Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Запорізький державний медичний університет

УДК 616.233-002.2-07: [616.13/.14-018.74+166.155.33/.34-008.1]-08

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Функціональний стан судинного ендотелію, нейтрофільних гранулоцитів, моноцитів у хворих на хронічний обструктивний бронхіт

Кулинич Олексій Валерійович

Запоріжжя - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Поливода Сергій Миколайович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії-2.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Дейнега Володимир Григорович, Заслужений діяч науки та техніки України, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри терапії №1;

- доктор медичних наук, професор Хренов Олександр Андрійович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, завідувач кафедри терапії №2.

Провідна установа: Інститут терапії АМН України, м. Харків, відділ пульмонології.

Захист відбудеться 05.11.2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному медичному університеті (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

Автореферат розісланий 02.10.2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02, доктор медичних наук, професор Волошин М.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) - важлива і складна проблема охорони здоров'я, значення якої постійно зростає. ХОБ є основною причиною розвитку легеневої гіпертензії (ЛГ), хронічного легеневого серця (ХЛС) і, в подальшому, - серцевої недостатності (СН), що підтверджено численними дослідженнями (Фещенко Ю.И., 2002; Чучалин А.Г., 1997; Бодгур Н.И., 1994; Burney P., 1993, Siafakas N.M. et al, 1995). Хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ), до складу яких входить і ХОБ, займають четверте місце у світі серед причин смертності.

Хронічному запаленню приділяється особлива роль у патогенезі ХОБ. З одного боку, хронічне запалення - універсальна реакція на дію усіх відомих (та можливих) факторів ризику, з іншого боку - головна причина функціональних і морфологічних проявів ХОБ (Белова Л.А., 1997; Воложин А.И., 1997; Чучалин А.Г., 2000). У складній ієрархії міжклітинних взаємодій ключова роль належить нейтрофільним гранулоцитам (Нг) і моноцитам (Мц), які проходять складний каскад міжклітинних і молекулярних взаємодій, проникають у міжклітинний простір та реалізують свої функції, а також виявляють свій деструктивний потенціал, що поширюється практично на всі молекулярні компоненти тканин, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти [Перцева Т.О., Павленко О.Б., Лихолат О.А., 2002; Rennard S., 1997; Stockley R.A., 1997).

Загальновідомим з найбільш вагомих факторів ризику розвитку ХОБ є тютюнопаління, під впливом якого, крім інтоксикаційного впливу, відбувається збій оксидантного-антиоксидатного захисту легеневої тканини (Перцева Т.О., Павленко О.Б., 2001; Buist A.S., 1996; Daum S., 1984; Drost E., 1993; Jarvis M.J., 1997). Первинна роль альвеолярної гіпоксії у вивченні причинно-наслідкових зв'язків хронічного запалення з палінням тютюну, не викликає сумнівів у розвитку ЛГ при ХОЗЛ (Lebargy, Bemhammou K., Morin D., 1997).

Підвищений інтерес до проблеми ХОЗЛ пов'язаний з появою нових даних про значення ендотеліальних факторів як модуляторів регуляції тонусу легеневих судин та їхній вплив на легеневий кровообіг як у нормі (Klein G., Ruhle K.H., Matthus M., 1997; Moser K.M., Auger W.R., Fedullo P.F., 1990), так і в умовах патологічних процесів, що протікають у легенях (Белова Л.А., 1997; Angerio A.D., Kot P.A., 1997; Cacoub P., Dorent R., Nataf P. et al, 1997). Порушення цілісності судинного ендотелію і зміна його функціонування веде до підвищення концентрації пептиду ендотеліального походження - ендотеліну-1 (ЕТ-1), тобто свідчить про наявність ендотеліальної дисфункції (ЕД). Результати досліджень вказують на зв'язок між ЕТ-1, окисом азоту та гіпоксією при ЛГ на тлі гострої дихальної недостатності в експериментальних (Грилевски Р.Е., 1997; Faller D.V., 1999) і клінічних дослідженнях (Mitaka Ch., Hirata Y., Nagura T. et al, 1993). Для вивчення функціонального стану ендотелію неінвазивним методом маркером ЕД пропонується використовувати фактор Віллебранда (ФВ). Вірогідність результатів, отриманих при використанні цього маркера ЕД, підтверджена в багатьох дослідженнях (Баранов А.А., Насонов Е.Л., Шилкин Н.П., 1993; Blann A.D., Dobrotova M., Kubisz P., McCollum C.N., 1993; Geggel R.L., Carvalho A.C., Hoyer L.W., Reil L.M., 1997).

В патогенезі ХОБ поряд із запальним процесом важливе значення має порушення реологічних властивостей крові, тому виправдане використання препаратів з гемореологічними властивостями у схемах лікування ХОБ - антиагрегантів, класичним представником яких є пентоксифілін, у якого окрім антиагрегаційної та помірно вираженої вазодилатуючої дії (Кришка М., Кристова В., Тучани П., 1998) має місце й ендотелійпротекторний ефект, що підтверджується у багатьох клінічних дослідженнях (Келеова А., 1993; Швец П., Кружелова М. 1998).

Актуальним залишається пошук додаткових діагностичних критеріїв наяв-ності і ступеня вираженості ЕД при ХОБ, прогнозування перебігу цього захво-рювання, а також питання індивідуалізації й оптимізації лікування хворих на ХОБ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Запорізького державного медичного університету МОЗ України. Робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри госпітальної терапії-2 Запорізького державного медичного університету на тему: "Значення деяких патогенетичних механізмів розвитку функціональних порушень міокарда у хворих на хронічний обструктивний бронхіт" (№ держреєстрації 0196U013-248). У межах зазначеної теми автором проведено підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження, лікування та статистичний аналіз отриманих результатів.

