Застосування ендоназального електрофорезу пікамілону та електропунктури в етапному відновлювальному лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

14.01.33 - Курортологія та фізіотерапія

Застосування ендоназального електрофорезу пікамілону та електропунктури в етапному відновлювальному лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій

Портнова Ольга Олександрівна

Одеса 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі факультетської педіатрії Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України Зубаренко Олександр Всеволодович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри факультетської педіатрії

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор Галіна Ірина Віталіївна, Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу;

- доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут дитячої курортології та фізіотерапії МОЗ України, відділ медичної реабілітації, м. Євпаторія.

Захист дисертації відбудеться “ 1 ” листопада 2002р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий “ 28 ” вересня 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, тарший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

1. Загальна характеристика роботи

лікування бронхіальна астма гомеостаз

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) належить до числа найбільш частих хронічних захворювань дитячого віку (И.И. Балаболкин, 1997; О.І. Ласиця, 2000). За даними епідеміологічних досліджень, поширеність бронхіальної астми в різних регіонах світу становить від 5 до 10 % (М.П. Ковальчук, 1998; А.Г. Чучалин, 2001; М.Е. Дрожжев і співавт., 2002;M. R. Sears, 1997).

Незважаючи на досягнутий прогрес у створенні єдиних сучасних підходів до трактування захворювання, розробці критеріїв його діагностики і методів терапії, зростає розповсюдженість БА, відбувається її омолодження, збільшується кількість хворих з тяжким перебігом захворювання, резистентним до традиційних методів лікування (С.Ю Каганов, 1999; А.Г Чучалин, 2000). Поліморфність патогенетичних ланок БА певною мірою ускладнює призначення адекватної терапії (В.І. Маколкин і співавт., 2000). Патогенез алергійних захворювань обумовлений сукупністю різних механізмів специфічного і неспецифічного характеру. Відомо, що реалізація імунних порушень здійснюється на фоні зміненої реактивності організму. При цьому одне з першорядних значень має вегетативний дисбаланс (Г.М. Чистяков і співавт., 1986; С.М. Пухлик, 1998).

На сучасному етапі БА розглядається як гетерогенне захворювання, у патогенезі якого значну роль відіграють вегетативні дисфункції (ВД) (А.И Шаляпина, 1992; Е.В. Евтушевская, 1996; В.И. Пыцкий, 2001; Е.П. Поддубная, К.О. Чебанов, 2001). Однак наукові дослідження характеру змін функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС), залежно від перебігу хвороби і віку дітей, є поодинокими. Відомо, що важливе місце в розвитку БА належить також порушенням функціонального стану церебральної гемодинаміки та антиоксидантного захисту (І.С. Сміян, Н.В. Банадига, 1995; Е.М. Гурьянова і співавт., 1999; А.Г. Каледа і співавт., 2001).

Втім, традиційна базисна терапія БА не передбачає цілеспрямованої корекції ВД та не завжди є достатньо ефективною за наявності порушень вегетативного гомеостазу. Через це актуальним завданням є пошук і розробка ефективних патогенетично обґрунтованих програм реабілітації дітей, хворих на БА, які спрямовані на відновлення основних ланок патогенезу. Акцентування у цих програмах має бути на нормалізації функціонального стану ВНС як однієї з найважливіших інтегративних систем організму, що сприяє адаптації до змін навколишнього середовища, і мінімізації побічних ефектів.

Таким вимогам відповідають природні й преформовані фізичні фактори, які здійснюють багатогранний вплив на патогенетичні механізми хронічних захворювань (І.В. Галіна, 1990; М.М. Каладзе і співавт., 2000; Л.М. Клячкин, А.М. Щеголько, 2000; В.О. Поберська, 2001; В.А. Ревякина і співавт., 2001).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є фрагментом планової держбюджетної науково-дослідної теми кафедри факультетської педіатрії Одеського державного медичного університету (№ держреєстрації 0195U030245), яка присвячена вивченню впливу фізичних факторів на перебіг бронхолегеневих захворювань. Дисертантом безпосередньо виконано фрагмент науково-дослідної роботи, що стосується санаторно-курортного та амбулаторно-поліклінічного етапів відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну аст-му.

Мета дослідження. Підвищити ефективність відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, шляхом етапної корекції вегетативних дисфункцій із застосуванням ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз клінічних ознак, функціонального стану вегетативної нервової системи, церебральної гемодинаміки, функції зовнішнього дихання, системи перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту у дітей з бронхіальною астмою у період ремісії.

2. Вивчити вплив ендоназального електрофорезу пікамілону на клінічний перебіг захворювання, функціональний стан вегетативної нервової системи, церебральний кровообіг, функцію зовнішнього дихання, систему перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту у дітей з бронхіальною астмою.

3. Вивчити вплив диференційованої електропунктури, залежно від стану вихідного вегетативного тонусу, на клінічну симптоматику, функціональний стан вегетативної нервової системи, церебральну гемодинаміку, функцію зовнішнього дихання і систему перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту у дітей з бронхіальною астмою.

4. Розробити комплекс відновлювального лікування на санаторно-курортному етапі з послідовним застосуванням ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури та оцінити його вплив на клінічний перебіг захворювання, функціональний стан вегетативної нервової системи, церебральну гемодинаміку, вентиляційну функцію легенів і систему перекисного окислення ліпідів - антиоксидантного захисту.

5. Розробити комплекс відновлювального лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі з застосуванням підтримуючих курсів електропунктури.

6. Скласти програму етапного відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, яка передбачає комплексне послідовне призначення ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури на санаторно-курортному етапі та підтримуючих курсів електропунктури - на амбулаторно-поліклінічному, і визначити її ефективність на підставі результатів віддалених спостережень.

Наукова новизна отриманих результатів. Виявлено особливості взаємозв'язку між функціональним станом вегетативної нервової системи, ступенем тяжкості захворювання і віком у дітей від 7 до 14 років, хворих на бронхіальну астму. Вивчено стан церебральної гемодинаміки в басейнах внутрішньої сонної і вертебро-базилярної артерій та доведено, що найчастіше порушення мозкового кровообігу у вигляді зниження пульсового кровонаповнення та міжпівкульової асиметрії реєструються в вертебро-базилярному басейні.

