Хірургічне лікування механічної жовтяниці при непрохідності загальної жовчної протоки з застосуванням мініінвазивних технологій

Мініінвазивні хірургічні втручання були успішними у 190 (97,9%) пацієнтів, у 4 - ендохірургічне втручання переведене в лапаротомне (конверсія). Мініінвазивні операції з ендоскопічного доступу з приводу ускладненої ЖКХ, без додаткових лапароскопічних втручань здійснені у 77 (39,7%) пацієнтів, раніше виконана холецистектомія - у 16, а холецистектомія та холедохолітотомія - в 11 хворих.

Ендоскопічний доступ до розсічення ВСДК був у 51 хворого - інтрапапілярний, у 10 - транспапілярний, у 16 - супрапапілярний. У 145 хворих конкременти ЗЖП були поодинокими, у 29 - численними, внаслідок їх великих розмірів літоекстракція була безуспішною. Після цього у 50 пацієнтів виконали механічну літотрипсію з транспапілярного доступу. У 32 хворих процедура була одноетапною, у 10 - двохетапною, у 8 - трьохетапною. У 10 хворих здійснена літотрипсія, видалені дрібні фрагменти роздробленого конкремента (патент України на винахід за №31764А від 15.12.2000 р.), із збереженням сфінктерного апарату ЗЖП.

У 23 хворих за неефективності механічної літотрипсії застосували екстракорпоральну ударнохвильову дистанційну літотрипсію (ЕУХЛТ).

Перед виконанням ЕУХЛТ всім пацієнтам проводили холангіографію: крізь назобіліарний дренаж - у 21, крізь зовнішній дренаж ЗЖП - у 2 хворих з метою визначення положення хворих, яке б забезпечувало оптимальну траєкторію ударної хвилі. Літотрипсію проводили як з рентгенологічним наведенням, так і під контролем УЗД, що забезпечувало певні позитивні моменти подвійної страховки.

Під час процедури виконували не більше 2500-3000 електрогідравлічних ударів, через кожні 400-500 ударів за допомогою УЗД контролювали напрямок кута ударної хвилі. В усіх 23 хворих, яким виконували ЕУХЛТ досягнута літодеструкція. При негативному результаті у 8 хворих, процедуру повторювали через 2 доби.

У 3 хворих після ЕУХЛТ протягом 2 діб спостерігали макрогематурію, ще у 2 - домішки крові у жовчі що виділялася крізь назобіліарний дренаж, у 6 - виникла передсердна або шлуночкова екстрасистолія. Всі ускладнення усунуті за допомогою консервативних заходів.

У 3 хворих виконані мініінвазивні втручання з транспапілярного доступу з приводу рубцевої стриктури ЗЖП після відновних операцій на Т-дренажі - у 2 та пластики на металевому каркасі - в 1. ЕПСТ здійснена у 3 пацієнтів, видалення конкрементів - у 2, видалення металевого каркаса ЗЖП - в 1, бужування та дилатація стриктури ЗЖП - у 2.

Невелика кількість спостережень не дозволяє зробити однозначних та незаперечливих висновків щодо місця та ролі мініінвазивних втручань в лікуванні ятрогенного ураження ЗЖП, проте, за наявності часткової стриктури або чужорідних тіл ЗЖП вони мають важливе значення, як в плані підготовки хворого до радикальної операції, так і його повного вилікування.

Ускладнення, повязані з проведенням ендохірургічних втручань з ендоскопічного доступу виникли у 9 (4,6%) хворих. Основними з них були гострий панкреатит (у 2), кровотеча з розрізу ВСДК (у 3). Після ендохірургічного втручання з транспапілярного доступу померли 2 хворих (1 - від гострого панкреатиту, 1 - перфорації стінки ДПК з утворенням поширеної позаочеревинної флегмони).

