Раціональні методи остеосинтезу та стимуляція репаративного остеогенезу у тварин

У цій сполучній тканині видно кінці переламаних кісток неправильної форми, які містять остеоцити на різних стадіях некрозу, що підтверджується їх каріопікнозом, каріорексисом, повним заміщенням клітин аморфною еозинофільною масою, або остеоцити не виявляли взагалі. Кінці кісток оточені остеокластами і моноцитами, що блідо зафарбовуються гематоксиліном і еозином; остеони і кісткові пластинки не диференціюються.

Навколо пухкої сполучної тканини - щільна сполучна тканина, яка характеризується наявністю фіброцитів, що розташовані між пучками паралельно розташованих колагенових волокон, які зібрані у більш товсті пучки (38,56 ± 2,92% площі зламу).

В ділянках щільної сполучної тканини, віддалених від судин, виявлені острівці тканини, яка при забарвленні гематоксиліном та еозином нагадувала хрящову. Але ця тканина представлена рідко розташованими остеобластами типової будови, кожен з яких міститься у лакуні, подібній до лакуни хондроцита. Досить великий простір між клітинами заповнений міжклітинною речовиною з тонкими і короткими колагеновими волокнами.

Грубоволокниста кісткова тканина займає 32,7 ± 2,52% площі зламу. Утворення її спочатку відбулося в щільній сполучній тканині навколо остеобластів, у ній розташованих. Вона складається з тонких мінералізованих пучків колагенових волокон з остеоцитами і оточує великі вічка округлої або овальної форми. Всередині кожного вічка виявили капіляр і велику кількість остеобластів, розташованих рядами по периферії вічок, де вони утворили суцільний фронт мінералізації.

Центральна частина зламу закрита потовщеним, не поділеним на шари окістям. Воно включає велику кількість фібробластів і колагенових волокон, між якими по всій його товщі групками з 2 - 7 клітин розміщені преостеобласти і остеобласти. Частина фібробластів і колагенових волокон орієнтована не паралельно поверхні кістки, а під кутом 3 - 39⁰.

На периферії місця перелому окістя потовщене, і поділ його на шари добре виражений. У внутрішньому шарі виявили велику кількість преостеобластів і остеобластів. Місцями від внутрішнього шару окістя у сполучну тканину, яка заповнювала місце перелому, відходили тканинні тяжі.

На 30-у добу у тварин діагностували незначну кульгавість кінцівки, що спирається, та атрофію м'язів. Місцевої реакції на пальпаторне дослідження не відмічали. На рентгенограмах ще розпізнається щілина перелому, заповнена кістковим мозолем, переважно періостальним. У деяких випадках виявляли світло-димчасті нашарування, нечіткі лінії, що окреслювали кістковий мозоль, та розширення щілини між відламками кісток. У центральній частині остеоїдної тканини, яка заповнила місце перелому, з'являються ділянки осифікації, але по периферії вони ще напівпрозорі, що свідчить про недостатнє проникнення до неї мінеральних солей.

В біоптатах з місця перелому виявили збільшення кількості кісткової тканини: вона займала 58,62 ± 3,17% площі, сполучна - 11,7 ± 2,94%, а вічка - 28,36 ± 2,01%. Кінців зрощуваних кісток у більшості випадків не виявляли. Періостальний кістковий мозоль зменшений, як і розміри вічок, що набули переважно округлої та овальної форми. Навколо вічок сформувалася остеонна система у вигляді досить впорядковано розташованих остеонів. Кісткові пластинки були широкими, колагенові волокна, що їх формували, невпорядковано орієнтовані. Крім остеобластів, по периферії вічок виявили остеокласти (групками по 2 - 5 клітин), які резорбували новоутворену грубоволокнисту кісткову тканину, беручи таким чином активну участь в її ремоделюванні в пластинчасту. Окістя потовщене і чітко поділене на два шари. У внутрішньому його шарі ще є багато преостеобластів і остеобластів.

На 45-у добу на рентгенограмах періостальний мозоль над місцем перелому значно зменшений. Для нього характерні компактність, чітко окреслена відмежованість від прилеглих тканин, рівномірність переходу на прилеглі уламки кісток та відсутність візуальної лінії перелому.

В біоптатах кісткова тканина займає 76,8% площі зламу. В ній виявлені острівці волокнистої сполучної тканини (1,9 % площі), а кісткова тканина з вічками займає 21,3 %.

Окістя ще потовщене, з добре вираженим поділом на два шари. Кількість остеобластів і преостеобластів у внутрішньому його шарі зменшена. Кісткова тканина за своєю будовою подібна до пластинчастої (компактної) кісткової, але розміри вічок все ще більші, ніж судинних каналів трубчастої кістки. Помітно послабилась васкуляризація ділянки перелому внаслідок розростання щільної сполучної тканини навколо капілярів та в їх стінці. Це призводить до їх облітерації.

На 60-у добу після остеосинтезу у тварин при пальпаторному дослідженні місця перелому ознак механічної нестабільності травмованої кінцівки, місцевого болю та набряку не виявлено. На рентгенограмах над місцем зламу не видно нашарувань, кістковий мозоль чітко окреслений і набув такої ж структури, як і прилеглі ділянки кістки.

В кісткових біоптатах 91,25 ± 2,72% площі зламу займає пластинчаста (компактна) кісткова тканина з судинними каналами діаметром 61 - 164 мкм, округлої або овальної форми, що містять окремі групки остеобластів і остеокластів. Місцями спостерігається невпорядкована орієнтація кісткових пластинок остеонної системи, зовнішньої та внутрішньої загальних систем кісткових пластинок. Окістя набуло такої ж гістологічної будови, як і у нетравмованих тварин.

