Ефективність психоемоційної і функціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця на санаторному етапі відновного лікування

Размещено на http://allbest.ru

16

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УДК 616.12.009.72.615.834

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ І ФУНКЦІО-НАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ НА САНАТОРНОМУ ЕТАПІ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ

14.01.11 - кардіологія

ТИМОШЕНКО ОЛЕГ ВІТАЛІЙОВИЧ

Сімферополь - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С.І.Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кубишкін Володимир Федорович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії №1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сюрін Олексій Аврамович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії №2.

доктор медичних наук, професор Колчин Юрій Миколайович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії №1.

Провідна установа:

Науково-дослідний інститут кардіології ім.акад. М.Д.Стражеска АМН України, відділ вад серця з лабораторією функціональної діагностики.

Захист дисертації відбудеться 16.04. 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52. 600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, вул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 14.03. 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради О. А.Хренов

ЗАГАЛЬНА ХАРАТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема боротьби із серцево-судинними захворюваннями в даний час залишається однієї з найважливіших, які мають загальнодержавне значення через велику поширеність цих захворювань, важкого перебігу і частих ускладнень, що призводять до втрат працездатності і високої летальності (Л.Т. Малая, 1988; И.К. Следзевская та співавт., 1992; Н.И. Фуркало та співавт., 1992; В.З. Нетяженко, 2001; Л. Г. Воронков, 2001; А.М. Пархоменко, 2001.). У зв'язку з цим підвищення ефективності профілактики, лікування і реабілітації хворих з патологією серцево-судинної системи варто розглядати не тільки як медичну, але й як соціально-економічну проблему (Л.Е. Михно, К.Д. Бабов, 1996; Е.Н. Амосова, 1998; Р.Г. Оганов, Г.Я. Масленикова, 2000; Г.В. Дзяк, 2000; М.И. Лутай, 2001).

Відома висока ефективність санаторно-курортного етапу відновного лікування хворих на ІХС (И.К. Следзевская, В.А. Бобров, М.В. Лобода та співавт., 1995; М.Ю. Ахмеджанов та співавт., 1997; И.З. Самосюк, 1999), в порівнянні з такою в умовах стаціонару і поліклінік (Е.И. Чазов, 1995; М.В. Лобода, 1998). Так, реабілітація хворих після інфаркту міокарда в санаторіях сприяла зменшенню в три рази випадків переходу на інвалідність і зниженню в два рази смертності (М.В. Лобода,1998).

Функціональна реабілітація на санаторному етапі спрямована на стимуляцію резервних і компенсаторних можливостей, підвищення толерантності до фізичних і психоемоційних навантажень, психосоціальну реабілітацію (В.Г. Бокша,1991; Е.И. Чазов,1993; M. Halhuber, 1989; E. Peper, T. Tiabbets, 1997).

Серед перспективних методів нефармакологічної корекції психо-функціонального стану людини в останні роки одержали популярність методи біокерування зі зворотним зв'язком (БЗЗ), основною задачою яких є навчання процесам саморегуляції рухових і вегетативних функцій організму за допомогою зовнішніх сигналів, що змінюються відповідно до змін обраної для регуляції функції (Н.Б. Суворов, 1998; А.А. Сметанкин, 2001; E. Peper, 1995; H. Herman, 1996: I. Lubar 1997). Завдяки сигналам БЗЗ, з'являється можливість створити додатковий неіснуючий у звичайних умовах контроль над функціями організму, відслідковувати показники цих функцій і цілеспрямовано керувати ними (С.И. Сорока та співавт., 1995; А.А. Сметанкин, 1997; К.В. Константинов, В.В. Сизов, 2000; И.А. Святогор, 2000; I. Lubar, 2000).

Використання БЗЗ знайшло широке застосування в лікуванні різних форм ІХС, гіпертензій (Н.М. Конева, 1993; М.В. Штарк, А.Б. Скок, 1998; Н.Б. Суворов, 1998; А.А. Сметанкин, 2001).

Однак, незважаючи на постійний ріст числа робіт у світі з проблем практичного застосування методів БЗЗ у лікуванні хворих, вони не отримали поширення в санаторно-куротних установах. Не вивчені можливості використання методів БЗЗ у поєднанні з курортними факторами, медика-ментозною терапією.

Таким чином, використання методів БЗЗ у комплексній терапії хворих на стабільну стенокардію напруги на санаторно-курортному єтапі медичної реабілітаціі, на нашу думку, є перспективним напрямком сучасної кардіології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною планової науково-дослідної теми: “Нові підходи до діагностики і лікування серцево-судинних захворювань і синдромів ішемічного і некоронарного генезу”, яка виконується кафедрою госпітальної терапії №1 Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (номер державної реєстрації 0197U016039).

