Структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка серця та можливості його корекції лозартаном і небівололом у хворих на стенокардію напруги у поєднанні з гіпертонічною хворобою

Під впливом лікування лозартаном порівняно з контрольною групою хворих, яким в комплекс лікування включався периндоприл і де відмічалось зниження вмісту реніну та альдостерону на тлі лікування лозартаном спостерігалась протилежна тенденція, тобто в обох групах відмічалось зростання рівня реніну в сироватці крові, яке, відповідно, складало: перша група - 4,3% (р>0,05); друга група - 5,9% (р>0,05). При цьому вміст альдостерону в обох групах мав тенденцію до зниження (відповідно: 3,4%; р>0,05 і 5,0%; р>0,05).

Водночас на тлі лікування лозартаном відмічалось і зниження добової екскреції норадреналіну, яке було менш суттєвим порівняно з контрольною групою хворих, яким в комплекс лікування включався периндоприл. Зниження активності фактора Вілебранда було найбільш виражене в групах хворих, яким в комплекс лікування включався лозартан. Так, у хворих на стенокардію напруги ІІ ФК активність фактора Вілебранда знижувалась на 21,2% (р<0,001), контроль - 15,0% (р<0,01), а у хворих на стенокардію напруги ІІІ ФК - на 28,4% (р<0,001), контроль - 13,2% (р<0,01). Окрім того, на тлі лікування лозартаном в порівняні з периндоприлом, більш істотно зростала толерантність до дозованого фізичного навантаження, яка у хворих першої групи зросла з 40,32,5 до 62,74,8Вт (р<0,001); контроль - з 39,83,0 до 55,44,3 Вт (р<0,001), а в другій групі - з 34,62,3 до 54,23,5 Вт (р<0,001); контроль - з 33,93,0 до 50,154,1 Вт (р<0,001).

Таким чином, проведені дослідження свідчать про більш істотний антигіпертензивний вплив небівололу і лозартану в порівнянні з атенололом та периндоприлом у хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в поєднанні з ГХ І і ІІ ст. При цьому відновлюється добовий профіль систолічного і діастолічного АТ та більш істотно знижується ризик ранкового підвищення АТ, що є позитивним у відношенні виникнення ураження органів-мішенів та виникнення тяжких ускладнень.

лікування стенокардія гіпертонічний серце

Висновки

У дисертаційній роботі подано наукове обгрунтування диференційованого призначення і наведена оцінка ефективності використання бета-адреноблокатора небіволола та антагоніста ангіотензинових рецепторів-1 лозартана в лікуванні хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в поєднані з ГХ І і ІІ ступеня.

Аналіз структурно-функціонального стану міокарда показав, що при стенокардії напруги ІI та ІІI ФК в поєднанні з ГХ І ступеня, відмічається переважання нормальної геометрії ЛШ та його ексцентричної гіпертрофії, а у пацієнтів зі стенокардією напруги ІI та ІІI ФК в поєднанні з ГХ ІІ ступеня переважає концентрична гіпертрофія ЛШ. Розвиток систолічної дисфункції ЛШ супроводжується зростанням кінцевого систолічного меридіонального стресу (на 23,9%) та індексу маси міокарду (на 86,4%).

Виявлено, що у хворих на стенокардію напруги ІI і ІІI ФК в поєднанні з ГХ І і ІІ ступеня вміст реніну та альдостерону прогресує з наростанням ФК стенокардії і важкості ГХ; при цьому показники реніну достовірно корелюють з рівнем середнього гемодинамічного артеріального тиску (r = + 0,419; p0,05) та загальним периферичним судинним опором (r = +0,631; р0,001), а рівень альдостерону - з показниками маси міокарду ЛШ (r = +0,582; р0,05), що свідчить про істотне значення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в механізмах розвитку гіпертрофії ЛШ та прогресування стенокардії напруги.

Аналіз показників добового моніторингу АТ на тлі лікування небівололом у хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ І ступеня виявляє його істотний антигіпертензивний ефект на фоні достовірного зниження добових показників навантаження тиском (для систолічного: в середньому - на 18,6%, для діастолічного - на 15,2%), його варіабельності (для систолічного тиску - на 39,5%; для діастолічного - на 19,4%) та зниження добової екскреції норадреналіну (на 24,1%).

Зниження активності реніну та альдостерону на тлі лікування небівололом достовірно корелювало зі зменшенням тривалості та ступенем зниження сегмента ST нижче ізолінії (r = + 0,391, р0,05; r =+0,264, р0,02), а зниження активності фактора Вілебранда та добової екскреції норадреналіну - зі зниженням частоти (r _{ф. Вл.} = + 0,418, р0,05; r_на = + 0,375, р0,05) та тривалості приступів стенокардії (r _{ф. Вл.} = + 0,364, р0,05; r _на = + 0,403, р0,05), що супроводжувалось достовірним зростанням толерантності до фізичного навантаження.

Застосування лозартану в комплексному лікуванні хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ ІІ ступеня супроводжується істотним покращенням систолічної функції ЛШ на тлі підвищення вмісту реніну та зниження вмісту альдостерону і істотного зниження активності фактора Вілебранда (на 21,8%).

