При первинному огляді на підставі первинного діагнозу в перші 3-5 хвилин виділяються дві групи потерпілих:

- які потребують реанімаційних заходів і

- які потребують інтенсивної терапії і продовження діагностичного пошуку.

Протягом наступних 15-60 хвилин з використанням всього арсеналу діагностичної апаратури та інвазивних маніпуляцій діагностичний пошук повинний бути довершений формулюванням клінічного діагнозу з бальною оцінкою тяжкості травми, тяжкості стану потерпілого з первинним прогнозуванням перебігу травматичної хвороби. На підставі останніх визначається характер інтенсивної терапії, плануються терміни, об?єм і послідовність невідкладних, термінових і відстрочених операцій. При цьому виділяються чотири групи потерпілих:

- які потребують реанімаційних заходів?

- які потребують інтенсивної терапії критичного стану і невідкладного хірургічного втручання в мінімально можливому об?ємі?

- які потребують інтенсивної терапії і невідкладного хірургічного втручання в обмеженому об?ємі?

- які потребують невідкладного хірургічного втручання в оптимальному об?ємі на фоні протишокової інтенсивної терапії.

Критичний стан потерпілих первинно вимагає реанімаційних заходів і інтенсивної терапії, при цьому паралельно проводиться діагностичний пошук і усуваються загрозливі стани. Основним елементом інтенсивної терапії на ранніх етапах лікування в потерпілих із ПТАУПТ є інфузійна терапія, яка забезпечує захист не тільки основних процесів тканинного метаболізму в період шоку, але й сприяє сприятливому перебігу раннього післяшокового періоду. Об?єм і склад інфузійної терапії визначається не тільки дефіцитом ОЦК, але й реакцією системного кровообігу на інфузію. Зниження тахікардії, тахіпное, збільшення АТ і діурезу свідчить про адекватність терапії? відсутність гемодинамічної реакції - про наявність кровотечі, що триває, і про необхідність корекції лікування (хірургічне втручання, склад інтенсивної терапії). Невід'ємною складовою інтенсивної терапії є зовнішня підтримка функцій життєво важливих систем організму (ШВЛ, оксигенотерапія, інотропна підтримка серця і т.п.). Реалізація цих принципів дозволяє перервати патогенетичні механізми СПОД, які первинно ініціюються розладами мікроциркуляторної перфузії і тривалою гіпоксією.

Проблема черговості, термінів і об?єму оперативних втручань в різних анатомічних областях у постраждалих із ПТАУПТ є найважливою і визначається відповідальним хірургом. Невірно визначена хірургічна тактика, в умовах крайньої напруги і виснаження компенсаторних механізмів, через страх привнести додаткову травму і дестабілізувати гомеостаз, може невиправдано скоротити об?єм оперативного втручання, або, навпаки, необґрунтовано його розширити, що веде до зриву механізмів компенсації і загибелі потерпілих.

Проведене дослідження свідчить, що при значному дефіциті ОЦК і тяжких поєднаних ушкодженнях розширення об?єму оперативного втручання сприяє розвитку СПОД і загибелі потерпілих із ПТАУПТ. В основі визначення програми хірургічних втручань, їх обсягу і послідовності лежить об'єктивна оцінка тяжкості політравми, тяжкості стану потерпілих з прогнозуванням перебігу травматичної хвороби.

Так, 28,2% потерпілих з ПТАУПТ при середньотяжкій політравмі і середньотяжкому стані (Т(пт)<15, Т(ст)<65) мають сприятливий прогноз і достатню компенсаторну резистентність органів і систем організму, швидко виводяться з шоку? в такій ситуації показана ліберальна хірургічна тактика з виконанням втручань екстреної і термінової категорії в різних анатомічних областях “на одному наркозі” в оптимальному об?ємі. В 34,6% потерпілих з ПТАУПТ при середньо тяжкій і тяжкій політравмі, і тяжкому стані (Т(пт)<38, Т(ст)=65-105) прогноз сумнівний, резистентність органів і систем неадекватна, пацієнти виводяться з шоку протягом 6-24 годин? втручання в різних анатомічних областях “на одному наркозі” при невідкладній операції припустимі, але об?єм сполучених втручань (переважно скелетних) термінової категорії повинний бути мінімально інвазивним. В 37,2% потерпілих зі ПТАУПТ при вкрай тяжкій і критичній політравмі, вкрай тяжкому і критичному стані (Т(пт)>38, Т(ст)>105) прогноз часто несприятливий, наявні ініційовані органні дисфункції? хірургічна тактика в таких випадках повинна носити рестриктивний характер: невідкладні порожнинні втручання - в реанімаційному, мінімально можливому об?ємі, операції термінової категорії в інших анатомічних областях - переносяться на більш пізні терміни або до категорії відстрочених.

