Психопрофілактика первинних сексуальних розладів у чоловіків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія

післядипломної освіти

УДК 616.69 - 008.442.4 - 055.1 - 084:615.851

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА ПЕРВИННИХ СЕКСУАЛЬНИХ

РОЗЛАДІВ У ЧОЛОВІКІВ

14.01.16 - психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ТОПАЛОВ Діоніс Петрович

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології

Захист відбудеться 30.10.2002 р. о 13-30 год. на засіданні спеціалізованої ученої ради Д64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий 27.09.2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої ученої ради

кандидат медичних наук, доцент Марченко В.Г.

АНОТАЦІЯ

Топалов Діоніс Петрович. Психопрофілактика первинних сексуальних розладів у чоловіків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2002.

У роботі з позицій системного підходу виявлено причини та механізми розвитку первинної сексуальної дисфункції у чоловіків і первинної подружньої дезадаптації, а також причини і умови порушення виконання функцій сім'ї за зазначених розладів.

Детально вивчено підготовленість до подружнього життя великої групи молодих людей, що беруть шлюб. Розроблено систему психопрофілактики первинних розладів сексуального здоров'я подружжя і досліджено її ефективність у 10-річному катамнезі.

Ключові слова: первинні сексуальні розлади, підготовленість до шлюбу, психопрофілактика сексуальних розладів.

АННОТАЦИЯ

Топалов Дионис Петрович. Психопрофилактика первичных сексуальных расстройств у мужчин. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2002.

В работе с позиций системного подхода выявлены причины и механизмы развития первичных сексуальных расстройств - сексуальной дисфункции у мужчин и сексуальной дезадаптации супружеской пары. Показана роль психогенных, социогенных, негативных социально-психологических и соматогенных факторов в формировании сексуального поведения супругов. Раскрыты причинно-следственные связи этих факторов нарушения сексуального здоровья супругов. Выделены и описаны клинические формы первичной сексуальной дисфункции у мужчин и супружеской дезадаптации. Разработаны дифференциально-диагностические критерии этих форм.

Изучено состояние функций семьи обследованных супругов и показано, что при первичной сексуальной дезадаптации супругов оказываются нарушенными практически все семейные функции; при первичной сексуальной дисфункции у мужчин функционирование семьи нарушается реже, за исключением сексуально-эротической функции, что объясняется компенсацией их сексуальной несостоятельности. Прослежена связь между нарушением той или иной функции семьи и возникновением деструктивных конфликтов супругов при каждом из вариантов нарушения сексуального здоровья.

Было проведено детальное исследование подготовленности к семейной жизни 150 молодых людей, вступающих в брак. С помощью специального опросника были изучены мотивы вступления юношей и девушек в брак, их представления о функциях семьи и семейных конфликтах, информированность в вопросах психогигиены половой жизни, источники информации в этой области, значимость для вступающих в брак сексуальной сферы. Полученные данные показали и недостаток теоретических знаний молодежи в области супружеских отношений и секса, и неумение использовать имеющиеся знания на практике.

Результаты обследования супружеских пар с сексуальной дисгармонией и молодых людей, вступающих в брак, стали основанием для разработки трехкомпонентной системы профилактики первичных сексуальных расстройств: первый компонент - предупреждение нарушений формирования сексуальности; второй - предупреждение формирования дисгармоничных черт характера и личности и нарушения межличностных отношений супругов; третий - предупреждение нарушения функционирования и распада семьи. Система проводится в семь этапов, на каждом из которых используются соответствующие методы психокоррекции.

Анализ результатов проведения предложенной системы психопрофилактики после 10-летнего катамнестического наблюдения образовавшихся супружеских пар свидетельствует о ее высокой эффективности: увеличении вдвое числа гармоничных супружеских пар и уменьшении более чем в два раза числа разводов по сравнению с данными о количестве разводов в популяции.

Ключевые слова: первичные сексуальные расстройства, подготовленность к браку, психопрофилактика сексуальных расстройств

SUMMARY

Topalov Dionis Petrovich. Psychoprophylaxes of primary sexual disorders in men. - Manuscript.

Thesis for the candidate of medical science degree by speciality 14.01.16 - psychiatry. Kharkov medical academy of postgraduate studies of Ukraine MPH. - Kharkov, 2002.

In the work causes and development mechanisms of primary sexual disfunction in men and primary spouses desadaptation were revealed on the basis of system approach, causes and conditions of disorder of family function execution were determined at the mentioned disorders.

