Комплексне лікування хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок

У 20 (74,1%) хворих основної групи діагностовано множинні діафізарні переломи довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок. Одночасно первинний черезкістковий остеосинтез переломів двокісткових сегментів (передпліччя, гомілка) здійснено 14 (70%) потерпілим. Лікування множинних діафізарних переломів однокісткових сегментів у 3 (15%) потерпілих здійснювалося в залежності від характеру переломів. Так, 2 (10%) хворим із закритими переломами плеча та стегна лікування на попередньому етапі, у районній лікарні, здійснювалося методом кістякового витяжіння. Через 14 діб, після стабілізації вітальних функцій, вони були переведені в інститут, де їм був виконаний накістковий остеосинтез переломів плечової і стегневої кістки пластинами АО. Усім потерпілим контрольної групи (7-25,9%) із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок був виконаний черезкістковий остеосинтез усіх наявних переломів апаратами зовнішньої фіксації спице-стриженевого типу, незалежно від характеру та сполучення переломів.

В основній групі (176-69%) потерпілих ведучим методом лікування був комбінований оперативний метод. У 70,6% випадків, при лікуванні 423 переломів діафізів довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок, нами здійснений накістковий остеосинтез закритих косих, поперечних, косо-поперечних та осколкових переломів однокісткових сегментів (плече, стегно) та черезкістковий остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації спице-стриженевого типу переломів двокісткових сегментів (передпліччя, гомілка), незалежно від їхнього характеру.

У 45,7% випадків, при наявності в потерпілих основної групи 274 відкритих переломів діафізів довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок, остеосинтез здійснювався винятково апаратами зовнішньої фіксації спице-стриженевого типу, незалежно від локалізації переломів. При цьому позитивно зарекомендував себе, запропонований нами (патент України 8301 А) апарат спице-стриженевого типу з роздільною фіксацією, як відкритих, так і закритих переломів, променевої і ліктьової кісток. Він застосований нами при 75(12,5%) переломах і переломо-вивихах кісток передпліччя.

Оперативна тактика в контрольній групі (79-31%) хворих полягала в тому, що всім потерпілим, незалежно від характеру і локалізації переломів, був виконаний черезкістковий остеосинтез переломів усіх сегментів апаратами зовнішньої фіксації спице-стриженевого типу. Подібна тактика лікування потерпілих у контрольній групі застосована, як за екстреними показниками, так і при відстроченому остеосинтезі, у випадку доставки потерпілих в інститут з районних травматологічних відділень.

З метою дослідження патогенетичних аспектів множинної травми довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок проведене комплексне імунологічне і біохімічне обстеження 140 хворих із множинною травмою в гострому і ранньому періодах травматичної хвороби. Аналіз кореляційних взаємозалежностей не встановив статистично достовірних зв'язків кількості лейкоцитів з іншими показниками імунної системи. Втратилися так само спряженість між Т - і В-лімфоцитами, тобто спостерігалося послаблення внутрішньосистемних зв'язків, що було обумовлено фазністю перебігу травматичної хвороби. На наш погляд, у цей період у потерпілих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок підвищений ризик розвитку ускладнень різного характеру внаслідок функціональної розбалансованості між клітинною і гуморальною ланками імунної системи. Слід зазначити, що в гострому періоді (1-3 доба) травматичної хвороби в потерпілих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок реакція імунної системи реалізується шляхом активації неспецифічних факторів захисту та гуморальної ланки імунної системи. Зазначені процеси протікають у потерпілих на тлі імунодефіциту клітинного типу, що, на наш погляд, відбиває адекватну реакцію системи, спрямовану на зниження процесів аутосенсібілізації організму. На 7-у добу у хворих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок визначається нормалізація активності клітинної ланки імунної системи і підвищення інтенсивності процесів антитілоутворення. При аналізі наслідків лікування множинної травми довгих кісток кінцівок у потерпілих, у яких імунодефіцит зберігся більше 7 діб, репаративні процеси були уповільнені, про що свідчили контрольні рентгенограми, частіше діагностувалися посттравматичні контрактури великих суглобів верхніх і нижніх кінцівок. Стан імунної системи на 14-у добу характеризувався підвищеним утворенням циркулюючих імунних комплексів і перерозподільних реакцій у системі імунітету, спрямованих на обмеження окисних процесів фагоцитарної реакції. В результаті цього, на 21-у добу у потерпілих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок підвищувалася активність В-системи імунітету, яку можна оцінити як відповідну реакцію на антигенне навантаження.

