Патогенетичне обгрунтування корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень в лікуванні хворих на ускладнені форми увеїтів

Враховуючи важливу роль оксида азота в регуляції тонуса та проникливості судин, та як показника “системних” метаболічних зрушень, ми оцінили рівень азота нітритів/нітратів і встановили, що в активній стадії захворювання він був найвищим при передніх (37,11,2 мкмоль/л) та генералізованих (37,81,3 мкмоль/л) увеїтах і найнижчим - при задніх увеїтах (27,41,1 мкмоль/л; р < 0,05), що може свідчити про те, що в гострій стадії підвищення вмісту оксида азота обумовлюється запальними змінами в судинній оболонці очей.

В стадії затухання запального процесу у пацієнтів з передніми та генералізованими увеїтами, ускладненими макулярним набряком, спостерігалося достовірне (р < 0,05) зниження вмісту азота нітритів/нітратів в сироватці крові (28,21,1 мкмоль/л та 32,61,2 мкмоль/л відповідно), хоча він і залишався значно вищим, в порівнянні зі здоровими людьми (13,82,5 мкмоль/л; р < 0,05). При задніх увеїтах, макулярний набряк у яких спостерігався при наявності хоріоретинальних фокусів на очному дні, в стадії затухання запального процесу відмічалася тенденція до підвищення вмісту азота нітритів/нітратів в сироватці крові (з 27,41,1 мкмоль/л до 29,91,2 мкмоль/л; р > 0,05), що може свідчити про роль оксида азота у формуванні макулярного набряку при увеїтах.

У пацієнтів з інтермедіарними увеїтами, ускладненими макулярним набряком, вміст азота нітритів/нітратів в сироватці крові в стадії затухання запального процесу знизився в порівнянні з показником в активній стадії захворювання (з 33,91,2 мкмоль/л до 31,11,25 мкмоль/л; р > 0,05), хоча і залишався достовірно вищим, ніж в контролі (р < 0,05).

Таким чином, в активній фазі увеїту складаються умови (велика кількість вільних радикалів та гіперпродукція оксида азота) для утворення токсичних рівней пероксинітриту - високотоксичної сполуки, що проявляє сильну окислювальну дію на різні мішені s викликає загибель клітин.

Гіперпродукція оксида азота призводить до підвищення проникливості стінки судин та набряку тканин, посилення кровотоку зі зниженням або втратою реакції судин на пресорні фактори, що є одним з механізмів виникнення і формування макулярного набряку при увеїтах.

Отримані дані також свідчать про роль оксида азота в подальшому розвитку дистрофічних змін в хоріоідеї та сітківці, оскільки гіперпродукція NO призводить до метаболічного стресу, що поглиблює метаболічні порушення в тканинах очей.

Імунологічні зрушення у хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, суттєвим чином залежать від локалізації запального процесу.

Задні увеїти з макулярним набряком частіше (42,4 %) протікають на фоні другого типу порушень субпопуляцій Т лімфоцитів, на відмiну від інших локалізацій (розбіжності достовірні з передніми увеїтами 16,7 %; t=2,215; р < 0,05), та увеїтами, не ускладненими макулярним набряком (12 %; t=3,368; р<0,05), при яких переважає перший тип порушень. При передніх увеїтах, ускладнених макулярним набряком, частота першого типу порушень найбільш близька до такої при увеїтах без набряку макулярної області (62,5 % та 67,6 % відповідно; р >0,05); при інтермедіарних увеїтах вона трохи нижча (55,6 %; р>0,05). Частота другого типу більш підвищена при інтермедіарних увеїтах, ніж при передніх (25,9 % і 16,7 % відповідно; р > 0,05), але вона залишається більш ніж в півтора рази нижчою, в порівнянні із задніми увеїтами, ускладненими набряком макулярної області.

Дисімуноглобулінемії виявлені у 93,9 % хворих з задніми увеїтами і у 75 % з передніми увеїтами. При інтермедіарних увеїтах, ускладнених макулярним набряком, їх частота складала 87,1 %, а при генералізованих увеїтах - 83,3 %.

Дослідження частоти аутоімунних реакцій до тканин очей показало, що вона найнижча при локалізації запального процесу в передньому відділі судинної оболонки (50 %), а найвища - у пацієнтів з задніми увеїтами (69,7 %).

Встановлено достовірне зниження максимальних рівней мелатонін сульфата в сечі (67,43,1 нг/мл) та пролактина в крові (7,20,9 нг/мл) у хворих з увеїтами, ускладненими макулярним набряком, в порівнянні зі здоровими людьми (131,85,2 нг/мл і 14,91,1 нг/мл відповідно; р <0,05) і в порівнянні з неускладненим перебігом увеїта (93,24,1 нг/мл; р < 0,05).

Показано, що у хворих з передніми увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, максимальна концентрація мелатонін сульфата в сечі була знижена на 38 % в порівнянні з контролем, у хворих з задніми увеїтами на 49 %, а у пацієнтів з інтермедіарними увеїтами на 51 %. При генералізованих увеїтах, ускладнених макулярним набряком, вміст мелатонін сульфата був знижений на 44 % в порівнянні зі здоровими людьми.

Максимальні концентрації мелатонін сульфата в сечі при задніх увеїтах з макулярним набряком становили 67,24,3 нг/мл, при інтермедіарних увеїтах 64,54,5 нг/мл; і були достовірно нижчими, в порівнянні з його концентрацією у пацієнтів з передніми увеїтами (81,74,2 нг/мл; р < 0,05).

Проведені дослідження вмісту пролактина у хворих увеїтами, ускладненими макулярним набряком свідчать про його достовірне зменшення при інтермедіарних (4,81,2 нг/мл), задніх (6,31,1 нг/мл) та генералізованих (9,21,8 нг/мл) увеїтах не тільки в порівнянні зі здоровими особами (14,91,1 нг/мл; р < 0,05), а і з неускладненим перебігом захворювання (13,80,8 нг/мл; р < 0,05).

В цілому рiвнi пролактина були на 68 % зниженi у хворих з інтермедіарними увеїтами, ускладненими макулярним набряком, та на 48 % у пацієнтів з задніми увеїтами У хворих з передніми увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, вмiст пролактина був знижений на 31 %, при генералізованих - на 38 % в порiвняннi з контролем.

