Асоційовані з фенотипом HLA продукція інтерлейкіну-2 та експресія рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих з алогенною ниркою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

03.00.09 - імунологія (біологічні науки)

Асоційовані з фенотипом HLA продукція інтерлейкіну-2 та експресія рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих з алогенною ниркою

Порошина Тетяна Вікторівна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті урології АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук Дріянська Вікторія Євгенівна, Інститут нефрології АМН України, заступник директора з наукової роботи, завідуюча лабораторією імунології.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук Мінченко Жанна Миколаївна, Інститут клінічної радіології НЦРМ АМН України, завідуюча лабораторією імуногенетики;

доктор медичних наук, професор Астахова Віра Семенівна, Інститут травматології та ортопедії АМН України, завідуюча лабораторією імунології.

Провідна установа: Інститут фтизіатрії та пульмонології ім. академіка Ф.Г. Яновського АМН України, лабораторія імунології, Київ

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук С.Г. Свирид

Анотація

Порошина Тетяна Вікторівна. Асоційовані з фенотипом HLA продукція інтерлейкіну-2 та експресія рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих з алогенною ниркою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за фахом 03.00.09 - імунологія (біологічні науки) - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2003.

У дисертації представлено результати імунологічного обстеження 110 хворих на хронічну ниркову недостатність, 43 з них було проведено алотрансплантацію трупної нирки та контрольна група здорових донорів з 350 осіб.

В результаті проведених досліджень отримано ряд нових даних кількісної характеристики СD3⁺, СD4⁺, СD8⁺, CD16⁺, CD19⁺, CD25⁺, CD3⁺DR⁺ клітин при патології, що вивчається.

Обгрунтовано доцільність динамічного визначення продукції IL-2 та рецеторів до IL-2 у хворих після алотрансплантації нирки як додаткових діагностичесних та прогностичних крітеріїв ГРВ аллотрансплантату. Поступове зниження продукції IL-2 у хворих з АТП після операції вказує на ефективність імуносупресивної терапії. Збереження рівня продукції IL-2 після призначення болюсних доз глюкокортикоїдів є показником ії нееффективності. Збільшення кількості клітин, які експресують рецептори до IL-2 може служити критерієм ранньої діагностики гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки та своєчасної корекції імунодепресивної терапії.

Результати проведеної роботи свідчать про значний зв'язок імуногенетичних чинників головного комплексу гістосумісності з особливостями продукції інтерлейкіну-2 та експресії рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих на ХНН. Носійство у фенотипі потенційних реципієнтів ізольованих антигенів НLА-DR2 і НLА-А2 та їх сполучень у гаплотипі можна розглядати як фактор ризику гострої реакції відторгнення після алотрансплантації нирки.

Ключові слова: алотрансплантація трупної нирки, інтерлейкін-2, рецептор до інтерлейкіну-2, НLА-антигегни.

Аннотация

Порошина Татьяна Викторовна. Ассоциированные с фенотипом HLA продукция интерлейкина-2 и экспрессия рецепторов к интерлейкину-2 у больных с аллогенной почкой. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.09 - иммунология (биологические науки) - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2003.

В диссертации представлены результаты иммунологического обследования 110 больных с терминальной стадией хронической почечной недостаточности, 43 из которых была проведена аллотрансплантация трупной почки и контрольной группы здоровых доноров - 350 человек.

Выделены наиболее характерные нарушения в иммунном статусе больных с терминальной стадией хронической почечной недостаточности (ХПН). Так, у больных с ХПН выявлено достоверное снижение процентного содержания CD4⁺ клеток на фоне нормальных показателей СD3⁺-, CD8⁺-, CD19⁺-, CD16⁺-, СD 56⁺-, CD3⁺DR⁺ - клеток. Сохранение средних нормальных значений у больных с ХПН связано со значительным количеством лиц, у которых наблюдалось как снижение, так и повышение уровня исследуемых параметров, колебание которых было в границах: 31-62 % для СD3⁺ - клеток, 10-31% для CD8⁺- клеток, 8-25% для CD19⁺- клеток, 11-31% для CD16⁺- та СD 56⁺- клеток. В связи с этим проведен анализ показателей в подгруппах больных с ХПН с отклонениями от уровня здоровых особ в сторону повышения или снижения. На фоне снижения относительного количества СD4⁺- клеток показаны особенности их функции: у 47 % больных обнаружено снижение, а у 23 % - повышение продукции IL-2 по сравнению с данными здоровых лиц.

Обоснована целесообразность динамического определения продукции IL-2 и рецепторов к IL-2 у больных после пересадки аллогенной почки в качестве дополнительных диагностических и прогностических критериев острой реакции отторжения аллотрансплантата.

Последовательное снижение продукции IL-2 у больных с аллотрансплантатом трупной почки после пересадки указывает на эффективность имуносупресивной терапии. Сохранение уровня продукции IL-2 после назначения болюсных доз глюкокортикоидов является показателем неэффективности иммуносупресивной терапии для лечения острой реакции отторжения аллотрансплантата почки. Показатели динамики продукции IL-2 после пересадки почки являются критерием прогнозирования обратимости (снижение уровня IL-2) и необратимости (сохранение фонового уровня IL-2) острой реакции отторжения аллотрансплантата почки.

Показано, что в послеоперационном периоде у больных до клинической манифестации острой реакции отторжения аллотрансплантата почки увеличивается количество клеток, экспрессирующих рецепторы к IL-2, что может использоваться как критерий доклинической диагностики острой реакции отторжения аллотрансплантата почки и своевременной коррекции иммунодепресивной терапии. Динамическое наблюдение за уровнем экспрессии рецепторов к IL-2 на клетках периферической крови у больных неинформативно для прогноза обратимости острой реакции отторжения аллотрансплантата почки.

Анализ распределения антигенов гистосовместимости у больных с ХПН показал, что антигенные специфичности HLA-А2 (RR = 2,01); HLA-A10 (RR = 3,2); HLA-В27 (RR = 2,27) виявляются чаще и достоверно ассоциированы с риском развития ХПН. Полученные данные указывают на ассоциативную связь с фенотипом HLA продукции интерлейкина-2 и экспрессии рецепторов к интерлейкину-2 у больных с ХПН. Носительство в фенотипе больных с ХПН изолированных антигенов НLА-DR2, НLА-А2 и их сочетание в гаплотипе можно рассматривать как фактор риска высокого уровня реагирования IL-2 - зависимого звена иммунитета в посттрансплантационном периоде.

Ключевые слова: хроническая почечная недостаточность, аллотрансплантация трупной почки, интерлейкин-2, рецептор к интерлейкину-2, НLА-антигены.