A readiness to family life was studied in detail in a large group of young people who were getting marry. A system of psychoprophylaxes of primary disorders of sexual health of family was worked out and its efficiency was studied during 10 years catamnes.

Key words: primary sexual health, readiness to marriage, psychoprophylaxes of sexual disorders. сексуальний дисфункція дезадаптація психопрофілактика

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема психопрофілактики первинних розладів сексуального здоров'я мало розроблена в сучасній психіатрії, сексології і медичній психології. Увагу дослідників привертали питання етіології, патогенезу, лікування сексуальної дисфункції у чоловіків і в жінок, низка праць присвячена і сексуальній дезадаптації подружжя (Г.С.Васильченко, Ю.А.Решетняк, 1990; І.І.Горпинченко, 1996; В.В.Кришталь, 1999; Л.П.Імшинецька, 2001; Н.І.Бойко, 2001; R.Crooks, K.Braur, 1990; G.F.Kelly, 2000). Проте психопрофілактичні аспекти сексуальних порушень залежно від причин і умов їх розвитку досліджені недостатньо; далекі від свого розв'язання і такі найважливіші для запобігання розладу сексуального здоров'я питання, як статеве виховання і сексуальна просвіта дітей та підлітків, підготовка юнацтва до сімейного життя. Мало вивчено порушення функціонування сучасної сім'ї і взаємин між подружжям, наприклад, за наявності в одного з них дисгармонійних рис особистості, хоч не викликає сумніву той факт, що воно ставить під загрозу психологічне благополуччя і міцність сім'ї.

Актуальність теми дослідження. Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я не зводиться лише до запобігання порушенню соматичного, психічного і сексуального здоров'я кожного з подружжя, але передбачає також профілактику порушення їх адаптації на всіх рівнях взаємодії і забезпечення збереження всіх функцій сім'ї. Оскільки сексуальне здоров'я являє собою інтегративний біосоціопсихологічний феномен, тобто визначається біологічними, соціальними, психологічними та соціально-психологічними чинниками, розробка системи психопрофілактики його порушень з урахуванням причин та механізмів їх розвитку є вельми складною проблемою. Складність її суттєво зростає за неправильного загального, статевого виховання і недостатньої сексуальної просвіти молоді. Становище ускладнюється тим, що останні десятиріччя відбулося суттєве прискорення фізичного та статевого розвитку підлітків, їхнє статеве дозрівання настає в середньому на три роки раніше (В.М.Маслов, 1999). Тим часом відзначається недостатня соціальна та психологічна зрілість більшості з них, що зумовлює такі несприятливі для формування сексуального здоров'я майбутнього подружжя чинники, як ранній початок статевого життя, зростання частоти небажаних вагітностей, пологів і абортів у підлітків, вимушених шлюбів, венеричних захворювань.

Отже, розробка дієвих методів психопрофілактики первинних сексуальних розладів у чоловіків, порушення функціонування сім'ї і подружньої адаптації є актуальною медичною та психологічною проблемою, а та обставина, що зазначені порушення часто спричиняють розпад сім'ї, зумовлює і соціальну значущість даної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров'я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі системного дослідження причин, механізмів розвитку і проявів первинного порушення сексуальної функції чоловіків і подружньої адаптації розробити систему їх психопрофілактики.

Поставлена мета визначила необхідність розв'язання таких задач.

Вивчити роль соціогенних, психогенних, соматогенних і негативних соціально-психологічних чинників у виникненні первинних сексуальних розладів у чоловіків та подружньої дезадаптації.

Виявити форми первинної сексуальної дисфункції у чоловіків і подружньої дезадаптації, встановити їх причини, умови розвитку та клінічні прояви.

Вивчити механізми порушення функціонування сім'ї за розглядуваної патології у чоловіків і дезадаптації подружжя.

Вивчити підготовленість молодих людей, що беруть шлюб, до подружнього життя (рівень і застосування на практиці знань у сфері психогігієни статевого життя і функціонування сім'ї) і розробити програму підготовки молоді до шлюбу.

Розробити систему психопрофілактики первинних порушень сексуального здоров'я.

Провести катамнестичний аналіз ефективності розробленої системи психопрофілактики.

Об'єкт дослідження - первинні порушення сексуального здоров'я та їх психопрофілактика.

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку первинних форм сексуальної дисфункції у чоловіків та подружньої дезадаптації, система і методи їх психопрофілактики.

Методи дослідження - клініко-психопатологічні методи обстеження подружжя; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні методи вивчення відмінностей особистості та міжособистісних стосунків подружжя; інтерв'ювання та обстеження за допомогою спеціальних опитувальників молодих людей, що беруть шлюб; катамнестичний аналіз стану сексуального здоров'я і функціонування сім'ї обстежених; методи математичної статистики.