Мета та задачі дослідження. Встановити особливості функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів, моноцитів у хворих на хронічний обструктивний бронхіт та їх роль у зміні стану судинного ендотелію; розробити шляхи фармакологічної корекції ендотеліальної дисфункції, що обумовлена дією фагоцитуючих клітин на ендотелій судин.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

Дослідити інтегральний показник ушкодження судинного ендотелію, рівень активності фактора Віллебранда в плазмі крові у хворих на ХОБ в залежності від стадії ХОБ, тривалості перебігу захворювання та віку хворих.

Вивчити концентрацію ендотеліну-1 у плазмі крові у хворих на ХОБ.

Оцінити стан поглинальної, перетравлюючої функцій та киснезалежну бактерицидну активність нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів у хворих на ХОБ.

Дослідити взаємовідносини між показниками функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів, моноцитів та показниками, які відображають стан судинного ендотелію у хворих на ХОБ під час загострення захворювання та після проведеного лікування.

Оцінити ефективність ретардної форми пентоксифіліну для фармакологічної корекції змін у лейкоцитарно-ендотеліальних взаємовідносинах у хворих на ХОБ.

Об'єкт дослідження: - хворі на хронічний обструктивний бронхіт І-III стадії.

Предмет дослідження: - функціональний стан судинного ендотелію, функціональний стан нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів.

Методи дослідження: функціональний стан судинного ендотелію визначали за допомогою визначення мікрометодом рівню активності ФВ та імуноферментним методом концентрації ЕТ-1 у плазмі крові. Функціональний стан Нг та Мц визначали при дослідженні поглинальної, перетравлюючої функцій, а також оцінювали стан киснезалежної та кисненезалежної бактерицидної цитотоксичності цих імунокомпетентних клітин крові.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що для хворих на ХОБ характерна ЕД, обумовлена впливом Нг та Мц на судинний ендотелій у процесі розвитку запальної реакції під час загострення захворювання. Новим у роботі є комплексне дослідження функціонального стану судинного ендотелію та показників фагоцитарної активності Нг і Мц у хворих на ХОБ з оцінкою інтегральних показників, які відображають функціонування ендотелію судин шляхом визначення активності ФВ, концентрації ЕТ-1 у плазмі крові та показників, які відображають стан поглинальної, перетравлюючої можливостей та киснезалежну бактерицидну цитотоксичність Нг, Мц. Вперше у хворих на ХОБ розкриті взаємовідносини між ендотелієм судин та активованими Нг, Мц, які під час контакту з ендотеліальними клітинами судин ушкоджують останні, що сприяє формуванню ЕД. Запропоновано спосіб корекції порушень функціонального стану судинного ендотелію у хворих на ХОБ - застосування ретардної форми пентоксифіліну (ПТФ) у дозі 400 мг двічі на добу.

Практичне значення отриманих результатів. Визначення функціонального стану судинного ендотелію, Нг Та Мц у хворих на ХОБ у залежності від стадії захворювання, у процесі розвитку запальної реакції під час загострення ХОБ сприяє підвищенню якості діагностичного процесу і дозволяє рекомендувати патогенетично обумовлену терапію із застосуванням препаратів, здатних здійснювати ендотелій-протекторну дію при наявності дисфункції судинного ендотелію у хворих на ХОБ. Для корекції функціонального стану судинного ендотелію у хворих на ХОБ під час загострення захворювання необхідне включення до базової терапії ретардних форм ПТФ у добовій дозі 800 мг протягом не менше 12-ти днів. Результати роботи впроваджено в практику терапевтичних та пульмонологічних відділень Запорізької обласної клінічної лікарні, 10-ї міської клінічної лікарні м. Запоріжжя, 9-ї міської клінічної лікарні м. Запоріжжя, Токмацької центральної районної лікарні, клінічного санаторію "Золотий колос" (м. Алушта, Автономна республіка Крим), а також у навчальний процес кафедри госпітальної терапії -2 Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений патентно-інформаційний пошук, розроблена програма дослідження, проведене клінічне обстеження всіх пацієнтів та осіб, включених у контрольну групу. Самостійно проводились частина інструментальних та лабораторних досліджень, лікування та спостереження за пацієнтами, а також обробка і статистичний аналіз результатів дослідження. Особисто автором сформульовані висновки, відібрані дані, що лягли в основу публікацій, та написані усі розділи дисертаційної роботи і автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи було обговорено на VI Конгресі кардіологів України (м. Київ, 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції "Ліки-людині" (м. Харків, 2002р.); на І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Аутоімунні захворювання: імунопатогенез, імунодіагностика, імунотерапія" (м. Київ, 2003 р.); на ІІІ з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (м. Київ, 2003 р.). Апробація дисертації проведена 18 березня 2003 року на розширеному засіданні кафедри госпітальної терапії-2 Запорізького державного медичного університету.

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 8 робіт, з них 4 роботи без співавторів, 5 статей у виданнях, внесених до переліку ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 203 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, характеристики матеріалу та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, розділу обговорення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 17 малюнками, містить 39 таблиць. Бібліографічний покажчик містить 228 джерел, з них 82 написано кирилицею та 146 - латиною.

Основний зміст роботи

Клінічна характеристика хворих та методи досліджень. В роботі проведене комплексне обстеження і динамічне спостереження за 112 хворими (61 - чоловіки, 51 - жінки) на ХОБ (діагноз виставлений згідно з положеннями наказу №311 МОЗ України, 1999 р.). У 12 хворих була встановлена I стадія ХОБ; II стадія ХОБ - у 89 хворих і III стадія ХОБ (без клінічно виражених ознак правошлуночкової недостатності) - у 11 хворих. За віком хворі були розподілені на групи таким чином: віком від 16 до 30 років - 34, від 31 до 45 років - 21, від 46 до 60 років - 38 і старше 60 років - 19 хворих. Крім того, обстежено 30 практично здорових осіб (чоловіків - 15, жінок - 15), які склали контрольну групу.

