Акантолітична пузирчатка: імуно-гемокоагуляційний, протеолітичний дисбаланс та ендотоксикаційний синдром в патогенезі проградієнтного перебігу

Наряду із нормалізацією біохімічних показників відмічалась клінічна ефективність застосування ПАМБА в комплексній терапії АП як у хворих з легкою ступінню важкості, так і у хворих із середньою ступінню важкості перебігу дерматозу. Відмічалось зменшення термінів епітелізації ерозій на 3-5 днів у порівнянні із хворими, які отримували традиційну терапію, що дозволило зменшити терміни застосування ударних доз ГКС.

З метою корекції змін у системі гемостазу а також для підвищення концентрації фібронектину крові, для лікування хворих із важкою формою АП нами була використана одногрупова свіжозаморожена плазма (СЗП). Показниками для призначення СЗП являлись:

1.Важка клінічна картина, яка супроводжувалась інтоксикаційним синдромом, резистентністю до ГКС

2.Зниження вмісту АТ-III(нижче 75% від норми).

3.Гіпофібронектинемія.

Для одного хворого застосовували 3-5 доз (200 - 250 мл) препарату на фоні традиційної терапії.

При вивченні параметрів протеолітичної системи, у т.ч. системи гемостазу та антипротеаз, нами було виявлено статистично вірогідне підвищення АТ-III (75,2±1,9%- традиційна терапія, 82,1±1,1% - комплексна терапія +СЗП, р<0,05); нормалізація ФН (311,3±9,8 Мкг/мл - традиційна терапія, 354,7±8,5 Мкг/мл - комплексна терапія +СЗП, р<0,05) та нормалізація концентрації ПДФ (36,3±2,2 Мкг/мл - традиційна терапія, 22,9±3,1 Мкг/мл - комплексна терапія +СЗП, р<0,01).

Результати аналізу клінічної ефективності застосування СЗП в комплексному лікуванні свідчать про зменшення термінів епітелізації (на 4-6 днів у порівнянні до хворих, які отримували традиційну терапію), покращення загального стану хворих.

Показниками до селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах були: важкий перебіг захворювання, який трудно купірувався високими дозами ГКС (90 та більше мг/добу) з частими та тривалими рецидивами, короткими періодами ремісії, великі підтримуючі дозиГКС, виражені ускладнення від тривалої перманентної імуносупресивної терапії, високий рівень аутоантитіл до одно - та дво - ниткової ДНК, наявність вираженого синдрому ендогенної інтоксикації, з високим рівнем середньомолекулярних олігопептидів (СМО) в крові та низьким у сечі.

Гемоімуносорбція проводилась на апараті АУГ-1 (Москва). Пряма гемоперфузія об'ємом (3,0±0,4) літри на колонках, які вміщували 350 мл синтетичного вугільного гемосорбенту (СКН-2К) + 80 мл гранульованого активованого вугілля із привитою на його поверхні високополімерною нативною тимусною ДНК (0,6 мг ДНК на 1 мл вугілля). Швидкість перфузії через колонки 40-50 мл/хв. Тривалість процедури складала 1,5-2 години. Даний метод був застосований у комплексній терапії у 11 хворих з важкою ступінню перебігу захворювання. Враховуючи те, що при сорбційному методі із сироватки крові елімінуються інгібітори протеолізу, наряду з гемоімуносорбцією на ДНК-сорбентах усі хворі отримували ПАМБА в середньо -терапевтичних дозах 0,25 3-4 рази на добу протягом 7-10 днів. Процедуру гемоімуносорбції усі хворі перенесли без ускладнень та виражених побічних явищ.

Як показали результати досліджень, у хворих на АП, які отримали лікування із включенням гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах спостерігається статистично вірогідне зменшення анти - ss ДНК IgG (0,106±0,004 Мг/мл - традиційна терапія, 0,065±0,008 Мг/мл - комплексне лікування із включенням гемоімуносорбції р<0,05) та анти - ds ДНК IgG (0,109±0,007 Мг/мл та 0,058±0,002 Мг/мл відповідно р<0,05), нормалізація вмісту CD-3+ (49,2±2,5% та 59,4±1,8% відповідно р<0,01), концентрації ФН (273,4±9,4 мкг/мл та 311,7±7,8 мкг/мл відповідно р<0,01), нормалізація АЧТЧ (46,2±2,4 сек та 52,6±1,1 сек відповідно р<0,01), АТ-III (72,1±1,4%, 80,1±0,9% відповідно, р<0,05), МСМ крові (0,502±0,014 ум. од. та 0,288±0,045 ум. од. відповідно р<0,001) та МСМ сечі (23,7±0,6 ум. од. та 34,6±0,4 ум. од. відповідно р<0,001).

