Клініко-економічна ефективність оперативних та консервативних методів лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

УДК: 616.65-007.61-08.003.13

КЛІНІКОЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОПЕРАТИВНИХ ТА КОНСЕРВАТИВНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ДОБРОЯКІСНУ ГІПЕРПЛАЗІЮ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

14.01.06 УРОЛОГІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛИЧКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЕДУАРДОВИЧ

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі урології факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Боржієвський Цезар Кайтанович, Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, професор кафедри урології

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук, професор Серняк Петро Степанович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри урології і нефрології.

2. Доктор медичних наук, професор Пепенін Володимир Розумникович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри урології та онкології.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет, кафедра урології і нефрології, МОЗ України, м. Одеса.

Захист дисертації відбудеться 24.09.2003 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 в Інституті урології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Коцюбинського, 9А.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту за адресою: 04053, Київ, вул. Коцюбинського, 9А.

Автореферат розісланий 15.08.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наукБойко М.І.

клінічний доброякісний гіперплазія детрузор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) - широко розповсюджене захворювання у чоловіків після 50 років. Частота виникнення ДГПЗ збільшується з віком. Популяція європейських та інших країн світу поступово старіє. Збільшується число чоловіків похилого віку, а разом з тим і кількість хворих на ДГПЗ (Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., 1999, Speakman M.J., 2001).

За даними Інституту урології та нефрології АМН України розповсюдженість ДГПЗ в Україні у 2001 ріці становила 722,7 на 100000 чоловічого населення, що в абсолютних числах складає 124812 хворих, які потребують урологічного нагляду та лікування (Павлова Л.П., Сайдакова Н.О., 2002). У зв'язку з тенденцією до підвищення питомої частки людей похилого віку в Україні та у світі кількість пацієнтів на ДГПЗ буде зростати. Це захворювання досягло масштабів суспільної проблеми і привернуло увагу урологів та інших спеціалістів через недостатньо вивчений етіопатогенез, непередбачуваний клінічний перебіг, складний вибір оптимального методу лікування (Возианов А.Ф., Пасечников С.П., 1998, Denis L., McConnell J., 1998).

Основними методами хірургічного лікування є трансуретральна електрорезекція простати (ТУРП) та відкрита простатектомія - операційне видалення аденоматозних вузлів. В даний час “золотим стандартом” в лікуванні ДГПЗ вважається трансуретральна резекція простати.

Проблема лікування ДГПЗ постійно переглядається та дискутується (Altwein J.E., 1996). Однією із найбільш вражаючих тенденцій в терапії ДГПЗ є поворот від оперативного до медикаментозного лікування (Chapple C.R., Aubry M.L., 1996).

Однак, багато лікарських препаратів є малоефективними, а частина з них має виражену побічну дію.

За останні роки препаратами вибору в лікуванні хворих на ДГПЗ стали блокатори б₁-адренорецепторів, які зменшують скорочення та знімають спазм гладких м'язів капсули простати, строми та шийки сечового міхура, а, отже, покращують сечовипускання. Дія згаданих препаратів є найбільш оптимальною з огляду на корисне співвідношення між позитивним ефектом та ризиком терапії (Lepor H., 1993).

Важливе значення, окрім медичного ефекту лікування, в сучасних умовах мають поняття соціальної та економічної ефективності. Необхідно відмітити, що зараз відсутні чіткі критерії визначення показів до того чи іншого виду терапії. Не розроблені алгоритми застосування різних груп препаратів у залежності від клініко-уродинамічних характеристик з урахуванням економічної вартості лікування. Ось чому подальша розробка таких критеріїв не тільки клінічно необхідна, але й економічно доцільна.

Таким чином, незважаючи на значну кількість досліджень, проблема лікування ДГПЗ гостро стоїть перед вченими та практичними лікарями у зв'язку із наростанням частоти даної патології, непередбачуваним перебігом, складністю вибору найбільш клінічно та економічно оптимального методу лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась за планом науково-дослідних робіт, є фрагментом комплексної теми: “Розробити покази та протипокази до застосування мікрохвильової гіпертермії у хворих на доброякісну гіперплазію простати на основі вивчення ефективності лікування за допомогою апарату АЛМГП-01 з метою покращення якості життя пацієнтів” № держреєстрації 0199МООЮ39.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було порівняльне вивчення клінічної та економічної ефективності оперативних та консервативних методів лікування хворих на ДГПЗ, дослідження змін ультраструктурної будови детрузора у хворих на ДГПЗ при лікуванні б_1A-адреноблокатором “Омніком”.

Метою дослідження визначені наступні завдання:

1. Вивчити зміни функціонального стану нижніх сечовидільних шляхів у хворих на ДГПЗ, зумовлені застосуванням оперативного та консервативного лікування.

2. Дослідити ультраструктурну будову детрузора у хворих на ДГПЗ.

3. Проаналізувати ультраструктурні зміни детрузора під час лікування б_1A-адреноблокатором “Омніком”.

4. Оцінити економічну вартість оперативних та консервативних методів лікування хворих на ДГПЗ.

5. Розрахувати клінічну та економічну доцільність застосування різних груп препаратів у залежності від симптоматики захворювання.

6. Розробити алгоритм диференційованого застосування різних груп препаратів та підходів до лікування ДГПЗ.

Об'єкт дослідження - хворі на доброякісну гіперплазію передміхурової залози.

Предмет дослідження - вивчення клінічної та економічної ефективності оперативних та консервативних методів лікування хворих на ДГПЗ, ультраструктурної будови детрузора та розробка алгоритму застосування різних груп препаратів.

Методи дослідження. З метою встановлення діагнозу, визначення показів до операційного або консервативного лікування, ми застосовували фізикальні, лабораторні, інструментальні методи обстеження хворих, ультразвукове дослідження (УЗД), урофлоуметрію та електронно-мікроскопічні дослідження. Вартість медичної допомоги визначали згідно зі спеціально розробленою економіко-математичною моделлю. Результати досліджень обробляли за допомогою методів математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Вперше здійснена порівняльна оцінка ефективності оперативних та консервативних методів лікування із врахуванням функціонального стану нижніх сечовидільних шляхів у хворих на ДГПЗ.