Крім того, під час оперативного втручання необхідно проводити динамічну оцінку гемодинамічної відповіді на інфузію перших 1,5-2,0 літрів реологічно активних середовищ з визначенням характеру гемодинамічної реакції. Неадекватна гемодинамічна реакція на фоні досягнутого під час операції гемостазу визначає необхідність скорочення об?єму операції до мінімально можливого і виключає хірургічні втручання термінової категорії “на одному наркозі” в інших анатомічних областях.

Лікувальна тактика в потерпілих з різними варіантами ПТАУПТ визначається характером і локалізацією ведучого, всіх супутніх ушкоджень і функціональним станом основних систем життєзабезпечення.

Тяжка поєднана торакальна травма в 76,5% вимагає хірургічного лікування, при цьому в структурі втручань домінують дренувальні операції (до 75%) і торакотомії (екстрені - 20,4%, термінові - 5,1% і відстрочені - 2,0%), які необхідні в 14,2% пацієнтів з закритою травмою грудної клітки і в 35,7% при її пораненнях.

Тяжка поєднана абдомінальна і пельвіо-абдомінальна травми вимагають максимально інвазивної хірургічної тактики: тяжкий шок і чмт “згладжують” картину внутрішньочеревної катастрофи, що визначає необхідність раннього і широкого застосування діагностичних інвазивних маніпуляцій, таких як лапароцентез, лапароскопія. Екстрена лапаротомія показана при ознаках внутрішньочеревних ушкоджень.

Тяжка поєднана торако-абдомінальна травма обумовлює необхідність виконання хірургічних втручань на грудній клітці, черевній порожнині, інших анатомічних областях, при цьому в абсолютній більшості клінічних ситуацій показана наступна послідовність хірургічних втручань: дренування плевральної порожнини - лапаротомія - торакотомія, остання при внутрішньоплевральній кровотечі, що триває. Виключенням є: первинна реанімаційна торакотомія і первинна невідкладна торакотомія при пораненнях серця, основі шиї або грудної клітки вище 3 міжребір'я з профузною кровотечею.

Для визначення оптимальної програми хірургічного лікування найбільш важливою проблемою є обсяг невідкладного хірургічного втручання в різних анатомічних областях “на одному наркозі”, тобто сполучення порожнинних, скелетних, нейрохірургічних і судинних операцій.

При лікуванні скелетних ушкоджень максимально рання стабілізація нестабільних переломів стегнової кісти, тазового кільця, хребта сприяє ранній активізації потерпілих, значно скорочує число ускладнень, поліпшує реабілітацію і знижує інвалідизацію пацієнтів. Так, переломи стегнової кісти підлягають металоостеосинтезу пластинами в структурі невідкладної операції “на одному наркозі” при середньотяжкій політравмі (Т(пт) <15 і Т(ст) <65), вогнепальні переломи - тільки фіксації і репозиції апаратами зовнішньої фіксації (АЗФ). При тяжкій політравмі (Т(пт) =15-38 і Т(ст) >65) - тільки АЗФ. При вкрай тяжкій і критичній політравмі (Т(пт) >38 і Т(ст) >105) - тільки скелетне витягнення. Відстрочені втручання - виконуються не раніше 7-12 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) <20 і Т(спод) = 0).

Переломи кісток тазу підлягають металоостеосинтезу пластинами та АЗФ у структурі невідкладної операції “на одному наркозі” при поліфокальних нестабільних переломах (за типом В і С) і середньотяжкій політравмі (Т(пт) <15 і Т(ст) <65). При тяжкій політравмі (Т(пт) =15-38 і Т(ст) >65) - тільки стрижневі АЗФ. При вкрай тяжкій і критичній політравмі (Т(пт) >38 і Т(ст) >105) - тільки скелетне витягнення, бандаж і фіксуючі укладання. Відстрочені втручання - виконуються не раніше 15 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) менш 20 і Т(спод) = 0).

