Особливості сучасного перебігу гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя в умовах дисбіозу кишечника та шляхи їх корекції

Виявлена нами інгібуюча дія антибіотикотерапії на гемограму, Т - і В - систем імунітету (імунокомпетентні клітини), інтралейкоцитарну мікробіцидну систему і фагоцитоз у хворих ГКІ дітей першого року життя, служило підставою для вивчення морфо-функціональних змін в органах експериментальних тварин. З цією метою проведені морфологічні дослідження відділів травного тракта у 65 експериментальних тварин (щурів). Всі вони були розділені на 7 груп (включаючи і контрольну) в залежності від використаної схеми і тривалості антибіотикотерапії. Після відміни антибіотиків тваринам у підгрупах вводили біфідумбактерин, цитохром С, тимоген, імуноглобулін.

Результати комплексного, якісного і кількісного морфологічного дослідження різних відділів ШКТ експериментальних тварин: шлунка, тонкої і товстої кишок, великих травних залоз печінки, підшлункової залози, а також лімфоїдного апарата кишечника, включаючи брижосічені лімфатичні вузли і селезінки, дозволили установити, що структурні зміни виявляються в більшості із них, причому, найбільш виражений характер вони мають в тонкій і товстій кишках та їх лімфоїдному апараті. Структурні зміни в товстій кишці, печінці і селезінці, за результатами візуальної оцінки, корелюють з тяжкістю і характером ураження слизової оболонки тонкої кишки.

Під впливом ізольованої антибіотикотерапії в слизовій оболонці тонкої і товстої кишок розвивається запальна реакція з імунним компонентом, яка проявляється вираженими альтеративними (дистрофія і некроз епітелію), ексудативними (набряк та інтенсивна клітинна інфільтрація строми) і продуктивними (проліферація клітин, колагеноутворення) змінами. Про наявність алергічного компонента запалення свідчить висока питома вага еозинофільних поліморфноядерних лейкоцитів у складі клітинного інфільтрату. Крім того, структурні зміни призводять до порушення функції слизової оболонки тонкої і товстої кишок (всмоктування, продукції лізоциму, утворення і виведення слизу). Одночасно відмічаються структурні прояви імунодефіцитного стану, що розвивається в процесі антибіотикотерапії, у вигляді редукції лімфоїдних утворень кишечника. В умовах ізольованої терапії антибіотиками в лікуванні експериментальних тварин відмічається білкова паренхіматозна (вакуольна і гіаліново-крапельна) дистрофія гепатоцитів аж до некрозу і, повязана з цим дискомплексація печінкових балок і дольок, а також дрібноосередкова внутрішньодолькова і внутрішньопортальна лімфоїдна інфільтрація. В селезінці експериментальних тварин цих груп відмічається редукція білої пульпи селезінки та множинні осередки гемосидерозу, що свідчать про підвищений гемоліз еритроцитів.

Таким чином, проведені нами біохімічні, імунологічні, гістохімічні та експериментальні дослідження підтверджують інгібуючу дію антибіотикотерапії, що застосовується у хворих ГКІ дітей першого року життя, на гемограму, показники Т - і В - системи імунітету, інтралейкоцитарну мікробіцидну систему, фагоцитоз і підсилює специфічну і неспецифічну сенсибілізацію організму, а також дисбіоз товстої кишки.

Для підвищення природної резистентності організму у дітей першого року життя, хворих

ГКІ, пролікованих антибіотиками, нами запропоновано використовувати засоби замісної (пробіотики, імуноглобулін) і модулюючої імунотерапії тимоген. Вперше нами використані антибіотики в поєднанні з пробіотиками у хворих на шигельоз, імуноглобуліном і тимогеном у хворих на сальмонельоз та ентероколіти, викликані УПФ, дітей першого року життя з дефіцитом імунної системи II ступеня в умовах дисбіозу товстої кишки при субкомпенсованих і декомпенсованих формах.

За нашими спостереженнями, використання в комплексній терапії ГКІ у дітей першого року життя в умовах дисбіозу товстої кишки пробіотиків у хворих на шигельоз, поєднання пробіотиків з імуноглобуліном і тимогеном у хворих на сальмонельоз та ентероколіти, викликані УПФ, сприяло більш сприятливому клінічному перебігу хвороби, про що свідчило скорочення у хворих тяжкою формою шигельозу тривалості інтоксикаційного синдрому на 2,3 дня, строків нормалізації характеру випорожнення на 2,3 дня, строків лікування на 3,2 дня, зменшення частоти повторного виділення збудника в періоді ранньої реконвалесценції в 3,1 рази, формуванні затяжного перебігу захворювання в 3,2 рази. У хворих на сальмонельоз відповідно: на 2,1 дня інтоксикаційного синдрому у дітей, що отримували імуноглобулін і на 2,5 дня отримували тимоген, на 2,8 і 3,2 дні тривалості кишкової дисфункції, в 6,8 рази зменшення частоти повторного виділення збудника з організму в періоді ранньої реконвалесценції у дітей, що отримували пробіотики та імуноглобулін за відсутності його у дітей, які отримували тимоген, в 2,8 рази формування мікст-інфекції і затяжного перебігу інфекції. У хворих на ентероколіти, викликані УПФ: на 2,6 днів тривалості інтоксикаційного синдрому, на 4,1 дисфункції кишечника, на 3,2 токсикозу та ексикозу, в 2,6 рази зменшення формування мікст-інфекції, на 3,4 днів скорочення строків лікування, в 4,8 рази рідше призначення повторного курсу антибактеріальної терапії. У всіх дітей був відсутній затяжний, хронічний перебіг хвороби, летальність.

