Обґрунтування профілактики фісурного карієсу у дітей з урахуванням одонтогліфіки перших постійних молярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування профілактики фісурного карієсу у дітей з урахуванням одонтогліфіки перших постійних молярів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Карієс постійних зубів у дітей та його попередження залишаються невирішеною проблемою в сучасній стоматології. Це обумовлено значною інтенсивністю та високою розповсюдженістю цього захворювання (К.М. Косенко, 1994; Л.А. Хоменко, Е.С. Кононович, 1997; Л.О. Хоменко, 1999; М.А. Лучинський, 1999; Л.А. Хоменко и соавт., 2001).

Питання фісурного карієсу постійних молярів є головним у дитячий карієсології, тому що ураження цієї локалізації по частоті виникнення знаходяться на першому місці серед усіх уражень постійних зубів у дітей (Л.А. Хоменко, Е.С. Кононович, 1997; М.И. Грошиков и соавт., 1982; L.W. Ripa, 1985; Э.М. Кузьмина и соавт., 1997; Levis. W. Donald, Ismail I. Amid, 2000). Найбільш часто серед жувальної групи зубів уражаються перші моляри (А.Ж. Есимов, 1991; М.М. Руденко, 1992; Г.А. Котов и соавт., 1998). Багато дослідників повўязують це з особливостями анатомічної форми фісур, а також зі складністю їх малюнка (С.А. Зверева, 1952; С.М. Ремизов и соавт., 1995; С.Й. Кухта, Г.Р. Демчина, 1998). Деякі автори вказують на те, що у виникненні фісурного карієсу також відіграє роль кількість ямок злиття міжгорбкових фісур, оскільки вони є найбільш сприйнятливими до карієсу точками (И.А. Бальчюнене, Б.К. Омишкявичене, 1985; Т.В. Вилова, 1992). Суперечливість оцінок ролі цих факторів у літературі дала підстави для їх вивчення, оскільки простота їх використання обіцяє практичну цінність у тактиці профілактичної роботи.

Основний приріст всіх показників карієсу постійних молярів відбувається у перші роки після їх прорізування (W. Binus, C. Czerepak, A. Sfiefel, 1987; И.К. Луцкая, Л.И. Косарева, 1988; H. Hota, K. Igan, N. Kanon, 1990). Тому профілактичні заходи необхідно проводити саме у цей період. Із відомих на сьогодні методів профілактики карієсу жувальної поверхні зубів найбільш ефективним є метод герметизації фісур. Різні автори по-різному формулюють показання до проведення цього методу і тількі деякі з них беруть до уваги особливості будови оклюзійної поверхні молярів (И.А. Бальчюнене, Б.К. Омишкявичене, 1985; С.Й. Кухта, Г.Р. Демчина, 1998) як одного із факторів ризику виникнення карієсу. Також при обгрунтуванні профілактики фісурного карієсу дослідники не враховують стан слини, яка є біологічною рідиною, що здійснює мінералізацію зубів після їх прорізування і при зміні своїх властивостей є важливим ланцюгом у патогенезі карієсу.

Тому розробка чітких показань до герметизації фісур перших постійних молярів з урахуванням анатомо-топографічних особливостей жувальної поверхні та деяких показників гомеостазу порожнини рота - актуальне завдання практичної стоматології.

Такий стан проблеми профілактики карієсу фісур й став приводом для проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є фрагментом наукової теми УМСА: «Механізми пошкодження зубощелепної системи, резистентність організму і обґрунтування засобів профілактики, терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань» (державний реєстраційний №0197U018550).

Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента запланованої науково-дослідної роботи.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - підвищити ефективність профілактики фісурного карієсу у дітей шляхом розробки критеріїв диференційованого підходу до методу герметизації фісур на основі вивчення анатомо-топографічних особливостей жувальної поверхні перших постійних молярів, ступеня мінералізації ямок та деяких показників гомеостазу порожнини рота у дітей.

У відповідності з метою були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити поширеність типів візерунку жувальної поверхні перших постійних молярів у дітей м. Полтава.

2. Вивчити частоту ураження карієсом перших постійних молярів нижньої щелепи з урахуванням типу візерунку їх жувальних поверхонь при однакових показниках гомеостазу порожнини рота у дітей 6-9 років.

3. Вивчити локалізацію карієсу на різних за типами візерунку жувальних поверхнях перших постійних молярів.

4. Розробити клінічний спосіб вимірювання глибини ямок жувальної поверхні перших постійних молярів та вивчити частоту ураження цих зубів залежно від глибини ямок.