Поєднані мініінвазивні втручання з приводу холедохолітіазу та МЖ, що ускладнювали перебіг ЖКХ, використані в лікуванні 47 (23,7%) хворих ІІІ групи. Метою цього дослідження був порівняльний аналіз безпосередніх та віддалених результатів відкритої холецистектомії (ВХЕ) та ЛХЕ, яку виконували ІІ етапом, після ендоскопічних маніпуляцій на ЗЖП на І етапі, проведених в умовах однієї хірургічної клініки. За віком і статтю обидві групи майже не різнилися. За нозологічними формами групи теж були співставні, проте, в контрольній групі (виконували ЕПСТ та ВХЕ) переважала ЖКХ, холедохолітіаз та хронічний калькульозний холецистит (у 82,1% спостереженнях), частота гострого холециститу була невелика - 17,9%. В основній групі (ЕПСТ та ЛХЕ) частота гострого калькульозного холециститу з ХЛ та МЖ була вищою, ніж у контрольній (відповідно 59,6% і 40,4%).

У 37 хворих конкременти в ЗЖП були поодинокі, у 10 - численні, проте, невеликі розміри дозволяли успішно завершии ендоскопічне втручання літоекстракцією і санацією ЗЖП.

Як правило, ВХЕ закінчували дренуванням підпечінкового заглиблення в усіх спостереженнях, ЛХЕ - тільки при гострому холециститі (у 9 хворих). Інтраопераційні ускладнення під час виконання ЛХЕ майже не відрізнялися від таких при ВХЕ.

З інфекційних ускладнень в контрольній групі інфільтрат черевної стінки в ділянці операційної рани утворився у 3 (6,3%) хворих, нагноєння - в 1 (2,1%); в основній групі - тільки у 2 (4,2%) хворих виник інфільтрат черевної стінки в ділянці умбілікального проколу. Післяопераційна пневмонія виникла у 3 (10,7%) пацієнтів контрольної та в 1 (2,1%) - основної групи. Загалом, частота ускладнень, повязаних з супутніми захворюваннями чи анестезіологічним забезпеченням, становила відповідно7,1% та 2,1%. Отже, частота інфекційних ускладнень в основній групі була майже в 2 рази меншою, ніж у контрольній. Ускладнення в ранньому післяопераційному періоді, повязані з супутніми захворюваннями та анестезіологічним забезпеченням, після ЛХЕ спостерігали в 3 рази рідше, ніж після ВХЕ.

ЛХЕ в поєднані з ЕПСТ при хронічному та гострому холециститі з ХЛ та МЖ мають незаперечні переваги у порівнянні з ВХЕ, оскільки забезпечують вірогідне (Р < 0,05) зниження частоти післяопераційних ускладнень в 2,5 рази, скорочення тривалості лікування у стаціонарі в 2,4 рази, зменшення середньої тривалості лікування після операції в 2,7 рази.

Період тимчасової непрацездатності у хворих, яким виконували ВХЕ, становив (40,5 5,3) дня, ЛХЕ - (20,3 3,5) дня, тобто період непрацездатності був практично вдвічі коротшим (Р < 0,05).

За субєктивною оцінкою у (86,5 1,6)% хворих, що перенесли ЛХЕ, та у (78,1 3,2)% - після ВХЕ відзначили хороший результат (Р < 0,05).

У (12,2 1,7)% хворих після ЛХЕ та у (19,2 3,4)% - після ВХЕ спостерігали задовільний результат (Р < 0,05); поганий - відповідно у (1,3 0,6) та (2,7 1,3)% (Р < 0,05).

Аналіз поєднаного використання ЛХЕ та ЕПСТ в лікуванні ускладненої ЖКХ і порівняння результатів з такими у хворих контрольної групи свідчать, що ЕПСТ з ЛХЕ є методом вибору оперативного лікування різних форм хронічного та гострого холециститу з ХЛ та МЖ.

Використання ЕПСТ та ЛХЕ дозволяє значно скоротити тривалість лікування хворих, зменшити частоту післяопераційних ускладнень, запобігти летальності.

У хворих ІІІ групи з МЖ, зумовленою холедохолітіазом, лапароскопічна експлорація жовчних проток застосована у 71 (36,6%) хворого віком від 19 до 85 років. Співвідношення чоловіків та жінок 1:5. Важливе значення в діагностиці ХЛ має УЗД та ЕРПХГ (патент України на винахід №42157 А від 15.10.2001 р.).

