Порушення подружньої комунікації за невідповідності статевої конституції подружжя

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.16 - психіатрія

ПОРУШЕННЯ ПОДРУЖНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗА НЕВІДПОВІДНОСТІ СТАТЕВОЇ КОНСТИТУЦІЇ ПОДРУЖЖЯ

Виконав Саприкін Олексій Вікторович

Київ - 2003

АНОТАЦІЯ

Саприкін О.В. Порушення подружньої комунікації за невідповідності статевої конституції подружжя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2003.

З позицій системного підходу вивчено механізми розвитку і проявів порушення комунікації подружжя за невідповідності у них типів сексуальної культури. Вивчено особливості статевого розвитку, виявлено значення соматогенних, соціогенних та психогенних чинників у формуванні слабкого типу статевої конституції. Визначено характер сексуальної поведінки та сексуальної комунікації, відмінності особистості чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією та їхню роль у розвитку подружньої дезадаптації.

Сформульовано критерії диференціальної діагностики конституціональної дезадаптації, розроблено психотерапевтичні методики, що дозволяють оптимізувати сексуальну поведінку і підвищити рівень сексуальних відносин подружжя за невідповідності типів їх статевої конституції.

Розроблено систему психотерапевтичної корекції порушення подружньої комунікації, зумовленого невідповідністю типів статевої конституції у чоловіка і дружини.

психосексуальний подружній дезадаптація соматогенний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У подружніх парах, в яких у чоловіка або дружини відзначається слабка статева конституція, що утруднює первинну сексуальну та психологічну адаптацію, із самого початку подружнього життя розвивається подружня дезадаптація.

Порушення подружньої адаптації вивчали численні дослідники - W.H. Masters, V.E. Johnson (1970, 1976), S. Kratochvill (1985), K. Imielinski (1986), Г.С. Васильченко, Г.Ф. Дейнега (1990), Г.С. Кочарян, О.С. Кочарян (1994), В.В. Кришталь (1999) та ін. Проте питання щодо дезадаптації, зумовленої невідповідністю статевої конституції чоловіка і жінки, порушується лише в поодиноких працях (І.І. Горпинченко зі співавт., 1996), а механізми розвитку, перебіг і клінічні прояви сексуальної дисгармонії подружньої пари, що формується при цьому, практично не вивчалося, незважаючи на те, що дезадаптація сексуальної поведінки є причиною майже третини усіх випадків порушення сексуального здоров'я.

Конституціональна дезадаптація - своєрідний розлад, що позначається на загальній та сексуальній поведінці чоловіків і жінок і призводить до порушення не тільки сексуальних, а й міжособистісних відносин подружжя, - залишається, таким чином, мало дослідженою. У зв'язку з цим складна проблема розробки і впровадження у клінічну практику ефективних методів діагностики та корекції конституціональної дезадаптації не втрачає своєї актуальності. Складність її пов'язано з труднощами виявлення механізмів порушення подружньої комунікації, різноманітністю його причин, поліморфністю проявів і, головне, з тим, що у генезі подружньої дезадаптації відіграють роль особливості не тільки сомато- та психосексуального розвитку, що зумовили слабкість статевої конституції, але й особистості кожного з подружжя та поєднання цих особливостей, типів сексуальної культури і сексуальної поведінки пари в цілому.

Внаслідок недостатнього вивчення феномена конституціональної дезадаптації клінічна сексологія поки не має достатньо ефективних методів корекції порушення подружньої комунікації, зумовленого невідповідністю статевої конституції чоловіка і дружини. Загальноприйняті психотерапевтичні методики, що використовуються для його корекції, не може бути з успіхом застосовано без відповідної модифікації, котра б враховувала типи статевої конституції обох із подружжя та роль різних чинників порушення загальної і сексуальної комунікації за зазначеної невідповідності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: «Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров'я» (№ державної реєстрації 0195U020613).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - розробити на підгрунті вивчення механізмів розвитку порушення подружньої комунікації за невідповідності у подружжя типів статевої конституції систему його психотерапевтичної корекції.

Поставлена мета визначила необхідність розв'язання таких задач.

Вивчити особливості психосексуального розвитку в обох із подружжя.

Виявити значення соматогенних чинників у розвитку слабкого типу статевої конституції з урахуванням паралелизму і взаємної зумовленості фізичного, психічного та статевого розвитку.

Визначити характер сексуальної поведінки і сексуальної комунікації чоловіка і дружини при слабкому типі статевої конституції.

