Особливості адаптації організму при циклічних фізичних навантаженнях

Оскільки існують суперечливі відомості щодо рівня й вікових особливостей аеробної продуктивності молоді при фізичних навантаженнях, нами були проведені дослідження, які дозволили об'єктивно оцінити аеробну продуктивність організму представників чоловічої і жіночої статі віком від 14 до 22 років. Для вивчення вікової динаміки показників аеробної продуктивності обстежувані поділялися на п'ять вікових груп: І група - 14-15 років, ІІ - 16 років, Ш - 17 років, IV - 18 років, V - 19 - 22 роки.

Як видно з таблиці 3.2., чоловіки контролю мають достовірно нижчі показники PWC₁₇₀ по всіх вікових категоріях, ніж спортсмени, які у 19-22 років досягають найбільших результатів на відмінну від контролю. Значення PWC₁₇₀ у не тренованих стає зрозумілим, тому що серед чоловіків контролю були особи з різними розмірами тіла, мали неоднаковий руховий досвід, і вели різний за фізичною активністю спосіб життя. Показники змін максимального споживання кисню при віковому порівнянню спортсменів та чоловіків контролю прямо пропорційно відображають показники змін величини навантажень при PWC₁₇₀ (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.Показники аеробної продуктивності і PWC ₁₇₀ у спортсменів і в контролі у осіб чоловічої та жіночої статі різного віку

* - р< 0,05; ** - р<0,0І (вірогідність різниці значень між групою спортсменів та в контролі)

Треба відмітити, що фізична працездатність в значній мірі залежить від кваліфікації спортсменів. Так, у новачків спортсменів величина PWC₁₇₀ коливається в межах 1200 - 1500 кгм/хв, у спортсменів міжнародного класу дана величина досягає 2000 кгм/хв. Таким чином, тільки заняття циклічними видами спорту, тренувальний процес яких направлений в першу чергу на витривалість, пов'язані з підвищенням аеробної продуктивності, що призводить до зростання показника PWC₁₇₀. У контролі у юнаків спостерігаються достовірно менші показники фізичної працездатності. Так, у юнаків 14 -15 років в контролі зафіксовано значення фізичної працездатності 835,05±42,15 кгм/хв, яке закономірно збільшується з віком і у 19-22 років дорівнює 1195,6±67,90 кгм/хв, тоді як у спортсменів, починаючи з 14-15 років, PWC₁₇₀ становить 1248,13±52,71 кгм/хв, і в 19-22 роки ми отримали результати 1726,67±92,91 кгм/хв.

Фізичні можливості організму жінок розвинені інакше і менше, ніж у чоловіків, тому що жінки виконують менше механічної роботи, відповідно, вони мають значно менші показники фізичної працездатності. Всі досліджені значення при PWC₁₇₀ у жінок закономірно нижчі, ніж у чоловіків як в контролі, так і в спортсменок. Як видно з таблиці 3.2., при обстеженні жінок, які не займаються спортом, величини PWC₁₇₀ коливаються в межах від 621,50±39,30 до 831,20±50,50 кгм/хв. А у спортсменок, які займаються циклічним видом спорту, показники PWC₁₇₀ значно вищі, в 14-15 років ми отримали 803,33±30,47 кгм/хв, а в 19-22 роки на піку їх спортивної кваліфікації спостерігали 1257,78±95,04 кгм/хв (табл. 3.2). Індивідуальні коливання величини PWC₁₇₀ у жінок визначаються такими ж факторами, як і у чоловіків: особливостями конституції, рівнем фізичної активності.

Як відомо, найбільшої величини МСК людина досягає до 18-20 років, після 25-30 років МСК знижується і до 70 років становить близько 50% від колишнього у віці 20 років. В наших дослідженнях у спортсменок, які займаються циклічними видами спорту, достовірно вищі показники МСК на відміну від показників МСК у жінок, що не займаються спортом. Відповідно, у спортсменок в 19-22 роки МСК дорівнює 50,26±1,53 мл/хв/кг, а в контролі 39,07±1,26 мл/хв/кг. У 14-15, 16, 17,18 років величина МСК жінок спортсменок вірогідно нижча, ніж у чоловіків. Але у 19-22-річних чоловіків показник максимального споживанню кисню нижчий, ніж у жінок того ж віку. Це пов'язано з тим, що при перерахунку на 1 кг маси тіла відносно величини PWC₁₇₀ у чоловіків одержують порівняно невеликі значення, тому що чоловіки спортсмени-веслувальники мають велику вагу тіла. Звідси випливає, що відмінності в МСК між чоловіками і жінками спортсменами практично зникають, якщо МСК співвідносять із вагою тіла. Порівняльний аналіз показників аеробної продуктивності організму у спортсменів та спортсменок дає підстави стверджувати, що абсолютна величина максимального споживання кисню в усі досліджувані вікові періоди в чоловіків значно вища, ніж у жінок.