5. Розробити критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу у дітей в залежності від типу візерунку та глибини ямок жувальної поверхні постійних молярів.

Обўєкт дослідження - ураженість фісур перших постійних молярів карієсом у дітей.

Предмет дослідження - особливості виникнення карієсу на жувальних поверхнях перших постійних молярів з різним одонтогліфічним малюнком.

Методи дослідження - клінічні, лабораторні, фізичні, статистична обробка отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Доведено, що ямки жувальної поверхні молярів уражаються карієсом раніше, ніж фісури, а частота ураження ямок прямопропорційно залежить від їх глибини.

Розроблений спосіб вимірювання глибини ямок жувальної поверхні постійних молярів.

Вперше в умовах клініки доведена профілактична ефективність герметизації фісур перших постійних молярів з урахуванням їх одонтогліфічного рисунку та глибини ямок злиття міжгорбкових фісур.

Обґрунтовані і апробовані в клініці критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу перших постійних молярів.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні і лабораторні дослідження мають теоретичне і практичне значення в галузі стоматології.

Визначені найбільш сприйнятливі до карієсу ямки злиття міжгорбкових фісур перших постійних молярів верхньої і нижньої щелеп з найбільш поширеними типами жувальної поверхні. Доведено, що моляри з глибокими ямками жувальної поверхні в першу чергу потребують профілактичного нанесення силантів.

Запропонований спосіб вимірювання глибини ямок жувальної поверхні постійних молярів може бути застосований для ранньої діагностики фісурного карієсу.

Матеріали дослідження впроваджені у навчальний процес на кафедрі дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань Української медичної стоматологічної академії при викладанні розділів «Карієс зубів» та «Профілактика карієсу зубів у дітей» і на кафедрі пропедевтики терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії при викладанні розділу «Карієс зубів».

Запропоновані критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу впроваджені в міській стоматологічній поліклініці м. Первомайська, в міській дитячий стоматологічній поліклініці м. Кременчука, в 4-й міській стоматологічній поліклініці м. Запоріжжя, в Луганській міській стоматологічній поліклініці №2, в дитячий міській стоматологічній поліклініці м. Запоріжжя, в клініці кафедри дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним на базі кафедр дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань, біофізики, інформатики та медичної апаратури Української медичної стоматологічної академії, Полтавської міської дитячої клінічної стоматологічної поліклініки, дитячих садків №12,36,58,68,85, середніх шкіл №16,27,29,33 м. Полтави.

Автором особисто проаналізована наукова література з даної проблеми, сформульовані мета і основні задачі дослідження. Самостійно проведені обстеження дітей 6-9 років, одноразове обстеження осіб 6-7 років, вивчення одонтогліфіки, глибини та ступеня мінералізації ямок жувальної поверхні перших постійних молярів, вивчення фізичних та хімічних показників ротової рідини, герметизація фісур і ямок жувальної поверхні перших постійних молярів. Аналіз отриманих результатів досліджень, математична обробка матеріалу, формулювання висновків і практичних рекомендацій також виконані самостійно.

Опубліковані наукові праці мають рівну частку науково - практичної участі кожного співавтора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені та обговорені на обласній науково-практичній конференції стоматологів «Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии», присвяченій 20-річчю стоматологічного факультету ХДМУ (м. Харків, 1998 р.), обласній науково-практичній конференції «Сьогодення дитячої стоматології» (м. Полтава, 1999 р.), обласній науково-практичній конференції «Сьогодення дитячої стоматології» (м. Полтава, 2001 р.), міжнародній конференції «Вітчизняна стоматологія на рубежі століть» (м. Полтава, 2001 р.), обласній науково-практичній конференції «Сучасні аспекти профілактики стоматологічних захворювань у дітей» (м. Полтава, 2002 р.), засіданні апробаційної вченої ради №2 при Українській медичній стоматологічній академії (28 травня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 8 наукових публікаціях, із яких 4 - у наукових журналах, ліцензованих ВАК України. Одержаний деклараційний патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 177 сторінках компўютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису обўєктів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 163 джерел авторів країн СНД і 45 - іноземних авторів. Робота ілюстрована 46 таблицями, 8 рисунками та 3 фотографіями.

Основний зміст роботи

жувальний карієс щелепа моляр

Об'єкти та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведене обстеження 564 дітей віком 6-7 років. Обстежені діти - дошкільнята д/с №12, 36, 58, 68, 85 та учні середніх загальноосвітніх шкіл №16, 27, 29, 33 м. Полтави.

