Дебютантна сексуальна дисфункція у чоловіків: психосоматичні співвідношення і психотерапія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології

14.01.16 - Психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Дебютантна сексуальна дисфункція у чоловіків: психосоматичні співвідношення і психотерапія

Павлюк Петро Олександрович

Київ - 2002



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров'я України

Науковий керівник: доктор медичних наук, Харченко Євгеній Миколайович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології, відділення кризових станів, керівник відділення

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра психіатрії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри.

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ Автономної республіки Крим, кафедра психіатрії з курсами психотерапії та невропатології ФПО, м. Сімферополь

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий "16" березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Порушення сексуальної функції чоловіків вивчало, як відомо, багато дослідників - Г.С. Васильченко, Г.Ф. Дейнега (1990), Г.С. Кочарян, А.С. Кочарян (1994), И.И. Горпинченко (1996), В.В. Кришталь (1999), W.H. Masters, V.E. Johnson (1976), S. Kratochvil (1985), K. Imelinski (1996) та ін. Проте сексуальні розлади в дебюті статевого життя чоловіків висвітлено лише в поодиноких працях (Г.С. Васильченко, 1988), а механізми розвитку при цьому сексуальної дисгармонії подружньої пари практично не вивчені. Отже, дебютантна сексуальна дисфункція - своєрідний розлад, що позначається на загальній та сексуальній поведінці чоловіків і призводить до порушення міжособистісних та сексуальних стосунків подружжя, залишається мало дослідженим.

Актуальність теми. Розробка й впровадження в клінічну практику ефективних методів діагностики і корекції дебютантних форм сексуальної дисфункції у чоловіків, що являє собою психосоматичну патологію, є складною проблемою сексології, яка поки що не втрачає своєї актуальності. Складність її пов'язана із труднощами виявлення психосоматичних співвідношень при дебютантному порушенні сексуального здоров'я, різноманітністю його причин, поліморфністю проявів і, головне, з тим, що в генезі дебютантних форм сексуальної дисфункції навряд чи не визначальними є особливості не тільки псхосексуального розвитку, але й особистості кожного з подружжя і сполучення в подружній парі цих особливостей, а також типів сексуальної культури.

У зв'язку з недостатньою вивченістю психосоматичних співвідношень при дебютантних формах сексуальної дисфункції у чоловіків клінічна сексологія не має поки що достатньо ефективних методів корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари, зумовленої цією патологією. Психотерапевтичні методи, що використовуються для її корекції, не можуть бути з успіхом застосовані без відповідної модифікації, що враховує психосоматичні співвідношення при даному розладі та їхню роль у розвитку подружньої дезадаптації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології та патогенезі, корекції та профілактиці порушень сексуального здоров'я" (рег. №0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження стали виявлення з позицій системного підходу психосоматичних співвідношень при дебютантному розладі сексуальної функції у чоловіків, причин та механізмів розвитку пов'язаної з ним сексуальної дезадаптації подружньої пари і розробка на цій основі ефективної системи психотерапевтичної корекції.

Поставлена мета визначила необхідність розв'язання таких задач:

Вивчити особливості психосексуального розвитку у чоловіків, у яких спостерігається дебютантний розлад сексуальної функції.

Установити значення соціогенних, психогенних та соматогенних чинників у розвитку дебютантних типів сексуальної дисфункції - еректильного, еякуляторного (передчасної еякуляції) та оргазмічного.

Виявити варіанти психосоматичних співвідношень при дебютантному сексуальному розладі і механізми їх розвитку.

З'ясувати особливості сексуальної поведінки дружини при дебютантній сексуальній дисфункції у чоловіка.

Дослідити причини, механізми розвитку, перебіг і прояви сексуальної дезадаптації подружжя при дебютантному розладі сексуальної функції у чоловіків.

Розробити систему психотерапевтичної корекції дебютантних форм сексуальної дисфункції у чоловіків і сексуальної дезадаптації подружньої пари, зумовленої досліджуваним розладом у чоловіка.

Об'єкт дослідження - психосоматичні співвідношення при дебютантній сексуальній дисфункції у чоловіків та подружня дезадаптація за даної патології.

Предмет дослідження - психосоматичні співвідношення при еректильному, еякуляторному та оргазмічному типах сексуальної дисфункції у чоловіків, механізми розвитку подружньої дезадаптації, що виникає при цих розладах.

Методи дослідження - клініко-патопсихологічні, клінічні; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим у роботі є використання системного міждисциплінарного підходу до вивчення типів і форм дебютантного порушення сексуальної функції у чоловіків, психосоматичних співвідношень і механізмів формування подружньої дезадаптації за даної патології. У результаті комплексного всебічного обстеження подружжя з урахуванням парного характеру сексуальної функції уперше виявлено психосоматичні співвідношення при різних формах дебютантної сексуальної дисфункції у чоловіків, причини, умови виникнення, перебіг і прояви різних варіантів сексуальної дезадаптації подружньої пари, що розвивається при них.

Уперше визначено співвідношення психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматичних чинників у порушенні сексуального здоров'я подружньої пари, в якій у чоловіка має місце сексуальна дисфункція. Запропоновано системну концепцію формування дебютантної сексуальної дисфункції як психосоматичного розладу, в основі якого лежить взаємодія конфлікту з особистістю.