Таким чином, грунтуючись на отриманих результатах, в залежності від патогенетичних механізмів розвитку, можна виділити дві основні форми набряку макулярної області при ендогенних увеїтах, тісно пов'язані одна з одною механізмами формування:

перша - визначається переважно "ексудативним" компонентом, характеризується певною специфікою порушень імунної системи, наявністю виражених аутоімунних реакцій та супроводжується глибокими порушеннями нейрогормональної регуляції;

друга - визначається переважно “транссудативним” компонентом; обумовлена вираженими метаболічними порушеннями з формуванням токсичності склистого тіла та водянистої вологи, протікає на фоні імунологічних порушень, “загальних” для увеїтів в цілому, та “мінімальних” порушень нейрогормональної регуляції.

Результати проведених досліджень дозволяють нам розробити схему диференційної діагностики форм макулярного набряку при увеїтах за даними лабораторних досліджень (таблиця 1).

Таблиця 1 Схема диференційної діагностики форм набряку макулярної області у хворих з ендогенними увеїтами.

	“Ексудативна” форма набряку макулярної області	“Транссудативна” форма набряку макулярної області
Імунологічні порушення	Переважає другий тип порушень субпопуляцій Тлімфоцитів (одночасне зниження Тхелперів та Тсупресорів); часті дисімуноглобулінемії, високі титри антитіл та сенсибілізація лімфоцитів до антигенів сітківки	Переважає перший тип порушень субпопуляцій Тлімфоцитів (зниження вмісту Тхелперів/індукторів при підвищеній кількості Тсупресорів, ізольоване зниження Тхелперів або ізольоване підвищення Тсупресорів); рідше виявляються дисімуноглобулінемії та аутоімунні реакції
Метаболічні порушення	Помірне підвищення продуктів запального процесу і “азотовмісних” субстанцій в елімінаті і азота нітритів в крові	Значне підвищення продуктів запального процесу та “азотовмісних” субстанцій в елімінаті і азота нітритів в крові
Нейрогормональні порушення	Зниження максимальних концентрацій мелатонін сульфата в сечі і рiвней пролактина в кровi в 1,5 2 рази чи більше в порівнянні з контролем	Зниження максимальних концентрацій мелатонін сульфата в сечі і рiвней пролактина в кровi в 1,5 рази чи менше в порівнянні з контролем

Необхідно зазначити, що “ексудативна” форма макулярного набряку частіше виникає при задніх увеїтах, а при передніх увеїтах частіше формується “транссудативна” форма макулярного набряку. Перебіг інтермедіарниїх та генералізованих увеїтів може ускладнюватися обома формами макулярного набряку.

Правильна діагностика цих форм макулярного набряку у хворих з ендогенними увеїтами дозволяє застосовувати диференційований підхід до вибору методів лікування увеїтів, ускладнених набряком макулярної області.

Лікування хворих на увеїти, ускладнені макулярним набряком, поряд із загальноприйнятою терапією запальних захворювань судинної оболонки, була спрямована на ліквідацію проявів метаболічної інтоксикації, корекцію існуючіх змін імунної системи і порушень нейрогормональної регуляції адаптивних процесів.

Показано, що завдяки проведеному лікуванню хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, вміст продуктів запального процесу та токсичних речовин в склистому тілі та водянистій волозі (судячі з їх вмісту в елімінаті з очей) достовірно зменшувався.

У хворих з увеїтами, в очах яких макулярний набряк не залишив по собі грубих дистрофічних змін сітківки, після проведеного лікування відмічалося зменшення вмісту продуктів ПОЛ і у віддаленому періоді вони достовірно не відрізнялися від рівня здорових осіб (p > 0,05).

У хворих з увеїтами, макулярний набряк в очах яких призвів до грубих змін в сітківці та формування постувеальних хоріоретинальних дистрофій, після проведеного лікування вміст проміжних продуктів ПОЛ залишався вищими, в порівнянні зі здоровими людьми (p < 0,05). А вміст кінцевих продуктів ПОЛ (МДА), не зважаючи на проведене лікування, достовірно підвищився (p < 0,05).

Таким чином, встановлено, що у хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, при формуванні дистрофічних змін сітківки спостерігається вторинна активація процесів перекисного окислення ліпідів, що призводить до виснаження антиоксидантної системи, і може бути одним з патогенетичних факторів виникнення постувеальних хоріоретинальних дистрофій.

У хворих з увеїтами, в очах яких вдалося досягти повної або майже повної резорбції макулярного набряку та він не залишив по собі грубих дистрофічних змін сітківки, після проведеного лікування вміст оксида азота суттєво знизився (28,61,05 мкмоль/л; p < 0,05), хоча і залишався вище, ніж в контролі (p < 0,05). У віддаленому періоді у цих пацієнтів рівні азота нітритів/нітратів продовжували знижуватися (20,22,3 мкмоль/л; p < 0,05) і суттєво не відрізнялися від здорових осіб (13,82,5 мкмоль/л; p > 0,05).

У хворих з увеїтами, макулярний набряк в очах яких призвів до грубих змін в сітківці та формування постувеальних хоріоретинальних дистрофій, спостерігалося незначне (p > 0,05) зниження вмісту азота нітритів/нітратів і після лікування він залишався достовірно вищим (31,81,1 мкмоль/л) не тільки в порівнянні з контролем (p < 0,05), а і по відношенню до пацієнтів без грубих дистрофічних змін сітківки (p < 0,05), що може свідчити про роль підвищених рівней оксида азота у формуванні постувеальних хоріоретинальних дистрофій.

У віддаленому періоді показники клітинного імунітета вдалося нормалізувати або покращити у 94,8 % пацієнтів. Показники гуморального імунітета нормалізувались у 29,2 %, покращилися у 64,6 %.

Завдяки проведеному лікуванню із застосуванням віта - мелатоніна, у хворих з увеїтами, ускладненими макулярним набряком, максимальні рівні мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата в сечі) достовірно не відрізнялись від здорових осіб (119,29,5 нг/мл та 131,85,2 нг/мл відповідно; p > 0,05).

В порівнянні з гостротою зору до лікування, у віддаленому періоді гострота зору пiдвищилася в 87 очах (79,8 %), залишилася без змiн в 13 очах (11,9 %). В 9 очах (8,3 %) гострота зору знизилася.

