Гіпергомоцистеїнемія у хворих на гіпертонічну хворобу: зв’язок із станом серцевосудинної системи, гіперліпідемією та недостатністю вітамінів В2, В6, В12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гіпергомоцистеїнемія у хворих на гіпертонічну хворобу: зв'язок із станом серцевосудинної системи, гіперліпідемією та недостатністю вітамінів В₂, В₆, В₁₂

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є найбільш розповсюдженим захворюванням серцево-судинної системи, на частку якої припадає 41% всіх захворювань цієї групи. Її соціальне та медичне значення зростає і тому, що вона, як правило, слугує ініціатором і акселератором інших захворювань серцево-судинної системи, їх раннім предиктором, який може піддаватися корекції Лутай М.І., 2002.

Добре відома роль ГХ в прогресуванні атеросклеротичного ураження судин [Коваленко В.М., Свіщенко Є.П., 1999]. Однак не завжди важкість судинної патології корелює з величиною артеріальної гіпертонії [Коваленко В.М., 2001]. У частини хворих такі ускладнення як інфаркт міокарду, інсульти можуть виникати на тлі помірної артеріальної гіпертонії і у відсутності генетичних та відомих середовищних факторів ризику, що вказує на існування та необхідність пошуку інших чинників, спроможних викликати прогресування ГХ та виникнення її ускладнень Welch G.N., Loscalzo J., 1998; Ridker P.M., 1999; Pearson T.A., 2002. Останнім часом значна увага приділяється новому фактору атерогенезу - гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ), яка, за деякими даними, тісніше пов'язана з ураженням судин, ніж навіть гіперхолестеринемія, має місце вже на ранніх стадіях його розвитку і задовго передує виникненню гострих кардіоваскулярних подій [Nygard O. et al., 1997; Wilson P.W., 1998; Ueland еt al., 2000; Pearson T.A., 2002].

Доведено, що підвищення на 5 ммоль/л ГЦ в плазмі підвищує ризик ІХС у чоловіків на 60%, а у жінок на 80% [Selhub J., 1999]. Підвищення рівня ГЦ асоціюється із зростанням кардіоваскулярного ризику майже на 70% та ризику цереброваскулярних уражень - на 150% Nygard O. et al., 1997. Роль ГЦ як фактора ризику прогресування серцево-судинних захворювань вивчалась переважно у хворих на атеросклероз. Дані щодо ролі ГГЦ у хворих на ГХ малочисельні та суперечливі Refsum et al., 1998; Janson J.J. et al., 2000; Rodriguez-Esparragon F. et al., 2003. В патогенезі ГХ чільне місце займає ендотеліальна дисфункція, розвиток якої, за даними останніх робіт, може бути обумовлений підвищеним рівнем ГЦ в крові через активацію ним оксидативного стресу Kanani P.M. et al., 1999, зменшення синтезу оксиду азоту van Guldener C. et al., 2003.

На сьогодні в Україні відсутні дослідження щодо рівня ГЦ у здорових осіб або у хворих з серцево-судинними захворюваннями, в тому числі і у хворих на ГХ. При цьому відомо, що існують вікові, статеві, етнічні та расові відмінності в рівнях ГЦ, що, можливо, є наслідком не лише різної частоти генетичного поліморфізму ферментів обміну ГЦ в популяціях, але і різним рівнем забезпеченості вітамінами, що контролюють його обмін [Selhub J., 1999; Medina M. et al., 2001; Matthews R.G., 2002]. Враховуючи значну поширеність вітамінної недостатності, навіть серед населення економічно розвинутих країн, можна думати, що саме вона є провідною причиною ГГЦ в популяції [Chan S.J. et al., 2002]. За даними мультицентрових досліджень в Європі низький статус фолату у чоловіків асоційований зі 50% зростанням ризику серцево-судинної патології у осіб з ГГЦ, а низький статус піридоксину - з 2-х та 3-х разовим зростанням такого ризику у чоловіків та жінок в менопаузі, відповідно [Verhoef P. еt al., 1999]. Особливо часто (від 23 до 62%) недостатність вітаміну В₁₂, фолієвої кислоти та піридоксину зустрічається у осіб похилого віку, які мають майже таку саму частоту ГГЦ [Herrmann W. et al., 2000; Ortega R.M. et al., 2002].

Одним із наслідків несприятливого впливу ГГЦ на функцію ендотелію є генералізована трансваскулярна ексудація білків, яка може сприяти розвитку мікропротеїнурії. Остання рядом автором Pontremol R. et al., 1998; Ruilope L.M., Rodicio J.L., 1999; Jensen J.S., 2000; Weinstock et al., 2001 розцінюється як маркер прогресування серцево-судинних захворювань і, в тому числі, ГХ.