Практичне значення одержаних результатів. Практичну значущість мають розроблені критерії диференційної діагностики клінічних форм дебютантної сексуальної дисфункції, виявлення варіантів психосоматичних співвідношень при досліджуваному розладі у чоловіка і визначення особливостей виникнення та проявів пов'язаної з ним дезадаптації подружньої пари. На основі виявленої ролі негативних соціальних, психологічних і соматичних чинників та їх співвідношення в генезі подружньої дезадаптації розроблено систему її психотерапевтичної корекції, яка успішно застосовується в клінічній практиці.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Сумського обласного психоневрологічного диспансеру; Харківського обласного центру сімейного лікарсько-психологічного консультування при Харківському обласному психоневрологічному диспансері; Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено комплексне клініко-психопатологічне, клінічне, сексологічне та психодіагностичне обстеження 100 чоловіків із дебютантною сексуальною дисфункцією та їхніх дружин. Усім пацієнтам особисто автором надано психотерапевтичну допомогу. Дисертантом виконано статистичну обробку і наукову інтерпретацію здобутих у дослідженнях даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях секції сексопатології Харківського науково-медичного товариства (Харків, 1998, 1999, 2001рр.); на науково-практичній конференції "Реабілітація хворих на психічні захворювання" (Харків, 2001 р.). Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних наукових статей у спеціальних журналах, затверджених ВАК України і 2 - у збірках матеріалів науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 220 стор. машинопису (172 стор. основний текст). Дисертація складається зі вступу, оглядової глави, 6 глав власних досліджень, заключної глави, висновків, списку використаних джерел і додатка. Матеріали дисертації ілюструють 17 таблиць і 2 рисунки. Бібліографічний список містить 275 джерел, з них 167 вітчизняних і 78 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Під спостереженням перебувало 100 подружніх пар, що звернулися по сексологічну допомогу до Сумського обласного психоневрологічного диспансеру за період 1997-2000рр. з приводу сексуальної дездаптації, яка виникла з самого початку подружнього життя внаслідок сексуальної дисфункції у чоловіка.

Серед чоловіків у 43 (434) відзначалася відсутність генітальних реакцій (еректильна дисфункція, F 52.2), у 36 (365%) пацієнтів спостерігалося передчасне сім'явипорскування (еякуляторна дисфункція, F 52.4), і у 21 (213%) чоловіка мала місце оргазмічна дисфункція (F 52.3).

Переважна більшість хворих - 855% - були віком від 25 до 30 років, 154% - віком 31-40 років. Усі подружні пари одружені першим шлюбом. Більшість із них (665%) мали порівняно невеликий стаж подружнього життя - від кількох місяців до 2 років, лише за еякуляторної дисфункції шлюб частіше тривав більше - до 3-5 років.

Дослідження проводили з позицій системного підходу з урахуванням багатомірності забезпечення і парного характеру сексуальної функції.

Клінічне обстеження охоплювало вивчення соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного та гінекологічного) і психічного стану хворих та їхніх дружин, а також дослідження сексуального здоров'я подружжя. Зважаючи на те, що у чоловіків в обстежених подружніх парах мали місце дебютантні форми сексуальних дисфункцій, вивчали їх психосексуальний та соматосексуальний розвиток. Вивчаючи порушення статевого дозрівання пацієнтів, ми виходили з концепції психосексуального дизонтоґенезу В.М. Маслова, И.Л. Ботневой, Г.С. Васильченко (1990).

З метою з'ясування причин і ґенезу сексуальної дисфункції чоловіка та психосоматичних співвідношень за неї, а також механізмів порушення сексуальної гармонії обстежених подружніх пар використовували системно-структурний аналіз сексуального здоров'я, розроблений В.В. Кришталем (1999). Згідно з запропонованою ним чотирифакторною концепцією сексуального здоров'я системний аналіз його передбачає вивчення стану анатомо-фізіологічної основи сексуальності і соціальних, психологічних, соціально-психологічних чинників, що детермінують сексуальну поведінку.

Залежно від рівня взаємодії подружжя системний аналіз сексуального здоров'я передбачає оцінку стану його соціального, психологічного, соціально-психологічного і анатомо-фізіологічного (біологічного) компонентів та їх складових.

Тип статевої конституції чоловіків досліджували за методикою Г.С. Васильченко (1990), тип статевої конституції жінок - за И.Л. Ботневой (1990).

Особистість подружжя досліджували з позицій найбільш прийнятих у психології концепцій діяльності (А.Н. Леонтьев, 1975), стосунків (В.Н. Мясищев, 1960), спілкування (А.А. Бодалев, 1980; Б.Ф. Ломов, 1981) та персоналізації (А.В. Петровский, 1990).

Типи сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, типологію шлюбу визначали за В.В. Кришталем (1999). Досліджували також психосексуальні типи чоловіка і жінки за С.С. Либихом (1979).

Психодіагностичне дослідження було спрямовано на вивчення характерологічних особливостей подружжя, диспозицій їхньої особистості, міжособистісних стосунків подружжя, особливостей їхньої статеворольвої поведінки і з'ясування значення цих характеристик у формуванні подружньої дезадаптації. При цьому використовувалася статеворольова шкала Dur-Moll L. Szondi (1960), що дає можливість визначити маскулінність чоловіків на біогенному рівні, і статеворольова шкала ACL A.B. Heilbrun (1981), що характеризує маскулінність й фемінінні риси особистості на соціогенному рівні.

Для оцінки подружньої адаптації, яка є складним, багатомірним феноменом, ми проводили аналіз за різними параметрами: причини, характер і частота конфліктів, рівень злагоди подружжя, стан функцій сім'ї, вдоволеність партнером, оцінка стійкості шлюбу самим подружжям, переживання щастя подружжям та ін. Для вимірювання рівня подружнього щастя було використано одношкальний опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (за А.С. Кочаряном, 1996). Проводили також обстеження пацієнтів та їхніх дружин за допомогою шкали сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini (1989), що містила три субшкали:

1) самооцінка своїх сексуальних можливостей;

2) сексуальна заклопотаність;

3) сексуальна депресія.

