Роль порушення функції клапана носа у виникненні та перебігу захворювань носа і приносових пазух

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

УДК: 616.212.1-007.271-071.3

Роль порушення функції клапана носа у виникненні та перебігу захворювань носа і приносових пазух

14.01.19 - оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Джурко Лілія Романівна

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Мітін Юрій Володимирович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гарюк Григорій Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології;

доктор медичних наук, професор Абизов Рустем Адільєвич, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри оториноларингології.

Провідна установа

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра оториноларингології, МОЗ України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 21.02.2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 18.01.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук Розкладка А.І.

носовий клапан деформація хірургічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одне з чільних місць у патогенезі захворювань носа і приносових пазух посідає знання закономірностей перерозподілу повітряних потоків у носовій порожнині. Тому у фахівців стоїть важливе питання детального вивчення аеродинамічних властивостей носової порожнини і приносових пазух. Ще за часів Мінка (1903) було доведено те, що сама вузька частина носової порожнини - клапан носа, створює найбільший опір повітряному потоку, який проходить через носову порожнину. На превеликий жаль до XX сторіччя суттєвих змін у теоретичній основі не відбулося. Хоча останнім часом у науковців відмічається прояв інтересу до вивчення аеродинамічних властивостей носа і приносових пазух (Д.И. Заболотный и соавт., 1995; Ю.П. Ульянов, 1997; В.С. Пискунов, 2000; Л.Л. Державина и соавт., 2000, 2001; В.С. Козлов и соавт., 2002).

Окремі праці, в яких вивчається носовий клапан, певною мірою висвітлюють і його функціональні особливості, але спеціальні дослідження впливу клапана носа на розвиток та перебіг захворювань у порожнині носа і приносових пазухах відсутні.

Розвиток відеоендоскопічної ринохірургії істотно змінив розуміння патогенезу захворювань носа і приносових пазух. Так, за концепцією Мессерклінгера (W. Messerklinger, 1970), усі синуїти мають риногенний характер. Дослідження останніх років (Ю.В. Гаврилюк, 1995; А.С. Лопатин, 1995, 1998; С.Б. Безшапочный и соавт., 2002; Г.И. Гарюк и соавт., 2002; Г.З. Пискунов и соавт., 2002; Н. Stammberger, 1988, 1991) показали, що чинниками цього є патологічні зміни архітектоніки порожнини носа, а саме остіомеатального комплексу, положення середньої носової раковини, носової перегородки, гачкоподібного відростка, анатомічних особливостей клітин решітчастої кістки. Звичайно, не можна відкидати й інші чинники у розвитку захворювань носа і приносових пазух, такі як мікробний фактор, дисфункція мукоціліарного транспорту, імунологічний статус організму (Г.И. Гарюк и соавт., 1998; Д.І. Заболотний і співавт., 1991, 2002; Р.А. Абизов, 2002; В.І. Нестерчук і співавт., 2002; P. Brandzaeg, 1995; J. Bradley, 1997).

Нинішній етап розвитку ринохірургії характеризується полемікою між прихильниками класичних, радикальних методів хірургічних втручань та функціонально-зберігаючої ощадливої ендоскопічної хірургії (В.А. Красиков и соавт., 1995; С.Б. Безшапочный и соавт., 1998; В.В. Березнюк и соавт., 1998; А.С. Лопатин и соавт., 1998, 2000; В.С. Козлов, 2000; M.E. Wigand, 1978; H. Stammberger, 1985; R.G. Amedee, 1990; W. Freysinger et all., 1997). Це стосується, як визначення показань до їхнього застосування, так і до оцінки отриманих результатів. Кожен з цих методів має свої переваги і недоліки. Вибір одного з них залежить від конкретних умов, які до кінця ще не визначені. Все це і стало підставою для проведення нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри оториноларингології НМУ ім. О.О. Богомольця “Удосконалення діагностики та лікування захворювань вуха, носа, приносових порожнин, глотки, гортані та стравоходу на основі використання оптичних систем, аудіо- та вестибулометрії, доплерографії, електронної мікроскопії, морфологічних та біохімічних досліджень” (№ держреєстрації 0100V002048).

