Застосування 0,8% електрохімічно активованого розчину хлориду калію при лікуванні хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака

АМН України

УДК 615.28:616.599-002.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Застосування 0,8% електрохімічно активованого розчину хлориду калію при лікуванні хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин

14.01.03 - хірургія

Трофимов Вадим Євгенович

Донецьк 2003

Загальна характеристика роботи

хлорид калію гнійно запальний

Актуальність теми. Проблема профілактики і лікування хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин залишається надзвичайно важливою й актуальною у загальнобіологічному, медичному і соціальному аспектах (Дуденко Г.И. и соавт., 1998; Лупальцов В.И. и соавт., 1995; Саенко В.Ф. и соавт., 1992, 2002). Особливо гостро це стосується ускладнень ранового процесу (Fiqueroa A.M. et al., 1989; Monetta I. et al., 1992; Pierre E.J. et al., 1998). В даний час 35-40% хворих хірургічного профілю складають пацієнти з гнійно-запальними процесами (Марютин П.В. и соавт., 1998), причому післяопераційні гнійні ускладнення розвиваються в середньому в 30% хворих.

Боротьба з рановою інфекцією ускладнюється тим, що часто рани інфіковані патогенними антибіотико-резистентними штамами стафілококів, умовно патогенною мікрофлорою, а також мікробними асоціаціями. Серед збудників гнійної інфекції все частіше зустрічаються штами неклостридіальних анаеробних мікроорганізмів, не чуттєвих до більшості існуючих хіміопрепаратів (Белов С.Г. і соавт., 1995). У виникненні гнійних ускладнень зросла роль антибіотикорезистентної внутрігоспітальної інфекції.

Процес формування резистентних мікроорганізмів у рівній мірі поширюється не тільки на групу антибіотиків, але і на традиційні антисептики, що істотно ускладнює лікування ран і вимагає створення препаратів із широким спектром антибактеріальної дії (Шалимов А.А. и соавт., 1998; Bolton L. et al., 1994; Brown C.D. et al., 1993, 1995; Kerstein M.D. et al., 1995).

Виходячи з результатів досліджень останніх років (Даценко Б.М. и соавт., 1997; Саенко В.Ф. и соавт., 1998; Тамм Т.И., 1998) представляється можливим відзначити, що головним недоліком у лікуванні ранової інфекції є і те, що багато з застосовуваних лікарських препаратів мають односпрямованість лікувальної дії, а також відрізняються порівняльною нетривалістю фармакологічного ефекту, при цьому їхня лікувальна активність виявляється, головним чином, на поверхні рани і не сприяє ліквідації гнійної мікрофлори в глибині уражених тканин (Ляпунов Н.А. і соавт., 1995; Тамм Т.И., 1997; McFadden E.A. et al., 1997; Witkowski J.A. et al., 1996). Отже вага і спрямованість перебігу ранового процесу визначаються саме внутрішньотканинною (“глибинною”) мікрофлорою, а не бактеріями , що вегетують на поверхні рани.

Тому представляється дуже важливим і доцільним вивчення клінічної ефективності препаратів місцевого застосування, що володіють одночасно антимікробним, протизапальним, дегидратаційним, некролітичним і знеболюючим ефектами, що дозволяють реалізувати лікувально-профілактичну дію не тільки на поверхні рани, але й у її глибині.

В останні роки з'явилися дослідження, зв'язані з новим напрямком у лікуванні гнійних ран - застосування електрохімічно активованих (ЕХА) розчинів, що володіють високими протизапальними властивостями.

Однак питання про показання, терміни проведення оцінки ефективності ЕХА розчинів у лікуванні гнійно-запальних процесів м'яких тканин набувають виняткову практичну цінність, актуальність і вимагають подальшого заглибленого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідних робіт Луганського державного медичного університету і є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри факультетської хірургії ЛДМУ на тему: “Діагностика і лікування гострого панкреатиту і його ускладнень”, № держреєстрації 0.1.97. U 014319 (спеціальність - хірургія).

Мета дослідження: поліпшити результати лікування хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин різної локалізації шляхом розробки способу місцевого лікування гнійних ран з використанням 0,8% ЕХА розчинів хлориду калію.

Задачі дослідження:

1. Патогенетично обґрунтувати спосіб лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин, заснований на застосуванні 0,8% ЕХА розчину хлориду калію.

2. Провести порівняльне гістохімічне, імуногістохімічне і морфометричне вивчення тканинних компонентів гнійних ран в основний і групі порівняння хворих в умовах місцевого лікування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію і 25% розчину димексиду.

3. Визначити характер і тенденцію морфологічних змін у гнійній рані для установлення факторів, що сприяють прискоренню процесу її репарації.

4. Провести порівняльний аналіз динаміки клінічних, бактеріологічних, цитологічних показників перебігу гнійно-запального процесу м'яких тканин в умовах місцевого лікування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію і 25% розчину димексиду.

5. На підставі комплексу вивчених показників установити показання й оцінити ефективність розробленого способу лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин з використанням 0,8% ЕХА розчину хлориду калію.

Об'єкт дослідження: хворі з гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Предмет дослідження: Перебіг ранового процесу в умовах застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію в хірургічному лікуванні хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, бактеріологічні показники в динаміці досліджені для оцінки перебігу ранового процесу, цитологічні морфологічні - для визначення об'єктивних критеріїв показань, оцінки ефективності і термінів проведення лікування хворих 0,8% ЕХА розчином хлориду калію.

Наукова новизна отриманих результатів. Патогенетично обґрунтована (на підставі клініко-морфологічного, бактеріологічного, цитологічного досліджень) і підтверджена результатами хірургічного лікування хворих ефективність і адекватність застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію при лікуванні хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

У результаті вперше проведеного комплексного кількісного морфологічного і імуногістохімічного досліджень динаміки репарації гнійних ран під впливом 0,8% ЕХА розчину хлориду калію і 25% димексиду установлено, що хлорид калію сприяє активації бактерицидних властивостей нейтрофільних поліморфоядерних лейкоцитів (НПЯЛ) у 1,6 рази, посиленню мікро- і макрофагоцитозу бактеріального і тканинного детриту і розчиненню лейкоцитарно-некротичного нашарування в гнійно-септичній рані в 3,6 рази, переходу адекватної клітинно-тканинної запальної реакції до формування і дозрівання грануляційної тканини у фіброзну в терміни від 3 до 5 діб, що випереджає терміни загоєння ран у хворих основної групи в середньому в 1,7 рази.

