Завдання дослідження:

1. Встановити клінічні особливості перебігу гломеруло-і тубулоінтерстиціального нефритів, асоційованих з HSV і HCMV у дітей.

2. Встановити стан системи ПОЛ/АОЗ у дітей, хворих на гломеруло- і тубулоінтерстиціальний нефрити, асоційовані з HSV і HCMV.

3. Розробити додаткові критерії активності запального процесу й діагностування ремісії гломеруло- і тубулоінтерстиціального нефритів на підставі динаміки показників системи ПОЛ/АОЗ у дітей, інфікованих HSV і HCMV.

4. Розробити спосіб лікування й оцінити його ефективність у дітей, хворих на гломеруло- і тубулоінтерстиціальний нефрити, асоційовані з HSV і HCMV.

Об'єкт дослідження: гломерулонефрит і тубулоінтерстиціальний нефрит.

Наукова новизна отриманих результатів. Установлена роль HSV і HCMV у формуванні клінічних особливостей перебігу гломеруло - та тубулоінтерстиціального нефритів у дітей. Визначена роль оксидативного стресу в неімунній ланці патогенезу гломеруло - та тубулоінтерстиціального нефритів, асоційованих з HSV і HCMV. Установлена діагностична значущість відхилень у системі ПОЛ/АОЗ в якості критеріїв активності процесу та ремісії гломеруло - та тубулоінтерстиціального нефритів, асоційованих з HSV і HCMV (рац. пропозиція №192 (7) від 30.10.2001 р.). Разроблено спосіб лікування дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, асоційований з HSV і HCMV, шляхом використання віролексу та реаферону (деклараційний патент на винахід №52372A від 16.12.2002 року).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в розробці клінічних критеріїв відбору хворих для встановлення інфікування HSV і HCMV, додаткових біохімічних критеріїв активності та ремісії ГН і ТІН на підставі оцінки стану системи ПОЛ/АОЗ у дітей. Запропонований спосіб лікування з використанням віролекса та реаферона виявився ефективним у дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, асоційований з HSV і HCMV, що дало підставу рекомендувати його в практичній педіатрії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на: Обласній науково-практичній конференції лікарів-педіатрів, присвяченій 140-річчю Харківського медичного товариства (Харків, 2001 р.), V науково-практичній конференції дитячих гастроентерологів та нефрологів України «Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями», (Симеїз, 2002 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії», присвяченій пам'яті члена-кореспондента НАН, АМН Україні, РАМН професора В.М. Сідельникова, (Київ, 2002 р.), конференції молодих учених Харківського державного медичного університету «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2002 р.), Обласній науково-практичній конференції лікарів-педіатрів «Внедрение достижений науки в практику» (Харків, 2002 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, у тому числі 1 стаття в журналі за фахом, рекомендованого ВАК України, 2 статті в збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України, 1 деклараційний патент на винахід і 2 тези в матеріалах наукових з'їздів, конференцій.

Структура дисертації. Робота викладена на 159 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних літературних джерел, який містить 224 найменування (кирилицею -88, латиною - 136), що займає 25 сторінок. Робота ілюстрована 23 таблицями, 5 рисункам та 3 витягами з історій хвороб, що займає 4 сторінки.

Основний зміст роботи

нефрит репес запальний

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 89 дітей у віці від 3 до 14 років, серед яких хлопчиків було 59, а дівчаток - 30. З 69 хворих дітей діагноз гострий гломерулонефрит (ГГН) установлено у 38, гострий тубулоінтерстиціальний нефрит (ГТІН) - у 11, хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит (ХТІН) - у 7 і у 13 - хронічний гломерулонефрит (ХГН). 20 здорових дітей складали контрольну групу.

Діагноз ГН і ТІН встановлювали на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання, даних об'єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Для уточнення діагнозу в 6 дітей морфологічно досліджувався біоптат нирок, отриманий методом черезшкіряної тонкоголкової трепанобіопсії під контролем УЗД.

