Порушення метаболізму кісткової тканини при генералізованому пародонтиті у жінок з посткастраційним синдромом та шляхи його корекції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Епідеміологічними дослідженнями останнього десятиріччя підтверджена висока розповсюдженість генералізованих захворювань пародонта (ГЗП) та їх зв'язок з супутньою патологією (М.Ф. Данілевський, А.В. Борисенко, 2000; Т.Н. Модина, Г.Б. Оспанова, 2001; Г.Ф. Білоклицька, 2003; С.П. Ярова, 2003). При цьому встановлено, що серед жінок частіш за все захворювання на генералізований пародонтит (ГП) виникають під час гормональної перебудови різного походження: статевого дозрівання (Г.М. Вишняк, 1999), предклімактеричного та клімактеричного (І.П. Мазур, 2003; A.I. Volozhin, Y. Khokhlova, 1996; S.G. Grossi, 1998; G.G. Zeeman, E.O. Veth, 2001), передчасного клімаксу (О.В. Орешака, В.Б. Недосенко, 2003), безпліддя (Н.О. Бакшутова, 1996).

Серед жіночих статевих стероїдів висока функціональна значущість притаманна естрогенам (В.В. Поворознюк, 1998; В.Ф. Нагорна, Н.Ф. Григор'єва, 1999; Т.Ф. Татарчук, С.І. Регеда, Я.П. Сокольський, 2003; M. Soory, 2000; Friedlander, 2002). Зниження модулюючої дії естрогенів на остеокласти, котрі мають високоспецифічні естроген-рецептори - один з важливих механізмів підвищення резорбції кісткової тканини при захворюваннях пародонта (В.Н. Копейкин, Н.Е. Кушлинский, 1995; В.В. Поворознюк, 2002; M.M. Hreshchyshyn, A. Hopkins, 1998; R.B. Johonson, 2002; S. Kawamoto, S. Ejiri, 2002).

Водночас до провідних патогенетичних ланок генералізованого пародонтиту відносяться активація вільнорадикального окиснення ліпідів, недостатність ферментної антиоксидантної системи, порушення метаболічної системи регуляції кислотно-лужного гомеостаза, що призводять до різних клінічних варіантів перебігу захворювання (Г.Ф. Білоклицька, 1996; Д.О. Мельничук, 1997; В.О. Пахомова, 1999). Експериментально обгрунтовано та клінічно доведено можливість використання комплексів мінеральних сполук з антиацидотичним механізмом дії у комплексному лікуванні хворих на ГП (О.О. Протункевич, 1998; Г.Ф. Білоклицька, 2001, 2003).

Сучасні уявлення щодо ролі метаболічного ацидозу в патогенезі генералізованого пародонтиту та відсутність таких досліджень у жінок з ГП, котрі перебувають в хірургічній менопаузі з посткастраційним синдромом, вказує на доцільність вивчення цих механізмів з метою розроблення нового підходу до їх патогенетичного лікування.

Мета дослідження: Підвищення ефективності комплексного лікування генералізованого пародонтиту у жінок, котрі перебувають в хірургічній менопаузі, ускладненій посткастраційним синдромом, шляхом диференційного використання антиацидотичних засобів з врахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання та зв'язком з показниками метаболічної системи регуляції кислотно-лужного гомеостаза і естрогенної насиченості ротової рідини.

Для досягнення поставленої мети визначені слідуючі завдання:

В експерименті по моделюванню пародонту шляхом оваріоектомії у самиць щурів репродуктивного (5 міс.) та менопаузного (18 міс.) віку вивчити показники метаболічної системи регуляції кислотно-лужної рівноваги та стан альвеолярних паростків нижніх щелеп.

Вивчити вплив двох мінеральних комплексів з антиацидотичним механізмом дії на показники кислотно-лужної рівноваги та на стан альвеолярних паростків нижніх щелеп у самиць щурів двох вікових груп (5 міс. і 18 міс.) з експериментальним пародонтитом.

