Патогенетичні особливості та лікування мікозів ступнів і оніхомікозів у хворих на цукровий діабет та онкологічні захворювання

Аналізуючи розподіл пацієнтів зі сквамозною та сквамозно-гіперкератотичною формами МС в залежності від тривалості ЦД виявлено, що частота цих форм МС є найменшою в групі хворих із впершевиявленим ЦД (62,8%), з переважанням у чоловіків (p<0,05). Частота даного виду патології зростає зі збільшенням тривалості ЦД, сягаючи максимального значення в групі хворих з тривалістю ЦД більше 41 року. В групі вперше виявленого ЦД частота даної форми МС складає 62,8%, що суттєво нижче середніх рівнів (p<0,05). При зростанні тривалості перебігу ЦД суттєво зростає частота виявлення сквамозно-гіперкератотичної форми МС (вище 80-90%). Враховуючи дані про спадкову схильність до розвитку мікозів [Faergemann J., Correia O., Nowicki R., et all, 2005; Faergemann J., Baran R., 2003; Zaias N., Tosti A., Rebell G., et all, 1996], ми вважаємо, що ймовірність реалізації даної генетичної схильності зростає з віком.

Інтертригінозна форма МС була клінічно діагностована у 33 (6,4%) пацієнтів з ЦД. Було показано негативний зв'язок інтертригінозної форми МС з віком хворих на ЦД та тривалістю ЦД.

ОМС було клінічно діагностовано у 319 (61,5%) хворих на ЦД. Середній вік хворих, яким клінічно було встановлено діагноз ОМС, становив 57,3 роки. Характерною клінічною картиною піднігтьових форм ОМС (дистальної та дистально-латеральної) була наступна: НП пальців ступнів звичайної форми або деформовані за рахунок потовщення вільного краю. Інколи були наявні початкові зміни, характерні для оніхогрифозу, переважно нігтів І та V пальців. Колір уражених частин НП переважно сірий або жовто-сірий за рахунок змін внутрішніх шарів НП. Верхній (зовнішній) шар уражених НП значно ущільнений та потовщений порівняно з верхнім шаром інтактних НП. Найбільш часто спостерігали зміни НП за гіпертрофічним (у 70,3% випадків) та нормотрофічним (у 26,6% випадків) типами. Як правило, зміни НП пальців ступнів спостерігалися при наявності сквамозних та сквамозно-гіперкератотичних змін шкіри ступнів. Серед усіх пацієнтів з ОМС, оніхогрифоз різного ступеня вираженості був зареєстрований у 7,3% пацієнтів. При чому, оніхогрифоз НП I та/або V пальців - у 5,6% хворих на ОМС.

Об'єктивним та наочним показником інтраіндивідуальної розповсюдженості ОМС, було обрано кількість уражених НП. Була підтверджена наявність прямого кореляційного зв'язку середнього ступеня інтенсивності (r=0,41, mr<0,05) між кількістю уражених НП пальців ступнів та віком пацієнтів. Даний зв'язок, в першу чергу, відображає тенденцію до збільшення розповсюдженості МС та ОМС серед пацієнтів саме старших вікових груп. Кореляційний зв'язок між віком пацієнтів та тривалістю МІ (МС та/або ОМС) є прямий, низької інтенсивності (r=0,19, mr<0,05). Зв'язку між тривалістю, типом цукрознижуючої терапії та існуванням МС та/або ОМС, як і з кількістю уражених НП пальців ступнів не виявлено. Лабораторне підтвердження мікотичної етіології було отримано у 14 (2,7%) хворих на ЦД з проявами інтертригінозної форми МС, та 125 (24,1%) хворих з сквамозно-гіперкератотичною формою МС.

Серед обстежених хворих на ОЗ, МС був клінічно діагностований у 27 (65,9%) осіб. У 26 (63,4%) пацієнтів з ОЗ було діагностовано сквамозно-гіперкератотичну форму МС, у 2 (4,9%) - інтрертригінозну. Клінічні характеристики сквамозно-гіперкератотичної форми МС у хворих на ОЗ не відрізнялись від таких, що були спостережені у хворих на МС без важких захворювань “першого порядку”. Патогномонічних рис МС не виявлено.

