Патогенетичні механізми порушень серцевого ритму у хворих з метаболічним синдромом та засоби їх корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний медичний університет

УДК 616.12.-008.318-092:616.379-008.64]-085

Патогенетичні механізми порушень серцевого ритму у хворих з метаболічним синдромом та засоби їх корекції

14.01.11 - кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Шайтуро Олена Володимирівна

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: Член кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Біловол Олександр Миколайович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кравчун Павло Григорович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії;

доктор медичних наук, доцент Корж Олексій Миколайович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини.

Захист дисертації відбудеться «18» квітня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий «17» березня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д.мед.наук, доцент Т.В. Фролова

аритмія метаболічний синдром лікування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серцеві аритмії в більшості випадків є поширеним синдромом, який зустрічається при багатьох захворюваннях (Коваленко В.М., 2003; Моисеев С.В., 2003; Cleland J., 2002; Grubb N., 2006). Розвиток серцевих аритмій суттєво змінює перебіг основного захворювання і, як правило, потребує спеціального лікування (Беленков Ю.Н., Жаринов О.Й., 2004; Wyse D., 2002). Нерідко аритмії виходять на перший план у клінічній картині , що потребує проведення терапевтичних заходів і призначення антиаритмічних препаратів із урахуванням кардіальної і супутньої соматичної патології (Бунин Ю.А., 2006; Верткин А.А., Сулимов В.А., 2006; Webster M., 1997). Це повною мірою має відношення до хворих на метаболічний синдром (МС), який представляє собою кластер гормональних і метаболічних розладів, що об'єднані головним патофізіологічним механізмом з інсулінорезистентністю (Аметов А.С., 2003; Боднар П.М., Михальчишин Г.П., 2005; Grundy S.M., Smith I.S., 2004).

Метаболічний синдром характеризується широкою поширеністю в загальній популяції і він, як правило, сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, зумовлених атеросклерозом (Перова Н.В., 2006; Grandary M., 1999). Тому не дивно, що у хворих на МС часто проявляються чинники, які сприяють появі таких аритмій, як екстрасистолія, миготлива аритмія (Girman C., Rhodes T., 2004). Це, в першу чергу, стосується порушень регуляторних нейрогуморальних гомеостатичних механізмів, ендотеліальної дисфункції, змін у автономній іннервації (Faunbert D., 2004). Результатом впливу аритмогенних чинників є поява локальних або генералізованих порушень електрофізіологічних властивостей міокарду, які і призводять до появи серцевих тахіаритмій (Дзяк Г.В., 2001; Сулимов В.А., 2006). У хворих на МС поява порушень серцевого ритму часто зумовлена комплексним впливом аритмогених чинників, які супроводжуються значними гемодинамічними порушеннями, що потребують невідкладної лікарської допомоги (Мак К.Н., 2003). У зв'язку з вищевикладеним, можна відзначити, що проблема виникнення і ефективного лікування аритмій у хворих на МС в повною мірою може бути розв'язана тільки завдяки ретельному вивченню і подальшому аналізові нейрогуморальних, гемодинамічних, та інших факторів, що змінюють електрофізіологічні властивості кардіоміоцитів (Перова Н.В., Мамедов М.Н., 2006). Місцеві тканинні гормони, такі як ендотелін-1, ангіотензин ЙЙ, особливо при супутніх порушеннях ліпідного, вуглеводного обміну негативно впливають на коронарний кровообіг, викликаючи або посилюючи ішемічні зміни в міокарді, сприяють і зміні концентрації електролітів (Малая Л.Т., Корж А.Н., 2000; Мазур Н.А., 2003).

Не дивно, що в цьому випадку в області ішемії виникає неоднорідність електрофізіологічних властивостей різних ділянок серцевого м'язу, які сприяють розвитку порушень серцевого ритму у хворих на МС. Це, у свою чергу, потребує поглибленого вивчення патофізіологічних механізмів дії лікарських засобів даної групи і розробки об'єктивних клінічних, лабораторних та інструментальних методів оцінки їх ефективності у хворих на МС. Із урахуванням сучасних даних про роль МС у розвитку дистрофічних змін у міокарді передсердь, шлуночків, ранніх атеросклеротичних змін у коронарних судинах можна відзначити, що вивчення впливу антиаритмічних засобів, інгібіторів АПФ, гіполіпідемічних препаратів із групи статинів на перебіг порушень серцевого ритму, нейрогуморальні і кардіогемодинамічні показники мають важливе значення не тільки для розуміння патогенетичних механізмів розвитку аритмій, але й сприяють покращенню результатів лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи пов'язаний з науковою діяльністю і входить до тематичного плану Харківського державного медичного університету МОЗ України як фрагмент науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб, лікувальної фізкультури і спортивної медицини «Клініко-біохімічні аспекти діагностики і лікування дисфункції міокарду, порушень коронарного кровообігу і аритмій при ішемічній хворобі серця у хворих з супутньою патологією» (державний реєстраційний номер 0102U001878).

Автор дисертаційної роботи розробила програму обстеження хворих на метаболічний синдром із порушеннями серцевого ритму, проводила клініко-інструментальне обстеження, оцінювала його результати.

Мета і завдання дослідження: оптимізація діагностики і лікування порушень серцевого ритму у хворих метаболічним синдромом.

Відповідно до мети роботи були поставлені наступні завдання:

1. З'ясувати вплив порушень ліпідного, вуглеводного обмінів на розвиток аритмій у хворих на метаболічний синдром.

2. Визначити рівень ендотеліна-1, ангіотензина ЙЙ, катехоламінів, цГМФ у плазмі крові і з'ясувати їх роль як чинників, що сприяють становленню порушень серцевого ритму у хворих на метаболічний синдром.

3. З'ясувати клінічну ефективність ловастатину у хворих на МС та аритмію: суправентрикулярну екстрасистолію, миготливу аритмію, шлуночкову екстрасистолію.

4. Вивчити вплив інгібітора АПФ раміприлу на метаболічні і кардіогемодинамічні показники у хворих на МС з порушеннями серцевого ритму.

5. Визначити особливості впливу карведілолу на кардіогемодинамічні, біохімічні показники та на перебіг серцевих аритмій у хворих на МС.

6. З'ясувати клінічну ефективність аміодарону у хворих на МС при пароксизмальній і персистуючій формі миготливої аритмії.

Об'єкт дослідження: метаболічний синдром у хворих із хронічною ішемічною хворобою серця та порушеннями серцевого ритму.

Предмет дослідження: патогенетичні механізми розвитку порушень серцевого ритму та способів їх корекції у хворих метаболічним синдромом.

