Нові підходи до діагностики та антимікробного лікування пептичних виразок і хронічних гастритів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Кримський державний медичний університет ІМ. С.І. Георгієвського

УДК: 615.33:616.33-002:616.342-002.44]-08

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Нові підходи до діагностики та антимікробного лікування пептичних виразок і хронічних гастритів

14.01.02. - внутрішні хвороби

Вільцанюк Ірина Олександрівна

Сімферополь - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ЯКОВЛЕВА Ольга Олександрівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач курсом клінічної фармакології кафедри фармакології. гастродуоденальний хелікобактерний інфекція

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор БУГЛАК Микола Полікарпович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри терапії та гастроентерології факультету післядипломної освіти;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник ФАДЄЄНКО Галина Дмитрівна, Інститут терапії АМН України, провідний науковий співробітник відділу гастроентерології.

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб.

Захист відбудеться 18.02.2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95000, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95000, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 14.01.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.мед.н., доцент А.Д. Сахалтуєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гастродуоденальна патологія, асоційована з хелікобактерною інфекцією, включає в себе цілий спектр захворювань, діагностика і лікування яких є однією з найбільш складних та актуальних проблем cучасності (И.Л. Кляритская, В.В. Тищенко, 2001; В.Г. Передерий и соавт., 2002).

Виразкова хвороба (ВХ) відноситься до широко розповсюджених захворювань, на які страждають переважно представники чоловічої статі молодого та середнього віку (В.Х. Василенко и соавт., 1987). На 1995 р. ця патологія була зареєстрована у 10% населення світу (P. Sipponen, 1995), а економічні збитки, пов'язані з захворюваністю на пептичні виразки, тільки в 1997 р. в США склали 5,65 млрд. доларів (A. Sonnenberg, J. Everhart, 1997). Виразкова хвороба може бути причиною інвалідності, призводячи до важких ускладнень, що іноді супроводжуються летальними випадками і приносить суттєві економічні збитки. В 1994р. Міжнародне агентство з вивчення раку визнало хелікобактерну інфекцію канцерогеном І порядку, що звертає увагу не тільки на проблему ульцерогенезу, але і на хронічні хелікобактерні гастрити, які вважаються на сьогоднішній день передраковим захворюванням. За даними Н.В. Харченко (1999р.), розповсюдженість цієї інфекції в Україні становить близько 85-90%, що відповідає показникам країн з низьким соціально-економічним рівнем.

Поряд з існуючими у світі діагностичними засобами для виявлення Helicobacter pylori (Нр), вітчизняні можливості значно обмежені як з економічних, так і з технологічних причин. Якщо первинна діагностика може проводитись за допомогою існуючих методів, то контроль ерадикації за міжнародними стандартами в наших умовах є не правилом, а винятком (Г.Д. Фадєєнко, 2000). Іншою проблемою є зростаюча резистентність Нр до антимікробних препаратів, що застосовуються в ерадикаційних схемах (M. Houben et al., 1999; T. Alarcon et al., 1999). Особливо швидко виникає і розповсюджується резистентність до препаратів групи імідазолів, що широко використовуються в комбінації з різними антибактеріальними препаратами (E. Van Der Wouden et al., 1999; M. Dore et al., 2000). Це знижує процент випадків вдалого лікування і сприяє розвитку рецидивів захворювань, що призводить до неабияких економічних та моральних збитків. Як відмічають О.Я. Бабак і співавт. (2000 р.), пошук нових антимікробних препаратів, що володіють високою антихелікобактерною активністю вітчизняного виробництва є надзвичайно актуальною проблемою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова “Експериментальне обґрунтування доцільності застосування бензофурокаїну, вінборону та тіотриазоліну як лікарських засобів з політропними фармакологічними властивостями при гострих і хронічних запальних процесах” (номер держреєстрації 0199U004043).

Мета дослідження: підвищити ефективність діагностики і лікування хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні активні гастрити, асоційовані з хелікобактерною інфекцією, шляхом розробки високоінформативного способу інвазивної діагностики Helicobacter pylori і застосування антимікробного препарату нітазол в потрійній ерадикаційній схемі.

Задачі дослідження:

1. Розробити та впровадити в клінічну практику ефективний спосіб інвазивної експрес-діагностики Helicobacter pylori.

2. Оцінити in vitro антимікробну активність основних груп антибактеріальних препаратів по відношенню до Helicobacter pylori.

3. Вивчити антимікробну активність 2-ацетиламіно-5-нітротіазолу (нітазолу) по відношенню до бактерій роду Campylobacter та обґрунтувати раціональність його застосування в якості антихелікобактерного засобу.

4. Розробити потрійну ерадикаційну схему з використанням нітазолу та оцінити результати її клінічного застосування.

5. Порівняти ефективність лікування хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки і хронічні активні гастрити запропонованим (амоксіцилін, нітазол, омепразол) і відомим способом (амоксіцилін, метронідазол, омепразол).

Об'єкт дослідження - хворі на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori.

Предмет дослідження - інформативність способу комбінованої експрес -діагностики Helicobacter pylori та клінічна ефективність відомої і запропонованої схем потрійної антихелікобактерної терапії.

Методи дослідження: загальноклінічні дослідження хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки (ПВДПК) та хронічні гастрити (ХГ); анкетування; інструментальні дослідження: фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС), ендоскопічна рН-метрія; біохімічні (швидкий уреазний тест) та морфологічні дослідження для виявлення Нр та оцінки стану слизової оболонки шлунка (СОШ); мікробіологічні дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлена висока антимікробна активність вітчизняного препарату нітазол по відношенню до бактерій роду Сampylobacter і, особливо, до Нр, що перевершує активність метронідазолу.

Розроблено потрійну ерадикаційну схему для лікування пацієнтів з Нр-залежними захворюваннями гастродуоденальної зони, що складається з нітазолу, амоксіциліну та омепразолу.

Вперше доведено клінічну ефективність запропонованого комплексного методу ерадикації у хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні активні гастрити, асоційовані з Нр.

При проведенні порівняльного дослідження виявлено переваги в антимікробній ефективності модифікованої потрійної антихелікобактерної схеми перед стандартною.