Наукова новизна здобутих результатів. Уперше виявлено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у формуванні особливостей сексуальної поведінки подружжя за первинної сексуальної дисфункції у чоловіків. Розкрито причинно-наслідкові зв'язки цих чинників порушення сексуального здоров'я подружньої пари. Вивчено виконання сімейних функцій та рівень адаптації подружжя. Встановлено причини й розкрито механізми порушення функціонування сім'ї за даної патології.

Уперше детально вивчено підготовленість до подружнього життя великої групи молодих людей, що беруть шлюб. Запропоновано систему психопрофілактики первинних розладів сексуального здоров'я подружжя і досліджено її ефективність у десятирічному катамнезі. Новими є також комплексний та диференційований характер запропонованої системи психопрофілактики і розроблена програма підготовки молоді до шлюбу як невід'ємна частина зазначеної системи.

Практична значущість результатів дослідження. Практичну цінність має система психопрофілактики первинних форм порушення сексуального здоров'я. Для клінічної практики важливими є виявлення причин та умов первинних порушень сексуальної функції чоловіків та адаптації подружжя, виокремлення та опис клінічних форм цих порушень. Практичне значення мають розроблені диференційно-діагностичні критерії виокремлених форм, які відкривають можливість вибору диференційованих методів психопрофілактики.

Розроблена система психопрофілактики первинних порушень сексуального здоров'я, що проводиться з урахуванням причин та механізмів їх розвитку і рівня підготовленості молоді до шлюбу, застосовується в медико-психологічній та сексологічній практиці, даючи змогу досягти високого ефекту в запобіганні розпадові сім'ї.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом здійснено всі представлені в даній роботі дослідження: клініко-психопатологічне, психодіагностичне, спеціальне сексологічне обстеження 100 подружніх пар із сексуальною дезадаптацією і 150 пар молодих людей, що беруть шлюб. Розроблено систему психопрофілактики первинних порушень сексуального здоров'я. Усім пацієнтам особисто автором надано консультативну та психотерапевтичну допомогу, проведено психопрофілактичну роботу з тими, хто бере шлюб, і здійснено спостереження за ними упродовж наступних 10 років.

Статистичну обробку і наукову інтерпретацію всіх здобутих у дослідженнях даних виконано особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на засіданнях Харківського науково-медичного товариства сексопатологів (1995, 1997, 1999, 2000); на засіданнях Маріупольського медичного товариства (1995, 1998); на конференціях сексопатологів України (1996, 1998); на науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій десятиріччю кафедри сексології та медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів (1997).

Результати проведених досліджень запроваджено в практику роботи Донецької обласної клінічної психіатричної лікарні, відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Донецького і Харківського обласних психоневрологічних диспансерів, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 самостійних статей (4 - у спеціальних наукових журналах, 2 - у збірках наукових праць і тез доповідей конференцій).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 208 стор. машинопису (145 стор. основний текст) і складається зі вступу, оглядової глави, 6 глав власних досліджень, заключної глави, висновків і списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюструють 27 таблиць. Бібліографічний список містить 368 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

З метою виявлення причин та умов розвитку сексуальних розладів у чоловіків було проведено комплексне обстеження 100 подружніх пар із порушенням сексуального здоров'я (перша група), з яких у 64 спостерігалася первинна сексуальна дезадаптація (1-а підгрупа) і у 36 - первинна сексуальна дисфункція (2-а підгрупа). З метою апробації розробленої системи психопрофілактики порушення сексуального здоров'я було обстежено 100 пар молодих людей, що беруть шлюб (друга група), з подальшим спостереженням за ними упродовж 10 років. Контрольну (третю) групу склали 50 майбутніх подружніх пар, яким психопрофілактика не проводилася, але також здійснювалося спостереження протягом 10 років.

Подружжя першої групи були віком від 21 до 40 років, причому чоловіки і дружини входили до однієї вікової групи. Тривалість перебування в шлюбі складала від 1 до 10 років. Сексуальна дисфункція у чоловіків та дезадаптація подружжя виникала з перших днів спільного життя. Переважна більшість молодих людей другої і третьої груп були віком від 18 до 25 років і брали перший шлюб.

До комплексу клінічного обстеження подружніх пар входили анамнестичний аналіз, вивчення психічного стану чоловіків і жінок, їх спеціальне сексологічне обстеження, вивчення соматичного стану подружжя, в тому числі їхнього неврологічного статусу, урологічного статусу чоловіків, гінекологічного статусу жінок.