Показано, що досліджуваний 0,8% ЕХА розчин хлориду калію володіє одночасно протимікробною, дегідратуючою, протизапальною і некролітичною дією, а також стимулює репаративні процеси в рані.

Уперше на основі морфометричних досліджень біоптатів гнійної рани встановлені терміни тривалості проведення й ефективність лікування хворих 0,8% ЕХА розчином хлориду калію (кислого аноліта, нейтрального аноліта). Розроблено спосіб лікування хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин різної локалізації.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено патогенетично обґрунтований і впроваджений у роботу хірургічної клініки спосіб лікування 0,8% ЕХА розчином хлориду калію гнійно запальних процесів м'яких тканин різної локалізації в дегенеративно-запальній фазі ранового процесу, а також профілактики розвитку гнійно-інфекційних ускладнень післяопераційних ран.

Установлено конкретні показання для застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (кислого, нейтрального аноліта) з врахуванням морфометричних показників біоптатів ран, ранового ексудату, способи його застосування в залежності від характеру і поширеності місцевого патологічного процесу.

Показано, що лікування 0,8% ЕХА розчином хлориду калію значно знижує необхідність застосування інших препаратів для місцевого лікування (мазі, емульсії, суспензії з антибіотиками, сульфаніламідами), а також протимікробних препаратів, що використовуються для системного лікування. При наявності локального гнійно-запального вогнища і відсутності генералізованої інфекції зазначені препарати можуть не застосовуватися.

Упровадження розробленої хірургічної тактики при лікуванні хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин дозволило скоротити час очищення рани від некротичних тканин, скоротити тривалість перебування хворих у стаціонарі майже в 2 рази.

Отримані наукові дані впроваджені в навчальний процес, у наукових дослідженнях кафедр факультетської хірургії, госпітальної хірургії Луганського державного медичного університету, а також у практику лікувальної роботи хірургічних відділень клінічних лікарень №3, №6 м. Луганська.

Особистий внесок дисертанта. Автору належить оригінальна ідея клініко-морфологічного дослідження. Самостійно виконав хірургічне лікування 70% хворих, у 30% брав участь у хірургічних втручаннях як асистент, здійснив:

- патентний і інформаційний пошук з використанням пошукових систем інтернету;

- збір, вивчення й аналіз клінічного матеріалу, статистичну обробку отриманих результатів, написання всіх розділів і формулювання висновків дисертаційної роботи;

- вивчення особливостей клінічної картини, зіставлення даних клінічного, біохімічного і морфологічного досліджень, оцінку отриманих результатів;

- брав участь у морфометричному вивченні й аналізі динаміки клітинних і волокнистих структур сполучної тканини і запальних інфільтратів, що характеризують репарацію первинно гнійних ран у хворих основної і групи порівняння під впливом 0,8% ЕХА розчину хлориду калію і 25% розчину димексиду;

- вивчення й оцінку результатів комплексного лікування хворих основної і групи порівняння.

У роботах, виконаних у співавторстві, реалізовані наукові ідеї здобувача. Співавторами здійснювалася допомога в діагностиці і лікуванні хворих. Дисертантом не були використані результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені на науковій конференції молодих учених Луганського державного медичного університету (2000 р.), науковій конференції з міжнародною участю: “Актуальні питання хірургічного лікування захворювань гепатопанкреатодуоденобіліарної зони” (Одеса, 2001 р.), IX конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Луганськ, 2001 р.); науково-практичній конференції “Лікування хірургічних ран” (Київ, 2002 р.); Засідання обласного товариства хірургів (Луганськ, 2002 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з них 7 статей в спеціалізованих виданнях, що входять у затверджений ВАК України перелік наукових видань.

Структура й обсяг роботи. Дисертація викладена на 175 сторінках машинопису, складається із вступу, 5 розділів (літературний огляд, матеріали і методи дослідження, 3 розділи власних досліджень), аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 13 таблицями і 35 рисунками загальним обсягом 31 сторінка. Перелік використаної літератури включає 258 джерел (170 російською й українською мовою, 88 іноземних авторів) загальним обсягом 28 сторінок.

Основний зміст

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач проведений аналіз результатів лікування хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин, що знаходилися на лікуванні в клініці факультетської хірургії Луганського державного медичного університету з 1999 по 2002 р. Серед хворих, що спостерігались, 0,8% ЕХА розчин хлориду калію (аноліт) був використаний як засіб для місцевого лікування гнійних ран та інтраопераційної профілактики ранової інфекції в 75 хворих, що склали основну групу. Аналіз ефективності застосування зазначеного ЕХА розчину при лікуванні гнійних ран проводився в порівнянні з результатами лікування 76 пацієнтів, що склали групу порівняння. У лікуванні хворих групи порівняння використовували 25% димексид. Обстежені були у віці від 17 до 85 років. Чоловіків - 97 (64,2%), жінок - 54 (35,8%). Велика частина клінічних спостережень представлена гострими гнійними первинними ранами 108 хворих (71,5%). Серед них абсцеси м'яких тканин, флегмони клітинних просторів тулуба і кінцівок спостерігалися в 53 (35,1%) хворих, різні форми панарицію - 24 (15,9%) і парапроктиту - 13 (8,6%) пацієнтів. Порівно розподілилися хворі з гострим гнійнім бурситом, карбункулом (11,9% спостережень).

Іншу частину спостережень склали пацієнти з гнійними вторинними ранами 43 (28,5%) хворих. З них післяопераційні гнійні рани спостерігались у 30 (19,7%) хворих і в 13 (8,6%) пацієнтів спостерігалися інфіковані рани.

Стан хворих розцінений як задовільний в 118 пацієнтів, середньої тяжкості - 22 хворих, тяжкий - 11 хворих. З урахуванням ступеня поширення вогнища запалення і виразності проявів інтоксикації за шкалою поліорганних гострих фізіологічних порушень (SAPS) (сума балів 5) у 43 хворих, яким проводилася антибіотикотерапія.