Лапароскопічна експлорація ЗЖП виконана крізь куксу міхурової протоки - у 52 (76%) хворих, з її розсіченням - у 21, з використанням супрадуоденальної холедохолітотомії (СДХЛТ) - у 19 (24%). Санацію ЗЖП завершували здійсненням холедохофіброскопії чи ІОХГ. На куксу міхурової протоки накладали кліпси або петлю Реддика. Якщо втручання було безуспішним або перед здійсненням ЛХЕ не виконували ЕРПХГ та ЕПСТ після завершення операції ЗЖП дренували назовні крізь куксу міхурової протоки за Холстедом. Після СДХЛТ - ЗЖП зашивали наглухо, якщо виконували ЕПСТ, або зашивали на Т-дренажі, який виводили назовні через одну з канюль в правій ділянці живота. Інтраопераційну антеградну дилатацію ВСДК з наступним вимиванням в ДПК дрібних конкрементів та їх фрагментів здійснили у 13 (18,3%) хворих, інтраопераційну антеградну папілосфінктеротомію через куксу міхурової протоки під контролем дуоденофіброскопа - у 10 (14%). На спосіб лікування МЖ, який включав наведені маніпуляції, одержаний патент України за №33328А від 15.02.2001 р. Спосіб дозволяє зменшити травматичність оперативного втручання і скоротити тривалість лапароскопічної ревізії та санації ЗЖП.

Нами використані наступні методи обстеження ЗЖП під час лапароскопічного втручання:

а) огляд та визначення ширини ЗЖП за допомогою шаблону-лінійки;

б) інтраопераційна інструментальна пальпація ЗЖП;

в) інтраопераційна холангіографія;

г) інтраопераційна холангіофіброскопія

д) інтраопераційне УЗД.

Всі хворі, яким виконували експлорацію ЗЖП з лапароскопічного доступу, розділені на 4 підгрупи:

1-ша - 33 (46,5%) пацієнти з ускладненою ЖКХ, яким спочатку виконували ЛХЕ та інтраопераційно виявляли конкременти в ЗЖП. Операцію завершували контрольною фіброхолангіоскопією, зовнішнім дренуванням ЗЖП за Холстедом - у 16, за Кером - у 5 хворих, кліпували куксу міхурової протоки - у 10.

2-га - 20 (28,2%) пацієнтів, також з ускладненою ЖКХ, у яких ХЛ діагностували до операції, але літоекстракція, механічна літотрипсія та ЕУХЛТ були безуспішними. Експлорацію ЗЖП доступом через міхурову протоку завершували у 13 хворих: кліпуванням міхурової протоки - у 9, зовнішнім дренуванням ЗЖП за Холстедом - у 4. СДХЛТ виконана 7 пацієнтам, втручання завершували накладенням глухого шва - у 2, зовнішнім дренуванням ЗЖП за Холстедом - в 1, за Кером - у 4 хворих.

3-тя - 12 (16,9%) хворих з резидуальним ХЛ після ВХЕ. Спроби ЕПСТ та літотрипсії виявилися безуспішними. Виконували СДХЛТ, експлорацію ЗЖП, контрольну фіброхолангіоскопію. Операцію завершували зовнішнім дренуванням ЗЖП за Кером - у 8, накладення глухого шва на ЗЖП - у 4 хворих.

4-та - 6 (8,4%) хворих після ЛХЕ з резидуальним ХЛ, у яких спроби ендоскопічної літоекстракції та літотрипсії виявилися безуспішними. У них виконували СДХЛТ, завершували операцію накладенням глухого шва на ЗЖП - у 3, зовнішнім дренуванням ЗЖП за Кером - теж у 3 хворих.

Лапароскопічна ревізія та санація ЗЖП виявилась успішною в 95% спостережень, у 4 хворих здійснено конверсію, з них у 3 - з приводу синдрому Міріцці, в 1 - синдрому Каролі.