Методи дослідження: (загальноклінічні, інструментальні та біохімічні дослідження.)

- для розв'язання поставлених завдань застосовували клінічні методи обстеження хворих, а також визначали ліпідний спектр крові, рівень ендотеліна -1, цГМФ, глюкози крові, імунореактивного інсуліну, показники системи ренін-ангіотензин-альдостерон, рівень електролітів, вимірювали артеріальний тиск за допомогою метода Короткова, записували ЕКГ, проводили тетраполярну грудну реографію, велоергометрію, добове моніторування ЕКГ, ультразвукове дослідження серця.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше отримані дані про те, що у хворих на МС і аритмію (шлуночкову екстрасистолію, миготливу аритмію) спостерігається збільшення концентрації у плазмі крові ендотеліна - 1, ангіотензина ЙЙ, що є важливим доказом переважання судиннозвужувальних ефектів вазорегуляторних систем.

Знайшло подальший розвиток положення про те, що лікування хворих на МС гіполіпідемічним препаратом ловастатином супроводжується позитивними змінами в ліпідному спектрі крові, зменшенням проявів коронарної недостатності, а також зменшенням кількості суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол.

Уперше показано, що лікування хворих на МС інгібітором АПФ раміприлом супроводжується не тільки покращенням кардіогемодинамічних показників, але й зниженням частоти пароксизмів при миготливій аритмії, зменшенням кількості екстрасистол.

Уперше показано, що лікування карведілолом хворих на МС супроводжується значною антиаритмічною і антиангінальною дією. Зменшенням кількості шлуночкових екстрасистол проходить на фоні зниження активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон, збільшення рівня цГМФ і зниження ендотеліна-1.

Знайшло подальший розвиток положення про те, що призначення аміодарону хворим на пароксизмальну і персистуючу форми миготливої аритмії сприяє відновленню і стабілізації синусового ритму.

Практична значимість отриманих результатів. Призначення препарату з групи статинів ловастатина хворим на МС з аритміями забезпечує розвиток не тільки гіполіпідемічної дії, але й сприяє зменшенню кількості як суправентрикулярних, так і шлуночкових екстрасистол.

Повною мірою обґрунтовано необхідність призначення раміприла хворим на МС із аритміями, що сприяє не тільки покращенню кардіогемодинамічних показників, але й зниженню кількості екстрасистол і зменшенню числа пароксизмів фібріляції передсердь.

Визначено особливості порушень у системі ренін-ангіотензин-альдостерон у хворих на МС із порушеннями серцевого ритму і показано значущість і необхідність проведення лікування інгібітором АПФ тривалої дії раміприлом.

Апробовано і впроваджено в практику лікування карведілолом хворих на МС із порушеннями серцевого ритму. Продемонстровано, що препарат покращує показники кардіогемодинаміки, знижує частоту шлуночкової екстрасистолії, не впливає негативно на ліпідний та вуглеводний обмін.

Продемонстровано важливість і необхідність призначення аміодарону хворим на МС при розвитку у них пароксизмальної чи персистуючої форми миготливої аритмії. Препарат сприяє відновленню і підтриманню синусового ритму, мало впливає на вуглеводний і ліпідний обмін.

Результати дослідження впроваджено в роботу лікувальних установ м. Харкова та області: ДКЛ ст. Харків, 17-й міській клінічній лікарні м. Харкова, поліклініці № 18 м. Харкова, обласної травматологічної лікарні м. Харкова, кардіологічне відділення міської клінічної лікарні № 3 м. Чернівці, що підтверджено актами впровадження.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені й використовуються у педагогічному процесі на кафедрі внутрішніх та професійних хвороб Харківського національного медичного університету МОЗ України, лекціях для лікарів, лікарів-інтернів ДКЛ ст. Харків.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто заповнені карти обстеження хворих, визначені мета і завдання дослідження, сформована комп'ютерна база даних. Автором самостійно розроблена програма дослідження, виконаний увесь клінічний етап обстеження хворих, аналіз результатів лабораторних і біохімічних досліджень у хворих на МС і аритмії. Автор проводила інструментальне дослідження: ехокардіографію, добове моніторування ЕКГ, тетраполярну реографію, а також обстеження в динаміці лікування препаратами. На основі отриманих даних автором розроблена програма диференційованого лікування хворих інгібітором АПФ раміприлом, ловастатином, карведілолом, аміодароном. На основі математичної і статистичної обробки результатів проведений науковий аналіз отриманих даних і сформульована наукова концепція про значущу роль нейрогуморальних, метаболічних порушень і важливість проведення патогенетично

обґрунтованого лікування.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції молодих учених «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2007); науково-практичній конференції лікарів південної залізниці «Актуальні питання діагностики й лікування захворювань серцево-судинної системи» (Харків, 2006); засіданнях Харківського наукового медичного товариства (Харків 2005, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт, серед яких 5 журнальні статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 8 тез наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, п'яти розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Обсяг дисертації --- сторінках комп'ютерного тексту, містить 25 таблиць, 16 рисунків. Список використаних джерел становить 266 найменувань із них 138 джерел українською та російською мовою та 128 іноземних джерел (що становить 26 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань нами було обстежено 123 хворих на метаболічний синдром і порушеннями серцевого ритму, які знаходилися на лікуванні в кардіологічному відділені ДКЛ ст. Харків. Серед обстежених 62 жінки (50,41%) та 61 чоловік (49,5%). Середній вік обстежених - 56,3 ± 3,9 роки.

Діагноз метаболічного синдрому, ішемічної хвороби серця (якщо нею страждали хворі) ставився на основі скарг хворих, анамнезу хвороби, життя, даних об'єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів. Критеріями діагностики метаболічного синдрому були: наявність ожиріння за абдомінальним типом різного ступеня важкості, підвищеного АТ>130/85 мм рт.ст., наявність дисліпідемії, цукрового діабету ЙЙ типу, або порушень толерантності до глюкози.

Клінічними формами ішемічної хвороби серця були стабільна стенокардія напруження та перенесений інфаркт міокарду. Порушення серцевого ритму у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії зареєстровано у 46 хворих (37,4%), шлуночкова екстрасистолія - у 54 (43,9%), миготлива аритмія - у 23 хворих (18,7%); у 25 обстежених (16,9%) порушення серцевого ритму не зареєстровано.

