Обгрунтування та оцінка ефективності комбінованої фармакотерапії хворих на остеоартроз

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. СТРАЖЕСКА

УДК 616.72--002--085

ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМБІНОВАНОЇ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ

14.01.12--ревматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Шолохова Лариса Борисівна

Київ--2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ.

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Коваленко Володимир Миколайович, завідувач відділом некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Свінціцький Анатолій Станіславович, завідувач кафедрою госпітальної терапії №2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця; остеоартроз клінічний терапія

доктор медичних наук, професор Бабиніна Лідія Яківна, професор кафедри сімейної медицини з курсом імунології та алергології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка МОЗ України.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1 та профпатології

Захист відбудеться 17 грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5).

Автореферат розісланий 15 листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Патологія кістково-м'язевої системи, серед якої остеоартроз (ОА) займає провідне місце, призводить до значних збитків в економічній, соціальній та психологічній сферах [March L.M., Bachmeier C.J., 1997]. Поширеність ОА в популяції складає 6,43 %, корелює з віком і досягає максимальних показників (13,9 %) у осіб старших за 45 років [Насонова В.А., Бунчук Н.В., 1997]. За даними державної статистичної звітності в Україні з 1997 року захворюванність на ОА і його поширеність зросли в двічі, що призвело до збільшення випадків первинної інвалідності по причині ОА [Коваленко В.М., 2002].

Велика поширеність первинного ОА, не достатньо висока ефективність традиційних методів лікування та висока частота виникнення побічних ефектів при проведенні стандартної терапії ОА вимагають проведення пошуку нових підходів до консервативного лікування хвороби.

В лікуванні ОА найбільш широко використовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), причому в переважній більшості у вигляді монотерапії [Насонова В.А., 2002; Brandt K.D., 2000]. Результати багатоцентрових досліджень ефективності НПЗЗ у хворих на ОА, суперечливі: одні продемонстрували їх високу ефективність [Huskisson E.C., 1996., Dequeker J., et al., 1998, Silverstein F.E., et al., 2000], інші--знайшли, що ефективність НПЗЗ не вище, ніж так званих “простих анальгетиків” [Dieppe P.A., et al., 1993; March L.М., et al., 1994]. Проте всі вони свідчать про високий ризик розвитку небажаних ефектів, головним чином з боку системи травлення. Актуальність цього питання також пов'язана з тим, що поряд з селективними інгібіторами ЦОГ-2 в клініці широко використовують традиційні неселективні НПЗЗ, серед яких основне місце посідає диклофенак-натрію, який вважають „золотим стандартом” [Насонова В.А., 2002].

Останнім часом широко обговорюється роль препаратів патогенетичної дії в лікуванні ОА, з яких найбільш перспективними представниками вважають системну ензимотерапію (СЕТ) [Коваленко В.М., 1998; Klein, W. Kullich G., 1999] і хондропротекторні препарати [Алексеева Л.И., 2000; Brandt K.D., 2000). За даними плацебоконтрольованих досліджень [Klein W., Kullich G., 2000; Singer F. et al., 2001], тритижнева монотерапія СЕТ з використанням флогензима у хворих на ОА була однаково ефективною в порівнянні з диклофенаком 150 мг на добу та характеризувалась більшою безпечністю. Тривале спостереження за пацієнтами з ОА (10--36 місяців), які отримували внутрішньосуглобові інґєкції хондропротектора алфлутопа виявило уповільнення темпів звуження суглобової щілини [Л.К. Гроппа и соавт., 1995; Лукина Г.В., Сигидин Я.А., 1996; Н.И. Коршунов и соавт., 1998].

У вітчізняній та зарубіжній літературі не висвітлені питання ефективності, безпечності та віддалених результатів застосування комбінованої фармакотерапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ, а також її порівняння з монотерапією НПЗЗ у хворих на ОА.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом комплексної теми, яка виконується у відділі некоронарогенних захворювань серця та клінічної ревматології Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України “Розробити критерії оцінки ремісії та прогнозування перебігу ревматичних захворювань з аутоімунними та імунокомплексними механізмами розвитку в залежності від технології лікування”, № держреєстрації ДР0178У003518. Автор є співвиконавцем цієї теми.

Мета і задачі дослідження. Підвищити ефективність та безпечність комплексного лікування ОА щодо досягнення і збереження довготривалого стійкого клінічного ефекту, запобігання прогресуванню хвороби, зниження частоти виникнення побічних явищ на основі комбінованої терапії з застосуванняи хондропротекторних препаратів, системної ензимотерапії і нестероїдних протизапальних засобів.

Відповідно до мети дослідження вирішувались наступні задачі:

1.Провести порівняльний аналіз ефективності курсового призначення комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ з монотерапією НПЗЗ у хворих на ОА на основі аналізу клінічних, лабораторних та інструментальних показників суглобового синдрому (СС) в залежності від його стартової клініко-рентгенологічної характеристики.

2.Проаналізувати віддалені результати комбінованої фармакотерапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ в порівнянні з монотерапією НПЗЗ.

3.Вивчити побічні ефекти комбінованої фармакотерапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ в порівнянні з монотерапією НПЗЗ.

4.Порівняти ефективність та безпечність неселективного НПЗЗ та ЦОГ-2 селективного НПЗЗ у хворих на ОА та прослідкувати віддалені результати.

5.На підставі аналізу отриманих даних обгрунтувати тактику призначення комплексної фармакотерапії хворим на ОА.

Обґєкт дослідження: хворі на ОА.

Предмет дослідження: вплив комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ та монотерапії НПЗЗ на показники суглобового синдрому .

