Застосування антиоксидантів у комплексному лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний медичний університет

імені Данила Галицького

Синиця Володимир Валерійович

УДК 616.314.17-008.1-036.12-085.36

ЗАСТОСУВАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНИХ ВЕРХІВКОВИХ ПЕРІОДОНТИТІВ

14.01.22 - Стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті

імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Зубачик Володимир Михайлович, завідувач кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, завідувач кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені акад. О.О. Богомольця МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Заболотний Тарас Дмитрович, завідувач кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології з курсом стоматології дитячого віку.

Захист відбудеться “21” лютого 2003 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “17” січня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасній стоматології проблема лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит не втрачає своєї актуальності. Тривале запалення верхівкового періодонту при цій патології нерідко призводить до втрати зубів у людей молодого та середнього віку, а також створює загрозу розвитку хроніосепсису, який може погіршувати перебіг наявних та спричиняти нові ураження багатьох внутрішніх органів і систем (Бєляєв И.Б., 1974; Кодукова А. и соавт., 1989; Лукиных Л.М., Лившиц Ю.Н., 1999; Овруцкий Г.Д., 1993; Левицкая Е.В. и соавт., 1973; Fiehn N.- E. et al., 1995; Kawanami M., Kato H., 1995).

У комплексному лікуванні хворих на різні клінічні форми хронічного верхівкового періодонтиту, окрім механічного очищення, знезараження та надійної обтурації кореневих каналів, надзвичайно важливим є медикаментний вплив на патологічне вогнище у періодонті з метою фармакологічної корекції запального процесу та сприяння регенерації заапікальних тканин (Агафонова Г.Ю., 1997; Асташенко Я.П., 1974; Борисенко А.В., Симоненко Р.В., 1996; Данилевский Н.Ф. и соавт., 1987; Кодукова А. и соавт., 1989; Лукиных Л.М., Лившиц Ю.Н., 1999; Овруцкий Г.Д., 1993; Caliskan M.K., Sen B.H., 1996; Holland G.R., 1996; Morger W.R. et al., 1982).

Сучасна медицина володіє різноманітними медикаментними засобами з вираженим протизапальним ефектом і сильною антимікробною дією. Це дозволяє широко застосовувати їх під час лікування хворих із хронічним запаленням верхівкового періодонту (Балин В.Н. и соавт., 1995; Иванов В.С. и соавт., 1984; Сідельнікова Л.Ф. та співавт., 1995; Хоменко Л.А., Биденко Н.В., 1998; Messing J.I., Stock C.J.R., 1988; Wesselink P.R., 1997).

Результати досліджень останніх років свідчать, що зміни інтенсивності вільнорадикального окислення (ВРО) та ініційовані ним процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) супроводжують захворювання різноманітного генезу. Це є доказом твердження про загальнобіологічний характер участі вільних радикалів та перекисів ліпідів у пошкодженні клітин (Барабой В.А., 1991; Владимиров Ю.А., 1989; Воскресенский О.Н., Ткаченко Е.К. 1991; Клименко М.О., Шевченко О.М., 1997; Мандриевская Н.М., 1997; Скляр В.Е. и соавт., 1991; Сулейманова С.Г. и соавт., 1992; Olsson A.G., Yuan X.M., 1996; Salim A.S., 1994; Miller E.R. et al., 1997).

Розвиток процесів ПОЛ контролюється антиоксидантною системою (АОС) організму, виснаження якої призводить до дисбалансу окисно-відновних процесів, що, відтак, супроводжується синдромом пероксидації та зменшенням концентрації природних антиоксидантів. Тому зрозумілою стає доцільність їх використання для лікування хвороб різноманітного генезу. Вагома участь вільнорадикальних механізмів у розвитку патології різних систем та органів вимагає корекції цих порушень, насамперед, з допомогою фармакологічних засобів (Вербенко Е.В., Епсова М.Н., 1991; Бекерова Г.И. и соавт., 1989; Гуляева Н.В., 1989; Матвеев С.Б. и соавт., 1991; Сейфулла Р.Д., Борисова И.Г., 1990; Смирнов Л.Д., Сускова В.С., 1989; Gasiano J.M., 1996; Good H.F., Webster N.R., 1993; Rice-Evans C.A., Diplock A.T., 1993; Rimm E.B., Stampfer M.J., 1997).

Застосування антиоксидантів для лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит донедавна було спорадичним і становило незначну частину серед усіх методів впливу на патогенез цього захворювання (Агафонова Г.Ю., 1997; Зеленина Т.Г., 1985; Тимочко М.Ф. и соавт., 1990). Проте, результати проведених останнім часом досліджень довели високу ефективність препаратів з антиоксидантною дією при лікуванні пацієнтів із запаленням верхівкового періодонту (Лукиных Л.М., Лившиц Ю.Н., 1999; Максимовский Ю.М., Чиркова Т.Д., 2001; Шефер Е., 2000).

На підставі результатів аналізу ефективності сучасних методів лікування заапікальних запальних вогнищ та враховуючи наявність у антиоксидантів як препаратів, які впливають на одну з провідних ланок хронічного запального процесу, вираженої терапевтичної дії при лікуванні цілої низки захворювань, ми зробили висновок про доцільність застосування антиоксидантів для впливу на процеси ПОЛ у вогнищах хронічного запалення у верхівковому періодонті. Це дасть змогу впровадити у практичну стоматологію новий та ефективний спосіб впливу на патогенез хронічного запального процесу в періапікальних тканинах при лікуванні хворих на різні форми хронічного верхівкового періодонтиту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ця робота є фрагментом науково-дослідної теми кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького “Стан антиоксидантної системи при запальних захворюваннях пародонта та її фармакологічна корекція” (Державна реєстрація № 0197 U 000748, інв. № 30. 00. 0004-95).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - наукове обґрунтування застосування антиоксидантів при лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит і опрацювання методу лікування хронічних запальних процесів у тканинах верхівкового періодонту з допомогою медикаментної композиції, що містить антиоксиданти.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) дослідити інтенсивність процесів ПОЛ та стан АОС у верхівковому періодонті при хронічному запаленні;

2) розпрацювати оптимальну медикаментну композицію, що містить антиоксиданти, для впливу на патогенез хронічного запального процесу в періапікальних тканинах та встановити доцільність комбінованого застосування антиоксидантів і антимікробних засобів;

3) опрацювати метод біохімічного контролю за ефективністю лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит;

4) визначити показання до застосування композиції, що містить антиоксиданти, та оцінити клінічну ефективність методу лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит з допомогою цієї композиції;

5) випрацювати і запропонувати практичні рекомендації для застосування медикаментної композиції з вмістом антиоксидантів у клініці терапевтичної стоматології.