Стан обмінних процесів в організмі потерпілих досліджували в гострому і ранньому періодах травматичної хвороби. У сироватці крові хворих в умовах Донецького діагностичного центра за допомогою біохімічного аналізатора “Kone Рrоgrеss Plus” і денситометра “Progress-24-Visa” визначали зміст електролітів, мікроелементів загальних білків та їхніх фракцій, ліпідів і продуктів їхнього обміну, а так само активність трансаміназ і лізосомальних ферментів. Результати дослідження оброблені методами варіаційної статистики, кореляційного та факторного аналізу за допомогою пакета програм “Statistica” (Місrоsоft).

При цьому було встановлено, що ранній гострий період (1-а доба) травматичної хвороби характеризувався гострофазовими процесами, у результаті яких відбувалася мобілізація енергетичних резервів організму, зокрема білків і ліпідів. Цей процес супроводжувався гіперферментемією з перевагою процесів фосфорілірування. Інтегральними показниками внутрішньої структури біохімічних реакцій у цьому періоді є гострофазові білки і трансамінази.

Пізній гострий період травматичної хвороби (7-а доба) характеризувався активними окисними процесами і катаболізмом білків з метою метаболічного саногенеза. Інтегральними показниками внутрішньої структури обмінних процесів на даному етапі були білки лізосомальні ферменти.

Ранній період травматичної хвороби (14-а доба) у потерпілих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок характеризувався, на тлі наявності запальних реакцій, активацією анаболічних процесів. Це виявлялося збільшенням концентрації загального білка в сироватці крові і зменшенням кінцевих продуктів їхнього обміну. Інтегральними показниками обмінних процесів були альбуміни і глобуліни.

Період відновлення обмінних процесів (21-а доба) характеризувався нормалізацією обміну білків, активності трансаміназ і лізосомальних ферментів. Внутрішню структуру обмінних процесів характеризують процеси регенерації кісткової тканини. Інтегральними показниками даного стану є кисла фосфатаза, як основний фермент остеокластів і вільна фракція білірубіна, а так само лужна фосфатаза, фосфор, ліпопротеіди класу альфа і ДНК-аза. Даний період - це період процесів резорбції і регенерації кісткової тканини. Забезпечується ця рівновага між активними процесами синтезу ліпідів і фосфорілірування. Важлива роль у забезпеченні цих процесів належить функціональному стану печінки. Що ж стосується кореляційних зв'язків трансаміназ, то слід зазначити їхній ідентичний характер і спрямованість зв'язків з іншими біохімічними показниками.

В основній групі потерпілих встановлені позитивні кореляційні зв'язки аланінамінотрансфераз і аспартатамінотрансфераз з креатинином (r = 0,61; r = 0,63), сечовою кислотою (r = 0,585; r = 0,69), активністю креатинкінази (r = 0,67; r = 0,56), РНК-ази (r = 0,59; r = 0,60), катепсіна Д (r = 0,51).

У хворих із множинними переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок утворюються нові взаємозв'язки гострофазових білків із продуктами обміну білка і ферментами, що свідчить про інший рівень метаболічних процесів в організмі потерпілих.

Фізіологічний зміст встановлених у гострому періоді множинної травми довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок взаємозв'язків можна пояснити тим, що в результаті травми відбувається ушкодження клітинних структур зі звільненням ферментів. Гіперферментемія приводить до посиленої продукції альфа 1 - глобулінів, які, будучи транспортними білками, сприяють зв'язуванню та інактивації ферментів.