Визначити структуру, розповсюдженість та клінічні особливості перебігу захворювань пародонта у жінок залежно від віку, характеру та тривалості менопаузи, вмісту естрогенів в ротовій рідині та гігієнічного стану порожнини рота.

Визначити вплив тривалості посткастраційного синдрому з характерною для нього недостатністю естрогенів у жінок на ступінь і характер перебігу дистрофічно-запальних захворювань пародонта та супутній їм рівень показників кислотно-лужної рівноваги, процесів перекисного окисненя ліпідів та активності ферментів.

Вивчити клінічну ефективність та вплив мінеральних комплексів з антиацидотичним механізмом дії на показники кислотно-лужної рівноваги та редокс-стану у жінок з посткастраційним синдромом, хворих на генералізований пародонтит.

Вивчити стан перекисного окисненя ліпідів у жінок з посткастраційним синдромом, хворих на генералізований пародонтит, в динаміці лікування при диференційному використанні двох мінеральних комплексів.

На підставі отриманих результатів дослідження обгрунтувати практичні рекомендації до диференційного застосування двох мінеральних комплексів у комплексному лікуванні жінок з посткастраційним синдромом, хворих на генералізований пародонтит.

1. Об'єкти та методи досліджень

Експериментальні дослідження тривалістю 60 діб проведено на 60 самицях білих щурів, яких, залежно від віку, розподілили на дві групи: І - 30 тварини репродуктивного віку (5 міс.) середньою масою 161 ± 7г; ІІ - 30 тварини менопаузного віку (18 міс.) середньою масою 210 ± 9г. Тварин кожної вікової групи, в залежності від проведення оперативного втручання та раціонів годування було розподілено на підгрупи: 1.1, 2.1 - контрольні самиці щурів ( по 6 тварин), котрі підлягали ефтаназії на початку експерименту; 1.2, 2.2 - самиці щурів ( по 8 тварин), котрим проводили оваріоектомію та утримували на збалансованому раціоні віварію до закінчення експерименту; 1.3, 2.3 - самиці щурів після оваріоектомії (по 8 тварин), котрим додатково до збалансованого раціону годування, вводили мінеральний комплекс “Віта”№1; 1.4, 2.4 - самиці щурів після оваріоектомії (по 8 тварин), котрим додатково до збалансованого раціону годування, вводили мінеральний комплекс “Віта”№2. Доза мінерального комплексу “Віта”№1 - 300мг/кг; доза фосфорнокислого однозаміщеного кальцію в мінеральному комплексі “Віта”№2 - 20мг/кг, тривалість введення мінеральних комплексів - 30 діб. По закінченні експерименту з дотриманням сучасних вимог ефтаназії, відбирали дослідний матеріал (нижні щелепи, ясенева тканина, плечові кістки, печінка). Всього підібрано 240 зразків. Дослідження стану альвеолярної кістки проводили на фрагментах нижніх щелеп (В.О. Пахомова, 1996).

Клінічні дослідження. Проведено обстеження 189 жінок, віком від 18 до 79 років. Серед них - 63 жінки репродуктивного віку (18-41р.); 48 жінок (50-79р.), котрі перебували в різних періодах фізіологічної менопауи; 78 жінок (42-65р.), котрі перебували в хірургічній менопаузі з розвитком посткастраційного синдрому (ПКС). Розподіл жінок за віковими періодами проведено з дотриманням рекомендацій Т.Ф. Татарчук (2002). Обстеження починали із збору анамнеза життя та розвитку захворювання. Для цього розроблена анкета, у котрій запропонований перелік питань зумовлений відомостями про роль недостатності естрогенів у патогенезі захворювань пародонта. Об'єктивне стоматологічне обстеження проводили з дотриманням рекомендацій Г.Ф. Білоклицької (1996): стан тканин пародонта оцінювали за величиною індексів РМА, CPITN, глибиною пародонтальних кишень (ПК) та втратою кісткової тканини (ВКТ), рухомостю зубів та пробою Шиллера-Писарева, вираженостю кровотечі та гноєвиділення. Для підсумкової оцінки розраховували комплексні пародонтальні індекси: КПІ (комбінований пародонтальний індекс), ДПІ (діагностичний пародонтальний індекс) та ІПР (індекс пародонтальних резервів) (Т.В. Нікітіна, 1982). Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за індексами Грін-Вермільона, Турески, О'Лірі (М.Ф. Данілевський, А.В. Борисенко, 2000). Рентгенологічне обстеження проводили методом панорамної рентгенографії (В.С. Иванов, 1998). Діагностику захворювань пародонта проводили відповідно до класифікації М.Ф. Данілевського (1994). Експрес-діагностику естрогенної насиченості організму проводили в РР у жінок (всього 257 визначень), за наявністю симптома кристалізації слини (СКС) (Г.М. Вишняк, Н.О. Бакшутова, 1997) та оцінювали за модіфікованою нами бальною шкалою (0 балів - суттєвий дефіцит естрогенів, 1 бал - низький вміст естрогенів, 2 бала - середній вміст естрогенів, 3 бала - нормальний вміст естрогенів).