Стан органів порожнини рота у дітей досліджували за допомогою загальноприйнятих методів, рекомендованих ВООЗ (1989). Серед усіх обстежених вивчали поширеність та інтенсивність карієсу постійних зубів, тип візерунку та глибину ямок жувальної поверхні перших постійних молярів верхньої і нижньої щелеп.

Тип візерунку жувальної поверхні визначали в інтактних зубах, які не мали ознак початкових форм карієсу та флюорозу, за схемами одонтогліфічних варіантів перших постійних молярів нижньої та верхньої щелеп, запропонованими А.П. Гасюком та П.М. Скрипніковим (2001).

Глибину ямок жувальної поверхні молярів вимірювали запропонованим нами способом (рац. пропозиція №1860 від 11.06.1998 р.).

Для вивчення залежності виникнення фісурного карієсу від одонтогліфічного рисунку перших постійних молярів із 2161 обстежених зубів 564 дітей були відібрані 946 молярів 240 дітей віком 6 років. Верхні моляри, обрані для подальшого дослідження, мали ІІ тип візерунку жувальної поверхні, нижні моляри - типи візерунків У5, +5, +4.

Для вивчення частоти ураження постійних молярів залежно від глибини ямок їх жувальних поверхонь верхні моляри з ІІ типом візерунку і нижні моляри з типами візерунків У5 та +5 були поділені на три групи: 1 - з неглибокими ямками, 2 - з середніми ямками, 3 - з глибокими ямками. Нижні моляри з типом візерунку жувальної поверхні +4 переважно мали неглибокі ямки, тому не підлягали розподілу.

Динаміку фісурного карієсу вивчали в 743 інтактних перших постійних молярах 233 дітей, які оглядалися протягом 2-х років, з них 514 зубів 155 дітей оглядалися протягом 3-х років дослідження. Огляди проводили через 6, 12, 24 та 36 місяців.

Обстеження дітей включало опитування, клінічну оцінку стану твердих тканин зубів, фізичні і лабораторні дослідження.

У динаміці спостереження визначали поширеність карієсу постійних зубів у%, інтенсивність за індексами КПВ зубів і КПВ поверхонь, приріст карієсу постійних зубів.

Під час кожного огляду дітей проводили ретельне дослідження жувальної поверхні молярів при штучному освітленні за допомогою гострого зонду і кореневої голки. При цьому, у кожному анатомічному утворенні жувальної поверхн, відмічали наявність каріозного ураження, якщо таке було.

Проводили аналіз частоти ураження нижніх молярів залежно від типу візерунку жувальної поверхні, а також частоти ураження верхніх молярів з ІІ типом візерунку і нижніх молярів з типами візерунків У5 і +5 залежно від глибини ямок їх жувальних поверхонь.

Гігієнічний стан порожнини рота визначали за індексами Ю.О. Федорова і В.В. Володкіної (1972) та Грін-Вермільйона (1964). Структурно-функціональну резистентність емалі визначали за прискореною методикою Л.І. Косаревої (1983).

Лабораторні дослідження включали визначення швидкості салівації (В.К. Леонтьєв, Ю.А. Петрович, 1976), мінералізуючого потенціалу ротової рідини за типом мікрокристалізації (П.А. Леус у модифікації Х.М. Сайфулліної, О.Р. Поздєєва, 1991), вўязкості ротової рідини (Т.Л. Редінова, 1986). Визначення рН здійснювали за допомогою універсального індикаторного паперу (виробництва «Лахема», ЧССР), шкала з ціною поділки 0,1 од. рН.

Ступінь мінералізації емалі у ділянці ямок та на горбах постійних молярів визначали за показником омічного опору твердих тканин електричному струму (Х.М. Сайфулліна та інш., 1984).

Враховуючи наше припущення, що моляри з глибокими ямками жувальної поверхні будуть найбільш сприйнятливими до карієсу, профілактичні заходи ми спрямували саме на цю групу зубів.

Тому із 240 дітей було відібрано 171, які мали моляри з глибокими ямками. Із них 100 дітей, які мали 203 моляра 3-ї групи, склали профілактичну групу, 71 дитина, які мали 110 молярів 3-ї групи - контрольну групу. В профілактичній групі дітям проводили гігієнічне навчання та контрольоване чищення зубів з акцентом на жувальну поверхню молярів, крім цього, проводили профілактичне закриття фісур та ямок герметиками хімічного твердіння «Dentalex» («Стома-технологія», м. Харків) і «Delton» (США).