Методи дослідження. Для визначення стану уражених ОА суглобів і впливу фармакотерапії використовували загально клінічні (опитування і огляд хворого), біохімічні, інструментальні (вимірювання обсягу рухів (гоніометрія), дистанційна компґютерна термографія, рентгенографія, фіброгастродуоденоскопія) методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше вивчені ефективність, безпечність і віддалені результати комбінованої фармакотерапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ в порівнянні з монотерапією НПЗЗ у хворих на ОА. Вперше досліджено зв'язок між ефективністю курсового лікування і стартовою клініко-рентгенологічною характеристикою суглобового синдрому у хворих на ОА. Вперше продемонстровані віддалені результати лікування хворих на ОА селективним інгібітором ЦОГ-2 німесулідом у порівнянні з неселективним НПЗЗ диклофенаком. Розроблено та впроваджено індивідуальні схеми комбінованої фармакотерапії хворих на ОА з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ.

Практичне значення отриманих результатів. На основі порівняльного аналізу ефективності, безпечності та віддалених результатів доведено доцільність використання комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ в лікуванні хворих на ОА. Продемонстровано високу ефективність, безпечність та тривале зберігання отриманого ефекту лікування хворих на ОА комбінацією ХП, СЕТ і НПЗЗ. Розроблено та впроваджено індивідуальні схеми лікування хворих на ОА з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ.

Впровадження результатів дослідження в практику. Викладені в роботі принципи лікування хворих ОА впроваджені в практику ревматологічного та терапевтичних відділень клінічних лікарень міста Києва № 6 та 7, відділах вад серця і некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, що підтверджено актами про впровадження. За матеріалами дисертації видано методичні рекомендації “Нестероїдні протизапальні засоби в лікуванні ревматичних захворювань суглобів”, м. Київ, 1999 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто визначені мета та завдання дослідження, проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми, що вивчалась. Самостійно проведено обстеження 120 хворих на ОА з визначенням клінічних показників суглобового синдрому, особисто проведено термографію уражених суглобів обстеженим хворим на ОА. Узагальнено та статистично оброблено результати клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації. Пошукачем не використовувались ідеї та розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було представлено на українській школі ревматологів “Нові технології лікування ревматичних захворювань і досвід їх використання в Україні” (Київ, 19--20 травня, 1999 р.), всеросійській конференції з міжнародною участю “Медико-социальные проблемы костно-мышечных заболеваний в ХХІ веке” (Москва, 24--27 жовтня, 2000 р.), українській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології--від гіпотез до фактів” (Київ, 14--16 березня 2001 р.), на засіданнях Асоціації ревматологів України, Асоціації системної ензимотерапії, міського товариства ревматологів в 1999--2002 р.р.

Апробація дисертації відбулася 17 травня 2002 року на спільному засіданні відділів некоронарогенних хвороб серця і клінічної ревматології та вад серця Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, із них 5 статей (чотири--у фахових виданнях, визнаних ВАК України, з них дві--самостійно), 3 тезів.

Структура та обсяг дисертації. Дистертація викладена на 175 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу, де викладено матеріал та методи дослідження, трьох розділів особистих досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Текст ілюстровано 10 рисунками, вміщує 36 таблиць. Список літератури складається з 291 джерела, з них 29 робіт кирилицею та 262--латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження

Обстежено 120 хворих на ОА: 89 жінок (74,2%) та 31 чоловік (25,8%). Вік хворих коливався від 41 до 70 років (в середньому 56,6±7,4 років), тривалість хвороби складала від 2 до 11 років (в середньому 5,5±2,03 роки). У 81 хворого (67,5%) діагностовано моноартроз, у 39 (32,5%)--ураження обох колінних суглобів. Перша рентгенологічна стадія ОА діагностована у 76 (63,3%), друга--у 44 (36,7%) хворих. Функціональна недостатність суглобів першого ступеня визначалась у 57 (47,5%), другого ступеня--у 63 (52,5%) обстежених. Виражений ступінь тяжкості ОА за M. Lequesne (1997) знайдено у 48 (40%), значно виражений--у 40 (33,3%) та різко виражений--у 32 (26,7%) хворих.

Обстежені хворі були розподілені на 4 групи по 30 пацієнтів, співставних за клініко-демографічними показниками. Хворі першої групи ("АФД") отримували на протязі 3 тижнів комбінацію флогензиму 9 таб/добу, алфлутопу внутрішньосуглобово та внутрішньом'язево за загальноприйнятою схемою та диклофенаку 100 мг на добу. Хворі другої групи ("ФД") приймали 3 тижні комбінацію флогензиму та диклофенаку у вищевказаних дозах. В третій (“Д”) та четвертій (“Н”) групах пацієнти отримували відповідно диклофенак 100 мг/добу та німесулід 200 мг/добу на протязі 3 тижнів.

Діагностику ОА здійснювали з використанням класифікаційних критеріїв ОА колінного суглоба ACR (1986). Рентгенологічну стадію ОА визначали за І.С. Косинською (1961).

Стан опорно-рухового апарату вивчали за суглобовим протоколом, розробленим з використанням рекомендацій міжнародної групи OMERACT III з дизайну досліджень ефективності лікування остеоартрозу (1997) та відповідних рекомендацій Osteoarthritis Research Society (ORS, 1996).

Для оцінки функціонального стану хворих на ОА і больового синдрому використовували альгофункціональний індекс (АФІ) тяжкості ОА за M. Lequesne (1997), який визначали за характером больового синдрому (час виникнення, максимальна дистанція при ходьбі без болю), тривалістю ранкової скутості та наявності труднощів у повсякденному житті. Тяжкість гонартроза кодували в балах: 1--4 слабка, 5--7 середня, 8--10 виражена, 11--13 значно виражена, ? 14 різко виражена. З метою вивчення функціонального стану уражених суглобів також досліджували амплітуду рухів в колінних суглобах за допомогою гоніометра за методом нейтрального нуля.

Оцінку больового синдрому здійснювали з використанням десятибальної візуальної аналогової шкали (ВАШ) болю [Huskisson E.C., 1982] , а також больового та суглобового індексів (БІ та СІ). Інтенсивність болю при активних та пассивних рухах (БІ) визначали наступним чином: 0 балів--болю немає, 1 бал--незначний біль, 2 бали--помірний біль, рухи обмежені, 3 бали--сильний біль, рухи різко обмежені або неможливі. Для оцінки СІ використовували метод пальпації: 0 балів--суглоб не чутливий, 1 бал--слабкий біль, 2 бали--помірний біль, хворий морщиться, 3 бали--різкий біль, хворий відсмикує суглоб. Додатково вивчали показник середньодобового споживання НПЗЗ на еквівалент диклофенаку.