Біохімічні дослідження проводили в РР у жінок (2223 визначень) та в гомогенатах дослідних тканин тварин (1680 визначень). Визначали вміст окиснених та відновних форм нікотинамідних коферментів (НАД, НАД*Н) (М.І. Прохорова, 1982), вміст сульфгідрильних груп та дисульфідних з'єднань (SH-гр., SS-з'єднання) (И.В. Веревкина, А.И. Точилкин, 1977), вміст малонового діальдегіда (МДА) (И.Д. Стальная, Т.Г. Гаришвили, 1977), активність ферментів глутатионредуктази (ГлРед) (Ф.Е. Путилина, 1982) та фруктозодифосфатази (ФдФаза) (Н.П. Мешкова, С.Е. Северин, 1979).

Схеми комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит жінок з посткастраційним синдромом. На використані мінеральні комплекси були отримані відповідні технічні узгодження без обмеження строку дії та Дозвіл МОЗ України на використання: для мінерального комплексу “Віта”№1 від 13.03.1997 р. №5.08.07/400, для мінерального комплексу “Віта”№2, з додатковим вмістом кальція, від 04.02.1998 р. №5.08.07/252. Ефективність проведеної терапії оцінювали клінічно та лабораторно до та бепосередньо після лікування і через 3, 6 міс.

Для лікування було підібрано 68 жінок (43-65р.). В залежності від тривалості ПКС жінки розділені на 3 групи: 1 група (25 жінок) з тривалістю ПКС 2-3 роки, 2 група (24 жінки) з тривалістю ПКС 3-4 роки, 3 група (19 жінок) з тривалістю ПКС 4-10 років.

Місцева терапія включала очищення зубів від м'якого зубного наліту, механічне та апаратне зняття мінералізованих зубних відкладнень, зрошення порожнини рота та промивання ПК розчинами антисептиків (3% розчин перекису водню, 0,1% розчин хлоргексидину біглюконату). Всіх хворих навчали правилам гігієнічного догляду за порожниною рота. Мінеральний комплекс “Віта”№1 місцево використовували у вигляді 3% водного розчину для ротових ванничок та аплікацій. Курс лікування в середньому у жінок 1 групи - 5-7 днів. У жінок 2 та 3 груп місцево використовували мінеральний комплекс “Віта”№2 з 30% вмістом кальцію протягом 5-7 днів та 8-10 днів відповідно.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили на персональному компютері Intel Pentium з визначенням моментів випадкових величин та оцінювали за t-критерієм Стьюдента (Г.С. Столяров та ін., 2000).

2. Результати експериментальних досліджень, отриманих після моделювання пародонтиту у самиць щурів різного віку, шляхом оваріоектомії та використання двох мінеральних комплексів з антиацидотичним механізмом дії.