Розроблено оптимальну методику проведення ендоназального електрофорезу пікамілону у дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, яка ґрунтується на модифікації класичного методу ендоназального електрофорезу. Встановлено, що застосування ендоназального електрофорезу пікамілону в комплексі відновлювальної терапії, здійснює церебровазопротекторний, антиоксидантний ефекти, позитивно впливає на стан вегетативної нервової системи і показники бронхіальної прохідності на фоні зворотної динаміки клінічних симптомів захворювання.

Виявлено, що включення диференційованої, залежно від функціонального стану вихідного вегетативного тонусу, електропунктури до комплексу відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, сприяє регресу клінічної симптоматики, нормалізації вегетативного гомеостазу та функції зовнішнього дихання.

Доведено, що комплексне послідовне застосування ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури на санаторно-курортному етапі відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, зумовлює найбільш виражений терапевтичний ефект, який виявляється в позитивному впливі на клінічний перебіг захворювання, функціональний стан вегетативної нервової системи, церебральну гемодинаміку, бронхіальну прохідність і антиоксидантний захист.

Вперше розроблено програму етапного відновлювального лікування дітей, хворих на брон-хіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, із застосуванням на санаторно-курортному етапі ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури та на амбулаторно-поліклінічному етапі підтримуючих курсів електропунктури.

На підставі результатів віддалених спостережень доведено, що застосування запропонованої програми етапного відновлювального лікування сприяє стабілізації вегетативного гомеостазу, зниженню ступеня гіперреактивності бронхів, зменшенню частоти симптомів захворювання і пролонгуванню періоду ремісії.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено й обґрунтовано методичні підходи до призначення ендоназального електрофорезу пікамілону дітям, хворим на бронхіальну аст-му, з урахуванням вегетативних дисфункцій. Отримано деклараційний патент на винахід від 15 лютого 2001 року, № 34078А “Спосіб корекції вегетативних порушень при бронхіальній астмі у дітей”.

Запропоновано методику призначення електропунктури дітям, хворим на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій. Складено рецепти диференційованого застосування елек-тропунктури, залежно від функціонального стану вихідного вегетативного тонусу.

Розроблено і науково обґрунтовано програму етапного відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, з включенням до комплексу санаторно-курортного етапу реабілітації ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури та до комплексу амбулаторно-поліклінічного етапу підтримуючих курсів електропунктури.

Запропоновані методики відновлювального лікування є неінвазивними, доступними для застосування в практичній роботі дитячих санаторіїв і поліклінік.

Результати роботи впроваджені в установи охорони здоров'я міста Одеси: дитячий санаторій “Зелена гірка”, дитячу міську поліклініку № 5, стаціонарні й поліклінічні відділення дитячої басейнової лікарні МОЗ України і дитячої дорожньої клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. Дисертантом проведено інформаційний пошук і аналіз наукової літератури щодо проблеми, яка вивчалася, обґрунтовано напрямки дослідження. Самостійно виконано в повному обсязі клінічні і функціональні методи обстеження, комплекс розроблених лікувально-реабілітаційних заходів. Статистична обробка результатів дослідження, їх узагальнення, інтерпретація і висновки здійснені самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях Одеського наукового товариства педіатрів (1998-2001р.р.), 9 Національному конгресі з хвороб органів дихання (Москва, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Медична реабілітація, курортологія і фізіотерапія” (Ялта, 1999), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми дитячої алергології й імунології” (Запоріжжя, 1999), VII Все-українській науково-практичній конференції “Сучаснi досягнення валеологiї та спортивної медицини” (Одеса, 2001), Українській науково-практичній конференції “Здоров'я школярiв на межi тисячолiть” (Харків, 2000), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї студентiв i молодих вчених “Актуальнi проблеми клiнiчної i теоретичної медицини” (Днiпропетровськ, 2001), II Республіканському конгресі курортологів і фізіотерапевтів “Актуальні питання організації курортної справи, курортної політики і фізіотерапії” (Євпаторія, 2002).

Апробацію роботи проведено на спільному засіданні УПК “Здоров'я матерi та дитини. Спадковi хвороби” та кафедри факультетської педіатрії Одеського державного медичного університету, а також на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукову працю, в тому числі 8 статей у профільних наукових виданнях, 1 Деклараційний патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, обґрунтування методів дослідження і відновлювального лікування, розділів власних спостережень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних літературних джерел. Дисертацію ілюстровано 59 таблицями і 15 рисунками. Список використаної літератури містить 318 вітчизняних і зарубіжних джерел.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Матеріал дисертації базується на результатах обстеження і відновлювального лікування 183 дітей, хворих на бронхіальну астму. Під час встановлення діагнозу і визначення ступеня тяжкості захворювання керувалися критеріями і класифікацією, запропонованими Українським національним консенсусом з питань діагностики і лікування БА у дітей (1998).

Клінічний контроль за станом дітей проводили в динаміці - під час надходження, у процесі лікування, безпосередньо після закінчення санаторно-курортного лікування та через 6 місяців і 1 рік по тому з метою оцінки віддалених результатів.

Для оцінки вегетативного гомеостазу визначали вихідний вегетативний тонус (ВВТ) і вегетативну реактивність (ВР). ВВТ оцінювали за допомогою опитувальника А.М. Вейна, модифікованого Н.А. Белоконь для дитячого віку, наукових комп'ютерних програм “Вегетативний тонус” і “Кардіоритмоінтервалографія” (КІГ). Аналізувалися такі параметри КІГ: мода (Мо), амплітуда моди (Ам), варіаційний розмах (Х), індекс напруження Р.М. Баевского (ІН), індекс вегетативної рівноваги (ІВР), показник адекватності процесів регуляції (ПАПР), вегетативний показник ритму (ВПР). Для оцінки вегетативної реактивності проводили КІГ із кліноортостатичною пробою. Використовували співвідношення інтегрального показника серцевого ритму ІН в ортоположенні і кліноположенні (ІН2/ІН1) (Р.М. Баевский, 1984).

Церебральну гемодинамику оцінювали за допомогою методу реоенцефалографії. Вивчали стан мозкового кровообігу в басейні внутрішньої сонної артерії (БВСА) і у вертебро-базилярному басейні (ВББ) (Х.Х. Яруллин, 1983; Л.Р. Зенков, М.А. Ронкин, 1991).