2. Вперше проведені ультраструктурні дослідження детрузора у хворих на ДГПЗ до та після лікування б_1А-адреноблокатором “Омніком”.

3. Вперше розрахована економічна вартість оперативних та консервативних методів лікування ДГПЗ.

4. Обгрунтований та розроблений алгоритм вибору методу лікування та диференційованого застосування різних груп препаратів.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження детрузора виявили позитивні об'єктивні зміни ефективності лікування на ультраструктурному рівні у відповідь на застосування б_1A-адреноблокатора “Омніка”. Запропонований алгоритм вибору методу лікування ДГПЗ та критерії диференційованого застосування консервативного лікування ДГПЗ препаратами різних груп. Обчислена вартість оперативних та консервативних методів лікування у хворих на ДГПЗ, що має практичне значення для охорони здоров'я.

Результати дослідження і рекомендації, викладені в роботі, знайшли клінічне застосування в урологічних відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні, Львівської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, Львівської центральної клінічної лікарні залізниці.

Матеріали дисертації введені до програми підготовки лікарів, які проходять передатестаційні цикли і курси тематичного удосконалення з урології у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького, а також використовуються під час проведення практичних занять та читанні лекцій з урології для студентів 5 курсу Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи запропонована науковим керівником. Автором особисто проаналізована література з досліджуваної проблеми, проведений інформаційний пошук. Самостійно здійснено розробку історій хвороб, обстеження більшості хворих на ДГПЗ. Автором також самостійно виконано частину оперативних втручань. Клінічні, лабораторні, інструментальні та функціональні дослідження проведені разом із спеціалістами відповідного профілю. Первинна обробка одержаних результатів, написання огляду літератури, формування результатів особистих досліджень, підсумків автором виконані самостійно. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів, наукових положень і висновків виконувались самим автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і матеріали роботи викладені в доповідях на: засіданнях Львівського обласного наукового товариства урологів (1998, 1999, 2000, 2001 рр.); семінарах урологів Львівської області (1999, 2000, 2001 рр.); конференціях лікарів-урологів, які проходили передатестаційні курси і тематичне удосконалення при Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького (1998, 1999, 2000 рр.); V Міжнародній конференції студентів і молодих лікарів (Гданськ, Польща 1997), І та ІІ Українсько-Польському симпозіумі урологів в м. Львові (2000р.) та в м. Жешові, Польща (2001р.); 29, 30 та 32 з'їздах урологів Польщі (Варшава, 1999; Лодзь, 2000; Вроцлав, 2002), ІІІ Міжнародному симпозіумі урологів Галичини (Краків, Польща, 2000 р.); Міжнародному форумі молодих вчених (Зальцбург, Австрія, 2001), ІІ Міжнародному симпозіумі з малоінвазивної хірургії в м. Славську (2002 р.).

Дисертаційна робота апробована на засіданні кафедри урології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (2002).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 28 наукових праць, серед них 17 статей у наукових фахових виданнях ВАК України, 9 - у збірниках наукових праць. За матеріалами дисертації видано 2 методичні вказівки для практичних занять з лікарями-курсантами циклу тематичного удосконалення.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 175 сторінках машинописного тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів з описом власних досліджень, обговорення, висновків, додатків. Робота ілюстрована 33 таблицями, 23 діаграмами, 28 рисунками.

Бібліографічний показник включає 220 використаних літературних джерел, серед них 96 авторів з України та країн СНД і 124 - закордонні автори.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

В основу роботи покладені результати клінічного обстеження 508 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, які за період з 1997 по 2001 р. отримували консервативне та оперативне лікування в клініці урології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького та підлягали динамічному спостереженню протягом року. Медикаментозне лікування проведено у 238 хворих, в тому числі, для вивчення ефективності комбінованої терапії група хворих чисельністю 42 пацієнти отримувала одночасно два препарати: “Омнік” і “Проскар”. ТУРП виконано у 110 хворих, відкриту простатектомію у 116 хворих. У пацієнтів, що отримували медикаментозне лікування ми застосовували наступні препарати: “Омнік” (тамсулозин “Yamanouchi”), який належить до групи _1А-адреноблокаторів; “Проскар” (фінастерид “MSD”) блокатор 5--редуктази та “Простамол-уно” (“Берлін-Хемі АГ”) рослинний препарат. В порівняльному аспекті оцінювались особливості перебігу захворювання та зміни зі сторони нижніх сечових шляхів 44 пацієнтів, які не отримували жодного лікування і підлягали динамічному спостереженню протягом року.

Вік хворих коливався від 49 до 87 років та в середньому складав 65,54,4 років.

Усі хворі проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих (загальноклінічних лабораторних та біохімічних), так і спеціальних методів діагностики (тестування за шкалою I-PSS, ультразвукових, уродинамічних, рентгенологічних, радіоізотопних). Підлягали аналізу скарги, анамнез життя та захворювання. Потім нами здійснювався динамічний контроль за змінами суб'єктивних та об'єктивних (максимальна та середня швидкість сечовипускання, об'єм залишкової сечі) показників уродинаміки нижніх сечових шляхів протягом року.

Для вивчення впливу _1А-адреноблокатора “Омніку” на детрузор у хворих на ДГПЗ проводилось його електронно-мікроскопічне дослідження. З метою вибору матеріалу для електронно-мікроскопічного дослідження попередньо проводили світлооптичне дослідження гістологічних препаратів, забарвлених гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, трихромним методом Масона. Детальне ультраструктурне дослідження детрузора здійснено у 10 хворих на ДГПЗ з ознаками інфравезікальної обструкції. Матеріал для дослідження отримували шляхом “холодної біопсії” щипчиками ділянок шийки сечового міхура та його бокових стінок. Біоптати стінки сечового міхура відразу ж вміщували у велику краплю 2 % розчину чотириоксиду осмію на 0,1 М фосфатному буфері (рН 7,36). Відтак матеріал розрізали на кусочки кубічної форми (1 мм³) і фіксували в іншій пропорції розчину цього ж складу протягом 2 год при температурі танення льоду. Опісля матеріал промивали, зневоднювали і заливали сумішшю епону й аралдіту за методикою A.Glauert. На ультрамікротомі УМТП-3М одержували ультратонкі зрізи, які контрастували в розчині уранілацетату і цитрату свинцю. Ультраструктуру детрузора досліджували за допомогою електронного мікроскопа УЕМВ-100К за пришвидшувальної напруги 75 кВ і збільшеннях на екрані 1000х - 124000х.