ОМС було клінічно діагностовано у 26 (63,4%) пацієнтів з ОЗ. Клінічні прояви ОМС також не мали патогномонічних рис. У 10 з 26 (38,5%) хворих спостерігалися зміни НП за нормотрофічним типом. У 6 з 26 (23,1%) хворих спостерігалися зміни НП за гіпертрофічним типом. Лабораторне підтвердження грибкової етіології змін нігтів ступнів було отримано в 19 випадках із 26 (76,9%).

При проведенні капіляроскопії було вивчено капілярний кровотік у шкірі дистальних фаланг перших пальців ступнів у 80 пацієнтів з ЦД, серед яких 63 пацієнти мали ОМС, а 17 пацієнтів не мали ОМС. Наявність нормальної капіляроскопічної картини ми достовірно частіше констатували у пацієнтів молодшого віку з невеликою тривалістю ЦД (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Середній вік та середня тривалість ЦД у хворих з різними типами капіляроскопічної картини, n=80

Ми не спостерігали жодного хворого на ОМС з МС та ЦД з нормальною капіляроскопічною картиною. У пацієнтів з ЦД без ОМС нормальна капіляроскопічна картина спостерігалася в 18% випадків. Відсутність патологічних змін капілярного кровотоку у хворих на ЦД молодшої вікової групи є характерною особливістю та свідчить про важливу роль судинних уражень в розвитку ОМС у хворих на ЦД.

Визначення рівня глюкози в змиві шкіри ступнів проводили у групи з 31 хворого на ЦД та ОМС і МС та порівнювали з результатами групи з 11 хворих на ЦД без МІ та групи з 7 хворих на МС без ЦД та контрольної групи з 6 практично здорових осіб. Рівні глюкози в змивах зі шкіри ступнів хворих на ЦД незалежно від наявності МС та ОМС достовірно не відрізнялися і були значно вищими від рівнів глюкози в змивах зі шкіри ступнів у пацієнтів без ЦД.

ТОВВ та ТЕВВ були виміряні у групі хворих на ОМС з МС і ЦД та (31 хворий) та порівняна з таким ж показником у групи хворих на ЦД без МІ (11 осіб). У хворих на ОМС з ЦД, ТОВВ була недостовірно зниженою (p>0,05) порівняно з практично здоровими особами, що може бути пояснено утворенням гранулярного шару нігтьового ложе та розвитком піднігтьового гіперкератозу. Зниження ТОВВ обумовлює необхідність проведення місцевої терапії, спрямованої на зменшення гіперкератозу при лікуванні кожного випадку ОМС з залученням матриксу, тому що надходження антимікотиків, які застосовуються місцево крізь зовнішній шар НП до місця локалізації збудників ОМ, суттєво знижене навіть при помірному піднігтьовому гіперкератозі. Рівень ТЕВВ був недостовірно підвищений в групі хворих на ОМС і МС, що одночасно хворіють на ЦД у порівнянні з цим показником групи хворих на ЦД без МС. Ми вважаємо, що рівень ТЕВВ є підвищений внаслідок порушення функціонування епідермісу і, саме, його міжклітинного матриксу. Скарги на сухість шкіри, зокрема ступнів, що притаманні хворим на ЦД можуть бути наслідком саме збільшення втрати води крізь епідерміс. Підвищення ТЕВВ у хворих на МС з ЦД у порівнянні з хворими на ЦД без МІ (МС та ОМС) свідчить про порушення функцій шкіри, яке може бути пов'язане з МС.

