Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

16.00.05 - ветеринарна хірургія

ГЕМОСТАЗ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ ПРИ ХІРУРГІЧНІЙ ІНФЕКЦІЇ У СОБАК

ХАНЄЄВ ВЛАДИСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

Біла Церква - 2004

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

гемостаз імунологічний хірургічний собака

Актуальність теми. За останні роки в містах та інших населених пунктах України істотно зросла чисельність собак, а тому з'явилася необхідність удосконалення ветеринарно-медичної допомоги цим тваринам. Це зумовлено не тільки економічними, а й морально-етичними факторами. У зв'язку з цим розширення і поглиблення науково-методичної бази щодо лікування і профілактики хвороб собак є однією із важливих проблем ветеринарної медицини.

У структурі хвороб собак хірургічна патологія, за даними В.П. Фасолі (2004), посідає перше місце (42,1% від загальної кількості). Серед усіх хірургічних захворювань травматизм у собак складає близько 50% (Борисевич В.Б. зі співавт., 2002). При цьому рани складають до 18% (Бахтурин А.Я. и др., 1998). Рани здебільшого забруднені мікрофлорою, а тому переходять у гнійні.

Разом з тим, питанням патогенезу, діагностики та лікування хірургічної інфекції у собак присвячені лише поодинокі роботи (Хомин Н.М., 1994; Борисевич В.Б., Смірнов О.М., Борисевич Б.В., 1998; Карамалак А.И., 2002; Петренко О.Ф., 2002; Soontornvipart К. et al., 2003). Водночас відомо (Плахотин М.В., 1961; Мастыко Г.С., 1985), що патогенетичною основою такої патології є запальна реакція з істотною видоспецифічністю. Остання зумовлена видовими особливостями участі різних систем медіаторів (калікреїн-кінінової, гемостазу, комплементарної) запального процесу (Рубленко М.В., 2000). Тому є необхідність патогенетичного обґрунтування лікувальних заходів ранової інфекції у тварин різних видів.

У ветеринарній медицині стан системи гемостазу досліджувався при ранах і хірургічній інфекції у свиней, великої рогатої худоби та коней (Семенов Б.С., Вощевоз А.Т., 1990; Рубленко М.В., 1997; Іздепський В., Кулинич С., 2002; Лазоренко А.Б., 2003; Ермолаев В.А., 2004). Також доведено (Іздепський В.Й., 1993), що при будь-якій травмі розвиваються універсальні зміни неспецифічної імунологічної реактивності, які істотною мірою визначають інтенсивність розвитку запальної реакції та її наслідки.

Однак, питання розвитку хірургічної інфекції у собак вивчено недостатньо, особливо патогенетичне обґрунтування лікувально-профілактичних заходів. Отже, вивчення патогенетичних механізмів участі системи гемостазу при хірургічній інфекції у собак, що дозволить удосконалити лікувальну допомогу цим тваринам, є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з питань ветеринарної хірургії Білоцерківського державного аграрного університету “Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні та лікувально-профілактичні заходи” (№ держреєстрації 0103U004461), галузевої науково-технічної програми “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, завдання 113.12.02 “Розробка діагностичних гемостазіологічних тестів при акушерській та хірургічній патології у тварин”.

Мета роботи - обґрунтувати патогенетичну роль системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак та розробити на цій основі достатньо ефективні методи її корекції.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі задачі:

1) визначити стан системи гемостазу у клінічно здорових собак;

2) дати клінічну характеристику різних форм хірургічної інфекції у собак;

3) вивчити зміни гемостазіологічних параметрів та ряду факторів неспецифічної імунологічної реактивності при різних клінічних формах хірургічної інфекції у собак;

4) розробити експериментально і патогенетично обґрунтувати схеми лікування хірургічної інфекції у собак.

Об'єкт досліджень - рани та хірургічна інфекція у собак.

Предмет досліджень - стан системи гемостазу та її корекція у собак з ранами та хірургічною інфекцією.

