Сумісне застосування волоконного адгезивного шинування зубів з диференційованою остеотропною терапією в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

УДК 616.314.18-002.4-089.22-085

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

СУМІСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВОЛОКОННОГО АДГЕЗИВНОГО ШИНУВАННЯ ЗУБІВ З ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЮ ОСТЕОТРОПНОЮ ТЕРАПІЄЮ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

14.01.22 - стоматологія

БЕЗСМЕРТНИЙ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Полтава - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького (ректор - академік АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, професор Казаков Валерій Миколайович).

Науковий керівник:

Ярова Світлана Павлівна, доктор медичних наук, професор, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувачка кафедри загальної стоматології факультету післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

Петрушанко Тетяна Олексіївна, доктор медичних наук, доцент, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, професор кафедри терапевтичної стоматології;

Павленко Олексій Володимирович, доктор медичних наук, професор, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, директор Інституту стоматології, завідувач кафедри стоматології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра терапевтичної стоматології.

Захист дисертації відбудеться "28" вересня 2004 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий "28" липня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Дев'яткіна Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми Лікування генералізованого пародонтиту є однією з центральних проблем сучасної стоматології (Иванов В.С., 1998; Ковалевский А.М., 1999; Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2000; Слабухіна В.А. та співавт, 2002). Про актуальність пошуку можливих шляхів досягнення стану стабілізації в пародонті свідчать дані про масову поширеність і високу частоту рецидивів після проведеної терапії, особливо при вираженій деструкції кістки (Ковалевский А.М., 1999; Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2000; Зайцев В.А., 2002). Тому усі аспекти комплексного лікування пародонтиту продовжують залишатись в центрі уваги дослідників (Данилевский Н.Ф., Колесова Н.В., 2001; Мащенко И.С. и соавт., 2002). Важливе місце в плані лікування хворих на генералізований пародонтит належить шинуванню рухливих зубів, оскільки досягти рівномірного розподілу жувального тиску на зуби і альвеолярні відростки при рухливості зубів можна тільки в результаті іммобілізації шляхом об'єднання зубів у єдину функціональну систему (Грудянов А.И., Стариков Н.А., 1999; Зайцев В.А., 2002). В останні роки для шинування зубів широко використовуються принципово нові за своєю структурою арматури і сучасні адгезивні технології (Бургонский В.Г., Крикотун И.А., 2002; Підлісний Р.В., 2002). Однак, кількість випадків руйнування шини і рецидивування захворювання залишається достатньо високою (Зайцев В.А., 2002). Одним з можливих шляхів підвищення ефективності шинування є призначення остеотропних препаратів. Результати досліджень свідчать про тісний взаємозв'язок між зниженням мінеральної щільності кісткової тканини опорного кістяка і дистрофічно-резорбтивними процесами в альвеолярній кістці, що обґрунтовує застосування загальної остеотропної терапії (Мазур И.П., Поворознюк В.В., 2002; Сидельникова П.В., 2002). З іншого боку, приймаючи до уваги місцевий характер остеопоротичних змін у кістковій тканині при пародонтиті, вважається правильним застосування остеотропних препаратів на локальному рівні (Помойницкий В.Г., Фастовец Е.А., 2000). Однак, при безсумнівній ефективності остеотропної терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту, відкритим залишається питання про диференціацію загальних і місцевих підходів до призначення остеотропних препаратів. Відомо, що процеси резорбції і формування кісткової тканини знаходяться в безпосередній залежності від рівня простагландинів (Демяненко Г.М., 1993). Рівень простагландинів в свою чергу залежить від стану реактивності організму і визначає особливості кісткового метаболізму (Демяненко Г.М., 1993; Ярова С. П., 1999).

Одним з шляхів оптимізації комплексного лікування генералізованого пародонтиту при значній деструкції кісткової тканини, на наш погляд, може бути спільне застосування волоконного адгезивного шинування рухливих зубів з диференційованим призначенням остеотропних препаратів в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму.

Звязок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках НДР МОЗ Україні "Клінічні особливості перебігу та корекції захворювань органів порожнини рота у ВІЛ-інфікованих" (№ держреєстрації 0100U006375, шифр МК 01.07.08.) та НДР МОЗ України "Особливості застосування адгезивних технологій в комплексному лікуванні захворювань пародонту" (№ держреєстрації 0103U007860, шифр МК 04.07.02.). Автор є безпосереднім виконавцем зазначених наукових тем.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - підвищити ефективність і розширити показання до волоконного адгезивного шинування зубів на основі експериментально-клінічного обґрунтування диференційованої остеотропної терапії в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂.

Мета дослідження досягалася рішенням наступних завдань:

В експерименті виявити особливості перебігу деструктивного процесу при спонтанному пародонтиті в залежності від змодельованого рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму.

В експерименті вивчити структурно-функціональний стан кістки альвеолярного відростка та інших кісток кістяка при спонтанному пародонтиті в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму.

В експерименті оцінити вплив локальної, загальної і комбінованої остеотропної терапії при пародонтальному шинуванні на структурно-функціональний стан кісток щурів із спонтанним пародонтитом в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму.

У клініці виявити особливості динаміки біохімічних регуляторів кісткового метаболізму у хворих на генералізований пародонтит зі значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка.

Провести апробацію й оцінити ефективність волоконного адгезивного шинування зубів з використанням диференційованої остеотропної терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту.