В цілому по групі добрі результати досягнуті в 39 очах (35,8 %), задовільні - в 48 очах (44,0 %). В 22 очах (20,2 %) результати лікування визнані незадовільними, що достовірно менше, ніж в контрольній групі (35,9 %; І = 3,827; p < 0,05).

В результаті комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної областi, в 60 очах (55,0 %) на місці набряку утворилися мілкі дегенеративні осередки, в 32 очах (29,4 %) перерозподіл пiгмента в макулярній області, і лише в 17 очах (15,6 %) набряк пройшов без видимих органiчних змін.

Проведене ультразвукове дуплексне дослідження у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, свідчить про зниження лінійної швидкості кровотоку в центральній артерії сітківки (ЦАС) та задніх коротких війкових артеріях (ЗКВА), більш виражене в задніх коротких війкових артеріях. Так, максимальна систолічна швидкість кровотоку (PS) в даній групі хворих була достовірно нижче в ЗКВА (0,130,016 м/с), в порівнянні зі здоровими людьми (0,190,02 м/с; t=2,342; р < 0,05), а в ЦАС її зниження носило характер тенденції (0,180,011 м/с та 0,220,021 м/с відповідно; t=1,607; р > 0,05).

Оскільки в регуляції ретинального і хоріоідального кровотоку приймає участь оксид азота, який є одним з найсильніших ендогенних вазоділятаторів, нами досліджено його вміст в крові хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, і встановлено, що в стадії затухання запального процесу відзначається достовірне підвищення вмісту азота нітритів/нітратів в сироватці крові (31,81,1 мкмоль/л) в порівнянні з контролем (13,82,5 мкмоль/л; р < 0,05). В стадії ремісії увеїта на фоні виражених дистрофічних змін в хоріоідеї та сітківці вміст азота нітритів/нітратів в сироватці крові трохи знизився (29,71,2 мкмоль/л), але був достовірно вищим, ніж у здорових осіб (р < 0,05).

Наведені дані можуть свідчити про роль гіперпродукції NO у формуванні дистрофічних змін в сітківці після увеїта, ускладненого макулярним набряком.

Отримані дані свідчать, що максимальні рівні мелатоніна в сироватцi кровi (за даними концентрації мелатонін сульфата в сечі) достовірно знижені (81,53,6 нг/мл; р < 0,05), в порівнянні зі здоровими донорами (131,85,2 нг/мл) та в порiвняннi з неускладненим перебiгом увеїтiв (93,24,1 нг/мл).

Завдяки проведеному лікуванню у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, відмічалось зменшення вмісту амінного азота в елімінаті, більш виражене у пацієнтів, яким були проведені реваскуляризуючі хірургічні втручання.

Динаміка показників ПОЛ у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, характеризувалась достовірним зменшенням (p < 0,05) вмісту продуктів ПОЛ, і у віддаленому періоді їх концентрація не відрізнялася від рівня здорових осіб (p > 0,05).

Після проведеного лікування відмічено зниження рівню оксида азота в сироватці крові хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями (29,71,2 мкмоль/л), хоча його рівень і залишався вищим ніж в контролі (p < 0,05). У віддаленому періоді при стабілізації дистрофічних змін та відсутності рецидивів запального процесу вміст NO (по вмісту азота нітритів/нітратів) продовжував знижуватися і в середньому знаходився на рівні такого у здорових осіб (20,42,6 мкмоль/л; p > 0,05).

Завдяки проведеному лікуванню відмічалось значне зменшення частоти виявлення аутоімунних реакцій (з 61,3 % до 48,4 %) та частоти виявлення підвищених рівней циркулюючих імунних комплексів (з 54,8 % до 40,9 %; p >0,05) у пацієнтів з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями.

В цілому по групі хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, завдяки застосуванню віта - мелатоніна максимальні рівні мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата в сечі) достовірно не відрізнялись від здорових осіб (124,38,4 нг/мл; p > 0,05).

При увеїтах, ускладнених хоріоретинальними дистрофіями, гострота зору пiдвищилася в 69 очах (68,3 %). В 29 очах (28,7 %) гострота зору залишилася без змiн, в трьох очах (3 %) - знизилась. Позитивна динаміка поля зору досягнена в 77 очах (76,2 %). В 24 очах (23,8 %) стан поля зору залишився без змiн.

В цілому по групі добрі результати медикаментозно - хірургічного лікування хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, отримані в 67 очах (66,3 %), задовільні результати - в 31 оці (30,7 %). В трьох очах (3 %) результати визнано незадовільними, що достовірно менше, ніж в контрольній групі (11,9 %; І = 4,253; p < 0,05).

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ І МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА УСКЛАДНЕНІ ФОРМИ УВЕЇТІВ

З метою вивчення ролі антитiлозалежної клiтинної цитотоксичності в прогнозі рецидивуючого перебігу увеїту, активність К клiтин визначалась при “першій атаці” увеїту та у хворих з рецидивуючими увеїтами. Встановлено, що рецидивуючи увеїти достовiрно рiдше протiкають на фонi зниженої цитолiтичної активності (р < 0,05), в порiвняннi з “першою атакою” увеїту.

При рецидивуючих увеїтах нормальнi та пiдвищенi рiвнi цитотоксичного iндекса (ЦІ=43% та бiльше) зустрiчалися в 59,3 % хворих, а при “першій атаці” увеїта лише в 14,8 % (розбiжностi достовiрнi, р < 0,05).

Таким чином, нормальна або пiдвищеноа активнiсть К клiтин у хворих з увеїтами характерна для рецидивуючого перебiгу увеїта.

Нами розроблено спосiб прогнозування перебiгу увеїта (Патент № 45855 А), який дозволяє пiдвищити точність прогнозування. Згідно з запропонованим способом при значенні цитотоксичного індекса 43 % і більше прогнозують рецидивуючий перебiг увеїта, а менше 43 % благоприємний перебіг (згідно з класифікацією Зайцевої Н.С. і Кацнельсона Л.А., 1984).

Нами вивчена можливість застосування даного способу для прогнозу терміну ремісії ускладнених форм хронічних рецидивуючих увеїтів для більш точного визначення сроків проведення їм курсів протирецидивної терапії.