Ефективність застосування лозартану та небівололу виявлена через шість місяців, де спостерігалась нормалізація показників артеріального тиску, нейрогуморальних факторів, а також зростала толерантність до фізичного навантаження (у пацієнтів зі стенокардією ІІ ФК -на 55,6%, (р0,001), а у пацієнтів зі стенокардією ІІІ ФК - на 47,8%, (р0,001)).

1. Для диференційованого лікування хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ необхідно проводити добовий моніторинг АТ, дослідження систолічної і діастолічної функції ЛШ, визначати особливості ремоделювання ЛШ, ступінь активності симпатико-адреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем та активності фактора Вілебранда.

2. Небіволол більш доцільно включати до комплексної терапії хворим на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в поєднанні з ГХ по 2,5 -5,0 мг на добу переважно при порушенні діастолічної функції ЛШ на тлі збільшення добової екскреції норадреналіну.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Морозова О.В. Вплив козаару на гемодинаміку і функціональний стан міокарда у хворих з стенокардією напруги ускладненою гіпертонічною хворобою // Вісник проблем біології і медицини. - 2002. - №11-12. - С.49-52.

Морозова О.В. Вплив небівололу на стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та показники добової екскреції катехоламінів і рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2003. - №19. - С.149-151.

Морозова О.В. Зміни активності ренін-ангіотензинної системи та рівня альдостерону під впливом курсового лікування козааром хворих з поєднанням ІХС і гіпертонічної хвороби // Вісник СумДУ. - 2002. - №11(44). - С.136-139.

Шулєкін М.П., Морозова О. В., Кульбачук О. С. Оцінка антигіпертензивного ефекту периндоприлу і еналаприлу за даними змін кровообігу і добового моніторингу артеріального тиску // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - №1-2. - С.23-24.

Динаміка активності фактора Вілебранда на тлі лікування небівололом хворих стенокардією напруги в поєднанні з гіпертонічною хворобою / Кошля В.І., Дмітрієва С.М., Зеленська Л.М., Пузік С.Г., Щебликіна Н.К., Морозова О.В., Кульбачук О.С. // Галицький лікарський вісник. - 2003. - Том 10, № 1. - С.54.

Антигіпертензивна активність лозартану (козаару) в процесі комплексноі терапіі хворих на гіпертонічну хворобу / Кошля В.І., Дмітрієва С.М., Зеленська Л.М., Пузік С.Г., Щебликіна Н.К., Одринський В.А., Кошля О.В., Конівець Ю.М., Морозова О.В., Кульбачук О.С. // Здобутки клінічної та експериментальноі медицини: Зб. наук. пр.- Тернопіль: видавництво Укрмедкнига, 2002. - Вип.7. - С.40.

Здобувачем зібрано матеріал, проведено статистичний аналіз та узагальнення одержаних результатів.

Морозова О.В. Особливості змін активності фактору Вілебранда під впливом небівололу в процесі лікування хворих на стенокардію напруги, ускладнену гіпертонічною хворобою // Здобутки клінічної та експериментальної медицини: Зб. наук. пр. - Тернопіль: видавництво Укрмедкнига, 2002. - Вип.7. - С.45.

Кошля В.І., Дмитрієва С.М., Зеленська Л.М., Пузік С.Г., Щебликіна Н.К., Склярова Н.П., Одринський В.А., Морозова О.В., Конівець Ю.М., Кульбачук О.С.// Особливості змін добової екскреції катехоламінів під впливом козаару у хворих гіпертонічною хворобою / Актуальні питання медичної науки та практики: Зб.наук.пр. Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (За матеріалами 63-ої наук.-пр.конференції). - Запоріжжя.-2002.-С.145.

Участь О.В.Морозової у підготовці статті є провідною; здобувачкою визначена мета роботи, проведено огляд літератури, сформульовано висновки.

Морозова О.В. Вплив небівололу на стан системної гемодинаміки і рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Актуальні питання медичної науки та практики: Зб.наук.пр.Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (За матеріалами 63-ої наук.-пр. конференції). - Запоріжжя. - 2002. - С.189.

Кошля В.І., Дмітрієва С.М., Зеленська Л.М., Пузік С.Г., Щебликіна Н.К., Морозова О.В. //Небіволол в процесі амбулаторноі терапіі у хворих на гіпертонічну хворобу / Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю ''Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень''.-Харків.-2002.-С.131-132.

Морозова О.В. Зміни рівня фактора Вілебранда при лікуванні козааром хворих на стенокардію напруги, ускладнену гіпертонічною хворобою // Проблемы старения и долголетия. - 2002. - №3. - С.327-328.

Оцінка антигіпертензивної терапії небівололом і атенололом шляхом добового моніторингу артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою / Кошля В.І., Шулєкін М.П., Морозова О.В., Кульбачук О.С. // Матеріали Української науково-практичної конференції Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках виконання Національної програми. - Київ. - 2002. - С.61-62.

Размещено на Allbest.ru