Мета роботи: дати наукове обґрунтування доцільності використання і довести клінічну ефективність застосування біоадаптивної регуляції психофункціонального стану в лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі лікування.

Задачі дослідження:

1. Вивчити ефективність застосування методики біоадаптивної регуляції з біологічно зворотним зв'язком в поєднанні з фізичними тренуваннями в оптимізації психоемоційного статусу, серцево-судинної системи в хворих на стабільну стенокардію напруги.

2. Довести вплив методики біокерування зі зворотним зв'язком на фізичну працездатність хворих на стабільну стенокардію напруги.

3. Дослідити динаміку функціональних резервів серцево-судинної системи під впливом біоадаптивної регуляції на санаторно-курортному етапі лікування хворих на стабільну стенокардію напруги.

4. Дати порівняльну оцінку клінічної ефективності застосування методів біоадаптивної регуляції в лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця в санаторно-курортних установах Південного Берега Криму.

5. Розробити і впровадити в практику санаторно-курортних установ Південного Берега Криму метод біоадаптивної регуляції з біологічно зворотним зв'язком для корекції психоемоційного і фізичного стану хворих на ішемічну хворобу серця в умовах санаторію.

Об'єкт дослідження. Стабільна стенокардія напруги I-III ФК.

Предмет дослідження. Стан психоемоційної сфери і фізичної працездатності в динаміці відновного лікування із застосуванням психофункціональних методів регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги.

Методи дослідження. Загальноклінічні, електрокардіографія з варіаційною пульсометрією, методи дозованого фізичного навантаження, міографія в комплексі з оцінкою психоемоційного розслаблення.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше дано наукове обґрунтування використання методу біоадаптивної регуляції з біологічно зворотним зв'язком у комплексній терапії ішемічної хвороби серця на санаторно-курортному етапі відновного лікування.

Розроблено новий метод психофункціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця в санаторно-курортних установах Південного Берега Криму (Пат. 25099 А Україна, МКІ А61В 5/022. Спосіб зміни функціонального стану кардіореспіраторної системи, заснований на вико-ристанні біоадаптивного керування, та апаратний комплекс здійснення способу).

Доведено, що основний вплив методу біоадаптивної регуляції з біо-логічно зворотним зв'язком, як стрес-лімітуючого фактора, реалізується шляхом підвищення стійкості до психоемоційних навантажень, зниження активності нервового і гуморального каналів симпато-адреналової системи (зі зсувом вектора в бік парасимпатикотонії), зменшення задишки, гі-первентиляційного синдрому, формування оптимального патерна дихання.

Вперше встановлено, що застосування методу біоадаптивної регуляції дозволяє статистично значимо зменшувати гемодинамічне навантаження на серце (знижувати частоту серцевих скорочень і систолічний артеріальний тиск), підвищувати хронотропний та інотропний резерви серця, а також толерантність до фізичного навантаження на етапі санаторно-курортної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження свідчать, що при виборі диференційованої терапії хворих на ішемічну хворобу серця в умовах санаторно-курортної установи необхідно проводити комплексну оцінку параметрів функції серцево-судинної системи, а також психофункціонального статусу.

Доведено клінічну ефективність використання оригінального методу біоадаптивної регуляції в комплексній терапії хворих на ішемічну хворобу серця на етапі санаторно-курортного лікування, розроблено показання і протипоказання до його застосування. Встановлено також, що використання зазначеного методу дозволяє зменшити дози нітратів і відмінити седативні препарати в хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі лікування.

Впровадження результатів у практику. Результати роботи впроваджені в санаторіях “Лівадія” (Ялта), “Україна” (Ялта), “Зорі України” (Ялта). Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі госпитальної терапії №1 Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором виконані патентний пошук, результати якого представлені в розділі “огляд літератури”, що свідчать про відсутність аналогічних наукових розробок. Автором самостійно проводився відбір хворих, їх комплексне обстеження, лікування і контроль над його ефективністю. Проведено розробку нового методу лікування хворих, виконано науковий аналіз одержаних результатів, їх статистична обробка, сформульовані основні положення і висновки, дані практичні рекомендації, забезпечене їх впровадження в клінічну практику, все це відображено в публікаціях.

Апробація роботи. Матеріали дисертаційної роботи було представлено та обговорено на: I національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України (Хмільник, 1998); VIII Всеросійському конгресі “Метод біологічно зворотного зв'язку. Медикосоціальна реабілітація” (Сочі, 1999); VIII громадському форумі “Здоров'я Росії і біологічно зворотний зв'язок” (Сочі, 2001); спільному засіданні терапевтичних кафедр Кримського медичного університету ім. С.І. Георгієвського (жовтень, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 4 - у зареєстрованих ВАК України виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 138 сторінках машинописного тексту, проілюстрована 12 таблицями, 14 рисунками і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків і практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 327 робіт.