У травмованих тварин, що мали діафізарні переломи трубчастих кісток, недостатньо щільне з'єднання та міцну фіксацію відламків кісток (переважно при проведенні остеосинтезу за допомогою шпиць), процеси репаративної регенерації мали свої особливості. Так, у місці зламу спочатку утворюється кістковий мозоль, що у своєму розвитку має хрящову стадію (15 доба). Пізніше (30 - 45 доба) ця хрящова тканина перебудовується у грубоволокнисту кісткову тканину, яка в свою чергу заміщується пластинчастою кістковою тканиною (60 доба).

Ефективність стимулюючих препаратів при остеосинтезі. Для стимуляції репаративних процесів після з'єднання та фіксації переломів кісток застосовували наступні препарати:

РБС-КИНГ. Прискорює заживлення ран, виразок та інших запальних процесів. Препарат вводили внутрішньом'язово 10 разів з інтервалом у добу у дозі: котам 1 мл, собакам - 2 мл.

Юнікап. Комплексний вітамінний препарат, який містить вісім вітамінів та стільки ж макро- і мікроелементів. Препарат задавали травмованим тваринам один раз у три доби з розрахунку 1 таблетка на 30 кг живої маси впродовж 30 діб.

Катозал. Поліпшує асиміляційні процеси в організмі, в тому числі стимулює утворення кісткової тканини. У 100 мл розчину катозалу міститься 10 г бутафосфану; 0,005 г ціанкобаламіну; 0,1 г метил-4-гідроксибензоату. Препарат призначали підшкірно у дозі 5мл протягом 7 діб.

Остим-100. Нова синтезована ультрадисперсна модифікація гідроксіапатиту Са3(РО4).3ОН, яка характеризується високою біохімічною активністю. При відкритих простих переломах препарат використовували для заміщення кісткових дефектів, вводячи його у кістковомозкову порожнину та навколо місця ураження (у вигляді 30%-вої пасти).

Як стимулятор обміну речовин тваринам I групи (n = 138) вводили РБС-КИНГ та юнікап; II (n = 141) - катозал та юнікап; III (n =69) - остим-100 та катозал. Для прискорення інтенсивності остеоутворення застосовували остим-100. Під час проведення операції на зіставлені фрагменти кісток наносили пасту остим-100, заповнюючи дефекти та лінію перелому.

Тварини IV (контрольної) групи (n = 247) - після остеосинтезу не отримували стимуляторів та вітамінів.

У післяопераційному періоді у тварин усіх груп для профілактики септичних ускладнень застосовували курс антибіотикотерапії (внутрішньом'язово гентаміцину сульфат 1 - 2 мг/кг двічі на добу протягом 7 діб або байтрил 0,1мл/кг через кожні 12 годин протягом 5 - 8 діб). У випадку розвитку остеомієліту використовували лінкоміцину гідрохлорид (10 - 20 мг/кг тричі на добу), цефотаксим (50 мг/кг двічі на добу), цефтриаксон-КМП (50 мг/кг 1 раз на добу протягом 5 - 8 діб).

Дані 7-річних досліджень післяопераційного лікування травмованих тварин із застосуванням різних засобів стимуляції репаративних процесів при остеосинтезі представлені в табл. 4.

Таблиця 4 - Тривалість зрощення трубчастих кісток у собак і котів при різних методах остеосинтезу

Групи тварин	Засіб стимуляції	Методи остеосинтезу	Термін зрощення кісток за методами, діб, М±m
		інтрамедулярний, гол.	екстракортикальний, гол.	інтрамедулярний, гол.	екстракор-тикальний, гол.
		Собаки	Коти	Собаки	Коти	Собаки	Коти	Собаки
I	РБС-КИНГ + юнікап	84	36	11	7	52±0,13 **	46±0,22 *	45±0,25 **
II	Катозал + юнікап	81	37	14	9	46±0,18 **	34±0,22 **	38±0,18 **
III	Остим - 100 + катозал	22	20	15	12	44±0,18 **	32±0,5 **	35±0,22 **
IV	Без стимуля-торів	160	42	36	9	60±0,23	48±0,81	52±0,17

Примітка: **Р<0,005; * Р<0,05

Як свідчать дані таблиці, після інтрамедулярного остеосинтезу остаточний термін зрощення кісток у тварин II і III дослідних груп був майже однаковим, у I дослідної групи та IV (контрольної) - значно довшим. Аналогічну картину спостерігали і при накістковому остеосинтезі, коли час консолідації мозоля у тварин II і III груп скоротився на 14 - 17 діб (Р<0,005). До того ж у тварин II і III дослідних груп кількість ускладнень була найменшою (відповідно 5 і 4 випадки), тоді як у I та IV групах - більшою (відповідно 8 та 10). Вони характеризувалися переважно уповільненням зрощення кісток, контрактурами та остеомієлітом, тоді як у перших групах - контрактурами та деформаціями.

Порівнюючи дві методики, - інтрамедулярного і екстракортикального остеосинтезу - ми констатували, що при накістковому методі у тварин всіх дослідних груп тривалість зрощення кісток була на 7 - 9 діб коротшою.

Використання при переломах кісток новокаїнових блокад нервів поперекового, крижового та тазового сплетень. Вплив новокаїнових блокад на репаративні процеси в кістках та профілактику гнійної інфекції при використанні різних методик остеосинтезу ми вивчали на собаках різних порід.

Залежно від методу остеосинтезу, з тварин, що мали переломи різної локалізації, були сформовані дослідні та контрольні групи (по 3 голови в кожній). В умовах хірургічної клініки було вивчено тривалість зрощення кісток при переломах у ділянці вертлюжної впадини, діафізів стегнової та гомілкових кісток.

Тваринам всіх дослідних груп один раз на тиждень проводили новокаїнові блокади нервів поперекового та крижового сплетень 1 2%-вим розчином новокаїну по 10 - 20 мл, в залежності від маси тіла тварини. Результати досліджень по цьому досліду представлені у табл. 5.

