків; аналіз особливостей мотиваційної сфери підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами проводився за допомогою методу колірних виборів (МКВ) - модифікований колірний тест Люшера.

Для оцінки біологічної ланки в патогенезі невротичних і неврозоподібних розладів вивчався рівень екскреції мелатоніну в сечі. Приймаючи до уваги, що невротичні стани супроводжуються зривом адаптаційних систем, а найбільш змістовно про глибину дії стресу, що ушкоджує, свідчить вміст глюкокортикоїдів, нами вивчався характер і природа епіфізарно-адренокортікальних відносин у світлі даних про можливий стримуючий характер епіфізарного контролю. Досліджувалися особливості екскреції мелатоніну і 17-оксикортикостероїдів у хлопців-підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами.

Обробка отриманих результатів проводилася за допомогою параметричних і непараметричних методів математичної статистики на IBM PC 586 з використанням пакета прикладних програм “Excel-97”.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного, біохімічного, ретроспективного досліджень отримані дані про особливості клінічного патоморфозу невротичних та неврозоподібних розладів у підлітків, оцінено мікросоціальні, біологічні, конституціонально-психологічні чинники, що сприяють формуванню невротичних та неврозоподібних розладів в сучасних умовах. Виявлено характер нейрогормональних змін у підлітків, а саме, епіфізарно-адренокортикальні відносини при невротичних розладах. Було отримано дані, що підтверджують участь мелатоніну в реалізації адаптивної ролі епіфізу в умовах емоційного стресу, проаналізований вплив мелатоніну на кору надниркових залоз. Виявлено стійкий стримуючий характер епіфізарних впливів при патологічному посиленні адренокортикальної активності, яка організує розлади в емоційній сфері, що супроводжують стрес. Складено диференційно-діагностичну таблицю досліджених станів, виведено критерії, що дозволяють кількісно виразити отримані розходження, тобто їх діагностичну значимість.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено критерії диференціальної діагностики невротичних і неврозоподібних розладів, що дозволяють на тлі поліморфізму клінічних проявів забезпечити своєчасну діагностику даних станів. Це, у свою чергу, попереджує розвиток соціальної дезадаптації.

Установлено клініко-психопатологічні особливості сучасних форм невротичних і неврозоподібних розладів, що полягають у різноманітті клінічних проявів, у перевазі депресивної симптоматики, що сполучаються з різними формами дезадаптативної поведінки, вираженою соматизацією хворих. Все це необхідно враховувати при формуванні групи ризику по розвитку соціальної дезадаптації у підлітків.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено комплексне клінічне, клініко-психопатологічне, патопсихологічне, біохімічне дослідження 117 підлітків, що мають невротичні або неврозоподібні розлади, вивчено наукові джерела інформації з розглянутої проблеми. Отримані результати дослідження самостійно проаналізовані методами статистичного аналізу, дана інтерпретація отриманих результатів.

Апробація і впровадження результатів дослідження в практику охорони здоров'я. Матеріали дисертації докладались на науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти стану здоров'я дітей і підлітків” (Харків, 1998); II Українській науково-практичній конференції “Актуальні питання охорони здоров'я дівчат-підлітків” (Харків, 1999); Республіканської конференції дитячих психіатрів ”Реформа психіатричної допомоги дитячому населенню України” (Харків, 1999); Українській науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю Українського інституту фармакотерапії ендокринних захворювань “Актуальні проблеми фармакотерапії ендокринних захворювань” (Харків, 1999); науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів” (Харків, 2000); науково-практичній конференції “Здоров'я школярів на межі тисячоліть” (Харків, 2000); на науково-практичній конференції “Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків” (Харків, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 друкованих праць (у тому числі 6 статей у фахових наукових журналах), один винахід “Спосіб лікування невротичних розладів у хлопчиків-підлітків”.

Структура дисертації. Дисертацію викладено на 176 сторінках машинописного тексту (основний текст - 134 сторінки, перелік використаної літератури - 42 сторінки), містить 12 таблиць, 3 малюнки, і складається з вступу, огляду літератури (перший розділ); розділу, присвяченого загальній характеристиці обстежених хворих і методів дослідження, опису результатів власних досліджень (другий розділ), підсумку, висновків і списку літератури, що містить 306 джерел, з них 222 вітчизняних і 74 закордонних..

Зміст роботи

Робота проводилась з 1998 по 2001 р.р. у відділенні психіатрії Інституту охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України.

Під спостереженням знаходилося 117 підлітків обох статей у віці від 14 до 18 років з граничними нервово-психічними розладами. З них - 42 підлітка з неврозоподібними порушеннями резидуального церебрально-органічного генезу, внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми і нейроінфекції, і 75 - з невротичними розладами.

Був проведений ретроспективний аналіз історій хвороб 100 пацієнтів такого ж віку, що знаходилися на обстеженні і лікуванні у відділенні психіатрії в 1981-1985 роках.

