Матеріали і методи дослідження. На першому етапі проведений ретроспективний клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду і стан немовлят у 87 жінок після хірургічної корекції ІЦН під час вагітності, а також у 15 жінок з ІЦН без проведення корекції недостатньої функції шийки матки. На другому етапі проведений клінічний аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду в 114 жінок, що знаходилися під спостереженням у жіночій консультації або на лікуванні в акушерському стаціонарі, а також вивчено стан їх немовлят. У контрольну групу ввійшла 51 жінка з фізіологічним перебігом вагітності, а також їх немовлята. I (основна) група складалася з 31 вагітної з загрозою переривання вагітності та ІЦН, лікування яким проводилося за розробленою нами методикою з використанням медичного клею. В II групу (порівняння) увійшли 32 вагітні з загрозою переривання вагітності та ІЦН, корекція якої проводилося традиційним хірургічним методом.

Усім вагітним проводилися загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, а також гормональне, морфологічне, бактеріоскопічне і бактеріологічне обстеження. Проводилося ультразвукове обстеження з використанням лінійного датчика 3,5 МГц на апараті "Siemens". Перебіг вагітності оцінювали в динаміці за триместрами вагітності, проводилося вивчення особливостей родового акту і перебіг післяпологового періоду, оцінка немовлят за шкалою Апгар і мікробіологічне обстеження зовнішнього слухового проходу.

Матеріалом для бактеріологічного і бактеріоскопічного досліджень був вміст верхньої третини бічної стінки піхви і цервікального каналу, а також вміст зовнішнього слухового проходу немовлят. Ідентифікація мікроорганізмів проводилася за їх культуральними і морфологічними ознаками. Вивчення чутливості до антибактеріальних препаратів здійснювали методом дифузії в агар із застосуванням діагностичних дисків із представниками основних класів антибактеріальних засобів, що використовуються в акушерстві і гінекології. Визначення кількості молочнокислих бактерій проводилося через 24-48 годин інкубації при температурі 371°С. Для виділення умовно-патогенних мікроорганізмів сімейства Enterobacteriaceae робили посів на середовище Ендо. Для виділення стафілококів використовували жовтковий сольовий агар. Потім колонії відсіювали на м'ясопептонний агар та ідентифікували за загальноприйнятими тестами із застосуванням класичних середовищ. Кількісний аналіз мікрофлори проводився згідно наказу МОЗ України №4 від 05.01.1996 р. Діагностичним критерієм є 10² і більше КОЕ в 5 см³ змиву.

Гормональне обстеження включало визначення гормонів яєчників: естріолу (Е₃), тестостерону (Тс); гормонів фетоплацентарного комплексу (ФПК): прогестерону (Пг), плацентарного лактогену (ПЛ); гормонів наднирників: дегідроепіандростерона-сульфату (ДГЕА-с), кортізолу (Кр). Кров для дослідження брали в умовах основного обміну, ранком натще з ліктьової вени в кількості 5,0 мл. Під час вагітності дослідження проводилися в динаміці вагітності до і після лікування. Визначення гормонів виконані методом радіоімунологічного аналізу стандартними наборами фірм "Incstar" (США), "Amercham" (Великобританія), "Sea-Ire-Sorin" (Франція). Показники плацентарного комплексу визначали імуноферментним методом. Облік результатів дослідження здійснювали на приладі "Multiscan" фірми "Titertec".

Морфологічними методами вивчена структура тканин піхвової і цервікальної порцій шийки матки у двох групах жінок, що страждають на ІЦН. Тканини шийки матки, фіксовані в 10% розчині холодного нейтрального формаліну, заливали в парафін за стандартною методикою. На ротаційному мікротомі МПС-2 виготовляли серійні гістологічні зрізи товщиною 5±1 мкм, які потім фарбували гематоксиліном та еозином, за Вергоффом, толуїдиновим синім при рН 2,6 і 5,3, ставили ШИК-реакцію з обробкою контрольних зрізів амілазою. Проведено кількісну поляризаційну мікроскопію стромального компонента шийки матки і клейового біологічного з'єднання. Вимірялася вихідна оптична сила колагенових волокон на непофарбованих парафінових зрізах, занурених у канадський бальзам (Ipol), сила подвійної променезаломлюваності після постановки фенольної реакції Ебнера з обчисленням фенольного індексу (Iphen), ШИК-реакції з обчисленням індексу накопичення нейтральних мукополісахаридів (Inmps), після фарбування толуїдиновим синім при рН 2,6 з обчисленням індексу накопиченням глікозаміногліканів (Igag) за (G. Scheuner, J. Hutschenreiter, 1972). За каліброваними графіками визначали ступінь зрілості колагенових волокон (Шлопов В.Г., 1984).