Для вивчення внутрішньої картини сексуальної дисгармонії (ВКД) подружжя застосовували методику ЛОБІ.

Для виявлення психосоматичних співвідношень при дебютантній сексуальній дисфункції у чоловіків застосовували системно-структурну концепцію психосоматичних розладів за В.В. Кришталем (2001). Для вивчення зв'язку особистісних відмінностей хворих із психосоматичними розладами використовували Торонтську алекситимічну шкалу (P.E. Sifneos, 1973).

Усі здобуті в дослідженнях клінічні дані статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень - за методом Стьюдента з імовірністю вірогідності p<0,05.

Вивчення преморбідних рис характеру подружжя показало, що практично у всіх (985%) чоловіків мали місце явно виражені акцентуації характеру. У хворих з еректильною дисфункцією переважав астенічний (498%), з еякуляторною - психастенічний і гіпертимний (618%), з оргазмічною - астенічний і шизоїдний (6114%) типи акцентуацій характеру. У жінок серед акцентуацій характеру найчастіше відзначався істеричний тип (224%), але у значної частини (294%) акцентуацій не було виявлено. При цьому у більшості випадків спостерігалося несприятливе сполучення або істеричного типу акцентуації з психастенічним чи епілептоїдним, або психастенічного з гіпертимним, а також однакових типів акцентуації характеру. Вивчення психічного стану подружжя показало, що у всіх чоловіків і більшості їхніх дружин були ті чи інші невротичні розлади. У чоловіків найчастішим було нав'язливе очікування невдачі статевого акту - відповідно до 568 і 4311% при еякуляторній та оргазмічній дисфункції. Досить частою (257%) при еякуляторній дисфункції була неврастенія. Крім того, при еректильній дисфункції нерідко траплявся посттравматичний стресовий розлад (166%), а при оргазмічній - коїтофобія (1910%). Найбільш рідкими у чоловіків були обсесивний, тривожно-депресивний та тривожно-фобічний розлади (від 22 до 42%). Такий великий розкид невротичної симптоматики був зумовлений особистісними відмінностями пацієнтів. У дружин хворих найчастіше мали місце гіпотимія та соматизовані розлади.

Результати дослідження урологічного статусу чоловіків дали можливість виявити урологічну патологію: майже у 1/3 хворих із передчасною еякуляцією спостерігався мовчазний простатовезикулізм, а у 406% решти чоловіків (з еректильною та оргазмічною дисфункцією) - застійний простатит і ознаки затримки статевого дозрівання, що могло сприяти послабленню сексуальної функції. У 288% чоловіків з еякуляторною дисфункцією було виявлено також неврологічну симптоматику, що свідчить про наявність синдрому парацентральних часточок. Обстеження жінок соматичних захворювань, які могли б негативно впливати на їхню сексуальну функцію, не виявило.

Клінічними симптомами дебютантної сексуальної дисфункції були: при еректильній дисфункції - труднощі або неможливість досягання та/або підтримання ерекції, достатньої для проведення статевого акту при збережені спонтанних ерекцій; при еякуляторній дисфункції - нездатність регулювати тривалість статевого акту; при оргазмічній дисфункції - відсутність оргазму або, значно рідше, досягнення його з великими труднощами і з великою затримкою. У дружин хворих характерними були сексуальні порушення відносного характеру, при еректильній дисфункції у чоловіка - зменшення любрикації і аноргазмія, при еякуляторній дисфункції - аноргазмія, при оргазмічній дисфункції - нерідко бажання уникнути сексуальних контактів через їх виснажливий характер.

Вивчення стану сексуального здоров'я подружжя за його критеріями показало, що соматосексуальний розвиток був уповільнений у переважної більшості (819%) хворих з оргазмічною дисфункцією, а психосексуальний - у всіх цих пацієнтів і більшості (608%) - з еректильною дисфункцією. У чоловіків з еякуляторною дисфункцією статевий розвиток був здебільшого своєчасним. Асинхронії статевого розвитку відзначалися у всіх чоловіків з оргазмічною і більшості - з еректильною дисфункцією. Трансформація статеворольової поведінки спостерігалася при всіх типах дисфункції (частіше - 7210% - при оргазмічній), гіперрольова поведінка відзначалася лише при еякуляторній та оргазмічній (відповідно у 197 і 2810%).

Усі подружжя були недостатньо та/або неправильно поінформовані в питаннях психогігієни статевого життя. Серед типів сексуальної мотивації у чоловіків переважав генітальний (при оргазмічній дисфункції він складав 100-5%), тоді як у жінок часто (до 538% при еякуляторній дисфункції у чоловіка) відзначався ігровий її тип, що було суттєвим дисгармонуючим чинником. Мотивом статевого акту у пацієнтів з еректильною дисфункцією найчастіше було виконання подружнього обов'язку, у чоловіків з еякуляторною дисфункцією - бажання дати насолоду дружині, сексуальне самоствердження і отримання оргазму так само, як і в жінок. Останній мотив був основним і в чоловіків з оргазмічною дисфункцією.

У жодного з чоловіків не було сильної статевої конституції, причому більш ніж у половини пацієнтів з еректильною і у всіх - з оргазмічною дисфункцією статева конституція була слабкою. Жінки найчастіше належали до середнього типу статевої конституції, а у 2810% дружин хворих з оргазмічною дисфункцією була сильна статева конституція.

