Застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання в лікуванні генералізованого пародонтиту

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

ЗАСТОСУВАННЯ НИЗЬКОІНТЕНСИВНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

ВИКОНАВ СОКОЛОВСЬКИЙ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Одеса - 2003

АНОТАЦІЯ

Соколовський С.І. Застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання в лікуванні генералізованого пародонтиту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Інститут стоматології АМН України, Одеса, 2003.

Дисертація присвячена розробці методики введення низькоінтенсивного модульованого електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в тканини пародонта в комплексній терапії генералізованого пародонтиту.

На підставі отриманих даних встановлено, що включення в комплексну терапію генералізованого пародонтиту електромагнітного випромінювання підвищує стимулюючий ефект традиційного лікування на систему клітинних механізмів захисту.

Розроблені науково-практичні основи для розробки та здійснення серійного виробництва апаратури для електромагнітної міліхвильової терапії, функціонально та ергономічно адаптованої для лікування стоматологічних захворювань.

генералізований парадонтит електромагнітний імунітет

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема профілактики та лікування генералізованого пародонтиту залишається однією із самих актуальних в стоматології. Значимість її успішного рішення обумовлена високою поширеністю захворювання, прогресуючим перебігом та важкими ускладненнями, які у багатьох випадках приводять до втрати зубів, а також багатофакторним патогенним впливом пародонтального вогнища на організм хворого (Кодола Н.А., 1987; Грудянов А.И., 1997; Иванов В.С., 1998; Вишняк Г.Н., 1999; Джамилева Т., 1999; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000).

Відомо, що першорядну роль у патогенезі генералізованого пародонтиту грає функціональний стан судин пародонта (Калинин В.И. с соавт., 1994; Шаповалов В.Д., 1995; Zoellner H., Hunter N., 1994). Гемомікроциркуляторні порушення приводять до розвитку в навколозубних тканинах метаболічних розладів, гіпоксії, дистрофічних і дегенеративних змін, ініціюють запальні реакції. Причому, у реалізації судинного фактора немаловажне значення надається імунологічній реактивності організму (Мащенко И.С., 1990; Шаповалов В.Д., 1995; Левин М.Я., Орехова Л.Ю., 1996; Itis G., Alcuoffe P., 1990).

Виходячи зі сказаного, з метою усунення патологічної ситуації в організмі хворого на генералізований пародонтит є особливо перспективним використання засобів і методів лікування, які проявляють імунокорегуючу дію та спрямовані на поліпшення мікроциркуляторних процесів.

У значній мірі зазначеним вимогам задовольняє міліхвильова електромагнітна терапія, яка інтенсивно розвивається і є додатковим терапевтичним фактором у розробленій в дійсному дослідженні методиці лікування генералізованого пародонтиту.

Проведені до цього часу численні експериментальні і клінічні дослідження підтвердили високу ефективність електромагнітної міліхвильової терапії при лікуванні різноманітної патології, її позитивний вплив на перебіг захворювань і загальний стан хворих. В стоматології цей метод лікування вперше був апробований на початку 90-років в обмежених клінічних дослідженнях (Соколовский С.И., Помойницкий В.Г., Максудов Я.И., 1991; Коломойцев В.Ф. с соавт., 1991; Алпатов А.П. с соавт., 1994). Результати досліджень довели, що широкому впровадженню електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в практику лікування масових стоматологічних захворювань перешкоджає відсутність апаратури і методичного матеріалу, сформованого на базі систематичного комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих з урахуванням тяжкості захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до:

- Державної науково-технічної програми «Здоров'я людини» по п. 1.10 - «Профілактика масових стоматологічних захворювань. Розробка й організація випуску сучасних засобів і методів їхньої реалізації», 1992 р.;

- програми «Медична техніка України» (Постанова Кабінету Міністрів України № 573 від 18.10.92 р.);

- Постанови Президії НАН України № 47 від 15.02.1995 р. по розділу «Біологічний захист екіпажів високошвидкісних магнітолевітуючих транспортних систем».

Автор був виконавцем фрагментів зазначених програм, що відображено в публікаціях.

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту шляхом додаткового введення в тканини пародонта когерентного низькоінтенсивного модульованого електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону.

Мета роботи визначила наступні задачі дослідження:

1. Робота апаратури електромагнітної міліхвильової терапії, адаптованої функціонально та ергономічно для лікування стоматологічних захворювань.

2. Розробити методику застосування електромагнітної міліхвильової терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту.

3. Вивчити характер змін клінічних, морфологічних, біофізичних та імунологічних показників при проведенні комплексної терапії генералізованого пародонтиту з використанням низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону.

4. Оцінити лікувальну ефективність низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в комплексній терапії генералізованого пародонтиту в найближчі і віддалені терміни.

5. На підставі проведених досліджень розробити практичні рекомендації з оптимізації лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом використання біокеруємої електромагнітної міліхвильової терапії.

Об'єкт дослідження: хворі на генералізований пародонтит різного ступеня тяжкості.