Стан тяжкості хворих посилювався наявністю супутніх захворювань, найчастіше з яких зустрічалися загальний атеросклероз, хронічна ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, ожиріння.

ЕХА розчини одержували за допомогою установки “Изумруд-СИ”. Як вихідну сировину використовували 0,8% розчин хлориду калію. Отримано два типи розчину: кислий анолит - із рН - 3,5-4,0, ОВП +1260 мВ, з концентрацією активного хлору 70 мг/л; нейтральний аноліт із рН 6,5-7,5, ОВП +900 мВ, з концентрацією активного хлору 50 мг/л.

У всіх хворих, що спостерігались, досліджувалися загальний аналіз крові і сечі; при підрахунку гемограми обчислювався лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) по Я.Я.Кальф-Кальфу (1941). Про наявність і виразність синдрому ендогенної інтоксикації судили за рівнем “середніх молекул” (СМ) у сироватці крові (Габриэлян Н.И. и соавт., 1985), інтенсивності імунотоксикозу - за динамікою циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і вмісту в їхньому складі найбільш патогенних середньо- і дрібномолекулярних фракцій, що визначали методом диференційованої преципітації в розчинах полієтиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 6000 дальтон (В.М.Фролов и соавт., 1989).

Для аналізу імунної реактивності хворих досліджували в динаміці загальну кількість Т-лімфоцитів (СD3) і вміст у крові субпопуляцій Т-хелперів (СD4) і Т-супресорів (СD8) у цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами (МКАТ) мікрометодом (В.М.Фролов и соавт., 1986). Обчислювали імунорегуляторний індекс СD4/СD8 як співвідношення Т-лімфоцитів з хелперною і супресорною активністю.

Для оцінки впливу характеру лікування на імунну реактивність визначали також фагоцитарну активність моноцитів (ФАМ) чашковим методом (В.М.Фролов и соавт., 1989), як тест-об'єкт фагоцитозу використовували живу добову культуру Staph.aureus, штам 505.

Досліджували вміст загального білка сироватки крові (Ю.М.Неменова, 1972), рівень білкових фракцій електрофоретично.

Бактеріологічний контроль перебігу ранового процесу здійснювали шляхом визначення типу збудника, чутливості його до антибіотиків, а також проводилося вивчення в динаміці кількості мікроорганізмів з розрахунку на 1 г біоптату поверхні рани (М.И.Кузин и соавт., 1984).

Морфологія ранового процесу вивчена з використанням цитологічних (метод дослідження ранових відбитків за М.П.Покровською, 1942 і гістологічних (метод поверхневої біопсії, М.Ф.Камаев, 1970) досліджень. Порівняльне морфологічне вивчення проведене з використанням сучасних загальгогістологічних, гістохімічних, імуногістохімічних і морфометричних методик дослідження. Предметом вивчення послужили шматочки тканини гнійних ран у процесі репарації у хворих під впливом 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (основна група) і в хворих під впливом 25% розчину димексиду (група порівняння) у терміни від першої до десятої доби.

Шматочки тканини з країв гнійних ран (всі біопсії проведені за згодою хворих, узяті за медичними показаннями), фіксовані в 10% розчині холодного нейтрального формаліну, заливали в парафін за стандартною методикою. На ротаційному мікротомі МПС-2 виготовляли серійні гістологічні зрізи товщиною 5 1 мкм, які потім фарбували гематоксиліном і еозином, за Ван Гізоном, за Вергоффом, за Слинченко, толуїдиновим синім при рН 2,6 і 5,3, ставили ШІК-реакцію з обробкою контрольних зрізів амілазою.

Частину серійних гістологічних зрізів, депарафінованих за стандартною методикою, обробляли моноклональними антитілами (МКАТ), міченими пероксидазою хрону, до поверхневих антигенів загальної популяції НПЯЛ (Кі 67), Т-лімфоцитів (UCHL1), загальної популяції В-лімфоцитів (L26), субпопуляції фагоцитуючих макрофагів (МАС387), до фібронектину, віментину й актину фірми PharMingen (США).

Для морфометричного дослідження були відібрані порівняльні за клінічними діагнозами і термінами розвитку гнійно-септичні рани м'яких тканин. Крапковим методом полів Глаголєва за допомогою окулярної сітки на препаратах, пофарбованих гематоксиліном і еозином, визначали загальний питомий обсяг клітин запальних інфільтратів; на препаратах, пофарбованих за відповідною методикою, аналогічним чино визначали питомі обсяги НПЯЛ, макрофагів, лімфоцитів, плазматичних клітин, тканинних базофілів (лаброцитів). При виконанні морфометричних досліджень керувалися основними задачами, викладеними в посібниках Г.Г.Автандилова (1984).

Аналіз зображення здійснювався на універсальному мікроскопі Hund H 500 з телевізійною системою, з'єднаною з персональним комп'ютером 486 DX4 120. Морфометричне вивчення здійснене за допомогою комп'ютерної програми “Cruiz“, розробленої в Донецьком інституті штучного інтелекту. Питомий обсяг ядер підраховувався після спеціального комп'ютерного контрастування.

Враховувався регенеративно-дегенеративний індекс - РДІ (Ю.А.Давыдов и соавт., 1988). Визначення площі рани з наступним обчисленням швидкості загоєння рани проводили за методикою І.Н.Попової. Фізико-хімічні дослідження містили в собі визначення в динаміці рН ранових виділень за допомогою універсального іономера ЕВ-74, або індикаторних смужок фірми “Lachema” (Чехія) у залежності від обсягу ураження м'яких тканин.

Морфологічні дослідження проведені самостійно на базі відділу патоморфології ЦНДЛ Донецького державного медичного університету ім.М.Горького (зав.відділу - професор В.Г.Шлопов).

Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою програми Excel на комп'ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium. Обчислені значення середньої арифметичної (М), середнього квадратичного відхилення (), помилки визначення середньої арифметичної (m), коефіцієнт варіації (W), визначали рівень вірогідності розходжень (р) порівнюваних групових середніх за допомогою t-критерію Стьюдента. Крім того, були використані методи парних і множинних порівнянь Шеффе. У залежності від виду розподілу вихідних даних визначалися параметричні і непараметричні показники та інші прикладні програми з пакету "Статистика".