У чоловіків з еректильною та оргазмічною дисфункцією лібідо було дещо послаблене, у пацієнтів з еякуляторною дисфункцією і у жінок воно було здебільшого збережене. Відсоток оргастичності був високий (до 85%) у дружин пацієнтів з оргазмічною дисфункцією і дуже низький (не більш 10-15%) у решти жінок.

Генітальні ерогенні зони були неадекватні і слабо виражені у більшості (5711%) чоловіків з оргазмічною дисфункцією. Коїтальне збудження було слабким у всіх пацієнтів з еректильною і більш ніж у половини - з оргазмічною дисфункцією, сильне коїтальне збудження спостерігалося у всіх чоловіків з еякуляторною дисфункцією. У 1/3 пацієнтів з оргазмічною дисфункцією мала місце рання допубертатна мастурбація, а її техніка не сприяла формуванню адекватних ерогенних зон, що беруть участь у підтриманні сексуального збудження при статевому акті.

Переважна більшість подружжя (835%) відчували один до одного любов. Чоловіки найчастіше, особливо при еректильній дисфункції (608%), належали до психосексуального типу чоловік-син, найбільш рідко траплявся агресивний варіант типу чоловік-чоловік (65%); серед жінок найчастіше зустрічалися типи жінка-мати (435%) і жінка-дочка (235%). Серед типів сексуальної культури у чоловіків переважали невротичний та примітивний (відповідно 505 і 445%), у жінок, окрім цих типів, часто мав місце також ліберальний тип сексуальної культури (215%). Гармонійного аполлонівського типу сексуальної культури не було ні в кого з подружжя. Ступінь сексуальної привабливості чоловіків і дружин одне до одного здебільшого був високим, рідше середнім, проте у всіх мала місце невідповідність діапазону прийнятності. Всі чоловіки та жінки зазнавали психосексуальної невдоволеності.

Таким чином, при розглядуваних типах дебютантної сексуальної дисфункції у чоловіків спостерігалося різне співвідношення психогенних, соціогенних та соматогенних чинників. Еректильна дисфункція була психогенно, еякуляторна - соматогенно, в деяких випадках психогенно обумовленою, а в генезі оргазмічної дисфункції відігравали роль соціогенні та психогенні чинники. Як було відзначено, наслідком еректильної дисфункції стала віргогамія (незайманий шлюб) у 548%, а наслідком оргазмічної дисфункції - безплідність у 100-5% подружніх пар.

При психодіагностичному дослідженні у половини чоловіків було виявлено наявність алекситимії і визначено чітку залежність між алекситимією і типом дебютантної сексуальної дисфункції: алекситимія мала місце у 895% чоловіків з еректильною і у 6211% - з оргазмічною дисфункцією і не відзначалася в жодного з пацієнтів з еякуляторною дисфункцією. Серед дружин хворих алекситимія траплялася рідко (65%).

Вивчення статеворольової поведінки дало можливість виявити найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції у чоловіків з епілептоїдною, гіпертимною та істеричною, найнижчі - у пацієнтів з астенічною і шизоїдною акцентуаціями характеру. На біогенному рівні гіпермаскулінність виявлялася у чоловіків з епілептоїдним, гіпертимним, істеричним та шизоїдним типами акцентуацій, а гіпомаскулінність - у хворих із психастенічним та астенічним її типами. Здобуті дані свідчать про міжрівневу статево-рольову дискордантність при психастенічній та шизоїдній акцентуаціях характеру, що дає змогу припустити наявність у пацієнтів внутрішньо-особистісного конфлікту.

Усі чоловіки неправильно реагували на існуючий у них сексуальний розлад та подружню дисгармонію. Найчастіше при еректильній дисфункції відзначалися ергопатичний та неврастенічний тип ВКД, при еякуляторній дисфункції - обсесивно-фобічний, при оргазмічній - ергопатичний та тривожний типи. Серед жінок найпоширенішими були неврастенічний і егоцентричний типи ВКД.

У обох з подружжя переважали умовно функціональні шлюби (605%), при чому при психастенічній акцентуації характеру вони складали 916%, при астенічній - 7515%, при істеричній - 569%. Нефункціональних шлюбів було більше при епілептоїдному (6733%), гіпертимному (7814%) та шизоїдному (5410%) типах акцентуації характеру у чоловіків.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами і складовими показав сукупне їх порушення у всіх обстежених подружніх пар. При цьому стрижневим, тобто причиною дисгармонії, було ураження у всіх чоловіків - психологічного компонента при еректильній дисфункції і в більшості - психічної складової анатомо-фізіологічного компонента; при еякуляторній дисфункції - нейрогуморальної, психічної або генітальної складових цього компонента; при оргазмічній дисфункції - соціального компонента, психічної або нейрорегуляторної складової анатомо-фізіологічного компонента. Порушення інформаційно-оцінної складової соціального компонента поглиблювало сексуальну дисгармонію подружжя.

Результати системного аналізу сексуального здоров'я подружніх пар, що перебували під нашим спостереженням, дали змогу виявити чотири дезінтеграційні варіанти психосоматичних співвідношень: психосоматичний, соціосоматичний, соціопсихосоматичний і соматопсихічний.

На підставі здобутих даних запропоновано таку класифікацію клінічних форм різних типів дебютантної сексуальної дисфункції.

І. Еректильна дисфункція.

Комунікативна форма (196%).

Коїтофобія - сексуальний фобічний невроз (337%).

