Клініко-патогенетичний взаємозв’язок і лікування хронічного бронхіту, поєднаного з ішемічною хворобою серця

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.233-002:616.12-005.4-08

Клініко-патогенетичний

взаємозв'язок і лікування хронічного бронхіту, поєднаного з ішемічною хворобою серця

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Рибалко Галина Семенівна

Луганськ - 2004

Анотація

Рибалко Г.С. Клініко-патогенетичний взаємозв'язок і лікування хронічного бронхіту, поєднаного з ішемічною хворобою серця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2004.

Дисертацію присвячено визначенню клініко-патогенетичних взаємовідносин ІХС і хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, підвищенню якості діагностики, прогнозуванню перебігу й лікуванню респіраторної патології. На підставі ЕКГ- і ЕхоКГ-досліджень встановлено, що ХОБ відрізняється від ХНБ частотою регургітацій в клапанах та залученням до процесу правих відділів серця, більшою (на 9%) товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти (на 6%), систолічним тиском у легеневій артерії (на 29%), ЗЛСО (на 44%), ЗЛСО/ЗПСО (на 37%). клінічний хронічний необструктивний бронхіт

Хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин. На результат лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинять вплив варіант захворювання, наявність артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункції лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків та ІАПФ сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів.

Ключові слова: хронічний бронхіт, ішемічна хвороба серця, ураження, лікування.

Аннотация

Рыбалко Г.С. Клинико-патогенетическая взаимосвязь и лечение хронического бронхита, соединенного с ишемической болезнью сердца. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Луганский государственный медицинский университет МЗ Украины, Луганск, 2004.

Диссертация посвящена определению клинико-патогенетических взаимоотношений ИБС и хронического бронхита при их совместном развитии, повышению качества диагностики, прогнозирования течения и лечения респираторной патологии.

Установлено, что хронический бронхит является фактором риска развития ИБС, а мужской пол - обструктивной формы заболевания. При ХОБ чаще развиваются эмфизема легких и тяжелые дыхательные расстройства, что определяет клинические, ЭКГ- и ЭхоКГ-признаки ИБС. ХОБ отличается от ХНБ частотой регургитации в клапанах и вовлечения в процесс правых отделов сердца, большей (на 9%) толщиной межжелудочковой перегородки и задней стенки левого желудочка, диаметром аорты (на 6%), систолическим давлением в легочной артерии (на 29%), ОЛСС (на 44%), ОЛСС/ОПСС (на 37%). Вариант хронического бронхита у больных ИБС оказывает влияние на нарушения внутрисердечной проводимости (W=0,938, R=2,475, р=0,047), гипертрофию миокарда и дилатацию камер сердца (соответственно W=0,512, R=10,088, p<0,001 и W=0,708, R=7,477, p<0,001), изменения его левых и правых отделов (соответственно W=0,677, R=4,853, p<0,001 и W=0,707, R=11,192, p<0,001), но не нарушения возбудимости миокарда (W=0,965, R=1,836, p=0,143).

У больных ИБС с хроническим бронхитом на биофизические свойства экспиратов влияют фибрилляция предсердий, атриовентрикулярная блокада и диффузные изменения миокарда, выявленные при ЭКГ-исследовании, а также изменения аортального клапана и гипертрофия левого желудочка, обнаруженные в процессе ЭКГ. Мерцательная аритмия влияет на фазовый угол и время релаксации, атриовентрикулярное блокада - на модуль вязкоэластичности и релаксацию, диффузные изменения миокарда - на вязкоэластичность и релаксацию, повреждения аортального клапана - на релаксацию, гипертрофия левого желудочка - на межфазную активность и вязкоэластичность.

Физико-химические свойства КВВ зависят от содержания в экспиратах холестерина и мочевой кислоты, но не фосфолипидов, аммиака и мочевины. Хронический бронхит с сопутствующей ИБС характеризуется уменьшением концентрации холестерина, фосфолипидов, аммиака, мочевины и мочевой кислоты в респираторной влаге, угнетением легочного клиренса этих веществ, которые более выражены при ХОБ. Параметры биохимического состава КВВ коррегируют с РВВ и показателями межфазной тензиореометрии экспиратов, зависят от степени бронхообструкции и легочной гипертензии, размеров левого и правого желудочков, наличия блокады левой ножки пучка Гиса и диастолической дисфункции левого желудочка.

На результаты лечения хронического бронхита у больных ИБС оказывает влияния вариант заболевания, наличие артериальной гипертензии, систолической и диастолической дисфункций левого желудочка, а комбинированное применение бронхолитиков, антибиотиков и ИАПФ повышает эффективность терапевтических мероприятий.

Прогнозпозитивными критериями лечения хронического бронхита у больных ИБС являются показатели модуля вязкоэластичности КВВ, уровня мочевины в экспиратах и ее респираторного клиренса, при ХНБ, кроме того - минутного объема дыхания, а при ХОБ - максимальной скорости позднего диастолического наполнения правого желудочка.

Ключевые слова: хронический бронхит, ишемическая болезнь сердца, поражение, лечение.

Annotation

Ribalko G.S. Clinicopathogenetic interrelation and treatment of a chronic bronchitis, in a combination with coronary heart disease. - The Manuscript.

A dissertation submitted for the Candidate of Sciences (Medicine) Degree in speciality 14.01.02 - internal diseases. Lugansk State Medical University the HM of Ukraine, Lugansk, 2004.

The dissertation is devoted to definition of clinicopathogenetic mutual relations of coronary heart disease and a chronic bronchitis at their simultaneous development, to improvement of quality of diagnostics, forecasting of clinical course and treatment of a respiratory pathology. On the basis of the electrocardiogram and echocardiogram researches is established, that the chronic obstructive bronchitis differs from a chronic not obstructive bronchitis by frequency of regurgitation in valves and attraction to process of the right departments of heart, the greater (on 9%) thickness interventricular septum and a back wall of left ventricle of heart, diameter of an aorta (on 6%), systolic pressure in pulmonary artery (on 29%), the general pulmonary vascular resistance (on 44%), ratio of the general pulmonary vascular resistance and the general peripheral vascular resistance (on 37%).