Найбільш частими скаргами в дітей, хворих на гострий та хронічний нефрит у періоді загострення, були симптоми загальної інтоксикації (100%). З екстраренальних синдромів виявлені: тахікардія (55,1%), артеріальна гіпертензія (36,2%), пастозність обличчя й кінцівок (49,3%) та набряковий синдром (24,5%).

Провокуючими факторами розвитку ГГН і ГТІН були гострі респіраторні захворювання 30 (61,2%), гострий тонзиліт 9 (18%), епідемічний паротит та вітряна віспа 5 (10,2%).

Установлено, що дітям, які хворі на гострий та хронічний нефрити, властиве обтяження преморбідного фону - наявність у батьків артеріальної гіпертензії (26 - 37,3%), патологія нирок (18 - 26,1%), а в обстежених хворих - перинатальна патологія (40 - 57,9%), раннє штучне та змішане вигодовування (46 - 66,7%), наявність високого стигмального (25 - 36,2%) та інфекційного індексів (29 - 44%) і сповільнення темпів фізичного розвитку (12 - 17,4%).

Клініко-інструментальними методами дослідження встановлено, що в дітей, хворих на ГГН, провідними клінічними синдромами були - нефритичний (14), ізольований сечовий (11), нефротичний (6) та нефротичний з гематурією та гіпертензією (5). Діагноз ГТІН встановлено в 11 дітей, швидкопрогресуючий ГН - у 2. Серед хворих на ХГН страждали гематуричною формою - 9 дітей, нефротичною -4, а ХТІН -7.

У сечовому осаді в дітей, хворих на ГГН та ГТІН, найбільш часто реєструвалася еритроцитурія (43 - 87,7%) та лейкоцитурія гострого періоду (31 - 63,3%). Патогномонічними змінами в сечовому осаді в дітей, хворих на ГГН з нефротичним (НС) і нефротичним з гематурією і гіпертензією (НСГГ) синдромами, були протеїнурія з добовою втратою білка від 2,7 до 17 г./добу, гіалинова циліндрурія (7 - 62%).

Оцінка одного з інтегральних показників функції нирок - добового діурезу встановила, що в періоді розгорнутих клінічних проявів олігурія нижче 700 мл/добу зареєстрована в 35 (71,4%) дітей, хворих на ГГН та ГТІН. Зниження відносної щільності сечі, яка характеризувала концентраційну функцію нирок, встановлено в усіх хворі (49 - 100%). У хворих з НС та НСГГ цей показник досягає найменшого значення (1,007 ± 0,0071 кг/л).

Зниження фільтраційної функції нирок нижче 90 мл/хв було притаманне дітям, які хворі на ГГН з НС -12 (85,78%) та НСГГ - 4 (80%), у той час як при інших синдромах цей показник був вище.

Порушення парціальної функції канальців за екскрецією аміаку, титрованих неорганічних кислот і реабсорбції в₂-мікроглобуліну встановлено в усіх (11) дітей, які хворі на ГТІН.

Тривалість захворювання ХГН і ХТІН знаходилася в межах від 2 до 10 років (5,6 ± 0,7 років). Кількість рецидивів у них складало 2,1 за рік. Найбільш часті рецидиви реєструвалися у хворих з ХТІН і нефротичною формою ХГН. Менша частота рецидивів була властива хворим на гематуричну форму ХГН.

Клінічна характеристика періоду загострення ХГН і ХТІН багато в чому відповідала симптоматології періоду розгорнутих клінічних проявів ГГН і ГТІН. Відмінними рисами у хворих на ХГН і ХТІН є встановлені ознаки ХНН у 5 з 20 дітей, у вигляді зниження фільтраційної функції нирок нижче 90 мл/хв, креатинінемії від 0,15 до 0,29 ммоль/л і зниження канальцевих функцій за екскрецією аміаку й титрованих неорганічних кислот. Ознаки нефросклерозу, встановлені при УЗД, у вигляді деформації контурів нирок (80%), пієлофіброзу (70%), периваскулярного фіброзу (30%), є морфологічною основою формування ХНН у дітей, хворих на ХГН і ХТІН.