Мета дослідження - вивчити топографоанатомічні особливості будови носового клапана, вплив його деформацій на розвиток та перебіг захворювань порожнини носа і приносових пазух, а також розробити методику відеоендоскопічного хірургічного втручання у носовій порожнині, приносових пазухах одночасно з корекцією носового клапана.

Завдання дослідження:

1. Визначити топографоанатомічні особливості будови носового клапана в нормі та при різній патології носа і приносових пазух.

2. З'ясувати причини порушень дихальної функції носа у пацієнтів з нормальним та деформованим клапаном носа за допомогою розробленого ринопневмометра.

3. Співставити топографоанатомічні (антропометрія) та функціональні (ринопневмометрія) дані обстежень клапана носа у здорових осіб і хворих з патологією носа та приносових пазух.

4. Патогенетично обґрунтувати необхідність хірургічного лікування хворих з деформованим носовим клапаном та патологією носа і приносових пазух.

5. Провести співставлення ефективності лікування хворих порівнюючи традиційну та запропоновану схеми лікування. Порівняти показники відновлення форми і функції носового клапана згідно отриманих результатів.

Об'єкт дослідження - здорові та хворі люди з патологією носа і приносових пазух.

Предмет дослідження - клапан носа у здорових людей та пацієнтів з різною патологією носа і приносових пазух.

Методи дослідження - клінічні, функціональні, статистичні і фізико-математичне моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблено метод фізико-математичного моделювання клапана носа (антропометрія клапана носа). Вивчено антропометричні особливості будови носового клапана у здорових людей та хворих з патологією носа і приносових пазух. Сконструйовано ринопневмометр (патент України №50463 А від 15.10.2002 року) для вивчення аеродинамічних характеристик клапана носа (ринопневмометрія). Визначено аеродинамічні показники площин входу й виходу клапана носа та їх співвідношення в нормі і патології. Вперше розроблено схему шовної фіксації бічних хрящів (патент України №50505 А від 15.10.2002 року). Обґрунтовано необхідність проведення відеоендоскопічних втручань у порожнині носа і приносових пазухах з одночасною корекцією носового клапана при захворюваннях носа і приносових пазух та деформацією клапана носа.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені методи фізико-математичного моделювання (антропометрія) та функціонального дослідження (ринопневмометрія) дають можливість детально вивчити будову та аеродинамічні показники клапана носа; визначити площини входу й виходу та їх співвідношення при нормі і при патології. Результати дослідження мають практичне значення у визначенні нормального - функціонально спроможного або деформованого - патологічно зміненого клапана носа.

При визначенні деформації клапана носа у пацієнтів, що не мають наявної патології носа і приносових пазух, запропонована методика лікування дозволяє проводити його хірургічну корекцію у плановому порядку для запобігання можливого розвитку хвороб носа та приносових пазух.

Нами доведено, що одночасне хірургічне втручання у носовій порожнині і приносових пазухах, у комбінації з корекцією носового клапана шляхом застосування малоінвазивної відеоендоскопічної методики - дає можливість більш надійно прогнозувати перебіг патологічного процесу у порожнині носа та приносових пазухах і водночас суттєво зменшити ризик подальшого розвитку захворювання.

Впровадження результатів досліджень. Розроблені методи діагностики та лікування хворих на гострі і хронічні синуїти, хронічні риніти втілено в практику міського оториноларингологічного центру та ЛОР-відділення 12-ї клінічної лікарні м. Києва, ЛОР-відділення 9-ї клінічної лікарні м. Києва, ЛОР-відділення 2-ї дитячої клінічної лікарні м. Києва.

Матеріали дисертаційної роботи використовувалися під час проведення практичних занять зі студентами, семінарських занять з лікарями-інтернами на кафедрі оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і слухачів факультету підвищення кваліфікації лікарів.

Особистий внесок здобувача. Клінічний огляд, відбір хворих, анатомо-топографічні дослідження, дослідження функціонального стану клапана носа, розробка методів моделювання проводилася здобувачем самостійно на базі міського оториноларингологічного центру Центральної міської клінічної лікарні м. Києва. Здобувач самостійно проводила лікування досліджуваних хворих за особисто запропонованою методикою, зокрема, близько 600 хірургічних відеоендоскопічних втручань у порожнині носа і приносових пазухах.