У хворих на шигельоз дітей, що отримували антибіотики і пробіотики, зменшувалась в 3,7 рази кількість субкомпенсованих форм дисбіозу товстої кишки, в 1,3 рази частіше реєструвались компенсовані форми за відсутності декомпенсованих форм; у хворих на сальмонельоз спостерігалось підвищення вмісту анаеробів, біфідо - і лактобактерій при зменшенні кількості ентеробактерій та ешеріхій лактозонегативних, особливо, при використанні в комплексній терапії комбінації пробіотиків і тимогену на 51,0% ентерококів і на 70,8% ешеріхій лактозонегативних (при використанні тільки антибіотиків вміст ентерококів підвищувався на 22,1%, ешеріхій лактозонегативних зменшувався на 30,2%). Однак, у всіх дітей на момент закінчення антибіотикотерапії нормалізації виявлених порушень мікрофлори не відмічалось, зберігалась субкомпенсована форма дисбіозу, що вимагало продовження спостереження і лікування перехворівших в амбулаторних умовах.

Результати вивчення стану резистентності організму у дітей першого року життя, в комплексній терапії яких використовувались пробіотики, імуноглобулін і тимоген, у хворих ГКІ в умовах дисбіозу товстої кишки, однозначно свідчить про більш виражену мобілізацію в цих випадках антиінфекційних механізмів захисту.

Оцінка загального реактивного потенціалу у дітей хворих на шигельоз виявила менше перевантаження кровотоку продуктами запалення, більш високий імуно-лімфоцитарний потенціал на тлі зниження алергічної настроєності організму, що дозволило не допустити прориву на шляху інфекції з розвитком її генералізації і виникненням ендогенної інфекції, хронізації процесу в умовах дисбіозу товстої кишки. Формалізований інтегративний показник лейкоцитарний індекс інтоксикації значно знижувався у хворих на шигельоз, особливо у дітей другого півріччя життя на 54,4%, а також зменшувався зсув лейкоцитарної формули вліво, що в поєднанні зі збільшенням загальної кількості лейкоцитів свідчило про регенеративний характер запалення і сприятливий наслідок хвороби.

Використання в комплексній терапії пробіотиків і тимогену сприяло покращенню показників лейкоцитограми збільшенню кількості зрілих форм (сегментоядерних) у дітей першого півріччя життя, хворих сальмонельозною інфекцією в 1,97 рази, хворих на ентероколіти, викликані УПФ в 1,15 рази, в порівнянні з вихідним рівнем на тлі підвищення загальної кількості лейкоцитів, в той час як у дітей, у яких в комплексній терапії ГКІ вказані препарати не використовувались, лейкопенія зберігалась на всьому протязі лікування, а в окремих випадках навіть наростала. Дисоціація в динаміці лейкоцитарного індекса інтоксикації та індекса зсуву в поєднанні з лейкопенією відображає порушення повноцінної мобілізації лейкоцитарних фагоцитів в осередок запалення.

Виявлені зміни лейкоцитограми, особливо у тих дітей, в комплексній терапії яких використовувався тимоген, свідчить про позитивний вплив його на імунітет. Кількісне гістохімічне вивчення активності ряду лізосомальних ферментів (пероксидази, лужної і кислої фосфатаз, катіонних білків) та енергетичного балансу (вміст глікогену) інтралейкоцитарної мікробіцидної системи нейтрофільних лейкоцитів у хворих ГКІ дітей першого року життя в умовах дисбіозу товстої кишки, у яких в комплексній терапії використовувались антибіотики і тимоген, показало, що цей препарат підсилює активність лізосомальних ферментів, сприяє підвищенню інтенсивності метаболічних процесів, що визначають підвищену функціональну активність нейтрофільних лейкоцитів і, тим самим, забезпечує повноцінний фагоцитоз. У цієї групи хворих відмічається більш виражене підвищення активності інтралейкоцитарної мікробицидної системи пероксидази, глікогену і катіонних білків на кінець антибіотикотерапії у хворих сальмонельозною інфекцією дітей навіть в умовах "імунологічного провалу", в порівнянні з дітьми, в комплексній терапії яких тимоген не використовувався.

Виявлена також більш виражена фагоцитарна активність нейтрофільних лейкоцитів у дітей, як хворих сальмонельозною інфекцією, так і хворих на ентероколіти, викликані УПФ підвищення фагоцитарного показника на 55,2% і 36,4%, фагоцитарного числа, відповідно, на 40,0% і 40,4%. Синхронне підвищення індексів відображало покращення поглинальної здатності нейтрофільних лейкоцитів периферичної крові, паралельно з наростанням активності в фагоцитозі лейкоцитарних клітин, що відобразилось на показниках завершеності фагоцитозу 39,1% і 30,5%, тоді як у дітей, лікування яких здійснювалось антибіотиками, показник завершеності фагоцитозу підвищувався тільки на 11,9% у хворих на сальмонельоз і на 13,0% у хворих на ентероколіти, викликані УПФ (р 0,05).