Вартість медичної допомоги визначали згідно зі спеціально розробленою економіко-математичною моделлю О.М. Голяченка. За допомогою цієї моделі проводили визначення вартості медичної допомоги стаціонарному та амбулаторному пацієнту. Методичні підходи до визначення ціни лікування були такими: підраховано вартість кожної із медичних послуг, матеріально-технічні витрати, видатки на харчування та заробітну платню медичного персоналу з розрахунку на один ліжко-день. В кінцевому результаті визначено вартість лікування кожного хворого.

Одержані нами результати досліджень обробляли за допомогою методів математичної статистики. Статистична обробка результатів дослідження здійснена за допомогою персонального комп'ютера Intel Pentium-ІІ з використанням програмного забезпечення Microsoft Office. Вірогідність різниці між показниками, що порівнювались (р) визначали з таблицями коефіцієнту Стьюдента (t). Розбіжності вважали суттєвими і статистично достовірними у випадках, коли (р) був меншим 0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення

В групах пацієнтів, де проводилась консервативна терапія, найкращі результати отримані у хворих, які приймали “Омнік”. В результаті лікування “Омніком” нами отримано статистично достовірне (р<0,01) зменшення суб'єктивної симптоматики за шкалою I-PSS протягом місяця із 15,4 до 11,3 бала у хворих з помірною (I-PSS 8-19) та з 22,7 до 17,3 бала з тяжкою (I-PSS 20-35) симптоматикою захворювання. Протягом року відбулося зменшення I-PSS на 47,4% у хворих з помірною та на 41,8% з тяжкою симптоматикою захворювання (р<0,001), збільшення Q_max (р<0,01) відповідно на 3,8 мл/с (31,4%) та на 2,8 мл/с (28,3%). Об'єм залишкової сечі зменшився на 53,9% (р<0,01). В групі хворих, які отримували “Проскар”, достовірне зменшення суб'єктивної (р<0,01) та об'єктивної (р<0,05) симптоматики захворювання отримане через 6 місяців від початку лікування. Протягом року отримане достовірне (р<0,001) зниження суб'єктивної симптоматики на 39,5% у хворих з помірною симптоматикою захворювання та на 36,7% з тяжкою. Нами отримане статистично достовірне збільшення Q_max (р<0,01) на 3,2 мл/с (26,9%) та на 2,4 мл/с (24,5%) відповідно. ОЗС зменшився (р<0,01) на 37,8 мл (44,9%). Під час лікування препаратом “Простамол-уно” статистично достовірні (р<0,05) зміни показників I-PSS і Q_max отримано тільки у пацієнтів з помірною симптоматикою захворювання, що складає 34% (I-PSS) та 18,4% (Q_max). Зміна показників I-PSS, Q_max та ОЗС у хворих з тяжкою симптоматикою захворювання була статистично недостовірна (р>0,05). Під час лікування у групі хворих, які отримували “Омнік” та “Проскар” отримане достовірне зменшення симптоматики протягом місяця з початку лікування (р<0,01), а динаміка зміни показників статистично не відрізнялася від групи хворих, які отримували лише “Омнік” (р>0,05).

Результати проведеного лікування представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Результати консервативного лікування в групах пацієнтів (%)

Групи пацієнтів	Покращення	Без змін	Погіршення
Омнік	78,4	12,4	9,2
Проскар	64,3	23,1	12,6
Постамол-уно	58,2	22,1	19,7
Омнік і проскар	79,1	12,8	8,1

Таким чином, ефективність консервативного лікування хворих на ДГПЗ при дотриманні показів та протипоказів до її призначення, правильному виборі препарату і схеми його призначення досить висока. При призначенні “Омніку” вона становить 78,4%, “Проскару” 64,3%, “Простамол-уно” 58,2% і при комбінованому застосуванні “Омніку і проскару” 79,1%.

При порівнянні результатів лікування найкращі ми отримали в групі пацієнтів, які приймали _1A-адреноблокатор “Омнік”. Застосування комбінованої терапії (_1A-адреноблокатор “Омнік” та інгібітор 5--редуктази “Проскар”) не є ефективнішим, ніж монотерапія “Омніком”.

На підставі проведених досліджень ми проаналізували результати оперативних втручань: відкритої простатектомії (ВП) у 116 хворих та трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРП) у 110 хворих на ДГПЗ.

Проведена нами оцінка зміни суб'єктивних та об'єктивних показників уродинаміки в післяопераційному періоді показала високу клінічну ефективність оперативних методів лікування. Нами отримане зменшення сумарного балу простатичних симптомів після ВП на 49,3% у хворих з помірною та на 65,2% з тяжкою симптоматикою. В групі хворих, які оперовані ТУРП ми отримали зменшення даного показника відповідно на 53,5% та 64,1%. Збільшення Q_max після ВП відбулося на 95,8% та 142,4% у хворих з помірною та вираженою симптоматикою захворювання. Після ТУРП Q_max збільшилась на 89,2% та 129,5% відповідно. ОЗС у хворих, які підлягали ВП зменшився на 88,1% та на 85,1% після ТУРП (р<0,001).

Термін дренування сечового міхура та відновлення самостійного сечовипускання в групі ТУРП визначався ступенем післяопераційної гематурії і становив від 2 до 7 діб. Середній час відновлення сечовипускання в групі ВП склав 12,30,3 доби, в групі ТУРП 4,60,2 доби.

В групі хворих, яка підлягала ТУРП середній післяопераційний період склав 5,90,3 доби і статистично достовірно (р0,01) відрізнявся від післяопераційного періоду в групі хворих, в якій проведено ВП (14,90,2).

Структура післяопераційних ускладнень представлена в таблиці 2.