Літературні дані свідчать про те, що ГГЦ можна розцінювати як фактор ризику атерогенезу та атеротромбозів у хворих на ІХС Jacques P.F. et al., 2001; Fallon U.B. et al., 2001. В той же час вплив ГГЦ на становлення та прогресування ГХ вивчено недостатньо і дані неоднорідні та досить суперечливі Zhan S. et al., 2000; Li K. et al., 2000; Lip G.Y. et al., 2001; Jain S. et al., 2003. Не встановлені відмінності в поширеності ГГЦ у здорових та хворих на ГХ і в якій мірі дефіцит вітамінів у них сприяє розвитку ГГЦ

Тому вивчення частоти ГГЦ у здорових осіб та хворих на ГХ, з'ясування взаємозв'язку з іншими факторами ризику, оцінка вкладу вітамінної недостатності в її формування та участі ГГЦ в прогресуванні ГХ є актуальною проблемою, вирішення якої не тільки допомогло б з'ясувати окремі ланки патогенезу ГХ та її ускладнень, але й намітити нові підходи до їх профілактики та лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом наукової теми «Оцінка гемодинамічних, імунологічних та біохімічних порушень і розробка методів їх корекції у хворих з серцево-судинною патологією» (№ державної реєстрації 0198 V002706), яка розробляється на кафедрі факультетської терапії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Мета дослідження: визначення закономірностей змін рівня гомоцистеїну у хворих на нейроциркуляторну дистонію і гіпертонічну хворобу залежно від стадії захворювання, ураження органів-мішеней, функціонального стану серцево-судинної системи та забезпеченості вітамінами В2, В6, В12.

Задачі дослідження:

1. Вивчити рівень гомоцистеїну у хворих на гіпертонічну хворобу та нейроциркуляторну дистонію по гіпертонічному типу і зв'язок рівня гомоцистеїну із статусом вітамінів, причетних до його обміну (вітаміни В2, В6 та В12).

2. Оцінити, в якій мірі метилування фосфатидилетаноламіну до фосфатидилхоліну відображає важкість гіпергомоцистеїнемії і дослідити його зв'язок зі станом серцево-судинної системи, рівнем ліпідів та статусом вітамінів у хворих на гіпертонічну хворобу і нейроциркуляторну дистонію.

3. Оцінити зв'язок між метаболічними факторами ризику (гіпергомоцистеїнемією, гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемію) та функціональним станом серцево-судинної системи хворих на гіпертонічну хворобу та нейроциркуляторну дистонію.

4. Виявити можливий зв'язок мікроальбумінурії з гіпергомоцистеїнемією та ліпідними факторами ризику у хворих на гіпертонічну хворобу та нейроциркуляторну дистонію.

Об'єкт дослідження - хворі на гіпертонічну хворобу І-ІІІ стадії та нейроциркуляторну дистонію по гіпертонічному типу.

Предмет дослідження - рівень гомоцистеїну, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької та високої щільності, тригліцеридів, фосфоліпідних фракцій, виразність мікроальбумінурії, статус вітамінів В₂, В₆ та В₁₂ у хворих на гіпертонічну хворобу та нейроциркуляторну дистонію.

Методи дослідження - загальноклінічні, інструментальні (добовий моніторинг артеріального тиску, електрокардіографія, ехокардіографія, велоергометрія), біохімічні (рівень гомоцистеїну, ліпідний і фосфоліпідний спектр крові, сечова екскреція бета-2-мікроглобуліну і N-ацетил-бета-D-глюкозамінідази, статус вітамінів В₂, В₆, В₁₂).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено рівень ГЦ у жителів України, в тому числі серед хворих на ГХ та НЦД та оцінена їх забезпеченість вітамінами В₂, В₆, В₁₂. Виявлено, що хворим на ГХ властивий високий рівень ГЦ. Встановлено, що ГГЦ мала місце у 13,3% хворих на НЦД по гіпертонічному типу і у 44% хворих на ГХ, причому у хворих на НЦД переважала легка і середня ГГЦ (11,1 та 2,2%, відповідно), а у хворих на ГХ поряд з легкою ГГЦ (34%) спостерігалась також середня та важка ГГЦ (10%). Рівень ГЦ в крові хворих на ГХ прямо зростає з віком, по мірі збільшення індексу маси тіла і мало залежить від концентрації ліпідів.

