У хворих, що скоїли внутрішньосімейні СНД, у генезі яких приймали участь клінічний, особистісний та ситуаційно-соціальний чинники, обсяг лікувально-реабілітаційної роботи має бути спрямованим на усунення кожного чинника генезу СНД: клінічного - за допомогою психофармакотерапіїї, особистісного - психокорекційної роботи, ситуаційно-соціального - масиву необхідних соціальних заходів для захисту прав пацієнтів і вирішення їх соціальних проблем.

Враховуючи особливості особистісного чинника, мета психокорекційної роботи інтегрує широкий діапазон завдань, які наведені для попередніх когорт. З хворими, схильними до накопичення негативних емоцій, слід працювати над засвоєнням методів своєчасної “розрядки” від негативних переживань, фіксації уваги на позитивних життєвих ситуаціях і відчуттях, засвоювати необхідність практичного використання методу компромісу й співбесіди для вирішення конфліктних ситуацій тощо.

Висновки

1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає у розробці ефективних заходів первинної і вторинної судово-психіатричної профілактики тяжких СНД психічно хворих, спрямованих проти членів сім'ї.

2. Клініко-психопатологічний аналіз психічних порушень у хворих на шизофренію та з ОУГМ показав суттєві відмінності клінічних показників між групами хворих, що скоїли СНД у сім'ї та тими, що не мали агресивних тенденцій. Особливості психічних розладів, які достовірно переважали у хворих основної групи, що скоїли тяжкі СНД, розцінено як клінічні предиктори ризику агресивної поведінки психічно хворих у колі сім'ї.

2.1. Синдромальні чинники ризику є найважливішими з усіх клінічних предикторів агресивної поведінки. До них належать: маячні синдроми або компоненти синдромів, які спрямовані на конкретних членів сім'ї (персоніфіковані), поєднують різні види маячення обов'язково з персекуторним змістом, супроводжуються виразними афективними переживаннями з відчуттям вітальної загрози для власного життя; галюцинаторні “голоси” імперативного змісту, що наказують вбити певних членів родини, особливо в поєднанні з маячними переживаннями внутрішньосімейної спрямованості; психопатоподібні синдроми у хворих на шизофренію та експлозивний тип недоумства легкого чи помірного ступеню у хворих з ОУГМ; простий (інтелектуально-мнестичний) тип недоумства за умови тривалої психотравмуючої ситуації в сім'ї з провокативною поведінкою жертв; дисфоричні синдроми психотичного рівня або розлади свідомості в анамнезі.

2.2. Суттєвими клінічними предикторами ризику є екзогенно-ендогенні чинники, які негативно впливають на перебіг захворювання (зловживання ПАР, додаткові ЧМТ, супутня соматична, неврологічна патологія) і відсутність регулярного психіатричного спостереження й адекватного лікування. Прогредієнтний перебіг захворювання, а також психотичні стани і стадія розгорнутої клінічної картини у хворих на шизофренію та непсихотичні стани і кінцева стадія захворювання у хворих з ОУГМ становлять додаткові чинники ризику у поєднанні з вищенаведеними синдромальними особливостями.

3. У результаті порівняльного аналізу соціально-демографічних і експериментально-психологічних показників встановлені соціально-особистісні чинники ризику скоєння агресивних СНД психічно хворих у колі сім'ї. До них слід відносити: виховання в умовах гіпоопіки та бездоглядності; конфліктні взаємини в родини з непорозумінням і непоступливістю один до одного, з частими сварками, що нерідко переростають в бійки, приниженнями, епізодами агресивного ставлення до родичів в анамнезі; проживання в асоціальному мікросередовищі з несприятливими соціальними контактами поза межами сім'ї у хворих на шизофренію та в колі родини у осіб з ОУГМ; зловживання ПАР; кримінальний досвід; трудова дезадаптація з повною відсутністю державної матеріальної підтримки, на фоні якої хворі займаються активно-незаконною діяльністю для забезпечення власних потреб; наявність асоціальних особистісних орієнтацій; високий рівень агресивності, ворожості, низький рівень фрустраційної толерантності, а також високий рівень реактивної тривожності - в осіб з ОУГМ, наявність дисимулятивних тенденцій, неадекватно завищена самооцінка - у хворих на шизофренію.

4. Хворі з агресивними тенденціями обох нозологій становлять високу суспільну небезпеку в родині. Про це свідчить переважання вбивств та тяжких тілесних ушкоджень з летальним кінцем у структурі їх СНД та висока вірогідність загибелі жертв внутрішньосімейної агресії, яка становить 77,8% у групі шизофренії та 66,7% у групі з ОУГМ. Хворі на шизофренію більш криміногенні та небезпечні для членів своїх сімей, ніж особи з ОУГМ, на це вказує суттєве переважання вбивств у структурі їх кримінальних дій, висока частка летальних випадків серед потерпілих і велика численність жертв при скоєнні розширених деліктів.

5. Агресія неосудних психічно хворих чоловіків незалежно від нозологічної належності у 70% випадків спрямована на жінок. Жертвами агресивних дій хворих на шизофренію, в першу чергу, стають батьки, потім дружини. Особи з психічними розладами органічного генезу найчастіше виявляють агресію проти дружин, лише потім батьків та інших родичів. Спрямованість агресії корелює з сімейним станом хворих.