Дослідити відмінності особистості чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією та їхню роль у розвитку подружньої дезадаптації.

Виявити особливості розвитку і проявів варіантів порушення подружньої комунікації, зумовлених слабкою статевою конституцією у чоловіка або дружини.

Розробити систему корекції порушення подружньої комунікації за невідповідності у подружжя типів статевої конституції.

Об'єкт дослідження - подружня дезадаптація за невідповідності типів статевої конституції у чоловіка і дружини.

Предмет дослідження - причини розвитку слабкої статевої конституції та механізми формування клінічних варіантів подружньої дезадаптації за невідповідності статевої конституції подружжя.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, клінічні; оцінка статевої конституції чоловіків і жінок; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні дослідження особистості та міжособистісних відносин подружжя; соціологічні та методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим у роботі є застосування системного, міждисциплінарного підходу до вивчення механізмів порушення подружньої комунікації за невідповідності типів статевої конституції чоловіка і дружини. Уперше в результаті комплексного всебічного обстеження подружжя виявлено умови формування, перебігу і проявів варіантів подружньої дезадаптації, що розвивається при цьому. Уперше визначено співвідношення соматогенних, психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних чинників і роль особистості в порушенні сексуальної комунікації подружжя за слабкої статевої конституції в одного з них.

Уперше розроблено нову систему психотерапевтичної корекції порушення загальної і сексуальної комунікації чоловіка і жінки за невідповідності їх статевої конституції.

Практичне значення одержаних результатів. Практичну цінність має оцінка конституціонально-типологічної організації обох із подружжя, що дає можливість виробити тактику корекції їх сексуальної комунікації, критерії диференціальної діагностики конституціональної дезадаптації та психотерапевтичні методики, що дозволяють оптимізувати сексуальну поведінку і підвищити рівень сексуальних відносин подружжя за невідповідності типів їх статевої конституції. На підгрунті виявлення ролі негативних соматичних і психологічних чинників та їх співвідношення в генезі порушення загальної і сексуальної комунікації подружжя розроблено ефективну систему його психотерапевтичної корекції, що успішно застосовується у клінічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено клінічні, клініко-психопатологічні, сексологічні, психодіагностичні, соціологічні дослідження, що дозволили виявити відмінності особистості, сексуальної поведінки і варіанти порушення комунікації подружжя за невідповідності типів статевої конституції. Самостійно розроблено нову систему психотерапевтичної корекції загальної і сексуальної комунікації подружжя за невідповідності їх статевої конституції. Особисто автором надано психотерапевтичну допомогу усім пацієнтам. Для спостережного контингенту пацієнтів автором модифіковано і самостійно проведено курси інформаційної, персоналістичної психотерапії, а також статеворольовий, комунікаційний, сексуально-еротичний тренінг, спеціальну програму для підвищення самооцінки; проаналізовано найближчі та віддалені результати проведеної корекції.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування при Харківському обласному психоневрологічному диспансері; Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3; у педагогічний процес кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Автором виконано статистичну обробку і наукову інтерпретацію здобутих у дослідженнях даних.

Особистий внесок в публікації у співавторстві, які надруковані у фахових виданнях, полягає в наступному: у статті №4 (відповідно до списку праць, опублікованих за темою дисертації, який наведено наприкінці автореферату) здобувачем самостійно обом із подружжя проведено психотерапію з використанням еріксонівського підходу; у статті №5 - проведено корекцію; у статті №7 - підібрано подружні пари та особисто проведено обстеження, встановлено форми сексуальної дисфункції у жінок.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях секції сексопатології Харківського медичного товариства (Харків, 1998, 1999, 2001); на науково-практичній конференції «Платонівські читання» (Харків, 2000); конференції «Нові технології в медицині» (Харків, 2000); науково-практичній конференції «Реабілітація хворих на психічні захворювання» (Харків, 2001); конференції «Актуальні проблеми сексології та медичної психології» (Харків, 2002).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням перебувало 87 подружніх пар із сексуальною дисгармонією, в яких мала місце невідповідність статевої конституції чоловіка і дружини. Було виділено дві групи: до першої увійшли 54 подружні пари, в яких послаблений середній і слабкий типи статевої конституції відзначалися у чоловіків, другу складали 33 пари з такими ж самими типами статевої конституції у дружин. Контрольну групу складали 30 подружніх пар, в яких також спостерігалася невідповідність статевої конституції: у 15 пар слабкий її тип у чоловіка (1-а підгрупа) та 15 - у дружини (2-а підгрупа), проте сексуальної дезадаптації і психосексуальної незадоволеності подружжя не було.

