Оптимізація протизапальної терапії бронхіальної астми у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук: "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ"

14.01.10 - педіатрія

НАУМЕНКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

Харків - 2002



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор

ДУКА Катерина Дмитрівна,

Дніпропетровська державна

медична академія МОЗ України

завідувач кафедри пропедевтики дитячих

хвороб з курсом сестринської справи

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор

ОДИНЕЦЬ Юрій Васильович,

Харківський державний медичний

університет МОЗ України,

завідувач кафедри факультетської педіатрії

Доктор медичних наук, професор

ЛАСИЦЯ Ольга Іларіонівна,

Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,

завідувач кафедри педіатрії №1

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України

Захист відбудеться 16.10.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02. при Харківській медичний академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий 12.09.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради,

кандидат медичних наук, доцент Савво В.М



ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) є найбільш поширеною хронічною патологією дитячого віку. В останні роки спостерігається стрімке прогресування захворюваності на БА, зростання тяжкості її перебігу, інвалідності та смертності (І.І.Балаболкін, 2001; О.І.Ласиця з співавт., 2001; Б.М.Пухлік, 1998; R.A.Barbee et al., 1998; T.Nikolai,1999).

Незважаючи на певні успіхи сучасної алергології у вивченні клініко-морфологічної суті запального процесу при БА, діагностиці та лікуванні у дітей, деякі питання механізмів персистенції запалення дихальних шляхів і критеріїв ефективності протизапальної терапії залишаються недостатньо вивченими. Тяжкість перебігу захворювання, ступінь спроможності дихальної системи при хронічному запаленні можна визначити хибно, якщо знехтувати поглибленим клінічним обстеженням хворих з визначенням імунохімічних маркерів запалення (Л.М.Огородова з співавт., 1999; Г.Б.Федосєєв, 2001; C.E.Donovan et al., 1999). Тому аналіз взаємозв'язків особливостей перебігу БА у дітей з продукцією гуморальних факторів - інтерлейкінів 4, 5 (ІL4, ІL5), які регулюють функції клітин запалення, є цілком доцільним.

Процеси запалення при БА нерозривно пов'язані з активацією основних лейкоцитарних популяцій (P.J.Barnes et al., 2000; W.E.M.Lands, 1987; Н.В.Сиром'ятнікова з співавт., 1998). Одними з найбільш важливих медіаторів запальної реакції є лейкотрієни (R.S.Murphy, 1993; І.С.Гущін, 1998; Ю.М.Мостовий з співавт., 1998). Однак в літературі не знайшли достатнього висвітлення питання вивчення характеру обміну пептидних лейкотрієнів (СуsLТС4/D4/Е4) при персистенції запалення дихальних шляхів у дітей з БА і динаміки їх синтезу під впливом протизапальної терапії.

Враховуючи сучасну концепцію патогенезу БА, необхідність проведення довготривалої протизапальної терапії, потребує подальшого вивчення проблема пошуку ефективних фармакологічних препаратів, які активно впливають на різні ланки формування хронічного запалення. Ідентифікація медіаторів, які відіграють провідну роль у патогенезі астми, відкрила широкі можливості для створення нових препаратів протизапальної терапії - антагоністів лейкотрієнових рецепторів (S.T.Holgate, 1996; E.Israel, 1997; J.A.Leff, 1998), що розглядаються як альтернатива низьким дозам інгаляційних глюкокортикостероїдів (іГКС), кромогліката натрію і теофіліну в комплексному лікуванні персистуючого перебігу БА у дорослих (C.G.Lofdahl et al., 1999; A.Markham et al., 1998, J.Tomaoki et al., 1997). З'являється необхідним визначення доцільності призначення блокатора лейкотрієнових рецепторів - монтелукасту в базисну терапію БА у дітей на фоні моніторингу клінічного стану хворих та порівняльної оцінки ефективності лікування відомими засобами терапії (кромоглікат натрію, теопек). Вищесказане визначило актуальність і перспективність проведення дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської справи Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України: “Визначення закономірностей процесів формування здоров'я і його порушень у дітей та підлітків Придніпровського регіону на основі оцінки фізичного, нервово-психічного розвитку, стану імунної та ендокринної систем, цитогенетичного фону для розробки програм профілактики і реабілітації” (№ державної реєстрації 0199U002119).

Мета дослідження - підвищення ефективності протизапальної терапії бронхіальної астми у дітей на основі вивчення ролі інтерлейкінів, лейкотрієнів у формуванні хронічного запалення дихальних шляхів і динаміки їх продукції під впливом антагоністів лейкотрієнових рецепторів.

Задачі дослідження:

1) дослідити стан клітинної, гуморальної, фагоцитарної ланок імунітету у дітей з БА на фоні протизапальної терапії з визначенням маркерів системної імунної відповіді запального характеру;

2) вивчити динаміку продукції інтерлейкінів -4,-5 в періоді ремісії БА залежно від тяжкості перебігу захворювання і характеру протизапальної терапії;

3) виявити особливості обміну метаболітів арахідонової кислоти - пептидних лейкотрієнів у дітей з БА під впливом протизапальної терапії;

4) провести порівняльну оцінку клінічної ефективності, протизапальної активності препаратів базисної терапії БА (монтелукаст, кромоглікат натрію, теопек) та обгрунтувати доцільність призначення антагоністів лейкотрієнових рецепторів у дітей;

5) оцінити характер впливу протизапальної терапії на показники якості життя дітей з БА, за допомогою педіатричного астма-специфічного опитувальника (РАQLQ).

Об'єкт дослідження: діти з БА легкого і середнього ступеня тяжкості.

Предмет дослідження: клінічні та імунохімічні маркери запалення дихальних шляхів у дітей з БА.

Методи дослідження: клінічний, функціональний (спірографія, пікфлоуметрія), імунологічний, біохімічний, аналітико-статистичний, анкетний.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено особливості продукції маркерів системної імунної відповіді запального характеру у дітей з БА на фоні терапії антагоністами лейкотрієнових рецепторів.

Встановлено динаміку продукції цитокінів (інтерлейкінів 4 і 5) в сироватці крові під впливом базисної терапії БА у дітей. Виявлено високу чутливість продукції інтерлейкіну-5 до адекватної протизапальної терапії, що дає можливість використовувати його як маркер активності запалення дихальних шляхів і важливий критерій ефективності лікування.