Ампутації кінцівок за первинними показниками (відчленування, руйнування сегмента кінцівки з порушенням магістрального кровотоку) виконуються в структурі невідкладної операції “на одному наркозі” при середньотяжкій і тяжкій політравмі (Т(пт) < 38 і Т(ст) < 105) в оптимальному об?ємі: в межах здорових тканин з формуванням функціонально вигідної кукси клаптевим способом. При вкрай тяжкій і критичній політравмі (Т(пт) >38 і Т(ст) >105) - ампутація в об?ємі первинної хірургічної обробки зі зведенням рани, без остаточного формування кукси. Відстрочені втручання по формуванню функціонально вигідної кукси виконуються не раніше 15 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) >20 і Т(спод) = 0).

Переломи плечової і великогомілкової кісток (без ушкодження магістральних судин і нервів) підлягають оперативному лікуванню за показниками в терміновому порядку після стабілізації життєво-важливих функцій пацієнта в 1-3 добу - репозиції АЗФ. Відстрочені - не раніше 15 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) <20 і Т(спод) = 0). Інші кісткові ушкодження підлягають оперативному лікуванню за показниками у відстроченому порядку не раніше 15 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) <20 і Т(спод) = 0).

Порушення магістрального кровообігу кінцівок, що супроводжуються кровотечею, підлягають оперативному лікуванню за невідкладними показниками. Порушення магістрального кровообігу кінцівок, що не супроводжуються кровотечею, підлягають оперативному лікуванню в структурі невідкладної операції “на одному наркозі” при середньотяжкій політравмі (Т(пт) <38 і Т(ст) <105), у більш тяжких пацієнтів - у терміновому порядку, після стабілізації життєво-важливих функцій пацієнта в 1-3 добу після травми (Т(ст) <105 і Т(спод) <4).

Нейрохірургічні втручання виконуються за невідкладними показаннями тільки для ліквідації прогресуючого компресійно-дислокаційного синдрому при політравмі з ЧМТ. Переломо-вивихи хребта з зсувом по осі і клінікою компресії спинного мозку підлягають невідкладному оперативному лікуванню тільки при середньо тяжкій політравмі (Т(пт) <15 і Т(ст) <65). При більш тяжкій політравмі такі ушкодження оперуються в терміновому порядку, після стабілізації життєво-важливих функцій пацієнта (Т(ст) <105 і Т(спод) <4) у 1-3 добу після травми. Відстрочені втручання - виконуються не раніше 7-12 доби, при нормалізації стану пацієнта (Т(ст) <20 і Т(спод) = 0).

Встановлено, що в потерпілих з середньотяжкими і тяжкими ПТАУПТ (бал Т(пт) <38 і Т(ст) <105) збільшення об?єму невідкладних операцій за рахунок термінових (втручання “на одному наркозі”), призвело до зниження летальності на 7,6%, з відповідним зниженням частоти ускладнень і СПОД. В потерпілих із вкрай тяжкими і критичними ПТАУПТ (бал Т(пт) >38 і Т(ст) >105) зменшення об?єму невідкладних і термінових операцій, а також перенесення деяких категорій термінових операцій у розряд відстрочених (переважно скелетних), призвело до зниження летальності на 9,3%, з відповідним зниженням частоти ускладнень і СПОД. Результатом використання запропонованої хірургічної тактики було зниження частоти розвитку ускладнень, СПОД і летальності в потерпілих з ПТАУПТ.

У післяопераційному періоді долю потерпілого з ПТАУПТ визначає якість інтенсивної терапії, сутністю якої є її профілактична спрямованість. Вирішальне значення в структурі лікувальної тактики здобувають підтримка компенсаторних механізмів, попередження розвитку органних і поліорганної дисфункцій, а при необхідності штучна підтримка і заміщення функцій основних систем життєзабезпечення.

Профілактичну спрямованість лікувальній тактиці забезпечує безупинний контроль за функціональним станом основних систем життєзабезпечення (моніторинг), який дозволяє вчасно виявити відхилення ключових параметрів гомеостазу і здійснити своєчасну корекцію лікувальних заходів.

Проведені клінічні, функціональні, метаболічні дослідження та аналіз впливу їх окремих параметрів на імовірність розвитку СПОД і летальності в потерпілих з ПТАУПТ дозволили визначити мінімальний обсяг критеріїв для адекватного моніторингу за станом життєво-важливих органів і систем організму. Моніторинг повинний відображати стан 7 основних систем життєзабезпечення і включати аналіз від 7 до 13 параметрів (Табл. 3).