При обстеженні хворих виявлено, що серед підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами більшість страждала на неврастенію (69,3%), дисоціативно-конверсійні розлади (17,3%), обсесивно-компульсивні розлади (13,3%). За рахунок домінування в клінічній картині значних емоційних розладів чітко окреслювалися їх різні варіанти з наступними симптомокомплексами: астенічного кола (57,3%±6,6%), астено-депресивного (30,6%±5,3%) і астено-іпохондричного (12,0%±3,7%) кола. Зазначені емоційні прояви відрізнялися розмитістю, лабільністю, тісним переплетенням їхніх структур між собою.

Значно виражена вегетативна дистонія і вегетативні кризи, що реєструвалися, визначалися характером домінуючих у клінічній картині синдромів і зустрічалися як у хворих на неврастенію, так і при дисоціативно-конверсійних і обсесивно-компульсивних розладах.

У 73,3%±4,8% підлітків зареєстрована супутня соматична патологія в вигляді функціональних розладів гепатобіліарної системи (28,0%±5,2%), у 56,0%±5,7% відзначалися хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, розлади серцево-судинної системи у вигляді диспластичних кардіопатій реєструвалися в 38,6%±5,6% підлітків. У 58,7% обстежених було діагностовано патологію щитовидної залози у виді гіперплазії I, II ступеня, аутоімунного тиреоїдиту, зоба різних ступенів.

Аналіз клініко-психопатологічних особливостей неврозоподібних розладів у підлітків виявив перевагу церебрастенічного синдрому (97,6%±2,4%), що включає в себе періодичні безпричинні зміни настрою, іпохондричну настроєність, сенестопатії гіперпатичного, алгічного характеру. Серед неврозоподібних синдромів переважали: депресивно-дистимічний (47,6%±7,7%), сенестоіпохондричний (42,9%±7,6%), істеріоформний реєструвався в 7,1%±3,9%, фобічний у 4,76%±3,3%. Супутня соматична патологія була діагностована в 88,1%±4,9%. Перше місце за частотою зустрічальності займали хвороби шлунково-кишкового тракту (40,5%±8,1%). Дисплазію сполучної тканини зареєстровано в 35,1%±7,8% обстежених, затримка зросту і статевого розвитку в 11,9%±5,3% підлітків, ювенільна гіперплазія щитовидної залози в 7,1%±4,0% хворих.

У процесі клінічного обстеження окреслювалася група хворих з вираженими проявами дезадаптивної поведінки, що склала 40,0%±5,6% серед хворих з невротичними і 45,2%±7,7% у хворих з неврозоподібними станами. Порушені форми поведінки стосувалися усіх рівнів соціального функціонування і були представлені антидисциплінарними, антигромадськими вчинками, що виявлялися негативізмом до оточення, агресивністю, конфліктністю. Зазначені порушення поведінки складали основу соціальної дезадаптації і виявлялися в межах основного захворювання.

У даному дослідженні було проаналізовано вплив мікросоціальних факторів на формування граничних нервово-психічних розладів в умовах суттєвих змін у суспільстві. Слід зазначити, що в 68,0% при невротичних розладах мала місце хронічна психотравмуюча ситуація, обумовлена важкими переживаннями через труднощі у взаєминах з однолітками (37,3%±5,6%), відсутність одного з батьків (32,0%±5,3%), відсутність постійного місця роботи в батьків (37,3%±5,6%), послаблення уваги (30,7%±5,3%) чи грубі відносини батьків (26,7%±5,1%), конфлікти з вчителями (53,3%±5,8%) реєструвалися в 2 рази частіше, ніж з батьками (26,7%±5,1%). Усе це в сполученні з низьким матеріальним рівнем родини (69,3%±5,3%), труднощами і неможливістю відповідати вимогам, що змінилися, умовам в школі (49,3%±5,8%) створювало передумову відсутності впевненості в подальшій перспективі навчання і роботи, формувало пускову ситуацію для розвитку невротичного стану. Аналогічна тенденція в стані сімейного анамнезу, економічного стану родини, простежується й в групі хворих з неврозоподібними розладами. Звертала на себе увагу конфліктність у даних підлітків, яка проявлялась як у родині, так і в школі .

Зазначене свідчить про те, що і родина, і школа є тими соціальними нішами, у яких виявляється дезадаптація підлітків (у вигляді аддиктивної поведінки, афективності, агресивності). А факт значного зростання поширеності граничних нервових психічних розладів у підлітків можна пояснити змінами соціально-побутового й економічного характеру, в яких розвивається родина. Перелічені порушення поведінки розглядалися як дезадаптивне на тлі віддалених наслідків органічного ураження ЦНС. Психічна і соціальна дезадаптація, яка обумовлює формування порушеної поведінки, пов'язана як з фактом впливу перенесенного ушкодження ЦНС, так і з цілим різнобічним комплексом несприятливих мікросоціальних умов.