Об'єкт дослідження - хронічний запальний процес у тканинах верхівкового періодонту.

Предмет дослідження - вплив антиоксидантів на перебіг хронічного верхівкового періодонтиту.

Методи дослідження - для досягнення поставленої мети було використано біохімічні, мікробіологічні та клінічні методи дослідження.

З допомогою біохімічних досліджень концентрації в крові малонового диальдегіду (МДА), дієнових кон'югатів (ДК) і активності супероксиддисмутази (СОД) ми спостерігали за процесами ПОЛ та станом АОС у тканинах верхівкового періодонту при хронічному запаленні. Окрім цього, було випрацювано неінвазійний об'єктивний метод біохімічного контролю ефективності лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит через визначення концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині пацієнтів.

Мікробіологічні дослідження протимікробного впливу запропонованої медикаментної композиції з антиоксидантами ми проводили на культурах мікроорганізмів, які представляють спектр мікрофлори, наявної у порожнині зубів у хворих на хронічний періодонтит. Антибактерійну дію композиції ми визначали методом серійних розведень у рідких середовищах та методом дисків - на твердих середовищах.

З допомогою клінічних методів апробовано дію композиції з антиоксидантами на перебіг різних форм хронічного верхівкового періодонтиту та визначено ефективність її впливу. Стан хворих з цією патологією оцінювали на підставі з'ясування скарг, анамнезу та об'єктивних ознак, а також рентгенографії.

Отримані показники результатів досліджень обчислювали статистично, визначення істотної різниці отриманих даних проводили за тестом Стьюдента з використанням комп'ютерної програми MS Еxcel.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропоновано спосіб впливу на хронічний запальний процес у верхівковому періодонті з допомогою сукупності препаратів антиоксидантної дії (в-каротин і тіосульфат натрію) та розпрацьовано метод застосування композиції з їх вмістом. Подальший розвиток дістали дослідження стану АОС та перебігу процесів ПОЛ у тканинах верхівкового періодонту, причому вперше результати таких досліджень отримано окремо при кожній клінічній формі верхівкового періодонтиту. Удосконалено також метод визначення сумарної антиоксидантної активності у вогнищі запалення за концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині. Отримані при цьому результати підтверджують ефективність впливу антиоксидантів на одну з основних ланок патогенезу хронічного запального процесу, на відміну від інших методів лікування. Таким чином, вперше отримано спосіб біохімічного контролю впливу антиоксидантів на хронічний запальний процес у верхівковому періодонті пацієнтів.

Практичне значення одержаних результатів. Створено медикаментну композицію і лікарську форму засобу, розпрацьовано метод і показання до її застосування у клініці терапевтичної стоматології під час лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит з метою ліквідації запального процесу перед пломбуванням кореневих каналів. Метод біохімічного контролю ефективності лікування за концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині можна застосовувати як у практичній медицині, так й у наукових дослідженнях для спрощеного контролю активності ПОЛ та стану АОС перед лікуванням пацієнтів і після нього. Запропонована медикаментна композиція проста у виготовленні, містить компоненти вітчизняного виробництва, недорога і може застосовуватись у всіх лікувальних закладах терапевтичного стоматологічного профілю.

Результати наукових досліджень впроваджено в практику терапевтичного відділення стоматологічної поліклініки ЛДМУ імені Данила Галицького, обласної стоматологічної поліклініки м. Ужгорода та районної стоматологічної поліклініки м. Мукачево Закарпатської області, районних стоматологічних поліклінік м. Самбора та м. Стрия Львівської області.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автор опрацював наукову літературу з обраної проблеми, опанував необхідні методи досліджень. Біохімічні дослідження виконав під керівництвом та при сприянні проф. Тимочка М.Ф. та канд. біол. наук Терлецької О.І. на кафедрі біохімії ЛДМУ ім. Данила Галицького. Мікробіологічні дослідження виконав під керівництвом та при сприянні проф. Данілейченка В.В. та доц. Швайдецької Г.В. на кафедрі мікробіології ЛДМУ ім. Данила Галицького. Розпрацювання способу лікування хворих і його апробацію у клініці, статистичне обчислення всіх результатів досліджень автор виконав самостійно. У публікаціях, написаних у співавторстві, іншим авторам належить консультативна допомога при вивченні стану ПОЛ та АОС у хворих на хронічний верхівковий періодонтит.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були оприлюднені на засіданнях Львівського наукового товариства стоматологів (1994, 1995), засіданнях Асоціації стоматологів Львівщини (1997, 1999), Міжнародному медичному конгресі молодих учених (Тернопіль, 1997), науково-практичній конференції лікарів-стоматологів Західного регіону України (1997), VIII конгресі Світової федерації українських лікарських товариств у м. Львові та м. Трускавці (2000), засіданні кафедри терапевтичної стоматології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (2002), засіданні апробаційної ради “Стоматологія” Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (2002).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 14 робіт, в тому числі 4 роботи у фахових виданнях, визначених ВАК України, 3 - у збірниках наукових праць, 7 - у матеріалах з'їздів, науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 154 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Праця ілюстрована 20 рисунками, 19 таблицями, 6 додатками, містить список використаних 309 літературних джерел (із них 223 - кирилицею, 86 - латиною).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. У процесі виконання роботи обстежили 155 осіб обох статей віком від 20 до 59 років з одиничними вогнищами хронічного верхівкового періодонтиту. В основній групі та групі порівняння переважали хворі у віці 20-39 років - 76,32% та 79,04% відповідно.