Результати власних досліджень. Оперативне втручання виконано у 118 пацієнтів (78,2%) в умовах загального знеболювання - 108 (71,6%) і місцевої інфільтраційної анестезії - 10 (6,6%) хворих. З них у 82 (54,3%) із гнійно-інфекційними ураженнями м'яких тканин використовували відкритий спосіб лікування. Операція виконувалася за типом хірургічної обробки гнійного вогнища і полягала в розкритті його розрізом в області найбільшої флуктуації розм'якшення; у повному висіченні некротичних, нежиттєздатних тканин у напрямку від поверхневих шарів рани до більш глибоких; ревізії порожнини пальцем з руйнуванням перемичок і розкриттям ізольованих гнійників; ретельної санації гнійної порожнини 0,8% ЕХА розчином хлориду калію (75 хворих), 25% димексидом (76 хворих). Операцію завершували дренуванням порожнини рані гумовими смужками, хлорвініловою трубкою або рану пухко тампонували серветками, смужками поролону, змоченими зазначеними розчинами.

Серед 36 хворих, що спостерігалися, з абсцедуючими формами гнійного процесу застосовували спосіб закритого лікування, що виконувався в двох варіантах.

Перший варіант (12 пацієнтів) оперативного втручання здійснювали хворим, у яких спостерігались невеликі за обсягом гнійники. При цьому робили висічення гнійників у межах здорових тканин, ретельний гемостаз, промивання порожнини рани зазначеними розчинами, накладали первинні шви і проводили активну аспірацію. У всіх цих хворих після видалення гнійного вогнища не спостерігалося перифокального запалення країв рани, а краї рани зводилися без надмірного натягу.

Другий варіант (24 пацієнта) застосовувався або при великому розмірі гнійника, або при наявності в порожнині його великої кількості нежиттєздатних тканин, що підтримують гнійно-резорбтивну лихоманку і потребують їх оперативне видалення. У даному варіанті робили розкриття гнійника з виконанням необхідного за обсягом розрізу, видалення гною, секвестрнекректомію. Після цього в порожнину гнійника по дну ранової поверхні розташовували перфоровану з полівінілхлориду трубку, кінці якої виводили через апертури, а краї рани ушивали окремими вузловими швами.

У хворих, що спостерігались, після видалення гнійного вогнища зберігалося помірне перифокальне запалення країв рани, а також спостерігалася незначна адаптація стінок і країв рани. Через установлені в рану дренажі здійснювали фракційне промивання ранової порожнини, активну аспірацію ранового вмісту.

Фракційне промивання ранової поверхні проводили таким чином: через дренажі гнійної порожнини вводили 0,8% ЕХА розчин хлориду калію в обсязі, що залежав від розмірів самої порожнини, до досягнення обтікання препаратом її стінок. Потім дренажі перекривали затискачами. Час перебування розчину в рані тривав 12 годин. Після цього затискачі знімали і здійснювали активну вакуум-аспірацію. Подібні цикли фракційного промивання рани повторювали протягом доби один або два рази. Активну аспірацію проводили звичайною гумовою грушею. Показанням до видалення дренажів були стерильний посів ранових виділень і клінічні критерії, що свідчили про сприятливий перебіг запального процесу.

Серед 30 хворих з післяопераційними інфікованими ранами на 3-4 добу після операції були зняті шви з рани. Краї рани розведені. Після евакуації гною, тканинного детриту рану промивали і проводили ревізію. Висікали нежиттєздатні тканини, висушували і дренували руковичковою гумою або хлорвініловою трубкою. Потім порожнину рани пухко тампонували серветками, смужками поролону, змоченими в хворих основної групи 0,8% ЕХА розчином хлориду калію, а в групі порівняння 25% димексидом.

З 13 хворих з інфікованими ранами в 10 хворих здійснене висічення некротичних тканин у межах здорових тканин, у тому числі в 4 хворих додатково проведені вакуумобробка, накладання швів і пов'язки з 0,8% ЕХА розчином хлориду калію. В інших хворих після хірургічної обробки накладені пов'язки з ЕХА розчином (одне спостереження) або 25% димексидом (2 спостереження).

Результати бактеріологічних досліджень ранових виділень були позитивними у всіх пацієнтів. При цьому в 68 хворих (45,1%) флора представлена монокультурою, в інших пацієнтів з рани виділені асоціації мікроорганізмів. У мікробному пейзажі спостерігалася перевага грампозитивної флори. Більшість ідентифікованих мікроорганізмів склали стафілококи, серед яких найчастіше виділявся Staph. aures (55,6% пацієнтів), при чіткій тенденції до підвищення ролі St. epidermidis (30,8% хворих), а також S. faecalis (15,4% хворих). У ряді грамнегативних бактерій переважали E. coli (76,5% хворих), значно рідше спостерігалися бактерії роду Proteus (12,9% хворих), Pseudomonas aerugenosa (3,6% хворих) і клебсієла - 1,8%. Ентерококи виділені - у 5,8%, B.subtilis - у 2,8% хворих. Серед хворих, що спостерігались, у 8 чоловік були виділені слідуючі мікроорганізми палички гр. Bacteroides - 5 пацієнтів, з них у 2 бактероїди гр. B.fragilis, а в трьох - B.melaninogenicus. У двох чоловік виявлені грампозитивні коки гр. Peptostreptococcus sp., і в одного пацієнта була виділена факультативно анаеробна мікрофлора.

Вивчаючи біологічні властивості антибіотикограм популяцій мікроорганізмів, виділених з рани в динаміку перебігу патологічного процесу, установлено, що в 21,2% випадків виявлене приєднання нових штамів, а в 12,7% спостерігалася зміна збудників, частіше інших зустрічаються при синьогнійній інфекції (75% випадків).

Дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотиків показали, що штами золотистого стафілокока були резистентні в межах від 41,3% до 97,7% випадків. Уся грамнегативна мікрофлора також була дуже стійкої до широко використовуваних антибіотиків (69,4% - 96,3%).

При розкритті гнійного вогнища мікробна обсіменіння рани було значно вищим критичного рівня і дорівнювала в середньому 10¹⁰-10¹² мікробних тіл у 1 г тканини. Величина рН ранового ексудату безпосередньо після розкриття гнійника склала 3,6 ± 1,6.