Нами вперше установлена вибіркова стимуляція тимогеном В - системи імунітету, яка проявлялась підвищенням рівня сироваткових імуноглобулінів у дітей першого року життя, хворих ГКІ в умовах дисбіозу товстої кишки: на 53,0% (Ig A), на 48,7% (Ig M) і на 30,9% (Ig G) у хворих на сальмонельоз; на 44,0% (Ig A), 68,4% (Ig M) і на 31,7% (Ig G) ентероколіти, викликані УПФ, тим самим забезпечувався протиінфекційний захист організму, в порівнянні з дітьми, які не отримували тимоген, однак протиінфекційний захист здійснювався переважно Ig M макроглобулінами. Спостерігалось також більш значне зменшення дефіциту імунної системи відбулася зміна другого ступеня на перший.

В експерименті нами установлено, що тимоген, препарат імуномодулюючої дії, є найбільш ефективним засобом попередження структурного пошкодження слизової оболонки кишечника та розвитку імунодефіциту. Про ефективність його використання обєктивно свідчить хороша збереженість як покривного епітелію крипт клітинних аналогів циліндричних ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки, так і більшості бокалоподібних клітин, цитоплазма яких багата слизом. Разом з тим, у базальних відділах крипт зустрічаються одиничні залози, клітини яких практично не містять слизу, характеризуються витягнутими, гіперхромними ядрами, в них зустрічаються одиничні фігури мітозу, що служить відображенням інтенсифікації процесів оновлення клітинної популяції. Кістозного розширення залоз, скопичень десквамованого епітелію і слизу в просвіті крипт не відмічено. В порівнянні з контрольною групою експериментальних тварин, відмічається більш інтенсивна клітинна інфільтрація строми слизової оболонки товстої кишки, представлена лімфоцитами і макрофагами з домішками плазматичних клітин. Еозинофільні поліморфноядерні лейкоцити в складі інфільтратів практично не визначаються. В печінці експериментальних тварин, які отримували семиденну антибіотикотерапію в поєднанні з тимогеном, відмічена помірна гіперплазія зірчастих ретикулоендотеліоцитів, а також дрібні осередки нерізко вираженої білкової дистрофії гепатоцитів при повністю збереженій трабекулярній та дольковій структурі печінки.

В селезінці експериментальних тварин, що отримували семиденну антибіотикотерапію в поєднанні з тимогеном, звертає на себе увагу помірно виражена гіперплазія білої пульпи (періартеріальних лімфоїдних фолікулів), яка характеризується своєрідною морфологічною картиною, що нагадує картину ангіоімунобластної гіперплазії, що зустрічається звично в лімфатичних вузлах. При цьому серед концентрично розташованих тяжів лімфоїдних клітин, розділених тонкими блідо-розовими прошарками колагенових волокон, зустрічаються також досить крупні макрофаги із світлою цитоплазмою, завдяки чому на окремих ділянках імітується картина так званого “зірчастого неба”. Виявляються одиничні дрібні свіжі осередки внутрішньоселезінкового гемолізу еритроцитів, про що свідчить відсутність гранул гемосидерину.

Таким чином, проведені вперше нами дослідження по поєднаному застосуванні антибіотиків і пробіотиків, імуноглобуліну і тимогену у дітей першого року життя в умовах дисбіозу товстої кишки дозволяє зробити певні теоретичні узагальнення щодо доцільності їх комбінованого застосування для підвишення ефективності проводимої антибактеріальної терапії , а більш високу ефективність їх поєднання пояснити відмінностями в механізмі дії цих препаратів і потенціюванням імуностимулюючої дії.

Клінічна апробація розроблених методів стимуляції імунітету за допомогою тимогену, а також відновлення порушеного дисбалансу складу мікрофлори кишечника пробіотиками у дітей першого року життя, хворих ГКІ в умовах дисбіозу товстої кишки, показало їх високу ефективність.

Використання імуномодулятора тимогену в комплексній терапії хворих ГКІ сальмонельозом та ентероколітами, викликаними УПФ, особливо у дітей першого півріччя життя при дефіциті імунної системи II ступеня позитивно позначається як на динаміці клінічних симптомів хвороби, так і на стані механізмів специфічного і неспецифічного захисту організму.

Вважаємо можливим відмітити, що клінічна апробація і впровадження розроблених методів імуномодуляції у дітей першого року життя, хворих ГКІ в умовах дисбіозу товстої кишки і вираженого дефіциту імунної системи показали високу ефективність і в плані оцінки характеру перебігу хвороби, прогнозування наслідку та ефективності проводимої антибіотикотерапії, що можна розцінювати як важливий резерв, що забезпечує профілактику затяжного і хронічного перебігу хвороби, тривалого реконвалесцентного бактеріовиділення, формування мікст-інфекції, попередження генералізації процесу розвиток ендогенної інфекції і підвищення антиінфекційної резистентності організму за рахунок додаткової мобілізації лейкоцитарних фагоцитів, підсиленні їх функціональної активності, підвищення активності лізосомальних ферментів інтралейкоцитарної мікробіцидної системи, стимуляції Т - і В - систем імунітету, детоксикації та зменшення специфічної і неспецифічної сенсибілізації.