У тварин обох віків після оваріоектомії встановлено підвищення (P<0,05) резорбції альвеолярної кістки, особливо виражене в ділянках 2 та 3 молярів: у тварин 5 міс.віку в ділянці 2 моляра - від 4,90±0,27 до 14,87±0,49 ум.од., 3 моляра - від 5,30±0,23 до 24,29±0,08 ум.од.; у тварин 18 міс. віку - від 8,08±0,30 до 11,13±0,6 ум.од. та від 9,66±0,56 до 24,46±0,87 ум.од. відповідно. У контрольних тварин 18 міс. віку показники резорбції були вищими, ніж у контрольних тварин 5 міс. віку, що очевидно було пов'язано із змінами метаболізму альвеолярної кістки при віковій інволюції яєчників та фізіологічно обумовленою недостатністю естрогенів в організмі таких тварин. Водночас в кістковій тканині (плечова кістка) та тканинах пародонта (альвеолярна кістка, ясенева тканина) виявлено суттєві порушення в метаболічній системі регуляції кислотно-лужного гомеостаза, характерні для розвитку ознак компенсованого метаболічного ацидозу. Про це свідчило зниження (P<0,05) вмісту окисних еквівалентів (відношення НАД/НАД*Н у тварини 5 міс. віку: в альвеолярній кістці - у 5 разів, в плечовій кістці - у 4 рази, в ясеневій тканині - у 2 рази; у тварини 18 міс. віку: в альвеолярній кістці - у 13 разів, в плечовій кістці - у 10 разів, в ясеневій тканині - у 3,5 рази) при підвищенні (P<0,05) вмісту відновних еквівалентів (відношення SH/SS у тварини 5 міс. віку в альвеолярній кістці - у 52 рази, в плечовій кістці - у 23 рази, в ясеневій тканині - у 5,5 рази; у тварини 18 міс. віку: в альвеолярній кістці - у 20 разів, в плечовій кістці - у 25 разів, в ясеневій тканині - у 16 разів). Разом з цим компенсаторно підвисилася (P<0,05) активність ГлРед та ФдФази та збільшився (P<0,05) вміст МДА: у тварин 5 міс. віку в альвеолярній кістці у 3 рази, в ясеневій тканині у 5 разів; у тварин 18 міс. віку в альвеолярній кістці у 3 рази, в ясеневій тканині у 4 рази.

При додатковому введенні до раціону годування тваринам обох віків після оваріоектомії мінеральних комплексів встановлена динаміка нормалізації показників окисно-відновного статусу в тканинах пародонта, котра виражена в збільшенні (P<0,01-0,05) відношення НАД/НАД*Н (у тварин 5 міс. віку в альвеолярній кістці від 0,12±0,09 до 0,47±0,01 (P<0,01) - 0,68±0,03(P<0,05); в ясеневій тканині-від 0,21±0,02 до 0,52±0,04(P,0,01) - 0,66±0,02(P<0,05), а у тварин 18 міс. віку в альвеолярній кістці від 0,05±0,01 до 1,42±0,13(P<0,05) - 1,02±0,05(P<0,01); в ясеневій тканині-від 0,02±0,01 до 0,61±0,04(P<0,05) - 1,05±0,04(P<0,01)) при зменшенні відношення SH/SS (у тварин 5міс. віку в альвеолярній кістці від 22,25±0,1 до 0,25±0,05(P<0,01) -0,50±0,05(P<0,05); в ясеневій тканині від 1,98±0,1 до 0,21±0,04(P<0,01) - 0,31±0,04(P<0,05); у тварин 18 міс. віку в альвеолярній кістці від 19,44±0,67 до 0,07±0,01(P<0,05) - 0,43±0,05(P<0,01), в ясеневій тканині від 1,73±0,01 до 0,61±0,36(P<0,05) - 0,85±0,02(P<0,01).

Зниження відновних властивостей обумовило зменшення (P<0,01-0,05) ступеня резорбції альвеолярної кістки у тварин 5 міс. віку в ділянці 2 моляру до 5,9±0,18(P<0,01) - 4,50±0,3(P<0,05), 3 моляру до 6,83±0,19(P<0,01) - 5,20±0,33(P<0,05); у тварин 18 міс. віку в ділянці 2 моляру до 8,13±0,24(P<0,05) - 9,5 ± 0,05(P<0,01), 3 моляру до 10,96 ± 0,42(P<0,05) - 13,54 ± 0,39(P<0,01). За достовірними даними (P<0,05) мінеральний комплекс “Віта”№1 ефективніший за антиацидотичною, антирезорбтивною дією у тварин 18 міс. віку, а мінеральний комплекс “Віта”№2 - у тварин 5 міс. віку.