При цитологічному дослідженні рановий процес характеризувався дегенеративним типом клітинної реакції. У мазках відзначалася виражена бактеріальна обсіменіння рани. Фагоцитоз носив незавершений характер. РДІ був менше одиниці.

При аналізі перебігу ранового процесу в ході лікування хворих 0,8% ЕХА розчином хлориду калію звертає на себе увагу швидке зменшення запально-ексудативних змін у рані, в основному до 3 доби лікування. Останні знайшли своє підтвердження в клінічній картині (значно зменшилися прояви загальної інтоксикації організму, зникали тахікардія, болі в рані, слабість, нормалізувалася температура тіла), даних лабораторних досліджень (нормалізувалося число лейкоцитів у периферичній крові, ШОЕ, знизилися рівень ЛІІ і рівень СМ у сироватці крові, підвищився РДІ). У цей період лікування активізувалися процеси очищення ран від нальоту фібрину, крапкових ділянок некрозу, зменшувалася кількість виділень, рановий ексудат мав серозний вид, поліпшувалося кровопостачання навколоранової зони. Тривалість фази запалення в хворих, у лікуванні яких використовували 0,8% ЕХА розчин хлориду калію, скоротилася майже вдвічі, у порівнянні з хворими, що лічилися 25% розчином димексиду.

При аналізі факторів, що визначають високу клінічну ефективність місцевого застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію, було встановлено, що в гнійній рані цей розчин діє в різних напрямках, що забезпечується обґрунтованою багатоіонністю його складу.

При цьому чітко показано позитивний вплив розробленого методу хірургічного лікування на кількісний і якісний склад мікрофлори в рані.

У хворих основної групи вже на другу-третю добу лікування з рани не висівалися патогенні стафілококи, далі - протей і кишкова паличка. Відзначалась також висока ефективність 0,8% ЕХА розчину хлориду калію при лікуванні гнійних ран, інфікованих паличкою синьо-зеленого гною, елімінація якої з ран відзначалась на 4-5 добу лікування. На 7-у добу 82,2% посівів не давали росту мікрофлори, мікроорганізми виявлялися лише в 12,7% пацієнтів, причому частіше непатогенні або умовно-патогенні.

На противагу цьому в ранах, що лічились 25% розчином димексиду на 3-ю і 5-у добу досліджень позитивної динаміки лікування за даними мікробіологічного контролю відзначено не було: у 65% пацієнтів висівалася мікрофлора різного характеру, переважно як у монокультурі, так і в асоціації з іншими мікроорганізмами. Особливого значення набувають госпітальні штами - грамнегативні мікроорганізми - Acinetobacter spp. При бактеріологічному дослідженні на 7-у добу в 59,7% посівів був отриманий ріст мікрофлори. При цьому основним збудником у рані залишався патогенний плазмокоагулюючий Staph.aures як у монокультурі, так і в асоціації з іншими мікроорганізмами. У той час у порівнянні з вихідними показниками збільшилося число грамнегативної мікрофлори. При бактеріологічному обстеженні на 10-у добу в 19,7% посівів отриманий ріст такої мікрофлори, у більшості випадків це були Ps.aeruginosa, Proteus vulgaris et mirabilis, E.coli. Зареєстровано приєднання до наявної в рані мікрофлори внутрігоспітальних штамів, частіше грамнегативних.

Оцінюючи ефективність антимікробної дії 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (анолиту) необхідно підкреслити, що він придушує внутрішньотканинну мікрофлору, що не досягається при лікуванні розчинами антисептиків - важлива властивість досліджуваного розчину, тому що саме внутрішньотканинна мікрофлора визначає тяжкість і спрямованість ранового процесу.

Результати кількісного визначення мікрофлори рани до лікування свідчили, що у всіх випадках у тканинах рани число мікробних тіл на 1 г складало 10¹⁰-10¹², тобто було вище критичного рівня. У процесі місцевого лікування 0,8% ЕХА розчином хлориду калію кількість мікрофлори, що висівається з рани, прогресивно знижувалася до 3-5-ї доби і у всіх випадках була нижче критичного рівня (р < 0,05), що дозволяє порушувати питання про раннє оперативне закриття рани. Навпроти, у хворих групи порівняння на 3-ю і 5-у добу досліджень позитивна динаміка лікування за даними мікробіологічного контролю незначна: рівень бактеріального обсіменіння ран у 65% випадків вище критичного. На 7-у добу лікування зберігалося високе бактеріальне обсіменіння ран у 59,7% випадків кількість мікробів на 1 г тканини було вище критичної.

Було встановлено також, що антимікробна дія 0,8% ЕХА розчину хлориду калію зберігається в присутності гнійно-некротичного вмісту при всьому діапазоні змін його рН.

У комплексі лікувальної дії 0,8% ЕХА розчин хлориду калію проявляє також і стимулюючий ефект на процеси регенерації в рані. При цьому репаративні процеси, різко пригнічені гнійною інфекцією, активізувалися вже на ранніх етапах перебігу патологічного процесу.

У хворих групи порівняння, незважаючи на зниження мікробної обсіменінності ран нижче критичного рівня (< 10⁵ мікробних клітин на 1 г тканини), до 7 доби лікування відзначене мляве очищення рани, місцями наліт фібрину на слабко розвинутій грануляційній тканині, причому 6 хворим (3,9%) потрібна була повторна хірургічна обробка. Переважним типом цитограм навіть на 7-у добу був запальний (61,8%), рідше запально-регенеративний (15,7%) і ще рідше регенеративно-запальний (13,2%) і регенераторний (9,2%) типи ранових відбитків. Таким чином, лише в 22,4% хворих групи порівняння на 5-у добу лікування були створені умови для проведення відновних операцій.

Активність процесу регенерації підтверджувалася і показниками РДІ, що різко збільшувалися до 7 доби застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію.