За два роки спостереження (без протирецидивних курсів лікування) рецидиви увеїту відмічені у 17 хворих. З 16 пацієнтів з прогнозом рецидивуючого перебігу за два роки рецидиви не наступили у одного чоловіка, з 11 хворих з блаприємним прогнозом перебігу захворювання протягом зазначеного терміну у двох відбулося загострення запального процесу.

Таким чином за допомогою даного способу можна прогнозувати термін ремісії у хворих з ускладненими формами рецидивуючих увеїтів. Правильність прогнозу терміну ремісії (більше 2 років або менше 2 років) в цілому по групі складала 88,9 % (значимість вибраного критерію достовірна; чІ = 15,99; р < 0,01).

Згідно з запропонованим способом прогнозування перебiгу увеїта при значенні цитотоксичного індекса 43 % і більше у хворих з ускладненими формами рецидивуючих увеїтів прогнозують рецидивуючий перебiг увеїта з терміном ремісії менше двох років, а при значенні даного показника менше 43 % прогнозують термін ремісії увеїта більше двох років.

Встановлено, що наявність імунодефіцита є важливим фактором патогенезу ускладненого перебігу увеїтів. Увеїти, що протікають на фоні екзогенної імунодепресії, частіше ускладнюються увеальною катарактою (на 18,4 %) та набряком макулярної області (на 14,9 %). Ендогенна імунодепресія супроводжується підвищенням частоти увеальної катаракти (на 42,4 %) і увеальної глаукоми (на 10,9 %).

На основі вивчення імунологічних змін у хворих з різним перебігом увеїтів, динаміки імунологічних порушень при рецидивах запального процесу в судинному тракті ока, клініко-імунологічних особливостей різних форм увеїтів та результатів корекції імунологічних порушень у хворих з увеїтами ми пропонуємо робочу класифікацію вторинних імунодефіцитних станів при увеїтах.

I. За механізмом формування:

1. Імунодефіцитні стани, “первинні” по відношенню до увеїта:

а) викликані впливом факторів зовнішнього середовища;

б) викликані хронічними інфекційними та іншими захворюваннями.

2. Імунодефіцитні стани, що виникають внаслідок увеїта.

3. Імунодефіцитні стани, що формуються одночасно з увеїтами:

а) викликані інфекціями, що становлять причину увеїта;

б) сформовані внаслідок генетично обумовленої неадекватної реакції імунної системи на перебіг запального процесу.

II. За ступенем пригнічення імунної системи:

1. Незначний; 2. Виражений.

На основі запропонованої класифікації розроблено принципи корекції імунодефіцитних станів при ускладнених формах увеїтів.

Своєчасна діагностика вказаних метаболічних, нейрогомональних та імунологічних порушень може дати можливість прогнозувати, а при певних умовах і попереджувати виникнення ускладнених форм увеїтів, та суттєвим чином впливає на визначення тактики і стратегії лікування.

Для визначення адекватної корекції кожної ланки патологічного процесу та підвищення ефективності комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, нами запропонована наступна робоча класифікація увеїтів за їх перебігом:

I. Увеїти з неускладненим перебігом;

II. “Синдромальна стадія” ускладнених форм увеїтів (стадія формування ускладнень):

а) стадія доклінічних проявів ускладненого перебігу;

б) стадія ранніх та початкових клінічних ознак ускладненого перебігу;

III. Стадія розгорнутих клінічних проявів ускладнених форм увеїтів;

IV. Стадія “залишкових” клінічних ознак та наслідків ускладнень увеїтів.

У хворих з неускладненим перебігом увеїта частіше відсутні або слабше виражені нейрогормональні зрушення, метаболічні порушення та циліотоксикоз визначаються тільки наявним запальним процесом та носять транзиторний характер, вираженість та тип імунологічних порушень визначається механізмом їх формування, і частіше відсутні прояви аутоімунних та імунокомплексних реакцій.

Одначе, рецидиви запального процесу в судинній оболонці очей можуть привести до поглиблення порушень імунної системи, формування аутоімунного компоненту, і в подальшому - до грубих структурних змін в тканинах і середовищах ока, що передують виникненню ускладнень.

З метою профілактики рецидивів увеїта нами запропоновано спосіб прогнозування перебігу увеїта, що дозволило своечасно проводити курси протирецидивної терапії і попереджувати загострення увеїта або зменшити їх вираженість і сприяло профілактиці формування ускладнень запального процесу.

В другій стадії, названій нами “синдромальною стадією” ускладнених форм увеїтів, проходить етап формування ускладнень запального процесу в судинній оболонці очей. На стадії доклінічних проявів ускладненого перебігу увеїтів формуються умови, тенденції до виникнення тих чи інших ускладнень запального процесу: виникають порушення нейрогормональної регуляції адаптивних процесів, відбувається поглиблення порушень в імунній системі з формуванням аутоімунного компонента, поглиблюються прояви метаболічної інтоксикації з формуванням токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла внаслідок накопичення в ньому продуктів запалення та біологічно активних речовин. В подальшому виникають структурні зміни, що можуть привести до виникнення ускладнень запального процесу, та початкові клінічні ознаки ускладнень увеїтів.

Своєчасна діагностика цієї стадії запального процесу вкрай важлива, оскільки визначає необхідність проведення лікування, спрямованого на запобігання виникнення ускладнень увеїту або сприянню їх більш легкого перебігу.

Описаний комплекс метаболічних, гормональних та імунологічних порушень і клінічних проявів, які є факторами ризику ускладненого перебігу увеїта і можуть призвести до виникнення ускладнень запального процесу в судинній оболонці ока (зокрема, набряку макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальної катаракти, офтальмогіпертензії та увеальної глаукоми), ми пропонуємо називати “синдромом метаболічної інтоксикації”.

Основні ланки запропонованого “синдрому метаболічної інтоксикації” - метаболічні порушення з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, зміни імунної системи і порушення нейрогормональної регуляції адаптивних процесів тісно пов'язані одна з одною, обумовлюють одна одну і складають єдиний комплекс патологічних змін, що призводить до виникнення ускладнених форм увеїтів і в подальшому відповідає за тяжкий перебіг увеїта.

На основі вивчення ролі метаболічних порушень з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, змін імунної системи і порушень нейрогормональної регуляції адаптивних процесів в патогенезі увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, нами обгрунтовано необхідність своєчасної діагностики порушень і корекції кожної з цих ланок патологічного процесу у хворих з увеїтами, що забазпечить можливість своєчасної діагностики другої стадії перебігу запального процесу в судинній оболонці очей та зменшить ризик виникнення перелікованих ускладнень увеїту.