Післяопераційні ускладнення виникли в 11 (15%) хворих. У 4 пацієнтів відзначене жовчовиділення крізь контрольний дренаж, яке на 4-5-ту добу самостійно припинилося. Підпечінковий абсцесс утворився у 3 хворих, санований під контролем УЗД. Нагноєння параумбілікальної рани виявлене у 2 пацієнтів, ще у 2 - резидуальний ХЛ, ліквідований з ендоскопічного доступу. Ускладнень, які б потребували здійснення релапароскопії чи релапаротомії, не було, всі пацієнти живі.

Таким чином, раціональним та перспективним напрямком лікування ЖКХ, ускладненої ХЛ та МЖ, на сучасному етапі, повина стати двохетапна тактика з застосуванням мініінвазивних технологій, за умови доопераційної діагностики ХЛ, на першому етапі лікування відновлюють дренажну функцію ЗЖП шляхом використання ДПТ та ЕПСТ в поєднані з механічною чи екстракорпоральною літотрипсією, на другому етапі - ЛХЕ з втручаннями, за показаннями, на жовчних протоках.

Лапароскопічна експлорація ЗЖП доступна у більшості хворих на ХЛ, є малотравматичним втручанням, яке дозволяє значно зменшити частоту післяопераційних ускладнень, скоротити тривалість трудової та соціальної реабілітації хворих. З метою полегшення видалення дрібних конкрементів чи їх фрагментів з ЗЖП можна виконувати лапароскопічно-асистовану ендоскопічну папілотомію, доповнену балонною дилатацією чи медикаментозною релаксацією дистального відділу ЗЖП. Запропонована тактика лікування дає можливість у багатьох хворих частково зберегти сфінктерний апарат ВСДК і запобігти повязаним з його руйнуванням ускладненням.

Перевагами лапароскопічної холедохолітотомії є те, що майже у 75% хворих перебіг післяопераційного періоду був таким самим, як у хворих, яким виконували тільки ЛХЕ. Широке використання перед операцією: УЗД, ЕРПХГ, ДПТ з балонною дилатацією ВСДК та ЕПСТ, а під час виконання ЛХЕ - інтраопераційних методів дослідження жовчних проток забезпечукє повну санацію біліарного тракту, що в решті решт буде найбільш сприятливим та вигідним в інтересах хворої людини.

Таким чином, раціональне використання мініінвазивних ендохірургічних втручань з приводу МЖ при непрохідності ЗЖП дозволило практично виключити з арсеналу оперативних втручань, особливо за наявності обтурації, спричиненої конкрементом, такі травматичні та складні операції, як трансдуоденальна папілосфінктеропластика та формування біліодигестивного анастомозу, що супроводжується численними тяжкими ускладненнями та високою летальністю. В звязку з цим вважаємо за доцільне використання мініінвазивних технологій в широкій хірургічній практиці.

Висновки

Дисертаційна робота містить новий підхід до розвязання наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з непрохідністю загальної жовчної протоки, ускладненою механічною жовтяницею, шляхом розробки та впровадження раціональної схеми доопераційного обстеження, оригінальних та удосконалених способів мініінвазивних втручань з приводу холедохолітіазу та пухлинного ураження дистального відділу загальної жовчної протоки, які сприяють підвищенню частоти виконання радикальних втручань і покращують безпосередні та віддалені результати лікування хворих.

1. Значна кількість хворих з непрохідністю загальної жовчної протоки (понад 32% усіх захворювань жовчовивідних шляхів) і тяжкий загальний стан 72,5% з них, який зумовлює високу летальність після виконання загальноприйнятих хірургічних втручань, потребує розробки нових тактичних прийомів та способів лікування механічної жовтяниці.

2. Успішне вирішення проблеми передбачає своєчасну діагностику загальних розладів та морфологічних змін біліарного тракту за його оклюзії, адекватну корекцію жовчовідтоку та патогенетично обґрунтоване хірургічне лікування з переважним використанням сучасних мініінвазивних технологій.

3. Розроблена діагностична схема-алгоритм при механічній жовтяниці з використанням клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження дозволяє у 92,7% хворих визначити стадію жовтяниці, характер та рівень обтурації загальної жовчної протоки, а метод ультразвукового дослідження в комплексі з аналізом ендоскопічних та рентгенологічних ознак пухлинного та непухлинного ураження біліарного тракту у 97,8% спостережень - проводити диференційну діагностику цих захворювань.