Список скорочень:

БЗЗ - біологічно зворотний зв'язок

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ЕКГ - електрокардіограма

ЕМГ -електроміограма

ІР - інотропний резерв

ІХС - ішемічна хвороба серця

КВ - коефіцієнт витривалості Квааса

КР - коронарний резерв

ПАТ - пульсовий артеріальний тиск

ПД - подвійний добуток

САТ - систолічний артеріальний тиск

ФК - функціональний клас

ФН - фізичні навантаження

ХР - хронотропний резерв

ЧД - частота дихання

ЧСС - частота серцевих скорочень

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ

Матеріали і методи досліджень. Під спостереженням знаходилося 176 хворих на стабільну стенокардію напруги I-III ФК у віці 49,35,1 років. Серед них не було осіб з ознаками серцевої недостатності IIA і вище, стійкою артеріальною гіпертензією.

Діагноз і динаміка перебігу ІХС визначалися за даними анамнезу, скарг, клінікоінструментального обстеження, включаючи добове холтеровське безперервне моніторування монітором “контроль - 01” фірми “МедЕВМ” (Україна) із записом ЕКГ у двох відведеннях з положенням електродів віповідно III, V₅; електрокардіографію в дванадцятьох стандартних відведеннях (апарат МАК - 3 фірми УКРЦСМ Харків Україна) і велоергометрію (ВЕМ “Ритм”, Україна, кардіомонітор TSK-301, Угорщина). Велоергометрія проводилася вранці у положенні хворого сидячи, антиангінальні препарати відмінялися напередодні ввечері. Початковий ступінь навантаження складав 25 Вт, кожні три хвилини він збільшувався на 25 Вт. Наприкінці кожного ступеня навантаження реєстрували ЧСС (по інтервалах R-R ЕКГ) та артеріальний тиск методом Короткова. Використовувалися загальноприйняті критерії ВООЗ виконання і припинення навантажень (В.П. Лупанов, 1985).

За даними обстеження, 25 хворих були віднесені до стенокардії напруги першого ФК, 131 хворий до 2-го ФК і 20 хворих до 3-го ФК. Інфаркт міокарда раніше перенесли 86 хворих, в тому числі, 42 - повторно, в яких стенокардія віднесена до постінфарктної.

Обстежуваний контингент було підрозділено на дві групи, порівнянні за віком, статю (чоловіки), тяжкості захворювання та інтенсивності проведеного лікування. електрокардіографія санаторний ішемічний

91 хворому 1-ї групи (контрольна група) проводилося комплексне лікування, що включало методи кліматотерапії, фізіотерапії, ЛФК, масаж, дозовані фізичні навантаження (теренкур), а також за показаннями медикаментозна терапія (нітрати, ?-адреноблокатори, антагоністи кальцію, седативні препарати).

85 хворим 2-ї групи (основна група) в індивідуальні програми реабілітації додатково включили методи біоадаптивного керування з біологічно зворотним зв'язком.

Психофункціональна реабілітація з використанням каналів біокерування зі зворотном зв'язком здійснювалася за даними динаміки ЧСС на вдиху, ЧСС на видиху, дихальній аритмії (дисперсії ритму), частоти дихання (ЧД), патерна дихання і ступеня напруги або розслаблення скелетних м'язів (ЕМГ). За допомогою приладових комплексів фірми “Біозвязок” (Санкт-Петербург) показники ЕКГ та ЕМГ перетворювалися в зручні для сприйняття хворого звукові і світлові сигнали, комп'ютерні ігрові сюжети. В динаміці тренування по каналах біокерування зі зворотним зв'язком забезпечувалася активна участь хворого в реалізації індивідуальних програм реабілітації, спрямованих на зниження ЧСС, САТ, ДАТ, ЧД, підвищення варіабельності ритму серця, усунення гіпервентиляційного синдрому, оптимізацію регуляції, підвищення толерантності організму до гіпоксії, гіперкапнії, фізичним і психоемоційним навантаженням; освоювалися методи психоемоційного розслаблення по Шульцу (I.H Schulfz., 1970) і вольової біоадаптивної регуляції з використанням діафрагмально-релаксаційного типу дихання (В.Л. Верещагин та співавт., 1998; А.А. Сметанкин, 1999; E. Peper, V. Tibbets, 1999).

З урахуванням індивідуальних клініко-функціональних характеристик хворого визначалася інтенсивність початкових навантажень, проводилася корекція програм реабілітації в динаміці щоденних 25-хвилинних тренувань протягом 12-15-добового курсу. Методи, режими і програми реабілітації розроблені нами (патент України № 25099 А).