Досліджено залежність синтезу пептидних лейкотрієнів (CysLTC4/D4/E4) від тяжкості перебігу БА у дітей, активності імунного запалення і характеру протизапальної терапії.

Вперше проведено порівняльну оцінку клінічної ефективності і протизапальної активності монтелукасту з кромоглікатом натрію і теопеком, обгрунтовано доцільність включення до комплексного лікування БА у дітей антагоністів лейкотрієнових рецепторів.

Вивчено якість життя дітей з БА за допомогою РАQLQ, вперше визначено вплив протизапальної терапії на її показники та оцінено ступень соціальної адаптації хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено основні фактори ризику, які сприяють розвитку і персистенції запального процесу дихальних шляхів, що дозволяє індивідуалізувати підхід до призначення адекватної протизапальної терапії БА у дітей.

Показано доцільність моніторингу пікової швидкості видиху для оцінки ефективності обраного варіанту курсового лікування БА у дітей.

Доведено ефективність застосування у протизапальній терапії БА у дітей антилейкотрієнового препарату - монтелукасту.

Проведено адаптацію опитувальника РАQLQ до особливостей дітей шкільного віку, хворих на БА, які мешкають в Україні. Анкети опитувальника дозволяють визначити суб'єктивну тяжкість симптомів астми, індукованих ними емоційних проблем, ступінь соціальної адаптації хворих, оцінити ефективність лікування.

Результати роботи впроваджені в практику центру дитячої алергології (м.Дніпропетровськ), клінічних дитячих лікарень №1, 6 м. Дніпропетровська, №1 м.Луганська, №5 м. Києва, Дніпропетровської обласної клінічної дитячої лікарні.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз наукової літератури, визначено методичний підхід до вирішення поставлених завдань, сформовано групи обстежених дітей, виконано особисте клінічне обстеження і лікування хворих, організовано дослідження продукції імунохімічних маркерів запалення дихальних шляхів, проведено анкетування обстежених хворих за допомогою опитувальника РАQLQ. Дисертантом проведено аналіз та узагальнення результатів дослідження, сформульовано усі положення та висновки, здійснено впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри пропедевтики дитячих хвороб Дніпропетровської державної медичної академії (1999-2002), на 9-му Національному конгресі з хвороб органів дихання (Москва, 1999), 10-му Національному конгресі з хвороб органів дихання (С.-Петербург, 2000), нараді-семінарі терапевтів, алергологів і педіатрів “Актуальні питання діагностики і лікування бронхіальної астми” (Київ, 2000), засіданні Дніпропетровського обласного наукового товариства алергологів і імунологів (2001), науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ, 2001), першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова-2001”, першому з'їзді алергологів України (Київ, 2002), 3-й науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фармакотерапії в педіатрії” (Луганськ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 8 друкованих роботах, з них 3 - у фахових журналах, 1 - у збірнику наукових праць, 4 - в матеріалах і тезах наукових конгресів і конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 171 сторінці комп'ютерного тексту і складаються із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних джерел, що містить 269 джерел, у тому числі 139 з латинською графікою, які займають 25 сторінок, а також додатків на 11 сторінках. Робота ілюстрована 25 таблицями, 15 рисунками, 3 витягами із історій хвороб.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилися у Дніпропетровському центрі дитячої алергології.

Під нашим спостереженням знаходилось 137 дітей віком від 6 до 14 років, хворих на БА: хлопчиків - 87 (63,5 %), дівчаток - 50 (35,5%).

Відповідно до поставлених задач проведено вивчення клініко-анамнестичних чинників, які впливають на тяжкість перебігу БА у дітей і сприяють персистенції запалення дихальних шляхів, виконано поглиблене комплексне обстеження хворих з визначенням клінічних та імунохімічних маркерів запалення до початку курсового лікування і по його завершенню. В залежності від характеру застосованої протизапальної терапії методом випадкової вибірки (дизайн - просте сліпе відкрите рандомізоване дослідження) діти були розподілені на групи. Лікування монтелукастом (5 мг одноразово перед сном) проведено 62 хворим (основна група дослідження): 29 дітей з БА легкого ступеня тяжкості (ІА-підгрупа) і 33 пацієнта - з БА середнього ступеня тяжкості (ІБ-підгрупа), з них 18 дітей закінчували лікування флутиказона пропіонатом (50-100 мкг через спейсер двічі на день) і 15 хворих не одержували іГКС (підгрупи ІБ1 і ІБ2 відповідно). До груп порівняння увійшли діти, базисна терапія котрим проводилась кромоглікатом натрію (29 хворих - підгрупи ІІА, ІІБ) і теопеком (26 пацієнтів - підгрупи ІІІА і ІІІБ відповідно). Групу контролю склали 20 дітей з БА, які одержували протягом усього періоду спостереження тільки сальбутамол за вимогою.

Діагностика БА відповідала положенням, прийнятим на II з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (1998). Період активної протизапальної терапії в усіх групах спостереження складав 8 тижнів. З появою нападів ядухи діти одержували симптоматичну терапію сальбутамолом.

Для порівняння клінічної ефективності протизапальної терапії використовувались наступні характеристики: бальна оцінка ступеня вираженості клінічних симптомів астми та їх частота в денний і нічний час; потреба в сальбутамолі; кількість днів і ночей без симптомів астми; динаміка показників спірометрії; оцінка ранкових і вечірніх значень пікової швидкості видиху (PEF) з визначенням індексу варіабельності пікової швидкості видиху (?PEF); результати бронходилятаційної проби із сальбутамолом; показники якості життя пацієнтів.

При оцінці ефективності лікування орієнтувались, перш за все, на протизапальну активність обраних препаратів, яку визначали за динамікою показників імунограм, рівнів у крові еозинофілів, загального імуноглобуліну Е (IgЕ), інтерлейкінів, пептидних лейкотрієнів; еозинофільних гранулоцітів назального секрету.