Аналіз клінічної характеристики дітей, хворих на гострий і хронічний нефрити, виявив гетерогенність таких ознак, як розходження по активності запального процесу, різний ступінь порушення парціальних функцій нирок, частота рецидивів і стійкість до загальноприйнятих методів лікування. Це стало обґрунтуванням для поглибленого вивчення впливу HSV і HCMV на перебіг нефритів у дітей.

Результати дослідження. Дослідженнями встановлено, що позитивні результати серологічних досліджень на наявність антитіл класу IgM і IgG до HSV і HCMV виявлені в 41 (59,4%) дитини з 69 дітей, хворих на гострий і хронічний нефрити (таблиця 1.).

Таблиця 1. Результати вірусологічних досліджень у обстежених дітей

Питома вага позитивних результатів серологічних досліджень у дітей, хворих на ГГН і ГТІН, у 1,27 рази перевищувала такі в дітей, хворих на ХГН і ХТІН (63,3% і 50% відповідно). Крім того, виявилося, що в 22 (53,6%) з 41 інфікованих дітей мала місце мікст-асоціація HSV і HCMV. Аналізуючи результати серологічних досліджень у дітей, хворих на гострий і хронічний нефрити, виявили превалювання рівня антитіл класу IgG до HSV над аналогічними показниками до HCMV (1,43 ± 0,45 і 0,72 ± 0,12 опт. од. відповідно). Збільшення показників антитіл класу IgM до HSV і HCMV виявлено в 16 дітей, хворих на ГГН і ГТІН. У дітей, хворих на ХГН і ХТІН, переважали рівні антитіл класу IgG до HSV і HCMV, що свідчить на користь хронічного характеру вірусної інфекції.

Зіставлення частоти появи клінічних синдромів ГГН і ГТІН у інфікованих HSV і HCMV і неінфікованих дітей не виявило істотних розбіжностей, за винятком високої питомої ваги інфікованості даними вірусами в дітей, хворих на ГТІН (10 - 90,9%). Мікст-асоціації HSV і HCMV встановлено в 11 (26,83%) дітей, хворих на ГГН та у 5 (12,2%) хворих на ГТІН, а при хронічних формах нефриту в 6 з 10 інфікованих дітей.

Таким чином, розглядаючи взаємозв'язок HSV і HCMV з клінічними проявами ГН і ТІН, можна припустити, що віруси вчиняють ушкодження різних структур нирок і не є визначальними в розвитку конкретного клінічного синдрому чи форми захворювання.

Порівняльний аналіз преморбідного фону в інфікованих дітей проведений за 19 параметрами, виявив високий індекс його обтяженості (4,61 фактори на одного хворого), що перевищує в 1,7 рази в неінфікованих хворих. У дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, найбільш за все зустрічалися наступні фактори преморбідного фону: патологія нирок у батьків, патологічний перебіг вагітності й пологів, раннє застосування штучного вигодовування дітей, диспластичний статус, високий показник інфекційного індексу й відставання у фізичному розвитку.

Перераховані вище несприятливі фактори преморбідного фону в дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, відбивають знижену резистентність організму, що підвищує в них ризик інфікування. Ця обставина дозволяє використовувати дані фактори як критерії відбору хворих дітей для обстеження на наявність HSV і HCMV.

Аналіз частоти наявності клінічних симптомів виявив високий індекс її появи в дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, що дорівнював 6,48 ознаку / хворого і перевищував у 1,3 рази аналогічний показник (4,52 ознака / хворого) у неінфікованих дітей. Однією з відмінних ознак у групі дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, є болючий синдром (артралгія, міальгія та непостійні болі в животі), який у 2,9 рази реєструвався частіше, ніж у неінфікованих дітей.