Оцінку якості життя проводили за допомогю системи EuroQol, яка складається з анкети та ВАШ стану здоров'я [EuroQol Group, 1990]. Згідно анкети хворого розпитували про наявність або відсутність труднощів щодо ходьби, самообслуговування та повсякденної діяльності, а також болю/дискомфорту та занепокоєності/депресії.

Ефективність лікування в балах оцінювалась лікарем та пацієнтами за п'ятибальною системою: 4 бали--значне покращення, 3 бали--помірне покращення, 2 бали--незначне покращення, 1 бал--стан без змін, 0 балів--погіршення.

З метою додаткового визначення протизапальної дії препаратів та контролю за побічними ефектами (ПЕ) всім хворим проводили загально-клінічне (кількість лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобину та ШОЕ) та біохімічне (СРБ, загальний білок та білкові фракції, мукопротеїди, креатинин, сечовина, аланін- та аспартатамінотрансферази) дослідження крові.

Оцінку прогресування змін в уражених колінних суглобах за даними рентгенологічного дослідження здійснювали з використанням Атласу градацій остеоартроза колінних суглобів [Nagaosa Y., et al., 2000].

Термографію колінних суглобів проводили на тепловізорі “Радуга-1” з наступною кількісною обробкою даних за допомогою комп'ютерної програми “Cadr-1 v.4”. При аналізі термограм використовували рекомендації Л.Г. Розенфельда (1988) і E.F.J. Ring (1995). Вимірювали середню температуру на двух ділянках площиною 35Ч35 мм--в проекції колінного суглоба (Тк) і на 10 см вище наколінника (Тр). Показник градієнта температур визначали за формулою ДТ=Тк-Тр, крім того результати представляли у вигляді термогістограм, де на вісі абсцис відкладено температуру „гарячих” точок від 30 до 40°С (крок--1°С), а на вісі ординат--кількість відповідних „гарячих точок” на вибраній ділянці.

Для оцінки безпечності лікування хворих на ОА реєстрували всі небажані ефекти, при наявності скарг з боку травної системи здійснювали фіброгастродуоденоскопію.

Згідно рекомендацій OMERACT і ORS всі крітерії оцінки ефективності та віддалених результатів було розподілено на дві групи--основні (індекс Лєкєна, ВАШ болю та ВАШ EuroQol) та додаткові. На етапі лікування додатковими критеріями ефективності були БІ, СІ, обсяг рухів, дистанційна комп'ютерна термографія, лабораторні та біохімічні аналізи, оцінка ефективності лікування лікарем та пацієнтами. На етапі спостереження віддалених результатів додатковими крітеріями оцінки були БІ, СІ, обсяг рухів, дистанційна комп'ютерна термографія, лабораторні та біохімічні аналізи, споживання НПЗЗ. Крім того, аналізували ефективність лікування в залежності від ступеню тяжкості ОА (СТОА) і рентгенологічної стадії. Вище перелічені клінічні, лабораторні та інструментальні показники СС у хворих на ОА моніторували до та після курсового лікування, а також через 3, 6, 9 та 12 місяців після його закінчення.

Отримані дані обчислювали за допомогою загальновизнаних методів варіаційної статистики з використанням комп'ютерної програми STATISTICA v.5.5а. Для кожного показника визначали середнє значення та стандартне відхилення (М±у). Для оцінки достовірності отриманих результатів використовувався t-тест Стьюдента та Ч2-тест. Різниця показників вважалась вірогідною при р<0,05. При проведенні кореляційного аналізу зв'язок вважали вірогідним при r ? 0,36.

Результати досліджень

Аналіз клінічних показників СС свідчить про їх позитивну динаміку в усіх досліджуваних групах, але з достовірним переважанням ефективності комбінованих схем лікування над монотерапією (р<0,01).

Зменшення болю за ВАШ, в групах "АФД" та "ФД" було значно більшим, ніж в групі “Д” (р<0,01) (рис. 1), в той час як вірогідної різниці позитивної динаміки ВАШ болю між хворими груп "АФД" та "ФД" не знайдено (р>0,05).

Аналіз швидкості настання знеболюючого ефекту показав, що в групах "АФД" та "ФД" динаміка балу болю в перші 7 днів лікування не відрізнялась від такої в групі диклофенака. На другому тижні лікування з'явилась тенденція до більш інтенсивного зменшення балу болю в групах комбінованої терапії ніж в групі монотерапії НПЗЗ, яка набула статистичної значності (p<0,05) на третьому тижні. Отримані результати узгоджуються з даними літератури про “відстрочений” ефект препаратів СЕТ [Klein G., Kullich W., 2000; Singer F., et al., 2001].

Відповідно до завдань дослідження ми аналізували динаміку показників СС в залежності від ступеня тяжкості ОА (рис. 1) та рентгенологічної стадії. В групах "АФД" та "ФД" спостерігали статистично суттєву динаміку ВАШ болю у хворих з вираженим, значно і різко вираженими СТОА (р<0,01). В групі “Д” зменшення балу болю було значним лише при наявності вираженого та значно вираженого СТОА (р<0,01), при цьому динаміка показника значно поступалась такій в групах "АФД" та "ФД" (р<0,01). В групах комбінованої терапії виявлено статистично суттєву різницю динаміки ВАШ болю між хворими з вираженим і значно вираженим (р<0,05), значно і різко вираженим (p<0,05) та вираженим і різко вираженим СТОА (р<0,01). У хворих з І та ІІ рентгенологічними стадіями ОА спостерігали значне зменшення болю в суглобах за ВАШ під впливом всіх досліджуваних схем лікування (р<0,01), з переважанням позитивної динаміки в групах "АФД" та "ФД" над такою в групі “Д” (р<0,01). Проте вірогідної різниці динаміки ВАШ болю під впливом комбінованої та монотерапії між хворими з І та ІІ стадіями ОА не виявлено (р>0,05).