Відповідно до поставленої мети дослідження всі обстежені були розділені на 4 групи: група 1 - хворі на ХОБ І стадії; група 2 - хворі на ХОБ ІІ стадії; група 3 - хворі на ХОБ ІІІ стадії; група 4 - здорові особи. У 35 хворих на ХОБ у якості ендотелійпротекторного препарату використовувався ПТФ ("Agapurіn retard", SLOVACOFARMA) у дозі 400 мг двічі на добу впродовж 12-14 днів.

Окрім загальноприйнятого обстеження, у досліджуваних осіб визначали функціональний стан судинного ендотелію. Активність ФВ у плазмі крові визначали за рістоміцин-індукованою агрегацією формалізованих тромбоцитів мікрометодом. Кількісне визначення ЕТ-1 у плазмі крові проводили імуноферментним методом з використанням стандартних наборів та колонок для аффінної хроматографії фірми "Amersham Pharmacia Biotech" (Великобританія). Функціональний стан Нг та Мц оцінювали за показниками фагоцитарного числа (ФЧ), фагоцитарного індексу (ФІ), індексу завершеності фагоцитозу (ІЗФ). Об'єктом фагоцитозу був обраний Staphilococcus epidermidis штаму 9891. Киснезалежну бактерицидну цитотоксичність Нг та Мц оцінювали за показниками тесту відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест) спонтанного (спНСТ-тест) та стимульованого (стНСТ-тест), а також шляхом проведення цитохімічних реакцій визначали рівень активності мієлопероксидази (МПО) цих клітин. Кисненезалежну бактерицидну цитотоксичність досліджували за вмістом катіонних білків (КБ) у Нг та Мц.

Досліджувані величини представлені у вигляді: вибіркове середнє значення (М) стандартна помилка вибіркового середнього значення (m). Перевірку гіпотези про рівність двох генеральних середніх здійснювали з використанням однофакторного дисперсійного аналізу і гетероскедастичного методу Ст'юдента. Всі кількісні показники визнавали достовірними при р0,05. Дослідження взаємозв'язку між ознаками проводили за допомогою кореляційного аналізу з обчисленням парного коефіцієнту кореляції r. Системний аналіз сукупностей досліджуваних ознак проводився методом кореляційних структур. Усі статистичні процедури проводили з використанням пакетів прикладних програм "Microsoft® Excel 97" (Microsoft®), "STATISTICA®" for Windows 5.0 (StatSoft Inc.), окремі статистичні процедури й алгоритми реалізовані у вигляді спеціально написаних програм алгоритмічною мовою Visual Basic® 3.0 (Microsoft®).

Результати дослідження, їх аналіз та обговорення. Аналіз отриманих результатів дослідження показав, що в кожній з представлених груп хворих на ХОБ під час загострення захворювання рівень активності ФВ у плазмі крові достовірно перевищував дані контрольної групи: у 1-й групі - на 11,86%, у 2-й - на 35,01%, у 3-й - на 48,24% (табл. 1). Крім того, були істотні розходження й у групах обстежених пацієнтів - досліджуваний показник послідовно збільшувався від 1-ї до 3-ї групи, з максимальним значенням у останній. Значення ФВ у 2-й групі перевищувало аналогічний показник у 1-й групі на 17,15%, у 2-й групі при порівнянні з 3-ю групою - на 8,93%, у 1-й групі при порівняні з 3-ю групою - на 24,55%.

Таблиця 1

Функціональний стан судинного ендотелію у обстежених категорій осіб.

Групи обстежених	ФВ, %	ЕТ-1, пг/мл
група 1	123,213,68	6,040,37
група 2	148,714,54	8,140,42
група 3	163,284,42	9,420,44
група 4	110,142,45	5,960,34

Оцінюючи отримані результати, неважко помітити, що найбільш високий рівень активності ФВ у плазмі крові мав місце у хворих на ХОБ ІІІ стадії, достовірно відрізняючись від даного показника в інших групах. Слід зазначити, що у хворих на ХОБ І-ІІ стадії показники рівню активності ФВ в плазмі крові достовірно перевищували даний параметр у контрольній групі. При аналізі ступеня впливу статі та віку обстежених осіб на активність у них ФВ у плазмі крові, у кожній із представлених груп достовірних розходжень в аналізованому параметрі не було виявлено.

Особливий інтерес має оцінка впливу тютюнопаління хворими на ХОБ на активність ФВ у плазмі крові. Так, у групі хворих на ХОБ з індексом інтенсивності паління (ІІП - кількість випалених сигарет за день/20 та помножене на число років паління) до 10 активність ФВ склала 146,584,85%, а у хворих з ІІП більше 10 рівень активності ФВ у плазмі крові дорівнював 153,313,44%, при цьому у хворих на ХОБ, які не палили, рівень активності ФВ склав 135,183,6%. Таким чином, у хворих на ХОБ, які з палять тютюн (ІІП більше 10), має місце більш виражений ступінь ушкодження ендотелію судин (найбільш високий рівень активності ФВ).

У ході дослідження максимальний плазмовий рівень концентрації ЕТ-1 (див. табл. 1) реєструвався у хворих на ХОБ ІІІ стадії - 9,420,44 пг/мл, значно перевищуючи даний показник у контрольній групі (на 36,74%), де він дорівнював 5,960,34 пг/мл.

У хворих 1-ї групи рівень концентрації ЕТ-1 склав 6,040,37 пг/мл, а у 2-й - 8,140,42 пг/мл. Між рівнем концентрації ЕТ-1 у плазмі крові 1-ї групи з контролем різниця була несуттєва. Рівень концентрації ЕТ-1 у хворих на ХОБ 3-ї групи був вищим на 13,59%, ніж у 2-й групі, і на 35,89%, ніж у 1-й групі. У 2-й групі рівень концентрації ЕТ-1 був на 25,8% вищим, ніж у 1-й групі.

Стать обстежених осіб достовірно не впливала на рівень концентрації ЕТ-1 у плазмі крові, а ось вплив віку мав свої особливості, а саме - зі збільшенням віку хворих на ХОБ визначалася тенденція, а після 56 років - статистично значуще збільшення рівня концентрації ЕТ-1 у плазмі крові.