Суттєві вірогідні зміни ЧСС та АД у спортсменів при PWC₁₇₀ в порівнянні з контролем не спостерігаються, оскільки тестові фізичні навантаження (в даному випадку PWC₁₇₀) не є суттєвими, вони не наблизилися до того обсягу та інтенсивності навантажень, які спортсмени мають при тренувальному процесі.

3.2 Адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження за даними електрокардіографії

Електрокардіограму реєстрували у грудних відведеннях по Небу-Бутченко. Аналізувалися такі показники ЕКГ: інтервали

R-R, P-Q, Q-T, S-T, шлуночковий комплекс QRS до та після дозованих фізичних навантажень. При цьому отримані дані порівнювалися з нормою.

Виявлено, що атріовентрикулярна провідність, яка оцінюється за тривалістю інтервалу P-Q, знаходиться в межах норми - від 0,12 до 0,20 с і в середньому дорівнює 0,165 с. Тривалість комплексу QRS коливається від 0,07 до 0,10 с (в середньому 0,084 с), що є межею норми, і тільки в невеликої кількості спортсменів величина комплексу QRS складала 0,12 с. При цьому спостерігалися ознаки часткової блокади правої ніжки Гіса. Аналогічні зміни, але без розширення комплексу QRS, спостерігали ще у 13,5% спортсменів веслувальників. Більшість авторів трактують дане явище у спортсменів як варіант норми.

Існує достовірна різниця між інтервалами R-R, всі інші показники ЕКГ (P-Q, Q-T, S-T та комплекс QRS) мають сталі значення. Адекватність чи неадекватність адаптації міокарду визначається величиною та тривалістю навантажень, а також індивідуальними особливостями функціонування серця.

Треба відмітити, що в період максимальних фізичних навантажень значно збільшується ризик розвитку патологічного стану, спостерігається гостре фізичне перенапруження, що проявляється різкою слабкістю, головокружінням, змінами ЕКГ (двофазні зубці Т у відведеннях V₄, різке зниження амплітуди зубців Т у відведеннях V_5-6), реєструються поодинокі політопні (шлуночкові та передсердні) екстрасистоли. Рання діагностика, використання медикаментозних засобів та корекція тренувального режиму дає можливість швидко ліквідувати передпатологічні зміни.

Наші дослідження показали скорочення електричної систоли (Q-T) у 14-15 річних спортсменів після фізичних навантажень та збільшення її тривалості у 16 та 19-22-річних до та після тренувальних навантажень. Можливо, що скорочення інтервалу електричної систоли (Q-T) у 14-15 річному віці пов'язано з недостатньою тренованістю і, очевидно, також з віковими особливостями функцій серця. Збільшення тривалості механічної і електромеханічної систоли виявлено у 14-15 річних спортсменів, що свідчить про помітні зміни в біоелектричній активності міокарду під впливом короткочасних швидкісних та силових навантажень.

При порівнянні тривалості інтервалу P-Q виявлені наступні зміни: у 14-15 річних спортсменів академічного веслування тривалість інтервалу збільшилася, що збігається з вираженою брадикардією і подовженням систоли, а у 16, 17, 19-22-річних спортсменів під впливом фізичних навантажень тривалість цього інтервалу суттєво не змінилася. Відносне подовження інтервалу P-Q та брадикардія розглядається як фізіологічна особливість серця тренованих осіб, що зумовлено підвищенням тонусу блукаючого нерва. В ході дослідження ми не виявили закономірного зв'язку між тривалістю інтервалу P-Q та тривалістю серцевого циклу.