З метою визначення функціонального стану серцево-судинної системи проводили ЕКГ на комп'ютерному 6канальному електрокардіографі фірми “Hewlett Packard” (США).

Функцію зовнішнього дихання (ФЗД) вивчали за допомогою методу спірографії, застосовуючи спірограф “Spirosift 5.000” фірми “Fucuda”, (Японія). Для аналізу обирали найбільш інформативні показники спірографічного дослідження: життєву ємкість легенів (ЖЄЛ), об'єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ1), індекс Тіффно (ІТ), максимальні об'ємні швидкості видиху на рівнях 25 %, 50 %, 75 % форсованої ЖЄЛ (МОС25, МОС50, МОС75). Для щоденного індивідуального моніторування бронхіальної прохідності застосовували метод пікфлоуметрії з визначенням пікової швидкості видиху (ПШВ). Пікфлоуметрію проводили за допомогою портативних пікфлоуметрів фірми “Jaeger” (Німеччина).

Активність перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за концентрацією у плазмі крові первинних продуктів ПОЛ дієнових кон'югат (ДК) і кінцевого продукту малонового діальдегіду (МДА). ДК визначали за методикою И. Д. Стальной (1977), реєструючи максимум у спектрі поглинання при 233 нм. МДА визначали, застосовуючи метод И.Д. Стальной, Т.Г. Гаришвили (1977), за реакцією з тіобарбітуровою кислотою. Стан антиоксидантного захисту (АОЗ) оцінювали за активністю антиоксидантного ферменту каталази. Рівень активності каталази визначали за методикою М.А. Королюка, Л.И. Ивановой, И.Г. Майоровой і співавт. (1988), яка грунтується на здатності перекису водню утворювати із солями молібдену стійкий забар-влений комплекс.

Результати дослідження та їх обговорення

За результатами аналізу анамнестичних даних було виявлено, що 1/3 дітей, хворих на БА, народилися від ускладненої вагітності. Патологія інтранатального періоду спостерігалася в 76 (41,5 %) випадках. Перинатальну енцефалопатію на першому році життя було діагностовано у 87 (47,5 %) дітей. Відомо, що патологія перинатального періоду є основою для формування вегето-неврозів уже в перші роки життя дитини (О.Н. Охотнікова, 2000), спричиняючи особливо тяжкій перебіг БА і, здебільшого, незначну ефективність традиційної терапії (С.Ю. Каганов і співавт., 1998). У дітей більш старшого віку в 42 (22,9 %) випадках мали місце черепно-мозкові травми. Під час вивчення спадкового анамнезу встановлено, що 120 (65,6 %) дітей походили з родин із психосоматичною обтяженістю щодо захворювань трофотропного кола і 48 (26,2 %) - ерготропного кола. Спадкову детермінованість вегетативних дисфункцій у дітей з БА відображено в праці А.М. Чичко і співавт.( 2001).

Обстежені діти скаржилися на кашель, епізоди експіраторної задишки у відповідь на дію специфічних (алергенів) і неспецифічних (неалергенних) тригерів. Неспецифічні іританти (фізичне й емоційне навантаження, зміна метеоумов, вплив різких запахів) були індукторами бронхо-обструтивних реакцій у 142 (77,6 %) дітей, хворих на БА, що відповідає даним І.О. Агафонової (1998).

Було виявлено широкий спектр скарг вегетативного характеру у дітей, хворих на БА, основними з яких були: розлади сну (80,3 %), головний біль (75,4 %), гіпергідроз долонь і ступнів (77,6 %), гіпервентиляційні розлади (71,6 %), погана переносність задушливих приміщень (71,0 %).

Аналіз ВВТ свідчив у цілому про превалювання парасимпатикотонічних впливів у 60,7 % обстежених хворих. Під час розподілу дітей з БА залежно від стану ВВТ, ступеня тяжкості й віку було виявлено, що у хворих з легким перебігом БА спостерігався практично рівний розподіл ваготоній і ейтоній. Симпатикотоній у даній групі дітей зареєстровано не було. Слід зауважити, що з загальної кількості дітей з ейтоніями 63,3 % припадало на вік 13 14 років, що можна пов'язати з перевагою хворих з легким перебігом захворювання в даній віковій групі. У хворих з середньо-тяжким перебігом захворювання відзначалася перевага вихідного парасимпатикотонічного вегетативного тонусу (70,3 %). За тяжкого перебігу БА у 69,6 % хворих реєструвалася перевага симпато-адреналових впливів. При цьому домінуюча кількість симпатикотоній припадала на вікову групу 10 12 років, що було взаємопов'язане з превалюванням дітей даного віку, які мали тяжкий перебіг БА.

Аналіз даних КІГ у дітей з вихідною ваготонією свідчив про вірогідне збільшення показників Мо і ДХ, (р<0,001) і зменшення показників Ам та ІН (р<0,001), що вказувало на послаблення симпатичних впливів та зниження адаптаційно-пристосувальних можливостей організму. Зменшення показників ІВР, ПАПР та ВПР (р<0,001) демонструвало превалювання парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи в підтримці вегетативної рівноваги, свідчило про дисрегуляцію у керуванні ритмом серця з перевагою гуморальних впливів та посилення процесів саморегуляції й активації діяльності автономного контуру регуляції серцевого ритму. У хворих з вихідною симпатикотонією спостерігалося зниження показників Мо і ДХ (р<0,001) з одночасним підвищенням Ам (р<0,001) та інтегрального показника ІН (р<0,001), що свідчило про напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів. Збільшення показника ІВР визначало підтримку вегетативного балансу через підвищення активності симпатичного відділу ВНС. Шлях реалізації процесів регуляції здійснювався за рахунок нервових впливів з надмірною централізацією у керуванні ритмом серця і слабкістю автономізації.

