Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених мети і завдань обстежено 160 хворих із ХСН ішемічного генезу у віці 39-78 років (58,56,13). У 23 практично здорових людей здійснені дослідження крові щодо біохімічних показників та на переносимість фітоадаптогенів. 40 хворих із ХСН склали контрольну групу, яким проведене базисне лікування згідно міжнародних стандартів, схвалених Українським науковим товариством кардіологів (2000 р.) Основну групу склали 120 пацієнтів, репрезентативних контрольній за віком, статтю, стадіями ХСН та функціональним класом. Хворі основної групи розподілені на три підгрупи: першій (61 пацієнт) проведена базова терапія у поєднанні з екстрактом родіоли рідким; другій (28 пацієнтів) - базова терапія, поєднана з синглетно-кисневою терапією, третій (31 пацієнт) - базова терапія, поєднана з синглетно-кисневою терапією та екстрактом родіоли рідким. Використовувався екстракт родіоли рідкий виробництва Львівської фармацевтичної фабрики по 8-10 крапель вранці та в обід впродовж 14-21 днів. Синглетно-киснева терапія проводилась за допомогою апарату "Valkion" (фірма Polywalk, Швеція), призначалась щоденно двічі на добу з інтервалом не менше 6 годин і включала інгаляції синглетного кисню впродовж 14 хв. та вживання 100 мл синглетно-активної води, тривалістю 14-21 день.

З метою вивчення впливу проведеної терапії на перебіг ХСН проводили ЕКГ дослідження серцевої діяльності за стандартною методикою у 12 відведеннях, добовий моніторинг ЕКГ апаратом "Медіком ІН-21" (Росія). Оцінку функціонального стану міокарда проводили за допомогою ехокардіографічного обстеження хворих на апаратах "Packard Helwett" та "Ultramark - 9" (США) за стандартними методиками, описаними в керівництвах Н.М. Мухарлямова і співавт. (1985) та M.H. Asmi, M.J. Walsch (1995). До уваги бралися найбільш інформативні параметри гемодинамічних зсувів: кінцевий діастолічний, кінцевий систолічний об'єми (в мл) та фракція викиду (в %).

Оцінку коронарного резерву здійснювали за допомогою методу велоергометрії за модифікованим протоколом Брюса на велоергометрі марки "В-02" (СРСР). З метою вивчення впливу ЕРР на зміни АТ використано метод добового моніторування АТ (ДМАТ). Обстеження проводилось впродовж 48 годин за допомогою моніторного комплексу АВРМ-02/М ("Meditech", Угорщина). Оцінка стану вегетативної нервової системи організму здійснювалась за допомогою математичного аналізу серцевого ритму. Оцінювали кількісні та спектральні групи показників (мода тривалості R-R інтервалів, амплітуда моди, варіаційний розмах, індекс вегетативної рівноваги, вегетативний показник ритму, показник адекватності процесів регуляції, швидке перетворення Фур'є, ауторегресійний аналіз).

Стан АОЗ організму визначали за вмістом МА (за методикою Ю.А. Владимирова, О.І. Арчакова, 1972); відновленого глутатіону (титраційним методом за О.В. Травіною, 1955; у модифікації І.Ф. Мещишена, І.В. Петрової, 1983), активністю глюкозо-6-форсфатдегідрогенази (за методом Корнберга і Хорекера, 1955; в модифікації Ю.Л. Захар'їна, 1967). Окислювальну модифікацію білків сироватки крові визначали за методикою І.Ф. Мещишена (1998) за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином з утворенням гідразонів характерного спектру поглинання при 370 нм. Математично-статистичну обробку даних проводили за допомогою пакету "Statistica for Windows" (1997).

Результати дослідження та їх обговорення. Перед початком клінічного застосування екстракту родіоли рідкого нами було вивчено її мембраностабілізуючі властивості у порівнянні із добре відомими та апробованими фітоадаптогенами - настоянкою женьшеню та екстрактом елеутерококу. Уже на першому етапі роботи при вивченні спектрів поглинання досліджуваних препаратів встановлено різні максимуми поглинання, що вказує на наявність в них відмінних активнодіючих речовин. Згідно з отриманими результатами графічної залежності відсотка гемолізу від концентрації досліджуваних препаратів встановлено, що отримані криві мають два коліна (рис.1). Перше - зменшення відсотка гемолізу із збільшенням концентрації препаратів. У другому коліні з підвищенням концентрації препаратів відсоток гемолізу зростає. Встановлена протилежна закономірність відсотку гемолізу від концентрації досліджуваних препаратів, можливо, пояснює протилежний вплив різних доз цих препаратів, зокрема на центральну нервову систему. Згідно літературних даних, в малих концентраціях вони проявляють свою дію як седатики, а у великих - як стимулятори (А.С. Саратиков, 1987).