Таблиця 2 Інтраопераційні, ранні та пізні ускладнення оперативного лікування

Ускладнення	Кількість хворих
	ВП (%)	ТУРП (%)
Гематурія помірної інтенсивності	60 (51,7%)	31 (28,2%)*
Тампонада сечового міхура згортками	5 (4,3%)	4 (3,6%)
Інфекції сечових шляхів	14 (12,1%)	11 (10%)
Гострий орхоепідидиміт	5 (4,3%)	2 (1,8%)*
Нагноєння післяопераційної рани	6 (5,2%)
Сечо-міхурова нориця	9 (7,7%)
Перфорація капсули простати		3 (2,7%)
ТУРсиндром		1 (0,9%)
Стриктура уретри	2 (1,7%)	1 (0,9%)
Склероз шийки сечового міхура	3 (2,6%)	2 (1,8%)
Нетримання сечі	4 (3,4%)	3 (2,7%)*
“Несправжній” рецидив ДГПЗ		2 (1,7%)

Примітка: *р0,05

Аналіз результатів виконаних оперативних втручань, якщо оцінювати зміни балу IPSS, максимальну та середню швидкість сечовипускання, об'єм залишкової сечі, показав, що віддалені результати між собою статистично не відрізнялись у групах оперативного лікування (р0,05). Відрізнялись групи лише за деякими ускладненнями в післяопераційному періоді.

Серед поточних завдань, які вирішувались у даній роботі, було порівняння результатів оперативного та медикаментозного лікування пацієнтів із групою хворих, які не отримували жодного лікування та перебували під динамічним спостереженням. В результаті проведеного нами динамічного спостереження протягом року отримане статистично достовірне (р0,05) наростання суб'єктивної симптоматики за шкалою I-PSS на 20%, зменшення Q_max на 10,6%, Q_ave на 9,4% та зростання ОЗС на 19,3%. У зв'язку із погіршенням симптоматики за рік нами прооперовані 18 (40,9%) пацієнтів. На основі отриманих даних можна зробити висновок про погіршення симптоматики захворювання та уродинамічних параметрів у пацієнтів, які підлягали динамічному спостереженню протягом року.

Результати наших досліджень дозволили опрацювати алгоритм вибору методу лікування, який враховує наявність прямих показів до оперативного втручання, вираженість симптоматики за шкалою I-PSS, вартість лікування та час, необхідний для настання ефекту від різних груп препаратів (рис. 1).



Рис.1. Алгоритм лікування ДГПЗ

Останнім часом ряд авторів звертають увагу не лише на позитивний вплив

-адреноблокаторів в усуненні динамічного компоненту інфравезікальної обструкції. Обговорюється також можливий вплив цієї групи препаратів на детрузор (Лоран О.Б., Вишневский А.Е., Раснер П.И., 2000). З метою встановлення позитивного впливу ми провели аналіз ультраструктурної будови детрузора у хворих на ДГПЗ до та після застосування _1A-адреноблокатора “Омніку”.

У результаті електронно-мікроскопічного дослідження детрузора хворих на ДГПЗ виявили, що основна його маса припадає на гладкі м'язові клітини, об'єднані в пучки, та сполучну тканину. Гладкі м'язові клітини, які входять до складу пучків м'язових волокон, є гетероморфними. Їхні цитоплазми і ядра низької електронної щільності. Крім цього, ці клітини гіпертрофовані та мають декілька ядер неправильної форми, які здебільшого розташовані в центрі клітини. Ядра гладких м'язових клітин рівномірно заповнені еухроматином, у них наявне ядерце великих розмірів. Ядерце переважно має нуклеонемну форму і розвинуті фібрилярні центри, гранулярний та фібрилярний компоненти (рис. 2).

В умовах даної патології спостерігали істотні зміни мікроциркуляції. Гемокапіляри мають стінку, яка представлена деструктуризованою частково розпушеною базальною мембраною та низької електронної щільності ендотеліальними клітинами в стані набряку. У просвіті гемокапілярів великого калібру виявляються лапаті маси плазми крові, дегранульовані тромбоцити, кортикальний шар яких утворює псевдоподії, а також еритроцитарні сладжі (рис. 3).

Рис. 2. Ультраструктура гладких м'язових клітин в оточенні основної речовини сполучної тканини, яка містить колагенові волокна в детрузорі у хворого на ДГПЗ. х1200.	Рис. 3. Ультраструктура гемокапіляру великого калібру, просвіт якого заповнений еритроцитарним сладжем, лапатими масами плазми крові, тромбоцитом. х2000.

Серед каналів гранулярного й агранулярного ендоплазматичного ретикулуму подекуди трапляються дезорганізовані (вакуолізовані) мітохондрії, автолізосоми, рибосоми та полісоми. В ділянках плазматичної мембрани, до яких прилягають мітохондрії, наявні численні мікроміхурці, котрі з'єднуються з плазматичною мембраною, а іноді з нею зливаються.

Спостерігаються фрагментовані ядра та гіпертрофовані ядерця у фібробластах та в деяких гладких м'язових клітинах, що є проявом передапоптичних змін (рис. 4). Ці процеси, зумовлені гіпоксією, призводять до деструктивних змін детрузора, неадекватного випорожнення та нестабільності.

Проведені нами ультраструктурні дослідження детрузора у хворих на ДГПЗ виявили, що в умовах інфравезікальної обструкції розвиваються порушення мікроциркуляції та оксигенації і, як наслідок цього, пошкодження мітохондрій, ендоплазматичного ретикулуму, плазматичної мембрани гладких м'язових клітин, безмієлінових нервових волокон.

Рис. 4.Розширений між клітин-ний простір, основна речовина якого перебуває в стані набряку з дезорганізованим фібробластом та колагеновими волокнами у хворого на ДГПЗ. х1000.	Рис. 5. Ультраструктура гладких м'язових клітин середньої електронної щільності, які тісно прилягають одна до одної у хворого на ДГПЗ, який отримував “Омнік”. х3000.

Дослідження, проведені після застосування _1A-адреноблокатора “Омніку” засвідчили позитивний вплив препарату на ультраструктурну організацію детрузора (рис. 5). Переважання гладких м'язових клітин середньої електронної щільності, цитоплазма яких насичена чітко контурованими мікрофіламентами, мітохондріями, гранулярним ендоплазматичним ретикулумом, рибосомами та полісомами, свідчить про відновлення в клітинах кисень-залежного метаболізму з участю мітохондрій (рис. 6). Це сприяє подальшому синтезу рибосомами та полісомами білків, які формують мікрофіламенти.