Використання моніторингу і динамічний аналіз отриманих даних дозволяють об'єктивно оцінювати тяжкість стану постраждалого (бал Т(ст)), прогнозувати і вчасно діагностувати розвиток органних і поліорганної дисфункцій (шкала Т(спод)), що має вирішальне значення в оптимізації лікувальної тактики в потерпілих з ПТАУПТ.

Таблиця. Ключові параметри моніторингу в скороченому і стандартному обсязі

Аналіз результатів дослідження свідчить, що лікувальна тактика в потерпілих з ПТАУПТ повинна включати необхідний об?єм і зміст інтенсивної терапії, чітку програму хірургічних втручань і базуватися на комплексній об'єктивній оцінці тяжкості політравми, тяжкості стану потерпілого з прогнозуванням розвитку ускладнень, органних і поліорганної дисфункцій і летальності, заснованих на аналізі даних стандартизованого комплексу клінічних, функціональних і метаболічних параметрів. Профілактична орієнтація лікувальної тактики визначає вичерпний обсяг лікувальних заходів, попередження розвитку синдрому поліорганної дисфункції і дозволяє поліпшити результати лікування цієї категорії потерпілих.

Отримані нами позитивні результати при розробці і застосуванні методів прогнозування перебігу травматичної хвороби в потерпілих з політравмою перспективні і рекомендуються для широкого застосування в мережі практичної охорони здоров'я.

ВИСНОВКИ

1. ПТАУПТ представлені найбільш тяжкою категорією потерпілих з ушкодженнями декількох анатомічних областей і характеризується тяжким перебігом травматичної хвороби з розвитком різноманітних поєднаних ускладнень (72,1%), органних і поліорганної дисфункції (45,7%), яка є основною причиною високої летальності (28,6%) у гострому посттравматичному періоді.

2. Перебіг травматичної хвороби в потерпілих з ПТАУПТ визначається не локалізацією і характером поєднаних ушкоджень конкретних органів та анатомічних областей, але тяжкістю цих ушкоджень і виразністю первинних і вторинних дисфункцій основних систем життєзабезпечення в гострому посттравматичному періоді.

3. Розроблений спосіб оцінки тяжкості політравми дозволяє проводити об'єктивну оцінку тяжкості поєднаних ушкоджень при політравмі з виділенням средньотяжкої (35,1%), тяжкої (44,5%), вкрай тяжкої (16,9%) і критичної політравми (3,5%), здійснювати первинне орієнтоване прогнозування ускладнень, синдрому поліорганних дисфункцій і летальності, що сприяє адекватному визначенню первинного комплексу лікувальних заходів, поліпшенню результатів лікування.

4. Об'єктивна оцінка тяжкості стану потерпілих при політравмі на підставі визначених параметрів функціонального стану основних систем життєзабезпечення розробленим нами способом дозволяє в динаміці травматичної хвороби з високою точністю прогнозувати розвиток ускладнень, синдрому поліорганних дисфункцій і летальності, вчасно визначати і коректувати лікувальну тактику, поліпшити результати лікування потерпілих.

5. Прогнозування і діагностика розвитку синдрому поліорганної дисфункции пропонованим нами способом дозволяє на підставі клінічних, функціональних і метаболічних критеріїв вчасно виявити доклінічні, приховані прояви ініційованих дисфункцій, перервати прогресування поліорганної недостатності (18,5%) і запобігти несприятливого перебігу травматичної хвороби при політравмі.

6. Лікувальна тактика при політравмі повинна відображати комплексний підхід на всіх етапах лікування і базуватися на якісній і терміновій діагностиці всіх наявних ушкоджень, на випереджаючему характері інтенсивної терапії, плануванні програми невідкладних, термінових і відстрочених хірургічних втручань у визначеному об?ємі і у визначені терміни, на основі об'єктивної оцінки тяжкості травми, тяжкості стану потерпілих, прогнозуванні розвитку синдрому поліорганної дисфункції і летальності, що дозволило знизити летальність при політравмі на 7,9%.