З метою вивчення ЯЖ, пов'язаної з ОМС, були проведені анкетування та аналіз відповідей на стандартні запитання хворих на ЦД за допомогою розробленого нами опитувальника. Загальна інтегративна бальна оцінка ЯЖ, пов'язаної з ОМС, свідчить про значний загальний вплив останнього на ЯЖ (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Порівняльна оцінка ЯЖ хворих на ЦД за модулями опитувальника

Найбільш показова різниця в оцінках основної та контрольної груп була відмічена для модуля “функціональні проблеми”: серед пацієнтів з ОМС у майже двох третин (62,5%, p<0,05) були зареєстровані середня та низька оцінки якості модуля “функціональні проблеми”. В той же час в групі пацієнтів без ОМС вказані рівні не виявлені. Дуже низька та низька комплексні якісні оцінки за модулем “фізичні зміни” у пацієнтів з ЦД та ОМС були притаманні трохи менше, ніж половині обстежених (43,8%, p<0,05) і зовсім не були виявлені серед пацієнтів без ОМС. Позитивні оцінки пацієнтів (група високої та дуже високої якості оцінок) в два рази рідше виявляється серед хворих на ЦД та ОМС - 31,3% проти групи порівняння (хворі на ЦД без ОМС) - 60,0% (p<0,05), що свідчить про значну чутливість та специфічність цього модулю для визначення наочних фізичних змін нігтів. Результати комплексної якісної оцінки за модулем “психосоціальні проблеми” підтверджують дані, отримані при вивченні ЯЖ, пов'язаної з ОМС у пацієнтів загальної популяції [Elewski B., 1997] та свідчать про значний вплив ОМС на цей компонент інтегративної ЯЖ, пов'язаної з ОМС.

Порівняння досліджуваних груп пацієнтів свідчить про суттєву (p<0,05) різницю структури хворих на ЦД з ОМС проти групи без ОМС. Майже рівномірний розподіл пацієнтів за якісною оцінкою їх психосоціальних проблем (від дуже низької до дуже високої - 31,25% - 37,5%, середній бал 2,27) змінюється зміщенням якісної оцінки відповідей до високого та дуже високого якісних рівнів (середній бал від 0 до 0,8) у пацієнтів з ЦД без ОМС (p<0,05), що є наслідком відсутності або незначної вираженості психосоціальних проблем у обстежених без ОМС. Психосоціальні проблеми розвиваються вже на початкових етапах розвитку ОМС, тобто не сприймаються більшістю хворих, як такі, що можуть бути вирішені, на що вказує аналіз очікувань виліковності. Аналіз даних оцінки за модулем “емоціональні проблеми” дозволив виявити пов'язаний з ОМС перерозподіл близько половини з 80% пацієнтів з групи з високою та дуже високою КЯО (середній бал 1,970,4) на користь частки пацієнтів з середнім (37,5%) рівнем оцінок (середній бал 0,80,2) (p<0,05). Таке формування відносної емоційної стійкості може бути наслідком сформованого образу “хвороби І порядку” - ЦД та сприйняття інших окрім ЦД захворювань відносно менш значущими.

Для відносної оцінки фармакоекономічних параметрів лікування ОМ, нами було запропоновано методику розрахунку Індексу Фармакоекономічного Очікування (ІФЕО). ІФЕО розраховується на підставі даних, отриманих при анкетуванні та враховує побажання пацієнта витратити певну кількість часу (в тижнях) для прийому препарату та певну суму (в гривнях) для придбання медикаментів на лікування ОМС за наступною формулою (1):

ІФЕО (%) = (S Ч d / Е) Ч 100% (1)

де ІФЕО - Індекс Фармакоекономічного Очікування, %;

S - сума, яку пацієнт бажає використати на лікування ОМС, гривні;

d - бажана тривалість лікування, тижні;

Е - Фармакоекономічний Індекс (FEI) для схеми лікування, яка показана даному хворому.

Фармакоекономічний Індекс (FEI) розраховується за такою формулою (2):

FEI = С Ч Т (2)

де FEI - Фармакоекономічний Індекс;

С - вартість препаратів для курсу лікування ОМС, гривні;

Т - тривалість лікування, рекомендована в даному випадку, тижнів;

Середня величина ІФЕО для обстежених хворих становила 1143. ІФЕО склав, по відношенню до стандартних схем лікування ОМС, рекомендованих виробниками оригінальних препаратів: 9,92% (для препарату ламізил), 31,75% (для препарату орунгал).