3. Структура, розповсюдженість та клініко-біохімічні особливості перебігу захворювань пародонта у жінок, залежно від віку, наявності, характеру та тривалості менопаузи, естрогенної насиченості ротової рідини та гігієнічного стану порожнини рота

У жінок в репродуктивному віці при нормальному вмісті естрогенів в РР (СКС - 2-3 бали) та задовільному рівні гігієни порожнини рота (РГПР) (індекс Грін-Вермільона - 0,19±0,06), дистрофічно-запальні зміни в тканинах пародонта відсутні (РМА-0, ДПІ-0, ІПР-100%).

У жінок в фізіологічній менопаузі (постменопауза) та у 86% жінок в геріопаузі з появою дефіциту естрогенів в РР (СКС від 0 до 1 бала), при відсутності ознак запалення в тканинах пародонта (P<0,01-0,05) (РМА-0%, негативна проба Шиллера-Писарева) та задовільному РГПР (індекс Грін-Вермільона від 0,1±0,01 до 0,3±0,03) у 62,5% діагностовано пародонтоз початкового ступеня (ВКТ від 0,61±0,01 до 1,86±0,01; ІПР- 99,91±0%), а у 37,5% жінок - пародонтоз, І-ІІ ст. (ВКТ - 3,69±0,38, ДПІ -0,05±0,02).

За анамнестичними даними у всіх жінок з ПКС, запальні явища в пародонті, виникли до початку менопаузи, та прогресували через 0,5-1 рік після появи ПКС. У цих жінок при стійкому дефіциті естрогенів в РР (СКС - 0-1 бали), тривалості ПКС 2-3 роки у 23,8% діагностовано ГП, І ст., хронічний перебіг (P<0,01-0,05) (ПК глибиною 2,88±0,05мм без відділення ексудату, проба Шиллера-Писарева -1,0±0,06, РМА- 32,8±2,5%, індекс Грін-Вермільона -1,41±0,04, ВКТ- 0,88±0,1, ДПІ -0,68±0,1, ІПР - 85,2±2,2 %); при ПКС, тривалістю 3-4 роки, у 38,1% діагностовано ГП, І ст., перебіг загострення (ПК глибиною 3,45±0,05мм з появою серозно-гнійного ексудату, проба Шиллера-Писарева до 2,62±0,05, РМА- 51,9±8,13%, індекс Грін-Вермільона -1,59±0,05, ВКТ -2,56±0,38, ДПІ -0,46±0,09, ІПР- 65,5±9%, P<0,01-0,05). При тривалості ПКС 4-10 років, незмінному дефіциті естрогенів в РР (СКС - 0 - 1 бали) у 19,1% діагностовано ГП, ІІ-ІІІ ст., перебіг загострення (ПК глибиною 6-8мм з відділенням значної кількості гнійного ексудату, проба Шиллера-Писарева до 2,88±0,05, РМА -79,75±2,2%, індекс Грін-Вермільона -2,65±0,03, ВКТ - 4,69±0,36, ДПІ - 0,39±0,1, ІПР - 37,25±1,3%). При аналогічній тривалості ПКС та відносному дефіциті естрогенів в РР (СКС 2 бали), пов'язаному з ЗГТ, у 19% діагностовано хронічний катаральний гінгівіт (глибина ясеневої бороздки до 1мм, проба Шиллера-Писарева -1,9±0,03, РМА - 41,75±1,9%, індекс Грін-Вермільона -1,69±0,05, ВКТ- 0, ДПІ -1,0±0,01, ІПР -89,75±2,3%, P<0,01-0,05).