Обєкт дослідження - ефективність волоконного адгезивного шинування рухливих зубів та особливості перебігу генералізованого пародонтиту у хворих з різним рівнем регуляторів кісткового метаболізму; перебіг спонтанного пародонтиту та оцінка ефективності остеотропної терапії при волоконному адгезивному шинуванні рухливих зубів у щурів в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму.

Предмет дослідження - рівень регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂ в плазмі крові; хімічний склад, морфологічна структура та механічний стан нижньощелепних та стегнових кісток щурів; шинування рухливих зубів при пародонтиті, особливості клінічного перебігу і лікування генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження - стоматологічне клінічне, параклінічне, функціональне обстеження хворих на генералізований пародонтит, радіоімунологічне визначення рівня простагландинів у плазмі крові, оцінка структурно-функціонального стану кісток у щурів при спонтанному пародонтиті методами інфрачервоної спектроскопії, рентгенографії, денсітометрії, іонометрії вмісту іонів фтору, визначення масової частки кальцію атомно-абсорбційним методом, визначення механічних характеристик нижньощелепних та стегнових кісток щурів в умовах згинаючої деформації на універсальній навантажувальній машині. Математичний аналіз з використанням одно- та багатофакторних методів статистики для виявлення абсолютних значень досліджуваних показників та характеру їх зв'язків.

Наукова новизна одержаних результатів. В експерименті вперше встановлено, що при спонтанному пародонтиті зі значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка визначені особливості деструктивного процесу в пародонті в залежності від змодельованого рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму - простагландинів Е ₂ та F₂. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається незначне прогресування деструктивних процесів в пародонті. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму (при високому рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ та при низькому рівні ПГЕ ₂ на тлі високого рівня ПГF₂) визначається висока швидкість розвитку деструктивних процесів в пародонті.

В експерименті вперше встановлено, що у щурів із спонтанним пародонтитом зі значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка спостерігається різний структурно-функціональний стан щелепних кісток та інших кісток кістяка в залежності від рівня регуляторів кісткового метаболізму. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму визначається виражений локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток на тлі системних остеопоротичних явищ в інших кістках кістяка.

В експерименті вперше встановлено, що диференційований підхід до призначення локальної, загальної та комбінованої остеотропної терапії визначається рівнем регуляторів кісткового метаболізму. При нормальному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ найбільш ефективна місцева остеотропна терапія. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму - найбільш ефективна комбінована остеотропна терапія.

В клініці вперше встановлено, що за динамікою біохімічних регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂ в крові, хворих на генералізований пародонтит із значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка можна розподілити на три групи: з помірним рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂, з високим рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ та з низьким рівнем ПГЕ ₂ при високому рівні ПГF₂.

Вперше розроблено метод диференційованої остеотропної терапії при пародонтальному шинуванні рухливих зубів у хворих на генералізований пародонтит із значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка в залежності від рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму. Показана висока ефективність методу безпосередньо і у віддалені терміни спостереження.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені особливості рівня простагландинів Е ₂ и F₂ в плазмі крові щурів із спонтанним пародонтитом в залежності від стану реактивності організму, які визначають особливості кісткового метаболізму та клінічного перебігу пародонтиту. Це дало можливість обгрунтувати підходи до оптимізації пародонтального шинування рухливих зубів шляхом призначення диференційованої остеотропної терапії.

Запропонована схема розподілу хворих на генералізований пародонтит по групах в залежності від рівня регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂ в плазмі крові.

Обґрунтовано диференційоване призначення остеотропної терапії при пародонтальному шинуванні рухливих зубів у хворих на генералізований пародонтит зі значною деструкцією кісткової тканини, застосування якої призводить до підвищення ефективності шинування та терміну стійкої стабілізації деструктивного процесу в пародонті.

Розроблений метод остеотропної терапії при пародонтальному шинуванні рухливих зубів у хворих на генералізований пародонтит зі значною деструкцією кісткової тканини (патент України № 41174А від 15.08.2001р. - Бюл. №7). Визначена висока ефективність способу дозволяє рекомендувати його до широкого використання в клініці.

Результати наукових розробок впроваджені в клінічну практику стоматологічних закладів м. Донецька та міст Донецької області.

Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі загальної стоматології ФПО Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів глибокий інформаційний пошук, запропонував спосіб лікування генералізованого пародонтиту з використанням диференційованої остеотропної терапії. Особисто автором проведено лікування хворих на генералізований пародонтит, здійснено клінічні дослідження, систематизацію, статистичну обробку результатів, впроваджено спосіб лікування генералізованого пародонтиту в практичну охорону здоров'я.

Разом з науковим керівником була сформулювана мета та задачі дослідження, проведені аналіз та узагальнення результатів експериментальних і клінічних досліджень, зроблено наукові висновки та практичні рекомендації.

Лабораторні дослідження виконані автором спільно із співробітниками ЦНДЛ ДонДМУ ім. М. Горького; хімічні - спільно із співробітниками кафедри аналітичної хімії Донецького Національного університету; денсітометрічні дослідження - спільно із співробітниками кафедри фізики твердого тіла та фізичного матеріалознавства Донецького Національного університету; інфрачервона спектроскопія спільно із співробітниками Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка; механічні дослідження - спільно із співробітниками Науково-дослідного інституту гірничої механіки ім. М.М. Федорова; експериментальні дослідження - на базі віварію ДонДМУ ім. М. Горького.

