Особливості патогенезу та клінічного перебігу хронічних гастродуоденальних захворювань і розробка реабілітаційно-профілактичних заходів для дітей, які проживають в регіонах з підвищеним вмістом фтору

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Проблема профілактики та ефективної терапії патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у дітей на сьогоднішній день має велике медико-соціальне значення (О.М. Лук'янова, 2000). Поширеність гастроентерологічних захворювань серед дітей за останні роки має тенденцію до зростання - з 85,7% до 110% (В.Ф. Лобода, О.Р. Ясний, 2000). Рівень цієї патології у великих містах Росії та України досягає 300-500‰ з переважанням у структурі хвороб шлунку та дванадцятипалої кишки (58-72%) (Ю.В. Бєлоусов,2000).

Внаслідок геологоморфологічних особливостей “водних горизонтів” Полтавської області, в одному з них - Бучакському - найбільше залягає порід, які є носіями фтористих сполук (М.І. Ковган, 2000). Це зумовлює значне насичення води названого горизонту фтором: від 1,5 до 9-10 мг/л при нормі до 1,5мг/л. При потраплянні до організму фтор питної води активує реакції перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) на фоні пригнічення ферментів антиоксидантного захисту (АОЗ) (Z. Guo, Q. Zhu, C. Hu, 2002).

У доступній літературі нами не знайдено даних про вплив вживання підвищених концентрацій фтору на формування та перебіг хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей. У зв'язку з цим нам представилося доцільним визначити механізми патогенного впливу фтору на систему травлення дітей різних конституціональних типів, які проживають в умовах підвищеного надходження цього мікроелементу.

Мета роботи. Розробка реабілітаційно-профілактичних заходів при хронічних гастродуоденальних захворюваннях у дітей, які проживають в умовах підвищеного вмісту фтору у питній воді, з урахуванням особливостей патогенезу та клінічного перебігу.

Завдання дослідження.

1. Встановити взаємозв'язок показників поширеності хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей та підвищених концентрацій фтору у воді джерел водопостачання Полтавської області.

2. Вивчити особливості клінічних проявів патології шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей із забруднених фтором районів.

3. Вивчити функціональні та морфологічні особливості хронічного гастриту у дітей різних соматотипів, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору з водою.

4. Виявити характерні особливості електролітного обміну, зміни перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у дітей різних типів конституції, які мешкають у регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді.

5. Патогенетично обгрунтувати виділення груп ризику розвитку хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей з ендемічних за фтором регіонів.

6. Розробити схему профілактики та реабілітації дітей з патологією гастродуоденальної зони, які проживають у районах з підвищеною концентрацією фтору у воді джерел водопостачання.

1. Об'єкт та методи дослідження

Для вирішення поставлених у роботі завдань були проведені клінічні, лабораторні та інструментальні дослідження 314 дітей 8-14 років (хлопчики -126, дівчатка - 188), які знаходилося на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з приводу ХГДП.

Для проведення санітарно-гігієнічного дослідження була використана інформація про поширеність патології шлунково-кишкового тракту у дітей Полтавської області за 1996-2002 рр. Дані про вміст фтору у питній воді джерел водопостачання були отримані із звітів обласної та районних санітарно-епідеміологічних станцій за останні 5 років. Поширеність онкологічної патології в області була вивчена на підставі інформації обласного онкологічного диспансеру (м. Полтава). Діти були розподілені на дві групи: І групу склали діти, які мешкали у регіонах, де вміст фтору у питній воді не перевищував норму (до 1,5 мг/л); до ІІ групи увійшли діти, які постійно вживали питну воду з підвищеним вмістом фтору (більше 1,5 мг/л). Групу порівняння складали 15 дітей 2-Б групи здоровя, які мешкали у відносно “чистих” регіонах Полтавської області.

З метою з'ясування ролі соціальних та медико-біологічних факторів у виникнення патології системи травлення проводилося опитування батьків з уточненням анамнезу життя та хвороби дитини, сімейного оточення, характеру харчування, спадковості тощо. Групи дітей були репрезентативні по факторам ризику розвитку патології шлунку та дванадцятипалої кишки.

