Клінічне значення вільного та зв’язаного з імунними комплексами фібронектину при гострій та хронічній HBV-інфекції

Размещено на http://allbest.ru

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

УДК 616.36-002.1/.2:577.112.85:612.017.1]-079.4

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВІЛЬНОГО ТА ЗВ'ЯЗАНОГО З ІМУННИМИ КОМПЛЕКСАМИ ФІБРОНЕКТИНУ ПРИ ГОСТРІЙ ТА ХРОНІЧНІЙ HBV-ІНФЕКЦІЇ

14.01.13- інфекційні хвороби

ХАЙКІН ПАВЛО ЛЬВОВИЧ

Київ ? 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Шостакович-Корецька Людмила Романівна, Дніпропетровська державна медична академія Міністерства охорони здоров'я України, завідувач кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:заслужений діяч науки, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор

Громашевська Любов Леонтіївна, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, завідувач лабораторією клінічної біохімії

доктор медичних наук, професор Мірошниченко Валентин Павлович, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів Міністерства охорони здоров'я України, завідувач кафедри інфекційних хвороб

Провідна установа:Харківський державний медичний університет Міністерства охорони здоров'я України, м. Харків

Захист відбудеться 30.05.2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України за адресою: вул. Січневого повстання, 23, м. Київ, 01015.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України за адресою: узвіз Протасів яр, 4, м. Київ, 03038.

Автореферат розісланий 22.04.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 Ж.Б. Клименко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вірусний гепатит В (ГВ) - одна з найбільш важливих медико-соціальних проблем. Відповідно до матеріалів ВООЗ в останні роки особливо збільшується захворюваність на ГВ у східній Європі та, зокрема, у країнах СНД.

У 2002 році в Україні зареєстровано 8919 випадків ГВ, показник захворюваності склав 18,2 на 100 тис. населення. Спостерігається зростання питомої ваги ГВ у загальній структурі захворюваності на гепатити з 9,1% у 1992 р. до 18,1% у 2001 р. Також, в Україні відзначається інтенсифікація епідемічного процесу серед осіб молодого віку (Шагинян В.Р., Гураль А.Л., 2002). Серед факторів, що сприяють поширенню інфекції особливу роль відіграє різноманітність клінічних форм інфекції (Возіанова Ж.І., 2000).

Небезпека ГВ є ще у тім, що при ньому може спостерігатися тривале вірусоносійство, хронізація і розвиток таких ускладнень, як цироз печінки та первинний рак печінки - гепатоцелюлярна карцинома.

Виходячи з вищевикладеного, велике значення має своєчасна діагностика та прогноз хвороби, а звідси - раннє лікування, яке служить профілактикою ускладнень.

Розв'язанню складних питань діагностики HBV - інфекції присвячені чисельні роботи. В останні роки багато уваги приділяється вивченню особливостей патогенезу ГВ, у науковій літературі простежуються нові підходи до проблеми (Громашевська Л.Л., 2001, 2002, Андрейчин М.А., 2002, Вовк А.Д., 2002, Козько В.М., 2002). Сучасні дослідження пов'язані з вивченням біохімічних процесів, які відбуваються в єкстрацелюлярному матриксі при хронічних гепатитах. Одним з нових та перспективних напрямків розв'язання проблеми може бути визначення кількісних та якісних характеристик фібронектину (ФН), його зв'язку з факторами гуморального імунітету та можливостей використання означених показників у диференційній діагностиці гострих та хронічних форм ГВ.

Експериментальні та клінічні дослідження вказують на роль ФН у фізіології та патології печінки (Бабак О.Я., Малая Л.Т., 1990, Hsing C.H., Leu F.J., 1991, Jitoko M., Koide N., 1996). Дані про участь ФН у патогенезі вірусних гепатитів та, зокрема, ГВ часто неоднозначні і суперечливі, окрім того роль ФН багатогранна і не обмежується тільки підтримкою гемостазу та репарацією тканини печінки (Дуданова О.П., 2000).

Відомо, що нормальне функціонування ретикуло-ендотеліальної системи, завдяки якій здійснюється елімінація циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) при гепатитах, неможливе без участі так званих опсонінів, до яких саме і відноситься ФН (Астахин А.В.,1992). Однак, дослідження, що стосуються зв'язку між ФН та ЦІК при гепатитах обмежені і значення цього процесу для клінічної інфектології до теперішнього часу ще не з'ясовано.

ФН - дімерний глікопротеїн з молекулярною масою 440 кД. Літературні дані вказують на наявність у біологічних рідинах фрагментованих форм ФН, які утворюються внаслідок його протеолітичної деградації (Herbert K., Peret D., 1998).

При захворюваннях печінки різного генезу спостерігається складний процес деградації ФН завдяки механізму взаємодії між матріксними протеїназами та їхніми специфічними інгібіторами. Встановлено, що цей процес грає ключову роль у печінковому фіброгенезі (Benyon R.C., Arthur M.J., 2001). Однак, у цілому, роль продуктів деградації та їх клінічне значення при різних формах ГВ залишаються до кінця невизначеними.

Можна вважати, що з'ясування означених вище питань дозволить наблизитись до розуміння ролі ФН у патогенезі ГВ та до використання його в комплексній диференційній діагностиці гострої та хронічної форм хвороби. Не виключно, що застосування вказаних показників буде мати перевагу в ефективності над іншими способами і може позитивно вплинути на вирішення проблемних питань діагностики різних форм ГВ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної медичної академії на тему: “Розробка нових підходів до імунокорекції у осіб, які мають імунний дисбаланс” (номер державної реєстрації - 0199U001005).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: встановити клінічне значення дослідження показників вільного та зв'язаного з циркулюючими імунними комплексами фібронектину в плазмі крові при HBV - інфекції як критеріїв для розмежування гострої та хронічної форм хвороби.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні задачі:

1.Дослідити динаміку вмісту вільного ФН плазми при гострому та хронічному ГВ у співставленні з клінічними проявами хвороби та результатами стандартних лабораторних тестів.

2.Вивчити процес зв'язування ФН з ЦІК на підставі визначення вмісту зв'язаного ФН, рівня ЦІК та імуноглобулінів класів G,M,A (IgG, IgM, IgA) при гострій та хронічній HBV- інфекції.

3.Охарактеризувати процес деградації зв'язаного з ЦІК ФН при гострому та хронічному ГВ.