При цьому важлива роль у забезпеченні гомеостатичних реакцій в організмі потерпілих належить гепатобіліарній системі, на підтримку дезінтоксікаційної та білоксинтезуючої функцій якої і повинна бути спрямована медикаментозна тактика лікування потерпілих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок у гострому періоді травми.

Результати лікування хворих із множинною травмою довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок у найближчий термін після травми вивчені в усіх потерпілих 255 осіб, з них у 176 основної та у 79-контрольної груп. Порівняльний аналіз клінічного обстеження хворих дозволив встановити, що у всіх потерпілих першої групи, що лікувалися з використанням накісткового і черезкісткового остеосинтеза, регенеративні процеси протікали в оптимальний термін. Нами не визначено випадків уповільненого зрощення переломів, розвитку посттравматичних контрактур у суглобах, м'язової гіпотрофії. У групі хворих, що лікувалися з використанням апаратів зовнішньої фіксації у 25,3% (20) хворих мало місце уповільнене зрощення переломів, у 15,2% (12) випадків діагностовано посттравматичні контрактури в колінному і ліктьовому суглобах. У 5,1% (4) наслідків лікування відзначено м'язову гіпотрофію й у 7,6% (6) хворих - утворення помилкових суглобів різної локалізації. Зрощення множинних діафізарних переломів довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок у період до одного року в основній групі наступило у 94,3% (166) випадків, у той час як у контрольній лише у 20,3% (16). Найбільш високий відсоток зрощення переломів досягнуто після комбінованого лікування, що передбачало, використання черезкісткового остеосинтеза двокісткових сегментів (передпліччя, гомілка) незалежно від характеру перелому, накісткового остеосинтеза закритих поперечних, косих, косо-поперечних та осколкових переломів однокісткових сегментів (плече, стегно) або черезкісткового їх остеосинтеза при наявності відкритих та багатоосколкових переломів.

Хворим, які мали труднощі у відновленні рухів у суглобах, поряд з фізіофункціональним лікуванням застосовувався, запропонований нами, пристрій для самостійної активної розробки рухів у колінному і ліктьовому суглобах кісток кінцівок (патент України 21435А).

Аналіз наслідків лікування хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок свідчить про те, що не дивлячись на тяжкість травми, застосування комбінованого методу лікування (106-60,9%) за суворими показниками в більшості випадків (97-91,5%) забезпечило досягнення позитивних результатів. Це дає підставу говорити про розширення показань до проведення комбінованого остеосинтеза з використанням медикаментозної терапії, спрямованої на корекцію обмінних та імунних розладів у потерпілих із множинними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок, що сприяло відновленню не тільки втраченої функції кінцівок, але й нормалізації імунного та біохімічного стану постраждалого. Однак, не дивлячись на проведене лікування потерпілих із множинною травмою довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок, нам не вдалося уникнути розвитку різного роду ускладнень. В основній групі (176) потерпілих ускладнення склали 6,8% (12) випадків, а в контрольній (79) - 65,8% (52). У віддалений термін результати лікування вивчені нами в 243 (95,3%) пацієнтів, з них у 174 (71,6%) основної групи та 69 (28,4%) - контрольної. В основній групі хворих нами відзначені наступні ускладнення: посттравматичний деформуючий артроз колінного та гомілковостопного суглобів (7-58,3%), уповільнене зрощення переломів (4-33,3%), остеомієліт (1-8,4%) (рис. 5).