Аналіз конституціональних преморбідних властивостей особистості у всіх підлітків (100%) з невротичними і неврозоподібними розладами виявив різні типи акцентуацій характеру. Достовірних розходжень у частоті зустрічаємості різних типів акцентуації в залежності від нозологічної приналежності не було. Але звертало на себе увагу, що в підлітків з порушеними формами поведінки, зустрічалися всі типи, крім конформного. Так, у групі підлітків з невротичними розладами переважали акцентуації епілептоїдного (25,0%), шизоїдного (20,0%), істероїдного (17,5%) і лабільного (15,0%) типів. У групі таких підлітків з неврозоподібними розладами переважали акцентуації лабільного (27,5%), епілептоїдного (25,0%), шизоїдного (15,0%) і гіпертимного (12,5%) типів. Дискордантність, негармонійність характеру вірогідно частіше зустрічалися в підлітків з ознаками порушеної поведінки при невротичних розладах, ніж при неврозоподібних розладах (55,0% і 35,0% відповідно, p < 0,05). У цілому в підлітків з порушеннями поведінки (не дивлячись на етіологічну належність) ведучими відзначалися епілептоїдний (23,1%), лабільний (20,5%), шизоїдний (17,9%) типи; у підлітків без порушень поведінки - лабільний (25,0%) і психастенічний (15,0%) типи акцентуації характеру. Вірогідно висока частота лабільної акцентуації в обох групах пояснюється характерною для всіх підлітків емоційною лабільністю, важкою переносимістю стресових ситуацій, (що сприяє розвитку порушень як невротичного, так і неврозоподібного характеру). Для підлітків з порушеннями поведінки характерні епілептоїдні і шизоїднї (p < 0,05) риси характеру, сенситивна (p < 0,05) і психастенічна (p < 0,01) акцентуація - для підлітків без порушень поведінки. Отримані результати до деякої міри співпадають з даними літератури, котрі свідчать про те, що соціальна дезадаптація не формується на тлі психастенічного та астеноневротичного типів акцентуації. Специфічними особливостями для хворих з порушеннями поведінки виявилася виражена і сильна реакція емансипації, низька або висока конформність, ознаки можливого розвитку психопатії, психологічна схильність до алкоголізації і делінквентності, виражена соціальна дезадаптація.

Аналіз особливостей мотиваційної сфери підлітків, проведений за допомогою методу колірних виборів - модифікованого колірного тесту Люшера, виявив домінуючу для всіх обстежуваних з невротичними і неврозоподібними розладами потребу у визнанні свого авторитету в очах оточення, прагнення привернути до себе увагу, завоювати симпатію, тобто потреба в самоствердженні. Незадоволеною в більшості хворих виявляється потреба в теплих емоційних відносинах, у взаєморозумінні, визнанні.

Відзначається підвищена чутливість підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами до впливів середовища, до змін мікроклімату в соціумі, сенситивність до критичних зауважень з боку оточення, настороженість, уразливість у міжособистісних контактах, що може призвести до нестійкої адаптації і зниження контролю над емоційною сферою.

При вивченні емоційного стресу як фактора, що ініціює невротичні розлади і відбиває ступінь психічних переживань, важливого значення набуває дослідження перебудови основних нейрогормональних систем, що відбивають фази розвитку стрес-реакції. Для вивчення біологічної ланки патогенезу невротичних і неврозоподібних розладів з'ясовувався характер нейрогормональних змін у підлітків, а саме епіфізарно-адренокортикальні відносини. Останні наукові уявлення надають право розглядати епіфіз як складовий елемент стрес-лімітуючого механізму, котрий запускається у відповідь на мобілізацію гіпоталамо-гіпофизарно-надниркової системи й орієнтований на обмеження, у тому числі поведінкового акомпанементу стресової реакції. Результати досліджень суперечливі. У зв'язку з цим нами вивчалися характер і природа епіфізарно-адренокортикальних відносин у світлі даних про можливий стримуючий характер епіфізарного контролю. Досліджувалися особливості екскреції мелатоніну і 17- оксикортикостероїдів у хлопців-підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами.

Дослідження екскреції мелатоніну у хворих підлітків дозволило зареєструвати значні коливання вмісту гормону в добовій сечі від 41 нмоль/добу до 371,8 нмоль/добу. При індивідуальному аналізі встановлено, що в половини хлопців-підлітків з невротичними розладами виявлене значне підвищення рівня екскреції мелатоніну до 132,1±8,1 нмоль/добу у середньому (рu < 0,001), тобто має місце активація епіфіза. Підвищення даного показника в середньому до 141,8±8,9 нмоль/добу (рu < 0,001) зареєстровано в 57,4%±11,5% підлітків з неврозоподібними розладами. Отже, достовірне підвищення рівня екскреції мелатоніну з однаковою частотою зустрічалося у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами. Не відрізнялися і середні показники екскреції мелатоніну в підлітків з невротичними (110,1±9,2 нмоль/добу) і неврозоподібними розладами (119,9±13,0 нмоль/добу), вірогідно перевищуючи середньорічний рівень екскреції гормону у здорових підлітків (81,3±3,0 нмоль/добу), р1 < 0,01, р2 < 0,01.