Вік обстежених подружжів був від 21 до 45 років, тобто найактивніший і працездатний. Сексуальна дисгармонія відзначалася із самого початку подружнього життя і виявлялася низькою статевою активністю чоловіка (у першій групі) або дружини (у другій групі).

Переважна більшість подружжів (765% чоловіків і 874% жінок) перебували в першому шлюбі. Тривалість шлюбу у 695% подружніх пар становила від 1 до 5 років, у решти - від 6 до 10 років. Найчастіше подружні пари (715%) мали одну дитину, 295% - двоє дітей.

Більшість обстежених мали середню або середню спеціальну освіту (з вищою освітою було менше третини обстежених).

Методи обстеження подружжя. До комплексу клінічного обстеження входило вивчення соматичного стану кожного з подружжя, в тому числі урологічного статусу чоловіків, гінекологічного жінок, дослідження неврологічного та психічного стану чоловіків і жінок, а також спеціальне сексологічне обстеження.

Стан сексуального здоров'я подружжів досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В. Кришталем (1997).

Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С. Васильченка (1990), жінок - за шкалою І.Л. Ботнєвої (1990).

Враховуючи надзвичайно важливу роль психологічних і соціальних чинників у розвитку подружньої дезадаптації, багато уваги приділяли вивченню особистісних відмінностей у подружжя, їх взаємовідносин, соціальних та мікросоціальних чинників.

Особистість подружжя досліджували з позицій сучасних уявлень про неї - концепцій діяльності О.М. Леонтьєва (1972), відносин В.С. М'ясищева (1960), спілкування Б.В. Ломова (1981), А.А. Бодальова (1980), персоналізації А.В. Петровського (1981). З метою виявлення об'єктивних даних щодо особистісних відмінностей чоловіків і жінок, рівня та ступеня їх подружньої адаптації, характеру взаємовідносин чоловіка і жінки проводили психодіагностичні дослідження.

Вивчали спрямованість особистості у досліджуваних чоловіків і жінок (за домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями, проведенням дозвілля) та ступінь їх адаптації на різних рівнях взаємодії. Психосексуальні типи чоловіків і жінок та їх відповідність у подружжів досліджували за методикою С.С. Лібіха (1990).

При психодіагностичному обстеженні застосовували проективну психодіагностичну методику L. Szondi (1960) (статеворольову шкалу Dur-Moll) для визначення маскулінності подружжя на біогенному рівні. Для характеристики маскулінних та фемінінних рис особистості на рівні Я-концепції використовували статеворольову ACL-шкалу A.B. Heilbrun (1981). Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувача Bienvenu (для визначення подружнього щастя) та опитувача подружньої адаптації D.H. Sprenkle, B.L. Fischer (за О.С. Кочаряном, 1994). Застосовували також шкалу сексуальності W.E. Shnell, D.R. Papini (1989), що дозволяє подружжям визначити самооцінку своїх сексуальних можливостей та наявності сексуальної заклопотаності або сексуальної депресії.

Зважаючи, що для багатьох осіб зі слабкою статевою конституцією характерно невміння диференціювати і висловлювати свої відчуття та емоції, у пацієнтів було досліджено наявність і ступінь алексітимії, для чого використовували Торонтську алексітимічну шкалу.

Для оцінки порушення сімейних функцій застосовували методику І.А. Семьонкіної (1999), що дало змогу обчислити коефіцієнт виконання функцій (при нормі 0,8 - 1,0 бала).

Із соціологічних характеристик вивчали стаж сімейного життя, склад сім'ї, міцність сімейних відносин, рівень освіти пацієнтів і характер трудової діяльності з метою виявлення взаємовпливу цих характеристик і дезадаптації подружжя.

Дані клінічних і соціологічних досліджень було оброблено за допомогою методу математичної статистики критеріїв знаків, за таблицями відсотків та їх помилок (В.С. Генес, 1967); результати психодіагностичних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона, r), критерію V Вілкоксона - Манна - Уїтні та критерію Стьюдента з імовірною вірогідністю p<0,05.

Результати досліджень. У процесі клінічного обстеження в жодного із подружжів не було виявлено соматичних захворювань, що могли б спричинити послаблення сексуальної функції, за винятком 64% чоловіків першої групи, в яких було діагностовано застійний простатит. Однак у 747% чоловіків даної групи виявлялися ознаки андрогенної недостатності в пубертатний період.