Таким чином, у хворих на ХОБ під час загострення захворювання має місце порушення функціонального стану судинного ендотелію, а, саме: відзначаються ознаки ЕД, які більш виражені у хворих на ХОБ ІІ-ІІІ стадії (наростання у цієї категорії хворих вентиляційних порушень та збільшення ступеня важкості дихальної недостатності), що свідчить про підвищення рівня активності ФВ та концентрації ЕТ-1 у плазмі крові у цих осіб.

Функціональний стан Нг та Мц відіграє важливу роль під час загострення ХОБ і його подальшого перебігу.

Враховуючи той факт, що Нг та Мц, контактуючи на початку запальної реакції шляхом адгезії з клітинами судинного ендотелію, мають значний вплив на ендотелій при проходженні крізь судинну стінку у міжклітинний простір, проявляючи при цьому частину свого деструктивного потенціалу на власні клітини та тканини, ушкоджуючи та змінюючи їх нормальні функціональні і морфологічні параметри, досить доцільним та інформативним було вивчення ступеня порушення стану ендотелію судин у хворих на ХОБ в залежності від функціонального стану Нг та Мц.

Таблиця 2

Функціональний стан нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів у обстежених осіб

Показники	Групи обстежених осіб
	1 група	2 група	3 група	4 група
ФЧ Нг, %	48,544,27	40,423,81	32,553,21	71,503,85
ФЧ Мц, %	34,373,43	29,273,45	23,252,51	51,174,69
ФІ Нг, ум. Од.	2,130,19	1,820,13	1,550,16	3,250,21
ФІ Мц, ум. Од.	1,220,08	0,930,10	0,760,11	1,850,15
ІЗФ Нг, ум. Од.	2,310,11	1,720,10	1,120,08	2,740,17
ІЗФ Мц, ум. Од.	0,960,07	0,740,06	0,650,08	1,570,12
спНСТ-тест, ум. Од.	0,380,08	0,360,07	0,340,06	0,470,09
стНСТ-тест, ум. Од.	0,440,08	0,400,06	0,370,07	0,520,16
МПО, ум. Од.	1,840,12	1,420,14	1,230,12	2,190,18
КБ, ум. Од.	1,470,10	1,320,09	1,350,11	1,520,13

У хворих усіх 3-х груп показники, які відбивають стан Нг та Мц, були знижені у порівнянні з контрольною групою (див. табл. 2). Так, зниження поглинальної здатності Нг та Мц щодо значень цих показників у контрольній групі, в 1-й групі для ФЧ Нг склало 32,12%, для ФЧ Мц - 32,83% (р<0,05); у 2-й групі для ФЧ Нг - 43,47%, для ФЧ Мц - 42,80% (р<0,01); у 3-й групі ФЧ Нг було знижене на 54,48%, а ФЧ Мц - на 54,57% (р<0,01). Показники перетравлюючої функції Нг та Мц у групах хворих на ХОБ також були знижені в порівнянні з контролем. У 1-й групі ФІ Нг був знижений на 34,47%, ФІ Мц - на 34,06% (р<0,05), ІЗФ Нг - на 15,7%, ІЗФ Мц - на 38,86% (р<0,05). У другій та третій групах зниження цих показників було ще більш вираженим і становило у 2-й групі для ФІ Нг - на 44,0%, ФІ Мц - на 49,73%, ІЗФ Нг - на 37,23%, ІЗФ Мц - на 52,87% (р<0,01), а у 3-й групі спостерігали зменшення ФІ Нг - на 52,31%, ФІ Мц - на 58,92%, ІЗФ Нг - на 59,13%, ІЗФ Мц - на 58,60% (р<0,01). Значення ФЧ Нг у 1-й групі було вищим ніж у 2-й групі, на 16,73% і достовірно вищим, ніж у 3-й групі на 32,95% (р<0,05). ФЧ Нг у 2-й групі було на 19,95% вищим у порівнянні з 3-ю групою. ФЧ Мц у 1-й групі було на 14,84% вищим у порівнянні з 2-ю групою і на 32,36% - з 3-ю групою (р<0,05). У 3-й групі ФЧ Мц було на 20,6% нижчим, ніж у 2-й групі. ФІ Нг у 1-й групі перевищував цей показник у 2-й групі на 14,56%, а у 3-й - на 27,24%. У 3-й групі ФІ Нг був меншим на 14,84% у порівнянні з цим показником у 2-й групі. ФІ Мц у 1-й групі був достовірно вищим, ніж у 2-й групі, на 23,78% і на 37,10% у порівнянні з 3-ю групою, при цьому значення ФІ Мц у 3-й групі були на 18,30% нижче, ніж у 2-й групі. ІЗФ Нг у 1-й групі був достовірно вищим у порівнянні з 2-ю групою на 25,55% (р<0,05), а з 3-ю на групою на 47,42% (р<0,01). У 3-й групі ІЗФ Нг був меншим на 34,05% ніж, у 2-й групі. ІЗФ Мц в 1-й групі був достовірно вищим, ніж у 2-й групі на 22,97% і ніж у 3-й групі - на 32,05% (р<0,05). Різниця між цими показниками у 2-ї та 3-ї груп була несуттєвою.