Розроблено новий спосіб експрес - діагностики хелікобактерної інфекції безпосередньо в ендоскопічному кабінеті, що полягає в поєднанні оригінальної методики забарвлення Нр в цитологічному препараті з запропонованим уреазним тестом.

Вперше доведена висока чутливість клінічних штамів Нр до фторхінолонів, рифампіцину та антибактеріальних препаратів, котрі застосовуються переважно для парентерального лікування (парентеральні фторхінолони, цефалоспорини), порівняно з тими, що призначаються перорально.

Практичне значення одержаних результатів. Впроваджено в клінічну практику розроблену схему потрійної антихелікобактерної терапії з використанням нітазолу для лікування хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні активні гастрити, асоційовані з Hp.

Встановлена низька ерадикаційна ефективність потрійної антихелікобактерної схеми, яка складається з метронідазолу, амоксіциліну та омепразолу навіть при первинному призначенні, що свідчить про недоцільність її клінічного застосування.

Доведено високу інформативність, діагностичну точність, доступність та достатню швидкість виконання розробленого інвазивного способу експрес - діагностики Hp.

Науково обгрунтована доцільність використання фторхінолонів, рифампіцину та антибактеріальних препаратів, котрі застосовуються переважно для парентерального лікування (парентеральні фторхінолони, цефалоспорини) як груп резерву в комплексній терапії Нр-обумовленої патології гастродуоденальної зони.

Результати дослідження впроваджено в роботу гастроентерологічного відділення та ендоскопічного кабінету Військово-медичного центру ВПС України (Вінниця); в ендоскопічних кабінетах міської клінічної лікарні № 1, гастроентерологічному відділенні та ендоскопічному кабінеті обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова (Вінниця); кафедр фармакології з курсом клінічної фармакології, загальної хірургії, пропедевтики внутрішніх хвороб, мікробіології та кафедри патологічної анатомії Вінницького національного медичного університету; кафедр терапії та гастроентерології ФПО, пропедевтики внутрішніх хвороб, факультетської терапії №1 Кримського державного медичного університету; кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором виконано патентний пошук, результати якого висвітлені в розділі “Огляд літератури”, що свідчить про відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою дисертації носять приоритетний характер. Авторські права дисертанта захищені двома патентами України. Внесок здобувача в отримані результати наукових досліджень є основним, і складається з створення протоколу дослідження, підбору, обстеження та лікування пацієнтів з пептичними виразками дванадцятипалої кишки та хронічними активними гастритами, асоційованими з Hp в умовах клініки, проведення лабораторних, цитологічних та біохімічних досліджень. Дисертантом особисто здійснено науковий аналіз одержаних результатів, їх статистична обробка, сформульовані основні положення роботи, висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорені на конференції молодих вчених та спеціалістів Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова (Вінниця, 2000; 2001; 2002); республіканській науково-практичній конференції молодих вчених “Достижения и перспективы развития терапии в канун ХХI века” (Харків, 2000); ІІІ та ІV республіканських науково-практичних конференціях “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов” (Харків, 2000; 2002); республіканській науково-практичній конференції “Первинна та вторинна профілактика основних терапевтичних захворювань в поліпшенні якості життя” (Харків, 2001); VII конференції гастроентерологів ВПС України (Вінниця, 2001); VIII науково-практичній та навчально-методичній конференції співробітників кафедр загальної хірургії медичних вузів України (Вінниця, 2001); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків в клінічній практиці” (Вінниця, 2002); республіканській науково-практичній конференції “Гастроентерологія XXI століття: теперішнє і майбутнє” (Харків, 2002); апробаційній раді Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (Сімферополь, 2002).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, в тому числі 5 статтей в зареєстрованих ВАК України виданнях (4 у співавторстві) і отримано два патенти на винаходи (№ 37912 А, № 42200 А).

Структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 202 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, шести розділів власних спостережень, обговорення результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 41 таблицею, 23 рисунками (обсяг - 58 стор.). Список використаних джерел містить 332 роботи (36 стор.).

Основна частина

Матеріали та методи дослідження. Об'єктом дослідження були 132 хворих на ХАГ та ПВДПК, інфікованих Нр, які перебували на стаціонарному лікуванні. Вік обстежених пацієнтів коливався від 19 до 59 років (в середньому 35,7 ± 3,76 років). Серед них було 114 чоловіків та 18 жінок, тобто переважали чоловіки (86,4% проти 13,6%, відповідно), співвідношення чоловіків та жінок складало 6,35:1,0. Стаж захворювання коливався від 6 місяців до 18 років і в середньому становив 5,20 ± 0,65 років.

Розподіл пацієнтів з ПВДПК в залежності від перебігу захворювання проводився за стандартною уніфікованою МКХ Х (1998). При визначенні ступеню важкості враховували тривалість анамнезу, кількість рецидивів на рік та наявність типових ускладнень захворювання. Найбільшу групу склали особи з вперше виявленою ВХ (38,8%). Майже не поступалися за кількістю хворі, у яких перебіг захворювання розцінювався як середнього ступеню важкості (34,3 %), і найменшою була група пацієнтів з ускладненнями в анамнезі (9,0 %). Важливою особливістю є відносно невелика кількість хворих з больовим синдромом (56,8%) в загальній структурі скарг, що пояснюється великою кількістю осіб з вперше виявленими ПВ та ХГ.

У зв'язку з поставленими завданнями, в науковій роботі використані і загальноприйняті методики дослідження. Хворим клінічної групи проводилось клініко - інструментальне обстеження, яке включало: опитування хворих згідно власно розробленої анкети, оцінку об?єктивного статусу, ряд загальноприйнятих клініко-лабораторних досліджень, а також ФЕГДС, рН-метрію. При необхідності застосовували УЗД та рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини. Для виявлення хелікобактрної інфекції використовували швидкий уреазний тест (патент № 42200 А) та морфологічну діагностику. ФЕГДС-дослідження проводили до початку лікування, після закінчення курсу лікування (інтервал 2 тижні), в строки контролю ерадикації (через 6 тижнів) та оцінки віддалених результатів (через 12 міс.). Ендоскопічну рН-метрію проводили за методикою Мавродія В.М., Головченка О.І. (1997 р.). За інтенсивністю кислотоутворення натщесерце в тілі шлунка розрізняли: рН менше 1,5 од. визначали як “сильнокислий шлунок”, рН від 1,6 до 3,0 од. - “кислий” шлунок, рН від 3,1 до 5,0 од. - “слабкокислий” шлунок; по рівню нейтралізації лужним секретом залоз антрального відділу: рН менше 3,0 од. - декомпенсований шлунок, рН більше 3,1 од. - компенсований шлунок; олужнюючу функцію цибулини ДПК: рН менше 5,0 од. - порушення олужнення, рН більше 8,1 од. - нормальне олужнення.