4.Провести порівняльний аналіз вмісту вільного, зв'язаного з ЦІК ФН, ступеню його деградації у хворих на гострий та хронічний ГВ та визначити на цій підставі роль означених показників у патогенезі хвороби.

5.З урахуванням отриманих у дослідженні даних розробити критерії, які можуть бути використані у комплексній диференційній діагностиці гострої та хронічної форм HBV-інфекції.

Об'єкт дослідження - хворі на гостру та хронічну HBV - інфекцію.

Предмет дослідження - вміст вільного та зв'язаного з ЦІК ФН, деградація ФН у хворих на гострий та хронічний ГВ.

Методи дослідження. Клініко-лабораторне та епідеміологічне обстеження хворих, імунобіохімічні дослідження (визначення вмісту вільного та зв'язаного ФН в плазмі крові, ступеню його деградації, рівня ЦІК, IgG, IgM, IgA), статистична обробка результатів з використанням параметричного, непараметричного аналізу та методу логістичної регресії.

Наукова новизна одержаних результатів. Нові наукові результати, викладені у дисертації, полягають у наступному.

Встановлено розбіжності вмісту вільного та зв'язаного з ЦІК ФН у хворих на гострий та хронічний ГВ.

Вперше досліджено зв'язок між ФН та ЦІК при гострій та хронічній формах HBV - інфекції.

Доведено значимість процесу деградації зв'язаного ФН у патогенезі HBV- інфекції.

Отримані у дослідженні результати дозволили визначити критерії, що можуть бути запропоновані для застосування в комплексній диференційній діагностиці гострого та хронічного ГВ.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено комплекс лабораторних тестів (вміст вільного ФН, зв'язаного з ЦІК ФН, наявність продуктів деградації ФН), які можуть бути використані як диференційно-діагностичні критерії для розмежування гострого та хронічного ГВ.

На метод прогнозування перебігу ГВ отримано патент України на винахід № 47868А від 15.07.02 р. Зазначений спосіб введено до Реєстру галузевих нововведень МОЗ України у 2002 році.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику у відділеннях вірусних гепатитів Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 21, інфекційному відділенні дитячого стаціонару Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ Придніпровської залізниці.

Теоретичні положення роботи втілені в учбовий процес на кафедрі факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної медичної академії на циклі “Дитячі інфекційні хвороби” та на медичному факультеті Дніпропетровського національного університету на циклах “Інфекційні хвороби” та “Дитячі інфекційні хвороби”.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто проведено збір та аналіз науково-патентних даних, що стосуються епідеміології, етіології, патогенезу, клініки, діагностики ГВ.

Самостійно обстежено хворих на гострий та хронічний ГВ, які знаходилися на лікуванні у відділеннях № 3, 8, 9, ВРІТ міської лікарні № 21 міста Дніпропетровська (головний лікар - Л.В.Тимофєєва). Із співробітниками кафедри біохімії та загальної хімії Дніпропетровської державної медичної академії (завідувач - д.біол.н., професор О.З.Бразалук) приймав безпосередню участь у проведенні лабораторних досліджень.

Здобувачем самостійно проведено статистичну обробку отриманих даних, їх узагальнення та висвітлення у вигляді розділів дисертації, сформульовано основні висновки та положення роботи, що виносяться на захист.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень обговорювалися на наукових засіданнях кафедри факультетської педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Дніпропетровської державної медичної академії (1999-2002 р.р.). Матеріали дисертації були висвітлені на 9th European Congress of Clinical Microbiology & Infectious Diseases (1999, Berlin, Germany), Тhe Baltic States Congress of Hepatology (2002, Riga, Latvia), VI з'їзді інфекціоністів України (2002, Одеса), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті Л.В. Громашевського (2002, Київ), засіданнях спілки інфекціоністів Дніпропетровської області (2000-2001 р.р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлені у 9 друкованих роботах, з них 3 статті, що розміщені у фахових періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, інші - у вигляді статей та тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій. Крім того, Державним департаментом інтелектуальної власності України видано деклараційний патент на винахід № 47868А на спосіб прогнозування перебігу гепатиту В та введено означений спосіб до Реєстру галузевих нововведень МОЗ України у 2002 р.

Обсяг та структура роботи. Матеріали дисертації викладені на 130 сторінках машинопису. Робота складається з вступу, огляду літератури, методів досліджень, 3 розділів власних даних, заключення, висновків, практичних рекомендацій, ілюстрована 25 таблицями та 19 рисунками. Бібліографія складає 175 джерел і міститься на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених у дисертації задач проведене клініко-лабораторне обстеження 93 хворих на HBV-інфекцію віком від 15 до 64 років: 61 - на гострий гепатит В (ГГВ) та 32 - на хронічний гепатит В (ХГВ). Обстежено 30 практично здорових осіб у віці від 14 до 32 років (контрольна група).

Серед хворих на ГГВ чоловіків було 34, жінок - 27. Обстеження проводилося у розпал хвороби (при госпіталізації) та при виписці.

Аналіз епідеміологічних даних показав, що 42,6% хворих протягом останніх 6 місяців проводились різні медичні маніпуляції, 16,3% були інфіковані при введенні ін'єкційних наркотичних засобів, у 6,5% спостерігався статевий шлях інфікування. У решти осіб механізм передачі не був встановлений.

В усіх хворих діагноз був підтверджений наявністю в сироватці крові серологічних маркерів ГГВ (HВsAg, антитіла до HВcAg кл. IgM), при відсутності антитіл до антигенів вірусів гепатитів А та С.

У більшості обстежених захворювання розпочиналося гостро з проявів астено-вегетативного, диспепсичного та артралгічного синдромів. Початковий період хвороби тривав від 4 до 16 діб. Тяжкість ГГВ визначали з урахуванням самопочуття, ступеня інтоксикації, інтенсивності жовтяниці, розмірів печінки, наявності геморагічного синдрому, показників стандартного біохімічного дослідження крові. Обстежено 13 хворих на легку форму ГГВ, 28 - на гепатит середньої тяжкості, 16 - на тяжкий, та 4 - на фулмінантий гепатит.

До групи з легкою тяжкістю гепатиту були віднесені хворі з незначною інтоксикацією у початковому періоді, яка проявлялася переважно диспепсичним та астено-вегетативним синдромами (слабкість, втомлюваність, зниження апетиту, нудота).