В стадії розгорнутих клінічних проявів ускладнених форм увеїтів лікування визначається

конкретними ускладненнями запального процесу, клінічними особливостями, нейрогормональними та імунологічними порушеннями.

Запропонована робоча класифікація увеїтів за їх перебігом дозволяє визначити напрямки, термін проведення і конкретні види лікуванняя хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою на різних етапах формування і розвитку цих ускладнень.

Таким чином в результаті проведених досліджень показано, що виникнення таких ускладнень увеїтів, як макулярний набряк з наступними дистрофічними змінами хоріоідеї та сітківки, увеальна катаракта, офтальмогіпертензія та увеальна глаукома, обумовлене дією комплексу факторів проявами метаболічної інтоксикації з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, змінами імунної системи і порушеннями нейрогормональної регуляції адаптивних процесів, названого нами “синдромом метаболічної інтоксикації”.

На певному етапі захворювання комбінована дія цих факторів, з перевагою тих чи інших порушень гомеостазу, може призвести до виникнення ускладнень запального процесу в судинній оболонці ока.

Корекція кожної з ланок “синдрому метаболічної інтоксикації” дає можливість підвищити ефективність комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дістрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою.



Висновки

Увеїти та їх наслідки на сьогодняшній день становлять одну з вагомих причин сліпоти та інвалідності за зором. Недостатня ефективність лікування увеїтів обумовлена рецидивуючим перебігом і виникненням ускладнень запального процесу. Одними з найбільш грізних ускладнень увеїтів є офтальмогіпертензія (до 65,5 %) і вторинна увеальна глаукома (17,4 38,1 %), набряк макулярної області (до 65 %) та увеальна катаракта (14,9 38 %). Це зумовлює актуальність вирішення наукової проблеми підвищення ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів на основі поглибленого вивчення патогенетичних механізмів і вдосконалення методів лікування.

При експериментальному бактеріальному увеїті зміни вмісту стабільних метаболітів оксида азота в крові і в склистому тілі однотипні. Підвищення метаболітів оксида азота спостерігається в розгарі запального процесу і при виникненні ускладнень увеїта - підвищенні внутрішньоочного тиску (на 42,5 %) та формуванні потьмарень в кришталику (на 63,7 %).

З розвитком розгорнутої клінічної картини експериментального бактеріального увеїта спостерігається підвищення максимального рівня мелатоніна (на 49 %), що може розцінюватися як прояв адаптаційних реакцій, а при тяжкому перебігу і розвитку ускладнень гіперпродукція мелатоніна змінюється на його гіпопродукцію, що може свідчити про недостатність компенсаторних механізмів.

При експериментальному бактеріальному увеїті найнижчі рівні мелатоніна спостерігаються при ускладненні запального процесу підвищенням внутрішньоочного тиску (на 66,5 %), і вони залишаються зниженими (на 23,4 %) при затуханні запального процесу на фоні формування потьмарень в кришталику.

Динаміка морфо - функціонального стану меланоцитів увеального тракту характеризується короткочасною гіперпродукцією меланіна в пігментних клітинах в розгарі експериментального бактеріального увеїта, що змінюється гіпопродукцією меланіна при ускладненні увеїта підвищенням офтальмотонуса. Синтез меланіна в пігментних клітинах судинної оболонки не нормалізується і при ускладненні увеїта потьмаренням кришталика.

Підвищення концентрації простагландинів в тканинах очей є важливим, але не єдиним фактором розвитку набряку сітківки при увеїтах, про що свідчить відсутність повного запобігання експериментального увеїта і набряку сітківки, викликаного введенням аналога простагландина в передню камеру на фоні блокади циклооксигеназного шляху синтеза простагландинів.

Увеїти на фоні екзогенної імунодепресії ускладнюються увеальною катарактою частіше на 18,4 % і набряком макулярної області на 14,9 %, а на фоні ендогенної імунодепресії увеальною катарактою на 42,4 % і увеальною глаукомою на 10,9 %. За станом імунної системи (при цитотоксичному індексі 43 % і більше) можна прогнозувати рецидивуючий перебіг і в певній мірі - виникнення ускладнень увеїта.

У хворих з ускладненими формами увеїтів відмічається гіперпродукція оксида азота (найбільш виражена при ускладненні увеїта макулярним набряком на 152 % і увеальною катарактою - на 157 %) і інтенсифікація перекисного окислення ліпідів, які в поєднанні є важливим фактором метаболічної інтоксикації при ускладнених формах увеїтів.

У пацієнтів з ускладненими формами увеїтів відмічається зниження не тільки максимального рівня мелатоніна (найбільш виражене при увеїтах з увеальною глаукомою на 55 %, і увеальною катарактою на 61 %), а і рівня пролактина (найбільш виражене при увеїтах з макулярним набряком на 52 %), що свідчить про роль нейрогормональних порушень, які обумовлюють недостатність адаптаційних реакцій при ускладнених увеїтах.

Вірогідність виникнення ускладнень при увеїтах багато в чому обумовлена перевагою та вираженістю метаболічних, нейрогормональних та імунологічних порушень. При увеїтах, ускладнених увеальною глаукомою, переважними є нейрогормональні порушення. В патогенезі увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, переважають прояви метаболічної інтоксикації.

Увеїти, ускладнені набряком макулярнї області, можуть відрізнятися перевагою “ексудативного” і “транссудативного” компоненту в їх розвитку і певними порушеннями гомеостазу. Макулярний набряк з "ексудативним" компонентом, який частіше виникає при задніх увеїтах, характеризується нейрогормональними та імунологічними порушеннями. Набряк макулярної області з "транссудативним" компонентом, що частіше развивається при передніх увеїтах, характеризується вираженою метаболічною інтоксикацією.

Збереження гіперпродукції оксида азота після макулярного набряку при увеїтах призводить до зниження швидкості кровотоку в задніх коротких війкових артеріях і є фактором формування хоріоретинальних дистрофій. Вірогідність дистрофічних змін сітківки внаслідок увеїта, ускладненого макулярним набряком, також корелює зі ступенем виснаження антиоксидантної системи.