Хворим клінічної групи обов?язково проводилось гістологічне дослідження біоптатів тіла та антрального відділу шлунка для постановки діагноза хронічного активного гастрита самостійного, або супутнього при ПВДПК. Методика застосовувалась в процесі попереднього дослідження, а також через 6 тижнів та 12 місяців - для оцінки тих морфологічних процесів, що мали місце після призначеного лікування. Для оцінки стану СОШ парафінові зрізи товщиною 5 мкм фарбували пікрофуксином, гематоксиліном та еозином і генцианвіолетом. Для виявлення Нр зрізи фарбувалися по методу Гімзе. Гістологічна діагностика проводилась у відповідності із вимогами Сіднейської системи (A.B. Price, 1991) з врахуванням доповнень, сформульованих у Хьюстонській класифікації (Л.И. Аруин, 1997; M. Dixon et al., 1994). Напівкількісними критеріями наявності та активності ХАГ, асоційованого з Нр, вважали ступінь обсіменіння Нр, інфільтрацію нейтрофілами, присутність плазматичних клітин (що свідчать про хронічне запалення), атрофію, кишкову метаплазію та виявлення лімфоїдних фолікулів з активними гермінативними центрами.

З метою оцінки ефективності запропонованих діагностичних заходів, для виявлення мікробного агента, в ендоскопічному кабінеті було обстежено 244 особи, які проходили профогляд в плановому порядку або підлягали первинному інструментальному дослідженню за умови відсутності попереднього прийому будь-яких антимікробних, антацидних чи антисекреторних препаратів. Таким пацієнтам проводилось ФЕГДС-дослідження з забором біопсійного матеріалу. Серед них було 49 жінок та 195 чоловіків, віком від 18 до 59 років (cередній вік - 36,14 ± 2,31 р.). Пацієнти, які приймали участь в клініко - лабораторній апробації, були поділені на дві групи. В першій групі проводилась оцінка діагностичної ефективності швидких уреазних тестів, а в другій - порівняння способів забарвлення Нр в цитологічному препараті та комбіноване застосування біохімічної та морфологічної діагностики мікробного агента. Біохімічне дослідження відбувалося шляхом оцінки точності та специфічності запропонованого тесту в порівнянні з тестом - прототипом, а також по відношенню до результатів цитології (рекомендовано Российской группой по изучению Нр, 1998). Порівняльна оцінка діагностичної ефективності запропонованого способу забарвлення Нр в цитологічному препараті в поєднанні з уреазним тестом проводилась після оцінки ступеню мікробної забрудненості слизової оболонки шлунка за загальноприйнятою шкалою (Л.И. Аруин, В.А. Исаков, 1995) і визначалась точність, швидкість та зручність запропонованого способу забарвлення Нр в порівнянні з методикою - прототипом (за Романовським - Гімзою) (В.В. Меньшиков и соавт., 1987).

Результати дослідження та обговорення

Клініко - лабораторна апробація способу інвазивної експрес - діагностики Helicobacter pylori. Запропонований нами спосіб біохімічного виявлення уреазної активності Нр виконується при застосуванні біопсійного матеріалу. Отримані під час ендоскопії біоптати СОШ вміщують у флакони із діагностикумом, що складається з сечовини (2-4 мас. %), індикатору (0,00125-0,0025 мас.%) і води (решта), фіксуючи час та спостерігаючи за зміною кольору тесту. Проведена лабораторна апробація тесту виявила, що чітка зміна забарвлення спостерігається при концентрації сечовини від 2 до 4 мас. %, а фенолового червоного - від 0,00125 до 0,00250 мас. %. Застосування води замість фосфатного буфера спрощує процедуру приготування уреазного тесту, не знижує діагностичну ефективність, а час переходу забарвлення стає менш тривалим. Клініко - лабораторна оцінка точності застосованих тестів виявила, що основна кількість хибнонегативних результатів спостерігалась при низькому обсіменінні СОШ. Проведене дослідження свідчить, що точність запропонованого тесту становила 96,8 %, а у тесту - прототипу - 91,9 %. Порівняльна оцінка швидкості уреазних тестів виявила, що у запропонованого нами тесту часові інтервали дозволяли отримувати результат на протязі 20 хвилин і робити висновок про ферментативну активність Нр максимально швидко. При оцінці показників тесту - прототипу проведення діагностики було набагато тривалішим, що не дозволяє використовувати його як експрес-метод.

Серед прямих методів діагностики Нр цитологічне дослідження максимально задовольняє вимоги, котрі висуваються до способу експрес-діагностики. Воно дозволяє з достатньо високою точністю оцінити ступінь обсіменіння СОШ і, при застосуванні в комбінації з іншими методами, підвищує діагностичну якість дослідження. Для забезпечення необхідної для ендоскопічного кабінету швидкості діагностики нами була розроблена оригінальна методика забарвлення бактерії Helicobacter pylori в біоптатах слизової оболонки антрального відділу та тіла шлунка. Цей спосіб ґрунтується на використанні в якості фіксатора 1 - 1,5 % розчину фосфорновольфрамової кислоти, а в якості барвника застосовують Азур II, гліцерин і воду. Для визначення оптимального складу фіксатора та барвника нами вироблені різні концентрації розчинів при забарвленні цитологічних препаратів. Проведені дослідження дозволили визначити, що найбільш оптимальним складом може вважатися наступне співвідношення компонентів: концентрація фосфорно-вольфрамової кислоти коливається від 1 до 1,5 мас. %, концентрація Азура II - від 0,8 до 1,5 мас. %, гліцерин - 30 - 40 мас. %, вода - до 100 мл.