При легкому ГГВ з появою жовтяниці дещо покращувався загальний стан хворих, зникали симптоми інтоксикації. У розпал хвороби спостерігалася незначна іктеричність шкіри та слизових, гепатомегалія (від 1,0 до 3,0 см нижче краю реберної дуги). Жовтяничний період тривав два-три тижні.

При гепатиті середньої тяжкості як у початковому, так і у жовтяничному періодах були виражені симптоми інтоксикації у вигляді слабкості, швидкої втомлюваності, анорексії, нудоти, інколи блювання, болі у правому підребер'ї та епігастрії. У періоді розпалу хвороби відзначалася інтенсивна жовтяниця, гепатомегалія (від 2,0 до 4,0 см нижче краю реберної дуги). Тривалість жовтяничного періоду складала три - чотири тижні.

У хворих на тяжкий ГГВ в клінічній картині переважала виражена інтоксикація, що проявлялося такими симптомами, як різка астенізація, адинамія, головний біль, безсоння, анорексія, постійна нудота, блювання, біль у животі. При обстеженні відзначалася виражена жовтяниця, гепатомегалія (від 2,0 до 5,0 см нижче краю реберної дуги), у 5 хворих - спленомегалія, у 2 - ознаки геморагічного синдрому. Тривалість жовтяничного періоду становила понад чотири тижні.

Середній вміст білірубіну сироватки крові відповідав тяжкості хвороби і на висоті жовтяничного періоду склав: при легкому ГГВ 65,7±19,7 мкмоль/л, середньої тяжкості - 142,3±17,4 мкмоль/л, тяжкому - 240,8±29,4 мкмоль/л. В усіх хворих виявлено підвищену активність аланінамінотрансферази: при легкому гепатиті 5,3±1,7 ммоль/л*год, середньої тяжкості - 6,7±1,4 ммоль/л*год, тяжкому - 7,8±1,2 ммоль/л*год, високі показники тимолової проби.

Серед обстежених було 4 хворих на фулмінантний ГГВ у віці від 18 до 36 років, в яких захворювання закінчилося летально. Вони потрапляли до лікарні у дуже тяжкому стані (біль у правому підребер'ї, нудота, блювання, геморагії, тахікардія, виражена жовтяниця, симптом “порожнього підребер'я”, неврологічна симптоматика, білірубін-ферментна дисоціація). Незважаючи на інтенсивну терапію, стан хворих погіршувався: поглиблювався ступінь порушення свідомості, зростали клінічні та лабораторні ознаки геморагічного синдрому. Всі хворі померли при явищах гострої печінкової недостатності.

Серед обстежених хворих на ХГВ, чоловіків було 22, жінок - 10. Критеріями залучення до обстеження були: документований медичний анамнез з клінічними та лабораторними ознаками хронічного гепатиту на протязі не менш ніж 1,5 роки, наявність упродовж означеного терміну в сироватці крові маркерів HBV- інфекції (HВsAg, сумарні антитіла до HВcAg, у частини - ДНК HBV), відсутність антитіл до антигенів вірусів гепатитів А та С, непрямі ознаки хронічного гепатиту при ультразвуковому дослідженні (збільшення розмірів печінки, зернистість, підвищення ехогенності, спленомегалія, кут лівої долі більше 45є).

Тривалість захворювання на ХГВ від 1,5 до 2 років спостерігалася у 11 хворих, від 2 до 3 - у 8, від 3 до 4 - у 2, від 4 до 5 - у 2 та понад 5 років - у 9 хворих. При ХГВ в клінічній картині переважали прояви астено - вегетативного синдрому: виражена слабкість, швидка втомлюваність, зниження апетиту.

У 1/3 обстежених спостерігалась жовтяниця помірної інтенсивності, майже в усіх хворих реєструвалась гепатомегалія, печінка була щільною, із загостреним краєм. Також, у частини хворих (24%) реєструвалася спленомегалія, прояви геморагічного синдрому, позапечінкові знаки у вигляді телеангіектазій та “печінкових долоней”. При проведенні ультразвукового дослідження органів черевної порожнини непрямі ознаки хронічного гепатиту були виявлені більш, ніж у половини з числа обстежених хворих.

При ХГВ спостерігалося незначне підвищення активності аланін-амінотрансферази (у переважної більшості (понад 70%) від нормальних показників до 2,0 ммоль/л*год), у частини - помірна гіпербілірубінемія, зміни у протеїнограмі.

В плазмі крові хворих на ГГВ та ХГВ окрім загальноприйнятих біохімічних показників визначали вміст: вільного ФН плазми, зв'язаного з ЦІК ФН, ЦІК, IgG, IgM, IgА, а також наявність продуктів деградації зв'язаного ФН. Дослідження проводили при госпіталізації (1 дослідження) та через 25-35 днів при виписці (2 дослідження).

Вміст вільного ФН плазми та зв'язаного з ЦІК ФН встановлювали методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням стандартних тест-систем для кількісного визначення ФН у плазмі крові людини ІФА-ФН (НВО “Иммунотех”, Росія). Оптичну щільність розчину у лунках планшетів вимірювали на спектрофотометрі СФ 26 при довжині хвилі 492 нм. Дослідження ступеню деградації зв'язаного з ЦІК ФН проводили за методом імуноблота у градієнті поліакриломідного гелю з кролячими антитілами до ФН (DАKО, Данія). Внаслідок цих операцій на мембрані з'являлися забарвлені в коричневий колір зони, які реагували з антитілами до ФН. Деградацію зв'язаного ФН оцінювали за кількістю та положенню цих зон.

Рівень ЦІК в крові визначали за методом Стручкова, в основі якого лежить преципітація ЦІК поліетиленгліколем (ПЕГ - 6000, Sigma). Для кількісної оцінки рівня ЦІК застосовували калібрувальний графік (за Falk).

ЦІК виділяли із плазми крові обстежених за допомогою методу афінної хроматографії на Proteіn-A сефарозі (Sigma, США). Виходячи з того, що зв'язування ФН з ЦІК відбувається за рахунок взаємодії з імуноглобулінами (переважно IgG), паралельно з вивченням показників вільного та зв'язаного ФН проведено визначення концентрації IgG, IgM, IgА турбідіметричним методом з використанням набору стандартних реагентів (Human, Німеччина).

Статистична обробка результатів проводилася за допомогою пакета прикладних програм Statistica 5.0 for Windows на ПЕОМ Intel Pentium II. Використані параметричні та непараметричні методи статистичного аналізу. Із параметричних методів застосовані: критерій Стьюдента, метод нормальної кореляції Пірсона.