Отримані дані лабораторних досліджень оброблені методом варіаційної статистики з використанням пакета прикладних програм. Статистична значущість результатів оцінювалася параметричними критеріями Стъюдента-Фішера. Різниця між показниками вважалася достовірною при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Для вивчення частоти і структури ускладнень у матері і плоду ретроспективно досліджений клініко-анамнестичний матеріал перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду, а також стан немовлят у 87 жінок, яким проводилося хірургічне лікування ІЦН під час вагітності шляхом накладення циркулярного шовкового шва на шийку матки, а також у 15 жінок з ІЦН, яким корекція недостатньої затульної функції шийки матки не проводилась.

З усіх жінок, яким проводилася хірургічна корекція ІЦН під час даної вагітності, народили в термін 46 (52,87%). Не доносили вагітність до терміну 40 (45,98%) жінок, з яких у 12 (13,79%) вагітність перервалася до 28 тижнів і у 28 (32,18%) відбулися передчасні пологи. В однієї жінки (1,15%) пологи були спізнілими.

У 75 пологах зустрілися ускладнення: розриви шийки матки - 18 (14,29%), розриви піхви - 16 (12,70%), швидкі і стрімкі пологи - 15 (11,90%), раннє вилиття навколоплодових вод - 13 (10,32%), розриви промежини - 11 (8,75%), передчасне вилиття навколоплодових вод - 10 (7,94%), внутрішньоутробна гіпоксія плоду - 7 (5,56%), слабість пологової діяльності - 6 (4,76%), дефект плацентарної тканини - 5 (3,97%), інтимне прикріплення плаценти - 4 (3,17%), хоріонамніоніт у пологах - 3 (2,38%), крайове прикріплення плаценти з кровотечею та атонічна кровотеча - по одному випадку (0,79%). У 16 (12,70%) була патологічна крововтрата - понад 1% від маси тіла.

Післяпологовий період перебігав з ускладненнями у кожної п'ятої породіллі: 2 (2,67%) - ендометрит, 7 (9,33%) - субінволюція матки, 4 (5,33%) - загоєння швів на промежині вторинним натягом після розбіжності швів, 2 (2,67%) - мастит.

У зв'язку з наявністю протипоказань 15 жінкам з ІЦН не було проведено її корекції. Структура протипоказань мала такий вигляд: пролабування плідного міхура - 20,0%, виражена травматична деформація шийки матки - 13,33%, кольпіт - 40,0%, часткове відшарування хоріона - 13,33%, предлежання плаценти - 13,34%. В результаті консервативного лікування ІЦН пологами завершилось 2 (13,33%) вагітності, з яких - 1 (6,67%) були передчасні і 1 (6,67%) термінові.

Приведений клініко-статистичний аналіз не виявив достовірних відмінностей між жінками порівнювальних груп за досліджуваними показниками, що дозволяє їх порівнювати між собою. Відмінності між порівнювальними групами і групою контролю носять об'єктивний характер.