Оцінка ВР у дітей з БА виявила перевагу гіперсимпатикотонічної реактивності (45,9 %). Дослідження стану ВР залежно від ступеня тяжкості БА і віку дитини показало, що у 68,7 % дітей з легким перебігом захворювання відзначалася нормосимпатикотонічна реактивність. При цьому 53,9 % дітей з нормосимпатикотонічною реактивністю припадало на вікову групу 13 14 років. У групі дітей з середньотяжким перебігом БА спостерігалася перевага гіперсимпатикотонічної реактивності (55,5 %). Домінування асимпатикотонічної реактивності було характерним для тяжкої БА (56,5 %) і вказувало на виснаження резервних можливостей симпато-адреналової системи і зрив компенсаторних механізмів. Більшість хворих на БА з асимпатикотонічною реактивністю були віком 10-12 років.

Аналізуючи електрофізіологічні показники серця за даними ЕКГ, слід зазначити, що в 2/3 дітей з БА реєструвалися номотопні порушення ритму у вигляді синусової аритмії, брадикардії і тахікардії. Виявлялися порушення провідності за типом неповної блокади правої ніжки пучка Гіса (37,7 %), блокади передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса (3,3 %) і атріовентрикулярної блокади I ступеня (1,6 %). Гіпертрофія міокарда правого шлуночка мала місце у 6,0 % дітей.

Найбільш поширеними змінами церебральної гемодинаміки були підвищення судинного тонусу, периферичного судинного опору і порушення венозного відтоку за рахунок венозної гіпертонії. Вірогідно частіше зниження рівня пульсового кровонаповнення і міжпівкульова асиметрія реєструвалися у ВББ, ніж у БВСА (р0,001, р0,05 відповідно).

Зміни показників функції зовнішнього дихання відповідали обструктивному типу вентиляційної недостатності. При цьому найбільш зниженими показниками, порівняно з такими у здорових дітей, були інтегральний показник бронхіальної прохідності ОФВ1 (у 1,3 разу) і МОС75, що характеризує прохідність периферичних бронхів (у 1,5 разу).

Стан системи ПОЛ - АОЗ характеризувався інтенсифікацією процесів пероксидації на фоні зниження антиоксидантної активності. Так, концентрація первинного продукту ПОЛ ДК була в 1,9 разу вищою за таку у здорових дітей (р0,001), кінцевий продукт ПОЛ МДА в 1,7 разу перевищував аналогічний показник у здорових дітей (р0,001). Активність антиоксидантного ферменту каталази була нижчою в 1,9 разу (р0,001). Тобто було виявлено другий тип вільнорадикального окислення, що свідчить про розвиток неадекватного типу реакції і глибокі порушення у системі ПОЛ АОЗ (С.В. Герасімов, 2000).

Враховуючи виявлені порушення, нами було розроблено патогенетично обґрунтовані ліку-вально-реабілітаційні комплекси, що передбачали включення ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури до програми традиційного відновлювального лікування.

Було сформовано 4 групи. Дітям, що ввійшли до 1-ї (контрольної) групи (n=41), проводили традиційне відновлювальне лікування.

Хворі, що входили до 2-ї групи (n=35), одержували на фоні традиційного лікування ендоназальний електрофорез пікамілону (ЕЕФ). Метод ендоназального електрофорезу був обраний завдяки властивим йому терапевтичним ефектам: стимулюючому впливу струму на серединні струк-тури мозку і безпосередньому проникненню лікарської речовини в ліквор, минаючи гематоенцефалічний бар'єр (Г.Н. Кассиль, 1960). Отримані дані про значні порушення вегетативного гомеостазу, церебрального кровообігу і зниження антиоксидантного захисту стали підставою до призначення ноотропного препарату пікамілон, що має церебровазопротекторні, антиоксидантні й антигіпоксантні властивості. Для проведення ендоназального електрофорезу застосовували 2%-ий водний розчин пікамілону. Активним електродом, розташованим ендоназально, був катод. Індиферентний електрод, з'єднаний з анодом, розташовували в ділянці верхніх шийних хребців. 1-шу і 2-гу процедури проводили при силі струму 0,2 мА, тривалістю 10 хв; 3-тю і 4-ту - 0,3мА, 10 хв; 5-ту і 6-ту - 0,5мА, 15 хв; 7-му і 8-му - 0,7мА, 15 хв; 9-ту і 10-ту - 0,5 мА, 20 хв; 11-ту і 12-ту - 0,3мА, 20 хв. Процедури проводилися щодня. Курс лікування 10 - 12 процедур.

Аналізуючи результати відновлювального лікування, слід зазначити, що позитивна динаміка щодо скарг на утруднене дихання, кашель, а також зменшення хрипів у легенях мали місце як у контрольній групі (р<0,05), так і в групі дітей, що отримували в комплексі традиційної терапії ЕЕФ (р<0,05-0,01). Тоді як регрес скарг на епізоди задишки у відповідь на дію неспецифічних тригерів був вірогідним лише в групі хворих, яким проводили ЕЕФ (р<0,001).

Застосування ЕЕФ сприяло вірогідному, порівняно з контрольною групою (р<0,05-0,001), зменшенню скарг на головний біль, розлади сну, гіпергідроз, погану переносність задушливих приміщень, респіраторно-афективні пароксизми, гіпостенічні стани. Включення пікамілон-електрофорезу до комплексу відновлювальної терапії здійснило позитивний вплив на стан ВВТ, що виражалося збільшенням ейтоній у 3,1 разу (р<0,001) і зменшенням кількості ваготоній у 2,1 разу (р<0,01). Вірогідної динаміки симпатикотоній зареєстровано не було (р>0,05). Оцінюючи динаміку показ ників КІГ у дітей з вихідною ваготонією, слід зазначити вірогідне збільшення, порів-няно з контрольною групою, показників ІН, ІВР, ПАПР, ВПР і зниження ДХ у групі дітей, яким проводили ЕЕФ (р<0,01 - 0,001). Разом з цим у хворих з вихідною симпатикотонією реєструвалося зниження показників ПАПР, ІН, що мало вірогідну різницю з аналогічними параметрами конт-рольної групи (р<0,05-0,01). Застосування ЕЕФ у комплексі традиційної терапії сприяло збільшенню кількості дітей з нормосимпатикотонічною ВР у 1,6 разу (р<0,05). Зменшення кількості дітей з гіперсимпатикотонічною і асимпатикотонічною реактивністю не було статистично вірогідним (р>0,05). Виявилася тенденція до зниження показника ВР з 5,81±0,79 до 3,39±0,52 (р<0,05) у дітей з гіперсимпатикотонічною реактивністю, яким призначали ЕЕФ, і підвищення показника з 0,57±0,15 до 1,20±0,18 (р<0,01) у хворих з асимпатикотонічною реактивністю.