Важливо, що із досліджуваних фітоадаптогенів екстракт родіоли рідкий мав найширший діапазон концентрацій, при якому проявлялась мембранопротекторна дія, найвужчий - у настоянки женьшеню. Можливо, цим і пояснюються клінічні висновки про більш значні стимулюючий і адаптогенний ефекти, кращу переносимість препаратів золотого кореня (родіоли), порівняно з препаратами елеутерококу та женьшеню при тривалих фізичних чи розумових навантаженнях (В.А. Куркин, Г.Г. Запесочная, 1986) та слугувало однією із передумов до безпечнішого застосування екстракту родіоли рідкого у хворих із ХСН.

У всіх обстежених нами пацієнтів ХСН розвивалась в результаті ІХС. Аналіз результатів цілодобового моніторингування ЕКГ виявив наявність як епізодів больової (БІМ), так і безбольової ішемії міокарда (ББІМ). Серед обстежених значна частина пацієнтів (26,2%) із проявами самостійної безбольової ішемії була переважно молодшого віку (середній вік-49,284,05р.). Відомо, що саме вони складають групу високого ризику виникнення раптової коронарної смерті (Л.Т. Мала, 2001).

Важливим моментом виявилося зменшення під впливом прийому екстракту родіоли рідкого першого піку БІМ та ББІМ. За другу добу моніторингу на фоні прийому препарату середня тривалість БІМ зменшилась з 35,022,11 до 28,042,12хв (р<0,05), ББІМ - з 17,061,03 до 14,011,02хв (р<0,05). У пацієнтів контрольної групи тривалість епізодів БІМ та ББІМ залишалась однаковою з попереднім обстеженням. Інотропний ефект екстракту родіоли рідкого реалізується, ймовірно, через ендогенну опіоїдну систему і сприяв зменшенню проявів ішемії у обстежених нами хворих. Крім того, як сильний антиоксидант, екстракт родіоли рідкий стабілізує ліпіди внутрішньоклітинних мембран, затримує їх лізис та підвищує стійкість до дії фосфоліпази А; інгібує ПОЛ в мембранах саркоплазматичного ретикулума і сарколеми. Це, можливо, покращує чутливість кардіоміоцитів до адренергічних впливів, тим самим сприяє покращенню скоротливої здатності міокарда.

Вагомим є встановлений нами факт зменшення проявів порушень серцевого ритму (синусової тахікардії, шлуночкових екстрасистол) від застосування екстракту родіоли рідкого, з достовірною різницею між показниками основної та контрольної груп (р<0,05). Враховуючи наявність на сарколемі кардіоміоцитів опіоїдних рецепторів, можна припустити, що в механізмі антиаритмічного ефекту екстракту родіоли рідкого можуть приймати участь саме ці рецептори (Ю.Б. Лишманов та ін., 1993).

В залежності від вихідних значень систолічного та діастолічного тисків при добовому моніторуванні АТ хворі були розподілені на три групи. В першу групу (15 - 40,54% чоловік) ввійшли пацієнти із показниками САТ від 80 до 120 мм рт ст (середньодобове значення - 110,463,31 мм рт ст). У 9 (24,32%) хворих САТ був в межах від 121 до 139 мм рт ст (середньодобовий становив 128,672,19 мм рт ст). І останню, третю групу (13 - 35,14% хворих), склали пацієнти із пограничними значеннями АТ від 140 до 159 мм рт ст (середньодобовий САТ становив 146,572,82). ДАТ у обстеженої категорії хворих не перевищував 90 мм рт ст.

Результати проведеного добового моніторування АТ свідчили про підвищення САТ на 14,82% (р<0,01) та ДАТ на 20,72% (р<0,01) на фоні прийому екстракту родіоли рідкого в першій групі обстежених пацієнтів, із вихідними зниженими значеннями САТ. Це позитивно впливало на самопочуття та перебіг захворювання у цих пацієнтів. Виявлена особливість дії препарату має важливе значення для пацієнтів, в яких у базовий лікувальний комплекс включено в-адреноблокатор. У другій групі хворих отримали недостовірну різницю показників у першу та наступні 24 години моніторування. Проте, показники САТ і ДАТ мали все ж таки тенденцію до зростання. В групі хворих із вихідними пограничними значеннями САТ, на другу добу моніторування спостерігалось підвищення значення добового САТ на 5,22% (р<0,01), невірогідні зміни відмічено для ДАТ.