Вивчення функції зовнішнього дихання проведено за допомогою методу спірографії (спірограф "Етон-01", Болгарія), пікфлоуметрії. Для визначення оборотності обструктивних порушень дихальних шляхів та їх гіперреактивності використано бронходилятаційний тест із сальбутамолом (Ventolin, "GlaxoWellcome", 200 мкг через спейсер).

Імунологічне обстеження включало дослідження гуморальної, клітинної та фагоцитарної ланок імунітету. Вміст сироваткових імуноглобулінів А, М, G визначали методом радіальної дифузії на агарі за G.Manchini з співавт. (1965); субпопуляцій лімфоцитів (CD20, CD3, CD4, CD8, CD16, CD25) - непрямим імунопероксидазним методом за допомогою моноклональних антитіл серії ІКО ?Медбіоспектр?. За допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) в сироватці крові визначали рівень загального ІgЕ (тест-системи “Labodia", Швейцарія), продукцію IL4 і IL5 (тест-набори „Immunotest”, Франція) та СуsLТC4/D4/E4 (тест-системи CAST-ELISA-test, Швейцарія).

Якість життя хворих вивчалась за допомогою адаптованих української та російської версій PAQLQ Juniper E. (1996).

Одержані результати оброблені методами варіаційної статистики з використанням критерію Стьюдента, біометричного та дисперсійного аналізу на ПЕОМ "Pentium-III" з використанням електронної таблиці “Ехсеl - 2000”.

Результати дослідження та їх обговорення. За матеріалами анамнезу на формування БА в обстежених хворих впливала обтяжена спадковість по бронхолегеневим захворюванням (61,2% дітей), патологія перинатального періоду і пологів (38,7%), раннє штучне вигодовування (21,2%), прояви ексудативно-катарального діатезу (49,6%). Аналіз тригерних факторів виявив у них перевагу контактів із аероалергенами, фізичного навантаження, емоційного стресу. Вивчення анамнестичних даних у дітей з БА середнього ступеня тяжкості виявило наявність, крім ознак атопії, частих респіраторних інфекцій з 1-го року життя (57,4%), ранніх проявів симптомів бронхіальної обструкції (68,5%), пасивного паління (53,7%), мешкання у найбільш екологічно забруднених промислових районах міста (59,2%). Частота підтвердженої побутової (60%) і епідермальної (14%) сенсибілізації не визначала тяжкість перебігу БА. Разом з тим, розвитку незадовільного контролю над перебігом БА сприяла недостатність терапевтичних заходів: у більшості дітей з астмою середнього ступеня тяжкості адекватна протизапальна терапія із залученням іГКС призначалась несвоєчасно або не проводилась зовсім.

Проведене дослідження показало позитивну динаміку клінічного стану хворих, які одержували протизапальну терапію обраними нами препаратами. Порівняльний аналіз клінічної ефективності 8-тижневого лікування БА у дітей монтелукастом, кромоглікатом натрію і теопеком виявив перевагу антагоніста лейкотрієнових рецепторів за швидкістю розвитку клінічних ефектів, позитивна динаміка яких відзначалась вже на першому тижні курсового лікування, була найбільш вираженою наприкінці першего місяця застосування препарату і зберігалась протягом усього періоду дослідження. На фоні курсового лікування монтелукастом у пацієнтів з легким перебігом БА було відзначено зниження у 3 рази загальної кількості ознак астми (1,8±0,8 балів), 8,3-кратну редукцію нічних нападів ядухи або їх повну відсутність. Потреба в інгаляціях сальбутамолу зменшилась у 8,9 разів (0,6±0,3 балів) і у 1,1 рази збільшилась кількість днів без симптомів астми на місяць (27,4±1,3 дня). При середньо-тяжкому перебігу захворювання виявлено зниження загальної кількості ознак астми у 2,2 рази (6,5±1,9 балів), потреби в короткодіючих бронхолітиках у 6 разів (1,9±0,7 балів), повну редукцію нічних симптомів астми; у 1,3 рази збільшилось число днів без симптомів астми (24,8±1,4 дня).

У хворих, які отримували монтелукаст і закінчили лікування іГКС з 3-ого тижня дослідження, пробуджень через напади ядухи по закінченню 1-го місяця терапії препаратом і протягом усього періоду спостереження після відміни стероїдів не відзначав жоден хворий, що продемонструвало взаємопосилюючу дію препаратів і дозволило відмінити іГКС у 16 з 18 хворих (88,9%). Позитивний терапевтичний ефект при застосуванні монтелукасту отримано у 96,6% пацієнтів. Простоту і зручність застосування монтелукасту, добрі смакові якості жувальної таблетки відмічено усіма хворими. Аналіз щоденників самоспостереження пацієнтів цієї групи і динамічне вивчення стану індикаторних печінкових ферментів АЛТ i АСТ, підтвердили безпечність і задовільну переносність монтелукасту як при монотерапії, так і в поєднанні із іГКС або із?2-агоністами (сальбутамол).

Після застосування кромогліката натрію позитивний терапевтичний ефект визначено у 73% хворих. Лікування препаратом обумовило зменшення загальної кількості нападів ядухи на 51,2% у дітей з БА легкого і 47,2% - середнього ступеня тяжкості, особливо у денні години. Проте позитивна динаміка клінічних проявів астми на фоні застосування кромогліката натрію розвивалась лише наприкінці другого місяця лікування.

Порівняльний аналіз динаміки клінічних показників у дітей, курсове лікування яким проводилося монтелукастом, з відповідними за тяжкістю підгрупами пацієнтів, які приймали теопек, не виявив суттєвих міжгрупових відмінностей відносно загального числа нападiв ядухи (2,28±0,36 балів і 7,19±1,15 балів), кількості нічних нападів ядухи (0,09±0,02 балів і 0,31±0,05 балів), потребі в короткодіючих бронхолітиках (0,87±0,14 балів і 2,69±0,41балів), числа днів без симптомів астми на заключному етапі дослідження (26,2±3,5 і 24,2±2,5 балів). Клінічна ефективність теопеку, як і монтелукасту, проявлялась з першого тижня лікування і до кінця першого місяця курсової терапії складала 82%. Але подальшої зміни досліджуваних показників не виявлено; навпаки, к восьмому тижню лікування вивчені клінічні параметри мали певну тенденцію до зниження.