У разі, коли вибірка істотно відрізнялася від очікуваного нормального розподілу, аналіз проводився за допомогою непараметричних методів: критерій Уітні-Манна, критерій ч2 з виправленням Йетса, метод кореляції Спірмена.

За допомогою пакету Microsoft Access розроблено базу даних обстежених хворих та осіб контрольної групи.

З метою перевірки достовірності диференційно-діагностичних критеріїв, запропонованих у роботі, та для виявлення найбільш значимих з них використано метод логістичної регресії. Для проведення даного аналізу застосовано пакет прикладних програм SPSS 11.0 for Windows.

Результати власних досліджень. У хворих на ГГВ у періоді розпалу хвороби вміст вільного ФН плазми склав 418,3±94,8 мкг/мл і значно перевищував середній показник, отриманий у контрольній групі, який становив 240,7±36,2 мкг/мл (t=6,93; p<0,001). При 2 дослідженні спостерігалося зниження вмісту вільного ФН плазми в середньому до 284,6±52,2 мкг/мл (t=5,23; p<0,001) .

Вірогідної різниці між середніми показниками вмісту вільного ФН плазми у чоловіків (396,9±81,5 мкг/мл) та жінок (421,3±94,7 мкг/мл), хворих на ГГВ, не визначено (t=-0,34; p>0,05). При аналізі залежності вмісту вільного ФН плазми від віку обстежених виявлено, що серед жінок від 16 до 20 та від 21 до 30 років найбільш часто визначались показники в діапазоні від 300 до 450 мкг/мл, це істотно не відрізнялось від розподілу у старших вікових групах (від 31 до 40 та від 41 до 50 років). У чоловіків віком від 18 до 20 та від 21 до 30 років вміст вільного ФН плазми коливався переважно в межах від 300 до 400 мкг/мл. Серед осіб чоловічої статі у вікових групах 31-40 та 41-50 років не виявлено взагалі будь-якої тенденції щодо розподілу показників, тобто вони знаходилися у широкому діапазоні: від 200 до 600 мкг/мл.

Визначено, що середній вміст вільного ФН плазми у хворих на легкий, середньої тяжкості та тяжкий ГГВ значно перевищував отриманий при обстеженні осіб у групі порівняння, але величини істотно не розрізнялися між собою (t=-0,48, p>0,05; t=0,08, p>0,05; t=-0,34, p>0,05, відповідно) (табл.1).

Аналіз розподілу показників вмісту вільного ФН плазми в залежності від тяжкості хвороби показав, що при легкому гепатиті найбільш часто вони визначались в межах від 300 до 400 мкг/мл, при ГГВ середньої тяжкості з однаковою частотою у діапазонах від 250 до 300 та від 350 до 400 мкг/мл. При тяжкому гепатиті виявлялися водночас як відносно “низькі” - 200-300 мкг/мл, так і дуже високі величини від 500 до 600 мкг/мл.

У хворих на фулмінантний ГГВ вміст вільного ФН плазми становив від 112,8 до 139,3 мкг/мл, тобто був значно нижчим за отриманий при обстеженні осіб контрольної групи (t=3,18, p<0,01) та у хворих на легкий, середньої тяжкості та тяжкий гепатит (відповідно: t=4,64, p<0,001; t=3,45, p<0,005; t=4,28, p<0,001) (табл.1). Спостерігалося критичне зменшення початково низьких величин вмісту вільного ФН плазми паралельно з погіршенням стану хворих на фулмінантний гепатит, зменшенням протромбінового індексу, зниженням активності аланінамінотрансферази, зростанням рівня білірубіну.



Таблиця 1

Показники вмісту вільного та зв'язаного ФН, ступеню його деградації, рівня ЦІК у хворих на ГГВ при різній тяжкості хвороби

Тяжкість гепатиту, (n- к-сть обстежених)	Дослідження	Вільний ФН плазми, мкг/мл (M±m)	Зв'язаний з ЦІК ФН, мкг/мл (M±m)	Рівень ЦІК, мг/мл (M±m)	Частота виявлення продуктів деградації	Молекулярна маса фрагментів ФН
Легка, (n=13)	1	420,4±57,7*	0,35±0,12*	2,140,43*	5 /13*	125, 100, 85, 55 кД
	2	278,5±49,4	0,30±0,14	1,710,35	2 /13	125, 100, 85, 55 кД
Середня, (n=28)	1	388,8±54,5*	0,36±0,12*	2,460,41*	12 / 28*	125, 100, 85, 55 кД
	2	256,7±68,2	0,27±0,13	1,780,31	7 / 28	125, 100, 85, 55 кД
Тяжка, (n=16)	1	405,3±52,6*	0,29±0,13*	2,870,34*	8 /16*	125, 100, 85, 55 кД
	2	274,8±59,9	0,25±0,11	1,930,26	3 /16	125, 100, 85, 55 кД
Фулмінантний, (n=4)	124,3±10,9*	0,15±0,07*	2,940,53*	4 /4*	140, 100 та 55 кД
Контрольна група, (n=30)	240,7±36,2	0,25±0,09	1,520,29	5 /30	-

*-p<0,05 у порівнянні з контрольною групою

1- при госпіталізації, 2 - при виписці

Встановлено сильну позитивну кореляцію між вмістом вільного ФН та рівнем ЦІК (r=0,74; p<0,05).

Вміст зв'язаного з ЦІК ФН в плазмі крові хворих на ГГВ на початку хвороби склав 0,34±0,11 мкг/мл і був вищим за показник, отриманий при обстеженні осіб контрольної групи - 0,25±0,09 мкг/мл (t=2,83; p<0,05). При 2 дослідженні відзначалося зниження середнього вмісту зв'язаного з ЦІК ФН до 0,28±0,11 мкг/мл (t=2,61; p<0,05).

Аналіз залежності рівня зв'язаного з ЦІК ФН від віку хворих виявив, що серед жінок у вікових групах: 16 - 20 та 21 - 30 років найчастіше визначались показники в межах від 0,25 до 0,4 мкг/мл, у віці від 31 до 40 та від 41 до 50 років -

0,3 - 0,4 мкг/мл. Серед осіб чоловічої статі в усіх вікових групах вміст зв'язаного з ЦІК ФН коливався в межах від 0,3 до 0,4 мкг/мл.