Методи досліджень - клінічні, бактеріологічні, гематологічні (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити), гемостазіологічні (протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час, фібриноген, розчинний фібрин та продукти розщеплення фібрину/фібриногену, активність фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ, протеїну С, фібринолізу), імунологічні (лізоцим, циркулюючі імунні комплекси), цитохімічні (мієлопероксидаза).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній ветеринарній хірургії теоретично та клініко-експериментально обґрунтовано патогенетичну роль системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак та розроблено на цій основі достатньо ефективні методи її корекції із застосуванням мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну. Доведено, що у собак із хірургічною інфекцією зміни гемостазіологічних параметрів залежать не лише від характеру та величини травми, а й від видового складу ранової мікрофлори. Встановлено, що при інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами істотно порушується метаболізм фібриногену (одночасне накопичення в плазмі крові розчинного фібрину та продуктів розщеплення фібрину/фібриногену), знижується активність природних антикоагулянтів та фібринолізу, що зумовлює коагулопатію та ускладнений перебіг гнійно-запального процесу. Водночас, при інфікуванні асоціаціями грампозитивних мікробів розвивається помірна гіперкоагуляція, цілком контрольована антикоагулянтами.

Доведено діагностичну та прогностичну цінність при хірургічній інфекції у собак фібриногену, розчинного фібрину, фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ, тканинного активатора плазміногену. У разі сприятливого перебігу кількість метаболітів фібриногену динамічно знижується, а активність фактора ХІІІ і антитромбіну-ІІІ підвищується. Пік активності фактора ХІІІ і тканинного активатора плазміногену припадає на період інтенсивного формування грануляційного бар'єра.

Новими є дані щодо бактерицидних властивостей нейтрофілів та динаміки циркулюючих імунних комплексів при хірургічній інфекції у собак. Встановлено, що в період інтенсивних деструктивних змін у тканинах знижується бактерицидний потенціал мікрофагів та накопичуються в кровоносному руслі імунні комплекси, що зумовлює неповноцінність біологічних бар'єрів, особливо при анаеробній та грамнегативній рановій інфекції.

Обґрунтовано й апробовано раціональні та досить ефективні засоби лікування хірургічної інфекції у собак: а) багатокомпонентні мазі на гідрофільній основі, які прискорюють очищення гнійно-запальних вогнищ та формування повноцінного грануляційного бар'єра, за рахунок чого відбувається нормалізація гемостазіологічних показників та неспецифічної імунологічної реактивності; б) тіотриазолін та пентоксифілін, які сприяють швидкій нормалізації метаболізму фібриногену, активності мієлопероксидази, кількості лізоциму та імунних комплексів, зростанню активності фактора ХІІІ і антитромбіну-ІІІ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні запропонованих гемостазіологічних діагностичних і прогностичних критеріїв, методів лікування хірургічної інфекції у собак в лікувальних закладах ветеринарної медицини різних форм власності. При цьому адаптовано методики дослідження системи гемостазу в собак та визначено їх гемостазіологічний статус у нормі. Інформативними маркерами складності патологічного процесу є вміст у плазмі крові фібриногену та розчинного фібрину, активність фактора ХІІІ, антитромбіну-ІІІ і тканинного активатора плазміногену. Запропоновані методи лікування патогенетично обґрунтовані, технічно прості та забезпечують досить високу лікувальну ефективність при різних формах хірургічної інфекції у собак. При місцевому лікуванні ранової інфекції доведена висока ефективність застосування мазей на гідрофільній основі “Левомеколь” та “Нітацид”. У комплексному лікуванні собак із гнійно-флегмонозними процесами доведено доцільність застосування тіотриазоліну та пентоксифіліну.

Отримані результати впроваджені в навчальний процес при вивченні дисципліни “Ветеринарна хірургія” та використовуються в наукових дослідженнях (Білоцерківський державний аграрний університет, Національний аграрний університет, Харківська державна зооветеринарна академія, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, Полтавська державна аграрна академія, Одеський державний аграрний університет).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг клініко-експериментальних і лабораторних досліджень. Бактеріологічні дослідження проводилися в лабораторії кафедри мікробіології та вірусології Білоцерківського держагроуніверситету (завідувач кафедри професор Рухляда В.В.).

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на 6-ти науково-практичних конференціях: міжнародних “Актуальные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Троїцьк, 2004), “Современные проблемы ветеринарной хирургии” (м. Санкт-Петербург, 2004), “Сучасні проблеми ветеринарної хірургії” (м. Харків, 2004); на IV-й науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 2003) та конференціях “Сучасні проблеми ветеринарної медицини” (м. Біла Церква, 2003, 2004); на 3-х наукових конференціях докторантів і аспірантів: “Тиждень науково-дослідної роботи молодих учених та студентської молоді” (м. Біла Церква, 2002), “Наукові пошуки молоді на початку ХХІ століття” (м. Біла Церква, 2003, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових статей, з них 8 - у фахових виданнях: “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (3), “Вісник Полтавської державної аграрної академії” (1), “Вісник Сумського національного аграрного університету” (1), журнали “Ветеринарна медицина України” (1) та “Сільський господар” (1), збірник наукових праць “Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини” (м. Харків) (1).