Сексуальне здоров'я подружжя вивчали за допомогою методу системно-структурного аналізу (В.В.Кришталь, 1999). Особистість подружжя досліджували з позицій сучасних уявлень про неї - концепцій діяльності А.М.Леонтьєва (1993), стосунків В.С. М'ясищева (1995), спілкування Б.Ф.Ломова (1981), А.А.Бодалєва (1981), персоналізації А.В. Петровського (1982).

Вивчали значущість функцій сім'ї для кожного з подружжя і оцінку ними їх виконання. Для оцінки порушення функцій сім'ї використовували методику І.А.Семьонкіної (2001), що дає змогу обчислити коефіцієнт виконання сімейних функцій (за норми 0,8 - 1).

Психодіагностичні дослідження проводили з метою здобуття об'єктивних даних про особистісні відмінності чоловіків та їхніх дружин, подружньої адаптації, характер стосунків подружжя. Психосексуальні типи чоловіка та жінки і ступінь їх відповідності у подружжя досліджували за методикою С.С.Лібіха (1983), сексуальну мотивацію - за В.В.Кришталем (1992).

Для психодіагностичного обстеження подружжя використовували проективну психодіагностичну методику L.Szondi (1960) і статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981). Статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi застосовували для визначення маскулінності подружжя на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun - для характеристики маскулінних і фемінінних рис особистості на рівні Я-концепції. При використанні ACL-шкали маскулінність у рамках андрогінної статеворольвої моделі концептуалізована як інструментальність; фемінінність - як експресивність.

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника Bienvenu, а також шкали сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей і наявність у них сексуальної заклопотаності і сексуальної депресії.

Обстежуючи молодих людей, що беруть шлюб, вивчали мотиви вступу у шлюб та рівень підготовленості до сімейного життя (обізнаність щодо функцій сім'ї, сімейних конфліктів та їх розв'язання, сексуального життя та його значущості для тих, кто бере шлюб, та ін.).

Здобуті дані клінічних досліджень було оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу за В.С.Генесом, критерію Стьюдента з імовірністю вірогідності p<0,05.

Результати обстеження 100 подружніх пар із сексуальною дисгармонією показали, що серед перенесених раніше та наявних у обстежених першої групи соматичних захворювань не було таких, які могли б послабити їхню сексуальну функцію, за винятком хронічного простатиту, що відзначався у 184% чоловіків. Набагато менш благополучним був психічний стан подружжя.

У преморбіді в усіх чоловіків і 855% жінок позначалися явні акцентуації характеру, найчастіше в тих та інших - психастенічного і астенічного, серед пар із дезадаптацією також у чоловіків епілептоїдного, а в жінок - істероїдного типу. У всіх чоловіків і 765% жінок було діагностовано ті чи інші невротичні розлади. При цьому у чоловіків із дезадаптацією переважали неврастенія (F 48.0) і короткочасна депресивна реакція (F 42.0) та ізольовані фобії (F 40.2). У жінок найчастіше спостерігалася короткочасна депресивна реакція. Проте важливо зазначити, що коли за дезадаптації подружжя невротичні розлади були у всіх жінок, то за сексуальної дисфункції у чоловіків вони траплялися набагато рідше - у 318%. Це говорить про те, що жінки набагато більшою мірою реагували на подружню дезадаптацію, ніж на сексуальну дисфункцію у чоловіка як захворювання. Наявність невротичних розладів призводила до зміщення життєвих інтересів подружжя, змінення ієрархії мотивів та потребово-мотиваційної сфери, знижувала їхню фізичну та психічну активність.

Психодіагностичні дослідження показали, що чоловікам із первинними сексуальними розладами притаманні дисгармонійні риси характеру (дезадаптивні риси та риси порушеної самоактуалізації) і дисгармонійні якості особистості. З дезадаптивних рис у всіх чоловіків відзначалися егоцентризм, нереалізм сприйняття дійсності, нездатність і небажання адаптуватися до неї, з рис порушеної самоактуалізації - нерозсудливість, неадекватний рівень домагань, ригідність, використання каузальної атрибуції та нереалізм самооцінки, причому слід відзначити специфічне різке зниження самооцінки пацієнтів із сексуальною дисфункцією. Для переважної більшості чоловіків (815%) була характерною незрілість особистості. Серед дисгармонійних рис особистості найчастіше траплялися відсутність певної життєвої позиції і відповідальності за неї, боягузливість, у чоловіків із сексуальною дисфункцією - песимізм. У жодного з чоловіків не спостерігалося і саногенних антиципаційних критеріїв поведінки.