В контрольній групі проводили тільки навчання гігієні порожнини рота та контрольоване чищення зубів з акцентом на жувальну поверхню молярів.

Із 240 досліджених 69 осіб, які мали моляри тільки 1-ї або 2-ї групи, також навчались гігієні порожнини рота, але з профілактичною групою не порівнювались.

Ефективність профілактичних заходів оцінювали за даними клінічного дослідження, яке проводили через 6, 12 та 24 місяців.

У динаміці спостереження визначали редукцію фісурного карієсу перших постійних молярів, які були вкриті герметиком порівняно з групою контролю.

Результати досліджень опрацьовані за методом варіаційної статистики. Оцінка вірогідності різниці показників у динаміці спостереження проводилась за методом різниць із використанням критерію вірогідності відмінностей (t) за Стьюдентом.

Результати досліджень. Аналіз даних проведеного обстеження показав, що поширеність карієсу постійних зубів у дітей 6 років становить 2,75 ± 0,78% при інтенсивності ураження 0,03 ± 0,02 зуба на одного обстеженого. У 7-річних дітей ці показники значно збільшуються і становлять відповідно 13,28 ± 3,0% та 0,18 ± 0,07.

Клінічне дослідження 2161 перших постійних молярів з інтактною жувальною поверхнею показало, що найбільш часто нижні моляри мають 5-горбкову коронку (93,22%) порівняно з 4-горбковою (5,86%) і 6-горбковою (0,92%). 5-горбкові моляри з У-візерунком переважають такі, що мають + - візерунок жувальної поверхні, що складає відповідно 61,10% і 38,90%. 4-горбкові моляри, навпаки, частіше мають + - візерунок жувальної поверхні, ніж У-візерунок (78,12% і 21,88% відповідно). 6-горбкові моляри у 100% мають У-візерунок жувальної поверхні.

Виявлено, що найбільш поширеним типом жувальної поверхні нижніх молярів є У5-візерунок (56,96%), інші типи за частотою зустрічаємості розподілені в наступній послідовності: тип +5 (36,26%), тип +4 (4,58%), тип У4 (1,28%), тип У6 (0,92%).

Верхні моляри переважно мають 4-горбкову коронку (97,94%), 3-горбкові моляри зустрічаються рідко (2,06%). 4-горбкові моляри мають два типа жувальної поверхні: І - з близьким розміщенням зубних ямок відносно центральної борозни (2,87%) і ІІ - з віддаленим розміщенням зубних ямок відносно центральної борозни (97,13%).

Таким чином, у обстежених нами дітей найбільш поширеними типами жувальної поверхні перших постійних молярів нижньої щелепи є У5 - та +5-візерунки, верхньої щелепи - ІІ тип візерунку, що узгоджується з даними інших авторів (П.М. Скрипніков, 1997).

Результати вимірювань глибини ямок показали, що у верхніх і нижніх молярах вона коливається від 0,2 до 0,8 мм. Середні розміри глибини ямок нижніх молярів з типами візерунків У5 і +5 та верхніх молярів з ІІ типом візерунку жувальної поверхні були майже однакові (р > 0,05).

Клінічними дослідженнями встановлено, що при глибині ямки від 0,2 мм і більше коренева голка затримується і фіксується в ямці. При глибині ямки менше 0,2 мм коренева голка в ямці не фіксується і падає. На основі цього ямки були розподілені на три групи: неглибокі, в яких коренева голка не фіксується, а глибина становить менше 0,2 мм, та середні і глибокі, в яких коренева голка фіксується. Глибина середніх ямок становить від 0,2 мм до 0,5 мм включно, глибина глибоких ямок - від 0,6 мм до 0,8 мм включно.

У 2 групі верхніх молярів з ІІ типом візерунку жувальної поверхні і нижніх молярів з типами візерунків У5 і +5 середні розміри глибини ямок коливались у межах 0,43 ± 0,01 мм - 0,48 ± 0,01 мм, у 3 групі молярів вищевказаних типів середні розміри глибини ямок коливались у межах 0,63 ± 0,01 мм - 0,67± 0,02 мм.