Порівняльна оцінка діагностичної ефективності запропонованого нами способу і способу-прототипу виявила переваги першого. Про це свідчить 23,3% хибнонегативних результатів при використанні способу - прототипу, на відміну від запропонованого, де цей показник був майже в два рази менший і становив 10,7%. Різниця в точності досліджуваних способів забарвлення була достовірна і демонструвала перевагу використання Азуру ІІ - 89,7% проти 76,7%, що пов'язано з більш високою концентрацією барвника при фарбуванні мазків - відбитків за Романовським - Гімзою (В.В. Меньшиков и соавт., 1987). За швидкістю проведення дослідження методика - прототип теж суттєво (р < 0,05) поступалася запропонованому способу, склавши 36,1 ± 0,67 хв. порівняно з часом (8,52 ± 0,24 хв.), необхідним для приготування цитологічного препарату оригінальним способом.

Мікробіологічні дослідження. З метою пошуку антимікробного препарату з антихелікобактерними властивостями було проведено ряд мікробіологічних досліджень. Порівняльна оцінка чутливості стандартних штамів бактерій роду Campylobacter та клінічних штамів Нр проводили методом дифузії в агар (С.М.Навашин, И.П.Фоміна, 1982). Дослідження антимікробної активності метронідазолу і нітазолу по відношенню до S. aureus 25923 ATCC, E. coli 25922 ATCC, P. vulgaris 4636 “H”, Ps. aeruginosae 27853 ATCC, Candida albicans 885-653 ATCC, Cl. perfringens 27, Cl. perfringens 28, B. fragilis 18/33 ATCC, B. melaninogenicus 97, Peptococcus sp. 1, Peptostreptococcus 13, Fusobacterium necrophorum 22, стандартних штамів бактерій роду Campylobacter та клінічних штамів Нр проводили методом послідовних серійних розведень (С.М.Навашин, И.П.Фоміна, 1982). Перераховані вище мікроорганізми були представниками еталонних штамів, рекомендованих ВООЗ для вивчення стандартної антимікробної активності препаратів. Культивування проводили на відповідних середовищах, в оптимальних для кожної культури умовах.

Аналіз результатів дослідження виявив, що найбільшою активністю по відношенню до клінічних штамів Нр володіли препарати з групи напівсинтетичних пеніцилінів, макролідів, а також природній тетрациклін і доксіциклін. Серед антибіотиків-макролідів, крім кларитроміцину, окремо необхідно виділити чутливість Нр до азитроміцину, руліду та роваміцину. Існують клінічні дослідження, котрі демонструють високу ерадикаційну ефективність антихелікобактерних схем з азітроміцином (Б.Д.Старостин, 1999; C. O'Moraine, S. Montague, 2000). На одному рівні зі стандартними антихелікобактерними препаратами, по відношенню до клінічних штамів Нр, виявляли антимікробну активність парентеральні фторхінолони - заноцин, абактал, ципробай, та пероральний - таривід, норфлоксацин, цефалоспорини - клафоран, цефазолін і цефамізин, лінкозаміни і рифампіцин. Окремої уваги заслуговують результати визначення чутливості Нр до рифампіцину. Отримані нами дані співпадають з результатами мікробіологічних та клінічних досліджень, котрі свідчать про високу ефективність рифампіцину та його деривату рифабутіну як in vitro, так і in vivo (P.Michetti, 2000). Однак, існують повідомлення про розвиток резистентності Нр до перерахованих препаратів при клінічному застосуванні (M. Heep еt al., 2000). Показники чутливості цього мікроорганізму до рифампіцину відкривають нові перспективи для його застосування в ерадикаційних схемах, як препарату другої лінії.

Загальна кількість резистентних штамів Нр складала 48,2%. З них 29,6% були нечутливі до кількох хіміопрепратів. Додатковий аналіз отриманих даних дозволив виявити різницю між показниками резистентності до антибіотиків з пероральним або парентеральним призначенням. Так загальна кількість нечутливих штамів Нр до таких препаратів як природній тетрациклін, кларитроміцин, азитроміцин, рулід, роваміцин, напівсинтетичні пеніциліни та рифампіцин склала 44,5%. Практично всі перераховані представники відносились до антибіотиків з пероральним введенням, за виключенням ампіциліну та оксациліну (22,2%), які можуть також призначатися парентерально. Окремої уваги заслуговує резистентність до представників групи макролідів, що мала перехресний характер і становила 18,5%, в той час як до еритроміцину чутливість взагалі була відсутня.

Якщо до антибіотиків групи макролідів, напівсинтетичних пеніцилінів та тетрациклінів чутливість Нр залишається відносно високою, то резистентність до метронідазолу вважається головною причиною неефективної ерадикаційної терапії. Крім того, це призводить до виникнення вторинної резистентності до антибіотиків, котрі входили в невдало застосовану схему (F.Megraud,1998). Проведений нами пошук вітчизняних препаратів, які могли б замінити метронідазол в схемах потрійної та квадрітерапії, виявив антихелікобактерну активність препарату нітазол (2-ацетиламіно-5-нітротіазол). Цей антимікробний агент за своєю хімічною будовою дещо відрізняється від метронідазолу і застосовується в клінічній практиці як антипротозойний і антимікробний препарат (І.С. Чекман і співавт., 2001).

Проведене нами вивчення антимікробної активності нітазолу по відношенню до аеробних та анаеробних мікроорганізмів показало, що нітазол володіє широким спектром антимікробної активності. За вираженністю антимікробної дії на анаеробну флору його можна порівнювати з метронідазолом, а по відношенню до факультативних бактерій (стафілококу, кишкової палички та інших), навіть перевершує його. Про високу антимікробну активність нітазолу до стафілококу і кишкової палички свідчило те, що він пригнічував ріст стафілококу в концентрації від 8 до 12 мкг/мл, а ріст кишкової палички - в концентрації від 10 до 12 мкг/мл, а у високих концентраціях - ріст протею, синьогнійної палички і грибів роду Candida (взагалі нечутливих до метронідазолу). Таку саму закономірність було виявлено і при оцінці та порівнянні МПК цих двох препаратів у відношенні аспорогенних анаеробів (бактероїди, пептококи, пептострептококи) і клостридіальних спороутво-рюючих анаеробів. Отримані дані свідчать, що до метронідазолу чутливими виявились переважно анаероби, а нітазол володів широким спектром антимікробної дії як по відношенню до аеробних, так і анаеробних мікроорганізмів. Результати проведеного дослідження співпадають з даними літератури (Б.М. Даценко і співавт., 1995) і наштовхують на думку про можливість застосування цього препарату по відношенню до бактерій, що характеризуються як мікроаерофіли.