У всіх хворих обох груп діагностовано різні клінічні форми хронічного верхівкового періодонтиту. На момент обстеження у пацієнтів не виявлено суттєвих соматичних захворювань, які могли би вплинути на стан ПОЛ та АОС в організмі, а отже і на результати досліджень. Всі зуби, уражені хронічним запальним процесом у верхівковому періодонті, були однокореневими та мали добре прохідні кореневі канали. Це дало змогу створити оптимальний доступ медикаментній композиції з антиоксидантами до періапікального вогнища.

Діагноз визначали за міжнародною класифікацією стоматологічних хвороб на основі МКХ-10, залучаючи систематизацію захворювань верхівкового періодонту за Лукомським (1959).

Найбільшу кількість в основній групі (34,41%) та групі порівняння (32,26%) становили пацієнти з хронічним гранулюючим періодонтитом - найактивнішою формою хронічного верхівкового періодонтиту, при якій спостерігають максимальну кількість загострень та ускладнень. Хворі на хронічний гранульоматозний періодонтит в основній групі та групі порівняння складали по 16,13%; на хронічний фіброзний періодонтит - в основній групі 19,35%, а в групі порівняння - 22,58%. Хронічний періодонтит у стадії загострення діагностовано у 30,11% хворих основної групи та у 29,03% - групи порівняння. Така клінічна однорідність розподілу пацієнтів обох груп сприяла отриманню статистично вірогідних результатів щодо ефективності застосування досліджуваної медикаментної композиції з антиоксидантами.

Стан хворих на хронічний верхівковий періодонтит встановлювали на підставі з'ясування скарг, анамнезу та результатів об'єктивних досліджень, а також рентгенографії.

Схема лікування складалася з декількох етапів: утворення оптимального доступу до кореневого каналу; проведення загальноприйнятої механічної обробки кореневого каналу з метою видалення звідти детриту та розм'якшеного інфікованого дентину стінок каналу з наступним промиванням каналу 0,05% водним розчином декаметоксину та стерильним ізотонічним розчином; розкриття верхівкового отвору. Антиоксидантну медикаментну композицію застосовували для впливу на уражені заапікальні тканини.

Метод лікування полягав у тому, що досліджуваною лікувальною композицією з антиоксидантами промивали заапікальні тканини, вводячи її у кореневий канал з допомогою турунди. Для медикаментної корекції перебігу запального процесу у вогнищі ураження впливали на запалені періапікальні тканини, залишаючи турунду з досліджуваною сумішшю в кореневому каналі на 7…10 хв, міняючи її протягом цього часу 2-3 рази на свіжу.

Такі ж маніпуляції проводили у пацієнтів групи порівняння зі застосуванням тільки 0,05% розчину декаметоксину.

Лікування заапікального вогнища запалення на цьому етапі завершували тим, що у кореневому каналі під герметичною пов'язкою залишали турунду, змочену досліджуваним препаратом у пацієнтів основної групи, або 0,05% водним розчином декаметоксину - у пацієнтів групи порівняння.

Після того, як хворий витримував герметизм лікованого зуба без загострення запального процесу та зникали такі клінічні симптоми захворювання, як самовільний біль, болючість при перкусії зуба та при пальпації альвеолярного відростка в проекції верхівки ураженого кореня, припинялися гнійні виділення із нориці, пломбували кореневий канал твердіючим пастоподібним матеріалом із вмістом кальцію гідрооксиду - Sealapex та із використанням гутаперчевого штифта відповідного розміру. Після пломбування каналу, з метою контролю якості його обтурації, проводили рентгенографічне дослідження.

Клінічними критеріями безпосередніх позитивних результатів лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит були: скорочення термінів лікування у пацієнтів основної групи, на відміну від групи порівняння, зменшення кількості загострень під час лікування та після пломбування кореневого каналу в наступні 5-7 днів.

Біохімічні дослідження ми проводили з метою встановлення змін стану ПОЛ та АОС у хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Крім того, ми з'ясовували кореляцію між концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині (яка відображає сумарну антиоксидантну активність організму пацієнтів) і станом ПОЛ та АОС при різних формах хронічного верхівкового періодонтиту. Оскільки позитивна кореляція концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині та сумарної антиоксидантної активності була підтверджена іншими дослідженнями (Мартинюк В.Б. и соавт., 1991), за цим показником ми проводили біохімічний контроль ефективності застосування антиоксидантів у лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит.

Об'єктом біохімічного дослідження було 60 хворих обох статей віком від 25 до 50 років, без суттєвої супровідної загальної патології. У кожного пацієнта діагностовано лише одне вогнище хронічного верхівкового періодонтиту, зуб з приводу якого підлягав видаленню.

Стан ПОЛ в уражених біляверхівкових тканинах визначали за вмістом малонового диальдегіду (МДА) та дієнових кон'югатів (ДК) у крові. Вміст МДА визначали методом Тімірбулатова Р.А. та Сєлєзньова Є.І. (Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.И., 1981); вміст ДК - методом Placer Z.A. у модифікації Гаврилова Б.Б. та Мішкорудної М.І. (1983). Активність ферменту супероксиддисмутази (СОД), який відображає стан АОС, оцінювали методом Костюка В.А., Потаповича А.І. та Ковальова Т.В. (1990).

Сумарну антиоксидантну активність визначали за концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині перед видаленням зуба, ураженого хронічним верхівковим періодонтитом, та через 5-7 днів після його видалення. Окрім цього, для визначення ефективності застосування композиції із вмістом антиоксидантів, при лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит, досліджували концентрацію аскорбінової кислоти у ротовій рідині пацієнта перед лікуванням та після нього, перед пломбуванням кореневих каналів. Концентрацію аскорбінової кислоти визначали методом Мартинюка В.Б., Ковальчука С.Н., Тимочка М.Ф., Панасюка Є.М. у нашій модифікації (Мартынюк В.Б. и соавт., 1991).