Вивчення гормонального гомеостазу у вагітних порівнювальних груп дозволило установити, що в основній і групі порівняння рівень Кр перевищував його показники в групі контролю практично в 1,5 рази за весь час вивчення. Нами встановлено, що у жінок I і II груп рівень Пг залишався вірогідно нижче контролю, не маючи достовірної різниці (р>0,05) між цими групами. І лише до 27-28 тижнів вагітності рівень Пг наближався до рівня контролю. Поряд з цим встановлено, що у всі досліджувані терміни вагітності рівень ПЛ у I групі жінок не мав достовірних відмінностей від рівня ПЛ групи контролю (р>0,05). У той час, як у жінок II групи він вірогідно відрізнявся від контролю в терміни 19-20 тижнів (66,428,22 нмоль/л и 93,625,55 нмоль/л відповідно). В інші терміни рівень ПЛ в цих групах не мав достовірних відмінностей але був значно низьким ніж у контролі. У I і II групах було достовірне зниження рівня Е₃ в терміни 19-20 і 27-28 тижнів, та 27-28 тижнів відповідно (24,172,83 нмоль/л і 67,985,76 нмоль/л, і 19,28±1,89 нмоль/л у порівнянні з 33,62,47 нмоль/л і 47,682,27 нмоль/л в контролі). Визначаючи рівні Тс і ДГЕА-с нами не виявлено гіперандрогенії у вагітних порівнюваних груп.

Дослідження мікробіоцінозу вмісту піхви у жінок порівнювальних груп до проведення лікувальних заходів дозволило встановити наявність асоціації патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів у жінок I групи в 12 (38,71%) і в жінок II групи - у 10 (31,25%) випадках, які відсутні в жінок групи контролю. Крім того, у жінок I групи наявні Gardnarella vaginalis, що було відсутнім у жінок групи контролю, причому вони виявлялися в 2,5 рази частіше, ніж у жінок II групи. Вцілому, стан мікробного обсіменіння статевих шляхів жінок обстежуваних груп характеризувався збільшенням їх мікробного обсіменіння зі зміною якості мікрофлори вбік зменшення кількості сапрофітної флори і збільшення кількості патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів у порівнянні з групою контролю. Ці зміни свідчать про наявність запальних процесів у пологових шляхах вагітних I і II груп.

Нами розроблений комплекс діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, що виконуються у вагітних з істміко-цервікальною недостатністю. Вагітні з діагнозом ІЦН підлягають госпіталізації в стаціонар і проведенню корекції недостатньої затульної функції шийки матки.

Діагноз ІЦН виставлявся на підставі: зіяння внутрішнього вічка шийки матки, прогресуючого дозрівання шийки матки (вкорочення і розм'якшення шийки матки, збільшення діаметра зовнішнього і внутрішнього зіву шийки матки), поява пролабування плодового міхура в цервікальний канал і піхву за даними огляду в дзеркалах та бімануальному огляді; дані УЗД - довжина шийки матки 2,5 см і менше і діаметр внутрішнього віка 0,6 см і більше. Корекція ІЦН під час вагітності проводилася за розробленою нами методикою з використанням медичного клею МК-14 І з антибактеріальним ефектом.

Клей МК-14 І являє собою двокомпонентну композицію: компонент "А" - суміш мономерів, ефірів б-цианакрилової кислоти; компонент "Б" - рідина яскраво-зеленого кольору, що містить хлоргексидину біглюконат. Готується клей безпосередньо перед використанням шляхом змішування компонентів "А" і "Б" в шприц-тюбику, захисні ковпачки і голки необхідно помістити в стерильний розчин. Для приготування клею на шприц-тюбик з компонентом "Б" накручують голку, проколюють його, а потім уводять голку в шприц-тюбик з компонентом "А" і переносять компонент "Б" через цю голку в шприц-тюбик, який містить компонент "А".

Реалізація запропонованого нами способу: вагітна знаходиться на гінекологічному кріслі. При строгому дотриманні правил асептики та антисептики, без проведення анестезії, шийку матки відкривали в дзеркалах. Передню губу шийки матки фіксували кульовими щипцями, після чого цервікальний канал висушували за допомогою марлевого тампона і 76% спирту (при достатній довжині шийки матки - не менше 1 см, а при значному вкороченні - на всю її довжину). Після цього в цервікальний канал уводили клейову композицію МК-14 І, підготовлену перед використанням, і з'єднували його стінки на 1 хвилину. Кульові щипці знімають і виймали піхвові дзеркала. Протягом доби вагітна знаходилася на постільному режимі, при необхідності проводилася токолітична терапія в звичайному порядку, а також корекція виявлених порушень гомеостазу і функції ФПК. Контроль ефективності проведеної корекції проводився через 7 і 14 діб - огляд шийки в дзеркалах та УЗД. Надалі вагітна знаходилася під наглядом в жіночій консультації.