Очікування невдачі сексуальних контактів (237%).

Паторефлекторна форма (267%).

ІІ. Еякуляторна дисфункція - передчасне сім'явипорскування.

Очікування невдачі (257%).

Мовчазний простатовезикулізм (478%).

Дезінтегральна форма - синдром парацентральних часточок (288%).

ІІІ. Оргазмічна дисфункція.

Паторефлекторна форма (3310%).

Ерогенна форма (4311%).

Сексуально-еротична форма (2410%).

Комунікативна форма еректильної дисфункції грунтується на порушенні міжособистісних стосунків подружжя внаслідок наявності у чоловіків таких рис характеру, як боязкість, соромливість і невміння спілкуватися на сексуальні теми. У психосексуальному розвитку таких чоловіків зазвичай відзначається ретардація, сексуальне лібідо слабко виражене, статево-рольова поведінка трансформована. Відзначається зворотна залежність частоти цієї форми дисфункції від віку, життєвого та подружнього досвіду. Коїтофобія формується внаслідок невдалого сексуального дебюту та самонавіювання і являє собою нав'язливе переживання страху, що загострюється при спробі здійснити статевий акт або навіть при думці про це. Ця форма виникає в осіб із такими рисами, як легкість утворення нав'язливих страхів, думок, боязкість, схильність до самоаналізу. Сприяє її розвиткові слабка статева конституція. З очікуванням невдачі статевого акту перше фіаско може бути зумовлене різними ситуаційними чинниками, але спричинене ними тривожне очікування анерекції призводить у осіб із тривожно-помисловими рисами характеру до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Паторефлекторна форма еректильної дисфункції являє собою вироблення патологічного умовного рефлексу в результаті фіксації невдачі статевого акту, зумовленої якимось ситуаційним моментом.

Очікування невдачі при еякуляторній дисфункції полягає у нав'язливому побоюванні передчасного сім'явипорскування. Статева конституція чоловіків із даною формою дисфункції здебільшого є середньою, лібідо збережене, ерогенні зони адекватні. Для хворих є характерним активне звертання по лікарську допомогу. При мовчазному простатовезикулізмі єдиним проявом захворювання є передчасна еякуляція. В анамнезі хворих позначаються фрустрації, дизритмія статевого життя, тобто стани, що можуть призводити до порушення гемо- та лімфодинаміки. Часто в чоловіків із цією формою дисфункції спостерігаються передчасний статевий розвиток, середній тип статевої конституції. Дезінтеграційна форма еякуляторної дисфункції є наслідком первинного ураження парацентральних часточок - вищих коркових центрів, що регулюють урогенітальні механізми. Основні клінічні прояви цієї форми - наявність енурезу в анамнезі, передчасна еякуляція і відсутність збільшення тривалості статевого акту при ексцесах.

Розвиток паторефлекторної форми оргазмічної дисфункції пов'язаний із особливостями мастурбаційної техніки, які не сприяли формуванню адекватних генітальних ерогенних зон і призвели до виникнення патологічного умовного рефлексу. Психосексуальний розвиток хворих є уповільненим, статева конституція послаблена, еротичне і сексуальне лібідо слабко виражені. Найчастіше дана форма виникає в осіб із шизоїдною та астенічною акцентуаціями характеру. Ерогенна форма оргазмічної дисфункції обумовлюється несформованістю адекватних генітальних ерогенних зон, що призводить до зниження реактивності еякуляторної системи. Клінічні її прояви - сексуальна гіпе- або анестезія і відсутність еякуляції. Слід відрізняти цю форму від сексуально-еротичної форми оргазмічної дисфункції, в основі якої лежить невідповідність впливу на ерогенні зони бажаному або його невідповідність сексуальним перевагам при генітальному контакті. Сексуально-еротична форма дисфункції розвивається за невідповідності діапазону прийнятності подружжя, їхньої сексуальної мотивації і мотивів статевого акту, психосексуальних типів чоловіка і жінки, сексуальних експектацій.

При всіх типах і формах дебютантної сексуальної дисфункції у чоловіків та їхніх дружин виникають сексуальні порушення відносного характеру. При еректильній і еякуляторній дисфункції це різке зниження оргастичності або аноргазмія, при оргазмічній дисфункції - невдоволеність статевим життям через відсутнісь оргазму у чоловіка, тривалі й виснажливі статеві акти та відсутність дітей. Зазначені порушення поглиблюють подружню дисгармонію.

Аналіз психосоматичних співвідношень при дебютантній сексуальній дисфункції у чоловіків дав змогу виявити співвідношення і роль чинників, що беруть участь у її формуванні. Він показав, що у всіх чоловіків з еректильною дисфункцією основну роль у її генезі відігравали психогенні чинники - внутрішньоособистісний та міжособистісний конфлікти, які зумовлюють невротичне придушення ерекції.

При еякуляторній дисфункції у 757% чоловіків причиною її були соматогенні чинники - синдром парацентральних часточок та мовчазний простатовезикулізм, що призводять до неможливості регулювати сексуальні реакції. У решти 257% причиною дисфункції були психогенні чинники, передусім внутрішньо-особистісний конфлікт.

У чоловіків з оргазмічною дисфункцією причинну роль в її розвитку відіграли соматогенні чинники, а саме суворе статеве виховання, що призводило до несформованості ерогенних зон, тобто до соматичного порушення. психосоматичний дебютантний сексуальний дезадаптація

Слід відзначити, що такий соціогенний чинник, як недостатня і неправильна поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя, відігравав суттєву роль у механізмах розвитку всіх типів і форм дебютантної сексуальної дисфункції.