Враховуючи дані про переваги комбінованих методів лікування ОМС, ми запропонували метод лікування ОМС, який враховує дані про “дрімаючі” конідії та секвестрований інкапсульований міцелій як фактори, що спричинюють рецидиви ОМ [Arrese J., Pierard G., 2003]. Принцип запропонованого методу полягає в тому, що тривалість окремих курсів прийому препарату має перевищувати час, необхідний для створення фунгіцидної концентрації в тканинах нігтя, після чого відбувається припинення прийому препарату, що призводить до зниження його концентрації в тканинах нігтьового ложе нижче фунгіцидних.

Сутність розробленої нами методики лікування ОМ полягає в зменшенні гіперкератозу, використанні системної терапії антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін), що приймається за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування з використанням лікарської форми “лак” з додатковим проведенням заходів, що збільшують проникненість НП для лікарських засобів.

Системна антимікотична терапія розпочинається після місцевого лікування 20% саліциловою або 40% сечовинною мазями, спрямованого на видалення уражених частин НП та зменшення гіперкератозу НП.

Місцеве етіотропне протигрибкове лікування ОМС розпочинається обов'язково після початку системної терапії та включає використання препаратів, що підвищують проникність НП та прилеглих тканин для антимікотичних засобів (диметилсульфоксид), та використання антимікотичного засобу циклопіроксу в формі “лак”. Така послідовність застосування антимікотиків обрана, виходячи з механізмів дії препаратів, а саме: препарати з фунгіцидним механізмом впливу повинні застосовуватись в першу чергу в зв'язку з тим, що зниження активності біохімічних (обмін речовин) та біологічних процесів під дією лікарських засобів з фунгістатичним механізмом впливу, на наш погляд, може знизити ефективність фунгіцидних антимікотичних засобів.

Всього було проліковано 42 пацієнта, що страждали на ОМС та МС. Серед них 31 хворий на ЦД та 11 хворих без ЦД. Пацієнти з ЦД отримали комплексну антимікотичну терапію: серед них ітраконазол в режимі пульс-терапії (400 мг на добу на протязі 1 тижня з перервою 3 тижня до наступного однотижневого пульсу) було застосовано у 11 (1 група), тербінафін в звичайному безперервному режимі (250 мг 1 раз на день на протязі 12 тижнів) - у 8 пацієнтів (2 група), тербінафін в інтермітуючому режимі за запропонованою нами методикою було застосовано у 12 пацієнтів (3 група). Група хворих на ОМС без ЦД, яка складалася з 11 осіб (4 група), отримала лікування за запропонованою нами методикою, тобто ідентичне лікуванню в 3-й групі хворих на ЦД. Склад груп лікування за віково-статевими характеристиками та клінічними ознаками ОМС був ідентичним.

Клінічні ознаки МС у хворих всіх груп регресували на протязі 2-3 тижнів від початку застосування системної антимікотичної терапії.

У більш ніж 50% хворих 2-ої, 3-ої та 4-ої груп було зареєстровано ознаки дефрагментації гіф міцелію на 3-6 тижні від початку терапії. Важливо відмітити той факт, що частка гіф міцелію, які зазнали зміни (часткова або повна деструкція, дефрагментація), продовжувала збільшуватись після закінчення прийому препарату впродовж кожного періоду, вільного від прийому препарату.

Наприкінці періоду спостереження (12 міс від початку використання системного антимікотичного засобу), мікологічне одужання спостерігалося у 10 з 11 хворих 1-ої групи (91%); у 7 з 8 хворих 2-ої групи (88%); у 10 з 12 хворих 3-ої групи (83%); у 9 з 11 хворих 4-ої (контрольної) групи (82%). Кількість двотижневих курсів прийому тербінафіну становила 3 для 9 з 12 хворих 3-ої групи, 5 - для решти 3 з 12 хворих 3-ої групи. Кількість двотижневих курсів становила 3 - для 8 з 11 хворих 4-ої (контрольної) групи та 5 - для 3 з 11 хворих цієї групи.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розробці та застосуванні оптимального методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД та ОЗ зі зниженням медикаментозного навантаження за рахунок застосування системної терапії системним антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін) за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування лікарською формою “лак”. Досягнення даної мети базується на результатах вирішення поставлених задач, що дозволяє зробити наступні висновки:

1. Встановлено, що розповсюдженість МС та ОМС є високими у хворих на ЦД та становлять 83,0% та 61,5% відповідно за даними клінічного обстеження, та 44,1% і 30,6% за даними лабораторного обстеження.