До і після відновного лікування в хворих обох груп оцінку психофункціонального стану вивчали за даними згрупованих у п'ять блоків показників.

Стан психоемоційного статусу методами психологічного тестування: шкали особистої і реактивної тривожності (Сh. Spilber ger,1983), екстрата інтраверсії, нейротизму за Айзенком в модифікації Ф.Б. Березіна та співав. (1976), тесту ММРІ (В.П. Зайцев, 1981; М.М. Кабанов та співавт., 1983) і результатам психоемоційної проби (Б.А. Сидоренко та співавт., 1985).

Стан регуляції за даними варіаційної пульсографії (Р.М. Баевский та співавт., 1984), ортостатичної проби (Г.А. Глейзер, 1985), реактивності дихального центру до аноксії і гіпоксії (проби Штанге і Генча).

Динаміка показників серцево-судинної системи в спокою і після фізичних навантажень (Велоергометрія, теренкур): ЧСС, систолічний (САТ), діастолічний (ДАТ) і пульсовий (ПАТ) артеріальний тиск. Про ефективність та економічність роботи серцево-судинної системи судили за даними коефіцієнта витривалості (КВ) Квааса (В.Г. Афонасьев, 1966), подвійного добутку (ПД), хроно-, інотропного резервів серця (ЧСС мах/ ЧСС спокою %, САТ мах/ САТ спокою %), коронарного резерву (ПД мах/ПД спокою %), максимальних величин ЧСС, САТ, ПД при виконанні фізичних навантажень, фізіологічної вартості, “ціни” на Вт навантаження (ЧСС/Вт, САТ/Вт, ПД /Вт).

Ефективність фізичних тренувань оцінювалася за даними толерантності до фізичного навантаження, обєму виконаної роботи, тривалості навантаження, енергетичної вартості роботи (ЧСС/Вт, САТ/Вт, ПД/Вт), витраті хроно-, інотропного і коронарного резервів міокарда (?ЧСС/Ут, ?САТ / Вт, ?ПД / Вт).

Клінічна оцінка ефективності відновного лікування за методикою Н.Н. Мединцева та співавт. (2000).

Статистична обробка матеріалу здійснювалася за допомогою прикладних програм SC 5, Statistica і EXEL за основними показниками варіаційної статистики.

Результати досліджень та їх обговорення. Вихідні показники психофункціонального стану (до лікування) хворих не знайшли достовірних розходжень між контрольною та основною групами (Р > 0,5-01), що свідчить про їх однорідність і порівнянність. Психоемоційна реабілітація із застосуванням методів БЗЗ дозволила добитися результатів, відмінних від даних у контрольній групі.

За даними психоемоційної проби, в хворих основної групи після лікування помітно вище толерантність до психоемоційного навантаження: ПД збільшився всього на 18%, ЧСС на 8% і САТ на 12% (у контрольній групі на 41%, 16%, 24% відвовідно).

Дані пульсографії свідчать про помітне підвищення активності як нервового (> АМ_о), так і гуморального (<М_о) каналів симпатоадреналової регуляції з високим ступенем централізації індексу напруги (ІН): у контрольній групі він склав - 190±21,0 ум. од., в основній - 203±25,6 ум. од. Після лікування в контрольній групі не спостерігали достовірних змін показників варіаційної пульсографії.

Викладене підтверджує дані ортостатичної проби. Після лікування в контрольній групі зберігалася гіперадренореактивність, в той час як в основній групі помічено різке зниження адренергичних реакцій .

В основній групі помітне зниження активності як нервової (?АМ_о) так і гуморальної (?М_о) ланок симпатичної регуляції зі зсувом вегетативного

Релаксаційно-діафрагмальне дихання з довільною регуляцією ЧД, тривалості фаз вдиху і видиху по каналах БЗЗ у хворих основної групи сприяло зниженню частоти дихання в 1,7 рази, зменшенню симптомів задишки в 1,4 рази, підвищенню стійкості дихального центру до гіпоксії і гіперкапнії (тривалість проби Штанге зросла в 1,8 рази, Генча в 2,1 рази). У контрольній групі показники частоти дихання, проб Штанге і Генча вірогідно не змінилися. Результати представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка показників серцево-судинної системи в спокою і після велоергометрії в хворих на ІХС контрольної та основної груп до і після санаторного лікування