Особистий внесок автора в представлених публікаціях полягає в обстеженні та лікуванні хворих на генералізований пародонтит з аналізом результатів у працях, що стосуються результатів клінічних досліджень, у проведенні експерименту та аналізі його даних. Участь автора у літературних оглядах полягає у виконанні інформаційного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми. Особистий внесок в одержаному патенті на винахід полягає в обгрунтуванні запропонованого способу лікування генералізованого пародонтиту. пародонтит лікування волоконне шинування

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на III обласній науково-практичній конференції "Питання реконструктивної стоматології" (м. Донецьк, 2000), на 57-й науково-практичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця з міжнародною участю "Актуальні проблеми сучасної медицини" (м. Київ, 2002), на V обласній науково-практичній конференції "Питання реконструктивної стоматології" (м. Донецьк, 2002), на VI обласній науково-практичній конференції "Питання реконструктивної стоматології" (м. Донецьк, 2003) та на апробаційній раді №2 за фахом "Стоматологія" при Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових робіт, з яких 6 статей - в журналах, ліцензованих ВАК України (2 самостійні), отримано 1 патент на винахід та 1 свідоцтво про раціоналізаторську пропозицію, видано 1 інформаційний лист.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках комп'ютерного тексту і складається із переліку умовних позначень, вступу, 4 розділів (аналітичний огляд літератури, об'єкти та методи досліджень, результати експериментальних досліджень, результати клінічних досліджень), обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який включає 129 джерел кирилицею і 28 латиницею. Фактичні дані наведені у 20 таблицях, ілюстровані 27 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження. Досліди виконані на 85 білих щурах-самцях лінії Вістар віком один рік, вагою 280-320 г. Вибір об'єкта дослідження зумовлений тим, що щури є традиційними лабораторними тваринами, а їх тканини пародонту схожі с тканинами пародонту людини, тому щелепи цих тварин досить часто використовують для експериментальних досліджень в пародонтології. Серед щурів, що утримувалися в стандартних умовах віварію, було відібрано 75 тварин із спонтанним пародонтитом на основі клінічного стану зубощелепного апарату, а саме наявності гіперемії, набряку, цианозу, кровотечі, пародонтальних кишень, проміжків між зубами, їх конвергенції та патологічної рухливості. 10 тварин склали контрольну групу. У них ясна мали блідо-рожевий колір, кровотеча ясен при зондуванні, набряк ясеневого краю, патологічна рухливість зубів та пародонтальні кишені не виявлялися.

В залежності від схеми моделювання реактивності організму 75 щурів із спонтанним пародонтитом були розділені на 3 серії. У серії 1 (25 щурів) лікарські препарати, що порушують реактивність організму, не застосовувалися (нормореакція). При цьому тваринам "плацебо" внутрішньом'язово вводили фізіологічний розчин. У серії 2 (25 щурів) тваринам за схемою внутрішньом'язово вводили імуностимулятор ліпополісахаридної природи - пірогенал в дозі 10 мкг/кг/добу. При цьому перші 7 діб препарат вводили щодня, в подальшому кожні 4 доби. Таким чином моделювали стан гіперактивності організму. Тварини 3 серії (25 щурів) по тій же схемі ентерально отримували імунодепресант - азатіоприн в дозі 1,5 мг/кг/добу, що спричиняло стан гіпореактивності організму. Препарати, що порушують реактивність організму вводили протягом 28 діб.

На 28-у добу експерименту в усіх тварин ретельно видаляли м'які і тверді зубні відкладення та проводили кюретаж пародонтальних кишень, після чого зрошували кишені 0,1 % розчином хлоргексидина біглюконату з 1 % суспензією трихополу, що складало базову терапію пародонтиту. На 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень визначали рівень кортизолу і регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂. Стан тканин пародонту оцінювали початково, на 28-у добу і наприкінці експерименту, через три тижні.

На заключному етапі експериментальних досліджень була оцінена ефективність остеотропної терапії у тварин на тлі різного рівня регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂. У всіх трьох серіях щури були розподілені на пять груп по пять тварин. Першу групу забивали для контролю стану реактивності організму і визначення рівня простагландинів Е ₂ та F₂ на 1-у добу після усунення місцевих ушкоджуючих чинників. У другій групі проводили базову терапію спонтанного пародонтиту та волоконне адгезивне шинування нижніх центральних різців, остеотропні препарати не призначалися. У третій групі крім базової терапії та пародонтального шинування зубів в схему лікування включали остеотропні препарати загальної дії ("Вітрум-кальціум + вітамін D" в дозі 20 мг на 1 кг ваги тварин щодня протягом 3 тижнів). У четвертій групі крім базової терапії та волоконного адгезивного шинування зубів в схему лікування включали остеотропні препарати місцевої дії (курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день). У п'ятій групі крім базової терапії та пародонтального шинування зубів в схему лікування включали остеотропні препарати місцевої та загальної дії (курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день у поєднанні з пероральным застосуванням препарата "Вітрум-кальціум + вітамін D" в дозі 20 мг на 1 кг ваги тварин щодня протягом 3 тижнів).