Проведене морфологічне дослідження переконливо показало, що загоєння гнійних ран при застосуванні 25% розчину димексиду характеризується пролонгованими запальними змінами, що розвиваються на тлі розладів системи мікроциркуляції, що значно гальмує процеси репарації, при цьому тривалий час у знову утвореній грануляційній тканині зберігаються мікроабсцеси й ознаки вторинного некротизування. Застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду калію при первинній обробці гнійних ран вже в першу добу, з одного боку, самостійно розчиняє лейкоцитарно-некротичний шар, з іншого боку, хлорид калію як основний катіон інтрацелюлярної рідини, що приймає участь у численних ензимних реакціях і фізіологічних процесах кліток, сприяє не тільки активації бактерицидних властивостей НПЯЛ, але і підсилює процес мікро- і макрофагоцитозу бактеріального і тканинного детриту в гнійно-септичній рані в 3,6 рази. При цьому практично не визначаються мікроабсцеси і вторинні некрози новоствореної тканини, спостерігається збільшення числа фібробластів, функціонально активних макрофагів, більш раннє формування грануляційної тканини, активізування процесів фібрілогенезу та епітелізації ранової поверхні.

Результати кількісних морфологічних і імуногістохімічних досліджень свідчать про те, що 0,8% ЕХА розчин хлориду калію, у порівнянні з 25% розчином димексиду, сприяє переходу адекватної клітинно-тканинної запальної реакції до формування і дозрівання грануляційної тканини у фіброзну в терміни від 3 до 5 доби, що випереджує терміни загоєння ран у хворих групи порівняння в середньому в 1,7 рази.

Результати наших досліджень дозволяють заключити, що під дією 0,8% ЕХА розчину хлориду калію відбувається нейтралізуюче слабке вилуження ранового ексудату. Ступінь підвищення pН була більш виражена при висхідно низьких показниках (r = 0,75; t = 6,90) p < 0,001. Виявлено пряму кореляційну залежність між pН ранового ексудату і показниками питомого обсягу клітинного інфільтрату (НПЯЛ, макрофаги, фібробласти, лімфоцити). Коефіцієнти кореляції між досліджуваними показниками були рівні відповідно 0,7 ± 0,06; 0,6 ± 0,09. Унаслідок чого ми прийшли до висновку, що динаміка співвідношення показників pН ранового ексудату, деструктивного-запального і репаративно-резорбтивного процесів у тканинах ран може служити об'єктивним критерієм до призначення 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (кислий, нейтральний анолит) і оцінки їхньої ефективності. Було встановлено, що кислий анолит 0,8% ЕХА розчин хлориду калію доцільно використовувати при наявності в рані кількості НПЯЛ 0,3912 0,0113 - 0,2184 0,0142, макрофагів - 0,0486 0,0010 - 0,1751 0,0118, фібробластів - 0,0896 0,0101 - 0,1920 0,014, лімфоцитів - 0,0322 0,0019 - 0,0506 0,0012, плазмоцитов - 0,0026 0,0005 - 0,0097 0,0011. Нейтральний анолит необхідно застосовувати при наявності в рані: НПЯЛ у межах 0,1339 0,0081 - 0,0103 0,0028, макрофагів - 0,0967 0,0023 - 0,0152 0,0016, фібробластів - 0,4243 0,0327 - 0,1634 0,0215, лімфоцитів - 0,0753 0,0088 - 0,0131 0,0042, плазмоцитов - 0,0109 0,0024 - 0,0033 0,0009.

Поряд з позитивним впливом препарату на клінічний перебіг захворювання і динаміку ранового процесу відзначено, що в зв'язку з ліквідацією вогнища бактеріальної інфекції істотно знижується виразність ендогенного токсикозу, про що свідчить зменшення показників СМ, ЛІІ, рівня ЦІК, переважно за рахунок зниження фракцій патогенних середньо- і дрібномолекулярних компонентів, підвищення кількості Т-лімфоцитів і нормалізації їх субпопуляційного складу, що документувалося нормалізацією індексу СД-4/СД-8 (при висхідній Т-лімфопенії), збільшенням ФАМ, у тому числі показника інтенсивності переварювання мікроорганізмів.

Кількість ранніх післяопераційних ускладнень при використанні 0,8% ЕХА розчину хлориду калію скоротилася в 3,8 рази. Середня тривалість підготовки ранової поверхні до пластичного закриття в хворих основної групи склала 5,1 0,2 доби, а в хворих групи порівняння 10,8 1,2 діб.

Проведене лікування за розробленою методикою дозволило скоротити час очищення ран від некротичних тканин до 4,2 0,2 доби. Середні терміни появи грануляцій практично збігалися з термінами очищення ран і перевищували такі в хворих групи порівняння.

Планіметричні дослідження показали достовірне зменшення розміру ран у хворих основної групи: на 5-у добу площа ран зменшувалась в середньому відповідно на 27,6%, у групі порівняння - 14,8%, на 10-у добу - на 55,2%, у групі порівняння - 24,7%. Тривалість загоєння ран при застосуванні ЕХА розчину склала 6,2 0,3 доби, що в 1,5 рази активніше, ніж у хворих групи порівняння.

Виражену лікувальну дію 0,8% ЕХА розчину хлориду калію дозволило в 25,3% пацієнтів після хірургічної обробки ран накласти первинний шов, у 9,3% пацієнтів (3-5-у добу) - первинно-відстрочений, у 12% хворих (5-7-а доба) - ранні вторинні шви, у 13,3% краї рани зведені лейкопластиром, у 4% хворих зроблена аутодермопластика, у решти рани зажили під мазевими пов'язками.

Скоротилася також тривалість перебування хворих у стаціонарі до 7,3 0,3 ліжко-днів, у той час як у групі порівняння вона склала 14,4 0,5 ліжко-днів.

Таким чином, отримані результати свідчать про високу ефективність хірургічного методу лікування ран з місцевим застосуванням 0,8% ЕХА розчину хлориду калію в першій фазі ранового процесу - фазі запалення. Основними факторами при цьому є: активний вплив на перебіг запального процесу в рані, а також істотне зниження виразності ендогенної інтоксикації при гнійно-запальних процесах м'яких тканин.

Висновки

У дисертації приведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в поліпшенні якості лікування хворих із гнійно-запальними процесами м'яких тканин шляхом оптимізації місцевого лікування на основі використання 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (аноліту).

Морфологічні показники свідчать про те, що 0,8% ЕХА розчин хлориду калію, у порівнянні з 25% розчином димексиду сприяє посиленню бактерицидного ефекту НПЯЛ у 1,6 рази, розчиненню лейкоцитарно-некротичного шару, посиленню процесу мікро- і макрофагоцитозу бактеріального і тканинного детриту в гнійно-септичній рані в 3,6 рази, переходу адекватної клітинно-тканинної запальної реакції до формування та дозрівання грануляційної тканини у фіброзну в терміни від 3 до 5 доби, що випереджає терміни загоєння ран у хворих, що лікувались 25% розчином димексиду в 1,5 рази активніше.