Авторка особисто провела статистичний аналіз отриманих результатів, написала усі розділи дисертації, сформулювала висновки і практичні рекомендації.

Запропоновані методи дослідження функціонального (ринопневмометрія) та антропеометричного (фізико-математичне моделювання) стану клапана носа, а також спосіб шовної фіксації бічних хрящів для прогнозованої корекції кута носового клапана розроблені спільно із завідувачем кафедри оториноларингології НМУ проф. Ю.В. Мітіним та лікарем А.Б. Черновим. На базі кафедри, проведена їх апробація.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено на щорічній традиційній конференції Українського наукового товариства оториноларингологів (Алушта, 2001 р.), науково-практичній конференції “Современные вопросы аудиологии и ринологии” (Курськ, 2000 р.), засіданнях наукового товариства оториноларингологів (2002 р.), І з'їзді ВАПРЕХ “Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії” (Київ, 2002 р.), засіданні спеціалізованої апробаційної ради “Спеціальні питання хірургії” Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (2002 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 праць, в яких викладені основні положення дисертації. З них 4 - у спеціалізованих фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 - у матеріалах з'їздів і конференцій. Отримано два деклараційних патенти України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація представлена в 1 томі, складається зі вступу, 6 розділів (огляду літератури, розділу з описом матеріалу і методів досліджень, а також чотирьох розділів з висвітленням одержаних результатів), заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Робота викладена на 150 сторінках машинопису, проілюстрована 27 таблицями та 98 рисунками. Список літератури складається з 339 джерел, з них 213 вітчизняних і 126 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Для розв'язання поставлених задач проведені клінічні спостереження 210 хворих з різною патологією носа і приносових пазух, з яких у 122 хворих, що становить 58% від кількості обстежених, було виявлено патологію клапана носа.

Деформація носового клапана визначалася співставленням даних ринопневмометрії, отриманих за допомогою розробленого нами ринопневмометра, і метода фізико-математичного моделювання, базою якого є спеціальне програмне забезпечення (розроблена програма “Medic-metrics”).

Серед усієї кількості обстежених нами хворих було: 23 пацієнта з гострим ускладненим синуїтом (реактивний набряк клітковини орбіти і повік); 19 - з хронічним гнійним синуїтом; 44 - з хронічним поліпозним синуїтом; 21 пацієнт - з хронічним гіпертрофічним ринітом; 15 - з кістами верхньощелепних пазух.

Найбільш серйозну деформацію клапана носа ми спостерігали серед пацієнтів з гострим ускладненим сунуїтом - синуїтом з реактивним набряком клітковини орбіти та повік.

Обстеження і лікування пацієнтів проводилося на базі ЛОР-клініки НМУ, ЦМКЛ м. Києва. На усіх хворих при надходженні до стаціонару заповнювалися індивідуальні тематичні карти, в яких відображалися скарги хворого, історія захворювання і життя, дані об'єктивних клінічних досліджень до оперативного лікування, дані оперативних втручань, хід та особливості операцій, перебіг післяопераційного періоду, стан хворого при виписці, спостереження після виписки із стаціонару. Усі хворі досліджувалися загальноклінічними методами, за необхідністю проводилася рентгенографія приносових порожнин у 2-х проекціях, комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. Для верифікації діагнозу усім пацієнтам ми проводили відеоендоскопічні дослідження носової порожнини і приносових пазух.

В основу обстеження хворих покладено принцип всебічної комплексної оцінки патологічних змін у носовій порожнині, виявлених за допомогою клінічних та відеоендоскопічних даних.

Для відеоендоскопічного вивчення стану носового клапана була використана розроблена нами методика фізико-математичного моделювання, яка базується на власному програмному забезпеченні (“Medic Metrics” version 1.1.3.0). Ендоскопічну картину носового клапана ми отримували за допомогою жорсткого риноендоскопу (Hopkins), фірми Storz, діаметром 4 мм, з кутом огляду 0. Аналоговий сигнал (відеозображення) з ендоскопу передається на відеомагнітофон (формат запису - VHS), далі перетворюється на цифровий за допомогою ПК (CPU - Pentium 166 MMX, RAM - 256 Mb, HDD - 7,5 Gb, операційна система Windows 98 SE), обладнаного відеоадаптером “ASUS 3DexPlorer /GX2 V1.10”. Завдяки програмі “PBTV” ^©S3 Incorporated (version 1.00) проводилося кадрування необхідних зображень. Зображення зберігалися у форматі BMP, з глибиною кольоропередачі у 24 біти.