4. У хворих механічної жовтяницею ІІ-ІІІ стадії доцільне проведення двохетапного лікування з попередньою декомпресією біліарного тракту з використанням мініінвазивних втручань з транспапілярного, черезшкірно-черезпечінкового або лапароскопічного доступу.

5. При раку ВСДК та механічній жовтяниці ІІ-ІІІ стадії методом вибору є попередня декомпресія жовчних проток з застосуванням розробленого способу ендоскопічної супрапапілярної холедоходуоденостомії, а при раку головки підшлункової залози - транспапілярне ендобіліарне стентування або виконання черезшкірно-черезпечінкової холецистостомії.

6. Кріогенна деструкція новоутворення ВСДК є ефективним паліативним заходом у пацієнтів з пухлинним ураженням ВСДК. Застосування розробленого методу ендоскопічної кріодеструкції пухлин, які не підлягають радикальному лікуванню, збільшує тривалість життя хворих в 2,5-3 рази в порівняні з такою при використанні загальноприйнятих паліативних методів, причому, в 11% цих хворих тривалість життя досягає 3 років з моменту кріодеструкції.

7. При пухлинному ураженні дистального відділу загальної жовчної протоки лапароскопічні паліативні операції забезпечують адекватну декомпресію біліарного тракту. Такі технічні прийоми, як наповнення жовчного міхура ізотонічним розчином натрію хлориду для полегшення його анастомозування, використання холецистостоми для перевірки герметичності сформованого анастомозу, лапароскопічний варіант холедоходуоденостомії за розробленою методикою значно полегшують виконання лапароскопічних декомпресивних втручань з приводу пухлинного ураження ВСДК та головки підшлункової залози.

8. За наявності діагностованого холедохолітіазу у 91,3% хворих доцільне поєднане етапне застосування ендоскопічних та лапароскопічних методик, що дозволяє значно розширити показання до виконання лапароскопічної холецистектомії.

9. Лапароскопічна ревізія та санація біліарного тракту є оптимальним оперативним втручанням, яке виконують за тими ж самими показаннями, що і звичайну холедохолітотомію, з повноцінною експлорацією жовчної протоки у 95% спостережень. Розроблені технічні прийоми виконання лапароскопічної холедохолітотомії з використанням одного шва - утримувача, тракція шийки жовчного міхура за екстракорпорально виведену лігатуру для вивільнення одного троакара, антеградна папілотомія та балонна дилатація ВСДК дозволяють полегшити виконання операції, знизити частоту ускладнень та конверсії.

10. Під час здійснення оперативних втручань з приводу холедохолітіазу чітке дотримання розроблених та апробованих правил виконання ендохірургічних операцій дозволяє попередити виникнення інтраопераційних ускладнень у 94% хворих, а у 85% - технічні ускладнення лапароскопічної хірургії жовчних проток можна коригувати шляхом релапароскопії.

11. Реалізація розробленої хірургічної тактики раціонального та етапного виконання жовчовідновних операцій з застосуванням мініінвазивних технологій дозволила знизити частоту післяопераційних ускладнень з 23 до 9,2%, післяопераційну летальність - з 9,7 до 1,1%.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Ничитайло М.Е., Скумс А.В., Огородник П.В., Литвиненко А.Н., Галишевский В.А. Рациональная тактика лечения больных с хроническим калькулезным холециститом, осложненным холедохолитиазом // Клін. хірургія. - 1993. - №11. - С. 8-11.

2. Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко О.М., Насташенко І. Л. Хірургічне лікування резидуального холедохолітіазу // Клін. хірургія. - 1994. - №8. - С. 33-35.

3. Саенко В.Ф., Ничитайло М.Е., Дяченко В.В., Огородник П.В. Применение малоинвазивных операций в лечении холелитиаза, осложненного обтурационной желтухой // Клін. хірургія. - 1996. - №4. - С. 6-8.