На основі отриманих результатів показано застосування у складі комплексного лікування хворих з ускладненими формами увеїтів синтетичного аналога гормона епіфіза “віта-мелатоніна”, що дозволяє “розірвати” патологічний ланцюг порушень адаптаційних реакцій і пов'язаних з ними імунологічних та обмінних порушень і сприяє стиханню запального процесу, зниженню вираженості метаболічної інтоксикації, нормалізації або покращенню показників імунної системи і гормонального статуса, та дозволяє підвищити ефективність лікування пацієнтів з офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою на 11,8 %, з увеальною катарактою на 8,3 %, з макулярним набряком (на 15,7 %) і наступними хоріоретинальними дистрофіями (на 8,9 %).



Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Панченко Н.В. Противорецидивная иммунотерапия увеитов // Вестник проблем современной медицины. - 1993. Вып. 1. C. 25 27.

2. Панченко Н.В. Особенности иммунологических нарушений при задних увеитах с поражением центральных отделов сетчатки // Вестник проблем современной медицины. - 1994. Вып. 2. C. 40 42.

3. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Особенности клинической картины увеитов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Харьковский мед. журн. 1995. № 1. C. 32.

4. Панченко Н.В. Осложнения и исходы увеитов туберкулезной этиологии // Харьковский мед. журн. 1996. № 1 2. C. 77 78.

5. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Нарушения клеточного и гуморального иммунитета у больных с увеитами, подвергшихся влиянию повышенных доз радиации вследствие аварии на Чернобыльской АЭС // Офтальмол. журн. 1997. № 1. С. 25 27.

6. Панченко М.В. Вiзуальнi результати лiкування увеїтiв, ускладнених набряком макулярної дiлянки // Експериментальна i клiнiчна медицина. 1998. № 1. С. 117 120.

7. Панченко Н.В. Зрительные функции после комплексного медикаментозно - хирургического лечения у больных с осложненными формами увеитов туберкулезной этиологии // Медицина сьогоднi i завтра. 1998. № 1 (4). С. 158 160.

8. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В., Зеленская Н.И., Алексеев А.В., Дурас И.Г. Динамика изменений стекловидного тела при лечении осложненных форм увеитов препаратами тимуса по данным двухмерной эхоскопии // Офтальмол. журн. 1998. № 3. С. 192 195.

9. Панченко Н.В. Особенности нарушений клеточного иммунитета у больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Офтальмол. журн. 1998. № 4. С. 299 302.

10. Панченко Н.В. Применение дуплексного ультразвукового исследования в диагностике увеитов, осложнившихся помутнением преломляющих сред глаза // Офтальмол. журн. 1998. № 6. С. 438 441.

11. Панченко Н.В. Применение актовегина в комплексном лечении постувеальных хориоретинальных дистрофий // Вiсник проблем бiологiї i медицини. 1998. № 20. С. 42 44.

12. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Отек макулярной области при увеитах и дистрофиях сетчатки у "ликвидаторов" последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Медицина сьогоднi i завтра. 1999. № 2. С. 78 79.

13. Панченко Н.В. Применение препарата "Ципролет" в лечении осложненных форм увеитов бактериальной этиологии // Експериментальна i клiнiчна медицина. 1999. № 4. С. 82 83.

14. Панченко М.В. Корекцiя iмунологiчних показникiв препаратами тімуса в предоперацiйному перiодi у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою // Експериментальна i клiнiчна медицина. 2000. № 1. С. 145 146.

15. Панченко Н.В. Состояние клеточного иммунитета при эндогенных увеитах, осложненных увеальной катарактой // Офтальмол. журн.2000. № 2. С. 5457.

16. Панченко Н.В. Функциональные результаты применения актовегина в комплексном лечении увеитов, осложненных увеальной глаукомой и хориоретинальными дистрофиями // Медицина сегодня и завтра. 2000. № 2. С. 115 116.

17. Панченко М.В. Корекцiя першого типу порушень субпопуляцiй Т лiмфоцитiв у хворих з увеїтами, ускладненими пiдвищенням внутрiшньоочного тиску // Медицина сегодня и завтра. 2000. № 3. С. 98 99.

18. Панченко Н.В. Хирургическое лечение больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Експериментальна i клiнiчна медицина. 2000. № 3. С. 137 138.

19. Бездетко П.А.,Панченко Н.В.Нарушения клеточного звена иммунной системы при увеитах, осложненных повышением внутриглазного давления // Офтальмол. журн. 2000. № 4. С. 56 59.

20. Бездетко П.А., Панченко Н.В., Дурас И.Г. Применение препарата "Зокор" в лечении хориоретинальных дистрофий // Офтальмол. журн. 2000. № 5. С. 18 - 21 (проведено обстеження і лікування хворих з постувеальними хоріоретинальними дистрофіями).

21. Панченко Н.В. Дифференцированная коррекция нарушений клеточного иммунитета в реабилитации больных с осложненными формами увеитов. Сообщение I: Выбор показаний и результаты коррекции отдельных типов нарушений // Актуальные проблемы медицины и биологии. - К., 2001. № 2 С. 140 148.

22. Панченко М.В. Вміст азоту аміногруп в елімінаті з очей хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою // Актуальные проблемы медицины и биологии. - К., 2002. № 2 С. 307 310.

23. Бездітко П.А., Панченко М.В., Дурас І.Г., Савельєва А.Ю. Експериментально - клінічне обгрунтування ролі токсичності склистого тіла та передньокамерної рідини в патогенезі увеїтів, ускладнених підвищенням офтальмотонуса // Експериментальна i клiнiчна медицина. 2003. - № 2. С. 153 156.

24. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Жуков В.И., Нежина М.В., Дурас И.Г. Изучение метаболизма оксида азота при осложненных формах увеитов // Офтальмол. журн. 2003. № 3. С. 38 40.

25. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Дурас И.Г. Выбор кортикостероидной терапии увеитов, осложненных повышением внутриглазного давления // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - Вип. 3 (49). - К. - Луганськ - Харків. 2003. - С. 315 319.

26. Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 01 N 33/00. Спосіб прогнозування перебігу увеїту: Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 01 N 33/00 / М.В. Панченко, П.А. Бездітко, І.Г. Дурас (Україна); Харківський державний медичний університет МОЗ України. № 2001075322; Заявл. 25.07.2001; Опубл. 15.04.2002; Промислова власність. Офіційний бюл. № 4 (книга 1). - C. 4.106.