На основі порівняльного аналізу зубців електрокардіограми (ЕКГ) виявлені наступні закономірності. До фізичних навантажень в спортсменів та в контрольної групи амплітуда зубця Р з віком майже не змінюється. Після навантаження амплітуда зубця Р виявляє тенденцію до підвищення у юних спортсменів 14-15 років, що, очевидно, пов'язано з характером та тривалістю фізичних навантажень. Амплітуда зубця R у підлітків контрольної групи з віком до 14-15 років дещо знижується, а з 16 років підвищується. Вищезгаданих закономірностей у юних спортсменів нами не виявлено. До фізичних навантажень у порівнянні з контрольною групою амплітуда зубця R у 14-15-річних дещо нижча; у 16-17-річних спортсменів амплітуда зубця R в порівнянні з контрольною групою майже не змінилася. Після фізичних навантажень амплітуда зубця R зростає, починаючи з 14-15 років. Отже, наші дані, як і дані літератури, свідчать про те, що зміни амплітуди зубця R залежать від характеру фізичних навантажень і вікових особливостей функцій серця.

За одержаними даними, у 16,17,18-річних спортсменів тривалість комплексу QRS змінюється незначно, а у 14-15-річних спостерігається його подовження (особливо в грудних відведеннях), що розглядається нами як варіант початкового впливу фізичних навантажень. Комплекс QRS змінюється у спортсменів високої кваліфікації в процесі регулярних фізичних навантажень.

Одержані дані дають підставу стверджувати, що тривалі фізичні навантаження - веслування, відбиваються на характері реагування серцево-судинної системи на тривалі фізичні навантаження у різних вікових групах і визначаються, очевидно, вихідним станом організму, індивідуальними особливостями функціонування серця. Кількісні значення змін інтенсивності серцевого компоненту у більшості піддослідних груп за час виконання фізичного навантаження були адекватними в залежності від сили та тривалості навантажень. У деяких осіб спостерігалися також відхилення від попереднього висновку, тобто були не адекватними. Дослідження продемонстрували той факт, що забезпечуючи енергетичну та динамічну діяльність, серцева функція є надзвичайно реактивною та інформативною до навантажень різної тривалості.

3.3 Ехокардіографічні дослідження центральної гемодинаміки та морфометричних показників серця при циклічних фізичних навантаженнях

Проведенні ехокардіографічні дослідження центральної гемодинаміки і морфометричних показників серця при циклічних фізичних навантаженнях. показали, що у юнаків спортсменів в 14-15 років серцевий викид має найбільше максимальне значення. Серцевий викид збільшується пропорційно потужності фізичного навантаження. В інших групах 16, 17, 18 років серцевий індекс кровотоку зростає більш повільніше, а в 19-22 роки навіть зменшується. Це пов'язано з тим, що перший етап адаптації до фізичних навантажень (фоновий) відбувається складніше і з більшим напруженням. І на вершині навантаження відбулася диференціація величин СІ. Тобто, виявлені відмінності пов'язані з спортивним стажем та віком (табл. 3.3).

Перебудова морфологічної структури лівого шлуночка сприяє змінам інтракардіальної гемодинаміки: хвилинний об'єм кровотоку достовірно збільшується з ростом тренованості досліджених спортсменів. Але на більш високому етапі адаптації ХОК зменшується на відмінну від рівня стійкої адаптації. Разом з тим, серцевий індекс достовірно збільшується лише на етапі стійкої адаптації. Відповідно, приріст об'єму кровотоку в процесі тривалої адаптації до фізичних навантажень характеризує переважно збільшення довжини тіла. Серцевий викид в процесі переходу з одного рівня адаптації на інший регулюється змінами ударного об'єму: збільшення ХОК відповідає збільшення УОК та СІ. Збільшення ударного об'єму при досягненні більш високого рівня фізичної підготовки обстежених свідчить про ріст сили серцевого скорочення.