Показ-ники	В спокою	Фізичне навантаження 75 Вт/хв
	Контрольна	Основна	Контрольна	Основна
ЧСС/хвил	78±1,5 791,6	771,7 671,3 *,**	135 2,3 1222,4 *,**	138 2,1 932,2 *,**
САТ мм рт. ст.	1193,2 1193,4	1203,0 1150,5	175 3,8 1652,9 *, **	1753,6 1342,7*,**
ДАТ мм рт. ст.	810,9 790,8	820,9 790,7	921,1 851,1*	931,1 750,8*,**
ПАТ мм рт. ст.	380,5 400,6	380,4 360,5**	831,0 800,8	8207 750,5*,**
ПД ум. од.	931,3 941,4	921,8 771,4*,**	2383,8 2014,0*	2414,1 1254,4 *,**

Примітка: у чисельнику - дані до, у знаменнику - після лікування;

*- вірогідність розходжень до і після лікування;

** - вірогідність розходжень основної і контрольної груп (P < 0.05-0.001).

В основній групі потужність останнього ступеня навантаження підвищувалася з 781,7 до 1122,3 Вт/хв (на 44%), обсяг виконаної роботи з 18716,7 Вт до 330 18,3 Вт (на 76%) і тривалість безперевної роботи з 6,90,4 до 10,20,6 хв (на 48%)

Методи БЗЗ виявилися ефективними в оптимізації індивідуальних програм фізичних тренувань по маршрутах теренкуру. Дозування тренувального фізичного навантаження проводилося за формулою, запропонованою Д.М. Ароновим (1970), виходячи з порогової потужності навантаження і частоти пульсу (за даними велоергометрії). Курс тренування складав 24 дні, потужність тренувального навантаження 60% від вихідної. Швидкість і темп тренувальної ходьби були постійними (120 кроків за хвилину), тривалість 1-1,5 години два рази на день. На етапах теренкуру і після завершення дистанції реєстрували ЧСС (за ЕКГ), САТ і ДАТ. Результати представлені в табл. 2.

Як видно з табл. 2, у хворих основної групи довжина освоєного маршруту теренкуру була більше на 36% (3,80,3 км проти 2,80,3 км. у контрольній групі).

Таблиця 2.

Показники стану серцево-судинної системи в динаміку при фізичних тренуваннях

Показники	Контрольна	Основна
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Освоєний маршрут теренкуру	1,6±0,1	2,80,3*	1,50,1	3,80,3 *,**
ЧСС/хвил	781,5 981,8	79 1,7 1103,0*	77 1,7 1002,0	671,3 902,1*, **
САТ мм рт. ст.	1193,2 1373,6	1193,2 1402,7	1203,0 1404,0	1153,5 1252,7*,**
ДАТ мм рт. ст.	810,9 85 1,0	790,8 800,3*	820,9 861,2	790,7 700,5*,**
ПАТ мм рт. ст.	380,5 52 0,5	400,6 600,7*	400,6 540,7	360,5 551,08*,**
ПД ум. од	931,3 1343,3	941,4 1544,5*	921,8 1404,5	771,4 1122,1*,**
КВ ум. од	20,5 2,3 18,81,6	19,71,5 18,32,0	20,31,9 18,50,6	18,61,4 16,4+1,5*,**
ЧСС%	25,62,5	39,24,0*	29,83,1	34,02,8
САТ %	15,10,4	17,60,2*	16,70,2	8,70,3*, **
ПД%	44,10,5	63,80,5*	52,20,6	45,40,5*,**

Примітка: у чисельнику - у спокою, у знаменнику - після фізичного навантаження; *- розходження вірогідні в порівнянні з вихідними даними; ** - вірогідність розходжень між основною і контрольною групами (P<0.05-0.001).

При цьому в основній групі підвищення ЧСС, САТ, ПАТ і ПД після навантаження було менше, в порівнянні з контрольною групою, тобто, серце реагує на фізичне навантаження в кращих гемодинамічних умовах, з більшою економічністю, а тому менше споживає кисню (?ПД). Ще більш помітні розходження в порівнюваних групах при виконанні стандартизованих (рівних за потужністю) фізичних навантажень (2,5 км маршруту з однаковим для обох груп часом проходження дистанції і темпом ходьби).Так, у порівнянні з контрольною групою, в хворих основної групи освоєння дистанції 2,5 км. здійснювалося з меншим підвищенням ЧСС (81,51,5 і 1102,5 ударів/хв., Р< 0,001), САТ (1251,3 мм рт. ст. і 1403 мм рт. ст., Р < 0,001), ПАТ (540,4 і 600,9мм рт. ст., Р< 0,001) і особливо ПД (1012,2 ум. од. проти 1542,5 ум. од., Р < 0,001).

Важливою ланкою в підвищенні ефективності реабілітації з використанням методів БЗЗ є оптимізація регуляції зі зсувом вектора в бік парасимпатотонії.

Використання принципів біоадаптивного керування дозволяє, як показано нами, усувати гіпервентиляційний синдром поряд зі зниженням ЧСС і частоти дихання, реактивності дихального центру до гіпоксії і гіперкапнії.