При виникненні симптомів загрози переривання вагітності, в залежності від терміну, призначається токолітична терапія: спазмолітики, 2,5% розчин магнію сульфату, бета-міметики (гініпрал, партусистен). При виявленні вогнищ хронічної інфекції і встановленні характеру збудника і його чутливості до антибактеріальних препаратів проводиться санація специфічними для виявленого збудника препаратами. Санація піхви проводилась антисептиками широкого спектра дії - "Цитеал", "Бетадин" з подальшим відновленням порушеного мікробіоцінозу - "Вагілак" свічі №10.

Профілактика і лікування ФПН проводилася всім вагітним за загальноприйнятими методами з включенням ессенціале, реополіглюкін, комплекс вітамінів і мікроелементів ("Матерна", "Прегнавіт"), актовегін по 5,0 мл внутрішньовенно на 40% розчині глюкози №10, трентал 5,0 внутрішньовенно на 5,0% розчині глюкози №10.

При виявленні зміни балансу статевих гормонів відповідно терміну вагітності, проводилася його лікування (гіперандрогенія - дексаметазон 0,5 мг на добу внутрішньо, гіпопрогестеронемія - дуфастон 10 мг два рази на добу внутрішньо) під динамічному контролі рівня цих гормонів у крові до їх стабілізації.

Проведений порівняльний аналіз результатів морфологічних змін тканинних структур шийки матки при корекції ІЦН шляхом застосування клейової композиції МК-14 І та хірургічної корекції дозволив виявити деякі відмінні риси розвитку репаративної регенерації при вище зазначених методах.

Що стосується реакції тканин шийки матки при хірургічній корекції ІЦН, то вона супроводжувалася вираженою запальною інфільтрацією навколо шовного матеріалу і зберігалася тривалий час. У 4 випадках ці запальні клітинні інфільтрати нами виявлені в краях розривів тканин під час пологів. Крім того, у двох спостереженнях відзначене нагноєння навколо шовного матеріалу. У складі інфільтратів, крім ПМЯЛ, лімфоцитів виявлялися макрофаги і плазматичні клітини, що вказує на імунний характер запалення. Процес репаративної регенерації у всіх наших спостереженнях, також як і за даними літератури (Белоглазова С.Е., 1988), супроводжувався розвитком рубцевої волокнистої сполучної тканини. Кількісні поляризаційно-оптичні параметри волокон, такі як вихідна оптична сила подвійної променезаломлюваності (5,60330,2731), фенольний індекс (1,66240,0352), індекси вмісту нейтральних мукополісахаридів (1,83700,0496) і глікозаміногліканів (1,74190,0186) свідчать про виражені процеси фіброзування і гіалінозу. Збільшення питомого об'єму таких волокон у шийці матки порушує її еластичність і може служити причиною її розривів у період пологів.

При застосуванні клейової композиції МК-14 І в шийці матки, переважно в ектоцервіксі, розвивалося асептичне запалення зі слабкою клітинною реакцією. У жодному з спостережень не відзначено ні клінічних, ні морфологічних ознак гнійного або гранулематозного запалення. За результатами морфологічного дослідження показано, що основна маса гранул розташовується в товщі багатошарового плоского епітелію, у зоні щільних десмосомальних з'єднань. Менша концентрація гранул виявляється в області базальної мембрани ектоцервіксу та субепітеліальних тканинних структур. В епітелії ендоцервіксу клейові гранули практично не визначаються. Це свідчить на користь того, що формування клейового з'єднання при нанесенні його на епітелій ектоцервіксу не супроводжується глибокою перфузією клейових гранул у підлеглі мезенхімальні структури. Подальше формування біологічно міцної спайки відбувається за рахунок появи новостворених колагенових волокон. На наш погляд, інтерес представляє той факт, що утворення цих волокон не супроводжується вираженою макрофагально-фібробластичною реакцією. Проте, як показали результати поляризаційно-мікроскопічного дослідження, ці колагенові волокна, представлені фібрилами, об'єднаними глікопротеїдами, а також волокнами, стабілізованими білково-мукополісахаридними комплексами. Тобто, їх вихідна оптична сила подвійної променезаломлюваності дорівнює 3,65120,12370, фенольний індекс не перевищує 1,36150,0483, відповідно індекси вмісту нейтральних мукополісахаридів і глікозаміногліканів знаходяться в діапазоні 2,08320,0364 і 1,97070,0243. Отже, ці волокна володіють всіма анізотропними властивостями, характерними для волокон, що входять до складу капсул органів здорової людини (Шлопов В.Г., 1984; Scheuner G., Hutschenreiter J., 1972). Дане біологічне з'єднання, сформоване клейовими гранулами і пучками колагенових волокон, за міцністю достатнє для лікувальної корекції ІЦН під час вагітності і не вимагає хірургічного втручання в період пологів для його роз'єднання.