Аналогічну динаміку спостерігали з боку інших клінічних показників, що характеризують біль, функціональні порушення уражених суглобів та якість життя хворих на ОА (індексу Лєкєна, СІ, БІ, ВАШ EuroQol).

Аналіз анкети EuroQol показав, що під впливом комбінованої терапії мало місце значне покращення якості життя у хворих на ОА. Не дивлячись на те, що в усіх трьох групах знайдено статистично вірогідне збільшення кількості хворих, у котрих ходьба не спричинювала труднощів (в групі „АФД”--на 80%, в групі „ФД”--на 73,3% і в групі „Д”--на 36,7%, р<0,01), в групі монотерапії цей приріст був вірогідно меншим, ніж в групах комбінованого лікування (р<0,01). Більш того, тільки в групах „АФД” і „ФД” спостерігали статистично значне збільшення кількості хворих, котрі вказали в анкеті EuroQol на відсутність труднощів у повсякденній діяльності (на 66,7% і 53,3% відповідно, р<0,01), на зникнення болю/дискомфорту (на 26,7% (р<0,01) і 20% (р<0,05) відповідно) і на зникнення занепокоєності/депресії (на 63,4% і 56,7% (р<0,01) відповідно).

Важливим показником функціонального стану суглобів є обсяг рухів [Bellamy N., 1997]. У обстежених хворих ми вивчали лише динаміку обсягу згинання, через те що в жодному випадку не спостерігали обмеження обсягу розгинання. Комбінована терапія сприяла суттєвому збільшенню обсягу згинання в суглобах до меж фізіологічної норми (р<0,01). В групі диклофенака приріст обсягу згинання також був значним (р<0,01), але показник під впливом лікування не нормалізувався. У хворих з вираженим СТОА динаміка даного показника була незначною в усіх групах (р>0,05), оскільки обсяги згинання до та після лікування не виходили за межі норми. У хворих зі значно вираженим СТОА комбіновані схеми лікування призвели до суттєвого збільшення (р<0,01) і нормалізації показника; в групі “Д” середній обсяг згинання досягнув меж норми, але його приріст на фоні лікування не був статистично значним (р>0,05). У хворих з різко вираженим СТОА суттєвий приріст (р<0,01) і нормалізацію обсягу згинання спостерігали лише в групі "АФД"; в групі "ФД"--збільшення середнього показника було вираженим (р<0,01), але обсяг згинання не досягнув нормального значення, тоді як під впливом монотерапії диклофенаком показник збільшився не суттєво (р>0,05) і залишався меншим за фізіологічну норму. Всі застосовані схеми лікування призвели до статистично суттєвого збільшення обсягу згинання у хворих на ОА І та ІІ рентгенологічної стадії, однак лише в групах "АФД" та "ФД" мала місце нормалізація показника.

Наступним кроком в аналізі результатів курсового лікування було вивчення його впливу на дані дистанційної комп'ютерної термографії, яка відображає запалення в уражених суглобах [Розенфельд Л.Г., 1988; Ring E.F.J., 1995]. Комбіновані схеми лікування призвели до значного зменшення градієнту температур (ДТ) у хворих на ОА--на 55,54±24,1% в групі „АФД” і 59,3±21,9% в групі „ФД”. Під впливом диклофенаку зниження ДТ також було вірогідним (22,64±17,3%, р<0,05), проте значно меншим, ніж в групах комбінованої терапії (р<0,01). Вивчення динаміки ДТ в залежності від СТОА продемонструвало суттєве зменшення показника під впливом комбінованого лікування у хворих з різними ступенями тяжкості ОА, тоді як на тлі монотерапії диклофенаком динаміка ДТ була суттєвою лише у хворих з вираженим (р<0,01) і значно вираженим СТОА (р<0,05). Всі три схеми терапії, застосовані в дослідженні, призвели до вірогідного зменшення ДТ у хворих на ОА І і ІІ рентгенологічної стадії.

Кореляційний аналіз виявив помірний зв'язок між показником ДТ до лікування (тобто у хворих з маніфестним ОА) і АФІ (r = 0,44, р--0,015), обсягом згинання (r = -0,39, р--0,034), СІ (r = 0,45, р--0,011) і БІ (r = 0,41, р--0,03), а також значний зв'язок з ВАШ болю (r = 0,54, р--0,002).

Результати аналізу термогістограм свідчать про односпрямовану динаміку показників термографії під впливом всіх схем лікування: збільшення кількості відносно “холодних” точок (30°С), зменшення кількості відносно “гарячих” точок (35°С і 40°С), тобто зсув температурної кривої ліворуч, в бік меншої температури (рис. 2). Статистичний аналіз отриманих результатів продемонстрував наявність вірогідної динаміки кількості точок 30°С (р<0,01), 35°С (р<0,01) і 40°С (р<0,05) у хворих груп "АФД" і "ФД". В групі “Д” статистично суттєвою виявилась лише динаміка кількості точок 30°С (р<0,05). Крім того, кількість точок 35°С і 40°С після монотерапії диклофенаком була статистично значно більшою, ніж в групах "АФД" і "ФД" (р<0,05). Аналогічні результати спостерігали при стратифікації даних термографії за рентгенологічною стадією ОА.

Аналіз даних термографії в залежності від ступеня тяжкості ОА показав, що в групах "АФД" та "ФД" у хворих з вираженим СТОА спостерігали суттєву позитивну динаміку кількості точок температурою 30°С, 35°С і 40°С (р<0,01), а також точок 30°С і 35°С у пацієнтів зі значно (р<0,01) і різко вираженим СТОА (р<0,05). В групі “Д” статистично значною була лише динаміка кількості точок 30°С у хворих з різними СТОА (р<0,05). Отримані дані можуть свідчити про більш виражене зниження інтенсивності запалення під впливом комбінованого лікування в порівнянні з монотерапією диклофенаком [Warashina H., et al., 2002].