Предмет дослідження: ефективність застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження. Клінічні - обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану тканин пародонта; лабораторні (морфологічні, імунологічні, біофізичні) - для характеристики виявлених порушень у різних біологічних середовищах і тканинах пародонта й оцінки ефективності проведеної терапії; статистичні - для визначення вірогідності отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено науково-практичні основи для створення і здійснення серійного виробництва апаратури для електромагнітної міліхвильової терапії, функціонально та ергономічно адаптованої для лікування стоматологічних захворювань.

Вперше обґрунтовано застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону (ЕМВММД) в комплексній терапії генералізованого пародонтиту. На даний спосіб лікування і пристрій для його здійснення отримано Патент України на винахід № 19645А від 25.12.1997 р.

На підставі клініко-рентгенологічних, морфологічних, біофізичних і імунологічних досліджень доведена раціональність використання низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в якості додаткового патогенетичного фактора в комплексній терапії генералізованого пародонтиту. Показано, що використання даного методу лікування сприяє ліквідації запалення і тривалій клініко-рентгенологічній стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта, викликає стійку ремісію захворювання.

Встановлено, що підвищення ефективності комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням ЕМВММД досягається за рахунок глибокого впливу електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону на основні патогенетичні ланки хронічного запального процесу в тканинах пародонта, а саме мікроциркуляторні й імунологічні порушення. Корекція цих порушень дозволяє здобути високих найближчих і віддалених результатів лікування генералізованого пародонтиту.

Практичне значення отриманих результатів. Проведені дослідження з'явилися основою для здійснення серійного виробництва апарата електромагнітної терапії «ЕМІТЕР-ОНС», внесеного за рішенням МОЗ України до Державного реєстру засобів, дозволених до використання в медичній практиці (протокол № 3 від 29.03.1995 р.).

Розроблений і впроваджений в стоматологічну практику метод комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону дозволяє покращити динаміку клінічних показників стану тканин пародонта, домогтися скорочення термінів лікування, зберегти на тривалий період фізіологічні рівні мікроциркуляторних та імунологічних процесів в організмі хворих і тим самим збільшити тривалість ремісії захворювання.

Запропонований спосіб оптимізації комплексного лікування генералізованого пародонтиту відрізняється доступністю, відсутністю ускладнень, дешевизною, можливістю широкого використання в стоматологічних установах різного рівня.

Розроблений метод лікування генералізованого пародонтиту з використанням апарата електромагнітної терапії «ЕМІТЕР-ОНС» впроваджено у ряді медичних установ, в тому числі в стоматологічному відділенні обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова м. Дніпропетровська, у Дніпропетровській обласній стоматологічній поліклініці, 1 міській стоматологічній поліклініці м. Дніпропетровська, обласній госпрозрахунковій поліклініці м. Дніпропетровська, в Інституті стоматології АМН України (м. Одеса), Одеській обласній стоматологічній поліклініці.

Особистий внесок здобувача. Здобувачу належить концепція біокерованої хронофізіотерапії, яка була розвинена їм з 1985 року. Їм виявлені шляхи терапевтичної реалізації електромагнітної міліхвильової ініціації патогенетичних механізмів генералізованого пародонтиту і визначені шляхи підвищення терапевтичної ефективності низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону.

Пріоритет концепції електромагнітної біокеруємої хронофізіотерапії, яка є основою даного дослідження і науковою базою для створення апарата електромагнітної терапії, що серійно випускається, захищений авторськими посвідченнями СРСР і патентом України на винахід.

Автором самостійно проведені всі клінічні спостереження і лабораторні дослідження у хворих, здійснені аналіз і узагальнення отриманих результатів, їхня статистична обробка, написання й оформлення дисертації.Особистий внесок автора відображений в працях, написаних без співавторів, і в роботах, в яких здобувачу належить постановка задач досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і прикладні результати дисертаційної роботи повідомлені й обговорені на Міжнародному симпозіумі «Миллиметровые волны нетепловой интенсивности в медицине» (Москва, 1991), І Українському симпозіумі «Фізика і техніка міліметрових і субміліметрових радіохвиль» (Харків, 1991), на семінарі-виставці «Національна академія наук і Академія медичних наук України - народній охороні здоров'я» (Київ, 1994), I Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України з міжнародною участю «Фізичні чинники в медичній реабілітації» (м. Хмільник Вінницької обл., 1998), Міжнародному конгресі «Медицинские технологии на рубеже веков» (Ясная Поляна, 1998), I (VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), III Міжнародному симпозіумі «Биофизика полей и излучений и биоинформатика» (Тула, 2000), науковому семінарі НДІ нових медичних технологій (Тула, 2000).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених задач дослідження було проведене комплексне обстеження і лікування 96 хворих на генералізований пародонтит різного ступеня тяжкості хронічного перебігу захворювання, серед них - 89,6 % осіб віком 31-50 років. Розподіл хворих по статі був приблизно рівним: жінок - 53,1 %, чоловіків - 46,9 %. Хронічний генералізований пародонтит I ступеня діагностовано у 32 хворих; І-II, II ступеня - у 40 хворих; ІІ-III, III ступеня - у 24 хворих. Тривалість захворюваності на генералізований пародонтит за даними анамнезу склала від 4 до 12 років (в середньому 7,00,6 років).