У той же час, у контрольній групі хворих із множинними переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок посттравматичні контрактури суглобів (колінний, ліктьовий) діагностовано у 26(50,0%) потерпілих, уповільнене зрощення - у 10 (19,2%), і в однаковій мірі, наявність у пацієнтів остеомієліту і посттравматичного деформуючого артрозу суглобів - по 8 (15,4%). Приведені дані дозволяють висловити припущення про те, що основними причинами уповільненого зрощення переломів у хворих, що спостерігалися нами, із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок контрольної групи (79-31%) з'явилися: неповна репозиція відламків при недостатній адаптації і фіксації фрагментів після оперативного лікування апаратами зовнішньої фіксації спице-стриженевого типу, відсутність адекватної корегуючої терапії, спрямованої на нормалізацію обмінних та імунних порушень в організмі потерпілих з масивною множинною травмою довгих кісток кінцівок. Одним з найбільш частіших ускладнень, котрі зустрічаються у контрольній групі хворих, були посттравматичні контрактури суглобів (ліктьового, колінного, проміневоліктьового, гомілковостопного). Дані ускладнення діагностовано у 32,9% (26) випадків. Такий високий відсоток ускладнень обумовлений тактикою лікування потерпілих у контрольній групі, де остеосинтез переломів довгих кісток кінцівок здійснювався за допомогою апаратів зовнішньої фіксації. При цьому порушувалася фізіологічна функція ковзного апарата м'язово - фасціального футляру як верхньої, так і нижньої кінцівки, що і приводило до розвитку сгинально-розгинальних та просупінаційних контрактур. Крім перерахованих помилок у лікуванні хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок, слід зазначити так само несвоєчасний рентгенконтроль за ходом процесу консолідації, несвоєчасний початок рухів у суглобах кінцівок і навантаження на кінцівки. Серед хворих основної групи інвалідність склала 5,7% (10), причому більшість з них (6-60,0%) були визнані інвалідами третьої групи. Інвалідність у контрольній групі хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок склала 27,8% (22), причому інвалідність другої та третьої групи склала практично рівне число - 45,5% (10) і 54,5% (12). Інвалідів першої групи не було ні в основної, ні в контрольної групах (рис. 6). Жирова емболія розвилася у 2 (0,8%) потерпілих із закритими переломами діафізів обох стегнових кісток і обох кісток обох гомілок, а так само перелому променевої кістки правого передпліччя. Слід зазначити, що хворі, які перенесли це важке ускладнення не тільки залишилися живі, але й лікування їх закінчилося видужанням і функціональним відновленням кінцівок.

Летальні наслідки склали 0,8% (2) випадки, що було пов'язано з масивністю травми опорно-рухового апарату.

Таким чином, слід зазначити, що застосування у хворих із множинними переломами діафізів довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок у основній групі (176) комбінованої тактики лікування в ранній термін після травми дозволило знизити відсоток ускладнень до 6,8% (12), тобто у 9,7 рази (у контрольній групі (79) він склав 65,8% (52)).

Об'єктивним підтвердженням усього вище викладеного є оцінка оперативних методів лікування з урахуванням особливостей імунного стану та обмінних процесів у потерпілих із множинною травмою кінцівок.

Встановлено, що в першу добу після оперативного лікування у постраждалих обох груп стан імунітету характеризувався підвищеною активністю системи фагоцитозу і розвитком імунодефіциту клітинного типу, компенсованого гуморальними факторами захисту.

На 7-у добу після оперативного лікування у потерпілих основної групи відзначалася активація лімфоїдної ланки і відповідно нормалізація показників Т-системи і лейко-Т-індекса, а так само підвищення активності гуморальних факторів, що в цілому можна оцінити як прогностично сприятливі в плані подальшого перебігу травматичної хвороби зміни системи імунітету. У той же час у хворих контрольної групи стан імунітету характеризувався збереженням імунодефіциту, ступінь виразності якого була вище, ніж у першу добу. Збереження імунодефіциту клітинного типу настільки тривалий період обумовлено, на наш погляд, особливостями оперативного лікування. Зокрема, остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації однокісткових сегментів довгих кісток кінцівок (плече, стегно), як правило, супроводжується запальними процесами в м'яких тканинах, що і сприяє розвитку вторинного імунодефіциту.