Дослідження антимікробної активності нітазолу і метронідазолу по відношенню до Campylobacter сoli, Campylobacter jejuni і клінічних штамів Нр проводили методом дифузії в агар. Оцінена за зонами затримки росту чутливість Hp до нітазолу була достовірно вищою (р ? 0,05) за чутливість до метронідазолу. Така сама різниця в активності препаратів, хоча і несуттєва, спостерігалася і по відношенню до Campylobacter jejuni. Чутливість Campylobacter coli до метронідазолу була вищою, ніж чутливість до нітазолу. Дослідження методом послідовних серійних розведень показало, що активність нітазолу по відношенню до всіх штамів бактерій роду Campylobacter, була вищою активності метронідазолу. МПК метронідазолу в 60% випадків досягала дуже високих концентрацій і коливалась від 250 до 500 мкг/мл, що розцінювалось як резистентність Нр. До нітазолу всі штами мікроорганізмів проявляли чутливість в концентраціях від 10 до 20 мкг/мл. Отримані нами дані свідчать про високу антимікробну активність нітазолу по відношенню до широкого спектру аеробних і анаеробних мікроорганізмів, що перевищує активність метронідазолу у відношенні анаеробних (клострідії, бактероїди, пептококи, пептострептококи), аеробних мікроорганізмів (стафілококу, кишкової палички) та мікроаерофільних бактерій роду Campylobacter.

Клінічні дослідження. Результати проведених мікробіологічних досліджень дозволили розробити потрійну схему антихелікобактерної терапії і провести її клінічну апробацію. В основній групі лікування проводилось запропонованим способом (патент № 37912 А): 1) омепразол - по 20 мг 2р. в день; 2) амоксіцилін - по 0,5г 4 рази на день; 3) нітазол - по 0,1г 3 рази на добу після їжі. Контрольну групу склали пацієнти, що лікувались протягом тижня відомою потрійною схемою на основі метронідазолу: 1) омепразол - по 20 мг 2р. в день; 2) амоксіцилін - по 0,5 г 4 рази на день; 3) метронідазол - по 0,5 г 3 рази на добу після їжі.

Динаміка клініко - ендоскопічних показників на фоні лікування була однаково позитивна як в основній групі, так і в контрольній. У всіх хворих спостерігалися зменшення больового синдрому, симптомів диспепсії, реєструвалось зникнення пальпаторної болісності в епігастральній та пілородуоденальній області і загоєння виразкового дефекту в короткі строки. Головною відмінністю між контрольною та основною групами була кількість пацієнтів з констатованою відсутністю мікробного агенту. В групі, де лікування проводилося за запропонованою схемою, що включала нітазол, амоксіцилін та омепразол цей показник склав 83,8%. Серед пацієнтів, що лікувалися за відомою схемою (метронідазол, амоксіцилін, омепразол) ерадикація спостерігалась у 53,1%. Показник, отриманий в контрольній групі, свідчить переважно про високу резистентність клінічних штамів Нр до метронідазолу, що призводить до невдач в лікуванні та розвитку вторинної резистентності до компонентів антимікробної терапії. Застосоване в основній групі лікування дозволило подолати існуючу проблему і сприяло ерадикації Нр у достатньо великої кількості хворих на ХГ та ПВ.

До лікування у всіх обстежених хворих була діагностована хелікобактерна інфекція в антральному відділі, в той час як в тілі шлунка вона виявлялась приблизно в 6,3 рази рідше. У всіх осіб клінічної групи спостерігались морфологічні зміни в антральному відділі, на відміну від тіла шлунка, де ознаки запального процесу було виявлено лише в 15,9% випадків (21 особа). У 67 обстежених пацієнтів з ПВДПК гістологічно було констатовано супутні явища хронічного активного гастриту. Структура активності запального процесу, виявлена у обстеженого контингенту хворих, свідчить про переважання в групі пацієнтів з ХГ ІІ ступеня активності (46,15%). На відміну від попередніх даних, у осіб з ПВДПК морфологічна активність ІІ і ІІІ ступенів знаходилась майже на одному рівні (49,25% та 50,75%), а І ступінь не спостерігався взагалі. Хронічне запалення СОШ, що реєструвалося у обстежених пацієнтів, за характеристикою відповідає загальноприйнятим критеріям (К.К.Комптон, 1998), і може вважатися локальною імунною відповіддю на інфікування Нр (В.В.Cеров, 1995; S.P. Cole et al., 1997). Якщо до лікування у всіх пацієнтів спостерігалась гістологічна картина хронічного гастриту різного ступеню активності, то після лікування ці показники зменшилися. При детальному аналізі було виявлено, що у хворих з вдалою та невдалою ерадикацією морфологічні дані значно відрізнялися. Особливої уваги заслуговує той факт, що у хворих контрольної групи показники активності запального процесу СОШ зменшилися несуттєво, на відміну від осіб основної групи, що пояснюється достовірно вищим (р ? 0,05) відсотком ерадикації при застосуванні потрійної антихелікобактерної схеми, що складалась з амоксіциліну, омепразолу та нітазолу на відміну від лікування за схемою з амоксіциліном, омепразолом та метронідазолом.