Під час лікування не спостерігаються передапоптичні зміни в гладких м'язових клітинах та фібробластах, які присутні під час обструкції. Наявність ендотеліальних клітин гемокапілярів із великим ядерно-цитоплазматичним співвідношенням, цитоплазма яких заповнена рибосомами, полісомами, ендоплазматичним ретикулумом, мітохондріями, відсутність еритроцитарних сладжів у просвітах гемокапілярів та набряку базальної мембрани свідчать про нормалізацію мікроциркуляції (рис. 7). Наявність оптимально розвинутих безмієлінових нервових волокон, які залягають близько до гладком'язових клітин детрузора, свідчить про покращення їх інервації.

Рис. 6. Ультраструктура пучків мікрофіламентів, які прилягають до рибосом, полісом, мітохондрій, гранулярного ендоплазматичного ретикулуму та ядра в гладкій м'язовій клітині у хворого на ДГПЗ, який отримував “Омнік”. х30000.	Рис. 7. Ультраструктура оптимально розвинутих ендотеліальних клітин стінки гемокапіляру великого калібру у хворого на ДГПЗ, який отримував “Омнік”. х7000.

Результати вивчення ультраструктурних змін детрузора при інфравезікальній обструкції та під час лікування “Омніком” свідчать, що клінічна симптоматика розвивається внаслідок недостатності кисень-залежного метаболізму і гіпоксії в умовах підвищеного уретрального опору. Результати наших досліджень відкривають широкі можливості для медикаментозного лікування. Найбільш значимі розлади основних функцій сечового міхура під час обструкції все ж таки опосередковані розладами кровообігу. У зв'язку з цим за допомогою вазоактивних препаратів, до яких в першу чергу відноситься адреноблокатор “Омнік”, можна суттєво впливати на функціональний стан сечового міхура.

Визначення ціни урологічної допомоги здійснювалось згідно зі спеціально розробленою економіко-математичною моделлю.

Пересічна вартість оперативних та консервативних методів лікування представлена в таблиці 3.

Подані вище результати свідчать про те, що хірургічне лікування хворих на ДГПЗ є ефективнішим порівняно з медикаментозним лікуванням в медичному, соціальному та економічному плані. Крім того, у хворих, які пройшли лікування методом ТУРП, раніше настає відновлення повноцінної трудової діяльності і вкорочується період соціальної дезадаптації, що також підтверджує високу медичну, соціальну та економічну ефективність методу ТУРП в порівнянні з відкритою простатектомією. Характерною є деформація складових вартості, зокрема відносно низька вартість заробітної платні працівників і відносно висока - матеріально-технічних витрат і медикаментозного лікування. Вартість хірургічної допомоги може зростати за рахунок збільшення заробітної платні, а також матеріальних та інших витрат, що дозволить досягнути раціонального співвідношення між ними.

Таблиця 3 Пересічна вартість лікування хворих на ДГПЗ

Метод лікування	Вартість лікування (грн.) Mm	Вартість обстеження (грн.) Mm	Вартість контрольних обстежень (грн.) Mm	Сумарна вартість лікування (грн.) Mm
ТУРП	369,4117,71	125,568,44	21,650,54	516,6217,93
ВП	419,2216,82	128,778,82	23,750,67	571,7416,85
Омнік	1943,4	48,641,31	21,640,64	2013,681,46
Проскар	3433,08	49,211,63	22,460,45	3504,751,87
Простамол-уно	435,6	48,761,48	21,950,72	506,311,64
Омнік і Проскар	5376,48	48,231,45	23,570,61	5448,281,89
Динамічне спостереження		48,291,72	22,780,56	71,071,92

ВИСНОВКИ

1. У хворих на ДГПЗ в умовах інфравезікальної обструкції, згідно з даними ультраструктурних досліджень, розвиваються порушення мікроциркуляції та оксигенації детрузора, і, як наслідок цього, пошкодження мітохондрій, ендоплазматичного ретикулуму, плазматичної мембрани гладких м'язових клітин, безмієлінових нервових волокон. Виявлено передапоптичний стан деяких гладких м'язових клітин та фібробластів в детрузорі у хворих на ДГПЗ.

2. Блокатор _1А-адренорецепторів “Омнік” справляє позитивний вплив на ультраструктурну будову детрузора, який проявляється у відновленні у клітинах кисень-залежного метаболізму за участю мітохондрій та нормалізації мікроциркуляції.

3. Хірургічне лікування хворих на ДГПЗ клінічно та економічно найефективніше. В сучасних економічних умовах України у зв'язку з невисокою заробітною платнею медичного персоналу та порівняно малими витратами, пов'язаними з перебуванням хворого в стаціонарі, вартість лікування ДГПЗ в основному зумовлена витратами на медикаментозне забезпечення. Економічна вартість ТУРП є у 3,9 раза меншою від річної вартості лікування “Омніком” та у 6,8 раза меншою ніж “Проскаром”.

4. З огляду на клініко-економічну ефективність при консервативному лікуванні ДГПЗ найбільш виправдане застосування -адреноблокаторів, враховуючи швидкий ефект лікування, можливість застосування незалежно від розмірів передміхурової залози та вартість. Позитивний ефект застосування “Омніку” наявний у 78,4% хворих. Протягом року досягнуте зменшення симптоматики захворювання за шкалою I-PSS на 47,4% у хворих з помірною та на 41,8% з тяжкою симптоматикою захворювання, збільшення Q_max відповідно на 31,4% та на 28,3%, Q_ave на 26,9%, зменшення об'єму залишкової сечі на 53,9%.

5. Комбінована терапія із застосуванням _1А-адреноблокатора “Омніку” та інгібітора 5--редуктази “Проскару” за ефективністю дорівнює монотерапії “Омніком”, і тому клінічно та економічно недоцільна.

6. Враховуючи наростання симптоматики протягом року в групі пацієнтів, які підлягали динамічному спостереженню (збільшення сумарного балу за шкалою I-PSS на 20%, зменшення максимальної швидкості сечовипускання на 10,6% та середньої на 9,4%, зростання об'єму залишкової сечі на 19,3%), доцільний ранній вибір тактики лікування.