Таблиця 5 - Вплив новокаїнових блокад на загоювання переломів кісток у собак при різних методах остеосинтезу

Групи Тварин	Локалізація перелому	Різновидність блокад нервів	Тривалість зрощення кісток при остеосинтезі, діб, M±m
			інтрамедулярний	екстракортикальний
			дослід	контроль	дослід	контроль
I	суглобова западина	поперекового сплетення	57± 0,28 *	60 ± 0,22	53± 0,18 *	60 ±0,28
II	діафізарний перелом стегнової кістки	Стегнового нерва	49± 0,37 *	56 ± 0,28	45± 0,28 *	53 ±0,37
III	діафізарний перелом кісток гомілки	Сідничного нерва	44± 0,45 *	60 ± 0,56	40± 0,37 *	52 ±0,75

Примітка: *Р<0,005

Протягом 1,5 - 2 місяців за тваринами вели спостереження, контролювали перебіг репаративних процесів - на 2, 15, 30, 45 та 60-у добу після операції та провели курс антибіотикотерапії.

У поперековому нервовому сплетенні виконували блокаду стегнового та затульного нервів.

При блокаді стегнового нерва укол робили на середині лінії між маклаком і більшим вертлюгом стегнової кістки під кутом 45 - 50 до серединної площини тазу на глибину 40 мм.

Блокаду затульного нерва виконували за двома варіантами:

1-й (фіксація на боці) - голку спрямовували від сідничного горба з внутрішнього боку паралельно тазовому симфізу, відступивши від нього на 20 мм латеро-дорсально, на глибину 80 -100 мм;

2-й (фіксація на спині) - відступивши від переднього краю лобкового гребеня і від симфізу на 15 мм, вводять голку під кутом 90° на глибину 15 мм.

Крижове сплетення включає сідничний краніальний, сідничний каудальний та сідничний нерви. При їх блокаді вводили голку на 20мм нижче середини лінії, проведеної від остистого відростка останнього крижового хребця до вершини більшого вертлюга стегнової кістки. Спочатку, після підготовки операційного поля, голку, довжиною 80 - 100 мм, спрямовували до окістя сідничної кістки, а потім її зміщували ліворуч та праворуч, ін'єктуючи 20 - 25 мл 1%-вого розчину новокаїну.

Блокаду тазового сплетення проводили за методом В.І. Завірюхи.

Важливість точної методики проведення блокад обумовлена анатомо-топографічними особливостями ділянки тазу тварин. Так, у сполучній тканині медіально від широкої зв'язки тазу під крижовою кісткою розташовані соромітний, каудальний прямокишковий, каудальний шкірний нерв стегна і тазові нерви, а також крижова частина симпатичного стовбура. У брижі прямої кишки розміщений каудальний брижовий нервовий вузол і зв'язане з ним каудальне брижове сплетення, від якого нервові гілки спрямовуються до яєчників, формуючи яєчковий вузол і сплетення, а з брижового сплетення симпатичні волокна разом із кровоносними судинами - до прямої кишки, матки, піхви, сечового міхура та сечоводів.

У тварин І дослідної групи після інтрамедулярного або екстракортикального з'єднання кісток тазу різниця між тривалістю загоєння коливається у межах 4 діб, а між дослідом та контролем в середньому становить 5 ± 2 доби. У II і III дослідних групах середня різниця у часі загоєння кісток коливається в межах 5 ± 0,5 діб, у контрольних групах - 5,5 ± 2,5 доби. Середній показник прискорення загоєння переломів між дослідом та контролем становить відповідно 7,5 ± 0,5 та 14 ± 2 доби.

У II і III дослідних групах тварин, незалежно від характеру перелому, консолідація переломів трубчастих кісток при накістковому зрощенні прискорилася на 5 ± 1 доба.

Аналогічну картину ми спостерігали у дослідних тварин і при порівнянні методик інтрамедулярного та екстракортикального остеосинтезу пластинчастих кісток. Так, процеси регенерації кісток тазу при застосуванні вищезазначених методик прискорюються на 4,5 ± 2,5 доби.

Слід також підкреслити, що при остеосинтезі трубчастих кісток у дослідних тварин скорочується період консолідації на 10,5 ± 2,5 доби.

Важливо також, що тварини з перших діб мали можливість самостійно рухатись, лягати і вставати. На 35 - 40 добу кульгання ставало малопомітним, а на 50 добу - повністю зникало. Незначна атрофія м'язів, що спостерігалася протягом трьох декад після операції, на 60 добу ставала зовсім непомітною. Вільний доступ до операційної рани при використанні методик внутрішнього остеосинтезу давав змогу стежити за процесом загоєння рани і попередити розвиток ускладнень.

Вплив препарату намациту на репаративні процеси кісток у ВРХ. Дослідження в цьому напрямку проводили на клінічно здорових бичках чорно-рябої породи, віком 6 - 8 міс., масою тіла 150 - 200 кг. З них за принципом аналогів сформували дослідну та контрольну групи по 6 гол. Після остеотомії кісток гомілки у тварин обох груп по діафізу здійснили репозицію фрагментів кісток з наступною їх фіксацією за методом ПЧКО апаратом Костюка А.Н.

Для прискорення зрощення кісток тваринам дослідної групи перорально один раз на добу задавали препарат намацит (5,0 на 100 кг маси тіла з 5-добовим інтервалом) протягом 60 діб.

Намацит - препарат, розроблений спеціалістами Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна та НАУ, застосовується для регулювання окислювальних та біосинтетичних процесів в організмі тварин і людини за рахунок посилення карбоксилювання. Одна його таблетка містить, г: бікарбонату натрію 0,5180, цитрату натрію 0,1657, сульфату магнію 0,0621, сульфату марганцю 0,0021 та сульфату цинку 0,0021.

Після проведення оперативного втручання тваринам поступово подовжували моціон з метою збільшення функціонального навантаження на прооперовану кінцівку.

Прооперованих тварин щоденно піддавали клінічному обстеженню, контролюючи перебіг місцевих запальних процесів та статико-функціональні можливості прооперованої кінцівки. На другу добу, а потім через кожні 15 діб, включно по 60-ту, вивчали процес зрощення кісток шляхом рентгенографії. Дослідження крові проводили за добу до оперативного втручання, а потім на 1, 2, 5, 8, 14, 20, 30 та 36 добу.