Мікробіологічні дослідження проводили з метою визначення: 1) сумісності основного антибактерійного компонента лікувальної композиції - декаметоксину - з іншими її складниками (натрію тіосульфатом, водорозчинним в-каротином та диметилсульфоксидом); 2) можливості збереження декаметоксином своїх бактерицидних властивостей; 3) антимікробної дії пропонованої композиції з антиоксидантами.

Досліди проводили на культурах музейних штамів Staphilococcus aureus 209-P, Escherichia Coli 25922 (F-50) та свіжовиділених з кореневих каналів досліджуваних періодонтитних зубів штамах Streptococcus haemolyticus та Candida albicans. Бактерицидну дію визначали методом серійних розведень на рідких середовищах (цукровий бульйон), бактеріостатичну - методом дисків на твердих середовищах (м'ясо-пептонний агар, кров'яний агар, агар Сабуро) (Бриан Л.Е., 1984; Кривошеин Ю.С., 1986).

Результати дослідження. Результати біохімічних досліджень свідчать, що у пробах крові з верхівкового періодонту, отриманих одразу після видалення уражених хронічним верхівковим періодонтитом зубів, відзначається істотно підвищений рівень ДК - 66,65±7,93 ум. од. та МДА - 255,83±25,37 мкМ/мл, порівняно з контрольними пробами крові, взятими з пальця - 46,53±6,96 ум. од. та 175,91±23,48 мкМ/мл, відповідно (р<0,05). Достеменним є і зниження активності ферменту СОД (одного з основних ферментів антиоксидантної системи організму) в крові, отриманої з верхівкового періодонту одразу після видалення ураженого зуба - 9,21±2,42%, порівняно з активністю цього ферменту в пробах крові з пальця, взятих для контролю - 18,65±3,58% (р<0,05). Статистично істотне зростання концентрації аскорбінової кислоти з 5,64±1,21 до 18,71±3,56 мкг/мл (р<0,05) визначено у ротовій рідині, взятій через 5-7 днів після видалення ураженого зуба, порівняно з пробою, отриманою безпосередньо перед його видаленням.

Отже, чітко простежується зростання активності процесів ПОЛ та зниження функціональної активності АОС у вогнищі хронічного верхівкового періодонтиту, порівняно з організмом у загальному. Підвищення концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині настало після видалення інфекційного вогнища, яким є зуб з хронічним верхівковим періодонтитом, а відповідно зростала і сумарна антиоксидантна активність організму (Мартынюк В.Б. и соавт., 1991).

Подібну картину простежено і при кожній окремій формі хронічного верхівкового періодонтиту, причому найбільшою була різниця між показниками досліду та контролю у хворих з гранулюючою формою та із загостренням хронічного періодонтиту. Так, при гранулюючій формі концентрація ДК у досліді становила 68,74±9,31 ум. од., у контролі - 45,94±8,57 ум. од., концентрація МДА - 262,31±24,41 мкМ/мл і 176,38±22,45 мкМ/мл відповідно, а активність СОД у дослідній пробі була 8,79±2,31%, на відміну від контрольної - 18,96±2,39% (p<0,05). При загостренні процесу концентрація ДК складала 73,84±6,87 ум. од. у досліді та 49,47±7,98 ум. од. у контролі, концентрація МДА - 278,47±32,45 мкМ/мл та 186,56±29,67 мкМ/мл, а активність СОД - 8,33±3,22% і 19,03±4,11% (p<0,05) відповідно.

У хворих з гранульоматозною формою спостерігали таку різницю між біохімічними показниками дослідної та контрольної проб крові: для ДК - 63,51±5,44 ум. од. та 42,74±4,08 ум. од., для МДА - 243,78±27,44 мкМ/мл і 170,74±26,03 мкМ/мл, активність СОД - 9,45±2,17% та 18,24±3,13% (p<0,05) відповідно.

Лише у хворих з фіброзною формою позначилася тенденція до зменшення різниці між біохімічними показниками дослідної та контрольної проб крові: концентрація ДК становила 56,76±5,12 ум. од. у досліді та 47,35±5,65 ум. од. (p>0,1) в контролі, концентрація МДА - 227,28±23,76 мкМ/мл та 165,34±26,89 мкМ/мл (p<0,05), активність СОД - 10,81±2,62% та 18,16±4,06 % (p<0,05) відповідно.

Ще характернішою була різниця між концентрацією аскорбінової кислоти у дослідних та контрольних пробах ротової рідини. Концентрація аскорбінової кислоти після видалення вогнища запалення зростала: при загостренні з 5,29±1,08 до 18,99±4,44 мкг/мл, а при гранулюючій формі - з 5,01±0,79 до 18,56±3,62 мкг/мл (p<0,05), що є більше за середню зміну цього показника - з 5,64±1,21 до 18,71±3,56 мкг/мл (p<0,05). І навпаки, при хронічному гранульоматозному та фіброзному періодонтиті зростання концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині після екстракції ураженого зуба було дещо меншим від середнього і становило: з 5,79±1,85 до 18,27±3,96 мкг/мл (p<0,05) для гранульоматозної форми та з 6,83±1,36 до 19,01±3,45 мкг/мл (p<0,05) - для фіброзної.

Крім того, простежується позитивна кореляція між показниками СОД та аскорбінової кислоти, а отже, визначення зміни концентрації аскорбінової кислоти в ротовій рідині після видалення зуба з хронічним верхівковим періодонтитом або після його лікування може бути об'єктивним методом контролю за станом АОС у вогнищі хронічного запалення у верхівковому періодонті та свідчити про ефективність застосування антиоксидантів при лікуванні хворих з цією патологією.

Отже, аналіз результатів досліджень кожної окремої форми хронічного верхівкового періодонтиту свідчить про більшу інтенсивність процесів ПОЛ та суттєвіше зниження активності АОС при хронічному гранулюючому періодонтиті та хронічному періодонтиті в стадії загострення, на відміну від фіброзної та гранульоматозної форм.