Таблиця 3.3 Стан основних показників інтракардіальної гемодинаміки (СІ, ХОК, УОК, УІ) у спорстменів та контролі різного віку

* - р< 0,05 (при порівнянні груп за статтю); ⁺ - р< 0,05 (при віковому порівнянні)

Особлива роль у розвитку вікової динаміки лівого шлуночка серця у спортсменів та нетренованих належить насосній функції серця. Результати дослідження стану інтракардіальної гемодинаміки показують, що ХОК з віком збільшується в обох групах обстежених (у спортсменів після пубертатного періоду величини ХОК були достовірно більші, ніж у групі нетренованих). СІ, навпаки, зменшується, причому більш інтенсивно у осіб, що займаються спортом. З одного боку, це є показником економізації функції, а з іншої, той факт, що перевага величин ХОК у спортсменів є результатом великих розмірів тіла. Відміченні зміни ХОК досягалися збільшенням УОК у всіх обстежених, особливо з 14-15-річного віку, що пов'язано з інтенсивністю фізичного навантаження. В зв'язку з тим, що ударний індекс між групами достовірно не відрізняється, можемо зробити висновок, що перевага збільшених величин УОК у спортсменів є також результатом великих розмірів тіла. Найбільш суттєвим з всіх гемодинамічних показників для діагностики спортивної підготовки є ударний об'єм серця в стані спокою, який тісно пов'язаний з спортивним результатом в обох групах обстежених.

З віком та ростом спортивної кваліфікації (табл. 3.3.) УОК у чоловіків спортсменів закономірно збільшується і має тенденцію у них до більш високих показників, на відміну від спортсменів жіночої статі. Дана тенденція переходить в закономірність починаючи з 14-15 років. Ударний індекс при цьому змінюється мало. Перш за все, з віком збільшується робота та індекс ударної роботи серця у всіх обстежених, досягає максимальних величин в 18 років. Причому у чоловіків робота лівого шлуночка завжди була більшою, ніж у жінок. Тому можна вважати, що в процесі вікової адаптації до фізичних навантажень у чоловіків та жінок активізується інтракардіальна гемодинаміка, і найбільше це виражено у чоловіків.

Показники %ДS та ФВ,% в обох групах також з віком достовірно змінюються. При цьому пульс зменшувався в обох групах обстежених, в більшому ступені у осіб чоловічої статі та хвилеподібно у жінок. Отже, в процесі вікової адаптації до фізичних навантажень у спортсменів як чоловічої так і жіночої статі збільшується сила серцевих скорочень. Збільшення скоротливої здатності міокарду з віком більше виражено у чоловіків, що пов'язано з швидким збільшенням довжини тіла у чоловіків на відмінну від жінок.

Інтенсифікація серцевого викиду досягається за рахунок ударного об'єму в обох групах. Приріст УОК у всіх обстежених з віком супроводжувалося достовірним збільшенням об'ємної швидкості кровотоку, швидкості збільшення діастолічної ємності. Ці зміни свідчать про оптимізацію скоротливої функції міокарда. Приріст вище зазначених показників більш виражені у чоловіків. Через два-чотири роки заняття спортом ця різниця стала закономірністю. Таким чином, вікове збільшення скоротливої здатності міокарда у чоловіків спортсменів в процесі адаптації до фізичного навантаження відбувається більш інтенсивніше, ніж у жінок спортсменок.

Результати проведених досліджень показали, що збільшення сили серцевих скорочень у спортсменів пов'язано з переходом на високий рівень адаптації організму до важких фізичних навантажень. Вище зазначене зменшення ЧСС по мірі росту фізичної підготовки та тренованості свідчить про більш стійкий та високий рівень адаптації до фізичних навантажень. Таким чином, збільшення сили серцевих скорочень по мірі росту функціональної та фізичної підготовки спортсменів регулюється механізмами адаптації серцево-судинної системи до тривалих фізичних навантажень.

ВИСНОВКИ

1. Фізичні навантаження різної тривалості та інтенсивності відбиваються на суттєвих змінах показників серцево-судинної системи, характер реагування якої визначається вихідним станом організму, індивідуальними особливостями корекції цих змін при різних режимах

2. тренувальних навантажень.

3. З'ясовано, що ріст, вага та динамометричні показники обох рук

4. збільшуються з віком від 14-15 до 19-22 років у спортсменів веслувальників та в контролі, але вірогідні збільшення цих значень у спортсменів відбуваються як на перших етапах спортивних навантажень, так і на високих рівнях спортивної майстерності.

5. Виявлені більш високі аеробні можливості, в основному, за рахунок

6. збільшення ЖЕЛ, у спортсменів в порівнянні з контролем і ці параметри є адекватними при контролі за фізичним та професійним розвитком спортсменів, а також при підвищенні адаптаційних можливостей серцево-судинної системи шляхом застосування фізичних вправ аеробного характеру, що мають також оздоровчий ефект.