Показано, що ГГЦ у значної частини пацієнтів поєднується з дефіцитом вітамінів В₂, В₆ та В₁₂ та, особливо, з комбінованою їх недостатністю. Серед хворих на ГХ з полівітамінною недостатністю у 83% реєструвався підвищений рівень ГЦ (вище 10 мкмоль/л).

Встановлено, що гіпергомоцистеїнемія асоціюється з несприятливим перебігом ГХ та розвитком її ускладнень, зокрема з порушенням профілю АТ, погіршенням функціонального стану серцево-судинної системи, розвитком ексцентричної та концентричної гіпертрофії лівого шлуночка.

Виявлено, що у хворих на ГХ та НЦД підвищення рівня ГЦ в крові асоціюється з мікропротеїнурією.

Доведено, що високі концентрації ГЦ пов'язані із збільшенням співвідношення фосфатидилетаноламін/фосфатидилхолін і є співрозмірними ступеню зниження скоротливої функції міокарду, зростання індексу маси міокарду і не залежить від вмісту ліпідів крові.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено високочутливий та точний метод визначення гомоцистеїну в біологічних рідинах з використанням високоефективної рідинної хроматографії. Враховуючи високу чутливість, простоту та низьку собівартість розробленого методу визначення ГЦ рекомендовано впровадити його застосування в діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних закладів.

На підставі проведеного дослідження запропоновано лабораторно-діагностичний комплекс обстеження хворих на ГХ, який дозволяє виявляти пацієнтів з несприятливим профілем ризику і який включає, поряд з визначенням традиційних факторів ризику, визначення рівня ГЦ, співвідношення фосфатидилетаноламіну до фосфатидилхоліну.

В зв'язку з тим, що у значної частини хворих на ГХ формування гіпергомоцистеїнемії пов'язано з недостатністю вітамінів В₂, В₆ та В₁₂, обґрунтована доцільність визначення стану забезпеченості цими мікронутрієнтами у всіх хворим з високим рівнем ГЦ.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати дослідження впроваджено в практику роботи кардіологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, терапевтичного та кардіологічного відділень ТМО №1 м. Вінниці, Хмельницької обласної клінічної лікарні, Вінницького обласного диспансеру протирадіаційного захисту населення, Українського державного інституту реабілітації інвалідів МОЗ України, обласного діагностичного центру та обласної клінічної лікарні м. Житомир.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах факультетської терапії та біохімії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проаналізована наукова література та патентна інформація по темі дослідження, проведено підбір тематичних хворих, оцінено результати дослідження показників ліпідного, фосфоліпідного спектру крові, рівня гомоцистеїну та забезпеченість вітамінами.

Дисертант брав участь в розробці методу визначення ГЦ з застосуванням парахлормеркурібензоату натрію та наступною детекцією високоефективною рідинною хроматографією, що підтверджується патентом на винахід [№47645А, МКВ7.А61В5/145.

Дисертантом проведено дослідження гемодинамічних параметрів серцево-судинної системи методом Ехо-КГ, добове моніторування АТ та вивчено їх зв'язок із метаболічними факторами ризику, а також дана статистична інтерпретація отриманих результатів. Дисертантом написано всі розділи дисертації, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації, оформлено публікації по матеріалам дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації доповідались на Об'єднаному Пленумі Правлінь Українських Наукових товариств кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною участю (Київ, 25-27 вересня 2002 р.), на VIII Українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів» (Вінниця, 2003), конференції молодих вчених Вінницького Національного медичного університету (2003), на засіданнях обласних товариств терапевтів та ревматологів.

Апробація дисертації відбулася 12.05.2003 року на об'єднаній конференції кафедр факультетської терапії, госпітальної терапії №1 і №2, пропедевтики внутрішніх хвороб, фармакології з курсом клінічної фармакології, поліклінічної терапії і сімейної медицини, кафедри біохімії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України, та 10.06.2003 року в Інституті кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 10 наукових праць: 6 статей

(2 з них самостійні), в тому числі 5 у виданнях, рекомендованих ВАК України, та 3 тез в медичних журналах та збірках, матеріалах наукових конференцій, з'їздів; отримано 1 патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 54 таблицями та 3 рисунками, складається з вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містять 266 літературних найменувань, з яких 31 кирилицею та 235 латиницею.