Summary

Poroshina Tatyana Viktorovna. The HLA phenotype-associated interleukin-2 production and expression of receptors to interleukin-2 in patients with allogenic kidney.- Manuscript.

Dissertation has been presented for a scientific degree Candidate of Biological Sciences on speciality 03.00.09 - Immunology (biological sciences) - The A.A. Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2003.

The dissertation represents the results of immunological examination of 110 patients in terminal stage of chronic renal insufficiency (ChRI), 43 of them underwent cadaver kidney allotransplantation, and 350 healthy donors as a control group.

The results of studies pointed out the new data about guantitative characteristics of CD3⁺, CD4⁺, CD8⁺, CD16⁺, CD19⁺, CD25⁺, CD3⁺ DR⁺ cells of pathology under study. There was substantiated the expediency of dynamic determination of IL-2 production and receptors to IL-2 in patients after renal allograft transplantation, as the additional diagnostic and prognostic criteria of acute allograft rejection (AAR). The gradual decrease in IL-2 production in patients after transplantation indicates the efficiency of immunosuppressive therapy. The maintenance of IL-2 production level after receiving bolus glucocorticoids indicates an inefficiency of immunosuppressive therapy in treatment of AAR. There was demonstrated the associative relation between HLA antigents, IL-2 production and expression of receptors to IL-2 on cells of peripheric blood in patients with ChRI.

Key words: cadaver kidney allotransplantation, interleukin-2, receptor to interleukin-2, HLA-antigens.

1. Загальна характеристика роботи

нирковий алотрансплантат відторгнення імунітет

Актуальність теми.

Широке використання в сучасній медицині алотрансплантації як ефективного методу лікування хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) дозволяють віднести успіхи світової трансплантології до видатних досягнень ХХ сторіччя (Баран Є.Я. та співавт., 2000; Серняк П.С. та співавт., 2002; Шумаков В.И. и соавт., 2002, Weimer R. et al., 1998; Saunders R.. et al., 2001).

Ефективність пересадки алогенної нирки великою мірою залежить від імунологічного контролю за станом реципієнта алогенної нирки (Драннік Г.М. та співавт., 2002; Dallman M1995; Dittmer R. et al., 1990).

Багаточисельні експериментальні дослідження свідчать, що активність Т хелперів І типу (ТхІ), завдяки продукції інтерлейкіну-2 (ІL-2), корелює з розвитком клітинних імунних реакцій, спрямованих на алотрансплантат нирки (Dallman M., 1995; Mulligan M.S. et al., 1996). Клінічні дані неоднозначні та залишають це питання невизначеним. Частина дослідників схиляється до думки про існування кореляції між функціональною активністю ТхІ клітин, які є головними продуцентами цього цитокіну, та гострою реакцією відторгнення алотрансплантату (ГРВ) нирки, інші не виявляють такого зв'язку за даними периферичної крові (Elios M. et al., 1997; Kobayashi T. et al., 1999; Kutuculer N. et al.,1995; Matsuda S. et al., 2000; Mottram P. et al., 1995).

Особливе значення в реалізації дії ІL-2 має стан рецепторів до ІL-2 (IL-2R). Експресія IL-2R на клітинах периферичної крові відбиває ранні процеси активації клітин, у тому числі лімфоцитів, моноцитів, макрофагів, деяких В-лімфоцитів; тільки після взаємодії ІL-2 з високоафінними ІL-2R відбувається стимуляція проліферації клітин, що призводить до розвитку антиген-реактивного клону Т-лімфоцитів (Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П., 1998).

Сьогодні не вирішені питання використання показників ІL-2 залежної ланки імунітету для клініко-імунологічної діагностики ГРВ, контролю за ефективністю лікування, прогнозування оберненості ГРВ алотрансплантату нирки (Dittmer R. et al., 1990; Elios M. et al., 1997; Gartner H V. et al., 2000). Результати клінічних досліджень, як правило, одержані при аналізі рівня продукції цитокінів клонами Т-клітин із біопсійного матеріалу, мають фрагментарний характер.

Літературні дані безперечно свідчать, що генетична схильність до розвитку порушень в системі імунного гомеостазу, контрольована системою гістосумісності, може суттєво впливати на індивідуальні особливості перебігу патологічних процесів: позитивна та негативна регуляція експресії та продукції цитокінової мРНК, цитокінів та їх рецепторів є характерною ознакою більшості патологічних процесів (Алексеев Л.П. и соавт., 2000; Смольникова М.В., Коненков В.И., 2001). Встановлені асоціації HLA-гаплотипів (наприклад, HLA-DR3, А1, В8) та високою активністю Т-хелперів, ПК-клітин та макрофагів, що розглядається як прояв асоціативного зв'язку на клітинному рівні (Алексеев Л.П. и соавт., 2000; Зарецкая Ю.М., Абрамов В.Ю, 1986; Хаитов Р.М., Алексеев Л.П., 2001). Проте, про реалізацію такого зв'язку на рівні продукції цитокінів активованими Т-клітинами майже нічого не відомо. Літературних даних щодо асоціації рівня продукції IL-2 з HLA-фенотипом у хворих на ХНН нами не знайдено.

Розуміння під таким кутом зору взаємозв'язку між HLA-фенотипом суб'єкта і схильністю до синтезу імунокомпетентними клітинами цитокінів має не тільки теоретичне значення, але й практично доцільне, оскільки може бути підставою для прогнозу перебігу клінічного процесу та визначення адекватності імуносупресивної терапії у хворих з алогенною ниркою.

Згідно з цим була сформульована мета і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація є фрагментом комплексних науково - дослідних робіт Інституту урології та нефрології АМНУ “Вивчити у хворих з нирковим трансплантатом функцію Т-лімфоцитів хелперів І та Т-лімфоцитів хелперів ІІ типу для з'ясування механізмів імуноадаптації реципієнтів до алогенного органу”, № держреєстрації 0198U000487 та "Розробити алгоритм формування індивідуальної імуносупресивної терапії для реципієнтів ниркового трансплантату на підставі вивчення механізмів взаємодії сучасних супресантів та їх впливу на функцію Т-лімфоцитів-хелперів І та ІІ типів in vitro. Експериментальні дослідження.", № держреєстрації 0101U002182.

Мета роботи.

Виявити особливості продукції інтерлейкіну-2 і експресії рецепторів до інтерлейкіну-2 в асоціації з НLA-фенотипом у хворих з нирковим алотрансплантатом для визначення критеріїв діагностики та прогнозування гострої реакції відторгнення.

Завдання дослідження:

1. Визначити за допомогою моноклональних антитіл фенотипічну характеристику імунокомпетентних клітин периферичної крові у хворих на хронічну ниркову недостатність.