У генезі порушення бронхіальної прохідності суттєву роль відіграють порушення мікроциркуляції в легенях з ексудацією і розвитком набряку, у виникненні і підтримці яких важливе місце належить пептидним лейкотрієнам. При терапії монтелукастом у дітей з легким перебігом БА тенденцію до поліпшення форсованої життєвої швидкості видиху (FVC), об'єму форсованого видиху за 1 сек (FEV1), максимальної об'ємної швидкості після 50%, 75% видиху FVC (МЕF50, МЕF75) виявлено наприкінці першого тижня лікування. Динамічні показники бронхіальної прохідності під впливом монтелукасту досягали максимального значення на четвертому тижні лікування і не зазнали вірогідних змін до кінця другого місяця дослідження. У хворих з БА середнього ступеня тяжкості показники прохідності на рівні середніх і дрібних бронхів до кінця спостереження були вище початкових: МЕF50 - на 24,7%; МЕF75 - на 23,6% (р>0,05). Зниження приросту FEV1 у 2,5 рази (р<0,05) після бронходилятаційної проби з сальбутамолом у хворих з помірною астмою свідчило про зменшення ступеня латентного бронхоспазму при усуненні запального потенціалу в бронхіальному дереві під впливом терапії монтелукастом. Щоденний моніторинг пікової швидкості видиху (РЕF), який сприяє вірогідній оцінці ефективності обраного варіанту лікування, при застосуванні монтелукасту виявив тенденцію до збільшення ранкових і вечірніх показників з першого до восьмого тижня дослідження. Крива пікфлоуметрії залишалась у “зеленій зоні”, мала зигзагоподібну форму без “ранкових провалів”, індекс варіабельності (? РЕF) знизився у пацієнтів з легким (на 51%) і середньо-тяжким (на 64,4%) (р<0,05) перебігом БА. Істотною особливістю ремісії БА у дітей, які одержували монтелукаст, було зменшення або повна відсутність симптомів, пов'язаних із проявами гіперреактивності дихальних шляхів: виникнення кашлю, свистячого видиху при фізичному й емоційному навантаженні, вдиханні холодного повітря. У хворих з БА, які протягом усього дослідження отримували тільки ситуаційну терапію сальбутамолом, по закінченню спостереження виявлена тенденція до зниження всіх динамічних показників видиху, особливо МЕF50 і МЕF75, що відповідало загальній динаміці клінічних проявів астми. Таким чином, монтелукаст, не володіючи безпосереднім бронхолітичним ефектом, зумовлює виражену протизапальну дію, що, в свою чергу, призводить до поліпшення механічних властивостей системи зовнішнього дихання.

Терапія кромоглікатом натрію приводила до незначного і більш пізнього (на 3-4 тижні) поліпшення спірометричних показників порівняно з монтелукастом. Також виявлено, що теопек перевищує бронходилятаційний ефект монтелукасту, але уступає йому за силою протекторного ефекту на латентний бронхоспазм.

Для оцінки протизапальної активності обраних препаратів базисної терапії проведено вивчення продукції імунних маркерів запалення дихальних шляхів (IL4, IL5, загального ІgE у сироватці крові, вмісту еозинофільних гранулоцитів у мазках-відбитках слизової оболонки носа й в крові) у дітей з БА та особливостей їх корекції під впливом протизапальної терапії. У дітей без проявів алергічних захворювань відзначено низьку продукцію цитокінів (IL4 - 346±51 пг/моль, IL5 - 363±46 пг/моль). Рівень продукції інтерлейкінів, виявлений у хворих на БА, як легкого (IL4 - 827±149 пг/моль, IL5 - 963±193 пг/моль), так і середнього ступеня тяжкості (IL4 - 893±81 пг/моль і IL5 - 1199±271 пг/моль) вірогідно (р<0,05) перевищував значення, зареєстровані при обстеженні практично здорових однолітків.

За результатами дисперсійного аналізу встановлено, що тривалість ремісії БА є одним з найбільш суттєвих факторів, які супроводжують зниження продукції IL4 (?2=76,4%), але не виявлено залежності продукції цього цитокіну як від ступеня тяжкості БА, так і від віку пацієнтів (табл.1). Рівень продукції IL5, на відміну від IL-4, значною мірою залежить від клінічного стану хворих: сила впливу факторів частоти нападів ядухи і значень FEV1 складала 69,1% і 73,8% (р<0,05) відповідно, що підтверджено суттєвою активацією продукції IL5 до лікування у дітей з обмежено контрольованою БА (підгрупа IБ2), ніж при астмі без маніфестації (підгрупа IБ1).

Таблиця 1. Вплив факторів перебігу БА на рівень продукції маркерів запалення до проведення протизапальної терапії (кількісна оцінка за критерієм Снедекора)

Маркери запалення Сила впливу фактора (?2,%)

Тривалість ремісії Загальна кількість нападів ядухи FEV1 Вік пацієнтів

IL-4 76,4* 41,4 23,6 31,6

IL-5 43,4 69,1* 73,8* 34,2

IgE 56,3 36,4 26,8 63,3*

Еозинофіли у назальному секреті 44,2 29,7 33,5 87,6*

Еозинофіли периферичної крові 18,4 23,6 28,1 72,7*

Примітка. * - p<0,05.

Одним з найважливіших маркерів запалення, передбаченим імунологічною концепцією патогенезу БА, є ІgE, середній рівень якого у дітей без алергічної патології складав 59±9 МЕ/мл. У хворих з БА до лікування середній рівень ІgE перевищував контрольні значення у 7-8 разів. Встановлене широке варіювання рівня IgЕ незначною мірою визначалось тяжкістю захворювання і суттєво залежало від віку пацієнтів (?2=63,3%). Як маркери алергічного запалення дихальних шляхів вивчено показники еозинофілії крові і назального секрету. Рівень еозинофілів у мазках-відбитках слизової оболонки носа до початку базисної терапії вірогідно перевищував показники групи контролю (1,09±0,21%): у 17,7 рази - при легкому й у 15,3 рази - при середньо-тяжкому перебігу БА (р<0,05). Рівень вмісту еозинофілів у крові хворих дітей був нижчим за показники тканинної еозинофілії, але вірогідно перевищував відповідні значення контрольної групи (2,14±0,38%). Нами не виявлено істотного впливу тяжкості захворювання на варіювання рівня еозинофілів в мазках-відбитках слизової оболонки носа і в крові. Навпаки, віковий фактор демонстрував значну силу впливу, особливо відносно еозинофілів назального секрету (див. табл.1).