Після клінічної оцінки стану тканин пародонту тварин забивали шляхом декапітації під ефірним наркозом. Нижньощелепні та стегнові кістки щурів дезартикулювали, ретельно відчищали від м'яких тканин та консервували у 96° спирті. Оцінку ефективності остеотропної корекції проводили за допомогою рентгенологічних, денсітометричних, спектроскопічних, хімічних та механічних досліджень. Рівень кортизолу крові та регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂ визначали радіоіммунологічним методом з використанням стандартних наборів інституту біохімії АН Білорусії, реактивів фірми "Amersham Pharmacia Biotech UK Limited" (Англія) та інституту ізотопів АН Венгрії. Оцінку ступеня оголення коренів зубів при спонтанному пародонтиті у щурів здійснювали за допомогою методу А.В. Николаєвої і Е.С. Розовської (1965). Для оцінки мінеральної насиченості нижньощелепних та стегнових кісток щурів використаний денсітометричний метод з застосуванням Мікроденсітометра 100 (VEB Carl Zeіss JENA, DDR). Механічні характеристики кісток тварин реєстрували в умовах згинаючої деформації. Записували осцилограми руйнування кістки за даними датчиків переміщення і навантаження. Визначали несучу здатність кістки (Р, кгс) та межу пружної деформації (?l, мм). Для вивчення складу фрагментів кісток щурів використовували метод інфрачервоної спектроскопії. Інфрачервоні спектри одержували на спектрофотометрі Spectrum BX (Perkіn Elmer) у матриці KBr, інтервал частот 4000-350 см^-1. Масову частку кальцію визначали атомно-абсорбційним методом за допомогою спектрометра Сатурн-3. Вміст фторид-іонів розраховували іонометричним методом з використанням іонселективного електроду на фторид іон виробництва фірми Потенціал.

Клінічна частина досліджень виконана на базі кафедри загальної стоматології ФПО Донецького державного медичного університету ім. М. Горького. Для аналізу відібрано 120 хворих віком 35-50 років з діагнозом хронічний генералізований пародонтит другого та третього ступеня важкості. Всі пацієнти проходили загальноприйняте клінічне і лабораторне обстеження, діагноз виставляли за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994 р). Остеотропна корекція включалася в комплексне лікування пародонтиту після проведення базової терапії.

В залежності від рівня простагландинів Е ₂ та F₂ у крові на першу добу після проведення кюретажу пародонтальних кишень всі хворі були розділені на три групи. Першу групу склали 73 хворих (60,8 %) з нормореактивністю організму (на 1 добу після кюретажу пародонтальних кишень рівень ПГЕ ₂ дорівнював 2,640,14 нг/мл, а рівень ПГF₂ - 0,670,08 нг/мл). В другу групу увійшли 20 хворих (16,7 %) з гіперактивністю організму (на 1 добу після кюретажу пародонтальних кишень рівень ПГЕ _2-3,080,11 нг/мл, а рівень ПГF₂ - 0,940,09 нг/мл). Третю групу склали 27 хворих (22,5 %) з гіпореактивністю організму (на 1 добу після кюретажу пародонтальних кишень рівень ПГЕ _2-2,110,13 нг/мл, а рівень ПГF₂ - 0,970,08 нг/мл). По 10 хворих кожної групи складали групу контролю, пацієнтам даних підгруп обсяг необхідних втручань був обмежений проведенням базової терапії, яка включала волоконне адгезивне шинування рухливих зубів, остеотропні препарати в цій групі не призначались. Основні та контрольні групи були рандомізовані за віком, статтю та ступенем важкості генералізованого пародонтиту.

Враховуючи результати диференційованої остеотропної терапії спонтанного пародонтиту щурів при експериментальному дослідженні, комплексне лікування хворих на генералізований пародонтит було проведено з індивідуалізацією фармакотерапії. В основу диференційованого призначення остеотропних препаратів був покладений рівень простагландинів Е ₂ та F₂ в крові хворих.

Хворим першої групи (основна підгрупа) з нормореактивністю організму крім базової терапії та волоконного адгезивного шинування зубів призначалася місцева остеотропна терапія, а саме курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день. Хворим другої та третьої груп (основні підгрупи) з гіпореактивністю та гіперреактивністю організму, крім базової терапії та пародонтального шинування зубів в схему лікування включали комбіновану остеотропну терапію. У якості загальної терапії застосовували препарат "Вітрум-кальціум+вітамін D" (Юніфарм, Інк., США) по 2 таблетки щодня протягом 3 місяців, що відповідає 1000 мг карбонату кальцію і 400 МЕ вітаміну D₃ на добу. У якості місцевої терапії проводили курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день (патент України № 41174А від 15.08.2001р. - Бюл. №7).

Ефективність шинування та стабілізацію процесу в пародонті оцінювали за даними клінічного огляду і рентгенографії у термін до 2 років.

Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням програми Biostat. У таблицях, що відображають результати власних досліджень, для кожного з показників, що вивчаються приводиться значення середнього і його помилки та достовірність змін вивчених показників по критерію Стґюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. На початку експерименту вивчали зв'язок рівня простагландинів Е ₂ та F₂ із станом реактивності організму у тварин із значною резорбцією кісткової тканини. Для цього після моделювання реактивності визначали рівень простагландинів Е ₂ та F₂ у плазмі крові дослідних тварин на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень. Кюретаж служив стресуючим чинником. При цьому було з'ясовано, що при нормореактивності організму спостерігається помірний приріст рівня ПГЕ ₂ і ПГF₂ (рівень ПГЕ ₂ дорівнював 2,560,12 нг/мл, проти 1,480,24 нг/мл у контролі, а рівень ПГF₂ - 0,390,03 нг/мл, проти 0,420,08 нг/мл у контролі). На тлі гіперреактивності організму спостерігається різке зростання як рівня ПГЕ ₂, так і рівня ПГF₂ (рівень ПГЕ _2-2,940,17 нг/мл, а ПГF₂ - 0,850,05 нг/мл). А на тлі гіпореактивності організму майже не змінюється рівень ПГЕ ₂ і збільшується рівень ПГF₂ (рівень ПГЕ _2-1,680,14 нг/мл, а ПГF₂ - 0,910,04нг/мл). Таким чином, кожному стану реактивності організму відповідає певний рівень простагландинів Е ₂ та F₂. Оскільки ПГ безпосередньо впливають на стан кісткового метаболізму, а визначною ланкою патогенезу генералізованого пародонтиту є резорбція кісткової тканини альвеолярного відростка щелепної кістки, наступним етапом експериментального дослідження було з'ясування особливостей перебігу деструктивного процесу при спонтанному пародонтиті зі значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка в залежності від змодельованого рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂. Було встановлено, що при помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається незначне прогресування деструктивного процесу в пародонті з поглибленням пародонтальних кишень до 1,65 ± 0,2 мм та рухливістю зубів 1,78 ± 0,2 ступеня. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму (при високому рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ та при низькому рівні ПГЕ ₂ на тлі високого рівня ПГF₂) визначається висока швидкість розвитку деструктивного процесу в пародонті з поглибленням пародонтальних кишень до 1,83 ± 0,2 мм, рухливістю зубів 1,86±0,3 ступеня.

В експерименті було встановлено, що у щурів із спонтанним пародонтитом зі значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка спостерігається різний структурно-функціональний стан щелепних кісток та інших кісток кістяка в залежності від рівня регуляторів кісткового метаболізму. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму визначається виражений локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток на тлі системних остеопоротичних явищ в інших кістках кістяка.

Було встановлено, що при помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ найбільш ефективні місцева та комбінована остеотропна терапія, які за даними хімічного, денсітометричного досліджень та ІЧ-спектроскопії призводять до найбільшого зростання рівня мінерального компоненту кісткової тканини альвеолярного відростка нижньощелепної кістки. Ступінь атрофії альвеолярного відростка щелепної кістки має найменші значення у тварин, які при помірному рівні ПГ отримували локальну і комбіновану остеотропну терапію. Механічні характеристики щелепної кістки у цих щурів наближаються до показників здорових тварин. На стан стегнової кістки при помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ жодна з схем остеотропної терапії не впливала. А оскільки ефективність впливу локальної і комбінованої остеотропної терапії на стан щелепної кістки у тварин при нормальному рівні ПГ вірогідно не відрізнялася, то доцільним виявляється застосування лише локальної остеотропної терапії. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму до найбільшого зростання вмісту мінерального компоненту призводить комбінована остеотропна терапія. При цьому спостерігається також нормалізація вмісту мінерального компоненту кісткової тканини в стегновій кістці, що є показником нормалізації метаболізму усіх кісток кістяка. У тварин, які на тлі порушеного рівня ПГ отримували комбіновану остеотропну терапію, спостерігається найменший ступінь розвитку атрофії альвеолярного відростка щелепної кістки. Механічні характеристики, як нижньощелепних, так і інших кісток кістяка (на прикладі стегнової кістки) також максимально покращилися саме в цій групі. Тому, при порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂, доцільним є застосування комбінованої остеотропної терапії для корекції місцевих розладів кісткового обміну, викликаних процесом запалення і загальних порушень кісткового метаболізму кісток кістяка.

В клінічному дослідженні було з'ясовано, що направленість і вираженість змін рівня ПГ у людей з хронічним генералізованим пародонтитом співрозмірні з результатами, визначеними в експерименті, а найбільш вираженими і інформативними є зміни рівня ПГ на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень, що узгоджується з даними літератури і підтверджує адекватність вибору терміну визначення показників.

При цьому у хворих першої групи з помірним прирістом рівня ПГЕ ₂ і ПГF₂ відмічається помірний розвиток запалення ясен з розповсюдженням на 2-3 секстанти, поглибленням пародонтальних кишень до 6,48 ± 0,49 мм, деструкцією міжзубних перетинок до 6,67 ± 0,55 мм, рухливістю зубів 1,72 ± 0,34 ступеня. У хворих другої групи з різким зростанням як рівня ПГЕ ₂, так і рівня ПГF₂, спостерігається інтенсивне запалення ясен з поширенням на 5-6 секстантів, поглибленням пародонтальних кишень до 6,22 ± 0,54 мм, деструкцією міжзубних перетинок до 6,82 ± 0,65 мм, рухливістю зубів 1,89 ± 0,36 ступеня. А у хворих третьої групи з низьким прирістом ПГЕ ₂ і різким зростанням рівня ПГF₂ зареєстровано мляве запалення з охопленням 5-6 секстантів, поглибленням пародонтальних кишень до 6,46 ± 0,57 мм, деструкцією міжзубних перетинок до 6,91 ± 0,64 мм, рухливістю зубів 1,81 ± 0,29 ступеня. Виявлені при одному і тому ж ступені важкості генералізованого пародонтиту відмінності клінічного перебігу генералізованого пародонтиту у хворих з різним рівнем маркерів кісткового метаболізму ПГЕ ₂ і ПГF₂ дали підставу вважати, що диференційованими мають бути і підходи до призначення остеотропної терапії при волоконному адгезивному шинуванні рухливих зубів.