Середні показники рівня зв'язаного з ЦІК ФН в залежності від тяжкості хвороби не розрізнялися статистично: легкий - середньої тяжкості (U=8,2; p>0,05), середньої тяжкості - тяжкий (U=19,0; p>0,05), легкий - тяжкий (U=9,5; p>0,05). (табл.1). При 2 дослідженні в усіх групах спостерігалося статистично значиме зниження вмісту зв'язаного ФН.

Розподіл вмісту зв'язаного ФН виявив, що при легкому гепатиті спостерігалася тенденція до більш високих показників (від 0,4 до 0,5 мкг/мл), у той час, як при гепатиті середньої тяжкості та тяжкому вони коливалися переважно у межах від 0,3 до 0,4 мкг/мл.

Встановлено прямий сильний кореляційний зв'язок між вмістом вільного ФН плазми та зв'язаного з ЦІК ФН при ГГВ (r=0,63; p<0,05).

При обстеженні хворих на фулмінантий ГГВ визначено, що вміст зв'язаного з ЦІК ФН був у них значно нижчим, ніж у контрольній групі (U=79,6; p<0,05) та при легкому, середньої тяжкості та тяжкому ГГВ (відповідно: U=64,3; p<0,05; U=82,1; p<0,05; U=75,9; p<0,05).

Водночас з визначенням вмісту вільного та зв'язаного ФН у хворих на ГГВ досліджено рівень ЦІК та імуноглобулінів G,M,A, враховуючи те, що зв'язування ФН з комплексами антиген - антитіло відбувається за рахунок його взаємодії з імуноглобулінами.

Середній рівень ЦІК в крові хворих на ГГВ при 1 дослідженні перевищував показник, отриманий у контрольній групі (t=5,25; p<0,001). В динаміці захворювання спостерігалося зменшення рівня ЦІК (t=4,45; p<0,005) на фоні зниження вмісту вільного та зв'язаного з ЦІК ФН (табл.1). Визначено, що рівень IgG в крові хворих на ГГВ у розпал хвороби був вищим за отриманий при обстежені осіб у контрольній групі (t=2,76; p<0,01), спостерігалося його зниження при 2 дослідженні (t=2,68; p<0,05).

В плазмі крові 25 з 61 хворих на ГГВ при 1 дослідженні виявлені продукти деградації зв'язаного ФН, у контрольній групі - тільки у 5 з 30 обстежених (ч2=9,99; p<0,005). При 2 дослідженні з крові лише 12 хворих були виділені продукти деградації зв'язаного ФН, що значно менше, ніж на початку хвороби (ч2=10,18; p<0,001).

Частота визначення продуктів деградації зв'язаного ФН не розрізнялася статистично в залежності від тяжкості ГГВ: легкий - середньої тяжкості (ч2=0,01; p>0,05), середньої тяжкості - тяжкий (ч2=0,02; p>0,05), легкий - тяжкий (ч2=0,06; p>0,05) (табл.1).

У хворих, в плазмі крові яких були виявлені продукти деградації ФН, рівень зв'язаного з ЦІК ФН був вірогідно нижчим у порівнянні з рештою обстежених (U=41,0; p<0,05).

Проаналізовано, на які фрагменти розщепляється зв'язаний з ЦІК ФН при ГГВ. При проведенні імуноблотінга виявлені в середньому до трьох зон (від двох до п'яти), які реагували з антитілами до ФН. В крові хворих на ГГВ виявлені продукти деградації, тобто фрагменти ФН з переважно великою молекулярною масою: 125 кД, 100 кД, 85кД та 55 кД.

При фулмінантному гепатиті фрагменти ФН мали молекулярну масу: 140 кД, 100 кД та 55 кД, тобто розмір їх відрізнявся від такого у решти хворих. Отже, виявлені при ГГВ продукти деградації ФН мали відносно велику молекулярну масу, а ступінь фрагментованості зв'язаного ФН був невисоким (табл.1). вірус гепатит антиген

У хворих на ХГВ при 1 дослідженні середній вміст вільного ФН плазми склав 193,8±48,2 мкг/мл і був вірогідно нижчим за показник, отриманий при обстеженні осіб у групі порівняння (t=-4,31; p<0,001). Вміст вільного ФН при ХГВ коливався у межах від 118,1 до 335,4 мкг/мл. При 2 дослідженні не визначено суттєвої динаміки вмісту вільного ФН плазми (t=-0,95; p>0,05) (табл.2).

Не спостерігалося різниці між середніми показниками вмісту вільного ФН плазми у чоловіків - 189,4±38,2 мкг/мл та жінок - 203,6±20,9 мкг/мл, хворих на ХГВ (t= 0,76; p>0,05).

Серед жінок у віці від 16 до 20, від 21 до 30 та від 31 до 40 років найчастіше показники вмісту вільного ФН плазми коливалися у межах від 150 до 250 мкг/мл, у старших вікових групах (від 41 до 50 та від 51 до 65 років) вони були дещо нижчими (151-200 мкг/мл). У чоловіків в усіх вікових групах вміст вільного ФН плазми визначався переважно у діапазоні від 150 до 200 мкг/мл.

Таблиця 2

Показники вмісту вільного та зв'язаного ФН, ступеню його деградації, рівня ЦІК у хворих на ХГВ

Групи обстежених, (n- кількість)	Вільний ФН плазми, мкг/мл (M±m)	Зв'язаний з ЦІК ФН, мкг/мл (M±m)	Рівень ЦІК, мг/мл (M±m)	Частота виявлення продуктів деградації	Молекулярна маса фрагментів
Хворі на ХГВ - при госпіталізації (n=32)	193,8±48,2*	0,19±0,09*	2,19±0,42*	24 / 32*	140 - 72, 55, 26 кД
Хворі на ХГВ - при виписці (n=32)	204,2±46,7*	0,21±0,06*	2,22±0,31*	26 / 32*	140 - 72, 55, 26 кД
Контрольна група (n=30)	240,7±36,2	0,25±0,09	1,520,29	5 /30	-

*-p<0,05 у порівнянні з контрольною групою

Було проаналізовано залежність вмісту вільного ФН від тривалості хронічного гепатиту. Так, при ХГВ з тривалістю хвороби більше 5 років спостерігалася тенденція щодо більш значного зниження вмісту вільного ФН. Майже в усіх хворих на ХГВ, який тривав понад 5 років, показник вмісту вільного

ФН визначався у межах від 100 до 200 мкг/мл. При ХГВ з меншим “стажем” хвороби спостерігалися величини у іншому діапазоні (від 150 до 250 мкг/мл). Однак, остаточні висновки, щодо залежності показників ФН від тривалості хвороби можуть бути зроблені при подальшому накопиченні матеріалу.