Метод, який включає широке розкриття гнійника, повноцінне видалення нежиттєздатних тканин, дренування рани з використанням санацій 0,8% ЕХА розчином хлориду калію, а також раннє закриття рани швами, має істотні переваги у вигляді скорочення термінів купірування ознак перифокального запалення (у 1,5 рази), очищення раней від гнійної мікрофлори (на 4,3 дні), поява грануляцій (на 3-4 дні).

Виявлено пряму кореляційну залежність між рН ранового ексудату і показниками питомого обсягу клітинного інфільтрату, що може служити об'єктивним критерієм до призначення 0,8% ЕХА розчину хлориду калію (кислий, нейтральний аноліт) і оцінки їхньої ефективності.

Кислий аноліт 0,8% ЕХА розчину хлориду калію використовувати при рН ранового ексудату не більше 4,5 та при наявності в біоптатах ран кількості НПЯЛ 0,3912 0,0113 - 0,2184 0,0142, макрофагів 0,0486 0,0010 - 0,1751 0,0118, фібробластів 0,0896 0,0101 - 0,1920 0,0114, лімфоцитів 0,0322 0,0019 - 0,0506 0,0012, плазмоцитів 0,0026 0,0005 - 0,0097 0,0011.

Нейтральний анолит 0,8% ЕХА розчину хлориду калію застосовують при рН ранового ексудату від 4,5 та вище і при наявності кількості НПЯЛ у межах 0,1339 0,0081 - 0,0103 0,0028, макрофагів 0,0967 0,0023 - 0,0152 0,0016, фібробластів 0,4243 0,0327 - 0,1634 0,0215, лімфоцитів 0,0753 0,0088 - 0,0131 0,0042, плазмоцитів 0,0109 0,0024 - 0,0033 0,0009.

Диференційований підхід до профілактики і хірургічного лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин з місцевим застосуванням 0,8% ЕХА розчинів, що володіють вираженою антимікробною, некролітичною, дегідратиційною, протизапальною дією на рани, дозволяє зменшити кількість ускладнень у 3,8 рази, скоротити терміни лікування на 4,1 ліжко-дня і може бути застосований в стаціонарах хірургічного профілю.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бондарев Р.В., Трофимов В.Е. Применение электрохимических активированных растворов в лечении гнойно-воспалительного процесса мягких тканей. // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Зб.наукових праць, випуск 5, Київ-Луганськ, 2001. - С. 306-310.

2. Трофимов В.Е. Применение электрохимически активированных растворов в комплексном лечении гнойно-некротических процессов в мягких тканях. // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Зб.наукових праць, випуск 6, Київ-Луганськ, 2001. - С. 282-285.

3. Трофимов В.Е. Морфология раневого процесса при лечении больных с гнойно-воспалительными процессами мягких тканей активированными растворами. // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Зб.наукових праць, випуск 8, Київ-Луганськ, 2002. - С. 282-284.

4. Бондарев Р.В., Трофимов В.Е. Морфогенез репарации гнойно-инфицированной раны мягких тканей под влиянием электрохимически активированного раствора. // Клінічна хірургія, № 11-12. - 2002. - С. 12-13.

5. Бондарев Р.В., Трофимов В.Е. Роль и место электрохимически активированных растворов при лечении гнойных послеоперационных осложнений и местной гнойной инфекции. // Український медичний альманах, 2002. - том.5, № 4. - С. 11-13.

6. Бондарев Р.В., Бондарев В.И., Аблицов Н.П., Трофимов В.Е. Ретроспективный анализ результатов хирургического лечения больных острым панкреатитом. // Клінічна хірургія, 2003. - № 1. - С. 8-9.

7. Трофимов В.Е. Морфометрическая характеристика репарации гнойных ран под влиянием 0,8% активированного раствора хлорида калия. // Український медичний альманах, 2003. - том.6, № 3. - С. 162-165.

8. Бондарев Р.В., Трофимов В.Є. Імунологічне обгрунтування вибору електрохімічно активованих розчинів для лікування хворих з гнійними ранами. // ІХ Конгрес світової федерації українських товариств (тези доповідей), Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С. 419-420.

9. Бондарев В.И., Аблицов Н.П., Бондарев Р.В., Алексеев А.В., Трофимов В.Е. Лечение больных с осложненной диабетической стопой. // Матеріали ХХ з'їзду хірургів України, Тернопіль, 2002. - том 2. - С. 433-435.

Анотація

Трофимов В.Є. Застосування 0,8% електрохімічно активованого розчину хлориду калію при лікуванні хворих на гнійно-запальні процеси м'яких тканин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03- Хірургія. - Інститут невідкладної та відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України, м.Донецьк, 2003 р.

На основі клінічного аналізу результатів лікування 151 хворих на гнійно-запальні процеси показана висока ефективність, обґрунтована необхідність місцевого застосування 0,8% електрохімічно активованого (ЕХА) розчину хлориду калію (кислий, нейтральний аноліт). Запропонований метод лікування реалізується комплексними багатоспрямованими впливами - антибактеріальним, протизапальним, некролітичним, імуностимулюючим, репаративним, що сприяє значному покращенню перебігу ранового процесу. Розроблений і застосований диференційний підхід до застосування 0,8% ЕХА розчину хлориду каляю з врахуванням морфометричних показників біоптатів рани. Метод лікування гнійних ран з місцевим застосуванням 0,8% ЕХА розчину хлориду калію дозволив зменшити кількість ранніх післяопераційних ускладнень в 3,8 рази, скоротити тривалість перебування хворих в стаціонарі в 2 рази в порівнянні з хворими, що лікувались 25% розчином димексиду.

Ключові слова: ранова інфекція, 0,8% ЕХА розчин хлориду калію (кислий, нейтральний аноліт), протимікробний і репаративний ефект.

Аннотация

Трофимов В.Е. Применение 0,8% электрохимически активированного раствора хлорида калия при лечении больных с гнойно-воспалительными процессами мягких тканей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - Хирургия. - Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К.Гусака АМН Украины, г. Донецк, 2003 г.