Катамнестичне спостереження протягом 1 року за 123 дітьми першого року життя, що перенесли ГКІ, дозволяє зробити висновок, що в періоді реконвалесценції 86,2% перенесли інфекційні захворювання, з яких ГРВІ 75,6%, ГКІ 10,6% і з приводу чого лікувались амбулаторно. Дисбіоз кишечника мав місце у 16,3% перехворівших: компенсована форма (I ступінь) у 12,2%, субкомпенсована у 4,1%. Діти, які отримували у гострому періоді кишкових інфекцій комплексну терапію з використанням тимогену хворіли в 2,7 рази, імуноглобуліну 2,3 рази, пробіотики 1,3 рази рідше в порівнянні з хворими, які лікувались тільки антибіотиками. Оцінка імуного статусу методом лінійної регресії враховуючі значення величини показника завершеності фагоцитозу (ПЗФ), визначенного лабораторно, у реконвалесцентів виявило збереження дисбалансу імунної системи, не потребуючого корекції.

Проведений кореляційний аналіз дозволив установити наявність прямого і зворотного взаємозвязку різного ступеня вираженості між факторами природного захисту організму, що вивчалися. Установлено, що всі фактори активно беруть участь у формуванні природної резистентності організму, але серед них можна виділити ряд визначальних (ключових) факторів: показник завершеності фагоцитозу, рівень "середніх" молекул і циркулюючих імунних комплексів. Тому нами вибрано в якості визначального фактора показник завершеності фагоцитозу (ПЗФ) і складено рівняння регресії прогностичної моделі. Ці лінійні рівняння дозволяють легко оцінити стан природної резистентності організму шляхом лабораторного визначення величини одного показника (ПЗФ).

Висновки

У дисертаційній роботі на основі вивчення стану інтралейкоцитарної мікробіцидної системи і фагоцитозу нейтрофільних лейкоцитів, Т- і В- систем імунітету, мікрофлори товстої кишки при гострих кишкових інфекціях у дітей першого року життя представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми підвищення ефективності комплексної терапії гострих кишкових інфекцій шляхом корекції імунного дисбалансу та дисбіозу кишечника.

1. Особливістю клінічного перебігу гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя в сучасних умовах є збільшення частоти тяжких і затяжних форм хвороби, почастішання тривалого бактеріовиділення, формування мікст - інфекції, дисбіотичних порушень в кишечнику, зумовлені патологією анте- і інтранатального періодів, нераціональним застосуванням антибіотиків, попередніми інфекційно-запальними захворюваннями і проявляються зниженням облігатної флори на тлі підсилення росту представників умовно-патогенної флори та їх асоціацій.

2. Перебіг гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя характеризується вираженими змінами активності інтралейкоцитарної мікробіцидної системи, дисбалансом Т-і В- систем імунітету різного ступеня вираженості і залежить від етіологічного збудника і ступеня тяжкості патологічного процесу.

3. Установлено імунодепресивний вплив антибіотикотерапії (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини II-III покоління), що використовується в комплексній терапії гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя на показники клітинного і гуморального імунітету, інтралейкоцитарної мікробіцидної системи поліморфноядерних лейкоцитів, фагоцитозу, що супроводжується підсиленням дисбіотичних змін у товстій кишці, зумовлених інфекційним процесом.

4. Доведено, що застосування у дітей першого року життя пробіотиків у комплексній терапії гострих кишкових інфекцій - шигельозу, сальмонельозу, ентероколітів, викликаних умовно-патогенною флорою, які супроводжуються дисбіозом кишечника, сприяє більш сприятливому клінічному перебігу захворювання - скороченню строків лікування, зменшення частоти повторного бактеріовиділення збудника, формуванню мікст-інфекції, дисбіотичних порушень у товстій кишці і супроводжується вираженою мобілізацією антиінфекційних механізмів захисту організму, підвищенням як фагоцитарної активності, так і функції мікробіцидної системи нейтрофільних лейкоцитів, Т- і В-системи імунітету, зменшенням дисбалансу імунної системи.

5. В експериментальній біологічній моделі установлено, що найбільш ефективним засобом попередження негативного впливу антибіотиків на слизову оболонку травного тракту і мікрофлору кишечника є парентеральне використання препаратів тимусу (тимоген) за рахунок їх імуномодулюючої дії.

6. Поєднане застосування пробіотиків і людського імуноглобуліну при сальмонельозі патофізіологічно обгрунтовано і супроводжується сприятливим клінічним ефектом та підвищенням активності факторів протиінфекційного захисту організму.

7. Використання в комплексній терапії сальмонельозу та ентероколітів, викликаних умовно-патогенною флорою, пробіотиків і тимогену супроводжується позитивною клінічною динамікою, а також відмічається підвищення антиінфекційної резистентності організму за рахунок активізації системи мононуклеарних фагоцитів і функціональної активності клітинного імунітету.