The chronic bronchitis with accompanying coronary heart disease is characterized by reduction of concentration of cholesterol, phospholipids, ammonia, urea and a uric acid in respiratory moisture, oppression pulmonary clearance of these substances. The result of treatment of a chronic bronchitis at patients with coronary heart disease is influenced on disease variant, presence of an arterial hypertension, systolic and diastolic left ventricle dysfunctions of heart, and application combined bronchial spasmolytics, antibiotics and angiotensin converting enzyme inhibitor promotes increase of efficiency of therapeutic actions.

Key words: a chronic bronchitis, coronary heart disease, defeat, treatment.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ігнатенко Григорій Анатолійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач кафедри пропедевтичної терапії і клінічної кардіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ілляш Марія Григорівна, Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, завідувач відділення фармакотерапії і лабораторії функціональної діагностики

доктор медичних наук, професор Путінцев Володимир Гнатович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри шпитальної терапії

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб № 1, м. Київ

Захист відбудеться 30.06.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 при Луганському державному медичному університеті МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

Автореферат розісланий 29.05.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Коломієць В.І.

Загальна характеристика роботи

Урбанізація та забруднення навколишнього середовища призвели до зростання числа хворих із сукупною патологією серцево-судинної і дихальної системи (Козлова Л.І. та ін., 2001; Палєєв Н.Р. та ін., 2002). Нині дедалі більшого поширення зазнає ішемічна хвороба серця (ІХС) і хронічний бронхіт (Акімова О.В. та ін., 2001; Кириченко А.А., Шабанова Т.М., 2002; Лещенко І.В. та ін., 2002; Фещенко Ю.І., 2003). ІХС та хронічний бронхіт входять до числа лідируючих захворювань за кількістю днів непрацездатності, причинами інвалідності й смертності (Кочеткова О.А. та ін., 2002; Палєєв Н.Р та ін., 2002; Чучалін А.Г., 2000). Проблема сукупного розвитку ІХС та хронічного бронхіту набуває виключної актуальності, оскільки така патологія породжує чималі труднощі в своєчасному встановленні діагнозу та у виробленні програм медикаментозного лікування. Слід зазначити, що випадки поєднання ІХС і хронічного бронхіту помітно почастішали, причому у хворих старших вікових груп їх кількість досягає 62% (Палєєв Н.Р. та ін., 1999, 2000; Палєєв Н.Р., Ільченко В.А., 2000).

Актуальність теми. Однією з найбільш гострих задач у проблемі ІХС та хронічного бронхіту є розробка методів їх раннього виявлення при різних сукупних клінічних формах (Франчулян Р.Р., 2000; Чучалін А.Г., 2001). На цей час існують чималі труднощі в діагностиці ІХС на фоні хронічного бронхіту й відсутні чіткі кореляції між клінічною картиною захворювань та результатами інструментальних досліджень. Досить перспективними вважають неінвазивні методи діагностики, такі як дослідження конденсату вологи видихуваного повітря (КВП) (Гельцер Б.І. та ін., 2000; Путінцев В.Г., Разумний Р.В., 2001; Разумний Р.В., 2002; Синяченко О.В. та ін., 2000). Вивчення експіраторної функції легень у хворих на ІХС з хронічним бронхітом дозволить поліпшити якість діагностики різних варіантів перебігу захворювань, а застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) - результати лікування такої сукупної патології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася згідно з основним планом НДР Донецького державного медичного університету ім. М.Горького і є фрагментом планової наукової теми “Розробка ефективних методів лікування артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця з супутнім хронічним обструктивним бронхітом (№ держреєстрації 0100U000009).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи стало визначення клініко-патогенетичних взаємовідносин ІХС і хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, підвищення якості діагностики, прогнозування перебігу й лікування респіраторної патології. Відповідно до цього було поставлено такі задачі:

1. Вивчити взаємовідносини ІХС та хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку за даними ЕКГ, ЕхоКГ, спіро- і пневмотахографічного дослідження, виділити особливості клінічного перебігу хронічного необструктивного бронхіту (ХНБ) і хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ), а також обумовлюючі їх фактори у хворих на ІХС.

2. Визначити стан респіраторного вологовиділення при різних варіантах хронічного бронхіту у хворих на ІХС, оцінити залежність цієї функції дихання від статі й віку пацієнтів, тривалості патологічного процесу, клініко-інструментальних особливостей перебігу кардіобронхіальної патології, рівнів артеріального тиску, ступеня серцевої і легеневої недостатності.

3. Дослідити фізико-хімічний стан конденсату видихуваної вологи (КВВ) (поверхневий натяг, в'язкоеластичність, релаксацію) у хворих на ХНБ і ХОБ на фоні ІХС, ступінь впливу на експірати порушень функції зовнішнього дихання і бронхопрохідності, гемодинаміки великого і малого кіл кровообігу, рівнів у респіраторній волозі ліпідних і небілкових азотистих продуктів.

4. Вивчити кількісний склад у КВВ хворих на ХНБ і ХОБ з ІХС органічних речовин (холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини, сечової кислоти) та їх респіраторний кліренс з урахуванням клініко-функціональних змін серцевої та бронхолегеневої патології, виділити біофізичні та біохімічні критерії, що дозволяють прогнозувати перебіг захворювань.

5. Оцінити результати лікування хворих на ХНБ і ХОБ, визначити ступінь впливу на них медикаментозних груп препаратів, що використовуються при ІХС, розробити найбільш раціональні способи терапії бронхолегеневої патології і критерії, які дають змогу прогнозувати ефективність лікувальних заходів за даними фізико-хімічного й біохімічного досліджень КВВ.

Об'єкт дослідження - ураження серця та бронхолегеневого апарату у хворих на ІХС на фоні ХНБ і ХОБ.

Предмет дослідження - стан збудливості міокарда і внутрішньосудинної провідності, структур серця, гемодинаміки великого й малого кіл кровообігу, бронхопрохідності, респіраторного вологовиділення, біофізичних і біохімічних властивостей експіратів у хворих на різні варіанти перебігу хронічного бронхіту на фоні ІХС, ефективність лікування патології дихання антибіотиками, бронхолітиками, антиагрегантами, діуретиками та кардіотропними засобами.