Основний зміст роботи

нейроциркуляторний дистонія метаболічний серцевосудинний

Матеріали та методи дослідження. Дослідженням були охоплені 142 хворих на ГХ (83 - І-ІІ ст., 59 - ІІІ ст.), в тому числі 69 жінок і 73 чоловіків (середній вік 51,41,15 років) та 44 хворих чоловічої статі на НЦД (середній вік 18,40,39 років). Контрольну групу склали 40 практично здорових осіб у віці від 15 до 22 років (середній вік 17,80,15) та 210 - віком від 21 до 60 років (середній вік 42,11,4). Діагноз верифікувався за загальноприйнятими для кожної нозологічної одиниці критеріями. В дослідження не включали хворих на ГХ при наявності у них супутньої патології: захворювань бронхолегеневого апарату, печінки та нирок з порушенням їх функції, цукрового діабету, серцевої недостатності ІІ-ІІІ стадії.

Оцінка стану хворих проводилась на основі алгоритмізованої стандартної тематичної карти, яка включала розділи клінічного, інструментального (добове моніторування АТ, ехокардіографія, ВЕМ), а також загальноклінічні лабораторні дослідження.

Контроль АТ здійснювався з допомогою добового моніторування АТ та комп'ютерного аналізу з програмним забезпеченням, яке створене відділом нових методів діагностики та досліджень виробництва АОЗТ «Сольвейг» (м. Київ, Україна).

Визначали середнє значення систолічного та діастолічного АТ за добу в активний (день) та пасивний (ніч) періоди; як показник «навантаження тиском» використовувалась частота підйому АТ за активний та пасивний періоди (процент часу, на протязі якого величини АТ перевищують критичний («безпечний») рівень - 140/90 мм рт. ст. для денного АТ і 120/80 мм рт. ст. - для нічного) White W., 1998.

Ехокардіографічне дослідження проводилось по стандартній методиці на апараті SIM 7000 «Challenge» датчиком 3,0 мГц. Визначали кінцевий систолічний та кінцевий діастолічний розміри (КСР і КДР) лівого шлуночка (ЛШ), товщину задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШ) та міжшлуночкової перетинки (ТМШП), фракцію викиду (ФВ), ІММЛШ. За формулою W.H. Gaasch розраховували індекс відносної товщини стінки ЛШ (ВТС=(ТМШП+ТЗСЛШ)/КДР ЛШ од.) Gaasch W.H., 1991.

Визначались розрахункові показники систолічної функції ЛШ: ударний об'єм (УО=КДО - КСО) та фракція викиду (ФВ=УО/КДО100%). ІММЛШ розраховували за формулою американської асоціації ехокардіографії Devereux R. et al., 1986 і співвідносили з площиною поверхні тіла.

Вміст ГЦ визначався методом високоефективної рідинної хроматографії на апараті Hewlett Packard (США) після відновлення дисульфідів ГЦ трибутилфосфіном та наступною їх дериватизацією з парахлормеркурібензоатом [Ільченко О.В. та співавт., 2002].

Нами розроблено власний метод визначення ГЦ з застосуванням парахлормеркурібензоату натрію, який кількісно взаємодіє з вільною тіольною групою ГЦ [Пентюк О.О. та співавт., 2002; Ільченко О.В. та співав., 2002]. Похідне парахлормеркурібензоата натрію та ГЦ має інтенсивне поглинання при 250 нм і легко відокремлюється від інших речовин на колонці Hypersil BDS C18, 125x4 mm,

5 mkm, детекція. Кількісне визначення відбувається за допомогою високоефективного рідинного хроматографа НР-1100 (Hewlett-Packard) при використанні в якості внутрішнього стандарту N-ацетилцистеїну. Чутливість методу складає 1 пмоль.

Метод відрізняється високою чутливістю, простотою та низькою собівартістю. Суттєво, що реакція між тіолами та парахлормеркурібензоатом приводить до утворення оптично активних сполук, стабільних на протязі кількох діб і мало чутлива до присутності в середовищі домішок, зокрема до відновників, які застосовують для перетворення зв'язаного ГЦ у вільний, і до речовин, що використовуються для осадження білків (трихлороцтова кислота, ацетонітрил, сульфосаліцилова кислота, солі важких металів тощо). Ці речовини повністю видаляються з середовища екстракцією хлороформом, причому кон'югати тіолів з парахлормеркурібензоатом не переходять до хлороформу.

Вміст загального ХС, ХС ЛПВЩ і ТГ в сироватці крові визначали уніфікованими методами [Меньшиков В.В., 1987]. Вміст ХС ЛПНЩ розраховувався за формулою Friedwald (ХС ЛПНЩ=Загальний ХС - ХС ЛПВЩ - (0,45 х тригліцериди), а ХС ЛПДНЩ - за формулою ХС ЛПДНЩ=ТГ х 0, 45 (ммоль/л).