2. Розповсюдженість МС та ОМС є високими також і у хворих на ОЗ і за даними клінічного обстеження становлять 65,9% та 63,4% обстежених осіб відповідно. За даними лабораторного обстеження ОМС підтверджено у 46,3% хворих на ОЗ.

3. Встановлено, що у хворих на ЦД та ОЗ немає патогномонічних рис МС та ОМС, однак клініко-епідеміологічні характеристики вивчених МІ мають схожі риси у хворих на ЦД та ОЗ, а саме: превалювання сквамозних та сквамозно-гіперкератотичних форм МС, більша тривалість існування вогнищ МІ порівняно з тривалістю захворювань “першого порядку” (ЦД чи ОЗ).

4. Характерними, але не патогномонічними рисами МІ у хворих на ОЗ є наступні: відносно високий відсоток ізольованих грибкових уражень шкіри ступнів і НП та швидке прогресування грибкового ураження. Характерною рисою мікологічних досліджень матеріалу від хворих на ОЗ є виділення з патологічного матеріалу патогенних грибів різних груп (дерматоміцетних та недерматоміцетних).

5. У хворих з МС та ОМС, що одночасно хворіють на ЦД, відбуваються порушення трансепідермальної втрати води та трансоніхіальної втрати води, що проявляється в зменшенні рівня трансоніхіальної втрати води та збільшенні рівня трансепідермальної втрати води в порівнянні з особами, що не мають МІ та ЦД. Особливостей клінічної картини та перебігу МС і ОМС у хворих на ЦД в залежності від рівня глюкози в змивах шкіри підошов ступнів не визначено. Рівень глюкози в змивах зі шкіри є високим у всіх хворих на ЦД та не відрізняється в групах хворих, що мають МІ в порівнянні з групою хворих, які не мають МІ.

6. Удосконалений щадний метод лікування МС та ОМС, сутність якого полягає в зменшенні гіперкератозу НП, використанні системної терапії антимікотичним препаратом аліламінового ряду (тербінафін) за переривчастою схемою, та місцевого етіотропного лікування лікарською формою “лак” з додатковим проведенням заходів, що збільшують проникненість НП для лікарських засобів є ефективним та безпечним.

7. Застосування удосконаленого методу лікування МС та ОМС у хворих на ЦД є ефективним, про що свідчить клінічне виліковування або значне покращення у 67% хворих та мікологічне одужання у 83% пацієнтів, а також безпечним, про що свідчить добра переносимість удосконаленого методу лікування.

8. Вивчення інтегративної оцінки ЯЖ за допомогою розробленого методу у хворих на ОМС показало, що порушення, пов'язанні з ОМС, реєструються у всіх хворих на ОМС з числа хворих на ЦД, а найбільш суттєві зміни відбуваються в функціональній та психосоціальній сферах, в той час, як оцінка за модулем “емоціональні проблеми” залишається відносно інтактною.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Враховуючи високу частоту МІ (МС та ОМС), всім хворим на ЦД рекомендовано обстеження дерматологом не рідше 1 рази на рік.

2. З метою зменшення медикаментозного навантаження на організм хворих та зниження ймовірності розвитку рецидивів в лікуванні ОМС рекомендовано застосовувати комплексну комбіновану терапію ОМС, що включає застосування препаратів, які сприяють нормалізації глікемії. Антимікотична терапія повинна включати видалення уражених частин НП з наступним призначенням антимікотичних засобів з оклюзивним механізмом дії носія протигрибкового засобу. Системну антимікотичну терапію препаратами тербінафіну рекомендується застосовувати по 250 мг/добу курсами по 14 днів та перервою 21 день між ними з контролем ефективності лікування 1 раз на 2 тижні за допомогою прямої мікроскопії просвітлених препаратів патологічного матеріалу зі збільшенням 10Ч40. В разі недостатньої ефективності терапії, діагностованої при мікроскопічному дослідженні на 18 та 23 тижнях - рекомендовано подовжити курс антимікотичного лікування (додатково один чи два 14-денні курси прийому препаратів тербінафіну по 250 мг/добу з перервою між ними 21 день та застосування крему чи мазі з антимікотичними властивостями).