Нами встановлено, що в 6-річному віці карієсом уражаються тільки жувальні поверхні постійних молярів, а приріст карієсу цих поверхонь найвищий в перші два роки спостереження, протягом третього року цей процес уповільнюється, що узгоджується з даними інших авторів (Е.Ю. Симановская, И.Г. Назукина, 1990). Ураження вестибулярних поверхонь постійних молярів нижньої щелепи відмічено в 7-річному віці дітей (через рік після прорізування), а приріст карієсу цих поверхонь збільшується протягом другого і третього років, досягаючи максимальних значень через 36 місяців спостереження, що не співпадає з результатами дослідження тих же авторів (Е.Ю. Симановская, И.Г. Назукина, 1990), за даними яких в 6-річному віці ураження вестибулярних поверхонь складає 31,58%. Але наші результати узгоджуються з даними дослідників (М.А. Лучинський, 1999), які свідчать про те, що у дітей 6 років карієс у 100% випадків локалізується на жувальних поверхнях постійних молярів.

Інтенсивність ураження перших постійних молярів найвища в 1-й рік спостереження, тобто невдовзі після їх прорізування. Протягом 2-го і 3-го років дослідження спостерігається тенденція до зниження інтенсивності ураження молярів. Моляри нижньої щелепи уражаються патологічним процесом частіше, ніж моляри верхньої щелепи, що співпадає з даними інших авторів (М.А. Лучинський, 1999).

Частота ураження нижніх молярів, які мають більш складну будову жувальної поверхні (типи візерунків У5 і +5), вірогідно вища, ніж молярів з типом візерунку жувальної поверхні +4. Різниці між ураженістю молярів з У5 - та +5-візерунками жувальної поверхні нами не виявлено (27,01% та 22,83% відповідно), що узгоджується з даними інших дослідників (С.Й. Кухта, Г.Р. Демчина, 1998), але суперечить даним автора (П.М. Скрипніков, 1997), який стверджує, що моляри з У5-візерунком є найбільш сприйнятливими до карієсу.

Результати вивчення локалізації карієсу на жувальних поверхнях молярів показали, що через 6 місяців, від початку дослідження, в молярах верхньої і нижньої щелеп карієс локалізувався виключно в ямках жувальних поверхонь. Жодного ураження борозен виявлено не було.

Через 12 місяців спостереження карієс було діагностовано не тільки в ямках, а й в борознах жувальної поверхні (96,23% і 3,77% відповідно), хоча частка останніх від загальної кількості уражень була незначною (р<0,001). В нижніх молярах ураження борозен виявлено не було, а в 2-х верхніх молярах ураженою була борозна, що відокремлює горбик Карабелі.

Через 2 роки спостереження карієс в молярах верхньої і нижньої щелеп був виявлений в ямках і борознах жувальної поверхні, але частка останніх, як і раніше, залишалась незначною (р<0,001). Хоча спостерігалась тенденція до збільшення відсотка уражених борозен (9,43%) і зменшення відсотка уражених ямок (90,57%) від загальної кількості уражень.

За другий рік дослідження спостерігалось значне підвищення приросту карієсу борозен нижніх молярів і зниження, майже у два рази, приросту карієсу борозен верхніх молярів відносно попередніх даних. За цей період 84,91% випадків карієсу було діагностовано в ямках і 15,09% - в борознах жувальної поверхні молярів.

Через 3 роки дослідження відсоток каріозних борозен від загальної кількості уражень вірогідно збільшився (25,42%) (р<0,01) відносно попередніх даних, але залишався майже у 3 рази меншим, ніж відсоток каріозних ямок (74,58%) (р<0,001).

За 3-й рік спостереження 66,67% випадків карієсу було діагностовано у борознах і лише 33,33% випадків - у ямках жувальної поверхні молярів.

Отже протягом усього періоду спостереження частота ураження ямок була значно вищою, ніж борозен, що стає зрозумілим у світлі морфологічних досліджень останніх років, згідно яким ямки являють собою найбільш глибокі заглиблення жувальної поверхні зубів. На підставі клінічних досліджень ми прийшли висновку, що ямки є найбільш сприйнятливими до карієсу заглибленнями жувальної поверхні молярів.

Тому нами був проведений аналіз частоти ураження кожної ямки молярів верхньої і нижньої щелеп, що досліджувались.

Виявлено, що частота виникнення карієсу в різних ямках жувальних поверхонь нижніх молярів не однакова. Найбільш сприйнятливими до карієсу ямками в молярах з У5-візерунком жувальної поверхні є центрально-центральна ямка (g), що співпадає з даними інших авторів (П.М. Скрипніков, 1997), у молярах з +5-візерунком - центрально-передня ямка (a). У верхніх молярах з ІІ типом візерунку жувальної поверхні обидві ямки є сприйнятливими до карієсу.