Застосування ендоназального пікамілон-електрофорезу на фоні традиційного лікування сприяло вірогідному, порівнянно з контрольною групою, підвищенню рівня пульсового кровонаповнення, зниженню судинного тонусу, периферичного судинного опору, покращенню венозного відтоку за рахунок зниження тонусу вен у БВСА і ВББ (р0,05-0,001) і зменшенню ступеня між-півкульової асиметрії у БВСА (р0,05).

Після проведеного лікування спостерігалася вірогідна динаміка об'ємних і швидкісних показників спірограми. Показники ОФВ1 і МОС75 у групі дітей, що одержували ЕЕФ у комплексі традиційної терапії, вірогідно перевищували такі в контрольній групі (р0,05 - 0,001). Показник ПШВ сягав максимуму (79,35 ± 4,53 %) на 12-й день традиційного лікування в контрольній групі. Динаміка ПШВ у групі дітей, яким застосовували ЕЕФ у лікувально-реабілітаційному комплексі, характеризувалася найбільш крутим підйомом графіка пікфлоуметрії на 6-й день лікування, макси-мальне значення (85,01 ± 4,22 %) реєструвалося на 10-й день терапії.

Під впливом лікувально-реабілітаційного комплексу з включенням пікамілон-електрофорезу спостерігалися зниження первинних (р<0,01) та кінцевих продуктів ПОЛ (р<0,001) і підвищення активності каталази (р<0,001).

Дітям, що ввійшли до 3-ї групи (n=60), на фоні традиційного відновлювального лікування проводили сеанси електропунктури (ЕП). Вибір акупунктурних точок (АТ) визначали диференційовано, залежно від функціонального стану вихідного вегетативного тонусу. Вплив здійснювали на точки загальнозміцнюючої дії, які включають точки з переважною парасимпатичною або симпатичною спрямованістю; точ-ки, розташовані в зоні вегетативно-сегментарної іннервації органів дихання; мери-діанні точки. Використовували корпоральні й аурикулярні точки (АР). За наявності вихідної ваготонії застосовували точки: Gi11, Е36, TR5, VB34, I22, T14, V43, VB20, P7, R6, T20, Gi4, F2, F3, V13, V40, P5, P7, R2, АР 34, 51, 55, 60; при симпатикотонії: Gi11, Е36, MC6, Rp6, T14, V43, T20 , Gi4, VB20, R3, I22, F2, F3, V40, Gi6, P9, V13, АР 13, 34, 55, 102. Вплив на АТ здійснювали постійним електричним струмом позитивної полярності за гармонізуючим методом, з поступовим збільшенням експозиції від 30 до 60 с для корпоральних точок, 10-15 с для аурикулярних. Для точок, що мають переважно парасимпатикотонічну і симпатикотонічну спрямованість, застосовували тонізуючий метод з експозицією 10-20 с. Силу струму підбирали індивідуально, відповідно до суб'єктивного відчуття дитини в межах 50-100 мкА для корпоральних точок і 15-25 мкА для аурикулярних. Курс лікування становив 10 сеансів.

У результаті проведеного лікування з залученням ЕП відзначався регрес клінічних симптомів захворювання. Зменшення скарг на задишку у відповідь на дію неспецифічних іритантів було вірогідно більш суттєвим, ніж у контрольній групі (р<0,01).

Застосування ЕП сприяло вірогідному, порівняно з контрольною групою, зменшенню вегетативних скарг (р<0,05-0,001), крім скарг на кардіалгії, вестибулярні порушення і гіперстенічні стани (р>0,05). У групі дітей, що одержували в програмі відновлювального лікування диференційовану ЕП, відзначалося збільшення кількості ейтоній у 3,4 разу (р<0,001) за рахунок зменшення ваготоній у 2,8 разу (р<0,001). Результати аналізу показників КІГ після проведеного лікування у дітей з вихідною ваготонією, які одержували ЕП, свідчили про вірогідне зниження показників Мо, ДХ (р<0,001) і збільшення ІН, ІВР, ПАПР, ВПР (р<0,05-0,001), проти таких у групі контролю. Під впливом ЕП у дітей з вихідною симпатикотонією після лікування спостерігалися вірогідно нижчі показники Ам, ІН, ІВР, ПАПР, ВПР (р<0,001), ніж у групі порівняння. Аналізуючи вплив ЕП на стан процесів адаптації, слід зазначити, що кількість дітей з гіперсимпатикотонічною реактивністю зменшилася в 1,9 разу (р<0,05) і збільшилася - з нормосимпатикотонічною у 1,8 разу (р<0,001). Показник ВР у дітей з гіперсимпатикотонічною реактивністю знижувався в процесі лікування до 2,83±0,21 (р<0,001), з асимпатикотонічною реактивністю зростав до 1,41±0,19 (р<0,001).

Параметри ФЗД у групі дітей, що одержували ЕП, були вірогідно вищими за такі показники у контрольній групі (р0,05-0,001), крім ЖЄЛ (р0,05). Дана обставина дозволяє говорити про бронхолітичний ефект ЕП. Найбільший приріст був характерний для ОФВ1 - 14,2 % і МОС75 - 16,8 %, що можна пояснити початковим більш значним зниженням цих параметрів. Найбільш виражений підйом графіка ПШВ припадав на 2-й сеанс ЕП. Максимальне значення ПШВ (93,04 ± 4,93 %) було зафіксовано на 10-й день лікування.

Застосування ЕП здійснило незначний вплив на стан церебрального кровообігу, спричинивши лише зниження початково підвищеного судинного тонусу в обох басейнах (р<0,05-0,001), і на процеси пероксидації, що посприяло зменшенню концентрації тільки первинних продуктів ПОЛ (р<0,05).

Відповідно до визначення спектру терапевтичної дії кожного лікувального фактора на патогенетичні механізми БА нами було вирішено застосовувати їх комплексно на санаторно-курортному етапі відновлювального лікування.