Кінцева обробка отриманих зображень проводилася у графічному редакторі “Adobe^® Photoshop^®” (version 6.0). За допомогою спеціально розробленої нами програми “Medic Metrics” (version 1.1.3.0) проводили обчислення отриманих зображень носового клапана: площі входу та виходу, довжини перерізу цих площин, периметр, кут. Для підрахування площі застосовано “метод перекриття полігонів”, при підрахунках периметру використано “метод паралелограмів” з наступним “розмиттям” отриманої межі. Кути підраховувалися за допомогою використання стандартних тригонометричних перетворень, (RxLib 2.75) методом побудови кола.

Під методом фізико-математичного моделювання ми розуміємо перетворення аналогового відеосигналу на цифровий, відбір статичних зображень та подальше обчислення параметрів носового клапана за допомогою застосування фізичних постулатів та математичних закономірностей. Перевагою запропонованого способу вимірювання є те, що максимально точно обчислюються анатомічні утворення носового клапана. Це дозволяє з достатнім ступенем вірогідності за особливостями будови ділянки клапана носа передбачити можливий розвиток патологічного процесу у порожнині носа та приносових пазухах.

Оскільки, на нашу думку, основною функціональною роллю нормального носового клапана є його вплив на аеродинамічні характеристики носової порожнини, нами був розроблений власний ринопневмометр (патент України №50463 А від 15.10.2002 року). Відповідно, для вивчення аеродинамічних показників застосовувався метод ринопневмометрії. Діагностичною цінністю даного методу є можливість виміряти динамічний тиск (що корелює зі швидкістю повітряного потоку) повітря в ділянці саме клапана носа під час актів вдиху та видиху (рис. 1).

Працює ринопневмометр наступним чином: фіксують корпус 1 у руці, капіляр із повітрязабірною трубкою 2 жорстко з'єднаною із датчиком тиску 5, яку вводять пацієнту у ніс, при цьому слідкують за тим, щоб вона не торкалася слизової оболонки носа і вільно розміщувалася у необхідній ділянці клапана носа під контролем зору. На реєструючому пристрої, який з'єднано з корпусом 1 гнучкими провідниками 3, попередньо перевіряють його працездатність, фіксують сигнали, що надходять від датчика тиску 5, до якого приєднано підсилювач сигналу 6. Дешифрування запису отриманих ринопневмограм дозволяє скласти картину аеродинаміки клапана носа.

Оскільки, ринопневмометрична крива була досить подібна до синусоїди, то, скористувавшись самим простим рішенням - методом “трикутників”, ми визначали площу уявних фігур вдиху і видиху. Для зручності співставлень запропоновано отриману площу фігури визначати в умовних одиницях (у. о.).

Дослідження носового дихання проводилося у двох половинах носової порожнини у здорових та хворих людей із захворюваннями носа і приносових пазух. За допомогою ринопневмометра і самописця отримували по чотири ринопевмограми на кожного пацієнта. Запис проводився з двох точок: кута носового клапана - у місці з'єднання дистальної частини бічного хряща і носової перегородки, дна порожнини носа (вхід до загального носового ходу).

Для збору показників аеродинаміки носового клапана та їх математичного аналізу, нами було обстежено 60 здорових осіб, у тому числі 30 чоловіків і 30 жінок.

Вірогідно, що при наявності патології клапана носа (його функціональній недостатності), наприклад, його деформації внаслідок викривлення носової перегородки, гіпертрофії або набряку нижньої носової раковини, порушується перерозподіл повітряних потоків по носових ходах, що в подальшому призводить до розвитку й інших ланок патогенезу у виникненні хвороб носа і приносових пазух. За формою ринопневмометричної кривої (аналізуючи такі характеристики, як амплітуда та подовженість фаз вдиху і видиху) і отриманими у процесі її обчислення даними, можна судити про функціональну здатність носового клапана, а саме, чи відбувається вирівнювання швидкості потоків, що надходять. Цей метод дослідження дає якісну характеристику функціональної спроможності носового клапана, і результати вимірювання зазнають впливу багатьох чинників з боку носової порожнини та зовнішнього середовища. У ділянці кута носового клапана з лівого боку ринопневмометричні дані наступні - 28 у.о.; з правого боку - 16 у.о., а у ділянці його дна з обох боків - 15 у.о.