Також у всіх групах хворих спостерігали зменшення значень НСТ-тесту та рівня активності МПО (див. табл. 2), що свідчить про активне використання неспецифічного агресивного, у відношенні до судинного ендотелію, киснезалежного механізму бактерицидної цитотоксичності Нг та Мц на початку загострення захворювання; при порівнянні отриманих результатів з контролем спостерігали зниження у 1-й групі спНСТ-тесту на 19,15%, стНСТ-тесту - на 15,39%, МПО - на 15,99%, у 2-й групі це зниження склало для спНСТ-тесту на 23,41%, для стНСТ-тесту - на 23,08%, для МПО - на 35,16% (р<0,05), і у 3-й групі спостерігали зменшення спНСТ-тесту на 27,66%, стНСТ-тесту - на 28,85% (р<0,05), МПО - на 43,84% (р<0,01). Достовірної різниці між групами хворих на ХОБ щодо значень як спНСТ-тесту, так і стНСТ-тесту, не спостерігали. У 1-й групі рівень активності МПО був вищим на 22,83%, ніж у 2-й групі, і на 33,16%, ніж у 3-й групі (р<0,05), при цьому у 3-й групі рівень активності МПО був на 13,39% нижчим, ніж у 2-й групі. Вміст КБ у в 1-й групі істотно не відрізнявся від контролю, у 2-й групі вміст КБ був знижений на 13,16%, а у 3-й - на 11,19%, що вказувало на зниження значення кисненезалежного механізму бактерицидної цитотоксичності Нг та Мц на початку загострення ХОБ.

При характеристиці зазначених показників у залежності від статі та різних вікових категорій достовірні відмінності функціонального стану Нг та Мц спостерігались у хворих на ХОБ старше 46 років, що у більшій мірі відображалося в істотному зниженні ФІ Мц та ІЗФ Мц. Проведений кореляційний аналіз вказував на наявність сильного зворотного кореляційного зв'язку (r= -0,62) між показниками МПО та рівнем активності ФВ у плазмі крові у групах хворих на ХОБ. Також спостерігали наявність прямого кореляційного зв'язку між показниками поглинальної здатності Нг і Мц та показниками перетравлюючої функції Нг та Мц (r= 0,48) і зворотного кореляційного зв'язку між отриманими значеннями НСТ-тесту та рівнем активності ФВ у плазмі крові цих хворих (r= -0,56).

Таким чином, наведені дані свідчать, що у хворих на ХОБ має місце зміна функціонального стану Нг та Мц, яка полягає у зниженні поглинальної та пере-травлюючої функцій цих імунокомпетентних клітин та інтенсивному використанні агресивного (по відношенню до власних клітин та тканин) киснезалежного механізму бактерицидної цитотоксичності, що веде до напруги у фагоцитарній ланці імунітету, особливо у осіб, хворих на ХОБ ІІ-ІІІ стадій.

Застосування ПТФ у комплексі з базовою терапією у хворих на ХОБ виявило позитивний ефект від застосування цього препарату щодо змін функціонального стану як судинного ендотелію, так і функціонального стану Нг та Мц в кінці курсу лікування у цих хворих (тобто через 12-14 діб), у порівнянні з отриманими значеннями показників функціонального стану судинного ендотелію, Нг та Мц у хворих на ХОБ, у яких в лікуванні застосовували тільки базову терапію. Так, в 1-й групі хворих на ХОБ, яким проводили базову терапію, рівень активності ФВ у плазмі крові (табл. 3) після проведеного лікування, у порівнянні з цим показником до лікування, знизився на 1,8%, у 2-й групі - на 6,27% і у 3-й групі - на 6,73%, при цьому у пацієнтів, що приймали поряд з базовою терапією ПТФ, в 1-й групі спостерігали зниження ФВ на 8,21%, у 2-й групі - на 20,25%, а у 3-й групі - на 20,26% (р<0,05). Таким чином, у хворих 2-ї та 3-ї груп, що отримували ПТФ, має місце достовірне зменшення активності ФВ у плазмі крові, у хворих на ХОБ, які отримували тільки базову терапію, спостерігається лише тенденція до зниження рівня активності ФВ.

Так, у пацієнтів, які отримували ПТФ, у 2-й групі (табл. 3) концентрація ЕТ-1 в плазмі крові знизилась на 16,96%, а у 3-й - на 18,48%, що було значно вище, ніж у хворих на ХОБ з базовою терапією, де зменшення концентрації ЕТ-1 у 2-й групі склало 9,34%, а у 3-й - 6,16%. Істотних зрушень щодо значень рівня концентрації ЕТ-1 в плазмі крові у пацієнтів 1-ї групи, як у тих, що отримували ПТФ, так і у тих, які були на базовій терапії, після проведеного лікування не спостерігали.

ендотелій гранулоцит обструктивний бронхіт

Таблиця 3

Характеристики функціонального стану судинного ендотелію у хворих на ХОБ після проведеної терапії.

Показник	Групи обстежених осіб в залежності від проведеної терапії
	1 група	2 група	3 група
	базова	з ПТФ	базова	з ПТФ	базова	з ПТФ
ФВ, %	121,03,6	113,13,2	139,44,3	118,64,2	152,34,7	130,24,3
ЕТ-1 пг/мл	5,980,38	5,970,40	7,380,45	6,760,41	8,840,47	7,680,49

Слід зазначити, що після проведеного лікування у хворих на ХОБ спостерігались певні зміни функціональних можливостей Нг та Мц, що, з одного боку, було наслідком завершення запальної реакції у бронхолегеневому тракті, а з другого - обумовлено впливом проведеного лікування, яке мало позитивну дію щодо функціонального стану Нг та Мц у цих хворих.

Так, у хворих, які одержували базову терапію, в 1-3-й групах спостерігали тенденцію до підвищення ФЧ Нг, ФЧ Мц (поглинальної здатності фагоцитів). У пацієнтів, які отримували ПТФ, після проведеного лікування спостерігали достовірне збільшення ФЧ Нг у порівнянні з цими показниками до лікування, в 1-й групі - на 21,08%, у 2-й групі - на 32,30% і у 3-й групі - на 24,83%, при цьому ФЧ Мц мало лише тенденцію до збільшення, але було вищим, ніж у хворих на ХОБ, що були на базовій терапії.

Таблиця 4

Характеристики функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів у хворих на ХОБ після проведеної терапії.