Структура і обсяг дисертації. Робота складається з вступу, огляду літератури, розділів результатів власних досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків та пропозицій, які викладені на 165 сторінках комп'ютерного набору, ілюстрована 30 таблицями та 12 рисунками. Список використаних джерел включає 282 найменування, із них 88 - авторів далекого зарубіжжя.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконана протягом 2001-2004 рр. на кафедрі хірургії, а бактеріологічні дослідження - у лабораторії кафедри мікробіології та вірусології Білоцерківського державного аграрного університету. Матеріалом для дослідження були собаки, які поступали на лікування у хірургічну клініку університету (76), та клінічно здорові тварини (44).

Клініко-діагностичний етап включав клінічну та бактеріологічну характеристику різних форм хірургічної інфекції у собак. Тварин із хірургічною інфекцією розподілили, залежно від характеру пошкодження, на такі групи: з різано-розміжченими ранами - 26 гол., рваними - 16, кусаними ранами - 12, з абсцесами - 7, з підшкірними гнійними флегмонами - 15 гол.

При бактеріологічному дослідженні ранового ексудату визначали видовий склад мікрофлори, її кількість в 1 мл та чутливість до антибіотиків методом дифузії в агар.

Гематологічне дослідження у собак включало підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, виведення лейкограми загальноприйнятими методами, а концентрації гемоглобіну - геміглобінціанідним методом.

При вивченні патогенетичної ролі системи гемостазу при хірургічній інфекції у собак досліджували стан її основних ланок. За допомогою протромбінового часу (ПЧ) за A.J. Quick (1974) оцінювали зовнішній шлях згортання крові, додатково визначали протромбіновий індекс (ПІ), який показує відношення ПЧ нормальної до ПЧ дослідної плазми, виражене у відсотках. Внутрішній шлях активації згортання крові (за участю факторів Хагемана, VIІІ, ІХ та ХІ) досліджували за допомогою активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), який визначали реактивами фірми “Реанал” (Угорщина).

Фібриноген (Fg) відомий як білок гострої фази. Кількість цього білка у плазмі крові визначали спектрофотометричним методом В.О. Беліцера зі співавт. (1997), його метаболітів - розчинного фібрину (РФ) - за методом Т.В. Варецької зі співавт. (1992) і продуктів розщеплення фібрину/фібриногену (ПРФ) - за Т.В. Варецькою (1987), активність фібриностабілізувального фактора (ФХІІІ) визначали уніфікованим методом (реактиви фірми “Simkо-Ltd”, Львів, Україна).

Фібринолітична система крові функціонально спрямована на природний лізис фібрину, що утворюється у процесі перманентного локального гемостазу та бере участь у генерації високоактивних медіаторів запалення. Її досліджували методом фібринових пластин за T. Astrup et S. Miillertz (1952), з одночасним визначенням сумарної фібринолітичної активності (СФА), активності плазміну (ПА) та тканинного активатора плазміногену (t-PA).

Найважливішим інгібітором гемокоагуляції та флогогенних ефектів компонентів системи гемостазу є антитромбін-ІІІ (АТ-ІІІ), активність якого визначали тест-набором фірми “Simko-Ltd” (Львів, Україна). Це ж стосується і протеїну С, який має ще й профібринолітичну дію. Його активність визначали наборами реактивів фірми “Ренам” (Москва, Росія) у нормалізованому відношенні (НВ), тобто час згортання дослідної до такого пулу нормальної плазми крові.

Зважаючи на обов'язкову участь нейтрофілів у розвитку гнійно-запального процесу, їх роль як зв'язуючого ланцюга між гемостазом і неспецифічною імунологічною реактивністю організму вивчали за активністю мієлопероксидази (МПО) мікрофагів цитохімічним методом за W. Loёle (1936) з оцінкою реакції напівкількісним способом за G. Astaldi et L. Verga (1957). При цьому вираховували середній цитохімічний коефіцієнт (СЦК) та диференціюючий цитохімічний коефіцієнт (ДЦК) за М.В. Рубленком зі співавт. (1998). У сироватці крові досліджували кількість лізоциму за О.В. Бухаріним (1974), циркулюючих великих (ВІК) та малих (МІК) імунних комплексів за Ю.А. Гриневичем та А.Н. Алферовою (1981).