Показано, що у хворих на ХГВ вміст зв'язаного з ЦІК ФН при двократному дослідженні склав 0,19±0,09 мкг/мл та 0,21±0,06 мкг/мл, відповідно, і був нижчим за показник, отриманий при обстеженні осіб контрольної групи (U=68,3; p<0,05 та U=56,8; p<0,05, відповідно) (табл.2). У хворих на ХГВ в динаміці не відзначалося вірогідних змін вмісту зв'язаного з ЦІК ФН (t=-1,38; p>0,05).

Встановлено прямий корелятивний зв'язок між вмістом вільного та зв'язаного з ЦІК ФН (r=0,74; p<0,01).

На фоні низького вмісту зв'язаного ФН середній рівень ЦІК у хворих на ХГВ, як при першому, так і при повторному дослідженні був вищим (t=4,48; p<0,005; t=3,69; p<0,01) за отриманий у контрольній групі (табл.2). Концентрація IgG в крові хворих на ХГВ при двох дослідженнях також перевищувала середній рівень у групі порівняння (t=2,85; p<0,01; t= 2,93; p<0,01).

У 24 з 32 хворих на ХГВ в плазмі крові виявлені продукти деградації зв'язаного з ЦІК ФН, у групі порівняння - тільки у 5 з 30 обстежених (ч2=16,62; p<0,001). Продукти деградації ФН визначалися при повторному дослідженні майже з такою ж частотою (26 з 32 обстежених), як і при першому (ч2=0,17; p>0,05) (табл.2). Визначено, що у хворих на ХГВ, в плазмі крові яких виявлялися продукти деградації, рівень ЦІК був вірогідно вищим (U=83,2; p<0,01).

При проведенні аналізу якісного складу продуктів деградації зв'язаного ФН у хворих на ХГВ визначено, що у зразку крові виявлялися в середньому п'ять - сім зон, які реагували з антитілами до ФН. Продукти деградації ФН мали молекулярну масу в межах від 140 до 72 кД, 55 кД та 26 кД. Можна вважати, що при ХГВ спостерігається високий ступінь деградації зв'язаного ФН з формуванням фрагментів у широкому діапазоні молекулярних мас (табл.2).

Порівняльний аналіз вмісту вільного ФН плазми при ГГВ та ХГВ виявив суттєві розбіжності між показниками. У хворих на ГГВ вміст вільного ФН значно перевищував отриманий при ХГВ (t=7,84; р<0,001). Хоча спостерігалося зниження вмісту вільного ФН плазми при ГГВ в динаміці, він все ж залишався вищим за середній показник в групі хворих на ХГВ (t= 4,46; р<0,005; t= 4,95; р<0,005) (рис.1).

Рис. 1. Вміст вільного ФН плазми у практично здорових осіб (1), хворих на ГГВ та ХГВ при госпіталізації (2, 4) та виписці (3,5).

Розподіл показників продемонстрував, що у 27 з 32 хворих на ХГВ (84,3%) вміст вільного ФН плазми коливався в межах від 100 до 250 мкг/мл. У хворих на ГГВ у розпал хвороби показники в рамках означеного діапазону виявлялися тільки у 5 з 57 хворих (8,7%).

Найбільш часто при гострій HBV- інфекції вміст вільного ФН плазми визначався в інтервалі від 300 до 450 мкг/мл (63,2 %). Найбільш вагомі розбіжності щодо вмісту вільного ФН встановлено між величинами, отриманими при обстеженні хворих на ГГВ та ХГВ з тривалістю хвороби понад 5 років. При ХГВ з вказаним “стажем” спостерігалися значно нижчі показники (менше 200 мкг/мл) ніж при ГГВ.

При аналізі активності аланінамінотрансферази доведено, що у більшості хворих на ГГВ підвищений вміст вільного ФН плазми виявлявся на фоні порівняно високого показника активності ферменту (у 86,8% хворих - вище 5,0 ммоль/л*год). При ХГВ, навпаки, у більшості обстежених (71,9%) визначалася відносно низька активність аланінамінотрансферази - в діапазоні від нормальних показників до 2,0 ммоль/л*год водночас із зниженим вмістом вільного ФН.

Середній вміст зв'язаного з ЦІК ФН при ГГВ як при першому, так і при повторному дослідженні був вищим за отриманий при обстеженні хворих на ХГВ (відповідно: t=3,96; р<0,01 та t=2,95; р<0,05) (рис.2).

Рис. 2. Вміст зв'язаного з ЦІК ФН плазми у практично здорових осіб (1), хворих на ГГВ та ХГВ при госпіталізації (2, 4) та виписці (3,5).

Показано, що у більшості хворих на ХГВ (29 з 32 обстежених - 90,6%) вміст зв'язаного з ЦІК ФН знаходився у діапазоні від 0,1 до 0,25 мкг/мл (при ГГВ вміст зв'язаного ФН виявлявся в означеному інтервалі тільки у 8 з 57 обстежених).

У хворих на ГГВ спостерігався переважно високий рівень зв'язаного з ЦІК ФН - найчастіше (68,4%) в межах від 0,25 до 0,4 мкг/мл.

Як було зазначено вище, продукти деградації зв'язаного з ЦІК ФН виявлено у більшості хворих на ХГВ як при першому обстеженні, так і в динаміці, у той час, як при ГГВ - менш ніж у половини при 1 дослідженні та ще удвічі рідше - при повторному (ч2=12,22; р<0,01 та ч2=14,31; р<0,01).

При ХГВ, на відміну від ГГВ, спостерігався високий ступінь деградації зв'язаного з ЦІК ФН з формуванням більшої кількості фрагментів у широкому діапазоні молекулярних мас (від крупних - біля 140 кД до дрібних - 26 кД).

На основі отриманих у дисертації даних було виділено з досліджених показників такі, що асоціюються з гострою або з хронічною формою HBV- інфекції.

Можна припустити, що для ГГВ на відміну від ХГВ характерно:

1.Підвищений (більше 250 мкг/мл) вміст вільного ФН плазми з наступним зниженням його у динаміці;

2.Високий вміст (більше 0,25 мкг/мл) зв'язаного з ЦІК ФН та подальше його зменшенням;

3.Відсутність в плазмі крові продуктів деградації зв'язаного ФН;

4.Високий рівень ЦІК з його зниженням при повторному дослідженні;

5.Підвищений рівень IgG на початку хвороби та зниження його у динаміці.