Застосування гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах у комплексному лікуванні хворих на важку форму АП виявилось доволі ефективним. В усіх хворих спостерігалась швидка епітелізація ерозій (на 5-6 днів раніше у порівнянні з хворими, які отримували традиційну терапію), покращення загального стану хворих. В жодного хворого не спостерігалось появи нових елементів після початку лікування. Усі хворі клінічно одужали, що дозволило знизити високі дози кортикостероїдних препаратів, зменшити час перебування у стаціонарі.

На етапах амбулаторного лікування, а також хворим, які знаходяться у стаціонарі зі середньою та важкою ступінню перебігу дерматозу, яким призначались великі морбідостатичні дози ГКС, а також високі підтримуючи дози ГКС, у яких спостерігались часті та тривалі рецидиви з вираженою гіперкоагуляцією та при відсутності протипоказань до антиагреганту, нами був запропонований метод лікування направлений на профілактику гіперкоагуляції у цих хворих, який заключався у призначенні курантілу (дипиридамолу) в середньотерапевтичній дозі 50 мг 2-3 рази на добу протягом 2-3 тижнів. При необхідності курси повторялись. Застосування дезагреганту дипиридамолу сприяло підвищенню АЧТЧ (49,2± 3,1 сек - в групі, яка отримувала курантіл та 40,1± 2,9 сек - в групі хворих, яка отримувала традиційну терапію р<0,01, відповідно), активності АТ - III (82,3± 3,3%, 70,1± 3,3% відповідно, р<0,05), що клінічно підтверджувалось зменшенням інтенсивності симптомів стероїдного васкуліту.

Таким чином, застосування дипиридамолу в комплексному лікуванні хворих на АП сприяє позитивним змінам у системі гемостазу та фібринолізу. Поєднане застосування глюкокортикостероїдів та дипиридамолу може бути використано також і для тривалого лікування хворих в амбулаторних умовах в період клінічної ремісії.

Клінічна ефективність запропонованих методів підтверджувалась скороченням термінів негативації симптому Нікольського, епітелізації ерозій, кількості ліжко - днів перебування у стаціонарі в порівнянні із групою хворих, які отримували лише традиційну терапію.

Аналіз диспансерного спостереження показав, що підтримуючу дозу ГКС вдалось відмінити 5% хворих, які отримували комплексну терапію на основі запропонованих нами методів, та 1 % хворих на АП, які отримували традиційну терапію.

Результати комплексного індивідуалізованого лікування свідчать про зменшення кількості рецидивів на 26%. Клінічна ефективність запропонованих нами методів підтверджувалася відсутністю побічних ефектів та серйозних ускладнень, що в кінцевому результаті дозволило досягнути повної медико - соціальної реабілітації майже 90 % хворих з тяжким перебігом захворювання.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено наукову проблему патогенетичної ролі ДНК - антитіл, специфічного антиендотоксинового та імуногемокоагуляційного дисбалансу в формуванні проградієнтного перебігу акантолітичної пузирчатки, її ускладнень та гормонорезистентності: запропоновано лектиногістохімічний метод диференційної діагностики бульозних дерматозів, суттєво розширена генеральна стратегія комплексного лікування хворих на пузирчатку за рахунок гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, терапії з використанням свіжозамороженої плазми, корекції надмірного протеолізу.

1. Доведено, що антинуклеарні аутоантитіла виявляються у 22% хворих на АП, зі зниженням рівня антиендотоксинових антитіл класу ІgM що асоційовано з важким перебігом дерматозу та вираженим імуногемокоагуляційним дисбалансом.

2.Для диференційної діагностики бульозних дерматозів запропоновано метод імуноблотингу, який дозволяє виявити специфічні антитіла до антигенів епідермісу хворих на АП.