У період 14-21 доби показники імунітету в потерпілих основної групи характеризувалися нормальними значеннями лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, зменшенням ступеня сенсибілізації організму потерпілих. При цьому відзначалася тенденція до активації гуморальних факторів захисту, що було обумовлено активними процесами антитілоутворення. У потерпілих контрольної групи лейкоцітоз та показник ступеня імунодефіциту лейко-Т-індекса досягали нормальних величин лише на 21-у добу після оперативного лікування.

Результати порівняльного аналізу біохімічних показників аналізованих груп дозволили встановити, що для потерпілих, лікування яких здійснювалося винятково апаратами зовнішньої фіксації характерні були низькі показники холестерину та глюкози, і більш висока активність амілази в сироватці крові.

На 14-у добу перебігу травматичної хвороби в пацієнтів контрольної групи встановлена більш висока, ніж у потерпілих основної групи концентрація в сироватці сечовини, що в цілому свідчило про тривалу катаболічну реакцію організму на множинну травму. Відмічена при цьому тенденція до підвищення кислої фосфатази оцінювалася нами як результат звільнення лізосомальних мембран з одного боку і як ризик розвитку дегенеративно-дистрофічних змін суглобів з іншого. Зазначені особливості змін біохімічних показників у потерпілих контрольної групи відбивали в цілому запальні реакції тривалої окисної фази, що протікають на тлі, метаболічних процесів організму хворих. Проведена в цей час рання функція суглобів обумовлювала розвиток вторинного запального процесу в м'яких тканинах. Розташовані поблизу суглобних сумок спиці і стрижені апаратів зовнішньої фіксацій втягували в цей процес і компоненти суглобів, створюючи тим самим основу для розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів у кістковій тканині. Отримані результати клініко-лабораторних досліджень дозволили, з одного боку оцінити ефективність використаних при множинних діафізарних переломах довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок оперативних методів лікування, з іншого боку - виявити причини незадовільних наслідків при використанні тільки черезкісткового остеосинтеза апаратами зовнішньої фіксації. Отримані дані дозволяють зробити висновок що в хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх і нижніх кінцівок раціонально застосовувати накістковий остеосинтез закритих поперечних, косих, косо-поперечних та осколкових переломів однокісткових сегментів, а переломи кісток передпліччя та гомілки, незалежно від характеру переломів, синтезувати апаратами зовнішньої фіксації. Стабільний функціональний остеосинтез, виконаний у ранній термін після травми, сприяє нормалізації імунних та обмінних процесів в організмі, що у свою чергу оптимізує регенеративні здібності кісткової тканини, скорочує терміни лікування, знижує відсоток ускладнень та інвалідності в потерпілих із множинними діафізарними переломами довгих кісток верхніх та нижніх кінцівок.

Таким чином, проведені дослідження по вивченню питань комплексного лікування хворих з множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок показали високу ефективність обгрунтованої комплексної терапії хворих із множинними переломами довгих кісток кінцівок, що дає змогу говорити про розробку нової технології лікування, яка може бути запропонована для широкого використання в клінічній практиці.

ВИСНОВКИ

1. Множинні діафізарні переломи довгих кісток кінцівок є одним з найбільш важких видів ушкоджень опорно-рухового апарата та складають 2,1% стосовно усім видам переломів.

2. Основною причиною виникнення множинних переломів діафізів довгих кісток кінцівок були автодорожні пригоди (103 - 40,4%) та виробничі травми (60 - 23,5%).

3. По механізму виникнення множинні діафізарні переломи кісток кінцівок у переважній більшості випадків (74 - 71,8%) є наслідком прямої масивної травми кісток та м'яких тканин декількох сегментів кістяка.

4. Множинні діафізарні переломи довгих кісток кінцівок характеризувалися особливою тяжкістю загального стану, про що свідчить та обставина, що 76,9% (196) постраждалих доставлені в стані травматичного шоку різного ступеня тяжкості.