7. Вибір тактики лікування у хворих на ДГПЗ залежить не тільки від клінічної ефективності різних методів лікування, але й від їх вартості і повинен проводитись згідно з розробленим алгоритмом, який враховує наявність прямих показів до оперативного втручання, вираженість симптоматики за шкалою I-PSS, вартість лікування та час, необхідний для отримання ефекту від різних груп препаратів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Личковський О.Е. Ультраструктура детрузора у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. -2002.- № 3.- С. 44-49.

2. Личковський О.Е. Вартість медикаментозного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Практична медицина. -2002.- № 3 (том VІІІ).- С. 101-104.

3. Боржієвський Ц.К., Личковський О.Е., Журавчак А.З., Шуляк О.В. Ефективність застосування простатоселективного альфа-1А-адреноблокатора тамсулозину в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Практична медицина. -1998. -№ 1-2. - С.35-37.

4. Голубєв Ю.Г., Шуляк О.В., Журавчак А.З., Шеремета Р.З., Боржієвський О.А., Личковський О.Е. Перміксон та кардура в лікуванні гіперплазії передміхурової залози // Урологія. - 1999.- № 1. - С.55-56.

5. Боржієвський Ц.К., Журавчак А.З., Шеремета Р.З., Шуляк О.В., Личковський О.Е., Журавчак О.М. Застосування препарату Cardura (доксазозину) у лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // Практична медицина. -1999.- № 1-2 (15-16).- С. 56-58.

6. Боржієвський Ц.К., Личковський О.Е., Шуляк О.В., Журавчак А.З., Шеремета Р.З., Драновський А.Л. Застосування трансректальної гіпертермії у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози // Практична медицина. - 1999.- № 3-4 (17-18). - С. 44-46.

7. Личковський О.Е., Журавчак А.З., Артищук М.Ф., Шуляк О.В. , Шеремета Р.З., Боржієвський А.Ц., Артищук О.М. Місце трансуретральної резекції передміхурової залози в лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // Шпитальна хірургія. -2001. - № 1. -С. 69-71.

8. Личковський О.Е., Журавчак А.З., Шуляк О.В. Аналіз ускладнень трансуретральної резекції передміхурової залози // Практична медицина. -2002. - № 1 (том VІІІ). - С. 121-124.

9. Шуляк О.В., Журавчак А.З., Борис Ю.Б., Личковський О.Е., Артищук О.М., Строй О.О., Шеремета Р.З., Боржієвський О.А., Артищук В.М. Порівняльна характеристика трансуретральної інцизії шийки сечового міхура, тансуретральної резекції та трансуретральної інцизії передміхурової залози в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Практична медицина. -2002. - № 1 (том VІІІ). - С. 108-113.

10. Шуляк О.В., Строй О.О., Дмитрієнко В.В., Грицина Ю.Р., Петришин Ю.С., Артищук О.М., Журавчак А.З., Шеремета Р.З., Личковський О.Е., Зайченко Н.О. Технічні особливості трансуретральної резекції передміхурової залози у лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Урологія. -2002. - №1 (том 6). - С. 26-28.

11. Личковський О.Е., Борис Ю.Б., Журавчак А.З., Шуляк О.В. Результати клінічного застосування сетегісу у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози // Український медичний часопис. -2002.- № 3 (29).- С. 81-83.

12. Шуляк О.В., Личковський О.Е., Журавчак А.З., Борис Ю.Б., Артищук О.М., Строй О.О., Грицина Ю.Р., Боржієвський О.А. Порівняльна характеристика ускладнень трансуретральної резекції і трансуретральної вапоризації передміхурової залози у хворих на доброякісну її гіперплазію // Acta medica Leopoliensia. -2002.- №2 (т. VШ).- С. 66-67.

13. Шуляк О.В., Журавчак А.З., Борис Ю.Б., Артищук О.М., Личковський О.Е., Строй О.О., Грицина Ю.Р., Боржієвський О.А. Порівняльний аналіз трансуретральної резекції, трансуретральної інцизії передміхурової залози та інцизії шийки сечового міхура в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Урологія. -2002.- № 2.- С. 53-57.

14. Шуляк О.В., Журавчак А.З., Борис Ю.Б., Личковський О.Е., Артищук О.М., Строй О.О., Грицина Ю.Р., Боржієвський О.А., Петришин Ю.С. Порівняльний аналіз трансуретральної інцизії шийки сечового міхура та трансуретральної інцизії передміхурової залози в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. -2002.- № 3.- С. 96-99.

15. Шуляк О.В., Журавчак А.З., Борис Ю.Б., Петришин Ю.С., Личковський О.Е., Артищук О.М., Строй О.О., Шеремета Р.З.,Боржієвський О.А., Артищук О.М. Порівняльна характеристика трансуретральної вапоризації та трансуретральної резекції в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Практична медицина. -2002.- № 3 (том VІІІ).- С. 98-100.

16. Личковський О.Е., Ковалишин В.І.Ультраструктурні зміни детрузора у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози під впливом ₁-адреноблокатора тамсулозину // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. -2002.- № 4.- С. 36-41.

17. Шуляк О.В., Боржієвський О.А., Шеремета Р.З., Журавчак А.З., Артищук О.М., Личковський О.Е., Грицина Ю.Р., Строй О.О., Петришин Ю.С., Зайченко Н.О. Аналіз лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози методом відкритої простатектомія (дворічне спостереження) // Урологія. -2002.- № 4.- С.11-13.

18. Zhuravchak A., Sheremeta R., Shuliak A., Lychkovsky A., Borzhievsky A. The efficacy of aplication transurethral vaporesection of the prostate (TUVRP) // Urologia Polska. - 1999. - №52/2A supl. - P. 39.

19. Лычковский А.Э. Анализ эффективности медикаментозного лечения доброкачественной гиперплазии предстательной железы // Здоровье мужчины. -2002.- № 2.- С. 69-71.

20. Боржієвський Ц.К., Шуляк О.В., Боржієвський О.А., Журавчак А.З., Шеремета Р.З., Петришин Ю.С., Личковський О.Е. Особливості техніки трансуретральної вапорезекції передміхурової залози (ТУВРП) // Матеріали наукових праць першого Українсько-Польського симпозіуму урологів “В ХХI століття з новітньою медициною”. - Львів - 12-13 травня 2000р. -С. 71-74.