На підставі результатів проведеного дослідження нами було розроблено показану на наведеній нижче схемі системну концепцію розвитку психосоматичних розладів, зокрема дебютантних форм сексуальної дисфункції, в основі якої лежить взаємодія конфлікту з особистістю. Розвиток конфлікту - деструктивного (дисконфлікту) або конструктивного (еуконфлікту) - залежить від відмінностей особистості - здатності до емпатії, рівня домагань, самооцінки, наявності чи відсутності алекситимії та системи психологічного захисту. Виникнення психосоматичних розладів унаслідок дисконфлікту зумовили у наших пацієнтів несприятливі види психологічного захисту - витіснення і захист на біологічному рівні. Емоційний розлад спричиняє вегетативно-судинну реакцію і призводить врешті-решт до ураження найбільш уразливої сексуальної функції.

Психосоматичний варіант характеризується наявністю усвідомлюваних та неусвідомлюваних психотравм, соціосоматичний визначається негативним впливом соціальних чинників (передусім, неправильним загальним і статевим вихованням), соціосоматичний - порушенням міжособистісних стосунків, соматопсихічний є наслідком існуючої соматичної патології. При соматопсихічному варіанті динаміка психосоматичних співвідношень у сексуальній дисфункції також визначається особистісною переробкою ситуації. Сексуальний розлад, будучи психотравмою, через ті ж самі механізми психологічного захисту призводить до невротичних розладів, які спричиняють вегетативно-судинні та нейрогуморальні порушення, що посилюють сексуальний розлад, знов зумовлюючи дисстрес та психотравму.

Виявлення системних механізмів психосоматичних співвідношень у генезі порушення сексуальної функції має бути неодмінною ланкою діагностичного процесу, оскільки воно відкриває можливість диференційованої його етіологічної та патологічної корекції.

Розроблена нами система психотерапії дебютантної сексуальної дисфункції у чоловіків та обумовленої нею сексуальної дисгармонії подружньої пари грунтується на апробованих сучасною сексологічною практикою принципах парності, комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, адресується до інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної підсистем особистості і складається з когнітивного, афективного, конативного та особистісного компонентів (етапів психотерапії). Усі компоненти психотерапії здійснюються у взаємозв'язку, як єдине ціле. Вибір методу конкретного змісту корекції визначається клінічною формою сексуальної дисфункції у чоловіків і характером психосоматичних співвідношень за неї. При корекції подружньої дисгармонії важливо не тільки виходити з нозологічної природи дисфункції, але й враховувати особистісні відмінності, реакцію подружжя на захворювання чоловіка і дисгармонію, рівень їх соціально-психологічної адаптації і моральні уявлення про статеве життя, поінформованість у питаннях сексу, тип сексуальної мотивації тощо. Неодмінною умовою успішної корекції за всіх форм дебютантної сексуальної дисфункції є залучення дружини до активної участі у психотерапевтичному процесі.

Курс психотерапії починали з когнітивного (інформаційного) етапу, на якому використовували раціональну психотерапію та бібліотерапію.

На етапі афективної психотерапії для зняття негативних емоційних реакцій застосовували, крім того, гіпносугестію, аутогенне тренування, за необхідності - наркопсихотерапію. На конативному етапі основними методами психотерапії були комунікативний, статево-рольовий, сексуально-еротичний тренінг з обов'язковою участю дружини.

При еректильній дисфункції дружину навчали правильної поведінки, спрямованої на зняття очікування невдачі у чоловіка, страху, невпевненості в собі, і правильної сексуальної поведінки, для чого використовували сексуально-еротичний тренінг, а також правильного реагування на невдачу у статевому акті. При передчасному сім'явипорскуванні обох із подружжя знайомили зі способами регулювання тривалості статевого акту, затримки еякуляції, що досягається за допомогою функціонального еротичного тренінгу, методу дао-терапії. При оргазмічній дисфункції використовували сексуально-еротичний тренінг, спрямований на формування адекватних ерогенних зон; тренінг проводиться спільно з дружиною, за необхідністю - з допомогою вібромасажу. При кожній із форм сексуальної дисфункції ми рекомендуємо застосування медикаментозних засобів фірми "Інверма", призначених для посилення ерекції, подовження часу настання еякуляції та посилення сексуальних відчуттів у генітальних ерогенних зонах.

При психосоматичних розладах основним методом корекції є психотерапія, при соматопсихічних - соматичне лікування (масаж передміхурової залози і хлоретилові блокади ромба Міхаеліса) та психотерапія, при соціопсихосоматичних - підвищення рівня сексуальної культури та психотерапія. Основним методом ліквідації алекситимії ми вважаємо персоналістичну психотерапію, що передбачає особистісний ріст пацієнта, для тренінгу якого використовуються групова психотерапія і рольові ігри.

Аналіз результатів проведення розробленої системи корекції після дворічного катамнезу показав, що терапевтичний ефект був високий при всіх формах еректильної та еякуляторної дисфункції, особливо при паторефлекторній, мовчазному простатовезикулізмі, синдромі парацентральних часточок, очікуванні невдачі при еректильній дисфункції. Гірше піддавався корекції оргазмічний тип сексуальної дисфункції, точніше дві його форми - паторефлекторна і особливо ерогенна, при якій у 1/3 пацієнтів удалося досягти лише часткової корекції. Тим часом корекція була цілком успішною при сексуально-фобічній формі даного типу дисфункції. Невдачі статевих актів, що частіше, ніж за інших форм, виникали при комунікативній формі дисфункції, були пов'язані з подружніми конфліктами, а при ерогенній формі - з психологічною неприйнятністю сексуально-еротичного тренінгу. Рецидивів упродовж 2 років спостережень не було ні в кого з пацієнтів.