У результаті мікробіологічних досліджень з'ясовано, що декаметоксин в концентраціях 0,1%, 0,05%, 0,025% у водному розчині бактерицидно діє на всі досліджувані культури мікроорганізмів: музейні штами Staphilococcus aureus 209-Р та Escherichia coli 25922 (F-50), а також свіжовиділені з кореневих каналів періодонтитних зубів штами Streptococcus haemolyticus та Candida albicans. При концентрації 0,025% декаметоксин не чинить бактерицидної дії лише на культуру Escherichia coli 25922 (F-50), а при концентрації 0,00625% бактерицидно впливає лише на культуру Streptococcus haemolyticus.

Суміш у складі: декаметоксину - 0,05%, натрію тіосульфату - 15%, диметилсульфоксиду - 10%, у першому серійному розведенні діє бактерицидно на всі штами мікробних культур, на яких проводили дослідження. Така дія суміші на всі чотири штами зберігається й у другому та третьому серійних розведеннях (концентрація складових частин становить: декаметоксин - 0,025% та 0,0125%, натрію тіосульфат - 7,5% та 3,75%, диметилсульфоксид - 5% та 2,5%, відповідно).

У четвертому розведенні, де концентрація складових частин у суміші становить: декаметоксин - 0,00625%, натрію тіосульфат - 1,875%, диметилсульфоксид - 1,25%, бактерицидна дія поширювалася лише на культури Streptococcus haemolyticus, Escherichia coli 25922 (F-50) та Candida albicans.

У п'ятому серійному розведенні суміш не впливала на жодну з мікробних культур, на яких її випробовували. Концентрація складових при цьому була такою: декаметоксин - 0,003125%, натрію тіосульфат - 0,9375%, диметилсульфоксид - 0,625%.

Бактерицидний вплив медикаментної композиції з антиоксидантами розповсюджується у першому та другому серійних розведеннях на всі чотири штами мікробних культур, на яких проводили вивчення антимікробної дії препарату. У третьому серійному розведенні бактерицидна дія композиції зберігається лише щодо Streptococcus haemolyticus та Candida albicans. У четвертому та п'ятому серійних розведеннях пропонована лікувальна суміш бактерицидної дії не чинить на жоден із штамів мікроорганізмів. Досліджено, що бактерицидна дія композиції зберігається щонайменше 48 годин, залишаючись на тому ж рівні, що і у свіжовиготовленої.

Ми порівнювали антимікробну активність пропонованої медикаментної композиції з іншими препаратами, які застосовують в ендодонтії (водні розчини: хлоргексидину - 0,2%, фурациліну - 1:5000, хлораміну-Б - 3%, декаметоксину - 0,05%), шляхом визначення бактеріостатичної дії препаратів методом дисків. Результати порівняння свідчать, що активність досліджуваної композиції близька до антимікробної активності 0,05% водного розчину декаметоксину та інших згаданих препаратів, що використовують в ендодонтії, або навіть перевищує їх.

Із наведеного випливає, що антимікробний спектр дії медикаментної композиції з антиоксидантами аналогічний спектру дії самого декаметоксину, який в її складі не втрачає своєї активності. Стверджено бактерицидний та бактеріостатичний вплив композиції на більшість видів мікроорганізмів, які знаходяться в кореневих каналах зубів з хронічним верхівковим періодонтитом, зокрема на грампозитивні, грамнегативні палички, дріжджоподібні гриби.

При клінічних дослідженнях ми аналізували результати лікування 62 пацієнтів групи порівняння, у яких для впливу на вогнище хронічного запалення у верхівковому періодонті застосовували 0,05% водний розчин декаметоксину, який є основним антисептичним компонентом медикаментної композиції з антиоксидантами. Результати аналізу свідчать про те, що за два відвідування було закінчено лікування 12,90% хворих, причому лише з хронічним фіброзним періодонтитом; за три - 17,74% від усієї кількості групи порівняння; за чотири - 29,03%; за п'ять - 30,65%; за шість - 9,68% хворих. Таким чином, для завершення лікування більше, ніж у половини хворих групи порівняння, потрібно було 4-5 відвідувань, причому серед клінічних форм переважали хронічний гранулюючий періодонтит і періодонтит у стадії загострення.

Запальний процес у перші 5-7 днів після пломбування кореневих каналів загострився у 18 хворих групи порівняння, що становить 29,03% від загальної кількості осіб. При цьому таке ускладнення найчастіше виникало у пацієнтів із хронічним гранулюючим періодонтитом (9,68%) та у стані загострення (11,29%). Загострення ж під час лікування, яке виявлялося у тому, що хворий не витримував герметичного закриття порожнини зуба, стверджено у 33 пацієнтів групи порівняння, що дорівнювало 53,23% від усієї кількості осіб. Причому 10 (16,13%) хворих не витримували герметичного закриття ураженого зуба лише при другому відвідуванні, 15 (24,19%) хворих - при другому та третьому відвідуваннях і 8 (12,90%) хворих - при другому, третьому та четвертому відвідуваннях. Серед пацієнтів з різними клінічними формами хронічного верхівкового періодонтиту з огляду на невитримування ними герметизму ураженого зуба найбільша кількість відвідувань була потрібна хворим на хронічний гранулюючий періодонтит і періодонтит у стадії загострення.

В основній групі протягом 5-7 днів після пломбування кореневих каналів загострення виникло у 9 (9,68%) із 93 пацієнтів. При цьому у хворих з фіброзною формою хронічного верхівкового періодонтиту ускладнень ми не спостерігали, а при гранулюючій формі (4,30%) та при загостренні процесу (3,23%) ускладнень було найбільше. Загострення під час лікування, коли пацієнт не витримував герметичного закриття порожнини ураженого зуба, стверджено лише у 27 (29,06%) осіб, причому такі загострення відзначено, переважно, лише у час другого і третього відвідування. При четвертому відвідуванні герметизму зубів не витримувало лише 3,23% пацієнтів.

За два відвідування було виліковано 59,14% хворих основної групи, за три - 22,59%, а за чотири - 15,06%, і лише для лікування 3,24% пацієнтів цієї групи було потрібно п'ять відвідувань. У більшості (81,73%) пацієнтів основної групи, лікування яких закінчилось за 2-3 відвідування, використання медикаментної композиції з антиоксидантною дією зумовило швидке зникнення симптомів захворювання: самовільного болю в ураженому зубі; гіперемії та набряку слизової оболонки ясен альвеолярного відростка в проекції верхівки кореня ураженого зуба; гнійних виділень з нориці. Швидко зникала або зменшувалася також болючість при перкусії зуба з хронічним верхівковим періодонтитом та при пальпації слизової оболонки ясен у проекції верхівки кореня.