Показник, ум. Од.	Групи обстежених осіб в залежності від проведеної терапії
	1 група	2 група	3 група
	базова	з ПТФ	базова	з ПТФ	базова	з ПТФ
ФЧ Нг, %	52,43,2	61,53,1	48,13,5	59,73,6	38,32,6	43,33,3
ФЧ Мц , %	38,23,7	41,73,2	32,62,4	39,52,3	27,32,6	32,12,4
ФІ Нг	3,060,14	3,10,12	2,350,12	2,740,13	1,810,14	2,120,13
ФІ Мц	1,480,11	1,620,09	1,160,12	1,350,10	0,980,08	1,140,11
ІЗФ Нг	2,540,12	2,650,10	2,010,12	2,280,11	1,690,14	2,130,11
ІЗФ Мц	1,190,09	1,420,11	0,970,08	1,360,09	0,740,13	1,120,12
спНСТ	0,410,06	0,450,06	0,400,08	0,430,07	0,370,07	0,400,08
стНСТ	0,440,07	0,500,08	0,430,06	0,480,06	0,400,07	0,440,08
МПО	1,940,12	2,080,09	1,860,11	1,970,10	1,790,09	1,860,09
КБ	1,280,09	1,310,08	1,180,06	1,260,07	1,120,08	1,180,09

Значення ФІ Нг та ФІ Мц після проведеного лікування (див. табл. 4) також зазнали значних змін. У хворих з базовою терапією ФІ Нг після лікування достовірно збільшився на 30,41% у 1-й групі, на 22,56% - у 2- й групі, а у 3-й - лише на 14,37%, при цьому спостерігали незначне підвищення ФІ Мц у 1-й та 2-й групах, а у 3-й він виріс на 22,45%. У хворих, яким до терапії додавали ПТФ, після лікування спостерігали достовірне збільшення ФІ Нг у 1-й групі на 31,3%, у 2-й групі на 33,58% і у 3-й на 26,89%. ФІ Мц у цих пацієнтів також мав істотні зрушення (в бік до збільшення): у 1-й групі - на 24,7%, у 2-й групі - на 31,12%, в 3-й групі - на 33,34%. Таким чином, після проведеного лікування відновлення поглинальної здатності Нг та Мц у хворих на ХОБ, які отримували ПТФ, були більш істотним, ніж у пацієнтів на базовій терапії.

Розглядаючи отримані після лікування дані (див. табл. 4) щодо стану перетравлюючої функції Нг та Мц у хворих на ХОБ, відмічаємо, що істотної зміни ІЗФ Нг та ІЗФ Мц у 1-й групі пацієнтів, які отримували базову терапію, не відбувалося, при цьому у хворих 1-ї групи, яким був призначений ПТФ, спостерігалось незначне підвищення ІЗФ Нг на 12,87% і достовірне збільшення ІЗФ Мц на 32,4%. У хворих 2-ї групи (без використання ПТФ) ІЗФ Нг мав тенденцію до збільшення, а ІЗФ Мц виріс на 23,72% у порівнянні з цими показниками до лікування, а у хворих 2-ї групи (з ПТФ) ІЗФ Нг виріс на 24,57% (р<0,05), ІЗФ Мц - на 45,59% (р<0,01). У 3-й групі хворих (без ПТФ) відмічали мінімальне збільшення ІЗФ Мц (12,17%) і достовірне підвищення ІЗФ Нг на 33,73%, при цьому спостерігали найбільш вагоме підвищення (на 47,42%) ІЗФ Нг у 3-й групі хворих, які приймали ПТФ, а зростання ІЗФ Мц у цих хворих склало 41,97% (р<0,01).

Показники, які відбивають стан киснезалежної бактерицидної цитотоксич-ності Нг та Мц у хворих на ХОБ (див. табл. 4), після лікування мали тенденцію до збільшення, тобто вказували на зменшення використання Нг та Мц киснезалежного механізму бактерицидної цитотоксичності, що, у свою чергу, пояснюється пригніченням запалення. Так, у пацієнтів 1-3-ї груп значення спНСТ-тесту та стНСТ-тесту збільшились в середньому у 1,14 рази порівняно з цими показниками до лікування, у хворих 1-3-ї груп, які приймали ПТФ, спНСТ-тест у середньому виріс у 1,21 рази, а стНСТ-тест - у 1,23 рази. Також нами було відмічене достовірне МПО у пацієнтів (без застосування ПТФ) в 2-й групі на 22,66%, в 3-й групі - на 31,29%, а у хворих, які приймали ПТФ, спостерігали підвищення МПО у 2-й групі на 27,32%, у 3-й групі - на 33,88%, що вказувало на зменшення використання МПО фагоцитами. У пацієнтів з І-ю стадією ХОБ спостерігали лише тенденцію до підвищення МПО, як у тих, хто був на базовій терапії, так і у тих, хто отримував ПТФ. У всіх хворих на ХОБ, незалежно від застосованої у них терапії, спостерігали тенденцію до зниження вмісту КБ.

Висновки

1. Вивчення функціонального стану судинного ендотелію у хворих на хронічний обструктивний бронхіт є актуальною проблемою медицини. У роботі вирішена конкретна наукова задача діагностики різних аспектів ендотеліальної дисфункції, котра обумовлена дією нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів на судинний ендотелій у хворих на хронічний обструктивний бронхіт, та оцінена можливість її корекції за допомогою пентоксифіліну, що має сприяти поліпшенню діагностичного процесу та проведенню патогенетичної терапії у хворих на хронічний обструктивний бронхіт.

2. При хронічному обструктивному бронхіті ІІІ стадії активність фактора Віллебранда була підвищена на 42,24% у порівнянні зі здоровими особами, що свідчить про розвиток у зазначеної категорії хворих ендотеліальної дисфункції, яка більш виражена, ніж у хворих на хронічний обструктивний бронхіт ІІ стадії, де активність фактора Віллебранда була збільшена на 35,01%, а при наявності хронічного обструктивного бронхіту І стадії зафіксоване недостовірне зростання цього показника.