Встановлено, що з перших діб досліду концентрація кальцію у крові тварин контрольної групи починає знижуватися, особливо на другу добу, поступово підвищується до 20 доби, а потім повільно нормалізується. У дослідній групі цей показник збільшується поступово і найвищий рівень вмісту кальцію виявляється на 14 та 20 добу, значно переважаючи показники контрольних тварин.

Вміст неорганічного фосфору, починаючи з першої доби і протягом всього досліду, у дослідних тварин змінюється синхронно, але у контрольної групи його рівень дещо знижений. З 5-ї до 8-ої доби цей показник поступово підвищується, потім знижується і на 30 - 36 добу знову зростає і поступово нормалізується. Зміни вмісту неорганічного фосфору у крові дослідних тварин мало відрізняються від цього показника контрольних тварин, але динаміка біохімічних змін та клініко-рентгенологічних даних перебувають у певній залежності від особливостей і стадії загоєння переломів. Перше підвищення їх рівня за часом відповідає прояву перших ознак утворення мозоля, а друге збігається з фазою вираженого зрощення відламків кісток гомілки.

При вивченні динаміки в крові активності лужної фосфатази (ЛФ) виявили збіг максимального підвищення її з періодами зростання вмісту кальцію і неорганічного фосфору під час формування кісткового мозоля, тобто встановлена пряма залежність між активністю ЛФ і інтенсивністю фосфорно-кальцієвого обміну.

Протягом перших п'яти діб, що відповідають періоду гострих реактивних змін, рівень активності ЛФ був значно нижчим, ніж у передопераційний період. Починаючи з 6-ої доби, у дослідних тварин він швидко зростає і досягає максимальних значень на 14-у. У контрольної групи активність ЛФ була значно нижча, що можна розглядати як свідчення недостатнього рівня енергетичного забезпечення репаративних процесів у кістковій тканині.

Можна припустити, що намацит, опосередковано впливаючи на процеси карбоксилювання, призводить до згаданих вище змін вмісту у крові досліджуваних показників, сприяє процесам репаративної регенерації.

Отже, позитивний вплив на перебіг репаративних процесів намациту, застосованого протягом 60 діб після травми, можна вважати достатньо переконливим. Профілактика і лікування ускладнень при переломах кісток. Вивчення ускладнень інфекційної етіології після проведення внутрішнього остеосинтезу було проведено на ІІ етапі досліджень (табл. 6).

Таблиця 6 - Ускладнення після проведення внутрішнього остеосинтезу кісток у собак та котів (1988 - 2001 рр.)

Вид тварин	Закриті переломи	Відкриті переломи
	загальна кількість	% ускладнень	загальна кількість	% ускладнень
Собаки	392	2	114	14
Коти	94	2	36	8

Найбільший відсоток ускладнень припадав на тварин з відкритими осколковими діафізарними переломами довгих трубчастих кісток та фаланг пальців.

Тваринам з політравмами операційні втручання відстрочували на 2 - 3 доби, місця перелому піддавали новокаїн-антибіотиковій блокаді. Рани спочатку промивали теплим розчином фурациліну (1 : 5000) або етакридину лактату (1 : 500), а потім закривали серветками, змоченими соком каланхое. Внутрішньом'язово та підшкірно, для профілактики гнійних ускладнень, використовували антибіотики широкого спектра дії: гентаміцину сульфат у дозі 1 мл на 30 кг маси тіла, байтрил 0,1мл/кг маси тіла через кожні 12 годин на протязі 5 - 8 діб, а як неспецифічний імуномодулятор 1 раз на три доби - катозал у дозі 0,5 - 5мл. У лікувальному комплексі при загрозі розвитку остеомієліту використовували лінкоміцин (1 мл на 30 кг маси тіла), цефотаксим (1 г на 50 кг маси тіла через кожні 12 годин); цефтриаксон-КМП (1 г на 50 кг маси тіла 1 раз на добу на протязі 5 - 8 діб). Для імунізації хворих тварин застосовували стафілококовий анатоксин - 1 мл двічі на добу протягом 5 - 7 діб, а для поліпшення мікроциркуляції в тканинах ураженої ділянки шкіри і підлеглих тканин та процесів репарації - солкосерил-желе.

Після проведення остеосинтезу у собак з проявом гнійного запалення з поверхні рани брали мазки-відбитки, визначали видовий склад мікрофлори та її чутливість до антибіотиків. Виявили такі збудники гнійної інфекції, що обумовили ускладнення після проведення остеосинтезу при закритих і відкритих переломах: стафілокок (Staруlococсus аureus), стрептокок (Streptococcus pyogenes), синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa), кишкова паличка (Escherichia сoli), пневмокок (Pneumococcus Frankel-Weichselbaum), Corynebacterium pyogenes (B.pyogenes).

Необхідно підкреслити, що найретельніше виконання правил асептики і антисептики не усуває післяопераційних ускладнень, в тому числі і розвитку гнійної інфекції.

Остеомієліт інфекційного походження найчастіше виникав як ускладнення відкритого перелому чи колотої рани або був наслідком хірургічного втручання при лікуванні перелому.

Лікування хворих на гнійний остеомієліт тварин проводили комплексно. Хірургічна тактика передбачала: анестезію та радикальну некроектомію; заповнення кісткового дефекту препаратом остим-100 у вигляді 18%-вої і 30%-вої пасти; забезпечення стабільної фіксації кісткових фрагментів методами екстракортикального та інтрамедулярного остеосинтезу; закриття дефекту м'якими тканинами та активне дренування з тривалим зрошенням розчинами антисептиків (хлоргексидину біглюконату 0,05%, етонію 0,5%, фурациліну 1 : 5000, діоксидину 1%). Для зрошення уражених ділянок із запальними процесами також застосовували розчин Рінгера з антибіотиками, які підбирали залежно від чутливості до них мікрофлори. Парентерально призначали антибіотики у високих дозах з використанням цефалоспоринів третього покоління: цефотаксиму (клафоран, кетоцеф), лонгацефу, цефтазидиму (фортум) та інших.