У жінок дисгармонійні риси характеру та особистості траплялися набагато рідше (від 53 до 224%), а в жінок із гармонійним характером, що становили 428% дружин пацієнтів із сексуальною дисфункцією, мали місце такі риси, як впевненість у собі, надійність, точність, організованість тощо, що сприяло відсутності дезадаптації в цій підгрупі подружніх пар.

У домінуючий мотивації подружжя переважали забезпечення життєвих інтересів, а в проведенні дозвілля - відпочинок; такі категорії, як престиж, творчість, самовдосконалення, позначалися в поодиноких випадках, що свідчить про порівняно невисокий духовний рівень подружжя. У ціннісних орієнтаціях чоловіків відзначалося зміщення інтересів: близько половини з них ставили на перше місце за значущістю побут. У той самий час характерною для чоловіків була висока значущість сексуальної сфери, яка свідчила про те, що сексуальні проблеми були для них незаперечним фрустрованим чинником.

Під час дослідження статеворольової поведінки виявилося, що на рівні Я-концепції найвища маскулінність відзначається у чоловіків з істероїдним, епілептоїдним та паранойяльним типами характеру, найнижча - у пацієнтів із психастенічним та астенічним типами. Показники фемінінності на цьому рівні були високими у чоловіків з астенічним, шизоїдним та істероїдним і низькими - у пацієнтів з епілептоїдним, психастенічним та паранойяльним характером. На біогенному рівні висока маскулінність була притаманна лише чоловікам з епілептоїдним типом характеру. У пацієнтів з істероїдним, астенічним та психастенічним типами характеру мали місце суттєві розбіжності показників маскулінності на рівні Я-концепції та біогенному рівні, що свідчить про статеворольову дискордантність, яка призводить до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, що в свою чергу сприяє розвиткові подружньої дезадаптації.

При подружній дезадаптації виявилося порушеним виконання практично всіх функцій сім'ї, особливо емоційної, сексуально-еротичної та рольової; як добре або задовільне оцінювалося подружжям лише виконання репродуктивної функції. За первинної сексуальної дисфункції у чоловіка функціонування сім'ї порушувалося набагато рідше і значно меншою мірою. Виняток становило лише виконання сексуально-еротичної функції, яке погано або дуже погано оцінювалося всіма подружніми парами. Треба гадати, що набагато краще виконання сімейних функцій у цих подружніх парах було пов'язано з компенсацією сексуальної неспроможності чоловіків.

Невиконання функцій сім'ї породжувало конфлікти у всіх подружніх пар, але деструктивні конфлікти траплялися набагато частіше і ступінь вираженості їх був вищим у підгрупі подружжя з дезадаптацією. Простежувався і певний зв'язок між виникненням деструктивних конфліктів і порушенням тієї чи іншої функції сім'ї при подружній дезадаптації і за сексуальної дисфункції у чоловіка: в першому випадку конфлікти найчастіше були наслідком порушення емоційної, духовної, сексуально-еротичної, рольової функції та функції персоналізації, а в другому - сексуально-еротичної, збереження здоров'я та персоналізації. Подружжя з дезадаптацією застосовували лише неправильні способи урегулювання конфліктів, найчастіше змагання, тоді як за сексуальної дисфункції у чоловіка близько 1/3 подружжя вдавалися до правильного способу розв'язання конфліктів - співробітництва. Конфлікти призводили до послаблення міцності шлюбу, причому думали про розлучення або робили спроби розлучитися здебільшого жінки (545% жінок і 264% чоловіків).

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його інтегральними критеріями дав змогу уточнити механізми розвитку сексуальної дисфункції у обстежених подружніх пар. При цьому було виявлено різницю у стані сексуального здоров'я за первинної подружньої дезадаптації і за первинної сексуальної дисфункції у чоловіка. При дезадаптації були більшою мірою порушені показники, що характеризують сексуальну поведінку (невідповідність у подружжя типів сексуальної мотивації, мотивів статевого акту, типів сексуальної культури тощо), а при сексуальній дисфункції у чоловіків - психофізіологічні показники (лібідо, адекватні ерекції, оргазм, тривалість статевого акту). Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами та складовими показав сукупне їх порушення у всіх подружніх пар і дав змогу визначити причини сексуальної дисгармонії подружжя. Причиною первинної подружньої дезадаптації було стрижневе ураження соціально-психологічного компонента сексуального здоров'я, причиною первинної сексуальної дисфункції у чоловіка - ураження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента. В кожному з цих варіантів сексуальних розладів було виокремлено форми, в яких вони дістали свій клінічний вираз: у першому - комунікативна, статеворольова, сексуально-еротична, у другому - паторефлекторна, очікування сексуального негаразду та коїтофобія. З урахуванням причин, механізмів розвитку і клінічних проявів виявлених форм первинних сексуальних розладів усім подружнім парам було проведено психотерапевтичну корекцію, яка дала змогу у більшості випадків досягти відновлення подружньої адаптації або значного поліпшення сексуальних контактів подружжя.