8. Застосування пробіотиків і препаратів тимусу в комплексній терапії хворих на сальмонельоз та ентероколіти, викликані умовно-патогенною флорою, що протікають на тлі дисбіозу товстої кишки, дозволяє достовірно знизити летальність і частоту затяжного і хронічного перебігу хвороби за рахунок вираженої імуномодулюючої дії препаратів.

9. Розроблено лабораторний симптомокомплекс для оцінки ступеня тяжкості перебігу хвороби, ефективності лікування і прогнозування наслідків захворювання, що включає показники фагоцитозу (показник завершеності фагоцитозу), інтралейкоцитарної мікробіцидної системи (пероксидаза, катіонні білки), Т- і В-систем імунітету (основні імунорегуляторні субпопуляції Т-лімфоцитів, вміст сироваткових імуноглобулінів, А, М, G), індикатори гемограми (навантажувально-еритроцитарний коефіцієнт, клітинно-фагоцитарний показник) і лейкоцитограми (лейкоцитарний індекс інтоксикації та індекс зсуву лейкоцитарної формули).

10. Катамнестичне спостереження за дітьми, які отримували в комплексній терапії імуномодулятор тимоген, виявило значне зниження частоти захворювань гострими вірусними інфекціями і дисбіотичних порушень у товстій кишці.

Практичні рекомендації

1. Для вибору диференційованої терапії гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя рекомендується проводити комплексну оцінку стану мікробіоценозу товстої кишки, показників клітинного (основні імунорегуляторні субпопуляції Т-лімфоцитів, кількісна оцінка В-системи імунітету) і гуморального (імуноглобуліни А, М, G в сироватці крові) імунітету, інтралейкоцитарної мікробіцидної системи (пероксидаза, глікоген, катіонні білки), індикатори гемограми (навантажувально-еритроцитарний коефіцієнт, клітинно-фагоцитарний показник) та лейкоцитограми (лейкоцитарний індекс інтоксикації та індекс зсуву лейкоцитарної формули). З метою оцінки імунної системи у дітей першого року життя рекомендується використання неінвазивного методу дослідження - рівняння лінійної регресії прогностичної моделі, розрахованих за відомим показником завершеності фагоцитозу.

2. У комплексну терапію дітей першого року життя хворих гострими кишковими інфекціями з компенсованою формою дисбіозу товстої кишки рекомендується включати адаптоген екстракт елеутерококу у добовій дозі 0,5 мл/кг маси тіла на протязі 10 - 14 днів. Обрахована доза екстракту елеутерококу розводиться в стакані води і вживається протягом дня.

3. При субкомпенсованих і декомпенсованих формах дисбіозу товстої кишки у хворих гострими кишковми інфекціями дітей першого року життя рекомендується використовувати в комплексній терапії пробіотики: хілак по 20 крапель 3 рази на день курсом 12-14 днів; при сальмонельозі - людський імуноглобулін для внутрішньом'язового введення по 0,5 мл/кг маси тіла (курсова доза). При сальмонельозі та ентероколітах, викликаних УПФ, у дітей першого року життя в комплексну терапію додатково рекомендується використання тимогену в добовій дозі 10 мг, внутрішньом'язово, курсом 7-10 днів.

4. Для своєчасної діагностики затяжних і хронічних форм шигельозу у дітей першого року життя рекомендується спостереження за реконвалесцентами протягом 1 місяця зі щоденним оглядом випорожнення.

5. При сальмонельозі та ентероколітах, викликаних УПФ, з метою своєчасної діагностики повторного бактеріовиділення, затяжних і хронічних форм рекомендується диспансерне спостереження за реконвалесцентами протягом 3-х місяців із щоденним оглядом випоржнення, щомісячним бактеріологічним обстеженням і дослідженням калу на дисбіоз з обов'язковою оцінкою імунного статусу методом лінійної регресії.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Кучеренко Н.П. Особенности лечения постантибиотиковых энтероколитов у детей первого года жизни // Архив клинической и экспериментальной медицины. Ї 1999. Ї Т. 8, № 2. Ї С. 187 - 189.

2. Верещагин И.А., Кучеренко Н.П. Повышение эффективности лечения протейного энтероколита у детей раннего возраста // Таврический медико - биологический вестник. Ї 2000. Ї Т. 4, № 3-4. Ї С. 24 - 27 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

3. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П. Протейний ентероколіт у дітей раннього віку // Одеський медичний журнал. Ї 2000. Ї № 6. Ї С. 40-43 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

4. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П. Протейний ентероколіт у дітей раннього віку // Гастроентерологія: Міжвід. зб. Ї Дніпропетровськ. - 2000. Ї С. 331 - 336. (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

5. Кучеренко Н.П. Дисбактеріоз кишечника при гострих респіраторно - вірусних інфекціях у дітей раннього віку // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. - Київ. Ї 2000. Ї № 27. Ї С. 78 - 83.

6. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Голосний Е.В. Аналіз причин розвитку дисбактеріозу у дітей раннього віку при гострих респіраторно - вірусних інфекціях // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. Ї Київ. Ї 2000. Ї № 27. Ї С. 84 - 89 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

7. Кучеренко Н.П. Дісбактеріоз кишечника при ГРВІ, ускладнених пневмонією // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. -Київ. Ї 2001. Ї № 28. Ї С. 208 - 212.

8. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Голосний Е.В. Неспецифічна реактивність організму у дітей раннього віку при ГРВІ, ускладнених дисбіозом кишечника // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. Ї Київ. Ї 2001. Ї № 28. Ї С. 213 - 217 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

9. Кучеренко Н.П., Верещагин И.А., Черешнева Е.В. Использование иммуноглобулина в лечении постантибиотикового дисбиоза кишечника у детей раннего возраста// Гематологія і переливання крові : Міжвід. зб. - Київ. Ї 2002. Ї № 31. Ї С. 208 - 213 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

10. Кучеренко Н.П., Светличная В.А., Солодуха Т.В. Компьютерная система прогнозирования течения дисбактериоза у детей на основе нейронных сетей // Зб. наук. праць 12 - ої Міжнарод. наук. - практ. конф. "Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини".Ї Київ. Ї 2002.Ї Вип.12. Ї С. 235 - 238 (Автор аналізує сучасний стан розвитку моделей на базі нейроних мереж і дає опис структури комп'ютерної системи прогнозування перебігу дисбактеріозу, спільно Ї висновки).

11. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Тичінська Т.Л. Дисбактеріоз кишечника при вірусних гепатитах у дітей // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. Ї Київ. Ї 2002. Ї № 29. Ї С. 214 - 217 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

12. Кучеренко Н.П. Діарейний синдром при менінгококовій інфекції у дітей // Дитячі інфекції: Міжвід. зб. Ї Київ. Ї 2002. Ї № 29. Ї С. 218 - 221.

13. Кучеренко Н.П. Дисбиоз кишечника у детей раннего возраста и пути его профилактики // Медико - соціальні проблеми сім'ї. Ї 2002. Ї Т. 7, № 3 - 4. Ї С. 65 - 67.

14. Кучеренко Н.П., Верещагин И.А. Особенности лечения дисбактериоза кишечника у детей раннего возраста // Український медичний альманах. Ї 2002. Ї Т. 5, № 3. Ї С. 163 - 166 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

15. Кучеренко Н.П. Клиническая характеристика дизентерии у детей первого года жизни // Український медичний альманах. Ї 2002. Ї Т. 5, № 4. Ї С. 62 - 63.

16. Кучеренко Н.П. Сальмонеллез у детей первого года жизни // Український медичний альманах. - 2002 . Ї Т. 5, № 5. Ї С. 78 - 79.

17. Кучеренко Н.П. Клинико - этиологическая характеристика кишечных расстройств у детей раннего возраста // Український медичний альманах. - 2002 . Ї Т. 5, № 6. Ї С. 73 - 74.

18. Кучеренко Н.П. Причини розвитку дисбактеріозу кишечника у дітей раннього віку при гострих респіраторних вірусних інфекціях // Інфекційні хвороби. Ї 2002. Ї № 3. Ї С. 39 - 41.

19. Кучеренко Н.П. Клінічні форми і шляхи розвитку протейних уражень шлунково - кишкового тракту у дітей раннього віку // Одеський медичний журнал. Ї 2002. Ї № 6. Ї С. 65 - 66.

20. Кучеренко Н.П., Бобровицкая А.И. Использование тимогена в комплексной терапии сальмонеллеза у детей первого года жизни // Український медичний альманах. Ї 2003. Ї Т. 6, № 1. Ї С. 50 - 53 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

21. Кучеренко Н.П. Морфологические изменения пищеварительного тракта крыс под воздействием длительной антибиотикотерапии в эксперименте // Український медичний альманах. - 2003. Ї Т. 6, № 2. Ї С. 167 - 171.

22. Кучеренко Н.П. Гемограмма крови как показатель общего реактивного потенциала детей // Медико - соціальні проблеми сім'ї.Ї 2003. Ї Т. 8, № 1. Ї С. 50 - 54.

23. Кучеренко Н.П. Морфо - функциональные изменения пищеварительного тракта крыс под воздействием антибиотикотерапии в эксперименте // Вестник неотложной и восстановительной медицины. Ї 2003. Ї Т. 4, № 1. Ї С. 147 - 151.

24. Кучеренко Н.П. Особенности гемограммы у детей первого года жизни при постантибиотическом дисбиозе кишечника // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. пр. Ї Київ; Луганськ; Харків. -2003. Ї Вип. 3 (49). Ї С. 408 - 416.

25. Кучеренко Н.П. Клинико - иммунологические особенности кишечных инфекций, вызванных условно - патогенными микроорганизмами у детей раннего возраста // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр.Крым. гос. мед. ун-та. Ї Симферополь. -2002. Ї Т. 138, Ч. 1. Ї С. 124 - 126.

26. Кучеренко Н.П. Особливості перебігу дизентерії у дітей першого року життя в умовах дисбіозу кишечнику // Одеський мед. журнал. Ї 2003. Ї № 3 (77). Ї С. 39 - 42.

27. Кучеренко Н. П. Підвищення ефективності антибактеріальної терапії сальмонельозу у дітей першого року життя при використанні імуноглобуліну та тимогену // Інфекційні хвороби. Ї 2003. Ї № 2. Ї С. 54 - 58.