4. Саенко В.Ф., Ничитайло М.Е., Дяченко В.В., Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко А.Н. Лапароскопическая холецистэктомия. Первые итоги и перспективы // Клін. хірургія. - 1996. - №11-12. - С. 3-6.

5. Огородник П.В. Эндоскопическая хирургия желчных путей // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 1997. - Т. 1, №2. - С. 20-23.

6. Ничитайло М.Е., Литвиненко А.Н., Дяченко В.В., Огородник П.В., Хижняк В.В., Кондратюк А.П., Скумс А.В., Щербина С.И. Современные подходы к лечению холелитиаза // Проблеми клінічної хірургії. - К., 1997. - С. 120-128.

7. Ничитайло М.Е., Литвиненко А.Н., Дяченко В.В., Огородник П.В., Кондратюк А.В., Скумс А.В., Щербина С.И. Лапароскопическая холецистэктомия: достижения и опасности // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 1997. - Т. 1, №2. - С. 15-19.

8. Ничитайло М.Ю., Литвиненко О.М., Дяченко В.В., Огородник П.В., Скумс А.В., Кондратюк О.П., Щербина С. І. Лапароскопічна холецистектомія: випробування часом // Шпитал. хірургія. - 1998. - №3. - С. 31-36.

9. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Семин М.Д. Диагностическая эффективность эндоскопической ретроградной панкреатикохолангиографии при механической желтухе // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 1998. - №3. - С. 51-55.

10. Ничитайло М.Е., Дяченко В.В., Огородник П.В., Литвиненко А.Н., Скумс А.В., Семин М.Д., Щербина С.И. Эндоскопические вмешательства у больных холелитиазом и механической желтухой // Эндоск. хирургия. - 1998. - №1. - С. 34-35.

11. Огородник П.В. Лапароскопическая эксплорация общего желчного протока при холедохолитиазе, осложненном механической желтухой // Анналы хирург. гепатологии. - 1998. - Т. 3, №3. - С. 91-92.

12. Ничитайло М.Е., Скумс А.В., Огородник П.В., Семин М.Д., Кондратюк А.П., Литвиненко А.Н. Холедохолитиаз. Прошлые и настоящие проблемы // Анналы хирург. гепатологии. - 1998. - Т. 3, №3. - С. 89-90.

13. Ничитайло М.Е., Скумс А.В., Семин М.Д., Огородник П.В. Прикладное значение рентгенанатомии магистральных желчных протоков в профилактике их повреждений и лечение при холецистэктомии // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 1998. - Т. 2, №2. - С. 68-72.

14. Ничитайло М.Ю., Медвецький Є. Б., Гиндич Л.О., Скумс А.В., Огородник П.В. Спрямований транспорт антибіотиків при гнійно-запальних захворюваннях печінки та жовчних шляхів // Шпитал. хірургія. - 1999. - №2. - С. 43-46.

15. Ничитайло М.Ю., Огородник П.В., Дяченко В.В., Литвиненко О.М., Сьомін М.Д. Мініінвазивні технології в діагностиці та лікуванні механічної жовтяниці // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту: Сер. Медицина. - 1999. - №10. - С. 136-137.

16. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Дяченко В.В., Литвиненко А.Н., Скумс А.В., Кондратюк А.П. Лапароскопические вмешательства на общем желчном протоке // Вісн. морської медицини. - 1999. - №2. - С. 117-118.

17. Огородник П.В. Ендоскопічні методи лікування обтурації великого сосочка дванадцятипалої кишки // Клін. хірургія. - 1999. - №11. - С. 13-16.

18. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Дяченко В.В., Литвиненко А.Н. Лапароскопическая хирургия в лечении заболеваний желчевыводящих путей // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 1999. - Т. 3, №3. - С. 40-41.

19. Ничитайло М.Е., Гойда М.С., Пидмурняк А.А., Мукомела О.И., Огородник П.В. Коррекция неопухолевой патологии дистального отдела общего желчного протока после холецистэктомии // Зб. наук. праць співробіт. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2000. - Вип. 9, кн. 4. - С. 379-383.