3. За допомогою лектиногістохімічного аналізу виявлено специфічний перерозподіл рецепторів лектинів при пузирчатці та дерматозі Дюрінга, що може служити додатковим високоспецифічним діагностичним критерієм в підтвердженні діагнозу.

4. Установлено, що клітинно-посередніми механізмами патологічного процесу при пузирчатці in loko morbi являються цитотоксичні CD8+ лімфоцити, нейтрофіли з високою активністю киснево-залежних механізмів бактерицидності та їх високою протеолітичною та фібринолітичною активністю. Виявлено апоптоз акантолітичних клітин Тцанка (по експресії Fas - рецепторів та внутрішньоядерній конформації ядра) на фоні високої протеолітичної активності вмісту бульозної рідини.

5. Установлено, що у хворих на АП преднізолон викликає дозозалежне зниження кількості активованих Т-хелперів та одночасно підвищує кількість апоптотичних Т- лімфоцитів. Моніторинг за імунофенотипом Т-хелперів у хворих на АП до лікування та під час терапії кортикостероїдами дає можливість оптимізувати індивідуальні дози препаратів для кожного хворого і, таким чином зменшити ризик розвитку побічних ускладнень, залишаючи при цьому високу ефективність лікування.

6. У хворих на АП виявлено виражену дисфункцію системного опсоно-фагоцитарного механізму, що проявляється в зниженні експресії Fc - рецепторів до імуноглобуліну М, G та С3b компонента комплементу на моноцитах та нейтрофілах крові, на фоні підвищення активності НСТ - тесту і зниження рівню фібронектину.

7. Установлено, що у хворих на АП в процесі проградієнтного перебігу захворювання спостерігається гіперкоагулемія на фоні зниження фібринолітичної активності крові та рівня антитромбіну III, що створює патогенетичні передумови для формування хронічного внутрішньосудинного згортання крові, ступінь виразності якого, прямо пропорційна важкості захворювання.

8.Виявлено, що у хворих на АП має місце синдром ендогенної інтоксикації, оцінений за рівнем МСМ, ступінь виразності якого прямо пропорційна важкості патології.

Виявлені відхилення синдрому ендогенної інтоксикації вказують на важливість проведення інтенсивної дезінтоксикаційної терапії, особливо у хворих з важким перебігом захворювання.

9.Установлено, що використання пара(амінометил) бензойної кислоти ПАМБА в комплексному лікуванні хворих на АП дозволяє підвищити ефективність базисної терапії, що проявляється індукуванням регресу клінічних ознак дерматозу та нормалізацією показників системи ендопротеїназ- інгібітор.

10.Установлено, що застосування ДНК гемоімуносорбції в комплексному лікуванні хворих на АП призводить до позитивної модифікації перебігу захворювання у порівнянні з традиційними методами і супроводжується в постсорбційному періоді нормалізацією порушень системи коагуляція/ фібриноліз, елімінацією ендогенних токсинів та аутоантитіл до ДНК.

11.Виявлено, що використання свіжозамороженої плазми в лікуванні хворих з важким перебігом АП, сприяє індукції ремісії захворювання за рахунок позитивного впливу свіжозамороженої плазми на протизгортальні механізми, підвищенню рівня плазмового фібронектину, антитромбіну III, відновленню балансу ендопротеїназ- інгібітор.

12.Виявлено, що у хворих з важким перебігом АП використання індивідуалізованої комплексної терапії з застосуванням ПАМБА, свіжозамороженої плазми, ДНК- гемоімуносорбції та курантілу дозволяє підвищити ефективність лікування, так як морбідостатичні та підтримуючі дози ГКС зменшуються у порівнянні з традиційними методами терапії. При цьому зменшуються терміни перебування хворих в стаціонарі (в середньому на 14 днів), збільшується тривалість ремісії, зменшується кількість рецидивів (на 26%). Дані методи дозволили запобігти розвитку побічних ефектів та ускладнень від ГКС та покращити параметри імунітету, неспецифічної резистентності та гемостазу.

Практичні рекомендації

На основі проведення обстеження та лікування хворих на АП можна зробити ряд рекомендацій, для втілення в практику охорони здоров'я.

Запропоновано метод лектиногістохімічних маркерів в диференційній діагностиці АП та дерматозу Дюрингу.