Після проведеного аналізу функціонального (ринопневмометрія) та антропометричного (фізико-математичне моделювання) досліджень клапана носа у 60 здорових осіб і 122 хворих з патологією носа та приносових пазух, обробки статистичних даних, було визначено, що клапан носа є об'ємним утворенням і має площини входу та виходу, кути - зовнішній, функціональний та внутрішній. Відстань між площинами входу й виходу становить 3-4 міліметри.

Найважливішим показником функціональної спроможності клапана носа є його зовнішній та функціональний кути, а також їх співвідношення. Зовнішній кут у нормі дорівнює 15-25°, а співвідношення величин зовнішнього кута до функціонального становить - 4/7 або 0,57. За різної патології клапана носа величина кута змінюється, а числове значення співвідношення зовнішнього кута до функціонального - характеризує форму його деформації. Співставивши отримані результати, ми розробили робочу класифікацію форм носового клапана в залежності від патології носа та приносових пазух, яка наведена у таблиці 1. Зображення клапана носа отримано шляхом математичного аналізу 210 відеоендоскопічних знімків клапана, даних ринопневмометричного дослідження та візуальних спостережень майже у 1500 пацієнтів. Звичайно, можливі варіанти відхилень від запропонованого нами схематичного зображення, проте, кожній патології відповідає певна “конструкція” носового клапана, в середньому у 87% обстежених осіб. Проведені спостереження підтверджують наші теоретичні висновки щодо взаємозв'язку між нозологічними формами та різновидами будови клапана носа.

Отже, наведені результати дослідження ще раз переконують у тому, що коригуючі ендоназальні втручання повинні бути направлені на усунення перешкод повітряному струменю, який рухається по загальному носовому ходу в бік хоан. В іншому випадку, течія змінює свій фізіологічний, природний напрям і спричинює мікротравми епітеліального шару слизової оболонки, порушує його цілісність і бар'єрну функцію. Хірургічні втручання за різної патології носа та приносових пазух повинні включати в себе корекцію деформованих ділянок порожнини носа, і особливу увагу слід приділяти головному регулюючому елементу носової порожнини - клапану носа.

Основними завданнями хірургії носового клапана є відновлення нормальної анатомії клапана носа та покращення функції носового дихання.

Методичний підхід до лікування патології клапана носа передбачає п'ять типів операцій: на перегородці носа, на бічному хрящі, у ділянці дна порожнини носа, на передньому кінці нижньої носової раковини, на рубцево змінених шкірі і слизовій оболонці.

За даними обстежень, у 85% пацієнтів із захворюваннями носа і приносових пазух відмічалася патологія клапана носа, яка виникала внаслідок деформацій дистальної частини носової перегородки. Тому, при хірургічному лікуванні, в першу чергу повинні розглядатися показання до корекції перегородки, оскільки її деформації є найчастішими чинниками функціональної недостатності носового клапана. Якщо операція на носовій перегородці не вирішує дану проблему, то необхідно звернути увагу на бічний хрящ.

В результаті роботи над методикою хірургічного втручання на носовому клапані розроблено спосіб корекції кута клапана методом шовної фіксації бічних хрящів. Відмінною особливістю заявленого способу є легкість виконання та прогнозованість формування кута носового клапана. Це дозволяє проводити корекцію деформованого клапана носа, а саме його розширення. На даний винахід отримано деклараційний патент України (№50505 А від 15.10.2002 року). Метод складається з наступних етапів: проводиться під час відкритої чи закритої ринопластики декортикація остова хрящової частини носа; відокремлюються бічні хрящі і розділяються між собою; відшаровується мукоперихондрій носової перегородки хрящової частини з двох сторін, видаляються її деформовані ділянки; резектуються за необхідністю каудальні частини латеральних хрящів; прошивається правий та лівий бічний хрящ на одному рівні, не зав'язуючи вузлів, а фіксуючи шовний матеріал на зажимачах; проводиться нова лігатура між натягнутими лігатурами бічних хрящів, після чого вони зав'язуються - “відра”; зав'язується верхня лігатура - “коромисло”, одинарним вузлом над перегородкою носа; одягається в голку один із вільних кінців “коромисла” і лігатура проводиться крізь верхній край носової перегородки, після чого зав'язується (рис. 2).