Отже, застосування медикаментної композиції з антиоксидантами у хворих на хронічний верхівковий періодонтит, які входили до складу основної групи, дозволило суттєво підвищити ефективність лікування, на відміну від пацієнтів групи порівняння, де застосовувався лише 0,05% водний розчин декаметоксину. Це супроводжувалося швидшим зникненням основних симптомів захворювання. Загострення протягом найближчих 5-7 днів після пломбування кореневого каналу у хворих групи порівняння виникало майже втричі частіше, а під час лікування - майже вдвічі частіше, ніж у хворих основної групи.

Про ефективність впливу антиоксидантної композиції на біохімічні процеси у вогнищах хронічного верхівкового періодонтиту свідчать показники концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині, взятій перед лікуванням та після нього у пацієнтів основної групи та групи порівняння. Ці показники відображають стан антиоксидантної системи у тканинах верхівкового періодонту за сумарною антиоксидантною активністю. Серед хворих групи порівняння після лікування концентрація аскорбінової кислоти у ротовій рідині зростала з 7,24±2,27 до 9,84±3,24 мкг/мл, причому це зростання було статистично неістотним (р>0,1). Таке зростання, очевидно, зумовлене лише зниженням активності запального процесу у верхівковому періодонті внаслідок пригнічення мікрофлори у кореневому каналі декаметоксином, а не впливом на процеси ПОЛ та активність АОС у періапікальних тканинах.

У хворих основної групи стверджено суттєве, з 6,67±2,11 до 19,02±1,13 мкг/мл, статистично істотне (р<0,05) зростання концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині після лікування зі застосуванням антиоксидантів. При цьому мінімальну різницю між показниками концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині, взятій перед лікуванням та після нього, у хворих групи порівняння виявлено при хронічному гранулюючому, гранульоматозному періодонтиті та при загостренні процесу. При цих же клінічних формах відзначено максимальну кількість відвідувань, необхідних для успішного лікування, порівняно з фіброзною формою хронічного періодонтиту. В основній групі, навпаки, різниця у концентрації аскорбінової кислоти у пробах ротової рідини перед лікуванням та після нього була найбільшою саме при гранулюючій, гранульоматозній формах та при загостренні. При фіброзній формі, коли біохімічні зрушення у стані АОС та в процесах ПОЛ є мінімальними, була потрібна найменша кількість відвідувань, а також найменшими були зміни концентрації аскорбінової кислоти, порівняно з іншими формами.

Із наведених вислідів можна зробити висновок про те, що зміни концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині внаслідок лікування в основній групі пацієнтів зумовлені впливом на вогнище запалення саме антиоксидантів, оскільки різниця показників аскорбінової кислоти була найбільшою при найактивніших клінічних формах і стадії загострення хронічного верхівкового періодонтиту. У групі порівняння, натомість, стверджено протилежну тенденцію - максимальні біохімічні зміни відбувалися при фіброзній, найлегшій формі хвороби, тобто лише внаслідок впливу 0,05% водного розчину декаметоксину на мікрофлору в кореневому каналі.

Таким чином, застосування антиоксидантів дозволило зменшити кількість відвідувань до 2,6±0,3 в основній групі хворих проти 4,1±0,4 (р<0,05) у групі порівняння, тобто приблизно у 1,6 раза. Під час лікування у цих пацієнтів швидко зникали симптоми захворювання - самовільний біль, біль при перкусії та пальпації ясен у проекції верхівки кореня ураженого зуба, гіперемія ясен, симптом набряку, а при наявності нориці - швидко зникали гнійні виділення з неї. Кількість загострень, які виникали під час лікування та після пломбування кореневого каналу, в основній групі пацієнтів також була значно меншою, ніж у групі порівняння. І, нарешті, нормалізація стану ПОЛ та АОС у біляверхівкових тканинах у пацієнтів основної групи, яка підтверджувалася статистично істотним зростанням концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині після лікування, також свідчить про позитивний вплив медикаментної композиції з антиоксидантами на біохімічні процеси у вогнищі хронічного верхівкового періодонтиту. Цього не відбувалося у пацієнтів групи порівняння, в яких зміни концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині після лікування були статистично неістотними.

Отже, можна говорити про значну перевагу лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит з допомогою препаратів із антиоксидантною дією, що впливають на патогенез хвороби, над методами лікування, які спрямовані на етіологічний чинник (тобто мікрофлору кореневих каналів). Проведений нами аналіз результатів біохімічних, мікробіологічних і клінічних досліджень дає підставу стверджувати, що пропонована медикаментна композиція з антиоксидантами є ефективним терапевтичним засобом впливу на запальний процес у біляверхівкових тканинах при лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні комплексного лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Поставлені наукові завдання вирішено обґрунтуванням доцільності застосування та впровадження у комплекс терапевтичних заходів препаратів з антиоксидантною дією.

1. У вогнищі хронічного верхівкового періодонтиту зростає активність процесів ПОЛ та знижується функціональна активність АОС, про що свідчить зростання концентрації дієнових кон'югатів у 1,43 раза, малонового диальдегіду - у 1,45 раза (р<0,05) та зниження активності супероксиддисмутази у 2,02 раза (р<0,05), порівняно з контролем. Такі зміни корелюють із клінічними особливостями перебігу хронічного запалення у верхівковому періодонті: при загостренні хронічного періодонтиту та при гранулюючій його формі різниця у біохімічних показниках ПОЛ і АОС між хворими основної групи та групи порівняння є більшою, ніж при формах, коли запальний процес є менш активним, а саме при гранульоматозній і фіброзній формах хвороби.