З огляду літератури про існування сезонних коливань рівня мелатоніну в підлітковому віці проаналізовано характер екскреції мелатоніну у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами з урахуванням пори року. Зіставлення річного ритму функціональної активності епіфізу у хворих із граничними нервово-психічними розладами та здоровими однолітками свідчить про очевидні чіткі розходження. Якщо для здорових підлітків є характерний мінімальний вміст мелатоніну в осінній період, а максимальний - у зимові місяці з наступним зниженням у весняний період, то в підлітків з невротичними розладами незалежно від сезону року, вміст мелатоніну був вище, ніж у контролі і був відсутній характерний для здорових річний ритм активності епіфізу; у підлітків з неврозоподібними станами у вересні-листопаді рівень мелатоніну в 2,0 рази вище, а в грудні-лютому в 1,6 рази вище порівняно зі здоровими з максимумом активності в осінньо-зимовий період.

Психопатологічний аналіз групи хворих з підвищеним рівнем екскреції мелатоніну показав наявність емоційних розладів депресивно-дистимічного характеру з афективними порушеннями поведінкових реакцій у виді нестійкості, конфліктності, агресивності, збудливості. Тривалість описаних станів не перевищувала 4-6 місяців, і також мали місце перші прояви невротичних розладів. Відповідні віковій нормі чи знижені показники екскреції мелатоніну визначалися у хворих із тривалим перебігом патологічного процесу, що проявляється у наростанні психопатологічної симптоматики. У підлітків визначалася деяка стійкість до терапії, частий рецидив станів, що тягне за собою погіршення соціальної дезадаптації, яке проявилося насамперед порушеннями поведінки.

При аналізі кореляційних зв'язків у різних групах хворих нами виявлені певні особливості. Так, у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами рівень екскреції мелатоніну обернено корелює зі ступенем вираженості порушень поведінки (r1 = -0,36; р1 < 0,05), (r2 = -0,66; р2 < 0,01). У підлітків з невротичними розладами рівень екскреції мелатоніну прямо корелює зі ступенем шкільної і соціальної адаптації (r = 0,68; р < 0,01). При неврозоподібних розладах простежується середній кореляційний зв'язок між рівнем екскреції мелатоніну та ступенем шкільної адаптації (r = 0,47; р < 0,05). Показники екскреції мелатоніну негативно корелюють з термінами виникнення захворювання, так, при перших клінічних проявах невротичних розладів виявлений негативний кореляційний зв'язок з рівнем екскреції мелатоніну (r = -0,68; р < 0,01). При неврозоподібних порушеннях простежується середній зворотний кореляційний зв'язок між рівнем екскреції мелатоніну та давниною проявів клінічної симптоматики (r = -0,48; р < 0,01). Як при невротичних, так і при неврозоподібних порушеннях визначається прямий кореляційний зв'язок між рівнем екскреції мелатоніну й ступенем вираженості депресивної симптоматики (r1 = 0,73, р < 0,01; r2 = 0,50, р < 0,05).

При вивченні рівня екскреції мелатоніну у хворих із граничними нервово-психічними розладами у залежності від наявності патологічних форм поведінки встановлено, що достовірних розходжень у частоті підвищених показників не виявлено, у той час як при відповідній віковій нормі показники вірогідно рідше реєструвалися при порушеннях поведінки (50,0%±7,0% і 28,0%±5,2% відповідно, р < 0,01).

При аналізі ступеня епіфізарно-адренокортикальних відносин виявлено, що в середньому рівень екскреції 17-оксикортикостероїдів в залежності від нозологічної приналежності не відрізнявся, був нижче вікової норми і склав 7,25±1,0 мкмоль/добу і 7,67±0,89 мкмоль/добу відповідно в порівнянні з 13,27±2,3 мкмоль/добу у здорових однолітків (pu1,2 < 0,05). При аналізі кореляційного зв'язку в підлітків з невротичними розладами виявлено, що рівень екскреції мелатоніну знаходився в зворотному кореляційному зв'язку з рівнем 17 - оксикортикостероїдів (( r = -0,79, р < 0,01). При неврозоподібних порушеннях простежується слабка кореляційна залежність рівня екскреції мелатоніну і 17-оксикортикостероїдів ((r = 0,41; р < 0,05).

Аналіз ефективності терапії в залежності від початкового рівня екскреції мелатоніну свідчить про більш ефективне проведене лікування хворих на невротичні розлади з початково високим рівнем екскреції мелатоніну у порівнянні з підлітками, у яких ці показники не перевищували нормальні вікові значення. При неврозоподібних станах достовірних відмінностей в ефективності терапії в групах хворих з показниками, які не перевищують вікові показники, не виявлено.