Досить часто трапляється деформація носового клапана в ділянці дна. Місце з'єднання каудальної частини носової перегородки з премаксилою (передньою носовою вістю) є ведучим у виникненні деформацій носового клапана. Конгломерат із нижньо-каудальної частини чотирикутного хряща разом із крилом премаксили створює значні перешкоди потоку вдихнутого повітря. Хірургічний спосіб корекції даної деформації клапана носа - подібний до оперативних втручань на носовій перегородці. Тобто, основною технікою його є підслизове видалення неправильно зрощених між собою нижньо-передньої частини носової перегородки з одним із крил премаксили.

Наступним чинником розвитку деформації носового клапана у ділянці його дна є патологічні зміни нижньої носової раковини. Хірургічній корекції підлягають такі її стани як вазомоторні розлади та гіпертрофія. Найчастіше ми застосовували щадну конхотомію, вазотомію або кріоконхотомію.

Ще однією причиною розвитку деформації носового клапана є утворення рубців та синехій на шкірі і слизовій оболонці присінка носа. Метод хірургічної корекції даного виду деформації технічно не складний, основою його є відновлення нормальної анатомії клапана носа, шляхом видалення рубців та розсічення синехій. З метою профілактики даного ускладнення можна використовувати прокладки з відмитої рентгенівської плівки або силастикові протези, які розміщуються у вузьких місцях носової порожнини на 7-10 діб.

Під час лікування пацієнтів із захворюваннями носа і приносових пазух та деформованим клапаном носа ми застосовували відеоендоскопічну хірургію носа та приносових пазух з одночасною корекцією клапана носа. Використання відеоендоскопічної техніки під час оперативних втручань давало змогу ліквідувати патологічний процес у носовій порожнині та приносових пазухах шляхом застосування класичних малоінвазивних методів відеоендоскопічної хірургії.

Після спостереження за прооперованими хворими, що лікувалися згідно розробленої нами методики, та після обробки статистичних даних видно, що дана методика ефективна, оскільки позитивний результат у досліджуваній групі хворих отримано у 86% пацієнтів, у контрольній групі - 72%.

Таким чином, виходячи з отриманих результатів, запропоновану методику відеоендоскопічних хірургічних втручань у носовій порожнині та приносових пазухах разом з корекцією деформованого клапана носа у пацієнтів із захворюваннями носа і приносових пазух можна розглядати як ефективну, патогенетично обгрунтовану при даних захворюваннях. Наш досвід показує, що дана методика дозволяє запобігти рецидивам захворювань носа і приносових пазух та розвитку їх ускладнень.

ВИСНОВКИ

1. Носовий клапан являє собою об'ємне анатомічне утворення носової порожнини. Будова та форма носового клапана мають безпосередній вплив на перерозподіл повітряних потоків у носовій порожнині. Визначено, що у 58% пацієнтів із захворюваннями носа і приносових пазух відмічалася деформація носового клапана.

2. На основі антропометричних обстежень ділянки клапана носа визначені співвідношення площин перерізу, кутів входу й виходу, носового клапана у здорової людини та у хворих на різну патологію носа і приносових пазух.

3. Після співставлення результатів фізико-математичного моделювання та ринопневмометрії визначено особливості будови носового клапана, у здорових людей та хворих, що страждають захворюваннями носа і приносових пазух. Виділені форми носового клапана у нормі та при патології носа і приносових пазух.

4. Оперативні втручання за різної патології у порожнині носа і приносових пазухах повинні здійснюватися з урахуванням анатомічної будови клапана носа та за необхідності обов'язкової його корекції.

5. На підставі визначення у хворих із патологією носа та приносових пазух деформації ділянки клапана носа, запропонована нами методика лікування виявилася ефективною у 86% хворих, у контрольній групі - 72%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для отримання об'єктивної картини архітектоніки порожнини носа перед оперативним втручанням бажано проводити дослідження, застосовуючи метод фізико-математичного моделювання (що базується на програмі “Medic Metrics”) та функціональний метод дослідження - ринопневмометрію.