Стан СОШ та 12-палої кишки оцінювали за даними езофагогастродуоденоскопії, яку проводили за допомогою фіброскопу Olympus CLE-10 з подальшим взяттям біоптатів. Дослідження біоптатів проводилося методами: морфологічним (пофарбування гематоксилін-еозином та пікрофуксином за Ван-Гізон), гістохімічним (ШИК-реакція), цитологічним (пофарбування за Гімзе). Препарати вивчалися з мікроскопом “Olіmpus”, збільшення обєктів - 100, 200. Helicobacter pylori (НР) визначали гістологічним методом та за допомогою біоптатного уреазного тесту.

Функціональний стан кислотоутворюючої функції шлунку вивчали методом внутрішньошлункової рН-метрії та методом фракційного зондування з визначенням дебіт-години соляної кислоти у базальній та послідовній фазах секреції. Вивчення моторно-евакуаторної функції шлунку проведено шляхом ультразвукового дослідження на апараті Aloka SSD-1700 датчиками 3,5 та 5 МГц, в два етапи - натще і після заповнення шлунку 5% розчином глюкози - 600-1000 мл залежно від віку дитини. Як маркер використовували сире яйце, час евакуації якого з шлунку характеризував його моторну функцію.

Типи конституції визначалися за методикою В.Г. Штефко і А.Д. Островського в модифікації С.С. Дарської. Антропометричні вимірювання проводилися за загальновизнаними методиками. Дані антропометричного дослідження (маса тіла, довжина тіла, окружність грудної клітки, окружність голови, ширина плечей, ширина тазу, життєва ємність легень) заносилися до спеціально розроблених карт для визначення типів конституції.

Концентрацію фтору у воді та сечі визначали по відомій методиці за допомогою фторселективного електрода. Визначення лабільного фтору у сироватці крові та шлунковому сокові проводилося по методиці Цебржинського О.І. Вміст калію і хлору у сироватці крові, слині та шлунковому сокові визначали методом пламенної фотометрії. Концентрацію кальцію у біологічних рідинах визначали калориметричним методом.

Рівень ПОЛ оцінювали за вмістом маалонового діальдегіду, дієнових конюгатів та відсотком спонтанного гемолізу еритроцитів (СГЕ). Активність АОЗ вивчали за вмістом супероксиддисмутази (СОД), церулоплазміну, каталази.

2. Результати досліджень та їх обговорення

Проведені санітарно-гігієнічні дослідження показали, що рівень захворюваності дітей на патологію травної системи, і, зокрема, гастродуоденальної зони (ГДЗ), з року в рік перевищує аналогічні республіканські показники. Наприклад, поширеність патології ГДЗ у 2001 році була у Машівському районі - 48‰, Козельщинському районі -31,9‰, Гребінківському районі- 30‰, Диканському районі -26,7‰, а в Україні -18,5‰. У інших регіонах Полтавщини (Шишацький, Гадяцький, Глобинський) поширеність захворювань шлунку та дванадцятипалої кишки знаходиться на рівні з республіканськими показниками. Крім того, саме у центральних районах, згідно зі звітністю онкологічної служби області, спостерігається порівняно більше випадків злоякісних новоутворень шлунку та тонкого кишечнику серед дорослого населення.

Дослідженнями було встановлено кореляційну залежність між вмістом фтору у питній воді та рівнем захворюваності дітей на ХГ та ХГД (r=0,68), слабку залежність поширеності виразкової хвороби (r = 0,32), а також виявлено слабкий кореляційний зв'язок між кількістю випадків раку шлунку серед дорослого населення області та вмістом фтору у питній воді (r = 0,23). Отримані дані, дозволили стверджувати, що проживання у районах з підвищеним вмістом фтору у питній воді є фактором ризику розвитку ХГ і ХГД у дитячому віці.

Кількість дітей 8-10 років у ІІ групі була достовірно більшою, ніж дітей того ж віку у І групі (25,65% проти 15,45%, р<0,05). Таким чином, серед дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, спостерігалося так зване “помолодшання” патології ГДЗ, що можна вважати своєрідним маркером екологічного неблагополуччя та одним з показників інтенсивності забруднення навколишнього середовища регіону.