3. Максимальний вміст ендотеліну-1 складав 9,42 пг/мл у хворих на хронічний обструктивний бронхіт ІІІ стадії, що перевищує цей показник при ІІ та І стадіях хронічного обструктивного бронхіту, де він дорівнював 8,14 пг/мл і 6,04 пг/мл відповідно.

4. Хронічний обструктивний бронхіт супроводжується порушенням у фагоцитарній ланці імунітету, причому ступінь порушень збільшується зі зростанням стадії хронічного обструктивного бронхіту, що проявляється у зниженні поглинальної функції нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, у порівнянні з контрольною групою у середньому на 43,36% для нейтрофільних гранулоцитів і на 43,4% для моноцитів, а також має місце зниження значень індексу завершеності фагоцитозу, який, у порівнянні з контролем, був знижений у хворих на хронічний обструктивний бронхіт І-ї стадії для нейтрофільних гранулоцитів у 1,86 рази, для моноцитів - у 1,63 рази, при ІІ-й стадії у 1,59 рази для нейтрофілів та у 2,12 рази для моноцитів, і досягав мінімуму при ІІІ стадії хронічного обструктивного бронхіту, де ці показники були знижені у 2,44 рази для нейтрофілів і у 2,41 рази для моноцитів.

5. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазу загострення зі зростанням стадії захворювання має місце зниження показників НСТ-тесту та рівня активності мієлопероксидази фагоцитуючих клітин, що вказує на прогресивне застосування фагоцитуючими клітинами киснезалежних механізмів бактерицидної цитотоксичності.

6. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт інтегральним маркером взаємодії судинного ендотелію та фагоцитуючих клітин є рівень активності фактора Віллебранда, до нього наближаються рівень активності мієлопероксидази, індекс завершеності фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, показники спонтанного та стимульованого НСТ-тесту, котрі і визначають провідні патогенетичні механізми розвитку ендотеліальної дисфункції при зазначеній патології.

7. Використання ретардної форми пентоксифіліну у лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт не тільки виявляє істотну ендотелійпротективну дію, нормалізуючи рівень активності фактора Віллебранда та знижуючи вміст ендотеліну-1, але й позитивно впливає на функціональні можливості нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів у цих хворих.

Практичні рекомендації

1. Підвищення рівню активності фактора Віллебранда в плазмі крові у хворих на хронічний обструктивний бронхіт є об'єктивним критерієм ступеня враженості ендотеліальної дисфункції, що дозволяє використовувати рівень активності фактора Віллебранда в плазмі крові у якості маркера функціонального стану судинного ендотелію у хворих на хронічний обструктивний бронхіт.

2. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт найбільш значущими лабораторними показниками, що відображають функціональній стан судинного ендотелію та функціональний стан нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, є рівень активності фактора Віллебранда у плазмі крові та показники, які відображають стан поглинальної здатності та бактерицидної цитотоксичності фагоцитуючих клітин крові, а саме: індекс завершеності фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, спонтанний та стимульований НСТ-тест і рівень активності мієлопероксидази.

3. Використання ретардної форми пентоксифіліну у схемі лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт у дозі 400 мг із кратністю прийому 2 рази на добу дозволяє істотно зменшити ознаки ендотеліальної дисфункції у цих хворих, а також сприяє нормалізації функціональних можливостей нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, що й визначає місце зазначеного препарату у комплексній патогенетичній терапії хронічного обструктивного бронхіту.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Кулинич А.В. Фагоцитарная и метаболическая функция нейтрофильних гранулоцитов и функциональное состояние сосудистого эндотелия у больных хроническим обструктивним бронхитом // Лекарства-Человеку. - 2002. - №3. - С. 234-241.

Кулинич А.В. Зависимость между фагоцитарной активностью нейтрофильных гранулоцитов, моноцитов и состоянием сосудистого эндотелия у больных хроническим обстуктивним бронхитом // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - №6. - С. 29-31.

Кулинич А.В. Изменение концентрации эндотелина-1 в плазме крови у больных хроническим обструктивным бронхитом под влиянием терапии пентоксифиллином // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Збірник наукових статей. - Випуск Х, Запоріжжя. - 2003. - С. 219-223.

Кулинич О.В. Особливості функціонального стану судинного ендотелію у хворих на хронічний обструктивний бронхіт в залежності від стадії захворювання // Український пульмонологічний журнал. - 2003. - №2. - С. 232-233.

Поливода С.Н., Кулинич А.В. Новые аспекты использования пентоксифиллина в лечении хронического обструктивного бронхита. // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - №4. - С. 64-66.

Поливода С.Н., Кулинич А.В. Перспективы использования эндотелийпротекторного действия ретардных форм пентоксифиллина у больных хроническим обструктивным бронхитом. // Імунологія та алергологія. - 2003. - №1. - С. 22-23.

Поливода С.Н., Кулинич А.В. Изменение уровня активности фактора Виллебранда в периферической крови у больных хроническим обструктивным бронхитом // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць. Випуск 5. - Київ-Луганськ, 2001. - С. 216-225.

Кулинич А.В., Писанко Ю.Н. Изменение активности фактора Виллебранда в периферической крови у больных со стабильной формой вторичной легочной гипертензии // Матеріали VI конгресу кардіологів України, 18-21 вересня 2000 р., Київ 2000. - С. 65-66.

Анотація

Кулинич О.В. Функціональний стан судинного ендотелію, нейтрофільних гранулоцитів, моноцитів у хворих на хронічний обструктивний бронхіт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2003 р.