Діагностику захворювань пародонта проводили у відповідності із класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). Основними критеріями для постановки діагнозу були клінічні і рентгено-морфологічні показники патологічного процесу в пародонті.

Загальноприйняте клінічне обстеження усіх хворих включало аналіз скарг, анамнезу, огляд порожнини рота, зубів і тканин пародонта. Визначали індекс гігієни (ГІ) Гріна-Вермільона, індекс гінгівіту (РМА), пародонтальний індекс (ПІ) Рассела, ступінь кровоточивості ясен за методом H.J. Ktzschke, ступінь патологічної рухливості зубів за класифікацією Д.А. Ентіна, середній показник глибини пародонтальних кишень, наявність гноєтечі, проводили рентгенологічне дослідження.

Стан кісткової тканини пародонта оцінювали шляхом проведення внутрішньоротової контактної рентгенографії в області фронтальних зубів, премолярів і молярів (рекомендації А.І. Рибакова і В.С. Іванова, 1982).

Для вивчення морфологічних особливостей запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта проводили цитологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень за методикою М.П.Покровської та М.С.Макарова у модифікації І.А. Бенюмової.

Комплекс біофізичних досліджень включав визначення швидкості мікроциркуляції в яснах (), дефіциту електронормальності біологічно активної точки чен-цзян (R) та коефіцієнту відображення електромагнітних хвиль (|Г|) ясневої тканини.

Оцінку швидкості мікроциркуляції в яснах (V) проводили за допомогою метода лазерної доплеровської фотон-кореляційної спектроскопії за рекомендаціями І.С. Мащенко і В.Г. Помойницького.

Функціональний стан біологічно активної точки чен-цзян вивчали шляхом вимірювання електропровідності при дії на точку негативного і позитивного струму за методом В.Г. Нікіфорова и Б.Т. Коломійця. Різницю електропровідності струму в «прямому» та «зворотному» напрямках, віднесену до опору при дії позитивного струму, розглядають як дефіцит електронормальності (R) і відносять до об'єктивного показника глибини патологічних змін.

Коефіцієнт відображення електромагнітних хвиль (|Г|) ясеневої тканини, який характеризує ступінь деструктурованості тканин пародонта, визначали як відношення потужності, відображеної від ясеневої тканини (Р_від.), до потужності, що падає на неї (Р_пад.). В якості джерела когерентного електромагнітного випромінювання використовували апарат «ЕМІТЕР-ОНС».

Для дослідження стану специфічного клітинного імунітету хворих використовували уніфіковані імунологічні методики. Визначали абсолютний та відносний вміст у периферичній крові Т- і В-лімфоцитів (Е-РОК і ЕАС-РОК) та основних регуляторних субпопуляцій Т-клітин - Т-хелперів (Тео-р-РОК) і Т-супресорів (Тео-ч-РОК) у реакціях розеткоутворювання. Обчислювали кількість О-лімфоцитів та імунорегуляторний індекс, як відносність Т-хелперів до Т-супресорів. З показників гуморальної ланки імунітету вивчали рівень імуноглобулінів основних класів (А, М, G) у сироватці периферичної та капілярної крові, нестимульованій змішаній слині методом простої імунодифузії в гелі по Mancini та співавт.

Весь об`єм клініко-лабораторних досліджень був виконаний у хворих до лікування, безпосередньо після лікування та у віддалені терміни - через 6, 12 та 18 місяців.

Для оцінки вивчаємих показників використовували дані лабораторних обстежень 24 осіб контрольної групи з інтактним пародонтом.

В залежності від характеру впровадженої терапії хворі на генералізований пародонтит були поділені на дві рівні (по 48 осіб) групи: основну та порівняльну. Групи були однотипними по статі, віку хворих, клініко-лабораторним показникам захворювання.

В основній групі традиційна комплексна терапія пародонтиту доповнювалася введенням в тканини пародонта низькоінтенсивного електромагнітною випромінювання міліметрового діапазону.

Хворим порівняльної групи проводилося лікування по традиційній схемі, яка вміщувала раціональні місцеві втручання в комплексі з системним призначенням метацилу і вітамінів Е і С. Вибір препаратів обгрунтовувався їх протизапальною, стимулюючою та антиоксидантною дією.

Традиційна комплексна терапія включала санацію порожнини рота, протимікробну і протизапальну терапію (антисептичне полоскання 0,02 % розчином хлоргексидину, накладення пародонтальних пов`язок на основі етонію та антіпіріну; загальне лікування: метацил - по 0,5 г три рази на день, токоферола ацетат - по 0,1 г три рази на день, аскорбінову кислоту - по 0,3 г на день на протязі 3-4 тижнів в залежності від ступеня тяжкості захворювання.