При визначенні варіабельності серцевого ритму встановлено його зміни, що вказували на зниження парасимпатичного тонусу та значну симпатикотонію у пацієнтів із ХСН, найбільш виражені при ХСН ІІІФК. Екстракт родіоли рідкий найкраще проявив свої адаптогенні властивості у пацієнтів із ХСН ІІФК, із вихідними незначними порушеннями вегетативного гомеостазу. Найбільш виражені зміни показників ВСР під впливом препарату виявлено у пацієнтів із початковою брадикардією, помірним переважанням парасимпатичного відділу нервової системи. Як і в пацієнтів із незначними проявами симпатикотонії, використання в комплексному лікуванні екстракту родіоли рідкого сприяло більш вираженому встановленню рівноваги між активністю обох відділів вегетативної нервової системи. Слід зауважити важливий момент дії препарату: у пацієнтів із стійким вегетативним гомеостазом, як і в групі здорових осіб, після застосування цього препарату порушень вегетативної регуляції серцевого ритму не спостерігалось.

Оцінка стану ПОЛ та АОЗ у хворих на ХСН ішемічного генезу дозволила відмітити коригування змін досліджуваних показників із функціональним класом ХСН. Найбільш показовими були зміни стосовно вмісту МА, активності каталази та окислювальної модифікації білків. Так, при ХСН ІІІ ФК вміст МА був найвищим: 12,16±0,39 нмоль/мл еритроцитів - у пацієнтів контрольної групи; 12,24±0,34 - першої, 12,93±0,21 - другої та 13,42±0,19 - третьої основних підгруп. У хворих із ХСН ІІ та ІV ФК відмічено помітне зростання досліджуваного показника у порівнянні із рівнем його у здорових осіб (8,02±0,7 нмоль/ мл еритроцитів - у здорових осіб; 10,91±0,62- у осіб із ХСН ІІФК; 10,97±0,2939 нмоль/мл еритроцитів - у осіб із ХСН ІVФК). Більш низьке значення останнього у хворих із ХСН ІV ФК, ніж у пацієнтів із ХСН ІIІ ФК, свідчить про виснаження плазмових субстратів ПОЛ, які є основними джерелами МА. За двотижневий період лікування найнижчий вміст МА виявлено у пацієнтів із ХСН IІФК, а в третій основній підгрупі (9,03±0,59нмоль/мл еритроцитів) навіть наблизився до значення його у здорових осіб.

Найнижча каталазна активність була виявлена у крові хворих із ХСН IVФК (90,21±6,63 мкмоль/хв•г•Нв - у хворих контрольної групи; 91,745,16; 90,454,92; 89,676,18 мкмоль/хв•г•Нв - відповідно у пацієнтів трьох основних підгруп). Після проведеного лікування в групі обстежених із ХСН ІI ФК, у яких базовий комплекс поєднано із прийомом екстракту родіоли рідкого та синглетно-кисневою терапією досягнуто вірогідну різницю (р<0,05) між кіцевими показниками з контрольною групою осіб (124,164,52 та 132,974,1252 мкмоль/хв•г•Нв - відповідно у пацієнтів контрольної групи та третьої основної підгрупи).

Зростання показників окислювальної модифікації білків у плазмі крові в залежності від функціонального класу ХСН (при ХСН IІ ФК - 61,83,1?Е/г білка; при ХСН ІІI ФК - 66,82,9?Е/г білка; при ХСН ІV ФК - 57,83,1?Е/г білка) ще раз підтверджувало значення глибокої тканинної гіпоксії, яка має місце при пізніх стадіях ХСН і розвивається на тлі пригнічення неспецифічної резистентності організму. Найбільш виражену динаміку показників окислювальної модифікації білків після проведеного лікування виявлено у пацієнтів третьої основної підгрупи (45,830,39?Е/г білка).

Аналіз впливу екстракту родіоли рідкого на функціональний стан нирок у пацієнтів із ХСН ІІА ст показав покращання з вірогідною різницею показників до та після проведеного лікування тільки клубочкової фільтрації (82,846,05 та 110,828,56 мкл/хв відповідно до та після застосування препарату (р<0,05)). Згідно результатів дослідження сечі за С.С. Зимницьким відмічено підвищення під впливом прийому екстракту родіоли рідкого питомої щільності сечі.