20. Ничитайло М.Е., Скумс А.В., Огородник П.В., Дяченко В.В., Щербина С.И., Машковский Г.Ю., Насташенко И.Л. Миниинвазивные вмешательства в лечении повреждений и доброкачественных стриктур желчных протоков // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 2000. - Т. 4, №4. - С. 40-46.

21. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Литвиненко А.Н., Дяченко В.В., Скумс А.В., Кондратюк А.П., Пидмурняк А.А. Лапароскопические вмешательства на общем желчном протоке. 5-летний опыт // Клін. хірургія. - 2000. - №7. - С. 22-24.

22. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Пидмурняк А.А. Лапароскопическая холедохолитотомия // Укр. журн. малоінвазив. та ендоск. хірургії. - 2000. - Т. 4, №2. - С. 29-33.

23. Ничитайло М.Ю., Кондратюк О.П., Литвиненко О.М., Скумс А.В., Огородник П.В., Щербина С. І. Діагностика та хірургічне лікування синдрому Міріцці // Клін. хірургія. - 2000. - №10. - С. 33-35.

24. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Дяченко В.В., Гулько О.М. Інструментальна діагностика і малоінвазивна хірургія периампулярних іктерогенних пухлин // Шпитал. хірургія. - 2001. - №3. - С. 176-179.

25. Огородник П.В. Ендоскопічна холедоходуоденостомія // Клін. хірургія. - 2001. - №9. - С. 26-28.

26. Огородник П.В. Лапароскопическая холедохолитотомия. Показания и способы завершения // Клін. хірургія. - 2001. - №10. - С. 10-13.

27. Саєнко В.Ф., Ничитайло М.Ю., Литвиненко О.М., Кондратюк О.П., Огородник П.В., Скумс А.В. Лапароскопічна холецистектомія. Підсумки та перспективи // Зб. наук. праць співробіт. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 1998. - Вип. 7, кн. 2. - С. 192-199.

28. Саенко В.Ф., Ничитайло М.Е., Захараш М.П., Скумс А.В., Дяченко

В.В., Захараш Ю.М., Кучерук В.В., Литвиненко А.Н., Огородник П.В., Кучер Н.Д., Ковальчук А.Л., Кондратюк А.П., Стасенко А.А. Профилактика и принципы коррекции повреждений внепеченочных желчных протоков при лапароскопической холецистэктомии: Метод. Рекомендации. - К., 1999. - 36 с.

29. Патент №31764А Україна, А 61В 17/00. Спосіб лікування холедохолітіазу / П.В. Огородник (Україна). - Заявлено 28.10.98; Опубл. 15.12.2000 // Бюл. №7.

30. Патент №31764А Україна, А 61В 17/00. Спосіб формування холедоходуоденоанастомозу / М.Ю. Ничитайло, П.В. Огородник, Момані Зіяд Тауфік (Україна). - Заявлено 11.05.98; Опубл. 15.11.2000 // Бюл. №6.

31. Патент №29226А Україна, А 61В 17/00. Спосіб лікування пухлини великого сосочка дванадцятипалої кишки / П.В. Огородник (Україна). - Заявлено 06.02.98; Опубл. 16.10.2000 // Бюл. №5.

32. Патент №34383А Україна, А 61В 17/39. Активний електрод для лапароскопічної хірургії / О.М. Демидик, М. І. Киркун, П.В. Огородник, А.В. Скумс, В.В. Кучерук (Україна). - Заявлено 30.06.99; Опубл. 15.02.01 // Бюл. №1.

33. Патент №34384А Україна, А 61В 17/36. Спосіб електроізоляції медичних електроінструментів / О.М. Демидик, М. І. Киркун, П.В. Огородник, А.В. Скумс, В.В. Кучерук (Україна). - Заявлено 30.06.99; Опубл. 15.02.01 // Бюл. №1.

34. Патент №33328А Україна, А 61В 17/00. Спосіб лікування механічної жовтяниці / П.В. Огородник (Україна). - Заявлено 10.02.99; Опубл. 15.02.01 // Бюл. №1.