Методи дослідження - клінічні (розпит, фізичне дослідження), інструментальні (спірографія, пневмотахографія, ЕКГ, ЕхоКГ), фізико-хімічні (респіраторне вологовиділення, міжфазна тензіореометрія КВВ), біохімічні (рівень ліпідних і небілкових азотистих продуктів в експіратах і їх легеневий кліренс), рентгенологічні (дослідження легень), статистичні (комп'ютерний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено патогенетичні взаємозв'язки ХНБ і ХОБ з ІХС, особливості сукупної бронхо-кардіальної патології за даними функції дихання, гемодинаміки малого кола кровообігу, респіраторного вологовиділення, фізико-хімічного складу (показники поверхневого натягу, в'язкоеластичності, релаксації) і біохімічного (рівні холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини, сечової кислоти і їх легеневих кліренсів) при різних варіантах перебігу хронічного запалення бронхів і супутньої ІХС.

Практичне значення одержаних результатів. Виділено показники респіраторного вологовиділення, фізико-хімічні й біохімічні параметри КВВ, що дозволяють прогнозувати перебіг ХНБ і ХОБ у хворих на ІХС та ефективність подальших лікувальних заходів захворювань, обгрунтовано застосування ІАПФ у хворих на хронічний бронхіт на фоні ІХС.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в практику Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України, Луганської обласної клінічної лікарні, міської клінічної лікарні № 4 м. Полтави та МСЧ № 12 виробничого об'єднання “Моноліт” м. Харкова, а також у педагогічний процес Донецького, Луганського й Харківського медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в одержані результати досліджень є основним і полягає в підборі, обстеженні й лікуванні хворих на ІХС з ХНБ і ХОБ, а також без бронхолегеневої патології, проведенні інструментальних методів дослідження (ЕКГ, ЕхоКГ, спіро- і пневмотахографія), одержанні експіратів. Автор запропонувала фізико-хімічні і біохімічні критерії КВВ, що дають змогу прогнозувати перебіг кардіобронхіальної патології та ефективність лікувальних заходів у хворих на різні форми бронхітів на фоні ІХС. Здобувач самостійно виконала статистичну обробку результатів і впровадження їх в практику. Дисертантом не було використано результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційну роботу апробовано на спільному засіданні кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб, пропедевтичної терапії і клінічної кардіології, шпитальної і факультетської терапії і ЦНДЛ Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (січень, 2004). Основні положення дисертаційної роботи обговорено на XV з'їзді терапевтів України (Київ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої” (Харків, 2004), 5-й Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (Алушта, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, серед яких монографія “Хронічний бронхіт: біофізичні властивості експіратів, крові і легеневих гомогенатів”, 4 статті у журналах, 1 - в збірниках, 3 - в матеріалах наукових форумів. 3 роботи у фахових виданнях, визнаних ВАК України виконані здобувачем самостійно.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 145 сторінках, складається зі вступу, 5 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень), аналізу і узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, що містить 288 найменувань (162 кирилицею і 126 латиницею). Робота проілюстрована 46 таблицями та 18 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під наглядом перебувало 155 хворих на ІХС. У 126 (81,3%) осіб захворювання поєднувалося з хронічним бронхітом (основна група). Решта 29 (18,7%) пацієнтів без супутньої патології склали контрольну групу, котра була сформована методом випадкової вибірки.

Серед хворих з хронічним бронхітом було 93 (73,8%) чоловіків і 33 (26,2%) жінки, середній вік яких відповідно склав 61,3±1,11 років та 58,5±2,14 років (S=1,17, р=0,243; F=0,75, р=0,0146). Тривалість захворювання склала у чоловіків 1-27 років (в середньому 8,6±0,72 років), а в жінок - 1-47 років (8,9±1,45 років; S=0,15, р=0,880; F=0,69, р=0,086). ІХС у чоловічій групі в середньому розвинулася через 9,2±0,59 років після того, як почався бронхіт, а в жіночій - через 5,9±0,70 років (S=3,66, р=0,001; F=2,02, р=0,013).

В порівнянні з чоловіками в жіночій групі частіше (c2=12,8, р<0,001) діагностовано ХНБ (відповідно в 22 осіб або 23,7% та у 19 або 57,6%), а в чоловіків - ХОБ (відповідно в 71 або 76,3% та 14 або 42,4%). Можна вважати, що чоловіча стать у хворих на ІХС є фактором ризику розвитку ХОБ. Якщо чоловіки й жінки не відрізнялися між собою за тривалістю ХНБ (S=0,67, р=0,517; F=0,81, р=0,316), то тривалість ХОБ у чоловіків була більшою (S=2,60, р=0,011; F=2,20, р=0,058). 24 (25,8%) чоловіків і 5 (15,2%) жінок цієї групи (c2=1,56, р=0,211) перенесли раніше інфаркт міокарда. Стенокардію напруження ФК1 установлено в 7,9% пацієнтів, ФК2 - у 20,6%, ФК3 - у 6,4%, частота якої не відрізнялася у представників різної статі (c2=1,52, р=0,679).

Серцеву недостатність за Василенко-Стражеско 1-ого ступеня встановлено в 64 (50,8%) хворих, 2А ступеня - в 47 (37,3%), 2Б ступеня - в 14 (11,1%). За цими показниками обстежені різної статі не мали розбіжностей між собою (c2=1,56, р=0,669). Чоловіки й жінки мало відрізнялися і за ступенем дихальної недостатності (c2=7,50, р=0,057). В цілому, за даними спірографії, 1-ий ступінь дихальної недостатності діагностовано в 51 (40,5%) пацієнта, 2-й - в 52 (41,3%), 3-й - в 10 (7,9%). Емфізему легень у чоловіків виявляли в 1,7 рази частіше, чим у жінок (відповідно в 77,4% і 45,5% спостережень; c2=11,6, р<0,001).

Систолічну артеріальну гіпертензію (>140 мм Hg) виявлено в 72 (57,1%) хворих, а діастолічну (>90 мм Hg) - у 54 (42,9%). Чоловіки й жінки за цими даними між собою не відрізнялися (відповідно c2=0,22, р=0,640 та c2=0,77, р=0,380). У чоловіків у 3,8 разів частіше виявляли миготіння передсердь (c2=7,78, р=0,005). За рештою показників ЕКГ-ознаки ІХС від статі не залежали. До того ж у чоловіків у 1,4 рази частіше виявляли зміни аортального клапана (c2=5,41, р=0,020), в 3,1 рази - систолічну дисфункцію лівого шлуночка (c2=4,89, р=0,027). Трикуспідальну регургітацію зафіксовано лише в чоловічій групі хворих (c2=18,6, р<0,001). За рештою показників ЕКГ-ознаки ІХС від статі не залежали.