Диссертационная работа посвящена эффективности лечения больных с гнойно-воспалительными процессами мягких тканей различной локализации путем разработки метода хирургического лечения с использованием 0,8% электрохимически активированного (ЭХА) раствора хлорида калия (анолит). Применение этого метода способствовало более быстрому купированию симптомов интоксикации. Последнее нашло свое подтверждение в клинической картине течения раневого процесса, данных лабораторных исследований, снижении уровня лейкоцитарного индекса интоксикации, уровня средних молекул и повышении иммунных показателей в сыворотке крови. 0,8% ЭХА раствор хлорида калия оказывал многофакторное влияние на заживление раны в первой фазе раневого процесса. При этом регистрировались значительно менее выраженные воспалительно-экссудативные изменения в ране, уменьшались отек и инфильтрация тканей. Раневой процесс к 3-5 суткам переходил из стадии гидратации в стадию дегидратации. Продолжительность фазы воспаления у больных, в лечении которых использовался 0,8% ЭХА раствор хлорида калия, сократилась почти вдвое, по сравнению с больными, леченных традиционным методом. Положительный клинический эффект в существенной мере определялся его бактерицидным действием в сочетании с противовоспалительными свойствами. При этом 0,8% ЭХА раствор хлорида калия оказывал существенное влияние на свойства микрофлоры в ране, изменяя чувствительность. Уже на вторые-третьи сутки лечения из ран не высевались патогенные стафилококки, далее - протей и кишечная палочка. Элиминация палочки сине-зеленого гноя отмечалась на 4-5 сутки лечения. На 7-е сутки лечения 82,2% посевов не давали роста микрофлоры. В процессе местного лечения 0,8% ЭХА раствора хлорида калия количество высеваемой из ран микрофлоры прогрессивно снижалось к 3-5 суткам, во всех случаях было ниже критического уровня, что позволяет ставить вопрос о раннем оперативном закрытии раны. Антимикробное действие 0,8% ЭХА раствора хлорида калия сохраняется в присутствии гнойно-некротического содержимого при всем диапазоне изменений его рН.

В комплексе лечебного действия 0,8% ЭХА раствор хлорида калия оказывал также стимулирующий эффект на процессы регенерации в ране. При этом уже на 2-3-и сутки лечения в ране цитологическая картина соответствовала воспалительно-репаративному типу, что указывало на положительный сдвиг в течении раневого процесса и усиление биологического очищения раны.

Применение 0,8% ЭХА раствора хлорида калия уже в первые сутки лечения, с одной стороны, самостоятельно растворяет лейкоцитарно-некротический слой, с другой стороны, хлорид калия как основной катион интрацеллюлярной жидкости, участвующий в многочисленных энзимных реакциях и физиологических процессах клеток, усиливает процесс микро- и макрофагоцитоза бактериального и тканевого детрита в гнойной ране в 3,6 раза. При этом практически не определяются микроабсцессы и вторичные некрозы новообразованой ткани.

Местное использование 0,8% ЭХА раствора хлорида калия не нарушает гомеостаза организма. Отсутствует формирование резистентности микроорганизмов к препарату. 0,8% ЭХА раствор хлорида калия способен глубоко проникать в ткани - в места локализации и размножения микроорганизмов.

Проведенное лечение 0,8% ЭХА раствором хлорида калия по разработанной методике позволило сократить время очищения раны от некротических тканей до 4,2 0,2 сут. Средние сроки появления грануляций практически совпадали со сроками очищения ран - 3,7 0,2 дня. Значительно раньше и более активно под воздействием 0,8% ЭХА раствора хлорида калия начиналась эпителизация, сроки возникновения которой колебались в пределах 6,2 0,3 дня. Продолжительность заживления ран (эпителизация по периметру) при применении 0,8% ЭХА раствора хлорида калия составила 5,5 %/сут.

Выраженное лечебное действие 0,8% ЭХА раствора хлорида калия позволило у 25,3% пациентов после хирургической обработки ран наложить первичный шов, у 9,3% пациентов - первично-отсроченный, у 12% больных - ранние вторичные швы, у 13,3 края раны сведены лейкопластырем, у 4% - произведена аутодермопластика, у остальных пациентов раны зажили под повязкой.

Средняя продолжительность подготовки раневой поверхности к пластическому закрытию у больных основной группы составила 5,1 0,2 сут, а у больных группы сравнения 10,8 1,2 сут. Средняя продолжительность пребывания больных в стационаре сократилась до 7,3 ± 0,7 дней, в то время как в группе сравнения она составила 14,4 ± 0,5 дня.

Изучение результатов применения разработанного способа лечения у 75 больных с гнойно-воспалительными процессами показало его высокую эффективность и перспективность использования в клинической хирургии.

Ключевые слова: раневая инфекция, 0,8% ЭХА раствор хлорида калия (кислый, нейтральный анолит), противомикробный и ранозаживляющий эффект.

Summary

Trofimov V.E. The application of 0,8 % electrochemical the activated solution of potassium chloride at treatment of patients with pyoinflammatory processes of soft fabrics. - The Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.03 - Surgery. - Institute of urgent and Regenerative Surgery, name of Gusack V.K., the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Donetsk, 2003.

On the basis of the clinical analysis of results of treatment of 151 patients with pyoinflammatory processes high efficiency is shown, necessity of local application of 0,8 % electrochemical activated (ECHA) of a solution of chloride potassium (acid, neutral anolyte) is proved. The offered method of treatment is realized complex by the multidirected action - antibacterial, anti-inflammatory, necrolytic, immunostimulative, reparativ, that assists significant improvement of current wound process. The developed and applied differentiated approach to application of 0,8 % of the ECHA of a solution of potassium chloride with the account morphometryc parameters biopsies wounds. The method of treatment of purulent wounds with local application of 0,8 % ECHA of a solution of potassium chloride has allowed to reduce quantity of early postoperative complications in 3,8 times, to reduce duration of stay of patients in a hospital in 2 times in comparison with patients who were treated 25 % by a dymexide solution.

Key words: wound an infection, 0,8 % of the ECHA a solution of potassium chloride (acid, neutral anolyte), antimicrobic and reparative effect.

Размещено на Allbest.ru

...