Проведено комплексне дослідження функціонального стану судинного ендотелію, Нг, Мц у хворих на ХОБ І-ІІІ стадії до лікування в зіставленні з отриманими даними досліджених параметрів після проведеного лікування у цих же хворих з оцінкою інтегральних порушень умов функціонування ендотелію судин шляхом визначення рівня активності ФВ і рівня концентрації ЕТ-1 у плазмі крові та за допомогою визначення стану поглинальної, перетравлюючої функцій Нг, Мц і особливостей стану киснезалежної та кисненезалежної бактерицидної цитотоксичності цих імунокомпетентних клітин. Було досліджено основні фактори, що визначають формування ЕД та особливості функціональних можливостей Нг і Мц у зазначених категорій осіб, запропонований спосіб корекції порушень функціонального стану судинного ендотелію при ХОБ за допомогою застосування ретардної форми ПТФ, проведена його клінічна апробація.

Ключові слова: судинний ендотелій, нейтрофільні гранулоцити, моноцити, хронічний обструктивний бронхіт, фактор Віллебранда, ендотелін-1, пентоксифілін.

Аннотация

Кулинич А.В. Функциональное состояние сосудистого эндотелия, нейтрофильных гранулоцитов, моноцитов у больных хроническим обструктивным бронхитом. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.02 - внутренние болезни.-Запорожский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Запорожье, 2003г.

Объектом исследования явились 112 больных, из которых у 12 была диагностирована I-я стадия ХОБ, у 89 - II-я стадия и у 11 пациентов - III-я стадия, и 30 практически здоровых людей, включенных в контрольную группу. У 35 больных в качестве эндотелийпротекторного препарата использовали пентоксифиллин.

Впервые проведено комплексное изучение функционального состояния сосудистого эндотелия у больных ХОБ в сопоставлении с функциональным состоянием Нг и Мц у этих лиц, с оценкой нарушений условий функционирования эндотелия сосудов путем изучения активности ФВ и уровня концентрации эндотелина-1 в плазме крови и с помощью определения состояния поглотительной, переваривающей функций Нг, Мц и особенностей состояния кислородзависимой и кислороднезависимой бактерицидной активности этих иммунокомпетентных клеток. Впервые были исследованы основные факторы, определяющие формирование эндотелиальной дисфункции у указанных категорий лиц, предложен способ коррекции нарушений функционального статуса сосудистого эндотелия у больных ХОБ с помощью применения ПТФ.

Установлено, что активность ФВ повышена на 11,86% у больных ХОБ І стадии по сравнению со здоровыми лицами, при ІІ стадии - на 35,01%, и при ІІІ стадии на 48,24%, что свидетельствует о развитии у этих больных эндотелиальной дисфункции. Выявлено, что максимальное содержание эндотелина-1 (9,42 пг/мл) у больных ХОБ ІІІ стадии, что превышало этот показатель у больных со ІІ-й и І-й стадиями ХОБ, где он составил 8,14 пг/мл и 6,04 пг/мл соответственно. Установлено, что ХОБ сопровождается нарушением функционирования фагоцитарного звена иммунной системы, что проявляется существенным снижением поглотительной и переваривающей функции Нг и Мц, а также резкой активацией кислородзависимого пути бактерицидной цитотоксичности фагоцитов, при этом степень нарушений увеличивается с возрастанием клинической стадии заболевания.

Использование в комплексе с базисной терапией ретардной формы ПТФ в лечении больных ХОБ не только проявляет существенный эндотелийпротекторный эффект, нормализуя уровень активности ФВ (в среднем снижение на 20,3%), но и положительно влияет на функциональное состояние Нг и Мц.

Ключевые слова: сосудистый эндотелий, нейтрофильные гранулоциты, моноциты, хронический обструктивный бронхит, фактор Виллебранда, эндотелин-1, пентоксифиллин.

Summary

Kulynich A.V. Functional state of the vascular endotelium, neytrofil granulocytes, monocytes in patients with chronic obstructive bronchitis. - Manuscript.

Dissertation on competition of scientific degree of candidateof medical sciences on speciality - 14.01.02 - internal medicine. - the Zaporozhian state medical university of MOZ of Ukraine, Zaporozhye, 2003.

The complex research is conducted of functional state of vascular endotelium, neutrofile granulocytes, monocytes in patients with the chronic obstructive bronchitis under the І-ІІІ stage before treatment in comparison by detectived data of the explored parameters after the treatment in the same patients with estimation of integral evaluation of functioning terms of endotelium vessels by the decision of activity to the factor von Willebrand and concentration level of endotelinu-1 in blood plasma and by the detection of absorptive and overcooking state of neutrofile granulotcytes, monocytes and state of oxydependent and oxyindependent bacterial cytotoxicity of these immune cells. There were were explored the basic factors, which determine the endotelium dysfunction and the main feature of functional possibilities of neutrofile granulocytes and monocytes in this category of persons, offered method of correction of evaluations of functional state of vascular endotelium in the chronic obstructive bronchitis by use of retard form of pentoxyfillin.

Keywords: vascular endotelium, neutrofile granulocytes, monocytes, chronic obstructive bronchitis, von Willebrand factor, endotelin-1, pentoxyphyllin.

Перелік умовних скорочень

ФВ фактор Віллебранда

ФІ фагоцитарний індекс

ФЧ фагоцитарне число

ХЛС хронічне легеневе серце

ХОБ хронічний обструктивний бронхіт

ЕД - ендотеліальна дисфункція

ЕТ-1 ендотелін-1

ІЗФ індекс завершеності фагоцитозу

ІІП індекс інтенсивності паління

КБ катіонні білки

ЛГ легенева гіпертензія

МПО мієлопероксидаза

Мц моноцити

Нг нейтрофільні гранулоцити

ПТФ пентоксифілін

СН серцева недостатність

спНСТ-тест спонтанний тест відновлення тетразолію нітросинього

стНСТ-тест стимульований тест відновлення тетразолію нітросинього

ум. Од. умовні одиниці

ФВ фактор Віллебранда

ФІ фагоцитарний індекс

ФЧ фагоцитарне число

ХЛС хронічний обструктивний бронхіт\

Зам. 296 Формат 60х84/16.Папір офсетний.

Різографія. Ум. друк. арк. 1,0. Наклад 100 прим.

Надруковано в типографії "Х-принт".

Размещено на Allbest.ru

...