2. Зменшення інтенсивності процесів ПОЛ та підвищення активності АОС у періапікальних тканинах корелює з концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині, яка відображає стан антиоксидантної системи організму. Визначення концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині дозволяє неінвазійним методом здійснювати простий і ефективний контроль за лікуванням хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Істотне (у 3,3 раза; р<0,05) зростання концентрації аскорбінової кислоти у ротовій рідині після лікування свідчить про нормалізацію стану ПОЛ та АОС у біляверхівкових тканинах у пацієнтів основної групи і є об'єктивним підтвердженням позитивного впливу медикаментної композиції з антиоксидантами на біохімічні процеси у вогнищі хронічного верхівкового періодонтиту.

3. Для терапевтичного впливу на хронічний запальний процес у періапікальних тканинах вперше запропоновано застосовувати комбінацію лікувальних середників із антиоксидантною дією та синергічним впливом - в-каротину і натрію тіосульфату. Розпрацьовано оптимальний склад медикаментної композиції з антиоксидантами, метод її екстемпорального приготування згідно із вимогами діючої фармакопеї та спосіб застосування лікувальної композиції у хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Виготовлення медикаментної композиції з антиоксидантною дією можна проводити в аптечних умовах або ex tempore шляхом змішування таких компонентів (концентрації виражено у мас., %):

2% водний розчин в-каротину (препарат “Веторон”) - 50;

натрію тіосульфат - 15;

декаметоксин - 0,05;

диметилсульфоксид - 10;

води очищеної - до 100.

4. Застосовувати медикаментну композицію з антиоксидантами при лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит слід із врахуванням особливостей перебігу хронічного запального процесу у біляверхівкових тканинах. Так, при гранулюючій формі та при загостренні хронічного періодонтиту медикаментну композицію треба застосовувати під напівгерметичною пов'язкою для запобігання посилення запального процесу. При фіброзній і гранульоматозній формах, коли відсутні або слабо виражені явища запалення, пропоновану композицію ефективніше застосовувати одразу під герметичною пов'язкою.

5. Мікробіологічні дослідження виявили бактерицидний і бактеріостатичний вплив пропонованої медикаментної композиції на мікроорганізми, які найчастіше знаходяться у кореневих каналах зубів, уражених хронічним верхівковим періодонтитом. Складники медикаментної композиції з антиоксидантами не вступають у реакцію з декаметоксином - головним антимікробним чинником композиції, який при цьому зберігає свою активність. Тривалість антимікробної дії композиції (щонайменше 48 год) є достатньою для пригнічення розвитку мікрофлори у кореневому каналі зуба під час терапевтичного впливу антиоксидантів на періапікальні тканини.

6. Застосування антиоксидантів при лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит дозволило у 1,6 раза (р<0,05) зменшити кількість відвідувань. В основній групі пацієнтів, на відміну від групи порівняння, виявлено значно меншу кількість загострень під час лікування та після пломбування кореневого каналу - у 1,83 раза та у 3 рази, відповідно. Результати досліджень вказують на ефективність застосування антиоксидантів при лікуванні хворих з різними формами хронічного верхівкового періодонтиту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кухта С.Й., Синиця В.В. Використання композиції з антиоксидантною дією у лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів // Вісн. стоматології.- 1997.- № 4.- С. 679-680.

Синиця В.В., Тимочко М.Ф. Визначення сумарної антиоксидантної активності як метод контролю ефективності застосування антиоксидантів при лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів // Експер. та клін. фізіол. і біохімія.- 1998.- № 2.- С. 79-81.

Кухта С.Й., Синиця В.В. Лікування хронічних верхівкових періодонтитів із застосуванням антиоксидантів // Новини стоматології.- 1999.- № 1.- С. 65-67.

Зубачик В.М., Синиця В.В., Кононенко В.В. Деякі біохімічні аспекти хронічних верхівкових періодонтитів // Вісн. стоматології.- 2000.- № 5.- С. 41-42.

Кухта С.Й., Синиця В.В., Кононенко В.В. Ефективність застосування препарату паравіт для лікування запалення періапікальних тканин // Новини стоматології.- 2000.- № 1.- С. 35-36.

Синица В.В., Кононенко В.В., Чуев В.П. Применение комплексного антиоксидантного препарата “Белавит” для лечения хронических верхушечных периодонтитов // Институт стоматологии.- 2000.- № 2.- С. 24-25.

Синиця В.В. Особливості розповсюдженості верхівкових періодонтитів // Актуальні питання практичної медицини. - Львів, 1995. - Вип. 1. - С. 33-34.

Синиця В.В., Кононенко В.В. Лікування хронічних верхівкових періодонтитів із використанням антиоксидантів // Тези доповідей 1-й Міжнар. мед. конгресу молодих вчених.- Тернопіль, 1997.- С. 203.

Синиця В.В., Кононенко В.В. Застосування антиоксидантів при лікуванні хронічних періодонтитів // VIII конгрес Світової федерації українських лікарських товариств.- Львів-Трускавець, 2000.- С. 361-362.

Синиця В.В. Обгрунтування доцільності застосування антиоксидантів у лікуванні хронічних періодонтитів // Актуальні проблеми стоматології.- Львів, 1992.- С. 3.

Синиця В.В., Свистун А.Ю. Клінічне дослідження застосування антиоксидантів у лікуванні деструктивних форм хронічних періодонтитів // Актуальні проблеми сучасної стоматології та загальної медицини.- Дніпропетровськ, 1993.- С. 172-173.

Синиця В.В., Свистун А.Ю., Царик В.Б. Антиоксиданти в комплексному лікуванні хронічних періодонтитів // Стоматологічні новини.- Львів, 1994.- С. 6-7.

Синиця В.В. Медикаментозна композиція з антиоксидантами у лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів // Стоматологічні новини.- Львів, 1997.- С. 14.

Синиця В.В. Застосування медикаментозної композиції з антиоксидантами в лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів // Матеріали науково-практичної конференції “Нові методики та технології в стоматології”.- Львів, 1997.- С. 52.

антиоксидант хронічний віковий періодонтит

АНОТАЦІЯ

Синиця В.В. Застосування антиоксидантів у комплексному лікуванні хронічних верхівкових періодонтитів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького. - Львів, 2003.