Усім обстеженим хворим проводили клінічне дослідження крові, сечі, визначали індекс маси тіла, вимірювали окружність тіла, стегна, визначали рівень глюкози натще, проводили пероральний тест на толерантність до глюкози із визначенням концентрації глюкози та інсуліну в крові. Кількісне визначення рівня інсуліну проводили радіоімунологічним методом за допомогою набору реактивів

р/ПРО/НС (Білорусь). Ліпідний спектр крові визначали на аналізаторі «Corona» (Швеція) ферментативним методом. Рівень ендотеліна -1 у плазмі крові визначали радіоімунологічним способом із застосуванням наборів фірми DRG. Визначення рівня ангіотензину ЙЙ, активності реніну плазми проводилося нами за стандартною методикою імуноферментним методом. Кількісне визначення альдостерону у плазмі периферичної крові проводили за допомогою радіоімунологічного методу за F. Bayard (1970). Вміст катехоламінів у крові визначали спектрофлюореметричним методом на апараті «Hitachi» (Японія). Концентрацію електролітів в плазмі крові визначали за допомогою методу полум'яної фотометрії на аналізаторі ПАЖ-2. Визначення цГМФ у плазмі крові проводили із використанням імуноферментного методу за допомогою реактивів «Гомоиммуноген» (Росія). Добове моніторування ЕКГ проводили з використанням систем «Кардиотехника - 4000». Ультразвукові дослідження у двомірному та М-режимі з робочою частотою ультразвуку 3 мГц і кутом сканування 80^о із парастернальної позиції проводили за загальноприйнятою методикою. Тетраполярна грудна реографія проводилася за допомогою реографа РПГ-2-02. Об'ємну та диференційовану реограму синхронно з ЕКГ та ФКГ записували на електрокардіографі 6-НЕК-4. Клініко - лабораторні, інструментальні дослідження проводилися в динаміці лікування хворих. Статистична обробка результатів проводилася з допомогою метода варіаційної статистики з використанням t - критерію на IBM PC 486.

Результати дослідження оброблялися з використанням ліцензійного пакета програм Microsoft office 97 (Microsoft Word, Microsoft Excel) під управлінням системи Microsoft Windows NT 4,0.

Результати дослідження. Нами були вивчені нейрогуморальні, ендотеліальні чинники, показники вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих на МС із порушеннями серцевого ритму і без них.

При вивченні стану системи ренін-ангіотензин-альдостерон було встановлено, що найвищі значення рівня ангіотензина ЙЙ 28,6 ± 1,7 пг/мл і 23,2 ± 2,1 пг/мл були у хворих із пароксизмальною формою миготливої аритмії (МА) і шлуночковою екстрасистолією (ШЕ), що вірогідно більше, ніж у хворих на МС без порушень серцевого ритму 17,4 ± 1,9 пг/мл (р<0,05) і у пацієнтів із суправентрикулярною екстрасистолією 17,9 ± 1,8 пг/мл (р₁<0,05, р₂ <0,05). Активність реніну плазми у хворих на ШЕ була 6,92 ± 0,5 нг/мл/ч ^-1, на пароксизмальну МА 7,98 ± 0,3 нг/мл/ч^-1, що було вірогідно вище, ніж у пацієнтів без аритмій 4,29 ± 0,7 нг/мл/ч ^-1 (р<0,5).

При визначенні рівня катехоламінів у хворих на МС з аритміями і без них було встановлено, що у хворих з такими порушеннями серцевого ритму, як ШЕ та МА (пароксизмальна форма) рівень адреналіну 5,96 ± 0,31 нмоль/л і 7,34 ± 0,27 нмоль/л, був значно вищий, ніж у хворих контрольної групи 3,68 ± 0,29 нмоль/л (р<0,5), із суправентрикулярною екстрасистолією 3,81 ± 0,26 нмоль/л (р₁<0,05, р₂ <0,05).

Рівень норадреналіну 46,81 ± 2,1 нмоль/л у хворих із пароксизмальною формою МА також значно перебільшував показники 1-ої (контрольної) групи, та показники хворих 2-ї групи (з СЕ) -34,01 ± 1,8 нмоль/л (р₁<0,05). Статистично значимі відмінності були відсутні при порівнянні рівня норадреналіна у хворих на ШЕ 38,14 ± 2,2 нмоль/л і показників 1-ї та 2-ої групи (р>0,05, р₁>0,05).

При дослідженні рівнів ендотеліна-1 у обстежених хворих було встановлено, що його концентрація була найбільшою у хворих на ШЕ (3-я група) - 8,46 ± 0,41 пг/мл і пароксизмальною формою миготливої аритмії 11,58 ± 0,46 пг/мл, що було суттєво більше, ніж у хворих на МС без порушень серцевого ритму (1-а група) - 6,89 ± 0,37 пг/мл (р<0,05) і у хворих із суправентрикулярною екстрасистолією 6,97 ± 0,49 пг/мл (р₁<0,05). При порівнянні даного показника у хворих 3-ї групи 8,46 ± 0,41 пг/мл і 4-ї (пацієнти з пароксизмальною формою миготливої аритмії) 11,58 ± 0,46 пг/мл, його величина була статистично більшою в останній групі (р₂ <0,05).

При визначенні рівня цГМФ у плазмі крові виявилося, що він суттєво знижений у хворих на МС із ШЕ (3 - я група) 5,41 ± 0,22 нмоль/л із пароксизмальною формою МА 5,56 ± 0,26 нмоль/л у порівнянні з показниками 1-ї - 7,16 ± 0,23 нмоль/л і 2-ї груп - 6,98 ± 0,31 (р<0,05, р₁ < 0,05). Достовірних відмінностей між показниками 3-ї і 4 груп виявлено не було (р ₂ < 0,05).

Нами вивчений вплив гіполіпідемічного препарату з групи статинів ловастатина на показники ліпідного обміну, кардіогемодинаміку, перебіг порушень серцевого ритму у хворих на МС із аритміями: суправентрикулярною, шлуночковою екстрасистоліями, пароксизмальною формою миготливої аритмії. Лікування ловастатином проводили відкритим способом без призначення плацебо протягом десяти тижнів. Препарат призначали в дозі 20-40 мг на добу 1 р після вечері. Проведене лікування призводило до достатнього гіполіпідемічного ефекту у більшості хворих. Зафіксовано суттєве зниження рівня загального ХС, ХЛ ЛПНЩ, помірне, але статистично достовірне, збільшення ХС ЛПВЩ. Важливо відзначити, що при оцінці впливу препарату на рівень ендотеліна-1 в усіх групах хворих спостерігалося достовірне зниження. Так, у 1-й групі його рівень знизився із 6,49 ± 0,23 пг/мл до 5,19 ± 0,18 пг/мл (р<0,05), у 2-й із 6,71 ± 0,31 пг/мл до 5,23 ± 0,14 пг/мл (р<0,05), у 3-й (хворі зі шлуночковою екстрасистолією) - із 8,41 ± 0,27 пг/мл до 6,73 ± 0,19 пг/мл (р<0,05), у 4-й (пацієнти із пароксизмальною формою миготливої аритмії) - із 10,03 ± 0,23 пг/мл до 7,27 ± 0,19 пг/мл (р<0,05).