Клініко-експериментальне обґрунтування лікувальних заходів при хірургічній інфекції у собак проводили в кількох серіях дослідів, а розробку методу лікування із застосуванням мазей на гідрофільній основі - на собаках із різано-розміжченими ранами. У першій серії дослідів тварин, у яких рани були інфіковані асоціаціями грампозитивної мікрофлори, розподілили на контрольну (4 гол.) і дослідну (6 гол.) групи. У другій серії 16 собак, у яких реєстрували асоціації анаеробної та грамнегативної ранової мікрофлори, теж розподілили на контрольну і дослідну групи (по 8).

При лікуванні всіх собак проводили хірургічну обробку ран із використанням потенційованого місцевого знеболювання з наступним промиванням антисептичним розчином 0,02%-ного фурациліну. Надалі у контрольних собак застосовували марлевий дренаж із лініментом стрептоциду один раз на добу. У дослідних - трубчастий поліхлорвініловий перфорований дренаж, через який один раз на добу в рани вводили мазь на гідрофільній основі. Зважаючи на результати бактеріологічних досліджень та антибактеріальні властивості компонентів гідрофільних мазей, у собак з грампозитивною рановою інфекцією застосовували мазь “Левомеколь”, а при наявності асоціацій анаеробної та грамнегативної мікрофлори - “Нітацид”. Дренування ран проводили протягом трьох діб. Потім у контрольних тварин лінімент стрептоциду наносили безпосередньо на поверхню ран до моменту їх очищення та закриття швами, а при перебізі за вторинним натягом - до повного загоєння. У дослідних собак використання мазей припиняли з 4-ї доби лікування, зважаючи на показання щодо накладання ранніх вторинних швів. Поряд з клінічними дослідженнями у собак брали проби крові до початку, на 4-у, 7-у та 16-у добу лікування. Клініко-експериментальну апробацію запропонованого методу провели на 14 собаках із рваними та 10 - із кусаними ранами.

Клініко-експериментальне вивчення лікувальної ефективності комплексного методу із застосуванням мазей на гідрофільній основі та препаратів з імуностимулювальними та протизапальними властивостями провели на собаках з флегмонами. Їх розподілили на 3 групи (по 5). Лікування розпочинали на стадії абсцедування. Місцево проводили хірургічну обробку гнійно-запальних вогнищ та застосовували мазь “Нітацид”. Першій дослідній групі тварин ін'єктували внутрішньом'язово 2,5%-ний розчин тіотриазоліну (2-4 мг/кг, двічі на добу, протягом 4-х діб); другій - внутрішньовенно крапельно двічі на добу 2%-ний пентоксифілін (8 мг/кг) на 0,9%-му розчині натрію хлориду (15 мл/кг); контрольним тваринам внутрішньовенно вводили 0,9%-ний розчин натрію хлориду (15 мл/кг). Проби крові відбирали до лікування, на 4-у та 12-у добу лікування.

Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики на персональному комп'ютері з використанням програми MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Стан системи гемостазу у здорових собак

Істотною проблемою у ветеринарній гемостазіології є те, що більшість методик визначення активності системи гемостазу запозичені з гуманної медицини і не адаптовані для тварин певного виду. Зважаючи на це, визначили нормативні гемостазіологічні показники у клінічно здорових собак (табл. 1), підібравши тести, які з достатньою вірогідністю відображають стан компонентів основних ланок системи гемостазу у тварин цього виду.

Таблиця 1 - Гемостазіологічні показники у клінічно здорових собак, n=44

1. У дисертації запропоноване нове розв'язання наукової задачі щодо вивчення патогенезу хірургічної інфекції у собак. Встановлено, що глибина патогенетичних змін значною мірою зумовлена особливостями функціонування системи гемостазу і нейтрофільних гранулоцитів, залежить від характеру і величини травми та видового складу ранової мікрофлори. У зв'язку з цим, при лікуванні собак із хірургічною інфекцією патогенетично обґрунтованим є застосування мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну.

2. Бактеріологічне дослідження ексудату різано-розміжчених ран свідчить про інфікування переважно E. сoli в асоціаціях із Cl. perfringens, іноді Str. fecalis; дещо рідше виявляється грампозитивна ранова мікрофлора - Str. pyogenes, Str. mesenteroides, Staph. epidermidis та Staph. aureus, зрідка до них приєднувався Cl. sporogenes. Найбільшу антибіотико-резистентність проявили Cl. perfringens, Str. fecalis та Staph. еpidermidis. Найменш стійкими мікроорганізми були до левоміцетину, дещо нижча антибактеріальна активність неоміцину сульфату та тетрацикліну, а найменша - бензилпеніциліну натрієвої солі.