28. Кучеренко Н. П. Иммунореабилитация детей первого года жизни при энтероколитах, вызванных условно - патогенной флорой // Вестник неотложной и восстановительной медицины. Ї 2003. Ї Т. 4, № 2. Ї С. 319 - 322.

29. Кучеренко Н. П. Применение пробиотиков в лечении шигеллеза у детей первого года жизни // Таврический медико-биологический вестник. - 2003. Ї №1. -С.177-181.

30. Верещагін І. О., Кучеренко Н. П. Постантибіотиковий дисбіоз кишечника у дітей раннього віку: Методичні рекомендації. -Донецьк. -2003. - 26 с (Дисертантом самостійно проведено аналіз одержаних, спільно Ї висновки).

31. Верещагин И.А., Кучеренко Н.П. Реабилитация детей раннего возраста при стафилококковом энтероколите (СЭ)// International Journal On Immunorehabilitation. Ї 1997. Ї № 4. Ї P. 106 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

32. Верещагин И.А., Кучеренко Н.П. Иммунореабилитация детей раннего возраста при протейном энтероколите (ПЭ) // International Journal On Immunorehabilitation. Ї 1998. Ї № 8. Ї P. 72 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

33. Кучеренко Н.П., Кучеренко А.А. Протейный энтероколит у детей раннего возраста // Вопросы экспериментальной и клинической медицины : Сб. статей. - Донецк. Ї 1998. Ї Т. 2, Вып. 2. Ї С. 83-87 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

34. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Тичинська Т.Л.. Дисбактеріоз кишок у дітей раннього віку // Вікові особливості інфекційних хвороб : Матер. наук.-практ. конф. - Тернопіль; Київ. -1998. Ї С. 22 - 23 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

35. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Бухтєєва Е.Р. Лікувальна роль пробіотиків при дисбіозах кишечника // Лікувально-профілактичне харчування та пробіотики в педіатрії : Матер. 11-ї конф. Асоц. дитячих лікарів України - Київ. Ї 1998. Ї С. 92 - 93 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

36. Кучеренко Н.П. Кишковий дисбактеріоз у дітей із сальмонельозною інфекцією // Актуальні питання клінічної інфектології : Матер. V з'їзду інфекціоністів України. - Тернопіль. Ї 1998. Ї С. 154 - 156.

37. Кучеренко Н.П. Ніфуроксазид в лікуванні дисбіозу кишечника // Антибактеріальна, протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії: Матер. наук.-практ. конф. - Київ. - 2000. - (ПАГ. Ї 2000. Ї№ 3. Ї С. 72).

38. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П., Голосний Е.В. Особливості лікування протейного ентероколіту в дітей раннього віку // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб : Матер. наук.-практ. конф. - Львів. Ї 2000. Ї С. 85 - 86 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

39. Верещагин И.А., Кучеренко Н.П., Голосной Э.В. Анализ причин развития дисбактериоза кишечника у детей раннего возраста // Актуальні питання інфекційних захворювань у дітей: Матер. наук.-практ. конф. - Одеса. Ї2001. Ї С. 31 - 32 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

40. Верещагін І.О., Кучеренко Н.П. Лікування тяжких форм постантибіотикового дисбіозу кишок у дітей раннього віку // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани : Матер. наук.-практ. конф. Ї Дніпропетровськ. - 2002. Ї С. 27 - 28 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

41. Бобровицька А.І., Мухлиніна Н.Є., Кучеренко Н.П. та ін. Вікові особливості сальмонельозу в дітей // Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани: Матер. наук.-практ. конф. Ї Дніпропетровськ. - 2002. ЇС. 15-16 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

42. Верещагин И.А., Кучеренко Н.П., Черешнева Е.В. Вирусный гепатит В и дисбактериоз кишечника // Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей асоційованих з бактеріально-вірусними інфекціями: Матер. наук.-практ. конф. - Симеїз. Ї 2002. Ї С. 40 - 42 (Дисертантом самостійно проведено клініко-лабораторне обстеження дітей, аналіз та статистична обробка даних, спільно Ї висновки).

43. Кучеренко Н.П. Постантибіотичний дисбіоз кишок при менінгококовій інфекції в дітей // Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами: Матер. V1 з'їзду інфекціоністів України. - Одеса. Ї 2002. Ї С. 38 - 39.

44. Верещагин И.А., Бобровицкая А.И., Кучеренко Н.П. и др. Профилактика дисбиоза кишечника у детей при ОРВИ // Реабилитация и иммунореабилитация детей с заболеваниями органов дыхания: Матер. республ. научно-практ конф. Евпатория. 2003. (Вестник физиотерапии и курортологии. 2003. № 3. С. 122).

Анотація

Кучеренко Н. П. Особливості сучасного перебігу гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя в умовах дисбіозу кишечника та шляхи їх корекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.10 педіатрія. Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2003.