Тяжкість та інтенсивність ГЗП у жінок з різною етіологією менопаузи при дефіциті естрогенів в РР (СКС- 0-1 бали) обумовлена вираженістю порушень окисно-відновних процесів, редокс-стану та процесів ПОЛ.

Всі біохімічні показники в РР у жінок з СКС - 2-3 бали, відсутністю яких ніби клінічних і рентгенологічних проявів патології пародонта прийняті за умовну норму (відношення НАД/НАД*Н - 0,29±0,03, SH/SS - 0,28±0,01).

У жінок з СКС - 0-1 бали та пародонтозом початкового ступеня достовірної різниці відношень не виявлено (НАД/НАД*Н-0,18±0,02; SH/SS-0,41±0,05, P>0,05). Не спостерігали змін активності ГлРед та МДА, проте активність ФдФази підвищена (P<0,001) у 3 рази. Водночас у жінок з СКС 0 балів та пародонтозом, І-ІІ ст. були присутні початкові ознаки метаболічного ацидозу: відношення SH/SS збільшувалося (P<0,001-0,05) у 3,8-5,5 рази при зниженні НАД/НАД*Н (P<0,001-0,05) у 3-5,8 рази. Паралельно встановлено посилення (P<0,001-0,05) активності ФдФази та ГлРед у 3 та 5 разів відповідно та підвищення (P<0,001-0,05) вмісту МДА до 28,08±1,56 мкмоль/мл.

У жінок з ПКС різною тривалістю, СКС - 0 - 1 бали та діагностованим ГП різного ступеня встановлені суттєві порушення в окисно-відновному статусі, котрі відповідали розвинутим ознакам метаболічного ацидозу: відношення SH/SS підвисилося (P<0,001) у 11 разів, порівняно з умовною нормою, у 7,4 рази (P<0,01) - з пародонтозом початкового ступеня та в 1,9 разів - з пародонтозом, І-ІІ ступеня при відповідному (P<0,01-0,05) зниженні відношення НАД/НАД*Н. Підвищення відновних властивостей РР супроводжувалося суттєвим (P<0,01-0,05) посиленням активності ферментів, порівняно з умовною нормою (ГлРед - у 7,4 рази, ФдФаза - у 9,4 рази) з одночасним збільшенням (P<0,01-0,05) вмісту МДА у 7,6 разів.

У п'ятому розділі розглядаються безпосередні та віддалені результати комплексного лікування ГП у жінок з ПКС. Отримані експериментальні дані та встановлені клініко-біохімічні особливості перебігу ГП у цих жінок були підставою для диференційного використання в схемах комплексного лікування мінеральних комплексів “Віта”№1 та “Віта”№2 з антиацидотичним механізмом дії.

При клініко-лабораторному обстеженні жінок 3-х груп після завершення комплексного лікування ГП за вищезазначеними схемами, встановлено, що досягнення стабілізації процеса в тканинах пародонта спостерігали на фоні зниження рівня показників, котрі характеризують вираженість метаболічного ацидозу та незначного підвищення естрогенної насиченості РР (СКС- 1 - 2 бали) внаслідок ЗГТ.