2. Застосування запропонованих нами методів дослідження клапана носа дасть можливість практичному лікарю прогнозувати можливість розвитку чи подальший перебіг патологічного процесу у порожнині носа і приносових пазухах.

3. При визначенні деформації клапана носа у пацієнтів, що не мають наявної патології носа і приносових пазух бажано проводити його хірургічну корекцію у плановому порядку.

4. Рекомендовано проводити хірургічні втручання у порожнині носа та приносових пазухах з методами корекції носового клапана, застосовуючи малоінвазивну відеоендоскопічну методику оперування.

5. Рекомендовано для корекції кута носового клапана застосовувати фіксаційний шов латеральних хрящів носа.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Митин Ю.В., Гладуш Ю.И., Джурко Л.Р., Васильев В.М., Биль Н.О. Современные возможности комплексного лечения пациентов с заболеваниями околоносовых пазух // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2000. - №4. - С. 61-62. (Здобувачем виконувалася клінічна частина роботи та статистична обробка результатів дослідження).

2. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Скицюк С.В., Чернов А.Б. Аеродинамічні властивості клапана носа здорової людини // Ліки України. - 2002. - №1. - С. 46-48. (Здобувач була головним виконавцем дослідження, їй належить головна ідея публікації, статистична обробка та аналіз отриманих результатів).

3. Джурко Л.Р. Визначення параметрів носового клапана у здорових людей // Ліки України. - 2002. - №2. - С. 46-48.

4. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Чернов А.Б. Визначення параметрів носового “клапана” при його патологічних станах // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2002. - №3. - С. 15-20. (Здобувач була головним виконавцем дослідження, їй належить головна ідея публікації та аналіз отриманих результатів).

5. Митин Ю.В., Джурко Л.Р. Взаимосвязь деформации клапана носа с патологией полости носа и околоносовых пазух // Российская ринология. - 2002. - №2. - С. 27. (Здобувачем виконувалася клінічна частина роботи, проводився аналіз одержаних результатів та статистична обробка матеріалу).

6. Митин Ю.В., Джурко Л.Р., Биль Н.О. Наш опыт реконструктивной хирургии полости носа и околоносовых пазух // Тезисы докладов научно-практич. конф. “Современные вопросы аудиологии и ринологии”. - Москва-Курск: - 2000. - С. 213-214.

7. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Васильєв В.М., Біль Н.О. Ендоскопічна малоінвазивна хірургія порожнини носа та біляносових пазух // Зб. наук. праць, присвяч. 125-річчю Центральної міської клінічної лікарні. - К.: - 2000. - С. 102-103.

8. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Біль Н.О. Порівняльна характеристика різноманітних варіантів реконструктивної хірургії порожнини носа та навколоносових пазух // Мат. наук. праць IX з'їзду оториноларингологів України. - Київ. - 2000. - С. 105-106.

9. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Васильєв В.М., Біль Н.О. Реконструкція порожнини носа при гострих гнійних ускладнених синуїтах // Журнал вушних, носових і горлових хвороб (додаток).
- 2001. - №3. - С. 114-115. (Здобувачем виконувалася клінічна частина роботи та статистична обробка результатів дослідження).

10. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р. Можливості доступу при корекції зовнішнього носа // Мат. наук. праць І науково-практичної конференції ВАПРЕХ України. - 2002. - С. 109-111.

11. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Чернов А.Б. Ринопневмометр / Деклараційний патент України на винахід №50463 А від 15.10.2002 р. (Бюл. №11, 2002).

12. Мітін Ю.В., Джурко Л.Р., Чернов А.Б. Спосіб шовної фіксації бічних хрящів / Деклараційний патент України на винахід №50505 А від 15.10.2002 р. (Бюл. №11, 2002).

АНОТАЦІЇ

Джурко Л.Р. Роль порушення функції клапана носа у виникненні та перебігу захворювань носа і приносових пазух - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню питань патології носа та приносових пазух у хворих з деформацією носового клапана. В роботі досліджується вплив перерозподілу повітряних потоків на перебіг захворювань носа та приносових пазух. За допомогою ринопневмометрії та методу фізико-математичного моделювання вивчені топографічні особливості будови клапана. Визначені найхарактерніші форми клапана носа за різної патології носа та приносових пазух.