Аналіз результатів лікування через 6 місяців показав, що стан клініко-рентгенологічної ремісії генералізованого пародонтиту зберігався у більшості пацієнтів (90-95 %), яких лікували з використанням запропонованої схеми остеотропної терапії. У цей термін не спостерігалося жодного випадку руйнування шини чи порушення фіксації окремих зубів.

Через 12 місяців ремісія захворювання у хворих, яких лікували з використанням диференційованої остеотропної терапії діагностувалась у 87 % пацієнтів першої групи, у 80 % пацієнтів другої і у 82 % пацієнтів третьої групи, що вище ніж в контролі в середньому в 1,14 рази. Випадків руйнування шини у термін 12 місяців не спостерігалося, а кількість випадків порушення фіксації окремих зубів складала відповідно по групах 6,9 %, 10 % і 11,1 %, що було менше ніж в контролі відповідно в 2,9, 3 та 1,8 рази.

Через 18 місяців у хворих, яким проводили остеотропну терапію, ремісія зберіглася у 87 %, 80 % і 82 % пацієнтів, що порівняно з контрольною групою вище відповідно в 1,16, в 1,33 та в 1,28 рази. Порушення фіксації окремих зубів у хворих, яким призначали остеотропну терапію, складало відповідно 16,4 %, 10 % і 18,5 %, а руйнування шини 5,5 %, 5 % і 3,7 %, тоді як порушення фіксації окремих зубів в контролі складало відповідно 30 %, 40 % і 50 %, а руйнування шини складало відповідно 20 %, 20 % і 30 %.

Віддалені результати клінічних спостережень (2 роки) свідчать про стабілізацію запально-деструктивного процесу в тканинах пародонту у 75 % хворих з помірним прирістом рівня ПГЕ ₂ і ПГF₂, у 70 % хворих з різким зростанням як рівня ПГЕ ₂, так і рівня ПГF₂, і у 71 % хворих з низьким прирістом ПГЕ ₂ і різким зростанням рівня ПГF₂. Процент рецидивів генералізованого пародонтиту в контролі 1 групи був вище в 1,5 рази, в контролі 2 групи - в 1,4 рази, а в контролі 3 групи - майже в 1,8 рази. Порушення фіксації окремих зубів у хворих, яким не призначали остеотропної терапії зустрічалося частіше ніж у пацієнтів, яких лікували із застосуванням диференційованої отеотропної терапії відповідно в 1,7 рази в 1 групі (p<0,05), в 3 рази в 2 групі (p<0,05) і в 2,3 рази в 3 групі (p<0,05), а руйнування шини в 2,4 рази в 1 групі (p<0,05), в 3 рази в 2 групі (p<0,05) і в 2,7 рази в 3 групі (p<0,05).

Таким чином, комплекс біохімічних, клінічних і параклінічних результатів оцінки ефективності методу диференційованої остеотропної терапії при адгезивному волоконному шинуванні рухливих зубів в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит зі значною деструкцією кісткової тканини свідчить про його високу ефективність, яка характеризується стійкою клініко-рентгенологічною стабілізацією процесу в пародонті, значним підвищенням ефективності проведеного шинування, зменшенням кількості випадків руйнування шини. Це обгрунтовує доцільність широкого застосування методу в пародонтологічній практиці.

ВИСНОВКИ

У дисертації приведене узагальнення виконаних експериментальних та клінічних досліджень і запропоноване нове рішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом призначення диференційованої остеотропної терапії при волоконному адгезивному шинуванні рухливих зубів з урахуванням рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂.

При спонтанному пародонтиті зі значною деструкцією кісткової тканини особливості перебігу патологічного процесу в пародонті визначаються змодельованим рівнем біохімічних регуляторів кісткового метаболізму - простагландинів Е ₂ та F₂. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається незначне прогресування деструктивних процесів в пародонті (глибина пародонтальних кишень до 1,65±0,2 мм і рухливість зубів до 1,78±0,2 ступеня). При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму (при високому рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ та при низькому рівні ПГЕ ₂ і високому рівні ПГF₂) визначається висока швидкість розвитку деструктивних процесів в пародонті з поглибленням пародонтальних кишень до 1,82±0,3 мм і підвищенням рухливості зубів до 1,86±0,3 ступеня.

При спонтанному пародонтиті щурів із значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка структурно-функціональний стан щелепних кісток та інших кісток кістяка пов'язаний з рівнем регуляторів кісткового метаболізму (ПГЕ ₂ і ПГF₂) в крові. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ спостерігається локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму визначається виражений локальний остеопороз та деструкція альвеолярного відростка щелепних кісток на тлі системних остеопоротичних явищ в інших кістках кістяка.

Рівень регуляторів кісткового метаболізму в крові тварин при спонтанному пародонтиті визначає диференційований підхід до призначення локальної, загальної та комбінованої остеотропної терапії. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ найбільш ефективна місцева остеотропна терапія - курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію. При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму - найбільш ефективна комбінована остеотропна терапія - курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію в комбінації з пероральным застосуванням препарату "Вітрум-кальціум + вітамін D".