У цілому повної корекції дебютантної сексуальної дисфункції було досягнуто у 734%, значного поліпшення - у 234% пацієнтів.



ВИСНОВКИ

Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми психосоматичних співвідношень при дебютантній сексуальній дисфункції у чоловіків. Проблему вирішено з позицій системного підходу з метою розробки ефективних методів диференційованої психокорекції клінічних форм дебютантної сексуальної дисфункції.

Психосоматичні співвідношення при дебютантному сексуальному розладі у чоловіків представлено чотирма дезінтеграційними варіантами: психосоматичним, соціопсихосоматичним, соціосоматичним та соматопсихічним. Клінічно ці варіанти проявляються різними порушеннями ерекції, еякуляції, оргазму і психосексуальною невдоволеністю, обумовлюючи розвиток різних типів і форм сексуальної дисфункції.

Типи дебютантної сексуальної дисфункції - еректильна, еякуляторна, оргазмічна - характеризуються різними психосоматичними співвідношеннями.

3.1 Психосоматичний варіант має місце при еректильній дисфункції, рідше (257%) при передчасній еякуляції, обумовлених психогенними чинниками - внутрішньо-особистісним конфліктом, алекситимією у чоловіка і неправильною сексуальною поведінкою дружини. Еректильний тип дисфункції проявляється в трьох клінічних формах - коїтофобії, очікуванні сексуальної невдачі, паторефлекторній і у 548% подружніх пар призводить до віргогамії (незайманого шлюбу). Передчасна еякуляція проявляється у формі очікування сексуальної невдачі.

3.2 Соціосоматичний варіант психосоматичних співвідношень спостерігається при оргазмічній дисфункції, обумовленій відсутністю адекватних генітальних ерогенних зон у чоловіків, несформованих унаслідок суворого статевого виховання, і проявляється в паторефлекторній, ерогенній і сексуально-еротичній формах і призводить до безплідного шлюбу у всіх подружніх пар.

3.3 Соціопсихосоматичний варіант відзначається при еректильній дисфункції, обумовлюється порушенням міжособистісних стосунків і проявляється у комунікативній формі сексуальної дисфункції.

3.4 Соматопсихічний варіант психосоматичних співвідношень відзначається при передчасному сім'явипорскуванні (у 758% випадків) унаслідок мовчазного простатовезикулізму або синдрому парацентральних часточок. Клінічні форми даного типу дисфункції - мовчазний простатовезикулізм і дезінтегральна форма (синдром парацентральних часточок).

Дебютантні сексуальні розлади розвиваються при порушеннях психосексуального розвитку, частіше його ретардації (565%), і трансформації статеворольової поведінки (505%).

Характерними особливостями чоловіків із дебютантною сексуальною дисфункцією є акцентуації характеру, що спостерігаються у 985% із них, і неправильне загальне і статеве виховання. При цьому для пацієнтів з еректильною та оргазмічною дисфункцією характерною є також наявність алекситимії, що сприяє формуванню психосоматичного, соціопсихосоматичного і соціосоматичного варіантів психосоматичних співвідношень.

Дебютантна сексуальна дисфункція у чоловіків призводить до сексуальних порушень відносного характеру в їхніх дружин, у яких спостерігається зниження або відсутність сексуальних реакцій, сексуальна гіпестезія, аноргазмія або низький відсоток оргастичності та психосексуальна невдоволеність.

Система психотерапевтичної корекції дебютантних сексуальних розладів має починатися з етапу вироблення настанови, завданнями якого є підвищення рівня обізнаності подружжя у сфері психогігієни статевого життя, зняття негативних емоційних реакцій хворих на сексуальну дисфункцію, роз'яснення причин та механізмів її розвитку, корекція характерологічних та особистісних рис, розв'язання внутрішньо-особистісного та міжособистісного конфлікту, піднесення рівня сексуальної культури подружжя. Це досягається в основному методами раціональної психотерапії, бібліотерапії. На етапі навчання провідним методом при всіх типах дебютантного сексуального розладу є сексуально-еротичний тренінг, який проводиться з обов'язковою участю дружини і має свої особливості залежно від типу і клінічної форми сексуальної дисфункції та психосоматичних співвідношень, що спостерігаються при них. За наявності алекситимії використовується персоналістична психотерапія з тренінгом особистісного росту.

7.1 При еректильній дисфункції сексуально-еротичний тренінг полягає в навчанні подружжя правильної сексуально-еротичної поведінки, спрямованому на зняття невротичного гальмування адекватних ерекцій.

7.2 Пацієнтам з оргазмічною дисфункцією має проводитися сексуально-еротичний тренінг, спрямований на формування в них адекватних генітальних ерогенних зон. Тренінг здійснюється спільно з дружиною, за необхідності - з використанням вібромасажу.

7.3 При еякуляторній дисфункції поряд із нормалізацією еякуляторної системи у чоловіків слід навчати обох із подружжя способів регулювання тривалості статевого акту, що досягається з допомогою функціонального еротичного тренінгу.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Павлюк П.А. Психосоматические соотношения в формировании сексуальных расстройств // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, №3. - С.43-45.

Павлюк П.А. Удовлетворенность браком при первичной сексуальной дисфункции у мужчин и дезадаптации супругов // Український вісник психоневрології. - 2001. - Т.9, вип.1 (26). - С.58-60.