Порушення функції зовнішнього дихання виявлено в 67 (72,0%) чоловіків і в 21 (63,6%) жінки (c2=0,82, р=0,366). У чоловічій групі в 3,0 рази частіше виявляли обструктивний тип (c2=6,91, р=0,009), а в жіночій - в 2,8 рази рестриктивний (c2=6,16, р=0,013).

Стать хворих на ІХС з хронічним бронхітом мала вплив на наявність емфіземи легень (kW=7,41, р=0,006), ступінь дихальної недостатності (kW=6,41, р=0,011) та розвиток миготливої аритмії (kW=4,67, р=0,031), але не частоту перенесеного інфаркту міокарда, функціональний клас стенокардії, ступінь серцевої недостатності, клінічні ознаки бронхіту, в тому числі кашель, задишку, хрипи в легенях та ціаноз, загальні ЕКГ- та ЕхоКГ-ознаки захворювання, частоту систолічної і діастолічної артеріальної гіпертензії .

Серед 29 хворих контрольної групи (ІХС без бронхіту) було 16 (55,2%) чоловіків і 13 (44,8%) жінок віком від 47 до 75 років ( у середньому 59,5±1,71 років). Тривалість ІХС склала 9,2±0,63 років. Інфаркт міокарда перенесли 6 (20,7%) пацієнтів. Стенокардію ФК1 зафіксовано в 4 (13,8%) випадках, ФК2 - в 16 (55,2%), ФК3 - в 5 (17,2%), 1-ий ступінь серцевої недостатності - в 12 (41,4%), 2А - в 14 (48,3%), 2Б - в 3 (10,4%). Систолічну артеріальну гіпертензію констатовано в 17 (58,6%) спостереженнях, діастолічну - в 7 (24,1%).

Пацієнти контрольної групи не відрізнялися від основної за віком, тривалістю патологічного процесу, частотою постінфарктного кардіосклерозу, систолічної і діастолічної артеріальної гіпертензії, показниками середнього артеріального тиску, ступеням серцевої недостатності, але розрізнялися за функціональними класами стенокардії (c2=25,8, р<0,001), оскільки рідше відзначали ФК2 і ФК3.

В усіх хворих дослідження проводили в умовах відміни лікування бронхорозширювальними препаратами (впродовж двох днів) у ранковий час. Хворим на ХОБ проводили клінічне й бактеріологічне дослідження мокротиння, спіро- і пневмотахографію (апарат “Master-Scope-Jaeger”, Німеччина), рентгенографію органів грудної клітки, електрокардіографію (апарат “Fukuda Denshi Cardimax-FX326”, Японія), ехокардіографію (апарат “Hewlett Packard”, США і “SSA-270A-Tochiba”, Японія).

КВВ збирали вранці за допомогою скляних приймачів, занурених у лід, який розтає. Застосовувані прилади мали резервуари для збору слини. Після полоскання рота водою хворі в положенні сидячи спокійно дихали через рот протягом 20 хвилин. Для виключення носового дихання користалися спеціальними затискачами для носа.

За допомогою комп'ютерного тензіореометра “ADSA-Toronto” (Канада) оцінювали поверхневий натяг (s), фазовий кут тензіограм (m), модуль в'язкоеластичності (e) і час релаксації (t) КВВ. В експіратах і сироватці крові визначали рівні холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти (аналізатор “Cone-Progress Plus”, Фінляндія) з обчисленням їх респіраторного кліренсу.

В якості контролю КВВ і біохімічні показники крові досліджено в 31 здорової людини у віці від 23 років до 41 року (в середньому 28,4±0,96 років), серед яких було 19,4% чоловіків і 80,7% жінок, які майже не відрізняються між собою за віком.

Статистичну обробку одержаних результатів дослідження здійснено на персональному комп'ютері за допомогою одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу (пакети ліцензійних програм “Microsoft Excel”, “Stadia 6.1/prof” i “Statistica”). Оцінювали середні значення (М), їх помилки (m), коефіцієнти кореляції (r), критерії Стьюдента (S), Фішера (F), Вілкоксона (W), Рао (R), Крускала-Уолліса (kW), Хі-квадрат (c2) і достовірність статистичних показників (р).

Основні результати та їх обговорення. У 41 (32,5%) хворого з ІХС діагностовано ХНБ, у 85 (67,5%) - ХОБ. Якщо серед пацієнтів з ХНБ емфізему легень зафіксовано в 39,0% спостережень, то серед ХОБ - 2,1 рази частіше (р<0,001) або відповідно у 83,5%. Варіант бронхіту у хворих з ІХС чинив вплив на ступінь дихальної недостатності, за даними спірографічного дослідження (р<0,001). У хворих на ХНБ дихальну недостатність різного ступеня виявлено в 73,2% випадків, а при ХОБ - у 97,7%. Форма хронічного бронхіту впливала на розвиток клінічних ознак захворювання (р<0,001), зокрема, на частоту задишки (р<0,001), хрипів у легенях (р=0,002) та ціанозу (р=0,034), але не кашель (р=0,630). Останнє стосувалося і показників гемодинаміки: систолічного, діастолічного і середнього артеріального тиску, а також ЗПСО. При ХОБ в 3,1 рази частіше виявляли кашель з відокремленням мокротиння (р<0,001), в 1,7 рази задишку (р<0,001), в тому числі в 9,3 рази - експіраторну (р=0,004) і в 1,7 рази - змішану (р=0,019), в 1,7 рази - хрипи в легенях (р<0,001), в тому числі в 1,9 рази - сухі (р<0,001), в 1,9 рази - ціаноз (р=0,034), причому дифузний ціаноз констатовано лише в цій групі хворих (р=0,004). Хворі на ІХС з ХНБ і ХОБ майже не відрізнялися між собою за показниками систолічного, діастолічного, середнього артеріального тиску та ЗПСО.