Отримані морфологічні дані свідчать, що навіть на фоні невдалої ерадикації, антихелікобактерна терапія приводить до значного зниження ступеню обсіменіння і активності гастриту як в антральному відділку, так і в тілі шлунка. Схожу інтерпритацію отриманих результатів демонструють і інші дослідження (T. Fuijsawa et al., 1999). В обох групах динаміка морфологічних показників була більш повільною, ніж видалення інфекційного агента. Ці результати перекликаються з літературними даними, котрі свідчать про те, що відновлення структури пошкодженого епітелія проходить за достатньо тривалий період (A. Griffiths et al, 1997), а про повну регресію хронічного хелікобактерного запалення взагалі можна говорити лише через два роки після вдалої ерадикації (E.J.Kuipers, 1997). Відсутнє або невдале антихелікобактерне лікування призводить до прогресування запального процесу в СОШ (В.М.Успенский, 1986; А.В. Модестова и соавт., 1998), розвитку атрофічного гастриту та раку шлунка (E.Tahara, 1993; S.J. Veldhuyzen van Zanten et al., 1999). Результати вивчення патогенності Нр при тривалому дослідженні показали, що зміни СОШ поступово, на протязі десятиріч, прогресують від запальних до атрофічних (M. Siurala еt al., 1985; E.J. Kuipers еt al., 1995).При оцінці початкових морфологічних даних окрему увагу звертає на себе відсутність в даному дослідженні пацієнтів з явними атрофічними змінами тіла або антрального відділу шлунка. Ці дані відповідають результатам досліджень, які вказують на можливість розвитку атрофії у пацієнтів з 32-х річним стажем захворювання лише в третині випадків (J. Valle еt al., 1996), за іншими даними у 23,3%, а середній термін перетворення атрофічного гастриту з поверхневого складає 19 років (S. Niemela еt al., 1995).

Додатковим критерієм, що свідчив про ефективність антихеліко-бактерного лікування були показники кислотності, отримані під час ендоскопічної рН-метрії. Визначені середні дані свідчать про значне порушення кислотонейтралізації в антральному відділку (рН=2,5±1,0 од.) у обох нозологічних груп, в той час як показник кислотоутворюючої функції був характерний для “кислого” шлунка (рН=1,72±1,17 од.), олужнююча функція ДПК знаходилась на нижній межі норми (рН=5,78±0,18од.). В строки контролю ерадикації відмічалась достовірна різниця (p<0,05) між середніми показниками у хворих з вдалим (тіло шлунка - 2,22±0,08 од.; антральний відділ - 4,14±0,10 од.; цибулина ДПК - 7,02±0,14 од.) та невдалим (тіло шлунка -1,30±0,07 од.; антральний відділ - 2,0±0,09 од.; цибулина ДПК - 5,69?0,18 од.) антимікробним лікуванням. Середні показники рН-метрії в основній та контрольній групах через 12 місяців після лікування достовірної різниці з аналогічними даними, отриманими в строки контролю ерадикації, не виявила.

Оцінка віддалених результатів лікування відповідає літературним даним (Л.П. Мягкова и соавт., 1996; F. Alonso Falcon et al., 1999; И.О.Иваников, 1999), за якими антихелікобактерна терапія має не тільки лікувальний, але і профілактичний ефект. Cтрок ремісії у пацієнтів контрольної групи (з невдалою ерадикацією) склав 6,21±0,45 міс., а в основній групі цей показник був несуттєво триваліший - 7,79±0,72 міс. Проведення ендоскопічного обстеження у осіб контрольної групи виявило рецидив виразки у 91,6 % пацієнтів хворих на ПВДПК з попередньо констатованою невдалою ерадикацією і у 10 % з вдалою. Отримані дані свідчать, що через рік після антихелікобактерного лікування у хворих на ХГ та ПВДПК контрольної групи з невдалою ерадикацією загострення фіксувалося в 85,7 % випадків і супроводжувалось присутністю Нр і гістологічно підтвердженою активністю запального процесу СОШ. У пацієнтів основної групи з попередньо констатованою невдалою ерадикацією Нр загострення ПВДПК реєструвалося лише в 50% випадків. Патологічні макроскопічні зміни СОШ були зафіксовані в 33,3% випадків від загальної кількості осіб з невдалим лікуванням, а морфологічна активність запального процесу в СОШ та присутність Нр в цій групі хворих теж реєструвалась у 100% випадків. Отримані дані співпадають з результатами аналогічних досліджень, котрі свідчать, що при вдалій елімінації Нр частота рецидивів ПВ знижується до 0-10% (H.J. O'Konnor et al., 1995) і зменшує ризик розвитку ускладнень (R.H.Hunt,1997; E.Ng et al.,1999). Частота клініко-ендоскопічного загострення у пацієнтів з невдалим лікуванням склала від 33,3% до 85,7%, що теж перекликається з літературними даними (В.Т.Ивашкин, 1997).

Особливої уваги вимагають показники структури морфологічних ознак в віддалені строки. Показники активного запального процесу реєструвалися у 27,8% з попередньо констатованою невдалою ерадикацією. Кількість пацієнтів з інфільтрацією СОШ нейтрофілами корелювала з кількістю осіб, у яких діагностувався Нр. У вдало пролікованих хворих основної і контрольної груп ці зміни були відсутні, що відповідає результатам аналогічних досліджень(F. Zerbib et al.,2000). Лімфоїдні фолікули в антральному відділку до лікування та в строки контролю ерадикації зустрічались відповідно у 84,1% і 54,6% обстежених, а через 12 місяців - у 31,9%. Дещо інші дані виявлялись при оцінці маркерів хронічного запалення. Кількість пацієнтів, у яких в антральному відділку реєструвались патологічно збільшена кількість мононуклеарів до лікування та в строки контролю ерадикації не змінилася і становила 62,9 і 61,4%, відповідно. Через 12 місяців в антральному відділку цей показник зменшився до 35,1%. В тілі спостерігається протилежне: кількість пацієнтів з такими патологічними змінами в тілі шлунка на початку дослідження в загальній структурі становила 7,6%, а через рік - 30,9%, що свідчить про більш повільну регресію цих морфологічних маркерів в тілі шлунка у осіб з вдалою ерадикацією та розвиток додаткових патологічних змін у пацієнтів, в яких на фоні невдалої ерадикації Нр колонізував слизову оболонку тіла шлунка і реалізував свої патогенні якості на протязі цих 12 місяців. Такі самі тенденції виявляються і при оцінці кількості осіб з лімфоїдними фолікулами в СОШ тіла (від 12,2% до 16,5%). Отримані нами дані співпадають з результатами аналогічних досліджень (R. Genta et al., 1993), що свідчать про різну швидкість регресії цього показника в залежності від топографічного відділку. Крім того, перерозподіл бактеріального обсіменіння СОШ тіла і антрального відділу та розвиток пангастрита свідчать про шкідливість невдалого лікування, на що наголошують і інші дослідники (A. Nackelsberger et al., 1999).