Дослідження преморбідних особливостей характеру показало, що у більшості чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією були риси, частіше астеноневротичні, що негативно впливали на їх комунікацію. При цьому виявлено певну залежність характерологічних особливостей обстежених від типів отриманого виховання: потуральна гіперпротекція сприяла формуванню істероїдних, домінуюча гіперпротекція - формуванню психастенічних та астеноневротичних рис характеру; виховання в умовах жорстоких взаємин призводило до розвитку епілептоїдних, гіпопротекція - гіпертимних і шизоїдних, емоційне відторгнення - до виникнення сенситивних рис.

У психічному стані більшості (724%) дружин чоловіків зі слабкою статевою конституцією спостерігалися ті чи інші розлади, частіше (487%) - короткочасні депресивні реакції, менше іпохондричний розлад, в окремих випадках - коїтофобія і неврастенія, тоді як у психічному стані їхніх чоловіків не було виявлено будь-яких відхилень від норми. Привертає увагу та обставина, що самі чоловіки і жінки зі слабкою статевою конституцією мало реагували на сексуальну дезадаптацію, оскільки їхня потреба у статевому житті цілком задовольнялася. За допомогою вони зверталися лише на вимогу другого з подружжя або коли поставало питання щодо розлучення. Проте у частини з них також відзначалися короткочасні депресивні реакції або неврастенія (у 445% чоловіків і 335% жінок), у 12,6% жінок - соматизований розлад. Зазначені порушення психічного стану посилювали подружню дезадаптацію і певне сприяли подружнім зрадам, що мали місце у 316% жінок першої та 589% чоловіків другої групи.

Як показав системно-структурний аналіз сексуального здоров'я, для чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією були характерні затримки соматосексуального та психосексуального розвитку, сукупні асинхронії статевого дозрівання, фемінінна поведінка для чоловіків і гіперфемінінна - для жінок, низький рівень поінформованості у питаннях психогігієни статевого життя, примітивні типи сексуальної мотивації та сексуальної культури, відсутність сексуальних фантазій, низькі сексуальна активність і сексуальна заповзятливість, що зовсім не відповідали бажанням їхніх пар. Отже, у чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією наявні порушення майже за усіма критеріями сексуального здоров'я.

В усіх обстежених подружніх пар спостерігалося також сукупне порушення компонентів і складових сексуального здоров'я, причому стрижневим було ураження нейрогуморальної складової біологічного компонента у чоловіків першої і жінок другої групи внаслідок затримки статевого розвитку. Ураження цього компонента і спричинило формування у даних пацієнтів слабкої статевої конституції, що призводить до сексуальної дезадаптації подружньої пари. Порушення інших компонентів сексуального здоров'я (соціального внаслідок недостатньої поінформованості в питаннях сексу і низького рівня загальної і, особливо, сексуальної культури подружжя, психологічного - через наявність у них рис особистості, що перешкоджають успішній комунікації, соціально-психологічного - внаслідок міжособистісного конфлікту) сприяло розвитку подружньої дезадаптації та посилювало її.

Результати психодіагностичних досліджень дали змогу виявити низку характерних відмінностей особистості пацієнтів зі слабкою статевою конституцією, а також їхніх взаємовідносин у парі.

Виявилося, що сексуальна сфера не становила цінності для чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією. Це певне могло бути передумовою для сексуальної дезадаптації подружжя, оскільки, як відомо, чим вища цінність сексу для особистості, тим більше шансів для досягнення сексуальної гармонії в парі. За рештою параметрів суттєвої різниці у спрямованості особистості подружжів не відзначалося.

Сполучення психосексуальних типів у подружніх парах формально було сприятливим: чоловіки зі слабкою статевою конституцією належали до пасивного варіанта типу чоловік-чоловік і до типу чоловік-син, а їхні дружини - до агресивного варіанта типу жінка-жінка і до типу жінка-мати; відповідним було й сполучення психосексуальних типів за слабкої статевої конституції у жінок (жінка-дочка і чоловік-батько). Проте пасивність осіб зі слабкою статевою конституцією була фрустраційним чинником для їхніх пар, сприяючи виникненню психосексуальної незадоволеності і посилюючи її.