Порушення функції зовнішнього дихання встановлено у 41,5% пацієнтів з ХНБ та у 83,5% - з ХОБ (р<0,001). Рестриктивний тип виявлявся в 4,1 рази частіше при ХНБ (р=0,001), а обструктивний та змішаний - відповідно в 8,7 і 4,7 рази частіше при ХОБ (р<0,001 і р=0,001). Мав місце вплив варіанту бронхіту в хворих на ІХС на спірографічні і пневмотахографічні показники (р=0,004). На зміни параметрів функції зовнішнього дихання чинили вплив вік хворих (р=0,007), ступінь серцевої недостатності (р=0,006) та наявність емфіземи легень (р<0,001). Форма бронхіту впливала на показники ОФВ та ОФВ/ЖЄЛ (відповідно р=0,010 і р=0,004): ОФВ при ХОБ був на 21,2% нижче, чим при ХНБ (р=0,008), а ОФВ/ЖЄЛ - на 10,2% (р=0,001).

В контрольній групі хворих на тяжкість порушень функції зовнішнього дихання впливали вік пацієнтів (р=0,012) і ступінь серцевої недостатності (р=0,010).

У хворих з бронхітом в 1,8 рази рідше виявляли шлуночкову екстрасистолію і в 2,6 рази рідше - внутрішньошлуночкову блокаду. Тоді як лише в основній групі при ЕКГ-дослідженні виявляли гіпертрофію правого шлуночка й правого передсердя. В результаті ЕхоКГ-дослідження тільки в хворих з бронхітом визначали зміни трикуспідального клапана, трикуспідальну і пульмональну регургітацію, гіпертрофію і дилатацію правого шлуночка, в 2,1 рази частіше відмічали аортальну регургітацію, але в 3,5 рази рідше дилатацію порожнини лівого шлуночка і в 2,9 рази - лівого передсердя.

Хронічний бронхіт у хворих на ІХС супроводжувався зростанням (р<0,001) на 12,0% кінцевого діастолічного розміру лівого шлуночка, на 15,6% - кінцевого систолічного розміру, на 47,2% - кінцевого діастолічного об'єму, на 64,3% - кінцевого систолічного об'єму, на 32,6% - ударного об'єму, на 12,5% - діаметра аорти, на 16,2% - розмірів лівого передсердя. ХОБ відрізнявся від ХНБ на 9,1% більшою товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка (відповідно р=0,012 і р=0,011), на 5,7% - діаметром аорти (р=0,021), на 29,0% - систолічним тиском у легеневій артерії (р=0,008), на 43,8% - ЗЛСО (р=0,010), на 36,6% - співвідношенням ЗЛСО/ЗПСО (р=0,012). При ХНБ і ХОБ встановлено пряму кореляційну залежність між тяжкістю дихальної недостатності (за даними спірографії) і розміром лівого передсердя (відповідно р=0,001 і р=0,008), тиском у легеневій артерії (р=0,004 і р<0,001) та ЗЛСО (р=0,007 і р=0,004). У хворих основної групи ступінь вираженості дихальної недостатності мав позитивний зв'язок з кінцевими діастолічним і систолічним розмірами лівого шлуночка (відповідно р=0,012 і р<0,001), діастолічним і систолічним його об'ємами (р=0,003 і р=0,002), а також співвідношенням ЗЛСО/ЗПСО (р<0,001), негативний - з показниками фракції укорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка (р=0,001) та фракції викиду крові лівим шлуночком (р=0,002).

Варіант хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинив вплив на порушення внутрішньосерцевої провідності (р=0,047), гіпертрофію міокарда і дилатацію камер серця (відповідно р<0,001), зміни його лівих і правих відділів (відповідно р<0,001), але не порушення збудливості міокарда.

У хворих основної групи в порівнянні з контрольною виявлено зменшення на 15,4% показників РВВ (р=0,007), а в порівнянні з ХНБ при ХОБ помітно зменшилося на 24,6% РВВ (р=0,001) і на 33,3% - ОРВВ (р<0,001). При ІХС без бронхіту встановлено вплив ступеня серцевої і дихальної недостатності на РВВ (відповідно р<0,001 і р=0,044), функціонального класу стенокардії і діастолічної дисфункції лівого шлуночка - на ОРВВ (р=0,042 і р=0,007). У хворих з ХНБ РВВ залежало від тривалості ІХС (р=0,033) і наявності емфіземи легень (р=0,038), а ОРВВ - від величини ЗПСО (р=0,045). ІХС на фоні ХОБ характеризувалася впливом на параметри РВВ віку хворих (р=0,009), тривалості запального процесу в легенях (р<0,001), ступеня порушення дихальної недостатності (р=0,002) і наявності емфіземи легень (р=0,046), а на показники ОРВВ - діастолічної дисфункції лівого шлуночка (р=0,030), емфіземи (р=0,031) та дихальної недостатності (р=0,003). При ІХС без запалення в бронхах мала місце зворотна залежність показників РВВ від ступеня серцевої недостатності (р<0,001), а ОРВВ - від рівня середнього артеріального тиску (р=0,006), при ХНБ і ХОБ - з віком пацієнтів (відповідно р=0,044 і р=0,046, р=0,001 і р=0,041).

При ХНБ РВВ мав вплив на модуль в'язкоеластичності (р=0,002) і час релаксації (р=0,001), а при ХОБ - на фазовий кут (р=0,004), в'язкоеластичність (р<0,001) і релаксацію (р<0,001). ХНБ характеризувався залежністю модуля в'язкоеластичності від ОРВВ (р=0,048), а ХОБ - впливом на час релаксації (р=0,024).

Кут тензіограм експіратів у хворих на ІХС з хронічним бронхітом прямо корелював з тривалістю запального процесу в бронхах (р=0,026) та мірою порушень функції зовнішнього дихання (р<0,001), модуль в'язкоеластичності і час релаксації КВВ - з віком пацієнтів (відповідно р=0,001), тривалістю ІХС (р=0,016) і р=0,005) та бронхіту (р=0,014 і р=0,008), а також з вираженістю дихальних розладнань (відповідно р<0,001).