Вивчення динаміки неспецифічного маркеру запалення ШОЕ під впливом комбінованої і монотерапії хворих на ОА продемонструвало статистично не значне коливання ШОЕ в межах норми в усіх трьох групах в цілому, у хворих з вираженим і значно вираженим СТОА, з І і ІІ рентгенологічними стадіями хвороби. Вірогідне зменшення ШОЕ спостерігали лише у хворих груп "АФД" і "ФД" з різко вираженим СТОА--на 36,8% і 27,3% відповідно (р<0,01). Статистично значне зниження вмісту СРБ також спостерігали лише під впливом комбінованого лікування, як в цілому в групах хворих, так і при їх розподілі за СТОА і рентгенологічною стадією (р<0,01).

В середньому найвищу загальну оцінку лікування лікарем та пацієнтом одержали комбіновані схеми лікування (табл. 1), при цьому в групі “Д” вона була суттєво меншою, ніж в групах "АФД" і "ФД" (р<0,01).

Важливим аспектом нашої роботи було вивчення переносимості ліків. Всі хворі, які були залучені до дослідження закінчили курс терапії. За період лікування ми не спостерігали побічних ефектів (ПЕ), які б вимагали відміни або тимчасового припиненння терапії (табл. 2). Більш того, ПЕ були однаково часто відмічені як в групах комбінованої, так і монотерапії (р>0,05).

Таблиця 1Оцінка лікування лікарем та хворими на ОА

Групи хворих	Оцінка лікаря, бали (М±у)	Оцінка хворого, бали (М±у)	р
"АФД"	3,17±0,7	2,93±0,8	>0,05
"ФД"	3,23±0,6	2,97±0,7	>0,05
“Д”	2,4±0,7	2,1±0,7	>0,05

На нашу думку послаблення стулу та появу нудоти/блювоти в групах "АФД" та "ФД" було повґязане з використанням флогензиму, що також спостерігав В.И. Мазуров (1999). Перше явище не потребувало додаткової терапії, друге--було усунуте призначанням метоклопрамиду. Посилення запалення на фоні внутрішньосуглобових введень алфлутопу призвело до збільшення болю в суглобах, що відмічали Н.И. Коршунов (1998), Лукіна Г.В., Сігідін Я.А. (2001); цей ПЕ був усунутий призначенням парацетамолу. НПЗЗ призводили до появи гастралгій та печії, які у двох хворих супроводжувались нудотою. Аналогічні побічні явища на тлі НПЗЗ спостерігали J. Dequeker (1998), F.E. Silverstein (2000). Однак, після призначення блокатору Н2-рецепторів фамотидина ці явища зникли. Проведена у випадках гастралгії та печії фіброгастродуоденоскопія виявила явища неерозивного (у 7 хворих) та ерозивного (у 1 хворого) гастриту.

Таблиця 2 Побічні ефекти лікування хворих на ОА

Побічні ефекти	Кількість випадків, %
	"АФД"	"ФД"	“Д”
Послаблення стулу на 2-4 дні терапії Посилення артралгій на 1-5 дні терапії Нудота та/чи блювота Гастралгії та печія	0 16,7% 3,3% 20%	10% 0 3,3% 23,4%	0 0 6,7% 30%
Загальна кількість випадків	40%	36,7%	36,7%

Заключною частиною першого етапу нашого дослідження була загальна оцінка ефективності лікування за основними показниками СС (індекс Лєкєна, ВАШ болю і ВАШ EuroQol). Лікування вважали ефективним при збільшенні всіх трьох показників на ? 21%, покращення вважали помірним при збільшенні трьох показників на 21--50%, вираженим--на ? 51%. Наведений в таблиці 3 загальний аналіз ефективності комбінованої та монотерапії хворих на ОА виявив статистично значно більшу кількість ефективно пролікованих хворих, а також випадків вираженого покращення в групах "АФД" і "ФД", ніж в групі монотерапії диклофенаком (р<0,001).

Таблиця 3 Загальна оцінка ефективності лікування хворих на ОА

Групи	Ефективність
	Без ефекту (?20%)	Покращення (? 21%)
		помірне (21-50%)	виражене (? 51%)
"АФД"	1(3,3%)	16 (53,3%)	13 (43,4%)
"ФД"	3 (10%)	17 (56,7%)	10 (33,3%)
“Д”	16 (53,3%)	13 (43,4%)	1 (3,3%)

Аналіз ефективності лікування хворих в залежності від СТОА продемонстрував відсутність статистично суттєвої різниці кількісті випадків ефективного і неефективного лікування, а також випадків помірного та вираженого покращення між хворими з вираженим, значно і різко вираженими СТОА в групах "АФД" і "ФД" (р>0,05). В той же час, в групі диклофенака у хворих з різко вираженим СТОА лікування виявилось не ефективним, а у хворих зі значно вираженим СТОА не було випадків вираженого покращення.

Враховуючи відсутність у сучасній літературі даних про віддалені результати фармакотерапії хворих на ОА, завданням другого етапу дослідження було вивчення тривалості отриманого після курсового лікування ефекту. Таким чином віддалені результати аналізували у ефективно пролікованих хворих, тобто у 29 пацієнтів в групі „АФД”, 27 пацієнтів в групі „ФД” і 14 пацієнтів групи „Д”. На цьому етапі хворим дозволяли приймати НПЗЗ за необхідністю. З метою узагальнення віддалених результатів курсового лікування обчислювали динаміку основних показників СС у хворих на ОА (індекс Лєкєна, ВАШ болю, ВАШ EuroqQol): зменшення одного чи більше показників на 0--10% розглядували як відсутність динаміки СС, на 11--50%--помірне погіршення, на ? 51%--значне погіршення. Хворим зі значним погіршенням з боку СС призначали лікування і виключали з подальшого аналізу віддалених результатів.