Наші дослідження показали, що вдало проведена антихелікобактерна терапія, з повним знищенням мікробного агента, сприяла не тільки зниженню активності запального процесу в СОШ, але і частковій її регенерації. І навпаки, персистування бактерій на протязі року у частини пацієнтів підтримувало хронічний активний запальний процес, і призводило до нетривалої ремісії та клінічного загострення.

Висновки

В дисертаційній роботі вирішено наукову проблему покращення ефективності діагностики та лікування хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки і хронічні активні гастрити, асоційовані з хелікобактерною інфекцією, шляхом створення високоінформативного лабораторного методу виявлення Helicobacter pylori і впровадження розробленого способу комплексної антимікробної терапії. Проведене дослідження дозволило підвищити ерадикаційний рівень потрійної антихелікобактерної схеми, що призводить до позитивної динаміки гістологічних показників активності запального процесу в слизовій оболонці шлунка, а також сприяє зменшенню кислотопродукуючої, покращенню кислотонейтралізуючої функції шлунка і профілактує рецидиви захворювання.

1. Доведена висока інформативність (96,8%) розробленого швидкого уреазного тесту (патент України) для діагностики Helicobacter pylori у хворих з патологією гастродуоденальної зони.

2. Запропонований спосіб забарвлення Helicobacter pylori в цитологічних препаратах за точністю (89,7%) перевершує спосіб - прототип (76,7%) і виконується в більш короткі строки. Поєднання запропонованого уреазного тесту з оригінальною методикою цитологічного дослідження дозволяє виявляти як самі мікроорганізми, так і продукти їх життєдіяльності - швидко та з максимальною точністю, і може бути рекомендований як спосіб експрес-діагностики Helicobacter pylori в ендоскопічному кабінеті.

3. Виявлено високу чутливість клінічних штамів Helicobacter pylori до всіх препаратів групи фторхінолонів та рифампіцину, а по відношенню до антибактеріальних препаратів, котрі застосовуються переважно для парентерального лікування (цефалоспорини, парентеральні фторхінолони), спостерігається менша кількість резистентних штамів (3,7%), порівняно з тими, що призначаються перорально (44,5%) (природній тетрациклін, напівсинтетичні пеніциліни та макроліди). Отримані дані є обгрунтуванням застосування вказаних препаратів як груп резерву в комплексній терапії Helicobacter pylori-асоційованих захворювань гастродуоденальної зони.

4. Встановлена висока антимікробна активність нітазолу по відношенню до широкого спектру аеробних і анаеробних мікроорганізмів, що перевищує активність метронідазолу у відношенні анаеробних (клострідії, бактероїди, пептококи, пептострептококи), аеробних мікроорганізмів (стафілококу, кишкової палички) та мікроаерофільних бактерій роду Campylobacter, особливо до Helicobacter pylori.

5. Під час клінічного застосування у хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні активні гастрити, потрійна антихелікобактерна схема, що складається з метронідазолу, амоксіциліну та омепразолу, має низький рівень ерадикації навіть при первинному призначенні і становить 53,1 %.

6. Ерадикаційна ефективність розробленої та застосованої потрійної антихелікобактерної схеми (патент України), що складається з нітазолу, амоксіциліну та омепразолу, становить 83,8 % і є достовірно вищою (р<0,05) за показник схеми-прототипу (метронідазол + амоксіцилін + омепразол).

Практичні рекомендації

1. Нітазол, враховуючи його високу антихелікобактерну активність, можна рекомендувати для застосування в схемі потрійної терапії в комбінації з амоксіциліном та омепразолом (Патент України № 37912 А) для ерадикації Helicobacter pylori у хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки і хронічні активні гастрити.

2. Клінічне застосування потрійної схеми, що складається з метронідазолу, амоксіциліну та омепразолу слід вважати недоцільним за рахунок низької антихелікобактерної ефективності.

3. Комбінацію запропонованого уреазного тесту з оригінальною методикою цитологічного дослідження доцільно застосовувати як спосіб інвазивної експрес - діагностики Helicobacter pylori (Патент України № 42200 А).

4. Висока чутливість клінічних штамів Helicobacter pylori до всіх препаратів групи фторхінолонів та рифампіцину дозволяє рекомендувати їх як препарати резерву для подальшого клінічного застосування в схемах антихелікобактерної терапії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вільцанюк І.О., Головченко О.І., Яковлева О.О. Комплексна інтерпритація показників ендоскопічної рН-метрії у хворих з хронічними гастритами та пептичними виразками // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2001.- Т.5, №2.- С. 387-388.

Особистий внесок здобувача становить 70% і полягає в проведенні клініко-інструментального дослідження, аналізі та математичній обробці результатів, формулюванні висновків роботи та підготовці матеріалу до публікування.

2. Медвецький Є.Б., Вільцанюк І.О. Спосіб забарвлення Helicobacter pylori в цитологічних препаратах // Вісник морфології.- 2001.- Т.7, №1.- С. 154-155.

Вклад дисертанта полягає в проведенні клініко-лабораторної частини дослідження, аналізі та статистичній обробці матеріалу, підготовці статті до друку і становить 80%.

3. Вільцанюк І.О., Біктіміров В.В. Динаміка морфологічних змін слизової оболонки шлунка під впливом потрійної антихелікобактерної терапії // Вісник морфології.- 2001.- Т.7, №2.- С. 228-230.

Пошукачем здійснено підбір хворих, обробка результатів дослідження, формулювання висновків, підготовка матеріалу до публікування, що становить 90%.

4. Палій Г.К., Осолодченко Т.П., Вільцанюк І.О. Антимікробна активність нітазолу і метронідазолу до бактерій роду Campylobacter // Буковинський медичний вісник.- 2001.- Т.5, №4.- С. 152-156.

Вклад здобувача становить 70% і полягає в аналізі наукового матеріалу, формулюванні висновків та публікації статті.

5. Вільцанюк І.О. Застосування нітазолу в комплексному лікуванні хронічних гастритів і пептичних виразок // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2002.- Т.6, №1.- С. 52-53.

6. Патент України, UA 37912 А 61K31/00. Спосіб лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з Helicobacter pylori / І.О.Вільцанюк, О.О.Яковлева, О.І.Головченко, Т.П.Осолодченко, І.І.Геращенко, О.О.Вільцанюк, В.В.Біктіміров (Україна). - № 2000052524; Заявлено 31.10.2000; Опубл. 15.05.2001; Бюл. №4.- С. 1.55.