Для ХГВ на відміну від ГГВ властиве:

1.Знижений (менше 250 мкг/мл) вміст вільного ФН плазми;

2.Низький вміст зв'язаного з ЦІК ФН (менш ніж 0,25 мкг/мл);

3.Наявність в крові хворих продуктів деградації зв'язаного з ЦІК ФН;

4.Постійно високий рівень ЦІК;

5.Підвищений рівень IgG в крові.

Для перевірки клінічної цінності означених показників у диференційній діагностиці гострої та хронічної форм ГВ застосовано метод логістичної регресії.

У побудованій в дисертації моделі логістичної регресії використані такі змінні:

Залежні змінні:

y= форма HBV-інфекції, якій були надані такі значення:

0=ГГВ, 1=ХГВ.

Незалежні змінні:

1.x1=наявність продуктів деградації ФН- приймає такі значення:

x1,0= не виявляються,

x1,1=виявляються;

2.x2= вміст вільного ФН плазми у мкг/мл;

3.x3= вміст зв'язаного з ЦІК ФН у мкг/мл;

4.x4= рівень ЦІК у мг/мл;

5.x5= рівень IgG у мг/мл;

6.x6= рівень IgM у мг/мл;

7.x7= рівень IgA у мг/мл;

Загальна форма логіт- регресійної моделі має вигляд:

,

де

- лінійна комбінація (або логіт);

- константа;

- регресійні коефіцієнти;

- незалежні змінні.

З урахуванням отриманих даних та за допомогою моделі логістичної регресії визначено, що найбільш вагомими з досліджених показників у процесі розмежування гострої та хронічної форм HBV- інфекції є такі, як наявність або відсутність у крові продуктів деградації зв'язаного ФН, вміст вільного ФН, вміст зв'язаного з ЦІК ФН.

За результатами розробленої у дисертації моделі були сформульовані наступні правила. З високим ступенем вірогідності можна припустити:

1.Діагноз гострої HBV- інфекції - якщо в крові хворого не виявляються продукти деградації зв'язаного ФН, вміст вільного ФН високий (вище 250 мкг/мл) та вміст зв'язаного ФН вище 0,25 мкг/мл.

2.Діагноз хронічної HBV- інфекції - якщо виявляються продукти деградації зв'язаного ФН, вміст вільного ФН плазми та зв'язаного з ЦІК ФН низький (відповідно: нижче 250 та 0,25 мкг/мл).



ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у диференційній діагностиці гострої та хронічної форм гепатиту В на підставі виявлення клінічного значення дослідження показників вільного та зв'язаного з імунними комплексами фібронектину та продуктів його деградації.

2.У хворих на гострий гепатит В у розпал хвороби спостерігається підвищення вмісту в плазмі крові вільного фібронектину і зниження його у динаміці до величин, які визначалися у осіб контрольної групи. У обстежених хворих на хронічний гепатит В показники вмісту вільного фібронектину завжди були низькими порівняно з контрольною групою і особливо з показниками у хворих на гострий гепатит В.

3.Вміст зв'язаного з імунними комплексами фібронектину у хворих на гострий гепатит В у періоді розпалу хвороби підвищений на фоні високого рівня циркулюючих імунних комплексів та IgG і знижується у динаміці водночас із зменшенням рівня циркулюючих імунних комплексів та IgG. На відміну від гострого гепатиту В, при хронічному - зниження вмісту зв'язаного фібронектину супроводжується підвищенням рівня циркулюючих імунних комплексів та IgG.

4.У хворих на хронічний гепатит В продукти деградації зв'язаного фібронектину виявляються з більшою частотою і ступінь фрагментації вище, ніж при гострому гепатиті В.

5.В комплексній диференційній діагностиці гострого та хронічного гепатиту В можуть бути використані такі критерії:

діагноз гострого гепатиту В імовірний при підвищеному вмісті вільного та зв'язаного фібронектину та відсутності продуктів деградації зв'язаного фібронектину в крові хворого;

діагноз хронічного гепатиту В можна припустити, якщо вміст вільного та зв'язаного з імунними комплексами фібронектину знижений, виявляються продукти деградації зв'язаного фібронектину.

Практичні рекомендації: З метою покращення якості диференційної діагностики гострого та хронічного ГВ пропонується визначення вмісту вільного ФН плазми, зв'язаного з ЦІК ФН та продуктів деградації зв'язаного ФН. Для визначення діагнозу гострої або хронічної HBV- інфекції запропоновано використання в комплексній диференційній-діагностиці нижче наведених критеріїв:

Для ГГВ характерно: вміст вільного ФН вище 250 мкг/мл, зв'язаного з ЦІК ФН вище 0,25 мкг/мл, в плазмі крові не виявляються продукти деградації зв'язаного ФН.

Для ХГВ характерно: вміст вільного ФН нижче 250 мкг/мл, зв'язаного з ЦІК ФН - 0,25 мкг/мл, в плазмі крові виявляються продукти деградації зв'язаного ФН.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Шостакович-Корецька Л.Р., Хайкін П.Л., Маслак Г.С. Фібронектин у складі циркулюючих імунних комплексів при гострому вірусному гепатиті В// Лаб. діагностика. - 2002.- №2.- С.20-22.

2.Хайкін П.Л. Роль компонентів екстрацелюлярного матриксу в імунопатогенезі хронічного гепатиту В// Лаб. діагностика.- 2002.-№4.-С.8-11.

3.Шостакович-Корецька Л.Р., Хайкін П.Л., Маслак Г.С. Вільний та зв`язаний фібронектин в імунопатогенезі HBV та HCV- інфекції// Мед. перспективи. - 2002.- №1.- C.109-112.

4.Пат.47868А України МКИ G01N33/50. Спосіб прогнозування перебігу вірусного гепатиту В// Хайкін П.Л., Шостакович-Корецька Л.Р., Шевцова А. І., Бразалук О. З., Маслак Г.С. - №2001106963; Заявл.12.10.01; Опубл. 15.07.02; Бюл. № 7.

5.Хайкін П.Л. Порівняльний аналіз вмісту вільного та зв'язаного фібронектину при гострому та хронічному вірусному гепатиті В// Проблеми епідеміології, діагностики, клініки, лікування та профілактики інфекційних хвороб. - Київ, 2002.-С. 298 - 300.