Лікування ловастатином не супроводжувалося суттєвими змінами стосовно показників системи ренін-ангіотензин-альдостерон, симпатоадреналової системи, рівня ц ГМФ.

Гіполіпідемічний препарат не впливав суттєво на показники кардіогемодинаміки (за даним ехокардіографії), частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск.

Лікування ловастатином супроводжувалося зменшенням кількості ШЕ із 649 ± 12 на добу до 412 ± 15 на добу (р<0,05); частота пароксизмів миготливої аритмії суттєво не змінювалася: 2,2 ± 0,05 пароксизму на добу до лікування і 2,01 ± 0,08 після (р<0,05). Кількість суправентрикулярних екстрасистол за добу зменшилася із 843 ± 19 до 679 ± 11 (р<0,05).

Важливо відзначити, що лікування ловастатином супроводжувалося зменшенням нападів стенокардії за добу: у 1-й групі із 2,47 ± 0,24 до 1,52 ± 0,29 (р<0,05), у 2-й групі - із 2,39 ± 0,18 до 1,65 ± 0,19 (р<0,05) , у 3-й - із 2,43 ± 0,22 до 1,74 ± 0,31 (р<0,05), у 4-й - із 2,46 ± 0,19 до 1,62 ± 0,29 (р<0,05).

Крім того, у хворих спостерігалося зменшення вживання пігулок нітрогліцерину та збільшення толерантності до фізичного навантаження у 1-й, 2-й і 3-й групах. Не спостерігалося суттєвого впливу препарату щодо стерпності фізичних навантажень у хворих із пароксизмальною формою миготливої аритмії.

Препарат не впливав негативно на показники вуглеводного обміну (рівень глюкози, імунореактивний інсулін) як у хворих із порушеннями серцевого ритму, так і без них.

Нами вивчений стан системи ренін-ангіотензин-альдостерон, показники ліпідного і вуглеводного обмінів, кардіогемодинаміка, ендотеліальна функція у хворих на МС із порушеннями ритму серця і без них у динаміці лікування інгібітором АПФ раміприлом, який призначався в дозі 2,5-10 мг 1 раз на добу. Лікування раміприлом супроводжувалося зниженням рівня ангіотензина ЙЙ, альдостерона, збільшенням активності реніна плазми крові в усіх групах хворих, що обстежувалися. Так, рівень ангіотензина ЙЙ у 1-й групі хворих (без порушень ритму) зменшився із 15,6 ± 1,92 пг/мл до 10,08 ± 1,63 пг/мл (р<0,05), у 2-й групі обстежених (пацієнти з суправентрикулярною екстрасистолією) із 17,4 ± 2,3 пг/мл до 12,7 ± 2,0 пг/мл (р<0,05), у 3-ій групі (хворі з ШЕ) рівень ангіотензина ЙЙ знизився із 25,8 ± 3,3 пг/мл до 14,9 ± 2,8 (р<0,05), у 4-ій групі обстежених (хворі з пароксизмальною формою МА) із 23,6 ± 2,4 пг/мл до 12,9 ± 2,9 пг/мл (р<0,05) (рис.1).

Спостерігалося зниження альдостерону: у 1-й групі - із 291,4 ± 22,8 пг/мл до 189,6 ± 30,1 пг/мл (р<0,05); у хворих із суправентрикулярною екстрасистолією з 324,7 ± 39,2 пг/мл до 206,4 ± 28,7 пг/мл (р<0,05); у пацієнтів із шлуночковою екстрасистолією - з 337,4 ± 37,7 пг/мл до 177,8 ± 21,3 пг/мл (р<0,05), у хворих із пароксизмальною формою миготливої аритмії з 326,4 ± 25,2 пг/мл до 180,5 ± 22,1 пг/мл (р<0,05). Не спостерігалося зміни рівня іонів натрію плазми крові у всіх групах обстежених хворих. Рівень іонів калію плазми крові суттєво змінився тільки у пацієнтів із вентрикулярною екстрасистолією, де концентрація його збільшилася із 3,79 ± 0,10 ммоль/л до 4,22 ± 0,14 ммоль/л (р<0,05).

У динаміці лікування інгібітором АПФ раміприлом не було суттєвих змін щодо показників ліпідного обміну (загальний ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ТГ ) в усіх групах хворих, що обстежувалися, як з порушеннями ритму, так і без них. При вивченні впливу раміприла на показники кардіогемодинаміки у хворих на МС із аритміями було встановлено, що препарат викликає зниження артеріального тиску (як систолічного, так і діастолічного) в усіх групах обстежених (р<0,05). Крім того, лікування раміприлом супроводжувалося зменшенням КСО у 1-й групі з 69,1 ± 1,9 см ³ до 58,6 ± 1,7 см ³ (р<0,05), у другій - із 69,9 ± 1,7 см ³ до 57,8 см ³ (р<0,05), у 3 - й із 70,1 ± 1,8 см ³ до 60,4 1,2 см ³ (р<0,05), у 4-й - із 76,2 ± 2,9 см ³ до 61,8 ± 1,7 см³ (р<0,05). Крім того, було збільшення ФВ у хворих із СЕ - із 47,1 ± 1,9% до 54,0 ± 1,8% (р<0,05), із ШЕ - з 48,6 ± 3,1% до 53,3 ± 2,2% (р<0,05), у пацієнтів із пароксизмальною формою миготливої аритмії з 46,9 ± 2,2% до 53,8 ± 1,6% (р<0,05). Поряд із цим спостерігалося статистичне збільшення %ДЅ та Vсf у всіх групах обстежених (р<0,05).

Також було зниження ОПСС у всіх групах (з 1-ї до 4-ї). Так, у 1-й групі ОПСС знизився із 1998,3 ± 88,2 дин/с/см ^-5 до 1699,6 ± 100,4 дин/с/см ^-5 (р<0,05), у 2-й групі - із 2003,4 ± 110,2 дин/с/см ^-5 до 1691,3 ± 119,7 дин/с/см ^-5 (р<0,05), у 3-й групі - із 1998,4 ± 79,6 дин/с/см ^-5 до 1793,8 ± 119,7 дин/с/см ^-5 (р<0,05), у 4-й із 1868,7 ± 101,3 дин/с/см ^-5 до 1696,4 ± 108,7 дин/с/см ^-5 (р<0,05).