Результати проведених досліджень стали підставою для розробки системи психопрофілактики первинних порушень сексуального здоров'я. Проте для досягнення її високої ефективності необхідною умовою, на наш погляд, було також вивчення підготовленості молодих людей до шлюбу, їхнього ставлення до сімейного і, зокрема, сексуального життя. Було вивчено мотиви вступу до шлюбу, що, як відомо, відбиваються на тому, як складатимуться стосунки між подружжям, уявлення про функції сім'ї та сімейні конфлікти, поінформованість молодих людей у питаннях психогігієни статевого життя, джерела і інформації у цій сфері, значущість для тих, хто бере шлюб, сексуальної сфери.

У процесі опитування з'ясувалося, що переважаючим мотивом вступу до шлюбу у 834% юнаків і 744% дівчат було кохання, набагато рідше - симпатія, прив'язаність (174 і 234%), а такі мотиви, як бажання мати дітей, страх самотності, поради родичів тощо, позначалися в поодиноких випадках.

Під час вивчення обізнаності тих, хто бере шлюб, щодо функцій сім'ї виявилося, що 585% чоловіків і 454% жінок практично не мали уявлень про ці функції і значущість правильного їх виконання для сімейного благополуччя, добре обізнані про це були лише одиниці. Проте 754% чоловіків і 804% жінок вважали себе підготовленими до виконання функцій сім'ї. Про гармонійні та дисгармонійні риси особистості і характеру майже нічого не знали 924% майбутнього подружжя. Відповідно вони були також погано поінформовані щодо подружніх конфліктів та способів їх розв'язання. Тим часом 804% обстежених повідомили, що між ними виникали конфлікти, і визнали, що, як правило, вони розв'язували їх неправильно або не зовсім правильно.

Про анатомо-фізіологічні особливості чоловічого і жіночого організму, зокрема про ерогенні зони, сексуальні реакції, норми та фізіологічні коливання сексуальної функції, добре знали мало хто з опитаних (184%) і ще менше використовували ці знання. При цьому 685% майбутнього подружжя були добре обізнані з технікою статевого акту, хоч застосовувалися ці знання набагато рідше (224%). Більшість обстежених мали правильне уявлення щодо протизачаткових засобів і захворювань, які передаються статевим шляхом, але також мало використовували свої знання (у 184% випадків).

Основним джерелом знань з питань психогігієни статевого життя у молодих людей було спілкування з друзями та знайомими - у 504% дівчат і 615% юнаків. Набагато рідше (від 53 до 174%) джерелами інформації були література з питань шлюбу та сім'ї, бесіди з батьками, особистий досвід, і менш за 1% опитаних здобули відомості з питань сексу від педагогів у школі. Та обставина, що такі важливі джерела інформації, як бесіди з батьками і педагогами, посідають останні місця за поширеністю, багато в чому пояснює дуже низький рівень сексуальної просвіти молоді. Виявлений нами низький рівень обізнаності молодих людей у сфері психогігієни статевого життя і розповсюдженість неадекватних джерел інформації зайвий раз підтверджують необхідність розробки і проведення в життя системи психопрофілактики сексуальних розладів, складовою частиною якої була б підготовка молоді до шлюбу і створення сім'ї.

Вивчення значущості сексуальної сфери для тих, хто бере шлюб, показало, що більшість із них (765%) вважають її важливою, але не визначною в сімейному житті, 73% відводили їй другорядне значення, а на думку 93% сексуальна сфера взагалі не повинна обговорюватися. Ця думка, на наш погляд, є несприятливою для майбутнього сексуального життя подружжя, оскільки невміння і небажання говорити на сексуальні теми і обговорювати сексуальні потреби один одного сприяють подружній дезадаптації. Відомою є також закономірність: чим нижче оцінюється значення сексу, тим більша імовірність дисгармонійного шлюбу.