При ІХС з ХНБ і з ХОБ відповідно на 19,0% і 23,1% зменшився поверхневий натяг експіратів (відповідно р<0,001), на 17,9% і 19,5% збільшився m (р=0,010 і р=0,004), на 39,5% і 62,9% зростав модуль в'язкоеластичності (р=0,002 і р<0,001). В порівнянні з ХНБ при ХОБ спостерігалося підвищення на 16,8% в'язкоеластичності (р=0,012) і на 12,8% - часу релаксації (р=0,030). Якщо при ХНБ встановлено вплив наявності емфіземи легень і порушень функції зовнішнього дихання на фізико-хімічний стан респіраторної вологи (відповідно р=0,014 і р=0,022), то при ХОБ - тільки дихальних розладнань (р=0,015).

У хворих на ІХС з хронічним бронхітом на біофізичні властивості експіратів впливали фібриляція передсердь (р=0,036), атріовентрикулярна блокада (р=0,029) і дифузні зміни міокарда (р=0,038), виявлені при ЕКГ-дослідженні, а також зміни аортального клапана (р=0,006) та гіпертрофія лівого шлуночка (р=0,041), виявлені в процесі ЕхоКГ. Фізико-хімічні властивості КВВ залежали від вмісту в експіратах холестерину (р=0,024) та сечової кислоти (р<0,001), але не фосфоліпідів, аміаку і сечовини.

При ІХС з хронічним бронхітом мали місце кореляційні взаємозалежності в експіратах холестерину з фосфоліпідами (р=0,014), аміаком (р<0,001) та сечовою кислотою (р=0,002), аміаку з фосфоліпідами (р=0,006), сечової кислоти з фосфоліпідами (р=0,002) та аміаком (р<0,001). Встановлено вплив (відповідно р<0,001) на біохімічні властивості КВВ РВВ та ОРВВ. З РВВ і ОРВВ виявлено кореляційний зв'язок (р<0,001) холестерину в експіратах, фосфоліпідів, аміаку та сечової кислоти.

На біохімічний стан КВВ та легеневий кліренс цих речовин мав вплив варіант хронічного бронхіту (відповідно р=0,042 і р=0,010). Від характеру захворювання залежали показники фосфоліпідів та аміаку в експіратах (відповідно р=0,031 і р=0,002), а також кліренс холестерину (р=0,006), фосфоліпідів (р=0,002), аміаку (р=0,001) та сечової кислоти (р<0,001). Респіраторний кліренс фосфоліпідів у хворих на ІХС з бронхітом був у 2,8 рази нижчим, чим у здорових людей (р<0,001), аміаку - в 2,1 рази (р<0,001), сечовини вдвічі (р=0,001). ХОБ відрізнявся від ХНБ більш низькими (на 7,2%) показниками в КВВ фосфоліпідів (р=0,018), на 18,5% - аміаку (р<0,001), на 36,4% - легеневого кліренсу аміаку (р=0,001), на 31,8% - сечової кислоти (р<0,001).

На біохімічний стан КВВ чинили вплив блокада лівої ніжки пучка Гіса (р=0,043), зміни трикуспідального клапана (р=0,048), гіпертрофія міокарда й діастолічна дисфункція лівого шлуночка (відповідно р=0,021 і р=0,015), а також дилатація порожнини правого шлуночка (р=0,007). Слід зазначити, що від блокади лівої ніжки пучка Гіса залежав рівень в експіратах аміаку (р=0,014), від гіпертрофії міокарда лівого і дилатації правого шлуночка - концентрація холестерину (відповідно р=0,025 і р-0,038). У хворих з блокадою лівої ніжки пучка Гіса рівень аміаку був на 33,3% нижчим, чим у решти пацієнтів (р<0,001), а кліренс цієї речовини - в 2,8 рази (р<0,001), в осіб з гіпертрофією лівого шлуночка виявився на 12,2% нижчим вміст холестерину (р=0,015) і на 6,8% - фосфоліпідів (р=0,026), а при дилатації правого шлуночка концентрація холестерину на 24,7% вищою (р=0,040). Зміни трикуспідального клапана і діастолічна дисфункція лівого шлуночка чинили вплив тільки на загальні біохімічні властивості КВВ, а не окремі його показники.

Рівень холестерину в КВВ корелював з показниками систолічного тиску в легеневій артерії (р=0,015) та ЗЛСО (р=0,011), фосфоліпідів - з ЗЛСО (р=0,049), ФЖЄЛ (р=0,002) та ОФВ (р=0,001), аміаку - з легеневим тиском (р=0,009), ЗЛСО (р=0,006) і співвідношенням ЗЛСО/ЗПСО (р=0,002), сечової кислоти - з розмірами правого шлуночка (р=0,048), максимальною швидкістю пізнього діастолічного наповнення (р=0,042), ФЖЄЛ (р=0,002) і ОФВ (р=0,020).

На дошпитальному етапі у 34,9% хворих було застосовано нітрати (нітросорбід, нітронг, ериніт), у 33,3% - антагоністи кальцію (амлодіпін, ніфедіпін, ділтіазем), у 24,6% - бронхолітики (атровент, сальбутамол, еуфілін), у 22,3% - ІАПФ (еналаприли, периндоприл, лізиноприл), у 20,6% - діуретики (фуросемід, гіпотіазид, індапамід), у 18,3% - серцеві глікозиди (дігоксин, целанід, ізоланід), у 13,5% - кардіопротектори (триметазидін, мілдронат), в 11,1% - антиагреганти (дипіридамол, пентоксифілін), у 7,9% - кардіоселективний b-адреноблокатор небіволол, у 4,0% - препарати калію (хлорид калію, панангін), у 3,2% - антибіотики (амоксицилін, роваміцин, цефтріаксон). Позитивні результати лікування досягнуто лише у 18 (14,3%) хворих, причому ефективність терапії при ХОБ і ХНБ не відрізнялися.

В клініці в 3,6 рази частіше використовували ІАПФ, в 2,5 рази - небіволол, в 3,2 рази - діуретики, в 4,4 рази - кардіопротектори, в 5,4 рази - антиагреганти, в 3,2 рази - препарати калію, в 2,7 рази - бронхолітики і в 9,9 рази - антибіотики, але в 1,7 рази рідше застосовували антагоністи кальцію. Хворі з ХОБ у порівнянні з ХНБ вдвічі частіше одержували діуретики і в 2,3 рази - антибіотики.