Після проведеного комплексу лікувальних заходів у вагітних I і II груп значно змінився рівень Пг. Так, в I групі у всі порівнювані терміни вагітності він наближався до показників у контролі. В II групі жінок рівень Пг вірогідно відрізнявся від контролю та I групи в 27-28 тижнів, склав відповідно - 224,05±76,73 нмоль/л, 359,86±4,58 нмоль/л і 347,23±9,21 нмоль/л. В інші терміни відмічено зниження рівня Пг від контролю на 25-38%.

Рівень Кр в I і II групах мав стрибкоподібні коливання, не маючи достовірної різниці між собою. Поряд з цим було достовірне збільшення його рівня в II групі жінок у порівнянні з групою контролю в терміни 19-20 тижнів вагітності (610,36±33,72 нмоль/л і 497,72±3,41 нмоль/л відповідно).

Рівень ПЛ у I групі практично наближався до такого в групі контролю, не маючи достовірної різниці. І тільки в 17 тижнів вагітності спостерігалося відхилення більше ніж на 27,23%. Рівень ПЛ у II групі мав значні стрибкоподібні коливання у всі терміни вагітності. Достовірна відмінність виявлена лише в 27-28 тижнів вагітності (105,50±10,95 нмоль у II групі і 190,16±20,73 нмоль у контролі). Відмінності рівня ПЛ у цих групах у різний термін вагітності не були достовірними. Так рівень ПЛ у II групі відрізнявся від такого в контролі в 13 тижнів - на 48,25%, у 17-18 тижнів - на 37,06%, у 23-24 тижні - на 24,43%, у 27-28 тижнів - на 55,48%. При вивченні рівня Е₃ встановлено його достовірне збільшення в I групі в порівнянні з контролем у терміни 27-28 тижнів - 70,50±9,67 нмоль/л і 47,68±2,27 нмоль/л відповідно (p<0,05), у II групі в порівнянні з контролем у 23-24 тижні - 65,10±8,69 нмоль/л і 40,28±2,32 нмоль/л відповідно (p<0,05). Ці зміни вказують, що порушення функціонування системи мати-плацента в II групі зберігаються після лікування.

При контрольному обстеженні мікробіоцінозу пологових шляхів після проведеного лікування було встановлено, що у вагітних I групи не відбулося значної зміни частоти виявлення сапрофітної, патогенної й умовно-патогенної флори, а також бактеріологічних посівів без росту. Але виявлено зменшення кількості мікробних асоціацій в 4 рази. Пацієнткам II групи на тлі хірургічної корекції ІЦН проводилася санація статевих шляхів ідентична жінкам I групи. Однак, через 14-21 день після проведення корекції ІЦН у жінок II групи виявлене збільшення бактеріального обсіменіння пологових шляхів. У 100% випадків виявлялися позитивні результати бактеріальних засівів, з яких лише в 7 (25,9%) виявлялася сапрофітна флора, у 2 (7,4%) лактобацили та в 5 (18,5%) B. subtilis. Збільшилася кількість мікробних асоціацій з 10 (31,25%) до 12 (44,44%). Патогенна й умовно-патогенна мікрофлора виявлялася в 20 (74,07%) випадках.