Таким чином, власні результати вивчення особливостей вмісту мелатоніну і 17-оксикортикостероїдів у хворих із граничними нервово-психічними розладами свідчать про участь мелатоніну в формуванні невротичних і неврозоподібних порушень, про його стримуючий, гальмівний характер щодо емоційних і поведінкових розладів, що супроводжують стрес. Дезорганізація епіфізарно-надниркових взаємодій підтверджує наявність в обстежених хворих депресивної симптоматики.

При ретроспективному аналізі клініко-психопатологічних особливостей невротичних і неврозоподібних розладів у підлітків вихідною позицією для зіставлення умов, що впливають на формування невротичних розладів, у даний час і 15 років тому була концепція багатофакторного генезу неврозів, у розвитку яких психогенно-реактивні механізми взаємодіють із множинними конституціональними і біологічними факторами. Якщо психогенні ситуації хворих архівної групи відбивали тривалі напружені взаємовідносини в родині, то в даний час спостерігається зсув акценту травм убік їх індивідуалізації суто приватного характеру, що мають відбиток зміни соціально-економічних і психологічних факторів. Вони не мали того ступеня тяжкості, що звертала на себе увагу в історіях хвороб минулих років, але їх патогенна роль зросла від 27% до 48% (рj < 0,05).

Значно частіше (рj < 0,05) на цей час реєструються соматичні та ендокринні порушення, склавши 77,3%±4,8% у порівнянні з архівною групою 43,6%±6,7%. Ширше стало коло соматичної патології (за рахунок патології ендокринної системи, опорно-рухового апарату) у порівнянні з перевагою в основному хвороб серцево-судинної системи і шлунково-кишкових захворювань. Помітно виражена тенденція до збільшення тривалості хвороби при усіх формах невротичних розладів ( у середньому від 1 року до 3,5 років). При зіставленні клініко-психопатологічних особливостей при неврастенії звертає на себе увагу тенденція до поліморфізму проявів з перевагою емоційно-афективних проявів. У власній групі вірогідно частіше реєструвалися астенічний (88,9%±4,4% і 24,0%±8,5%, рj < 0,001) і депресивний синдроми (46,2%±6,9% і 4,0%±3,9%, рj < 0,001), іпохондричні прояви у власній групі реєструвалися вірогідно рідше, ніж в архівній (23,1%±5,8% і 80,0%±8,0%, рj < 0,001). Невротичний стан при обсесивно-компульсивних розладах змінився убік зменшення окресленості основного синдрому, поліморфізму, збігу, зближення з іншими формами невротичних розладів.

У досліджуваній групі хворих увагу привертала вираженість проявів дезадаптивної поведінки, що клінічно виявляється порушеннями поведінки з агресивністю, конфліктністю, відмовами виконання доручень, прогулами і зривами уроків, брутальністю. Порушення поведінки виявлялися від фрагментарності з переважним поширенням на внутрішньородинні конфлікти до охоплення всіх сфер діяльності підлітка, мали тотальний характер.

Порівняльний аналіз синдромологічної структури неврозоподібних станів показав достовірне зростання частоти в наш час депресивно-дистимічного синдрому (рj < 0,001), астенічного синдрому з патохарактерологічними розладами і відхиленнями поведінки в групі обстежених хворих (рj < 0,001). Затяжний варіант перебігу неврозоподібних станів з тенденцією до періодичних загострень переважав в обох аналізованих групах.

Серед супутньої соматичної патології, що помітно зросла за нашого часу (рj < 0,01), перше місце по частоті займала патологія шлунково-кишкового тракту. Друге місце займали дисплазії сполучної тканини й ендокринна патологія, що реєструвалася в архівній групі в поодиноких випадках.

У результаті проведеного нами в роботі комплексного порівняльного аналізу клінічної симптоматики, виявлення закономірностей у характері взаємодії патології і мікросоціальних, біологічних факторів, біохімічних показників, що свідчать про участь адаптаційних і дезадаптаційних систем, отримано достовірну інформацію про ступінь розходжень між досліджуваними невротичними і неврозоподібними порушеннями.

Наявність статистичних розходжень для характеристики діагностичного значення тієї чи іншої ознаки, що зустрічаються при диференційованих розладах, є недостатньою. Тому при порівнянні тільки клінічної симптоматики невротичних і неврозоподібних станів між собою виявляється, що сама по собі клінічна симптоматика в групах хворих мало відрізняється. З метою розробки диференційно-діагностичного алгоритму описуваних станів виведені критерії, що дозволяють кількісно виразити отримані розходження, тобто їхню діагностичну значимість.

У результаті проведеного математичного аналізу відображені наступні інформативні ознаки: для невротичного стану це були наявність гострої чи хронічної психотравми, час появи функціональних симптомів стосовно патогенного фактору (найчастіше при наявності гострої психотравми - розвиток невротичних розладів, гострий чи поступовий), відсутність органічного захворювання головного мозку, яскраве емоційне забарвлення, динамічність, різноманіття клінічних проявів протягом усього захворювання, конкретно-особисте відношення до хвороби (неадекватність емоцій, поведінки об'єктивній характеристиці хвороби), швидкий і легкий відхід хворобливої симптоматики під впливом психотерапії у хворих з невротичними порушеннями в гострому періоді, слабка ефективність психотерапії при затяжному перебігу невротичних розладів.