Фосфоліпідні фракції сироватки крові визначали після екстракції ліпідів за методом Bligh, Dyer. Загальний вміст фосфоліпідів (ФЛ) оцінювали екстракційно-фотометричним методом [Пентюк О.О. та співав., 1987], а фосфоліпідний спектр визначали методом тонкошарової хроматографії на силікагелі Л5/40 (Chemapol, Чехія), використовуючи систему розчинників хлороформ-метанол-вода у співвідношенні 65:30:5 (за об'ємом).

Забезпеченість рибофлавіном визначалась за активністю в еритроцитах рибофлавін-залежного ферменту глутатіонредуктази (ГР) та ступеня його активації при додаванні коферменту ФАД [Спиричев В.Б., 1984]. Зростання ФАД-ефекту вище 20% розглядалось як ознака нестачі рибофлавіну, а значення ФАД-ефекту в межах 15-20% - як ознака його субнормального статусу [Спиричев В.Б., 1984; Booth C.K. et al., 1998].

Забезпеченість піридоксином оцінювалась за активністю піридоксинзалежного ферменту - аспартатамінотрансферази (АсАТ) в гемолізаті еритроцитів і ступеня активації ферменту при додаванні піридоксальфосфату - ПАЛФ-ефект [Спиричев В.Б., 1984]. Підвищення ПАЛФ-ефекту понад 80% розцінювалось як ознака нестачі вітаміну В₆, а його значення в межах 70-80% - як критерій маргінальної недостатності [Пятницкая И.Н. и соавт., 1982; Спиричев В.Б., 1984; Heiskanen et al., 1994; Booth C.K. et al., 1998].

Забезпеченість вітаміном В₁₂ визначалась за екскрецією метилмалонової кислоти (ММК), концентрація якої в сечі оцінювалась шляхом діазотування з пара-нітроаніліном [Снегирева Л.В., Арешкина Л.Я., 1972]. Екскреція ММК нижче

20 мкг/г креатиніну сечі розглядалась як ознака оптимальної забезпеченості вітаміном В₁₂, в межах 20-25 мкг/г креатиніну - як ознака субнормального статусу, а вище 25 мкг/мг - як ознака нестачі вітаміну В₁₂ [Rasmussen K., Nathan E., 1990].

Про виразність мікропротеїнурії робили висновок по активності N-ацетил-бета-D-глюкозамінідази, яку визначали за швидкістю гідролізу пара-нітрофеніл-N-ацетил-бета-D-глюкозамініду Цветкова И.В., Козина А.Б., 1977 та по вмісту бета-2-мікроглобуліну в сечі, який визначали імуноферментним методом Sutton-Tyrrell K. et al., 1997.

Математичну обробку отриманих даних проводили за допомогою стандартних методів варіаційного аналізу із застосуванням пакету прикладних програм «Statistica 6.0» for Windows 98. Підраховувались середні значення досліджуваних показників; результати представлені у вигляді Мm. Обробку первинного матеріалу проводили з використанням універсальних статистичних пакетів до персонального комп'ютера «Exel 7.0». Для оцінки міжгрупової різниці застосовували параметричний t-критерій Ст'юдента, при визначені зв'язків між показниками - кореляційний аналіз по Пірсону та ранговий - по Спірману, при порівняні частоти змін - критерій Фішера. Для встановлення нормативів величин, які досліджувались в роботі застосували метод непараметричного аналізу - метод персентилей.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали, що у здорових осіб середній рівень ГЦ лежав в межах бажаного і у молодих дорівнював 8,280,40 мкмоль/л, а в старшій віковій групі - 10,00,22 мкмоль/л. У хворих на НЦД і ГХ концентрація ГЦ на 23 та 54% перевищувала таку в контрольній групі і склала відповідно 10,20,73 та 15,40,61 мкмоль/л. До певної міри рівень ГЦ асоціювався зі стадією ГХ і при І-ІІ стадії становив 14,10,85 мкмоль/л, а при ІІІ стадії - 17,20,82 мкмоль/л З'ясувалось, що у хворих на ГХ концентрація ГЦ в 1,5 рази перевищувала таку у пацієнтами з НЦД. (табл. 1).