За нашими даними, підвищення ефективності та економічності роботи серцево-судинної системи, її функціональних резервів є результатом комплексного впливу методів БЗЗ на психофункціональний статус організму. Кінцевий результат подібного впливу - підвищення толерантності до фізичних і психоемоційних навантажень.

Про високу ефективність реабілітації свідчить динаміка скарг хворих, зменшення дози нітрогліцерину і транквілізаторів, ішемічних змін на ЕКГ за даними холтеровського моніторування і клінічної оцінки результатів лікування за методикою М.Н. Мединцева та співавт. (2000), що враховує болючі і безболючі епізоди депресії сегмента ST, число приступів стенокардії і добове споживання нітратів

Достоїнством методів БЗЗ є й те, що хворий щодня бачить динаміку результатів реабілітації, досягнутих за його активною участю: зниження ЧСС, САТ і ЧД, зміна власного відношення до хвороби, зменшення її клінічних проявів (частоти приступів стенокардії, скорочення доз ліків або повне відмовлення від їх прийому, нормалізацію сна, зникнення задишки і болю в серці на психоемоційні і фізичні навантаження). Сформована навичка біоадаптивної регуляції і психоемоційного розслаблення по каналах БЗЗ доводиться за 12-15 днів тренування до автоматизму, що дозволяє хворому застосовувати його на практиці після санаторного етапу відновного лікування для вторинної профілактики, зниження ризику прогресування хвороби і розвитку ускладнень.

Безсумнівною перевагою використання методів БЗЗ у реабілітації хворих на санаторному етапі є їх сумісність, а багато в чому синергизм, з іншими курортними чинниками, що мають, як і методи БЗЗ, широкий спектр фізіологічного впливу на адаптаційні і компенсаторні механізми відновного лікування хворих на ІХС.

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі комплексної оцінки порушень функції серцево-судинної системи і психофункціонального статусу науково обґрунтовано новий модифікований метод лікування хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі медичної реабілітації.

1. Істотним патогенетичним механізмом зниження функціональних і компенсаторних можливостей серцево-судинної системи (включаючи толерантність до фізичних і психоемоційних навантажень) у хворих на стабільну стенокардію напруги (в тому числі, у хворих з постінфарктним кардіосклерозом) є психофункціональна дизадаптація.

2. Встановлено, що використані у відділенні реабілітації постінфарктних хворих (санаторій “Лівадія”, Ялта) методи медичної реабілітації хворих на стабільну стенокардію напруги без медикаментозної підтримки слабко впливають на варіабельність пульсографії (коефіцієнт варіабельності пульсу, мода, дисперсію ритму серця, параметри активності нервового і гуморального каналів симпатоадреналової регуляції) результати ортостатичних проб.

3. У хворих на стабільну стенокардію напруги розроблено метод біоадаптивної регуляції по каналах біологічно зворотного зв'язку, що дозволяє статистично вірогідно знизити активність нервового (25%) і гуморального (49%) каналів симпатоадреналової регуляції серця, зміщати вегетативну рівновагу в бік парасимпатотонії, брадикардії, підвищувати активність синусового вузла і підвищувати варіабельність ритму серця (на 27%), знизити реактивність симпатоадреналової системи на психоемоційне та ортостатичне навантаження.

4. Використання методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги вірогідно підвищує толерантність до психоемоційних навантажень на тлі зниження проявів стресу (на 69%), внутрішньої і зовнішньої тривожності (на 62% і 66%), нейротизму (87%), кардіофобії (60%), іпохондрії (15%).

5. Доведено модулюючий вплив методу біоадаптивної регуляції на гемодинамічне навантаження серця, формування оптимального патерна дихання, на функціональні резерви серця. Це виражається в зниженні в стані спокою числа серцевих скорочень (13%), частоти дихання (70%), темпів витрати коронарного хроно- та інотропного резервів серця, а також реактивності рефлексогенних зон до гіперкапнії і гіпотонії при виконанні фізичного навантаження 75 Вт/хв.

6. Застосування методу біоадаптивної регуляції в хворих на стабільну стенокардію напруги в умовах санаторно-курортного лікування дозволяє знизити дози використаних лікарських засобів (нітратів і седативних препаратів).

Практичні рекомендації: 1. При виборі раціонального лікування хворих на стабільну стенокардію напруги в спеціалізованому відділенні санаторно-курортної реабілітації постінфарктних хворих рекомендується проводити комплексну

оцінку психоемоційного стану хворих за даними обстеження психоемоційного статусу (психоемоційні тести, психоемоційні проби), регуляції серцево-судинної системи (варіаційна пульсографія та ортостатичні проби Штанге і Генча), показників серцево-судинної системи (частоти серцевих скорочень, систолічного і діастолічного артеріального тиску) у спокою і при виконанні фізичних навантажень, хроно- та інотропного коронарного резервів серця, фізичної працездатності.