Велике значення при лікуванні остеомієліту мала рання декомпресія вогнища запалення, яку застосовували у собак віком до 1,5 року при гематогенних остеомієлітах, локалізованих в дистальних метафізах ліктьових, променевих та великогомілкових кісток, а також проксимальних метафізах променевих та плечових кісток. Для внутрішньокісткової іригації вогнища остеомієліту використовували спеціальні голки з мандреном, які з боків, біля колючої частини, мали один або два отвори (довжина 110 - 130 мм, діаметр 2 - 3 мм). Рання декомпресія ділянки остеомієліту та безпосередня дія антибіотиків на фоні комплексного лікування значно прискорювали одужання собак.

За нашими спостереженнями, профілактика та лікування ускладнень інфекційної етіології залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів, а саме: локалізації та характеру переломів кісток, методів остеосинтезу, віку та загального стану травмованої тварини, методів стимуляції репаративної регенерації кісткової тканини та супутніх ушкоджень тощо.

Найбільш типовим ускладненням неінфекційної етіології при лікуванні переломів був синдром “хвороби переломів” - зростання відламків в неправильному положенні, затримка або відсутність зростання, порушення росту кісток, остеомієліт.

Встановлено, що розвитку синдрому запобігає використання методу жорсткої фіксації відламків, який забезпечує раннє припинення болю та відновлення функції.

Порушення росту кісток після перелому часто відбувалося внаслідок руйнування метаепіфізарного хряща. При передчасному його повному зникненні спостерігається укорочення кісток, при частковому - кутова їх деформація. Особливо значні порушення росту кісток виникали при руйнуванні метаепіфізарного хряща в одній з кісток, розташованих паралельно (наприклад, променева та ліктьова).

Затримка або відсутність зростання - досить часте ускладнення. Нами виявлені такі причини затримки зростання та відсутності консолідації: неправильна, неадекватна іммобілізація; нещільність кооптації зафіксованих відламків; відсут-ність відповідної васкуляризації в ділянці перелому; наявність множинних автономних відламків; виснаженість та низька резистентність організму, проникнення в ділянку перелому збудників інфекції. Клінічно вона супроводжується болісністю ділянки перелому, прогресуючою деформацією, атрофією м'язів, неможливістю функціонування кінцівки. У потрібні терміни досягти консолідації відламків у більшості випадків можна тільки при хірургічному втручанні.

Отже, дотримання відповідних правил асептики й антисептики та правильне проведення остеосинтезу, а також профілактична антибіотикотерапія, попереджують розвиток ускладнень. У випадку їх появи додатковим промиванням рани, а при необхідності оперативним втручанням та наступним використанням лікувальних доз антибіотиків можна зберегти функцію кінцівки і життя тварині.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі оптимізації методик раціонального оперативного втручання при переломах кісток у тварин з мінімальною травматичністю тканин та збереженням стато-динамічної функції пошкодженого сегмента; користуючись методами біопсії, гістології, гістохімії, біохімії та рентгенології, визначили особливості регенерації кісткової тканини; представлені ефективні методи її стимуляції (РБС-КИНГ + юнікап, катозал + юнікап, остим-100 + катозал, новокаїнові блокади та намацит); уточнені прогностичні показники ефективності лікування.

У дрібних свійських тварин найчастіше трапляються множинні переломи трубчастих кісток периферичного скелета ділянок плеча, передпліччя, стегна та гомілки, а серед плоских кісток осьового скелета - нижньої щелепи та тазу. Основною їх причиною є зіткнення з транспортом, а у котів - падіння з висоти.

Консервативний метод лікування доцільно застосувати при нескладних переломах кісток опорно-рухового апарату без зміщення відламків. Всі інші переломи підлягають оперативному лікуванню.

При складних переломах довгих трубчастих кісток у собак і котів оптимальним є застосування екстракортикального остеосинтезу, переважно без додаткової іммобілізації кінцівки. Метод запобігає виникненню контрактур та анкілозу, оскільки дозволяє в найкоротші строки відновити пасивні та активні рухи кінцівок.

Комплексне застосування вітамінних та деяких інших препаратів (катозал + юнікап та остим-100 + катозал) обумовлює прискорення перебігу репаративних процесів після остеосинтезу як пластинчастих, так і трубчастих кісток на 14 - 17 діб.

Впровадження у практичну ветеринарну медицину розроблених нами методик інтрамедулярного та екстракортикального остеосинтезу і зовнішнього черезкісткового остеосинтезу є підставою для перегляду тактики забезпечення зрощення кісток осьового та периферичного скелета у великих та дрібних свійських тварин. Основою методів є зближення відламків кісток, їх стабільна фіксація, збереження іннервації та живлення тканини в ділянці травми.

При переломах кісток гомілки у великої рогатої худоби доцільно проводити екстракортикальний остеосинтез або черезкістковий остеосинтез апаратом Костюка А.Н., забезпечуючи цим оптимальні умови для утворення міцного періостального, проміжного фіброзного, а надалі і кісткового мозоля.

Застосування новокаїнових блокад окремих нервів і нервових сплетень при лікуванні переломів кісток у свійських тварин скорочує перебіг місцевого післяопераційного запального процесу та прискорює регенерацію у плоских кістках на 3 - 7 діб, а трубчастих - на 7 - 16 діб.

Рентгенологічне, гістологічне, гістохімічне та біохімічне дослідження кісткових біоптатів дозволяють контролювати динаміку перебігу репаративних процесів при загоєнні переломів кісток. Поточний контроль основних показників крові протягом цього періоду є ефективним прийомом оцінки стану репаративних процесів у кістковій тканині.