Запропоновано метод диференційної діагностики бульозних дерматозів за допомогою методу імуноблоттингу, базованого на виявлені аутоантитіл до специфічних антигенів епідермісу.

Виявлено, що хворі на акантолітичну пузирчатку потребують комплексного імунологічного та біохімічного обстеження з метою виявлення особливостей патогенетичних варіантів перебігу захворювання. Установлено, що у хворих з важким про градієнтним перебігом АП необхідно проводити моніторинг визначення рівнів антитіл до ДНК як критерію важкості захворювання.

Встановлено, що по мірі прогресування захворювання підвищення рівня молекул середньої маси у крові та зниження в сечі є маркером ендогенної інтоксикації. Виявлення цього синдрому є показником до призначення дезинтоксикаційної терапії.

Обґрунтовано та втілено в клінічну практику метод селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах в комплексному лікуванні хворих на АП з високим титром антинуклеарних антитіл.

Розроблені лабораторні індивідуальні критерії диференційованого доцільного призначення ГКС на основі вивчення фенотипу Т-лімфоцитів.

Рекомендовано призначення ПАМБА для корекції протеолізу у хворих в прогресивній стадії перебігу АП.

Констатовано існування гіперкоагуляції у хворих на АП, вираженість якої прямо пропорційна ступеню важкості захворювання.

Для корекції гіперкоагуляції запропоновано використання курантілу (дипиридамолу) в середньо терапевтичній дозі 50 мг - 2-3 рази в день.

Розроблено показники до використання свіжозамороженої плазми, апробовано та втілено в клінічну практику метод комплексної корекції імунітету, гіпофібронектинемії, дисфункції гемостазу при важкому перебігу захворювання.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

28.Pritulo O.A. Study of expression of FAS-receptor on the lymphocytes of peripheral blood in patients with pemphigus // 29th Nordic Congress of Dermatology and Venerology. - Goteborg. - 2001. - P.37.

29.Pritulo O.A., Gordienko A.I., Beloglazov V.A., Rosovenko A.V., Du Buske L.M. Antiendotoxin immunity in pemphigus vulgaris patients // Annual meeting American College of Allergy, Asthma and Immunology. - San-Antonio. - 2002. - P.63.

30.Притуло О.А., Чемоданова Е.И., Жаркова Е.Ю., Смолиенко В.И. Роль изучения апоптоза в дерматологии //Сучасні питання дерматокосметології та естетичної медицини: Тези доповідей II Національного конгресу дерматологів - Донецьк- 2001- С.74

31.Притуло О.А. Изучение экспрессии FAS - рецептора на лимфоцитах периферической крови больных пузырчаткой // Сучасні питання дерматокосметології та естетичної медицини: Тези доповідей II Національного конгресу дерматологів. - Донецьк.- 2001.- С.76.

32.Притуло О.А. Первый опыт применения CellCept при лечении акантолитической пузырчатки // Сборник тезисов научно-практической конференции, посвященной 105-летию со дня рождения С.И.Георгиевского. - Симферополь. - 2003. - С.28-29.

33.Притуло О.А. Изменение антигенного фенотипа Т-хелперов периферической крови у больных с вульгарной пузырчаткой после гормональной терапии //Дерматологія та венерологія.- 2003. - №1(19).- С.21-25.

34.Притуло О.А. Использование пара(аминометил) бензойной кислоты (ПАМБА) в комплексном лечении больных АП. // Таврический медико-биол. вестник. - 2003.- №1. - С.114-117.

35.Патент 52189А Україна. МКИ А61 К/38/00;А61К31/24.Спосіб лікування акантолітичної пухирчатки: Патент 52189А Україна. МКИ А61 К/38/00;А61К31/24.Притуло О.О. (Україна); Крым.держав.мед.ун-т ім.С.І.Георгієвського.-Заяв.12.03.2002; опубл.16.12.2002.Бюл.№12.-2с.

36. Патент 48700А Україна. МКИ А61 К/38/00;А61К31/01.Спосіб лікування амікробної екземи: Патент 48700А Україна. МКИ А61 К/31/00;А61К31/01./Прохоров Д.В., Притуло О.О. (Україна); Крым.держав.мед.ун-т ім.С.І.Георгієвського.-Заяв.13.11.2001; опубл. 15.08.2002.Бюл.№8.-2с.