Мотивом вступу до шлюбу у переважної більшості чоловіків (914%) і жінок (844%) було кохання, але на момент обстеження зберегли його далеко не усі подружні пари. Хоча чоловіки найчастіше продовжували любити своїх дружин, жінки, особливо зі слабкою статевою конституцією, здебільшого втратили це почуття (зберегли його лише 217% із цих жінок). Проте і жінки (944%), і чоловіки (914%) зі слабкою статевою конституцією не припускали думки про розлучення, тоді як їхні пари (відповідно 675 і 306%) нерідко думали про розлучення або навіть вдавалися до спроб розлучитися. Сім'я здебільшого зберігалася завдяки достатньому рівню психологічної адаптації подружжя і доброму (компенсаторному) виконанню ними усіх функцій сім'ї, за винятком сексуально-еротичної.

Як показало психодіагностичне обстеження, особам зі слабкою статевою конституцією притаманні риси порушеної самоактуалізації. Найбільш характерними для них є незрілість, залежність, схильність до самоприниження, нереалістичність самооцінки, ригідність, центрування на несуттєвих параметрах. Такі риси спостерігалися у 766% чоловіків та 805% жінок. При цьому риси порушеної самоактуалізації поєднувалися з алексітимією, що відзначалася нами в усіх осіб зі слабкою статевою конституцією і робила свій внесок у їхню сексуальну дезадаптацію.

Рівень подружньої адаптації і подружнього щастя в парах першої групи був дещо меншим, ніж у подружжів другої групи. Це пояснюється більшою значущістю сексуальної неспроможності чоловіків для їхніх дружин. Отже, слабкість статевої конституції у чоловіків була більш значущою для жінок, ніж сексуальна неспроможність жінок - для чоловіків. Становить інтерес також та обставина, що в жінок з істероїдними рисами показники подружньої адаптації та подружнього щастя були значуще вищі, ніж в осіб з іншими рисами характеру (V=350, p<0,05). Це пояснюється захисним механізмом витіснення в істероїдних особистостей, а також притаманним їм феноменом інграціації, що сприяє пониженню конфліктності.

Дослідження статеворольової поведінки показало, що на рівні Я-концепції у чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією мали місце високі показники фемінінності та низькі - маскулінності. У них спостерігалася кореляція маскулінних та фемінінних показників, складова r=0,25 (p<0,05), що свідчить про незрілу статеворольову модель. Проте у частини із цих чоловіків відзначалася захисна, «фасадна» маскулінність, тобто вони сприймали себе як більш мужніх. Тим часом на біогенному рівні індекси маскулінності були пониженими, а індекси фемінінності підвищеними в усіх обстежених із слабкою статевою конституцією. Таким чином, у чоловіків першої групи мали місце інфантильна статеворольова модель і дискордантність між маскулінністю на соціогенному та фемінінністю - на біогенному рівні, що може спричиняти внутрішньоособистісні конфлікти.

Зважаючи, що андрогінність створює досить широкий поведінковий репертуар, визначаючи тим самим рольову гнучкість у сім'ї, в обстежуваних подружжів було досліджено самооцінку своїх сексуальних можливостей, сексуальну заклопотаність та сексуальну депресію. Виявилося, що значення усіх трьох параметрів в осіб зі слабкою статевою конституцією вірогідно є меншим, ніж у другого з подружжя: t=3,29; p<0,05 у першій групі та t=3,45; p<0,01 - у другій.

Виходячи з того, що сексуальні фантазії можуть бути адаптивним, або, навпаки, дезадаптивним чинником, проаналізовано особливості останніх у пацієнтів з використанням класифікації У. Мастерс зі співавт. Обстеження показало, що у чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією сексуальних фантазій зовсім не буває, і лише в поодиноких випадках виникали еротичні сновидіння. В той же час у другого з подружжя ті або інші спостерігалися регулярно і мали адаптаційний характер, доповнюючи недостатні сексуальні стимули (найчастіше ці особи бачили себе з іншим партнером або у сценах групового сексу).

Результати клінічних та психодіагностичних досліджень у цілому дали змогу виділити в обстежених два варіанти порушення подружньої комунікації - при слабкій статевій конституції у чоловіків та при слабкій статевій конституції у жінок, і визначити, що кожний із цих варіантів за однакової причини виникнення має свої механізми розвитку і специфічні прояви.