Дослідження клінічної ефективності застосування екстракту родіоли рідкого в комплексній терапії пацієнтів із ХСН показало, що таке лікування прискорює регрес основних клінічних проявів ХСН, покращує серцевий ритм, збудливість міокарда. У обраного контингенту хворих під впливом курсового застосування в комплексній терапії екстракту родіоли рідкого відзначено перехід у 32% пацієнтів ХСН ІІФК у ХСН ІФК. Менш значними були зміни при ХСН III-IVФК.

Спостереження впродовж двох років показали, що частота рецидивів у хворих знизилась в 1,5 (ХСН ІІБ) - 2 (ХСН ІІА стадій) рази, зросла також тривалість ремісій, найбільш виражено у пацієнтів із ХСН Істадії (на 33%).

Призначення синглетно-кисневої терапії в комплексному лікуванні хворих із ХСН призводило до прискорення (на 3-4 дні раніше від пацієнтів контрольної групи) зникнення дратливості, внутрішнього неспокою та покращання якісних показників життя, що позитивно впливало на загальне самопочуття хворих. На відміну від екстракту родіоли рідкого, синглетно-киснева терапія виявилася більш м'яко діючим способом лікування, який практично не має побічної дії, його можна було застосовувати у хворих з ХСН і при пограничних значеннях АТ, що узгоджується з повідомленнями, про використання синглетно-кисневої терапії при лікуванні артеріальної гіпертензії (Є.О. Гладчук та співавт.,2000). Нами відмічено більш виражене зниження АТ у пацієнтів, які приймали гіпотензивні препарати за 30-40 хвилин до проведення синглетно-кисневої терапії. Цей важливим ефект проявився і при застосуванні нітропрепаратів, що може бути певним свідченням потенціювання їх терапевтичного ефекту.

Відновлення антиоксидантного стану організму під впливом синглетно-кисневої терапії сприяло не тільки регресу проявів ХСН, але й зменшувало клінічні прояви супутніх захворювань, особливо з боку бронхолегеневого дерева (хронічні бронхіти). Вказана особливість важлива при застосуванні синглетно-кисневої терапії у пацієнтів із ХСН в літньому віці із значним поліморбідним фоном, в т.ч. органів дихання, які часто мають і застійний генез. Враховуючи високу схильність до загострень ХСН нами здійснювалися повторні 4-6 двотижневі курси синглетно-кисневої терапії в амбулаторних умовах протягом року, що дозволило знизити майже на половину кількість та дози вживаних ліків, зменшити в 1,5 (ХСН ІІ Б) - 2 (ХСН І, ІІ А стадій) рази частоту госпіталізацій, значно покращити якісні показники життя хворих.

Таким чином, отримані дані дають підстави стверджувати, що застосування екстракту родіоли рідкого у комплексному лікуванні хворих із ХСН ішемічного походження є важливим ад'ювантним засобом, який вагомо і багатогранно впливає на перебіг захворювання, особливо початкових стадій.

Одними із доведених нами фактів є помірні антиішемічна, антиаритмічна, менш виражена діуретична дії екстракту родіоли рідкого. Встановлено, що препарат володіє антиоксидантним, вираженими мембраностабілізуючим та загальнометаболічним впливами на організм пацієнтів із ХСН, призводить до нормалізації порушень вегетативного гомеостазу. Виявлено, що оптимальним контингентом хворих із ХСН є пацієнти із схильністю до зниженого та нормального значення АТ у віці до 60 років.

Синглетно-киснева терапія є безпечним, без побічних ефектів методом корекції порушень процесів пероксидації при ХСН, значно покращує якісні показники життя, сприяє регресу не тільки симтомів основного захворювання, але й супутньої вікової патології, особливо органів дихання. Синглетно-киснева терапія спричиняє посилення ефекту лікарських засобів ХСН І порядку. Вона є цінним, фізіологічним і економним способом підтримання життєдіяльності організму на бажаному рівні, особливо у людей після 60 років (літнього та старечого віку), включаючи схильних до артеріальної гіпертензії.

Згідно наших досліджень та відомостей фахової літератури про синглетно-кисневу терапію (Є.М. Нейко і співавт., 2000; В.В. Чоп'як, 2000), метод може широко застосовуватись як у системі лікарських стаціонарів, так і в поліклінічній ланці охорони здоров'я.