Репаративна регенерація переломів трубчастих кісток кінцівок супроводжується гіперплазією преостеобластів і остеобластів, активацією в їх цитоплазмі процесів біосинтезу білків, глікозаміногліканів і вуглеводних сполук та експортом цих продуктів за межі клітини.

У великих продуктивних тварин функціональне навантаження зразу після зовнішнього остеосинтезу значно стимулює регенерацію кісткової тканини.

Регенерація кісткової тканини у тварин відбувається за схемою: розростання пухкої сполучної тканини - дозрівання і васкуляризація щільної сполучної тканини з утворенням грануляцій - формування грубоволокнистої кісткової тканини - формування пластинчастої кісткової тканини.

Репаративний процес в місцях переломів відбувається шляхом послідовних стадій: 1) запалення та порушення оксібіозу; 2) васкуляризація, відновлення оксібіозу та утворення сполучної тканини; 3) осифікація.

Пропозиції виробництву

На підставі проведених досліджень і клінічних спостережень пропонуємо наступні практичні рекомендації:

Результати досліджень широко використовувати у клінічній практиці ветеринарної медицини при діагностиці та лікуванні переломів трубчастих і пластинчастих кісток опорно-рухового апарату у великих і дрібних свійських тварин.

Застосовувати розроблені нами методики оперативних доступів при проведенні екстракортикального і інтрамедулярного остеосинтезу у тварин як такі, що забезпечують мінімальну травматичність параосальних тканин і органів, зберігають статико-динамічну функцію, полегшують догляд за хворими тваринами, прискорюють репаративні процеси та значною мірою запобігають різним ускладненням.

З метою стимуляції загоєння поєднувати оперативні методи лікування переломів кісток у собак і кішок із застосуванням катозалу, юнікапу, остиму-100 з юнікапом. Після проведення остеосинтезу для прискорення зрощення кісток великій рогатій худобі задавати перорально, один раз на добу, препарат намацит з розрахунку 5,0 на 100 кг живої маси з 5-добовим інтервалом протягом 60 діб. Застосування черезкісткового остеосинтезу апаратом А. М. Костюка у великих свійських тварин створює оптимальні умови для репаративної регенерації при переломах кісток периферичного скелета.

Отримані результати застосування функціонально-стабільного остеосинтезу при переломах кісток опорно-рухового апарату у тварин використовувати при написанні підручників, навчальних посібників, читанні лекцій і проведенні лабораторно-практичних занять при підготовці лікарів ветеринарної медицини.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Петренко О.Ф. Оперативне лікування переломів тазових кісток у свійських тварин / Петренко О.Ф., Костюк В.В. // Вет. медицина України. 1997. - № 3. С. 36 - 37. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Випадок успішного використання надкісткового остеосинтезу при переломі нижньої щелепи у коня / Петренко О.Ф., Сухонос В.П., Камінський А.Б. // Вет. медицина України. 1997. № 7. С. 38 39. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Хірургічне вправлення вивиху кульшового суглоба у собак // Вет. медицина України. 1997. № 7. С. 38 40.

Петренко О.Ф. Хірургічне вправлення і фіксація колінного суглоба у собак // Вет. медицина України. 1997. № 12. С. 24 25.

Петренко О.Ф. Морфологія кісткового мозоля при загоюванні закритих переломів трубчастих кісток / Петренко О.Ф., Калиновський Г.М. // Вет. медицина України. 1998. № 2. С. 35 36. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних, морфологічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Хірургічне лікування переломів нижньої щелепи у собак і котів / Петренко О.Ф., Сухонос В.П., Левчук В.С. // Вет. медицина України. 1998. № 5. С. 40 41. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Переломи кісток верхньої щелепи і черепно-мозкого відділу у собак і котів / Петренко О.Ф., Сухонос В.П. // Вет. медицина України. 1998. № 6. С. 14 15. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Ускладнення при лікуванні переломів у собак і кішок / Петренко О.Ф., Сухонос В.П., Сухонос Ю.В. // Науков. вісник Нац. аграр. ун-ту. Вип. 6. К., 1998. С. 146 151. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні морфологічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. До питання методики оперативного лікування переломів кісток у тварин // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Зб. наук. пр. Вип. 9. Біла Церква. 1999. С. 124 129.

Петренко О.Ф. Інтрамедулярний остеосинтез трубчастих і пластинчастих кісток опорного рухового апарату у кішок і собак // Вет. медицина України. 2000. № 3. С. 40 41.

Петренко О.Ф. Екстракортикальний остеосинтез у дрібних тварин // Вет. медицина України. 2000. № 4. С. 34 - 35.

Петренко О.Ф. Остеосинтез кісток таза у тварин // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Зб. наук. пр. Вип.11. Біла Церква. 2000. С. 87 92.

Петренко О.Ф. Лікування крижово-клубових переломо-вивихів і роз'єднання лобкового симфізу у свійських тварин // Науков. вісник Нац. аграр. ун-ту. Вип. 22. К., 2000 - С. 100 102.

Петренко О.Ф. Консервативне і оперативне лікування кісток гомілки у дрібних свійських тварин // Вет. медицина України. 2000. № 6. С. 34 35.

Петренко О.Ф. До питання характеру та класифікації переломів кісток у собак та кішок у місті Києві / Петренко О.Ф., Сухонос В.П., Корж А.В. // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Збірник наукових праць. Вип.13. Ч.1. Біла Церква. 2000. С. 70 - 75. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Коригуючий остеосинтез при деформаціях кісток передпліччя у дрібних свійських тварин // Науков. вісник Нац. аграр. ун-ту. Вип. 28. К., 2000. - С. 317 323.

Петренко О.Ф. Оперативне лікування переломів кісток у великих продуктивних тварин // Вісник аграрної науки. - № 11. - 2000. - С. 41 - 42.

Петренко О.Ф. Профілактика і лікування ускладнень гнійною інфекцією при остеосинтезі свійських тварин // Вет. медицина України. 2001. № 4. С. 40 41.