У переважної більшості обстежених мали місце інтимні стосунки до рішення взяти шлюб, причому показово, що в тих випадках, коли оцінка сексуальних контактів була поганою, більшість і юнаків, і дівчат (635%) вважали, що не варто звертатися до лікаря, стосунки владнаються самі собою.

Таким чином, здобуті дані відбивають і недоліки теоретичних знань молоді в питаннях подружніх стосунків та сексу, і невміння застосовувати існуючі знання на практиці. Тим часом ці дані дозволяють окреслити основні напрями, по яких має проводитися психопрофілактика первинного порушення сексуального здоров'я подружньої пари і здоров'я сім'ї.

На основі результатів вивчення причин та механізмів розвитку первинних сексуальних розладів у подружніх пар із дисгармонією, які перебували під спостереженням, і даних обстеження молодих людей, що беруть шлюб, нами було розроблено систему психопрофілактики зазначених розладів, яка складається з трьох компонентів: перший компонент - запобігання порушенням формування сексуальності; другий - запобігання формуванню дисгармонійних рис характеру та особистості і порушенню міжособистісних стосунків подружжя; третій - запобігання порушенню функціонування і розпаду сім'ї. Кожний із компонентів складається з двох фаз: вироблення настанови за допомогою надання інформації і вироблення навичок щодо здійснення завдань, які становлять зміст компонентів.

Трикомпонентна система психопрофілактики проводиться в декілька етапів. Перший етап полягає в запобіганні порушенням соматосексуального розвитку дитини (передусім у контролі за формуванням статевих органів і вторинних статевих ознак), другий - у запобіганні порушенням психосексуального розвитку, що досягається правильним загальним і статевим вихованням дітей, а згодом сексуальною просвітою підлітків та молоді. Третій етап полягає в запобіганні формуванню дисгармонійних рис характеру і особистості, що сприяють порушенню комунікації. Завдання четвертого етапу - виховання культури спілкування і запобігання розвиткові міжособистісного конфлікту подружжя. П'ятий етап - ознайомлення молоді з основами гігієни шлюбу та сім'ї, підготовка молодих людей до вступу в шлюб і сімейного життя. Шостий етап - ліквідація патогенних чинників, що сприяють виникненню подружньої дезадаптації (психологічної та сексуально-поведінкової) і дезінформації в питаннях психогігієни статевого життя. Нарешті, сьомий етап психопрофілактики - запобігання соціальним наслідкам подружньої дезадаптації (руйнування сім'ї), він зводиться здебільшого до запобігання деструктивним подружнім конфліктам.

На кожному етапі психопрофілактики первинних сексуальних розладів використовуються методи раціональної психокорекції у формі бесід на відповідні теми, психологічна, інформаційна корекція, бібліотерапія та різноманітні тренінги - групова і персоналістична психотерапія з тренінгом особистісного росту, статеворольовий, подружній психологічний тренінг.

Аналіз результатів проведення розробленої системи психопрофілактики після десятирічного катамнестичного спостереження подружніх пар, які утворилися, показав, що 824% з них зберегли упродовж цього періоду гармонійні стосунки; розлучилися 144%, що набагато менше кількості розлучень за даними літератури - від 25 до 33% (А.С.Карпов, 1999). Тим часом серед подружніх пар, яким психопрофілактика не проводилася, гармонійні стосунки мали місце лише у 419% і розпалися 315% сімей, що відповідає даним про кількість розлучень у популяції.

Таким чином, результати проведення системи психопрофілактики первинних сексуальних розладів свідчать про її високу ефективність: збільшення удвічі числа гармонійних подружніх пар і зменшення більш ніж удвічі кількості розлучень у порівнянні з контрольною групою.

ВИСНОВКИ

Проведено теоретичне узагальнення і наведено нове рішення проблеми психопрофілактики первинних сексуальних розладів у чоловіків, що призводять до подружньої дезадаптації. Проблему вирішено з позицій системного підходу з метою розробки ефективної психопрофілактики первинного порушення сексуального здоров'я подружжя і здоров'я сім'ї.

Первинні сексуальні розлади, не зумовлені органічною патологією чи захворюванням, проявляються у двох варіантах: сексуальної дисфункції у чоловіків і сексуальної дезадаптації.

2.1. Причиною першого варіанта є порушення психосексуального розвитку, низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, відсутність або неправильне статеве виховання, дитячі сексуальні психотравми.

2.2. Причинами другого варіанта є розбіжності сексуальної поведінки подружжя, зумовлені невідповідністю в парі типів сексуальної мотивації, діапазону прийнятності, психосексуальних типів чоловіка і жінки, статеворольової поведінки, і низька культура спілкування подружжя, пов'язана з наявністю дисгармонійних рис характеру і особистості.