Хворим основної групи додатково в комплексну терапію включали використання низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання. Лікувальні процедури, пов`язані із застосуванням електромагнітної терапії, проводили за допомогою оригінального технічного засобу - апарату «ЕМІТЕР-ОНС» (патент на винахід України 19645А від 25.12.97 р.), цілеспрямовано розробленого нами для використання в комплексному лікуванні стоматологічних захворювань.

Перед проведенням першої лікувальної процедури із використанням ЕМВММД-терапії перевіряють прийнятність такої процедури для конкретного пацієнта по характеру сенсорних реакцій на введення електромагнітного випромінювання в безперервному режимі функціонування апарату. Вимірюють частоту зовнішнього дихання або частоти серцевих скорочувань, наприклад, за допомогою спеціально розроблених пристроїв, які забезпечують неінвазійне експрес-вимірювання зазначених фізіологічних параметрів з високою точністю. Визначені показники частоти виставляють у співвідношенні 1:1, 1:1,5, 1:10 або 1:20 на шкалі частоти модуляції апарату, переведеного в режим амплітудної модуляції, або вихідній сигнал з вимірювачів зазначених біорітмів подавався безпосередньо на вхід амплітудного модулятора апарату «ЕМІТЕР-ОНС», організуючи біокеровану хронофізіотерапію. При рівномірному переміщенні випромінювача по передній складці верхньої і нижньої щелепи тривалість процедури повинна бути в інтервалі 25-35 хвилин в залежності від тяжкості захворювання.

Для хворих на генералізований пародонтит II-IІІ, III ступеня тяжкості на біологічно активні точки чен-цзян, хе-гу, цзя-че в кожному сеансі по 10-12 хвилин додатково здійснювали введення ЕМВММД із застосуванням спеціального випромінювача, суміщеного з випромінювачем апарату «ЕМІТЕР-ОНС», який у своєму складі мав постійний кільцевий магніт, безпосередньо примикаючий до біотканини так, що в біотканині в місце впливу ЕМВММД додатково індуціювались змінні магнітні і електричні поля з частотою вегетосудинних реакцій пацієнта, або випромінювача, також суміщеного з випромінювачем апарату «ЕМІТЕР-ОНС», який забезпечував за допомогою мікроелектронного охолоджувача пониження температури біотканини в місці введення електромагнітного випромінювання з додержанням в автоматичному режимі чітко заданої температури тканини, що значно підвищувало біологічний ефект електромагнітного випромінювання і скорочувало строки лікування.

Курс ЕМВММД-терапії в залежності від ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту дорівнює 9-12 сеансов: при ГП I ступеня - 9-10 сеансів; при ГП I-II, II ступеня - 10-11 сеансів; при ГП II-III, III ступеня - 11-12 сеансів. Протирецидивні курси лікування по 5-6 сеансів проводилися через 3, 6 и 12 місяців.

Критерії, за якими оцінювали позитивний ефект в обох групах хворих, були: зменшення або зниження кровоточивості і гіперемії ясен, виділень із пародонтальних кишень, зміни функціонального стану зубів (покращання їх статики), позитивна рентгенологічна динаміка.

Результати дослідження та їх обговорення. Для підтвердження теоретичної обґрунтованості застосування електромагнітних хвиль міліметрового діапазону в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту проведена порівняльна характеристика безпосередніх та віддалених результатів ЕМВММД-терапії в комплексі з традиційною терапією і тільки традиційної терапії.

Порівняння результатів лікування в основній та порівняльній групах продемонструвало можливість оптимізації лікування генералізованого пародонтиту під дією електромагнітних хвиль міліметрового діапазону.

У більшості пацієнтів (87,5 %) основної групи по закінченні курсу лікування цілком зникали основні суб'єктивні та об'єктивні ознаки симптоматичного гінгівіту. В інших хворих (12,5 %) стан тканин пародонту значно поліпшувався. Причому, ефективність ЕМВММД-терапії виявилася високою незалежно від ступеня важкості генералізованного пародонтита.

Позитивні результати традиційного лікування ГП спостерігалися помітно рідше. Повне купірування запалення в навколозубних тканинах було встановлено тільки в 58,3 % хворих порівняльної групи. А майже в 15 % випадків проведена терапія взагалі не викликала істотних змін клінічної картини пародонтита. При цьому гіршими були результати лікування хворих з розвиненими формами захворювання (ГП II, III ступеня), досягти повної ліквідації запалення в пародонті вдалося тільки в 4 (33,3 %) пацієнтів.

Про доцільність застосування ЕМВММД-терапії в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит свідчить і динаміка регресії основних клінічних симптомів захворювання. Терміни регресії клінічних симптомів пародонтита в основній групі випереджали такі в хворих, що одержували традиційне лікування. Так, на тлі ЕМВММД-терапії зменшення гіперемії, набряклості, хворобливості і кровоточивості ясен, очищення пародонтальных кишень від ексудату відзначалося в залежності від ступеня важкості пародонтита після 2-5 відвідувань (у середньому 3,60,6), а клінічне видужання наставало на 5-8 день лікування (у середньому 6,80,7). У порівняльній групі термін початку і закінчення регресії основних клінічних симптомів запізнювалися на 2-5 днів і складали 4-8 днів (у середньому 5,90,8, р0,05) і 7-13 днів (у середньому 10,10,6, р0,001) відповідно.