35. Патент №41051 А Україна, А 61В 17/00. Спосіб ендоскопічної холедоходуоденостомії / П.В. Огородник (Україна). - Заявлено 22.01.01; Опубл. 15.08.01 // Бюл. №7.

36. Патент №42157 А Україна, А 61В 8/00. Спосіб діагностики обтураційної жовтяниці / М.Ю. Ничитайло, С. І. Щербина, П.В. Огородник (Україна). - Заявлено 28.04.00; Опубл. 15.10.01 // Бюл. №9.

37. Саенко В.Ф., Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко А.Н. Острый гнойный холангит как осложнение холедохолитиаза // Тез. докл. обл. науч.-практ. конф. Актуальные вопросы неотложной хирургии органов брюшной полости. - Х., 1993. - С. 48-49.

38. Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко О.М., Насташенко І. Л. Лікувальна тактика при гострій обтурації великого сосочка дванадцятипалої кишки // Тези доп. І зїзду хірургів України. - Львів, 1994. - С. 113-114.

39. Саенко В.Ф., Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко А.Н. Малоинвазивные операции в лечении желтухи желчнокаменного генеза // Материалы 3-й конф. хирургов-гепатологов. Новые технологии в хирургической гепатологии. - СПб, 1995. - С. 274-275.

40. Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко А.Н. Лечение холедохолитиаза как первопричины постхолецистэктомического синдрома // Тез. науч.-практ. конф. «Диагностика и хирургическое лечение заболеваний и повреждений внепеченочных желчных протоков». - К., 1996. - С. 87-88.

41. Ничитайло М.Е., Дяченко В.В., Огородник П.В., Скумс А.В., Литвиненко А.Н., Черный В.В. Использование методов малоинвазивной хирургии в лечении осложненных форм желчнокаменной болезни // Тез. докл. Укр.-Амер. конгр. по эндоскопической хирургии. - Одесса, 1997. - С. 47-48.

42. Ничитайло М.Е., Дяченко В.В., Огородник П.В., Литвиненко А.Н., Скумс А.В., Кондратюк А.П., Семин М.Д. Миниинвазивная хирургия осложненного холелитиаза // Зб. наук. робіт. II конгр. хірургів України. - Київ; Донецьк: Клін. хірургія, 1998. - С. 291-292.

43. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Дяченко В.В., Литвиненко А.Н., Скумс А.В., Кондратюк А.П. Лапароскопическая холедохолитотомия // Материалы Междунар. симпоз. «Диагностическая и лечебная эндоскопия». - Гурзуф, 1998. - С. 113-114.

44. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Дяченко В.В., Литвиненко А.Н., Скумс А.В., Семин М.Д., Кондратюк А.П., Щербина С.И. Эндоскопические вмешательства у больных холелитиазом и механической желтухой // Материалы ІІ конгр. Ассоциации хирургов им. Н.И. Пирогова. - СПб, 1998. - С. 323-324.

45. Ничитайло М.Е., Огородник П.В., Скумс А.В. Эндоскопическая терапия острой обтурации большого дуоденального сосочка // Материалы XVII Всерос. конф. «Физиология и патология пищеварения». - Краснодар, 1999. - С. 109-110.

46. Saenko V., Nychytailo M., Ogorodnik P. Miniinvasive treatment of cholelithiasis // Hepato-Gastroenterology. - 1998. - Vol. 45, suppl. II. - CCLX.

47. Nychytailo M., Dyachenko V., Ogorodnik P., Lytvynenko O. Laparoscopic choledocholithotomy for common bile duct stones // 38 Wld Congr. of Surgery of the ISS/SIC. - Vienna, 1999. - P. 257.

48. Lytvynenko O., Nychytailo M., Ogorodnik P. Laparoscopic approach for common bile duct // The 60^th Jubilee Congr. of the Association of Polish Surgeons. - Warszawa, 2001. - P. 100.

49. Nychytailo M., Dyachenko V., Ogorodnik P., Lytvynenko O., Kondratyuk A. Laparoscopic treatment of common bile duct stones // 10^th Intern. Congr. EAES. Abstract book. - Lissabon, 2002. - P. 196.

Размещено на Allbest.ru