2. Показанням до використання методу біоадаптивної регуляції з біологічним зворотним зв'язком є наявність стабільної стенокардії напруги I-III ФК, включаючи хворих з постінфарктним кардіосклерозом. Протипоказаннями до використання методу є: гіпотонія, грижі живота, епілепсія, шизофренія.

3. На санаторно-курортному етапі медичної реабілітації хворим на стабільну стенокардію напруги в лікувальний комплекс рекомендується включати метод біоадаптивної регуляції з біологічним зворотним зв'язком (по каналах реєстрації електрокардіограми, електроміограми, патерна дихання), чим забезпечується активна участь хворого в програмі реабілітації. Тривалість курсу 12-15 днів, один сеанс триває 25 хвилин. З цією метою може використовуватися апаратний комп'ютерний комплекс фірми “Біозвязок” (апарати Митон 03; Кардіоаналізатор СS-3). По каналах біологічно зворотного зв'язку при активній участі хворого і навчанні його навичкам діафрагмального дихання виробляється індивідуальна програма реабілітації, спрямована на зниження числа серцевих скорочень, частоти дихання, систолічного і діастолічного артеріального тиску, що сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортної реабілітації.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Психофизиологическая реабилитация больных ИБС с использованием методов биоадаптивного управления // Журнал практичного лікаря. - 1999. - № 3. -С. 73-74. .

2. Методы биоадаптивного управления структурой ритма сердца у больных ИБС // Вестник физиотерапии и курортологи.-2000. - № 1.- С.55-56.

3. Методы биологической обратной связи в реабилитации больных ишемической болезнью сердца на санаторном этапе // Биологически обратная связь. -2000. - № 1. - С.56.

4. Опыт оптимизации индивидуальных программ с использованием биологически обратной связи при реабилитации больных ишемической болезнью сердца на санаторном этапе // Таврический медико-биологический вестник. - 2000. -Т. 3., № 1-2. - С. 111-114.

5. Эффективность психофизиологической реабилитации больных ИБС с использованием методов биоадаптивного управления // Таврический журнал психиатрии. - 2000. - № 2. -С. 11-13.

6. Методы биоадаптивного управления в реабилитации больных ИБС на санаторном этапе // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 2000. -№ 3. - С. 14-17.

7. Методичні аспекти дослідження і використання традиційних та модифікованих технологій біоадаптивного керування при реабілітації кардіологічних хворих // I Національний конгрес фізіотерапевтів та курортологів України. Фізичні чинники в медичній реабілітації. - Хмельник. -1998. - С. 103-104.

8. Пат. 25099 А Україна, МКИ А61В 5/022 Спосіб зміни функціонального стану кардіореспіраторної системи, заснований на використанні біоадаптивного керування, та апаратний комплекс здійснення способу; Заявл. 30.12.97; Опубл. 30.08.98. Бюл. № 6. (У спiвавт. з Верещагіним В.Л., Плахотним О.С., Соловьовою В.В., Бабова К.Д.)

АНОТАЦІЯ

Тимошенко О.В. Ефективність психоемоційної і функціональної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця на санаторному етапі відновного лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Сімферополь, 2002.

Розроблено і вперше застосовано на курорті метод психоемоційної реабілітації (патент України № 25099 А) з використанням біоадаптивної регуляції у відновному лікуванні 85 хворих на стабільну стенокардію напруги I-III ФК, в порівнянні з контрольною групою (91 хворий), в якій проводили загальноприйняте санаторно-курортне лікування. Показано високу ефективність методу в зниженні психоемоційної напруги, нейротизму, фобій, проявів стрес-реакцій, зниження активності симпатоадреналової системи, оптимізації регуляції, підвищенні варіабельності ритму серця, функціональних резервів серцево-судинної системи, фізичної працездатності.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, стенокардія, санаторно-курортна реабілітація, біоадаптивне керування.

ANNOTATION

Timoshenko O.V. Effectiveness of psychoemotional and funtional rehabilitation of patients with ishemic heart disease at sanatorium stage of rehabilitation period. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in medical sciences by speciality 14.01.11 - cardiology. The Crimean state medical university named after S.I.Georgievsky, Simferopol, 2002.

It was elaborated and used for the first time at the health resort a method of psychoemotional rehabilitation (patent N 25099 A) with use of bioadaptive regulation at the period of rehabilitation of 85 patients with stable stenocardiaof stress I-III FC in comparison with control group (91 patients), in which was passed a generally accepted sanatorium-resort treatment. A high effectiveness of method in reduction of psychoemotional strenth, neurotismy, phobia, development of stress-reactions, reduction of activity of sympatho-adrenal system, optimization of regulation, increase of variability of heart rythm, functional reserves of cardiovascular system, physical efficiency.