На підставі отриманих нами результатів дослідження про різну глибину ямок молярів ми припустили, що зі збільшенням глибини ямки буде збільшуватись ризик виникнення в ній карієсу. Для підтвердження нашого припущення була вивчена динаміка карієсу в 722 молярах групи спостереження, які були поділені на три групи залежно від глибини ямок їх жувальних поверхонь: 1 група - з неглибокими ямками, 2 група - з середніми ямками, 3 група - з глибокими ямками, які мали типи візерунків жувальних поверхонь ІІ, У5 та +5.

Установлено, що протягом усього періоду спостереження моляри з глибокими ямками, незалежно від їх одонтогліфіки, частіше уражались карієсом, ніж моляри з середніми та неглибокими ямками (43,59%, 31,75% та 12,08% відповідно). Приріст карієсу молярів 3 групи був найвищим в період 6-12 місяців дослідження (19,09%), після чого цей показник поступово знижувався, досягаючи мінімальних значень в період 24-36 місяців (1,28%). Частота ураження молярів з середніми ямками була вищою, ніж молярів з неглибокими ямками з вірогідністю різниці через 12-36 місяців дослідження. Приріст карієсу молярів 2 групи був найвищим в період 12-24 місяців (10,75%), найнижчим - в період 24-36 місяців дослідження (3,18%). Приріст карієсу молярів з неглибокими ямками був найнижчим в перші 6 місяців спостереження (0,19%), потім цей показник поступово зростав, досягаючи максимальних значень в період 24-36 місяців дослідження (4,5%).

Враховуючи те, що моляри 3 та 2 груп мали, в основному, по одній глибокій чи середній ямці, а інші ямки жувальної поверхні були меншими за глибиною, але також уражались карієсом, ми провели аналіз частоти ураження ямок залежно від їх глибини в кожній групі молярів, що досліджувались.

Виявлено, що зі збільшенням глибини ямки зростає її сприйнятливість до карієсу. До кінця 3-го року дослідження відсоток уражених глибоких ямок (38,75%) був вищим, ніж відсоток уражених середніх ямок (25,0%) у 1,46 разів, а відсоток уражених неглибоких ямок (2,85%) - у 10 разів.

Для кращого розуміння причини підвищення карієсогенності ямок зі збільшенням їх глибини був вивчений ступінь мінералізації емалі неглибоких, середніх та глибоких ямок молярів групи спостереження за показником омічного опору твердих тканин електричному струму, який визначався при першому обстеженні зубів. Для порівняння був також вивчений ступінь мінералізації горбів молярів за тим же показником.

Аналіз результатів дослідження показав, що найвищі показники омічного електричного опору були на горбах молярів (0,69 ± 0,001 МОм), які суттєво відрізнялись від показників опору емалі ямок жувальної поверхні, незалежно від їх глибини (р<0,001). Зі збільшенням глибини ямок спостерігалось вірогідне зниження (р<0,001) показників омічного опору емалі цих заглиблень (0,46 ± 0,007, 0,37 ± 0,003 і 0,29 ± 0,001МОм), що свідчило про зниження ступеня їх мінералізації. Отже, чим глибша ямка, тим менший ступінь її мінералізації, що пояснює найбільшу сприйнятливість глибоких ямок до карієсу.

Відомо, що у дозріванні емалі після прорізування постійних зубів велику роль відіграє ротова рідина. Якісні та кількісні зміни останньої, несприятливі значення гігієни ротової порожнини, низький рівень резистентності емалі у цей період сприяють розвитку карієсу.

Тому нами були вивчені гігієнічний стан порожнини рота, карієсрезистентність емалі та деякі показники ротової рідини, а саме: швидкість салівації, вўязкість, рН, мінералізуючий потенціал у 233 дітей, постійні моляри яких належали до 1, 2 та 3 груп, що досліджувались.

Отримані результати оцінювали в кожній групі молярів, залежно від їх одонтогліфіки та глибини ямок.

Аналіз результатів дослідження не виявив суттєвої різниці між показниками, що вивчались, у дітей, моляри яких належали до 1, 2 та 3 груп взагалі і у межах одного типу жувальної поверхні зубів окремо. Так, гігієнічний стан ротової порожнини у дітей, моляри яких належали до різних груп, був незадовільним за індексом Федорова-Володкіної і задовільним за індексом Грін-Вермільйона.