Петренко О.Ф. Раціональний метод лікування собак при відриві гребеня великогомілкової кістки // Вет. медицина України. 2001. № 1. С. 40 41.

Петренко О.Ф. Характер переломів кісток опорно-рухового апарату та стимуляція репаративних процесів при проведенні остеосинтизу у свійських тварин / Петренко О.Ф., Сухонос В.П., Макарін А.О. // Вет. медицина України. 2001. № 7. С. 40 41. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні морфологічних та біохімічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Мельничук Д.О., Мельничук С.Д., Петренко О.Ф. Використання гіпобіозу при проведенні остеосинтезу у щурів // Вісник аграрних наук. - 2001. - № 8. - С. 32 - 33. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Рентгенологічний і біопсійний методи контролю за репаративними процесами в кістковій тканині тварин / Петренко О.Ф., Борисевич Б.В., Лісова В.В. // Вет. медицина України. 2001. № 12. С. 20 22. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні морфологічних та біохімічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку.).

Петренко О.Ф. Вплив намациту на репаративні процеси у великої рогатої худоби при остеосинтезі / Петренко О.Ф., Мельничук С.Д., Дорощук В.О. // Науков. вісник Нац. аграр. ун-ту. Вип. 38. К., 2001. - С. 26 - 30. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні морфологічних та біохімічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку.)

Петренко О. Ф. Гістологічні зміни при загоюванні переломів трубчастих кісток у великої рогатої худоби / Петренко О. Ф., Борисевич Б. В., Лісова В. В. // Науков. вісник Нац. аграр. ун-ту. Вип. 42. - К., 2001. - С. 87 - 90.

Петренко О. Ф. Особливості переломів кісток кінцівок у домашніх тварин // Вет. медицина України. - 2002. - № 5. - С. 16 - 17.

Загальна ветеринарно-медична хірургія / Борисевич Б.В., Борисевич В.Б., Петренко О.Ф., та ін. - К.: Науковий світ, 2001. - 274 с. (Дисертант взяв участь в організації написання та видання підручника. Ним написані розділи: “Закриті механічні пошкодження”, “Хвороби кісток”, “Сторонні тіла в тканинах і органах”, “Грижі”.).

Петренко О.Ф. Оперативне лікування опорно-рухового апарату собак при остео-дистрофічних ураженнях // Тез. доп. наук. конф. проф. викл. складу та аспірантів. “Проблеми агропромислового комплексу: пошук, досягнення”. Київ, 1994. С. 103.

Петренко О.Ф. Характер переломів трубчастих кісток у собак і їх лікування // Мат. наук.-практ. конф. “Неінфекційна патологія тварин”, Біла Церква, 7 8 червня 1995. - Ч II. Біла Церква. - 1995. - С.172 174.

Петренко О.Ф. Оперативне лікування переломів стегнової кістки у дрібних тварин // Мат. наук.-практ. конф. “Неінфекційна патологія тварин”, Біла Церква, 7 8 червня 1995. - Ч II. - Біла Церква. - 1995. С.175 176.

Петренко О.Ф. Коригуючий остеосинтез кісток передпліччя у собак при остеодистрофічних ураженнях // Мат. наук.-практ. конф. “Неінфекційна патологія тварин”, Біла Церква, 7 8 червня 1995. - Ч. II. - Біла Церква. - 1995. С.177 178.

Петренко О.Ф. Утворення штучної зв'язки в кульшовому суглобі у собак // Мат. науково-практичної конф. “Неінфекційна патологія тварин”, Біла Церква, 7 8 червня 1995. Ч.II. - Біла Церква. - 1995. С.178 179.

Петренко О.Ф. Поширення переломів кісток опорно-рухового апарату у свійських тварин // Наук. конф. проф.-викл. складу, наук. співробітників та аспірантів, присвячена 80-річчю фак. вет. медицини. - Тез. доп. - Київ, 2000. - С. 52.

Петренко О.Ф. Остеосинтез переломів гребня великогомілкової кістки у собак // Зб. мат. V Міжнар. наук.-практич. конф. “Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин”. К., 2000. С.123 124.

Петренко О.Ф. Остеосинтез костей пясти, предплечья и голени у лошадей аппаратом внешней фиксации / Петренко О.Ф., Крицина С.В., Мельников Н.М. и др. // Мат. межвуз. науч. конф. проф.-препод. состава, науч. сотр. и аспирантов СПбГАВМ. - СПб.: Издательство СПбГАВМ, 2001 г. - 130 с. (Дисертант взяв участь в організації і проведенні клінічних та рентгенологічних досліджень, обробці та узагальненні одержаних результатів і підготовці роботи до друку).

Петренко О.Ф. Стимуляція репаративних процесів при проведенні остеосинтезу у свійських тварин // Наук. конф. проф.-викладацкого складу, наук. співробітників та аспірантів. За підсумками науково-дослідних робіт 2000 р. - Тез. доп. - К., 2001. - С. 63.

Петренко О. Ф. Переломи кісток та раціональні методи їх зрощення: Метод. рекомендації. - К.: Наук. світ, 2001. - 43 с.

Петренко О.Ф. Раціональні методи остеосинтезу та стимуляція репаративного остеогенезу у тварин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. - Національний аграрний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена розробці методів остеосинтезу у свійських тварин та вивченню їх ефективності.

У дисертації наведений аналіз статистичної звітності стосовно травматизму продуктивних тварин по Україні за 4 роки. Висвітлені результати лікування 687 свійських тварин з різними переломами кісток осьового та периферичного скелета. На 463 собаках і 172 котах вивчали: можливості проведення інтрамедулярного та екстракортикального остеосинтезу, післяопераційне застосування стимулюючих препаратів для прискорення репаративних процесів при переломах кісток, а також динаміку гістологічних та гістохімічних особливостей загоєння переломів; на 40 головах ВРХ - можливості проведення екстракортикального остеосинтезу та динаміку гістологічних і гістохімічних особливостей загоєння переломів кісток; на 12 головах ВРХ - результативність застосування черезкісткового остеосинтезу апаратом А.Н.Костюка; у післяопераційному періоді дослідили вплив намациту і новокаїнових блокад на загоєння переломів кісток.