Ехоскопічне дослідження паренхіматозних органів черевної порожнини встановило високий індекс ехоскопічних ознак їх ураження (8,8 ознака / дитина) у дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, який перевищує в 1,82 рази у неінфікованих дітей (4,83 ознака / дитина). Найбільш реактогенними паренхіматозними органами були печінка й селезінка, частота ураження яких встановлена у 90,3% і 77,4% дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, у той час як у неінфікованих дітей ці показники не перевищували 55,6% і 27,8% відповідно. У 8 (23,8%) дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, зареєстровані клінічні, електрокардіографічні та ехоскопічні ознаки ураження серця у вигляді розширення меж відносної тупості серця, приглушеності тонів серця, гіпокінезії міокарду, зниження вольтажу ЕКГ, перевантаження лівого шлуночка. Дані симптоми ураження серця в інфікованих дітей відповідають вторинній кардіопатії, яка діагностувалася в 2 рази частіше, ніж у неінфікованих. Аналіз екстраренальних проявів у дітей відбиває кардинальне положення педіатрії про те, що нефрити в дітей не є локальною патологією, а є захворюванням організму в цілому.

Вивчення клінічних особливостей перебігу ХГН і ХТІН, асоційованих з HSV і HCMV, показало, що хворим дітям цієї групи властива велика тривалість захворювання (6,0 ±3,19 років) і часті рецидиви (2,9 ±1,5 у рік), проти (1,3 ± 0,51 у рік) у неінфікованих дітей. Ехоскопічними ознаками, які характерні для ХГН і ХТІН є деформація, нерівність контурів нирок, дифузне підвищення ехогенності нирок, периваскулярний фіброз і навіть ознаки нефросклерозу та пієлофіброзу, зустрічалися частіше в дітей, інфікованих HSV і HCMV. Насиченість ехоскопічних ознак (4,6) в інфікованих дітей була в 2,09 рази вище в порівнянні з неінфікованими. Порівняльна оцінка функціональної здатності нирок за парціальними функціями нефрону показує, що зниження клубочкової фільтрації менш ніж 90 мл/хв. встановлене у 2 дітей з гематуричною формою ХГН на тлі мікст-асоціацій HSV і HCMV. У цих же дітей концентрація креатиніну в крові досягала 0,15 і 0,29 ммоль/л, що свідчило про порушення азотовивідної функції нирок. Подібні порушення фільтраційної й азотовивідної функцій нирок не зареєстровані в неінфікованих дітей. Зниження канальцевих функцій нирок нерідкі у дітей, хворих на ХТІН, асоційований з HSV і HCMV. У цих дітей середні показники екскреції аміаку знижувалися до 18,96 ± 0,35 ммоль / добу, а титрованих кислот до 18,27 ± 6,15 ммоль / добу, у той час як у неінфікованих дітей ці показники були вище (35,07 ± 7,6 і 25,45 ± 9,6 ммоль / добу відповідно).

Вплив HSV і HCMV на стан системи ПОЛ/АОЗ у дітей, хворих на ГГН і ГТІН, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Показники системи ПОЛ/АОЗ у дітей, хворих на ГГН і ГТІН.

Аналіз таблиці 2. показує, що однією з важливих відмінних рис в стані системи ПОЛ/АОЗ у дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, незалежно від клінічного синдрому, є достовірний високий ступінь супресії активності ферментів АОЗ, що відповідає оксидативному стресу. Виявлена відмінність знаходить своє пояснення у встановлених властивостях HSV і HCMV, які полягають у супресивній дії на синтез і активність ферментів АОЗ (R.C. Vossen, M.C. Persoons, M.E. Slobbe-van Druneu et al., 1997). Незалежність розвитку оксидативного стресу від клінічних синдромів ГГН і ГТІН відбиває універсальну реакцію системи ПОЛ/АОЗ при запальному процесі в організмі. Стан оксидативного стресу щодо сучасних поглядів відображає високу ступінь деструкції мембран клітин й активність запального процесу, виявити яку за допомогою рутинних показників - швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), сіалові кислоти й ін., є складним (Р.Р. Фархутдинов, Р.Г Сахипов, Э.И. Миргалеев, 1999; А.И. Куликова, Ф.А Тугушева., О.В. Митрофанова и др. 2000; I.L. Chapple, 1997). У цьому випадку підвищення концентрації в крові DC і MDA і зниження активності Px, CAT, і GSH не можуть бути використані в диференційній діагностиці клінічних синдромів ГГН, а пропонуються як додаткові критерії визначення активності запального процесу.