3. Гнійно-запальна реакція у собак з різними формами хірургічної інфекції супроводжується підвищенням температури тіла, пригніченням загального стану, значним набряком, гіперемією та болючістю травмованих тканин, виділенням великої кількості рідкого ексудату від білуватого (при грампозитивній рановій інфекції) до бурого кольору (при інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікробами), часто з неприємним запахом. При цьому розвиваються нейтрофільний лейкоцитоз, у більшості випадків - олігоцитемія та олігохромемія.

4. У собак з хірургічною інфекцією розвивається стан гіперкоагуляції, який проявляється гіперфібриногенемією, накопиченням у крові розчинного фібрину, а у деяких випадках - продуктів розщеплення фібрину/фібриногену. Рівень у плазмі крові фібриногену є недостатньо інформативним показником щодо складності запального процесу. Так, при інфікуванні ран грампозитивними мікроорганізмами він досягає 5,180,19 г/л (в нормі 2,20,1 г/л), анаеробними та грамнегативними - 5,290,41 г/л, при рваних ранах - 4,930,2 г/л, абсцесах - 3,830,57 г/л, флегмонах - 5,74±0,33 г/л, а при кусаних ранах - лише 2,51±0,24 г/л. Одночасна циркуляція у крові розчинного фібрину і продуктів розщеплення фібрину/фібриногену в собак із різано-розміжченими ранами, інфікованими асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори, рваними, кусаними ранами і підшкірними гнійними флегмонами є свідченням порушення рівноваги між функціонуванням систем згортання крові та фібринолізу.

5. Одночасно з розвитком гіперкоагуляції виявлено дефіцит природних антикоагулянтів (антитромбіну-ІІІ, а у собак із гнійними флегмонами також протеїну С), зниження активності фібриностабілізувального фактора, а у 33% собак із кусаними ранами - гіпофібриногенемію. При цьому дисфункція фібринолізу проявляється зниженням активності тканинного активатора плазміногену. Все це свідчить про розвиток коагулопатії “споживання” різного ступеня. Водночас, при інфікуванні ран грампозитивними мікроорганізмами гіперкоагуляція цілком контрольована антикоагулянтами.

6. Розвиток гнійно-запальної реакції при різано-розміжчених ранах, інфікованих анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами, супроводжується підвищенням бактерицидної активності нейтрофілів - середній цитохімічний коефіцієнт мієлопероксидази становив 1,18±0,03 (р<0,001), порівняно з 0,9±0,05 у здорових собак. При інфікуванні ран грампозитивною мікрофлорою і при гнійно-флегмонозних процесах цитохімічна активність мієлопероксидази знижується - диференціюючий цитохімічний коефіцієнт становить 1,2±0,1 (р<0,001) і 1,69±0,12 (р>0,05) при нормі 2,1±0,19. Крім того, у кровоносному руслі збільшується кількість циркулюючих імунних комплексів (при підшкірних гнійних флегмонах - у 2,5-3 рази).

7. Застосування мазей на гідрофільній основі “Нітацид” і “Левомеколь”, порівняно з гідрофобним лініментом стрептоциду, прискорює в середньому в 2,1 рази очищення гнійних ран. При цьому припинення виділення гнійного ексудату у собак з ранами, інфікованими грампозитивними мікроорганізмами та асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори (3,7±0,6 та 3,70,3 доба, відповідно), практично збігається у часі з початком росту грануляцій (3,3±0,2 та 3,2±0,2 доба). При застосуванні ж лініменту стрептоциду гнійна ексудація триває і під час росту грануляцій, який починається на 4,5±0,3 та 4 добу, відповідно, а повне очищення ран відбувається на 8±0,7 та 7,3±0,4 добу. У цілому, повне загоєння гнійних ран при лікуванні мазями на гідрофільній основі скорочується у 1,3-1,7 рази.