Програма відновлювального лікування включала два етапи. Санаторно-курортний етап передбачав комплексне послідовне застосування ендоназального електрофорезу пікамілону і диференційованої електропунктури на фоні традиційного лікування. Амбулаторно-поліклінічний етап включав проведення підтримуючих курсів електропунктури в комплексі традиційної терапії.

Таким чином, дітям, що входили до 4-ї групи (n=47), на санаторно-курортному етапі відновлювального лікування на фоні традиційної терапії призначали послідовно ЕЕФ і ЕП. Відновлювальне лікування починали з ЕЕФ (курс 10 процедур). Потім діти одержували ЕП, загальний курс 10 сеансів.

Після проведеного лікування відзначалася вірогідно більш сприятлива динаміка основної клінічної симптоматики, ніж така у контрольній групі (р<0,05-0,001).

Спостерігалася позитивна динаміка щодо скарг вегетативного характеру, порівняно з такою у контрольній групі (р<0,01-0,001), крім скарг на кардіалгії і вестибулярні порушення (р0,05).

Виходячи з отриманих даних, можна зробити висновок про стабілізуючий вплив комплексного застосування ЕЕФ і ЕП на стан вихідного вегетативного тонусу, що виражалося зниженням ваготоній у 4,7 разу (р<0,001), симпатикотоній у 4,5 разу (р<0,05) та збільшенням ейтоній у 3,9 разу (р<0,001)

У дітей, хворих на БА з вихідної ваготонією, яким проводили комплексно ЕЕФ і ЕП, відзначалося зменшення показників Мо і ДХ (р<0,01-0,001) і зростання Ам, ІН, ІВР, ПАПР, ВПР (р<0,001). Наведені дані свідчили про встановлення балансу між відділами ВНС у підтримці вегетативної рівноваги і рівнозначного впливу нервових і гуморальних механізмів на серцевий ритм. У дітей з вихідним превалюванням симпатичної нервової системи реєструвалося вірогідне, порівняно з контрольною групою, зменшення Ам (р<0,01), ІН, ІВР, ПАПР, ВПР (р<0,001), що свідчило про зниження адренергічних впливів, зменшення ступеня дисрегуляції у керуванні серцевим ритмом, підвищення активності автономного контуру регуляції.

Відзначався позитивний нормалізуючий вплив комплексу на стан адаптаційних механізмів у вигляді збільшення кількості дітей з нормосимпатикотонічною реактивністю в 2,1 разу (р<0,001) і зменшення кількості пацієнтів з гіперсимпатикотонічною реактивністю в 3,5 разу (р<0,001). Після проведеного лікування спостерігалося зниження показника ВР до 2,08±0,36 (р<0,001) у дітей з гіперсимпатикотонічною реактивністю та його збільшення до 1,68±0,21 (р<0,001) при асимпатикотонічній реактивності.

Церебровазопротекторна дія ЕЕФ і ЕП реалізувалась у вірогідному підвищенні рівня пульсового кровонаповнення, зниженні міжпівкульової асиметрії, тонусу артеріальних судин, периферичного судинного опору, поліпшенні венозного відтоку, зменшенні судинної дистонії в обох басейнах, а також зниженні початково надлишкового рівня пульсового кровонаповнення в БВСА і правій хребетній артерії (р<0,05-0,001). Комплексне застосування ЕЕФ і ЕП сприяло значному зменшенню явищ бронхообструкції, про що свідчило збільшення всіх параметрів ФЗД (р<0,001) і наближення їх значень до таких у здорових дітей (р>0,05) . Показник ПШВ збільшувався до 97,58 ± 3,42 % наприкінці курсу лікування.

Відновлювальна терапія з включенням ЕЕФ і ЕП мала вірогідний антиоксидантний ефект. Відзначалося підвищення рівня каталази в плазмі крові в 1,9 разу (р<0,001) і зниження концентрації ДК в 1,9 разу (р<0,001), МДА в 1,8 разу (р<0,001), що відрізнялося від таких показників у контрольній групі (р<0,001). На амбулаторному етапі дітям проводили на фоні традиційної терапії підтримуючі курси електропунктури через 3 і 9 місяців після санаторно-курортного лікування. Віддалені результати оцінювали через 6 місяців і 1 рік по тому. Аналіз катамнестичних даних показав, що частота денних симптомів бронхообструкції знизилася в 2 рази (р0,05), нічних - у 2,2 разу (р0,01), період ремісії збільшився в 2,5 разу (р0,01), потреба в 2-агоністах зменшилася у 2,6 разу (р0,001) у групі дітей, що одержували запропоновану двохетапну програму реабілітації, порівняно з такими у контрольній групі. У групі дітей, яких лікували за розробленою програмою відновлювальної терапії, значення показника ПШВ було вищим на 14,49% (р0,05), добова варіабельність ПШВ у 2,1 разу нижчою за аналогічні параметри у контрольній групі (р0,01). Приріст показника ОФВ1 у відповідь на бронходилатаційний тест у групі дітей, яким проводили терапію за програмою етапного відновлювального лікування, й у контрольній групі через 1 рік по тому дорівнював (19,721,41) % і (10,040,77) % відповідно (р0,001), зниження ОФВ1 після тесту з дозованим фізичним навантаженням становило (10,311,05) % і (5,34±0,62) % відповідно (р<0,001), що свідчило про зменшення ступеня бронхіальної гіперреактивності у дітей, яким проводили ЕЕФ і ЕП на санаторному етапі і курси ЕП на амбулаторному.

Таким чином, застосування розробленої програми сприяло підвищенню ефективності відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій.

Отримані результати дозволили сформулювати ряд висновків.

Висновки

У дітей з бронхіальною астмою, які перебувають у періоді ремісії на санаторно-курортному етапі відновлювального лікування, мають місце широкий спектр скарг вегетативного характеру, зміни функціонального стану вегетативної нервової системи, залежно від ступеня тяжкості захворювання і віку дитини, порушення церебральної гемодинаміки в басейнах внутрішньої сонної і вертебро-базилярної артерій, бронхіальної прохідності, підвищення інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів і зниження антиоксидантного захисту.

Застосування ендоназального електрофорезу пікамілону в лікувально-реабілітаційному комплексі у дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, спричиняє церебровазопротекторний, антиоксидантний ефекти (підвищення активності каталази), сприяє поліпшенню функціонального стану вегетативної нервової системи і вентиляційної функції легень на фоні позитивної динаміки клінічної симптоматики захворювання.