Важливо зазначити, що лікування препаратом супроводжувалося суттєвим зменшенням кількості СЕ із 859,7 ± 11,8 до 599,6 ± 10,2 за добу (р<0,05), ШЕ - з 796,3 ± 10,9 до 307,8 ± 12,2 за добу (р<0,05), а частота пароксизмів миготливої аритмії зменшилася з 2,09 ± 0,06 до 1,48 ± 0,04 за добу (р<0,05).

Рівень цГМФ збільшився у процесі лікування раміприлом в усіх групаххворих: у 1-й групі з 7,41 ± 0,37 нмоль/л до 8,89 ± 0,39 нмоль/л (р< 0,05), у 2-й групі з 6,99 ± 0,76 нмоль/л до 8,94 ± 0,37 нмоль/л (р <0,05), у 3-й (хворі з ШЕ) - із 6, 57 ± 0,58 нмоль/л до 9,02 ± 0,34 нмоль/л (р< 0,05).

Оцінюючи вплив інгібітора АПФ раміприла на рівень ендотеліна -1 можна відзначити його суттєве зниження як у хворих на МС із порушеннями ритму, так і без них. Так, рівень ЕТ-1 у 1-й групі обстежених зменшився з 12,89 ± 0,76 нг/мл до 9,81 ± 0,68 нг/мл ( р<0,05), у 2-й групі обстежених - з 14,3 ± 0,98 нг/мл до 10,2 ± 0,76 нг/мл (р<0,05), в 3-й групі - з 16,58±0,71 нг/мл до 12,27 ± 0,66 нг/мл ( р<0,05), у 4-й - із 15,14 ± 0,62 нг/мл до 11,10 ± 0,86 нг/мл ( р<0,05).

Під час лікування раміприлом було суттєве зниження рівня катехоламінів (як адреналіна, так і норадреналіна).

У 1-й групі рівень адреналіну знизився з 5,18 ± 0,23 ммоль/л до 4,33 ± 0,21 ммоль/л (р<0,05), норадреналіна - із 39,64 ± 1,19 ммоль/л до 31,08 ± 2,9 ммоль/л (р<0,05; у 2-й рівень адреналіна зменшився із 5,28 ± 0,29 ммоль/л до 4,19 ± 0,17 ммоль/л (р<0,05), норадреналіна - із 38,92 ± 2,01 ммоль/л до 27,9 ±1,8 ммоль/л ( р<0,05); у 3-й рівень адреналіну знизився із 5,39 ± 0,24 ммоль/л до 4,01 ± 0,14 ммоль/л ( р<0,05), у 4-й спостерігалося зниження адреналіна з 5,37 ± 0,29 ммоль/л до 4,12 ± 0,17 ммоль/л (р <0,05), норадреналіна - із 40,3 ± 2,01 ммоль/л до 29,6 ± 1,19 ммоль/л (р<0,05).

Лікування інгібітором АПФ раміприлом не супроводжувалося негативними змінами щодо показників вуглеводного обміну імунореактивного інсуліну, глюкози крові.

Нами були вивчені антиаритмічні і кардіогемодинамічні ефекти карведілолу у хворих на МС. Лікування карведілолом супроводжувалося суттєвим зниженням ЧСС, АТс, АТд у порівнянні з початковим рівнем. У хворих із ШЕ спостерігалося зменшення їх кількості з 789,7 ± 33,4 за добу до 319,8 ± 42,2 за добу (р<0,05). Суттєвого зменшення кількості пароксизмів МА не було. Важливо відзначити, що антиаритмічний ефект карведілолу супроводжувався суттєвим зниженням кількості епізодів ішемії міокарда, а також їх тривалості у всіх групах обстежених, незалежно від виду аритмій. Так, у хворих із ШЕ число епізодів ішемії міокарду зменшилося з 4,3 ± 0,2 до 1,9 ± 0,14 за добу ( р<0,05), а тривалість епізодів ішемії міокарду зменшилося з 3,3 ± 0,12 за добу (р<0,05); у хворих із пароксизмальною формою миготливої аритмії число епізодів зниження сегмента Ѕ - T зменшилося з 4,1 ± 0,3 до 1,8 ± 0,6 за добу (р<0,05), а тривалість епізодів ішемії міокарда за добу зменшилась з 3,2 ± 0,14 до 2,9 ± 0,15 (р<0,05).

Оцінюючи вплив карведілола на показники системи ренін-ангіотензин-альдостерон, було встановлено, що лікування препаратом супроводжується суттєвим зниженням рівня реніну плазми та ангіотензину II. Так, у хворих із ШЕ рівень ангіотензину II знизився з 24,1 ± 1,8 пг/мл 16,9 ± 1,3 пг/мл (р<0,05), а у пацієнтів із МА (пароксизмальна форма) - із 22,7 ± 0,96 пг/мл до 17,4 ± 1,1 пг/мл (р<0,05). Не спостерігалося суттєвого впливу карведілолу на рівень електролітів калію і натрію плазми крові у всіх обстежених пацієнтів.

При вивченні впливу карведілолу на показники ліпідного обміну було встановлено, що лікування препаратом сприяло зниженню рівня загального ХС із 7,61 ± 0,08 ммоль/л до 5,89 ± 0,09 ммоль/л (р < 0,05) у хворих із ШЕ, із 7,47 ± 0,09 ммоль/л до 5,72 ± 0,1 ммоль/л (р < 0,05) у хворих із МА (пароксизмальна форма); крім того, спостерігалося суттєве зниження рівня ХС ЛПНЩ із 4,93 ± 0,09 ммоль/л до 3,76 ± 0,08 ммоль/л ( р<0,05), ТГ із 3,97 ± 0,12 ммоль/л до 2,81 ± 0,11 ммоль/л (р< 0,05) у хворих із ШЕ, та зниження рівня ХС ЛПНЩ із 4,82 ± 0,03 ммоль/л до 3,81 ± 0,04 ммоль/л (р<0,05), ТГ із 3,24 ± 0,15 ммоль/л до 2,69 ± 0,11 ммоль/л (р<0,05) у хворих із МА. Лікування карведілолом не супроводжувалося негативними змінами щодо показників вуглеводного обміну.

Лікування карведілолом супроводжувалося суттєвим зниженням рівня ЕТ-1 у плазмі крові. Так, у хворих із ШЕ рівень ЕТ-1 зменшився з 8,26 ± 0,19 пг/мл до 6,79 ± 0,18 пг/мл ( р<0,05); у пацієнтів з пароксизмальною формою миготливої аритмії - із 9,81 ± 0,23 пг/мл до 7,12 ± 0,22 пг/мл (р < 0,05).