7. Показники артеріального тиску у підлітків-спортсменів залежать від

8. посилення тонусу парасимпатичної іннервації і від удосконалення координаційних механізмів, а збільшення ЧСС у відповідь на циклічні фізичні навантаження, які приводять до скорочення фази систоли та збільшення внутрішнього тиску, свідчить про посилену потенційну лабільність серця і його адаптацію до циклічних фізичних навантажень.

9. Виявлено, що рівні аеробної продуктивності, які оцінювали за показником максимального споживання кисню, мають більш вікові, ніж статеві відмінності, на відмінну від величини максимального навантаження при велоергометричних дослідженнях, і залежать від рівня тренованості, маси тіла, а також від стану здоров'я спортсменів.

10. У спортсменів обох статей, представників циклічних видів спорту, у яких важливою функцією є витривалість, показники максимального споживання кисню суттєво більші, ніж у спортсменів інших видів спорту, а також в контролі. При цьому різниця в значеннях максимального споживання кисню між спортсменами різної статі більша, ніж в контрольних групах, що вказує на значний оздоровчий ефект занять веслуванням.

11. Скорочувальна функція лівого шлуночка у спортсменів, адаптованих до циклічних фізичних навантажень, характеризується збільшенням ударного об'єму, фракції викиду, ступенем скорочення передньо-заднього розміру при фізичних пробах, що є кращим у порівнянні з контролем і може застосовуватись як оціночний критерій функціонального стану серцево-судинної системи.

12. Серед показників ЕКГ, найбільш суттєві зміни при циклічних фізичних навантаженнях мають кардіоінтервали, а вірогідні зниження амплітуди Т-зубців спостерігаються у спортсменів з високою спортивною майстерністю та з великим спортивним стажем в період росту спортивної майстерності, але вони зберігаються без змін при досягненні індивідуально-максимального рівня спортивної майстерності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абзалов Р.А., Павлова О.И. Показатели ударного объема крови у спортсменов разного возраста и спортивной квалификации // Теор. и практ. физ. культуры.- 1997.- № 4.- С. 8-10.

2. Автандилов Г.Г. Медицинская морфометрия.- М.: Медицина, 1990.-216 с.

3. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце.- Киев: Здоровье, 1989.-221с.

4. Андрієвський І.Ю. Вплив системи медичної допомоги на захворюваність і смертність від хвороб системи кровообігу // Вісн. соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України.- 2004. - № 4.- С. 40-42.

5. Антипенко А.Е., Калинский М.И., Лызлова С.Н. Метаболизм миокарда при различных функциональных состояниях.- Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 1992.- 212 с.

6. Антропова М. В., Козлов В. И. Физическое развитие подростков и их работоспособность // Физиология подростка / Под ред. Д. А. Фарбер. - М.: Педагогика, 1988. - С. 158-184.

7. Афанасьев С.А., Богомаз С.А., Алексеева Е.Д. Изменение ритмоинотропных реакций миокарда при хронической ишемии: патология или адаптация // Бюл. эксперим. биол. и медицины.- 1994.- Т.117, № 5.- С.157-159.

8. Баевский Р.М., Мотылянская Р.Е. Ритм сердца у спортсменов.- М.: Физкультура и спорт, 1986.- 146 с.

9. Бажарова Ю.И., Соколовский В.С. Иммунный статус спортсмена и критерии его оценки // Теория и практ. физ. культуры.- 1991.-№ 5.-С.8-12.

10. Безруков В.В., Вержиковська Н.В., Чайковська В.В. Стан здоров'я і надання медичної допомоги літнім людям // Вісн. соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України.- 2000. - № 3.- С. 53-60.

11. Белоцерковский З.Б., Любина Б.Г., Богданова Е.В. Динамика сердечной деятельности при изометрических нагрузках у спортсменов // Физиол. человека.- 2000.- Т.26, № 1.- С.70-76.

12. Блудов А.А., Воронцов В.А. Динамический анализ вариабельности сердечного ритма при гипервентиляции // Физиол. челов.- 1998.- Т.24, № 6

13. Бєлікова Н.О. Вплив фізичних навантажень на гіпертрофію і секреторну функцію передсердь // Науковий вісник Волинського державного університету. Серія: біологічні науки.- 2000.- № 7.- С.211-214.