Успішні безпосередні результати комплексної терапії, що включає ЕМВММД, підтвердило різке зниження показників, що характеризують активність перебігу дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта в осіб основної групи. Раціональні втручання в порожнині рота в ході традиційної терапії в сполученні з загальним лікуванням також приводять до достовірного зниження досліджуваних показників, але менш вираженого. Середні значення індексу РМА, пародонтального індексу Расела й індексу кровоточивості ясен в хворих основної групи після лікування стали в кілька разів нижче показників групи порівняння (у хворих ГП I ступеня: індекс РМА - 0,09 0,03 бала проти 0,24 0,06 бала, р0,001; ПІ - 2,19 0,06 бали проти 2,78 0,07 бали, р0,001; індекс кровоточивості - 0,04 0,01 бала проти 0,15 0,05 бала, р0,001). Навчання правильному догляду за порожниною рота привело до значного поліпшення показників гігієнічного індексу в хворих обох груп.

Проведене комплексне лікування, що включає використання ЕМВММД, значно поліпшило показники клітинного складу вмісту пародонтальных кишень більш ніж у 2/3 обстежуваних (у 43 хворих - 89,6 %). Нормалізація цитограм, як правило, відповідала ліквідації запальних явищ у тканинах пародонта. У хворих з неповною ліквідацією запалення зрушення в мазках-відбитках вмісту пародонтальных кишень були незначними: у 4 чоловік (8,3 %) визначалися суцільні поля клітин, що складаються зі змінених нейтрофільних лейкоцитів.

У полі мікроскопа в мазках-відбитках хворих на генералізований пародонтит, які лікувалися ЕМВММД, практично зникав плоский епітелій, замість якого з'являлися клітки циліндричного епітелію. Поява клітин циліндричного епітелію після проведеного лікування в 94,2 % випадків, імовірніше всього зв'язан з позитивним впливом ЕМВММД на процеси регенерації в тканинах пародонта і може розглядатися як сприятлива прогностична ознака.

Висока результативність ЕМВММД-терапії пародонтиту, очевидно, у значній мірі зв'язана зі сприятливим впливом електромагнітних хвиль на біофізичні характеристики навколозубних тканин. На момент обстеження хворих після проведеного курсу лікування з ЕМВММД-терапією середні значення V, R і Г наближалися до верхніх границь умовної норми (16,02 0,07 х 10³ рад/сек проти 15,24 0,14 х 10³ рад/сек у контролі; 24,4 0,18 % проти 20,10 0,18 % у контролі; 1,10 0,02 від. од. проти 1,12(0,03 від. од. у контролі). Дуже важливо враховувати, що нормалізація біофізичних показників незалежно від ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту настає пізніше, ніж усунення симптоматичного гінгівіту. Швидкість мікроциркуляції досягає рівня норми через 12-17 відвідувань, дефіцит електронормальності біологічно активної крапки і коефіцієнт відображення електромагнітних хвиль ясенної тканини через 13-18 і 11-16 відвідувань відповідно. Це в 2 і більш рази перевищує терміни регресії основних клінічних симптомів захворювання.

При розгляді результатів дослідження в порівняльній групі хворих виявлено, що на тлі традиційної терапії середні значення досліджуваних показників не перетерплювали істотних змін, залишаючись значно вище норми (16,91 0,08 х10³ рад/сек, р=0,05; 79,70 0,27 %, р0,001 і 1,17 0,02 від. од., р0,001). Помітна тенденція до зменшення показників спостерігалася тільки в пацієнтів із ГП І ступеня.

Становлять інтерес результати порівняльного вивчення показників клітинного і гуморального імунітету під впливом ЕМВММД-терапії. Відповідна реакція організму на дію електромагнітних хвиль проявилася нормалізацією порушення кооперації імунокомпетентних клітин. Середні значення абсолютної і відносної кількості Е-РОК у периферичній крові після лікування вірогідно збільшувалися, досягаючи рівня таких у здорових осіб (1257,7 ± 1,86 кл./мкл проти 1285,6 ± 7,0 кл./мкл у контролі; 57,4 ± 0,9 % проти 58,3 ± 0,60 % у контролі), ЕАС-РОК - знижувалися також до рівня показників у здорових (462,0 ± 0,5 кл./мкл проти 459,8 ± 1,4 кл./мкл у контролі; 21,1 ± 0,2 % проти 20,9 ± 0,4 %). Одночасно виявлене зниження числа недиференційованих («нульових») Т-клітин до 470,8 ± 0,5 кл./мкл при нормі 457,7 ± 0,4 кл./мкл і 21,5 ± 0,4 % при нормі 20,8 ± 0,6 %.

Збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів супроводжувалося істотним підвищенням рівнів Т-хелперів і Т-супресорів. Абсолютне значення Теор-Рок після лікування мало виражену тенденцію до нормалізації (368,3 ± 1,4 кл./мкл проти 392,1 ± 1,0 кл./мкл у контролі), відносне відповідало нижній границі умовної норми (29,3 ± 0,6 % проти 30,5 ± 0,4 %). Обидва значення Теоч-Рок нормалізувалися (275,3 ± 0,6 кл./мкл проти 281,4 ± 0,8 кл./мкл у контролі і 21,8 ± 0,4 % проти 21,9 ± 0,5 % у контролі). Більш виражені зміни в порівнянні з вихідними значеннями з боку Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів обумовили підвищення імунорегуляторного індексу до 1,3 ± 0,01 при нормі 1,4 ± 0,04.

У порівняльній групі хворих відзначена виражена позитивна динаміка змін лише абсолютної кількості Т-лімфоцитів, хоча показник залишався значно нижче умовної норми (1094,1 ± 7,1 кл./мкл, р<0,01). Встановлено помітну тенденцію до нормалізації початково невисоких середніх значень кількості 0-лімфоцитів (510,3 ± 0,7 кл./мкл і 24,3 ± 0,4 % відповідно) і абсолютної кількості ЕАС-РОК (504,6 ± 0,8 кл./мкл, р>0,05). Рівні Т-хелперів у периферичній крові після лікування значно відставали від показників у здорових осіб (254,9 ± 3,6 кл./мкл, р<0,001 і 23,3 ± 1,6 %, р<0,01 відповідно). Що стосується Т-супресорів, то зміна абсолютної кількості клітин стосовно норми перевищувала статистично достовірну величину (215,5 ± 0,6 кл./мкл, р<0,01), а відносної кількості виявилася незначущою (19,7 ± 0,5 %, р>0,5). Логічно, що співвідношення Тео-р- і Тео-ч-розеткоутворюючих клітин у пацієнтів цієї групи залишалося нижче показника в здорових осіб, що, однак, статистично не підтверджувалося (1,2 ± 0,02, р>0,05).

Аналізуючи викладене, треба визнати, що при традиційному лікуванні генералізованого пародонтиту, нормалізації показників клітинного імунітету досягти за настільки короткий термін не вдалося. Виявлена нами позитивна динаміка імунологічних показників відбиває слабку тенденцію до відновлення захисних функцій організму хворого.

У групі пацієнтів, яким проводилася ЕМВММД-терапія, рівні імуноглобулінів А, М и G у досліджуваних після лікування біосубстратах (периферичній крові і ротовій рідині) досягали значень у здорових осіб (1,81 ± 0,02 г/л проти 1,71 ± 0,03 г/л у контролі; 0,99 ± 0,01 г/л проти 1,02 ± 0,02 г/л у контролі; 10,65 ± 0,04 г/л проти 10,96 ± 0,22 г/л у контролі; 1,18 ± 0,07 г/л проти 1,16 ± 0,01 г/л у контролі; 1,40 ± 0,005 г/л проти 1,40 ± 0,003 у контролі; 0,34 ± 0,002 г/л проти 0,35 ± 0,010 г/л у контролі відповідно). У порівняльній групі хворих на генералізований пародонтит зміни імунологічних показників не мали настільки вираженого характеру. Значення близького до умовної норми досягав рівень Ig G у венозній крові (11,50 ± 0,16 г/л) і рівень Ig М в ротової рідини (0,81 ± 0,001 г/л).

Яких-небудь місцевих чи загальних ускладнень у хворих у процесі лікування ми не спостерігали в жодній із груп.

Таким чином, порівняльна оцінка динаміки зміни досліджуваних клініко-лабораторних показників у хворих на генералізований пародонтит під впливом тільки традиційного лікування і з використанням ЕМВММД-терапії дозволяє говорити про різну силу реагування мікроциркуляторної ланки й імунної системи на застосовані лікувальні комплекси.

Одним з основних критеріїв ефективності лікування запальних захворювань пародонта прийнято вважати віддалені результати лікування. Зіставлення віддалених результатів комплексного лікування в основній і порівняльній групах продемонструвало явні переваги проведеної ЕМВММД-терапії. У більшості хворих (89,5 %) зі сприятливими безпосередніми результатами лікування електромагнітним випромінюванням, включаючи превентивні курси ЕМВММД-терапії, привело до стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запально-деструктивного процесу в пародонті протягом 18 місяців.

На тлі тільки традиційної терапії клініко-рентгенологічна стабілізація захворювання виявлялося в менш, чим половини обстежуваних хворих (48,8 %) уже через 6 місяців після закінчення курсу лікування, а через 12 і 18 місяців їхня кількість знизилася до 25 % і 20 % відповідно. Причому, у випадках рецидиву пародонтита відбувалося не тільки повернення до клінічної картини до лікування, але і подальше прогресування запально-деструктивних змін у кістковій тканині пародонта.

Аналіз віддалених результатів комплексної терапії генералізованого пародонтиту з використанням ЕМВММД показав, що несприятливі результати лікування протягом 1,0-1,5 років спостереження виявлені в 10 % хворих основної групи й у 52,3 % хворих на генералізований пародонтит групи порівняння (традиційна терапія). При цьому слід зазначити випадки, коли визначався стан тканин пародонта, що характеризує прогресування запально-деструктивного процесу, що виявлено в 18 (40,9 %) хворих, які лікувались традиційною комплексною терапією, й у 2 (5 %) хворих, що одержували ЕМВММД.