У роботі представлено результати досліджень ефективності застосування антиоксидантів (в-каротину та натрію тіосульфату) у комплексному лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит.

Вперше запропоновано метод впливу на хронічний запальний процес у верхівковому періодонті, застосовуючи сукупність препаратів з антиоксидантною дією. Опрацьовано та впроваджено медикаментну композицію із вмістом антиоксидантів і вивчено її дію у 155 осіб. Подальший розвиток отримали дослідження стану антиоксидантної системи та перебігу процесів перекисного окислення ліпідів у періапікальних тканинах окремо при кожній клінічній формі хронічного верхівкового періодонтиту. Вдосконалено узагальнюючий метод визначення стану антиоксидантної системи за концентрацією аскорбінової кислоти у ротовій рідині; вперше запропоновано спосіб біохімічного контролю впливу антиоксидантів на хронічний запальний процес у верхівковому періодонті.

Проаналізовано клінічні та біохімічні показники ефективності лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Встановлено, що пропонована медикаментна композиція з антиоксидантами в-каротином та натрію тіосульфатом є ефективною у лікуванні хворих на хронічний верхівковий періодонтит і її можна рекомендувати для використання у терапевтичній стоматології.

Ключові слова: верхівковий періодонтит, перекисне окислення ліпідів, антиоксиданти, антиоксидантна система, в-каротин, натрію тіосульфат.

АННОТАЦИЯ

Синица В.В. Применение антиоксидантов в комплексном лечении хронических верхушечных периодонтитов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Львовский государственный медицинский университет им. Данила Галицкого. - Львов, 2003.

В научной работе представлены результаты исследований эффективности применения антиоксидантов (в-каротина и натрия тиосульфата) в комплексном лечении больных с хроническим верхушечным периодонтитом. Дальнейшее развитие получили исследования состояния антиоксидантной системы (АОС) и протекания процессов перекисного окисления липидов (ПОЛ) в тканях верхушечного периодонта, причем впервые результаты таких исследований получены отдельно при каждой клинической форме верхушечного периодонтита.

У 60 больных с хроническим верхушечным периодонтитом определяли концентрацию малонового диальдегида (МДА), диеновых коньюгатов (ДК) и активность супероксиддисмутазы (СОД) в крови, взятой из лунки удаленного зуба, а также из пальца (контроль). Констатировано достоверное увеличение содержания маркеров ПОЛ (МДА, ДК) и уменьшение активности одного из главных ферментов АОС - СОД в пробах крови из очага поражения, по сравнению с контролем. Причем такие изменения были четче выражены при более активной форме периодонтита - гранулирующей и в стадии обострения, по сравнению с гранулематозной, и, особенно, фиброзной формами. Усовершенствован также обобщающий метод определения состояния антиоксидантной системы, исходя из концентрации аскорбиновой кислоты в ротовой жидкости, причем установлена высокая положительная корреляция между показателями аскорбиновой кислоты и СОД. Таким образом, впервые получен способ биохимического контроля влияния антиоксидантов на хронический воспалительный процесс в верхушечном периодонте.

На основании результатов анализа эффективности современных методов терапии заапикальных очагов воспаления и учитывая наличие у антиоксидантов выраженного терапевтического действия при лечении различных заболеваний, мы обосновали их применение для влияния на процессы ПОЛ в очагах хронических верхушечных периодонтитов. Впервые предложено лечение больных с хроническим верхушечным периодонтитом при помощи препаратов с антиоксидантным действием, разработан метод применения медикаментозной композиции на их основе. Анализ результатов клинического использования разработанной композиции у 93 больных основной группы доказал ее достаточно высокую эффективность при лечении изучаемой патологии. Применение антиоксидантов позволило уменьшить количество посещений до 2,6±0,2 в основной группе против 4,1±0,32 (р<0,05) в группе сравнения (для лечения больных группы сравнения использовали 0,05% водный раствор декаметоксина), т. е. время лечения сокращалось примерно в 1,6 раза.

В основной группе значительно быстрее исчезали такие клинические симптомы заболевания, как самопроизвольная боль, боль при перкуссии зуба и пальпации десен в проекции верхушки корня, симптом отека и гиперемии десен в проекции верхушки пораженного корня, быстро исчезали гнойные выделения из свищевого хода. Во время лечения больных с хроническим верхушечным периодонтитом с применением антиоксидантов уменьшалось количество обострений, возникающих в процессе лечения - 27 (29,06%) против 33 (53,23%) в группе сравнения, и после пломбирования корневого канала - 9 (9,68%) в основной группе и 18 (29,03%) в группе сравнения.

Важным подтверждением эффективности применения антиоксидантов при лечении хронических верхушечных периодонтитов явилось повышение концентрации аскорбиновой кислоты в ротовой жидкости примерно в 3,3 раза в основной группе, которое составляло 5,84±0,79 мкг/мл до лечения и 19,10±1,25 мкг/мл после (р<0,05). В группе сравнения изменение концентрации аскорбиновой кислоты было значительно меньше - примерно в 1,3 раза: 5,90±0,88 мкг/мл до лечения и 7,36±1,32 мкг/мл - после и недостоверно (р>0,1).

В результате микробиологических исследований было установлено, что бактерицидное и бактериостатическое действие предлагаемой композиции с антиоксидантами сохраняется на протяжении минимум 48 ч. после изготовления ex tempore. Спектр противомикробной активности композиции аналогичен спектру действия как самого декаметоксина, который в ее составе не теряет своей активности, так и некоторых других антисептиков, применяемых в эндодонтии (хлорамин Б, фурацилин, хлоргексидин). Таким образом, сила воздействия композиции на микрофлору корневых каналов достаточна для их медикаментозной обработки при лечении больных с хроническим верхушечным периодонтитом.

Полученные результаты исследований дают возможность рекомендовать применение предложенной медикаментозной композиции с антиоксидантами - в-каротином и натрия тиосульфатом - в комплексном лечении больных с хроническим верхушечным периодонтитом.

Ключевые слова: верхушечный периодонтит, перекисное окисление липидов, антиоксиданты, антиоксидантная система, в-каротин, натрия тиосульфат.

...