Таблиця 1. Рівень гомоцистеїну, ліпідів і фосфоліпідів, маркерів мікропротеїнурії та забезпеченість вітамінами в обстежених осіб

Практичні рекомендації

1. З метою раннього виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень ГХ до лабораторно-діагностичного комплексу обстеження хворих доцільно включити визначення рівня гомоцистеїну та співвідношення вмісту фосфатидилетаноламіну до фосфатидилхоліну в крові.

2. Враховуючи високу чутливість, простоту та низьку собівартість розробленого нами методу визначення ГЦ рекомендовано впровадити його в наукових лабораторіях і в лікувальних закладах.

3. Всім хворим, у яких діагностовано підвищений рівень гомоцистеїну, доцільно визначати статус вітамінів В₂, В₆ та В₁₂, безпосередньо причетних до його обміну, а у випадку виявлення їх недостатності призначати пацієнтам відповідні вітамінні препарати.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Андрушко І.І. Рівень гомоцистеїну та статус вітамінів В₂, В₆, В₁₂ у практично здорових підлітків та юнаків і молодих пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією. Зв'язок з ліпідними факторами ризику та станом серцево-судинної системи // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. - Т.1/1, №7. - С. 55-59.

2. Андрушко І.І. Співвідношення фосфатидилетаноламін/фосфатидолхолін як маркер індукованого гіпергомоцистеїнемією порушення процесів метилування у хворих гіпертонічною хворобою // Медична хімія. - 2003. - Т.5, №2. - С. 54-58.

3. Андрушко І.І., Сєркова В.К., Пентюк О.О. Гіпергомоцистеїнемія у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та її зв'язок з важкістю перебігу // Український кардіологічний журнал. - 2003. - №2. - С. 52-56.

Здобувачем особисто проведено клінічний підбір та обстеження хворих на ГХ, формування основної та контрольної груп, статистичну обробку даних; аналіз результатів та підготовка до друку здійснена разом зі співавторами.

4. Андрушко І.І., Пентюк О.О., Ільченко О.В., Данченко О.П. Визначення концентрації гомоцистеїну в біологічних рідинах методом високоефективної рідинної хроматографії // Медична хімія. - 2001. - Т.3, №3. - С. 61-68.

Автором особисто проаналізована наукова література та зроблено патентно-інформаційний пошук з проблеми, що вивчалась, підготовка до друку здійснена разом зі співавторами.

5. Андрушко І.І., Сєркова В.К. Рівень гомоцистеїну та ліпідів у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та їх зв'язок зі статусом вітамінів В₂, В₆, В₁₂ // Український кардіологічний журнал. - 2003. - №.4. - С. 51-55.

Здобувачем особисто проводилось формування основної та контрольної груп, обстеження хворих за загальноприйнятими клініко-лабораторними та інструментальними методами. Проводила статистичну обробку та підготовку до друку разом зі співавторами.

6. Андрушко І.І., Пентюк О.О., Луцюк М.Б., Постовітенко К.П. Метаболізм гомоцистеїну та його роль в патології // Український біохімічний журнал. - 2003. - №1. - С. 5-17.

Автором особисто проведено підбір та аналіз літературних даних стосовно ролі гіпергомоцистеїнемії в розвитку серцево-судинної патології, підготовка до друку здійснена разом зі співавторами.

7. Патент на винахід України №47645 А. 7.А61В5/145 Спосіб визначення концентрації тіолів в біологічній рідині / Ільченко О.В., Пентюк О.О., Розгонюк В.Л., Андрушко І.І., Шевчук С.В., Данченко О.П. // Бюл. ПВ. - №7. - 2002.

Здобувачем особисто проаналізована наукова література та зроблено патентно-інформаційний пошук з проблеми, що вивчалась, проведено підбір та обстеження хворих на серцево-судинну патологію, статистичну обробку даних; узагальнення результатів та підготовка тез до друку здійснена разом зі співавторами.

8. Андрушко І.І. Співвідношення ФХ/ЛФХ як маркер порушення процесів метилювання у хворих на гіпертонічну хворобу. Зв'язок з іншими факторами ризику атерогенезу // Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів»: Тези. - Вінниця, 2003. - С. 129.

9. Андрушко І.І., Сєркова В.К., Пентюк О.О. Мікропротеїнурія як маркер розвитку та прогресування гіпертонічної хвороби // Всеукраїнська науково-практична конференція «Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування»: Тези. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 43.

Здобувачем особисто проведено підбір та обстеження хворих, статистичну обробку даних; узагальнення результатів та підготовка тез до друку здійснена разом зі співавторами.

Размещено на Allbest.ru