Наукова робота присвячена вивченню різних варіантів клінічного перебігу гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя в умовах надлишкового росту мікрофлори кишечника та антибіотикотерапії. Вперше проведено комплексне вивчення стану фагоцитозу, Т - і В - систем імунітету, інтралейкоцитарної мікробіцидної системи поліморфноядерних лейкоцитів при гострих кишкових інфекціях шигельозі, сальмонельозі, ентероколітах, викликаних умовно - патогенною флорою у дітей першого року життя в умовах дисбіозу кишечника та антибіотикотерапії, та створена експериментальна модель дисбіозу кишечника у тварин (щури). Установлено нові закономірності проявів фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів периферичної крові і механізми порушення природного захисту організму при цій патології у дітей. Наведено наукове обгрунтування доцільності корекції виявленого дисбалансу імунної системи організму та дисбіозу товстої кишки з метою підвищення ефективності комплексного лікування захворювання. Розроблено показання, схеми клінічного застосування та доведено клінічну ефективність використання пробіотиків, людського імуноглобуліну та імуномодуляторів в поєднанні з антибіотикотерапією у дітей першого року життя, хворих гострими кишковими інфекціями, що протікають на тлі дисбіозу товстої кишки.

Ключові слова: діти, кишкові інфекції, дисбіоз, імуномодулятори.

Аннотация

Кучеренко Н. П. Особенности современного течения острых кишечных инфекций у детей первого года жизни в условиях дисбиоза кишечника и пути их коррекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия - Крымский государственный медицинский университет им. С. И. Георгиевского МЗ Украины, Симферополь, 2003.

Целью работы было повышение эффективности комплексной терапии острых кишечных инфекций с дисбиозом кишечника у детей первого года жизни на основе оценки факторов естественной защиты организма.

Под наблюдением находилось 609 детей первого года жизни.

Впервые проведено комплексное изучение состояния фагоцитоза, Т - и В - системы иммунитета, интралейкоцитарной микробицидной системы полиморфноядерных лейкоцитов, общего реактивного потенциала при острых кишечных инфекциях - шигеллезе, сальмонеллезе, энтероколитах, вызванных условно-патогенной флорой у детей первого года жизни в условиях дисбиоза кишечника и антибиотикотерапии, а также создана экспериментальная модель дисбиоза кишечника у животных (крысы). Раскрыты новые закономерности (фагоцитарной активности нейтрофильных лейкоцитов периферической крови) и отдельные механизмы нарушения естественной защиты организма при этой патологии. Впервые обоснована необходимость коррекции выявленного дефицита иммунной системы организма, путем использования с заместительной и стимулирующей целью иммунотерапии - иммуноглобулина, тимогена в сочетании с пробиотиками (при дефицитности иммунной системы различной степени выраженности). Доказана целесообразность применения антибиотикотерапии в комплексе с пробиотиками и иммуномодуляторами у детей первого года жизни, больных острыми кишечными инфекциями в условиях дисбиоза кишечника, что способствует значительному повышению эффективности комплексной терапии. В свою очередь, такая схема лечения сокращает сроки лечения, уменьшает частоту микст-инфекции и развития затяжных, хронических форм и осложненного течения болезни, необходимость проведения повторного курса антибиотикотерапии, а также повышает терапевтическую эффективность комбинированного применения иммуномодуляторов и пробиотиков при дефиците иммунной системы II степени. Разработаны конкретные показания к назначению, а также методики применения иммуномодулятора (тимоген, иммуноглобулин и, опосредованно - пробиотики) на фоне антибиотикотерапии при острых кишечных инфекциях у детей; убедительно доказано их благоприятное влияние на состояние естественной системы защиты организма.

Ключевые слова: дети, кишечные инфекции, дисбиоз, иммуномодуляторы.

Summary

Kucherenko N. P. Peculiarities of the present-day course of acute intestinal infections in children of the first year of the life under conditions of intestinal dysbiosis and the means of their correction. Manuscript.

Dissertation for the Degree of Doctor of Science (medicine) speciality: 14.01.10 - Pediatries - The Crimean S.I. Georgievsky State Medical University, MHP of Ukraine, Simferopol, 2003.

The research is devoted to the study of various variants of clinical course of acute intestinal infections in children of the first year of life under conditions of the intestinal microflora overgrowth and antibiotic therapy.

For the first time it has been comprehensively investigated the state of phagocytosis, T- and B - systems of immunity, intraleucocytic microbicidal system of polymorphonuclear lencocytes in AII- shigellosis, salmonellosis, enterocolitides due to conventionally pathogenic flora in children of up to one year of age under conditions of intestinal dysbiosis and antibiotic therapy, it was created an experimental model of intestinal dysbiosis in animals (rats).

It have been established the new conformities with a law of the manifestation of the perephiral blood neutrophilic leucocytes phagocytic activity and mechanisms for disturbance of organism's natural protection on this pathology in children. It was scientifically substantiated the necessity of correcting the revealed imbalance (deficiency) of the organism's immune system and of the large intestine dysbiosis with a view to increase the effectiveness of all-embacing treatment of the disease.

Indications, schemes of clinical employment were elaborated and it was proved the clinical effectiveness in application of probiotics, human immunoglobulin and immunomodulators in complex with antibiotic therapy in children of the first year of life, suffering from the intestinal infections, which take place against a background of the large intestinal dysbiosis.

Key words: children, intestinal infections, dysbiosis, immunomodulators.

Размещено на Allbest.ru