21. Боржієвський Ц.К., Личковський О.Е., Журавчак А.З., Шуляк О.В., Боржієвський М.Ц. Простатоселективний альфа-1А-адреноблокатор тамсулозин в лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // Матеріали наукових праць першого Українсько-Польського симпозіуму урологів “В ХХI століття з новітньою медициною”. - Львів - 12-13 травня 2000р.- С. 78-84.

22. Личковський О.Е., Журавчак А.З., Боржієвський А.Ц., Шеремета Р.З., Шуляк О.В., Строй О.О. Методи раннього виявлення раку простати у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // VIII Конгрес СФУЛТ: Тези доповідей. - Львів-Трускавець, 2000. - С. 310.

23. Shulyak A., Zhuravchak A., Borzhievsky A.A. , Petryshyn Yu. , Sheremeta R., Gritsina Yu. , Arthyzhchuk O., Lychkovsky А. The efficacy of transurethral electrovaporization of the prostate (tuvp) // Urologia Polska. - 2000. - №52/2A supl. - P. 33.

24. Borszievsky Ts.K., Lychkovsky A., Zhuravchak A., Shulyak A., Sheremeta R., Tarchynets M. The safety and efficacy of tamsulosin in the treatment of benign prostatic hyperplasia (BPH) // Third International Galician Urological Meeting (November 16-19) : Proceeding. - Cracow, 2000. -P. 73.

25. Боржієвський Ц.К. Строй О.О., Шеремета Р.З., Шуляк О.В., Журавчак А.З., Боржієвський О.А., Боржієвський А.Ц., Личковський О.Е. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (консервативне і оперативне лікування): Метод. вказівки. - Львів: ПП “ПМ”, 2001. - 18 с.

26. Боржієвський Ц.К. Строй О.О., Шеремета Р.З., Шуляк О.В., Журавчак А.З., Боржієвський О.А., Боржієвський А.Ц., Личковський О.Е. Трансуретральна резекція простати та пухлин сечового міхура: Метод. вказівки. - Львів: ПП “ПМ”, 2001. - 15 с.

27. Личковський О.Е., Журавчак А.З., Шуляк О.В. Аналіз ефективності та безпеки ₁-адреноблокатора дальфазу в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози // Аптека галицька. -2002.- № 16 (том 86).- С. 26.

28. Shulyak A., Lychkovsky А., Zhuravchak A., Borys Yu., Borzhievsky A.A., Gritsina Yu., Sheremeta R., Stroy A., Petryshyn Yu. , Arthyzhchuk O., Zaychenko N., Tarchynets M. Comparative characteristics of transurethral resection (TURP) and transurethral incision of the prostate (tuip) in the treatment of benign prostatic hyperplasia (BPH) // Urologia Polska. - 2002. - №55/2A supl. - P. 104.

АНОТАЦІЯ

Личковський О. Е. Клініко-економічна ефективність оперативних та консервативних методів лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія. - Інститут урології АМН України. - Київ, 2003.

Дисертація присвячена порівняльній оцінці ефективності оперативних та консервативних методів лікування у хворих на ДГПЗ. Консервативне лікування проведене у 238 хворих, ТУРП виконано у 110 хворих, відкриту простатектомію у 116 хворих. В групах пацієнтів, що отримували медикаментозне лікування, ми застосовували такі препарати: тамсулозин, фінастерид, простамол-уно. В порівняльному аспекті оцінювались особливості перебігу захворювання та зміни функціонального стану нижніх сечових шляхів 44 пацієнтів, які не отримували жодного лікування і підлягали динамічному спостереженню протягом року. Таким чином, всього було обстежено 508 пацієнтів.

Вперше проведені ультраструктурні дослідження детрузора у хворих на ДГПЗ до та після лікування б_1А-адреноблокатором “Омніком”. Виявлено порушення мікроциркуляції та оксигенації детрузора при інфравезікальній обструкції і, як наслідок цього, пошкодження внутрішньоклітинних органел. Виявлено передапоптичний стан деяких гладких м'язових клітин та фібробластів в детрузорі у хворих на ДГПЗ. Дослідження, проведені після застосування _1A-адреноблокатора “Омніку”, свідчать про позитивний вплив препарату на ультраструктурну організацію детрузора.

Проведене визначення вартості оперативних методів та консервативного лікування в сучасних економічних умовах України.

Розроблений алгоритм вибору методу лікування, який враховує наявність прямих показів до оперативного втручання, вираженість симптоматики за шкалою I-PSS, вартість лікування та час, необхідний для настання ефекту від різних груп препаратів.

Ключові слова: доброякісна гіперплазія передміхурової залози, економічна ефективність, ультраструктура детрузора, алгоритм вибору лікування.

АННОТАЦИЯ

Лычковский А. Э. Клинико-экономическая эффективность оперативных и консервативных методов лечения больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология. - Институт урологии АМН Украины. - Киев, 2003.

Диссертация посвящена сравнительной оценке эффективности оперативных и консервативных методов лечения больных с ДГПЖ, учитывая функциональное состояние нижних мочевых путей. Консервативное лечение проведено 238 пациентам, в том числе 42 пациента получали одновременно два препарата: “Омник” и “Проскар”, с целью изучения эффективности комбинированной терапии. ТУРП выполнена 110 больным, открытая простатэктомия 116 больным. У пациентов, которые получали консервативную терапию, мы применяли следующие препараты: “Омник” (тамсулозин), “Проскар” (финастерид), “Простамол-уно”. Для сравнения оценивались особенности течения заболевания и изменения функционального состояния нижних мочевых путей 44 пациентов, которые подлежали динамическому наблюдению на протяжении года. Таким образом, всего было обследовано 508 пациентов.