27. Пат. 45856 А Україна, МПК 7 G 09 B 23/28, G 09 B 23/34. Спосіб моделювання увеїту: Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 09 B 23/28, G 09 B 23/34 / П.А. Бездітко, М.В. Панченко, І.Г. Дурас (Україна); Харківський державний медичний університет МОЗ України. № 2001075329; Заявл. 25.07.2001; Опубл. 15.04.2002; Промислова власність. Офіційний бюл. № 4 (книга 1). - C. 4.117.

28. Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Клиника и иммунокорригирующая терапия увеитов при некоторых заболеваниях соединительной ткани // Врачебная практика. 1997. № 23. № 2. C. 51 53.

29. Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Оперативные методы лечения больных с бактериальными увеитами // Врачебная практика. 1997. № 5 6. № 5. C. 37 40.

30. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Осложненные катаракты при увеитах и дистрофиях сетчатки у лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на ЧАЭС // Врачебная практика. 2000. № 2. C. 76 78.

31. Панченко Н.В. Применение "Наклофа" в лечении больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Лекарства человеку. - Т. 15, № 1 2. - Харьков. 2001. С. 402 408.

32. Панченко Н.В. Тактика применения "Наклофа" в лечении больных с увеитами, осложненными повышением внутриглазного давления // Лекарства человеку. - Т. 16, № 1 2. - Харьков. 2001. С. 401 - 407.

33. Пеньков М.О., Зубарєв С.Ф., Панченко М.В. Ускладнення увеїтiв у "лiквiдаторiв" наслiдкiв аварiї на Чорнобильскiй АЕС // Тези доп. мiжнар. симпозiуму “Мiкрохiрургiя ока. Вплив пiдвищених доз радiацiї на орган зору”. К., 1994. C. 104 105.

34. Пеньков М.О., Зубарєв С.Ф., Панченко М.В. Клiнiко iмунологiчнi особливостi увеїтiв, ускладнених набряком макулярної областi // Тези доп. конф. присвяченої 190 рiччю заснування ХДМУ “Актуальнi проблеми сучасної медицини” Харкiв, 1995. C. 152 - 153.

35. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Реабилитация больных с рубцовыми хориоретинитами, постувеальными хориоретинальными дистрофиями и атрофиями зрительного нерва // Тези доп. дев'ятого з'їзду офтальмологiв України. Одеса, 1996. С. 404 405.

36. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Применение иммуностимулирующей терапии в активной фазе эндогенних увеитов // Тези доп. Х мiжнар. офтальмологiчного симпозiума “Невiдкладна допомога в офтальмологiї”. Одеса, 1997. С. 104 105.

37. Панченко Н.В. Иммунокоррекция в стадии ремиссии как один из путей профилактики рецидивов эндогенных увеитов // Мат. наук. праць респ. наук. - практ. конф. “Роль загальнопрактикуючого лiкаря у розв'язаннi проблем профiлактики неiнфекцiйних захворювань”. Харкiв, 1997. С. 95 96.

38. Панченко Н.В. Фармакотерапия больных с увеитами, осложненными хориоретинальными дистрофиями // Український терапевтичний журнал (додаток): Матеріали наук. - практ. конф. “Новое в патогенезе, диагностике и лечении хронической недостаточности кровообращения”. - Харків, 1999. № 1 (1). С. 29 32.

39. Бездiтко П.А., Панченко М.В., ГубiнаВакулик Г.I. Морфо функцiональнi особливостi меланоцитiв i меланофорiв увеального тракту ока в динамiцi розвитку гострого увеїту // Тези доп. наук. конф. офтальмологiв присвяченої 125рiччю з дня народження академiка В.П.Фiлатова. - Одеса, 2000. С. 268 269.

40. Панченко Н.В. Применение препарата "Зокор" в лечении хориоретинальных дистрофий, протекающих на фоне ишемической болезни сердца // Мат. III респ. науч. - практ. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. Харьков, 2000. С. 43 44.

41. Панченко М.В. Вмiст пролактину в сироватцi кровi у хворих з ускладненими формами увеїтiв // Тези доп. XII міжнар. симпозіума “Хірургічне та медикаментозне відновлення зору”. Чернівці, 2001. С. 179.

42. Панченко Н.В. Фармакотерапия больных с увеитами, осложненными повышением офтальмотонуса // Тези респ. наук. - практ. конф. “Досягнення i перспективи розвитку у клiнiцi внутрiшнiх хвороб”. Харкiв, 2001. С. 66 67.

43. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Лечение "Флюконом" увеитов, осложненных офтальмогипертензией и увеальной глаукомой // Тез. науч. работ первой междунар. конф. “Клинические исследования лекарственных средств”. М., 2001. С. 210 211.

44. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Результаты реабилитации больных с увеитами, осложненными офтальмогипертензией и увеальной глаукомой // Тези доп. Х з'їзду офтальмологів України. - Одеса, 2002. - С. 144.

45. Бездітко П.А., Панченко М.В. Результати комплексної реабілітації хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою // Тези доп. I конф. Харківської обл. клін. лікарні “Актуальні проблеми медицини”. Харків, 2002. С. 9 10.

46. Бездетко П.А., Панченко Н.В., Зубарев С.Ф., Савельева А.Ю., Дурас И.Г. Нестероидный противовоспалительный препарат “Наклоф” в профилактике “постлазерного синдрома” при YAGлазерных вмешательствах у больных с увеитами // Мат. науч. практ. конф. “Новые препараты компании Новартис Офтальмикс, клинический опыт применения в Украине”. Харьков, 2002. С. 44 45.

47. Панченко М.В. Застосування “Азопта” в лікуванні увеїтів, ускладнених увеальною глаукомою // Мат. всеукраинской науч. - практ. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. Харьков, 2002. - С. 241.

48. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Влияние "Наклофа" на течение экспериментального увеита с отеком центральных отделов сетчатки // Мат. второй междунар. конф. “Клинические исследования лекарственных средств”. - М., 2002. С. 135 136.

49. Панченко М.В., Дурас І.Г. Простагландинзалежні механізми набряку сітківки при увеїтах // Тези доп. ІІІ Міжнар. наук. практ. конф. “Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”. Харків, 2003. Ч. ІІ. С. 151.

50. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Дурас И.Г. Синергизм фармакологических и клинических эффектов тканевых препаратов по В.П. Филатову и препаратов тимуса при осложненных формах увеитов // Тези наук. - практ. конф. з міжнар. участю “Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині”. - Одеса, 2003. - С. 68 69.



Анотація

Панченко М.В. Патогенетичне обгрунтування корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень в лікуванні хворих на ускладнені форми увеїтів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.18 - очні хвороби. Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів шляхом обгрунтування і застосування патогенетично орієнтованих медикаментозно хірургічних методів корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень.

Вивчено роль метаболічних, нейрогормональних та імунологічних порушень в розвитку увеїтів, ускладнених набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальною катарактою, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, сформульована концепція формування ускладнених форм увеїтів, розроблені основні напрямки та проаналізовані результати комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною катарактою і набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Ключові слова: увеїт, набряк макулярної області, увеальна катаракта, офтальмогіпертензія, увеальна глаукома, метаболічні, нейрогормональні, імунологічні порушення.



Аннотация

Панченко Н.В. Патогенетическое обоснование коррекции метаболических, иммунологических и нейрогормональных нарушений в лечении больных осложненными формами увеитов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.18 - глазные болезни. Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П.Филатова АМН Украины, Одесса, 2003.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных осложненными формами увеитов путем обоснования и применения патогенетически ориентированных медикаментозно хирургических методов коррекции метаболических, иммунологических и нейрогормональных нарушений.

Изучена роль метаболических, нейрогормональных и иммунологических нарушений в развитии увеитов, осложненных отеком макулярной области, с последующими хориоретинальными дистрофиями, увеальной катарактой, офтальмогипертензией и увеальной глаукомой, сформулирована концепция формировання осложненных форм увеитов, разработаны основные направления и проанализированы результаты комплексного лечения больных с увеитами, осложненными офтальмогипертензией и увеальной глаукомой, увеальной катарактой и отеком макулярной области с последующими хориоретинальными дистрофиями.

На модели экспериментального бактериального увеита изучено содержание стабильных метаболитов оксида азота и показано, что при экспериментальном бактериальном увеите изменения содержания стабильных метаболитов оксида азота в крови и в стекловидном теле однотипны. Повышение метаболитов оксида азота наблюдается в разгаре воспалительного процесса и при возникновении осложнений увеита.

В эксперименте показано, что с развитием звернутой клинической картины увеита отмечается повышение максимальных уровней мелатонина, что может быть расценено как проявление адаптационных реакций, а при тяжелом течении и формировании осложнений увеита гиперпродукция мелатонина сменяется его гипопродукцией, что может свидетельствовать о недостаточности компенсаторных механизмов.

В эксперименте на предложенной нами модели увеита, осложненного отеком сетчатки показано, что повышение концентрации простагландинов в тканях глаза является важным, но не единственным фактором развития отека сетчатки при увеитах.

Установлено, что у больных с осложненными увеитами отмечается гиперпродукция оксида азота и интенсификация перекисного окисления липидов, что является важным фактором метаболической интоксикации..

У пациентов с осложненными увеитами отмечается снижение не только максимального уровня мелатонина, но и уровня пролактина, що свидетельствует о роли нейрогормональных нарушений при осложненных формах увеитов.

Показано, что вероятность возникновения осложнений увеитов во многом обусловлена преимуществом и выраженостью метаболических, нейрогормональных и иммунологических нарушений.

Комплекс метаболических, гормональных и иммунологических нарушений и клинических проявлений, которые являются факторами риска осложненного течения увеита и могут привести к возникновению осложнений воспалительного процесса в сосудистой оболочке глаз (в частности, отека макулярной области с последующими хориоретинальными дистрофиями, увеальной катаракты, офтальмогипертензии и увеальной глаукомы), мы предлагаем называть “синдромом метаболической интоксикации”.

Основные звенья поредложенного “синдрома метаболической интоксикации” - метаболические нарушения с развитием токсичности переднекамерной жидкости и стекловидного тела, изменения иммунной системы и нарушения нейрогормональной регуляции адаптационных процессов тесно связаны друг с другом, обуславливают друг друга и составляют единый комплекс патологических изменений, что приводит к возникновению осложненных форм увеитов и обуславливает тяжелое течение увеита.

На основе полученных результатов показано применение в составе комплексного лечения больных с осложненными формами увеитов синтетического аналога гормона эпифиза “вита-мелатонина”, что позволяет “разорвать” патологическую цепь нарушений адаптационных реакций и связанных с ними иммунологических и обменных нарушений и способствует купированию воспалительного процесса, снижению вираженности метаболической интоксикации, нормализации или улучшению показателей иммунной системы и гормонального статуса, и позволяет повысить эффективность лечения пациентов с офтальмогипертензией и увеальной глаукомой на 11,8 %, с увеальной катарактой на 8,3 %, с макулярным отеком (на 15,7 %) и последующими хориоретинальными дистрофиями (на 8,9 %).

Ключевые слова: увеит, отек макулярной области, увеальная катаракта, офтальмогипертензия, увеальная глаукома, метаболические, нейрогормональные, иммунологические нарушения.



Summary

Panchenko M.V. Pathogenetic substantiation of correction metabolic, immunological and neurohormonal violations in treatment by the patients with complicated forms uveites. Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree by speciality 14.01.18 Eye Diseases. - The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of Medical Sience of Ukraine, Odessa, 2004.

The thesis is dedicated to increase of efficiency of treatment by the patients with complicated forms uveites by the substantiation and applying pathogenetic oriented medicamental and surgical methods of correction metabolic, immunological and neurohormonal violations.

The role metabolic, neurohormonal and immunological violations in development of uveites complicated by a macular edema with subsequent by chorioretinal dystrophias, uveal cataract, ophtalmohypertension and uveal glaucoma is studied, the formation concept of the complicated forms uveites is formulated, the reference directions are designed and the outcomes of complex treatment patients with uveites complicated by ophtalmohypertension and uveal glaucoma, uveal cataract and macular edema with subsequent by chorioretinal dystrophias are parsed.

Keywords: uveitis, macular edema, uveal cataract, ophtalmohypertension, uveal glaucoma, metabolic, neurohormonal, immunological violations.

Размещено на Allbest.ru

...