При аналізі клінічної картини захворювання нами не виявлено яскравих клінічних ознак патології ГДЗ у дітей, які мешкають у регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді. Більше того, симптоматика ХГ та ХГД у дітей означеної групи характеризується слабкою вираженістю больового синдрому з переважанням астено-вегетативних у вигляді головного болю, втомлюваності, порушення сну, наявності проявів хронічної інтоксикації та полігіповітамінозу. Серед дітей із зібруднених фтором регіонів більшість (69,7%) мали флюорозне ураження зубів різного ступеню.

Проведені нами морфологічні дослідження показали, що у дітей з ХГДП, які мешкають у ендемічних за фтором, морфологічні зміни мали більш виражений характер, ніж у дітей з умовно “чистих” регіонів. Основною морфологічною ознакою ХГ дітей, які вживають підвищені концентрації фтору, були атрофічні зміни, які мали місце у 5 дітей (17,86±17,13%); серед дітей І групи атрофічний гастрит було виявлено у 1 дитини (4,54±20,82%, р>0,05). Це проявлялося у вигляді зменшення кількості нормальних за будовою залоз та спеціалізованих гландулоцитів, які забезпечують секреторну функцію шлунку, а також появи сполучно-тканинних прошарків (при забарвленні по Ван-Гізону).

Нашими дослідженнями встановлено, що у дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, товщина захисного шару слизу становила 0,27±0,04 мм, тоді, як у дітей з умовно “чистих” регіонів вона була 0,49±0,05 мм (р<0,05). Зменшення товщини шару слизу свідчило про зниження захисного потенціалу СОШ, що на фоні підвищення активності факторів агресії, приводило до більш глибоких змін. У дітей, які проживали у регіонах з підвищеним вмістом фтору, звертав на себе увагу достовірно більший відсоток дітей з високим (ІІІ) ступенем контамінації СОШ HР, ніж у групі дітей з умовно “чистих” регіонів Полтавської області (72,22±12,42% проти 27,27±25,71%). Цей факт розглядався нами як результат пригнічення під дією фтору імунних механізмів регуляції та активації інфекційного фактору агресії CОШ.

Відсутність характерних клінічних проявів у поєднанні з досить значимими змінами морфологічної структури СОШ у дітей, які вживають підвищені концентрації фтору, зумовили необхідність детального вивчення стану кислотоутворюючої функції шлунку. У дітей з ХГ та ХГД обох груп було виявлено переважання підвищеної кислотоутворюючої функції шлунку (рисунок 1). Але, серед дітей з ендемічних за фтором регіонів відсоток осіб з підвищеною функцією кислотоутворення був достовірно нижчим, ніж у дітей І групи (52,35±4,99% проти 73,17±4,67% відповідно, р<0,05). Крім того у даній групі діти у 4,6 разів частіше мали знижену кислотоутворюючу функція шлунку (23,04±5,14% проти 4,87±6,08% відповідно, р<0,05).

Аналізуючи анамнез захворювання дітей, можна зробити висновок про те, що процес переходу від підвищеної кислотоутворюючої функції шлунку до зниженої швидше відбувається у дітей, які вживають з питною водою підвищені концентрації фтору. Так, через 1 рік від початку захворювання серед дітей, які проживають у ендемічних за фтором регіонах, було майже вдвічі більше дітей з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку, ніж у І групі (56,00±6,63% проти 32,22±8,67%, р<0,05), що можна пояснити стимуляцією фтором секреції хлористоводневої кислоти та відміченою нами раніше підвищеною контамінацією слизової оболонки дітей даної групи НР. Через 2-4 роки кількість дітей з низькою кислотоутворюючою функцією шлунку у ІІ групі зросла майже вдвічі, а у групі дітей з умовно “чистих” регіонів зафіксовано тільки 4 випадки зниження кислотоутворення. Поясненням цього може бути те, що під дією фтору відбувається прискорена атрофія залоз шлунку, внаслідок чого відбувається швидкий перехід від високої до зниженої кислотоутворюючої функції шлунку у дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору. Вже через 5 років захворювання підвищену кислотоутворюючу функцію шлунку було зафіксовано тільки у 5,00% дітей ІІ групи і у 23,33% дітей І групи.