6.Новий метод прогнозування перебігу вірусного гепатиту В/ Шостакович-Корецька Л.Р., Хайкін П.Л., Шевцова А. І., Бразалук О. З. // Реєстр медико-біологічних і науково технічних нововведень та використання їх у практиці у 2002 році. -Київ, 2002.-Вип.16-17.-С.6-7.

7.Шостакович-Корецька Л.Р., Хайкін П.Л. Роль фібронектинів в імунопатогенезі гепатитів В і С// Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами. Матеріали VI з'їзду інфекціоністів України. - Тернопіль, Укрмедкнига.- 2002.-С. 227-228.

8.Plasma fibronectin, as marker of severity of acute HBV-infection / Koretskaya L., Mavrutenkov V., Khaykin P., Yakovenko V.// Clinical Microbiology & Infection.- 1999.- Vol.5, N3.- P. 221.

9.Shostacovich-Koretskaya L., Khaykin P. Free and combined fibronectin in HBV and HCV-infection// Baltic States Congress on Hepatology. - Riga (Latvia).- 2002.- P. 33.



АНОТАЦІЯ

Хайкін П.Л. Клінічне значення вільного та зв'язаного з імунними комплексами фібронектину при гострій та хронічній HBV- інфекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка полягає у диференційній діагностиці гострої та хронічної форм гепатиту В.

Обстежено 93 хворих на гостру та хронічну HBV- інфекцію. На підставі аналізу клініко-лабораторних даних виявлена клінічна цінність дослідження показників вільного та зв'язаного з імунними комплексами фібронектину у хворих на HBV- інфекцію. Запропоновані наступні додаткові диференційно-діагностичні критерії для розмежування гострої та хронічної форм хвороби. Діагноз гострого гепатиту В імовірний при підвищеному вмісті вільного та зв'язаного фібронектину та відсутності продуктів деградації зв'язаного фібронектину. Діагноз хронічного гепатиту В можна припустити, якщо вміст вільного та зв'язаного з імунними комплексами фібронектину знижений, виявляються продукти деградації зв'язаного фібронектину.

Ключові слова: фібронектин, продукти деградації, імунні комплекси, гостра HBV- інфекція, хронічна HBV- інфекція.



ANNOTATION

Khaykin P.L. Clinical significance of free and combined with immune complexes fibronectin in acute and chronic HBV- infection. ? Manuscript.

The dissertation for candidate degree in Medicine by specialty 14.01.13 ? Infectious Diseases. ? Institute of Epidemilology and Infectious Diseases named by L.V.Gromashevskii Academy of Medical Sciences of Ukraine, 2003.

The theoretical summarizing and new solution of the scientific problem, which consists in differential diagnostics of the acute and chronic forms of hepatitis B is giving in the dissertation.

93 patients with acute and chronic HBV- infection were examined. The clinical significance of definition of parameters of free and combined with immune complexes fibronectin in patients with HBV- infection is detected on the basis of clinical and laboratory data analysis. The additional differentially diagnostic criteria for differentiation between the acute and chronic forms of the disease are offered on this basis. The diagnosis of an acute hepatitis possible at increased contents of free and combined fibronectin and absence of products of a degradation of combined fibronectin. The diagnosis of a chronic hepatitis can be assumed, if contents of free and combined with immune complexes fibronectin are reduced, the products of a degradation of fibronectin are found out.

Keywords: fibronectin, degradation products, immune complexes, acute HBV- infection, chronic HBV- infection.



АННОТАЦИЯ

Хайкин П.Л. Клиническое значение свободного и связанного с иммунными комплексами фибронектина при острой и хронической HBV-инфекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2003.

Диссертационная работа посвящена выявлению клинической значимости определения в плазме крови показателей свободного и связанного с иммунными комплексами фибронектина при HBV-инфекции и разработке на этой основе критериев дифференциальной диагностики острой и хронической форм гепатита В.

Обследованы 93 больных HBV-инфекцией (61 больной острым гепатитом В и 32 больных хроническим гепатитом В), а также 30 практически здоровых лиц, которые составили группу контроля.

Исследовали содержание свободного фибронектина плазмы, связанного с циркулирующими иммунными комплексами фибронектина, наличие продуктов деградации связанного фибронектина, уровень циркулирующих иммунных комплексов, иммуноглобулинов классов G,M,A.

При анализе полученных данных определено, что показатели содержания свободного и связанного с иммунными комплексами фибронектина, а также степени его деградации отличаются при острой и хронической HBV- инфекции, что дает основания предлагать их использование в качестве дифференциально-диагностических критериев.

В результате проведенных исследований определено, что содержание свободного фибронектина плазмы у больных острым гепатитом В повышено, в динамике болезни наблюдается снижение его до значений, полученных при обследовании контрольной группы.

При хроническом гепатите В содержание фибронектина плазмы, наоборот, снижено как относительно нормы, так и в сравнении с острым гепатитом В.

При исследовании уровня связанного с иммунными комплексами фибронектина установлено повышение его у больных острым гепатитом В и снижение в динамике болезни параллельно с уменьшением концентрации циркулирующих иммунных комплексов и ІgG.

При хроническом гепатите В содержание связанного фибронектина, напротив, снижено на фоне повышенного уровня иммунных комплексов и ІgG.

На основании изучения качественного состава связанного с иммунными комплексами фибронектина определено, что при хроническом гепатите В наблюдается деградация его у большинства больных в отличие от контрольной группы.

При остром гепатите В продукты деградации фибронектина обнаруживались менее, чем у половины больных в периоде разгара болезни и у 1/5 больных при выписке из стационара.

Степень деградации фибронектина (количество фрагментов в образце плазмы и диапазон молекулярных масс) была выше при хронической HBV - инфекции.

С учетом полученных данных и с помощью построенной в диссертации модели логистической регрессии определены показатели, имеющие высокую значимость в комплексной дифференциальной диагностике форм гепатита В.

Дополнительными дифференциально - диагностическими критериями для разграничения острой и хронической форм HBV-инфекции можно считать следующие:

- диагноз острого гепатита В вероятен при отсутствии продуктов деградации связанного фибронектина, повышенном содержании свободного и связанного фибронектина,

- диагноз хронического гепатита В можно предположить, если в плазме крови больного выявлены продукты деградации связанного фибронектина, содержание свободного и связанного фибронектина снижено.

Ключевые слова: фибронектин, продукты деградации, иммунные комплексы, острая HBV- инфекция, хроническая HBV- инфекция.

Размещено на Allbest.ru

...