За динамікою біохімічних регуляторів кісткового метаболізму простагландинів Е ₂ та F₂ в крові хворих на генералізований пародонтит із значною деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка можна розподілити на три групи: з помірним рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂, з високим рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ та з низьким рівнем ПГЕ ₂ при високому рівні ПГF₂.

Призначення хворим на генералізований пародонтит з помірним рівнем ПГЕ₂ і ПГF₂ локальної остеотропної терапії приводить до підвищення терміну стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запально-деструктивного процесу в пародонті і підвищує ефективність проведеного шинування із зменьшенням кількості випадків рецидування захворювання на 24,8 %, а випадків руйнування шини на 17,3 %. Призначення хворим на генералізований пародонтит з високим рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ та з низьким рівнем ПГЕ ₂ при високому рівні ПГF₂ комбінованої остеотропної терапії приводить до підвищення терміну стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запально-деструктивного процесу в пародонті і підвищує ефективність проведеного шинування із зменьшенням кількості випадків рецидування захворювання на 29,9 %, а випадків руйнування шини на 33,6 %.

Практичні рекомендації:

В комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит зі значною деструкцією кісткової тканини остеотропну терапію доцільно призначати диференційовано, в залежності від рівня регуляторів кісткового метаболізму в крові.

В залежності від рівня простагландинів Е ₂ і F₂ хворі на генералізований пародонтит розподіляються на три групи: з помірним рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂, з високим рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ та з низьким рівнем ПГЕ ₂ при високому рівні ПГF₂.

Критеріями розподілу хворих на генералізований пародонтит по групах є рівень простагландинів Е ₂ і F₂ в крові на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

Хворим на генералізований пародонтит з помірним рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ призначається локальна остеотропна терапія - курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день, що приводить до підвищення терміну стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запально-деструктивного процесу в пародонті і значно підвищує ефективність проведеного шинування.

Хворим на генералізований пародонтит з високим рівнем ПГЕ ₂ і ПГF₂ та з низьким рівнем ПГЕ ₂ при високому рівні ПГF₂ призначається комбінована остеотропна терапія - курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію тривалістю 10 сеансів через день у поєднанні з пероральним застосуванням препарату "Вітрум-кальціум + вітамін D" по 2 таблетки щодня протягом 3 місяців (1000 мг карбонату кальцію і 400 МЕ вітаміну D₃ на добу), що приводить до підвищення терміну стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації патологічного процесу в пародонті і значно підвищує ефективність проведеного шинування.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ярова С.П., Бессмертный А.А. Фтор и пародонт // Вісник проблем біології і медицини. - 2001. - №2. - С. 5-8. Особистий внесок полягає у виконанні інформаційного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми.

2. Бессмертный А.А. Роль препаратов кальция в костном метаболизме (обзор литературы) // Український стоматологічний альманах. - 2002. - №4. - С. 59-61.

3. Значение остеотропной терапии в профилактике остеопороза альвеолярного отростка нижнечелюстной кости крыс при спонтанном пародонтите / С.П. Ярова, А.А. Бессмертный, И.А. Мазурина, Я.Д. Прилуцкая // Вісник гігієни та епідеміології. - 2002. - Т.6, №1. - С. 70-73. Автор проводив експеримент та приймав участь в обробці матеріалу, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

4. Бессмертный А.А., Чайковская И.В., Мазурина И.А. Оценка эффективности остеотропной терапии спонтанного пародонтита у крыс по данным рентгеноденситометрического исследования // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2002. - Т.2, №2. - С. 47-49. Автор проводив експеримент та приймав активну участь в обробці матеріалу, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

5. Вплив місцевої, загальної і комбінованої остеотропної терапії на хімічний склад кісткової тканини при спонтанному пародонтиті щурів на фоні різної реактивності організму / Ярова С. П., Безсмертний А.А., Прилуцька Я.Д., Чайковська І.В., Мазуріна І.А. // Український стоматологічний альманах. - 2003. - №1. - С. 41-43. Автор проводив експеримент та приймав участь в обробці матеріалу, приймав активну участь в аналізі та узагальненні результатів досліджень.

6. Безсмертний А.А. Віддалені результати оцінки остеотропної терапії при пародонтальному шинуванні рухомих зубів у хворих на генералізований пародонтит // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2003. - Т.3, №1. - С. 31-33.

7. Деклараційний пат. 41174А Україна, МКИ А 61К 6/00, А 61N5/10. Спосіб лікування генералізованого пародонтиту / Ярова С. П., Безсмертний А.А.: Деклараційний пат. 41174А Україна, МКИ А 61К 6/00, А 61N5/10. - № 2001031802; Заявл. 19.03.01; Опубл. 15.08.01. - Бюл.№7. Особистий внесок полягає в обґрунтуванні запропонованого способу лікування генералізованого пародонтиту.

8. Ярова С.П., Бессмертный А.А. Волоконные адгезивные шины в комплексном лечении генерализованного пародонтита // Сб. научн. статей "Вопросы реконструктивной стоматологии". Выпуск 2 - Донецк; ООО Лебедь. - 2000. - С. 127-129. Особистий внесок полягає у виконанні інформаційного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми.