5. Особливості зміни імунного статусу в постраждалих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок характеризуються:

у гострому періоді (1-3 доба) травматичної хвороби розвитком клітинного імунодефіциту та активацією неспецифічних факторів захисту і гуморальної ланки імунної системи;

у ранньому періоді (14-21 доба) нормалізацією активності клітинної ланки імунної системи та підвищення активності процесів антитілоутворення.

6. З'ясовано залежність плину обмінних процесів від стадії розвитку травматичної хвороби:

гострий період множинної травми характеризується активними процесами катаболізму білків та ліпідів, гіперферментемією з перевагою процесів фосфорілірування, що, у цілому, відбиває гострофазову реакцію організму на травму;

для раннього періоду множинної травми характерна нормалізація обміну білків, трансаміназ та лізосомальних ферментів, що свідчить про активацію анаболічних процесів і, відповідно, процесів регенерації кісткової тканини.

7. Медикаментозне лікування постраждалих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок доцільно проводити з урахуванням стану імунітету та обмінних процесів у гострому та ранньому періодах травматичної хвороби:

у гострому періоді медикаментозна терапія повинна включати призначення детоксікаційних та антіоксідантних препаратів;

доцільно призначити в ранньому періоді біостимулюючі, імуномодулюючі препарати, а також препарати, що стимулюють остеорепарацію.

8. На підставі отриманих нами даних про зміну імунного та біохімічного статусу в постраждалих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок доведена доцільність оперативних втручань у першу добу або через 10-14 днів після травми. Обсяг оперативних втручань визначається характером переломів та їхньою локалізацією. Використання комбінованої тактики оперативного лікування, із застосуванням накісткових пластин при закритих косих, поперечних, косо-поперечних та осколкових переломах плеча та стегна, та черезкісткового остеосинтезу переломів гомілки та передпліччя, незалежно від їхнього характеру, дозволило в 86,6% випадків одержати гарні анатомо-функціональні результати.

9. Розроблено пристрої лікувально-реабілітаційного характеру для постраждалих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок. Позитивно зарекомендували себе запропоновані нами:

апарат для роздільної фіксації кожної з кісток передпліччя (патент України 8301 А) поєднав не тільки період фіксації переломів з періодом реабілітації (відновлення просупінаційних рухів передпліччя), але й зменшив травматизацію м'яких тканин та збільшив стабільність переломів обох кісток передпліччя;

пристрій для самостійної активної розробки рухів у колінному та ліктьовому суглобах кінцівок (патент України 21435 А) дозволив домогтися повного відновлення обсягу рухів у них, поряд з фізіофункціональним лікуванням.

10. Лікування постраждалих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок передбачало комплексний підхід, що включало в себе: активну хірургічну тактику з урахуванням оптимальних термінів оперативних втручань, використання комбінованих оперативних методів лікування та медикаментозну терапію, що забезпечила детоксікаційний, антиоксідантний, біостимулюючий, імуномодулюючий та остеорепаративний ефект.

11. Аналіз найближчих (255) та віддалених (243) результатів лікування хворих із множинними діафізарними переломами довгих кісток кінцівок підтвердив раціональність запропонованої нами комбінованої тактики оперативного лікування та медикаментозної терапії, що сприяло скороченню термінів лікування на три тижні, зниженню відсотка ускладнень у 9,7 (з 65,8% до 6,8% ) та інвалідності в 4,9 рази (з 27,8% до 5,7%).

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. С.Н. Кривенко, В.Б. Проскура. Применение аппаратов спице-стержневого типа с раздельной фиксацией отломков при диафизарных переломах костей предплечья. // Ортопедия, травматология и протезирование.-1997.-№3. - С.84-85.

С.М. Кривенко особисто запропонував ідею створення апарату, самостійно оперував 12 хворих з діафізарними переломами кісток передпліччя, аналіз лікування хворих.

2. В.Г. Климовицкий, С.Н. Кривенко, А.А. Родзин. Осложнения множественных переломов длинных костей конечностей у горнорабочих. // Ортопедия, травматология и протезирование. - 1999. - №4. - С. 109-110.