Таким чином, проведені дослідження показали, що розроблена нами методика ЕМВММД-терапії є патогенетично обґрунтованою й оптимальною, тому що крапками прикладання електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону є основні ланки в механізмі розвитку захворювання.

Доповнення медикаментозного лікування ЕМВММД-терапією викликає виражений клінічний ефект, поліпшення мікрогемодінамики в тканинах пародонта, сприяє корекції порушень локального і системного імунного гомеостазу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі, пов'язаної з розробкою та оцінкою ефективності методу лікування генералізованого пародонтиту з використанням низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону.

1. Розроблено науково-практичні основи для створення і здійснення серійного виробництва апарата електромагнітної терапії «ЕМІТЕР-ОНС», функціонально й ергономічно адаптованого для лікування стоматологічних захворювань і внесеного за рішенням МОЗ України до Державного реєстру засобів, дозволених до використання в медичній практиці.

2. Встановлено, що проведення курсу введення низькоінтенсивного модульованого електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в тканини пародонта в комплексній терапії генералізованого пародонтиту прискорює терміни ліквідації запалення в пародонті в середньому на 3,3 дні, сприяє підвищенню ефективності лікування на 19,2 %, дозволяє попередити раннє рецидивування запалення в тканинах пародонта більш ніж у 90 % хворих і попередити тим самим подальше прогресування патологічного процесу.

3. Електромагнітна міліхвильова терапія в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту покращує показники клітинної і гуморальної ланок імунітету, про що свідчать посилення продукції імуноглобулінів основних класів (SIgА, IgА, IgМ), підвищення рівня Т-лімфоцитів, Т-супресорів, Т_хелперів, зниження концентрації О- і В-лімфоцитів.

4. Використання ЕМВММД-терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту сприяє нормалізації мікроциркуляторних порушень в тканинах пародонта, що підтверджується зниженням швидкості мікроциркуляції в яснах і коефіцієнта відображення електромагнітного випромінювання тканинами ясен і характеризує зменшення ступеня деструктурірованості слизової оболонки ясен і стінок кровоносних судин.

5. Удосконалений метод комплексної терапії генералізованого пародонтиту з додатковим призначенням ЕМВММД-терапії показав високу терапевтичну ефективність у хворих на генералізований пародонтит різного ступеня тяжкості в найближчі і віддалені терміни спостереження. Доведено, що цей метод не викликає побічних ефектів, простий і доступний у використанні, не вимагає значних матеріальних витрат, що дає підставу рекомендувати його для широкого застосування в практичній стоматології.

Рекомендації:

1. Практичній охороні здоров'я запропоновано для впровадження в стоматологічну практику метод лікування генералізованого пародонтиту з використанням створеного апарата електромагнітної терапії «ЕМІТЕР-ОНС» для проведення електромагнітної низькоінтенсивної міліхвильової терапії.

2. Встановлено, що застосування електромагнітного низькоінтенсивного випромінювання міліметрового діапазону в комплексній терапії генералізованого пародонтиту сприяє не тільки швидкому поліпшенню клінічної картини захворювання безпосередньо після проведеного курсу лікування, але і забезпечує тривалу клініко-рентгенологічну стабілізацію дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта, що перешкоджає подальшому прогресуванню захворювання.

3. Використання ЕМВММД-терапії не викликає побічних ефектів, метод лікування простий і доступний в застосуванні, лікування не вимагає значних матеріальних витрат, що дає підставу рекомендувати його для широкого впровадження в практичну стоматологію. Рекомендується курс ЕМВММД-терапії в залежності від ступеня розвитку генералізованого пародонтиту: при ГП I ступеня - 9-10 сеансів; при ГП I-II, II ступеня - 10-11 сеансів; при ГП II-III, III ступеня - 11-12 сеансів. Протирецидивні курси лікування по 5-6 сеансів доцільно проводити через 3, 6 і 12 місяців.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Соколовский С.И. Иммунокоррегирующая эффективность низкоинтенсивного электромагнитного излучения миллиметрового диапазона в комплексном лечении генерализованного пародонтита // Вісник стоматології. - 1999. - № 4. - С. 24-26.

2. Сердюченко И.Я., Кравченко А.В., Кушнирчук Л.В., Соколовская Л.В., Соколовский С.И. Влияние электромагнитного излучения миллиметрового диапазона на восстановление двигательной активности после повреждения седалищного нерва у крыс // Нейрофизиология. - 1996. - Т. 28, № 1. - С. 3-6.

3. Соколовский С.И. Использование милливолновой электромагнитной терапии в практике лечения генерализованного пародонтита // Вісник стоматології. - 2002. - № 3. - С. 51-52.

4. Мащенко І.С., Соколовський С.І. Лікування генералізованого пародонтиту методом електромагнітного міліхвильового випромінювання // Новини стоматології. - 2000. - № 3. - С. 14-16.