2. Вивчити продукцію IL-2 клітинами крові у хворих до та після алотрансплантації нирки з метою використання показників для діагностики та прогнозування перебігу гострої реакції відторгнення.

3. Визначити експресію рецепторів до IL-2 на клітинах крові у хворих до та після алотрансплантації нирки з метою встановлення ії інформативності для діагностики та прогнозу гострої реакції відторгнення.

4. Визначити залежність між особливостями НLA-фенотипу, інтенсивністю продукції IL-2 та рівнем IL-2R⁺ клітин у хворих на хронічну ниркову недостатність.

Обєкт досліджень:

Група хворих на хронічну ниркову недостатність, потенційні реципієнти алогенної трупної нирки - 110 хворих;

Група хворих на хронічну ниркову недостатність, яким було проведено алотрансплантацію трупної нирки - 43 хворих;

Контрольна група здорових донорів - 350 осіб.

Предмет досліджень: стан інтерлейкін-2 - залежної ланки імунітету у хворих до та після алотрансплантації нирки у взаємозв'язку з НLA-фенотипом, фенотипічна характеристика основних субпопуляцій лімфоцитів крові у хворих на хронічну ниркову недостатність.

Методи дослідження: імунологічні, імуногенетичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

? Вперше науково обґрунтована необхідність врахування асоціативного зв'язку між HLA фенотипом і рівнем продукції IL-2 та експресії рецептора до IL-2 лімфоцитами периферичної крові хворих на ХНН. Присутність у фенотипі хворих на ХНН HLA-DR2 та HLA-А2 антигенів асоційовано з високим рівнем продукції IL-2 та експресії рецепторів до IL-2. Потенційні реципієнти, в фенотипі яких одночасно визначаються НLА-А2 та НLА-DR2 антигени, можуть розглядатися як група високого ризику гострої реакції відторгнення нирки після алотрансплантації в ранньому післяопераційному періоді.

? Вперше встановлено, що у хворих на ХНН, потенційних реципієнтах АТН, відносна кількість СD4⁺- клітин знижена. Одночасно спостерігається збільшення відносної кількості CD16⁺- та CD3⁺DR⁺- клітин.

? Вперше встановлено, що хворим на ХНН притаманне порушення функції СD4⁺- клітин І типу: низька продукція IL-2 спостерігалась у 47 % хворих, висока - у 23 % хворих.

? Вперше обґрунтована доцільність використання динамічного дослідження продукції IL-2 у хворих після пересадки алогенної нирки для прогнозу оберненості чи необерненості ГРВ алотрансплантату. Послідовне зниження рівня продукції IL-2 СD4⁺- клітинами І типу у хворих з АТН після пересадки є позитивною ознакою інгібування реакцій клітин на алотрансплантат за допомогою імунодепресивної терапії. Збереження продукції IL-2 на рівні вихідних даних після призначення пульс-доз глюкокортикоїдів є ознакою неефективності ІД-терапії для лікування ГРВ ниркового алотрансплантату.

? Вперше визначено, що після операції у хворих з АТН поза залежності від вихідного рівня показника спостерігається зростання рівня IL-2R+клітин. За умов розвитку ГРВ трансплантату нирки динамічне спостереження за рівнем експресії IL-2R на клітинах периферичної крові неінформативне для прогнозу його перебігу (оберненості чи необерненості під час ІД-терапії).

Практичне значення. Отримані дані вказують на суттєву роль імуногенетичного контролю імунологічних процесів у хворих на ХНН, що передбачає ряд додаткових критеріїв для ранньої діагностики та прогнозування перебігу ГРВ алогенної нирки.

В результаті проведеної роботи запропоновано алгоритм лабораторних досліджень імунного статусу хворих з АТН, що включав проведення оцінки стану імунної системи з визначенням кількісних та функціональних показників імунітету (рівень продукції ІL-2 та експресії IL-2R мононуклеарами периферичної крові в залежності від особливостей HLA-фенотипу). Даний алгоритм є інформативним і придатним для використання у пацієнтів відповідного профілю як в діагностичному плані, так і з метою визначення ефективності призначення імунодепресивних препаратів у хворих з АТН.

Підсумки роботи відображено в патенті на винахід (позитивне рішення на видачу патенту України на винахід по заявці № 2002064746 від 28.11.2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в організаціях практичної охорони здоров'я: трансплантаційних центрах України.

Особистий внесок здобувача. Матеріали, представлені в роботі, є особистим внеском автора у вирішення проблеми, що вивчається. Ідеї дисертаційної роботи запропоновані зав. лаб. імунології Інституту урології д.м.н., проф. Дранніком Г.М. та науковим керівником дисертації д.м.н. Дріянською В.Є. Разом з науковим керівником створена методологічна основа роботи, адекватна меті та завданням. Автором самостійно проведений патентно-інформаційній пошук, аналіз літературних даних, імунологічні дослідження, обґрунтування та статистична обробка отриманих даних, зроблені необхідні висновки. Імуногенетичні імунологічні тести виконані спільно зі співробітниками лабораторії імунології Інституту урології АМН України. Запозичення дослідів інших авторів відсутні. Особлива вдячність за допомогу в роботі співробітникам відділення трансплантації нирки ІУН АМНУ, керівник д.м.н., проф. Є.Я. Баран.

Апробація роботи. Основні положення роботи було повідомлено та обговорено на конференціях та з'їздах: Всеукраїнської наукової конференції хірургів, вересень 1999 р, м. Івано-Франківськ; ІV Українській науково - практичній конференції з міжнародною участю "Актуальні проблеми алергології, клінічної та лабораторної імунології ”, 11-13 листопада 1999 р., м. Київ; ІІІ Національний конгрес патофізіологів України з міжнародною участю, Одеса, 29-31 травня 2000 р.; V Українська науково-практична конференція з актуальних питань клінічної імунології та алергології, 20-22 листопада 2000 р., м. Київ; VІ Українська науково-практична конференція з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації, 29-31 травня 2002 р., м. Київ; Second International Congress on Immunointervention in nefhrology, May, 2001, Italy; XXІ Congress of the European Aсademy of Allergology and Clinical Immunology, 1-5 June 2002, Italy.

Публікації. Основні положення дисертації представлені в 13 публікаціях у вітчизняних та зарубіжних виданнях та повністю відображають матеріали дисертаційної роботи. Серед них: 5 статей у центральних журналах, 7 - у матеріалах та тезах конференцій і конгресів, позитивне рішення на видачу патенту України на винахід по заявці № 2002064746 від 28.11.2002 р.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладений на 117 сторінках тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення результатів досліджень, висновків, списку використаної літератури, який містить 166 джерел. Робота ілюстрована 16 таблицями та 17 рисунками.

2. Зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Дослідження імунного статусу проведено у 110 хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН), які лікувались в Інституті урології та нефрології АМН; 43 хворим була зроблена трансплантація алогенної трупної нирки (АТН) внаслідок термінальної стадії ХНН, яка зумовлена розвитком хронічного гломерулонефриту. Для вирішення поставлених завдань проведено клінико-імунологічний аналіз перебігу раннього післяопераційного періоду у хворих з АТН, який включав у собі дослідження здатності клітин до продукції IL-2 та експресії рецепторів до нього, дослідження складу і експресії мембранного фенотипу імунокомпетентних клітин, а також визначався поліморфізм антигенів гістосумісності локусів HLA-A, -B, -DR. Вік обстежених становив від 25 до 45 років. Контрольна група складалася з 350 практично здорових мешканців м. Києва.

Реципієнтам пересаджували нирки від трупних донорів з періодом теплової ішемії від 10 до 45 хвилин, консервовані 8-16 годин за методом гіпотермічної безперфузійної консервації розчином інтрацеллюлярного типа.

Донорські органи для трансплантації забирали відповідно до "Временной инструкции для определения биологической смерти и условий, допускающих изъятие почек для трансплантации / приложение к приказу МЗ CCCР № 255 от 23.03.1977/2" і змінами та доповненями, які регламентовані наказом МОЗ СРСР - 1129 від 21.12.1977 р.

Алотрансплантацію трупної нирки проводили з урахуванням сумісності донора і реципієнта по АВО-антигенам та резус-фактору, лейкоцитарним антигенам (НLA-А, -В та -DR) та за результатами перехресної проби на лімфотоксичність. В залежності від характеру ініціальної функції алотрансплантату трупної нирки (АТН) після операції хворі отримували трикомпонентну імуносупресивну терапію (ІСТ): циклоспорін-А (ЦсА), азатіопрін (АЗ), та преднізолон (ПР) за схемою, яка використовувалась як базисна у всіх хворих з АТН у відділенні трансплантації нирки ІУН АМН України. Діагностику ГРВ ниркового трансплантата проводили лікарі відділення трансплантації нирки (кер. проф. Баран Є.Я.) за типовими клінічними та об'єктивними ознаками, лабораторними, сонографічними та імунологічними показниками. Усі реакції відторгнення поділяли на обернені та необернені. Обернені реакції відторгнення констатували у випадках, коли після болюсної імуносупресивної терапії вдавалося повністю відновити функцію пересадженої нирки. Необерненими, відповідно, вважали реакції відторгнення, при яких, незважаючи на інтенсивне лікування, не вдавалося відновити функцію трансплантата в перші 3 місяці після пересадки органу.

Дослідження складу і експресії поверхневого фенотипу імунокомпетентних клітин проводили прямим імунофлюоресцентним методом за допомогою панелі моноклональних антитіл (мкАТ), що входять у набір Simultest IMK PLUS (Becton Dickinson, USA до поверхневих CD-антигенів лімфоцитів. Набори IMK Plus включали мкАТ для двокольорового аналізу мононуклеарів, помічені флюоресцеїну ізотіоціанатом (FITC) або фікоеритрином (РЕ), у тому числі контрольні антитіла та мкАТ аnti-Leu4-FITC- (CD3) для загальної кількості Т-клітин; аnti-Leu4-FITC і аnti-HLA-DR-РЕ для визначення кількості стабільних та активних Т-лімфоцитів; аnti-Leu3а-FITC- (CD4) і аnti-Leu2-РЕ (CD8) для оцінки основних регуляторних субпопуляцій; аnti-Leu3а-FITC- (CD4) і аnti-Leu11-РЕ (CD16) і аnti-Leu19-РЕ (CD56) для оцінки субпопуляцій цитотоксичних лімфоцитів та природних кілерів. Дослідження проводили на лазерному проточному цитофлюориметрі FASStar plus (Becton Dickinson, USA).

Визначення спонтанної продукції ІL-2 мононуклеарними клітинами периферичної крові. Визначення ІL-2-продукуючої здатності мононуклеарів периферичної крові проводили по трьох етапах.

А) Одержання супернатантів (Spiess P.S., Rosenberg S.A., 1981).

В) Визначення активності ІL-2 (De Vos C., Libert W., 1989). Тестування ІL-2 базується на здатності ІL-2 відновлювати блоковану гідрокортизоном проліферативну відповідь тимоцитів мишей на мітогени. Для вимірювання активності ІL-2 визначали кількість Н³-тимідину, інкорпорованого індикаторними клітинами. Активність ІL-2 виражали в одиницях активності на мл (од/Акт) за даними пробітного аналізу.

С) Пробітний аналіз (Farrar J. et al., 1980).

Дослідження експресії ІL-2R на мононуклеарних клітинах периферичної крові. Визначення кількості клітин, що експрессують ІL-2R, проводили за допомогою моноклональних антитіл до СD25 на проточному цитофлюориметрі FACScan (Becton Dickinson).

Визначення HLA-антигенів. НLА-фенотип визначали за методом стандартного лімфоцитотоксичного тесту за Терасакі (Terasaki P., 1972; Зарецкая Ю.М., Абрамов Ю.В., 1986). Використовували тест-панель типуючих сировоток виробництва РНДІ гематології та трансфузіології (м. Санкт-Петербург), які відкривають 38 специфічностей локусів А, В, DR та DQ. Популяцію мононуклеарів виділяли за Boyum et al. (1987). Антигени локусу HLA-DR визначали у пролонгованому тесті комплемент-залежної лімфоцитотоксичності з попереднім збагаченням завису мононуклеарів В-лімфоцитами на колонках з нейлоновою ватою.

Математична обробка одержаних результатів проводилася за стандартними методиками варіаційної статистики з урахуванням розбіжностей за t критерієм Ст'юдента, яку оцінювали за допомогою показника довірчої ймовірності (р), (Ласкін Г.Ф., 1980).

Результати досліджень, їх аналіз та узагальнення.

Перший етап роботи був присвячений вивченню у хворих з ХНН, потенційних реципієнтів алогенної нирки, субпопуляційного складу клітин периферичної крові, функціональна активність яких пов'язана з рівнем продукції IL-2 та після алотрансплантації нирки визначає напруженість і тривалість трансплантаційних реакцій. В таблиці 1 наведені отримані дані.