Кожний із варіантів сексуальних розладів проявляється в певних клінічних формах: сексуальна дисфункція - в паторефлекторній формі, у формі очікування негараздів і коїтофобії, сексуальна дезадаптація - в комунікативній, статеворольовій і сексуально-еротичній формі.

У молодих людей, що беруть шлюб, спостерігаються і низький рівень знань у сфері подружніх стосунків, зокрема сексу, і невміння застосовувати існуючі знання на практиці. Лише одиниці добре обізнані щодо функцій сім'ї і значущості їх виконання для сімейного благополуччя. Психологічно грамотними є лише 82% молодих людей, решта не знає про дисгармонійні риси особистості та характеру, подружні конфлікти і правильні способи їх розв'язання. Лише 184% мають правильне уявлення про анатомо-фізіологічні особливості чоловічого і жіночого організмів і ще менше керуються своїми знаннями у стосунках із партнером. Більшість майбутніх подружніх пар добре обізнані з технікою сексуальних контактів, контрацептивами і захворюваннями, що передаються статевим шляхом, але використовують ці знання лише 224 - 184% молодих людей.

Серед джерел інформації про психогігієну статевого життя останні місця за розповсюдженістю посідають бесіди з батьками та педагогами, що багато в чому пояснює дуже низький рівень статевого виховання і сексуальної просвіти дітей і молоді.

Система психопрофілактики первинних сексуальних розладів складається з трьох компонентів: перший компонент - запобігання порушенням формування сексуальності; другий - запобігання порушенням формування гармонійної особистості і порушенню міжособистісних стосунків подружжя; третій - запобігання порушенню функціонування і розпаду сім'ї. Кожний із компонентів складається з двох фаз: вироблення настанови шляхом надання інформації про зміст компонента і вироблення навичок щодо його здійснення.

Трикомпонентна система психопрофілактики проводиться у декілька етапів.

6.1. Перший етап - запобігання порушенням соматосексуального розвитку дитини, другий - запобігання порушенням психосексуального розвитку дитини, підлітка, юнака (дівчини). Третій етап - запобігання формуванню дисгармонійних рис характеру та особистості, що перешкоджають правильній комунікації, четвертий - виховання культури спілкування і запобігання міжособистісному конфлікту подружжя. П'ятий етап - ознайомлення молоді з основами гігієни шлюбу і сім'ї, підготовка до вступу в шлюб і сімейного життя. Шостий етап - ліквідація патогенних чинників, що сприяють виникненню сексуальної дезадаптації подружжя, і сьомий - запобігання соціальним наслідкам дезадаптації (руйнування сім'ї), що зводиться здебільшого до запобігання деструктивним подружнім конфліктам.

6.2. На кожному етапі психопрофілактики застосовуються методи раціональної психологічної, інформаційної корекції, бібліотерапія з використанням науково-популярної літератури, групова і персоналістична психотерапія з тренінгом міжособистісного росту, статеворольовий і подружній психологічний тренінг.

Розроблена система психопрофілактики первинних сексуальних розладів, що включає програму підготовки молоді до шлюбу та сімейного життя, дає змогу удвічі в порівнянні з контролем збільшити кількість гармонійних подружніх пар після 10 років подружнього життя і більш ніж удвічі зменшити кількість розлучень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Топалов Д.П. Система психопрофилактики супружеской дезадаптации // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, №3. - С.46-48.

Топалов Д.П. Система и принципы психопрофилактики супружеской дезадаптации // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, №4. - С.46-49.

Топалов Д.П. Сексуальна освіта як найважливіший аспект профілактики порушень сексуального здоров'я // Український вісник психоневрології. - 2001. - Т.9, вип.1. - С.81-83.

Топалов Д.П. Роль сексуального просвещения в обеспечении сексуального здоровья // Проблеми екстремальної психіатрії: Матер. науково-практ. конф. "Платонівські читання". - Харків, 2000. - С.170-172.

Топалов Д.П. Методологические аспекты тематического усовершенствования по "медицинской психологии и сексологии" // Проблеми екстремальної психіатрії: Матер. науково-практ. конф. "Платонівські читання". - Харків, 2000. - С.156-157.

Топалов Д.П. Исторические и нравственные аспекты семьи и сексуальности // Нові технології в медицині: Матер. науково-практ. конф. молодих вчених Харківськ. мед. акад. післядипломної освіти. - Харків, 2000. - С.53-54.

Размещено на Allbest.ru