Важливим підсумком проведених досліджень вважаємо встановлення кореляційної високовірогідної середньої сили тісного зв'язку (r=-0,67, p<0,001) між зниженням активності CAT і зниженням тубулярних функцій за екскрецією титрованих неорганічних кислот у дітей, хворих на ГТІН, асоційований з HSV і HCMV. Подібний тип зв'язку у цих же дітей встановлений між зниженням активності CAT і зниженням екскреції канальцями аміаку (r=-0,60, p<0,001). Виявлено негативний кореляційний зв'язок середньої сили (r=-0,32, p<0,01) між високим вмістом MDA і зниженням екскреції титрованих кислот.

Порівняльний аналіз клініко-лабораторних даних у дітей, хворих на ГТІН і ГГН з ізольованим сечовим синдромом (ІСС), показав наявність труднощів при проведенні диференційної діагностики. Загальним для даних синдромів є симптом гематурії, а інші диференційні клінічні ознаки не є чіткими. Зіставлення таких показників, як вік хворих, артеріальний тиск і критерії активності запального процесу по АлАТ, АсАТ, ШОЕ, сіаловим кислотам й ін., не виявило істотних відмінностей у групах дітей, хворих на ГТІН і ГГН з ІСС. У дітей, хворих на ГТІН і ГГН з ІСС, привертає до себе увагу вірогідне підвищення вмісту загального білку крові (75,61 ± 1,89 г./л і 76,39 ± 2,73 г./л відповідно) і дизпротеїнемія, яка обумовлена гіпо-б1 - глобулінемією (2,92 ± 0,56% і 2,78 ± 0,36% відповідно) і гіпер-б2-глобулінемією (12,03 ± 0,67% і 12,12 ± 0,5% відповідно). Аналіз екскреторної функції канальців за аміаком й титрованими неорганічними кислотами у дітей, хворих на ГГН з ІСС, встановив тенденцію до її зниження (24,97 ± 3,36 ммоль / добу і 19,59 ± 2,15 ммоль / добу відповідно), що властиво й дітям з ГТІН (14,32 ± 1,4 ммоль / добу і 11,29 ± 0,78 ммоль / добу відповідно). Установлено, що в 5 із 11 дітей, хворих на ГГН з ІСС, малася асоціація з HSV і HCMV. Саме в них клініко-лабораторні та ехоскопічні зміни відповідали таким при ГТІН. Також їм був притаманний високий ступінь дестабілізації системи ПОЛ/АОЗ, що є дисонансом з малосимптомністю захворювання, асоційованого з HSV і HCMV. Схожість підсумків клінічного й додаткового методів дослідження в дітей, хворих на ГТІН і ГГН з ІСС, асоційовані з HSV і HCMV, дозволяє припустити, що наявність даних вірусів є чинником високого ризику трансформації ІСС до ГТІН. За даними сучасної літератури небезпека подібної трансформації полягає в тому, що ТІН, асоційований з HSV і HCMV, є одним з головних чинників розвитку нефросклерозу й розвитку поволі хронічної ниркової недостатності (І.В. Багдасарова, 2001).

Установлено, що в дітей, хворих на ХГН і ХТІН, асоційовані з HSV і HCMV у періоді загострення, превалює підвищення концентрації в крові MDA над DC. Так, якщо в дітей, хворих на ГГН і ГТІН, асоційовані з HSV і HCMV, співвідношення концентрації DC/MDA дорівнювало 13,83, то в інфікованих дітей, хворих на ХГН і ХТІН у періоді загострення, цей показник знижувався до 10,94 за рахунок більш високої концентрації MDA (15,05 ± 0,47 мкмоль/л). Сполучення підвищеної концентрації MDA у крові з наявністю ехоскопічних ознак нефросклерозу може відбивати глибокий ступінь деструкції ліпідів мембран, що призводить до загибелі клітин. Дані, які ми отримали, погоджуються з експериментальними дослідженнями, в яких простежений взаємозв'язок між розвитком ХНН і підвищенням MDA при зниженні активності ферментів АОЗ (A. Rittie, J.C. Monboisse, M.C. Gorisse, P. Gillery, 2002). Нашими дослідженнями показано, що в дітей, хворих на ХГН у стадії повної ремісії, не спостерігається відновлення балансу показників системи ПОЛ/АОЗ, притаманного здоровим дітям.