6. Аналіз генезу тяжких СНД розкрив неоднорідну участь криміногенних чинників у детермінації внутрішньосімейних агресивних дій. У хворих на шизофренію найвагомішу частку в генезі становили клінічні та особистісні чинники. В осіб з ОУГМ відмічалась чільна роль клінічних і ситуаційно-соціальних чинників. Тобто, у детермінації агресивної поведінки хворих на шизофренію основна роль належить суто внутрішнім механізмам (хворобливим переживанням і властивостям особистості), а в осіб з органічною нозологією реалізацію агресії суттєво провокують зовнішні імпульси.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Олійник О.П. Судово-актуальні аспекти профілактики суспільної небезпеки та примусового лікування психічно хворих на органічне ураження головного мозку // Психічне здоров'я. 2004. № 2 (3). С. 81-86.

2. Олійник О.П. Внутрішньосімейна агресія психічно хворих: ретроспективний аналіз та сучасні погляди // Архів психіатрії. 2005. Т. 11, № 4 (43). С. 129-134.

3. Олійник О.П. Агресивні дії психічно хворих у сім'ї: аналіз стану проблеми // Психічне здоров'я. 2006. № 1 (10). С. 70-73.

4. Олійник О.П. Агресивні дії психічно хворих, спрямовані проти членів сім'ї та заходи їх профілактики (огляд літератури) // Психічне здоров'я. 2006. № 2 (11). С. 80-86.

5. Олійник О.П. Структура суспільно небезпечних дій психічно хворих, направлених проти членів сім'ї // Психічне здоров'я. 2006. № 3 (12). С. 57-62.

6. Олійник О.П. Сімейні стосунки і ризик скоєння тяжких суспільно небезпечних дій психічно хворими у колі родини // Вісник проблем біології і медицини. 2007. Вип. 2. С. 62-65.

7. Мельник В.І., Олійник О.П. Синдромальна структура психічних порушень органічного генезу у хворих, які вчинили внутрішньосімейну агресію // Український медичний альманах. 2007. Т. 10, № 2. С. 102-105.

8. Олійник О.П. Соціально-особистісні характеристики психічно хворих, які скоїли тяжкі суспільно небезпечні дії проти членів сім'ї // Архів психіатрії. 2007. №1-2 (48-49). С. 51-57.

9. Олійник О.П. Психічні порушення у хворих на шизофренію, що скоїли тяжкі суспільно небезпечні дії, спрямовані проти членів сім'ї // Архів психіатрії. 2007. № 3-4 (50-51). С. 65-70.

10. Мельник В.І., Олійник О.П. Судово-психіатричний аналіз генезу внутрішньосімейних суспільно небезпечних дій та їх профілактика // Biomedical and Biosocial anthropology. 2007. Т. 9. С. 69-73.

11. Олійник О.П. Психопатологічні механізми внутрішньосімейних суспільно небезпечних дій психічно хворих та їх профілактика // Український медичний часопис. 2007. № 5/61 (ІХ-Х). С. 118-121.

12. Олійник О.П. Психічно хворий у сім'ї: як передбачити та запобігти його агресії // Мистецтво лікування. 2007. № 6 (42). С. 67-70.

13. Мельник В.І., Олійник О.П. Профілактика тяжких суспільно небезпечних дій психічно хворих, спрямованих проти членів сім'ї: Методичні рекомендації. Київ, 2007. 17 с.

14. Мельник В.І., Олійник О.П. Предиктори ризику агресивної поведінки психічно хворих у сім'ї / Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 170-2007. Київ, 2007.

15. Олійник О.П. До питання внутрішньосімейної агресії психічно хворих // Актуальні питання сучасної психіатрії: Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 30-річчю кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Української медичної стоматологічної академії. Полтава, 2005. С. 95-97.

16. Олійник О.П. Роль нейрофізіологічних методів діагностики у осіб з психічними порушеннями органічного генезу, що скоїли агресивні суспільно небезпечні дії проти членів сім'ї // Возрастная нейропсихология и нейропсихиатрия: Материалы науч.-практ. конф. с междунар. участием. Киев, 2007. С. 79-80.

17. Олійник О.П. Критерії ризику агресивної поведінки та судово-психіатрична профілактика тяжких суспільно небезпечних дій психічно хворих, спрямованих проти членів сім'ї // Український вісник психоневрології. 2007. Т. 15, вип. 1(50), додаток. С. 214-215.

18. Олійник О.П. Роль клінічних, соціальних та особистісних чинників в генезі тяжких суспільно небезпечних дій психічно хворих, спрямованих проти членів сім'ї // Современные аспекты междисциплинарных отношений в психоневрологии: Тезисы науч.-практ. конф., посвященной 110-летию Днепропетровской областной клинической психиатрической больницы. Дніпропетровськ: “Пороги”, 2007. С. 215-217.

19. Олійник О.П. До питання взаємозв'язку між якістю психіатричної допомоги і ризиком скоєння агресивних дій психічно хворих в колі сім'ї // Психічне здоров'я. 2007. № 3 (16). С. 89.

Анотація