9. Особенности химического состава нижнечелюстных костей крыс по данным инфракрасной спектроскопии / С.П. Ярова, М.В. Пристром, А.А. Бессмертный, О.В. Лужанская // Сб. научн.статей "Вопросы реконструктивной стоматологии". Выпуск 3 - Донецк; ООО Лебедь. - 2002. - С. 189-193. Автор проводив експеримент та приймав активну участь в обробці матеріалу, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

10. Ярова С.П., Безсмертний А.А. Визначення рівня простагландинів Е ₂ та F₂ при спонтанному пародонтиті у щурів на тлі різної реактивності організму // Сб. научн. статей "Вопросы реконструктивной стоматологии". Выпуск 4 - Донецк; ООО Лебедь. - 2003. - С. 119-123. Автор проводив експеримент та виконував обробку матеріалу, приймав активну участь в аналізі та узагальненні результатів досліджень.

11. Вплив місцевої, загальної і комбінованої остеотропної терапії на ступінь оголення коренів зубів щурів при спонтанному пародонтиті на тлі різної реактивності організму / С.П. Ярова, А.А. Безсмертний, А.П. Щербань, І.В. Шелкова // Сб. научн. статей "Вопросы реконструктивной стоматологии". Выпуск 4 - Донецк; ООО Лебедь. - 2003. - С. 112-118. Автор проводив експеримент та приймав активну участь в обробці матеріалу, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

12. Безсмертний А.А., Лужанська О.С. Шинування рухомих зубів з використанням вітчизняного волоконного матеріалу "Поліглас" // Тези 57 наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. - Київ. - 2002. - С. 107. Автор виконував обробку матеріалу, аналіз та узагальнення результатів досліджень.

13. Безсмертний А.А., Безсмертний С.А. Вплив препаратів фтору на тканини пародонту // Тези 57 наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. - Київ. - 2002. - С. 107. Автор виконував обробку матеріалу, аналіз та узагальнення результатів досліджень.

14. Ярова С.П., Безсмертний А.А. Удосконалений спосіб лікування генералізованого пародонтиту: Інформаційний лист. - К., 2003. - №130. - 4 с. Особистий внесок полягає в обґрунтуванні запропонованого удосконалого способу лікування генералізованого пародонтиту та виконанні клінічних досліджень.

15. Ярова С.П., Бессмертный А.А. Приспособление для защиты межзубного промежутка при изготовлении волоконной адгезивной шины / Раціоналізаторська пропозиція за №5930 від 30.01.2001р. Автор приймав участь в розробці пристосування та виконував його клінічну перевірку.

АНОТАЦІЯ

Безсмертний А.А. Сумісне застосування волоконного адгезивного шинування зубів з диференційованою остеотропною терапією в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.01.22. - стоматологія. - Українська медична стоматологічна академія. - Полтава, 2004.

В дисертації приведене узагальнення експериментальних та клінічних досліджень і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом призначення диференційованої остеотропної терапії при волоконному адгезивному шинуванні рухливих зубів з урахуванням рівня біохімічних регуляторів кісткового метаболізму. Рівень регуляторів кісткового метаболізму в крові при пародонтиті визначає диференційований підхід до призначення локальної, загальної та комбінованої остеотропної терапії. При помірному рівні ПГЕ ₂ і ПГF₂ більш доцільна місцева остеотропна терапія (курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію). При порушеному рівні регуляторів кісткового метаболізму - більш доцільна комбінована остеотропна терапія (курс над'ясеневого електрофорезу 2 % водного розчину фториду натрію в комбінації з пероральным застосуванням препарату "Вітрум-кальціум + вітамін D"). Застосування запропонованого методу призводить до підвищення терміну стійкої клініко-рентгенологічної стабілізації запально-деструктивного процесу в пародонті і підвищує ефективність волоконного адгезивного шинування. При застосуванні методу кількість випадків рецидивування захворювання зменшується на 27,1 %, а кількість випадків руйнування шини на 32,4 %.

Ключові слова: генералізований пародонтит, простагландини, реактивність, волоконне адгезивне шинування, остеотропна терапія.

АННОТАЦИЯ

Бессмертный А.А. Сочетанное применение волоконного адгезивного шинирования зубов с дифференцированной остеотропной терапией в комплексном лечении генерализованного пародонтита. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. - Украинская медицинская стоматологическая академия. - Полтава, 2004.

Использование для шинирования подвижных зубов современных волоконных материалов значительно расширило возможности лечения больных хроническим генерализованным пародонтитом. Однако, число случаев нарушения целостности шины и рецидива заболевания остается достаточно высоким. Одним из методов повышения эффективности шинирования является применение остеотропной терапии.

Экспериментальные исследования показали, что характер течения деструктивного процесса в пародонте зависит от уровня простагландинов Е ₂ и F₂, которые являются регуляторами костного метаболизма. При умеренном уровне ПГЕ₂ і ПГF₂ определяется незначительное прогрессирование деструктивного процесса в пародонте без поражения костей опорного скелета. При нарушенном уровне регуляторов костного метаболизма (при высоком уровне ПГЕ ₂ и ПГF₂, а также при низком уровне ПГЕ ₂ на фоне высокого ПГF₂) определяется высокая скорость развития деструктивного процесса в пародонте, сопровождающаяся системным остеопорозом костей опорного скелета. Дальнейшие экспериментальные исследования показали, что при волоконном адгезивном шинировании подвижных зубов на фоне умеренного уровня ПГЕ ₂ и ПГF₂ наиболее эффективна локальная остеотропная терапия, а на фоне нарушенного уровня простагландинов - комбинированная остеотропная терапия.