7. Средньотяжка політравма при стані середньої тяжкості (Т(пт)<15, Т(ст)<65) у 28,2% потерпілих з ПТАУПТ вимагає ліберальної хірургічної тактики з виконанням втручань невідкладної і термінової категорії в різних анатомічних областях “на одному наркозі” в оптимальному обсязі? средньотяжка і тяжка політравма при тяжкому стані (Т(пт)<38, Т(ст)=65-105) у 34,6% потерпілих з ПТАУПТ допускає виконання декількох втручань у різних анатомічних областях “на одному наркозі” при невідкладній операції, але об?єм сполучених втручань термінової категорії повинний бути мінімально інвазивним? вкрай тяжка і критична політравма при вкрай тяжкому і критичному стані (Т(пт)>38, Т(ст)>105) у 37,2% потерпілих з ПТАУПТ вимагає хірургічної тактики з реанімаційним, мінімально можливим об?ємом невідкладних порожнинних втручань і виключенням операцій термінової категорії в інших анатомічних областях до стабілізації хворого.

8. Профілактична спрямованість лікувальних заходів у потерпілих з ПТАУПТ визначається комплексною і динамічною оцінкою тяжкості політравми, тяжкості стану потерпілого з прогнозуванням розвитку органних і поліорганної дисфункцій на підставі моніторингу та аналізу стандартного обсягу даних клінічних, функціональних і метаболічних параметрів, чим досягається оптимізація лікувальної тактики і поліпшення результатів лікування цієї категорії потерпілих.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шейко В.Д. Політравма: травматична хвороба при політравмі, особливості сучасної вогнепальної політравми / Навчальний посібник для студентів старших курсів, лікарів-інтернів, хірургів, травматологів. - Полтава, 1997. - 95 с.

2. Шейко В.Д. Синдром поліорганної недостатності при тяжкій механічній травмі // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - №19. - С.74-79.

3. Шейко В.Д. Перебіг травматичної хвороби при політравмі // Клінічна хірургія. - 1998. - №9-10. - С.70-73.

4. Шейко В.Д. Принципи лікування травматичної хвороби при політравмі // Клінічна хірургія. - 1998. - №11. - С.44-47.

5. Шейко В.Д. Особенности патогенеза травматической болезни при политравме // Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - №19. - С.79-83.

6. Шейко В.Д. Тяжелое сочетанное ранение живота в структуре современной огнестрельной травмы // Клінічна хірургія. - 1999. - №5. - С.21-23.

7. Шейко В.Д. Патогенез поліорганної недостатності при тяжкій механічній травмі // Клінічна хірургія. - 1999. - №6. - С.39-42.

8. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д. Особенности течения травматической болезни у пострадавших с политравмой // Експериментальна і клінічна медицина. - 1999. - №3. - С.111-112.

9. Шейко В.Д. Зміст поняття політравми // Клінічна хірургія. - 1999. - №12. - С.51-53.

10. Лисенко Б.П., Шейко В.Д. Оцінка тяжкості політравми з прогнозувавнням перебігу травматичної хвороби // Ортопедия, травмотология и протезирование. - 2000. - №1. - С.36-40.

11. Шейко В.Д. Торакоабдоминальное ранение при огнестрельной политравме // Клінічна хірургія. - 2000. - №4. - С.29-31.

12. Лисенко Б.П., Шейко В.Д. Прогнозування перебігу травматичної хвороби при політравмі // Клінічна хірургія. - 2000. - №5. - С.16-19.

13. Шейко В.Д. Прогностическое значение иммунных реакций при политравме с повреждением органов грудной и брюшной полостей // Клінічна хірургія. - 2001. - №4. - С.26-28.

14. Шейко В.Д. Імунологічні зрушення при тяжких поєднаних ураженнях грудей і живота // Шпитальна хірургія. - 2001. - №3. - С.80-83.

15. Шейко В.Д. Деякі показники гемодинаміки при різних варіантах тяжкої поєднаної травми в гострому періоді травматичної хвороби // Шпитальна хірургія. - 2001. - №4. - С.34-37.

16. Шейко В.Д. Диагноз шока при множественной и сочетанной травме // Международный медицинский журнал. - 2001. - №3. - С.70-73.

17. Шейко В.Д. Изменение показателей гемодинамики в остром периоде тяжелой сочетанной травмы // Клінічна хірургія. - 2002. - №1. - С.42-44.

18. Шейко В.Д. Характер дыхательных расстройств при тяжелой сочетанной травме в остром периоде травматической болезни // Ортопедия, травмотология и протезирование. - 2002. - №1. - С.21-24.

19. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д. Оценка тяжести состояния пострадавших с прогнозированием течения травматической болезни при политравме // Ортопедия, травмотология и протезирование. - 2002. - №1. - С.17-20.