Порівняльний аналіз протизапальної активності монтелукасту, кромогліката натрію і теопеку виявив, що результати взаємодії цих препаратів з ефекторними клітинами запалення розрізнялися. Застосування монтелукасту суттєво знижувало інтенсивність запального процесу в дихальних шляхах, зменшуючи рівні продукції IL4, IL5, ІgE, а також вміст еозинофілів у мазках-відбитках слизової оболонки носа, особливо при середньо-тяжкому перебігу БА. Рівень продукції IL5 виявився самим чутливим серед вивчених у роботі маркерів запалення.

Після терапії кромоглікатом натрію і теопеком розвивалися односпрямовані з монтелукастом, але менш виражені зміни рівнів продукції цитокінів. При цьому застосування теопеку визначало більш обмежену нормалізацію концентрації IL4 у супернатантах венозної крові, а лікування кромоглікатом натрію - IL5.

Динаміка тканинної еозинофілії під впливом застосованих препаратів носила характер тенденції до зниження вмісту еозинофільних гранулоцитів у мазках-відбитках слизової оболонки носа. Зміни даного параметру досягали рівня статистичної вагомості (р<0,05) лише при застосуванні монтелукасту у хворих з БА середнього ступеня тяжкості.

Для оцінки впливу базисної терапії астми на продукцію імунологічних маркерів запалення також були проведені імунологічний моніторинг обстежених хворих і оцінка можливих імуномодулюючих ефектів обраних препаратів. Аналіз статистичних показників імунного статусу хворих свідчив про наявність активної імунної відповіді запального характеру навіть в періоді ремісії БА. До початку протизапальної терапії показники клітинної ланки імунного статусу пацієнтів виявляли однотипні зміни - Т-лімфопенію, зниження питомої ваги функціонально активних клітин, міжсубпопуляційний дисбаланс серед імуноцитів, частіше за типом відносної гіпосупресії. На фоні депресії Т-клітинної ланки була компенсаторно підвищена активність гуморальної та фагоцитарної ланок імунітету - помірна активація В-клітин, зниження фагоцитарного числа і підвищення рівня ціркулюючих імунних комплексів (ЦІК), збільшення киснево-залежного метаболізму нейтрофілів периферичної крові (НСТ), що стверджувало наявність імунної дизергії у вигляді порушення міжпопуляційної інфраструктури, яку можна кваліфікувати як доклінічну основу рецидивів БА внаслідок впливу на дитячий організм як специфічних антигенів, так і неспецифічних подразників і тригерних факторів.

Проведений імунологічний моніторинг обстежених хворих по завершенню курсової терапії обраними препаратами дозволив з'ясувати її позитивний вплив на показники системного і місцевого імунітету порівняно з пацієнтами, які одержували тільки сальбутамол за вимогою. Після лікування монтелукастом виявлено тенденції до зростання загальної популяції Т-лімфоцитів (СD3) - з 42,3±4,9 % до 50,7±5,8 % при легкому і з 49,5±5,9 % до 52,2±5,6 % при помірному перебігу БА; до нормалізації пула регуляторних СD4 (з 30,2±3,6 % до 36,2±4,2 % і з 23,6±2,7 % до 31,3±3,2 % відповідно) і СD8 (з 14,6±1,3 % до 17,9±1,9% і з 13,1±1,6 % до 18,2±2,7 %); зниження рівня експресії рецепторів до ІL2 (СD25) - з 22,4±2,3 % до 18,3±2,0 % і з 25,3±2,7 % до 20,1±2,5 % відповідно ступеню тяжкості астми.

При вивченні стану гуморальної ланки імунітету хворих при застосуванні монтелукасту відзначено, що кількість В-лімфоцитів суттєво не змінювалась. Поряд з цим порушені функціональні властивості цих клітин і підвищені рівні імуноглобулінів М і G нормалізувались незалежно від тяжкості перебігу БА. Зниження рівня ЦІК до контрольних значень спостерігалось у 73% пацієнтів і супроводжувалось тенденцією до посилення активності фагоцитів, залучених у фагоцитарний процес.

При лікуванні кромоглікатом натрію і теопеком більшість з вивчених імунологічних характеристик також виявляли тенденцію до відновлення, проте менш виражену порівняно з монтелукастом, і не досягали значень, що спостерігались у здорових однолітків.

Одним із напрямків проведеного дослідження було визначення особливостей обміну та ролі пептидних лейкотрієнів у формуванні тяжкості перебігу БА у дітей, з'ясування спрямованості продукції ейкозаноїдів залежно від віку і статі хворих, характеру протизапальної терапії (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка вмісту пептидних лейкотрієнів в крові дітей з БА в процесі лікування (M±m; пг/мл)

Термін дослідження Ступінь тяжкості БА Показники

Фоновий рівень (РВ) Стимуляція домашнім пилом (РА) Контроль стимуляції (РС)

Монтелукаст

До лікування Легкий (А) 103,8±11,2 237,3±23,8 85,5±7,5

Середній (Б) 117,9±10,1 276,3±21,3 80,8±6,6

Після лікування А 39,9±3,7* 163,5±15,2 97,8±9,8

Б 47,4±4,3* 151,4±13,7* 93,1±8,6

Теопек

До лікування А 94,1±9,7 225,5±22,2 93,4±9,4

Б 126,8±13,1 260,9±23,0 90,2±8,9

Після лікування А 72,0±6,3 211,5±18,7 100,6±9,3

Б 85,5±8,6 200,9±20,3 97,3±9,8

Сальбутамол

До лікування А 112,1±11,1 241,4±22,5 88,7±8,7

Б 128,3±13,4 259,6±25,7 81,5±9,3

Після лікування А 116,7±10,8 272,8±25,3 67,8±6,4

Б 144,1±14,2 267,7±26,4 63,2±6,2

Примітка. * - р < 0,05 у порівнянні з показниками до лікування.