В цілому, ефективність терапії у клініці була значно вищою (р<0,001), ніж на попередніх етапах, причому це стосувалося як хворих на ХНБ, так і ХОБ. На результати лікування хворих на ХНБ і ХОБ істотний вплив мало застосування бронхолітиків та антибіотиків (відповідно р=0,026 і р=0,001), а при ХНБ виявлено ще й залежність ефективності терапії від призначення ІАПФ (р=0,004). У хворих на ХНБ позитивних результатів лікування від застосування ІАПФ досягнуто в 83,9% спостережень, а без ІАПФ - у 50,0% (р=0,012), від бронхолітиків - відповідно в 95,8% і в 47,1 (р=0,001), а від антибіотиків - у 100,0% і 70,6% (р=0,078). Проаналізовано ефективність лікування пацієнтів з одночасним призначенням ІАПФ, бронхолітиків та антибіотиків у порівнянні з тими особами, котрі одержували терапію такими ж препаратами, але в комбінації з бронхолітиків і антибіотиків. ІАПФ істотно поліпшували результати лікування (р<0,001). Сказане повною мірою стосувалося і хворих ХОБ (р<0,001), але тих, у яких ізольоване використання ІАПФ чинило вплив на ефективність терапії. В групі ХОБ позитивні результати лікувальних заходів з призначенням бронхолітиків і без таких відповідно констатовано в 95,0% і 72,0% випадків (р<0,001), а від застосування антибіотиків і без такого - в 93,9% і 84,6% (р=0,001).

Таким чином, при ХОБ частіше розвиваються емфізема легень і тяжкі дихальні розладнання, що обумовлює клінічні ЕКГ- та ЕхоКГ-ознаки ІХС. ХОБ відрізнявся від ХНБ частотою регургітацій в клапанах і залучення до процесу правих відділів серця, більшою товщею міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти, систолічним тиском у легеневій артерії, ЗЛСО, ЗЛСО/ЗПСО. Варіант хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинить вплив на порушення внутрішньосерцевої провідності, гіпертрофію міокарда і дилатацію камер серця, зміни його лівих і правих відділів. На РВВ здорових людей впливають їх вік і тютюнопаління, а показники зворотно корелюють з параметрами в КВВ холестерину й нітритів, а також з поверхневим натягом експіратів. У хворих на ІХС РВВ і ОРВВ залежать від варіанту хронічного бронхіту, обумовлюються тривалістю захворювання, наявністю емфіземи легень, ступенем серцевої і дихальної недостатності, функціональним класом стенокардії, розмірами аорти й камер серця, рівнем систолічного тиску в легеневій артерії, діастолічною функцією лівого шлуночка і ступенем бронхообструкції. При ІХС зменшується концентрація холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини і сечової кислоти в респіраторній волозі, а також легеневий кліренс цих речовин, зміни показників яких більш виражені при ХОБ. Параметри біохімічного складу КВВ корелюють з РВВ і показниками міжфазної тензіореометрії експіратів, залежать від віку хворих, ступеня бронхообструкції та легеневої гіпертензії, розмірів міокарда й порожнини лівого і правого шлуночків, наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса і діастолічної дисфункції лівого шлуночка. На результати лікування хронічного бронхіту в хворих на ІХС впливають варіант захворювання (у хворих на ХОБ ефект більш високий), наявність артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункцій лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків та ІАПФ сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів. Прогнозпозитивним критеріями лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС є показники модуля в'язкоеластичності КВВ, рівня сечовини в експіратах та її респіраторного кліренсу, при ХНБ, окрім того - хвилинного об'єму дихання, а при ХОБ - максимальної швидкості пізнього діастолічного наповнення правого шлуночка.

Висновки

В дисертаційній роботі подано обгрунтування і вирішення наукової проблеми - встановлення клініко-патогенетичної спільності ІХС та хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, розробка способів ранньої діагностики й прогнозування перебігу респіраторної патології на підставі фізико-хімічного й біохімічного дослідження респіраторної вологи, підвищення якості лікувальних заходів ХНБ і ХОБ у хворих на ІХС шляхом використання ІАПФ.

1. Хронічний бронхіт є фактором ризику розвитку ІХС, а чоловіча стать - обструктивної форми захворювання. При ХОБ частіше розвиваються емфізема легень і тяжкі дихальні розладнання, що обумовлює клінічні, ЕКГ- та ЕхоКГ-ознаки ІХС. ХОБ відрізняється від ХНБ частотою регургітацій в клапанах та залученням до процесу правих відділів серця, більшою (на 9%) товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти (на 6%), систолічним тиском у легеневій артерії (на 29%), ЗЛСО (на 44%), ЗЛСО/ЗПСО (на 37%). Варіант хронічного бронхіту в хворих на ІХС чинить вплив на порушення внутрішньосерцевої провідності, гіпертрофію міокарда й дилатацію камер серця, зміни його лівих і правих відділів.

2. У хворих на ІХС РВВ і ОРВВ залежать від варіанту хронічного бронхіту, визначаються тривалістю захворювання, наявністю емфіземи легень, ступенем серцевої і дихальної недостатності, функціональним класом стенокардії, розмірами аорти й камер серця, рівнем систолічного тиску в легеневій артерії, діастолічною функцією лівого шлуночка і ступенем бронхообструкції.

3. При ІХС на фоні хронічного запалення бронхів фізико-хімічні властивості експіратів (поверхневий натяг, в'язкоеластичність, релаксація) залежать від РВВ, варіанту бронхіту, тривалості патології кардіореспіраторної системи, ступеня дихальної недостатності, порушень збудливості і провідності міокарда, змін аортального клапана, вираженості гіпертрофії та об'єму лівого шлуночка, стану бронхопровідності, рівня ліпідних і небілкових азотистих продуктів у КВВ.

4. Хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин, котрі більш виражені з РВВ і показниками міжфазної тензіореометрії експіратів, залежать від ступеня бронхообструкції та легеневої гіпертензії, розмірів лівого й правого шлуночків, наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса і діастолічної дисфункції лівого шлуночка.

5. На результати лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинять вплив варіант захворювання, наявність артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункцій лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків та ІАПФ сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів. Прогнозпозитивними критеріями лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС є показники модуля в'язкоеластичності КВВ, рівня сечовини в експіратах і її респіраторного кліренсу, хвилинного об'єму дихання й максимальної швидкості пізнього діастолічного наповнення правого шлуночка.