Ключові слова: остеосинтез, переломи кісток, кістковий мозоль, кісткова тканина, велика рогата худоба, собаки, коти, кістковомозкова порожнина.

Петренко О.Ф. Рациональные методи остеосинтеза и стимуляция репаративного остеогенеза у животных. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия. Национальный аграрный университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена разработке методов остеосинтеза у домашних животных и изучению их эффективности.

В диссертации приведен анализ статистической отчетности о травматизме продуктивных животных в Украине за 4 года. Освещены результаты лечения 687 домашних животных с различными переломами костей осевого и периферического скелета. На 463 собаках и 172 кошках изучали возможность применения интрамедуллярного и экстракортикального остеосинтеза с послеоперационным применением стимулирующих препаратов для ускорения репаративных процессов при переломах, а также динамику гистологических и гистохимических особенностей заживления переломов; на 40 головах крупного рогатого скота - возможности проведения остеосинтеза с применением экстракортикального остеосинтеза и так же, как и на мелких животных, динамику гистологических и гистохимических изменений заживления переломов костей; на 12 головах крупного рогатого скота - результативность проведения остеосинтеза с применением черезкостного остеосинтеза аппаратом А.Н. Костюка; в послеоперационном периоде исследовали влияние намацита и новокаиновых блокад на заживление переломов костей.

Доказана высокая эффективность предложенных методов остеосинтеза трубчатых и пластинчатых костей у крупных продуктивных и мелких домашних животных. Внесены существенные дополнения к данным по этиологии и патогенезу репаративных процессов костной ткани, разработаны методические рекомендации по диагностике, лечению переломов костей и профилактике их осложнений у животных.

Доказанная целесообразность сочетания методов рентгенологического, биопсийного исследования костных биоптатов и биохимических методов исследования крови позволяет более глубоко изучать скрытые стороны репаративной регенерации заживления перелома, а также особенности фосфорно-кальциевого обмена при костной травме у животных.

Установлено, что заживление перелома костей голени у крупного рогатого скота при экстракортикальном остеосинтезе с применением чрезкостного остеосинтеза аппаратом А.Н. Костюка протекает при умеренно выраженных рарефикационных явлениях в концах отломков и одновременном образовании крепкой внешней и промежуточной фиброзной, а в дальнейшем - костной мозоли. Использование препарата намацита после проведения остеосинтеза у КРС позволяет достичь повышения интенсивности окислительных и биосинтетических процессов в организме, в том числе и образования периостальной и эндостальной костной мозоли.

Установлено, что для ускорения течения репаративных процессов, после проведения остеосинтеза трубчатых костей и пластинчатых костей, целесообразно комплексное применение витаминно-минеральных препаратов и перепаратов, стимулирующих обмен веществ. При отсутствии рентгенологических признаков репаративной регенерации костной ткани в участке перелома или несрастании, целесообразно применять стимулирующие средства, а именно: у мелких животных катозал + юникап, остим-100 + юникап.

Полученные сведения об особенностях репаративной регенерации при заживлении переломов костей служат базой для определения диагностически-прогностических критериев ближайших и отдаленных результатов остеосинтеза у домашних животных.

Разработанные высокоэффективные, патогенетически обоснованные и простые в выполнении методики в большинстве случаев являются принципиально новыми в ветеринарной травматологии.

Установленные патогенетические закономерности заживления переломов являются теоретической базой для обоснования существующих и разработки новых методов профилактики и лечения осложнений, связанных с остеосинтезом.

Предложенные методы остеосинтеза трубчатых и пластинчатых костей у крупного рогатого скота, собак и кошек создают условия полного восстанавления функции травмированных органов, полноценной жизни, предотвращают преждевременную вынужденную выбраковку племенных и высокопродуктивных животных.

Ключевые слова: остеосинтез, переломы костей, костная мозоль, костная ткань, крупный рогатый скот, собаки, кошки, костномозговая полость.

Petrenko O. F. Rational methods of osteosynthesis and reparative osteogenesis in animals. Manuscript.

The thesis for a Doctor's degree of veterinary science, the specialty 16.00.05 veterinary surgery. National Agricultural University, Kyiv, 2002.

The thesis describes the research into domestic animal osteosynthesis and study of it effectiveness.

The thesis includes an analysis of statistical report on productive animal traumatism in Ukraine for 4 years.

The results of treatment given to 687 domestic animals with different fractures of axial and peripheral skeleton are stated. With experimental purpose 463 dogs and 172 cats underwent intramedular and extracortial osteosynthesis along with postoperative application of stimulative preparations for acceleration of reparative healing processes of fractures, dynamics of histological and histochemical peculiarities of fracture healing was studied as well; extracortial possibilities of osteosynthesis realization with application of extracortial osteosynthesis were tested on 40 cattle; dynamics of histological and histochemical changes of fracture healing was experimented on 40 cattle as well as on small animals; possibilities of osteosynthesis realization with application of throughbone osteosynthesis with Kostyuk's appliance were tested on 12 cattle; the influence of Namacitus on acceleration of fracture healing in postoperative period was examined.

The high effectiveness of the offered methods of cortical and lamellar bones osteosynthesis for healing big productive and small domestic animals were proved. Essential additions were made to the data on etiology and pathogeny of reparative processes of bone tissue; the methodical recommendations on diagnostics, prevention of complications and treatment of animal bone fractures were developed as well.

A proven expediency of combination of radiological method, bone bioptats biopsy examination method and biochemical method of blood examination allows for a deeper study of fracture healing reparative regeneration hidden sides as well as peculiarities of phosphorus-calcium metabolism under an animal bone trauma.

Key words: osteosynthesis, bone fractures, osseous callus, bone tissue, cattle, dogs, cats, bone brain canal.

Размещено на Allbest.ru

...