Як продемонстровано в таблиці 4, найкращі віддалені результати спостерігали в групі "АФД": отриманий в результаті курсового лікування ефект тривав 3 місяці у 3/4 пацієнтів (72%), півроку--у половини (48%), дев'ять місяців--у 21% і рік--у 10% хворих. В групі "ФД" віддалені результати поступалися таким в попередній групі: ефект лікування зберігався 3 місяці у 63%, півроку--у 37% і дев'ять місяців всього у 4% пацієнтів; через 12 місяців після закінчення лікування спостерігали лише негативну динаміку симптомів ОА. Після курсової монотерапії диклофенаком ефект лікування тривав 3 місяці лише у 21% пацієнтів з ОА.

Аналіз морфологічних змін в уражених ОА колінних суглобах за даними рентгенографії (проаналізовано динаміку рентгенологічних критеріїв хвороби в 67 суглобах), яку було виконано до початку лікування та через 12 місяців після його закінчення, не виявив статистично вірогідного їх прогресування в жодній з досліджуваних груп.

Наступним етапом дослідження був порівняльний аналіз ефективності ЦОГ-2 селективного НПЗЗ німесуліда (группа “Н”) і ЦОГ неселективного НПЗЗ диклофенака (група “Д”). Знайдено, що динаміка показників СС в групі “Н” статистично не відрізнялась від такої в групі “Д” (табл. 5). Виключенням була ВАШ болю, згідно якої у хворих з вираженим СТОА в групі “Н” спостерігали більш виражену позитивну динаміку показника, ніж в групі “Д” (р<0,05). Крім того, у хворих, які отримували монотерапію німесулідом мала місце найбільш швидка позитивна динаміка ВАШ: в перший день лікування бал болю в середньому зменшився на 20,5% в групі “Н” і на 9,5% в групі “Д” (р<0,01), на третій день--відповідно на 30% та 20,6% (р<0,05), в кінці першого тижня лікування--на 35% та 26,1% (р<0,05). Однак, починаючи з 12 дня лікування статистично суттєвої різниці між середніми балами болю у хворих на ОА груп німесуліда та диклофенака не знайдено (р>0,05).

Таблиця 4 Динаміка основних показників суглобового синдрому у хворих на ОА в періоді спостереження

Термін	Динаміка основних показників (погіршення)	Групи хворих	р
		"АФД"	"ФД"	“Д”
3 місяці	без змін (0--10%)	21(72%)	17(63%)	3(21%)	0,006
	помірне (11--50%)	7(24%)	7(26%)	5(36%)
	значне (>51%)	1(4%)	3(11%)	6(43%)
6 місяців	без змін (0--10%)	14(48%)	10(37%)	0	0,03
	помірне (11--50%)	9(31%)	7(26%)	2(14%)
	значне (>51%)	5(17%)	7(26%)	6(43%)
9 місяців	без змін (0--10%)	6(21%)	1(4%)	0	0,03
	помірне (11--50%)	6(21%)	5(18,5%)	0
	значне (>51%)	11(38%)	11(41%)	2(14%)
12 місяців	без змін (0--10%)	3(10%)	0	0	0,03
	помірне (11--50%)	5(17%)	0	0
	значне (>51%)	4(14%)	6(22%)	0

Узагальнення результатів курсового лікування НПЗЗ показало відсутність суттєвої різниці ефективності між монотерапією німесулідом та диклофенаком у хворих на ОА: в групі “Н” помірне покращення спостерігали--у 15 (50%), виражене покращення--у 2 (6,6%) хворих, лікування виявилось не ефективним у 13 (43,4%) пацієнтів, що статистично не відрізнялось від результатів в групі “Д”, наведених вище в таблиці 3 (р>0,05).

На тлі лікування НПЗЗ на 10--14 добу у 10% хворих групи “Н” та на 4--7 добу у 30% хворих групи “Д” з'явились скарги на печію та біль в епігастральній ділянці. Таким чином, ПЕ суттєво частіше реєстрували на тлі лікування диклофенаком, ніж німесулідом (р<0,05). При фіброгастродуоденоскопії, виявлені явища гастриту у 5 хворих групи “Д” (в одному випадку--ерозивного) і лише у 1 хворого групи “Н”. Симптоми гастриту були усунуті призначенням інгібітору Н2-рецепторів фамотидину.

Таблиця 5 Динаміка основних показників суглобового синдрому у хворих на ОА під впливом НПЗЗ

Показники	Група “Н” (n-30)	Група “Д” (n-30)
	до лікуваня	після лікування	до лікуваня	після лікування
АФІ	18,32±1,8	13,27±4,6*	18,48±1,8	13,23±4,2*
ВАШ болю	5,42±1,9	3,37±2,6*	5,45±1,8	3,52±2,4*
ВАШ EuroQol	5,47±1,3	6,37±1,5*	5,47±1,1	6,2±1,3**
СІ	1,97±0,7	1,3±0,8*	1,97±0,9	1,37±0,8*
БІ	1,67±0,7	1,1±0,8*	1,67±0,7	1,2±0,7*
ДТ, °С	0,66±0,2	0,54±0,3	0,68±0,2	0,55±0,3
Обсяг згинання, °	125,3±14,3	128,5±10,4	126,2±12,7	129,5±8,6
ШОЕ, мм/год	12,87±4,9	12,12±4,9	12,93±5,3	12,57±5,1
СРБ, од.	0,83±1	0,53±0,8	0,83±0,9	0,53±0,7

Примітка. *--статистично вірогідно (р<0,01) в порівнянні з показником до лікування.

Статистично значної різниці між віддаленими результатами монотерапії НПЗЗ не виявлено: отриманий ефект лікування тривав всього три місяці у 5 (29,4%) хворих після лікування німесулідом та у 3 (21%) хворих після лікування диклофенаком (р>0,05).

ВИСНОВКИ

1.На підставі проведеного комплексного клініко-інструментального дослідження доведено, що застосування комбінованої терапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ підвищує ефективність та безпечність лікування хворих на ОА і забезпечує довготривалий стійкий клінічний ефект.

2.Комбінована терапія ОА з включенням ХП, СЕТ і НПЗЗ ефективна за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками у 96,7% хворих, в той час як комбінація препарату СЕТ і НПЗЗ - у 90%, а використання монотерапії НПЗЗ - лише у 46,7% пацієнтів.