Аналіз змін в продукції пептидних лейкотрієнів залежно від тяжкості перебігу БА і характеру проведеного лікування дозволив констатувати низку особливостей. Перш за все, у 92,2% обстежених хворих виявлено порушення обміну CysLTC4/D4/E4. До призначення протизапальної терапії середній рівень цих медіаторів запалення у хворих на БА як легкого (103,9±9,2 пг/мл), так і середнього ступеня тяжкості (117,9±10,1 пг/мл) перевищував значення, зареєстровані при обстеженні практично здорових однолітків (73,1±6,4 пг/мл). Виявлено, що віковий і статевий фактори суттєво не впливали на варіювання рівня СуsLТ, у той час як показники тяжкості перебігу астми значною мірою визначали значення параметрів лейкотрієнів. Найбільшу силу впливу (?2=71,5%) мав фактор загальної кількості нападів ядухи.

Крім того, спрямованість процесів синтезу СуsLТ протягом лікування була неоднозначною і залежала від характеру протизапальної терапії. Після курсового лікування монтелукастом виявлено зниження (р<0,05) як фонового рівня продукції СуsLТ при легкому (на 61,6%) та середньо-тяжкому (на 59,7%), перебігу БА, так і рівня їх стимульованої продукції при інкубації лейкоцитів хворих з алергеном домашнього пилу (на 31,1%, р>0,05 і на 45,2%, р<0,05, відповідно). При цьому рівень контролю стимуляції, який складали лейкотрієни, виділені з лейкоцитів після стимуляції інтерлейкіном-3, підвищувався на 8,9 і 15,2% відповідно. Це, на нашу думку, відбиває збільшення в клітинах вмісту арахідонової кислоти, що характерно для стійкої ремісії хвороби і вказує на їх певну готовність до синтезу ліпідних медіаторів алергії під впливом різноманітних тригерів.

При терапії теопеком зниження фонового рівня СуsLТС4/D4/Е4 складало 23,5% (р>0,05) у дітей, хворих на БА легкого ступеня тяжкості і 32,6% (р>0,05) у пацієнтів з середньо-тяжким перебігом астми, при цьому рівень контролю стимуляції підвищувався на 6,4 і 7,7% відповідно (р>0,05). Водночас у пацієнтів, які одержували тільки ситуаційне лікування сальбутамолом, виявлено тенденцію до підвищення фонового рівня СуsLТ при зниженні рівня контролю стимуляції.

Виявлені особливості обміну метаболітів арахідонової кислоти в періоді ремісії БА зі збереженням підвищеного утворення медіаторів запалення з вазо- і бронхообструктивним механізмом дії (СуsLТ) і динамічні зсуви їх концентрацій під впливом протизапальної терапії об'єктивно відбивають патогенетичні механізми запалення, стан дихальної і метаболічної функції легень при персистенції запалення та створюють передумови для призначення монтелукасту, який корегує метаболічні порушення клітин-ефекторів ранньої і пізньої фази запалення. бронхіальний астма хронічний запалення

Ефективність протизапальної терапії проаналізовано за результатами анкетування обстежених хворих за допомогою опитувальника РАQLQ, розробленого Е. Juniper, переклад якого з англійської на українську та російську мови проводився нами у відповідності з загальноприйнятими стандартами. Початкові показники загальної якості життя у обстежених хворих були значно знижені (р<0,05): 4,42 - 4,47 балів у хворих від 7 до 10 років і 4,18 - 4,24 балів у пацієнтів від 11 до 14 років (розрахунковий максимум опитувальника - 7 балів). Більш низький загальний рівень якості життя мали діти з середнім ступенем тяжкості захворювання, при цьому прямого зв'язку між вираженістю симптомів астми й емоційною сферою хворих не відзначено, особливо у дітей молодшої вікової групи. Віковий фактор більшою мірою визначав варіювання показників таких анкетних доменів, як симптоми астми (?2=64,8%, р<0,05) й емоційна сфера (?2=72,4%, р<0,05).

Аналіз відповідей проведеного анкетування по завершенню курсу протизапальної терапії виявив підвищення якості життя усіх обстежених хворих, що виявлялось у зменшенні суб'єктивної оцінки тяжкості симптомів астми й індукованих ними емоційних проблем, поширенні рухової активності дітей, значному покращенні емоційного стану хворих. Комплексна оцінка психоемоційного і фізичного стану дітей, які одержували монтелукаст, продемонструвала поліпшення загального рівня якості життя до 6,12±0,57 балів (р<0,05) у пацієнтів віком 7-10 років і до 5,85±0, 55 балів (р<0,05) - у дітей віком 11-15 років. Більш вагоме підвищення рівня загальної якості життя в процесі лікування монтелукастом виявлено у хворих, які страждали нічною БА.

Загальний рівень якості життя в процесі лікування кромоглікатом натрію збільшився до 5,50± 0,59 балів і 5,38±0,55 балів (р>0,05) відповідно віку хворих, а теопеком - до 5,45±0,55 балів і 5,25±0,53 балів (р<0,05), але оптимізуючий ефект монтелукасту, який виявлено на 3-4 тижні раніше, обумовлював більш істотний вплив на показники суб'єктивної оцінки симптомів астми та емоційної сфери хворих незалежно від віку дітей. Слід відзначити, що зростання показників якості життя у дітей з БА в процесі базисного лікування відбувалося в більш пізній термін, звичайно вже після зменшення кількості денних і нічних ознак астми та збільшення показників функції зовнішнього дихання. Тому, ймовірно, поліпшення якості життя у дітей, які одержували монтелукаст і теопек, відзначено вже на четвертому тижні лікування, а застосування кромогліката натрію зумовлювало подібний ефект лише наприкінці другого місяця дослідження.

Суттєве поліпшення якості життя хворих при адекватному контролі за перебігом БА, що досягнуто шляхом профілактичного застосування монтелукасту - високий підсумковий показник ефективності запропонованої протизапальної терапії.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання актуальної наукової задачі, що виявляється в удосконаленні протизапальної терапії БА у дітей за рахунок включення до неї антагоністів лейкотрієнових рецепторів, доцільність використання яких обгрунтовано вивченням та імунохімічних маркерів запалення дихальних шляхів.