14. Бобров В.А., Жаринов О.И., Антоненко Л.Н. Желудочковые аритмии у больных с сердечной недостаточностью: механизмы возникновения, прогностическое значение, особенности лечения // Кардиология.- 1994.-Т.34, № 11.- С.33-35.

15. Бобров В.А., Калинский А.Г. Кардиология.- К.: Здоровье, 1994.- 104 с.

16. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх.- М.: Физкультура и спорт,1980.- 127с.

17. Булычев В.В. Спортивное сердце // Кардиология.- 1980.- Т.20, № 7.-С.105-108.

18. Бутченко Л.А., Ведерников В.В. Адаптационные изменения в сердечно-сосудистой системе спортсменов // Адаптация, физ. культ. и спорт.- Смоленск, 1987.- С.67-71.

19. Варосян М.А. Особенности адаптации сердца при различных видах длительной нагрузки // Пробл. оценки и прогнозирования функцион. состояний организма в прикладной физиологии.- Фрунзе, 1988.- С.273-275.

20. Ведерников В.В., Иванова А.С., Абрамова С.С., Ефремова М.И. Характеристика адаптационных механизмов сердечно-сосудистой системы спортсменов // Всес. науч. конф.: Комплексн. диагностика и оценка функциональн. возможностей орг-ма и мех-ы адаптац. к мышечн. деятельности.- М., 1990.- 308 с.

21. Вилков В.Г., Шамарин В.М., Шальнова С.А. Связь реакций системы кровообращения на изменения положения тела и физическую нагрузку с исходным уровнем артериального давления и частоты сердечных сокращений // Физиология человека.- 1989.- Т.15, № 5.- С.45-49.

22. Волосников Л.А. Изменения центральной гемодинамики у лиц среднего возраста в результате воздействия оздоровительной физкультуры // Теор. и практ. физ. культуры.- 1989.- № 3.- С.4-6.

23. Вонсовський А.Б., Магльований А.В., Єрмакова Є.В. Функціональний стан серця висококваліфікованих спортсменів // Практ. медицина.- 1997.- № 11-12.- С. 226-229.

24. Вонсовський А.Б., Потабенко Т.Ф., Єрмакова Є.В. Дослідження ехокардіографічних показників у комплексі з електроенцефалографією у спортсменів // Українс. кардіол. журнал.- 1998.- № 9.- С. 56-60.

25. Выдрин В.М. Спорт в современном обществе.- М.: Физкультура и спорт, 1980.- 272 с.

26. Гельфгат Е.Б., Самедов Р.И., Аббасов М.К. Функциональное состояние сердца у здоровых людей при изометрической нагрузке // Кардиология.- 1991.-Т.31, № 5.- С.50-52.

27. Гехт И.А. Организация медико-социальной помощи пожилым и старым людям // Пробл. соц. гигиены, здравоохр. и истории медицины.- 2001.- № 4.- С.45-47.

28. Глазирін І. Д., Середенко М.М. Адаптація юнаків з різними темпами морфофункціонального розвитку до фізичних навантажень // Фізіол. журн.- 1999.- Т.45, № 5.- С. 38-49.

29. Гнатюк Л.А., Ильницкий В.И., Гнатюк М.С. Функционально-структурные особенности адаптации сердца к физическим нагрузкам статического характера // Физиол.. журн. СССР.- 1989.- Т.75, № 1.- С.52-58.

30. Гнатюк М.С. Изменения сердца экспериментальных животных при физических нагрузках // Морфология.- 1994.- Т.106, № 1-3.- С.76-83.

31. Гонестова В.К. Регуляция сердечно-сосудистой системы нетренированных людей в зависимости от уровня физической трудо-способности // Типы соморегуляции кровообр. и экстракардиал. механизмы гемодин.: Тез. докл. раб. совещ.- Минск, 1991.- С.43-44

32. Граевская Н.Д. Влияние спорта на сердечно-сосудистую систему.- М.: Медицина, 1975.-278 с.

33. Граевская Н.Д., Гончарова Г.А., Калугина Г.Е. Еще раз к проблеме «спортивного сердца» // Теор. и практ. физ. культуры.- 1997.- № 4.-С.2-4.

34. Грищенко А.В., Цыбенко В.А. Типы кровообращения у людей с различной физической подготовкой // Физиол. журн.- 1991.- Т.37, № 5.- С.30-36.