Особливістю першого варіанта адаптації є те, що жінки, тобто дружини чоловіків зі слабкою статевою конституцією, емоційно реагують на свою психосексуальну незадоволеність. У більшості з них розвиваються невротичні розлади, тоді як при другому варіанті дезадаптації, а саме при слабкій статевій конституції у жінок, невротичні реакції у їхніх чоловіків мало виражені, оскільки вони мають можливість здійснювати статевий акт і не зазнають сексуального напруження. Крім того, багато хто з них, як зазначалося, компенсують невдале статеве життя позашлюбними статевими зв'язками. Проте таке положення зумовлює, окрім сексуальної, і психологічну дезадаптацію подружжя, оскільки жінки зі слабкою статевою конституцією нерідко відмовляються від сексуальних контактів.

Існують також спільні закономірності розвитку і проявів обох варіантів подружньої дезадаптації. Це передусім ретардація сомато- і психосексуального розвитку як головна причина формування слабкої статевої конституції у чоловіків і жінок. Затримка статевого розвитку призводить до неповноцінності морфофункціональних структур, що здійснюють нейрогуморальну регуляцію статевої функції, зумовлюючи недостатність тієї системи, що являє собою матеріальний субстрат та фізіологічне підгрунтя статевого інстинкту. Спільним клінічним проявом обох варіантів дезадаптації є мала значущість сексуальної функції як для чоловіків, так і жінок зі слабкою статевою конституцією, а також формальна участь у статевому житті, що сприяє сексуальній дезадаптації подружжя. Для сексуальності чоловіків характерні слабкість лібідо та пов'язані з нею низькі статева активність і заповзятливість, зниження ерекції, затримка еякуляції; для сексуальності жінок - сукупне зниження лібідо, сексуальної чутливості та оргастичності, нерідко до ступеня алібідемії, сексуальної анестезії та аноргазмії. Як у чоловіків, так і жінок зі слабкою статевою конституцією відзначається вузький діапазон прийнятності, що є суттєвим дисгармонічним чинником.

Виявлені механізми та клінічні особливості порушення подружньої комунікації в обстежених подружжів стали підґрунтям для розробки системи її психотерапевтичної корекції.

Ми вважаємо системний характер психотерапії однією з найважливіших умов її ефективності. При подружній дезадаптації, зумовленій невідповідністю статевої конституції чоловіка і дружини, система психотерапії має складатися з чотирьох компонентів: інформаційного, емоційного, поведінкового, особистісного та ґрунтуватися на принципах комплексності, безперервності, послідовності, етапності, диференційованості та індивідуалізації. Такий підхід дає змогу через особистість пацієнта впливати на психосоматичні кореляції та коригувати стан усіх компонентів адаптації подружжя на кожному з рівнів їх взаємодії.

При розробці системи психотерапії сексуальної дезадаптації подружжя ми виходили насамперед із положення, що сексуальне спілкування - це складова частина подружньої комунікації і сексуальні відносини аж ніяк не стосуються статевого акту. Тому ми вважаємо важливим навчання подружжя правильному міжособистісному та сексуальному спілкуванню, що проводилося після підвищення рівня їх поінформованості у сфері культури спілкування, сексуальної культури та психогігієни статевого життя.

При цьому на першому етапі - етапі вироблення настанови - реалізуються інформаційний, емоційний та особистісний компоненти розробленої системи корекції. Застосовували здебільшого методи раціональної, інформаційної, персоналістичної психотерапії, бібліотерапію. На другому етапі корекції - етапі навчання правильному спілкуванню - реалізовувався поведінковий компонент системи корекції. При цьому, окрім раціональної психотерапії, використовували статеворольовий та комунікаційний тренінги, модифіковані нами для наших пацієнтів. Зокрема, у низці випадків застосовували еріксонівський підхід, який заперечує авторитарний стиль у психотерапії.

Психокорекція сексуального спілкування за невідповідності статевої конституції подружжя проводилася за допомогою сексуально-еротичного тренінгу і різних методик секс-терапії. Сексуально-еротичний тренінг ми застосовували після підвищення поінформованості подружжя в питаннях сексу, нормалізації їх психологічної та соціально-психологічної адаптації і статеворольової поведінки. Передувало проведенню тренінгу обстеження подружжя з метою виявлення ерогенних зон та фізіологічних реакцій під час дії на них. Сексуально-еротичний тренінг здійснювався у декілька етапів, його кінцева мета - розширення діапазону прийнятності і навчання подружжя правильної сексуально-еротичної поведінки.

Клінічний досвід свідчить про те, що статева конституція є не тільки уродженою, а й набутою в результаті життєвого досвіду якістю, тому біологічна слабкість чоловіка або жінки не має фатального значення і може компенсуватися правильною сексуальною поведінкою, що досягається із підвищенням сексуальної культури подружжя.