Зіставлення показників системи ПОЛ/АОЗ у здорових і хворих на ХГН у стадії ремісії показало, що в останніх показники активності Px і GSH відповідали даним здорових дітей. Однак, у дітей, хворих на ХГН у стадії ремісії, встановлена підвищена концентрація DC до 126,42 ± 4,21 мкмоль/л (p< 0,05) і не відзначалася нормалізація активності CAT (0,01 < p > 0,05). Ці результати свідчать про те, що в дітей, хворих на ХГН у стадії ремісії, зберігається дисбаланс системи ПОЛ/АОЗ, що відбиває субклінічну стадію хронічного запального процесу. Отже, показники системи ПОЛ/АОЗ можуть бути рекомендовані в якості додаткових біохімічних критеріїв у встановленні стадії ремісії ХГН. Додатковими критеріями діагностики повної клініко-лабораторної ремісії ХГН у дітей є такі показники: DC - 111,54 ± 2,56 мкмоль/л, GSH -1,19 ± 0,25 ммоль/л, CAT - 4,35 ±0,49 мкат/гHb Px - 9,74 ± 0,73 мкат/гHb (раціоналізаторська пропозиція №192 (7) від 30.10.2001 р.).

Виходячи з біологічних властивостей HSV і HCMV по супресії активності ферментів АОЗ, нами було розроблено спосіб лікування оксидативного стресу в дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, асоційований з HSV і HCMV, що включає віролекс та реаферон (деклараційний патент на винахід №52372A від 16.12.2002 року).

Спосіб лікування виконувався таким чином: віролекс використовувався з розрахунку 10 мг/кг маси на добу в/в крапельно з дворазовим введенням добової дози, з інтервалом 12 годин протягом 16,5 ± 2,7 днів; лікування реафероном (з розрахунку 50000 Од/кг маси на добу) проводили курсом, що складався з 7 щоденних в/м ін'єкцій (перший тиждень) з подальшим переходом ведення по одній ін'єкції через день (другий тиждень) і однієї ін'єкції на третьому тижні. Ефективність запропонованого способу лікування оцінена на підставі порівняльного аналізу динаміки показників ПОЛ/АОЗ при лікуванні дітей віролексом та реафероном (17 дітей - I група) з групою дітей (10 - II група), що одержували загальноприйняті антиоксидантні препарати (вітамін Е і есенціале). Як вихідні показники використовувалися результати дослідження системи ПОЛ/АОЗ у 27 дітей (III група) до лікування. У дітей II групи використовувалися вітамін Е з уживанням усередину з розрахунку 1 мг/кг маси на добу, есенціале з уживанням усередину з розрахунку 20 мг/кг маси на добу за есенціальними фосфоліпідами. Середня тривалість курсу антиоксидантної терапії цих дітей складала 25,8 ± 4,3 дні (таблиця 3.).

Таблиця 3. Вплив противірусної і загальноприйнятої антиоксидантної терапії на показники системи ПОЛ/АОЗ у дітей, хворих на ГГН, асоційований з HSV і HCMV