Лікування препаратом супроводжувалося суттєвим підвищенням рівня цГМФ у всіх хворих незалежно від виду порушень серцевого ритму. Так, у хворих на МС із ШЕ рівень цГМФ до лікування був 6,32 ± 0,29 нмоль/л, а після 8,97 ± 0,23 нмоль/л, у пацієнтів із пароксизмальною формою МА до лікування цГМФ був 6,84 ± 0,17 нмоль/л, а після 8,34 ± 0,16 нмоль/л (р<0,05). При проведенні ехокардіографії було встановлено, що лікування карведілолом супроводжується суттєвим збільшенням ФВ у хворих із ШЕ з 44,1 ± 1,2% до 51,9 ± 1,4 % (р<0,05), а у пацієнтів із МА із 46,4% ± 1,1 до 52,3% ± 1,3 (р<0,05). Спостерігалося також зменшення ОПСС у хворих на МС із ШЕ із 2001,4 ± 88,3 дин·с·ст. ^-5 до 1345,7 ± 92,4 дин·с·ст. ^-5 ( р<0,05), у хворих на МС із пароксизмальною формою МА з 1937,8 ± 76,4 дин·с·ст. ^-5 до 1444,91 ± 62,6 дин·с·ст. ^-5 (р<0,05) нами вивчена ефективність аміодарону у хворих на МС, що страждали пароксизмальною або персистуючою формою МА. Аналіз результатів лікування хворих аміодароном показав, що фармакологічна кардіоверсія була успішна у 9 хворих (56,3%) на МС та ІХС і у 11 хворих (73,3%) у хворих ХІХС. Лікування препаратом супроводжувалося антиангінальним ефектом як у тих, так і інших хворих. Це проявлялося зниженням частоти і інтенсивності нападів стенокардії, зменшенням споживання пігулок нітрогліцерину протягом доби. У процесі лікування аміодароном спостерігалося суттєве зменшення ЧСС у пацієнтів 1-ї групи з 82,6 ± 4,8 уд/хв до 61,3 ± 3,9 уд/хв (р<0,05), у пацієнтів 2-ї групи з 77,9 ± 2,1 уд/хв до 62,7 ± 1,8 уд/хв. ((р<0,05). АТс і АДд суттєво не змінилося (р<0,05).

Згідно з даними ультразвукового обстеження аміодарон не викликав суттєвих змін щодо показників кардіогемодинаміки.

Лікування препаратом не супроводжувалося негативними змінами щодо показників вуглеводного і ліпідного обмінів. Так, рівень глюкози крові у хворих 1-ї групи був 6,88 ± 0,54 ммоль/л до лікування; 6,72 ± 0,63 ммоль/л після лікування (р>0,05), відповідно рівень ІРІ був 12,46 ± 0,53 мкЕД/мл і 12,51 ± 0,63 мкЕД/мл (р>0,05); у хворих 2-ї групи показники до і після лікування відрізнялися і були 6,78 ± 0,6 ммоль/л і 6,80 ± 0,51 ммоль/л (р>0,05); 13,29 ± 1,2 мкЕД/мл і 13,12 ± 0,92 мкЕД/мл (р>0,05). Рівень загального ХС до і після лікування аміодароном у хворих 1-ї групи був 7,22 ± 0,12 ммоль/л; 7,01 ± 0,19 ммоль/л (р>0,05), у хворих 2-ї групи 7,52 ± 0,14 ммоль/л і 7,47 ± 0,12 ммоль/л (р>0,05). Для підтримання синусового ритму хворі продовжували прийом аміодарону в дозі 200-400 мг на добу протягом 6 місяців. Припинення фібриляції передсердь або суттєве зменшення пароксизмів до 1-3 на добу спостерігалося у хворих 1-ї групи (43,8%) і у 10 хворих (62,5%) 2-ї групи. Вище наведені дані свідчать про те, що протиаритмічна ефективність аміодарону суттєво менша як при проведенні фармакологічної кардіоверсії, так і при підтриманні синусового ритму

ВИСНОВКИ

1. В дисертації подано теоретичне обґрунтування результатів та досягнуто вирішення наукової задачі - розроблений новий патогенетично обґрунтований спосіб лікування порушень серцевого ритму у хворих на метаболічний синдром на основі вивчення особливостей клінінко-інструментальних, кардіогемодинамічних, біохімічних та нейрогуморальних показників.

2. Серцеві аритмії (суправентрикулярна і шлуночкові екстрасистолії, миготлива аритмія) у хворих на метаболічний синдром розвиваються на фоні інших порушень вуглеводного та ліпідного обмінів, підвищення рівня ангіотензина II, ендотеліна-1, катехоламінів, зниження рівня цГМФ.

3. Лікування ловастатином хворих на метаболічний синдром веде до зниження рівня ЕТ-1 в плазмі крові, суттєво не впливає на показники системи ренін-ангіотензин-альдостерон, рівень катехоламінів, цГМФ.

4. Гіполіпідемічний ефект ловастатина супроводжувався зменшенням кількості як суправентрикулярних, так і шлуночкових екстрасистол. Лікування ловастатином сприяло зниженню частоти нападів стенокардії, потребі в таблетках нітрогліцерину.

5. Лікування інгібітором АПФ раміприлом супроводжується зниженням активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон, симпато-адреналової системи, позитивним впливом на показники кардіогемодинаміки, зниженням рівня ендотеліна - 1 та підвищенням цГМФ. Препарат сприяв зменшенню кількості суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол, частоти пароксизмів фібриляції передсердь.

6. Лікування карведілолом хворих на метаболічний синдром супроводжувалось вираженою антиангінальною і антиаритмічною дією. Препарат зменшує кількість суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол, збільшує фракцію викиду, викликає зниження периферичного судинного опору. Карведілол зменшує активність реніну плазми, рівні ангіотензину II і ендотеліну - 1. Препарат суттєво не впливає на показники вуглеводного і ліпідного обмінів.

7. Лікування аміодароном хворих на метаболічний синдром із пароксизмальною і персистуючою формами миготливої аритмії забезпечує відновлення синусового ритму у більшості пацієнтів. Призначення препарату сприяє зниженню частоти й інтенсивності нападів стенокардії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстеженні хворих на метаболічний синдром із порушеннями серцевого ритму доцільно визначати показники ліпідного, вуглеводного обмінів, рівень ендотеліна-1, ангіотензина-II, катехоламінів. Це сприяє покращенню діагностики і організації лікування.

2. Ловастатин необхідно призначати хворим на метаболічний синдром із аритміями при порушенні ліпідного обміну. Препарат сприяє зменшенню кількості суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол.