Рівень кислотостійкості емалі, за показниками ТЕР-тесту, у досліджуваного контингенту дітей визначився, як середній (1,95 ± 0,11 - 2,22 ± 0,13 бали). Швидкість салівації коливалась у групах від 0,41 до 0,49 мл/хв, тобто була нормальною. Середні показники вўязкості слини у вивчаємих групах становили 1,46 ± 0,05 -1,52 ± 0,07 відн. од., що відповідало нормі.

Мінералізуючий потенціал ротової рідини у дітей визначився, як задовільний, а показники мікрокристалізації слини у 1, 2 і 3 групах коливались у межах 2,91 ± 0,19 - 3,10 ± 0,18 бали. Кислотно-лужний стан ротової рідини у дітей перебував у межах від слабко-кислого до слабко-лужного, але в середньому по групам становив 7,13 ± 0,03 - 7,16 ± 0,05.

Таким чином, у дітей з різною одонтогліфікою перших постійних молярів та різною глибиною ямок їх жувальних поверхонь гігієнічний стан ротової порожнини, карієсрезистентність емалі та показники ротової рідини, що вивчались, не мали суттєвих відмінностей, а отже однаково впливали на показники ураженості карієсом молярів з неглибокими, середніми та глибокими ямками.

В результаті застосування методу герметизації фісур та ямок в групі молярів верхньої та нижньої щелеп з типами візерунків ІІ, У5 та +5, які мали глибокі ямки жувальної поверхні, були отримані слідуючи результати. Через 2 роки від початку дослідження в дослідній групі молярів відсоток уражених зубів був вірогідно меншим, ніж в контрольній групі (р<0,001), що склало відповідно 3,45% і 38,18%.

У дослідній групі карієс виник лише в тих молярах, які залишилися без силанта у перше півріччя після герметизації. Характерним було те, що карієс у цих зубах локалізувався виключно в зубних ямках, які у 85,71% випадків були глибокими і у 14,29% випадків - неглибокими, що мало суттєву різницю (р<0,001). Редукція фісурного карієсу у дослідній групі зубів у порівнянні з контролем через 2 роки склала 83,33%.

Застосування для герметизації молярів герметиків хімічного твердіння «Денталекс» і «Дельтон» виявило, що останній має кращі ретенційні властивості. Через півроку після нанесення силантів визначилась однаково висока ступінь їх збереження (96,55%). Через рік та два роки від початку дослідження герметик «Дельтон» повністю зберігся відповідно на жувальних поверхнях 93,1% та 84,48% молярів, а герметик «Денталекс» відповідно на 90,8% та 68,97% молярів. Отримані дані свідчать про високі ретенційні властивості герметика хімічного твердіння «Дельтон», що необхідно враховувати при виборі засобів для профілактики карієсу фісур.

Таким чином, проведене дослідження показало ефективність методу герметизації з урахуванням глибини ямок жувальних поверхонь молярів і необхідність його проведення у зубах, які мають глибокі ямки, так як саме вони, втративши захисне покриття, найбільш часто уражались карієсом порівняно з ямками, меншими за глибиною.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо розробки нових, науково обґрунтованих критеріїв диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу на основі вивчення особливостей його виникнення в перших постійних молярах з різною одонтогліфікою та глибиною ямок жувальної поверхні у дітей.

1. У дітей м. Полтава найбільш поширеними типами візерунку жувальної поверхні перших постійних молярів нижньої щелепи є тип У5 (56,96%) і тип +5 (36,26%), перших постійних молярів верхньої щелепи - ІІ тип (97,13%).

2. У дітей 6-9 років, при однакових показниках гомеостазу порожнини рота, відмічається різна за частотою ураженість карієсом перших постійних молярів нижньої щелепи. Найбільш часто фісурний карієс виникає в молярах з типом візерунку У5 (27%) та +5 (23%), а моляри з типом візерунку +4 протягом трьох років спостереження залишаються інтактними.

3. Протягом першого року після прорізування перших постійних молярів у 100% випадків карієс локалізується у ямках їх жувальних поверхонь. Через рік після прорізування молярів карієсом уражаються борозни жувальної поверхні, а частота їх ураження збільшується з віком дітей.

В нижніх молярах з типом візерунку У5 найбільш сприйнятливою до карієсу є центрально-центральна ямка, у нижніх молярах з типом візерунку +5 - центрально-передня ямка. У верхніх молярах з ІІ типом жувальної поверхні обидві ямки є сприйнятливими до карієсу.