5. Мащенко И.С., Житник Н.Е., Максудов Я.И., Соколовский С.И. Технические приемы повышения терапевтической эффективности электромагнитных волн миллиметрового диапазона // Укр. журнал медичної техніки i технології. - 1997. - № 1-2. - С. 46-49.

6. Филиппов Ю.А., Соколовский И.И., Загуральский Н.Ф., Кравченко А.В., Крысь В.В., Сафонов В.В., Соколовский С.И. Принципы построения терапевто-диагностической СВЧ- и КВЧ-аппаратуры с использованием эмиссионных свойств биообъектов // Укр. журнал медичної техніки i технології. - 1998. - № 4. - С. 41-49.

7. Соколовский С.И., Яшин С.А. Методологические вопросы лечения воспалительных заболеваний пародонта с использованием биоуправляемой КВЧ-терапии // Вестник новых мед. технологий. - Тула, 2000. - Т. VІI, № 3-4. - С. 94-96.

8. Афромеев В.И., Соколовский С.И. Возможности и перспективы использования КВЧ терапии в практике лечения стоматологических заболеваний // Вестник новых мед. технологий. - Тула, 1997. - Т. IV, № 3. - С. 103-104.

9. Архипов М.Е., Привалов В.Н., Сафонов В.В., Соколовский С.И., Топалов Л.В., Яшин А.А. Высокостабильный генераторный модуль для аппаратуры КВЧ-терапии: исследование и конструкторский синтез // Вестник новых мед. технологий. - Тула, 1999. - Т. VІ, № 3-4. - С. 117-120.

10. Устройство для СВЧ-терапии: А.с. 1607827 СССР, МКИ 5 A61N5/02 / Л.В.Ващенко, Н.Е. Житник, А.В. Люлько, С.И. Соколовский, Н.М. Сыпченко, В.Н. Ткаченко, В.П. Ужва. - Заявка № 4389837; Заявл. 09.03.1988; Опубл. 23.11.90. Бюл. № 43.

11. Устройство для контроля внешнего дыхания: А.с. 1246985 СССР, МКИ 4 A61В5/08, 8/00 / Л.В.Ващенко, В.А.Дрозд, С.И.Соколовский. - Заявка № 3866996; Заявл. 12.03.85; Опубл. 01.04.86. Бюл. № 28.

12. Устройство для контроля сердечной деятельности: А.с. 1528442 СССР, МКИ 4 A61В5/04, 5/08 / Л.В. Ващенко, И.В. Куделя, С.И. Соколовский. - Заявка № 4196396; Заявл. 17.02.87; Опубл. 15.08.89. Бюл. № 46.

13. Патент 19645 А України, МПК 5 А61Н39/00. Спосіб рефлексотерапії та пристрій для його здійснення / Привалов В.М., Бабов К.Д., Житник М.Я., Загуральський М.Ф., Соколовський С.I., Ткаченко В.М., Кравченко О.В. - заявка № 96010230; Заявл. 19.01.96; Опубл. 25.12.97; Бюл № 6. - 5 с.

14. Соколовский С.И., Помойницкий В.Г., Максудов Я.И. Клиническая практика применения ЭМИ низкой интенсивности в лечении заболеваний тканей пародонта // Сборник докладов междунар. симп. «Миллиметровые волны нетепловой интенсивности в медицине» (3-6.10.1991, Москва) - М., 1991. - Ч. 1. - С. 282-286.

15. Коломойцев В.Ф., Помойницкий В.Г., Привалов В.Н., Соколовский С.И. Устройство для лечения стоматологических заболеваний // Тезисы докладов I Укр. симпозиума «Физика и техника мм и субмм радиоволн». - Харьков, 1991. - Ч. 2. - С. 145.

16. Афромеев В.И., Житник Н.Е., Загуральский Н.Ф., Соколовский С.И. Метод сочетанной рефлексотерапии с использованием КВЧ-излучения, воздействия импульсным магнитным полем и низкочастотным электрическим током // Вестник новых мед. технологий: Материалы межд. конгресса «Медицинские технологии на рубеже веков». - Тула, 1998. - № 1 (прилож.) - С. 52.

17. Привалов В.Н., Палагин А.Ю., Соколовский С.И. Магнито-миллиметровая физиотерапия // Матеріали I Нац. конгресу фізіотерапевтів і курортологів України «Фізичні чинники в медичній реабілітації» (13-14.05, 1998, Хмільник). - Хмільник, 1998. - С. 45.

18. Соколовський С.І. Використання низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту // Матеріали I (VIII) з`їзду Асоціації стомат. України (30.11 - 2.12, 1999, Київ). - Київ, 1999. - С. 254.

19. Соколовский С.И., Яшин С.А. Модели биофизических процессов при КВЧ-терапии воспалительных заболеваний пародонта // Вестник новых мед. технологий: Материалы III межд. симп. «Биофизика полей и излучений и биоинформатика». - Тула, 2000. - Т. VII, № 3-4. - С. 35.

Размещено на Allbest.ru