8. При сприятливому перебізі гнійно-запальних процесів динамічно нормалізується концентрація фібриногену (на 4-у чи 7-у добу), елімінуються розчинний фібрин та продукти розщеплення фібрину/фібриногену, зростає активність фібриностабілізувального фактора та антитромбіну-ІІІ, фібриноліз активується переважно по зовнішньому шляху (за рахунок тканинного активатора плазміногену), нормалізується кількість у крові циркулюючих імунних комплексів і лізоциму, на 4-у добу лікування зростає цитохімічна активність мієлопероксидази. При цьому пік активності фібриностабілізувального фактора, антитромбіну-ІІІ та тканинного активатора плазміногену спостерігається у період інтенсивного росту грануляційної тканини - на 4-у та 7-у добу лікування.

9. У комплексній терапії гнійно-флегмонозних процесів у собак, одночасно з хірургічною обробкою та місцевим застосуванням мазей на гідрофільній основі, ефективним є використання тіотриазоліну. Він сприяє видаленню з крові метаболітів фібриногену, підвищенню на 4-у добу лікування активності тканинного активатора плазміногену, цитохімічної активності мієлопероксидази, нормалізації активності антитромбіну-ІІІ, протеїну С і кількості лізоциму.

10. Ефективним коректором патохімічної фази при хірургічній інфекції у собак є пентоксифілін. Він сприяє швидкій нормалізації метаболізму фібриногену та бактерицидного потенціалу нейтрофілів. На 4-у добу лікування підвищується активність фібриностабілізувального фактора і антитромбіну-ІІІ, відновлюється концентрація у крові лізоциму та нормалізується кількість великих і малих циркулюючих імунних комплексів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Результати клініко-експериментального обґрунтування патогенетичної ролі системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак слід використовувати при вивченні особливостей запальної реакції у порівняльному видовому аспекті та при викладанні курсу ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

2. З метою діагностики та контролю за перебігом різних форм хірургічної інфекції у собак рекомендуємо використовувати такі лабораторні тести: визначення в плазмі крові кількості фібриногену, розчинного фібрину, продуктів розщеплення фібрину/фібриногену, активності фібриностабілізувального фактора, фібринолізу, антитромбіну-ІІІ, протеїну С.

3. Для лікування собак з хірургічною інфекцією, після хірургічної обробки, промивання антисептичними розчинами та забезпечення дренування, ефективним є місцеве застосовування мазей на гідрофільній основі “Левомеколь” та “Нітацид”, причому останньої - при анаеробній та грамнегативній рановій інфекції. Застосовувати мазі слід один раз на добу, вводячи їх через трубчастий дренаж чи безпосередньо у рановий отвір, до зникнення ознак гнійного запалення.

4. При гнійно-флегмонозних процесах у собак місцеве лікування мазями на гідрофільній основі рекомендуємо доповнювати застосуванням 2,5%-ного розчину тіотриазоліну із розрахунку 2-4 мг/кг, внутрішньом'язово, двічі на добу протягом 4-х діб.

5. З метою корекції патохімічної фази запалення при хірургічній інфекції у собак пропонуємо застосовувати 2%-ний розчин пентоксифіліну, який слід вводити внутрішньовенно крапельно в дозі 8 мг/кг, двічі на добу протягом 4-х діб, розчинивши його в ізотонічному розчині натрію хлориду (15 мл/кг).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Xанєєв В.В. Вміст фібриногену та активність фібринази у плазмі крові собак при інфікованих ранах і переломах кісток // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 23. Біла Церква, 2002. С.213217.

2. Ханєєв В.В. Фібриноген в динаміці гострого запалення у собак // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 25, ч.1. Біла Церква, 2003. С. 259265.

3. Гемостазіологічні зміни у собак із гнійними ранами залежно від мікробного фактора та методу лікування / М. Рубленко, В. Ханєєв, В. Рухляда, С. Тарануха // Ветеринарна медицина України. - 2004. - №6. - С. 38-40.

4. Рубленко М.В., Ханєєв В.В. Фактори неспецифічної імунологічної реактивності при гнійних ранах у собак // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 28. Біла Церква, 2004. С. 209215.

5. Ханєєв В.В. Морфологічний склад крові при хірургічній інфекції у собак // Вісник Полтавської держ. аграр. академії. - 2004. - №1. - С. 83-85.

6. Ханєєв В.В. Зміни фібринолізу в собак із гнійними ранами, залежно від мікробного фактора та методу лікування // Сільський господар. - 2004. - № 5-6. - С. 26-28.

7. Ханєєв В.В. Застосування мазей на гідрофільній основі при гнійних ранах у собак // Вісник Сумського націон. аграр. ун-ту. - 2004. - №2 (11). - С. 140-143.