С.М. Кривенко особисто вивчив стан ускладнень, аналіз непрацездатності, самостійно оперував 35 хворих з множинною трвмою.

3. С.Н. Кривенко, В.Г. Климовицкий, Л.И. Донченко, Ю.Б. Жуков. Состояние обменных процессов у пострадавших с множественными диафизарными переломами длинных костей верхних и нижних конечностей в остром периоде травматической болезни. // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №14. - С. 135-139.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури щодо частоти виникнення множинних переломів, приймав участь у разрахунках, самостійно оперував 12 хворих .

4.С.Н. Кривенко. Лечение переломов костей предплечья новыми аппаратами раздельной фиксации. // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения . Труды Крымского государственного медицинского университета. - 1999. - Том 135. - С.50-51.

5. О.Г. Калинкин, А.О. Калинкин, С.Н. Кривенко, Ю.Б. Жуков, Е.И. Гридасова, Л.И. Донченко. Состояние метаболизма и сроки проведения оперативного лечения у больных с политравмой. // Травма. - 2000. - Том 1. - №1. - С. 105-110.

С.М.Кривенко особисто провів аналіз оперативного лікування хворих з множинними переломами, самостійно оперував 25 хворих, проаналізував результати лікування за даними архіву ДНДІТО.

6.С.Н. Кривенко. Наша тактика лечения больных с множественными диафизарными переломами длинных костей конечностей. // Український медичний альманах.-2000.-№2.- С. 83-84.

7.С.Н. Кривенко. К вопросу о лечении больных с множественными диафизарными переломами длинных костей. // Ортопедия, травматология и протезирование.-2000.-№1.-С.67-68.

8.С.Н. Кривенко. Лечение мономелических переломов нижних конечностей и профилактика контрактур. // Травма. - 2000. - Том 1. - №2. - С. 157-160.

9. В.Г. Климовицкий, С.Н. Кривенко, Ю.В. Поляченко.Тактика и исходы лечения пострадавших с множественными переломами длинных костей конечностей // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2000. - Том 9. - №2. - С. - 5-7.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури з оперативного лікування хворих з множинними переломами довгих кісток кінцівок, аналіз лікування хворих, самостійно оперував 15 хворих.

10. С.Н. Кривенко, Л.И. Донченко, А.И. Канзюба, О.Г. Калинкин, А.В. Степура. Множественные переломы длинных костей верхних конечностей и их лечение. // Вісник ортопедії, травматології та протезування.-2000.-№1.-С.76.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури щодо частоти виникнення множинних переломів кісток верхніх кінцівок, самостійно оперував 37 хворих.

11. Л.И. Донченко, С.Н. Кривенко, Ю.В. Поляченко, А.И. Канзюба, А.В. Степура. Патогенетическое обоснование методов профилактики и лечения дегенеративно-дистрофических изменений суставов у пострадавших с множественной травмой. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Щупика. - 2000. - вип.9. - С. 162-165.

С.М.Кривенко особисто запропонував ідею та напрямок її розробки, що дозволило обгрунтувати механізм виникнення ускладнень множинної травми, приймав участь в аналізі отриманих результатів.

12. С.Н. Кривенко, В.Г. Климовицкий, Л.И. Донченко, А.В. Владзимирский Сравнительная характеристика оперативных методов лечения пострадавших с множественной травмой конечностей. // Архив клинической и экспериментальной медицины.-2000. - Том 9.- №3.- С.377-379.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури з оперативного лікування множинних переломів, аналіз лікування хворих по групах, самостійно оперував 18 хворих основної групи.

13. С.Н. Кривенко, В.Г. Климовицкий, А.В. Владзимирский Социально-экономические аспекты множественной бытовой травмы в Донбассе. // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2000. - Том 4.- 32.- С.275-278.

С.М.Кривенко особисто запропонував ідею та напрямок її розробки, виконав аналіз літератури, приймав участь у разрахунках.