При ультразвуковому дослідженні шлунку, контрастованого рідиною, у дітей обох груп нами було виявлено достовірне потовщення стінок (дно, атральний відділ, тіло) у порівнянні з показниками здорових дітей. Отримані результати вказують на можливість використання цього методу для скринінг-діагностики ХГДП у дітей для оптимізації профілактичних та реабілітаційних заходів.

Дослідження вмісту фтору у крові виявило достовірне збільшення його концентрації у дітей, які вживають підвищені концентрації даного галогену з питною водою та продуктами харчування, порівняно з дітьми, які мешкають у екологічно “чистих” районах та порівняно із здоровими дітьми.

Вперше було здійснено дослідження вмісту фтору у шлунковому сокові дітей з ХГДП, яке виявило, що концентрація фтору у шлунковому соці залежить від кислотоутворюючої функції шлунку. При підвищеному кислотоутворенні у 67% дітей спостерігалося збільшення вмісту фтору у шлунковому сокові до 0,426±0,09мг/л; у 33% дітей цієї групи, які мали знижене кислотоутворення шлунку, нами було зафіксовано зниження вмісту фтору у шлунковому сокові до 0,215±0,02мг/л, р<0,05. Таким чином можна говорити, що циркуляція фтору у шлунковому сокові дітей при ХГДП зумовлюється не тільки його вмістом у питній воді та продуктах харчування, а і інтенсивністю продукування парієтальними клітинами шлунку хлористоводневої кислоти, що у свою чергу залежить від тривалості захворювання та глибини морфологічних змін СОШ.

У 67% дітей з ХГ та ХГД з ендемічних районів спостерігалася затримка фтору в організмі та знижене його виведення нирками на фоні підвищеного вмісту у крові. Тому показники концентрації фтору у сечі у них не відрізнялися від таких у дітей І групи та здорових дітей. Тільки у 31,25% дітей, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору, його виведення знаходилося приблизно на рівні, який відповідав вмісту у питній воді та продуктах харчування і достовірно відрізнявся від показників дітей з умовно “чистих” регіонів (4,85±1,56мг/л проти 2,09±0,47мг/л, р<0,05). Схильність дитячого організму до депонування фтору в умовах його підвищеного надходження можна пояснити інтенсивністю кровопостачання кісткової тканини і швидким внутрішньокристалічним та поверхневим обміном внаслідок малих розмірів кристалів.

Концентрація іонів кальцію у крові дітей Полтавської області з ХГДП незалежно від групи спостереження була знижена у порівнянні з віковою нормою (р<0,05). Аналіз концентрації кальцію у крові дітей, які вживають підвищені концентрації фтору, виявив достовірне його зниження у порівнянні з концентрацією у крові дітей з умовно “чистих” регіонів (1,97±0,02 ммоль/л проти 2,06±0,03 ммоль/л, р<0,05), що можна пояснити участю кальцію у зв'язуванні фтору. Отримані дані крім того вказують на важливу особливість хронічної запальної патології ГДЗ - наявність вторинного синдрому мальабсорбції із зниженням всмоктування кальцію та інших мінеральних речовин.

Проведені нами дослідження ПОЛ у дітей з ХГ та ХГД виявили виражену інтенсифікацію процесів ПОЛ у крові дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору. Для дітей цієї групи характерним було підвищення на 50,61% рівня МДА до інкубації та на 11,41% концентрації МДА після інкубації у порівнянні з показниками дітей, які мешкають в умовно “чистих” регіонах, та порівняно з контролем (8,72±0,64 мкмоль/л проти 2,00±0,18мкмоль/л, р<0,05 та 13,47±0,82 мкмоль/л проти 5,45±0,51, р<0,05, відповідно). Поряд з інтенсифікацією процесів пероксидації у крові дітей ІІ групи ми спостерігали пригнічення ферментів АОЗ. Так, у порівнянні з групою дітей з умовно “чистих” регіонів спостерігалося гальмування синтезу СОД (1,060,04 ум.од. проти 1,230,06 ум.од., р0,05) у клітинах крові.