Павлюк П.А. Акцентуации характера мужчин с дебютантной сексуальной дисфункцией // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т.7, №2. - С.71-73.

Павлюк П.А. О механизмах формирования невротических расстройств и психосоматических заболеваний // Український вісник психоневрології. - 2000. - Т.8, вип.1 (23). - С.64-65.

Павлюк П.А. Психотерапия нарушения сексуального здоровья при алекситимии у мужчин // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, №4. - С.54-55.

Павлюк П.А. Соотношения психического и соматического при психосоматических заболеваниях // Проблемы экстремальной психиатрии: Материалы научно-практической конференции "Платоновские чтения". - Харьков, 2000. - С.101-102.

Павлюк П.А. Особенности психосоматических соотношений при дебютантной сексуальной дисфункции // Медицинские исследования. - 2001. - Т.1, вып.1 (тематический). - С.124.



АНОТАЦІЯ

Павлюк П.О. Дебютантна сексуальна дисфункція у чоловіків: психосоматичні співвідношення і психотерапія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - Психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології. - Київ, 2001.

Проведено всебічне обстеження з позицій системного підходу 100 чоловіків із дебютантним порушенням сексуальної функції та їхніх дружин. Виявлено психосоматичні співвідношення при різних формах дебютантної сексуальної дисфункції у чоловіків, причини, механізми розвитку і прояви різних варіантів обумовленої нею сексуальної дисгармонії подружньої пари. Запропоновано концепцію формування психосоматичних розладів, в основі якої лежить взаємодія конфлікту з особистістю.

Розроблено критерії диференційної діагностики клінічних форм дебютантної сексуальної дисфункції і високоефективну систему психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації за даної патології у чоловіка.

Ключові слова: дебютантна сексуальна дисфункція, психосоматичні співвідношення, сексуальна дисгармонія, психотерапевтична корекція



АННОТАЦИЯ

Павлюк П.А. Дебютантная сексуальная дисфункция у мужчин: психосоматические соотношения и психотерапия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - Психиатрия. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии. - Киев, 2001.

Проведено всестороннее обследование с позиций системного подхода 100 супружеских пар, в которых имели место дебютантная сексуальная дисфункция у мужа и сексуальная дисгармония. Исследованы причины, механизмы развития, течение и клинические проявления диагностированных у мужчин типов дисфункции - эректильной, эякуляторной (преждевременная эякуляция), оргазмической, выявлены различные их клинические формы, психосоматические соотношения при них и обусловленные ими варианты сексуальной дисгармонии супружеской пары.

Показано, что все мужчины с дебютантной сексуальной дисфункцией и большинство их жен страдают теми или иными невротическими расстройствами. У подавляющего большинства мужчин выявлены явные акцентуации характера и у половины - алекситимия.

Системно-структурный анализ сексуального здоровья по его интегральным критериям и по компонентам и составляющим позволил установить разное соотношение психогенных, социогенных и соматогенных факторов в генезе имеющихся у мужчин сексуальных расстройств. Эректильная дисфункция была психогенно, эякуляторная - соматогенно, в некоторых случаях психогенно обусловленной, в генезе оргазмической дисфункции играли роль социогенные и психогенные факторы. В результате системно-структурного анализа предложена классификация клинических форм указанных типов дебютантной сексуальной дисфункции и дано их детальное описание.

На основании результатов проведенного исследования разработана системная концепция развития психосоматических расстройств, в основе которой лежит взаимодействие конфликта с личностью. Показано, что развитие деструктивного или конструктивного конфликта зависит от особенностей личности. Неблагоприятные особенности личности, и в частности виды психологической защиты, ведут к эмоциональному расстройству, которое вызывает вегетативно-сосудистую реакцию и приводит к поражению наиболее уязвимого органа или системы организма.

В результате анализа психосоматических соотношений показано, что при дебютантной сексуальной дисфункции у мужчин имеют место четыре дезинтеграционных варианта психосоматических соотношений: психосоматический, социосоматический, социопсихосоматический и соматопсихический. Сделан вывод, что выявление системных механизмов психосоматических соотношений в генезе нарушения сексуальной функции должно быть непременным звеном диагностического процесса, поскольку оно открывает возможность его дифференцированной этиологической и патогенетической коррекции.

Разработанная система психотерапевтической коррекции дебютантной сексуальной дисфункции у мужчин и обусловленного ею нарушения сексуального здоровья супружеской пары позволяет получить достаточно высокий и стойкий терапевтический эффект в 734% случаев.

Ключевые слова: дебютантная сексуальная дисфункция, психосоматические соотношения, сексуальная дисгармония, психотерапевтическая коррекция



ANNOTATION

Pavluk P.A. Debutante sexual disfunction in men: psychosomatic correlation and psychotherapy. - Manuscript.

Thesis for candidate of medical science degree by speciality 14.01.16 - Psychiatry. Ukrainian research institute of social and judicial psychiatry and narcology, Kiyv, 2001.

100 men with debutante disorder of sexual function and their wives were studied all-round from the system approach point of view. Psychosomatic correlation at different forms of debutante sexual disfunction in men were revealed, causes, development mechanisms and manifestation of different stipulated by it variants of spouses disharmony were ascertained. A conception of forming psychosomatic disorder was proposed, which is based on the interaction between conflict and personality.

Criteria of differential diagnosis of clinical forms of debutante sexual disfunction and high-effective system of psychotherapy correction of spouses desadaptation at the pathology in men were worked out.

Keywords: debutante sexual disfunction, psychosomatic correlation, sexual disharmony, psychotherapeutic correction

Размещено на Allbest.ru

...