3.Ефективність лікування обстежених хворих на ОА залежить від клінічної характеристики суглобового синдрому перед лікуванням: ефективність комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ вище у хворих вираженим, ніж з різко вираженим СТОА; монотерапія НПЗЗ ефективна у половини хворих зі значно вираженим і неефективна у хворих з різко вираженим СТОА. Результати лікування комбінаціями ХП, СЕТ і НПЗЗ, а також монотерапії НПЗЗ не відрізняються у хворих з І та ІІ рентгенологічними стадіями ОА.

4.Найбільш тривале збереження отриманого ефекту забезпечує комбінація ХП, СЕТ і НПЗЗ: 3 місяці у 72% хворих, півроку--у 48%, 9 місяців--у 21%, рік--у 10% хворих. Використання комбінації СЕТ і НПЗЗ супроводжується збереженням ефекту лікування на протязі 3 місяців у 63%, півроку - у 37%, 9 місяців - у 4% хворих. Тривалість ефекту монотерапії НПЗЗ складає лише 3 місяці у 21% хворих. За даними рентгенографії на протязі року після означеного фармакотерапевтичного лікування негативної динаміки морфологічних змін в уражених суглобах обстежених хворих на ОА не виявлено.

5.Побічні ефекти однаково часто зустрічались при використанні комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ (36,7% ПЕ), СЕТ і НПЗЗ (40% ПЕ), а також монотерапії НПЗЗ (36,7%ПЕ).

6.Селективний інгібітор ЦОГ-2 німесулід не відрізняється від ЦОГ неселективного НПЗЗ диклофенака за ефективністю (у 56,6% та 46,7% хворих відповідно) і віддаленими результатами (отриманий ефект тривав 3 місяці у 29,4% і 21% хворих відповідно); монотерапія німесулідом більш безпечна, ніж монотерапія диклофенаком (загальна частота ПЕ відповідно 10% і 36,7%), в першу чергу, завдяки суттєвому зменшенню негативної дії на систему травлення.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Для лікування хворих на ОА доцільно призначати комбінацію ХП, СЕТ і НПЗЗ, як схему, яка забезпечує найбільш виражений і тривалий терапевтичний ефект. Таке лікування доцільно повторювати один раз на півроку.

2.При загостренні симптомів ОА на протязі 6 місяців після курсового лікування комбінацією ХП, СЕТ і НПЗЗ слід призначати комбінацію СЕТ і НПЗЗ.

3.При виборі НПЗЗ для лікування хворих на ОА рекомендується надавати перевагу ЦОГ-2 селективним, як більш безпечним, особливо у пацієнтів з наявністю патології травної системи в момент лікування або в анамнезі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шолохова Л.Б. Оценка эффективности системной энзимотерапии в лечении остеоартроза // Український ревматологічний журнал.--2001.--№2(4).--С. 36--38.

2. Шолохова Л.Б. Диференційний вибір медикаментозного лікування хворих на остеоартроз // Український ревматологічний журнал.--2001.--№.--3-4 (5-6).--С.72--76.

3. Коваленко В.Н., Шолохова Л.Б. Эффективность селективных ингибиторов ЦОГ-2 в лечении больных остеоартрозом // Український ревматологічний журнал.--2000.--№1(1).--С. 37--40.

Автором самостійно визначені мета і завдання дослідження, проаналізована наукова література з проблеми, самостійно обстежено 30 хворих на ОА, підготовлений матеріал до друку.

4. Галицкая А.К., Гармиш Е.А., Шолохова Л.Б. Использование различных лекарственных форм ингибиторов ЦОГ-2 в лечении больных остеоартрозом // Український ревматологічний журнал.--2001.--№1(3).--С. 32--35.

Особисто автором сформовані групи хворих, визначені критерії ефективності, обстежено 30 хворих основної групи; підготовлений до друку матеріал.

5. Шуба Н.М., Іваницька Л.М., Борткевич О.П., Галицька А.К., Шолохова Л.Б. Нестероїдні протизапальні препарати при довготривалому застосуванні у хворих з ревматичними хворобами суглобів: порівняльна оцінка ефективності та безпечності // Врачебная практика.--2000.--№4.--С. 10--15.

Особисто автором обстежені 30 хворих на ОА з визначенням функціонального стану СС в динаміці, проведений аналіз наукової літератури з проблеми.

6. Шолохова Л.Б. Лечение остеоартроза, осложненного реактивным синовитом // Матеріали Української науково-практичної конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології--від гіпотез до фактів”. Київ, 2001.--С.172.

7. Шолохова Л.Б. Сравнительная эффективность различных схем лечения остеоартроза // Матеріали Української науково-практичної конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології--від гіпотез до фактів”. Київ, 2001.--С.172.

8. Шуба Н.М., Коваленко В.М., Шолохова Л.Б., Галицкая А.К. Сравнительная оценка отдаленных результатов лечения больных остеоартрозом селективными и неселективными ингибиторами ЦОГ-2 // Научно-практическая ревматология.--2000.--№4.--С. 114--115.

Особисто здобувачем проведено збір і статистичний аналіз матеріалу, вивчення літератури з проблеми, підготовка до друку.

АНОТАЦІЯ

Шолохова Л.Б. Обгрунтування та оцінка ефективності комбінованої фармакотерапії хворих на остеоартроз.--Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.12--ревматологія.--Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, Київ, 2002.

Метою дослідження було підвищення ефективності та безпечності комплексного лікування ОА щодо досягнення і збереження довготривалого стійкого клінічного ефекту, запобігання прогресуванню хвороби, зниження частоти виникнення побічних явищ на основі комбінованої терапії з ХП, НПЗЗ і СЕТ.

Аналіз отриманих результатів продемонстрував високу ефективність у хворих на ОА курсової терапії комбінацями ХП, СЕТ і НПЗЗ (у 96,7%) та СЕТ і НПЗЗ (у 90%) в порівнянні з монотерапією НПЗЗ (у 46,7%). За віддаленими результатами комбінація ХП, СЕТ і НПЗЗ переважає комбінацію СЕТ і НПЗЗ і монотерапію НПЗЗ. Безпечність комбінованої терапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ не відрізняється від монотерапії НПЗЗ. ЦОГ-2 селективний НПЗЗ німесулід більш безпечний в порівнянні з неселективним НПЗЗ диклофенаком, проте не поступається йому за ефективністю та віддаленими результатами.