Порівняльна оцінка результатів способів лікування дітей, хворих на ГГН, асоційований з HSV і HCMV, відбиває високу ефективність противірусної терапії з ліквідації стану оксидативного стресу, який полягає, в першу чергу, у відновлені активності антиоксидантних ферментів (GSH - 0,9 ± 0,057 ммоль/л, p<0,01; CAT - 3,84 ± 0,37 мкат/гHb, p<0,001; Px - 11,05 ± 0,64 мкат/гHb, p<0,001). Ранніми клінічними проявами ліквідації оксидативного стресу були підвищення апетиту, емоційного тонусу та фізичної активності. При наявності підвищеної температури тіла ії показники нормалізувалися на 5-7 день лікування, як і показники артеріального тиску, добового ритму діурезу та ін. До терміну закінчення лікування віролексом і реафероном ліквідувати еритроцитурію не вдалося тільки в 3 (17,6%) дітей, протеїнурію у одного. У групі дітей, хворих на ГГН, асоційований з НSV і HCMV, у яких використовувалися природні антиоксиданти, не вдалося ліквідувати дисбаланс у системи ПОЛ/АОЗ. Згідно даних сучасної літератури (Wilfried Gwinner and Hermann-Josef Grцne, 2000; K.J. Claycombe, S.N. Meydani, 2001) фармакологічний ефект вітаміну Е та есенціале полягає в поглинанні виключно продуктів ПОЛ (scavenger effect), що відображає відсутність прямої дії на НSV і HCMV, які спричиняють супресію ферментів АОЗ.

Таким чином, встановлення інфікування HSV і HCMV у дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, повинно стати показанням до обов'язкового використання в лікуванні противірусних препаратів. Запропонований спосіб лікування хворих на ГГН, асоційований з НSV і HCMV, показав високу терапевтичну ефективність, що відбивалась у позитивній динаміці клінічних симптомів захворювання та ліквідації оксидативного стресу. Позитивний ефект від використання віролексу та реаферону підтверджує значення НSV і HCMV в етіології і патогенезі гломеруло- і тубулоінтерстиціального нефритів у дітей.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та рішення наукової задачі: встановлення впливу HSV і HCMV на клінічні особливості перебігу гломеруло- і тубулоінтерстиціального нефритів у дітей; встановлення впливу HSV і HCMV на розвиток дисбалансу в системі ПОЛ/АОЗ, що відповідає оксидативному стресу, розроблено спосіб етіопатогенетичного лікування дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, асоційований з HSV і HCMV.

2. Показаннями для обстеження на наявність HSV і HCMV у дітей, хворих на нефрити, є раннє штучне вигодовування, диспластичний статус, високий інфекційний індекс, відставання у фізичному розвитку, поліорганність залучення в патологічний процес серця, печінки, селезінки та підшлункової залози.

3. Тубулоінтерстиціальний нефрит може служити маркером інфікування HSV і HCMV дітей, з огляду на встановлену в них високу питому вагу інфікованості (90,9%) даними вірусами.

4. У дітей, хворих на ГГН з ізольованим сечовим синдромом, інфікованих HSV і HCMV, наявний високий ступінь ризику трансформації в тубулоінтерстиціальний нефрит.

5. Особливостями перебігу ХГН, асоційованого з HSV і HCMV, у дітей є подовження термінів захворювання, схильність до частих рецидивів і розвиток склеротичних змін у нирках.

6. Наявність HSV і HCMV у дітей, хворих на гострий та хронічний нефрити, сприяє розвитку суттєвого дисбалансу системи ПОЛ/АОЗ, що відповідає оксидативному стресу, в основі якого є супресія активності ферментів АОЗ.

7. Установлені відхилення показників системи ПОЛ/АОЗ у дітей відбивають ступінь активності запального процесу в нирках незалежно від клінічного синдрому та рекомендуються як додаткові критерії визначення активності й настання ремісії нефритів, асоційованих з HSV і HCMV.

8. Лікування дітей, хворих на гострий гломерулонефрит, асоційований з HSV і HCMV, віролексом і реафероном сприяє швидкій ліквідації клінічних проявів і, що особливо важливо, оксидативного стресу за рахунок підвищення активності ферментів АОЗ - CAT, GSH, Px.

Практичні рекомендації

1. Для обов'язкового дослідження на наявність HSV і HCMV у дітей, хворих на нефрити, рекомендуються такі критерії: раннє штучне вигодовування, диспластичний статус, високий інфекційний індекс, відставання у фізичному розвитку, поліорганність залучення в патологічний процес серця, печінки, селезінки, та підшлункової залози.