Виявлене збільшення бактеріального обсіменіння родових шляхів у вагітних II групи свідчить про те, що проведення хірургічної корекції ІЦН, навіть на тлі проведення санації піхви, приводить до порушення мікробіоцінозу пологових шляхів, що вплинуло на подальший перебіг та результат вагітності.

При бактеріологічному обстеженні посліду породілей I групи і групи контролю виявилися стерильними в 18 (62,07%) і 41 (80,39%) випадках відповідно. На відміну від цього посліди породілей II групи в 100% випадках мали бактеріологічне обсіменіння.

З позитивних посівів у I і II групі виявлялися сапрофіти відповідно в 4 (13,79%) і 3 (11,11%) випадках, лактобацили і B. subtilis відповідно - у 2 (6,9%) і 2 (6,9%), і в 2 (7,41%) і 1 (3,7%) випадках. Патогенної флори в I групі не було. У I групі умовно-патогенна мікрофлора виявлена в 7 (24,14%) випадках і була представлена: St. epidermidis - 1 (3,45%), E. coli - 3 (10,35%), Proteus vulgaris - 2 (6,9%), інші мікроорганізми - 1 (3,45%). В II групі патогенна й умовно-патогенна мікрофлора виявлена в 24 (88,89%) випадках і відрізнялася значним збільшенням, у порівнянні з попередніми групами, частоти виявлення E. coli - 9 (33,33%), Proteus vulgaris - 9 (33,33%), а також появою St. aureus - 3 (11,11%). Крім цього по 1 (3,7%) випадку виявлялися Pseudomonas aeruginosa і St. epidermidis.

Вивчення мікробного пейзажу зовнішнього слухового проходу немовлят, проведене відразу після народження, дозволило виявити відсутність мікробного обсіменіння в 21 (70,0%) немовляти від матерів I групи та в 3 (11,11%) немовлят від матерів II групи. Поряд з цим були виявлені відмінності складу висіяної флори у дітей, народжених від матерів I і II груп. У I групі сапрофітна флора була представлена лактобацилами і B. subtilis, які виявлені в 1 (3,45%) і 2 (6,9%) випадків відповідно, в цілому - 3 (10,0%). Патогенна й умовно-патогенна флора - St. epidermidis - 2 (6,66%), E. coli - 1 (3,33%), Proteus vulgaris - 1 (3,33%), інші мікроорганізми висівалися в 2 (6,66%) випадках.

У II групі в немовлят відзначалося не тільки значне збільшення висіяних мікроорганізмів із зовнішнього слухового проходу, але і зсув убік патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. Так, сапрофітна флора виявлялася в 2 (7,41%) випадках і представлена лактобацилами, патогенна й умовно-патогенна флора виявлена в 22 (81,48%) випадках і представлена наступними видами: St. aureus - 1 (3,7%), St. epidermidis - 5 (18,52%), E. coli - 9 (33,33%), Pseudomonas aerug. - 1 (3,7%), Proteus vulgaris - 2 (7,4), інші мікроорганізми - 4 (14,82%).

Нами був вивчений перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок I і II групи, проведене вивчення стану немовлят цих жінок.

У 100% випадків вагітні обох груп проходили лікування в гінекологічному або акушерському стаціонарі. У вагітних II групи після проведеної корекції ІЦН вірогідно частіше, ніж в I групі діагностувалася: внутрішньоутробна гіпоксія плоду - 25 (78,13%) і 16 (51,61%), кольпіт - 26 (81,25%) і 17 (54,84%), загроза пізнього самоаборту - 19 (59,38%) і 15 (48,39%) випадків (р<0,05). На відміну від II групи тривалість лікування у вагітних I групи була вірогідно меншою і склала 23,39±1,47 днів, у II групі - 36,45±1,97 днів. Усього вагітні I групи провели вірогідно менше ліжко-днів у порівнянні з жінками II групи - 1965 і 3426 ліжко-днів відповідно, що служить підтвердженням економічної ефективності лікувальних заходів, розроблених і застосовуваних нами.

Тривалість вагітності в I групі вірогідно відрізнялася від відповідних показників II групи, склавши 36,750,92 і 33,811,15 тижнів відповідно (p<0,05).