Ключові слова: остеоартроз, лікування, хондропротектори, системна ензимотерапія, нестероїдні протизапальні засоби.

SUMMARY

Sholokhova L.B. Substantiation and assessment of efficacy of combined pharmacotherapy in osteoarthritis patients.--Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.12--rheumatology.--M.D. Strazhesko Institute of cardiology, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The aim of study was increase of efficacy and safety of combined treatment with CP, OE and NSAID of OA patients based on comparative analysis of influence of drug combinations on the achievement and maintenance of longterm theraputical effect, OA progression prevention and decrease of adverse events (AE).

The study have demonstrated the most significant efficacy in patients that took combination of CP, OE and NSAID (effective in 96,7% patients) and combination of OE and NSAID (effective in 90% patients) comparing to NSAID only (effective in 46,7% patients). After treatment with CP, OE and NSAID carry-over effect lasted more than after treatment with OE and NSAID and after monotherapy with NSAID. Safety of combined treatment with CP, OE and NSAID in OA patients does not differ NSAID only. COX-2 selective inhibitor nimesulid is safer than nonselective NSAID diclofenac, however not more effective.

Key words: osteoarthritis, treatment, chondroprotectors, oral enzymes, nonsteroidal antiinflammatory drugs.

АННОТАЦИЯ

Шолохова Л.Б. Обоснование и оценка эффективности комбинированной фармакотерапии больных остеоартрозом.--Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.12--ревматология.--Институт кардиологии им. акад. Н.Д. Стражеско АМН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме обоснованного выбора комбинированного лечения больных ОА с использованием ХП, СЭТ и НПВП.

Целью исследования было повышение эффективности и безопасности медикаментозного лечения больных ОА в отношении достижения и сохранения длительного стойкого клинического эффекта, предотвращения прогрессирования болезни, снижение частоты возникновения побочных эффектов на основе использования комбинаций ХП, СЭТ и НПВП.

Анализ полученных результатов продемонстрировал высокую эффективность у больных ОА курсовой терапии комбинациями ХП, СЭТ и НПВП (у 96,7%) и СЭТ и НПВП (у 90%) по сравнению с монотерапией НПВП (у 46,7%).

Изучение динамки показателей суставного синдрома в зависимости от степени тяжести ОА показало, что у больных с выраженной, значительно выраженной и резко выраженной тяжестью наблюдали достоверную положительную динамику под влиянием комбинированной терапии. Монотерапия диклофенаком была эффективной лишь у больных с выраженной, а также у половины больных со значительно выраженной степенью тяжести ОА. При наличии резко выраженной степени тяжести монотерапия диклофенаком была не эффективной.

Анализ полученных результатов лечения в зависимости от рентгенологической стадии ОА обнаружил, что у больных, как с І, так и со ІІ стадиями комбинированная и монотерапия были эффективны, однако динамика показателей суставного синдрома на фоне комбинаций препаратов была значительно более выражена, чем при монотерапии.

По отдаленным результатам комбинация ХП, СЭТ и НПВП (полученный эффект сохранялся 3 месяца у 72%, полгода--у 48%, 9 месяцев--у 21%, год--у 10% больных) превосходит комбинацию СЭТ и НПВП (эффект лечения сохранялся на протяжении 3 месяцев у 63%, полгода--у 37%, 9 месяцев - у 4% больных) и монотерапию НПВП (длительность эффекта составляет 3 месяца у 21% пациентов). Безопасность комбинированной терапии с использованием ХП, СЭТ и НПВП не отличается от таковой при монотерапии НПВП. ЦОГ-2 селективный НПВП нимесулид более безопасный по сравнению с неселективным НПВП диклофенаком, однако не уступает ему по эффективности и отдаленным результатам.

Изучение морфологических изменений в пораженных коленных суставах по данным рентгенографии (проанализована динамика рентгенологических критериев болезни в 67 суставах), которая была выполнена перед началом лечения и через 12 месяцев после его окончания, не обнаружило статистически достоверного их прогрессирования ни в одной из групп больных.

При выборе схемы лечения больных ОА необходимо отдавать предпочтение комбинации ХП, СЭТ и НПВП, которую следует повторять раз в полгода. При возникновении обострения симптомов ОА в этот период целесообразно провести лечение комбинацией СЭТ и НПВП. Пациентам с патологией системы пищеварения предпочтительно назначать ЦОГ-2 селективный НПВП нимесулид в связи с его лучшей переносимостью (10% ПЭ) по сравнению с неселективным НПВП диклофенаком (36,7% ПЭ).

Ключевые слова: остеоартроз, лечение, хондропротекторы, системная энзимотерапия, нестероидные противовоспалительные препараты

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

„АФД”--група хворих, які отримували комбінацію алфлутопа,

флогензима і диклофенака

АФІ--альгофункціональний індекс

БІ--больовий індекс

ВАШ--візуальна аналогова шкала

„Д”--група хворих, які отримували монотерапію диклофенаком

„Н”--група хворих, які отримували монотерапію німесулідом

НПЗЗ--нестероїдні протизапальні засоби

ОА--остеоартроз

ПЕ--побічний ефект

СЕТ--системна ензимотерапія

СІ--суглобовий індекс

СРБ--С-реактивний білок

СС--суглобовий синдром

СТОА--ступінь тяжкості остеоартрозу

„ФД”--група хворих, які отримували комбінацію флогензима і

диклофенака

ХП--хондропротектори

ЦОГ--циклооксигеназа

ШОЕ--швидкість осідання еритроцитів

ACR--American College of Rheumatology

OMERACT--Outcome Measures in Rheumatoid Arthritis Clinical Trials

ORS--Osteoarthritis Research Society

Размещено на Allbest.ru

...