1. В періоді ремісії бронхіальної астми у дітей виявляються прояви системної імунної відповіді запально характеру: Т- лімфопенія, дисбаланс субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, частіше за типом відносної гіпосупресії, помірна активація В-ланки імунітету, підвищення рівня СD25 - лімфоцитів, окислювально-відновного потенціалу нейтрофілів.

2. Персистенція запалення при бронхіальній астмі характеризується підвищеним у 2-3 рази сироватковим рівнем продукції інтерлейкінів -4, -5 у переважній більшості хворих. Зменшення запального потенціалу в бронхіальному дереві під впливом базисної терапії супроводжується зниженням продукції цитокінів на 18-61%. Більш чутливим маркером запалення виявляється інтерлейкін-5.

3. Підвищення продукції пептидних лейкотрієнів в періоді ремісії бронхіальної астми відзначається у 92,2±4,3% хворих. Під впливом протизапальної терапії виявляється зниження фонового (24-62%) і стимульованого алергеном домашнього пилу (6,2-45,2%) рівнів продукції CysLTC4/D4/E4 в крові при підвищенні рівня контролю стимуляції (8,9-46,7%). Динаміка їх синтезу взаємопов'язана з тяжкістю перебігу захворювання і характером протизапальної терапії.

4. Застосування монтелукаста натрію в комплексному лікуванні бронхіальної астми у дітей шкільного віку супроводжується швидким досягненням клінічного ефекту, усуненням денних і нічних симптомів астми, зниженням потреби в симптоматичній терапії, позитивною динамікою біомеханіки зовнішнього дихання (МЕF50-75,?РЕF).

5. Клінічна ефективність монтелукаста натрію обумовлена його високою протизапальною активністю за рахунок зниження інтенсивності довготривалої імунної відповіді, нормалізації складу і стану активації лімфоцитарних субпопуляцій та міжклітинної цитокін-оточуючої кооперації (IL4, 5), зменшення продукції цитотоксичних похідних лейкоцитів (CysLT).

7. Підвищення загального рівня якості життя дітей з БА на 22-37% під впливом протизапальної терапії стверджує необхідність довготривалого базисного лікування при персистуючих формах захворювання. Застосування опитувальника РАQLQ дозволяє оцінити ступінь соціальної адаптації хворих, ефективність лікування.



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У дітей з БА необхідним є поглиблене вивчення анамнезу, спрямоване на з'ясування факторів, які сприяють хронізації запалення дихальних шляхів. При персистуючому перебігу захворювання показано вивчення імунохімічних маркерів запалення, зокрема визначення вмісту інтерлейкінів 4, 5 і пептидних лейкотрієнів в крові, що може бути важливим критерієм індивідуального підходу до призначення протизапальної терапії та її ефективності.

2. Альтернативою мембраностабілізуючим засобам протизапальної терапії персистуючого перебігу БА у дітей 6-14 років може бути застосування антагоніста лейкотрієнових рецепторів монтелукасту, особливо при перевазі в клінічній картині захворювання нічних нападів ядухи.

3. Монтелукаст призначається пацієнтам з легким і середньо-тяжким перебігом БА дозою 5 мг на добу одноразово перед сном протягом 8-12 тижнів.

4. Застосування антагоністів лейкотрієнових рецепторів можливо при середньо-тяжкому перебігу БА у дітей в якості засобів стартової терапії, що дозволяє достигнути швидкого клінічного ефекту і збільшити приверженість пацієнтів до лікування. Як "терапія посилення" монтелукаст показано хворим, які одержують іГКС в періоді зниження їх дози або скасування.

5. Рівень соціальної адаптації дітей, хворих на БА, можливо з'ясувати при вивченні якості життя за допомогою адаптованої української версії педіатричного астма-специфічного опитувальника РАQLQ.



СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Влияние терапии сингуляром на качество жизни детей, страдающих бронхиальной астмой //Укр. пульмонологічний журнал.-2000.-Т.30, №4.- С. 38-41.

2. Клінічна ефективність і протизапальна активність монтелукасту у дітей з бронхіальною астмою легкого і середнього степеня тяжкості //Мед. перспективи.- 2001.-Т.VI, №3. - С. 79-85.

3. Продукція маркерів запалення у дітей з бронхіальною астмою легкого і середнього ступеня тяжкості під впливом базисної терапії //Мед. перспективи.- 2001.-Т.VI, №4. - С. 99-103.

4. Эффективность сингуляра в базисной терапии бронхиальной астмы у детей //Мат. 9-го нац. конгр. по болезням органов дыхания.- М., 1999.- С.35. (Співавт.: Васильєва Т.Л.) (Участь у плануванні клінічних досліджень, обробці та обговоренні отриманих результатів і написанні доповіді).

5. Влияние терапии монтелукастом на иммунологические маркеры воспаления при бронхиальной астме у детей //Мат. 10-го нац. конгр. по болезням органов дыхания. - С. Петербург, 2000.- С.9. (Співавт.: Васильєва Т.Л.) (Участь у плануванні клінічних досліджень, обробці та обговоренні отриманих результатів і написанні доповіді).

6. Динамика лейкотриенового статуса у детей с бронхиальной астмой //Мат. I-ої всеукраїнської науково-практичної конф. "Україна наукова 2001".- Дніпропетровськ, 2001.- С.25-27.

7. Динаміка показників системного імунітету у дітей з бронхіальною астмою під впливом базисної терапії //Тези доповідей I-го з'їзду алергологів України. - К., 2002. - С.58. (Співавт.: Дука К.Д.) (Участь у плануванні клінічних досліджень, обробці та обговоренні отриманих результатів і написанні доповіді).

8. Вплив базисної терапії бронхіальної астми на показники імунологічної реактивності у дітей //Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2002. - №2. - С.37. (Співавт.: Дука К.Д., Ширікіна М.В., Пінаєва Н.Л.) (Участь у обробці та обговоренні отриманих результатів, написанні доповіді).



АНОТАЦІЯ

Науменко Н.В. Оптимізація протизапальної терапії бронхіальної астми у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 10.01.10 - педіатрія. - Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2002.