При оцінці пародонтального статусу виявилося, що у жінок 1 групи достовірно (P<0,05) зменьшився набряк, гіперемія (РМА- 12,5±4,3%) та кровотеча з ясен (0,25±0,05), проба Шиллера-Писарева слабопозитивна (0,56±0,01), ВКТ від 0 до 2 балів (0,51±0,03). Покращився РГПР (індекс Грін-Вермільона - 0,63±0,03). Позитивна клінічна динаміка супроводжувалася зміною (P<0,05) індексів: ДПІ підвисився до 0,95±0,04, ІПР - до 96,85±2,5%. У жінок 2 групи також спостерігали виражене (P<0,05) зменшення набряку, гіперемії (РМА 13,75±2,9%) та кровотечі з ясен (0,56±0,01), ексудат з ПК не виділявся. Суттєво поліпшився РГПР (індекс Грін-Вермільона - 0,59±0,03). ВКТ знизилася (P<0,05) до 1,94±0,03. Величини комплексних пародонтальних індексів змінилися: підвисився (P<0,05) ДПІ до 0,54±0,04 та ІПР - до 90,4±11,9%, відібражая усунення гострих запальних явищ в тканинах пародонта. У жінок 3 групи виявлено суттєве (P<0,05) зменшення набряку та гіперемії ясен (РМА -22,5±8%), кровотечі (до 1,03±0,04). Глибина ПК зменшилася в середньому до 3,8±0,02мм. При цьому у окремих хворих відмічено збереження відділення ексудату з ПК, що було пов'язано з незадовільним РГПР (індекс Грін-Вермільона- 2,68±0,01). У більшості хворих ексудат з ПК не виділявся, та РГПР значно покращився (індекс Грін-Вермільона - 1,16±0,04). Патологічна рухомість зубів знизилася до І ступеня (0,9±0,01), однак ВКТ знаходилася в межах 4-6 балів (4,65±0,04), чим практично не відрізнялася від початкової. З боку комбінованих пародонтальних індексів відмічено збільшення (P<0,05) ДПІ до 0,46±0,01 та ІПР до 66,5±1,7%.

В РР хворих жінок 3-х груп після лікування очевидно достовірне (P<0,001-0,05) зменшення відношення SH/SS у 5,8 рази при одночасному підвищенні відношення НАД/НАД*Н у 19 разів, що характерно для суттєвого зменшення ознак метаболічного ацидозу. Водночас спостерігали зниження (P<0,001-0,05) активності ГлРед та ФдФази (у 4,5 рази) та зменшення (P<0,001-0,05) вмісту МДА у 2 рази.

Клінічне спостереження за перебігом ГП у жінок 1-3 груп (87%) протягом 3-6 міс. після проведення основного курсу лікування показало наявність стійкої ремісії у жінок 1 та 2 груп. У 30% жінок 3 групи виявлено загострення патологічного процесу при першому контрольному огляді через 3 міс. (РМА - 25,2±5,1%, індекс Грін-Вермільона - 1,4±0,05, зменьшення ДПІ до 0,33±0,06, ІПР до 60,0±0%, P<0,05). Їм була проведена професійна гігієна порожнини рота з місцевим використанням мінерального комплексу “Віта”№2, призначена підтримуюча терапія - мінеральний комплекс“Віта”№1 (курс 30 днів). Контрольний огляд у них через 6 місяців показав наявність стійкої ремісії.

Таким чином, комплексне лікування ГП у жінок з ПКС, що включає диференційне використання мінеральних комплексів “Віта”№1 та”Віта”№2 з антиацидотичним механізмом дії, сприяє нормалізації окисно-відновних властивостей організму, що призводить до стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

Висновки

1. Ступінь резорбції альвеолярної кістки, яка розвивається у самиць щурів після оваріоектомії залежить від віку тварин: у репродуктивному віці (5 міс.) в ділянці 2-3 молярів відмічається збільшення (P<0,05) у 3-5 разів, в менопаузному віці (18 міс.) - збільшення (P<0,05), відповідно, у 1,5-2,5 рази. При цьому виявлені метаболічні зміни в альвеолярній кістці, котрі характерні для компенсованого метаболічного ацідозу що виникає за рахунок підвищення відновних властивостей (відношення SH/SS) кісткової тканини: у тварин 5 міс. віку збільшення у 52 рази (P<0,05), у тварин 18 міс. віку - у 20 разів (P<0,05).

2. Введення до раціону годування самицям щурів обох вікових груп після оваріоектомії мінеральних комплексів різного макроелементного складу показало зменьшення ступіня резорбції альвеолярної кістки в ділянках 2-3 молярів у щурів 5 міс. віку на 20-33%, у щурів 18 міс. віку - на 25-41%. Обидва мінеральні комплекси оказували нормалізуючу дію на окисно-відновні процеси в кістковій та ясеневій тканинах. При цьому більш виражений антиацидотичний та антирезорбтивний ефект отримано після використання у самиць репродуктивного віку (5 міс.) мінерального комплексу “Віта”№2, збагаченого кальцієм, а у самиць менопаузного віку (18 міс.) - мінерального комплексу “Віта”№1, що є підставою диференційного підходу до застосування означених засобів при лікуванні ГП у жінок з ПКС.