Максимальну діагностичну значимість при неврозоподібних станах несли наступні ознаки: наявність симптомів органічного ураження головного мозку; поступовий розвиток і прояви неврозоподібної симптоматики на тлі вгасання процесу органічного захворювання; відсутність свідчення на наявність безпосередньої психотравми перед розвитком неврозопідобної симптоматики; одноманітний, статичний характер клінічних проявів психопатологічних синдромів; наявність різної неврологічної симптоматики; адекватне відношення особистості до хворобливих проявів без схильності до їх перебільшення.

Таким чином, отримані дані свідчать про полісистемний підхід до проблеми діагностики невротичних і неврозоподібних розладів, що ведуть до виражених станів соціальної дезадаптації у підлітків з граничними нервово-психічними розладами, з врахуванням збігу впливів несприятливих мікросоціальних, клінічних, психологічних і біологічних факторів. З метою проведення ранньої діагностики цих станів запропоновано таблицю диференціально-діагностичних критеріїв, що дозволяють чітко оцінити характер (невротичний чи неврозоподібний) порушень. Своєчасна діагностика і застосування патогенетичної корекції, у свою чергу, попереджує розвиток соціальної дезадаптації в підлітків.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розв'язання наукової задачі, що виявляється в удосконаленні диференційно-діагностичних критеріїв невротичних і неврозоподібних розладів у підлітків на основі вивчення сучасних клінічних форм перебігу хвороб і психологічних особливостей підлітків з граничними нервово-психічними розладами. Розроблені критерії диференціальної діагностики досліджених станів дозволять на фоні поліморфізму клінічних проявів забезпечити своєчасну діагностику невротичних розладів, що сприятиме попередженню розвитку соціальної дезадаптації підростаючого покоління.

2. Патоморфоз клінічної картини невротичних станів виражається зменшенням ступеня ваги розгорнутих невротичних розладів, редукції найбільш тяжких і гострих компонентів, тенденції до збільшення питомої ваги стертих, астено-депресивнх, іпохондричних, псевдосоматичних станів, що приводить до формування маскованих форм невротичних розладів. Зменшення окресленості окремих клінічних форм, наростання їх поліморфізму дозволяють говорити про тенденцію до змішання форм невротичних розладів.

3. При невротичних та неврозоподібних розладах патопсихологічне обстеження у 100 % підлітків виявило такі особливості, як емоційна лабільність, формування порушень на тлі акцентуацій характеру того чи іншого типу, хитлива неадекватна самооцінка, виражена потреба в самовизнанні, самоствердженні.

4. Специфічними особливостями для хворих з порушеннями поведінки є наявність епілептоїдного (23,1%±6,7%) і шизоїдного (17,9%±6,1%) типів акцентуації характеру, вираженої (46,2%±7,9%) і сильної (25,6%±6,9%) реакції емансипації, низької або високої конформності, ознак можливого розвитку психопатії (48,7%±8,0%), психологічної схильності до алкоголізації (61,5%±7,8%) і делінквентності (76,2%±1,0%), вираженої соціальної дезадаптації.

5. Характер психічної травматизації змінюється в бік збільшення питомої ваги тривалої психічної напруги, викликаної індивідуальними, особистими психотравмами, що мають відбиток різкої зміни соціально-економічних, матеріальних і психологічних факторів. Психотравмуючі обставини об'єктивно менш тяжкі й інтенсивні, але більш неповторні, складні і неоднозначні для особистості. Зміна патогенетичних факторів, які беруть участь у клінічному оформленні і динаміці невротичних і неврозоподібних розладів виявляється в зростанні соматичної, ендокринної, органічної патології, що сприяє трансформації біологічної реактивності хворих.

6. Виявлено внесок мелатоніну у реалізацію адаптивної ролі епіфіза щодо емоційних, поведінкових розладів, що супроводжують стрес. Виявлено стійкий стримуючий характер епіфізарних впливів при патологічному посиленні адренокортикальної активності, що організує розлади в емоційній сфері (які супроводжують стрес і психічну депресію). Порушується річний ритм функціональної активності епіфіза у хворих з неврозоподібними розладами і взагалі відсутній у підлітків з невротичними розладами. Характер кореляційного взаємозв'язку між станом епіфізарної активності, клінічними проявами нервово-психічних порушень і особистісних особливостей хворих визначає специфічність емоційних, у тому числі поведінкових, розладів при невротичних і неврозоподібних порушеннях.

7. Розроблені диференційно-діагностичні критерії лягли в основу комплексу медико-профілактичних заходів, спрямованих на попередження дезадаптації підростаючого покоління.

Список робіт, що опубліковані за темою дисертації

1. Матковская Т.Н. Невротические расстройства у подростков в современном социуме // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.11, вип.32. - С.116-118.