2. Зниження активності ферментів АОЗ (CAT, GSH, Px) у крові нижче 50% рівня показників здорових дітей свідчить про високу активність запального процесу, і може використовуватись в якості додаткових біохімічних маркерів запалення при гломеруло- і тубулоінтерстиціальному нефриті, асоційованому з HSV і HCMV.

3. Як додаткові критерії видужання чи настання тривалої ремісії в дітей, хворих на гломеруло- і тубулоінтерстиціальний нефрити, рекомендуються показники системи ПОЛ/АОЗ у здорових дітей: DC - 111,54 ± 2,56 мкмоль/л; MDA - 9,87 ± 0,18 мкмоль/л; GSH - 1,19 ± 0,25 ммоль/л; CAT - 4,35 ± 0,49 мкат/гHb; Px - 9,74 ± 0,73 мкат/гHb; SH-гр - 15,22 ± 0,91 ммоль/л.

4. Установлення НSV і HCMV - інфікування у дітей, хворих на гломеруло- і тубулоінтерстиціальний нефрити, є прямим показанням до проведення противірусної терапії віролексом з розрахунку 10 мг/кг маси на добу в/в крапельно з дворазовим введенням добової дози, з інтервалом 12 годин протягом 15 днів і реафероном, з розрахунку 50000 Од/кг маси на добу, при курсовому лікуванні, що складається з 7 щоденних в/м ін'єкцій (перший тиждень) з подальшим введенням по одній ін'єкції через день (другий тиждень) і однієї ін'єкції на третьому тижні.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Хамдан Х.Ф. Хамдан, Фьоклін В.О. Вплив ДНК-Вірусної інфекції на стан системи перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у дітей, хворих на гострий гомерулонефрит // Актуальні проблеми нефрології: Збірник наукових праць/ За ред. Т.Д Никули/ МОЗ України, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця.-Київ: Задруга, 2002. - (Випуск 7).-С. 158-162. Автором самостійно виконано обстеження хворих, визначення показників системи ПОЛ/АОЗ, аналіз результатів.

Хамдан Х.Ф. Хамдан. Особенности клинического течения и лечения детей, больных гломерулонефритом на фоне герпетической инфекции // «Лекарства - человеку». - 2002. - Т. XVII, №1. - С. 419-426.

Феклин В.А., Хамдан Х.Ф. Хамдан. Коррекция оксидативного стресса у детей, больных острым гломерулонефритом на фоне HSV I-II типа и HCMV инфекций // «Експериментальна і клінічна медицина». - 2002. - №.4 - С. 73-75. Автором самостійно виконано обстеження хворих, визначені показники системи ПОЛ/АОЗ та проведено порівняльну оцінку ефективності противірусних препаратів та природних антиоксидантів щодо відвернення оксидативного стресу, аналіз результатів.

Деклараційний патент на винахід №52372А Україна, A61p13/00, спосіб лікування дітей хворих на гострий гломерулонефрит. ХДМУ, В.О. Фьоклін, Хамдан Х.Ф. Хамдан, Н.В. Жукова. Заявка №2002043078 від 16.04.2002. Опубліковано: 16.12.2002. Бюл. №12. Автором самостійно виконано обстеження хворих, проведено порівняльну оцінку ефективності противірусних препаратів та природних антиоксидантів щодо відвернення оксидативному стресу, аналіз результатів.

Хамдан Х.Ф. Хамдан. Вплив герпетичної інфекції на перебіг гострого гломерулонефриту у дітей // Матеріали 5-ої науково-практичної конф. дитячих гастроентерологів, нефрологів та педіатрів України «Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей, асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями». - Симеїз. - 2002.-С. 23-24.

Хамдан Х.Ф. Хамдан. Состояние системы перекисного окисления липидов у детей, больных острым гломерулонефритом на фоне ДНК-вирусной инфекции // Тези доп. конф. молодих вчених Харківського державного медичного університету «Медицина третього тисячоліття». - Харків, 2002. - С. 84.

Размещено на Allbest.ru