Включення диференційованої електропунктури до лікувально - реабілітаційного комплексу у дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, зумовлює пози-тивний вплив на клінічний перебіг захворювання, стан вихідного вегетативного тонусу й адаптаційно-пристосувальних механізмів, бронхіальну прохідність, а також сприяє зниженню тонусу церебральних судин і зменшенню концентрації первинних продуктів пероксидації (дієнових кон'югат).

Комплексне послідовне застосування ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури на санаторно-курортному етапі відновлювального лікування здійснює найбільш сприятливий вплив на функціональний стан вегетативної нервової системи, церебральний кровообіг, забезпечує активацію антиоксидантного захисту, поліпшення бронхіальної прохідності, що сприяє регресу основних клінічних симптомів і підвищенню ефективності терапії дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій.

Включення до комплексу реабілітації на амбулаторно-поліклінічному етапі відновлювального лікування підтримуючих курсів електропунктури сприяє збереженню досягнутого ефекту, змен-шенню частоти денних симптомів бронхообструкції в 2 рази, нічних симптомів у 2,2 разу, ступеня гіперреактивності бронхів, подовженню періоду ремісії у 2,5 разу, а отже, зниженню ступеня тяжкості захворювання й обсягу медикаментозного навантаження.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Портнова О.О., Зубаренко О.В., Кравченко Л.Г. Вегетативний гомеостаз при бронхіальнiй астмi у дiтей // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 6. - С. 96-98. Особистий внесок здобувача: функцiональне обстеження дiтей з бронхiальною астмою, статистична обробка та висвiтлення характеру впливу вегетативних порушень на перебiг захворювання.

2. Портнова О.О., Зубаренко О.В., Кравченко Л.Г. Стан церебральної гемодинамiки у дiтей з бронхiальною астмою // Вiсник морської медицини. - 2000. - №2. - С. 68-71. Особистий внесок здобувача: проведення дослiдження церебральної гемодинамiки у дiтей, хворих на бронхiальну астму, статистична обробка та узагальнення отриманих даних.

3. Еколого-гiгiєнiчнi, бiологiчнi чинники та особливостi стану дiтей з респiраторними захворюваннями на сучасному етапi / Кравченко Л.Г., Зубаренко О.В., Касьяненко Г.В., Стоєва Т.В., Портнова О.О. // Гигиена населенных мест. - Киев, 1999. - Вып. 35. - С. 340-345. Особистий внесок здобувача: клiнiко-функцiональне обстеження дiтей, хворих на бронхiальну астму, оцiнка отриманих результатiв.

4. Портнова О.А., Зубаренко А.В., Кравченко Л.Г. Эффективность вегетокорригирующей терапии у детей с бронхиальной астмой // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2001. - №2. - С. 20-22. Особистий внесок здобувача: оцiнка функцiонального стану вегетативної нервової системи, розробка та застосування методики у комлексi вiдновлювального лiкування, статистична обробка та iнтерпретацiя отриманих даних.

5. Корекцiя цереброваскулярних порушень при бронхiальнiй астмi у дiтей/ Портнова О.О., Кравченко Л.Г., Зубаренко О.В., Лотиш Н.Г. // Буковинський медичний вiсник. - 2001. - №2. - С. 123-126. Особистий внесок здобувача: функцiональне обстеження дiтей з бронхіальною астмою, розробка та застосування лiкувального факторe, статистична обробка та аналiз отриманих даних.

6. Портнова О.А., Зубаренко А.В. Электропунктура в реабилитации детей с бронхиальной астмой // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - №2. - С. 55-57. Особистий внесок здобувача: обстеження дiтей, якi перебували пiд спостереженням, розробка, безпосереднє виконання запропонованої методики та аналiз її ефективностi.

7. Портнова О.А., Зубаренко А.В., Лосева Е.А. Рефлексотерапия при бронхиальной астме у детей // “Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения”: Материалы научно-практической конференции, посвященной 70-летию Крымского государственного медицинского университета имени С.И. Георгиевского. - Симферополь, 2001. - Том 137, часть 2. - С. 101 - 103. Особистий внесок здобувача: обстеження дiтей, якi перебували пiд спостереженням, розробка та виконання запропонованої методики, аналiз ефективностi застосування електропунктури у дiтей з бронхiальною астмою на пiдставi даних статистичної обробки.

8. Портнова О.А. Комплексное применение пикамилон-электрофореза и электропунктуры на санаторном этапе реабилитации детей страдающих бронхиальной астмой // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2002. - №1. - С. 32-34.

9. Декларацiйний патент на винахiд 34078А, прiоритет 15.06.1999, опублікований 15.02.2001, бюл. №1. Спосiб корекцiї вегетативних порушень при бронхiальнiй астмi у дiтей / Портнова О.О., Зубаренко О.В., Кравченко Л.Г. (Україна). Особистий внесок здобувача: розробка методики застосування ендоназального електрофорезу пiкамiлону у дiтей, хворих на бронхiальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцiй, статистична обробка, оформлення заяви.

10. Портнова О.А., Кравченко Л.Г., Зубаренко А.В. Функциональное состояние вегетативной нервной системы при бронхиальной астме у детей // “Актуальнi питання фармацевтичної та медичної науки та практики”: Збiрник наукових статей. -Запорiжжя, 1999. - С. 70-73. Особистий внесок здобувача: клiнiко-функцiональне обстеження дiтей, хворих на бронхiальну астму, статистична обробка та аналiз впливу стану вегетативного гомеостазу на перебiг бронхiальної астми.

11. Портнова О.О., Зубаренко О.В., Кравченко Л.Г. Стан серцево-судинної та вегетативної нервової системи у дiтей, хворих на бронхiальну астму / “Сучаснi проблеми дитячої кардiоревматологiї”: Матерiали 3-ої науково-практичної конференцiї // ПАГ. - 2000. - №2. - С.69. Особистий внесок здобувача: дослiдження стану вегетативної нервової та серцево-судинної систем у дiтей з бронхiальною астмою, що перебували пiд спостереженням, статистична обробка та аналiз отриманих даних.