В группах консервативного лечения наилучшие результаты получены у больных, которые принимали “Омник”. На протяжении месяца нами получено статистически достоверное (р<0,01) уменьшение субъективной симптоматики по шкале I-PSS, увеличение Q_max и уменьшение объема остаточной мочи у больных с умеренной (I-PSS 8-19) и тяжелой (I-PSS 20-35) симптоматикой заболевания. На протяжении года произошло уменьшение показателя I-PSS на 47,4% у больных с умеренной симптоматикой и на 41,8% с тяжелой (р<0,001), и соответственно увеличение Q_max на 31,4% и на 28,3% (р<0,001). Объем остаточной мочи уменьшился на 53,9% (р<0,01). В группе больных, которые получали “Проскар”, достоверное уменьшение субъективной и объективной симптоматики заболевания получено через 6 месяцев от начала лечения (р<0,05). На протяжении года произошло снижение субъективной симптоматики на 39,5% у больных с умеренной симптоматикой заболевания и на 36,7% с тяжелой (р<0,001). Нами получено статистически достоверное увеличение Q_max (р<0,01) на 3,2 мл (26,9%) и на 2,4 мл (24,5%) соответственно. Объем остаточной мочи уменьшился (р<0,01) на 37,8 мл (44,9%). В процессе лечения препаратом “Простамол-уно” статистически достоверные (р<0,05) изменения показателей I-PSS и Q_max получены только у пациентов с умеренной симптоматикой заболевания, что составляет 34% (I-PSS) и 18,4% (Q_max). Изменение показателей I-PSS, Q_max и объема остаточной мочи у больных с тяжелой симптоматикой заболевания статистически недостоверно (р>0,05).

Эффективность консервативного лечения больных с ДГПЖ при соблюдении показаний и противопоказаний к его назначению, правильном выборе препарата и схемы его назначения довольно высокая. При применении “Омника” она составляет 78,4%, “Проскара” 64,3%, “Простамол-уно” 58,2% и при комбинированном применении “Омника” и “Проскара” 79,1%. Применение комбинированной терапии (“Омник” и “Проскар”) по эффективности не отличается от монотерапии “Омником”.

Проведенная в диссертации оценка изменения субъективных и объективных показателей уродинамики в послеоперационном периоде показала высокую клиническую эффективность оперативных методов лечения. Нами получено уменьшение суммарного бала простатических симптомов после открытой простатэктомии (ОП) на 49,3% у больных с умеренной и на 65,2% с тяжелой симптоматикой. В группе больных после ТУРП мы получили уменьшение этого показателя на 53,5% и 64,1% соответственно. Q_max после ОП увеличилась на 95,8% у больных с умеренной и на 142,4% с тяжелой симптоматикой заболевания. После ТУРП Q_max увеличилась на 89,2% и 129,5% соответственно. Объем остаточной мочи у больных после ОП уменьшился на 88,1% и после ТУРП на 85,1% (р<0,001).

Результаты наших исследований позволили разработать алгоритм выбора метода лечения, который учитывает наличие прямых показаний к оперативному лечению, вираженность симптоматики по шкале I-PSS, стоимость лечения и время, необходимое для получения эффекта от разных групп препаратов.

Проведенные нами ультраструктурные исследования детрузора у больных с ДГПЖ свидетельствуют, что в условиях инфравезикальной обструкции развиваются нарушения микроциркуляции и оксигенации и, вследствии этого, повреждение митохондрий, эндоплазматического ретикулума, плазматической мембраны гладких мышечных клеток, безмиелиновых нервных волокон. Наблюдаются фрагментированные ядра и гипертрофированные ядрышка в фибробластах и в некоторых гладких мышечных клетках, что является проявлением передапоптических изменений. Эти процессы, обусловленные гипоксией, приводят к деструктивным изменениям детрузора.

Исследования, проведенные после применения _1A-адреноблокатора “Омника”, свидетельствуют о положительном влиянии препарата на ультраструктурную организацию детрузора. Преобладание гладких мышечных клеток средней электронной плотности, цитоплазма которых насыщена четко контурированными микрофиламентами, митохондриями, гранулярным эндоплазматическим ретикулумом, рыбосомами и полисомами, свидетельствует о восстановлении в клетках кислород-зависимого метаболизма с участием митохондрий. Это способствует дальнейшему синтезу рыбосомами и полисомами белков, которые формируют микрофиламенты.

Во время лечения не наблюдаются передапоптические изменения в гладких мышечных клетках и фибробластах, которые присутствуют при обструкции. Наличие эндотелиальных клеток гемокапиляров с большим ядерно-цитоплазматическим соотношением, цитоплазма которых заполнена рыбосомами, полисомами, эндоплазматическим ретикулумом, митохондриями, отсутствие эритроцитарных сладжей в просветах гемокапиляров и отека базальной мембраны свидетельствуют о нормализации микроциркуляции.

Стоимость открытой простатэктомии составила 571,7416,85 грн., ТУРП 516,6217,93 грн. Стоимость лечения “Омником” на протяжении года составила 2013,681,46 грн., “Проскаром” 3504,751,87 грн., “Простамол-уно” 506,311,64 грн. Стоимость динамического наблюдения на протяжении года составляет 71,071,92 грн.

Ключевые слова: доброкачественная гиперплазия предстательной железы, экономическая эффективность, ультраструктура детрузора, алгоритм выбора лечения.

ABSTRACT

Lychkovsky A.E. Clinical and economical efficacy of the operative and medical treatment of patients with benign prostatic hyperplasia. - Manuscript.

Thesis on search of scientific degree of candidate of medical sciences speciality 14.01.06. - urology.- Institute of Urology AMS of Ukraine. - Kyiv, 2003.

In the scientific work the comparative evaluation of efficacy of surgical and medical therapies in patients with BPH is performed. The medical treatment was undertaken in 238 patients, TURP was performed in 110 patients, open prostatectomy - in 116 patients. In the groups of patients that received medical treatment the following medications were used: tamsulosin, finasteride, prostamol-uno. The peculiarities of the course of disease and changes in the lower urinary tract were assessed in a comparative view in 44 patients who did not receive any treatment and were subject to dynamic follow-up throughout a year. Thus, there were 508 patients in the overall.

For the first time the ultrastructure studies of detrusor muscle were performed in patients with BPH before and after treatment with _1A-blocker “Omnic”. The impairment of microcirculation and oxygenation of detrusor muscle was found in infravesical obstruction and as a result - lesions in the intracellular organelles. The preapoptic condition of certain smooth muscle cells and fibroblasts in the detrusor was found in patients with BPH. The investigations performed after application of _1A-blocker “Omnic” testified for the positive influence of the drug upon the ultrastructural organization of the detrusor muscle.

...