3. Порушення виявлено щодо системи ренін-ангіотензин-альдостерон у хворих на метаболічний синдром потребують призначення інгібіторів АПФ. ІАПФ раміприл покращує кардіогемодинамічні показники, зменшує частоту аритмій. Його призначення особливо необхідно хворим із пароксизмальною та персистуючою формою миготливої аритмії для сповільнення процесів ремоделювання передсердь.

4. Для лікування хворих на метаболічний синдром з супутньою суправентрикулярною і шлуночковою екстрасистолією доцільно призначення карведілолу. Він покращує кардіогемодинамічні показники і не впливає негативно на вуглеводний та ліпідний обміни.

5. Призначення аміодарону необхідно для лікування пароксизмальної і персистуючої форми миготливої аритмії у хворих на метаболічний синдром. Препарат задовільно переноситься хворими і він суттєво не впливає на показники вуглеводного і ліпідного обмінів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шайтуро Е.В. Особенности нарушений липидного обмена у больных метаболическим синдромом и нарушениями сердечного ритма // Врачебная практика.- 2006.- №6.- С. 90-93.

2. Беловол А.Н., Шайтуро Е.В. Влияние рамиприла на течение нарушений сердечного ритма у больных метаболическим синдромом // Врачебная практика. - 2007. №2.- С.58-63.

3. Шайтуро Е.В. Гиполипидемическая терапия у больных с метаболическим синдромом и нарушениями сердечного ритма // Медицина сьогодні і завтра. - 2007. - №3. - С.90-93.

4. Шайтуро Е.В. Антиаритмические и кардиогемодинамические эффекты карведилола у больных метаболическим синдромом //Врачебная практика.- 2007. - №5. - С.21-25.

5. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Шайтуро Е.В. Влияние симвастатина на показатели липидного обмена у больных ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом // «Новітні технології в діагностиці та лікуванні внутрішніх хвороб» : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків. - 2004. - С.82.

Автором проведена статистична обробка даних і аналіз отриманих даних.

6. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Шайтуро Е.В. Особенности гиполипидемической терапии у больных ишемической болезнью сердца и инсулинонезависимым сахарным диабетом // Конференція з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету : Матеріали науково-практичної конференції. - Харків. - 2005. - С. 102-103.

Внесок дисертанта полягав у обстежені хворих та проведення аналізу отриманих результатів.

7. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Шайтуро Е.В.. Влияние амиодарона на течение мерцательной аритмии у больных сахарным диабетом // Конференція з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету .: Матеріали науково-практичної конференції. - Харків. - 2005. - С.103-104.

Внесок дисертанта полягав у проведенні клінічного обстеження хворих та статистичній обробці даних.

8. Беловол А.Н., Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Шайтуро Е.В. Особенности антиагрегационного эффекта клопидогреля у больных ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом // Конференція з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету : Матеріали науково-практичної конференції - Харків. 2005. - С.82-83.

Автор забезпечила обстеження хворих, зробила аналіз отриманих даних, підготовила матеріал до друку.

9. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Шайтуро Е.В. Эффективность амиодарона и пропафенона при лечении мерцательной аритмии у больных сахарным диабетом // „Терапевтичні читання: Алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб : Матеріали науково-практичної конференції. - Харків. - 2005. - С.142.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, статистична обробка отриманих даних, узагальнення отриманих результатів.

10. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Шайтуро Е.В. Антиагрегационный эффект клопидогреля у больных стенокардией и сахарным диабетом //Щорічні терапевтичні читання: Терапевтична клініка від науки до практичної охорони здоров'я, присвяченої пам'яті Л.Т.Малої: Матеріали науково-практичної конференції . - Харків. - 2006 . - С. 84.

Автор самостійно обстежувала хворих, підбирала літературні дані, проводила статистичну обробку та аналіз отриманих результатів.

11. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Шайтуро Е.В. Лечение амиодароном фибрилляции предсердий у больных сахарным диабетом //Щорічні терапевтичні читання: Терапевтична клініка від науки до практичної охорони здоров'я, присвяченої пам'яті Л.Т.Малої: Матеріали науково-практичної конференції . - Харків. - 2006 . - С. 78.

Автор забезпечила обстеження хворих, зробила аналіз отриманих даних, підготовила матеріал до друку.

12. Шайтуро О.В., Кучеренко О.Д. Антиагрегаційний ефект клопідогреля у хворих метаболічним синдромом та миготливою аритмією // Медицина третього тисячоліття: Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених. - Харків. - 2007. - С. 63.

Автор забезпечувала обстеження хворих, проводила статистичну оброблу та аналіз отриманих результатів.

АНОТАЦІЇ

Шайтуро О.В. Патогенетичні механізми порушень серцевого ритму при метаболічному синдромі та їх корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. - кардіологія. - Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2008.

Дисертація присвячена вивченню патогенетичних механізмів розвитку порушень серцевого ритму суправентрикулярної і шлуночкової екстрасистолії, пароксизмальної миготливої аритмії у хворих на метаболічний синдром та оцінки клінічної ефективності інгібіторів АПФ, статинів, карведілолу та аміодарону у хворих на метаболічний синдром.

У роботі продемонстровано, що у хворих на метаболічний синдром серцеві аритмії розвиваються на фоні підвищення рівня ангіотензину II, катехоламінів, ендотеліна-1, зниження рівня цГМФ та супутніх порушеннях вуглеводного та ліпідного обмінів.

Наявність порушень ліпідного обміну у хворих на МС підсилює прояви аритмій. Гіполіпідемічна дія ловастатину супроводжується зменшенням кількості шлуночкових і суправентрикулярних екстрасистол; лікування ловастатином спричиняє зниженню рівня ендотеліна-1 у плазмі крові, суттєво не впливає на рівень цГМФ, катехоламінів, показники системи ренін-ангіотензин-альдостерон.

Продемонстрована ефективність використання інгібітору АПФ раміприла при лікуванні хворих на МС і порушеннями серцевого ритму. Препарат покращує кардіогемодинамічні показники, сприяє зменшенню екстрасистол і пароксизмів миготливої аритмії.

Доведена перспективність використання карведілолу у хворих на МС і порушеннями ритму серця. Лікування карведілолом супроводжується значним антиаритмічним ефектом при відсутності негативного впливу на показники вуглеводного та ліпідного обмінів.

У роботі показана доцільність проведення антиаритмічної терапії аміодароном хворих на МС при наявності у них пароксизмальної або персистуючої форми миготливої аритмії. Лікування препаратом забезпечує відновлення і підтримання синусового ритму у значної кількості хворих.