АНОТАЦІЯ

Притуло О.О. Акантолітична пузирчатка: імуногемокоагуляційний, протеолітичний дисбаланс та ендотоксикаційний синдром у патогенезі проградієнтного перебігу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2003р.

Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивуючого перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. При вивченні фенотипу Т-хелперів встановлено можливість індивідуального підбору доз ГКС.

З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів про градієнтного перебігу дерматозу, запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара (амінометил) бензойної кислоти (ПАМБА), свіжозамороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), яки дозволяють отримати високу клінічну ефективність та ранню реабілітацію хворих.

Ключові слова: акантолітична пузирчатка, імунітет, протеоліз, гемостаз, ендотоксинемія, діагностика, терапія.

АННОТАЦИЯ

Притуло О.А. Акантолитическая пузырчатка: иммуногемокоагуляционный протеолитический дисбаланс и эндотоксикационный синдром в патогенезе проградиентного течения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические заболевания. - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца АМН Украины, Киев, 2003г.

Диссертация посвящена изучению интегральных механизмов формирования проградиентного течения акантолитической пузырчатки (АП), решению проблемы лечения тяжелого аутоиммунного буллезного дерматоза, и оптимизации комплексной коррекции выявленных нарушений, позволяющей повысить эффективность традиционной терапии.

В работе приведены результаты клинического, иммунологического обследования 125 больных АП, а также данные исследования специфических параметров системы протеиназы - ингибиторы протеиназ, в том числе свертывающей, противосвертывающей и фибринолитической систем.

На основе лектиногистохимических исследований с помощью изучения специфического перераспределения тканевых и клеточных конъюгатов, а также на основе взаимодействия аутоантител к антигенам эпидермиса методом иммуноблоттинга предложены высокоинформативные методы ранней дифференциальной диагностики. Обнаружена экспрессия антигена CD95 (Fas-рецептор) на акантолитических клетках Тцанка и выявлена картина морфологических изменений ядра, характерная для апоптоза, что свидетельствует о формировании клеток Тцанка путем апоптоза кератиноцитов.

На основании проведенных иммунофенотипических исследований Т_лимфоцитов можно сделать вывод, что у больных АП действие преднизолона проявляется в дозозависимом эффекте снижения количества активированных Т-хелперов с фенотипом CD4+CD25+, CD4+CD71+, CD4+HLA-DR+, CD4+CD95+ и одновременного увеличения количества апоптотических Т-лимфоцитов. Мониторинг за иммунофенотипом Т-хелперов у больных АП до лечения и в ходе терапии кортикостероидами дает возможность оптимизировать индивидуальные дозы препаратов для каждого больного.

Установлено, что у 22% больных АП заболевание принимает тяжелый проградиентный характер течения, который ассоциирован с повышением титра антинуклеарных антител класса IgG, снижением уровня антиэдотоксиновых антител класса IgM, что может свидетельствовать об участии липополисахарида в формировании иммунорегуляторных нарушений у таких больных. Выявлена дискретность протеаз и их ингибиторов, повышение общей протеолитической активности и снижение ингибиторной емкости в системном кровотоке.

Установлено, что клеточноопосредованными механизмами патологического процесса при пузырчатке in loko morbi являются цитотоксические CD8+-лимфоциты, нейтрофилы с высокой активностью кислородозависимых механизмов бактерицидности на фоне высокой протеолитической активности содержимого буллезной жидкости и накопление в результате цитолиза нейтрофилов спектра протеолитических ферментов - желатиназы, эластазы, активатора плазминогена - что создает условия для акантолиза клеток эпидермиса.

Установлено, что у больных АП в процессе проградиентного течения заболевания наблюдается гиперкоагулемия на фоне снижения фибринолитической активности крови, уровня антитромбина III, плазменного фибронектина, что создает патогенетические предпосылки для формирования хронического внутрисосудистого свертывания крови.

Выявлена выраженная дисфункция опсоно-фагоцитарного механизма, которая проявляется в снижении экспрессии Fc рецепторов IgM, IgG и С3b компонента комплемента на моноцитах и нейтрофилах крови, на фоне повышения активности НСТ-теста. Наряду с выраженностью степени тяжести дерматоза отмечается прогрессирование эндогенной интоксикации, высокий уровень среднемолекулярных олигопептидов в сыворотке крови и низкий в моче. Выявленные нарушения систем иммунитета, гемостаза и протеолиза позволили предложить патогенетически обоснованные методы лечения больных АП в процессе проградиентного течения заболевания.