Результати вагітності в I групі були вірогідно кращими, ніж у II групі. Пологами завершилася вагітність у 29 (93,55%) жінок I групи та в 27 (84,38%) жінок II групи, з яких терміновими були у I групі - 23 (74, 19%), у II групі - 10 (31,25%). Передчасні пологи відбулися в 5 (16,13%) і 17 (53,13%) випадках, мимовільні аборти - у 2 (6,45%) і 5 (15,63%) випадках відповідно. Взагалі недоношеність була вірогідно меншою в I групі, склавши 7 (22,58%) випадків, а в II групі - 22 (58,75%) випадків.

Загальна тривалість пологів у жінок I групи склала в середньому 5,660,51 години, а у жінок II групи - 5,130,39 години, що виявилася вірогідно меншою, ніж у контрольній групі - 6,160,27 години.

Ускладнення в пологах зустрічалися в обох групах з частотою 43,33% у жінок I групи і 74,1% у жінок II групи. Найчастішими з них були: несвоєчасне вилиття навколоплодових вод, слабість пологової діяльності, швидкі і стрімкі пологи, внутрішньоутробне страждання плоду, травми пологових шляхів, порушення процесів відділення і виділення посліду, патологічна крововтрата.

З огляду на виникаючі ускладнення, під час пологів і в післяпологовому періоді виникла потреба в хірургічному лікуванні. Хірургічне розродження мало місце в 4 (12,9%) жінок I і 10 (31,25%) жінок II групи. У плановому порядку кесарів розтин зроблений у 3 (9,68%) жінок I групи і 4 (12,5%) жінок II групи. В одному випадку (3,13%) у жінки II групи плановий кесарів розтин завершився проведенням надпіхвової ампутації матки в зв'язку з наявністю фіброміоми матки. В ургентному порядку зроблено 1 (3,23%) кесарів розтин у жінки I групи і 6 (18,75%) жінок II групи. Кесарів розтин в ургентному порядку було зроблено: у I групі жінок - у зв'язку з прогресуючою внутрішньоутробною гіпоксією плоду - 1 (3,23%); у жінок II групи - у зв'язку з прогресуючою внутрішньоутробною гіпоксією плоду - 1 (3,13%), слабістю родової діяльності - 1 (3,13%), тривалим безводним періодом в поєднанні з обтяженим акушерським, гінекологічним анамнезом і віком жінки 1 (3,13%), передчасним відшаруванням нормально розташованої плаценти - 3 (9,38%).

У I групі, у зв'язку з травмами пологових шляхів, зроблено вірогідно менше хірургічних втручань з відновлення їх цілісності - 5 (16,13%) і 17 (53,13%) у II групі (р<0,05).

Перебіг післяпологового періоду виявився ускладненим у 6 (19,35%) жінок I групи та в 14 (43,75%) жінок II групи (р<0,05).

У результаті пологів у жінок порівнюваних груп народилося 108 дітей. Мертвонароджених не було. У I групі в 29 родах народилося 30 немовлят, з них 2 із двійні, у II групі в 27 родах - 27 немовлят. Були достовірні відмінності середньої маси тіла і росту немовлят від матерів II групи і контролю (р<0,05). Відмінностей показників I групи з контролем не було. Маса тіла в I, II і групі контролю в середньому склала відповідно - 3137,81126,09 г, 3008,85124,89 г і 3371,7345,55 г, ріст немовлят - 51, 191,27 см, 49,460,73 см і 52,960,27 см. Оцінка немовлят за шкалою Апгар, проведена на першій і п'ятій хвилині після народження, виявила достовірні відмінності показників між I групою і II групою (7,22 ± 0,12 та 6,54 ± 0,13 відповідно), за всіма показниками р< 0,001.

Таким чином, представлений клінічний матеріал свідчить про позитивний вплив застосовуваного нами методу корекції ІЦН під час вагітності медичним клеєм з антибактеріальним ефектом на перебіг вагітності, пологів, післяпологовий період і стан немовлят. Це дозволяє нам рекомендувати даний метод корекції ІЦН для широкого застосування в акушерській практиці, що дозволить помітно поліпшити результати лікування даної патології.

Висновки