Доведена необхідність коригування деформованого носового клапана, що сприяє запобіганню рецидивів і можливих ускладнень.

Розроблені методики відеоендоскопічного хірургічного лікування, що включають корекцію внутрішньоносових структур або ліквідацію патологічного вогнища у порожнині носа і приносових пазухах разом з відновленням структури деформованого носового клапана.

Ключові слова: клапан носа, аеродинаміка, ринопневмометрія, фізико-математичне моделювання, відеоендоскопічна хірургія.

Джурко Л.Р. Роль нарушения функции клапана носа в возникновении и течении заболеваний носа и околоносовых пазух. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена вопросам изучения патологии носа и околоносовых пазух у больных с деформированным клапаном носа. В работе исследуется практическое значение предложенных методов диагностики аэродинамических свойств клапана носа и влияние перераспределения воздушных потоков на течение заболеваний носа и околоносовых пазух. При помощи разработанного ринопневмометра и метода физико-математического моделирования изучены топографо-анатомические особенности строения носового клапана у здоровых людей и больных с патологией носа и околоносовых пазух. Определены наиболее характерные формы клапана носа при различной патологии носа и околоносовых пазух.

Показано, что носовой клапан является ключевым объемным анатомическим образованием, регулирующим аэродинамические свойства носовой полости. Установлено, что носовой клапан имеет плоскости входа и выхода, а также внутренний, наружный и функциональный углы.

Доказана необходимость коррекции деформированного носового клапана (у пациентов с патологией носа и околоносовых пазух), которая предупреждает развитие рецидивов и возможных осложнений.

Научно обоснованы и апробированы эффективные методы видеоэндоскопического хирургического лечения, которые включают коррекцию внутриносовых структур или ликвидацию патологического очага в полости носа и околоносовых пазух вместе с хирургической коррекцией структуры деформированного носового клапана.

Разработан и внедрен в практику новый способ шовной фиксации латеральных хрящей, позволяющий корригировать угол носового клапана, преимуществами которого являются - возможность более точного прогнозирования образовавшегося рубца и простота исполнения.

Результаты изучения аэродинамических характеристик носового клапана с определением величин углов и площади явились обоснованием необходимости проведения видеоендоскопического хирургического лечения больных с деформированным носовым клапаном и заболеваниями носа и околоносовых пазух.

Предложенные методики видеоэндоскопического хирургического лечения заболеваний носа и околоносовых пазух с коррекцией деформированного клапана носа патогенетически обоснованы, эффективны, просты в исполнении и могут широко использоваться в стационарных условиях.

Разработанные методы диагностики аэродинамических свойств носового клапана могут быть использованы для изучения течения различных заболеваний носа и околоносовых пазух, а также для оценки эффективности проведенного лечения больным с заболеваниями носа и околоносовых пазух.

Ключевые слова: клапан носа, аэродинамика, ринопневмометрия, физико-математическое моделирование, видеоэндоскопическая хирургия, шовная фиксация.

Dzhurko L.R. The Role of impaired function of the nasal valve in origin and current the diseases of the nose and perirhinal sinuses. - Manuscript.

Dissertation on competition for a candidate degree of medical sciences on specialty 14.01.19 - otorhinolaringology. The O.S. Kolomiychenko Otolaryngology Institute of Medical Science Academy of Ukraine, Kiev, 2003.

In work was studied practical importance of the offered methods of diagnostics aerodynamic characteristic of nasal valve and influence the repartition airstreams on current diseases of the nose and perirhinal sinuses. With the help of rhinopneumometry and method physico-mathematical modeling was studied topographical particularities construction the nasal valve. Was determined most typical forms of the nasal valve under different pathology of the nose and perirhinal sinuses.

It was designed schemes videoimage-endoscopic surgical treatment, which comprise itself correction of inside structures of nose, or liquidation the centre of pathology in cavities of nose and perirhinal sinuses together with recovering the structure deformed nasal valve.

The Keywords: the nasal valve, aerodynamics, rhinopneumometry, physico-mathematical modeling, videoimage-endoscopic surgery.

Размещено на Allbest.ru