2. Пат. України 40853 МКВ А61В10/00, G01N33/493. Спосіб лікування невротичних розладів у хлопчиків-підлітків. Т.М. Матковська. Заявл. 28.07.2000; опубл. 15.08.2001. - 3с.

3. Проскурина Т.Ю., Михайлова Э.А. Матковская Т.Н. Клинико-психологические особенности поведения у детей и подростков с неврозами и неврозоподобными расстройствами // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вип.20. - С.68-71. Автором проведено добір хворих, їх клініко-психопатологічне обстеження, інтерпретація та узагальнення одержаних результатів. Стаття автором літературно оформлена, показники статистично вивірені.

4. Проскурина Т.Ю., Михайлова Э.А., Матковская Т.Н. Модель технологии диагностики пограничных нервно-психических расстройств у детей и подростков школьного возраста // Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.7, вип.1(19). - С.86-87. Автором проведено клінічне спостереження, здійснено статистичну обробку матеріалів, узагальнені результати.

5. Плехова Е.И., Матковская Т.Н., Проскурина Т.Ю. Особенности экскреции мелатонина у мальчиков-подростков с неврозами и неврозоподобными состояниями. // Український вісник психоневрології. - 1999. - Т.7, вип.3(21). - С.96-98. Автором проведений добір хворих, їх клінічне обстеження, дослідження рівня екскреції мелатоніну в залежності від строків прояви захворювання, статі, віку хворих підлітків, пори року. Дана порівняльна характеристика цього показника у хворих з невротичними та неврозоподібними станами. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

6. Проскурина Т.Ю., Михайлова Э.А., Матковская Т.Н. Социально-развивающая реабилитация в системе охраны психического здоровья детей-подростков // Педиатрия, акушерство и гинекология. - 1999. - №3. - С.11-12.

Автором проведений аналіз клінічних та ретроспективних даних, статистична обробка матеріалу, порівняння одержаних результатів з літературними даними.

7. Плехова Е.И., Матковская Т.Н., Турчина С.И. Содержание мелатонина у мальчиков-подростков с пограничными нервно-психическими расстройствами. // Эндокринология. - 1999.-т.4, №2 . - С.273-274. Автором проведено добір хворих, їх клінічне обстеження, вивчення рівня екскреції мелатоніну. Проаналізована ефективність терапії в залежності від ісходного рівня екскреції мелатоніну. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

8. Проскурина Т.Ю., Михайлова Э.А., Матковская Т.Н. Медико-психологический аспект неврастении у подростков. // Медицинские исследования. - 2001. - Т1., вип.1. -С. 28-29. Автором проведено клінічне спостереження хворих на неврастенію, визначено частоту та характер психопатологічних проявів. Здійснено узагальнення одержаних результатів.

9. Проскурина Т.Ю., Матковская Т.Н. Частота преневротических нарушений у школьников городской и сельской местности. // Респ. межвед. сборник “Охрана здоров”я детей и подростков”. - 1996. - Вып.25. - С.3-5. Автором проведено добір хворих, їх клініко-психопатологічне обстеження, а також інтерпретація та узагальнення одержаних результатів.

10. Проскурина Т.Ю., Матковская Т.Н. К прогнозу лечения невротических и неврозоподобных состояний//. VII Российский национальный конгресс “ Человек и лекарство”, Москва .-2000.-С.208. Автором проведено клініко-психопатологічне обстеження хворих, інтерпретація одержаних результатів. Стаття автором літературно оформлена, показники статистично вивірені.

11. Плехова Е.И., Матковская Т.Н. Особенности экскреции мелатонина у мальчиков-подростков с невротическими расстройствами // Матер. научно-практ. конф. “ Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків”. - Харків, 2001.- С.79-80. Автором проведений добір хворих, їх клінічне обстеження, дослідження рівня екскреції мелатоніну. Здійснено статистичну обробку матеріалу, узагальнення результатів.

12. Проскурина Т.Ю., Матковская Т.Н. Современный патоморфоз невротических расстройств у подростков // Матер. научно-практ. конф. “Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків”. - Харків, 2001.- С.86-88. Автором проведено клініко-психопатологічне обстеження хворих, інтерпретація та узагальнення одержаних результатів.

Анотація

Матковська Т.М. Сучасний патоморфоз невротичних та неврозоподібних розладів у підлітків.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидиата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2002.

У дисертації на підставі клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного, біохімічного, ретроспективного досліджень отримано дані про особливості клінічного патоморфозу невротичних та неврозоподібних розладів у підлітків, оцінено мікросоціальні, біологічні, конституціонально-психологічні чинники, що сприяють формуванню невротичних та неврозоподібних розладів в сучасних умовах. Виявлено характер нейрогормональних змін у підлітків, а саме, епіфізарно-адренокортикальні відносини при невротичних розладах. Було отримано дані, що підтверджують участь мелатоніну в реалізації адаптивної ролі епіфізу в умовах емоційного стресу, проаналізований вплив мелатоніну на кору надниркових залоз. Виявлено стійкий стримуючий характер епіфізарних впливів при патологічному посиленні адренокортикальної активності, яка організує розлади в емоційній сфері, що супроводжують стрес. Складено диференційно-діагностичну таблицю досліджених станів, виведено критерії, що дозволяють кількісно виразити отримані розходження, тобто їх діагностичну значимість.