Дисертацію присвячено вивченню клінічних та імунохімічних маркерів запалення дихальних шляхів при БА у дітей та особливостей їх корекції під впливом антагоністів лейкотрієнових рецепторів. Визначено клініко-анамнестичні особливості перебігу БА та фактори, які обумовлюють тяжкість перебігу хвороби і призводять до хронізації запального процесу. Встановлено стан клітинної, гуморальної, фагоцитарної ланок імунітету та продукції маркерів запалення дихальних шляхів, особливості обміну пептидних лейкотрієнів, спрямованість його змін залежно від тяжкості перебігу БА і характеру протизапальної терапії. Обгрунтовано доцільність використання в комплексному лікуванні астми у дітей антагоністів лейкотрієнових рецепторів. Проведено порівняльну оцінку клінічної ефективності та протизапальної активності монтелукасту, кромогліката натрію і теопеку в базисній терапії БА. Виявлено позитивний вплив цих препаратів на якість життя дітей з БА.

Ключові слова: діти, бронхіальна астма, імунітет, інтерлейкіни, пептидні лейкотрієни, протизапальна терапія, якість життя.



АННОТАЦИЯ

Науменко Н.В. Оптимизация противовоспалительной терапии бронхиальной астмы у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 10.01.10 - педиатрия. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины.- Харьков, 2002.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности противовоспалительной терапии БА у детей. В диссертационной работе изложены результаты сравнительного комплексного обследования больных: клинических данных, показателей функции внешнего дыхания, а также исследований продукции иммунных маркеров воспаления дыхательных путей и особенностей обмена пептидных лейкотриенов до и после курсового лечения антагонистами лейкотриеновых рецепторв.

Установлено влияние наследственной отягощенности по бронхолегочным заболеваниям, неблагоприятного преморбидного фона и раннего искусственного вскармливания на формирование БА у детей. При среднетяжелом течении заболевания, помимо признаков атопии, в анамнезе больных отмечены частые простудные заболевания с первого года жизни, пассивное курение, проживание в наиболее экологически загрязненных районах города, неадекватная противовоспалительная терапия.

Оптимизация лечения данного контингента больных была достигнута включением в базисную терапию антагониста лейкотриеновых рецепторов - монтелукаста. Проведена сравнительная оценка клинической эффективности и противовоспалительной активности монтелукаста, кромогликата натрия и теопэка. Доказано положительное влияние выбранных препаратов на динамику клинических симптомов заболевания, показателей функции внешнего дыхания, уровень качества жизни детей. Установлена регрессия признаков воспаления дыхательных путей на фоне улучшения показателей системного иммунитета и стабилизации обмена пептидных лейкотриенов, продукция которых зависит от тяжести течения заболевания и характера проводимой терапии. Выявленная высокая чувствительность продукции эйкозаноидов к антагонисту лейкотриеновых рецепторов - монтелукасту свидетельствует о реализации лейкотриенозависимого механизма поддержания персистирующего воспаления дыхательных путей. Монтелукаст превосходит кромогликат натрия по скорости развития клинического эффекта, способности устранять ночные симптомы астмы и является более предпочтительным на основании субъективных оценок детей. Монтелукаст оказывает более выраженное, в сравнении с кромогликатом натрия и теопэком, противовоспалительное действие: по результатам бронходилатационных проб с сальбутамолом, влиянию на уровни продукции интерлейкинов, пептидных лейкотриенов, общего IgE, количества эозинофиллов в мазках отпечатках слизистой носа. Помимо противовоспалительного, монтелукаст обладает и иммуномодулирующим действием, способствуя нормализации исходно сниженных показателей клеточного иммунитета у обследованных детей. По результатам анкетирования (опросник PAQLQ), улучшение качества жизни больных на фоне терапии монтелукастом наступает к концу 1-ого месяца лечения, проявляясь значительным расширением двигательной активности детей, уменьшением субъективной тяжести симптомов астмы и индуцированных ими эмоциональных проблем.

Разработаны рекомендации для практических врачей по противовоспалительной терапии БА у детей школьного возраста.

Ключевые слова: дети, бронхиальная астма, иммунитет, интерлейкины, пептидные лейкотриены, противовоспалительная терапия, качество жизни.



SUMMARY

Naumenko N.V. Optimization of antiinflammatory therapy of bronchial asthma in children.- Manuscript.

Dissertation for Candidate's degree in medical sciences by speciality 10.01.10 - Pediatrics. - Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education of Health Care Ministry of Ukraine. - Kharkiv, 2002.

Dissertation is devoted to the study of the character and role of disorders in production of immunologic markers of inflammation of respiratory ways and peculiarities of their correction under the influence of basis therapy of bronchial asthma (BA) in children. Modern clinico-functional peculiarities of BA and factors which define the severity of the disease course and lead to chronozation of inflammatory process in respiratory ways are determined. The state of cellular, humoral and fagocytic chains of immunity and production of markers of respiratory ways inflammation, the character of peptide leukotriens metabolism, direction of its changes depending on severity course and character of basis therapy was established.

The advisability of usage of leukotrien receptors antagonists in basis therapy is noted. A comparative assessment of clinical efficacy and antiinflammatory activity of montelukast, natrium chromoglikat and teopek in basic therapy of BA was carried out. A positive influence of these drugs on quality of life of children with BA is established.

Key words: children, bronchial asthma, immunity, interleykenes, peptide leukotriens, antiinflammatory therapy, quality of life.



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЛТ - аланінамінотрансфераза

АСТ - аспарагінамінотрансфераза

БА - бронхіальна астма

СD - кластери диференціювання лімфоцитів

CysLTC4/D4/E4 - пептидні лейкотрієни

IL - інтерлейкіни

IgE - загальний імуноглобулін Е

ІГКС - інгаляційні глюкокортикостероїди

ІФА - імуноферментний аналіз

FVC - форсована життєва швидкість видиху

LT -лейкотрієни

МЕF50, 75 - максимальна об'ємна швидкість після видиху 50% і 75% FVC

НСТ -тест відновлення нітросинього тетразолю

PAQLQ - Pediatric Asthma Quality of life Questionnaire - педіатричний

астма-специфічний опитувальник

РЕF - пікова швидкість видиху

? РЕF - індекс варіабельності пикової швидкості видиху

FEV1 - об'єм форсованого видиху за 1 сек

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

Размещено на Allbest.ru

...