Таблиця 1. Експресія СD антигенів на лімфоцитах периферичної крові (М m) у хворих на ХНН у порівнянні з контрольною групою

СD антиген, %	Хворі на ХНН (n=56)	Здорові (n=15)
СD3+	48,8±6,6	62,1±8,3
СD4+	31,2 ± 4,7	44,6 ± 3,7*
CD8+	18,5 ± 2,3	23,7 ± 2,7
CD19+	14,2 ± 3,0	18,5 ± 4,9
CD16+, СD 56+	16,6 ± 3,8	12,1 ± 2,9
CD3+DR+	4,43 ± 0,98	5,55 ± 0,66

* різниця достовірна в порівнянні з контрольною групою

Проведені дослідження дозволили встановити певні закономірності і виділіти найбільш характерні порушення в імунному статусі у хворих на ХНН. Так, у кількосному складі окремих субпопуляцій імунокомпетентних клітин крові хворих на ХНН у порівнянні з особами контрольної групи виявлено вірогідне зниження відсоткової кількості CD4⁺ на тлі нормальних показників СD3⁺-, CD8⁺-, CD19⁺-, CD16⁺-, СD 56⁺-, CD3⁺DR⁺ - клітин.

Слід наголосити на тому, що збереження середніх нормальних значень у хворих на ХНН було пов'язано зі значною кількістю осіб, що мали як знижені, так і підвищені рівні досліджуємих параметрів, коливання яких було в межах: 31-62 % для СD3⁺ -клітин, 10-31% для CD8⁺- клітин, 8-25% для CD19⁺- клітин, 11-31% для CD16⁺- та СD 56⁺- клітин. В зв'язку з цим нами проведений аналіз показників у пацієнтів з відхиленнями від рівня здорових осіб у сторону підвищення або зниження (Стогний А.А. та співавт., 1990). Встановлено, що у 68% хворих на ХНН кількість клітин, що експресують СD3 антиген, мала тенденцію до зниження, а у 21% - до збільшення в порівнянні з даними контрольної групи здорових пацієнтів.

Індивідуальний аналіз імунограм показав, що більш ніж у половини хворих (85%) спостерігається зменшення кількості Т-хелперів в середньому до 26 2,9% в порівнянні з показниками норми. У 6% хворих кількість CD4⁺- клітин була незначно підвищена і складала в середньому 46 3,9 %, а у решти хворих даний показник не відрізнявся від норми.

Індивідуальний аналіз розподілу показників CD8⁺- клітин у хворих на ХНН залежно від інтервалів норми показав, що у 80% пацієнтів їх вміст не відрізняється від нормальних показників. Збільшення кількості цих клітин відмічено у 11% хворих в середньому до 36 3,1%, а зменшення до 13 1,1 % - у решти хворих.

Відповідно змінам кількості CD4⁺- клітин та CD8⁺- клітин, співвідношення CD4⁺/CD8⁺ клітин у хворих на ХНН було знижене (р<0,05). За індивідуальними даними, зниження імунорегуляторного індексу спостерігали у 90 % хворих, підвищення - лише у 7% хворих. Як відомо, поряд із зменшенням кількості CD4⁺- клітин зсув співвідношення CD4:CD8 в бік зменшення свідчить про наявність імунодефіцитного стану та порушення клітинної імунної відповіді.

Відомо, що антиген CD19 представлений на В-лімфоцитах усіх стадій дозрівання та приймає участь в процесах активації та проліферації цих клітин. Встановлено, що у 56% хворих на ХНН рівень CD19⁺ - клітин в периферичній крові менший від нижньої межі норми, хоча статистично вірогідної різниці з контролем за рівнем середніх даних нами не встановлено.

Визначення цитотоксичних CD16⁺- (NК-клітин) і CD56⁺- клітин (NК-клітини та лімфоцити, що несуть молекулу адгезії NСАМ) показало, що в цілому у хворих простежується тенденція до збільшення їх кількості. За даними індивідуального аналізу, для 55% хворих характерним було підвищення їх рівня. За літературними даними у хворих з АТН за 3-5 доби до ГРВ спостерігається збільшення кількості CD16⁺- та CD8⁺- клітин у 1,5 - рази. Враховуючи літературні данні щодо впливу ІL-2 на імунокомпетентні клітини, можна стверджувати, що за умов достатньої продукції ІL-2, активація цитотоксичних NК та Т-лімфоцитів буде підставою для стимуляції проліферації імунокомпетентних клітин у хворих на ХНН після алотрансплантації нирки.

Експресія HLA-DR антигенів на лімфоцитах служить додатковою умовою активації імунокомпетентних клітин, впливаючи на презентацію антигену та активацію Т-клітин, реалізацію кілерного ефекту цитотоксичними лімфоцитами. Дослідження експресії HLA-DR антигенів на Т-лімфоцитах у хворих на ХНН показало, що середній рівень СD3⁺DR⁺-клітин становив 5,70+1,1%, що невірогідне перевищувало рівень у здорових донорів (р>0,05). Але індивідуальний аналіз продемонстрував, що до підгрупи з показниками вище норми входило 58% хворих, тобто має місце висока кількість пацієнтів із рівнем експресії DR-АГ вище за 5%.

Подальшим етапом роботи було вивчення продукції ІL-2 лімфоцитами периферичної крові у хворих до та після пересадки алогенної нирки. Динаміку продукції IL-2 лімфоцитами периферичної крові у хворих з АТН визначали у такі клінічні періоди: до пересадки (вихідні показники), на 3-5 добу після пересадки алогенної нирки, у період ГРВ алотрансплантату в залежності, по-перше, від вихідного рівня показника з метою визначення впливу активації СD4⁺-клітин за рівнем продукції IL-2 до проведення алотрансплантації на перебіг раннього післяопераційного періоду, і, по-друге, ретроспективно, в залежності від перебігу ГРВ: оберненості чи необерненості під впливом ІД-терапії з метою визначення додаткових діагностичних та прогностичних критеріїв.

Встановлено, що середній рівень показника спонтанної продукції IL-2 лімфоцитами периферичної крові у хворих на ХНН практично не відрізнявся від середнього значення у здорових осіб, відповідно 12,9 ± 1,1 та 12,6 ± 2,8 од/Акт (р>0,05). Однак, аналіз індивідуальних даних показав, що у більшості хворих мало місце зниження продукції IL-2 порівняно з пацієнтами контрольної групи, а саме у 52 % потенційних реципієнтів показник був в межах від 3,4 од/Акт. до 7,5 од/Акт., у 23 % хворих цей показник був вище 16 од/Акт, у решти хворих - нормальні показники. Відповідно, за рівнем вихідного показника були сформовані 1, 2 і 3 групи хворих. Ретроспективно, за перебігом ГРВ АТН (обернені чи необернені ГРВ), сформовані 4 та 5 групи хворих.

За аналізом результатів дослідження продукції IL-2 лімфоцитами у хворих до пересадки АТН, середні значення дорівнювали, відповідно, у хворих 1 гр. (n=14) - 19,4±1,3 од/Акт; 2 гр. (n=20) - 4,2 ± 1,5* од/Акт; 3 гр. (n=9) - 10,4±2,0 од/Акт ( *різниця достовірна в порівнянні з контрольною групою).