20. Шейко В.Д. Прогнозирование развития органной дисфункции и течения травматической болезни у пострадавших с тяжелой сочетанной травмой // Клінічна хірургія. - 2002. - №3. - С.37-40.

21. Шейко В.Д. Прогностична значимість лабораторних показників у постраждалих з тяжкою поєднаною механічною травмою грудної клітки і живота // Шпитальна хірургія. - 2002. - №2. - С.59-62.

22. Шейко В.Д. Характер гемодинамических реакций при тяжелой сочетанной травме в остром периоде травматической болезни // Ортопедия, травмотология и протезирование. - 2002. - №2. - С.86-89.

23. Шейко В.Д. Розлади зовнішнього дихання при тяжкій поєднаній травмі у гострому періоді травматичної хвороби // Клінічна хірургія. - 2002. - №10. - С.40-41.

24. Шейко В.Д. Роль клинических и биохимических факторов в прогнозировании полиорганной недостаточности при политравме // Матеріали І навчально-методичної та наукової конференції завідувачів кафедр хірургічних хвороб стоматологічних факультетів медичних ВУЗів України. - Полтава, 1997. - С. 43-44.

25. Шейко В.Д. Хирургическая операция - дополнительный повреждающий фактор в оценке тяжести состояния больных с политравмой // Там же. - С. 44.

26. Шейко В.Д. Огнестрельная политравма в структуре ранений вооруженного конфликта // Современная огнестрельная травма / Материалы Всероссийской научной конференции. - Санкт-Петербург, 1998. - С.116-117.

27. Шейко В.Д. Ранения грудной клетки в структуре современной огнестрельной политравмы // Актуальные вопросы неотложной хирургии органов брюшной полости / Сб. науч. тр. - Харьков, 1998. - С.220-221.

28. Шейко В.Д. Повреждения живота в структуре современной огнестрельной политравмы // Там же - С.221-222.

29. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д., Шумейко В.М. та ін. К вопросу о классификации огнестрельных повреждений // Матеріали ІІ ювілейної навч.-метод. та наук.-практичн. конфер. зав. кафедр хірургічних хвороб стомат. фак-тів мед. ВУЗів України. - Полтава, 1998. - С. 37-37.

30. Шейко В.Д. Торакоабдоминальные повреждения при огнестрельной политравме // Там же. - С. 37-39.

31. Шейко В.Д. Порівняльна оцінка тяжкості політравми за шкалами ISS, PTS та ВПХ // Матеріали ІІІ ювілейної навч.-метод. та наук.-практичн. конфер. зав. кафедр хірургічних хвороб стомат. фак-тів мед. ВУЗів України. - Полтава, 1999. - С. 31-32.

32. Шейко В.Д. Визначення критеріїв оцінки тяжкості політравми і прогнозування перебігу травматичної хвороби // Там же. - С. 32-33.

33. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д. Прогнозирование полиорганной недостаточности при политравме // Матеріали ХІХ з'їзду хірургів України (21-24 травня 2000р.): Зб. наукових статей. - Харків, 2000. - С. 43-44.

34. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д. Оценка тяжести политравмы с предварительным прогнозом течения травматической болезни // Політравма - сучасна концепція надання медичної допомоги / Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Київ, 2002. - С. 18-19.

35. Лысенко Б.Ф., Шейко В.Д. Оценка тяжести состояния и течения травматической болезни у пострадавших при политравме // Там же. - С.20.

Анотація

Шейко В.Д. Прогнозування та профілактика поліорганної недостатності у постраждалих з поєднаними торакальними та абдомінальними ушкодженнями при політравмі. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Інститут хірургії та трансплантології Академія медичних наук України, Київ, 2003.

На основі сучасних методів дослідження виконано комплексне вивчення змін основних клінічних, функціональних і метаболічних параметрів гомеостазу, за допомогою багаторівневого статистичного аналізу встановлено ступінь їх взаємозв'язку з характером перебігу травматичної хвороби, ускладнень, органних і поліорганної дисфункцій, причини незадовільних результатів лікування в потерпілих з поєднаними торакальними і абдомінальними ушкодженнями при політравмі.