3. Після закінчення курсу лікування хворим на ЦД рекомендовані гігієнічні заходи по догляду за шкірою ступнів, які повинні включати щоденне миття з ретельним просушуванням для зниження концентрації глюкози на шкірі та нанесенням кремів з ланоліновою основою.

4. Вивчення динаміки ЯЖ рекомендується проводити в кожному випадку лікування хворих на ЦД з ОМС для визначення сфер життєдіяльності, які є найбільш зміненими внаслідок ОМС та відповідної їх корекції. Для вивчення ЯЖ рекомендовано використовувати розроблений нами опитувальник.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Коган Б.Г., Кравченко А.В. Пути повышения эффективности системной терапии микозов кожи стоп и ее придатков с учетом особенностей жизнедеятельности и патоморфоза патогенных грибов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2001. - №2-3. - С. 62-67. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

2. Кравченко А.В. Поширеність мікозу стоп та оніхомікозу у хворих на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2001. - №1. - С. 49-51.

3. Коляденко В.Г., Степаненко В.И., Кравченко А.В. Микотоксины плесневых грибов: гепатотоксическое, нефротоксическое, канцерогенное, мутагенное и эмбрионотоксическое действие // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2002. - №1. - С. 47-50. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

4. Рахманзаде Р.Р., Кравченко А.В. Поширення мікозу шкіри та її придатків в Ірані // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2002. - №1. - С. 54-56. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

5. Коляденко В.Г., Степаненко В.І., Кравченко А.В. Раціональна системна терапія мікозів з урахуванням особливостей життєдіяльності патогенних грибів // Журнал дерматовенерологии и косметологии

6. им. Н.А. Торсуева. - Донецьк, 2002. - №3-4. - С. 4-16. (Здобувачем здійснено підбір літератури, аналіз даних та оформлення роботи).

7. Кравченко А.В. Патогенетичні особливості мікозів ступень та оніхомікозів у хворих на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2004. - №4. - С. 47-49.

8. Кравченко А.В. Індекс фармакоекономічного очікування у хворих на оніхомікоз ступень // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2006. - №2. - С. 69-70.

9. Боднар П.М., Кравченко А.В., Михальчишин Г.П. Якість життя хворих з оніхомікозом, що хворіють на цукровий діабет // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - Київ, 2006. - №3. - С. 80-84. (Здобувачем здійснено підбір літератури, обстеження хворих, статистична обробка та аналіз даних, оформлення роботи).

АНОТАЦІЯ

Кравченко А.В. Патогенетичні особливості та лікування мікозів ступнів і оніхомікозів у хворих на цукровий діабет та онкологічні захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2008.

Дисертація присвячена питанням особливостей патогенезу мікозів ступнів та оніхомікозів ступнів у хворих на цукровий діабет та онкологічні захворювання, а також проблемі удосконалення їх лікування. Була встановлена значна розповсюдженість мікозів ступнів та оніхомікозів ступнів у хворих на цукровий діабет та онкологічні захворювання, вивчена якість життя хворих на ЦД в зв'язку з оніхомікозом ступнів. Запропоновано щадний комбінований метод лікування оніхомікозу ступнів у хворих, що одночасно хворіють на оніхомікоз ступнів, мікоз ступнів та цукровий діабет. Розроблений метод лікування пропонується до використання для лікування оніхомікозу у хворих на онкологічні захворювання.

Наведено метод прогнозування ефективності лікування оніхомікозу за запропонованим методом, який дозволяє запідозрити недостатню ефективність терапії, що проводиться, вже з 6-7 тижнів від її початку.

Ключові слова: оніхомікоз ступнів, цукровий діабет, онкологічні захворювання, комбіноване лікування.