Нами вперше було проведено дослідження стану ПОЛ у шлунковому сокові дітей з ХГ та ХГД в залежності від регіону мешкання і виявлено зниження рівня МДА у дітей з ендемічних за фтором регіонів у порівнянні з показниками дітей з відносно “чистих” регіонів як до (4,56±1,70 мкмоль/л проти 15,35±3,59 мкмоль/л, р<0,05), так і після інкубації (7,03±1,72мкмоль/л проти 18,22±3,92 мкмоль/л, р<0,05). Цей факт можна вважати непрямим свідченням надмірної антиоксидантної активності шлункового соку у дітей ІІ групи, а зниження ПОЛ шлункового соку, як відомо, є ознакою десинхронізації фаз регенерації СОШ, коли процеси проліферації починають переважати над процесами диференціювання і розвиваються атрофічні зміни епітелію.

Згідно з метою дослідження, нами були вивчені клінічні ознаки ХГ та ХГД і біохімічні особливості адаптаційних механізмів до хронічного надходження підвищених концентрацій фтору у дітей залежно від типів конституції. Серед обстежених хворих обох груп спостереження переважали діти астеноїдного та дигестивного типів конституції, з чого можна зробити висновок про певну схильність до патології гастродуоденальної зони пацієнтів цих типів. При підвищеній кислотоутворюючій функції шлунку у 75% дітей дигестивного типу відмічалося значення рН у тілі шлунку в інтервалі 1,0-1,6, тоді як у більшості дітей інших типів конституції при підвищеному кислотоутворенні рН було меншим за 1,0. Навпаки, у 78% дітей астеноїдного типу значення рН у базальну фазу було меншим за 1,0. Серед дітей, які вживали підвищені концентрації фтору і мали знижену кислотоутворюючу функцію шлунку 78% складали діти дигестивного типу конституції. Отже, ми спотерігали реалізацію конституційних ознак на прикладі кислотоутворення шлунку.

Дослідження ПОЛ та АОЗ показало, що всередині ІІ групи достовірно вирізнялися показники дітей дигестивного та астеноїдного типів конституції. Так, найбільш суттєве збільшення показників МДА, які відрізнялися від даних дітей І групи, були виявлені у дітей дигестивного типу конституції як до (12,36±0,42 мкмоль/л проти 5,79±0,55 мкмоль/л, р0,05), так і після інкубації (16,80±0,86 мкмоль/ проти 12,09±0,65 мкмоль/л р<0,05). Група дітей дигестивного типу за показником МДА до інкубації перевищувала показник дітей астеноїдного типу на 60,10% (р<0,05), мґязевого типу - на 229,6% (р<0,05), торакального типу - на 184,14% (р<0,05).

У дітей астеноїдного типу відмічено найнижчий показник СОД, який відрізнявся від показників дітей І групи (0,98±0,10 проти 1,26±0,06 ум.од., р0,05) та дітей всіх інших типів конституції ІІ групи. Достовірно зниженим у порівнянні з контролем виявився у них показник церулоплазміну (109,04±14,04 мг/л проти 179,29±21,53 мг/л, р0,05), що свідчило про пригнічення фтором його синтезу у печінці, навіть не зважаючи на загострення хронічного запального процесу. Підвищення рівня в-ліпопротеїдів у дітей астеноїдного, м'язевого та торакального типів конституції у порівнянні з дітьми з умовно “чистих” регіонів ми розцінювали як непряме свідчення гіперхолестеринемії внаслідок негативної дії фтору.

Розроблені на основі санітарно-гігієнічних та клініко-параклінічних досліджень профілактичні заходи для попередження патології шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей, які проживають у регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді, повинні здійснюватися по трьох основних напрямах: 1) зменшення надходження підвищених концентрацій фтору з питною водою та продуктами харчування; 2) вживання харчових раціонів, які зменшують всмоктування фтору в організмі; 3) проведення скринінг-діагностики змін ШКТ методом ультразвукового дослідження та стану кислотоутворюючої функції шлунку у дітей груп ризику.