3. Структура та розповсюдженість захворювань тканин пародонта у жінок залежать не тільки від віку, рівня гігієни порожнини рота, а й від характеру і тривалості менопаузи та вмісту естрогенів в ротовій рідині. З появою дефіциту есрогенів в РР (СКС - від 0 до 0-1 балів) у жінок, котрі перебувають в фізіологічній менопаузі в 62,5% виявлені клініко-рентгенологічні ознаки пародонтозу початкового ступеня та у 37,5% - пародонтоз, І-ІІ ступеня. З появою стійкого дефіциту естрогенів в РР (СКС - 0-1 бали) у жінок з посткастраційним синдромом (ПКС) в 81% виявлено клініко-рентгенологічні ознаки генералізованого пародонтиту різного ступеня.

4. Ступінь та характер перебігу ГП у жінок, котрі знаходяться в хірургічній менопаузі, прямо залежить від тривалості ПКС. При дефіциті естрогенів в РР (СКС - 0-1 бали) на фоні відсутності ЗГТ, у жінок з тривалістю ПКС 2-3 роки діагностовано ГП, І ступеня, хронічний перебіг - 23,8%; у жінок з ПКС - 3-4 роки - ГП, І ступеня, перебіг загострення - 38,1% та у жінок з ПКС - 4-10 років - ГП, ІІ-ІІІ ступеня, перебіг загострення - 19,1%. При відносному дефіциті естрогенів в РР (СКС - 2 бали) на фоні ЗГТ, у жінок з тривалістю ПКС - 4-10 років діагностовано хронічний катаральний гінгівіт - 19%.

5. У жінок фізіологічною менопаузою та діагностованим пародонтозом початкового ступеня порушення окисно-відновних процесів відсутні, тоді як при пародонтозі, І-ІІ супеня встановлено підвищення відновних властивостей (відношення SH/SS) у 5,5 разів (P<0,001) з одночасним зниженням окисних властивостей (відношення НАД/НАД*Н) у 5,8 разів (P<0,001) та достовірним (P<0,001) посиленням активності ФдФази (у 3 рази) і ГлРед (у 5 разів), що характеризує появу початкових порушень окисно-відновних процесів та редокс-стану в РР. У жінок з ПКС та діагностованим ГП різного ступеня, встановлено суттєве підвищення (P<0,001) відновних властивостей (відношення SH/SS) у 11 разів з одночасним зниженням (P<0,001) окисних властивостей (відношення НАД/НАД*Н) у 4,8 разів з достовірним (P<0,001) посиленням активності ФдФази (у 9,4 рази), ГлРед (у 7,4 рази) та ПОЛ (вміст МДА збільшився у 7,6 разі, P<0,001), що характеризує розвинуті ознаки компенсованого метаболічного ацидозу та суттєве підвищення процесів пероксидації ліпідів.

6. Диференційне використання мінеральних комплексів з антиацидотичним механізмом дії у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у жінок. котрі перебувають в хірургічній менопаузі з ПКС нормалізує окисно-відновні властивості ротової рідини, що сприяє усуненню запалення та досягненню стабілізації дистрофічно-запального процесу в пародонті як безпосередньо, так і у віддалені строки (3-6 міс.). Тривалість перорального та місцевого призначення антиацидотичних мінеральних комплексів обумовлена ступінню та характером перебігу генералізованого пародонтиту.

Практичні рекомендації.

Хворим жінкам з ГП, ІІ-ІІІ ступеня, перебігу загострення мінеральний комплекс “Віта”№1 перорально необхідно призначати у аналогічній дозі протягом 21-30 днів, місцево - мінеральний комплекс “Віта”№2 протягом 8-10 днів. На етапі підтримуючої терапії (курс 30 днів) разова доза для перорального вживання мінерального комплексу “Віта”№1 - 3г на 200мл води, два рази на день.