Ключові слова: невротичні розлади, неврозоподібні розлади, підлітки, патопсихологія, біохімія.

Аннотация

Матковская Т.Н. Современный патоморфоз невротических и неврозоподобных расстройств подростков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16. - психиатрия. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины, Харьков, 2002.

В диссертации на основании клинико-психопатологического, экспериментально-психологического, биохимического, ретроспективного исследований представлены данные об особенностях клинического патоморфоза невротических и неврозоподобных расстройств у подростков, оценены микросоциальные, биологические, конституционально-психологические факторы, способствующие формированию данных расстройств в современных условиях.

Определен характер нейрогормональных изменений в подростковом возрасте, а именно эпифизарно-адренокортикальные отношения при невротических расстройствах. Получены данные, подтверждающие участие мелатонина в реализации адаптивной роли эпифиза в условиях эмоционального стресса, проанализировано влияние мелатонина на кору надпочечников.

Выявлен устойчивый сдерживающий характер эпифизарных влияний при патологическом усилении адренокортикальной активности, которая организует расстройства в эмоциональной сфере, сопутствующие стрессу и психической депрессии. Составлена дифференциально-диагностическая таблица исследуемых расстройств, выделены критерии, которые позволяют количественно выразить полученные различия, то есть их диагностическую значимость.

В результате проведенного исследования невротических и неврозоподобных расстройств у подростков изучены особенности клинического патоморфоза данных состояний, заключающиеся в преобладании в психопатологической структуре депрессивной, депресивно-дистимической симптоматики с постепенным формированием дезадаптивного поведения. Видоизменение динамики невротических расстройств в сторону замедления темпа, затяжного течения проявляется в нарастающей склонности к постепенному началу заболевания в относительно меньшей очерченности и интенсивности манифестного, развернутого этапа болезни, в рано обозначившейся тенденции к хронификации симптоматики.

Патоморфоз клинической картины невротических состояний выражается в виде уменьшения степени тяжести развернутых невротических состояний, редукции наиболее тяжелых и острых компонентов, тенденции к увеличению удельного веса стертых, астено-депрессивных, ипохондрических, псевдосоматических невротических состояний, что приводит к формированию маскированных форм невротических расстройств. Уменьшение очерченности отдельных клинических форм, нарастание их полиморфизма позволяют говорить о тенденции к смешению форм невротических расстройств.

Установлено, что для всех больных (100%) с пограничными нервно-психическими расстройствами общими являются эмоциональная лабильность, формирование нарушений на фоне акцентуаций характера того или иного типа, неустойчивая неадекватная самооценка, выраженная потребность в самоопределении, самоутверждении.

Специфическими особенностями для больных с девиациями поведения являются наличие эпилептоидного (23,1%±6,7%) и шизоидного (17,9%±6,1%) типов акцентуации характера, выраженной (46,2%±7,9%) и сильной (25,6%±6,9%) реакции эмансипации, низкой либо высокой конформности, признаков возможного развития психопатии (48,7%±8,0%), психологической склонности к алкоголизации (61,5%±7,8%) и делинквентности (76,2%±1,0%), выраженной социальной дезадаптации.

Характер психической травматизации меняется в сторону увеличения удельного веса длительного психического напряжения, вызванного индивидуальными, частными психотравмами, имеющие отпечаток резкой перемены социально-экономических, материальных и психологических факторов. Психотравмирующие обстоятельства объективно менее тяжелые и интенсивные, но более неповторимы, сложны и неоднозначны для личности.

Изменение патогенетических факторов, участвующих в клиническом оформлении и динамике невротических и неврозоподобных расстройств обнаружены в росте соматической, эндокринной, церебрально-органической патологии, способствующей трансформации биологической реактивности больных.

Выявлено участие мелатонина в реализации адаптивной тормозной роли эпифиза при эмоциональных, поведенческих расстройствах, которые сопутствуют стрессу. Зарегистрирован устойчивый сдерживающий характер эпифизарных влияний при патологическом усилении адренокортикальной активности, которая организует расстройства в эмоциональной сфере, сопутствующиие стрессу и психической депрессии. Нарушается годовой ритм функциональной активности эпифиза у больных с неврозоподобными расстройствами и вообще отсутствует у подростков с невротическими расстройствами. Характер корреляционной взаимосвязи между состоянием эпифизарной активности, клиническими проявлениями нервно-психических нарушений и личностными особенностями больных, определяет специфичность эмоциональных, в том числе поведенческих расстройств при невротических и неврозоподобных расстройствах.