Індивідуальна профілактика фтористої інтоксикації повинна включати, крім дефторування води, дотримання дієтичних рекомендацій, які дозволяють зменшити всмоктування фтору з води та продуктів харчування. Для дітей раннього віку важливим “захисним” фактором є природне вигодовування, завдяки якому дитина отримує необхідну кількість кальцію. Для дітей старшого віку може бути рекомендовано вживання підвищеної кількості овочів та фруктів. Загальновідомо, що аскорбінова кислота, рибофлавін, нікотинова кислота та інші вітаміни, завдяки своїм антиоксидантним властивостям, сприяють зменшенню процесів ПОЛ та виведенню фтору з дитячого організму. Крім того, дітям, які мешкають у регіонах з підвищеним вмістом фтору, доцільно утримуватися від використання зубних паст, які містять фтор.

Виявлені під час досліджень характерні морфофункціональні зміни СОШ, наявність змін ПОЛ та АОЗ та дизкоординації іонного гомеостазу дітей з ХГ та ХГД з ендемічних за фтором регіонів зумовили необхідність розробки програми реабілітаційних заходів. До комплексної терапії нами включено препарат на основі вільхи клейкої “Альтан”, який підвищує цитопротективний потенціал СОШ через нормалізацію системи ПОЛ-АОЗ. Крім того, для покращення процесів звґязування фтору при його надходженні в організм до комплексу патогенетичної терапії було включено гліцерофосфат кальцію у дозі, яка відповідає віку дитини. З метою вивчення терапевтичної ефективності лікування діти ІІ групи були розділені на дві підгрупи: основну (30 дітей), яка отримувала базисну терапію + альтан по 0,005 г за 15 хвилин до їжі вранці та ввечері протягом трьох тижнів, та групу порівняння (20 дітей), яка отримувала базисну терапію (дієтотерапія, антацидні або стимулюючі секрецію препарати, седативні, прокінетики, антихелікобактерну терапію).

Головне значення в оцінці клінічної ефективності комплексної терапії надавалося його впливу на стан СОШ. Дослідження біоптатів дітей, які отримували альтан, виявили зменшення запальних змін (зниження ступеню інфільтрації поліморфно-ядерними лейкоцитами і плазмоцитами епітелію та власної пластинки). Свідченням активації цитопротективного потенціалу СОШ було підвищення мітотичної активності клітин поверхневого епітелію, яке зумовлювало збільшення продукції слизу. Перевагою альтану є те, що він не впливає на кислотоутворну функцію шлунку і може призначатися дітям при її зниженні.

Призначення дітям з ХГ та ХГД комплексної терапії з включенням альтану призводило до нормалізації процесів ПОЛ, що виявлялося у зменшенні вмісту продуктів окислення ліпідів, а з іншого - у інтенсифікації процесів фізіологічного АОЗ. Під дією комплексної терапії відбувалося достовірне зменшення показника МДА до інкубації (4,14±0,46 проти 8,72±0,64 мкмоль/л, р<0,05) та після інкубації (7,57±0,51 проти 13,47±0,82 мкмоль/л, р<0,05) у порівнянні з показниками дітей до лікування. Наслідком зменшення інтенсивності процесів ліпопереокислення можна вважати зниження відсотку ПГЕ у дітей, які одержували альтан, у порівнянні з даними до лікування (1,62±0,10% проти 2,11±0,18%, р<0,05) та з показником дітей, які отримували тільки базисну терапію (1,62±0,10% проти 2,29±0,13%, р<0,05). Активація ферментів АОЗ виражалася у підвищенні активності СОД (1,27±0,07 ум.од. проти 1,06±0,04 ум.од., р<0,05).