Порівняльний аналіз даних клінічного та імунологічного дослідження продукції IL-2 у хворих 4 та 5 груп показав, що вихідні дані перед алотрансплантацією у хворих 4 групи з купованими реакціями відторгнення у середньому на 20 % менші, ніж у хворих 5 групи з необерненими реакціями відторгнення АТН (відповідно, 4 гр. (n= 22) - 7,5±1,5* од/Акт; 5 група (n=10) - 11,4±2,0 од/Акт ( *різниця достовірна в порівнянні з контрольною групою).

Аналіз середньостатистичних даних, що були отримані у хворих 1, 2 і 3 груп в перші 3-5 діб після алотрансплантації нирки, показав, що не існує достовірної динаміки IL-2 за рівнем продукції цитокіну клітинами периферичної крові. За даними індивідуального аналізу встановлено, що у відсотковому відношенні різниця показників у хворих перед алотрансплантацією та у перші дні після неї не перевищувала 10%. Вірогідна динаміка показника була відсутня як у пацієнтів з низьким рівнем продукції IL-2 до операції, так і у хворих с високими вихідними показниками IL-2.

Поряд з цим, ретроспективно по 4 та 5 групах хворих, розділених за перебігом ГРВ АТН у перший місяць після трансплантації на обернені та необернені, встановлені важливі особливості динаміки цитокіну (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка продукції IL-2 у реципієнтів АТН з оберненими та необерненими ГРВ алотрансплантату

Клінічні періоди	Продукція IL-2, од/Акт
	4 гр. (n = 22)	5 гр. (n = 10)	Контроль
До алотрансплантації	7,5±1,5*	11,4 ± 2,0	12,6 ± 2,8
3 доба після операції	6,3±1,5	10,5±1,8	-
Період ГРВ	3,1±1,8**	9,6±1,7	-

Примітка: * різниця достовірна в порівнянні з даними здорових осіб **різниця достовірна в порівнянні з даними до операції

Ретроспективний аналіз отриманих даних підтвердив, що у хворих з купированими ГРВ АТН відбувається зниження продукції IL-2 у середньому на 35-50% в порівнянні з вихідними доопераційними показниками. У хворих з необерненими ГРВ алотрансплантату динаміка показника була відсутня, або спостерігалось підвищення продукції IL-2 у середньому на 10-20 %. Слід підкреслити, що у хворих з оберненими гострими реакціями відторгнення алотрансплантату нирки зниження рівня продукції IL-2 відбувалось незалежно від його вихідного значення.

Ці дані служать достатньою підставою для висновку, що рівень продукції ІL-2 лімфоцитами периферичної крові in vitro відображає перебіг післяопераційного періоду у хворих з алотрансплантованою ниркою та може бути корисним імунологічним параметром для аналізу ефективності імуносупресивної терапії. Динамічне спостереження за продукцією IL-2 дає можливість вже в перші дні після алотрансплантації прогнозувати оберненість чи необерненість ГРВ алотрансплантату нирки. Так, якщо у реципієнтів алогенної нирки після призначення імуносупресивної терапії і, особливо, в період розгорнутої ГРВ алотрансплантату після початку антикризової терапії, рівень IL-2 не знижувався, це було прогнозонегативною ознакою необерненості ГРВ алотрансплантату. Тобто, динамічне визначення продукції IL-2 дає змогу вже в перші дні після пересадки нирки виявити у хворих випадки чутливості та резистентності до стероїдів та ЦсА, і, що дуже важливо, ще до клінічного прояву ГРВ АТН.

Наступним етапом роботи було вивчення динаміки експресії рецепторів до IL-2 у хворих з алогенною ниркою. За отриманими нами даними, середній рівень експресії IL-2R на клітинах периферичної крові у хворих на ХНН вище показника здорових осіб. Індивідуальний аналіз вихідних даних виявив значні коливання показника експресії IL-2 рецепторів на клітинах крові. Він становив від 2,06% до 62,9 % . Тому було проведено аналіз розподілу ознак показника по інтервалах, для чого визначені ознаки "норма", вище норми" та "нижче норми". Це дало можливість встановити, в яких межах згруповані показники IL-2R у більшості пацієнтів.

Встановлено, що у 46% хворих кількість IL-2R-експресуючих клітин збільшена. За літературними даними, високий рівень експресії IL-2R на клітинах периферичної крові у потенційних реципієнтів може бути фактором ризику відторгнення АТН після операції. Тому хворі з високими показниками IL-2R розглядались нами як група високого ризику ГРВ у ранньому післяопераційному періоді. Надалі спостереження за динамікою СD25⁺-клітин проводили у хворих, по-перше, в залежності від вихідного рівня показника, по-друге, ретроспективно, в залежності від перебігу ГРВ: оберненості чи необерненості під впливом ІД-терапії. У таблиці 3 наведені результати аналізу динаміки даних після алотрансплантації нирки, що отримані у хворих з високим (1 група), низьким (2 група) та нормальним (3 група) доопераційним рівнем IL-2R+клітин (таблиця 3).

Таблиця 3. Кількість IL-2R+клітин у хворих з АТН в післяопераційному періоді в залежності від вихідного рівня показника

Групи обстежених	IL-2R+- клітини, %
	Кількість хворих	До пересадки	3-5 доба після пересадки	ГРВ
1 група	20	21,3 ± 2,7*	25,9±4,4*	18,7±2,5*
2 група	10	4,14± 0,9*	28,7±3,7*,***	21,1±1,9*,***
3 група	13	9,3 ± 1,15*	23,7±5,9*,***	16 ± 4,8
Контроль	10	8,59 ± 1,09

Примітка:* різниця достовірна в порівнянні з контрольною групою, *** різниця достовірна у хворих однієї групи в порівнянні даних до алотрансплантації та у період ГРВ алотрансплантату нирки.

Встановлено, що у час, який передував клінічної маніфестації ГРВ алотрансплантату, у хворих вірогідно підвищується рівень експресії СD25 антигену на клітинах периферичної крові. Тобто, незважаючи на ІД-терапію, у хворих спостерігається зростання кількості клітин, що експресують рецептор до IL-2 (р<0,05). Важливо, що зростання експресії IL-2R відбувається за 2-7 діб до клінічно діагностуємої ГРВ алотрансплантату. Проте, під час ГРВ АТН визначити особливості динаміки IL-2R⁺- клітин у хворих в залежності від рівня показників, що були отримані до алотрансплантації, не вдалося.