35. Гудима А.А. Особливості внутрішньокардіальної та системної гемодинаміки молодих здорових нетренованих людей при фізичному навантаженні помірної інтенсивності // Фізіол..журнал.- 1995.-Т.41, № 3-4.- С.47-50.

36. Дембо А.Г., Земцовский Э.В. Спортивная кардиология. М.: Медицина, 1989.- 460 с.

37. Загоруйко Г.Е., Загоруйко Ю.В. Структурные изменения миокада левого сердца при умеренной физической нагрузке // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії, аграрії.- Київ,1997.- С.207-208.

38. Земцовский Э.В. Спортивная кардиология.-Санкт-Петербург: Гиппократ, 1995.- 448 с

39. Ільницький В.І., Ільницька У.В., Прилуцька Г.В. Структурно-функціональний стан серця у студентів з підвищеним артеріальним тиском після 1,5 років систематичних занять фізичними вправами // Матеріали XV з'їзду Українського фізіологічного товариства.- 1998.- Т.44, № 3.- С.68-71.

40. Ильницкий В.И., Панасюк Е.Н., Ильницкий О.В. Особенности структурно-функционального состояния левого желудочка сердца у юных спортсменов разной специальности // Физиол. журн.- 1989.- Т. 35, № 4.- С.69-74.

41. Иорданская Ф.А., Кузьмина В.Н., Муравьева Л.Ф. Диагностика и сравнительная оценка функциональных возможностей женщин и мужчин в спорте // Теория и практ. физ. культуры.- 1991.- № 5.- С.2-8.

42. Казьмин С.Г., Дудка С.Б., Мойбенко А.А. Межпредсердные различия реактивности миокарда и ее изменений при адаптации крыс к физическим нагрузкам // Бюл. эксперим. биол. и мед.- 1992.- Т.113, № 5.- С.462-464.

43. Карпман В.Л., Белоцерковский З.Б., Любина Б.Г. Динамика кровообращения при минимальных физических нагрузках // Физиология человека.- 1994.- № 1.- С.84-87.

44. Карпман В.Л., Хрущев С.В., Борисова Ю.А. Сердце и работоспособность спортсмена.- М.: Физкультура и спорт, 1978.- 120 с.

45. Каусова Г.К. Профилактика первичной инвалидности вследствие основных сердечно-сосудистых заболеваний // Пробл. соц. гигиены, здравоохр. и истории медицины.- 2003.- № 1.- С.21-23.

46. Клевцов В.А., Крынкина Ю.А., Кушнарева Г.В., Милютина Л.М. Функциональное состояние миокарда взрослых крыс после ранней постнатальной физической тренировки // Физиол. журн. СССР им. Сеченова.- 1990.- Т.76, № 10.- С. 1473-1476.

47. Козупица Г.С., Бабкин С.М., Кельцев В.А. Диастолическая функция сердца у детей и подростков в процессе срочной и долговременной адаптации к физическим нагрузкам // Кардиология.- 1992.- Т.32, № 6.- С.74-77.

48. Коробкеев А.А., Соколов В.В. Морфометрическая характеристика типов ветвления артерий сердца человека // Морфология.- 2000.- Т.117, № 1.- С.34-38.

49. Кутузова А.Э., Евдокимова Т.А., Недошивин А.П. Гемодинамический ответ на изометрические нагрузки у здоровых лиц с различными типами кровообращения // Физиология человека.- 1995.- Т.21, № 2.- С. 74-79.

50. Ланг Г.Ф. Болезни системы кровообращения.- М.: Медгиз, 1958.- 496 с.

51. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика.- М.: Наука, 1981.-277 с.

52. Меерсон Ф.З., Вовк В.И. Влияние адаптации к стрессорным воздействиям и к периодической гипоксии на триггерную активность кардиомиоцитов капиллярных мышц сердца крысы // Бюл. эксперим. биологии и медицины.- 1991.- Т.112, № 11.- С.456-459.

53. Мойбенко А.А., Грабовский Л.А., Коцюруба В.Н., Булах В.Н. О механизмах изменений коронарного сосудистого сопротивления при анафилактическом шоке // Физ. журн. им. Сеченова.- 1994.- Т.80, № 2.- С. 77-82.

54. Москалець Г.М., Курчатов Г.В. Медико-соціальні проблеми вразливих верств населення // Вісн. соц. гігієни та орг. охорони здоров'я України.- 2004. - № 1.- С. 10-18.