Спостереження у катамнезі виявило, що діти основної підгрупи протягом 6 місяців не зверталися за медичною допомогою з приводу загострення патології ГДЗ, тоді, як у підгрупі порівняння у 5 (13,8%) дітей спостерігалися рецидиви вже у першому півріччі. У наступні 6 місяців у 5 (16,6%) дітей основної підгрупи було зареєстровано загострення патології, а у підгрупі порівняння - у 12 (33,3%) дітей.

Санаторно-курортне лікування рекомендувалося дітям з ХГ та ХГД у періоді ремісії на курортах, де мінеральна вода має лікувальні властивості і не містить фтору (Моршин, Трускавець). При реабілітації дітей з ендемічних за фтором регіонів, які мають знижену кислотоутворюючу функцію шлунку, слід відмовитися від рекомендацій продовження реабілітаційних заходів в умовах курорту Миргород. Згідно з епідеміологічними дослідженнями, як місцева питна вода, так і вода з джерел у Миргороді містить високі концентрації фтору, що робить її вживання неприйнятним для даного контингенту дітей у комплексі реабілітаційних заходів.

хронічний фтор гастродуоденіт антиоксидантний

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні факторів ризику розвитку ХГ і ХГД та патогенетичному обґрунтуванні програми профілактично-реабілітаційних заходів для дітей Полтавської області, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору.

На підставі аналізу санітарно-гігєнічних показників доведено, що поширеність ХГ та ХГД у дітей Полтавської області корелює із вмістом фтору у питній воді джерел водопостачання (r = 0,68).

Характерними особливостями перебігу ХГДП у дітей з ендемічних за фтором регіонів порівняно з дітьми з умовно “чистих” регіонів є маніфестація захворювання у більш ранньому віці, невиразність больового синдрому, переважання астено-вегетативних порушень, проявів хронічної інтоксикації та полігіповітамінозу; 69,7% дітей мали флюорозне ураження зубів.

Основною морфологічною ознакою ХГДП, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору є збільшення у 3,9 разів кількості атрофічних гастритів, а також зменшення товщини захисного шару слизу (0,27±0,04 мм проти 0,49±0,05 мм, р<0,05) у порівнянні з даними дітей з умовно “чистих” регіонів, а також збільшення контамінації СОШ Helicobacter pylori III ступеню.

У дітей з ХГ та ХГД, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, у 4,6 разів частіше виявлена знижена кислотоутворююча функція шлунку (р<0,05). Через 2 і більше років захворювання у них встановлено зниження темпу секреції хлористоводневої кислоти порявняно з дітьми з умовно “чистих” регіонів.

Визначено, що у дітей з ендемічних за фтором регіонів збільшення концентрації фтору у крові (0,370,04 мг/л проти норми 0,250,02 мг/л, р<0,05) відповідає підвищеному його виведенню з сечею та шлунковим соком тільки в 30% випадків, а у 70% дітей відбувається затримка фтору в організмі та потенціювання його патогенного впливу. Тому показник концентрації фтору у сечі не може бути використаний в якості маркеру фтористої інтоксикації у дитячому віці.

У дітей з ХГДП виявлено гіпокальціємію, що була більш вираженою у групі дітей, які вживали підвищені концентрації фтору, і достовірно відрізнялася від контролю та показника дітей з умовно “чистих” регіонів.

У шлунковому сокові дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, у порівнянні з дітьми з умовно “чистих” регіонів виявлено зменшення вмісту хлору (р0,05) та калію (р0,05), внаслідок зниження секреторної функції шлунку. Концентрація МДА у шлунковому сокові до та після інкубації була нижчою (р<0,05), ніж у дітей І групи, що свідчить про десинхронізацію фаз регенерації слизової оболонки шлунку.

У дітей з ендемічних за фтором регіонів у порівнянні з показниками дітей з умовно “чистих” регіонів при ХГ і ХГД виявлено інтенсифікацію ПОЛ, що проявлялося у збільшенні рівня МДА до інкубації (р0,05) на тлі гальмування синтезу СОД (1,060,04 ум.од. проти 1,230,06 ум.од., р0,05).