Встановлено, що провідними факторами, які визначають характер і наслідки травматичної хвороби в потерпілих із політравмою є тяжкість політравми і тяжкість функціональних розладів основних систем життєзабезпечення в гострому посттравматичному періоді. Запропоновані і впроваджені в практику нові способи оцінки тяжкості політравми, оцінки тяжкості стану потерпілих із прогнозуванням наслідків при політравмі, прогнозування розвитку поліорганної дисфункції, на підставі яких розроблені нові підходи до визначення хірургічної тактики, що дозволило значно поліпшити результати лікування цієї категорії потерпілих.

Вперше у вітчизняній і закордонній практиці доведена необхідність визначення термінів, об?єму і послідовності виконання хірургічних втручань у різних анатомічних областях на основі об'єктивної оцінки тяжкості політравми, тяжкості стану потерпілого з прогнозуванням розвитку органних і поліорганних дисфункцій. Впровадження розробленої лікувальної тактики дозволило у постраждалих із поєднаними торакальними та абдомінальними ушкодженнями при політравмі знизити летальність на 7,9% з відповідним зменшенням частоти ускладнень і поліорганної недостатності, що має важливе значення для практичної медицини.

Ключові слова: політравма, поєднана торакальна травма, поєднана абдомінальна травма, поліорганна недостатність, травматична хвороба, критерії діагностики, тяжкість травми, тяжкість стану, прогнозування наслідків, тактика лікування, способи хірургічного лікування, ускладнення, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Шейко В.Д. Прогнозирование и профилактика полиорганной недостаточности у пострадавших с сочетанными торакальними и абдоминальными повреждениями при политравме. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Институт хирургии и трансплантологии Академии медицинских наук Украины, Киев, 2003.

На основе современных методов исследований проведено комплексное изучение изменений основных клинических, функциональных и метаболических параметров гомеостаза, при помощи многоуровневого статистического анализа установлена степень их взаимосвязи с характером течения травматической болезни, осложнений, органных и полиорганной дисфункций, причин неудовлетворительных результатов лечения пострадавших с сочетанными торакальними и абдоминальными повреждениями при полтравме.

Установлено, что ведущими факторами, определяющими характер и исходы травматической болезни у пострадавших с политравмой являются тяжесть политравмы и тяжесть функциональных расстройств основных систем жизнеобеспечения в остром посттравматическом периоде. Предложены и внедрены в практику новые способы оценки тяжести политравмы, оценки тяжести состояния пострадавших с прогнозированием исходов при политравме, прогнозвания развития полиорганной дисфункции, на основании которых разработаны новые подходы к определению хирургической тактики, что позволило значительно улучшить результаты лечения этой категории пострадавших.

Впервые в отечественной и зарубежной практике доказана необходимость определения сроков, объема и последовательности выполнения хирургических вмешательств в различных анатомических областях на основе объективной оценки тяжести политравмы, тяжести состояния пострадавших с прогнозированием развития органных и полиорганной дисфункций. Внедрение разработанной лечебной тактики позволило у пострадавших с сочетанными торакальными и абдоминальными повреждениями при политравме снизить летальность на 7,9% с соответствующим снижением частоты осложнений и полиорганной недостаточности, что имеет важное значение для практической медицины.

Ключевые слова: политравма, сочетанная торакальная травма, сочетанная абдоминальная травма, полиорганная недостаточность, травматическая болезнь, критерии диагностики, тяжесть травмы, тяжесть состояния, прогнозирование исходов, тактика лечения, способы хирургического лечения, осложнения, профилактика.

SUMMARY

Sheyko V.D. Prognosis and Prophylaxis of Multiorgan Failure of Polytrauma Patients with Combined Thoracic and Abdominal Injuries. - Typescript.

The Dissertation for obtaining a Scientific Degree of the Doctor of Medical Sciences in a Specialty 14.01.03 - Surgery. - Institute of Surgery and Transplantation of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, 2003.

For the first time in home and world practice estimation of terms, volume and priority sequence of surgical procedures in various anatomic areas based on an objective estimation of polytrauma, patient's condition severity and prognosis of organ and multiorgan dysfunction proved necessary. Implementation of refined treatment tactics led to decrease of mortality of patients with combined thoracic and abdominal trauma by 7.9% as well as rate of complications and multiorgan failure which is important for practice.

Key words: polytrauma, combined thoracic trauma, combined abdominal trauma, multiorgan failure, traumatic disease, diagnostic criteria, severity of trauma, severity of condition, outcome prognosis, tactics of treatment, surgical treatment methods, complications, prophylaxis.

Размещено на Allbest.ru