55. Непомнящих Л.М. Морфогенез важнейших общепатологических процессов в сердце.- Новосибирск: Наука, 1991.- 352 с.

56. Петров Ю.А., Гончарова Л.П., Ковшик А.О. Влияние физических нагрузок на состояние некоторых звеньев антиоксидантной системы крови у спортсменов // Теор. и практ. физ. культуры.- 1991.- № 8.- С.38-40.

57. Подколзин А.А., Тренин С.О. Изменение гемодинамики при повышении функциональной нагрузки на сердечно-сосудистую систему // Бюл. эксперим. биол. и мед.- 1997.- № 7.- С. 347-349.

58. Потапов А.В., Осокина Л.А. Показания функционального состояния сердечно-сосудистой системы у спортсменов при нырянии в длину // Физиол. человека.- 1992.- Т.18, № 6.- С.158-161.

59. Садовников В.Н., Баранов А.Н. Моделирование состояния дезинтеграции сердца предельными нагрузками // Морфология.- 1998.- Т.113, № 3.- С. 104-106.

60. Саркисов Д.С., Арцин Л.И., Туманов В.П. Морфология компенсаторно-приспособительных процесов.- М.: ВИНИТИ, 1983.- 135 с.

61. Светличная Г.Н., Абразмов С.В. Морфофункциональные характеристики сердца здорового человека различного уровня тренированности // Научн.-техн. Прогресс и здоровье населения: Тез. докл. научн.-практ. конф.- Красноярск, 1990.- С.116-117.

62. Силкин Ю.Р., Кочетков А.Г., Бирюкова О.В. Системная организация сердца при адаптации организма к двигательным нагрузкам // Морфология.- !999.- Т.116, № 4.- С. 22-26.

63. Тихвинский С.Б., Бобко Я.Н. Определение, методы исследования и оценка физической работоспособности детей и подростков // Детская спортивная медицина / Под. ред. С.Б.Тихвинского, С.В.Хрущева.- Руководство для врачей.- 2-е изд.- М., 1991.- С. 259-273.

64. Ткаченко Л.М. Реакції дихання та кровообігу на м'язове навантаження та їх зв'язок з автономною нервовою системою // Фізіол. журн.- 2000.- Т.46, № 4.- С. 33-40.

65. Тхоревский В.И., Белицкая Л.А., Гарасева Т.С. Зависимость состояния сердечно-сосудистой системы от уровня физической подготовленности работающих // Гигиена труда и проф. заболевания.- 1987.- № 3.- С.31-34.

66. Уилмор Д.Х., Костил Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности.- К.: Олимп. лит-ра, 1997.- 502 с.

67. Филиппович Н.Ф., Филиппович А.Н. Изменение центральной гемодинамики и функции внутримышечных сердец у занимающихся физической культурой // Типы саморегуляции кровообращения и экстракард. механизмы гемодинамики.- Минск, 1992.- С.63-65.

68. Фомин Н.А., Горохов Н.М., Власов А.В., Решетов А.В. О направленности адаптивных перестроек сердца у юных спортсменов // Теор. и практ. физ. культ.-1991.-№5.- С.-18-21.

69. Филиппович Н.Ф., Филиппович А.Н. Изменение центральной гемодинамики и функции внутримышечных сердец у занимающихся физической культурой // Типы саморегуляции кровообращения и экстракард. механизмы гемодинамики.- Минск, 1992.- С.63-65.

70. Хрущев С.В. Влияние систематических занятий спортом на сердечно-сосудистую систему юных спортсменов // Детская спортивная медицина / Под. ред. С.Б.Тихвинского, С.В.Хрущева.- Руководство для врачей.- 2-е изд.- М., 1991.- С. 128-152.

71. Хрущев С.В. Характер мышечной деятельности и объем сердца у спортсменов // Тр. Саратовского мединститута.- Саратов, 1971.-Т.80.-С.11-85.

72. Цагарели З.Г., Каркарашвили Л.Ш. Морфология сердца при физических нагрузках.- Тбилиси: Мецниереба, 1987.- 111 с.

73. Цибенко В.О., Грищенко О.В. Особливості регіонарної гемодинаміки у людей з різними типами кровообігу // Фізіол. журн.-1995.-Т.41, №1-2.- С.47-49.

Размещено на Allbest.ru