Аналіз динаміки експресії ІL-2R у хворих з АТН з оберненими (4 група) та необерненими (5 група) ГРВ АТН показав, що за 2-7 діб до клінічної маніфестації ГРВ алотрансплантату, у хворих обох груп вірогідно збільшувалась експресія рецептору до IL-2. Тобто, незважаючи на ІД-терапію, спостерігається зростання кількості клітин, що експресують рецептор до IL-2 (р<0,05).

Таким чином, за умов розвитку ГРВ динамічне спостереження за рівнем експресії IL-2R на клітинах периферичної крові було неінформативним для прогнозу його перебігу - оберненості чи необерненості під час болюсної ІД-терапії.

Відомо, що імуногенетична діагностика дозволяє виявляти індивідів з високою ступеню ризику розвитку симптомів об'єктивного характеру. Найменш висвітленим аспектом вивчення асоціативного зв'язку імуногенетичних чинників з імунолологіним реагуванням організму людини є аспект асоціації з системою цитокінів. І зовсім не висвітлено це питання при трансплантації нирки. Але такий аспект досліджень дозволяє розширити уяву про спектр можливих механізмів і характер посттранспланатційних ускладнень і поповнити новими значущими діагностичними параметрами практичну медицину.

Аналіз результатів імуногенетичного типування поводився за частотою вияву та генним представництвом антигенів, фенотипів та гаплотипів з урахуванням нерівноважного зчеплення на підставі математичної обробки, яві використовуються в класичній імуногенетиці (Kissmeyer-Nielse et all., 1968; Зарецька Ю.М., 1983). Для вивчаємих параметрів розраховували відносні коефіцієнти асоціативного зв'язку (RR) з оцінкою ступеня вірогідності коефіцієнта (²) етіологічної фракції (). Величину відносного ризику (RR) визначали за коефіцієнтом: RR = f_x (1 - f_к) / f_к (1 - f_x), де f_x - фракція носіїв антигену серед хворих, f_{к -} фракція носіїв антигену серед осіб у контролі. При цьому значимими вважали показники RR>2,0 (Зарецкая Ю.М., 1986). Етіологічну фракцію (атрибутивний ризик, ) підраховували за формулою: = х - у/1 - у, де х - частота антигену у хворих, а у - частота антигену у здорових осіб. Достовірним вважали показник більший 0,1.

Перший фрагмент цього етапу роботи був присвячений вивченню генетичної структури та порівняльному аналізу розповсюдження певних алоантигенних структур у хворих на ХНН та здорових донорів, мешканців Центрально-Української геногеографічної зони. Порівняльний аналіз розподілу антигенів, фенотипів та гаплотипів з урахуванням нерівноважного зчеплення у системі HLA в обох групах виявив ряд характерних рис імуногенетичного профілю хворих на ХНН, що є підґрунтям певних відмінностей в асоціативному зв'язку з конкретним захворюванням.

Аналіз розподілу антигенів гістосумісності І класу у осіб з ХНН показав, що антигенні специфічності HLA-А2 (RR = 2,01); HLA-A10 (RR = 3,2); HLA-В27 (RR = 2,27) спостерігаються вірогідно частіше і вірогідно асоційовані з ризиком розвитку ХНН. Вірогідність асоціації саме з захворюванням підтверджує значення етіологічної фракції, яке для антигену HLA-А10 становило = 0,41; для HLA-А2 = 0,18; HLA-В27 = 0,18. Концентрація антигенів HLA-A1 (RR = 0,52); HLA-A19 (RR = 0,17); HLA-В12 (RR = 0,55) вірогідно знижена, а коефіцієнт асоціативного зв'язку з ХНН свідчить про протективну функцію даних алелей.

Дослідження асоціативного зв'язку фенотипічних і гаплотипичних сполучень HLA-А2,10; HLA-А9,10; HLA-В5, В27; HLA-А10, В27, що містять в собі ізольовані антигени, вірогідно асоційовані з захворюванням. Разом з тим спостерігається перерозподіл значень коефіцієнту асоціативного зв'язку в залежності від антигенних композицій. Так, фенотип хворого HLA-А2, В27 (RR = 3,8) підвищує ступень ризику реалізації патологічного стану. Навпаки, носійство у фенотипі сполучення антигенів HLA-А10, DR2 (RR=2,4) знижує чисельні значення коефіцієнту асоціації з захворюванням.

Дослідження поліморфізму HLA-генетичних чинників ІІ класу, зокрема локусу DR, свідчить про відсутність вірогідної переваги в розподілі у хворих на ХНН в співставленні з контрольною групою.

Таким чином, аналіз розподілу ізольованих антигенів та їх сполучень виявив певну роль імуногенетичної компоненти в формуванні ХНН як реалізації схильності до захворювання.

Зважаючи на характерні особливості формування та перебігу імунних процесів за участю IL-2 у хворих після алотрансплантації нирки, далі досліджено асоціативний зв'язок між антигенами гістосумісності І та ІІ класів, рівнем продукції та експресії рецепторів до IL-2 клітинами периферичної крові.

З даних, що наведені вище, слід, що показники продукції IL-2 та експресія рецепторів до IL-2 у хворих на ХНН, потенційних реципієнтів алогенної нирки, групуються ознаками “вище норми” та “нижче норми”. В зв'язку з тим, що характер відхилень для показників був тотожнім, для виявлення імуногенетичних асоціацій групи хворих були об'єднані за принципом високого (1 група) і низького (2 група ) рівня параметрів.

Встановлено, що 85 % хворих на ХНН мають НLA специфічності, що контролюють спрямованість імунологічного реагування IL-2 - залежної ланки імунітету. Це насамперед антигени НLА-А2, НLА-DR2, НLА-DR7. У хворих на ХНН у співставленні з контрольною групою високий рівень продукції IL-2 позитивно асоційовано з носійством ізольованого антигену НLА-DR2 (RR = 6,75) при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,73 та у сполученнях НLА-А2, DR2 (RR = 4,75 при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,17) та НLА-А2, DR7 (RR = 3,4 при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,13).

Порівняльний аналіз розподілу НLА антигенів у хворих 1 та 2 груп наведено у таблиці 4.

Таблиця 4. Частота НLА-антигенів у хворих на ХНН в залежності від рівня продукції IL-2

IL-2 (од./Акт.) 1 гр.	Антиген системи НLА	Частота АГ(%)	IL-2, од./Акт. 2 гр.	Частота АГ (%)	RR
19,4±1,3	А2	50,0*	4,2±1,2	25,0	3,0
	DR2	85,7*		20,0	23,0
	DR7	50,0*		25,0	3,0

Примітка: * різниця достовірна при порівнянні даних присутності одного АГ в 1 та 2 групах хворих на ХНН (² 3,8)

Порівняльний аналіз НLА-антигенного розподілу у сукупності з порушенням продукції ІL-2 показав, що у хворих 1 групи, де продукція IL-2 лімфоцитами периферичної крові була вище за норму, вірогідно зростав відсоток носіїв антигенів НLА-А2 (50,0 %), НLА-DR2 (85,7 %), НLА-DR7(50%). Контрольні значення вказаних антигенів становили, відповідно, НLА-А2 - 25,0 %; НLА-DR2 - 20,0 %. НLА-DR7- 25,0 %. Високий рівень продукції ІL-2 позитивно асоційовано з НLА-А2 (RR = 3,0); НLА-DR2 А2 (RR = 23,0); НLА-DR7 (RR = 3,0).