Key words: ishemic heart disease, stenocardia, sanatorium-resort rehabilitation, bioadaptive managment.

АННОТАЦИЯ

Тимошенко О.В. Эффективность психоэмоциональной и функциональной реабилитации больных ишемической болезнью сердца на санаторном этапе восстановительного лечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11-кардиология. Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, Симферополь, 2002.

Диссертация посвящена разработке новых немедикаментозных методов в восстановительном санаторном лечении больных ИБС.

Предложен и впервые применен на курорте немедикаментозный метод функциональной реабилитации с использованием биологически обратной связи (БОС).

По каналам БОС (ЭКГ, ЭМГ) ежеминутно информация о динамике ЧСС, ЧСС на вдохе и на выдохе, частоты дыхания и психоэмоционального напряжения преобразовывалась в доступные для восприятия больного световые и звуковые сигналы, что обеспечивало его активное участие в реализации различных индивидуальных программ (Патент Украины № 25099 А).

Программы реабилитации учитывали данные психофункционального диагноза больного с оценкой состояния резервов, слабых звеньев, механизмов регуляции и компенсации, физической работоспособности.

Проанализирована эффективность методов БОС у 85 больных со стенокардией напряжения I-III ФК, в сравнении с контрольной группой (91 больной), в которой проводилось общепринятое стандартное санаторное лечение: климато- и физиотерапия, физические тренировки, ЛФК, медикаментозная терапия. Выявлен широкий спектр влияния методов БОС на психофизиологические механизмы восстановления нарушенных функций и на развертывание наиболее экономичных компенсаторных реакций.

Определены место и роль методов БОС в снижении психоэмоционального напряжения, реактивности симпатоадреналовой системы на стресс, гипоксию и гиперкапнию, в устранении гипервентиляционного синдрома, снижении ЧСС и повышение вариабельности ритма сердца.

Разработаны и опробованы эффективные режимы тренировок по каналам БОС для снижения ЧСС, ЧД, САД, повышения хроно-, ино- и коронарного резерва сердца в покое и при выполнении физических нагрузок.

Установлено, что методы БОС способны снижать дозы нитратов и седативных препаратов. За счет снижения требований к коронарному резерву сердца и оптимизации регуляции методы БОС повышают эффективность физических тренировок.

Анализ непосредственных результатов выявил существенное преимущество применения принципов биоадаптивного управления по каналам обратной связи в сравнении с традиционными методами восстановительного лечения.

По данным психоэмоциональных тестов по методике Айзенка, Спилбегера, ММРI, у больных основной группы после реабилитации без применения медикаментозной седативной терапии в сравнении с контрольной группой заметно ниже реактивная и личностная тревожность, проявления депрессии, кардиофобии, нейротизма, ипохондрии и реактивности сердечно- сосудистой системы на психоэмоциональную пробу.

По данным вариационной пульсографии и ортостатической пробы после реабилитации у больных основной группы выявлено повышение моды и дисперсии ритма сердца наряду с заметным снижением амплитуды моды и индексов напряжения механизмов регуляции, что свидетельствует о снижении активности нервного и гуморального каналов адренергических влияний на сердце со смещением вектора вегетативного баланса в сторону парасимпатикотонии и брадикардии.

Релаксационно-диафрагмальное дыхание с произвольной регуляцией по каналам БОС ЧД, паттерна дыхания, ЧСС на вдохе и выдохе способствовало у больных основной группы снижению ЧД, повышению устойчивости дыхательного центра к гипоксии и гиперкапнии, увеличению продолжительности проб Штанге и Генча в отличие от аналогичных показателей у больных контрольной группы, которые достоверно не менялись в сравнении с исходными данными.

Разработаны и апробированы эффективные режимы тренировок по каналам БОС для снижения ЧСС, ЧД, САД, метаболических потребностей миокарда в кислороде в покое и при выполнении физических и психоэмоциональных нагрузок.

Доказано, что методы биоадаптивного управления расширяют возможности повышения физической работоспособности, толерантности к физическим и психоэмоциональным нагрузкам, экономизации расходования хроно - и инотропного резервов сердца.

Несомненным преимуществом использования методов БОС в реабилитации больных ИБС на санаторном этапе является их совместимость, а во многом синергизм, с другими курортными факторами обладающими, как и методы БОС, широким спектром физиологического влияния на адаптационные и компенсаторные механизмы восстановительного лечения.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, стенокардия, санаторно-курортная реабилитация, биоадаптивное управление.

Размещено на Allbest.ru

...