Разработан и внедрен в клиническую практику способ лечения АП посредством комплексной терапии, включающей ГКС и назначения препарата пара (аминометил) бензойной кислоты. Данная схема лечения используется в фазе обострения кожного процесса. Отмечена позитивная динамика клинических и лабораторных показателей. В частности установлено, что в системном кровотоке наблюдается рост б 2-макроглобулина, снижение интенсивности гемокоагуляции и фибринолиза.

Разработан и внедрен в клиническую практику способ лечения АП с помощью инфузий препарата свежезамороженной плазмы, что позволило успешно купировать признаки гиперкоагуляции, повысить уровень плазменного фибронектина, и соответственно ускорить сроки эпителизации, уменьшить морбидостатическую дозу ГКС, и что особенно важно оптимизировать прогноз заболевания при его тяжелых вариантах течения.

Опираясь на тот факт, что в основе проградиентного течения заболевания лежит системный иммунопатологический процесс, обусловленный в первую очередь циркуляцией антител к ДНК, разработан и внедрен в клиническую практику метод селективной гемоиммуносорбции на ДНК-сорбентах. Данный подход позволил уменьшить интенсивность иммунопатологического процесса. После проведения курса лечения отмечено снижение уровня аутоантител к ДНК концентрации молекул средней массы в сыворотке крови, и повышение в моче, нормализация параметров иммунитета, что выражалось в положительной модификации течения заболевания.

Применение дезагреганта дипиридамола у больных с симптомами гиперкоагуляции в стационаре и на этапах амбулаторного лечения способствовало позитивным изменениям в системе гемостаза и фибринолиза, что клинически подтверждалось уменьшением интенсивности симптомов стероидного васкулита.

Отдаленные результаты свидетельствуют о высокой клинической эффективности предложенных нами методов лечения, которые позволили снизить поддерживающую дозу ГКС, уменьшить на 26% количество рецидивов, увеличить сроки ремиссии, а также позволили сократить количество побочных эффектов и осложнений от ГКС - терапии в основной группе в сравнении с группой больных, получавших только традиционную терапию.

Ключевые слова: акантолитическая пузырчатка, иммунитет, протеолиз, гемостаз, эндотоксинемия, диагностика, терапия.

SUMMARY

Pritulo O.A. Acantolytical pemphigus immunohemocoagulative protelytic disbalance and endotoxic syndrome in pathogenesis with progradient illness._ Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific of Doctor of Medicine on the specialization 14.01.20 - skin and veneric illnesses, National Medical Institute named after O.O. Bogomolets, Kyiv, 2003.

Complex clinical immune and biochemical analysis results of 125 patients with acantolytical pemphigus (AP) are presented in the dissertation.

Highly informative methods of early AP diagnostics are proposed on the basis of investigating the re-distribution of lectines and interaction of autoantibodies with antigens of epidermis. The formation of acantholytic Tsank's cells by means of ceratynocytes apoptoze is described.

It is stated that a difficult AP progradient illness correlates with a highe level of autoantibodies to one- and two- fiber DNA (anti-ss-DNA-IgG, anti-ds-DNA-IgG), low level of antibodies of IgM type lypopolysacharide E. coli (anti-LPS-IgM) and a high IgA, and also with expressed disbalance of the system of protholysis, hemostasis, accompanying it with a syndrome of endogennic intoxication.

The observed damages form vicious pathogenic circle in the given patients, create conditions for a constant heavy recurrent illnesses and a decrease of traditional treatment efficiency.

In studying T-helpers phenotype it was stated a possibility for individual selection of GKS doses.

Taking into account the obtained pathogenetic mechanisms of progradient dermatose illnesses. Complex individualized treatment methods using para (aminometil) benzoy acid (PAMBA), freshly freezed plasma, selective hemoimmunosorbtion on DNA sorbents, kurantil (dipiridamol), are proposed for the correction, enabling to obtain a high clinical efficiency and early patient reabilitation

Keywords: acantolytical pemphigus, immunity, protheolysis, hemostasis, endotoxynemia, diagnostics, therapy.

Размещено на Allbest.ru