Патогенетично обгрунтовано виділення дітей дигестивного та астеноїдного типів конституції, які проживають у регіонах з підвищеним вмістом фтору, у групу ризику розвитку ХГДП: виявлено конституційну обумовленість змін кислотоутворення і показників ПОЛ-АОЗ (за ступенем інтенсифікації процесів ПОЛ: дигестивний > астеноїдний > торакальний > м'язевий).

Патогенетично обґрунтована система профілактики ХГДП для дітей, які проживають у регіонах з підвищеним вмістом фтору. На підставі клінічних, біохімічних та морфологічних досліджень розроблено комплекс реабілітаційних заходів для дітей з ХГ та ХГД, які проживають у забруднених фтором регіонах. Призначення реабілітаційного комплексу дітям 3-4 рази протягом року (по 1 місяцю) дозволило зменшити кількість рецидивів на 50%.

Практичні рекомендації.

1. Дітям, які проживають у ендемічних за фтором регіонах, рекомендується проводити скринінг-метод ультразвукового дослідження верхнього відділу шлунково-кишкового тракту з метою виявлення ознак ХГ та ХГД на ранньому етапі хвороби.

2. Профілактичні заходи для дітей, які мешкають у регіонах з підвищеним вмістом фтору, включають дефторування води для індивідуального користування і вживання у дитячих колективах, дотримання дієтичних рекомендацій (природне вигодовування немовлят, зменшення у раціоні кількості жирів, підвищення вживання молочних продуктів, овочів та фруктів, які містять природні антиоксиданти) та прийом гліцерофосфату кальцію у зимово-весняний період 1-2 місяці 2-3 курси (3-6 років - 0,1х2 рази на день; 6-8років - по 0,2х2 рази на день; 9-12 років - по 0,25х2-3 рази на день).

3. Для попередження додаткового надходження фтору дітям, які проживають у районах з підвищеним вмістом фтору у воді, рекомендується застосовувати зубні пасти, які не містять фтору. Починаючи з 6-річного віку дітям слід використовувати зубні пасти, до складу яких входить гліцерофосфат кальцію (“Жемчуг”, “Арбат”) або ремодент (зубна паста “Ремодент”).

4. До комплексного обстеження дітей з ХГ та ХГД з ендемічних за фтором регіонів рекомендується включати ендоскопічне обстеження та (за показаннями) гістологічне дослідження СОШ для раннього виявлення ознак атрофічного процесу.

5. Курс реабілітації для дітей з ХГДП, які мешкають у ендемічних за фтором регіонах, рекомендується призначати 3-4 рази на рік тривалістю 1-2 місяців. У комплексній терапії доцільно застосовувати препарат “Альтан” по 0,05г 2-3 рази на день та гліцерофосфат кальцію (3-6 років - по 0,1 х 2 рази на день; 6-8 років - по 0,2 х 2 рази на день; 9-12 років - по 0,25 х 2-3 рази на день).

Література

1. Особливості мінерального складу біологічних рідин у дітей з хронічними гастродуоденітами, які проживають у екологічно несприятливих регіонах // Проблеми екології та медицини. - 2000. - Т.4, №4-6. - С.46-48.

2. Досвід застосування Альтану у комплексній реабілітації дітей з хронічними гастродуоденітами // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - №3. - С.27-30 (співавт. Крючко Т.О.) - клінічне і лабораторне обстеження, математична обробка отриманих даних.

3. Застосування препарату Альтан у комплексній терапії дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, які проживають у екологічно несприятливих регіонах // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. - Вип. 32. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 225-229 (співавт. Крючко Т.О., Забайрачний М.М., Ткаченко Н.М., Куценко Л.О.) - набір матеріалу, розробка принципів лікування).

4. Особливості прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу дітей з патологією гастродуоденальної зони, які мешкають у екологічно несприятливих регіонах // Збірник наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - Київ, 2001. - С.809-815.

5. Зміни морфологічної картини слизової оболонки шлунка при хронічній гастродуоденальній патології у дітей з екологічно несприятливих регіонів // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. - Вип. 33. - Дніпропетровськ, 2002. - С.145-149 (співавт. Крючко Т.О., Перцева О.І.) - аналіз і статистична обробка матеріалу.

Размещено на Allbest.ru