Ми не рекомендували своїм пацієнтам вживати гормональні засоби для стимуляції сексуальної функції. Проте вважали за доцільне включати в систему корекції за показаннями елементи медикаментозного лікування: засобів, що мають збудливий вплив на центральну нервову систему, або (здебільшого жінкам з емоційними розладами) транквілізатори; біогенні стимулятори; вітамінотерапію; препарати, що модулюють процеси імунітету; в деяких випадках - спеціальні сексологічні препарати (креми, що підвищують сексуальну чутливість, - для жінок, пенігру, віагру тощо - для чоловіків).

Аналіз результатів після курсу психотерапії показав, що більше, ніж у половини подружніх пар (536% у першій і 588% - у другій групі) було досягнуто повної корекції сексуальної дезадаптації подружжя, тобто сексуальної гармонії. Відповідно у 336 і 257% подружніх пар значною мірою поліпшилися сексуальні контакти. У решти пацієнтів вдалося домогтися лише часткового їх поліпшення або вони залишилися без змін. Негаразди було пов'язано частіше із психологічною неприйнятністю сексуально-еротичного тренінгу, а також із тим, що не вдавалося перебороти небажання пацієнтів змінити стереотип своєї сексуальної поведінки.

Такі були безпосередні результати проведеної корекції. Обстеження через 2 роки показало, що у 144% подружніх пар першої і 197% - другої групи мали місце рецидиви сексуальної дезадаптації. Вони наставали (у переважній більшості випадків - упродовж першого року після курсу психотерапії) через те, що подружжя не виконували рекомендацій лікаря, або, рідше, через погіршення міжособистісних відносин у подружжі.

Отже, високий і стійкий ефект розробленої системи психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації за невідповідності статевої конституції чоловіка і жінки складав 695%.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення проблеми порушення подружньої комунікації за невідповідності типів статевої конституції чоловіка і дружини. Проблему вирішено з позицій системного підходу до дослідження порушення загальної і сексуальної комунікації подружжя з метою розробки ефективної системи його психотерапевтичної корекції.

Для усіх чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією характерні затримки соматосексуального та психосексуального розвитку, сукупні асинхронії статевого дозрівання, у переважної більшості чоловіків і половини жінок наявні порушення статеворольової поведінки (фемінінна поведінка у чоловіків і гіперфемінінна - у жінок).

У подружніх парах зі слабкою статевою конституцією у чоловіка або дружини має місце сукупне порушення компонентів і складових сексуального здоров'я. При цьому стрижневим є ураження нейрогуморальної складової біологічного компонента в одного з подружжя зі слабкою статевою конституцією. Порушення подружньої комунікації зумовлено послабленням решти компонентів та складових сексуального здоров'я: соціального внаслідок недостатньої поінформованості в питаннях сексу та низького рівня загальної і особливо сексуальної культури подружжя; психологічного - через наявність рис особистості, що перешкоджають успішній комунікації, а також внаслідок внутрішньоособистісного конфлікту; соціально-психологічного - внаслідок міжособистісного конфлікту; психічної складової біологічного компонента - в результаті невротичних реакцій на порушення подружньої і, зокрема, сексуальної комунікації.

Ураження біологічного компонента сексуального здоров'я і пов'язані з ним відмінності особистості чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією визначають їхню сексуальну поведінку - примітивну сексуальну мотивацію, низьку сексуальну активність і сексуальну заповзятливість, що не відповідає бажанням їхньої пари.

Порушення подружньої комунікації за невідповідності типів статевої конституції подружжя за однакової причини виникнення мають різні механізми розвитку і клінічні прояви у залежності від того, в кого спостерігається слабка статева конституція - у чоловіка чи дружини, що зумовлено різною їх роллю в інтимних стосунках та особистісною реакцією на психосексуальну незадоволеність. У першому випадку в більшості жінок (727%) розвиваються невротичні розлади, частіше короткочасні депресивні реакції (487%), менше - іпохондричний розлад (145%) тощо. У другому випадку чоловіки не зазнають сексуальної фрустрації, емоційні реакції на подружню дезадаптацію у них слабо виражені. Проте при цьому нерідка відмова жінок від статевого життя і позашлюбні зв'язки чоловіків, що спостерігаються у 589% з них, сприяють психологічній дезадаптації подружжя.