АННОТАЦИЯ

Кравченко А.В. Патогенетические особенности и лечение микозов стоп и онихомикозов у больных сахарным диабетом и онкологическими заболеваниями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2008.

Диссертация посвящена вопросам патогенетических особенностей микозов стоп (МС) и онихомикозов стоп (ОМС) у больных сахарным диабетом (СД) и онкологическими заболеваниями (ОЗ), а также проблеме усовершенствования лечения этих микозов.

По результатам клинического обследования больных СД жителей Киева было показано, что частоты МС и ОМС у больных СД являются высокими и составляют 83,0% и 61,5% соответственно. Установлено отсутствие патогномоничных характеристик ОМС у больных СД. Выявлена клиническая особенность МС у больных СД, состоящая в доминировании сквамозных и сквамозно-гиперкератотических форм МС. Установлено, что частота МС и ОМС у лиц обоих полов, страдающих СД приблизительно одинакова. Наиболее интенсивна корреляционная связь количества НП пораженных ОМС с возрастом больных СД. По результатам клинического обследования больных ОЗ жителей Киева МС был диагностирован у 65,8%, а ОМС - у 63,4% обследованных больных. Установлено отсутствие патогномоничных характеристик МС и ОМС у больных ОЗ. Отмечена характерная особенность МС и ОМС у больных ОЗ, состоящая в доминировании сквамозных и сквамозно-гиперкератотических форм МС а также значительная доля изолированных поражений кожи и НП грибковой этиологии.

Показано, что нарушение капиллярного кровотока в коже дистальной фаланги первого пальца стоп наблюдается у всех больных ОМС, страдающих СД, в то время как у 18% больных с СД без ОМС регистрируется нормальная капилляроскопическая картина.

Впервые была изучена трансонихиальная потеря воды (ТОПВ) у больных ОМС с МС и СД в Украине. Показано, что у больных ОМС с МС и СД уменьшается величина ТОПВ, что подтверждает необходимость проведения местной терапии в лечении ОМС.

Была разработана и впервые применена методика объективизации ожиданий больных с ОМС относительно длительности лечения и стоимости препаратов для лечения ОМС. Показано, что Индекс Фармакоэкономического Ожидания (ИФЭО) у данной категории больных для разных схем лечения составляет 9,92-42,33%.

Разработан метод комбинированного лечения ОМС и МС у больных СД, суть которого состоит в уменьшении медикаментозной нагрузки на организм больного за счет последовательного проведения следующих мероприятий: удаления пораженных частей ногтевых пластин, назначения антимикотического препарата группы алиламинов - тербинафина курсами по 250 мг в день на 14 дней (всего 3-5 курсов с интервалом 21 день), нанесения на пораженные ногтевые пластинки диметилсульфоксида, а затем 8% циклопикрокса в форме лак (“Батрафен”) по схеме начиная с 7-го дня от начала приема тербинафина и одновременного с началом перорального приема тербинафина нанесения на кожу подошв стоп тербинафина в форме крема (“Тербизил”). Данный метод может быть использован у больных с другими сопутствующими заболеваниями, в том числе и ОЗ.

Микологическая эффективность предложенного метода лечения ОМС составляет 83% у больных ОМС и СД при хорошем профиле безопасности. Показано, что ИФЭО у обследованных пациентов с ОМС, МС и СД для разработанного метода лечения составляет 25,51%, что не является наилучшим показателем, однако превосходит другие известные распространенные методики лечения.

Предложен метод оценки качества жизни больных ОМС на основании разработанного опросника, включающего 49 стандартных вопросов. Впервые показано, что у больных СД в Украине качество жизни, связанное с ОМС значительно снижено по сравнению с качеством жизни больных СД без ОМС.

Предложен метод прогнозирования эффективности лечения ОМС, позволяющий заподозрить недостаточную эффективность проводимой терапии начиная с 6-7 недели от её начала на основании отсутствия деструкции и дефрагментации гиф микромицетов в материале НП.

Ключевые слова: онихомикоз стоп, сахарный диабет, онкологические заболевания, комбинированное лечение.