4. Розроблений клінічний спосіб вимірювання глибини ямок жувальної поверхні молярів дає можливість диференціювати ямки на неглибокі, середні і глибокі, що необхідно враховувати при проведенні профілактичних заходів, оскільки зі збільшенням глибини ямки зростає частота ураження її карієсом.

Незалежно від типу візерунка жувальної поверхні, моляри з глибокими ямками уражаються карієсом частіше (43,59%), ніж моляри з середніми (31,75%) та неглибокими ямками (12,08%).

5. Розроблені критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу у дітей, які включають строки після прорізування перших постійних молярів, тип візерунку та глибину ямок їх жувальних поверхонь.

Практичні рекомендації

1. Для профілактики фісурного карієсу перших постійних молярів пропонується використовувати метод герметизації фісур та ямок силантами з урахуванням одонтогліфіки жувальної поверхні.

2. При герметизації слід враховувати глибину ямок жувальної поверхні молярів, оскільки зі збільшенням їх глибини зменшується ступінь мінералізації емалі цих заглиблень, що доведено електрометричним способом.

3. Запропонований спосіб вимірювання глибини ямок молярів рекомендується використовувати в практичній діяльності дитячих стоматологів, оскільки він доступний і простий у використанні. Критерієм необхідності проведення профілактичних заходів в перших постійних молярах є ефект «стояння» кореневої голки №1 хоча б у одній із ямок жувальної поверхні.

4. Рекомендовані критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу перших постійних молярів у дітей з урахуванням:

- строків після прорізування (оптимальним є перший рік після прорізування перших постійних молярів);

- типу візерунку жувальної поверхні (в першу чергу підлягають герметизації нижні моляри з типом візерунку У5- і типом візерунку +5 та верхні моляри з ІІ типом жувальної поверхні);

- глибини ямок жувальної поверхні молярів (ямки глибиною від 0,5 до 0,8 мм підлягають обовўязковій герметизації).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Журавльова Ю.І. Герметизація фісур як метод профілактики карієсу у дітей // Одеський медичний журнал. -2000. - №6 (62). - С. 45-47.

2. Левченко Н.В., Маковка И.Л., Журавлёва Ю.И. Стоматологический статус у детей г. Полтавы // Современная стоматология. -2000. - №4 (12). - С. 30-31. Здобувачем проведено обстеження дітей віком 6-8 років, аналіз результатів дослідження.

3. Каськова Л.Ф., Журавльова Ю.І. Характеристика ураженості карієсом перших постійних молярів в залежності від одонтогліфіки жувальної поверхні // Проблеми екології та медицини. -2001. - Т.5, №1-2. - С. 50-53. Здобувачем проведено збір матеріалу, безпосередньо обстеження, аналіз результатів дослідження, оформлення статті до друку.

4. Журавльова Ю.І. Характеристика ураженості карієсом перших постійних молярів залежно від глибини ямок жувальної поверхні // Український стоматологічний альманах. -2002. - №3. - С. 37-39.

5. Пат. 48796 А Україна, А61В10/00. Спосіб прогнозування карієсу постійних молярів у дітей: Деклараційний патент України 48796 А Україна, А61В10/00. Каськова Л.Ф., Журавльова Ю.І.; Українська медична стоматологічна академія (UA). - №2001128620; Заявл. 14.12.2001; Опубл. 15.08.2002, Бюл. №8. Здобувачем проведено збір матеріалу, визначальною є участь в розробці, опису винаходу та оформленні до друку.

6. Каськова Л.Ф., Журавльова Ю.І. Спосіб вимірювання глибини ямок жувальної поверхні молярів // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. Сб. науч. тр. - Вып. 1. - Харьков, 1998. - С. 159. Здобувачем проведено збір матеріалу, визначальною є участь в розробці способу вимірювання глибини ямок та його клінічна апробація.

7. Каськова Л.Ф., Журавльова Ю.І. Вивчення глибини ямок жувальної поверхні перших постійних молярів // Матеріали І (VІІІ) зўїзду Асоціації стоматологів України. - Київ, 1999. - С. 125. Здобувачем проведено збір матеріалу, безпосередньо обстеження, аналіз результатів дослідження, оформлення статті до друку.

8. Каськова Л.Ф., Журавлёва Ю.И. Распространённость кариеса зубов у детей в зависимости от экологических факторов // Вплив екологічного оточення на стан здоровўя дітей: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава, 2000. - С. 55-57. Здобувачем проведено збір та аналіз літератури за темою роботи.

Размещено на Allbest.ru