12. Портнова О.А., Дмитриев И.Б., Касьяненко А.В. Применение эндоназального электрофореза пикамилона у детей с бронхиальной астмой // “Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия”: Труды Международной научно-практической конференции - Ялта, 1999. - С. 224. Особистий внесок здобувача: обстеження дiтей з бронхiальною астмою, що перебували пiд спостереженням, розробка методики вiдновлювального лiкування, оцiнка отриманих результатiв.

13. Коррекция вегетативного дисбаланса при бронхиальной астме у детей с применением пикамилона / Портнова О.А., Кравченко Л.Г., Зубаренко А.В., Дмитриев И.Б. // Национальный конгресс по болезням органов дыхания (9-й): Тез. докл. - Москва, 1999. - С. 106. Особистий внесок здобувача: проведення комплексу функцiональних дослiджень, статистистична обробка та iнтерпретацiя отриманих даних.

14. Портнова О.А. Применение эндоназального пикамилон-электрофореза в комплексе восстановительного лечения у детей с бронхиальной астмой // “Актуальные вопросы курортной науки в России”: Материалы юбилейной научно-практической конференции. - Пятигорск, 2000. - Часть 1. - С. 242 - 244.

15. Портнова О.А., Зубаренко А.В. Применение электропунктуры для коррекции вегетативных дисфункций при бронхиальной астме у детей // “Здоров'я школярiв на межi тисячолiть”: Матерiали науково-практичної конференцiї. - Харкiв, 2000. - С. 129-131. Особистий внесок здобувача: проведення програми комплексного обстеження дiтей, хворих на бронхiальну астму, розробка та виконання методики лiкування, статистична обробка та узагальнення даних.

16. Портнова О.А. Клиническая эффективность электропунктуры в комплексном лечении бронхиальной астмы у детей // Национальный конгресс по болезням органов дыхания (10-й): Тез. докл. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 84.

17. Портнова О.А. Пути повышения эффективности реабилитации детей с бронхиальной астмой // “Сучаснi досягнення валеологiї та спортивної медицини”: Працi VII Мiжнародної науково-практичної конференції. - Одеса, 2001. - С. 111-112.

18. Портнова О.А. Эндоназальный электрофорез пикамилона и электропунктура в реабилитации детей с бронхиальной астмой // “Актуальнi проблеми клiнiчної i теоретичної медицини”: Матерiали Мiжнародної науково-практичної конференції. - Днiпропетровськ, 2001. - С. 129.

19. Портнова О.А. Применение реабилитационного комплекса для коррекции вегетативных расстройств у детей с бронхиальной астмой // Национальный конгресс по болезням органов дыхания (11-й): Тез. докл. - Москва, 2001. - С. 81.

20. Патогенетические аспекты применения физических факторов в программе реабилитации детей с бронхиальной астмой / Кравченко Л.Г., Зубаренко А.В., Стоева Т.В., Портнова О.А., Кравченко В.Б., Прохорова С.В., Николайчук О.Н. // Научные труды Европейского конгресса по астме / Астма. - 2001. - Т.2, №1. - С.155. Особистий внесок здобувача: оцiнка функцiонального стану вегетативної нервової системи у дiтей з бронхiальною астмою, що перебували пiд спостереженням.

21. Зубаренко А.В., Портнова О.А., Портнова Э.Г. Восстановительное лечение детей, больных бронхиальной астмой, с учетом вегетативных дисфункций // “Актуальные вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии”: Материалы II Республиканского конгресса курортологов и физиотерапевтов Крыма. - Евпатория, 2002. - С. 20. Особистий внесок здобувача: клiнiко-функцiональне дослідження, розробка програми відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, статистична обробка та аналіз отриманих результатів.

Анотація

Портнова О.О. Застосування ендоназального електрофорезу пікамілону та електропунктури в етапному відновлювальному лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - курортологія та фізіотерапія. - Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2002.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню і розробці програми етапного відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, з урахуванням вегетативних дисфункцій, із застосуванням фізичних факторів.

В результаті комплексного обстеження 183 дітей, хворих на бронхіальну астму, поряд з порушеннями церебральної гемодинаміки, бронхіальної прохідності, інтенсифікацією процесів пероксидації і зниженням антиоксидантного захисту, встановлено зміни функціонального стану вегетативної нервової системи, характер яких залежав від ступеня тяжкості захворювання і віку дітей.

Враховуючи виявлені порушення, розроблено програму етапного відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму, з комплексним послідовним застосуванням на санаторно-курортному етапі ендоназального електрофорезу пікамілону й електропунктури та на амбулаторно-поліклінічному етапі підтримуючих курсів електропунктури. Застосування розробленої програми сприяло стабілізації вегетативного гомеостазу, зменшенню частоти симптомів бронхо-обструкції, подовженню періоду ремісії, зменшенню медикаментозного навантаження і поліпшенню якості життя дітей, хворих на бронхіальну астму.

Ключові слова: діти, бронхіальна астма, вегетативні дисфункції, відновлювальне лікування, фізичні фактори.

Аннотация

Портнова О.А. Применение эндоназального электрофореза пикамилона и электропунктуры в этапном восстановительном лечении детей, больных бронхиальной астмой, с учетом вегетативных дисфункций. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33. - курортология и физиотерапия. - Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена научному обоснованию и разработке программы этапного восстановительного лечения детей, больных бронхиальной астмой, с учетом вегетативных дисфункций, с применением физических факторов.

Было обследовано 183 ребенка, больных бронхиальной астмой в возрасте от 7 до 14 лет в периоде ремиссии. Программа обследования включала: общеклинические методы, оценку состояния вегетативного гомеостаза, церебральной гемодинамики, вентиляционной функции легких, системы перекисного окисления липидов - антиоксидантной защиты.

В результате комплексного обследования, наряду с нарушениями церебральной гемодинамики в бассейнах внутренней сонной и вертебро-базиллярной артерий, бронхиальной проходимости, интенсификацией процессов пероксидации и снижением антиоксидантной защиты, были выявлены изменения функционального состояния вегетативной нервной системы, характер которых определялся степенью тяжести заболевания и возрастом детей.

С учетом выявленных нарушений были разработаны патогенетически обоснованные лечебно-реабилитационные комплексы с включением в традиционное восстановительное лечение эндоназального электрофореза пикамилона и электропунктуры.