Ключові слова: метаболічний синдром, аритмії, діагностика, лікування.

Шайтуро Е.В. Патогенетические механизмы нарушений ритма сердца при метаболическом синдроме и их коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11. - кардиология. - Харьковский национальный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена изучению патогенетических механизмов нарушений ритма сердца (суправентрикулярной и желудочковой экстрасистолии, пароксизмальной формы мерцательной аритмии) и оценке клинической эффективности ингибиторов АПФ (рамиприла), статинов (ловастатина), карведилола и амиодарона у больных метаболическим синдромом

Нарушение сердечного ритма оказывают существенное влияние на течение основного заболевания и требуют специального лечения, направленного на устранение самой аритмии и корректировку имеющихся метаболических расстройств. С учетом современных тенденций развития аритмий в работе продемонстрировано, что у больных метаболическим синдромом сердечные аритмии развиваются на фоне повышения уровня ангиотензина II, катехоламинов, эндотелина-1, снижение уровня цГМФ и сопутствующих нарушениях углеводного и липидного обменов.

Наиболее высокий уровень ангиотензина ЙЙ, эндотелина-1 наблюдался у больных с желудочковой экстрасистолией и пароксизмальной формой мерцательной аритмии и, напротив, в этих же группах больных содержание цГМФ в плазме крови было существенно ниже, чем у больных без нарушений ритма и у пациентов с суправентрикулярной экстрасистолией.

Наличие дислипидемии у больных МС усиливает проявления аритмий. Гиполипидемическое действие ловастатина сопровождается уменьшением числа суправентрикулярных и желудочковых экстрасистол. Число пароксизмов мерцательной аритмии существенно не изменилось. Лечение ловастатином способствует снижению уровня эндотелина-1 в плазме крови, не влияет на уровень цГМФ, катехоламинов, показатели системы ренин-ангиотензин-альдостерон.

Лечение статином не сопровождалось влиянием на показатели кардиогемодинамики.

Продемонстрирована важность и эффективность применения ингибитора АПФ рамиприла при лечении больных МС и аритмиями. Препарат положительно влияет на показатели кардиогемодинамики, способствует уменьшению частоты экстрасистол и пароксизмов мерцательной аритмии.

Лечение рамиприлом сопровождается снижением активности системы ренин-ангиотензин-альдостерон, симпато-адреналовой системы, снижением плазменного уровня эндотелина-1 и увеличением цГМФ.

Доказана перспективность применения карведилола у больных МС и нарушениями ритма сердца. Лечение карведилолом сопровождается существенным антиаритмическим эффектом при отсутствии негативного влияния на показатели углеводного и липидного обменов.

Лечение карведилолом сопровождается снижением активности системы ренин-ангиотензин-альдостерон, увеличением уровня цГМФ и снижением эндотелина-1.

В работе показана целесообразность проведения антиаритмической терапии амиодароном у больных метаболическим синдромом при наличии у них пароксизмальной или персистирующей формы мерцательной аритмии. Лечение препаратом обеспечивает восстановление и поддержку синусового ритма у значительного числа больных.

Препарат не оказывает отрицательного влияния на показатели углеводного и липидного обмена.

Ключевые слова: метаболический синдром, аритмии, диагностика, лечение.

Shaytura O.V. Pathogenetic mechanisms and correction of cardiac arrhythmia in the patients of metabolic syndrome. - The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.11. - Cardiology. - Kharkiv nationally medical university MOZ of Ukraine, Kharkiv, 2008.

The dissertation is devoted of studying of pathologonetic mechanisms of development of arrhythmias (supraventricular and ventricular premature beats, atrial paroxysmal flutter) in the patients with metabolic syndromes and estimation of clinical efficiency of inhibitors of APF (ramiprili), statins (lovastatin), carvedilolum and amidaronum in the patients with metabolic syndromes. In work it is shown, that in patients with metabolic syndromes and arrhythmias there is development of disturbances of level endothelin-1, angiotensin II. In patients with ventricular premature beats and atrial fibrillation there is (paroxysmal form) increase of level of adrenaline, noradrenalin, angiotensin II and significant decrease of cGMF. Hyperlipidemia in patients with metabolic syndrome effectively treated with lovastatinum that demonstrates positive changes in lipids spectrum of blood. The preparation causes decrease of level of plasma endothelin - 1, helps decrease of quantity of ventricular and supraventricular extrasystole.

It is perceptivity to use ramiprilum at treatment of patients with arrhythmias. The preparation improves the parameters of hemodynamics, reduces the symptoms arrhythmia.

It is shown importance of use of carvedilolum in patients with metabolic syndromes and disturbs bancs of cardiac rhythm. The treatment with carvedilolum is accompanied by essential antiarrhytmic effect.

Amiodarone is required with metabolic syndrome in case of paroxysmal and persistence forms of atrial fibrillation.

Key words: metabolic syndrome, arrhythmia, diagnostic treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

АТс - артеріальний систолічний тиск

АТд - артеріальний діастолічний тиск

ALD - альдостерон

Ang II - ангіотензин II

АПФ - ангіотензинперетворюючий фермент

ВЕМ - велоергометрія

ВООЗ - всесвітня організація охорони здоров'я

ЕКГ - електрокардіограма

ЕТ -1 - ендотелін -1

ЕхоКГ - ехокардіограма

ІАПФ - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту

ІХС - ішемічна хвороба серця

КДД - кінцевий діастолічний діаметр лівого шлуночка

КДО - кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка

КСД - кінцевий систолічний діаметр лівого шлуночка

КСО - кінцевий систолічний об'єм лівого шлуночка

К⁺ - іони калію

ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності

ЛПДНЩ - ліпопротеїди дуже низької щільності

МА - миготлива аритмія

МС - метаболічний синдром

Nа⁺ - іони натрію

NYHA - Нью-Йоркська кардіологічна асоціація

ОПСС - загальний периферійний судинний опір

ПСР - порушення серцевого ритму

PRA - активність реніну плазми

RAAS - система ренін-ангіотензин-альдостерон

%ДЅ - ступінь скорочення передньо- заднього розміру лівого шлуночка

СЕ - суправентрикулярна екстрасистолія

ТГ - тригліцериди

УО - ударний об'єм

ФВ - фракція викиду

ФК - функціональний клас

ХС - холестерин

цГМФ - циклічний гуанозин-монофосфат

ЦД II - цукровий діабет II типу

ЧСС - частота серцевих скорочень

ШЕ - шлуночкова екстрасистолія

Vcf - швидкість циркулярного скорочення волокон міокарду

Размещено на Allbest.ru

...