Найбільш високий коефіцієнт відносного ризику формування відхилень у бік збільшення продукції IL-2 характерний для хворих, що мають в своєму фенотипі перелічені антигенні специфічності.

Співставлення НLА-антигенспецифічної належності з рівнем експресії СD-25 антигену на клітинах периферичної крові хворих на ХНН з контрольною групою показало, що високий рівень експресії рецепторів до IL-2 позитивно асоційовано з ізольованими антигенами НLА-DR7(RR = 2,89) при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,85 та НLА-DR2 (RR = 2,33) при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,29 та у сполученнях НLА-DR2,7 (RR = 2,75 при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,28) та НLА-А2, DR2 (RR = 2,8 при коефіцієнті атрибутивного ризику 0,13), що дає підставу вважати ці імуногенетичні фактори критеріями ризику високої активності IL-2 - залежної ланки імунітету в післяопераційному періоді хворих з АТН.

Порівняльний аналіз розподілу НLА антигенів у хворих 1 та 2 груп наведено у таблиці 5.

Таблиця 5. Частота НLА-антигенів у хворих на ХНН в залежності від рівня експресії IL-2R

IL-2R+ (%) 1 гр.	Антиген системи НLА	Частота АГ(%)	IL-2 Р+(%) 2 гр.	Частота АГ(%)	RR
21,3±2,7	А2	50,0*	4,14±0,9	10,0	9,0
	DR2	90,0*		40,0	13,5
	DR7	45,0		40,0	1,22

Примітка: 1) * різниця достовірна при порівнянні даних присутності одного АГ в 1 та 2 групах хворих на ХНН (² 3,8)

Порівняльний аналіз НLА-антигенного розподілу у сукупності з порушенням експресії рецепторів до ІL-2 показав, що у хворих 1 групи, де кількість СD25⁺ - клітин периферичної крові була вище за норму, вірогідно зростав відсоток носіїв антигенів НLА-А2 (50 %), НLА-DR2 (90 %). Контрольні значення вказаних антигенів становили, відповідно, НLА-А2 - 10 %; НLА-DR2- 40,0 %. Високий рівень експресії СD25 антигену позитивно асоційовано з НLА-А2 (RR = 9,0); НLА-DR2 (RR = 13,5). Найбільш високий коефіцієнт відносного ризику формування відхилень у бік збільшення експресії рецепторів до IL-2 характерний для хворих, що мають в своєму фенотипі перелічені антигенні специфічності.

Порівняння даних взаємозв'язку антигенів системи HLA з показниками експресії IL-2R та продукції IL-2 клітинами периферичної крові показало, що високий рівень цих параметрів позначається антигенами HLA -А2, HLA - DR7, HLA - DR2. Звернули на себе увагу 10 хворих, у яких одночасно на рівні високої продукції IL-2 визначали високу кількість IL-2R-позитивних клітин. У цих хворих середній показник продукції IL-2 становив 20,6±0,8, що перевищує рівень показника здорових осіб контрольної групи та групи хворих на ХНН до алотрансплантації у цілому (n = 43). Експресія IL-2R на клітинах периферичної крові становила 32,2±1,2, що значно більше показника контрольної групи та групи хворих на ХНН. Аналіз показав, що у 9 з 10 хворих в НLА-фенотипі присутній антиген НLА-DR2.

Таким чином, результати проведеної роботи свідчать про значний зв'язок імуногенетичних чинників головного комплексу гістосумісності з особливостями продукції інтерлейкіну-2 та експресії рецепторів до інтерлейкіну-2 у хворих на ХНН. Носійство у фенотипі потенційних реципієнтів ізольованих антигенів НLА-DR2 і НLА-А2 та їх сполучень у гаплотипі можна розглядати як додатковий фактор ризику гострої реакції відторгнення після алотрансплантації нирки. На підставі отриманих вважаємо доцільним використання показників ІL-2 залежної ланки імунітету для клініко-імунологічної діагностики обґрунтована доцільність використання показників ІL-2 залежної ланки імунітету для клініко-імунологічної діагностики ГРВ, контролю за ефективністю лікування, прогнозування оберненості ГРВ алотрансплантату нирки. Враховуючи дані, за якими саме динаміка продукції IL-2 вбік зменшення під час імунодепресивної терапії корелює з позитивним перебігом післяопераційного періоду, вважаємо, що високий рівень показників IL-2-залежної ланки імунітету у хворих на ХНН до пересадки не повинен розглядатися як критерій вибору між пацієнтами з низьким та високим рівнем продукції IL-2 на користь перших.

Висновки

1. У хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності на тлі зменшення середньої кількості СD4⁺- клітин встановлені особливості їх функції: у 47 % хворих мало місце зниження, а у 23 % - збільшення продукції IL-2 порівняно з даними здорових осіб.

2. Встановлений асоціативний зв'язок між HLA фенотипом і рівнем продукції IL-2 та експресії рецепторів до IL-2 лімфоцитами периферичної крові хворих на хронічну ниркову недостатність. Присутність у фенотипі хворих на ХНН HLA-DR2 та HLA-А2 антигенів асоційовано з високим рівнем продукції IL-2 та експресії рецепторів до IL-2.

3. Зниження рівня IL-2 на 5-7 добу після пересадки алогенної трупної нирки свідчить про адекватність стандартної імунодепресивної терапії.

4. Збереження продукції IL-2 на доопераційному рівні після призначення пульс-доз глюкокортикоїдів свідчить про неефективність купування гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки.

5. Показники динаміки рівня продукції IL-2 після пересадки нирки являються критеріями прогнозування оберненості гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки та адекватності її лікування.

6. Динамічне спостереження за рівнем експресії рецепторів до IL-2 на клітинах периферійної крові у хворих під час гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки неінформативне для прогнозу її оберненості.

7. У реципієнтів в післяопераційному періоді перед клінічною маніфестацією гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки збільшується кількість клітин, які експресують рецептори до IL-2, що може служити критерієм доклінічної діагностики гострої реакції відторгнення алотрансплантату нирки для своєчасної корекції імунодепресивної терапії.

...