Практичні рекомендації

1. У хворих на ІХС на фоні хронічного бронхіту розмір лівого передсердя > 4,6 см відбиває наявність порушень функції зовнішнього дихання, а фракція викиду крові < 57% - тяжкість респіраторних розладнань.

2. При ХОБ ОРВВ< 1,6 мл/л свідчить про тяжкість гемодинамічних розладнань у малому колі кровообігу і є несприятливим фактором перебігу захворювання. У хворих на ІХС без бронхіту показники < 2,6 мл/л вказують на зниження скоротної здатності міокарда лівого шлуночка серця. При ІХС з ХОБ РВВ > 10 мл/год відбиває тяжкість бронхообструкції, а з ХНБ показники < 10 мл/год свідчить про порушення реологічних властивостей експіратів.

3. Модуль в'язкоеластичності КВВ > 40 мН/м при ХНБ і > 44 мН/м при ХОБ вказує на тяжкість у хворих на ІХС бронхообструкції і є прогнознегативною ознакою перебігу захворювання.

4. У хворих на ІХС з хронічним бронхітом респіраторний кліренс холестерину < 0,5 мл/год та аміаку < 1,2 мл/год свідчить про наявність легеневої гіпертензії, а кліренс фосфоліпідів < 0,04 мл/год на фоні кліренсу сечової кислоти > 0,2 мл/год відображує тяжкість бронхообструкції.

5. При загостренні хронічного бронхіту у хворих на ІХС показане лікування бронхолітиками й антибіотиками в комбінації з ІАПФ. У разі ХНБ і ХОБ відповідно параметри хвилинного об'єму дихання < 12 л та максимальної швидкості пізнього діастолічного наповнення правого шлуночка > 79 см/сек є прогнозпозитивними критеріями ефективності подальшої терапії.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЖЄЛ- життєва ємність легень

ЕКГ- електрокардіографія

ЕхоКГ- ехокардіографія

ЗЛСО- загальний легеневий судинний опір

ІАПФ- інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

ІХС- ішемічна хвороба серця

КВВ- конденсат видихуваної вологи

ЛС- легеневий сурфактант

ОФВ- об'єм форсованого видиху за першу секунду

ОРВВ- об'ємне респіраторне вологовиділення

ПОЛ- перекисне окислення ліпідів

РВВ- респіраторне вологовиділення

ФЖЄЛ- форсована життєва ємність легень

ХНБ- хронічний необструктивний бронхіт

cNOS- конститутивна оксидазотна синтетаза

eNOS- ендотеліальна оксидазотна синтетаза

F- критерій Фішера

iNOS- індуцибельна оксидазотна ситетаза

kW- критерій Крускала-Уолліса

m- помилка середнього значення

М- середнє значення

NO- оксид азоту

NOS- оксидазотна синтетаза

p- вірогідність статистичного показника

pO2- парціальний тиск кисню

r- коефіцієнт кореляції

R- критерій Рао

S- критерій Стьюдента

W- критерій Вілкоксона

c²- критерій Хі-квадрат

e- модуль в'язкоеластичності

m- фазовий кут тензіограми

s- поверхневий натяг

t- час релаксації

Список опублІкованих праць здобуваЧа за темою дисертацІЇ

1. Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Токарев Г.Н., Рыбалко Г.С. Хронический бронхит: биофизические свойства экспиратов, крови и легочных гомогенатов. - Донецк: Донеччина, 2003. - 212 с. (Здобувач самостійно провела пошук та огляд літературних джерел, співставлення даних сучасної літератури з отриманими власноруч даними, виконала тензіореометрію конденсату вологи видихуваного повітря, обробила отримані результати).

2. Рыбалко Г.С. Эффективность лечения хронического бронхита на фоне ишемической болезни сердца // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т. 4, № 4. - С. 618-621.

3. Рыбалко Г.С. Взаимосвязь течения хронического бронхита и ишемической болезни сердца // Український медичний альманах. - 2004. - № 2. - С. 148-150.

4. Рыбалко Г.С. Физико-химические свойства конденсата выдыхаемой влаги у больных хроническим бронхитом на фоне ишемической болезни сердца // Український медичний альманах. - 2004. - № 3 - С. 139-143.

5. Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Рыбалко Г.С. Биохимический состав экспиратов у больных хроническим бронхитом на фоне ишемической болезни сердца // Український пульмонологічний журнал. - 2003. - № 4 (42). - С. 47-49.

6. Синяченко О.В., Рыбалко Г.С., Игнатенко Г.А. Респираторное влаговыделение у больных хроническим бронхитом на фоне ишемической болезни сердца // Врачебная практика. - 2004. - № 1. - С. 45-49. (Самостійно проведено клінічне обстеження хворих та біофізичне дослідження конденсату вологи видихуваного повітря, узагальнено отримані результати).

7. Токарев Г.Н., Рыбалко Г.С., Синяченко О.В., Гринь В.К., Игнатенко Г.А. Биофизические свойства экспиратов у больных хроническим обструктивным бронхитом // Матеріали XV з'їзду терапевтів України. - Київ. - 2004. - С. 96-96. (Особисто здобувачем проведено обстеження хворих на хронічний обструктивний бронхіт, виконано міжфазну тензіометрію експіратів, статистичну обробку отриманих даних).

8. Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Бевзенко Т.Б., Фаерман А.А., Рыбалко Г.С., Токарев Г.Н. Межфазная тензиометрия выдыхаемого воздуха и крови человека // Современные проблемы науки и образования: Материалы 5-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции. - Алушта, 2004. - С. 91-91. (Особисто здобувачем обгрунтувана доцільність проведення міжфазної тензіометрії конденсату вологи видихуваного повітря).

9. Рыбалко Г.С., Токарев Г.Н., Синяченко О.В. Биофизические свойства респираторной влаги у больных хроническим бронхитом с ишемической болезнью сердца // Терапевтичні читання пам'яті академіка Л.Т. Малої: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2004. - С. 198-198. (Особисто здобувачем проведено міжфазну тензіометрію, співставлення даних, отриманих при біофізичному та біохімічному дослідженні, зроблені узагальнення і висновки).

Размещено на Allbest.ru

...