Пошукачем здійснена розробка основних теоретичних положень наукової роботи, підбір хворих та проведення клінічних досліджень, аналіз та статистична обробка отриманих даних, формулювання висновків і підготовка матеріалу до публікування, що становить 70%.

7. Патент України, UA 42200 А MKB G 01N1/28 G 01N1/30. Спосіб діагностики інфекції шлунково - кишкового тракту, викликаної Helicobacter pylori / О.А.Вільцанюк, Є.Б.Медвецький, І.І.Геращенко, В.А.Дєєв, І.О.Вільцанюк (Україна). - № 2000106121; Заявлено 31.10.2000; Опубл. 15.10.2001; Бюл. №9.- С. 4.128.

Здобувачем проведена клінічніко-лабораторна частина дослідження, аналіз одержаних результатів, математична обробка матеріалу і формулювання висновків, що становить 70%.

8. Вільцанюк І.О., Осолодченко Т.П., Яковлева О.О. Чутливість Helicobacter pylori до основних груп антимікробних препаратів // Материалы ІІІ республиканской научно-практической конференции “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. Харьков, 2000.- С. 207-208.

9. Вільцанюк І.О., Геращенко І.І., Яковлева О.О. Діагностична цінність уреазних тестів при виявленні Helicobacter pylori // Материалы научных трудов республиканской научно-практической конференции “Роль первичной и вторичной профилактики основных терапевтических заболеваний в улучшении качества жизни”. Харьков, 2000.- С. 23-24.

10. Вільцанюк І.О., Головченко О.І. Нові підходи до інвазивної діагностики Helicobacter pylori // Матеріали VІІІ науково - практичної та навчально - методичної конференції співробітників кафедр загальної хірургії медичних вузів України. Вінниця, 2001. - С.69-70.

11. Вільцанюк І.О., Головченко О.І. Динаміка показників ендоскопічної рН - метрії під впливом потрійної антихелікобактерної терапії // Матеріали республіканської науково-практичної конференції “Гастроентерологія XXI століття: теперішнє і майбутнє”. Харків, 2002. -С.90.

12. Вільцанюк І.О., Головченко О.І., Яковлева О.О. Порівняльна оцінка клінічної ефективності нітазолу та метронідазолу в комплексному лікуванні гастродуоденальної патології, асоційованої з Helicobacter pylori// Материалы ІV республиканской научно-практической конференции c международным участием “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. Харьков, 2002.- С.77-78.

Анотація

Вільцанюк І.О. Нові підходи до діагностики та антимікробного лікування пептичних виразок і хронічних гастритів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2003.

Дисертація присвячена удосконаленню якості діагностики хелікобактерної інфекції та покращенню ефективності антимікробного лікування хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки і хронічні активні гастрити В. Проведені дослідження довели переваги запропонованого швидкого уреазного тесту порівняно з тестом - прототипом за швидкістю і точністю, а його поєднання з оригінальною методикою цитологічного дослідження може бути рекомендовано як спосіб експрес-діагностики Helicobacter pylori в ендоскопічному кабінеті.

Оцінено кількість резистентних штамів Helicobacter pylori in vitro по відношенню до антибактеріальних препаратів різних груп і виявлено високу чутливість клінічних штамів Helicobacter pylori до всіх представників групи фторхінолонів та рифампіцину. Проведено порівняльну оцінку антимікробної активності нітазолу та метронідазолу по відношенню до аеробних і анаеробних мікроорганізмів та мікроаерофільних бактерій роду Campylobacter, в тому числі і до Helicobacter pylori.

Виявлено високу ерадикаційну ефективність (83,8%) запропонованої потрійної антихелікобактерної схеми (нітазол, омепразол та амоксіцилін) порівняно із схемою-прототипом (53,1%), що складається з метронідазолу, омепразолу та амоксіциліну. Показано позитивну динаміку морфологічних даних слизової оболонки шлунка, а також зменшення кислотопродукуючої, покращення кислотонейтралізуючої функції шлунка та попередження рецидивів захворювання через 12 міс. після вдалого антимікробного лікування у хворих на пептичні виразки дванадцятипалої кишки та хронічні гастрити, асоційовані з Helicobacter pylori.

Ключові слова: пептична виразка, хронічний активний гастрит, Helicobacter pylori, діагностика, ерадикація.

Аннотация

Вильцанюк И.А. Новые подходы к диагностике и антимикробному лечению пептических язв и хронических гастритов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского МЗ Украины, Симферополь, 2003.

Диссертация посвящена усовершенствованию качества диагностики хеликобактерной инфекции и улучшению эффективности антимикробного лечения больных с пептическими язвами двенадцатиперстной кишки и хроническими активными гастритами В. Проведенные исследования доказали преимущества предложенного быстрого уреазного теста перед тестом - прототипом по точности и времени получения результата, а его комбинация с оригинальной методикой цитологического исследования может быть рекомендована в качестве способа экспресс-диагностики Helicobacter pylori в эндоскопическом кабинете.

Определено количество резистентных штаммов Helicobacter pylori in vitro по отношению к широкому спектру антибактериальных препаратов и выявлено высокую чувствительность клинических штаммов Helicobacter pylori к представителям группы фторхинолонов и рифампицину. Проведена сравнительная оценка антимикробной активности нитазола и метронидазола по отношению к аэробным и анаэробным микроорганизмам и микроаэрофильным бактериям рода Campylobacter, в том числе и к Helicobacter pylori.

Выявлена высокая эрадикационная эффективность (83,8%) предложенной тройной антихеликобактерной схемы (нитазол, омепразол та амоксициллин) по сравнению со схемой-прототипом (53,1%), которая состоит из метронидазола, омепразола и амоксициллина. Показано позитивную динамику морфологических даных слизистой оболочки желудка, а также снижение кислотопродуцирующей, улучшение кислотонейтрализирующей функции желудка и предупреждение рецидивов заболевания через 12 мес. после успешного антимикробного лечения у пациентов с пептическими язвами двенадцатиперстной кишки и хроническими гастритами, ассоциированными с Helicobacter pylori.