Спільними проявами обох варіантів порушення подружньої комунікації є мала значущість сексуальної функції для чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією та їх низька сексуальна активність, що зумовлює формальну участь жінок у статевому житті.

Мала цінність сексуально-еротичної функції сім'ї для подружжя зі слабкою статевою конституцією компенсується добрим виконанням ними інших функцій сім'ї.

Особам зі слабкою статевою конституцією притаманні риси порушення самоактуалізації (у 766% чоловіків і 805% жінок) у поєднанні з алексітимією, що спостерігається в усіх таких осіб.

Рівень подружньої адаптації та подружнього щастя при слабкому типі статевої конституції у чоловіків нижчий, ніж при слабкій конституції у дружин, оскільки, як показало обстеження, сексуальна неспроможність чоловіків більш значуща для жінок, ніж сексуальна слабкість жінок для чоловіків. Тобто слабка статева конституція чоловіків більшою мірою сприяє подружній дезадаптації. Сексуальна самооцінка, сексуальна заклопотаність і сексуальна депресія в осіб зі слабкою статевою конституцією вірогідно нижчі, ніж у їхнього подружжя. У цих осіб також відсутні сексуальні фантазії, а у другого з подружжя фантазії мають адаптивний характер, доповнюючи недостатні сексуальні стимули.

У статеворольовій поведінці чоловіків і жінок зі слабкою статевою конституцією на рівні Я-концепції визначаються високі показники фемінінності та низькі - маскулінності, причому існує кореляція цих показників, що свідчить про незрілу статеворольову модель. Проте у третини чоловіків спостерігається захисна «фасадна» маскулінність. На біогенному рівні індекси маскулінності знижені, а фемінінності підвищені в усіх осіб зі слабкою статевою конституцією. Інфантильна статеворольова модель і дискордантність статеворольової поведінки чоловіків на соціогенному та біогенному рівні можуть спричиняти внутрішньоособистісний конфлікт.

Психотерапевтична корекція порушення подружньої комунікації за невідповідності типів статевої конституції чоловіка і дружини має являти собою систему коригуючих заходів, що проводяться послідовно та диференційовано, і складатися з чотирьох компонентів: інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного. Виходячи з принципу, що сексуальна комунікація є складовою частиною загальної комунікації, слід вважати основними завданнями корекції навчання подружжя правильному міжособистісному та сексуальному спілкуванню. З цією метою на етапі вироблення настанови доцільно використовувати методи раціональної, інформаційної, персоналістичної психотерапії, бібліотерапію; на етапі навчання доцільно застосовувати, окрім раціональної психотерапії, статеворольовий комунікаційний та сексуально-еротичний тренінг.

Проведення розробленої системи психотерапевтичної корекції комунікації подружжя за невідповідності їх статевої конституції дає змогу досягнути високого та стійкого ефекту у 695% подружніх пар.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Сапрыкин А.В. Сексуальная дисгармония при слабой половой конституции у одного из супругов // Международный медицинский журнал. - 1998. - Т.4, №4. - С.60-61.

Сапрыкин А.В. Половая конституция и ее роль в генезе нарушения сексуальной адаптации // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т.7, №4. - С.87-90.

Сапрыкин А.В. Нарушение сексуальной коммуникации при несоответствии половой конституции супругов // Архів психіатрії. - 2002. - №3-4 (30-31).

Сапрыкина Е.В., Сапрыкин А.В. Эриксоновский подход в психотерапевтической коррекции нарушения сексуального здоровья при патохарактерологическом развитии личности у женщин // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т.7 , №2. - С.74-75.

Лахно О.В., Кубрак О.В., Семенкина И.А., Сапрыкин А.В. Роль слабой половой конституции женщин в генезе сексуальной дисгармонии супружеской пары и ее коррекция // Вісник проблем біології і медицини - 1998. - Вип.15. - С.64-65.

Сапрыкин А.В. Развитие сексуальной дисгармонии при слабых вариантах половой конституции у женщин // Нові технології в медицині: Матер. наук.-практ. конф. молодих вчених Харківської мед. акад. післядипломної освіти. - Харків, 2000. - С.50-51.

Сапрыкин А.В., Сапрыкина Е.В. Конституционально-генетическая форма сексуальной дисфункции у женщин // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Матер. науч.-практ. конф., посвящ. 15-летию кафедры сексологии и мед. психологии ХМАПО. - 2002. - С.187.

Размещено на Allbest.ru