14. С.Н. Кривенко, В.Г. Климовицкий, Л.И. Донченко, О.Г. Калинкин, А.В. Степура, Е.И. Гридасова. Оценка оперативных методов лечения с позиции процессов регенерации костной ткани у пострадавших с множественной травмой конечностей. // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - №2.-С. 118-119.

С.М. Кривенко особисто виконав порівняльний аналіз клінічного матеріалу, аналіз літератури, приймав участь у розрахунках, аналіз лікування хворих по групах, самостійно оперував 15 хворих основної групи.

15.С.Н. Кривенко. Множественные переломы длинных костей конечностей: клиника, лечение, исходы. // Травма. - 2001. - Том 2. - №1. - С. 61-67.

16.С.Н. Кривенко. Реабилитация пострадавших со смежными диафизарными переломами длинных костей верхних конечностей. // Травма. - 2001. - Том 2. - №2. - С. 164-167.

17.С.Н. Кривенко. Восстановительное лечение больных с множественными диафизарными переломами длинных костей конечностей. // Травма. - 2001. - Том 2. - №4. - С. 419-423.

18. В.Ю. Черныш, Л.И. Донченко, А.В. Степура, С.Н. Кривенко, М.Д. Вдовиченко. Раннее прогнозирование нарушений репаративной регенерации при закрытых переломах костей конечностей на основе биохимических показателей крови пострадавших. // Український медичний альманах.-2001.-№2.-114-116.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури з питань репаративної регенерації, аналіз лікування хворих, приймав участь у разрахунках.

19. С.М. Кривенко, В.Г. Климовицький, А.В. Владзимирський. Лікування та профілактика гнійно-запалювальних ускладнень множинних діафізарних переломів верхніх і нижніх кінцівок за допомогою телемедичних систем. // Шпитальна хірургія. - 2001.-№3. - С.138-141.

С.М.Кривенко особисто виконав аналіз літератури з оперативного лікування хворих з множинною травмою кісток кінцівок, аналіз ускладнень, запропонував ідею та напрямок її розробки, аналіз отриманих даних, самостійно оперував 19 хворих.

20. В.Г. Климовицький, С.М. Кривенко, Ю.В. Сухін. Характеристика множинних переломів довгих кісток кінцівок. // Одеський медичний журнал.-2001. - №1. - С.35-36.

С.М.Кривенко особисто запропонував ідею та напрямок її розробки, аналіз причин і механізмів множинних переломів, приймав участь у разрахунках.

21. Патент на винахід 8301 А UA, МКИ⁵ А 61В17/58.Пристрій для роздільної фіксації і репозиції переломів кісток передпліччя / Єзза Фахд Мухаммед (I), Кривенко С.М. (UA), Проскура В.Б. (UA), Матьокін О.В. (UA).- №93006553; Заявлено 12.10.1993; Опубл. 29.03.1996 // Промислова власність.-1996.-№1.

Особистий внесок полягає в проведенні патентного пошуку, клінічній апробації метода.

22. Патент на винахід 21435 А UA, МКИ⁶ А 61В17/56. Пристрій для самостійної активної розробки контрактур у колінному та ліктьовому суглобах / Скорик М.М. (UA), Кривенко С.М. (UA), Бабоша В.О. (UA), Сірота Є.Г. (UA), Скорик В.М. (UA). №94097011; Заявлено 21.09.1994; Опубл. 02.12.1997 // Промислова власність.-1998.-№2.

Особистий внесок полягає в проведенні патентного пошуку, клінічній апробації метода.

23. Патент на винахід 26807 UA, МКИ⁶ А 61В17/58, А 61F5/04. Пристрій для транспортної іммобілізації при переломах довгих кісток / Кривенко С.М. (UA), Бабоша В.О. (UA), Глущенко П.П. (UA), Матьокін О.В. (UA). №93007671; Заявлено 30.09.1993; Опубл. 12.11.1999 // Промислова власність.-1999.-№7.

Особистий внесок полягає в запропонуванні ідеї, проведенні патентного пошуку, клінічній апробації метода.

Размещено на Allbest.ru